Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія давньогрецькою - Книга Премудрости Ісуса, сина Сирахового*

Порівняти:

⇄

Книга Премудрости Ісуса, сина Сирахового*	ΣΟΦΙΑ ΣΕΙΡΑΧ*
* Перекладена з грецької.
Глава 1	Κεφάλαιο 1

0
Передмова^* Багато що і велике дане нам через закон, пророків та інших письменників, які йшли за ними, за що слід прославляти народ ізраїльський за освіченість і мудрість; і не тільки ті, що самі вивчають, повинні ставати розумними, але і ті, що знаходяться поза [Палестиною] і старанно займаються [писанням], можуть приносити користь словом і писанням. Тому дід мій Ісус, більше за інших займаючись вивченням закону, пророків та інших отцівських книг і набувши достатніх у них навичок, зважився і сам написати дещо, що відноситься до освіти і мудрости, щоб любителі навчання, вникаючи і у цю [книгу], ще більше досягали успіхів у житті за законом. Отже, прошу вас, читайте [цю книгу] прихильно й уважно і майте поблажливість до того, що в деяких місцях ми, можливо, погрішили, трудячись над перекладом: бо неоднаковий зміст має те, що читається по-єврейськи, коли перекладене буде на іншу мову, — і не тільки ця [книга], але навіть закон, пророцтва та інші книги мають чималу різницю у змісті, якщо читати їх у оригіналі. Прибувши у Єгипет у тридцять восьмому році при царі Евергеті [Птоломеї] і пробувши там, я знайшов чималу різницю в освіті [між палестинськими і єгипетськими євреями], і визнав за вкрай необхідне і самому прикласти старанність до того, щоб перекласти цю книгу. Багато безсонної праці і знань поклав я у цей час, щоб довести книгу до кінця і зробити її доступною і тим, які, знаходячись на чужині, бажають учитися і пристосовують свої звичаї до того, щоб жити за законом.
1
Усяка премудрість — від Господа і з Ним перебуває повік.
2
Пісок морів і краплі дощу і дні вічности хто обчислить?
3
Висоту неба і широту землі, і безодню і премудрість хто дослідить?
4
Перш за все з’явилася Премудрість, і розуміння мудрости — від віку.
5
Джерело премудрости — слово Бога Всевишнього, і хід її — вічні заповіді.
6
Кому відкритий корінь премудрости? і хто пізнав мистецтво її?
7
Один є премудрий, дуже страшний, Який сидить на престолі Своєму, Господь.
8
Він породив її і бачив і виміряв її
9
і вилив її на всі діла Свої
10
і на всяку плоть за даром Своїм, і особливо наділив нею тих, хто любить Його.
11
Страх Господній — слава і честь, і веселість і вінець радости.
12
Страх Господній насолодить серце і дасть веселість і радість і довголіття.
13
Тому, хто боїться Господа, благо буде наостанок, і в день смерти своєї він одержить благословення. Страх Господній — дар від Господа і поставляє на стежках любови.
14
Любов до Господа — славна премудрість, і до кого благоволить Він, розділяє її за Своїм розсудом.
15
Початок премудрости — боятися Бога, і з вірними вона утвориться разом в утробі. Серед людей вона утвердила собі вічну основу і сімені їхньому ввіриться.
16
Повнота премудрости — боятися Господа; вона напуває їх від плодів своїх:
17
весь дім їх вона наповнить усім, чого бажають, і комори їх — плодами своїми.
18
Вінець премудрости — страх Господній, який вирощує мир і неушкоджене здоров’я; але те й інше — дари Бога, Який поширює славу тих, хто любить Його.
19
Він бачив її і виміряв, пролив, як дощ, відання і розумне знання і підніс славу тих, що володіють нею.
20
Корінь премудрости — боятися Господа, а гілки її — довголіття.
21
Страх Господній відганяє гріхи; хто ж не має страху, той не може виправдатися.
22
Не може бути виправданий несправедливий гнів, бо сам рух гніву є падіння для людини.
23
Терплячий до часу утримається і потім винагороджується веселістю.
24
До часу він приховає слова свої, і вуста вірних розкажуть про розсудливість його.
25
У скарбницях премудрости — притчі розуму, грішникові ж страх Господній ненависний.
26
Якщо бажаєш премудрости, дотримуйся заповіді, і Господь подасть її тобі,
27
бо премудрість і знання є страх перед Господом, і благоугодження Йому — віра і лагідність.
28
Не будь недовірливим до страху перед Господом і не приступай до Нього з роздвоєним серцем.
29
Не лицемір перед вустами інших і будь уважний до вуст твоїх.
30
Не піднось себе, щоб не впасти і не накликати нечестя на душу твою, бо Господь відкриє таємниці твої й принизить тебе серед зібрання за те, що ти не приступив щиро до страху Господнього, і серце твоє повне лукавства.
Глава 2	Κεφάλαιο 2

1	1
Сину мій! якщо ти приступаєш служити Господу Богу, то приготуй душу твою до спокуси:	ΠΑΣΑ σοφία παρὰ Κυρίου καὶ μετ᾿ αὐτοῦ ἐστιν εἰς τὸν αἰῶνα.
2	2
управ серце твоє і будь твердим, і не знічуйся під час відвідування;	ἄμμον θαλασσῶν καὶ σταγόνας ὑετοῦ καὶ ἡμέρας αἰῶνος τίς ἐξαριθμήσει;
3	3
приліпися до Нього і не відступай, щоб звеличитися тобі наостанок.	ὕψος οὐρανοῦ καὶ πλάτος γῆς καὶ ἄβυσσον καὶ σοφίαν τίς ἐξιχνιάσει;
4	4
Усе, що станеться з тобою, приймай охоче, і в мінливостях твого приниження будь довготерплячим,	προτέρα πάντων ἔκτισται σοφία καὶ σύνεσις φρονήσεως ἐξ αἰῶνος [
5	5
бо золото випробовується у вогні, а люди, угодні Богу, у горнилі приниження.	πηγὴ σοφίας λόγος Θεοῦ ἐν ὑψίστοις, καὶ αἱ πορεῖαι αὐτῆς ἐντολαὶ αἰώνιοι].
6	6
Віруй Йому, і Він захистить тебе; управ путі твої і надійся на Нього.	ρίζα σοφίας τίνι ἀπεκαλύφθη; καὶ τὰ πανουργεύματα αὐτῆς τίς ἔγνω; [
7	7
Ті, хто боїться Господа! очікуйте милости Його і не ухиляйтеся від Нього, щоб не упасти.	ἐπιστήμη σοφίας τίνι ἐφανερώθη; καὶ τὴν πολυπειρίαν αὐτῆς τίς συνῆκε;]
8	8
Хто боїться Господа! віруйте Йому, і не загине нагорода ваша.	εἷς ἐστι σοφὸς φοβερὸς σφόδρα καθήμενος ἐπὶ τοῦ θρόνου αὐτοῦ.
9	9
Ті, хто боїться Господа! сподівайтеся на благе, на радість вічну і милості.	Κύριος αὐτὸς ἔκτισεν αὐτὴν καὶ εἶδε καὶ ἐξηρίθμησεν αὐτὴν καὶ ἐξέχεεν αὐτὴν ἐπὶ πάντα τὰ ἔργα αὐτοῦ,
10	10
Гляньте на давні роди і подивіться: хто вірив Господу — і був посоромлений? або хто перебував у страху Його — і був залишений? або хто волав до Нього, і Він знехтував його?	μετὰ πάσης σαρκὸς κατὰ τὴν δόσιν αὐτοῦ, καὶ ἐχορήγησεν αὐτὴν τοῖς ἀγαπῶσιν αὐτόν.
11	11
Бо Господь співстраждальний і милостивий і прощає гріхи, і спасає під час скорботи.	φόβος Κυρίου δόξα καὶ καύχημα καὶ εὐφροσύνη καὶ στέφανος ἀγαλλιάματος.
12	12
Горе серцям боязким і рукам ослабленим і грішникові, який ходить по двох стежках!	φόβος Κυρίου τέρψει καρδίαν καὶ δώσει εὐφροσύνην καὶ χαρὰν καὶ μακροημέρευσιν.
13	13
Горе серцю розслабленому! бо воно не вірує, і за те не буде захищене.	τῷ φοβουμένῳ τὸν Κύριον εὖ ἔσται ἐπ᾿ ἐσχάτων, καὶ ἐν ἡμέρᾳ τελευτῆς αὐτοῦ εὑρήσει χάριν.
14	14
Горе вам, що втратили терпіння! що ви будете робити, коли Господь відвідає?	ἀρχὴ σοφίας φοβεῖσθαι τὸν Κύριον, καὶ μετὰ πιστῶν ἐν μήτρᾳ συνεκτίσθη αὐτοῖς.
15	15
Ті, хто боїться Господа, не будуть недовірливі до слів Його, і ті, що люблять Його, збережуть путі Його.	μετὰ ἀνθρώπων θεμέλιον αἰῶνος ἐνόσσευσε καὶ μετὰ τοῦ σπέρματος αὐτῶν ἐμπιστευθήσεται.
16	16
Ті, хто боїться Господа, будуть шукати благовоління Його, і ті, що люблять Його, наситяться законом.	πλησμονὴ σοφίας φοβεῖσθαι τὸν Κύριον καὶ μεθύσκει αὐτοὺς ἀπὸ τῶν καρπῶν αὐτῆς·
17	17
Ті, хто боїться Господа, підготують серця свої й смирять перед Ним душі свої, говорячи:	πάντα τὸν οἶκον αὐτῆς ἐμπλήσει ἐπιθυμημάτων καὶ τὰ ἀποδοχεῖα ἀπὸ τῶν γεννημάτων αὐτῆς.
18	18
упадемо у руки Господа, а не у руки людей; бо яка велич Його, така і милість Його.	στέφανος σοφίας φόβος Κυρίου ἀναθάλλων εἰρήνην καὶ ὑγίειαν ἰάσεως.
Глава 3	Κεφάλαιο 3

1	1
Діти, послухайте мене, батька, і чиніть так, щоб вам спастися,	ΤΕΚΝΟΝ, εἰ προσέρχῃ δουλεύειν Κυρίῳ Θεῷ, ἑτοίμασον τὴν ψυχήν σου εἰς πειρασμόν·
2	2
бо Господь підняв батька над дітьми й утвердив суд матері над синами.	εὔθυνον τὴν καρδίαν σου καὶ καρτέρησον καὶ μὴ σπεύσῃς ἐν καιρῷ ἐπαγωγῆς·
3	3
Хто шанує батька, той очиститься від гріхів,	κολλήθητι αὐτῷ καὶ μὴ ἀποστῇς, ἵνα αὐξηθῇς ἐπ᾿ ἐσχάτων σου.
4	4
і хто поважає матір свою — як той, хто знаходить скарб.	πᾶν ὃ ἐὰν ἐπαχθῇ σοι, δέξαι καὶ ἐν ἀλλάγμασι ταπεινώσεώς σου μακροθύμησον·
5	5
Хто поважає батька, той буде мати радість від дітей своїх і у день молитви своєї буде почутий.	ὅτι ἐν πυρὶ δοκιμάζεται χρυσὸς καὶ ἄνθρωποι δεκτοὶ ἐν καμίνῳ ταπεινώσεως.
6	6
Хто поважає батька, буде довгоденствувати, і слухняний Господу заспокоїть матір свою.	πίστευσον αὐτῷ, καὶ ἀντιλήψεταί σου· εὔθυνον τὰς ὁδούς σου καὶ ἔλπισον ἐπ᾿ αὐτόν.
7	7
Хто боїться Господа, той вшанує батька і, як владикам, послужить тим, що народили його.	οἱ φοβούμενοι τὸν Κύριον ἀναμείνατε τὸ ἔλεος αὐτοῦ καὶ μὴ ἐκκλίνητε, ἵνα μὴ πέσητε.
8	8
Ділом і словом шануй батька твого і матір, щоб прийшло на тебе благословення від них,	οἱ φοβούμενοι Κύριον πιστεύσατε αὐτῷ, καὶ οὐ μὴ πταίσῃ ὁ μισθὸς ὑμῶν.
9	9
бо благословення батька утверджує доми дітей, а клятва матері руйнує дощенту.	οἱ φοβούμενοι Κύριον ἐλπίσατε εἰς ἀγαθὰ καὶ εἰς εὐφροσύνην αἰῶνος καὶ ἐλέους.
10	10
Не шукай слави у нечесті батька твого, бо не слава тобі нечестя батька.	ἐμβλέψατε εἰς ἀρχαίας γενεὰς καὶ ἴδετε· τίς ἐνεπίστευσε Κυρίῳ καὶ κατῃσχύνθη; ἢ τίς ἐνέμεινε τῷ φόβῳ αὐτοῦ καὶ ἐγκατελείφθη; ἢ τίς ἐπεκαλέσατο αὐτόν, καὶ ὑπερεῖδεν αὐτόν;
11	11
Слава людини — від чести батька її, і ганьба дітям — мати у неславі.	διότι οἰκτίρμων καὶ ἐλεήμων ὁ Κύριος καὶ ἀφίησιν ἁμαρτίας καὶ σώζει ἐν καιρῷ θλίψεως.
12	12
Сину! прийми батька твого в старості його і не засмучуй його в житті його.	οὐαὶ καρδίαις δειλαῖς καὶ χερσὶ παρειμέναις καὶ ἁμαρτωλῷ ἐπιβαίνοντι ἐπὶ δύο τρίβους.
13	13
Хоча б він і збіднів розумом, май поблажливість і не нехтуй його у повноті сили твоєї,	οὐαὶ καρδίᾳ παρειμένῃ, ὅτι οὐ πιστεύει· διὰ τοῦτο οὐ σκεπασθήσεται.
14	14
бо милосердя до батька не забуте; незважаючи на гріхи твої, добробут твій примножиться.	οὐαὶ ὑμῖν τοῖς ἀπολωλεκόσι τὴν ὑπομονήν· καὶ τί ποιήσετε ὅταν ἐπισκέπτηται ὁ Κύριος;
15	15
У день скорботи твоєї згадається про тебе: як лід від теплоти, розв’яжуться гріхи твої.	οἱ φοβούμενοι Κύριον οὐκ ἀπειθήσουσι ρημάτων αὐτοῦ, καὶ οἱ ἀγαπῶντες αὐτὸν συντηρήσουσι τὰς ὁδοὺς αὐτοῦ.
16	16
Хто залишає батька, той — те саме, що богохульник, і проклятий від Господа той, хто дратує матір свою.	οἱ φοβούμενοι κύριον ζητήσουσιν εὐδοκίαν αὐτοῦ, καὶ οἱ ἀγαπῶντες αὐτὸν ἐμπλησθήσονται τοῦ νόμου.
17	17
Сину мій! веди діла твої з лагідністю, і буде любити тебе богоугодна людина.	οἱ φοβούμενοι Κύριον ἑτοιμάσουσι καρδίας αὐτῶν καὶ ἐνώπιον αὐτοῦ ταπεινώσουσι τὰς ψυχὰς αὐτῶν.
18	18
Скільки ти великий, стільки смиряйся, і знайдеш благодать у Господа.	ἐμπεσούμεθα εἰς χεῖρας Κυρίου καὶ οὐκ εἰς χεῖρας ἀνθρώπων· ὡς γὰρ ἡ μεγαλωσύνη αὐτοῦ, οὕτως καὶ τὸ ἔλεος αὐτοῦ.
19
Багато високих і славних, але таємниці відкриваються смиренним,
20
бо велика могутність Господа, і Він смиренними прославляється.
21
Понад міру важкого для себе не шукай, і що понад сили твої, того не випробовуй.
22
Що заповідано тобі, про те розмірковуй; бо не потрібно тобі те, що приховано.
23
При багатьох заняттях твоїх, про зайве не піклуйся: тобі відкрито дуже багато з людського знання;
24
тому що багатьох ввели в оману їх припущення, і лукаві мрії похитнули розум їх.
25
Хто любить небезпеку, той впаде у неї;
26
вперте серце напослідок потерпить зло:
27
вперте серце буде обтяжене скорботами, і грішник прикладе гріхи до гріхів.
28
Випробування не служать лікуванням для гордого, тому що зла рослина укорінилася у ньому.
29
Серце розумного обміркує притчу, й уважне вухо є бажання мудрого.
30
Вода погасить полум’я вогню, і милостиня очистить гріхи.
31
Хто відплачує за благодіяння, той помишляє про майбутнє і під час падіння знайде опору.
Глава 4	Κεφάλαιο 4

1	1
Сину мій! не відмовляй у їжі убогому і не стомлюй чеканням очей нужденних;	ΕΜΟΥ τοῦ πατρὸς ἀκούσατε, τέκνα, καὶ οὕτως ποιήσατε, ἵνα σωθῆτε·
2	2
не засмути душі голодної і не завдавай жалю людині в її убогості;	ὁ γὰρ Κύριος ἐδόξασε πατέρα ἐπὶ τέκνοις καὶ κρίσιν μητρὸς ἐστερέωσεν ἐφ᾿ υἱοῖς.
3	3
не бентеж серця уже засмученого і не відкладай подавати нужденному;	ὁ τιμῶν πατέρα ἐξιλάσεται ἁμαρτίας,
4	4
не відмовляй пригнобленому, що благає про допомогу, і не відвертай лиця твого від убогого;	καὶ ὡς ὁ ἀποθησαυρίζων, ὁ δοξάζων μητέρα αὐτοῦ.
5	5
не відвертай очей від того, хто благає, і не давай людині приводу проклинати тебе;	ὁ τιμῶν πατέρα εὐφρανθήσεται ὑπὸ τέκνων, καὶ ἐν ἡμέρᾳ προσευχῆς αὐτοῦ εἰσακουσθήσεται.
6	6
бо коли він у тузі душі своєї буде проклинати тебе, Той, Хто створив його, почує моління його.	ὁ δοξάζων πατέρα μακροημερεύσει, καὶ ὁ εἰσακούων Κυρίου ἀναπαύσει μητέρα αὐτοῦ·
7	7
У зібранні намагайся бути приємним і перед вищим нахиляй твою голову;	καὶ ὡς δεσπόταις δουλεύσει ἐν τοῖς γεννήσασιν αὐτόν.
8	8
прихиляй вухо твоє до убогого і відповідай йому ласкаво, з лагідністю;	ἐν ἔργῳ καὶ λόγῳ τίμα τὸν πατέρα σου, ἵνα ἐπέλθῃ σοι εὐλογία παρ᾿ αὐτοῦ·
9	9
рятуй скривдженого від руки того, хто ображає, і не будь легкодухим, коли судиш;	εὐλογία γὰρ πατρὸς στηρίζει οἴκους τέκνων, κατάρα δὲ μητρὸς ἐκριζοῖ θεμέλια.
10	10
сиротам будь як батько і матері їх — замість чоловіка:	μὴ δοξάζου ἐν ἀτιμίᾳ πατρός σου, οὐ γάρ ἐστί σοι δόξα πατρὸς ἀτιμία·
11	11
і будеш як син Вишнього, і Він полюбить тебе більше, ніж мати твоя.	ἡ γὰρ δόξα ἀνθρώπου ἐκ τιμῆς πατρὸς αὐτοῦ, καὶ ὄνειδος τέκνοις μήτηρ ἐν ἀδοξίᾳ.
12	12
Премудрість підносить синів своїх і підтримує тих, хто шукає її:	τέκνον, ἀντιλαβοῦ ἐν γήρᾳ πατρός σου, καὶ μὴ λυπήσῃς αὐτὸν ἐν τῇ ζωῇ αὐτοῦ·
13	13
хто любить її, любить життя, і ті, що шукають її з раннього ранку, сповняться радости:	κἂν ἀπολείπῃ σύνεσιν, συγγνώμην ἔχε καὶ μὴ ἀτιμάσῃς αὐτὸν ἐν πάσῃ ἰσχύϊ σου.
14	14
хто володіє нею, той успадкує славу, і, куди б не пішов, Господь благословить його;	ἐλεημοσύνη γὰρ πατρὸς οὐκ ἐπιλησθήσεται, καὶ ἀντὶ ἁμαρτιῶν προσανοικοδομηθήσεταί σοι.
15	15
ті, що служать їй, служать Святому, і тих, хто любить її, любить Господь;	ἐν ἡμέρᾳ θλίψεώς σου ἀναμνησθήσεταί σου· ὡς εὐδία ἐπὶ παγετῷ, οὕτως ἀναλυθήσονταί σου αἱ ἁμαρτίαι.
16	16
хто слухняний їй, той буде судити народи, і хто прислуховується до неї, буде жити надійно;	ὡς βλάσφημος ὁ ἐγκαταλιπὼν πατέρα, καὶ κεκατηραμένος ὑπὸ Κυρίου ὁ παροργίζων μητέρα αὐτοῦ.
17	17
хто ввіриться їй, той успадкує її, і нащадки його будуть володіти нею:	τέκνον, ἐν πραΰτητι τὰ ἔργα σου διέξαγε, καὶ ὑπὸ ἀνθρώπου δεκτοῦ ἀγαπηθήσῃ.
18	18
бо спочатку вона піде з ним путями звивистими, наведе на нього страх і боязнь	ὅσῳ μέγας εἶ, τοσούτῳ ταπεινοῦ σεαυτόν, καὶ ἔναντι Κυρίου εὑρήσεις χάριν·
19
і буде мучити його своїм водінням, доки не упевниться у душі його і не випробує його своїми уставами;
20	20
але потім вона вийде до нього на прямій путі й обрадує його	ὅτι μεγάλη ἡ δυναστεία τοῦ Κυρίου καὶ ὑπὸ τῶν ταπεινῶν δοξάζεται.
21	21
і відкриє йому таємниці свої.	χαλεπώτερά σου μὴ ζήτει καὶ ἰσχυρότερά σου μὴ ἐξέταζε·
22	22
Якщо він зійде з путі, вона залишає його і віддає його у руки падіння його.	ἃ προσετάγη σοι, ταῦτα διανοοῦ, οὐ γάρ ἐστί σοι χρεία τῶν κρυπτῶν.
23	23
Спостерігай час і бережи себе від зла —	ἐν τοῖς περισσοῖς τῶν ἔργων σου μὴ περιεργάζου· πλείονα γὰρ συνέσεως ἀνθρώπων ὑπεδείχθη σοι·
24	24
і не посоромишся за душу твою:	πολλοὺς γὰρ ἐπλάνησεν ἡ ὑπόληψις αὐτῶν, καὶ ὑπόνοια πονηρὰ ὠλίσθησε διανοίας αὐτῶν. [
25	25
є сором, що веде до гріха, і є сором — слава і благодать.	κόρας μὴ ἔχων ἀπορήσεις φωτός, γνώσεως δὲ ἄμοιρος ὢν μὴ ἐπαγγέλλου].
26	26
Не будь упереджений проти душі твоєї і не соромся на шкоду тобі.	καρδία σκληρὰ κακωθήσεται ἐπ᾿ ἐσχάτων, καὶ ὁ ἀγαπῶν κίνδυνον ἐν αὐτῷ ἐμπεσεῖται.
27	27
Не утримуй слова, коли воно може допомогти:	καρδία σκληρὰ βαρυνθήσεται πόνοις, καὶ ὁ ἁμαρτωλὸς προσθήσει ἁμαρτίαν ἐφ᾿ ἁμαρτίαις.
28	28
бо у слові пізнається мудрість, і у мові язика — знання.	ἐπαγωγὴ ὑπερηφάνου οὐκ ἔστιν ἴασις, φυτὸν γὰρ πονηρίας ἐρρίζωκεν ἐν αὐτῷ.
29	29
Не супереч істині й соромся твого неуцтва.	καρδία συνετοῦ διανοηθήσεται παραβολήν, καὶ οὖς ἀκροατοῦ ἐπιθυμία σοφοῦ.
30	30
Не соромся сповідувати гріхи твої і не стримуй плину ріки.	πῦρ φλογιζόμενον ἀποσβέσει ὕδωρ, καὶ ἐλεημοσύνη ἐξιλάσεται ἁμαρτίας.
31	31
Не підкоряйся людині нерозумній, і не дивися на сильного.	ὁ ἀνταποδιδοὺς χάριτας μέμνηται εἰς τὰ μετὰ ταῦτα, καὶ ἐν καιρῷ πτώσεως εὑρήσει στήριγμα.
32
Подвизайся за істину до смерти, і Господь Бог поборе за тебе.
33
Не будь швидким на язик твій, і лінивим та недбалим у ділах твоїх.
34
Не будь, як лев, у домі твоєму і підозрілим до домашніх твоїх.
35
Нехай не буде рука твоя розпростертою до прийняття і стисненою при віддачі.
Глава 5	Κεφάλαιο 5

1	1
Не покладайся на майно твоє і не говори: «вистачить на життя моє».	ΤΕΚΝΟΝ, τὴν ζωὴν τοῦ πτωχοῦ μὴ ἀποστερήσῃς καὶ μὴ παρελκύσῃς ὀφθαλμοὺς ἐπιδεεῖς.
2	2
Не йди за потягом душі твоєї і кріпости твоєї, щоб ходити у похотях серця твого,	ψυχὴν πεινῶσαν μὴ λυπήσῃς καὶ μὴ παροργίσῃς ἄνδρα ἐν ἀπορίᾳ αὐτοῦ.
3	3
і не говори: «хто владний у ділах моїх?», бо Господь неодмінно помститься за зухвалість твою.	καρδίαν παρωργισμένην μὴ προσταράξῃς καὶ μὴ παρελκύσῃς δόσιν προσδεομένου.
4	4
Не говори: «я грішив, і що мені було?», бо Господь довготерпеливий.	ἱκέτην θλιβόμενον μὴ ἀπαναίνου καὶ μὴ ἀποστρέψῃς τὸ πρόσωπόν σου ἀπὸ πτωχοῦ.
5	5
При думці про умилостивлення не будь безстрашний, щоб додавати гріх до гріхів	ἀπὸ δεομένου μὴ ἀποστρέψῃς ὀφθαλμὸν καὶ μὴ δῷς τόπον ἀνθρώπῳ καταράσασθαί σε·
6	6
і не говори: «милосердя Його велике, Він простить безліч гріхів моїх»;	καταρωμένου γάρ σε ἐν πικρίᾳ ψυχῆς αὐτοῦ, τῆς δεήσεως αὐτοῦ ἐπακούσεται ὁ ποιήσας αὐτόν.
7	7
бо милосердя і гнів у Нього, і на грішниках перебуває лють Його.	προσφιλῇ συναγωγῇ σεαυτὸν ποίει καὶ μεγιστᾶνι ταπείνου τὴν κεφαλήν σου.
8	8
Не барися звернутися до Господа, і не відкладай із дня на день:	κλῖνον πτωχῷ τὸ οὖς σου καὶ ἀποκρίθητι αὐτῷ εἰρηνικὰ ἐν πραΰτητι.
9	9
бо раптово найде гнів Господа, і ти загинеш під час помсти.	ἐξελοῦ ἀδικούμενον ἐκ χειρὸς ἀδικοῦντος καὶ μὴ ὀλιγοψυχήσῃς ἐν τῷ κρίνειν σε.
10	10
Не покладайся на майно неправедне, бо воно не принесе тобі користи у день відвідування.	γίνου ὀρφανοῖς ὡς πατὴρ καὶ ἀντὶ ἀνδρὸς τῇ μητρὶ αὐτῶν· καὶ ἔσῃ ὡς υἱὸς ῾Υψίστου, καὶ ἀγαπήσει σε μᾶλλον ἢ μήτηρ σου.
11	11
Не вій при всякому вітрі і не ходи всякою стежкою: такий — двоязичний грішник.	῾Η σοφία υἱοὺς αὐτῆς ἀνύψωσε καὶ ἐπιλαμβάνεται τῶν ζητούντων αὐτήν.
12	12
Будь твердий у твоєму переконанні, й одне нехай буде твоє слово.	ὁ ἀγαπῶν αὐτὴν ἀγαπᾷ ζωήν, καὶ οἱ ὀρθρίζοντες πρὸς αὐτὴν ἐμπλησθήσονται εὐφροσύνης.
13	13
Будь швидкий до слухання, й обдумано давай відповідь.	ὁ κρατῶν αὐτῆς κληρονομήσει δόξαν, καὶ οὗ εἰσπορεύεται, εὐλογήσει Κύριος.
14	14
Якщо маєш знання, то відповідай ближньому, а якщо ні, то рука твоя нехай буде на вустах твоїх.	οἱ λατρεύοντες αὐτῇ λειτουργήσουσιν ἁγίῳ, καὶ τοὺς ἀγαπῶντας αὐτὴν ἀγαπᾷ ὁ Κύριος.
15	15
У словах — слава і нечестя, і язик людини буває падінням її.	ὁ ὑπακούων αὐτῆς κρινεῖ ἔθνη, καὶ ὁ προσέχων αὐτῇ κατασκηνώσει πεποιθώς.
16	16
Не набудь слави обмовника, і не будь підступним язиком твоїм:	ἐὰν ἐμπιστεύσῃ, κατακληρονομήσει αὐτήν, καὶ ἐν κατασχέσει ἔσονται αἱ γενεαὶ αὐτοῦ·
17	17
бо на злодії — сором, і на двоязичному — зле осудження.	ὅτι διεστραμμένως πορεύεται μετ᾿ αὐτοῦ ἐν πρώτοις, φόβον δὲ καὶ δειλίαν ἐπάξει ἐπ᾿ αὐτὸν καὶ βασανίσει αὐτὸν ἐν παιδείᾳ αὐτῆς, ἕως οὗ ἐμπιστεύσῃ τῇ ψυχῇ αὐτοῦ, καὶ πειράσῃ αὐτὸν ἐν τοῖς δικαιώμασιν αὐτῆς.
18	18
Не будь нерозумним ні у великому, ні у малому.	καὶ πάλιν ἐπανήξει κατ᾿ εὐθεῖαν πρὸς αὐτὸν καὶ εὐφρανεῖ αὐτὸν καὶ ἀποκαλύψει αὐτῷ τὰ κρυπτὰ αὐτῆς.
Глава 6	Κεφάλαιο 6

1	1
І не ставай ворогом з друга, бо погане ім’я одержує у частку сором і ганьбу; так — і грішник двоязичний.	ΜΗ ἔπεχε ἐπὶ τοῖς χρήμασί σου καὶ μὴ εἴπῃς· αὐτάρκη μοί ἐστι.
2	2
Не піднось себе у помислах душі твоєї, щоб душа твоя не була розтерзана, як віл:	μὴ ἐξακολούθει τῇ ψυχῇ σου καὶ τῇ ἰσχύϊ σου τοῦ πορεύεσθαι ἐν ἐπιθυμίαις καρδίας σου,
3	3
листя твоє ти знищиш і плоди твої погубиш, і залишишся, як сухе дерево.	καὶ μὴ εἴπῃς· τίς με δυναστεύσει; ὁ γὰρ Κύριος ἐκδικῶν ἐκδικήσει σε.
4	4
Душа лукава погубить свого власника і зробить його посміховиськом ворогів.	μὴ εἴπῃς, ἥμαρτον, καὶ τί μοι ἐγένετο; ὁ γὰρ Κύριός ἐστι μακρόθυμος.
5	5
Солодкі вуста примножать друзів, і добромовний язик примножить приязнь.	περὶ ἐξιλασμοῦ μὴ ἄφοβος γίνου, προσθεῖναι ἁμαρτίαν ἐφ᾿ ἁμαρτίαις·
6	6
Тих, хто живе з тобою у мирі, нехай буде багато, а радником твоїм — один з тисячі.	καὶ μὴ εἴπῃς· ὁ οἰκτιρμὸς αὐτοῦ πολύς, τὸ πλῆθος τῶν ἁμαρτιῶν μου ἐξιλάσεται· ἔλεος γὰρ καὶ ὀργὴ παρ᾿ αὐτοῦ, καὶ ἐπὶ ἁμαρτωλοὺς καταπαύσει ὁ θυμὸς αὐτοῦ.
7	7
Якщо хочеш придбати друга, набувай його після випробування і не скоро довіряйся йому.	μὴ ἀνάμενε ἐπιστρέψαι πρὸς Κύριον καὶ μὴ ὑπερβάλλου ἡμέραν ἐξ ἡμέρας· ἐξάπινα γὰρ ἐξελεύσεται ὀργὴ Κυρίου, καὶ ἐν καιρῷ ἐκδικήσεως ἐξολῇ.
8	8
Буває друг у потрібний для нього час, і не залишиться з тобою у день скорботи твоєї;	μὴ ἔπεχε ἐπὶ χρήμασιν ἀδίκοις· οὐδὲν γὰρ ὠφελήσει σε ἐν ἡμέρᾳ ἐπαγωγῆς.
9	9
і буває друг, який перетворюється на ворога і відкриє сварку на ганьбу твою.	μὴ λίκμα ἐν παντὶ ἀνέμῳ καὶ μὴ πορεύου ἐν πάσῃ ἀτραπῷ· οὕτως ὁ ἁμαρτωλὸς ὁ δίγλωσσος.
10	10
Буває другом учасник у трапезі, і не залишиться з тобою у день скорботи твоєї.	ἴσθι ἐστηριγμένος ἐν συνέσει σου, καὶ εἷς ἔστω σου ὁ λόγος.
11	11
У маєтку твоєму він буде як ти, і зухвало буде поводитися з домашніми твоїми;	γίνου ταχὺς ἐν ἀκροάσει σου καὶ ἐν μακροθυμίᾳ φθέγγου ἀπόκρισιν.
12	12
але якщо ти будеш принижений, він буде проти тебе і сховається від лиця твого.	εἰ ἔστι σοι σύνεσις, ἀποκρίθητι τῷ πλησίον· εἰ δὲ μή, ἡ χείρ σου ἔστω ἐπὶ στόματί σου.
13	13
Віддаляйся від ворогів твоїх і будь обачний з друзями твоїми.	δόξα καὶ ἀτιμία ἐν λαλιᾷ, καὶ γλῶσσα ἀνθρώπου πτῶσις αὐτῷ.
14	14
Вірний друг — міцний захист: хто знайшов його, знайшов скарб.	μὴ κληθῇς ψίθυρος, καὶ τῇ γλώσσῃ σου μὴ ἐνέδρευε· ἐπὶ γὰρ τῷ κλέπτῃ ἐστὶν αἰσχύνη, καὶ κατάγνωσις πονηρὰ ἐπὶ διγλώσσου.
15	15
Вірному другові немає ціни, і немає міри доброті його.	ἐν μεγάλῳ καὶ ἐν μικρῷ μὴ ἀγνόει.
16
Вірний друг — лікування для життя, і ті, що бояться Господа, знайдуть його.
17
Хто боїться Господа, направляє дружбу свою так, що, який він сам, таким стає і друг його.
18
Сину мій! від юности твоєї віддайся навчанню, і до сивини твоєї знайдеш мудрість.
19
Приступай до неї як той, що оре і сіє, й очікуй добрих плодів її:
20
бо недовгий час потрудишся в обробленні її, і скоро будеш їсти плоди її.
21
Для невігласів вона дуже сувора, і нерозумний не залишиться з нею:
22
вона буде на ньому як важкий камінь випробування, і він не забариться скинути її.
23
Премудрість відповідає імені своєму, і небагатьом відкривається.
24
Послухай, сину мій, і прийми думку мою, і не відкинь поради моєї.
25
Наклади на ноги твої пута її і на шию твою ланцюг її.
26
Підстав їй плече твоє, і носи її і не тяготися кайданами її.
27
Наблизься до неї всією душею твоєю, і всією силою твоєю дотримуйся шляхів її.
28
Досліджуй і шукай, і вона буде пізнана тобою і, зробившись володарем її, не залишай її;
29
бо нарешті ти знайдеш у ній заспокоєння, і вона обернеться на радість тобі.
30
Пута її будуть тобі міцним захистом, і ланцюги її — славним одягом;
31
бо на ній прикраса золота, і пута її — гіацинтові нитки.
32
Як у одежу слави, ти облачишся в неї і покладеш її на себе як вінець радости.
33
Сину мій! якщо ти побажаєш її, то навчишся, і якщо віддасися їй душею твоєю, то будеш до всього здатний.
34
Якщо з любов’ю будеш слухати її, то зрозумієш її, і якщо прихилиш вухо твоє, то будеш мудрий.
35
Бувай у зібранні старців, і хто мудрий, приліпися до того; люби слухати всяку священну повість, і притчі розумні нехай не вислизають від тебе.
36
Якщо побачиш розумного, ходи до нього з раннього ранку, і нехай нога твоя стирає пороги дверей його.
37
Розмірковуй над повеліннями Господа і завжди повчайся у заповідях Його: Він укріпить твоє серце, і бажання премудрости дасться тобі.
Глава 7	Κεφάλαιο 7

1	1
Не роби зла, і тебе не осягне зло;	ΚΑΙ ἀντὶ φίλου μὴ γίνου ἐχθρός· ὄνομα γὰρ πονηρὸν αἰσχύνην καὶ ὄνειδος κληρονομήσει· οὕτως ὁ ἁμαρτωλὸς ὁ δίγλωσσος.
2	2
віддаляйся від неправди, і вона ухилиться від тебе.	μὴ ἐπάρῃς σεαυτὸν ἐν βουλῇ ψυχῆς σου, ἵνα μὴ διαρπαγῇ ὡς ταῦρος ἡ ψυχή σου·
3	3
Сину мій! не сій на борознах неправди, і не будеш у сім разів більше пожинати з них.	τὰ φύλλα σου καταφάγεσαι καὶ τοὺς καρπούς σου ἀπολέσεις καὶ ἀφήσεις σεαυτὸν ὡς ξύλον ξηρόν.
4	4
Не проси у Господа влади, й у царя — почесного місця.	ψυχὴ πονηρὰ ἀπολεῖ τὸν κτησάμενον αὐτὴν καὶ ἐπίχαρμα ἐχθρῶν ποιήσει αὐτόν.
5	5
Не виправдовуй себе перед Господом, і не мудруй перед царем.	Λάρυγξ γλυκὺς πληθυνεῖ φίλους αὐτοῦ, καὶ γλῶσσα εὔλαλος πληθυνεῖ εὐπροσήγορα.
6	6
Не домагайся стати суддею, щоб не виявитися тобі неспроможним сокрушити неправду, щоб не убоятися коли-небудь лиця сильного і не покласти тіні на правоту твою.	οἱ εἰρηνεύοντές σοι ἔστωσαν πολλοί, οἱ δὲ σύμβουλοί σου εἷς ἀπὸ χιλίων.
7	7
Не гріши проти міської громади, і не опускай себе перед народом.	εἰ κτᾶσαι φίλον, ἐν πειρασμῷ κτῆσαι αὐτόν, καὶ μὴ ταχὺ ἐμπιστεύσῃς αὐτῷ·
8	8
Не додавай гріха до гріха, бо і за один не залишишся непокараним.	ἔστι γὰρ φίλος ἐν καιρῷ αὐτοῦ καὶ οὐ μὴ παραμείνῃ ἐν ἡμέρᾳ θλίψεώς σου.
9	9
Не говори: «Він спогляне на безліч дарів моїх, і, коли я принесу їх Богу Вишньому, Він прийме».	καὶ ἔστι φίλος μετατιθέμενος εἰς ἔχθραν καὶ μάχην ὀνειδισμοῦ σου ἀποκαλύψει.
10	10
Не будь слабкодухим у молитві твоїй і не нехтуй подавати милостиню.	καὶ ἔστι φίλος κοινωνὸς τραπεζῶν καὶ οὐ μὴ παραμείνῃ ἐν ἡμέρᾳ θλίψεώς σου.
11	11
Не насміхайся над людиною, яка знаходиться у тузі душевній її; бо є Той, Хто смиряє і підносить.	καὶ ἐν τοῖς ἀγαθοῖς σου ἔσται ὡς σύ, καὶ ἐπὶ τοὺς οἰκέτας σου παρρησιάσεται·
12	12
Не вигадуй неправди на брата твого, і не роби того самого проти друга.	ἐὰν ταπεινωθῇς, ἔσται κατὰ σοῦ, καὶ ἀπὸ τοῦ προσώπου σου κρυβήσεται.
13	13
Не бажай говорити яку б то не було неправду; бо повторення її не послужить до блага.	ἀπὸ τῶν ἐχθρῶν σου διαχωρίσθητι καὶ ἀπὸ τῶν φίλων σου πρόσεχε.
14	14
Перед зібранням старших не будь багатослівним, і не повторюй слова у проханні твоєму.	φίλος πιστὸς σκέπη κραταιά, ὁ δὲ εὑρὼν αὐτὸν εὗρε θησαυρόν.
15	15
Не відвертайся від важкої роботи і від землеробства, яке встановлене від Вишнього.	φίλου πιστοῦ οὐκ ἔστιν ἀντάλλαγμα, καὶ οὐκ ἔστι σταθμὸς τῆς καλλονῆς αὐτοῦ.
16	16
Не приєднуйся до безлічі грішників.	φίλος πιστὸς φάρμακον ζωῆς, καὶ οἱ φοβούμενοι Κύριον εὑρήσουσιν αὐτόν.
17	17
Глибоко смири душу твою.	ὁ φοβούμενος Κύριον εὐθύνει φιλίαν αὐτοῦ, ὅτι κατ᾿ αὐτὸν οὕτως καὶ ὁ πλησίον αὐτοῦ.
18	18
Пам’ятай, що гнів не забариться,	Τέκνον, ἐκ νεότητός σου ἐπίλεξαι παιδείαν, καὶ ἕως πολιῶν εὑρήσεις σοφίαν.
19	19
що покарання нечестивому — вогонь і черва.	ὡς ὁ ἀροτριῶν καὶ ὁ σπείρων πρόσελθε αὐτῇ καὶ ἀνάμενε τοὺς ἀγαθοὺς καρποὺς αὐτῆς· ἐν γὰρ τῇ ἐργασίᾳ αὐτῆς ὀλίγον κοπιάσεις καὶ ταχὺ φάγεσαι γεννημάτων αὐτῆς.
20	20
Не міняй друга на скарб, і брата єдинокровного — на золото офирське.	ὡς τραχεῖά ἐστι σφόδρα τοῖς ἀπαιδεύτοις, καὶ οὐκ ἐμμενεῖ ἐν αὐτῇ ἀκάρδιος·
21	21
Не залишай розумної і доброї дружини, бо достоїнство її коштовніше за золото.	ὡς λίθος δοκιμασίας ἰσχυρὸς ἔσται ἐπ᾿ αὐτῷ, καὶ οὐ χρονιεῖ ἀπορρῖψαι αὐτήν.
22	22
Не кривдь раба, який трудиться старанно, ні найманця, відданого тобі душею.	σοφία γὰρ κατὰ τὸ ὄνομα αὐτῆς ἐστι, καὶ οὐ πολλοῖς ἐστι φανερά.
23	23
Розумного раба нехай любить душа твоя, і не відмов йому у свободі.	ἄκουσον, τέκνον, καὶ δέξαι γνώμην μου, καὶ μὴ ἀπαναίνου τὴν συμβουλίαν μου.
24	24
Є у тебе худоба? спостерігай за нею, і якщо вона корисна тобі, нехай залишається у тебе.	καὶ εἰσένεγκον τοὺς πόδας σου εἰς τὰς πέδας αὐτῆς καὶ εἰς τὸν κλοιὸν αὐτῆς τὸν τράχηλόν σου.
25	25
Є у тебе сини? навчай їх, і з юности нагинай шию їх.	ὑπόθες τὸν ὦμόν σου καὶ βάσταξον αὐτήν, καὶ μὴ προσοχθίσῃς τοῖς δεσμοῖς αὐτῆς.
26	26
Є у тебе дочки? май піклування про тіло їх, і не показуй їм веселого лиця твого.	ἐν πάσῃ ψυχῇ σου πρόσελθε αὐτῇ καὶ ἐν ὅλῃ δυνάμει σου συντήρησον τὰς ὁδοὺς αὐτῆς.
27	27
Видай дочку заміж, і зробиш велику справу, і подаруй її чоловіку розумному.	ἐξίχνευσον καὶ ζήτησον, καὶ γνωσθήσεταί σοι, καὶ ἐγκρατὴς γενόμενος μὴ ἀφῇς αὐτήν·
28	28
Є у тебе дружина до душі? не відганяй її.	ἐπ᾿ ἐσχάτων γὰρ εὑρήσεις τὴν ἀνάπαυσιν αὐτῆς, καὶ στραφήσεταί σοι εἰς εὐφροσύνην.
29	29
Усім серцем шануй батька твого і не забувай породильних болістей матері твоєї.	καὶ ἔσονταί σοι αἱ πέδαι εἰς σκέπην ἰσχύος καὶ οἱ κλοιοὶ αὐτῆς εἰς στολὴν δόξης.
30	30
Пам’ятай, що ти народжений від них: і що можеш ти віддати їм, як вони тобі?	κόσμος γὰρ χρύσεός ἐστιν ἐπ᾿ αὐτῆς, καὶ οἱ δεσμοὶ αὐτῆς κλῶσμα ὑακίνθινον·
31	31
Усією душею твоєю благоговій перед Господом і поважай священиків Його.	στολὴν δόξης ἐνδύσῃ αὐτήν, καὶ στέφανον ἀγαλλιάσεως περιθήσεις σεαυτῷ.
32	32
Усією силою люби Творця твого, і не залишай служителів Його.	ἐὰν θέλῃς, τέκνον, παιδευθήσῃ, καὶ ἐὰν δῷς τὴν ψυχήν σου, πανοῦργος ἔσῃ.
33	33
Бійся Господа, і шануй священика, і давай йому частину, як заповідано тобі:	ἐὰν ἀγαπήσῃς ἀκούειν, ἐκδέξῃ, καὶ ἐὰν κλίνῃς τὸ οὖς σου, σοφὸς ἔσῃ.
34	34
початки, і за гріх, і пожертву пліч, і жертву освячення, і початки святих.	ἐν πλήθει πρεσβυτέρων στῆθι, καὶ τίς σοφός, αὐτῷ προσκολλήθητι.
35	35
І до бідного простягай руку твою, щоб благословення твоє було довершене.	πᾶσαν διήγησιν θείαν θέλε ἀκροᾶσθαι, καὶ παροιμίαι συνέσεως μὴ ἐκφευγέτωσάν σε.
36	36
Милість даяння нехай буде до всякого, хто живе, але і померлого не позбавляй милости.	ἐὰν ἴδῃς συνετόν, ὄρθριζε πρὸς αὐτόν, καὶ βαθμοὺς θυρῶν αὐτοῦ ἐκτριβέτω ὁ πούς σου.
37	37
Не віддаляйся від тих, що плачуть, і з тими, хто сумує, сумуй.	διανοοῦ ἐν τοῖς προστάγμασι Κυρίου καὶ ἐν ταῖς ἐντολαῖς αὐτοῦ μελέτα διὰ παντός· αὐτὸς στηριεῖ τὴν καρδίαν σου, καὶ ἡ ἐπιθυμία τῆς σοφίας σου δοθήσεταί σοι.
38
Не лінуйся відвідувати хворого, бо за це ти будеш улюбленим.
39
У всіх ділах твоїх пам’ятай про кінець твій, і повік не згрішиш.
Глава 8	Κεφάλαιο 8

1	1
Не сварися з людиною сильною, щоб коли-небудь не впасти в її руки.	ΜΗ ποίει κακά, καὶ οὐ μή σε καταλάβῃ κακόν·
2	2
Не заводь тяжби з людиною багатою, щоб вона не мала переваги над тобою;	ἀπόστηθι ἀπὸ ἀδίκου, καὶ ἐκκλινεῖ ἀπὸ σοῦ.
3	3
бо золото багатьох погубило, і схиляло серця царів.	υἱέ, μὴ σπεῖρε ἐπ᾿ αὔλακας ἀδικίας, καὶ οὐ μὴ θερίσῃς αὐτὰς ἑπταπλασίως.
4	4
Не сперечайся з людиною, зухвалою на язик, і не підкладай дров у вогонь її.	μὴ ζήτει παρὰ Κυρίου ἡγεμονίαν, μηδὲ παρὰ βασιλέως καθέδραν δόξης.
5	5
Не жартуй з невігласом, щоб не піддалися нечестю твої предки.	μὴ δικαιοῦ ἔναντι Κυρίου καὶ παρὰ βασιλεῖ μὴ σοφίζου.
6	6
Не докоряй людині, яка навертається від гріха: пам’ятай, що усі ми знаходимося під єпитиміями.	μὴ ζήτει γενέσθαι κριτής, μὴ οὐκ ἐξισχύσεις ἐξᾶραι ἀδικίας· μή ποτε εὐλαβηθῇς ἀπὸ προσώπου δυνάστου καὶ θήσεις σκάνδαλον ἐν εὐθύτητί σου.
7	7
Не зневажай людини у старості її, бо і ми старіємо.	μὴ ἁμάρτανε εἰς πλῆθος πόλεως καὶ μὴ καταβάλῃς σεαυτὸν ἐν ὄχλῳ.
8	8
Не радій смерті людини, хоч би вона була найбільш ворожою тобі: пам’ятай, що усі ми помремо.	μὴ καταδεσμεύσῃς δὶς ἁμαρτίαν, ἐν γὰρ τῇ μιᾷ οὐκ ἀθῷος ἔσῃ.
9	9
Не нехтуй повістю мудрих і вправляйся у притчах їх;	μὴ εἴπῃς· τῷ πλήθει τῶν δώρων μου ἐπόψεται καὶ ἐν τῷ προσενέγκαι με Θεῷ ῾Υψίστῳ προσδέξεται.
10	10
бо від них навчишся віданню і — як служити сильним.	μὴ ὀλιγοψυχήσῃς ἐν τῇ προσευχῇ σου καὶ ἐλεημοσύνην ποιῆσαι μὴ παρίδῃς.
11	11
Не віддаляйся від повісти старців, бо і вони навчилися від батьків своїх,	μὴ καταγέλα ἄνθρωπον ὄντα ἐν πικρίᾳ ψυχῆς αὐτοῦ, ἔστι γὰρ ὁ ταπεινῶν καὶ ἀνυψῶν.
12	12
і ти навчишся від них розважливости і — яку у випадку потреби дати відповідь.	μὴ ἀροτρία ψεῦδος ἐπ᾿ ἀδελφῷ σου, μηδὲ φίλῳ τὸ ὅμοιον ποίει.
13	13
Не розпалюй вугілля грішника, щоб не згоріти від полум’я вогню його,	μὴ θέλε ψεύδεσθαι πᾶν ψεῦδος, ὁ γὰρ ἐνδελεχισμὸς αὐτοῦ οὐκ εἰς ἀγαθόν.
14	14
і не повставай проти нахаби, щоб він не засів засідкою у вустах твоїх.	μὴ ἀδελέσχει ἐν πλήθει πρεσβυτέρων καὶ μὴ δευτερώσῃς λόγον ἐν προσευχῇ σου.
15	15
Не давай у борг людині, яка сильніша за тебе; а якщо даси, то вважай, що ти втратив.	μὴ μισήσῃς ἐπίπονον ἐργασίαν καὶ γεωργίαν ὑπὸ ῾Υψίστου ἐκτισμένην.
16	16
Не заручайся понад силу твою; а якщо заручишся, піклуйся, як зобов’язаний заплатити.	μὴ προσλογίζου σεαυτὸν ἐν πλήθει ἁμαρτωλῶν. μνήσθητι ὅτι ὀργὴ οὐ χρονιεῖ.
17	17
Не судися із суддею, тому що його будуть судити за його пошаною.	ταπείνωσον σφόδρα τὴν ψυχήν σου, ὅτι ἐκδίκησις ἀσεβοῦς πῦρ καὶ σκώληξ.
18	18
З відважним не вирушай у путь, щоб він не був тобі за тягар; бо він буде робити за своєю сваволею, і ти можеш загинути від його нерозсудливости.	Μὴ ἀλλάξῃς φίλον ἕνεκεν διαφόρου, μηδ᾿ ἀδελφὸν γνήσιον ἐν χρυσίῳ Σουφείρ.
19	19
Не заводь сварки із запальним і не йди з ним через пустелю; тому що кров — як ніщо в очах його, і де немає допомоги, він уразить тебе.	μὴ ἀστόχει γυναικὸς σοφῆς καὶ ἀγαθῆς, ἡ γὰρ χάρις αὐτῆς ὑπὲρ τὸ χρυσίον.
20	20
Не радься з дурним, бо він не може промовчати про справу.	μὴ κακώσῃς οἰκέτην ἐργαζόμενον ἐν ἀληθείᾳ, μηδὲ μίσθιον διδόντα ψυχὴν αὐτοῦ.
21	21
При чужому не роби таємного, бо не знаєш, що він зробить.	οἰκέτην συνετὸν ἀγαπάτω σου ἡ ψυχή, μὴ στερήσῃς αὐτὸν ἐλευθερίας.
22	22
Не відкривай усякій людині твого серця, щоб вона по-лихому не віддячила тобі.	κτήνη σοί ἐστιν, ἐπισκέπτου αὐτὰ καὶ εἰ ἔστι σοι χρήσιμα, ἐμμενέτω σοι.
Глава 9	Κεφάλαιο 9

1	1
Не будь ревнивий до дружини серця твого, і не подавай їй поганого уроку проти тебе самого.	ΜΗ διαμάχου μετὰ ἀνθρώπου δυνάστου, μήποτε ἐμπέσῃς εἰς τὰς χεῖρας αὐτοῦ.
2	2
Не віддавай дружині душі твоєї, щоб вона не повстала проти влади твоєї.	μὴ ἔριζε μετὰ ἀνθρώπου πλουσίου, μήποτε ἀντιστήσῃ σου τὴν ὁλκήν· πολλοὺς γὰρ ἀπώλεσε τὸ χρυσίον καὶ καρδίας βασιλέων ἐξέκλινε.
3	3
Не виходь назустріч розпусній жінці, щоб як-небудь не потрапити у тенета її.	μὴ διαμάχου μετὰ ἀνθρώπου γλωσσώδους καὶ μὴ ἐπιστοιβάσῃς ἐπὶ τὸ πῦρ αὐτοῦ ξύλα.
4	4
Не залишайся довго зі співачкою, щоб не зачаруватися тобі мистецтвом її.	μὴ πρόσπαιζε ἀπαιδεύτῳ, ἵνα μὴ ἀτιμάζωνται οἱ πρόγονοί σου.
5	5
Не задивляйся на дівчину, щоб не спокуситися привабливістю її.	μὴ ὀνείδιζε ἄνθρωπον ἀποστρέφοντα ἀπὸ ἁμαρτίας· μνήσθητι ὅτι πάντες ἐσμὲν ἐν ἐπιτιμίοις.
6	6
Не віддавай душі твоєї блудницям, щоб не погубити спадщини твоєї.	μὴ ἀτιμάσῃς ἄνθρωπον ἐν γήρᾳ αὐτοῦ, καὶ γὰρ ἐξ ἡμῶν γηράσκουσι.
7	7
Не дивися на всі боки на вулицях міста і не броди по порожніх місцях його.	μὴ ἐπίχαιρε ἐπὶ νεκρῷ, μνήσθητι ὅτι πάντες τελευτῶμεν.
8	8
Відвертай око твоє від жінки благовидої і не задивляйся на чужу красу:	μὴ παρίδῃς διήγημα σοφῶν, καὶ ἐν ταῖς παροιμίαις αὐτῶν ἀναστρέφου· ὅτι παρ᾿ αὐτῶν μαθήσῃ παιδείαν καὶ λειτουργῆσαι μεγιστᾶσι.
9	9
багато хто збився зі шляху через красу жіночу; від неї, як вогонь, загоряється любов.	μὴ ἀστόχει διηγήματος γερόντων, καὶ γὰρ αὐτοὶ ἔμαθον παρὰ τῶν πατέρων αὐτῶν· ὅτι παρ᾿ αὐτῶν μαθήσει σύνεσιν καὶ ἐν καιρῷ χρείας δοῦναι ἀπόκρισιν.
10	10
Зовсім не сиди з жінкою заміжньою і не залишайся з нею на бенкеті за вином,	μὴ ἔκκαιε ἄνθρακας ἁμαρτωλοῦ, μὴ ἐμπυρισθῇς ἐν πυρὶ φλογὸς αὐτοῦ.
11	11
щоб не схилилася до неї душа твоя, і щоб ти не зламався духом на погибель.	μὴ ἐξαναστῇς ἀπὸ προσώπου ὑβριστοῦ, ἵνα μὴ ἐγκαθίσῃ ὡς ἔνεδρον τῷ στόματί σου.
12	12
Не залишай старого друга, бо новий не може зрівнятися з ним;	μὴ δανείσῃς ἀνθρώπῳ ἰσχυροτέρῳ σου· καὶ ἐὰν δανείσῃς, ὡς ἀπολωλεκὼς γίνου.
13	13
друг новий — те саме, що вино нове: коли воно зробиться старим, із задоволенням будеш пити його.	μὴ ἐγγυήσῃ ὑπὲρ δύναμίν σου· καὶ ἐὰν ἐγγυήσῃ, ὡς ἀποτίσων φρόντιζε.
14	14
Не заздри славі грішника, бо не знаєш, який буде кінець його.	μὴ δικάζου μετὰ κριτοῦ, κατὰ γὰρ τὴν δόξαν αὐτοῦ κρινοῦσιν αὐτῷ.
15	15
Не схвалюй того, що схвалюють нечестиві: пам’ятай, що вони до самого пекла не виправляться.	μετὰ τολμηροῦ μὴ πορεύου ἐν ὁδῷ, ἵνα μὴ βαρύνηται κατὰ σοῦ· αὐτὸς γὰρ κατὰ τὸ θέλημα αὐτοῦ ποιήσει, καὶ τῇ ἀφροσύνῃ αὐτοῦ συναπολῇ.
16	16
Тримай себе далі від чоловіка, який має владу умертвляти, і ти не будеш бентежитися страхом смерти;	μετὰ θυμώδους μὴ ποιήσῃς μάχην καὶ μὴ διαπορεύου μετ᾿ αὐτοῦ τὴν ἔρημον· ὅτι ὡς οὐδὲν ἐν ὀφθαλμοῖς αὐτοῦ αἷμα, καὶ ὅπου οὐκ ἔστι βοήθεια, καταβαλεῖ σε.
17	17
а якщо зближуєшся з ним, не помилися, щоб він не позбавив тебе життя:	μετὰ μωροῦ μὴ συμβουλεύου, οὐ γὰρ δυνήσεται λόγον στέξαι.
18	18
знай, що ти посеред сітей ідеш і по зубцях міських стін проходиш.	ἐνώπιον ἀλλοτρίου μὴ ποιήσῃς κρυπτόν, οὐ γὰρ γινώσκεις τί τέξεται.
19	19
За силою твоєю узнавай ближніх і радься з мудрими.	παντὶ ἀνθρώπῳ μὴ ἔκφαινε σὴν καρδίαν, καὶ μὴ ἀναφερέτω σοι χάριν.
20
Розмірковування твоє нехай буде з розумними, і всяка бесіда твоя — у законі Вишнього.
21
Нехай вечеряють з тобою мужі праведні, і слава твоя нехай буде у страху Господньому.
22
Вироби хваляться за рукою художника, а правитель народу вважається мудрим за словами його.
23
Бояться в місті зухвалого на язик, і ненавидять необачного у словах.
Глава 10	Κεφάλαιο 10

1	1
Мудрий правитель навчить народ свій, і правління розумного буде благоупорядковане.	ΜΗ ζήλου γυναῖκα τοῦ κόλπου σου, μηδὲ διδάξῃς ἐπὶ σεαυτὸν παιδείαν πονηράν.
2	2
Який правитель народу, такі і службовці при ньому; і який начальник над містом, такі й усі, що живуть у ньому.	μὴ δῷς γυναικὶ τὴν ψυχήν σου ἐπιβῆναι αὐτὴν ἐπὶ τὴν ἰσχύν σου.
3	3
Цар ненавчений погубить народ свій, а при розсудливості сильних облаштується місто.	μὴ ὑπάντα γυναικὶ ἑταιριζομένῃ, μήποτε ἐμπέσῃς εἰς τὰς παγίδας αὐτῆς.
4	4
У руках Господа влада над землею, і людину потрібну Він вчасно воздвигне на ній.	μετὰ ψαλλούσῃς μὴ ἐνδελέχιζε, μήποτε ἁλῷς ἐν τοῖς ἐπιχειρήμασιν αὐτῆς.
5	5
У руці Господа благоуспішність людини, і на лиці книжника Він закарбує славу Свою.	παρθένον μὴ καταμάνθανε, μήποτε σκανδαλισθῇς ἐν τοῖς ἐπιτιμίοις αὐτῆς.
6	6
Не гнівайся за всяку образу на ближнього, і нікого не ображай ділом.	μὴ δῷς πόρναις τὴν ψυχήν σου, ἵνα μὴ ἀπολέσῃς τὴν κληρονομίαν σου.
7	7
Гордість ненависна і Господу і людям, і злочинна проти обох.	μὴ περιβλέπου ἐν ρύμαις πόλεως καὶ ἐν ταῖς ἐρήμοις αὐτῆς μὴ πλανῶ.
8	8
Володарювання переходить від народу до народу через несправедливість, образи і користолюбство.	ἀπόστρεψον ὀφθαλμὸν ἀπὸ γυναικὸς εὐμόρφου, καὶ μὴ καταμάνθανε κάλλος ἀλλότριον· ἐν κάλλει γυναικὸς πολλοὶ ἐπλανήθησαν, καὶ ἐκ τούτου φιλία ὡς πῦρ ἀνακαίεται.
9	9
Чого гордиться земля і попіл?	μετὰ ὑπάνδρου γυναικὸς μὴ κάθου τὸ σύνολον καὶ μὴ συμβολοκοπήσῃς μετ᾿ αὐτῆς ἐν οἴνῳ, μήποτε ἐκκλίνη ἡ ψυχή σου ἐπ᾿ αὐτὴν καὶ τῷ πνεύματί σου ὀλισθήσῃς εἰς ἀπώλειαν.
10	10
І за життя вивергаються нутрощі його.	μὴ ἐγκαταλίπῃς φίλον ἀρχαῖον, ὁ γὰρ πρόσφατος οὐκ ἔστιν ἔπισος αὐτῷ· οἶνος νέος φίλος νέος· ἐὰν παλαιωθῇ, μετ᾿ εὐφροσύνης πίεσαι αὐτόν.
11	11
Тривалу хворобу лікар нехтує:	μὴ ζηλώσῃς δόξαν ἁμαρτωλοῦ, οὐ γὰρ οἶδας τί ἔσται ἡ καταστροφὴ αὐτοῦ.
12	12
і ось, нині цар, а завтра помирає.	μὴ εὐδοκήσῃς ἐν εὐδοκίᾳ ἀσεβῶν· μνήσθητι ὅτι ἕως ᾅδου οὐ μὴ δικαιωθῶσι.
13	13
Коли ж людина помре, то спадщиною її стають плазуни, звірі і черва.	μακρὰν ἄπεχε ἀπὸ ἀνθρώπου, ὃς ἔχει ἐξουσίαν τοῦ φονεύειν, καὶ οὐ μὴ ὑποπτεύσῃς φόβον θανάτου· κἂν προσέλθῃς, μὴ πλημμελήσῃς, ἵνα μὴ ἀφέληται τὴν ζωήν σου· ἐπίγνωθι ὅτι ἐν μέσῳ παγίδων διαβαίνεις καὶ ἐπὶ ἐπάλξεων πόλεων περιπατεῖς.
14	14
Початок гордости — віддалення людини від Господа і відступ серця його від Творця його;	κατὰ τὴν ἰσχύν σου στόχασαι τοὺς πλησίον καὶ μετὰ σοφῶν συμβουλεύου.
15	15
бо початок гріха — гордість, і хто опанований нею, вивергає мерзоти;	καὶ μετὰ συνετῶν ἔστω ὁ διαλογισμός σου καὶ πᾶσα διήγησίς σου ἐν νόμῳ ῾Υψίστου.
16	16
і за це Господь посилає на нього страшні покарання й остаточно скидає його.	ἄνδρες δίκαιοι ἔστωσαν σύνδειπνοί σου, καὶ ἐν φόβῳ Κυρίου ἔστω τὸ καύχημά σου.
17	17
Господь руйнує престоли володарів і посаджує лагідних на місце їх.	ἐν χειρὶ τεχνιτῶν ἔργον ἐπαινεθήσεται, καὶ ὁ ἡγούμενος λαοῦ σοφὸς ἐν λόγῳ αὐτοῦ.
18	18
Господь вириває з корінням народи і насаджує, замість них, смиренних.	φοβερὸς ἐν πόλει αὐτοῦ ἀνὴρ γλωσσώδης, καὶ ὁ προπετὴς ἐν λόγῳ αὐτοῦ μισηθήσεται.
19
Господь спустошує країни народів і руйнує їх до основ землі.
20
Він висушує їх, і губить людей і знищує із землі пам’ять їх.
21
Гордість не створена для людей, ні лють гніву — для народжених жінками.
22
Сім’я шановане яке? — Сім’я людське. Сім’я шановане яке? — Ті, що бояться Господа.
23
Сім’я безчесне яке? — Сім’я людське. Сім’я безчесне яке? — Ті, що переступають заповіді.
24
Старший між братами — у повазі у них, так і ті, що бояться Господа, — в очах Його.
25
Чи багатий хто і славний, чи бідний, похвала їх — страх Господній.
26
Несправедливо — нечестити розумного бідного, і не слід прославляти чоловіка грішного.
27
Шановані вельможа, суддя і володар, але немає з них більшого за того, хто боїться Господа.
28
Рабові мудрому будуть служити вільні, і розумна людина, будучи наставлювана ним, не буде нарікати.
29
Не мудруй багато, щоб робити справу твою, і не хвалися у час нестатку.
30
Краще той, хто трудиться і має в усьому статок, ніж той, хто без діла ходить і хвалиться, але має потребу у хлібі.
31
Сину мій! лагідністю прославляй душу твою і віддавай їй шану за її достоїнством.
32
Хто буде виправдовувати того, хто грішить проти душі своєї? І хто буде хвалити того, хто ганьбить життя своє?
33
Бідного шанують за знання його, а багатого — за його багатство:
34
шанований же у бідності наскільки більше буде шанований у багатстві? А безславний у багатстві наскільки буде безславніший у бідності?
Глава 11	Κεφάλαιο 11

1	1
Мудрість смиренного піднесе голову його і посадить його серед вельмож.	ΚΡΙΤΗΣ σοφὸς παιδεύσει τὸν λαὸν αὐτοῦ, καὶ ἡγεμονία συνετοῦ τεταγμένη ἔσται.
2	2
Не хвали людину за красу її, і не май відрази до людини за зовнішність її.	κατὰ τὸν κριτὴν τοῦ λαοῦ αὐτοῦ οὕτως καὶ οἱ λειτουργοὶ αὐτοῦ, καὶ κατὰ τὸν ἡγούμενον τῆς πόλεως πάντες οἱ κατοικοῦντες αὐτήν.
3	3
Мала бджола між тими, що літають, але плід її — найкращий із солодощів.	βασιλεὺς ἀπαίδευτος ἀπολεῖ τὸν λαὸν αὐτοῦ, καὶ πόλις οἰκισθήσεται ἐν συνέσει δυναστῶν.
4	4
Не хвалися пишністю одягу і не величайся у день слави: бо дивні діла Господа, і таємні діла Його між людьми.	ἐν χειρὶ Κυρίου ἐξουσία τῆς γῆς, καὶ τὸν χρήσιμον ἐγερεῖ εἰς καιρὸν ἐπ᾿ αὐτῆς.
5	5
Багато хто з володарів сидів на землі, той же, про кого не думали, носив вінець.	ἐν χειρὶ Κυρίου εὐοδία ἀνδρός, καὶ προσώπῳ γραμματέως ἐπιθήσει δόξαν αὐτοῦ.
6	6
Багато хто із сильних піддався крайньому нечестю, і славні віддані були у руки інших.	᾿Επὶ παντὶ ἀδικήματι μὴ μηνιάσῃς τῷ πλησίον καὶ μὴ πρᾶσσε μηδὲν ἐν ἔργοις ὕβρεως.
7	7
Перше, ніж дослідиш, не осуджуй; довідайся раніше, і тоді дорікай.	μισητὴ ἔναντι Κυρίου καὶ ἀνθρώπων ὑπερηφανία, καὶ ἐξ ἀμφοτέρων πλημμελήσει ἄδικα.
8	8
Перше, ніж вислухаєш, не відповідай, і серед розмови не перебивай.	βασιλεία ἀπὸ ἔθνους εἰς ἔθνος μετάγεται διὰ ἀδικίας καὶ ὕβρεις καὶ χρήματα.
9	9
Не сперечайся про справу, для тебе непотрібну, і не сиди на суді грішників.	τί ὑπερηφανεύεται γῆ καὶ σποδός; ὅτι ἐν ζωῇ ἔρριψα τὰ ἐνδόσθια αὐτοῦ.
10	10
Сину мій! не берися за безліч справ: при безлічі справ не залишишся без провини. І якщо будеш гнатися за ними, не досягнеш, і, тікаючи, не втечеш.	μακρὸν ἀρρώστημα σκώπτει ἰατρός· καὶ βασιλεὺς σήμερον, καὶ αὔριον τελευτήσει.
11	11
Хтось трудиться, напружує сили, поспішає, і тим більше відстає.	ἐν γὰρ τῷ ἀποθανεῖν ἄνθρωπον κληρονομήσει ἑρπετὰ καὶ θηρία καὶ σκώληκας.
12	12
Інший млявий, потребує допомоги, слабкосилий і багатіє убогістю;	ἀρχὴ ὑπερηφανίας ἀνθρώπου ἀφισταμένου ἀπὸ Κυρίου, καὶ ἀπὸ τοῦ ποιήσαντος αὐτὸν ἀπέστη ἡ καρδία αὐτοῦ.
13	13
але очі Господа звернені на нього на благо йому, і Він підняв його від приниження його і підніс голову його, і багато хто дивувався, дивлячись на нього.	ὅτι ἀρχὴ ὑπερηφανίας ἁμαρτία, καὶ ὁ κρατῶν αὐτῆς ἐξομβρήσει βδέλυγμα· διὰ τοῦτο παρεδόξασε Κύριος τὰς ἐπαγωγὰς καὶ κατέστρεψεν εἰς τέλος αὐτούς.
14	14
Добре і зле, життя і смерть, бідність і багатство — від Господа.	θρόνους ἀρχόντων καθεῖλεν ὁ Κύριος καὶ ἐκάθισε πρᾳεῖς ἀντ᾿ αὐτῶν.
15	15
Даяння Господа надано благочестивим, і благовоління Його буде благоуспішним для них повік.	ρίζας ἐθνῶν ἐξέτιλεν ὁ Κύριος καὶ ἐφύτευσε ταπεινοὺς ἀντ᾿ αὐτῶν.
16	16
Хтось робиться багатим від обачливости й ощадливости своєї, і це частина нагороди його,	χώρας ἐθνῶν κατέστρεψεν ὁ Κύριος καὶ ἀπώλεσεν αὐτὰς ἕως θεμελίων γῆς.
17	17
коли він скаже: «я знайшов спокій і тепер насолоджуюся моїми благами».	ἐξήρανεν ἐξ αὐτῶν καὶ ἀπώλεσεν αὐτοὺς καὶ κατέπαυσεν ἀπὸ γῆς τὸ μνημόσυνον αὐτῶν.
18	18
І не знає він, скільки мине часу до того, коли він залишить їх іншим і помре.	οὐκ ἔκτισται ἀνθρώποις ὑπερηφανία, οὐδὲ ὀργὴ θυμοῦ γεννήμασι γυναικῶν.
19	19
Твердо стій у завіті твоєму і перебувай у ньому і постарій у справі твоїй.	Σπέρμα ἔντιμον ποῖον; σπέρμα ἀνθρώπου. σπέρμα ἔντιμον ποῖον; οἱ φοβούμενοι τὸν Κύριον. σπέρμα ἄτιμον ποῖον; σπέρμα ἀνθρώπου. σπέρμα ἄτιμον ποῖον; οἱ παραβαίνοντες ἐντολάς.
20	20
Не дивуйся ділам грішника, віруй Господу, і перебувай у труді твоєму:	ἐν μέσῳ ἀδελφῶν ὁ ἡγούμενος αὐτῶν ἔντιμος, καὶ οἱ φοβούμενοι Κύριον ἐν ὀφθαλμοῖς αὐτοῦ.
21
бо легко в очах Господа — швидко і раптово збагатити бідного.
22	22
Благословення Господа — нагорода благочестивого, і невдовзі процвітає він благословенням Його.	πλούσιος καὶ ἔνδοξος καὶ πτωχός, τὸ καύχημα αὐτῶν φόβος Κυρίου.
23	23
Не говори: «що мені ще потрібно? і які віднині можу мати ще блага?»	οὐ δίκαιον ἀτιμάσαι πτωχὸν συνετόν, καὶ οὐ καθήκει δοξάσαι ἄνδρα ἁμαρτωλόν.
24	24
Не говори: «достатньо у мене, і яке віднині можу я потерпіти зло?»	μεγιστὰν καὶ κριτὴς καὶ δυνάστης δοξασθήσεται, καὶ οὐκ ἔστιν αὐτῶν τις μείζων τοῦ φοβουμένου τὸν Κύριον.
25	25
У дні щастя буває забуття про нещастя, й у дні нещастя не згадається про щастя.	οἰκέτῃ σοφῷ ἐλεύθεροι λειτουργήσουσι, καὶ ἀνὴρ ἐπιστήμων οὐ γογγύσει.
26	26
Легко для Господа — у день смерти воздати людині за ділами її.	Μὴ σοφίζου ποιῆσαι τὸ ἔργον σου καὶ μὴ δοξάζου ἐν καιρῷ στενοχωρίας σου.
27	27
Хвилинне страждання спричиняє забуття утіх, і під час кончини людини відкриваються діла її.	κρείσσων ἐργαζόμενος καὶ περισσεύων ἐν πᾶσιν ἢ περιπατῶν δοξαζόμενος καὶ ἀπορῶν ἄρτων.
28	28
Раніше смерти не називай нікого блаженним; людина пізнається у дітях своїх.	τέκνον, ἐν πραΰτητι δόξασον τὴν ψυχήν σου καὶ δὸς αὐτῇ τιμὴν κατὰ τὴν ἀξίαν αὐτῆς.
29	29
Не всяку людину вводь у дім твій, бо багато замірів у підступного.	τὸν ἁμαρτάνοντα εἰς τὴν ψυχὴν αὐτοῦ τίς δικαιώσει; καὶ τίς δοξάσει τὸν ἀτιμάζοντα τὴν ζωὴν αὐτοῦ;
30	30
Як мисливський птах у пастці, таке серце гордовитого: він, як вивідувач, підглядає падіння;	πτωχὸς δοξάζεται δι᾿ ἐπιστήμην αὐτοῦ, καὶ πλούσιος δοξάζεται διὰ τὸν πλοῦτον αὐτοῦ.
31	31
перетворюючи добро на зло, він будує підступи і на людей обраних кладе пляму.	ὁ δεδοξασμένος ἐν πτωχείᾳ, καὶ ἐν πλούτῳ ποσαχῶς; καὶ ὁ ἄδοξος ἐν πλούτῳ, καὶ ἐν πτωχείᾳ ποσαχῶς;
32
Від іскри вогню примножуються вуглини, і людина грішна будує підступи на кров.
33
Остерігайся лиходія, — бо він будує зло, — щоб він коли-небудь не поклав на тобі плями повік.
34
Осели у домі твоєму чужого, і він розладнає тебе смутами і зробить тебе чужим для твоїх.
Глава 12	Κεφάλαιο 12

1	1
Якщо ти робиш добро, знай, кому робиш, і буде подяка за твої благодіяння.	ΣΟΦΙΑ ταπεινοῦ ἀνυψώσει κεφαλὴν αὐτοῦ, καὶ ἐν μέσῳ μεγιστάνων καθίσει αὐτόν.
2	2
Роби добро благочестивому, й одержиш нагороду, і якщо не від нього, то від Всевишнього.	μὴ αἰνέσῃς ἄνδρα ἐν κάλλει αὐτοῦ καὶ μὴ βδελύξῃ ἄνθρωπον ἐν ὁράσει αὐτοῦ.
3	3
Немає добра для того, хто постійно займається злом і хто не подає милостині.	μικρὰ ἐν πετεινοῖς μέλισσα, καὶ ἀρχὴ γλυκασμάτων ὁ καρπὸς αὐτῆς.
4	4
Давай благочестивому, і не допомагай грішникові.	ἐν περιβολῇ ἱματίων μὴ καυχήσῃ καὶ ἐν ἡμέρᾳ δόξης μὴ ἐπαίρου· ὅτι θαυμαστὰ τὰ ἔργα Κυρίου, καὶ κρυπτὰ τὰ ἔργα αὐτοῦ ἐν ἀνθρώποις.
5	5
Роби добро смиренному, і не давай нечестивому: замикай від нього хліб і не давай йому, щоб він через те не переміг тебе;	πολλοὶ τύραννοι ἐκάθισαν ἐπὶ ἐδάφους, ὁ δὲ ἀνυπονόητος ἐφόρεσε διάδημα.
6	6
бо ти одержав би подвійне зло за все добро, яке зробив би йому; бо і Всевишній ненавидить грішників і нечестивим відплачує помстою.	πολλοὶ δυνάσται ἠτιμάσθησαν σφόδρα, καὶ ἔνδοξοι παρεδόθησαν εἰς χεῖρας ἑτέρων.
7	7
Давай доброму, і не допомагай грішнику.	πρὶν ἐξετάσῃς, μὴ μέμψῃ· νόησον πρῶτον καὶ τότε ἐπιτίμα.
8	8
Друг не пізнається у щасті, і ворог не приховається у нещасті.	πρὶν ἢ ἀκοῦσαι, μὴ ἀποκρίνου καὶ ἐν μέσῳ λόγων μὴ παρεμβάλλου.
9	9
При щасті людини вороги його сумують, а у нещасті його і друг розійдеться з ним.	περὶ πράγματος, οὗ οὐκ ἔστι σοι χρεία, μὴ ἔριζε καὶ ἐν κρίσει ἁμαρτωλῶν μὴ συνέδρευε.
10	10
Не вір ворогові твоєму повік, бо, як іржавіє мідь, так і злоба його:	Τέκνον, μὴ περὶ πολλὰ ἔστωσαν αἱ πράξεις σου· ἐὰν πληθυνῇς, οὐκ ἀθωωθήσῃ· καὶ ἐὰν διώκῃς, οὐ μὴ καταλάβῃς, καὶ οὐ μὴ ἐκφύγῃς διαδράς.
11	11
хоч би він смирився і ходив зігнувшись, будь уважний душею твоєю й остерігайся його, і будеш перед ним, як чисте дзеркало, і дізнаєшся, що він не до кінця очистився від іржі;	ἔστι κοπιῶν καὶ πονῶν καὶ σπεύδων, καὶ τόσῳ μᾶλλον ὑστερεῖται.
12	12
не став його поруч з собою, щоб він, скинувши тебе, не став на твоє місце; не саджай його праворуч себе, щоб він коли-небудь не став домагатися твого сідалища, і ти нарешті зрозумієш слова мої і зі скорботою згадаєш про наставляння мої.	ἔστι νωθρὸς καὶ προσδεόμενος ἀντιλήψεως, ὑστερῶν ἰσχύϊ καὶ πτωχείᾳ περισσεύει· καὶ οἱ ὀφθαλμοὶ Κυρίου ἐπέβλεψαν αὐτῷ εἰς ἀγαθά, καὶ ἀνώρθωσεν αὐτὸν ἐκ ταπεινώσεως αὐτοῦ.
13	13
Хто пошкодує за ужаленим заклинателем змій і за всіма, хто наближається до диких звірів? Так і про того, хто зближується з грішником і приєднується до гріхів його:	καὶ ἀνύψωσε κεφαλὴν αὐτοῦ καὶ ἀπεθαύμασαν ἐπ᾿ αὐτῷ πολλοί.
14	14
до часу він залишиться з тобою, але якщо ти завагаєшся, він не встоїть.	ἀγαθὰ καὶ κακά, ζωὴ καὶ θάνατος, πτωχεία καὶ πλοῦτος παρὰ Κυρίου ἐστί.
15
Устами своїми ворог усолодить тебе, але у серці своєму замишляє вкинути тебе в яму: очима своїми ворог буде плакати, а коли знайде випадок, не насититься кров’ю.
16
Якщо зустрінеться з тобою нещастя, ти знайдеш його там раніше за себе,
17	17
і він, начебто бажаючи допомогти, підставить тобі ногу:	δόσις Κυρίου παραμένει εὐσεβέσι, καὶ ἡ εὐδοκία αὐτοῦ εἰς τὸν αἰῶνα εὐοδωθήσεται.
18	18
буде кивати головою і плескати руками, багато чого буде шепотіти, і змінить лице своє.	ἔστι πλουτῶν ἀπὸ προσοχῆς καὶ σφιγγίας αὐτοῦ, καὶ αὕτη ἡ μερὶς τοῦ μισθοῦ αὐτοῦ.
Глава 13	Κεφάλαιο 13

1	1
Хто доторкається до смоли, той очорниться, і хто входить у спілкування з гордим, зробиться подібним до нього.	ΕΑΝ εὖ ποιῇς, γνῶθι τίνι ποιεῖς, καὶ ἔσται χάρις τοῖς ἀγαθοῖς σου.
2	2
Не піднімай тягаря понад твою силу, і не входь у спілкування з тим, хто сильніший і багатший за тебе.	εὖ ποίησον εὐσεβεῖ, καὶ εὑρήσεις ἀνταπόδομα καὶ εἰ μὴ παρ᾿ αὐτοῦ, ἀλλὰ παρὰ ῾Υψίστου.
3	3
Яке спілкування у горщика з казаном? Цей штовхне його, і він розіб’ється.	οὐκ ἔστιν ἀγαθὰ τῷ ἐνδελεχίζοντι εἰς κακὰ καὶ τῷ ἐλεημοσύνην μὴ χαριζομένῳ.
4	4
Багатій скривдив, і сам же погрожує; бідняк скривджений, і сам же упрошує.	δὸς τῷ εὐσεβεῖ καὶ μὴ ἀντιλάβῃ τοῦ ἁμαρτωλοῦ.
5	5
Якщо ти вигідний для нього, він використає тебе; а якщо зубожієш, він залишить тебе.	εὖ ποίησον τῷ ταπεινῷ καὶ μὴ δῷς ἀσεβεῖ· ἐμπόδισον τοὺς ἄρτους αὐτοῦ καὶ μὴ δῷς αὐτῷ, ἵνα μὴ ἐν αὐτοῖς σε δυναστεύσῃ· διπλάσια γὰρ κακὰ εὑρήσεις ἐν πᾶσιν ἀγαθοῖς, οἷς ἂν ποιήσῃς αὐτῷ.
6	6
Якщо ти достатній, він буде жити з тобою і виснажить тебе, а сам не уболіватиме.	ὅτι καὶ ὁ ῞Υψιστος ἐμίσησεν ἁμαρτωλοὺς καὶ τοῖς ἀσεβέσιν ἀποδώσει ἐκδίκησιν.
7	7
Має він у тобі потребу, — буде лестити тобі, буде посміхатися тобі й запевняти тебе, ласкаво буде говорити з тобою і скаже: «чи не потрібно тобі чого?»	δὸς τῷ ἀγαθῷ καὶ μὴ ἀντιλάβου τοῦ ἁμαρτωλοῦ.
8	8
Своїми пригощеннями він буде присоромлювати тебе, доки, двічі або тричі пограбувавши тебе, не насміється нарешті з тебе.	Οὐκ ἐκδικηθήσεται ἐν ἀγαθοῖς ὁ φίλος καὶ οὐ κρυβήσεται ἐν κακοῖς ὁ ἐχθρός.
9	9
Після того він, побачивши тебе, ухилиться від тебе і буде кивати головою при зустрічі з тобою.	ἐν ἀγαθοῖς ἀνδρὸς οἱ ἐχθροὶ αὐτοῦ ἐν λύπῃ, καὶ ἐν τοῖς κακοῖς αὐτοῦ καὶ ὁ φίλος διαχωρισθήσεται.
10	10
Спостерігай, щоб тобі не бути обманутим	μὴ πιστεύσῃς τῷ ἐχθρῷ σου εἰς τὸν αἰῶνα· ὡς γὰρ ὁ χαλκὸς ἰοῦται, οὕτως ἡ πονηρία αὐτοῦ.
11	11
і не бути приниженим у твоїх веселощах.	καὶ ἐὰν ταπεινωθῇ καὶ πορεύηται συγκεκυφώς, ἐπίστησον τὴν ψυχήν σου καὶ φύλαξαι ἀπ᾿ αὐτοῦ καὶ ἔσῃ αὐτῷ ὡς ἐκμεμαχὼς ἔσοπτρον, καὶ γνώσῃ ὅτι οὐκ εἰς τέλος κατίωσε.
12	12
Коли сильний буде запрошувати тебе, ухиляйся, і тим більше він буде запрошувати тебе.	μὴ στήσῃς αὐτὸν παρὰ σεαυτῷ, μὴ ἀνατρέψας σε στῇ ἐπὶ τὸν τόπον σου· μὴ καθίσῃς αὐτὸν ἐκ δεξιῶν σου, μήποτε ζητήσῃ τὴν καθέδραν σου καὶ ἐπ᾿ ἐσχάτων ἐπιγνώσῃ τοὺς λόγους μου καὶ ἐπὶ τῶν ρημάτων μου κατανυγήσῃ.
13	13
Не будь нав’язливим, щоб не відштовхнули тебе, і не занадто віддаляйся, щоб не забули про тебе.	τίς ἐλεήσει ἐπαοιδὸν ὀφιόδηκτον καὶ πάντας τοὺς προσάγοντας θηρίοις;
14	14
Не дозволяй собі говорити з ним, як з рівним тобі, і не вір занадто багатьом словам його; бо довгою розмовою він буде спокушати тебе і, ніби жартуючи, вивідувати тебе.	οὕτως τὸν προσπορευόμενον ἀνδρὶ ἁμαρτωλῷ καὶ συμφυρόμενον ἐν ταῖς ἁμαρτίαις αὐτοῦ.
15	15
Немилостивий до себе той, хто не утримує себе у словах своїх, і він не убереже себе від образи і від пут.	ὥραν μετὰ σοῦ διαμενεῖ, καὶ ἐὰν ἐκκλίνῃς, οὐ μὴ καρτερήσῃ.
16	16
Будь обережний і дуже уважний, бо ти ходиш з падінням твоїм.	καὶ ἐν τοῖς χείλεσιν αὐτοῦ γλυκανεῖ ὁ ἐχθρὸς καὶ ἐν τῇ καρδίᾳ αὐτοῦ βουλεύσεται ἀνατρέψαι σε εἰς βόθρον· ἐν ὀφθαλμοῖς αὐτοῦ δακρύσει ὁ ἐχθρός, καὶ ἐὰν εὕρῃ καιρόν, οὐκ ἐμπλησθήσεται ἀφ᾿ αἵματος.
17	17
Почувши це уві сні твоєму, не засинай.	κακὰ ἂν ὑπαντήσῃ σοι, εὑρήσεις αὐτὸν ἐκεῖ πρότερόν σου, καὶ ὡς βοηθῶν ὑποσχάσει πτέρναν σου·
18	18
У все життя люби Господа і взивай до Нього про спасіння твоє.	κινήσει τὴν κεφαλὴν αὐτοῦ καὶ ἐπικροτήσει ταῖς χερσὶν αὐτοῦ καὶ πολλὰ διαψιθυρίσει καὶ ἀλλοιώσει τὸ πρόσωπον αὐτοῦ.
19
Усяка тварина любить подібне собі, і всяка людина — ближнього свого.
20
Усяка плоть з’єднується за родом своїм, і людина приліплюється до подібного собі.
21
Яке спілкування у вовка з ягням? Так і у грішника — з благочестивим.
22
Який мир у гієни із собакою? І який мир у багатого з бідним?
23
Ловитва у левів — дикі осли у пустелі, так пасовища багатих — бідні.
24
Огидне для гордого смирення: так огидний для багатого бідний.
25
Коли похитнеться багатий, він підтримується друзями; а коли впаде бідний, то відштовхується і друзями.
26
Коли спіткає нещастя багатого, у нього багато помічників; сказав безглуздя, і виправдали його.
27
Спіткало нещастя бідняка, і ще сварять його; сказав розумно, і його не слухають.
28
Заговорив багатий, — і всі замовкли і звеличили промову його до хмар;
29
заговорив бідний, і говорять: «це хто такий?» І якщо він спіткнеться, то зовсім скинуть його.
30
Добре багатство, у якому немає гріха, і зла бідність у вустах нечестивого.
31
Серце людини змінює лице її або на добре, або на лихе.
32
Ознака серця у щасті — обличчя веселе, а вигадування притч поєднано з напруженим розмірковуванням.
Глава 14	Κεφάλαιο 14

1	1
Блаженна людина, яка не згрішила вустами своїми і не вражена була сумом гріха.	Ο ΑΠΤΟΜΕΝΟΣ πίσσης μολυνθήσεται, καὶ ὁ κοινωνῶν ὑπερηφάνῳ ὁμοιωθήσεται αὐτῷ.
2	2
Блаженний, кого не соромить душа його і хто не втратив надії своєї.	βάρος ὑπὲρ σὲ μὴ ἄρῃς, καὶ ἰσχυροτέρῳ σου καὶ πλουσιωτέρῳ μὴ κοινώνει. τί κοινωνήσει χύτρα πρὸς λέβητα; αὕτη προσκρούσει, καὶ αὕτη συντριβήσεται.
3	3
Багатство не є добром для людини скупої. І нащо маєток людині недоброзичливій?	πλούσιος ἠδίκησε, καὶ αὐτὸς προσενεβριμήσατο· πτωχὸς ἠδίκηται, καὶ αὐτὸς προσδεηθήσεται.
4	4
Хто збирає, віднімаючи у душі своєї, той збирає для інших, і благами його будуть пересичуватися інші.	ἐὰν χρησιμεύσῃς, ἐργᾶται ἐν σοί· καὶ ἐὰν ὑστερήσῃς, καταλείψει σε.
5	5
Хто злий для себе, для кого буде добрим? І не буде він мати радости від маєтку свого.	ἐὰν ἔχῃς, συμβιώσεταί σοι καὶ ἀποκενώσει σε, καὶ αὐτὸς οὐ πονέσει.
6	6
Немає гірше за людину, яка недоброзичлива до самої себе, і це — винагорода за злість її.	χρείαν ἔσχηκέ σου, καὶ ἀποπλανήσει σε καὶ προσγελάσεταί σοι καὶ δώσει σοι ἐλπίδα· λαλήσει σοι καλὰ καὶ ἐρεῖ· τίς ἡ χρεία σου;
7	7
Якщо вона і робить добро, то робить у безпам’ятстві, й опісля виявляє зло своє.	καὶ αἰσχυνεῖ σε ἐν τοῖς βρώμασιν αὐτοῦ, ἕως οὗ ἀποκενώσῃ σε δὶς ἢ τρίς, καὶ ἐπ᾿ ἐσχάτων καταμωκήσεταί σου· μετὰ ταῦτα ὄψεταί σε καὶ καταλείψει σε καὶ τὴν κεφαλὴν αὐτοῦ κινήσει ἐπὶ σοί.
8	8
Злий, хто має заздрі очі, відвертає лице і нехтує душами.	πρόσεχε μὴ ἀποπλανηθῇς καὶ μὴ ταπεινωθῇς ἐν ἀφροσύνῃ σου.
9	9
Очі користолюбця не насичуються якою-небудь частиною, і неправда злого висушує душу.	Προσκαλεσαμένου σε δυνάστου, ὑποχωρῶν γίνου, καὶ τόσῳ μᾶλλον προσκαλέσεταί σε.
10	10
Зле око заздре навіть на хліб і на столі своєму терпить убогість.	μὴ ἔμπιπτε, ἵνα μὴ ἀπωσθῇς, καὶ μὴ μακρὰν ἀφίστω, ἵνα μὴ ἐπιλησθῇς.
11	11
Сину мій! за статком твоїм роби добро собі і приношення Господу достойно принось.	μὴ ἔπεχε ἰσηγορεῖσθαι μετ᾿ αὐτοῦ καὶ μὴ πίστευε τοῖς πλείοσι λόγοις αὐτοῦ· ἐκ πολλῆς γὰρ λαλιᾶς πειράσει σε καὶ ὡς προσγελῶν ἐξετάσει σε.
12	12
Пам’ятай, що смерть не бариться, і завіт пекла не відкритий тобі:	ἀνελεήμων ὁ μὴ συντηρῶν λόγους καὶ οὐ μὴ φείσηται περὶ κακώσεως καὶ δεσμῶν.
13	13
перше, ніж помреш, роби добро другові, і за силою твоєю простягай твою руку і давай йому.	συντήρησον καὶ πρόσεχε σφοδρῶς, ὅτι μετὰ τῆς πτώσεώς σου περιπατεῖς. [
14	14
Не позбавляй себе доброго дня, і частина доброго бажання нехай не пройде повз тебе.	ἀκούων αὐτὰ ἐν ὕπνῳ σου γρηγόρησον· πάσῃ ζωῇ σου ἀγάπα τὸν Κύριον, καὶ ἐπικαλοῦ αὐτὸν εἰς σωτηρίαν σου].
15	15
Чи не іншим залишиш ти надбання твої і плоди зусиль твоїх для розподілу за жеребом?	Πᾶν ζῷον ἀγαπᾷ τὸ ὅμοιον αὐτῷ καὶ πᾶς ἄνθρωπος τὸν πλησίον αὐτοῦ·
16	16
Давай і приймай, і утішай душу твою,	πᾶσα σὰρξ κατὰ γένος συνάγεται, καὶ τῷ ὁμοίῳ αὐτοῦ προσκολληθήσεται ἀνήρ.
17	17
бо у пеклі не можна знайти утіх.	τί κοινωνήσει λύκος ἀμνῷ; οὕτως ἁμαρτωλὸς πρὸς εὐσεβῆ.
18	18
Усяка плоть, як одяг, старіє; бо від віку — визначення: «смертю помреш».	τίς εἰρήνη ὑαίνῃ πρὸς κύνα; καὶ τίς εἰρήνη πλουσίῳ πρὸς πένητα;
19	19
Як зелені листки на густому дереві — одні спадають, а інші виростають: так і рід від плоті і крови — один помирає, а інший народжується.	κυνήγια λεόντων ὄναγροι ἐν ἐρήμῳ, οὕτως νομαὶ πλουσίων πτωχοί.
20	20
Усяка річ, піддана тлінню, зникає, і той, хто зробив її, помирає з нею.	βδέλυγμα ὑπερηφάνῳ ταπεινότης, οὕτως βδέλυγμα πλουσίῳ πτωχός.
21	21
Блаженна людина, яка вправляється у мудрості й у розумі своєму повчається святому.	πλούσιος σαλευόμενος στηρίζεται ὑπὸ φίλων, ταπεινὸς δὲ πεσὼν προσαπωθεῖται ὑπὸ φίλων.
22	22
Хто розмірковує у серці своєму про путі її, той отримає розуміння і у таємницях її.	πλουσίου σφαλέντος πολλοὶ ἀντιλήπτορες, ἐλάλησεν ἀπόρρητα καὶ ἐδικαίωσαν αὐτόν. ταπεινὸς ἔσφαλε καὶ προσεπετίμησαν αὐτῷ, ἐφθέγξατο σύνεσιν καὶ οὐκ ἐδόθη αὐτῷ τόπος.
23	23
Виходь за нею, як ловець, і роби засідку на путях її.	πλούσιος ἐλάλησε καὶ πάντες ἐσίγησαν, καὶ τὸν λόγον αὐτοῦ ἀνύψωσαν ἕως τῶν νεφελῶν. πτωχὸς ἐλάλησε καὶ εἶπαν· τίς οὗτος; κἂν προσκόψῃ, προσανατρέψουσιν αὐτόν.
24	24
Хто прихиляється до вікон її, той послухає і біля дверей її.	ἀγαθὸς ὁ πλοῦτος, ᾧ μή ἐστιν ἁμαρτία, καὶ πονηρὰ ἡ πτωχεία ἐν στόματι ἀσεβοῦς.
25	25
Хто знаходиться поблизу дому її, той увіб’є цвях і в стінах її, поставить намет свій поряд з нею й оселиться в оселі благ.	Καρδία ἀνθρώπου ἀλλοιοῖ τὸ πρόσωπον αὐτοῦ, ἐάν τε εἰς ἀγαθὰ ἐάν τε εἰς κακά.
26	26
Він покладе дітей своїх під покрівлею і буде мати нічліг під сінню її.	ἴχνος καρδίας ἐν ἀγαθοῖς πρόσωπον ἱλαρόν, καὶ εὕρεσις παραβολῶν διαλογισμοὶ μετὰ κόπου.
27
Він прикриється нею від спеки і буде жити у славі її.
Глава 15	Κεφάλαιο 15

1	1
Той, хто боїться Господа, буде робити так, і твердий у законі оволодіє нею.	ΜΑΚΑΡΙΟΣ ἀνήρ, ὣς οὐκ ὠλίσθησεν ἐν στόματι αὐτοῦ καὶ οὐ κατενύγη ἐν λύπῃ ἁμαρτίας.
2	2
І вона зустріне його, як мати, і прийме його до себе, як цнотлива дружина;	μακάριος οὗ οὐ κατέγνω ἡ ψυχὴ αὐτοῦ, καὶ ὃς οὐκ ἔπεσεν ἀπὸ τῆς ἐλπίδος αὐτοῦ.
3	3
наситить його хлібом розуму, і водою мудрости напоїть його.	᾿Ανδρὶ μικρολόγῳ οὐ καλὸς ὁ πλοῦτος, καὶ ἀνθρώπῳ βασκάνῳ ἱνατί χρήματα;
4	4
Він утвердиться на ній і не завагається; приліпиться до неї і не посоромиться.	ὁ συνάγων ἀπὸ τῆς ψυχῆς αὐτοῦ συνάγει ἄλλοις, καὶ ἐν τοῖς ἀγαθοῖς αὐτοῦ τρυφήσουσιν ἕτεροι.
5	5
І вона піднесе його над ближніми його, і серед зібрання відкриє вуста його.	ὁ πονηρὸς ἑαυτῷ τίνι ἀγαθὸς ἔσται; καὶ οὐ μὴ εὐφρανθήσεται ἐν τοῖς χρήμασιν αὐτοῦ.
6	6
Веселощі і вінець радости і вічне ім’я успадкує він.	τοῦ βασκαίνοντος ἑαυτὸν οὐκ ἔστι πονηρότερος, καὶ τοῦτο ἀνταπόδομα τῆς κακίας αὐτοῦ·
7	7
Не осягнуть її люди нерозумні, і грішники не побачать її.	κἂν εὖ ποιῇ, ἐν λήθῃ ποιεῖ, καὶ ἐπ᾿ ἐσχάτων ἐκφαίνει τὴν κακίαν αὐτοῦ.
8	8
Далека вона від гордости, і люди неправдиві не подумають про неї.	πονηρὸς ὁ βασκαίνων ὀφθαλμῷ, ἀποστρέφων πρόσωπον καὶ ὑπερορῶν ψυχάς.
9	9
Неприємна похвала в устах грішника, бо не від Господа послана вона.	πλεονέκτου ὀφθαλμὸς οὐκ ἐμπίπλαται μερίδι, καὶ ἀδικία πονηρὰ ἀναξηραίνει ψυχήν.
10	10
Буде похвала сказана мудрістю, і Господь благопоспішить їй.	ὀφθαλμὸς πονηρὸς φθονερὸς ἐπ᾿ ἄρτῳ καὶ ἐλλιπὴς ἐπὶ τῆς τραπέζης αὐτοῦ.
11	11
Не говори: «заради Господа я відступив»; бо, що Він ненавидить, того ти не повинен робити.	Τέκνον, καθὼς ἐὰν ἔχῃς, εὖ ποίει σεαυτὸν καὶ προσφορὰς Κυρίῳ ἀξίως πρόσαγε.
12	12
Не говори: «Він увів мене в оману», бо Він не має потреби у чоловікові грішному.	μνήσθητι ὅτι θάνατος οὐ χρονιεῖ καὶ διαθήκη ᾅδου οὐχ ὑπεδείχθη σοι·
13	13
Усяку мерзоту Господь ненавидить, і неприємна вона тим, хто боїться Його.	πρίν σε τελευτῆσαι, εὖ ποίει φίλῳ καὶ κατὰ τὴν ἰσχύν σου ἔκτεινον καὶ δῷς αὐτῷ.
14	14
Він від початку створив людину і залишив її у руках волі її.	μὴ ἀφυστερήσῃς ἀπὸ ἀγαθῆς ἡμέρας, καὶ μερὶς ἐπιθυμίας ἀγαθῆς μή σε παρελθάτω.
15	15
Якщо хочеш, дотримуватимешся заповідей і збережеш благоугодну вірність.	οὐχὶ ἑτέρῳ καταλείψεις τοὺς πόνους σου καὶ τοὺς κόπους σου εἰς διαίρεσιν κλήρου;
16	16
Він запропонував тобі вогонь і воду: на що хочеш, простягнеш руку твою.	δὸς καὶ λάβε καὶ ἀπάτησον τὴν ψυχήν σου, ὅτι οὐκ ἔστιν ἐν ᾅδου ζητῆσαι τρυφήν.
17	17
Перед людиною життя і смерть, і чого вона побажає, те і дасться їй.	πᾶσα σὰρξ ὡς ἱμάτιον παλαιοῦται, ἡ γὰρ διαθήκη ἀπ᾿ αἰῶνος· θανάτῳ ἀποθανῇ.
18	18
Велика премудрість Господа, міцний Він могутністю і бачить усе.	ὡς φύλλον θάλλον ἐπὶ δένδρου δασέος, τὰ μὲν καταβάλλει, ἄλλα δὲ φύει, οὕτως γενεὰ σαρκὸς καὶ αἵματος, ἡ μὲν τελευτᾷ, ἑτέρα δὲ γεννᾶται.
19	19
Очі Його — на тих, що бояться Його, і Він знає всяке діло людини.	πᾶν ἔργον σηπόμενον ἐκλείπει, καὶ ὁ ἐργαζόμενος αὐτὸ μετ᾿ αὐτοῦ ἀπελεύσεται.
20	20
Нікому не заповів Він чинити нечестиво і нікому не дав дозволу грішити.	Μακάριος ἀνήρ, ὃς ἐν σοφίᾳ τελευτήσει καὶ ὃς ἐν συνέσει αὐτοῦ διαλεχθήσεται,
Глава 16	Κεφάλαιο 16

1	1
Не бажай багато негідних дітей і не радій за синів нечестивих. Коли вони примножуються, не радій за них, якщо немає у них страху Господнього.	ΟΦΟΒΟΥΜΕΝΟΣ Κύριον ποιήσει αὐτό, καὶ ὁ ἐγκρατὴς τοῦ νόμου καταλήψεται αὐτήν·
2	2
Не надійся на їх життя і не спирайся на їх кількість.	καὶ ὑπαντήσεται αὐτῷ ὡς μήτηρ καὶ ὡς γυνὴ παρθενίας προσδέξεται αὐτόν.
3	3
Краще один праведник, ніж тисяча грішників,	ψωμιεῖ αὐτὸν ἄρτον συνέσεως καὶ ὕδωρ σοφίας ποτίσει αὐτόν.
4	4
і краще померти бездітним, ніж мати дітей нечестивих,	στηριχθήσεται ἐπ᾿ αὐτὴν καὶ οὐ μὴ κλιθῇ, καὶ ἐπ᾿ αὐτῆς ἐφέξει καὶ οὐ μὴ καταισχυνθῇ·
5	5
бо від одного розумного населиться місто, а плем’я беззаконних спустіє.	καὶ ὑψώσει αὐτὸν παρὰ τοὺς πλησίον αὐτοῦ καὶ ἐν μέσῳ ἐκκλησίας ἀνοίξει στόμα αὐτοῦ.
6	6
Багато такого бачило око моє, і ще більше того чуло вухо моє.	εὐφροσύνην καὶ στέφανον ἀγαλλιάματος καὶ ὄνομα αἰώνιον κατακληρονομήσει.
7	7
У збіговиську грішників запалає вогонь, як і у народі непокірливому запалювався гнів.	οὐ μὴ καταλήψονται αὐτὴν ἄνθρωποι ἀσύνετοι, καὶ ἄνδρες ἁμαρτωλοὶ οὐ μὴ ἴδωσιν αὐτήν·
8	8
Не умилостивився Він над древніми велетнями, які у надії на силу свою зробилися відступниками;	μακράν ἐστιν ὑπερηφανίας, καὶ ἄνδρες ψεῦσται οὐ μὴ μνησθήσονται αὐτῆς.
9	9
не пощадив тих, що жили в одному місці з Лотом, якими погребував за їхню гордість;	Οὐχ ὡραῖος αἶνος ἐν στόματι ἁμαρτωλοῦ, ὅτι οὐ παρὰ Κυρίου ἀπεστάλη·
10	10
не помилував народу погибельного, який пишався гріхами своїми,	ἐν γὰρ σοφίᾳ ρηθήσεται αἶνος, καὶ ὁ Κύριος εὐοδώσει αὐτόν.
11	11
так само як і шістсот тисяч чоловік, які об’єдналися у жорстокосерді своєму. І хоч би й один був непокірливий, було б дивно, якби він залишився непокараним;	μὴ εἴπῃς ὅτι διὰ Κύριον ἀπέστην· ἃ γὰρ ἐμίσησεν, οὐ ποιήσεις.
12	12
бо і милість і гнів — у владі Його: сильний Він помилувати і вилити гнів.	μὴ εἴπῃς ὅτι αὐτός με ἐπλάνησεν· οὐ γὰρ χρείαν ἔχει ἀνδρὸς ἁμαρτωλοῦ.
13	13
Як велика милість Його, так велике і викриття Його. Він судить людину за ділами її.	πᾶν βδέλυγμα ἐμίσησε Κύριος, καὶ οὐκ ἔστιν ἀγαπητὸν τοῖς φοβουμένοις αὐτόν.
14	14
Не втече від Нього грішник з украденим, і терпіння благочестивого не залишиться марним.	αὐτὸς ἐξ ἀρχῆς ἐποίησεν ἄνθρωπον καὶ ἀφῆκεν αὐτὸν ἐν χειρὶ διαβουλίου αὐτοῦ.
15	15
Усякій милостині Він дасть місце, кожен одержить за ділами своїми.	ἐὰν θέλῃς, συντηρήσεις ἐντολὰς καὶ πίστιν ποίησαι εὐδοκίας.
16	16
Не говори: «я сховаюся від Господа; невже з висоти хтось згадає про мене?	παρέθηκέ σοι πῦρ καὶ ὕδωρ· οὗ ἐὰν θέλῃς, ἐκτενεῖς τὴν χεῖρά σου.
17	17
У великій кількості народу мене не помітять; бо що душа моя у безмежному створінні?	ἔναντι ἀνθρώπων ἡ ζωὴ καὶ ὁ θάνατος, καὶ ὃ ἐὰν εὐδοκήσῃ, δοθήσεται αὐτῷ.
18	18
Ось, небо і небо небес — Боже, безодня і земля коливаються від відвідання Його.	ὅτι πολλὴ σοφία τοῦ Κυρίου· ἰσχυρὸς ἐν δυναστείᾳ καὶ βλέπων τὰ πάντα,
19	19
Однаково ж трясуться від страху гори й основи землі, коли Він споглядає.	καὶ οἱ ὀφθαλμοὶ αὐτοῦ ἐπὶ τοὺς φοβουμένους αὐτόν, καὶ αὐτὸς ἐπιγνώσεται πᾶν ἔργον ἀνθρώπου.
20	20
І цього не може зрозуміти серце;	καὶ οὐκ ἐνετείλατο οὐδενὶ ἀσεβεῖν καὶ οὐκ ἔδωκεν ἄνεσιν οὐδενὶ ἁμαρτάνειν.
21
а путі Його хто осягне? Як вітер, якого людина не може бачити, так і більша частина діл Його прихована.
22
Хто звістить про діла правосуддя Його? або хто буде очікувати їх? бо далеко це визначення».
23
Убогий розумом думає так, і людина нерозумна і той, хто в омані, розмірковує так нерозумно.
24
Слухай мене, сину мій, і вчися знання, і слухай серцем твоїм слова мої.
25
Я показую тобі вчення обмірковане і передаю знання точне.
26
За визначенням Господа діла Його від початку, і від створення їх Він розділив частини їх.
27
Навіки влаштував Він діла Свої, і початки їх — у роди їх. Вони не голодніють, не стомлюються і не припиняють своїх дій.
28
Жодне не гнітить близького йому,
29
і повіки не стануть вони проти слова Його.
30
І потім споглянув Господь на землю і наповнив її Своїми благами.
31
Душа усього, що живе, покрила лице її, і у неї все повернеться.
Глава 17	Κεφάλαιο 17

1	1
Господь створив людину із землі, і знову повертає її у неї.	ΜΗ ἐπιθύμει τέκνων πλῆθος ἀχρήστων, μὴ εὐφραίνου ἐπὶ υἱοῖς ἀσεβέσιν.
2	2
Визначене число днів і час Він дав їм, і дав їм владу над усім, що на ній.	ἐὰν πληθύνωσι, μὴ εὐφραίνου ἐπ᾿ αὐτοῖς, εἰ μή ἐστι φόβος Κυρίου μετ᾿ αὐτῶν.
3	3
За природою їх, наділив їх силою і створив їх за образом Своїм,	μὴ ἐμπιστεύσῃς τῇ ζωῇ αὐτῶν καὶ μὴ ἔπεχε ἐπὶ τὸ πλῆθος αὐτῶν· κρείσσων γὰρ εἷς ἢ χίλιοι, καὶ ἀποθανεῖν ἄτεκνον ἢ ἔχειν τέκνα ἀσεβῆ.
4	4
і вклав страх до них у всяку плоть, щоб вони володіли звірами і птахами.	ἀπὸ γὰρ ἑνὸς συνετοῦ συνοικισθήσεται πόλις, φυλὴ δὲ ἀνόμων ἐρημωθήσεται.
5	5
Він дав їм сенс, мову й очі, і вуха і серце для розмірковування,	πολλὰ τοιαῦτα ἑώρακα ἐν ὀφθαλμοῖς μου, καὶ ἰσχυρότερα τούτων ἀκήκοε τὸ οὖς μου.
6	6
сповнив їх проникливістю розуму і показав їм добро і зло.	ἐν συναγωγῇ ἁμαρτωλῶν ἐκκαυθήσεται πῦρ, καὶ ἐν ἔθνει ἀπειθεῖ ἐξεκαύθη ὀργή.
7	7
Він поклав око Своє на серця їх, щоб показати їм велич діл Своїх,	οὐκ ἐξιλάσατο περὶ τῶν ἀρχαίων γιγάντων, οἳ ἀπέστησαν τῇ ἰσχύϊ αὐτῶν·
8	8
нехай прославляють вони святе ім’я Його і звіщають про велич діл Його.	οὐκ ἐφείσατο περὶ τῆς παροικίας Λώτ, οὓς ἐβδελύξατο διὰ τὴν ὑπερηφανίαν αὐτῶν·
9	9
Він приклав їм знання і дав їм у спадщину закон життя;	οὐκ ἠλέησεν ἔθνος ἀπωλείας, τοὺς ἐξῃρμένους ἐν ἁμαρτίαις αὐτῶν·
10	10
вічний завіт уклав з ними і показав їм суди Свої.	καὶ οὕτως ἑξακοσίας χιλιάδας πεζῶν τοὺς ἐπισυναχθέντας ἐν σκληροκαρδίᾳ αὐτῶν.
11	11
Велич слави бачили очі їх, і славу голосу Його чуло вухо їх.	κἂν ᾖ εἷς σκληροτράχηλος, θαυμαστὸν τοῦτο εἰ ἀθωωθήσεται· ἔλεος γὰρ καὶ ὀργὴ παρ᾿ αὐτῷ, δυνάστης ἐξιλασμῶν καὶ ἐκχέων ὀργήν.
12	12
І сказав Він їм: «остерігайтеся всякої неправди»; і заповів кожному з них обов’язок до ближнього.	κατὰ τὸ πολὺ ἔλεος αὐτοῦ, οὕτως καὶ πολὺς ὁ ἔλεγχος αὐτοῦ· ἄνδρα κατὰ τὰ ἔργα αὐτοῦ κρίνει.
13	13
Путі їх завжди перед Ним, не сховаються від очей Його.	οὐκ ἐκφεύξεται ἐν ἁρπάγμασιν ἁμαρτωλός, καὶ οὐ μὴ καθυστερήσῃ ὑπομονὴν εὐσεβοῦς.
14	14
Кожному народу поставив Він вождя,	πάσῃ ἐλεημοσύνῃ ποιήσει τόπον, ἕκαστος κατὰ τὰ ἔργα αὐτοῦ εὑρήσει. [
15	15
а Ізраїль є наділом Господа.	Κύριος ἐσκλήρυνε Φαραὼ μὴ εἰδέναι αὐτόν, ὅπως ἂν γνωσθῇ ἐνεργήματα αὐτοῦ τῇ ὑπ’ οὐρανόν.
16	16
Усі діла їх — як сонце перед Ним, і очі Його завжди на путях їх.	πάσῃ τῇ κτίσει τὸ ἔλεος αὐτοῦ φανερόν, καὶ τὸ φῶς αὐτοῦ καὶ τὸ σκότος ἐμέρισε τῷ ἀδάμαντι].
17	17
Не втаїлися від Нього неправди їх, і всі гріхи їх — перед Господом.	μὴ εἴπῃς, ὅτι ἀπὸ Κυρίου κρυβήσομαι, μὴ ἐξ ὕψους τίς μου μνησθήσεται; ἐν λαῷ πλείονι οὐ μὴ γνωσθῶ, τίς γὰρ ἡ ψυχή μου ἐν ἀμετρήτῳ κτίσει;
18	18
Милостиня людини — як печатка у Нього, і благодіяння людини збереже Він, як зіницю ока.	ἰδοὺ ὁ οὐρανὸς καὶ ὁ οὐρανὸς τοῦ οὐρανοῦ, ἄβυσσος καὶ γῆ σαλευθήσονται ἐν τῇ ἐπισκοπῇ αὐτοῦ.
19	19
Потім Він повстане і воздасть їм, і даток їх на голову їх поверне.	ἅμα τὰ ὄρη καὶ τὰ θεμέλια τῆς γῆς ἐν τῷ ἐπιβλέψαι εἰς αὐτὰ τρόμῳ συσσείονται,
20	20
Але тим, хто розкаювався, Він давав навернення і підбадьорював тих, хто слабшав у терпінні.	καὶ ἐπ᾿ αὐτοῖς οὐ διανοηθήσεται καρδία· καὶ τὰς ὁδοὺς αὐτοῦ τίς ἐνθυμηθήσεται;
21	21
Навернися до Господа й облиш гріхи;	καὶ καταιγίς, ἣν οὐκ ὄψεται ἄνθρωπος, τὰ δὲ πλείονα τῶν ἔργων αὐτοῦ ἐν ἀποκρύφοις.
22	22
молися перед Ним і зменши твої спотикання.	ἔργα δικαιοσύνης τίς ἀναγγελεῖ ἢ τίς ὑπομενεῖ; μακρὰν γὰρ ἡ διαθήκη.
23	23
Повернися до Всевишнього, і відвернися від неправди, і сильно зненавидь мерзоту.	ἐλαττούμενος καρδίᾳ διανοεῖται ταῦτα, καὶ ἀνὴρ ἄφρων καὶ πλανώμενος διανοεῖται μωρά.
24	24
Хто буде хвалити Всевишнього у пеклі, замість тих, хто живе і прославляє Його?	῎Ακουσόν μου, τέκνον, καὶ μάθε ἐπιστήμην καὶ ἐπὶ τῶν λόγων μου πρόσεχε τῇ καρδίᾳ σου.
25	25
Від мертвого, як від неіснуючого, немає прославлення:	ἐκφανῶ ἐν σταθμῷ παιδείαν καὶ ἐν ἀκριβείᾳ ἀπαγγελῶ ἐπιστήμην.
26	26
живий і здоровий звеличить Господа.	ἐν κρίσει Κυρίου τὰ ἔργα αὐτοῦ ἀπ᾿ ἀρχῆς, καὶ ἀπὸ ποιήσεως αὐτῶν διέστειλε μερίδας αὐτῶν.
27	27
Як велике милосердя Господа і примирення з тими, хто навертається до Нього!	ἐκόσμησεν εἰς αἰῶνα τὰ ἔργα αὐτοῦ καὶ τὰς ἀρχὰς αὐτῶν εἰς γενεὰς αὐτῶν· οὔτε ἐπείνασαν οὔτε ἐκοπίασαν καὶ οὐκ ἐξέλιπον ἀπὸ τῶν ἔργων αὐτῶν·
28	28
Не може бути усього у людині,	ἕκαστος τὸν πλησίον αὐτοῦ οὐκ ἐξέθλιψε, καὶ ἕως αἰῶνος οὐκ ἀπειθήσουσι τοῦ ρήματος αὐτοῦ.
29	29
тому що не безсмертний син людський.	καὶ μετὰ ταῦτα Κύριος εἰς τὴν γῆν ἐπέβλεψε καὶ ἐνέπλησεν αὐτὴν τῶν ἀγαθῶν αὐτοῦ·
30	30
Що світліше за сонце? але і воно затьмарюється. І про лихе буде думати плоть і кров.	ψυχὴν παντὸς ζῴου ἐκάλυψε τὸ πρόσωπον αὐτῆς, καὶ εἰς αὐτὴν ἡ ἀποστροφὴ αὐτῶν.
31
За силами високих небес Він Сам спостерігає, а люди усі — земля і попіл.
Глава 18	Κεφάλαιο 18

1	1
Усе взагалі створив Той, Хто живе повіки; Господь один праведний.	ΚΥΡΙΟΣ ἔκτισεν ἐκ γῆς ἄνθρωπον καὶ πάλιν ἀπέστρεψεν αὐτὸν εἰς αὐτήν.
2	2
Нікому не надав Він пояснювати Його.	ἡμέρας ἀριθμοῦ καὶ καιρὸν ἔδωκεν αὐτοῖς καὶ ἔδωκεν αὐτοῖς ἐξουσίαν τῶν ἐπ᾿ αὐτῆς.
3	3
І хто може дослідити великі Його?	καθ᾿ ἑαυτοὺς ἐνέδυσεν αὐτοὺς ἰσχὺν καὶ κατ᾿ εἰκόνα αὐτοῦ ἐποίησεν αὐτοὺς
4	4
Хто може виміряти силу величі Його? і хто може також проректи милості Його?	καὶ ἔθηκε τὸν φόβον αὐτοῦ ἐπὶ πάσης σαρκὸς καὶ κατακυριεύειν θηρίων καὶ πετεινῶν. [
5	5
Неможливо ні применшити, ні збільшити, і неможливо дослідити дивні діла Господа.	ἔλαβον χρῆσιν τῶν πέντε τοῦ Κυρίου ἐνεργημάτων, ἕκτον δὲ νοῦν αὐτοῖς ἐδωρήσατο μερίζων καὶ τὸν ἕβδομον λόγον ἑρμηνέα τῶν ἐνεργημάτων αὐτοῦ].
6	6
Коли людина закінчила б, тоді вона тільки починає, і коли перестане, прийде у здивування.	διαβούλιον καὶ γλῶσσαν καὶ ὀφθαλμούς, ὦτα καὶ καρδίαν ἔδωκε διανοεῖσθαι αὐτοῖς.
7	7
Що є людина і що користь її? що благо її і що зло її?	ἐπιστήμην συνέσεως ἐνέπλησεν αὐτοὺς καὶ ἀγαθὰ καὶ κακὰ ὑπέδειξεν αὐτοῖς.
8	8
Число днів людини — багато, якщо сто років: як крапля води з моря або дрібка піску, так малі літа її у дні вічности.	ἔθηκε τὸν ὀφθαλμὸν αὐτοῦ ἐπὶ τὰς καρδίας αὐτῶν δεῖξαι αὐτοῖς τὸ μεγαλεῖον τῶν ἔργων αὐτοῦ,
9	9
Тому Господь довготерпеливий до людей і виливає на них милість Свою.	καὶ ὄνομα ἁγιασμοῦ αἰνέσουσιν,
10	10
Він бачить і знає, що кінець їх дуже тяжкий,	ἵνα διηγῶνται τὰ μεγαλεῖα τῶν ἔργων αὐτοῦ.
11	11
і тому примножує милості Свої.	προσέθηκεν αὐτοῖς ἐπιστήμην καὶ νόμον ζωῆς ἐκληροδότησεν αὐτοῖς.
12	12
Милість людини — до ближнього її, а милість Господа — на всяку плоть.	διαθήκην αἰῶνος ἔστησε μετ᾿ αὐτῶν καὶ τὰ κρίματα αὐτοῦ ὑπέδειξεν αὐτοῖς.
13	13
Він викриває і напоумляє, і повчає і навертає, як пастир стадо своє.	μεγαλεῖον δόξης εἶδον οἱ ὀφθαλμοὶ αὐτῶν, καὶ δόξαν φωνῆς αὐτῶν ἤκουσε τὸ οὖς αὐτῶν.
14	14
Він милує тих, хто приймає напоумлення і ревно навертається до закону Його.	καὶ εἶπεν αὐτοῖς· προσέχετε ἀπὸ παντὸς ἀδίκου· καὶ ἐνετείλατο αὐτοῖς ἑκάστῳ περὶ τοῦ πλησίον.
15	15
Сину мій! при благодійності не роби докорів, і при всякому дарі не ображай словами.	αἱ ὁδοὶ αὐτῶν ἐναντίον αὐτοῦ διαπαντός, οὐ κρυβήσονται ἀπὸ τῶν ὀφθαλμῶν αὐτοῦ.
16
Чи не прохолоджує роса спеки? так слово — краще, ніж дар.
17	17
Тому чи не вище доброго дару слово? а у людині доброзичливій те й інше.	ἑκάστῳ ἔθνει κατέστησεν ἡγούμενον, καὶ μερὶς Κυρίου ᾿Ισραήλ ἐστιν.
18
Нерозумний немилосердно докоряє, і подаяння від неприхильного висушує очі.
19	19
Перше, ніж почнеш говорити, обдумуй, і раніше хвороби турбуйся про себе.	ἅπαντα τὰ ἔργα αὐτῶν ὡς ὁ ἥλιος ἐναντίον αὐτοῦ, καὶ οἱ ὀφθαλμοὶ αὐτοῦ ἐνδελεχεῖς ἐπὶ τὰς ὁδοὺς αὐτῶν.
20	20
Випробовуй себе раніше суду, і під час відвідування знайдеш милість.	οὐκ ἐκρύβησαν αἱ ἀδικίαι αὐτῶν ἀπ᾿ αὐτοῦ, καὶ πᾶσαι αἱ ἁμαρτίαι αὐτῶν ἔναντι Κυρίου.
21
Перше, ніж відчуєш слабкість, смиряйся, і під час гріхів покажи навернення.
22	22
Ніщо нехай не перешкоджає тобі виконати обітницю благовчасно, і не відкладай виправдання до смерти.	ἐλεημοσύνη ἀνδρὸς ὡς σφραγὶς μετ᾿ αὐτοῦ, καὶ χάριν ἀνθρώπου ὡς κόρην συντηρήσει.
23	23
Перше, ніж почнеш молитися, приготуй себе, і не будь як людина, яка спокушає Господа.	μετὰ ταῦτα ἐξαναστήσεται καὶ ἀνταποδώσει αὐτοῖς καὶ τὸ ἀνταπόδομα αὐτῶν εἰς κεφαλὴν αὐτῶν ἀποδώσει·
24	24
Пригадуй про гнів у день смерти і про час помсти, коли Господь відверне лице Своє.	πλὴν μετανοοῦσιν ἔδωκεν ἐπάνοδον καὶ παρεκάλεσεν ἐκλείποντας ὑπομονήν.
25	25
Під час ситости згадуй про час голоду, й у дні багатства — про бідність і нестатки.	᾿Επίστρεφε ἐπὶ Κύριον καὶ ἀπόλειπε ἁμαρτίας, δεήθητι κατὰ πρόσωπον καὶ σμίκρυνον πρόσκομμα.
26	26
Від ранку до вечора змінюється час, і все швидкоплинне перед Господом.	ἐπάναγε ἐπὶ ῞Υψιστον καὶ ἀπόστρεφε ἀπὸ ἀδικίας, καὶ σφόδρα μίσησον βδέλυγμα.
27	27
Людина мудра в усьому буде обережна, й у дні гріхів утримається від безтурботности.	῾Υψίστῳ τίς αἰνέσει ἐν ᾅδου ἀντὶ ζώντων καὶ ζώντων καὶ διδόντων ἀνθομολόγησιν;
28	28
Усякий розумний пізнає премудрість і тому, хто знайде її, воздасть хвалу.	ἀπὸ νεκροῦ ὡς μηδὲ ὄντος ἀπόλλυται ἐξομολόγησις· ζῶν καὶ ὑγιὴς αἰνέσει τὸν Κύριον.
29	29
Розважливі у словах і самі умудрюються, і виточують змістовні притчі.	ὡς μεγάλη ἡ ἐλεημοσύνη τοῦ Κυρίου καὶ ἐξιλασμὸς τοῖς ἐπιστρέφουσιν ἐπ᾿ αὐτόν.
30	30
Не ходи услід за похотями твоїми і стримуйся від побажань твоїх.	οὐ γὰρ δύναται πάντα εἶναι ἐν ἀνθρώποις, ὅτι οὐκ ἀθάνατος υἱὸς ἀνθρώπου.
31	31
Якщо будеш доставляти душі твоїй приємне для хтивости, то вона зробить тебе потіхою для ворогів твоїх.	τί φωτεινότερον ἡλίου; καὶ τοῦτο ἐκλείπει· καὶ πονηρὸς ἐνθυμηθήσεται σάρκα καὶ αἷμα.
32	32
Не шукай розваги у великій розкоші і не прив’язуйся до бенкетів.	δύναμιν ὕψους οὐρανοῦ αὐτὸς ἐπισκέπτεται, καὶ οἱ ἄνθρωποι πάντες γῆ καὶ σποδός.
33
Не зробися жебраком, бенкетуючи на позичені гроші, коли нічого немає у тебе у гаманці.
Глава 19	Κεφάλαιο 19

1	1
Працівник, схильний до пияцтва, не стане багатим, і той, хто ні у що ставить мале, мало-помалу прийде у занепад.	Ο ΖΩΝ εἰς τὸν αἰῶνα ἔκτισε τὰ πάντα κοινῇ·
2	2
Вино і жінки розбестять розумних, а той, хто зв’язується з блудницями, зробиться ще нахабнішим;	Κύριος μόνος δικαιωθήσεται. [καὶ οὐκ ἔστιν ἄλλος πλὴν αὐτοῦ
3	3
гниль і черва успадкують його, і зухвала душа знищиться.	οἰακίζων τὸν κόσμον ἐν σπιθαμῇ χειρὸς αὐτοῦ, καὶ πάντα ὑπακούει τῷ θελήματι αὐτοῦ, αὐτὸς γὰρ βασιλεὺς πάντων ἐν κράτει αὐτοῦ, διαστέλλων ἐν αὐτοῖς ἅγια ἀπὸ βεβήλων].
4	4
Хто швидко довіряє, той легковажний, і той, хто грішить, грішить проти душі своєї.	οὐθενὶ ἐξεποίησεν ἐξαγγεῖλαι τὰ ἔργα αὐτοῦ· καὶ τίς ἐξιχνιάσει τὰ μεγαλεῖα αὐτοῦ;
5	5
Відданий серцем задоволенням буде осуджений, а той, хто противиться похоті, увінчає життя своє.	κράτος μεγαλωσύνης αὐτοῦ τίς ἐξαριθμήσεται; καὶ τίς προσθήσει ἐκδιηγήσασθαι τὰ ἐλέη αὐτοῦ;
6	6
Той, хто приборкує язик, буде жити мирно, і хто ненавидить балакучість, зменшить зло.	οὐκ ἔστιν ἐλαττῶσαι οὐδὲ προσθεῖναι, καὶ οὐκ ἔστιν ἐξιχνιάσαι τὰ θαυμάσια τοῦ Κυρίου·
7	7
Ніколи не повторюй слова, і нічого ти не втратиш.	ὅταν συντελέσῃ ἄνθρωπος, τότε ἄρχεται, καὶ ὅταν παύσηται, τότε ἀπορηθήσεται.
8	8
Ні другові ні недругові не розповідай і, якщо це тобі не гріх, не відкривай;	τί ἄνθωπος καὶ τί ἡ χρῆσις αὐτοῦ; τί τὸ ἀγαθὸν αὐτοῦ καὶ τί τὸ κακὸν αὐτοῦ;
9	9
бо він вислухає тебе, і буде остерігатися тебе, і з часом зненавидить тебе.	ἀριθμὸς ἡμερῶν ἀνθρώπου πολλὰ ἔτη ἑκατόν·
10	10
Вислухав ти слово, нехай помре воно з тобою: не бійся, не розірве воно тебе.	ὡς σταγὼν ὕδατος ἀπὸ θαλάσσης καὶ ψῆφος ἄμμου, οὕτως ὀλίγα ἔτη ἐν ἡμέρᾳ αἰῶνος.
11	11
Дурний від слова терпить таку ж муку, як та, що народжує, — від немовляти.	διὰ τοῦτο ἐμακροθύμησε Κύριος ἐπ᾿ αὐτοῖς καὶ ἐξέχεεν ἐπ᾿ αὐτοὺς τὸ ἔλεος αὐτοῦ.
12	12
Що стріла, устромлена у стегно, те слово у серці дурного.	εἶδε καὶ ἐπέγνω τὴν καταστροφὴν αὐτῶν ὅτι πονηρά· διὰ τοῦτο ἐπλήθυνε τὸν ἐξιλασμὸν αὐτοῦ.
13	13
Розпитай друга твого, можливо, не зробив він того; і якщо зробив, то нехай надалі не робить.	ἔλεος ἀνθρώπου ἐπὶ τὸν πλησίον αὐτοῦ, ἔλεος δὲ Κυρίου ἐπὶ πᾶσαν σάρκα· ἐλέγχων καὶ παιδεύων καὶ διδάσκων καὶ ἐπιστρέφων ὡς ποιμὴν τὸ ποίμνιον αὐτοῦ.
14	14
Розпитай друга, можливо, не говорив він того; і якщо сказав, те нехай не повторить того.	τοὺς ἐκδεχομένους παιδείαν ἐλεᾷ καὶ τοὺς κατασπεύδοντας ἐπὶ τὰ κρίματα αὐτοῦ.
15	15
Розпитай друга, бо часто буває наклеп.	Τέκνον, ἐν ἀγαθοῖς μὴ δῷς μῶμον καὶ ἐν πάσῃ δόσει λύπην λόγων.
16	16
Не всякому слову вір.	οὐχὶ καύσωνα ἀναπαύσει δρόσος; οὕτως κρείσσων λόγος ἢ δόσις.
17	17
Хтось згрішає словом, але не від душі; і хто не згрішав язиком своїм?	οὐκ ἰδοὺ λόγος ὑπὲρ δόμα ἀγαθόν; καὶ ἀμφότερα παρὰ ἀνδρὶ κεχαριτωμένῳ.
18	18
Розпитай ближнього твого перше, ніж погрожувати йому, і дай місце закону Всевишнього. Усяка мудрість — страх Господній, і в усякій мудрості — виконання закону.	μωρὸς ἀχαρίστως ὀνειδιεῖ, καὶ δόσις βασκάνου ἐκτήκει ὀφθαλμούς.
19	19
І не є мудрість — знання лихого. І немає розуму, де рада грішників.	πρὶν ἢ λαλῆσαι μάνθανε, καὶ πρὸ ἀρρωστίας θεραπεύου.
20	20
Є лукавство, і це мерзота; і є нерозумний, убогий мудрістю.	πρὸ κρίσεως ἐξέταζε σεαυτόν, καὶ ἐν ὥρᾳ ἐπισκοπῆς εὑρήσεις ἐξιλασμόν.
21	21
Краще убогий знанням, але богобоязкий, ніж багатий знанням — і такий, що переступає закон.	πρὶν ἀρρωστῆσαί σε ταπεινώθητι καὶ ἐν καιρῷ ἁμαρτημάτων δεῖξον ἐπιστροφήν.
22	22
Є хитрість вишукана, але вона беззаконна, і є спотворюючий суд, щоб винести вирок.	μὴ ἐμποδισθῇς τοῦ ἀποδοῦναι εὐχὴν εὐκαίρως, καὶ μὴ μείνῃς ἕως θανάτου δικαιωθῆναι.
23	23
Є лукавий, який ходить зігнувшись, сумуючи, але всередині він повен підступу.	πρὶν εὔξασθαι, ἑτοίμασον σεαυτὸν καὶ μὴ γίνου ὡς ἄνθρωπος πειράζων τὸν Κύριον.
24	24
Він поник лицем і прикидається глухим, але він випередить тебе там, де і не думаєш.	μνήσθητι θυμοῦ ἐν ἡμέραις τελευτῆς καὶ καιρὸν ἐκδικήσεως ἐν ἀποστροφῇ προσώπου.
25	25
І якщо нестача сили перешкодить йому зашкодити тобі, то він зробить тобі зло, коли знайде випадок.	μνήσθητι καιρὸν λιμοῦ ἐν καιρῷ πλησμονῆς, πτωχείαν καὶ ἔνδειαν ἐν ἡμέραις πλούτου.
26	26
За виглядом пізнається людина, і за виразом обличчя при зустрічі пізнається розумний.	ἀπὸ πρωΐθεν ἕως ἑσπέρας μεταβάλλει καιρός, καὶ πάντα ἐστὶ ταχινὰ ἔναντι Κυρίου.
27	27
Одяг і вискалювання зубів і хода людини показують властивість її.	ἄνθρωπος σοφὸς ἐν παντὶ εὐλαβηθήσεται καὶ ἐν ἡμέραις ἁμαρτιῶν προσέξει ἀπὸ πλημμελείας.
28	28
Буває викриття, але невчасне, і буває, що хтось мовчить — і він розсудливий.	πᾶς συνετὸς ἔγνω σοφίαν καὶ τῷ εὑρόντι αὐτὴν δώσει ἐξομολόγησιν.
Глава 20	Κεφάλαιο 20

1	1
Набагато краще викрити, ніж сердитися таємно; і той, кого викривають наодинці, застережеться від шкоди.	ΕΡΓΑΤΗΣ μέθυσος οὐ πλουτισθήσεται· ὁ ἐξουθενῶν τὰ ὀλίγα κατὰ μικρὸν πεσεῖται.
2	2
Як добре тому, кого викриють, показати розкаяння!	οἶνος καὶ γυναῖκες ἀποστήσουσι συνετούς, καὶ ὁ κολλώμενος πόρναις τολμηρότερος ἔσται·
3	3
Бо він уникне вільного гріха.	σῆτες καὶ σκώληκες κληρονομήσουσιν αὐτόν, καὶ ψυχὴ τολμηρὰ ἐξαρθήσεται.
4	4
Що — побажання євнуха розтлити дівчину, те — той, хто звершує суд з натяжкою.	῾Ο ταχὺ ἐμπιστεύων κοῦφος καρδίᾳ, καὶ ὁ ἁμαρτάνων εἰς ψυχὴν αὐτοῦ πλημμελήσει.
5	5
Хтось мовчить — і виявляється мудрим; а інший буває ненависним за велику балакучість.	ὁ εὐφραινόμενος καρδίᾳ καταγνωσθήσεται,
6	6
Хтось мовчить, бо не має, що відповідати; а інший мовчить, тому що знає час.	καὶ ὁ μισῶν λαλιὰν ἐλαττονοῦται κακίᾳ.
7	7
Мудра людина буде мовчати до часу; а марнославний і безрозсудний не буде чекати часу.	μηδέποτε δευτερώσῃς λόγον, καὶ οὐθέν σοι οὐ μὴ ἐλαττονωθῇ.
8	8
Багатомовний стане огидним, і хто захоплює собі право говорити, того зненавидять.	ἐν φίλῳ καὶ ἐν ἐχθρῷ μὴ διηγοῦ, καὶ εἰ μή ἔστι σοι ἁμαρτία, μὴ ἀποκάλυπτε·
9	9
Буває успіх людині на зло, а знахідка — на втрату.	ἀκήκοε γάρ σου καὶ ἐφυλάξατό σε, καὶ ἐν καιρῷ μισήσει σε.
10	10
Є даток, який не буде тобі на користь, і є даток, за який буває подвійне воздання.	ἀκήκοας λόγον, συναποθανέτω σοι· θάρσει, οὐ μή σε ρήξει.
11	11
Буває приниження для слави, а хтось від приниження піднімає голову.	ἀπὸ προσώπου λόγου ὠδινήσει μωρὸς ὡς ἀπὸ προσώπου βρέφους ἡ τίκτουσα.
12	12
Інший малим купує багато і заплатить за те у сім разів більше.	βέλος πεπηγὸς ἐν μηρῷ σαρκός, οὕτως λόγος ἐν κοιλίᾳ μωροῦ.
13	13
Мудрий у слові стає люб’язним, люб’язності ж нерозумних залишаються даремними.	῎Ελεγξον φίλον, μήποτε οὐκ ἐποίησε, καὶ εἴ τι ἐποίησε, μήποτε προσθῇ.
14	14
Даяння безумного не буде тобі на користь; бо у нього замість одного багато очей для прийняття.	ἔλεγξον τὸν πλησίον, μήποτε οὐκ εἶπε, καὶ εἰ εἴρηκεν, ἵνα μὴ δευτερώσῃ.
15	15
Небагато дасть він, а докоряти буде багато, і розкриє вуста свої, як глашатай. Нині він у борг дає, а завтра зажадає назад: ненависна така людина Господу і людям.	ἔλεγξον φίλον, πολλάκις γὰρ γίνεται διαβολή, καὶ μὴ παντὶ λόγῳ πίστευε.
16	16
Нерозумний говорить: «немає у мене друга, і немає вдячности за мої благодіяння. Ті, що з’їдають хліб мій, улесливі на язик».	ἔστιν ὀλισθαίνων καὶ οὐκ ἀπὸ ψυχῆς, καὶ τίς οὐχ ἡμάρτησεν ἐν τῇ γλώσσῃ αὐτοῦ;
17	17
Як часто і як багато хто буде насміхатися з нього!	ἔλεγξον τὸν πλησίον σου πρὶν ἢ ἀπειλῆσαι, καὶ δὸς τόπον νόμῳ ῾Υψίστου. [γινόμενος ἄμηνις.
18	18
Спотикання від землі краще, ніж від язика. Отже, скоро прийде падіння злих.	φόβος Κυρίου ἀρχὴ προσλήψεως, σοφία δὲ παρ’ αὐτοῦ ἀγάπησιν περιποιεῖ.
19	19
Неприємна людина — дочасна байка; вона завжди буде на вустах невігласів.	γνῶσις ἐντολῶν Κυρίου παιδεία ζωῆς, οἱ δὲ ποιοῦντες τὰ ἀρεστὰ αὐτῷ ἀθανασίας δένδρον καρποῦνται].
20	20
Притча з уст нерозумного огидна, бо він не скаже її своєчасно.	Πᾶσα σοφία φόβος Κυρίου, καὶ ἐν πάσῃ σοφίᾳ ποίησις νόμου· [καὶ γνῶσις τῆς παντοδυναμίας αὐτοῦ.
21	21
Інший утримується від гріха убогістю, й у цій стриманості він не буде журитися.	οἰκέτης λέγων τῷ δεσπότῃ· ὡς ἀρέσκει οὐ ποιήσω, ἐὰν μετὰ ταῦτα ποιήσῃ, παροργίζει τὸν τρέφοντα αὐτόν].
22	22
Хтось губить душу свою через несміливість, і губить її через упередженість до безумного.	καὶ οὐκ ἔστι σοφία πονηρίας ἐπιστήμη, καὶ οὐκ ἔστιν ὅπου βουλὴ ἁμαρτωλῶν φρόνησις.
23	23
Інший через сором дає обіцянки другові, і без причини наживає у ньому собі ворога.	ἔστι πονηρία καὶ αὕτη βδέλυγμα, καὶ ἔστιν ἄφρων ἐλαττούμενος σοφίᾳ.
24	24
Злий порок у людині — неправда; у вустах невігласів вона — завжди.	κρείττων ἡττώμενος ἐν συνέσει ἔμφοβος ἢ περισσεύων ἐν φρονήσει καὶ παραβαίνων νόμον.
25	25
Краще злодій, ніж той, хто постійно говорить неправду; але обоє вони успадкують загибель.	ἔστι πανουργία ἀκριβὴς καὶ αὕτη ἄδικος, καὶ ἔστι διαστρέφων χάριν τοῦ ἐκφᾶναι κρίμα.
26	26
Поведінка неправдивої людини — безчесна, і ганьба її завжди з нею.	ἔστι πονηρευόμενος συγκεκυφὼς μελανίᾳ, καὶ τὰ ἐντὸς αὐτοῦ πλήρης δόλου·
27	27
Мудрий словами піднесе себе, і людина розумна сподобається вельможам.	συγκύφων πρόσωπον καὶ ἑτεροκωφῶν, ὅπου οὐκ ἐπεγνώσθη, προφθάσει σε·
28	28
Той, хто обробляє землю, збільшить свій стіг, і той, хто догоджає вельможам, одержить помилування у випадку неправди.	καὶ ἐὰν ὑπὸ ἐλαττώματος ἰσχύος κωλυθῇ ἁμαρτεῖν, ἐὰν εὕρῃ καιρόν, κακοποιήσει.
29	29
Частування і подарунки засліплюють очі мудрих і, ніби вузда в устах, відкидають викриття.	ἀπὸ ὁράσεως ἐπιγνωσθήσεται ἀνήρ, καὶ ἀπὸ ἀπαντήσεως προσώπου ἐπιγνωσθήσεται νοήμων.
30	30
Прихована мудрість і утаєний скарб — яка користь від обох?	στολισμὸς ἀνδρὸς καὶ γέλως ὀδόντων καὶ βήματα ἀνθρώπου ἀναγγέλλει τὰ περὶ αὐτοῦ.
31
Краще людина, яка приховує свою дурість, ніж людина, яка приховує свою мудрість.
Глава 21	Κεφάλαιο 21

1	1
Сину мій! якщо ти згрішив, не примножуй більше гріхів і за попередні молися.	ΕΣΤΙΝ ἔλεγχος ὃς οὐκ ἔστιν ὡραῖος, καὶ ἔστι σιωπῶν καὶ αὐτὸς φρόνιμος.
2	2
Біжи від гріха, як від лиця змія; бо, якщо підійдеш до нього, він ужалить тебе.	ὡς καλὸν ἐλέγξαι ἢ θυμοῦσθαι, καὶ ὁ ἀνθομολογούμενος ἀπὸ ἐλαττώσεως κωλυθήσεται.
3
Зуби його — зуби лев’ячі, які умертвляють душі людей.
4	4
Усяке беззаконня як двогострий меч: рані від нього немає зцілення.	ἐπιθυμία εὐνούχου ἀποπαρθενῶσαι νεάνιδα, οὕτως ὁ ποιῶν ἐν βίᾳ κρίματα.
5	5
Залякування і насильства спустошать багатство: так спорожніє і дім зарозумілого.	ἔστι σιωπῶν εὑρισκόμενος σοφός, καὶ ἔστι μισητὸς ἀπὸ πολλῆς λαλιᾶς.
6	6
Моління з уст убогого — тільки до вух його; але суд над ним поспішно наближається.	ἔστι σιωπῶν, οὐ γὰρ ἔχει ἀπόκρισιν, καὶ ἔστι σιωπῶν εἰδὼς καιρόν.
7	7
Той, хто ненавидить викриття, йде слідами грішника, а хто боїться Господа, навернеться серцем.	ἄνθρωπος σοφὸς σιγήσει ἕως καιροῦ, ὁ δὲ λαπιστὴς καὶ ἄφρων ὑπερβήσεται καιρόν.
8	8
Здалеку впізнається сильний на язик; але розумний бачить, де той спотикається.	ὁ πλεονάζων λόγῳ βδελυχθήσεται, καὶ ὁ ἐνεξουσιαζόμενος μισηθήσεται.
9	9
Хто будує дім свій на чужі гроші — те саме, що той, хто збирає каміння для своєї могили.	ἔστιν εὐοδία ἐν κακοῖς ἀνδρί, καὶ ἔστιν εὕρημα εἰς ἐλάττωσιν.
10	10
Збіговисько беззаконних — купа паклі, і кінець їх — полум’я вогняне.	ἔστι δόσις, ἣ οὐ λυσιτελήσει σοι, καὶ ἔστι δόσις, ἧς τὸ ἀνταπόδομα διπλοῦν.
11	11
Шлях грішників вимощений камінням, але на кінці його — безодня пекла.	ἔστιν ἐλάττωσις ἕνεκεν δόξης, καὶ ἔστιν ὃς ἀπὸ ταπεινώσεως ᾖρε κεφαλήν.
12	12
Хто дотримується закону, той володіє своїми думками,	ἔστιν ἀγοράζων πολλὰ ὀλίγου καὶ ἀποτιννύων αὐτὰ ἑπταπλάσιον.
13	13
і здійснення страху Господнього — мудрість.	ὁ σοφὸς ἐν λόγῳ ἑαυτὸν προσφιλῆ ποιήσει, χάριτες δὲ μωρῶν ἐκχυθήσονται.
14	14
Не навчиться той, хто нездатен;	δόσις ἄφρονος οὐ λυσιτελήσει σοι, οἱ γὰρ ὀφθαλμοὶ αὐτοῦ ἀνθ᾿ ἑνὸς πολλοί·
15	15
але є здатність, що множить гіркоту.	ὀλίγα δώσει καὶ πολλὰ ὀνειδίσει καὶ ἀνοίξει τὸ στόμα αὐτοῦ ὡς κῆρυξ· σήμερον δανιεῖ καὶ αὔριον ἀπαιτήσει, μισητὸς ἄνθρωπος ὁ τοιοῦτος.
16	16
Знання мудрого збільшується подібно до повені, і порада його, — як джерело життя.	μωρὸς ἐρεῖ· οὐχ ὑπάρχει μοι φίλος, καὶ οὐκ ἔστι χάρις τοῖς ἀγαθοῖς μου· οἱ ἔσθοντες τὸν ἄρτον μου, φαῦλοι γλώσσῃ·
17	17
Серце дурного подібне до розбитої посудини, і не утримає у собі ніякого знання.	ποσάκις καὶ ὅσοι καταγελάσονται αὐτοῦ;—
18	18
Якщо мудре слово почує розумний, то він похвалить його і прикладе до себе. Почув його легковажний, і воно не сподобалося йому, і він кинув його за себе.	᾿Ολίσθημα ἀπὸ ἐδάφους μᾶλλον ἢ ἀπὸ γλώσσης, οὕτως πτῶσις κακῶν κατὰ σπουδὴν ἥξει.
19	19
Мова дурного — як тягар на шляху, в устах же розумного знаходять приємність.	ἄνθρωπος ἄχαρις, μῦθος ἄκαιρος· ἐν στόματι ἀπαιδεύτων ἐνδελεχισθήσεται.
20	20
Промов розумного будуть шукати у зібранні, і над словами його будуть розмірковувати у серці.	ἀπὸ στόματος μωροῦ ἀποδοκιμασθήσεται παραβολή, οὐ γὰρ μὴ εἴπῃ αὐτὴν ἐν καιρῷ αὐτῆς.
21	21
Як зруйнований дім, так мудрість дурному, і знання нерозумного — безглузді слова.	῎Εστι κωλυόμενος ἁμαρτάνειν ἀπὸ ἐνδείας, καὶ ἐν τῇ ἀναπαύσει αὐτοῦ οὐ κατανυγήσεται.
22	22
Наставляння для безумних — кайдани на ногах, і як ланцюги на правій руці.	ἔστιν ἀπολλύων τὴν ψυχὴν αὐτοῦ δι᾿ αἰσχύνην, καὶ ἀπὸ ἄφρονος προσώπου ἀπολεῖ αὐτήν.
23	23
Нерозумний, сміючись, підносить голос свій, а муж розсудливий ледь тихо усміхнеться.	ἔστι χάριν αἰσχύνης ἐπαγγελόμενος φίλῳ, καὶ ἐκτήσατο αὐτὸν ἐχθρὸν δωρεάν.—
24	24
Як золоте убрання — наставляння для розумного, і як коштовна прикраса на правій руці.	Μῶμος πονηρὸς ἐν ἀνθρώπῳ ψεῦδος, ἐν στόματι ἀπαιδεύτων ἐνδελεχισθήσεται.
25	25
Нога нерозумного поспішає у чужий дім, але людина вельми досвідчена посоромиться людей;	αἱρετὸν κλέπτης ἢ ὁ ἐνδελεχίζων ψεύδει, ἀμφότεροι δὲ ἀπώλειαν κληρονομήσουσιν.
26	26
нерозумний крізь двері заглядає у дім, а людина вихована зупиниться поза;	ἦθος ἀνθρώπου ψευδοῦς ἀτιμία, καὶ ἡ αἰσχύνη αὐτοῦ μετ᾿ αὐτοῦ ἐνδελεχῶς. ΛΟΓΟΙ ΠΑΡΑΒΟΛΩΝ.—
27	27
невігластво людини — підслуховувати біля дверей, розсудливий же засмутиться такою безсоромністю.	῾Ο σοφὸς ἐν λόγοις προάξει ἑαυτόν, καὶ ἄνθρωπος φρόνιμος ἀρέσει μεγιστᾶσιν.
28	28
Вуста багатомовних розповідають чуже, а слова розсудливих зважуються на терезах.	ὁ ἐργαζόμενος γῆν ἀνυψώσει θημωνίαν αὐτοῦ, καὶ ὁ ἀρέσκων μεγιστᾶσιν ἐξιλάσεται ἀδικίαν.
29	29
У вустах нерозумних — серце їх, вуста ж мудрих — у серці їх.	ξένια καὶ δῶρα ἀποτυφλοῖ ὀφθαλμοὺς σοφῶν καὶ ὡς φιμὸς ἐν στόματι ἀποτρέπει ἐλεγμούς.
30	30
Коли нечестивий проклинає сатану, то проклинає свою душу.	σοφία κεκρυμμένη καὶ θησαυρὸς ἀφανής, τίς ὠφέλεια ἐν ἀμφοτέροις;
31	31
Навушник оскверняє свою душу, і його будуть ненавидіти скрізь, де тільки буде жити.	κρείσσων ἄνθρωπος ἀποκρύπτων τὴν μωρίαν αὐτοῦ ἢ ἄνθρωπος ἀποκρύπτων τὴν σοφίαν αὐτοῦ.
Глава 22	Κεφάλαιο 22

1	1
До брудного каменя подібний лінивий: усякий освистить безславність його.	ΤΕΚΝΟΝ, ἥμαρτες, μὴ προσθῇς μηκέτι καὶ περὶ τῶν προτέρων σου δεήθητι.
2	2
До волового посліду подібний лінивий: усякий, хто підняв його, обтрусить руку.	ὡς ἀπὸ προσώπου ὄφεως φεῦγε ἀπὸ ἁμαρτίας, ἐὰν γὰρ προσέλθῃς, δήξεταί σε· ὀδόντες λέοντος οἱ ὀδόντες αὐτῆς ἀναιροῦντες ψυχὰς ἀνθρώπων.
3	3
Сором батькові народження невихованого сина, дочка ж невихована народжується на приниження.	ὡς ρομφαία δίστομος πᾶσα ἀνομία, τῇ πληγῇ αὐτῆς οὐκ ἔστιν ἴασις.
4	4
Розумна дочка знаходить собі чоловіка, а безсоромна — печаль тому, хто її породив.	καταπληγμὸς καὶ ὕβρις ἐρημώσουσι πλοῦτον· οὕτως οἶκος ὑπερηφάνου ἐρημωθήσεται.
5	5
Нахабна ганьбить батька і чоловіка, і в обох буде у презирстві.	δέησις πτωχοῦ ἐκ στόματος ἕως ὠτίων αὐτοῦ, καὶ τὸ κρίμα αὐτοῦ κατὰ σπουδὴν ἔρχεται.
6	6
Невчасна розповідь — те саме, що музика під час суму; покарання ж і навчання мудрости годиться всякому часу.	μισῶν ἐλεγμὸν ἐν ἴχνει ἁμαρτωλοῦ, καὶ ὁ φοβούμενος Κύριον ἐπιστρέψει ἐν καρδίᾳ.
7	7
Хто повчає нерозумного — те саме, що той, хто склеює черепки, або пробуджує сплячого від глибокого сну.	γνωστὸς μακρόθεν ὁ δυνατὸς ἐν γλώσσῃ, ὁ δὲ νοήμων οἶδεν ἐν τῷ ὀλισθαίνειν αὐτόν.
8	8
Хто розповідає що-небудь нерозумному — те саме, що той, хто розповідає дрімотному, який після закінчення запитує: «що?»	ὁ οἰκοδομῶν τὴν οἰκίαν αὐτοῦ ἐν χρήμασιν ἀλλοτρίοις, ὡς ὁ συνάγων αὐτοῦ τοὺς λίθους εἰς χειμῶνα.
9	9
Плач над померлим, тому що світло зникло для нього; плач і над нерозумним, бо розум зник для нього.	στυππεῖον συνηγμένον συναγωγὴ ἀνόμων, καὶ ἡ συντέλεια αὐτῶν φλὸξ πυρός.
10	10
Менше плач над померлим, тому що він упокоївся, а зле життя нерозумного — гірше за смерть.	ὁδὸς ἁμαρτωλῶν ὡμαλισμένη ἐκ λίθων, καὶ ἐπ᾿ ἐσχάτῳ αὐτῆς βόθρος ᾅδου.
11	11
Плач за померлим — сім днів, а за нерозумним і нечестивим — усі дні життя його.	῾Ο φυλάσσων νόμον κατακρατεῖ τοῦ ἐννοήματος αὐτοῦ, καὶ συντέλεια τοῦ φόβου Κυρίου σοφία.
12	12
З безрозсудним багато не говори, і до нерозумного не ходи;	οὐ παιδευθήσεται ὃς οὐκ ἔστι πανοῦργος· ἔστι πανουργία πληθύνουσα πικρίαν.
13	13
бережися від нього, щоб не мати неприємности і не забруднити себе зіткненням з ним;	γνῶσις σοφοῦ ὡς κατακλυσμὸς πληθυνθήσεται καὶ ἡ βουλὴ αὐτοῦ ὡς πηγὴ ζωῆς.
14	14
ухилися від нього і знайдеш спокій і не будеш засмучений безумством його.	ἔγκατα μωροῦ ὡς ἀγγεῖον συντετριμμένον καὶ πᾶσαν γνῶσιν οὐ κρατήσει.
15	15
Що важче за свинець? і яке ім’я йому, як не дурний?	λόγον σοφὸν ἐὰν ἀκούσῃ ἐπιστήμων, αἰνέσει αὐτὸν καὶ ἐπ᾿ αὐτὸν προσθήσει· ἤκουσεν ὁ σπαταλῶν καὶ ἀπήρεσεν αὐτῷ, καὶ ἀπέστρεψεν αὐτὸν ὀπίσω τοῦ νώτου αὐτοῦ.
16	16
Легше понести пісок і сіль, і брилу заліза, ніж людину безглузду.	ἐξήγησις μωροῦ ὡς ἐν ὁδῷ φορτίον, ἐπὶ δὲ χείλους συνετοῦ εὑρεθήσεται χάρις.
17	17
Як дерев’яна зв’язка у домі, міцно влаштована, не дає йому розпадатися при струсі, так серце, утверджене на обдуманій раді, не завагається у час страху.	στόμα φρονίμου ζητηθήσεται ἐν ἐκκλησίᾳ, καὶ τοὺς λόγους αὐτοῦ διανοηθήσονται ἐν καρδίᾳ.
18	18
Серце, утверджене на розумному міркуванні, — як ліпна прикраса на витесаній стіні.	ὡς οἶκος ἠφανισμένος οὕτως μωρῷ σοφία, καὶ γνῶσις ἀσυνέτου ἀδιεξέταστοι λόγοι.
19	19
Підпорка, поставлена на висоті, не встоїть проти вітру:	πέδαι ἐν ποσὶν ἀνοήτοις παιδεία καὶ ὡς χειροπέδαι ἐπὶ χειρὸς δεξιᾶς.
20	20
так боязке серце, при дурному міркуванні, не устоїть проти страху.	μωρὸς ἐν γέλωτι ἀνυψοῖ φωνὴν αὐτοῦ, ἀνὴρ δὲ πανοῦργος μόλις ἡσυχῇ μειδιάσει.
21	21
Хто наносить удар оку, викликає сльози, а хто наносить удар серцю, збуджує почуття болісне.	ὡς κόσμος χρυσοῦ φρονίμῳ παιδεία καὶ ὡς χλιδὼν ἐπὶ βραχίονι δεξιῷ.
22	22
Хто кидає камінь у птахів, віджене їх; а хто паплюжить друга, розірве дружбу.	ποὺς μωροῦ ταχὺς εἰς οἰκίαν, ἄνθρωπος δὲ πολύπειρος αἰσχυνθήσεται ἀπὸ προσώπου.
23	23
Якщо ти на друга витяг меч, не впадай у відчай, бо можливе повернення дружби.	ἄφρων ἀπὸ θύρας παρακύπτει εἰς οἰκίαν, ἀνὴρ δὲ πεπαιδευμένος ἔξω στήσεται.
24	24
Якщо ти відкрив уста проти друга, не бійся, бо можливе примирення.	ἀπαιδευσία ἀνθρώπου ἀκροᾶσθαι παρὰ θύραν, ὁ δὲ φρόνιμος βαρυνθήσεται ἀτιμίᾳ.
25	25
Тільки ганьблення, гордість, відкриття таємниці і підступне лиходійство можуть відігнати усякого друга.	χείλη ἀλλοτρίων ἐν τούτοις βαρυνθήσεται, λόγοι δὲ φρονίμων ἐν ζυγῷ σταθήσονται.
26	26
Здобувай довіру ближнього в убогості його, щоб радіти разом з ним у багатстві його;	ἐν στόματι μωρῶν ἡ καρδία αὐτῶν, καρδία δὲ σοφῶν στόμα αὐτῶν.
27	27
залишайся з ним під час скорботи, щоб мати участь у його спадщині.	ἐν τῷ καταρᾶσθαι ἀσεβῆ τὸν σατανᾶν αὐτὸς καταρᾶται τὴν ἑαυτοῦ ψυχήν.
28	28
Раніше полум’я буває у печі пара і дим: так раніше кровопролиття — сварки.	μολύνει τὴν ἑαυτοῦ ψυχὴν ὁ ψιθυρίζων καὶ ἐν παροικήσει μισηθήσεται.
29
Захищати друга я не посоромлюсь і не сховаюся від лиця його;
30
а якщо скоїться зі мною через нього зло, то усякий, хто почує, буде остерігатися його.
31
Хто дасть мені варту до вуст моїх і печатку розсудливости на вуста мої, щоб мені не впасти через них, і щоб язик мій не погубив мене!
Глава 23	Κεφάλαιο 23

1	1
Господи, Отче і Владико життя мого! Не залиш мене на волю їх і не допусти мене впасти через них.	ΛΙΘῼ ἠρδαλωμένῳ συνεβλήθη ὀκνηρός, καὶ πᾶς ἐκσυριεῖ ἐπὶ τῇ ἀτιμίᾳ αὐτοῦ.
2	2
Хто приставить бич до помислів моїх і до серця мого наставника у мудрості, щоб вони не щадили провин моїх і не потурали оманам їх;	βολβίτῳ κοπρίων συνεβλήθη ὀκνηρός, πᾶς ὁ ἀναιρούμενος αὐτὸν ἐκτινάξει χεῖρα.
3	3
щоб не примножувалися провини мої і не збільшувалися хиби мої; щоб не впасти мені перед супротивниками, і щоб не порадів наді мною ворог мій?	αἰσχύνη πατρὸς ἐν γεννήσει ἀπαιδεύτου, θυγάτηρ δὲ ἐπ᾿ ἐλαττώσει γίνεται.
4	4
Господи, Отче і Боже життя мого! Не дай мені возношення очей, і хтивість відверни від мене.	θυγάτηρ φρονίμη κληρονομήσει ἄνδρα αὐτῆς, καὶ ἡ καταισχύνουσα εἰς λύπην γεννήσαντος·
5	5
Побажання утроби і похіть нехай не оволодіють мною, і не віддай мене безсоромній душі.	πατέρα καὶ ἄνδρα καταισχύνει ἡ θρασεῖα καὶ ὑπὸ ἀμφοτέρων ἀτιμασθήσεται.
6	6
Вислухайте, діти, наставлення для вуст: той, хто дотримується його, не буде уловлений своїми вустами.	Μουσικὰ ἐν πένθει ἄκαιρος διήγησις, μάστιγες δὲ καὶ παιδεία ἐν παντὶ καιρῷ σοφίας.
7	7
Уловлений буде ними грішник, і зломовний і гордовитий спіткнуться через них.	συγκολλῶν ὄστρακον ὁ διδάσκων μωρόν, ἐξεγείρων καθεύδοντα ἐκ βαθέως ὕπνου.
8	8
Не привчай вуст твоїх до клятви	διηγούμενος νυστάζοντι ὁ διηγούμενος μωρῷ, καὶ ἐπὶ συντελείᾳ ἐρεῖ, τί ἐστιν;
9
і не перетворюй на звичку вживати в клятві ім’я Святого.
10
Бо, як раб, який постійно піддається покаранню, не урятовується від ран, так і той, хто клянеться безперестанно ім’ям Святого, не очиститься від гріха.
11	11
Людина, яка часто клянеться, сповниться беззаконням, і не відступить від дому її бич.	ἐπὶ νεκρῷ κλαῦσον, ἐξέλιπε γὰρ φῶς, καὶ ἐπὶ μωρῷ κλαῦσον, ἐξέλιπε γὰρ σύνεσις. ἥδιον κλαῦσον ἐπὶ νεκρῷ, ὅτι ἀνεπαύσατο, τοῦ δὲ μωροῦ ὑπὲρ θάνατον ἡ ζωὴ πονηρά.
12	12
Якщо вона згрішить, гріх її на ній; і якщо вона недбайлива, то подвійно згрішить;	πένθος νεκροῦ ἑπτὰ ἡμέραι, μωροῦ δὲ καὶ ἀσεβοῦς πᾶσαι αἱ ἡμέραι τῆς ζωῆς αὐτοῦ.
13	13
і якщо вона клялася марно, то не виправдається, і дім її наповниться нещастями.	μετὰ ἄφρονος μὴ πληθύνῃς λόγον, καὶ πρὸς ἀσύνετον μὴ πορεύου· φύλαξαι ἀπ᾿ αὐτοῦ, ἵνα μὴ κόπον ἔχῃς, καὶ οὐ μὴ μολυνθῇς ἐν τῷ ἐντιναγμῷ αὐτοῦ· ἔκκλινον ἀπ᾿ αὐτοῦ καὶ εὑρήσεις ἀνάπαυσιν καὶ οὐ μὴ ἀκηδιάσῃς ἐν τῇ ἀπονοίᾳ αὐτοῦ.
14	14
Є слова, наділені смертю: нехай не знайдуться вони у спадщині Якова!	ὑπὲρ μόλυβδον τί βαρυνθήσεται; καὶ τί αὐτῷ ὄνομα ἀλλ᾿ ἢ μωρός;
15	15
Бо від благочестивих усе це буде віддалене, і вони не заплутаються у гріхах.	ἄμμον καὶ ἅλα καὶ βῶλον σιδήρου εὔκοπον ὑπενεγκεῖν ἢ ἄνθρωπον ἀσύνετον.—
16	16
Не привчай твоїх уст до грубої нечемности, бо при ній бувають гріховні слова.	῾Ιμάντωσις ξυλίνη ἐνδεδεμένη εἰς οἰκοδομὴν ἐν συσσεισμῷ οὐ διαλυθήσεται· οὕτως καρδία ἐστηριγμένη ἐπὶ διανοήματος βουλῆς ἐν καιρῷ οὐ δειλιάσει.
17	17
Пам’ятай про батька і про матір твою, коли сидиш серед вельмож,	καρδία ἡδρασμένη ἐπὶ διανοίας συνέσεως ὡς κόσμος ψαμμωτὸς τοίχου ξυστοῦ.
18	18
щоб тобі не забутися перед ними і за звичкою не зробити дурниці, і не побажати, що краще б ти не народився, і не проклясти дня народження твого.	χάρακες ἐπὶ μετεώρου κείμενοι κατέναντι ἀνέμου οὐ μὴ ὑπομείνωσιν· οὕτως καρδία δειλὴ ἐπὶ διανοήματος μωροῦ κατέναντι παντὸς φόβου οὐ μὴ ὑπομείνῃ.
19	19
Людина, яка звикає до лихослів’я, в усі дні свої не навчиться.	῾Ο νύσσων ὀφθαλμὸν κατάξει δάκρυα, καὶ ὁ νύσσων καρδίαν ἐκφαίνει αἴσθησιν.
20	20
Дві якості примножують гріхи, а третя накликає гнів:	βάλλων λίθον ἐπὶ πετεινὰ ἀποσοβεῖ αὐτά, καὶ ὁ ὀνειδίζων φίλον διαλύσει φιλίαν.
21	21
душа гаряча, як палаючий вогонь, не згасне, поки не виснажиться;	ἐπὶ φίλον ἐὰν σπάσῃς ρομφαίαν, μὴ ἀπελπίσῃς, ἔστι γὰρ ἐπάνοδος·
22	22
людина, що розпусничає у тілі плоті своєї, не припинить, поки не прогорить вогонь.	ἐπὶ φίλον ἐὰν ἀνοίξῃς στόμα, μὴ εὐλαβηθῇς, ἔστι γὰρ διαλλαγή· πλὴν ὀνειδισμοῦ καὶ ὑπερηφανίας καὶ μυστηρίου ἀποκαλύψεως καὶ πληγῆς δολίας, ἐν τούτοις ἀποφεύξεται πᾶς φίλος.
23	23
Блудникові солодкий усякий хліб: він не перестане, доки не помре.	πίστιν κτῆσαι ἐν πτωχείᾳ μετὰ τοῦ πλησίον, ἵνα ἐν τοῖς ἀγαθοῖς αὐτοῦ ὁμοῦ πλησθῇς· ἐν καιρῷ θλίψεως διάμενε αὐτῷ, ἵνα ἐν τῇ κληρονομίᾳ αὐτοῦ συγκληρονομήσῃς.
24	24
Чоловік, який грішить проти свого ложа, говорить у душі своїй: «хто бачить мене?	πρὸ πυρὸς ἀτμὶς καμίνου καὶ καπνός· οὕτως πρὸ αἱμάτων λοιδορίαι.
25	25
Навколо мене пітьма, і стіни закривають мене, і ніхто не бачить мене: чого мені боятися? Всевишній не пом’яне гріхів моїх».	φίλον σκεπάσαι οὐκ αἰσχυνθήσομαι καὶ ἀπὸ προσώπου αὐτοῦ οὐ μὴ κρυβῶ.
26	26
Страх його — тільки очі людські,	καὶ εἰ κακά μοι συμβῇ δι᾿ αὐτόν, πᾶς ὁ ἀκούων φυλάξεται ἀπ᾿ αὐτοῦ.—
27	27
і не знає він того, що очі Господа у десять тисяч крат світліші за сонце	Τίς δώσει μοι ἐπὶ στόμα μου φυλακὴν καὶ ἐπὶ τῶν χειλέων μου σφραγίδα πανοῦργον, ἵνα μὴ πέσω ἀπ᾿ αὐτῆς καὶ ἡ γλῶσσά μου ἀπολέσῃ με;
28
і дивляться на всі путі людські, і проходять у місця таємні.
29
Йому відомо було все до того, ніж коли створене було, так само як і після звершення.
30
Така людина буде покарана на вулицях міста і буде застигнута там, де не думала.
31
Так і дружина, яка залишила чоловіка і народила спадкоємця від чужого:
32
бо, по-перше, вона не скорилася закону Всевишнього, по-друге, згрішила проти свого чоловіка і, по-третє, у блуді перелюбствувала і народила дітей від чужого чоловіка.
33
Вона буде виведена перед зібранням, і щодо дітей її буде дослідження.
34
Діти її не вкоріняться, і гілки її не дадуть плоду.
35
Вона залишить пам’ять про себе на прокляття, і ганьба її не згладиться.
36
Ті, хто залишився, пізнають, що немає нічого кращого за страх Господній, і немає нічого солодшого, як виконувати заповіді Господні.
37
Велика слава — йти за Господом, а бути тобі прийнятим Ним — довголіття.
Глава 24	Κεφάλαιο 24

1	1
Премудрість прославить себе і серед народу свого буде звеличена.	ΚΥΡΙΕ, πάτερ καὶ δέσποτα ζωῆς μου, μὴ ἐγκαταλίπῃς με ἐν βουλῇ αὐτῶν, μὴ ἀφῇς με πεσεῖν ἐν αὐτοῖς.
2	2
У церкві Всевишнього вона відкриє вуста свої, і перед воїнством Його буде прославляти себе:	τίς ἐπιστήσει ἐπὶ τοῦ διανοήματός μου μάστιγας καὶ ἐπὶ τῆς καρδίας μου παιδείαν σοφίας, ἵνα ἐπὶ τοῖς ἀγνοήμασί μου μὴ φείσωνται καὶ οὐ μὴ παρῇ τὰ ἁμαρτήματα αὐτῶν,
3	3
«я вийшла з уст Всевишнього і, подібно до хмари, покрила землю;	ὅπως μὴ πληθύνωσιν αἱ ἄγνοιαί μου καὶ αἱ ἁμαρτίαι μου πλεονάσωσι καὶ πεσοῦμαι ἔναντι τῶν ὑπεναντίων καὶ ἐπιχαρεῖταί μοι ὁ ἐχθρός μου;
4	4
я поставила скинію на висоті, і престіл мій — у стовпі хмарному;	Κύριε, πάτερ καὶ Θεὲ ζωῆς μου, μετεωρισμὸν ὀφθαλμῶν μὴ δῷς μοι
5	5
я одна обійшла коло небесне і ходила у глибині безодні;	καὶ ἐπιθυμίαν ἀπόστρεψον ἀπ᾿ ἐμοῦ·
6	6
у хвилях моря і по всій землі й у всякому народі та племені мала я володіння:	κοιλίας ὄρεξις καὶ συνουσιασμὸς μὴ καταλαβέτωσάν με, καὶ ψυχῇ ἀναιδεῖ μὴ παραδῷς με. ΠΑΙΔΕΙΑ ΣΤΟΜΑΤΟΣ.—
7	7
між усіма ними я шукала заспокоєння, і у чиїй спадщині оселитися мені.	Παιδείαν στόματος ἀκούσατε, τέκνα, καὶ ὁ φυλάσσων οὐ μὴ ἁλῷ.
8	8
Тоді Творець усіх повелів мені, і Той, Хто породив мене, указав мені спокійне житло і сказав:	ἐν τοῖς χείλεσιν αὐτοῦ καταληφθήσεται ἁμαρτωλός, καὶ λοίδορος καὶ ὑπερήφανος σκανδαλισθήσονται ἐν αὐτοῖς.
9	9
оселися в Якові і прийми спадщину в Ізраїлі.	ὅρκῳ μὴ ἐθίσῃς τὸ στόμα σου καὶ ὀνομασίᾳ τοῦ ἁγίου μὴ συνεθισθῇς·
10	10
Раніше віку від початку Він породив мене, і я не помру повіки.	ὥσπερ γὰρ οἰκέτης ἐξεταζόμενος ἐνδελεχῶς ἀπὸ μώλωπος οὐκ ἐλαττωθήσεται, οὕτως καὶ ὁ ὀμνύων καὶ ὀνομάζων διαπαντὸς ἀπὸ ἁμαρτίας οὐ μὴ καθαρισθῇ.
11	11
Я служила перед Ним у святій скинії і так утвердилася у Сионі.	ἀνὴρ πολύορκος πλησθήσεται ἀνομίας, καὶ οὐκ ἀποστήσεται ἀπὸ τοῦ οἴκου αὐτοῦ μάστιξ· ἐὰν πλημμελήσῃ, ἁμαρτία αὐτοῦ ἐπ᾿ αὐτῷ, κἂν ὑπερίδῃ, ἥμαρτε δισσῶς· καὶ εἰ διακενῆς ὤμοσεν, οὐ δικαιωθήσεται, πλησθήσεται γὰρ ἐπαγωγῶν ὁ οἶκος αὐτοῦ.—
12	12
Він дав мені також спокій в улюбленому місті, і у Єрусалимі — влада моя.	῎Εστι λέξις ἀντιπεριβεβλημένη θανάτῳ, μὴ εὑρεθήτω ἐν κληρονομίᾳ ᾿Ιακώβ· ἀπὸ γὰρ εὐσεβῶν ταῦτα πάντα ἀποστήσεται, καὶ ἐν ἁμαρτίαις οὐκ ἐγκυλισθήσονται.
13	13
І вкорінилася я у прославленому народі, у спадкоємному наділі Господа.	ἀπαιδευσίαν ἀσυρῆ μὴ συνεθίσῃς τὸ στόμα σου, ἔστι γὰρ ἐν αὐτῇ λόγος ἁμαρτίας.
14	14
Я піднеслася, як кедр на Ливані і як кипарис на горах ермонських;	μνήσθητι πατρὸς καὶ μητρός σου, ἀνὰ μέσον γὰρ μεγιστάνων συνεδρεύεις· μήποτ᾿ ἐπιλάθῃ ἐνώπιον αὐτῶν καὶ τῷ ἐθισμῷ σου μωρανθῇς καὶ θελήσεις εἰ μὴ ἐγεννήθης καὶ τὴν ἡμέραν τοῦ τοκετοῦ σου καταράσῃ.
15	15
я піднеслася, як пальма в Енгадді і як рожеві кущі у Єрихоні;	ἄνθρωπος συνεθιζόμενος λόγοις ὀνειδισμοῦ ἐν πάσαις ταῖς ἡμέραις αὐτοῦ οὐ μὴ παιδευθῇ.
16	16
я, як красива олива у долині і як платан, піднеслася.	Δύο εἴδη πληθύνουσιν ἁμαρτίας, καὶ τὸ τρίτον ἐπάξει ὀργήν·
17	17
Як кориця й аспалаф, я виточила ароматний запах і, як відмінна смирна, поширила пахощі,	ψυχὴ θερμὴ ὡς πῦρ καιόμενον, οὐ μὴ σβεσθῇ ἕως ἂν καταποθῇ· ἄνθρωπος πόρνος ἐν σώματι σαρκὸς αὐτοῦ, οὐ μὴ παύσηται ἕως ἂν ἐκκαύσῃ πῦρ· ἀνθρώπω πόρνῳ πᾶς ἄρτος ἡδύς, οὐ μὴ κοπάσῃ ἕως ἂν τελευτήσῃ.
18	18
як халвані, онікс і стакті і як пахощі ладану у скинії.	ἄνθρωπος παραβαίνων ἀπὸ τῆς κλίνης αὐτοῦ, λέγων ἐν τῇ ψυχῇ αὐτοῦ· τίς με ὁρᾷ; σκότος κύκλῳ μου, καὶ οἱ τοῖχοί με καλύπτουσι, καὶ οὐθείς με ὁρᾷ· τί εὐλαβοῦμαι; τῶν ἁμαρτιῶν μου οὐ μὴ μνησθήσεται ὁ ῞Υψιστος.
19	19
Я розпростерла свої віти, як теревинф, і віти мої — віти слави і благодаті.	καὶ ὀφθαλμοὶ ἀνθρώπων ὁ φόβος αὐτοῦ, καὶ οὐκ ἔγνω ὅτι ὀφθαλμοὶ Κυρίου μυριοπλασίως ἡλίου φωτεινότεροι, ἐπιβλέποντες πάσας ὁδοὺς ἀνθρώπων καὶ κατανοοῦντες εἰς ἀπόκρυφα μέρη.
20	20
Я — як виноградна лоза, що виточує благодать, і квіти мої — плід слави і багатства.	πρὶν ἢ κτισθῆναι τὰ πάντα, ἔγνωσται αὐτῷ, οὕτως καὶ μετὰ τὸ συντελεσθῆναι.
21	21
Приступіть до мене, хто бажає мене, і насичуйтеся плодами моїми;	οὗτος ἐν πλατείαις πόλεως ἐκδικηθήσεται, καὶ οὗ οὐχ ὑπενόησεν πιασθήσεται.—
22	22
бо спогад про мене солодший за мед, і володіння мною приємніше за медовий стільник.	Οὕτως καὶ γυνὴ καταλιποῦσα τὸν ἄνδρα καὶ παριστῶσα κληρονόμον ἐξ ἀλλοτρίου·
23	23
Ті, що споживають мене, ще будуть жадати, і ті, що п’ють мене, ще будуть відчувати жагу.	πρῶτον μὲν γὰρ ἐν νόμῳ ῾Υψίστου ἠπείθησε, καὶ δεύτερον εἰς ἄνδρα ἑαυτῆς ἐπλημμέλησε, καὶ τὸ τρίτον ἐν πορνείᾳ ἐμοιχεύθη, ἐξ ἀλλοτρίου ἀνδρὸς τέκνα παρέστησεν.
24	24
Хто слухає мене, не посоромиться, і хто трудиться зі мною, не згрішить.	αὕτη εἰς ἐκκλησίαν ἐξαχθήσεται, καὶ ἐπὶ τὰ τέκνα αὐτῆς ἐπισκοπὴ ἔσται.
25	25
Усе це — книга завіту Бога Всевишнього,	οὐ διαδώσουσι τὰ τέκνα αὐτῆς εἰς ρίζαν, καὶ οἱ κλάδοι αὐτῆς οὐ δώσουσι καρπόν.
26	26
закон, який заповів Мойсей як спадщину сонмам Якова.	καταλείψει εἰς κατάραν τὸ μνημόσυνον αὐτῆς, καὶ τὸ ὄνειδος αὐτῆς οὐκ ἐξαλειφθήσεται.
27	27
Він насичує мудрістю, як Фисон і як Тигр у дні новин;	καὶ ἐπιγνώσονται οἱ καταλειφθέντες ὅτι οὐθὲν κρεῖττον φόβου Κυρίου καὶ οὐθὲν γλυκύτερον τοῦ προσέχειν ἐντολαῖς Κυρίου.
28
він наповнює розумом, як Євфрат і як Йордан у дні жнив;
29
він розливає вчення, як світло і як Гион у час збирання винограду.
30
Перша людина не досягла повного пізнання її; не дослідить її також і остання;
31
бо думки її повніші за море, і наміри її глибші за велику безодню.
32
І я, як канал з ріки і як водопровід, вийшла у рай.
33
Я сказала: поллю мій сад і напою мої грядки.
34
І ось, канал мій зробився рікою, і ріка моя зробилася морем.
35
І буду я сяяти вченням, як ранкове світло, і далеко виявлю його;
36
і буду я виливати вчення, як пророцтво, і залишу його у роди вічні».
37
Бачите, що я трудився не для себе одного, але для усіх, хто шукає премудрости.
Глава 25	Κεφάλαιο 25

1	1
Трьома я прикрасилася і стала прекрасною перед Господом і людьми:	ΑΙΝΕΣΙΣ ΣΟΦΙΑΣ.— ῾Η σοφία αἰνέσει ψυχὴν αὐτῆς καὶ ἐν μέσῳ λαοῦ αὐτῆς καυχήσεται.
2	2
це — однодумність між братами і любов між ближніми, і дружина і чоловік, які у згоді живуть між собою.	ἐν ἐκκλησίᾳ ῾Υψίστου στόμα αὐτῆς ἀνοίξει καὶ ἔναντι δυνάμεως αὐτοῦ καυχήσεται·
3	3
І три роди людей зненавиділа душа моя, і дуже огидне для мене життя їх:	ἐγὼ ἀπὸ στόματος ῾Υψίστου ἐξῆλθον, καὶ ὡς ὁμίχλη κατεκάλυψα γῆν·
4	4
гордовитого жебрака, неправдивого багатія і старого перелюбника, який слабшає розумом.	ἐγὼ ἐν ὑψηλοῖς κατεσκήνωσα, καὶ ὁ θρόνος μου ἐν στύλῳ νεφέλης·
5	5
Чого не зібрав ти в юності, — як же можеш придбати у старості твоїй?	γῦρον οὐρανοῦ ἐκύκλωσα μόνη καὶ ἐν βάθει ἀβύσσων περιεπάτησα·
6	6
Як пристойно сивинам судити, і старцям — уміти давати пораду!	ἐν κύμασι θαλάσσης καὶ ἐν πάσῃ τῇ γῇ καὶ ἐν παντὶ λαῷ καὶ ἔθνει ἐκτησάμην.
7	7
Як прекрасна мудрість старців і як личать людям поважним розсудливість і рада!	μετὰ τούτων πάντων ἀνάπαυσιν ἐζήτησα καὶ ἐν κληρονομίᾳ τίνος αὐλισθήσομαι.
8	8
Вінець старців — багатобічна досвідченість, і хвала їх — страх Господній.	τότε ἐνετείλατό μοι ὁ κτίστης ἁπάντων, καὶ ὁ κτίσας με κατέπαυσε τὴν σκηνήν μου καὶ εἶπεν· ἐν ᾿Ιακὼβ κατασκήνωσον καὶ ἐν ᾿Ισραὴλ κατακληρονομήθητι.
9	9
Дев’ять помислів похвалив я у серці, а десяте висловлю язиком:	πρὸ τοῦ αἰῶνος ἀπ᾿ ἀρχῆς ἔκτισέ με, καὶ ἕως αἰῶνος οὐ μὴ ἐκλίπω.
10	10
це людина, яка радіє за дітей і за життя бачить падіння ворогів.	ἐν σκηνῇ ἁγίᾳ ἐνώπιον αὐτοῦ ἐλειτούργησα καὶ οὕτως ἐν Σιὼν ἐστηρίχθην·
11	11
Блаженний, хто живе з дружиною розумною, хто не грішить язиком і не служить недостойному себе.	ἐν πόλει ἠγαπημένῃ ὁμοίως με κατέπαυσε, καὶ ἐν ῾Ιερουσαλὴμ ἡ ἐξουσία μου·
12	12
Блаженний, хто придбав мудрість і передає її у вуха слухачів.	καὶ ἐρρίζωσα ἐν λαῷ δεδοξασμένῳ, ἐν μερίδι Κυρίου κληρονομίας αὐτοῦ.
13	13
Який великий той, хто знайшов премудрість! але він не вищий за того, хто боїться Господа.	ὡς κέδρος ἀνυψώθην ἐν τῷ Λιβάνῳ καὶ ὡς κυπάρισσος ἐν ὄρεσιν ᾿Αερμών·
14	14
Страх Господній усе перевершує, і хто має його, з ким може бути порівняний?	ὡς φοῖνιξ ἀνυψώθην ἐν αἰγιαλοῖς καὶ ὡς φυτὰ ρόδου ἐν ῾Ιεριχώ, ὡς ἐλαία εὐπρεπὴς ἐν πεδίῳ, καὶ ἀνυψώθην ὡς πλάτανος.
15	15
Можна перенести всяку рану, тільки не рану сердечну, і всяку злість, тільки не злість жіночу,	ὡς κιννάμωμον καὶ ἀσπάλαθος ἀρωμάτων δέδωκα ὀσμὴν καὶ ὡς σμύρνα ἐκλεκτὴ διέδωκα εὐωδίαν, ὡς χαλβάνη καὶ ὄνυξ καὶ στακτὴ καὶ ὡς λιβάνου ἀτμὶς ἐν σκηνῇ.
16	16
усякий напад, тільки не напад від тих, що ненавидять, і всяку помсту, тільки не помсту ворогів;	ἐγὼ ὡς τερέμινθος ἐξέτεινα κλάδους μου, καὶ οἱ κλάδοι μου κλάδοι δόξης καὶ χάριτος.
17	17
немає голови отруйнішої за голову змії, і немає люті сильнішої за лють ворога.	ἐγὼ ὡς ἄμπελος βλαστήσασα χάριν, καὶ τὰ ἄνθη μου καρπὸς δόξης καὶ πλούτου. [
18	18
Погоджуся краще жити з левом і драконом, ніж жити зі злою дружиною.	ἐγὼ μήτηρ τῆς ἀγαπήσεως τῆς καλῆς, καὶ φόβου καὶ γνώσεως καὶ τῆς ὁσίας ἐλπίδος, δίδομαι οὖν πᾶσι τοῖς τέκνοις μου, ἀειγενὴς τοῖς λεγομένοις ὑπ’ αὐτοῦ].
19	19
Злість дружини змінює погляд її і робить лице її похмурим, як у ведмедя.	προσέλθετε πρός με οἱ ἐπιθυμοῦντές μου, καὶ ἀπὸ τῶν γεννημάτων μου ἐμπλήσθητε·
20	20
Сяде чоловік її серед друзів своїх і, почувши про неї, гірко зітхне.	τὸ γὰρ μνημόσυνόν μου ὑπὲρ τὸ μέλι γλυκύ, καὶ ἡ κληρονομία μου ὑπὲρ μέλιτος κηρίον.
21	21
Усяка злість мала у порівнянні зі злістю дружини; жереб грішника нехай упаде на неї.	οἱ ἐσθίοντές με ἔτι πεινάσουσι, καὶ οἱ πίνοντές με ἔτι διψήσουσιν.
22	22
Що сходження по піску для ніг старого, те сварлива дружина для тихого чоловіка.	ὁ ὑπακούων μου οὐκ αἰσχυνθήσεται, καὶ οἱ ἐργαζόμενοι ἐν ἐμοὶ οὐχ ἁμαρτήσουσι.
23	23
Не задивляйся на красу жіночу і не будь хтивим до дружини.	ταῦτα πάντα βίβλος διαθήκης Θεοῦ ῾Υψίστου, νόμον ὃν ἐνετείλατο ἡμῖν Μωυσῆς κληρονομίαν συναγωγαῖς ᾿Ιακώβ. [
24	24
Досада, ганьба і великий сором, коли дружина буде переважати свого чоловіка.	μὴ ἐκλύεσθε ἰσχὺν ἐν Κυρίῳ, κολλᾶσθε δὲ πρὸς αὐτόν, ἵνα κραταιώσῃ ὑμᾶς, Κύριος παντοκράτωρ Θεὸς μόνος ἐστί, καὶ οὐκ ἔστιν ἔτι πλὴν αὐτοῦ σωτήρ].
25	25
Серце зажурене й лице сумне і рана сердечна — зла дружина.	ὁ πιμπλῶν ὡς Φεισὼν σοφίαν καὶ ὡς Τίγρις ἐν ἡμέραις νέων,
26	26
Опущені руки і розслаблені коліна — дружина, яка не щасливить свого чоловіка.	ὁ ἀναπληρῶν ὡς Εὐφράτης σύνεσιν καὶ ὡς ᾿Ιορδάνης ἐν ἡμέραις θερισμοῦ,
27	27
Від жінки початок гріха і через неї усі ми помираємо.	ὁ ἐκφαίνων ὡς φῶς παιδείαν, ὡς Γηὼν ἐν ἡμέραις τρυγητοῦ.
28	28
Не давай воді виходу, ні злій дружині — влади;	οὐ συνετέλεσεν ὁ πρῶτος γνῶναι αὐτήν, καὶ οὕτως ὁ ἔσχατος οὐκ ἐξιχνίασεν αὐτήν·
29	29
якщо вона не ходить під рукою твоєю, то відсічи її від плоті твоєї.	ἀπὸ γὰρ θαλάσσης ἐπληθύνθη διανόημα αὐτῆς καὶ ἡ βουλὴ αὐτῆς ἀπὸ ἀβύσσου μεγάλης.
Глава 26	Κεφάλαιο 26

1	1
Щасливий чоловік доброї дружини, і число днів його — подвійне.	ΕΝ τρισὶν ὡραΐσθην καὶ ἀνέστην ὡραία ἔναντι Κυρίου καὶ ἀνθρώπων· ὁμόνοια ἀδελφῶν, καὶ φιλία τῶν πλησίον, καὶ γυνὴ καὶ ἀνὴρ ἑαυτοῖς συμπεριφερόμενοι.
2	2
Дружина доброчесна радує свого чоловіка і літа його наповнить миром;	τρία δὲ εἴδη ἐμίσησεν ἡ ψυχή μου καὶ προσώχθισα σφόδρα τῇ ζωῇ αὐτῶν· πτωχὸν ὑπερήφανον, καὶ πλούσιον ψεύστην, γέροντα μοιχὸν ἐλαττούμενον συνέσει.—
3	3
добра дружина — щаслива доля: вона дається у наділ тим, хто боїться Господа;	᾿Εν νεότητι οὐ συναγήοχας, καὶ πῶς ἂν εὕροις ἐν τῷ γήρᾳ σου;
4	4
з нею у багатого і бідного — серце задоволене й лице повсякчас веселе.	ὡς ὡραῖον πολιαῖς κρίσις καὶ πρεσβυτέροις ἐπιγνῶναι βουλήν.
5	5
Трьох страшиться серце моє, а при четвертому я молюся:	ὡς ὡραία γερόντων σοφία καὶ δεδοξασμένοις διανόημα καὶ βουλή.
6	6
міського лихослів’я, збурення черні й обмовлення на смерть, — усе це жахливо.	στέφανος γερόντων πολυπειρία, καὶ τὸ καύχημα αὐτῶν φόβος Κυρίου.—
7	7
Хвороба серця і печаль — дружина, ревнива до іншої дружини,	᾿Εννέα ὑπονοήματα ἐμακάρισα ἐν καρδίᾳ καὶ τὸ δέκατον ἐρῶ ἐπὶ γλώσσης· ἄνθρωπος εὐφραινόμενος ἐπὶ τέκνοις, ζῶν καὶ βλέπων ἐπὶ πτώσει ἐχθρῶν·
8	8
і бич язика її, до всіх прискіпливий.	μακάριος ὁ συνοικῶν γυναικὶ συνετῇ, καὶ ὃς ἐν γλώσσῃ οὐκ ὠλίσθησε, καὶ ὃς οὐκ ἐδούλευσεν ἀναξίῳ αὐτοῦ·
9	9
Ярмо вола, яке рухається туди і сюди, — зла дружина; хто бере її — той подібний до того, хто хапає скорпіона.	μακάριος ὃς εὗρε φρόνησιν, καὶ ὁ διηγούμενος εἰς ὦτα ἀκουόντων·
10	10
Велика досада — дружина, віддана пияцтву, і вона не приховає свого сорому.	ὡς μέγας ὁ εὑρὼν σοφίαν· ἀλλ᾿ οὐκ ἔστιν ὑπὲρ τὸν φοβούμενον τὸν Κύριον·
11	11
Схильність жінки до блуду пізнається з підняття очей і вій її.	φόβος Κυρίου ὑπὲρ πᾶν ὑπερέβαλεν, ὁ κρατῶν αὐτοῦ τίνι ὁμοιωθήσεται; [
12	12
Над безсоромною дочкою постав міцну варту, щоб вона, відчувши послаблення, не зловжила собою.	φόβος Κυρίου ἀρχὴ ἀγαπήσεως αὐτοῦ, πίστις δὲ ἀρχὴ κολλήσεως αὐτοῦ].
13	13
Бережися безсоромного ока, і не дивуйся, якщо воно згрішить проти тебе:	Πᾶσαν πληγὴν καὶ μὴ πληγὴν καρδίας, καὶ πᾶσαν πονηρίαν καὶ μὴ πονηρίαν γυναικός·
14	14
як змучений спрагою подорожній відкриває вуста і п’є всяку найближчу воду,	πᾶσαν ἐπαγωγὴν καὶ μὴ ἐπαγωγὴν μισούντων, καὶ πᾶσαν ἐκδίκησιν καὶ μὴ ἐκδίκησιν ἐχθρῶν.
15	15
так вона сяде навпроти всякого намету і перед стрілою відкриє сагайдак.	οὐκ ἔστι κεφαλὴ ὑπὲρ κεφαλὴν ὄφεως, καὶ οὐκ ἔστι θυμὸς ὑπὲρ θυμὸν ἐχθροῦ.
16	16
Люб’язність дружини насолодить її чоловіка, і розсудливість її зміцнить кістки його.	συνοικῆσαι λέοντι καὶ δράκοντι εὐδοκήσω ἢ ἐνοικῆσαι μετὰ γυναικὸς πονηρᾶς.
17	17
Лагідна дружина — дар Господа, і немає ціни благовихованій душі.	πονηρία γυναικὸς ἀλλοιοῖ τὴν ὅρασιν αὐτῆς καὶ σκοτοῖ τὸ πρόσωπον αὐτῆς ὡς ἄρκος.
18	18
Благодать на благодать — дружина сором’язлива,	ἀνὰ μέσον τοῦ πλησίον αὐτοῦ ἀναπεσεῖται ὁ ἀνὴρ αὐτῆς, καὶ ἀκούσας ἀνεστέναξε πικρά.
19	19
і немає достойної міри для стриманої душі.	μικρὰ πᾶσα κακία πρὸς κακίαν γυναικός, κλῆρος ἁμαρτωλοῦ ἐπιπέσοι αὐτῇ.
20	20
Що сонце, яке сходить на висотах Господніх,	ἀνάβασις ἀμμώδης ἐν ποσὶ πρεσβυτέρου, οὕτως γυνὴ γλωσσώδης ἀνδρὶ ἡσύχῳ.
21	21
те краса доброї дружини в оздобленні дому її;	μὴ προσπέσῃς ἐπὶ κάλλος γυναικὸς καὶ γυναῖκα μὴ ἐπιποθήσῃς.
22	22
що світильник, який сяє на святому свічнику, те краса лиця її у зрілому віці;	ὀργὴ καὶ ἀναίδεια καὶ αἰσχύνη μεγάλη γυνὴ ἐὰν ἐπιχορηγῇ τῷ ἀνδρὶ αὐτῆς.
23	23
що золоті стовпи на срібній основі, те прекрасні ноги її на твердих п’ятах.	καρδία ταπεινὴ καὶ πρόσωπον σκυθρωπὸν καὶ πληγὴ καρδίας γυνὴ πονηρά· χεῖρες παρειμέναι καὶ γόνατα παραλελυμένα ἥτις οὐ μακαριεῖ τὸν ἄνδρα αὐτῆς.
24	24
Від двох було у скорботі серце моє, а при третьому збуджувалося у мені обурення:	ἀπὸ γυναικὸς ἀρχὴ ἁμαρτίας, καὶ δι᾿ αὐτὴν ἀποθνήσκομεν πάντες.
25	25
якщо воїн терпить від бідности, і розумні мужі бувають у зневазі;	μὴ δῷς ὕδατι διέξοδον μηδὲ γυναικὶ πονηρᾷ ἐξουσίαν.
26	26
і якщо хто відвертається від праведности до гріха, Господь підготує на того меч.	εἰ μὴ πορεύεται κατὰ χεῖρά σου, ἀπὸ τῶν σαρκῶν σου ἀπότεμε αὐτήν.
27
Купець ледь може уникнути гріха, а корчмар не спасеться від гріха.
Глава 27	Κεφάλαιο 27

1	1
Багато хто грішив заради маловажливих речей, і той, хто шукає багатства, відвертає очі.	ΓΥΝΑΙΚΟΣ ἀγαθῆς μακάριος ὁ ἀνήρ, καὶ ἀριθμὸς τῶν ἡμερῶν αὐτοῦ διπλάσιος.
2	2
Посередині скріплень каменів вбивається цвях: так посередині продажу і купівлі входить гріх.	γυνὴ ἀνδρεία εὐφραίνει τὸν ἄνδρα αὐτῆς, καὶ τὰ ἔτη αὐτοῦ πληρώσει ἐν εἰρήνῃ.
3	3
Якщо хто не утримується старанно у страху Господньому, то швидко зруйнується дім його.	γυνὴ ἀγαθὴ μερὶς ἀγαθή, ἐν μερίδι φοβουμένων Κύριον δοθήσεται.
4	4
При трясінні решета залишається сміття: так нечистота людини — при розмірковуванні її.	πλουσίου δὲ καὶ πτωχοῦ καρδία ἀγαθή, ἐν παντὶ καιρῷ πρόσωπον ἱλαρόν.
5	5
Глиняний посуд випробовується у печі, а випробовування людини — у розмові її.	ἀπὸ τριῶν εὐλαβήθη ἡ καρδία μου, καὶ ἐπὶ τῷ τετάρτῳ προσώπῳ ἐδεήθην· διαβολὴν πόλεως, καὶ ἐκκλησίαν ὄχλου, καὶ καταψευσμόν, ὑπὲρ θάνατον πάντα μοχθηρά.
6	6
Догляд за деревом виявляється у плоді його: так у слові — помисли серця людського.	ἄλγος καρδίας καὶ πένθος γυνὴ ἀντίζηλος ἐπὶ γυναικὶ καὶ μάστιξ γλώσσης πᾶσιν ἐπικοινωνοῦσα.
7	7
Раніше бесіди не хвали людину, тому що вона є випробовуванням людей.	βοοζύγιον σαλευόμενον γυνὴ πονηρά, ὁ κρατῶν αὐτῆς ὡς ὁ δρασσόμενος σκορπίου.
8	8
Якщо ти ретельно будеш шукати правду, то знайдеш її й одягнешся нею, як подиром слави.	ὀργὴ μεγάλη γυνὴ μέθυσος καὶ ἀσχημοσύνην αὐτῆς οὐ συγκαλύψει.
9	9
Птахи злітаються до подібних собі, й істина навертається до тих, які вправляються у ній.	πορνεία γυναικὸς ἐν μετεωρισμοῖς ὀφθαλμῶν καὶ ἐν τοῖς βλεφάροις αὐτῆς γνωσθήσεται.
10	10
Як лев підстерігає здобич, так і гріхи — тих, що чинять неправду.	ἐπὶ θυγατρὶ ἀδιατρέπτῳ στερέωσον φυλακήν, ἵνα μὴ εὑροῦσα ἄνεσιν ἑαυτῇ χρήσηται.
11	11
Бесіда благочестивого — завжди мудрість, а безумний змінюється, як місяць.	ὀπίσω ἀναιδοῦς ὀφθαλμοῦ φύλαξαι, καὶ μὴ θαυμάσῃς ἐὰν εἰς σὲ πλημμελήσῃ·
12	12
Серед нерозумних не гай часу, а проводь його постійно серед розсудливих.	ὡς διψῶν ὁδοιπόρος τὸ στόμα ἀνοίξει, καὶ ἀπὸ παντὸς ὕδατος τοῦ σύνεγγυς πίεται, κατέναντι παντὸς πασσάλου καθήσεται καὶ ἔναντι βέλους ἀνοίξει φαρέτραν.
13	13
Бесіда дурнів огидна, і сміх їх — у забаві гріхом.	χάρις γυναικὸς τέρψει τὸν ἄνδρα αὐτῆς, καὶ τὰ ὀστᾶ αὐτοῦ πιανεῖ ἡ ἐπιστήμη αὐτῆς.
14	14
Марнослів’я тих, хто багато клянеться, підніме сторчма волосся, а суперечка їх заткне вуха.	δόσις Κυρίου γυνὴ σιγηρά, καὶ οὐκ ἔστιν ἀντάλλαγμα πεπαιδευμένης ψυχῆς.
15	15
Сварка гордовитих — кровопролиття, і лайка їх нестерпна для слуху.	χάρις ἐπὶ χάριτι γυνὴ αἰσχυντηρά, καὶ οὐκ ἔστι σταθμὸς πᾶς ἄξιος ἐγκρατοῦς ψυχῆς.
16	16
Той, хто відкриває таємниці, втрачає довіру і не знайде друга до душі собі.	ἥλιος ἀνατέλλων ἐν ὑψίστοις Κυρίου καὶ κάλλος ἀγαθῆς γυναικὸς ἐν κόσμῳ οἰκίας αὐτῆς.
17	17
Люби друга і будь вірний йому;	λύχνος ἐκλάμπων ἐπὶ λυχνίας ἁγίας καὶ κάλλος προσώπου ἐπὶ ἡλικίᾳ στασίμῃ.
18	18
а якщо відкриєш таємниці його, не женися більше за ним:	στύλοι χρύσεοι ἐπὶ βάσεως ἀργυρᾶς καὶ πόδες ὡραῖοι ἐπὶ στέρνοις εὐσταθοῦς. [
19	19
бо як людина убиває свого ворога, так ти убив дружбу ближнього;	Τέκνον, ἀκμὴν ἡλικίας σου συντήρησον ὑγιῆ, καὶ μὴ δῷς ἀλλοτρίοις τὴν ἰσχύν σου.
20	20
і як ти випустив би з рук своїх птаха, так ти упустив друга і не впіймаєш його;	ἀναζητήσας παντὸς πεδίου εὔγειον κλῆρον σπεῖρε τὰ ἴδια σπέρματα πεποιθὼς τῇ εὐγενείᾳ σου·
21	21
не женися за ним, бо він далеко пішов і втік, як сарна з сіті.	οὕτως τὰ γενήματά σου περιόντα καὶ παρρησίαν εὐγενείας ἔχοντα μεγαλυνοῦσι.
22	22
Рану можна перев’язати, і після сварки можливе примирення;	γυνὴ μισθία ἴση σιάλῳ λογισθήσεται, ὕπανδρος δὲ πύργος θανάτου τοῖς χρωμένοις λογισθήσεται.
23	23
але хто відкрив таємниці, той утратив надію на примирення.	γυνὴ ἀσεβὴς ἀνόμῳ μερὶς δοθήσεται, εὐσεβὴς δὲ δίδοται τῷ φοβουμένῳ τὸν Κύριον.
24	24
Хто мигає оком, той будує підступи, і ніхто не втримає його від того;	γυνὴ ἀσχήμων ἀτιμίαν κατατρίψει, θυγάτηρ δὲ εὐσχήμων καὶ τὸν ἄνδρα ἐντραπήσεται.
25	25
перед очима твоїми він буде говорити солодко і буде дивуватися словам твоїм,	γυνὴ ἀδιάτρεπτος ὡς κύων λογισθήσεται, ἡ δὲ ἔχουσα αἰσχύνην τὸν Κύριον φοβηθήσεται.
26	26
а опісля перекрутить вуста свої і у словах твоїх відкриє спокусу;	γυνὴ ἄνδρα ἴδιον τιμῶσα σοφὴ πᾶσι φανήσεται, ἀτιμάζουσα δὲ ἐν ὑπερηφανίᾳ ἀσεβὴς πᾶσι γνωσθήσεται. γυναικὸς ἀγαθῆς μακάριος ὁ ἀνήρ, ὁ γὰρ ἀριθμὸς τῶν ἐτῶν αὐτοῦ διπλάσιος ἔσται.
27	27
багато чого я ненавиджу, але не стільки, як його; і Господь зненавидить його.	γυνὴ μεγαλόφωνος καὶ γλωσσώδης ὡς σάλπιγξ πολέμων εἰς τροπὴν θεωρηθήσεται, ἀνθρώπου δὲ παντὸς ψυχὴ ὁμοιότροπος τούτοις, πολέμου ἀκαταστασίαις τὴν ψυχὴν διαιτηθήσεται].—
28	28
Хто кидає камінь угору, кидає його на свою голову, і підступний удар розділить рани.	᾿Επὶ δυσὶ λελύπηται ἡ καρδία μου, καὶ ἐπὶ τῷ τρίτῳ θυμός μοι ἐπῆλθεν· ἀνὴρ πολεμιστὴς ὑστερῶν δι᾿ ἔνδειαν, καὶ ἄνδρες συνετοὶ ἐὰν σκυβαλισθῶσιν, ἐπανάγων ἀπὸ δικαιοσύνης ἐπὶ ἁμαρτίαν· ὁ Κύριος ἑτοιμάσει εἰς ρομφαίαν αὐτόν.
29	29
Хто риє яму, сам упаде у неї, і хто ставить сіть, сам буде уловлений нею.	Μόλις ἐξελεῖται ἔμπορος ἀπὸ πλημμελείας, καὶ οὐ δικαιωθήσεται κάπηλος ἀπὸ ἁμαρτίας.
30
Хто робить зло, на того обернеться воно, і він не довідається, звідки воно прийшло до нього;
31
посміяння і ганьба від гордих і помста, як лев, підстереже його.
32
Уловлені будуть сіткою ті, що радіють від падіння благочестивих, і скорбота виснажить їх раніше смерти їх.
33
Злість і гнів — теж мерзота, і вони будуть володіти чоловіком грішним.
Глава 28	Κεφάλαιο 28

1	1
Мстивий одержить помсту від Господа, Який не забуде гріхів його.	ΧΑΡΙΝ διαφόρου πολλοὶ ἥμαρτον, καὶ ὁ ζητῶν πληθῦναι ἀποστρέψει ὀφθαλμόν.
2	2
Прости ближньому твоєму образу, і тоді після молитви твоєї відпустяться гріхи твої.	ἀναμέσον ἁρμῶν λίθων παγήσεται πάσσαλος, καὶ ἀναμέσον πράσεως καὶ ἀγορασμοῦ συντριβήσεται ἁμαρτία.
3	3
Людина вигодовує гнів до людини, а у Господа просить прощення;	ἐὰν μὴ ἐν φόβῳ Κυρίου κρατήσῃ κατὰ σπουδήν, ἐν τάχει καταστραφήσεται αὐτοῦ ὁ οἶκος.
4	4
до подібного собі людина не має милосердя, і молиться про гріхи свої;	᾿Εν σείσματι κοσκίνου διαμένει κοπρία, οὕτως σκύβαλα ἀνθρώπου ἐν λογισμῷ αὐτοῦ.
5	5
сам, будучи плоттю, почуває злість: хто очистить гріхи його?	σκεύη κεραμέως δοκιμάζει κάμινος, καὶ πειρασμὸς ἀνθρώπου ἐν διαλογισμῷ αὐτοῦ.
6	6
Пам’ятай останнє і припини ворогувати; пам’ятай тління і смерть і дотримуйся заповідей;	γεώργιον ξύλου ἐκφαίνει ὁ καρπὸς αὐτοῦ, οὕτως λόγος ἐνθυμήματος καρδίας ἀνθρώπου.
7	7
пам’ятай заповіді і не тримай зла на ближнього;	πρὸ λογισμοῦ μὴ ἐπαινέσῃς ἄνδρα, οὗτος γὰρ πειρασμὸς ἀνθρώπων.—
8	8
пам’ятай завіт Всевишнього і з презирством стався до неуцтва.	᾿Εὰν διώκῃς τὸ δίκαιον, καταλήψῃ καὶ ἐνδύσῃ αὐτὸ ὡς ποδήρη δόξης.
9	9
Утримуйся від сварки — і ти зменшиш гріхи;	πετεινὰ πρὸς τὰ ὅμοια αὐτοῖς καταλύσει, καὶ ἀλήθεια πρὸς τοὺς ἐργαζομένους αὐτὴν ἐπανήξει.
10	10
бо дратівлива людина розпалить сварку; людина грішна збентежить друзів і оселить розбрат між тими, що живуть у мирі.	λέων θήραν ἐνεδρεύει, οὕτως ἁμαρτίαι ἐργαζομένους ἄδικα.
11	11
Яка речовина вогню, так він і запалає;	διήγησις εὐσεβοῦς διαπαντὸς σοφία, ὁ δὲ ἄφρων ὡς σελήνη ἀλλοιοῦται.
12	12
і яка сила людини, такий буде і гнів її, і мірою багатства посилиться лють її.	εἰς μέσον ἀσυνέτων συντήρησον καιρόν, εἰς μέσον δὲ διανοουμένων ἐνδελέχιζε.
13	13
Палка суперечка розпалює вогонь, а палка сварка проливає кров.	διήγησις μωρῶν προσόχθισμα, καὶ ὁ γέλως αὐτῶν ἐν σπατάλῃ ἁμαρτίας.
14	14
Якщо подуєш на іскру, вона розгориться, а якщо плюнеш на неї, згасне: те й інше виходить з уст твоїх.	λαλιὰ πολυόρκου ὀρθώσει τρίχας, καὶ ἡ μάχη αὐτῶν ἐμφραγμὸς ὠτίων.
15	15
Навушник і двоязичний нехай будуть прокляті, бо вони погубили багатьох, які жили у тиші;	ἔκχυσις αἵματος μάχη ὑπερηφάνων, καὶ ἡ διαλοιδόρησις αὐτῶν ἀκοὴ μοχθηρά.—
16	16
язик третій багатьох похитнув і виганяв їх від народу до народу,	῾Ο ἀποκαλύπτων μυστήρια ἀπώλεσε πίστιν, καὶ οὐ μὴ εὕρῃ φίλον πρὸς τὴν ψυχὴν αὐτοῦ.
17	17
і руйнував укріплені міста і знищував доми вельмож;	στέρξον φίλον καὶ πιστώθητι μετ᾿ αὐτοῦ· ἐὰν δὲ ἀποκαλύψῃς τὰ μυστήρια αὐτοῦ, οὐ μὴ καταδιώξῃς ὀπίσω αὐτοῦ.
18	18
язик третій вигнав доблесних дружин і позбавив їх трудів їх;	καθὼς γὰρ ἀπώλεσεν ἄνθρωπος τὸν ἐχθρὸν αὐτοῦ, οὕτως ἀπώλεσας τὴν φιλίαν τοῦ πλησίον·
19	19
хто слухає його, той не знайде спокою і не буде жити у тиші.	καὶ ὡς πετεινὸν ἐκ χειρός σου ἀπέλυσας, οὕτως ἀφῆκας τὸν πλησίον καὶ οὐ θηρεύσεις αὐτόν.
20	20
Удар бича робить рубці, а удар язика розтрощить кістки;	μὴ αὐτὸν διώξῃς, ὅτι μακρὰν ἀπέστη καὶ ἐξέφυγεν ὡς δορκὰς ἐκ παγίδος.
21	21
багато хто упав від вістря меча, але не стільки, скільки полягло від язика;	ὅτι τραῦμά ἐστι καταδῆσαι καὶ λοιδορίας ἐστὶ διαλλαγή, ὁ δὲ ἀποκαλύψας μυστήρια ἀπήλπισεν.—
22	22
щасливий, хто сховався від нього, хто не відчув люті його, хто не тягнув ярма його і не зв’язаний був путами його;	Διανεύων ὀφθαλμῷ τεκταίνει κακά, καὶ οὐδεὶς αὐτὸν ἀποστήσει ἀπ᾿ αὐτοῦ·
23	23
бо ярмо його — ярмо залізне, і пута його — пута мідні,	ἀπέναντι τῶν ὀφθαλμῶν σου γλυκανεῖ στόμα σου, καὶ ἐπὶ τῶν λόγων σου ἐκθαυμάσει, ὕστερον δὲ διαστρέψει τὸ στόμα αὐτοῦ καὶ ἐν τοῖς λόγοις σου δώσει σκάνδαλον.
24	24
смерть люта — смерть його, і саме пекло краще за нього.	πολλὰ ἐμίσησα καὶ οὐχ ὡμοίωσα αὐτῷ, καὶ ὁ Κύριος μισήσει αὐτόν.
25	25
Не оволодіє він благочестивими, і не згорять вони у полум’ї його;	ὁ βάλλων λίθον εἰς ὕψος ἐπὶ κεφαλὴν αὐτοῦ βάλλει, καὶ πληγὴ δολία διελεῖ τραύματα.
26	26
ті, що залишають Господа, впадуть у нього; у них розпалиться він і не згасне: він буде посланий на них, як лев, і, як барс, буде знищувати їх.	ὁ ὀρύσσων βόθρον εἰς αὐτὸν ἐμπεσεῖται, καὶ ὁ ἱστῶν παγίδα ἐν αὐτῇ ἁλώσεται.
27	27
Дивись, обгороди володіння твоє терням,	ὁ ποιῶν πονηρὰ εἰς αὐτὸν κυλισθήσεται, καὶ οὐ μὴ ἐπιγνῷ πόθεν ἥκει αὐτῷ.
28	28
зв’яжи срібло твоє і золото,	ἐμπαιγμὸς καὶ ὀνειδισμὸς ὑπερηφάνων, καὶ ἡ ἐκδίκησις ὡς λέων ἐνεδρεύσει αὐτόν.
29	29
і для слів твоїх зроби вагу і міру, і для вуст твоїх — двері і засув.	παγίδι ἁλώσονται οἱ εὐφραινόμενοι πτώσει εὐσεβῶν, καὶ ὀδύνη καταναλώσει αὐτοὺς πρὸ τοῦ θανάτου αὐτῶν.
30	30
Бережися, щоб не спіткнутися ними і не впасти перед зловмисником.	Μῆνις καὶ ὀργὴ καὶ ταῦτά ἐστι βδελύγματα καὶ ἀνὴρ ἁμαρτωλὸς ἐγκρατὴς ἔσται αὐτῶν.
Глава 29	Κεφάλαιο 29

1	1
Хто чинить милість, той дає у борг ближньому, і хто підтримує його своєю рукою, той дотримується заповіді.	Ο ΕΚΔΙΚΩΝ παρὰ Κυρίου εὑρήσει ἐκδίκησιν, καὶ τὰς ἁμαρτίας αὐτοῦ διατηρῶν διατηρήσει.
2	2
Давай у борг ближньому під час нестатку його і сам своєчасно повертай ближньому.	ἄφες ἀδίκημα τῷ πλησίον σου, καὶ τότε δεηθέντος σου αἱ ἁμαρτίαι σου λυθήσονται.
3	3
Твердо тримай слово і будь вірний йому — і ти повсякчас знайдеш потрібне для тебе.	ἄνθρωπος ἀνθρώπῳ συντηρεῖ ὀργήν, καὶ παρὰ Κυρίου ζητεῖ ἴασιν;
4	4
Багато хто вважав позичку знахідкою і засмутив тих, які допомогли йому.	ἐπ᾿ ἄνθρωπον ὅμοιον αὐτῷ οὐκ ἔχει ἔλεος, καὶ περὶ τῶν ἁμαρτιῶν αὐτοῦ δεῖται;
5	5
Доки не одержить, він буде цілувати руку його і через гроші ближнього смирить голос;	αὐτὸς σὰρξ ὢν διατηρεῖ μῆνιν, τίς ἐξιλάσεται τὰς ἁμαρτίας αὐτοῦ;
6	6
а у термін віддачі він буде тягнути час і буде відповідати сумно і скаржитися на час.	μνήσθητι τὰ ἔσχατα καὶ παῦσαι ἐχθραίνων, καταφθορὰν καὶ θάνατον, καὶ ἔμμενε ἐντολαῖς.
7	7
Якщо він буде у змозі, то ледь половину принесе — і це поставить йому за знахідку;	μνήσθητι ἐντολῶν καὶ μὴ μηνίσῃς τῷ πλησίον, καὶ διαθήκην ῾Υψίστου καὶ πάριδε ἄγνοιαν.
8	8
а якщо буде не у змозі, то позикодавець позбувся своїх грошей і без причини набув собі ворога у ньому:	ἀπόσχου ἀπὸ μάχης, καὶ ἐλαττώσεις ἁμαρτίας· ἄνθρωπος γὰρ θυμώδης ἐκκαύσει μάχην,
9	9
він віддасть йому прокляттями і лихослів’ям і замість поваги віддасть нечестям.	καὶ ἀνὴρ ἁμαρτωλὸς ταράξει φίλους καὶ ἀνὰ μέσον εἰρηνευόντων ἐμβάλλει διαβολήν.
10	10
Багато хто через таке лукавство ухиляється від позики, побоюючись дарма потерпіти втрату.	κατὰ τὴν ὕλην τοῦ πυρὸς οὕτως ἐκκαυθήσεται, καὶ κατὰ τὴν ἰσχὺν τοῦ ἀνθρώπου ὁ θυμὸς αὐτοῦ ἔσται, καὶ κατὰ τὸν πλοῦτον ἀνυψώσει ὀργὴν αὐτοῦ, καὶ κατὰ τὴν στερέωσιν τῆς μάχης ἐκκαυθήσεται.
11	11
Але до бідного ти будь поблажливий і з милостинею йому не барися;	ἔρις κατασπευδομένη ἐκκαίει πῦρ, καὶ μάχη κατασπεύδουσα ἐκχέει αἷμα.
12	12
заради заповіді допоможи бідному й у нестатку його не відпускай його ні з чим.	ἐὰν φυσήσῃς εἰς σπινθῆρα, ἐκκαήσεται, καὶ ἐὰν πτύσῃς ἐπ᾿ αὐτόν, σβεσθήσεται· καὶ ἀμφότερα ἐκ τοῦ στόματός σου ἐκπορεύεται.
13	13
Витрачай срібло для брата і друга і не давай йому заіржавіти під каменем на погибель;	Ψίθυρον καὶ δίγλωσσον καταράσασθε, πολλοὺς γὰρ εἰρηνεύοντας ἀπώλεσαν.
14	14
використовуй скарб твій за заповідями Всевишнього, і він принесе тобі більше користи, ніж золото;	γλῶσσα τρίτη πολλοὺς ἐσάλευσε καὶ διέστησεν αὐτοὺς ἀπὸ ἔθνους εἰς ἔθνος καὶ πόλεις ὀχυρὰς καθεῖλε καὶ οἰκίας μεγιστάνων κατέστρεψε.
15	15
замкни у коморах твоїх милостиню, і вона позбавить тебе усякого нещастя:	γλῶσσα τρίτη γυναῖκας ἀνδρείας ἐξέβαλε καὶ ἐστέρησεν αὐτὰς τῶν πόνων αὐτῶν.
16	16
краще за міцний щит і твердий спис вона захистить тебе проти ворога.	ὁ προσέχων αὐτῇ οὐ μὴ εὕρῃ ἀνάπαυσιν, οὐδὲ κατασκηνώσει μεθ᾿ ἡσυχίας.
17	17
Добра людина поручиться за ближнього, а хто втратив сором, той залишить його.	πληγὴ μάστιγος ποιεῖ μώλωπας, πληγὴ δὲ γλώσσης συγκλάσει ὀστᾶ.
18	18
Не забувай благодіянь поручителя; бо він дав душу свою за тебе.	πολλοὶ ἔπεσαν ἐν στόματι μαχαίρας, καὶ οὐχ ὡς οἱ πεπτωκότες διὰ γλῶσσαν.
19	19
Грішник зруйнує майно поручителя, і невдячний у душі залишить свого спасителя.	μακάριος ὁ σκεπασθεὶς ἀπ᾿ αὐτῆς, ὃς οὐ διῆλθεν ἐν τῷ θυμῷ αὐτῆς, ὃς οὐχ εἵλκυσε τὸν ζυγὸν αὐτῆς καὶ ἐν τοῖς δεσμοῖς αὐτῆς οὐκ ἐδέθη·
20	20
Поручництво призвело до розорення багатьох людей з достатком і похитнуло їх, як хвиля морська;	ὁ γὰρ ζυγὸς αὐτῆς ζυγὸς σιδηροῦς, καὶ οἱ δεσμοὶ αὐτῆς δεσμοὶ χάλκεοι.
21	21
мужів могутніх вигнало з домів, і вони блукали між чужими народами.	θάνατος πονηρὸς ὁ θάνατος αὐτῆς, καὶ λυσιτελὴς μᾶλλον ὁ ᾅδης αὐτῆς. 22οὐ μὴ κρατήσει εὐσεβῶν, καὶ ἐν τῇ φλογὶ αὐτῆς οὐ καήσονται.
22
Грішник, який приймає на себе поручництво і шукає користи, впаде у тяжбу.
23	23
Допомагай ближньому за силою твоєю і бережися, щоб тобі не впасти у те саме.	οἱ καταλείποντες Κύριον ἐμπεσοῦνται εἰς αὐτήν, καὶ ἐν αὐτοῖς ἐκκαήσεται καὶ οὐ μὴ σβεσθῇ· ἐξαποσταλήσεται ἐπ᾿ αὐτοῖς ὡς λέων, καὶ ὡς πάρδαλις λυμανεῖται αὐτούς.
24	24
Головна потреба для життя — вода і хліб, і одяг і дім, що прикриває наготу.	ἴδε περίφραξον τὸ κτῆμά σου ἀκάνθαις, τὸ ἀργύριόν σου καὶ τὸ χρυσίον κατάδησον·
25	25
Краще життя бідного під дощатою покрівлею, ніж розкішні бенкети у чужих домах.	καὶ τοῖς λόγοις σου ποίησον ζυγὸν καὶ σταθμόν, καὶ τῷ στόματί σου ποίησον θύραν καὶ μοχλόν.
26	26
Будь задоволений малим, як і многим.	πρόσεχε μήπως ὀλισθήσῃς ἐν αὐτῇ, μὴ πέσῃς κατέναντι ἐνεδρεύοντος.
27
Лихе життя — блукати з дому у дім, і де оселишся, не посмієш і рота відкрити;
28
будеш подавати їжу і питво без подяки, та й зверх того ще почуєш гірке:
29
«піди сюди, прибулець, приготуй стіл і, якщо є що у тебе, нагодуй мене»;
30
«відійди, прибулець, заради почесної особи: брат прийшов до мене у гості, дім потрібен».
31
Важкий для людини з почуттям докір за притулок у домі й осудження за послугу.
Глава 30	Κεφάλαιο 30

1	1
Хто любить свого сина, той нехай частіше карає його, щоб згодом утішатися ним.	Ο ΠΟΙΩΝ ἔλεος δανειεῖ τῷ πλησίον, καὶ ὁ ἐπισχύων τῇ χειρὶ αὐτοῦ τηρεῖ ἐντολάς.
2	2
Хто наставляє свого сина, той буде мати допомогу від нього і серед знайомих буде хвалитися ним.	δάνεισον τῷ πλησίον ἐν καιρῷ χρείας αὐτοῦ, καὶ πάλιν ἀπόδος τῷ πλησίον εἰς τὸν καιρόν·
3	3
Хто навчає свого сина, той збуджує заздрість у ворога, а перед друзями буде радіти за нього.	στερέωσον λόγον καὶ πιστώθητι μετ᾿ αὐτοῦ, καὶ ἐν παντὶ καιρῷ εὑρήσεις τὴν χρείαν σου.
4	4
Помер батько його — і ніби не вмирав, тому що залишив після себе подібного до себе;	πολλοὶ ὡς εὕρεμα ἐνόμισαν δάνος καὶ παρέσχον πόνον τοῖς βοηθήσασιν αὐτοῖς.
5	5
за життя свого він дивився на нього й утішався, і при смерті своїй не засмутився;	ἕως οὗ λάβῃ, καταφιλήσει χεῖρα αὐτοῦ, καὶ ἐπὶ τῶν χρημάτων τοῦ πλησίον ταπεινώσει φωνήν· καὶ ἐν καιρῷ ἀποδόσεως παρελκύσει χρόνον καὶ ἀποδώσει λόγους ἀκηδίας καὶ τὸν καιρὸν αἰτιάσεται.
6	6
для ворогів він залишив у ньому месника, а для друзів — того, хто воздає подяку.	ἐὰν ἰσχύσῃ, μόλις κομίσεται τὸ ἥμισυ καὶ λογιεῖται αὐτὸ ὡς εὕρεμα· εἰ δὲ μή, ἀπεστέρησεν αὐτὸν τῶν χρημάτων αὐτοῦ, καὶ ἐκτήσατο αὐτὸν ἐχθρὸν δωρεάν· κατάρας καὶ λοιδορίας ἀποδώσει αὐτῷ καὶ ἀντὶ δόξης ἀποδώσει αὐτῷ ἀτιμίαν.
7	7
Поблажливий до сина буде перев’язувати рани його, і при всякому крику його буде тривожитися серце його.	πολλοὶ οὖν χάριν πονηρίας ἀπέστρεψαν, ἀποστερηθῆναι δωρεὰν εὐλαβήθησαν.
8	8
Необ’їжджений кінь буває впертим, а син, залишений на свою волю, стає зухвалим.	πλὴν ἐπὶ ταπεινῷ μακροθύμησον καὶ ἐπ᾿ ἐλεημοσύνην μὴ παρελκύσῃς αὐτόν.
9	9
Плекай дитя, і воно злякає тебе; грай з ним, і воно засмутить тебе.	χάριν ἐντολῆς ἀντιλαβοῦ πένητος καὶ κατὰ τὴν ἔνδειαν αὐτοῦ μὴ ἀποστρέψῃς αὐτὸν κενόν.
10	10
Не смійся з ним, щоб не горювати з ним і потім не скреготати зубами своїми.	ἀπόλεσον ἀργύριον δι᾿ ἀδελφὸν καὶ φίλον, καὶ μὴ ἰωθήτω ὑπὸ τὸν λίθον εἰς ἀπώλειαν.
11	11
Не давай йому волі в юності і не потурай нерозуму його.	θὲς τὸν θησαυρόν σου κατ᾿ ἐντολὰς ῾Υψίστου, καὶ λυσιτελήσει σοι μᾶλλον ἢ τὸ χρυσίον.
12	12
Нагинай шию його в юності і скрушай ребра його, доки воно молоде, щоб, зробившись упертим, воно не вийшло з покори тобі.	σύγκλεισον ἐλεημοσύνην ἐν τοῖς ταμείοις σου, καὶ αὕτη ἐξελεῖταί σε ἐκ πάσης κακώσεως·
13	13
Учи сина твого і трудися над ним, щоб не мати тобі засмучення від непристойних вчинків його.	ὑπὲρ ἀσπίδα κράτους καὶ ὑπὲρ δόρυ ἀλκῆς κατέναντι ἐχθροῦ πολεμήσει ὑπὲρ σοῦ.
14	14
Краще бідняк здоровий і міцний силами, ніж багатій з виснаженим тілом;	ἀνὴρ ἀγαθὸς ἐγγυήσεται τὸν πλησίον, καὶ ὁ ἀπολωλεκὼς αἰσχύνην καταλήψει αὐτόν.
15	15
здоров’я і добрий стан тіла дорожче за всяке золото, і міцне тіло краще за незліченне багатство;	Χάριτας ἐγγύου μὴ ἐπιλάθῃ, ἔδωκε γὰρ τὴν ψυχὴν αὐτοῦ ὑπὲρ σοῦ.
16	16
немає багатства кращого за тілесне здоров’я, і немає радости вищої за радість сердечну;	ἀγαθὰ ἐγγύου ἀνατρέψει ἁμαρτωλός, καὶ ἀχάριστος ἐν διανοίᾳ ἐγκαταλείψει ρυσάμενον.
17	17
краще смерть, ніж гірке життя, або хвороба, що постійно триває.	ἐγγύη πολλοὺς ἀπώλεσε κατευθύνοντας καὶ ἐσάλευσεν αὐτοὺς ὡς κῦμα θαλάσσης· ἄνδρας δυνατοὺς ἀπῴκισε καὶ ἐπλανήθησαν ἐν ἔθνεσιν ἀλλοτρίοις.
18
Солодощі, піднесені до зімкнутих уст, те саме, що їжа, поставлена на могилі.
19	19
Яка користь ідолу від жертви? він ні їсти, ні нюхати не може:	ἁμαρτωλὸς ἐμπεσὼν εἰς ἐγγύην καὶ διώκων ἐργολαβίας ἐμπεσεῖται εἰς κρίσεις.
20	20
так переслідуваний від Господа,	ἀντιλαβοῦ τοῦ πλησίον κατὰ δύναμίν σου καὶ πρόσεχε σεαυτῷ μὴ ἐμπέσῃς.—
21	21
дивлячись очима і стогнучи, подібний до євнуха, який обіймає дівчину і зітхає.	᾿Αρχὴ ζωῆς ὕδωρ καὶ ἄρτος καὶ ἱμάτιον καὶ οἶκος καλύπτων ἀσχημοσύνην.
22	22
Не віддавайся суму душею твоєю і не муч себе своєю підозріливістю;	κρείσσων βίος πτωχοῦ ὑπὸ σκέπην δοκῶν ἢ ἐδέσματα λαμπρὰ ἐν ἀλλοτρίοις.
23	23
веселощі серця — життя людини, і радість чоловіка — довголіття;	ἐπὶ μικρῷ καὶ μεγάλῳ εὐδοκίαν ἔχε, καὶ ὀνειδισμὸν παροικίας οὐ μὴ ἀκούσῃς.
24	24
люби душу твою й утішай серце твоє і віддаляй від себе сум,	ζωὴ πονηρὰ ἐξ οἰκίας εἰς οἰκίαν, καὶ οὗ παροικήσεις, οὐκ ἀνοίξει στόμα.
25	25
бо сум багатьох убив, а користи у ньому немає.	ξενιεῖς καὶ ποτιεῖς εἰς ἀχάριστα καὶ πρὸς ἐπὶ τούτοις πικρὰ ἀκούσῃ·
26	26
Ревнощі і гнів скорочують дні, а турбота — раніше часу приводить старість.	πάρελθε, πάροικε, κόσμησον τράπεζαν, καὶ εἴτι ἐν τῇ χειρί σου, ψώμισόν με.
27	27
Відкрите і добре серце піклується і про поживу свою.	ἔξελθε, πάροικε, ἀπὸ προσώπου δόξης, ἐπεξένωταί μοι ὁ ἀδελφός, χρεία τῆς οἰκίας.
Глава 31	Κεφάλαιο 31

1	1
Пильнування над багатством виснажує тіло, і турбота про нього відганяє сон.	ΠΕΡΙ ΤΕΚΝΩΝ.— ῾Ο ἀγαπῶν τὸν υἱὸν αὐτοῦ ἐνδελεχήσει μάστιγας αὐτῷ, ἵνα εὐφρανθῇ ἐπ᾿ ἐσχάτῳ αὐτοῦ.
2	2
Пильна турбота не дає дрімати, і тяжка хвороба відбирає сон.	ὁ παιδεύων τὸν υἱὸν αὐτοῦ ὀνήσεται ἐπ᾿ αὐτῷ καὶ ἀνὰ μέσον γνωρίμων ἐπ᾿ αὐτῷ καυχήσεται·
3	3
Потрудився багатий для примноження майна — й у спокої насичується своїми благами.	ὁ διδάσκων τὸν υἱὸν αὐτοῦ παραζηλώσει τὸν ἐχθρὸν καὶ ἔναντι φίλων ἐπ᾿ αὐτῷ ἀγαλλιάσεται.
4	4
Потрудився бідний при нестатках у житті — і у спокої залишається убогим.	ἐτελεύτησεν αὐτοῦ ὁ πατήρ, καὶ ὡς οὐκ ἀπέθανεν· ὅμοιον γὰρ αὐτῷ κατέλιπε μετ᾿ αὐτόν.
5	5
Хто любить золото, не буде правий, і хто ганяється за тлінням, наповниться ним.	ἐν τῇ ζωῇ αὐτοῦ εἶδε καὶ εὐφράνθη καὶ ἐν τῇ τελευτῇ αὐτοῦ οὐκ ἐλυπήθη.
6	6
Багато хто заради золота зазнав падіння, і загибель його була перед лицем його;	ἐναντίον ἐχθρῶν κατέλιπεν ἔκδικον καὶ τοῖς φίλοις ἀνταποδιδόντα χάριν.
7	7
воно — дерево спотикання для тих, що приносять йому жертви, і всякий нерозумний буде вловлений ним.	περιψύχων υἱὸν καταδεσμεύσει τραύματα αὐτοῦ, καὶ ἐπὶ πάσῃ βοῇ ταραχθήσεται σπλάγχνα αὐτοῦ.
8	8
Щасливий багатій, який виявився бездоганним і який не ганявся за золотом.	ἵππος ἀδάμαστος ἀποβαίνει σκληρός, καὶ υἱὸς ἀνειμένος ἐκβαίνει προαλής.
9	9
Хто він? і ми прославимо його; бо він зробив чудо у народі своєму.	τιθήνησον τέκνον, καὶ ἐκθαμβήσει σε· σύμπαιξον αὐτῷ, καὶ λυπήσει σε.
10	10
Хто був спокушуваний золотом — і залишився непорочним? Нехай буде це у похвалу йому.	μὴ συγγελάσῃς αὐτῷ, ἵνα μὴ συνοδυνηθῇς, καὶ ἐπ᾿ ἐσχάτῳ γομφιάσεις τοὺς ὀδόντας σου.
11	11
Хто міг згрішити — і не згрішав, зробити зло — і не зробив?	μὴ δῷς αὐτῷ ἐξουσία ἐν νεότητι· θλάσον τὰς πλευρὰς αὐτοῦ, ὡς ἔστι νήπιος, μήποτε σκληρυνθεὶς ἀπειθήσῃ σοι. [καὶ μὴ παρίδῃς τὰς ἀγνοίας αὐτοῦ.
12	12
Міцним буде багатство його, і про милостині його буде звіщати зібрання.	κάμψον τὸν τράχηλον αὐτοῦ ἐν νεότητι].
13	13
Коли ти сядеш за багатий стіл, не розкривай на нього гортань твою	παίδευσον τὸν υἱόν σου καὶ ἔργασαι ἐν αὐτῷ, ἵνα μὴ ἐν τῇ ἀσχημοσύνῃ αὐτοῦ προσκόψῃς. ΠΕΡΙ ΥΓΙΕΙΑΣ.—
14	14
і не говори: «багато ж на ньому!» Пам’ятай, що заздре око — зла річ.	Κρείσσων πτωχὸς ὑγιὴς καὶ ἰσχύων τῇ ἕξει ἢ πλούσιος μεμαστιγωμένος εἰς σῶμα αὐτοῦ.
15	15
Що зі створеного заздрісніше за око? Тому воно плаче за всим, що бачить.	ὑγίεια καὶ εὐεξία βέλτιον παντὸς χρυσίου, καὶ σῶμα εὔρωστον ἢ ὄλβος ἀμέτρητος.
16	16
Куди воно подивиться, не простягай руки, і не зіштовхуйся з ним у блюді.	οὐκ ἔστι πλοῦτος βελτίων ὑγιείας σώματος, καὶ οὐκ ἔστιν εὐφροσύνη ὑπὲρ χαρὰν καρδίας.
17	17
Суди про ближнього по собі і про всяку дію розмірковуй.	κρείσσων θάνατος ὑπὲρ ζωὴν πικρὰν καὶ ἀνάπαυσις αἰῶνος ἢ ἀρρώστημα ἔμμονον.
18	18
Їж, як людина, що тобі запропоновано, і не пересичуйся, щоб не зненавиділи тебе;	ἀγαθὰ ἐκκεχυμένα ἐπὶ στόματι κεκλεισμένῳ, θέματα βρωμάτων παρακείμενα ἐπὶ τάφῳ.
19	19
припиняй їсти першим із ввічливости і не будь жадібним, щоб не стати спокусою;	τί συμφέρει κάρπωσις εἰδώλῳ; οὔτε γὰρ ἔδεται οὔτε μὴ ὀσφρανθῇ· οὕτως ὁ ἐκδιωκόμενος ὑπὸ Κυρίου,
20	20
і якщо ти сядеш посеред багатьох, то не простягай руки твоєї раніше них.	βλέπων ἐν ὀφθαλμοῖς καὶ στενάζων ὥσπερ εὐνοῦχος περιλαμβάνων παρθένον καὶ στενάζων.
21	21
Малим задовольняється людина вихована, і тому вона не страждає задишкою на своїй постелі.	μὴ δῷς εἰς λύπην τὴν ψυχήν σου καὶ μὴ θλίψῃς σεαυτὸν ἐν βουλῇ σου.
22	22
Здоровий сон буває при помірності шлунка: устав рано, і душа його з ним;	εὐφροσύνη καρδίας ζωὴ ἀνθρώπου, καὶ ἀγαλλίαμα ἀνδρὸς μακροημέρευσις.
23	23
страждання на безсоння і холера і різь у животі бувають у людини ненаситної.	ἀγάπα τὴν ψυχήν σου καὶ παρακάλει τὴν καρδίαν σου καὶ λύπην μακρὰν ἀπόστησον ἀπὸ σοῦ· πολλοὺς γὰρ ἀπώλεσεν ἡ λύπη, καὶ οὐκ ἔστιν ὠφέλεια ἐν αὐτῇ.
24	24
Якщо ти обтяжив себе стравами, то встань з-за столу і відпочинь.	ζῆλος καὶ θυμὸς ἐλαττοῦσιν ἡμέρας, καὶ πρὸ καιροῦ γῆρας ἄγει μέριμνα.
25	25
Послухай мене, сину мій, і не знехтуй мною, і згодом ти зрозумієш слова мої.	λαμπρὰ καρδία καὶ ἀγαθὴ ἐπὶ ἐδέσμασι τῶν βρωμάτων αὐτῆς ἐπιμελήσεται.
26
В усіх справах твоїх будь обачний, і ніяка хвороба не трапиться з тобою.
27
Щедрого на хліби будуть благословляти вуста, і свідчення про доброту його — вірне;
28
проти скупого на хліб буде нарікати місто, і свідчення про скупість його — справедливе.
29
Проти вина не показуй себе хоробрим, тому що багатьох погубило вино.
30
Піч випробовує міцність леза загартуванням; так вино випробовує серця гордих — пияцтвом.
31
Вино корисне для життя людини, якщо будеш пити його помірно.
32
Що за життя без вина? воно створене на радість людям.
33
Відрада серцю й утіха душі — вино, помірно вживане вчасно;
34
прикрість для душі — вино, коли п’ють його багато, при роздратуванні і сварці.
35
Надмірне вживання вина збільшує лють нерозумного до спотикання, зменшуючи міцність його і заподіюючи рани.
36
На бенкеті за вином не дорікай ближньому і не принижуй його під час його веселощів;
37
не говори йому образливих слів і не обтяжуй його вимогами.
Глава 32	Κεφάλαιο 32

1	1
Якщо поставили тебе старшим на бенкеті, не підносся; будь між іншими як один з них:	ΑΓΡΥΠΝΙΑ πλούτου ἐκτήκει σάρκας, καὶ ἡ μέριμνα αὐτοῦ ἀφιστᾷ ὕπνον.
2	2
подбай про них і потім сідай. І коли усю твою справу виконаєш, тоді займи твоє місце,	μέριμνα ἀγρυπνίας ἀπαιτήσει νυσταγμόν, καὶ ἀρρώστημα βαρὺ ἐκνήψει ὕπνος.
3	3
щоб порадіти на них і за добре розпорядження одержати вінок.	ἐκοπίασε πλούσιος ἐν συναγωγῇ χρημάτων καὶ ἐν τῇ ἀναπαύσει ἐμπίπλαται τῶν τρυφημάτων αὐτοῦ.
4	4
Розмову веди ти, старший, — тому що це пристойно тобі, —	ἐκοπίασε πτωχὸς ἐν ἐλαττώσει βίου καὶ ἐν τῇ ἀναπαύσει ἐπιδεὴς γίνεται.
5	5
з ґрунтовним знанням; і не забороняй музику.	ὁ ἀγαπῶν χρυσίον οὐ δικαιωθήσεται, καὶ ὁ διώκων διαφθορὰν αὐτὸς πλησθήσεται.
6	6
Коли слухають, не примножуй розмови і дочасно не мудруй.	πολλοὶ ἐδόθησαν εἰς πτῶμα χάριν χρυσίου, καὶ ἐγενήθη ἀπώλεια αὐτῶν κατὰ πρόσωπον αὐτῶν.
7	7
Що рубінова печатка у золотій прикрасі, те благозвучність музики на бенкеті за вином;	ξύλον προσκόμματός ἐστι τοῖς ἐνθουσιάζουσιν αὐτῷ, καὶ πᾶς ἄφρων ἁλώσεται ἐν αὐτῷ.
8	8
що смарагдова печатка у золотій оправі, те приємність пісень за смачним вином.	μακάριος πλούσιος, ὃς εὑρέθη ἄμωμος καὶ ὃς ὀπίσω χρυσίου οὐκ ἐπορεύθη·
9	9
Говори, юначе, якщо потрібно тобі, ледь слова два, коли тебе запитають,	τίς ἐστι; καὶ μακαριοῦμεν αὐτόν, ἐποίησε γὰρ θαυμάσια ἐν λαῷ αὐτοῦ.
10	10
говори головне, багато у небагатьох словах. Будь, як знавець і, разом, як той, хто уміє мовчати.	τίς ἐδοκιμάσθη ἐν αὐτῷ καὶ ἐτελειώθη; καὶ ἔσται αὐτῷ εἰς καύχησιν. τίς ἐδύνατο παραβῆναι καὶ οὐ παρέβη, καὶ ποιῆσαι κακὰ καὶ οὐκ ἐποίησε;
11	11
Серед вельмож не рівняйся з ними і, коли говорить інший, ти багато не говори.	στερεωθήσεται τὰ ἀγαθὰ αὐτοῦ, καὶ τὰς ἐλεημοσύνας αὐτοῦ ἐκδιηγήσεται ἐκκλησία.
12	12
Грому передує блискавка, а сором’язливого випереджає прихильність.	᾿Επὶ τραπέζης μεγάλης ἐκάθισας, μὴ ἀνοίξῃς ἐπ᾿ αὐτῆς φάρυγγά σου καὶ μὴ εἴπῃς· πολλά γε τὰ ἐπ᾿ αὐτῆς.
13	13
Вставай вчасно і не будь останнім; поспішай додому і не зупиняйся.	μνήσθητι ὅτι κακὸν ὀφθαλμὸς πονηρός· πονηρότερον ὀφθαλμοῦ τί ἔκτισται; διὰ τοῦτο ἀπὸ παντὸς προσώπου δακρύει.
14	14
Там забавляйся і роби, що тобі подобається; але не гріши гордим словом.	οὗ ἐὰν ἐπιβλέψῃ, μὴ ἐκτείνῃς χεῖρα καὶ μὴ συνθλίβου αὐτῷ ἐν τρυβλίῳ.
15	15
І за це благословляй Того, Хто сотворив тебе і насичує тебе Своїми благами.	νόει τὰ τοῦ πλησίον ἐκ σεαυτοῦ καὶ ἐπὶ παντὶ πράγματι διανοοῦ.
16	16
Хто боїться Господа, той прийме настановлення, і ті, що з раннього ранку звертаються до Нього, придбають благовоління Його.	φάγε ὡς ἄνθρωπος τὰ παρακείμενά σοι καὶ μὴ διαμασῶ, μὴ μισηθῇς.
17	17
Той, хто шукає закон, насититься ним, а лицемір спіткнеться через нього.	παῦσαι πρῶτος χάριν παιδείας καὶ μὴ ἀπληστεύου, μήποτε προσκόψῃς·
18	18
Ті, що бояться Господа, знайдуть суд і, як світло, запалять правосуддя.	καὶ εἰ ἀνὰ μέσον πλειόνων ἐκάθισας, πρότερος αὐτῶν μὴ ἐκτείνῃς τὴν χεῖρά σου.—
19	19
Чоловік грішний ухиляється від викриття і знаходить вибачення, відповідно до бажання свого.	῾Ως ἱκανὸν ἀνθρώπῳ πεπαιδευμένῳ τὸ ὀλίγον, καὶ ἐπὶ τῆς κοίτης αὐτοῦ οὐκ ἀσθμαίνει.
20	20
Чоловік розсудливий не зневажає міркування, а безрозсудний і гордий не здригається від страху і після того, як зробив що-небудь без розмірковування.	ὕπνος ὑγιείας ἐπὶ ἐντέρῳ μετρίῳ, ἀνέστη πρωΐ, καὶ ἡ ψυχὴ αὐτοῦ μετ᾿ αὐτοῦ. πόνος ἀγρυπνίας καὶ χολέρας καὶ στρόφος μετὰ ἀνδρὸς ἀπλήστου.
21	21
Без роздумів не роби нічого, і коли зробиш, не розкаюйся.	καὶ εἰ ἐβιάσθης ἐν ἐδέσμασιν, ἀνάστα μεσοπωρῶν καὶ ἀναπαύσῃ.
22	22
Не ходи шляхом, де руїни, щоб не спіткнутися об камінь;	ἄκουσόν μου, τέκνον, καὶ μὴ ἐξουδενώσῃς με, καὶ ἐπ᾿ ἐσχάτων εὑρήσεις τοὺς λόγους μου· ἐν πᾶσι τοῖς ἔργοις σου γίνου ἐντρεχής, καὶ πᾶν ἀρρώστημα οὐ μή σοι ἀπαντήσῃ.
23	23
не покладайся і на рівний шлях; остерігайся навіть дітей твоїх.	λαμπρὸν ἐπ᾿ ἄρτοις εὐλογήσει χείλη, καὶ μαρτυρία τῆς καλλονῆς αὐτοῦ πιστή.
24	24
У всякій справі вір душі твоїй: і це є дотримання заповідей.	πονηρῷ ἐπ᾿ ἄρτῳ διαγογγύσει πόλις, καὶ ἡ μαρτυρία τῆς πονηρίας αὐτοῦ ἀκριβής.
25	25
Віруючий закону уважний до заповідей, і хто уповає на Господа, не зазнає шкоди.	᾿Εν οἴνῳ μὴ ἀνδρίζου, πολλοὺς γὰρ ἀπώλεσεν ὁ οἶνος.
Глава 33	Κεφάλαιο 33

1	1
З тим, хто боїться Господа, не станеться зла, але й у спокусі Він визволить його.	ΠΕΡΙ ΗΓΟΥΜΕΝΩΝ.— ῾Ηγούμενόν σε κατέστησαν; μὴ ἐπαίρου· γίνου ἐν αὐτοῖς ὡς εἷς ἐξ αὐτῶν, φρόντισον αὐτῶν καὶ οὕτω κάθισον.
2	2
Мудрий муж не зненавидить закон, а хто удавано тримається його — як корабель у бурю.	καὶ πᾶσαν τὴν χρείαν σου ποιήσας ἀνάπεσε, ἵνα εὐφρανθῇς δι᾿ αὐτοὺς καὶ εὐκοσμίας χάριν λάβῃς στέφανον.
3	3
Розумна людина вірить закону, і закон для неї вірний, як відповідь урима.	λάλησον, πρεσβύτερε, πρέπει γάρ σοι, ἐν ἀκριβεῖ ἐπιστήμῃ καὶ μὴ ἐμποδίσῃς μουσικά.
4	4
Приготуй слово — і будеш вислуханий; збери настановлення — і відповідай.	ὅπου ἀκρόαμα, μὴ ἐκχέῃς λαλιὰν καὶ ἀκαίρως μὴ σοφίζου.
5	5
Колесо у колісниці — серце нерозумного, і як крутиться вісь — думка його.	σφραγὶς ἄνθρακος ἐπὶ κόσμῳ χρυσῷ, σύγκριμα μουσικῶν ἐν συμποσίῳ οἴνου.
6	6
Глузливий друг те саме, що запальний кінь, який під усяким сідоком ірже.	ἐν κατασκευάσματι χρυσῷ σφραγὶς σμαράγδου, μέλος μουσικὸν ἐφ᾿ ἡδεῖ οἴνῳ.
7	7
Чому один день кращий за інший, тоді як кожне денне світло у році виходить від сонця?	Λάλησον, νεανίσκε, εἰ χρεία σου, μόλις δὶς ἐὰν ἐπερωτηθῇς·
8	8
Вони розділені премудрістю Господа; Він розрізнив часи і свята:	κεφαλαίωσον λόγον, ἐν ὀλίγοις πολλά· γίνου ὡς γινώσκων καὶ ἅμα σιωπῶν.
9	9
деякі з них Він підніс і освятив, а інші поклав у числі звичайних днів.	ἐν μέσῳ μεγιστάνων μὴ ἐξισάζου καὶ ἑτέρου λέγοντος μὴ πολλὰ ἀδολέσχει.
10	10
І всі люди з пороху, і Адам був створений із землі;	πρὸ βροντῆς κατασπεύδει ἀστραπή, καὶ πρὸ αἰσχυντηροῦ προελεύσεται χάρις.
11	11
але за всевіданням Своїм Господь поклав різницю між ними і призначив їм різні путі:	ἐν ὥρᾳ ἐξεγείρου καὶ μὴ οὐράγει, ἀπότρεχε εἰς οἶκον καὶ μὴ ρᾳθύμει·
12	12
одних з них благословив і підніс, інших освятив і наблизив до Себе, а ще інших прокляв і принизив і зрушив з місця їх.	ἐκεῖ παῖζε καὶ ποίει τὰ ἐνθυμήματά σου καὶ μὴ ἁμάρτῃς λόγῳ ὑπερηφάνῳ.
13	13
Як глина у гончара у руці його, і всі долі її в його волі, так люди — у руці Творця їх, і Він воздає їм за судом Своїм.	καὶ ἐπὶ τούτοις εὐλόγησον τὸν ποιήσαντά σε καὶ μεθύσκοντά σε ἀπὸ τῶν ἀγαθῶν αὐτοῦ.
14	14
Як навпроти зла — добро, і навпроти смерти — життя, так навпроти благочестивого — грішник. Так дивись і на усі діла Всевишнього: їх по два, одне навпроти другого.	῾Ο φοβούμενος Κύριον ἐκδέξεται παιδείαν, καὶ οἱ ὀρθρίζοντες εὑρήσουσιν εὐδοκίαν.
15	15
І я останній ретельно потрудився, як той, що підбирав після збирачів виноград,	ὁ ζητῶν νόμον ἐμπλησθήσεται αὐτοῦ, καὶ ὁ ὑποκρινόμενος σκανδαλισθήσεται ἐν αὐτῷ.
16	16
і з благословення Господа устиг і наповнив точило, як збирач винограду.	οἱ φοβούμενοι Κύριον εὑρήσουσι κρίμα καὶ δικαιώματα ὡς φῶς ἐξάψουσιν.
17	17
Зрозумійте, що я трудився не для себе одного, але для всіх, хто шукає настановлення.	ἄνθρωπος ἁμαρτωλὸς ἐκκλίνει ἐλεγμὸν καὶ κατὰ τὸ θέλημα αὐτοῦ εὑρήσει σύγκριμα.
18	18
Послухайте мене, князі народу, і вслухайтеся, начальники зібрання:	᾿Ανὴρ βουλῆς οὐ μὴ παρίδῃ διανόημα, ἀλλότριος καὶ ὑπερήφανος οὐ καταπτήξει φόβον, καὶ μετὰ τὸ ποιῆσαι μετ᾿ αὐτοῦ ἄνευ βουλῆς.
19	19
ні синові, ні дружині, ні братові, ні другові не давай влади над тобою за життя твого;	ἄνευ βουλῆς μηθὲν ποιήσῃς καὶ ἐν τῷ ποιῆσαί σε μὴ μεταμελοῦ.
20	20
і не віддавай іншому маєтку твого, щоб, розкаявшись, не благати за нього.	ἐν ὁδῷ ἀντιπτώματος μὴ πορεύου καὶ μὴ προσκόψῃς ἐν λιθώδεσι.
21	21
Доки ти живий і дихання у тобі, не замінюй себе ніким;	μὴ πιστεύσῃς ἐν ὁδῷ ἀπροσκόπῳ,
22	22
бо краще, щоб діти просили тебе, ніж тобі дивитися в руки синів твоїх.	καὶ ἀπὸ τῶν τέκνων σου φύλαξαι.
23	23
У всіх справах твоїх будь головним, і не клади плями на честь твою.	ἐν παντὶ ἔργῳ πίστευε τῇ ψυχῇ σου, καὶ γὰρ τοῦτό ἐστι τήρησις ἐντολῶν.
24	24
В кінці днів життя твого і при смерті передай спадщину.	ὁ πιστεύων νόμῳ προσέχει ἐντολαῖς, καὶ ὁ πεποιθὼς Κυρίῳ οὐκ ἐλαττωθήσεται.
25
Корм, палка і ярмо — для осла; хліб, покарання і справа — для раба.
26
Завантажуй раба роботою — і будеш мати спокій; послаб руки йому — і він буде шукати свободи.
27
Ярмо і ремінь зігнуть шию вола, а для лукавого раба — кайдани і рани;
28
використовуй його для праці, щоб він не залишався в неробстві, тому що бездіяльність навчила багато чого злого;
29
пристав його до справи, як йому належить, і якщо він не буде коритися, наклади на нього важкі кайдани.
30
Але ні на кого не накладай зайвого і нічого не роби необдумано.
31
Якщо є в тебе раб, то нехай буде він як ти, бо ти придбав його кров’ю;
32
якщо є в тебе раб, то поводься з ним, як з братом, бо ти будеш мати потребу в ньому, як у душі твоїй;
33
якщо ти будеш кривдити його, і він встане й утече від тебе, то на якій дорозі ти будеш шукати його?
Глава 34	Κεφάλαιο 34

1	1
Пусті й оманливі надії — у людини безрозсудної, і сонні мрії окриляють дурних.	Τῼ φοβουμένῳ Κύριον οὐκ ἀπαντήσει κακόν, ἀλλ᾿ ἐν πειρασμῷ καὶ πάλιν ἐξελεῖται.
2	2
Як той, хто обіймає тінь або женеться за вітром, так той, що вірить сновидінням.	ἀνὴρ σοφὸς οὐ μισήσει νόμον, ὁ δὲ ὑποκρινόμενος ἐν αὐτῷ, ὡς ἐν καταιγίδι πλοῖον.
3	3
Сновидіння цілком те саме, що подоба лиця проти лиця.	ἄνθρωπος συνετὸς ἐμπιστεύσει νόμῳ, καὶ ὁ νόμος αὐτῷ πιστὸς ὡς ἐρώτημα δήλων.
4	4
Від нечистого що може бути чистого, і від неправдивого що може бути істинного?	ἑτοίμασον λόγον καὶ οὕτως ἀκουσθήσῃ, σύνδησον παιδείαν καὶ ἀποκρίθητι.
5	5
Ворожба і прикмети і сновидіння — суєта, і серце наповнюється мріями, як у тієї, що народжує.	τροχὸς ἁμάξης σπλάγχνα μωροῦ, καὶ ὡς ἄξων στρεφόμενος ὁ διαλογισμὸς αὐτοῦ.
6	6
Якщо вони не будуть послані від Всевишнього для напоумлення, не прикладай до них серця твого.	ἵππος εἰς ὀχείαν ὡς φίλος μωκός, ὑποκάτω παντὸς ἐπικαθημένου χρεμετίζει.
7	7
Сновидіння ввели багатьох у оману, і ті, що надіялися на них, були піддані падінню.	Διατί ἡμέρα ἡμέρας ὑπερέχει, καὶ πᾶν φῶς ἡμέρας ἐνιαυτοῦ ἀφ᾿ ἡλίου;
8	8
Закон виконується без обману, і мудрість у вустах вірних звершується.	ἐν γνώσει Κυρίου διεχωρίσθησαν, καὶ ἠλλοίωσε καιροὺς καὶ ἑορτάς·
9	9
Чоловік учений знає багато, і багатодосвідчений висловить знання.	ἀπ᾿ αὐτῶν ἀνύψωσε καὶ ἡγίασε καὶ ἐξ αὐτῶν ἔθηκεν εἰς ἀριθμὸν ἡμερῶν.
10	10
Хто не мав досвіду, той мало знає; а хто подорожував, той примножив знання.	καὶ ἄνθρωποι πάντες ἀπὸ ἐδάφους, καὶ ἐκ γῆς ἐκτίσθη ᾿Αδάμ.
11	11
Багато чого я бачив у моєму подорожуванні, і я знаю більше, ніж скільки говорю.	ἐν πλήθει ἐπιστήμης Κύριος διεχώρισεν αὐτοὺς καὶ ἠλλοίωσε τὰς ὁδοὺς αὐτῶν.
12	12
Багато разів був я у небезпеці смерти, і рятувався за допомогою досвіду.	ἐξ αὐτῶν εὐλόγησε καὶ ἀνύψωσε καὶ ἐξ αὐτῶν ἡγίασε, καὶ πρὸς αὐτὸν ἤγγισεν· ἀπ᾿ αὐτῶν κατηράσατο καὶ ἐταπείνωσε καὶ ἀνέστρεψεν αὐτοὺς ἀπὸ στάσεως αὐτῶν.
13	13
Дух тих, що бояться Господа, житиме, бо надія їхня — на Того, Хто спасає їх.	ὡς πηλὸς κεραμέως ἐν χειρὶ αὐτοῦ —πᾶσαι αἱ ὁδοὶ αὐτοῦ κατὰ τὴν εὐδοκίαν αὐτοῦ—, οὕτως ἄνθρωποι ἐν χειρὶ τοῦ ποιήσαντος αὐτοὺς ἀποδοῦναι αὐτοῖς κατὰ τὴν κρίσιν αὐτοῦ.
14	14
Той, хто боїться Господа, нічого не злякається і не убоїться, бо Він — надія його.	ἀπέναντι τοῦ κακοῦ τὸ ἀγαθὸν καὶ ἀπέναντι τοῦ θανάτου ἡ ζωή· οὕτως ἀπέναντι εὐσεβοῦς ἁμαρτωλός.
15	15
Блаженна душа того, хто боїться Господа! ким він тримається, і хто опора його?	καὶ οὕτως ἔμβλεψον εἰς πάντα τὰ ἔργα τοῦ ῾Υψίστου, δύο δύο, ἓν κατέναντι τοῦ ἑνός.
16	16
Очі Господа — на тих, що люблять Його. Він — могутній захист і міцна опора, покров від спеки і покров від полуденного жару, охорона від спотикання і захист від падіння;	Κἀγὼ ἔσχατος ἠγρύπνησα ὡς καλαμώμενος ὀπίσω τρυγητῶν·
17	17
Він підносить душу і просвітлює очі, дає лікування, життя і благословення.	ἐν εὐλογίᾳ Κυρίου ἔφθασα καὶ ὡς τρυγῶν ἐπλήρωσα ληνόν.
18	18
Хто приносить жертву від неправедного наживання, того приношення глузливе, і дари беззаконних неблагоугодні;	κατανοήσατε ὅτι οὐκ ἐμοὶ μόνῳ ἐκοπίασα, ἀλλὰ πᾶσι τοῖς ζητοῦσι παιδείαν.
19	19
не благоволить Всевишній до приношень нечестивих і безліччю жертв не умилостивлюється щодо гріхів їхніх.	ἀκούσατέ μου, μεγιστάνες λαοῦ, καὶ οἱ ἡγούμενοι ἐκκλησίας, ἐνωτίσασθε·
20	20
Що той, хто заколює у жертву сина перед батьком його, те саме той, що приносить жертву з майна бідних.	υἱῷ καὶ γυναικί, ἀδελφῷ καὶ φίλῳ μὴ δῷς ἐξουσίαν ἐπὶ σὲ ἐν ζωῇ σου· καὶ μὴ δῷς ἑτέρῳ τὰ χρήματά σου, ἵνα μὴ μεταμεληθεὶς δέῃ περὶ αὐτῶν.
21	21
Хліб нужденних є життя бідних: хто віднімає його, той є кровожер.	ἕως ἔτι ζῇς καὶ πνοὴ ἐν σοί, μὴ ἀλλάξῃς σεαυτὸν πάσῃ σαρκί.
22	22
Убиває ближнього той, хто віднімає у нього їжу, і проливає кров той, хто позбавляє найманця плати.	κρείσσων γάρ ἐστι τὰ τέκνα δεηθῆναί σου ἢ σὲ ἐμβλέπειν εἰς χεῖρας υἱῶν σου.
23	23
Коли один будує, а інший руйнує, то що вони одержать для себе, крім стомлення?	ἐν πᾶσι τοῖς ἔργοις σου γίνου ὑπεράγων, μὴ δῷς μῶμον ἐν τῇ δόξῃ σου.
24	24
Коли один молиться, а інший проклинає, чий голос почує Владика?	ἐν ἡμέρᾳ συντελείας ἡμερῶν ζωῆς σου καὶ ἐν καιρῷ τελευτῆς διάδος κληρονομίαν. ΠΕΡΙ ΔΟΥΛΩΝ.—
25	25
Коли хто обмивається від осквернення мертвим і знову доторкається до нього, яка користь від його обмивання?	Χορτάσματα καὶ ράβδος καὶ φορτία ὄνῳ, ἄρτος καὶ παιδεία καὶ ἔργον οἰκέτῃ.
26	26
Так людина, яка поститься за гріхи свої і знову йде і робить те саме: хто почує молитву її? і яку користь одержить вона від того, що смирялася?	ἔργασαι ἐν παιδί, καὶ εὑρήσεις ἀνάπαυσιν· ἄνες χεῖρας αὐτῷ, καὶ ζητήσει ἐλευθερίαν.
Глава 35	Κεφάλαιο 35

1	1
Хто дотримується закону, той примножує приношення; хто дотримується заповідей, той приносить жертву спасіння.	ΚΕΝΑΙ ἐλπίδες καὶ ψευδεῖς ἀσυνέτῳ ἀνδρί, καὶ ἐνύπνια ἀναπτεροῦσιν ἄφρονας.
2	2
Хто воздає подяку, той приносить семидал; а хто подає милостиню, той приносить жертву хвали.	ὡς δρασσόμενος σκιᾶς καὶ διώκων ἄνεμον, οὕτως ὁ ἐπέχων ἐνυπνίοις.
3	3
Благоугодження Господу — відступ від зла, й умилостивлення Його — відхилення від неправди.	τοῦτο κατὰ τούτου ὅρασις ἐνυπνίων, κατέναντι προσώπου ὁμοίωμα προσώπου.
4	4
Не являйся перед лице Господа з порожніми руами, бо усе це — за заповіддю.	ἀπὸ ἀκαθάρτου τί καθαρισθήσεται; καὶ ἀπὸ ψευδοῦς τί ἀληθεύσει;
5	5
Приношення праведного наповнює вівтар, і пахощі його — перед Всевишнім;	μαντεῖαι καὶ οἰωνισμοὶ καὶ ἐνύπνια μάταιά ἐστι, καὶ ὡς ὠδινούσης φαντάζεται καρδία.
6	6
жертва праведного мужа благоприємна, і пам’ять про неї незабутньою буде.	ἐὰν μὴ παρὰ ῾Υψίστου ἀποσταλῇ ἐν ἐπισκοπῇ, μὴ δῷς εἰς αὐτὰ τὴν καρδίαν σου·
7	7
З веселим оком прославляй Господа і не применшуй початків праць твоїх;	πολλοὺς γὰρ ἐπλάνησε τὰ ἐνύπνια, καὶ ἐξέπεσον ἐλπίζοντες ἐπ᾿ αὐτοῖς.—
8	8
при усякому дарі май лице веселе і в радості присвячуй десятину.	῎Ανευ ψεύδους συντελεσθήσεται νόμος, καὶ σοφία στόματι πιστῷ τελείωσις.
9	9
Давай Всевишньому за дари Його, і з веселим оком — мірою придбання рукою твоєю,	ἀνὴρ πεπαιδευμένος ἔγνω πολλά, καὶ ὁ πολύπειρος ἐκδιηγήσεται σύνεσιν.
10	10
бо Господь є воздаятель і воздасть тобі усемеро.	ὃς οὐκ ἐπειράθη ὀλίγα οἶδεν, ὁ δὲ πεπλανημένος πληθυνεῖ πανουργίαν.
11	11
Не зменшуй дарів, бо Він не прийме їх: і не надійся на неправедну жертву,	πολλὰ ἑώρακα ἐν τῇ ἀποπλανήσει μου, καὶ πλείονα τῶν λόγων μου σύνεσίς μου.
12	12
бо Господь є суддя, і Він не дивиться на лиця:	πλεονάκις ἕως θανάτου ἐκινδύνευσα καὶ διεσώθην τούτων χάριν.
13	13
Він не надає переваги якомусь лицю перед бідним і молитву скривдженого почує;	πνεῦμα φοβουμένων Κύριον ζήσεται, ἡ γὰρ ἐλπὶς αὐτῶν ἐπὶ τὸν σώζοντα αὐτούς.
14	14
Він не знехтує моління сироти, ні вдови, коли вона буде промовляти прохання своє.	ὁ φοβούμενος Κύριον οὐδὲν εὐλαβηθήσεται καὶ οὐ μὴ δειλιάσῃ, ὅτι αὐτὸς ἐλπὶς αὐτοῦ.
15	15
Чи не сльози вдови ллються по щоках, і чи не волає вона проти того, хто вимушує їх?	φοβουμένου τὸν Κύριον μακαρία ἡ ψυχή· τίνι ἐπέχει καὶ τίς ἀντιστήριγμα αὐτοῦ;
16	16
Хто служить Богу, той буде прийнятий з благоволінням, і молитва його дійде до хмар.	οἱ ὀφθαλμοὶ Κυρίου ἐπὶ τοὺς ἀγαπῶντας αὐτόν· ὑπερασπισμὸς δυναστείας καὶ στήριγμα ἰσχύος, σκέπη ἀπὸ καύσωνος καὶ σκέπη ἀπὸ μεσημβρίας, φυλακὴ ἀπὸ προσκόμματος καὶ βοήθεια ἀπὸ πτώσεως,
17	17
Молитва смиренного пройде крізь хмари, і він не утішиться, доки вона не наблизиться до Бога,	ἀνυψῶν ψυχὴν καὶ φωτίζων ὀφθαλμούς, ἴασιν διδούς, ζωὴν καὶ εὐλογίαν.
18	18
і не відступить, доки Всевишній не спогляне і не розсудить справедливо і не винесе рішення.	Θυσιάζων ἐξ ἀδίκου, προσφορὰ μεμωκημένη, καὶ οὐκ εἰς εὐδοκίαν δωρήματα ἀνόμων.
19	19
І Господь не забариться і не потерпить, доки не скрушить стегна немилосердних;	οὐκ εὐδοκεῖ ὁ ῞Υψιστος ἐν προσφοραῖς ἀσεβῶν, οὐδὲ ἐν πλήθει θυσιῶν ἐξιλάσκεται ἁμαρτίας.
20	20
Він буде воздавати помсту і народам, доки не знищить сонму гнобителів і не скрушить скіпетрів неправедних,	θύων υἱὸν ἔναντι τοῦ πατρὸς αὐτοῦ ὁ προσάγων θυσίαν ἐκ χρημάτων πενήτων.
21	21
доки не воздасть людині за її ділами, і за діла людей — за намірами їхніми,	ἄρτος ἐπιδεομένων ζωὴ πτωχῶν, ὁ ἀποστερῶν αὐτὴν ἄνθρωπος αἱμάτων.
22	22
доки не вчинить суд над народом Своїм і не обрадує їх Своєю милістю.	φονεύων τὸν πλησίον ὁ ἀφαιρούμενος συμβίωσιν, καὶ ἐκχέων αἷμα ὁ ἀποστερῶν μισθὸν μισθίου.
23	23
Своєчасна милість під час скорботи, як дощові хмари під час засухи.	εἷς οἰκοδομῶν, καὶ εἷς καθαιρῶν· τί ὠφέλησαν πλεῖον ἢ κόπους;
Глава 36	Κεφάλαιο 36

1	1
Помилуй нас, Владико, Боже усіх, і споглянь,	Ο ΣΥΝΤΗΡΩΝ νόμον πλεονάζει προσφοράς, θυσιάζων σωτηρίου ὁ προσέχων ἐντολαῖς.
2	2
і наведи на всі народи страх Твій.	ἀνταποδιδοὺς χάριν προσφέρων σεμίδαλιν, καὶ ὁ ποιῶν ἐλεημοσύνην θυσιάζων αἰνέσεως.
3	3
Воздвигни руку Твою на чужі народи, і нехай пізнають вони могутність Твою.	εὐδοκία Κυρίου ἀποστῆναι ἀπὸ πονηρίας, καὶ ἐξιλασμὸς ἀποστῆναι ἀπὸ ἀδικίας.
4	4
Як перед ними Ти явив святість Твою у нас, так перед нами яви велич Твою у них, —	μὴ ὀφθῇς ἐν προσώπῳ Κυρίου κενός, πάντα γὰρ ταῦτα χάριν ἐντολῆς.
5	5
і нехай пізнають вони Тебе, як ми пізнали, що немає Бога, крім Тебе, Господи.	προσφορὰ δικαίου λιπαίνει θυσιαστήριον, καὶ ἡ εὐωδία αὐτῆς ἔναντι ῾Υψίστου.
6	6
Віднови знамення і сотвори нові чудеса;	θυσία ἀνδρὸς δικαίου δεκτή, καὶ τὸ μνημόσυνον αὐτῆς οὐκ ἐπιλησθήσεται.
7	7
прослав руку і правицю Твою; воздвигни лють, і пролий гнів;	ἐν ἀγαθῷ ὀφθαλμῷ δόξασον τὸν Κύριον, καὶ μὴ σμικρύνῃς ἀπαρχὴν χειρῶν σου.
8	8
знищи супротивника і знищи ворога;	ἐν πάσῃ δόσει ἱλάρωσον τὸ πρόσωπόν σου καὶ ἐν εὐφροσύνῃ ἁγίασον δεκάτην.
9	9
прискор час і згадай клятву, і нехай сповістять про великі діла Твої.	δὸς ῾Υψίστῳ κατὰ τὴν δόσιν αὐτοῦ καὶ ἐν ἀγαθῷ ὀφθαλμῷ καθ᾿ εὕρεμα χειρός·
10	10
Люттю вогню нехай буде знищений той, хто втікає від меча, і ті, що пригноблюють народ Твій, нехай знайдуть загибель.	ὅτι Κύριος ἀνταποδιδούς ἐστι καὶ ἑπταπλάσια ἀνταποδώσει σοι.
11	11
Сокруши голови начальників ворожих, які говорять: «нікого немає, крім нас!»	Μὴ δωροκόπει, οὐ γὰρ προσδέξεται·
12	12
Збери усі коліна Якова і зроби їх спадщиною Твоєю, як було спочатку.	καὶ μὴ ἔπεχε θυσίᾳ ἀδίκῳ, ὅτι Κύριος κριτής ἐστι, καὶ οὐκ ἔστι παρ᾿ αὐτῷ δόξα προσώπου.
13	13
Помилуй, Господи, народ, названий за іменем Твоїм, і Ізраїля, якого Ти нарік первістком.	οὐ λήψεται πρόσωπον ἐπὶ πτωχοῦ καὶ δέησιν ἠδικημένου εἰσακούσεται·
14	14
Змилосердься над містом святині Твоєї, над Єрусалимом, місцем спокою Твого.	οὐ μὴ ὑπερίδῃ ἱκετείαν ὀρφανοῦ καὶ χήραν, ἐὰν ἐκχέῃ λαλιάν·
15	15
Наповни Сион хвалою обітниць Твоїх, і Твоєю славою — народ Твій.	οὐχὶ δάκρυα χήρας ἐπὶ σιαγόνα καταβαίνει καὶ ἡ καταβόησις ἐπὶ τῷ καταγαγόντι αὐτά;
16	16
Даруй свідчення тим, які від початку були надбанням Твоїм, і воздвигни пророцтва від імені Твого.	θεραπεύων ἐν εὐδοκίᾳ δεχθήσεται, καὶ ἡ δέησις αὐτοῦ ἕως νεφελῶν συνάψει.
17	17
Даруй нагороду тим, хто надіється на Тебе, і нехай вірують пророкам Твоїм.	προσευχὴ ταπεινοῦ νεφέλας διῆλθε, καὶ ἕως συνεγγίσῃ, οὐ μὴ παρακληθῇ·
18	18
Почуй, Господи, молитву рабів Твоїх, за благословенням Аарона, за народ Твій, —	καὶ οὐ μὴ ἀποστῇ, ἕως ἐπισκέψηται ὁ ῞Υψιστος. καὶ κρινεῖ δικαίως καὶ ποιήσει κρίσιν.
19	19
і пізнають усі, що живуть на землі, що Ти — Господь, Бог віків.	καὶ ὁ Κύριος οὐ μὴ βραδύνῃ, οὐδὲ μὴ μακροθυμήσῃ ἐπ᾿ αὐτοῖς,
20	20
Шлунок приймає у себе всяку їжу, але їжа за їжу краща:	ἕως ἂν συντρίψῃ ὀσφὺν ἀνελεημόνων, καὶ τοῖς ἔθνεσιν ἀνταποδώσει ἐκδίκησιν,
21	21
як гортань відрізняє їжу з дичини, так розумне серце — слова неправдиві.	ἕως ἐξάρῃ πλῆθος ὑβριστῶν καὶ σκῆπτρα ἀδίκων συντρίψῃ·
22	22
Лукаве серце заподіє сум, але людина великодосвідчена воздасть йому.	ἕως ἀνταποδῷ ἀνθρώπῳ κατὰ τὰς πράξεις αὐτοῦ καὶ τὰ ἔργα τῶν ἀνθρώπων κατὰ τὰ ἐνθυμήματα αὐτῶν·
23	23
Жінка прийме усякого чоловіка, але дівчина за дівчину краща:	ἕως κρίνῃ τὴν κρίσιν τοῦ λαοῦ αὐτοῦ, καὶ εὐφρανεῖ αὐτοὺς ἐν τῷ ἐλέει αὐτοῦ.
24	24
краса дружини веселить лице і бажаніша за усе для чоловіка;	ὡραῖον ἔλεος ἐν καιρῷ θλίψεως αὐτοῦ, ὡς νεφέλαι ὑετοῦ ἐν καιρῷ ἀβροχίας.
25
якщо є на язиці її привітність і лагідність, то чоловік її виходить з ряду синів людських.
26
Хто узяв дружину, той кладе початок надбанню, здобуває відповідного до нього помічника, опору спокою свого.
27
Де немає огорожі, там розкрадеться майно; а у кого немає дружини, той буде зітхати, поневіряючись:
28
бо хто повірить озброєному розбійнику, який блукає з міста у місто?
29
Так і людині, яка не має осілости і яка зупиняється для ночівлі там, де вона припізниться.
Глава 37	Κεφάλαιο 37

1	1
Усякий друг може сказати: «і я подружився з ним». Але буває друг тільки за іменем другом.	ΕΛΕΗΣΟΝ ἡμᾶς, δέσποτα ὁ Θεὸς πάντων, καὶ ἐπίβλεψον καὶ ἐπίβαλε τὸν φόβον σου ἐπὶ πάντα τὰ ἔθνη·
2	2
Чи не є це скорбота до смерти, коли приятель і друг перетворюється на ворога?	ἔπαρον τὴν χεῖρά σου ἐπὶ ἔθνη ἀλλότρια, καὶ ἰδέτωσαν τὴν δυναστείαν σου.
3	3
О, зла думка! звідкіля взялася ти, щоб покрити землю підступністю?	ὥσπερ ἐνώπιον αὐτῶν ἡγιάσθης ἐν ἡμῖν, οὕτως ἐνώπιον ἡμῶν μεγαλυνθείης ἐν αὐτοῖς·
4	4
Приятель радіє, коли веселий друг, а під час скорботи його буде проти нього.	καὶ ἐπιγνώτωσάν σε, καθάπερ καὶ ἡμεῖς ἐπέγνωμεν, ὅτι οὐκ ἔστι Θεὸς πλὴν σοῦ, Κύριε.
5	5
Приятель допомагає другові у трудах його заради утроби, а у випадку війни візьметься за щит.	ἐγκαίνισον σημεῖα καὶ ἀλλοίωσον θαυμάσια, δόξασον χεῖρα καὶ βραχίονα δεξιόν·
6	6
Не забувай друга у душі твоїй і не забувай його у маєтку твоєму.	ἔγειρον θυμὸν καὶ ἔκχεον ὀργήν, ἔξαρον ἀντίδικον καὶ ἔκτριψον ἐχθρόν.
7	7
Усякий радник хвалить свою пораду, але хтось радить на свою користь;	σπεῦσον καιρὸν καὶ μνήσθητι ὁρκισμοῦ, καὶ ἐκδιηγησάσθωσαν τὰ μεγαλεῖά σου.
8	8
від радника охороняй душу твою і наперед довідайся, що йому потрібно; бо, може бути, він буде радити для самого себе;	ἐν ὀργῇ πυρὸς καταβρωθήτω ὁ σῳζόμενος, καὶ οἱ κακοῦντες τὸν λαόν σου εὕροισαν ἀπώλειαν.
9	9
може бути, він кине на тебе жереб і скаже тобі: «шлях твій добрий»; а сам стане навпроти тебе, щоб подивитися, що трапиться з тобою.	σύντριψον κεφαλὰς ἀρχόντων ἐχθρῶν λεγόντων· οὐκ ἔστι πλὴν ἡμῶν.
10	10
Не радься з недоброзичливцем твоїм і від заздрісників твоїх приховуй наміри.	συνάγαγε πάσας φυλὰς ᾿Ιακώβ, καὶ κατεκληρονόμησα αὐτοὺς καθὼς ἀπ᾿ ἀρχῆς.
11	11
Не радься з жінкою про суперницю її і з боязким — про війну, з продавцем — про обмін, з покупцем — про продаж, із заздрим — про подяку,	ἐλέησον λαόν, Κύριε, κεκλημένον ἐπ᾿ ὀνόματί σου καὶ ᾿Ισραήλ, ὃν πρωτογόνῳ ὡμοίωσας.
12	12
з немилосердним — про благодійність, з лінивим — про усяку справу,	οἰκτείρησον πόλιν ἁγιάσματός σου ῾Ιερουσαλήμ, πόλιν καταπαύματός σου.
13	13
з річним найманцем — про закінчення роботи, з лінивим рабом — про велику роботу:	πλῆσον Σιὼν ἀρεταλογίας σου, καὶ ἀπὸ τῆς δόξης σου τὸν λαόν σου.
14	14
не покладайся на таких ні при якій нараді,	δὸς μαρτύριον τοῖς ἐν ἀρχῇ κτίσματί σου καὶ ἔγειρον προφητείας τὰς ἐπ᾿ ὀνόματί σου·
15	15
але звертайся завжди тільки до мужа благочестивого, про якого дізнаєшся, що він дотримується заповідей Господніх,	δὸς μισθὸν τοῖς ὑπομένουσί σε, καὶ οἱ προφῆταί σου ἐμπιστευθήτωσαν.
16	16
який своєю душею — до душі тобі й, у випадку падіння твого, буде сумувати разом з тобою.	εἰσάκουσον, Κύριε, δεήσεως ἱκετῶν σου, κατὰ τὴν εὐλογίαν ᾿Ααρὼν περὶ τοῦ λαοῦ σου,
17	17
Тримайся поради серця твого, бо немає нікого для тебе вірнішого за нього;	καὶ γνώσονται πάντες οἱ ἐπὶ τῆς γῆς ὅτι σὺ Κύριος εἶ ὁ Θεὸς τῶν αἰώνων.
18	18
душа людини іноді більше скаже, ніж сім спостерігачів, які сидять на високому місці для спостереження.	Πᾶν βρῶμα φάγεται κοιλία, ἔστι δὲ βρῶμα βρώματος κάλλιον.
19	19
Але при всьому цьому молися Всевишньому, щоб Він управив шлях твій в істині.	φάρυγξ γεύεται βρώματα θήρας, οὕτως καρδία συνετὴ λόγους ψευδεῖς.
20	20
Початок усякої справи — розмірковування, а раніше за усяку дію — рада.	καρδία στρεβλὴ δώσει λύπην, καὶ ἄνθρωπος πολύπειρος ἀνταποδώσει αὐτῷ.
21	21
Виявлення сердечної зміни — лице. Чотири стани виявляються на ньому: добро і зло, життя і смерть, а панує завжди язик.	πάντα ἄρρενα ἐπιδέξεται γυνή, ἔστι δὲ θυγάτηρ θυγατρὸς κρείσσων.
22	22
Якась людина майстерна і багатьох вчить, а для своєї душі некорисна.	κάλλος γυναικὸς ἱλαρύνει πρόσωπον καὶ ὑπὲρ πᾶσαν ἐπιθυμίαν ἀνθρώπου ὑπεράγει·
23	23
Інший мудрує у промовах, а буває ненависний, — такий залишиться без усякої споживи;	εἰ ἔστιν ἐπὶ γλώσσης αὐτῆς ἔλεος καὶ πραΰτης, οὐκ ἔστιν ὁ ἀνὴρ αὐτῆς καθ᾿ υἱοὺς ἀνθρώπων.
24	24
бо не дана йому від Господа благодать, і він позбавлений усякої мудрости.	ὁ κτώμενος γυναῖκα ἐνάρχεται κτήσεως, βοηθὸν κατ᾿ αὐτὸν καὶ στύλον ἀναπαύσεως.
25	25
Хтось мудрий для душі своєї, і плоди знання на вустах його правильні.	οὗ οὐκ ἔστι φραγμός, διαρπαγήσεται κτῆμα, καὶ οὗ οὐκ ἔστι γυνή, στενάξει πλανώμενος.
26	26
Мудрий муж повчає народ свій, і плоди знання його правильні.	τίς γὰρ πιστεύσει εὐζώνῳ λῃστῇ σφαλλομένῳ ἐκ πόλεως εἰς πόλιν;
27	27
Мудрий муж буде багатим на благословення, і всі, що бачать його, будуть називати його блаженним.	οὕτως ἀνθρώπῳ μὴ ἔχοντι νοσσιὰν καὶ καταλύοντι οὗ ἐὰν ὀψίσῃ.
28
Життя людини визначається кількістю днів, а дні Ізраїля незліченні.
29
Мудрий придбає довіру у свого народу, й ім’я його буде жити повік.
30
Сину мій! протягом життя випробовуй твою душу і спостерігай, що для неї шкідливо, і не давай їй того;
31
бо не все корисно для усіх, і не усяка душа до всього схильна.
32
Не пересичуйся всякими солодощами і не кидайся на різні страви,
33
бо від переїдання буває хвороба, і пересичення доводить до холери;
34
від пересичення багато хто помер, а стриманий додасть собі життя.
Глава 38	Κεφάλαιο 38

1	1
Шануй лікаря честю заради потреби у ньому, бо Господь створив його,	ΠΑΣ φίλος ἐρεῖ· ἐφιλίασα αὐτῷ κἀγώ, ἀλλ᾿ ἔστι φίλος ὀνόματι μόνον φίλος.
2	2
і від Вишнього — зцілення, і від царя одержує він дар.	οὐχὶ λύπη ἔνι ἕως θανάτου ἑταῖρος καὶ φίλος τρεπόμενος εἰς ἔχθραν;
3	3
Знання лікаря піднесе його голову, і між вельможами він буде у пошані.	ὦ πονηρὸν ἐνθύμημα, πόθεν ἐνεκυλίσθης καλύψαι τὴν ξηρὰν ἐν δολιότητι;
4	4
Господь створив із землі зцілення, і розсудлива людина не буде зневажати їх.	ἑταῖρος φίλου ἐν εὐφροσύνῃ ἥδεται καὶ ἐν καιρῷ θλίψεως ἔσται ἀπέναντι·
5	5
Чи не від дерева вода зробилася солодкою, щоб пізнана була сила Його?	ἑταῖρος φίλῳ συμπονεῖ χάριν γαστρός, ἔναντι πολέμου λήψεται ἀσπίδα.
6	6
Для того Він і дав людям знання, щоб прославляли Його у дивних ділах Його:	μὴ ἐπιλάθῃ φίλου ἐν τῇ ψυχῇ σου, καὶ μὴ ἀμνημονήσῃς αὐτοῦ ἐν τοῖς χρήμασί σου.
7	7
ними він зціляє людину і знищує хворобу її.	Πᾶς σύμβουλος ἐξαίρει βουλήν, ἀλλ᾿ ἔστι συμβουλεύων εἰς ἑαυτόν.
8	8
Той, хто готує ліки, робить з них суміш, і заняття його не закінчуються, і через нього буває благо на лиці землі.	ἀπὸ συμβούλου φύλαξον τὴν ψυχήν σου καὶ γνῶθι πρότερον τίς αὐτοῦ χρεία —καὶ γὰρ αὐτὸς ἑαυτῷ βουλεύσεται—, μήποτε βάλῃ ἐπὶ σοὶ κλῆρον
9	9
Сину мій! у хворобі твоїй не будь недбалий, але молися Господу, і Він зцілить тебе.	καὶ εἴπῃ σοι· καλὴ ἡ ὁδός σου, καὶ στήσεται ἐξ ἐναντίας ἰδεῖν τὸ συμβησόμενόν σοι.
10	10
Залиш гріховне життя і виправи руки твої, і від усякого гріха очисти серце.	μὴ βουλεύου μετὰ τοῦ ὑποβλεπομένου σε καὶ ἀπὸ τῶν ζηλούντων σε κρύψον βουλήν.
11	11
Вознеси пахощі й із семидала пам’ятну жертву і зроби приношення повне, ніби ти уже помираєш;	μετὰ γυναικὸς περὶ τῆς ἀντιζήλου αὐτῆς καὶ μετὰ δειλοῦ περὶ πολέμου, μετὰ ἐμπόρου περὶ μεταβολίας καὶ μετὰ ἀγοράζοντος περὶ πράσεως, μετὰ βασκάνου περὶ εὐχαριστίας καὶ μετὰ ἀνελεήμονος περὶ χρηστοηθείας, μετὰ ὀκνηροῦ περὶ παντὸς ἔργου καὶ μετὰ μισθίου ἐφεστίου περὶ συντελείας, οἰκέτῃ ἀργῷ περὶ πολλῆς ἐργασίας, μὴ ἔπεχε ἐπὶ τούτοις περὶ πάσης συμβουλίας·
12	12
і дай місце лікареві, бо і його створив Господь, і нехай не віддаляється він від тебе, бо він потрібен.	ἀλλ᾿ ἢ μετὰ ἀνδρὸς εὐσεβοῦς ἐνδελέχιζε, ὃν ἂν ἐπιγνῷς συντηροῦντα ἐντολάς, ὃς ἐν τῇ ψυχῇ αὐτοῦ κατὰ τὴν ψυχήν σου, καὶ ἐὰν πταίσῃς, συναλγήσει σοι.
13	13
У якийсь час і в їхніх руках буває успіх;	καὶ βουλὴν καρδίας στῆσον, οὐ γάρ ἔστι σοι πιστότερος αὐτῆς·
14	14
бо і вони моляться Господу, щоб Він допоміг їм подати хворому полегшення і зцілення для продовження життя.	ψυχὴ γὰρ ἀνδρὸς ἀπαγγέλλειν ἐνίοτε εἴωθεν ἢ ἑπτὰ σκοποὶ ἐπὶ μετεώρου καθήμενοι ἐπὶ σκοπῆς.
15	15
Але хто грішить перед Творцем його, нехай упаде у руки лікаря!	καὶ ἐπὶ πᾶσι τούτοις δεήθητι ῾Υψίστου, ἵνα εὐθύνῃ ἐν ἀληθείᾳ τὴν ὁδόν σου.—
16	16
Сину мій! над померлим пролий сльози і, ніби ти зазнав жорстокого нещастя, почни плач; пристойно одягни тіло його і не зневаж поховання його;	᾿Αρχὴ παντὸς ἔργου λόγος, καὶ πρὸ πάσης πράξεως βουλή.
17	17
гіркий нехай буде плач і ридання тепле, і продовж сумування за ним, за достоїнством його, день або два, щоб запобігти осуду, і тоді втішся від суму;	ἴχνος ἀλλοιώσεως καρδίας τέσσαρα μέρη ἀνατέλλει,
18	18
бо від суму буває смерть, і сум сердечний виснажить силу.	ἀγαθὸν καὶ κακόν, ζωὴ καὶ θάνατος, καὶ ἡ κυριεύουσα ἐνδελεχῶς αὐτῶν γλῶσσά ἐστιν.
19	19
З нещастям перебуває і сум, і життя убогого важке для серця.	ἔστιν ἀνὴρ πανοῦργος πολλῶν παιδευτής, καὶ τῇ ἰδίᾳ ψυχῇ ἄχρηστός ἐστιν.
20	20
Не віддавай серця твого суму; віддаляй його від себе, згадуючи про кінець.	ἔστι σοφιζόμενος ἐν λόγοις μισητός, οὗτος πάσης τροφῆς καθυστερήσει·
21	21
Не забувай про це, бо немає повернення; і йому ти не принесеш користи, а собі зашкодиш.	οὐ γὰρ ἐδόθη αὐτῷ παρὰ Κυρίου χάρις, ὅτι πάσης σοφίας ἐστερήθη.
22	22
«Згадуй про вирок наді мною, тому що він також і над тобою: мені учора, а тобі сьогодні».	ἔστι σοφὸς τῇ ἰδίᾳ ψυχῇ, καὶ οἱ καρποὶ τῆς συνέσεως αὐτοῦ ἐπὶ στόματος πιστοί.
23	23
З упокоєнням померлого заспокой і пам’ять про нього, й утішся про нього після відходу душі його.	ἀνὴρ σοφὸς τὸν ἑαυτοῦ λαὸν παιδεύσει, καὶ οἱ καρποὶ τῆς συνέσεως αὐτοῦ πιστοί.
24	24
Мудрість книжна здобувається у сприятливий час дозвілля, і хто мало має своїх занять, може придбати мудрість.	ἀνὴρ σοφὸς πλησθήσεται εὐλογίας, καὶ μακαριοῦσιν αὐτὸν πάντες οἱ ὁρῶντες.
25	25
Як може зробитися мудрим той, хто править плугом і хвалиться бичем, ганяє волів і зайнятий роботами їх, і у якого розмова тільки про молодих волів?	ζωὴ ἀνδρὸς ἐν ἀριθμῷ ἡμερῶν, καὶ αἱ ἡμέραι τοῦ ᾿Ισραὴλ ἀναρίθμητοι.
26	26
Серце його зайняте тим, щоб проводити борозни, і турбота його — про корм для телиць.	ὁ σοφὸς ἐν τῷ λαῷ αὐτοῦ κληρονομήσει πίστιν, καὶ τὸ ὄνομα αὐτοῦ ζήσεται εἰς τὸν αἰῶνα.
27	27
Так і усякий тесля і зодчий, що проводить ніч, як день: хто займається різьбленням, того старанність у тім, щоб урізноманітнити форму;	Τέκνον, ἐν τῇ ζωῇ σου πείρασον τὴν ψυχήν σου καὶ ἰδὲ τί πονηρὸν αὐτῇ, καὶ μὴ δῷς αὐτῇ·
28	28
серце своє він спрямовує на те, щоб зображення було схоже, і турбота його — про те, щоб закінчити діло у досконалості.	οὐ γὰρ πάντα πᾶσι συμφέρει, καὶ οὐ πᾶσα ψυχὴ ἐν παντὶ εὐδοκεῖ.
29	29
Так і ковач, який сидить біля ковадла і думає про виріб із заліза: дим від вогню виснажує його тіло, і з жаром від печі бореться він;	μὴ ἀπληστεύου ἐν πάσῃ τρυφῇ καὶ μὴ ἐκχυθῇς ἐπὶ ἐδεσμάτων·
30	30
звук молота оглушає його слух, і очі його спрямовані на модель посудини;	ἐν πολλοῖς γὰρ βρώμασιν ἔσται πόνος, καὶ ἡ ἀπληστία ἐγγιεῖ ἕως χολέρας.
31	31
серце його спрямоване на закінчення діла, і турбота його — про те, щоб обробити його у досконалості.	δι᾿ ἀπληστίαν πολλοὶ ἐτελεύτησαν, ὁ δὲ προσέχων προσθήσει ζωήν.
32
Так і гончар, який сидить над своєю справою і ногами своїми крутить колесо,
33
який постійно в турботі про справу свою, і у якого обчислена вся робота його:
34
рукою своєю він надає форму глині, а ногами пом’якшує її жорсткість;
35
він спрямовує серце до того, щоб добре закінчити посудину, і турбота його — про те, щоб очистити піч.
36
Усі вони покладаються на свої руки, і кожен умудрюється у своїй справі;
37
без них ні місто не побудується, ні жителі не населяться і не будуть жити в ньому;
38
і однак же вони у зібрання не запрошуються, на судійському сідалищі не сидять і не розмірковують про судові постанови, не вимовляють виправдання й засудження і не займаються притчами;
39
але підтримують побут житейський, і молитва їх — про успіх мистецтва їх.
Глава 39	Κεφάλαιο 39

1	1
Тільки той, хто присвячує свою душу розмірковуванню про закон Всевишнього, буде шукати мудрости усіх древніх і вправлятися у пророцтвах:	ΤΙΜΑ ἰατρὸν πρὸς τὰς χρείας αὐτοῦ τιμαῖς αὐτοῦ, καὶ γὰρ αὐτὸν ἔκτισε Κύριος·
2	2
він буде зважати на сказання мужів іменитих і заглиблюватися у тонкі звороти притч;	παρὰ γὰρ ῾Υψίστου ἐστὶν ἴασις, καὶ παρὰ βασιλέως λήψεται δόμα.
3	3
буде досліджувати таємний зміст висловлювань і займатися загадками притч.	ἐπιστήμη ἰατροῦ ἀνυψώσει κεφαλὴν αὐτοῦ, καὶ ἔναντι μεγιστάνων θαυμασθήσεται.
4	4
Він буде проходити служіння серед вельмож і являтися перед правителем;	Κύριος ἔκτισεν ἐκ γῆς φάρμακα, καὶ ἀνὴρ φρόνιμος οὐ προσοχθιεῖ αὐτοῖς.
5	5
буде подорожувати по землі чужих народів, бо випробував добре і зле між людьми.	οὐκ ἀπὸ ξύλου ἐγλυκάνθη ὕδωρ εἰς τὸ γνωσθῆναι τὴν ἰσχὺν αὐτοῦ;
6	6
Серце своє він направить до того, щоб з раннього ранку звертатися до Господа, Який сотворив його, і буде молитися перед Всевишнім; відкриє у молитві вуста свої і буде молитися за гріхи свої.	καὶ αὐτὸς ἔδωκεν ἀνθρώποις ἐπιστήμην ἐνδοξάζεσθαι ἐν τοῖς θαυμασίοις αὐτοῦ·
7	7
Якщо Господу великому вгодно буде, він сповниться духом розуму,	ἐν αὐτοῖς ἐθεράπευσε καὶ ἦρε τὸν πόνον αὐτοῦ,
8	8
буде виточувати слова мудрости своєї і у молитві прославляти Господа;	μυρεψὸς ἐν τούτοις ποιήσει μεῖγμα, καὶ οὐ μὴ συντελέσῃ ἔργα αὐτοῦ, καὶ εἰρήνη παρ᾿ αὐτοῦ ἐστιν ἐπὶ προσώπου τῆς γῆς.—
9	9
благоуправить свою волю і розум і буде розмірковувати про таємниці Господа;	Τέκνον, ἐν ἀρρωστήματί σου μὴ παράβλεπε, ἀλλ᾿ εὖξαι Κυρίῳ, καὶ αὐτὸς ἰάσεταί σε.
10	10
він покаже мудрість свого навчання і буде хвалитися законом завіту Господнього.	ἀπόστησον πλημμέλειαν καὶ εὔθυνον χεῖρας, καὶ ἀπὸ πάσης ἁμαρτίας καθάρισον καρδίαν.
11	11
Багато хто буде прославляти знання його, і він не буде забутий повік;	δὸς εὐωδίαν καὶ μνημόσυνον σεμιδάλεως καὶ λίπανον προσφορὰν ὡς μὴ ὑπάρχων.
12	12
пам’ять про нього не загине, й ім’я його буде жити у роди родів.	καὶ ἰατρῷ δὸς τόπον, καὶ γὰρ αὐτὸν ἔκτισε Κύριος, καὶ μὴ ἀποστήτω σου, καὶ γὰρ αὐτοῦ χρεία.
13	13
Народи будуть прославляти його мудрість, і суспільство буде звіщати хвалу його;	ἔστι καιρὸς ὅτε καὶ ἐν χερσὶν αὐτῶν εὐοδία·
14	14
доки буде жити, він придбає більшу славу, ніж тисячі; а коли спочиє, збільшить її.	καὶ γὰρ αὐτοὶ Κυρίου δεηθήσονται, ἵνα εὐοδώσῃ αὐτοῖς ἀνάπαυσιν καὶ ἴασιν χάριν ἐμβιώσεως.
15	15
Ще подумавши, розповім, бо я повний, як місяць у повноті своїй.	ὁ ἁμαρτάνων ἔναντι τοῦ ποιήσαντος αὐτὸν ἐμπέσοι εἰς χεῖρας ἰατροῦ.
16	16
Вислухайте мене, благочестиві діти, і ростіть, як троянда, що росте на полі біля потоку;	Τέκνον, ἐπὶ νεκρῷ κατάγαγε δάκρυα καὶ ὡς δεινὰ πάσχων ἔναρξαι θρήνου, κατὰ δὲ τὴν κρίσιν αὐτοῦ περίστειλον τὸ σῶμα αὐτοῦ καὶ μὴ ὑπερίδῃς τὴν ταφὴν αὐτοῦ.
17	17
виточуйте пахощі, як ливан;	πίκρανον κλαυθμὸν καὶ θέρμανον κοπετὸν καὶ ποίησον τὸ πένθος κατὰ τὴν ἀξίαν αὐτοῦ ἡμέραν μίαν καὶ δύο χάριν διαβολῆς καὶ παρακλήθητι λύπης ἕνεκα·
18	18
цвітіть, як лілея, поширюйте пахощі і співайте пісню;	ἀπὸ λύπης γὰρ ἐκβαίνει θάνατος, καὶ λύπη καρδίας κάμψει ἰσχύν.
19	19
благословляйте Господа в усіх ділах; величайте ім’я Його і прославляйте Його хвалою Його,	ἐν ἐπαγωγῇ παραβαίνει καὶ λύπη, καὶ βίος πτωχοῦ κατὰ καρδίας.
20	20
піснями вуст і гуслями і, прославляючи, говоріть так:	μὴ δῷς εἰς λύπην τὴν καρδίαν σου, ἀπόστησον αὐτὴν μνησθεὶς τὰ ἔσχατα·
21	21
усі діла Господа дуже доброчинні, і всяке повеління Його у свій час сповниться;	μὴ ἐπιλάθῃ, οὐ γάρ ἐστιν ἐπάνοδος, καὶ τοῦτον οὐκ ὠφελήσεις καὶ σεαυτὸν κακώσεις.
22	22
і не можна сказати: «що це? для чого це?», бо усе у свій час відкриється.	μνήσθητι τὸ κρίμα αὐτοῦ, ὅτι οὕτω καὶ τὸ σόν· ἐμοὶ ἐχθὲς καὶ σοὶ σήμερον.
23	23
За словом Його стала вода, як стіг, і за словами вуст Його з’явилися вмістилища вод.	ἐν ἀναπαύσει νεκροῦ κατάπαυσον τὸ μνημόσυνον αὐτοῦ καὶ παρακλήθητι ἐν αὐτῷ ἐν ἐξόδῳ πνεύματος αὐτοῦ.
24	24
У повеліннях Його — усе Його благовоління, і ніхто не може применшити спасительність їх.	Σοφία γραμματέως ἐν εὐκαιρίᾳ σχολῆς, καὶ ὁ ἐλασσούμενος πράξει αὐτοῦ σοφισθήσεται.
25	25
Перед Ним діла всякої плоті, і неможливо сховатися від очей Його.	τί σοφισθήσεται ὁ κρατῶν ἀρότρου καὶ καυχώμενος ἐν δόρατι κέντρου, βόας ἐλαύνων καὶ ἀναστρεφόμενος ἐν ἔργοις αὐτῶν, καὶ ἡ διήγησις αὐτοῦ ἐν υἱοῖς ταύρων;
26	26
Він передбачає з віку у вік, і нічого немає дивного перед Ним.	καρδίαν αὐτοῦ δώσει ἐκδοῦναι αὔλακας, καὶ ἡ ἀγρυπνία αὐτοῦ εἰς χορτάσματα δαμάλεων.
27	27
Не можна сказати: «що це? для чого це?», бо усе створено для свого вжитку.	οὕτως πᾶς τέκτων καὶ ἀρχιτέκτων, ὅστις νύκτωρ ὡς ἡμέρας διάγει· οἱ γλύφοντες γλύμματα σφραγίδων, καὶ ἡ ὑπομονὴ αὐτοῦ ἀλλοιῶσαι ποικιλίαν· καρδίαν αὐτοῦ δώσει εἰς τὸ ὁμοιῶσαι ζωγραφίαν, καὶ ἡ ἀγρυπνία αὐτοῦ τελέσαι ἔργον.
28	28
Благословення Його покриває, як ріка, і, як потоп, напуває сушу.	οὕτως χαλκεὺς καθήμενος ἐγγὺς ἄκμονος καὶ καταμανθάνων ἔργα σιδήρου· ἀτμὶς πυρὸς πήξει σάρκας αὐτοῦ, καὶ ἐν θέρμῃ καμίνου διαμαχήσεται· φωνὴ σφύρης καινιεῖ τὸ οὖς αὐτοῦ, καὶ κατέναντι ὁμοιώματος σκεύους οἱ ὀφθαλμοὶ αὐτοῦ· καρδίαν αὐτοῦ δώσει εἰς συντέλειαν ἔργων, καὶ ἡ ἀγρυπνία αὐτοῦ κοσμῆσαι ἐπὶ συντελείας.
29	29
Але і гніву Його зазнають народи, як колись Він перетворив води на солончаки.	οὕτως κεραμεὺς καθήμενος ἐν ἔργῳ αὐτοῦ καὶ συστρέφων ἐν ποσὶν αὐτοῦ τροχόν, ὃς ἐν μερίμνῃ κεῖται διὰ παντὸς ἐπὶ τὸ ἔργον αὐτοῦ, καὶ ἐναρίθμιος πᾶσα ἡ ἐργασία αὐτοῦ.
30	30
Путі Його для святих прямі, а для беззаконних вони — спотикання.	ἐν βραχίονι αὐτοῦ τυπώσει πηλὸν καὶ πρὸ ποδῶν κάμψει ἰσχὺν αὐτοῦ· καρδίαν ἐπιδώσει συντελέσαι τὸ χρῖσμα, καὶ ἡ ἀγρυπνία αὐτοῦ καθαρίσαι κάμινον.—
31	31
Від початку для добрих створене добре, як для грішників — зле.	Πάντες οὗτοι εἰς χεῖρας αὐτῶν ἐνεπίστευσαν, καὶ ἕκαστος ἐν τῷ ἔργῳ αὐτοῦ σοφίζεται.
32	32
Головні з усіх потреб для життя людини — вода, вогонь, залізо, сіль, пшеничне борошно, мед, молоко, виноградний сік, олія й одяг:	ἄνευ αὐτῶν οὐκ οἰκισθήσεται πόλις, καὶ οὐ παροικήσουσιν οὐδὲ περιπατήσουσιν,
33	33
усе це благочестивим служить на користь, а грішникам може обернутися на шкоду.	ἀλλ᾿ εἰς βουλὴν λαοῦ οὐ ζητηθήσονται καὶ ἐν ἐκκλησίᾳ οὐχ ὑπεραλοῦνται· ἐπὶ δίφρον δικαστοῦ οὐ καθιοῦνται καὶ διαθήκην κρίματος οὐ διανοηθήσονται, οὐδὲ μὴ ἐκφάνωσι δικαιοσύνην καὶ κρίμα, καὶ ἐν παραβολαῖς οὐχ εὑρεθήσονται,
34	34
Є вітри, які створені для помсти й у люті своїй посилюють удари свої,	ἀλλὰ κτίσμα αἰῶνος στηρίσουσι, καὶ ἡ δέησις αὐτῶν ἐν ἐργασίᾳ τέχνης.
35
під час устремління свого виливають силу і задовольняють лють Творця їх.
36
Вогонь і град, голод і смерть — усе це створено для помсти;
37
зуби звірів, і скорпіони, і змії, і меч, який мститься нечестивим загибеллю, —
38
зрадіють повелінню Його і готові будуть на землі, коли будуть потрібні, й у свій час не переступлять слова Його.
39
Тому я від самого початку вирішив, обміркував і залишив у писанні,
40
що усі діла Господа прекрасні, і Він дарує усе потрібне у свій час;
41
і не можна сказати: «це гірше за те», бо усе у свій час визнане буде добрим.
42
Отже, усім серцем і вустами оспівуйте і благословляйте ім’я Господа.
Глава 40	Κεφάλαιο 40

1	1
Багато трудів призначено кожній людині, і важке ярмо на синах Адама, з дня виходу з утроби матері їх до дня повернення до матері усіх.	ΠΛΗΝ τοῦ ἐπιδόντος τὴν ψυχὴν αὐτοῦ καὶ διανοουμένου ἐν νόμῳ ῾Υψίστου, σοφίαν πάντων ἀρχαίων ἐκζητήσει καὶ ἐν προφητείαις ἀσχοληθήσεται.
2	2
Думка про очікуване і день смерти породжує у них міркування і страх серця.	διηγήσεις ἀνδρῶν ὀνομαστῶν συντηρήσει καὶ ἐν στροφαῖς παραβολῶν συνεισελεύσεται.
3	3
Від того, хто сидить на славному престолі і до поваленого на землі і у поросі,	ἀπόκρυφα παροιμιῶν ἐκζητήσει καὶ ἐν αἰνίγμασι παραβολῶν ἀναστραφήσεται.
4	4
від того, хто носить порфиру і вінець, і до одягненого у руб’я, —	ἀνὰ μέσον μεγιστάνων ὑπηρετήσει καὶ ἔναντι ἡγουμένου ὀφθήσεται· ἐν γῇ ἀλλοτρίων ἐθνῶν διελεύσεται, ἀγαθὰ γὰρ καὶ κακὰ ἐν ἀνθρώποις ἐπείρασε.
5	5
у всякого досада і ревнощі, і знічення, і занепокоєння, і страх смерти, й обурення, і сварка, і під час заспокоєння на постелі нічний сон бентежить розум його.	τὴν καρδίαν αὐτοῦ ἐπιδώσει ὀρθρίσαι πρὸς Κύριον τὸν ποιήσαντα αὐτὸν καὶ ἔναντι ῾Υψίστου δεηθήσεται· καὶ ἀνοίξει τὸ στόμα αὐτοῦ ἐν προσευχῇ καὶ περὶ τῶν ἁμαρτιῶν αὐτοῦ δεηθήσεται.
6	6
Мало, майже зовсім не має він спокою, і тому й уві сні він, як удень, насторожі:	ἐὰν Κύριος ὁ μέγας θελήσῃ, πνεύματι συνέσεως ἐμπλησθήσεται· αὐτὸς ἀνομβρήσει ρήματα σοφίας αὐτοῦ, καὶ ἐν προσευχῇ ἐξομολογήσεται Κυρίῳ.
7	7
будучи збентеженим серцевими своїми мріями, як той, що утік з поля битви, під час безпеки своєї він пробуджується і не може надивуватися, що нічого не було страшного.	αὐτὸς κατευθυνεῖ βουλὴν αὐτοῦ καὶ ἐπιστήμην καὶ ἐν τοῖς ἀποκρύφοις αὐτοῦ διανοηθήσεται·
8	8
Хоч це буває з усякою плоттю, від людини до худоби, але у грішників у сім разів більше за це.	αὐτὸς ἐκφανεῖ παιδείαν διδασκαλίας αὐτοῦ καὶ ἐν νόμῳ διαθήκης Κυρίου καυχήσεται.
9	9
Смерть, убивство, сварка, меч, нещастя, голод, руйнація й удари, —	αἰνέσουσι τὴν σύνεσιν αὐτοῦ πολλοί, ἕως τοῦ αἰῶνος οὐκ ἐξαλειφθήσεται· οὐκ ἀποστήσεται τὸ μνημόσυνον αὐτοῦ, καὶ ὄνομα αὐτοῦ ζήσεται εἰς γενεὰς γενεῶν.
10	10
усе це — для беззаконних; і потоп був для них.	τὴν σοφίαν αὐτοῦ διηγήσονται ἔθνη, καὶ τὸν ἔπαινον αὐτοῦ ἐξαγγελεῖ ἐκκλησία.
11	11
Усе, що від землі, повертається у землю, і що з води, повертається у море.	ἐὰν ἐμμείνῃ, ὄνομα καταλείψει ἢ χίλιοι, καὶ ἐὰν ἀναπαύσηται, ἐμποιήσει αὐτῷ.
12	12
Усякий подарунок і несправедливість будуть знищені, а вірність буде стояти повік.	῎Ετι διανοηθεὶς ἐκδιηγήσομαι καὶ ὡς διχομηνία ἐπληρώθην.
13	13
Маєтки несправедливих, як потік, висохнуть і, як сильний грім при заливному дощі, прогримлять.	εἰσακούσατέ μου, υἱοὶ ὅσιοι, καὶ βλαστήσατε ὡς ρόδον φυόμενον ἐπὶ ρεύματος ὑγροῦ
14	14
Хто відкриває руку, той буває веселий; а злочинці остаточно загинуть.	καὶ ὡς λίβανος εὐωδιάσατε ὀσμὴν καὶ ἀνθήσατε ἄνθος ὡς κρίνον, διάδοτε ὀσμὴν καὶ αἰνέσατε ᾆσμα. εὐλογήσατε Κύριον ἐπὶ πᾶσι τοῖς ἔργοις,
15	15
Нащадки нечестивих не примножать гілок, і нечисті корені — на стрімкій скелі:	δότε τῷ ὀνόματι αὐτοῦ μεγαλωσύνην καὶ ἐξομολογήσασθε ἐν αἰνέσει αὐτοῦ, ἐν ᾠδαῖς χειλέων καὶ ἐν κινύραις καὶ οὕτως ἐρεῖτε ἐν ἐξομολογήσει·
16	16
осока біля усякої води і на березі ріки скошується раніше усякої іншої трави.	Τὰ ἔργα Κυρίου πάντα ὅτι καλὰ σφόδρα, καὶ πᾶν πρόσταγμα ἐν καιρῷ αὐτοῦ ἔσται· οὐκ ἔστιν εἰπεῖν· τί τοῦτο; εἰς τί τοῦτο;
17	17
Доброчинність, як рай, повна благословінь, і милостиня перебуває повік.	πάντα γὰρ ἐν καιρῷ αὐτοῦ ζητηθήσεται. ἐν λόγῳ αὐτοῦ ἔστη ὡς θημωνία ὕδωρ, καὶ ἐν ρήματι στόματος αὐτοῦ ἀποδοχεῖα ὑδάτων.
18	18
Життя задоволеного своєю долею і трудівника солодке; але перевершує обох той, хто знаходить скарб.	ἐν προστάγματι αὐτοῦ πᾶσα ἡ εὐδοκία, καὶ οὐκ ἔστιν ὃς ἐλαττώσει τὸ σωτήριον αὐτοῦ.
19	19
Діти і побудова міста увічнюють ім’я, але кращою за те й інше вважається бездоганна дружина.	ἔργα πάσης σαρκὸς ἐνώπιον αὐτοῦ, καὶ οὐκ ἔστι κρυβῆναι ἀπὸ τῶν ὀφθαλμῶν αὐτοῦ.
20	20
Вино і музика веселять серце, але краще за те й інше — любов до мудрости.	ἀπὸ τοῦ αἰῶνος εἰς τὸν αἰῶνα ἐπέβλεψε, καὶ οὐθέν ἐστι θαυμάσιον ἐναντίον αὐτοῦ.
21	21
Сопілка і гуслі роблять приємним спів, але краще за них — приємний язик.	οὐκ ἔστιν εἰπεῖν· τί τοῦτο; εἰς τί τοῦτο; πάντα γὰρ εἰς χρείας αὐτῶν ἔκτισται.
22	22
Приємність і краса бажані для очей твоїх, але більше тієї й іншої — зелень посіву.	ἡ εὐλογία αὐτοῦ ὡς ποταμὸς ἐπεκάλυψε, καὶ ὡς κατακλυσμὸς ξηρὰν ἐμέθυσεν.
23	23
Друг і приятель сходяться часом, але дружина з чоловіком — завжди.	οὕτως ὀργὴν αὐτοῦ ἔθνη κληρονομήσει, ὡς μετέστρεψεν ὕδατα εἰς ἅλμην.
24	24
Брати і покровителі — під час скорботи, але вірніше за тих та інших спасає милостиня.	αἱ ὁδοὶ αὐτοῦ τοῖς ὁσίοις εὐθεῖαι, οὕτως τοῖς ἀνόμοις προσκόμματα.
25	25
Золото і срібло утверджують стопи, але надійнішою за те й інше визнається добра порада.	ἀγαθὰ τοῖς ἀγαθοῖς ἔκτισται ἀπ᾿ ἀρχῆς, οὕτως τοῖς ἁμαρτωλοῖς κακά.
26	26
Багатство і сила підносять серце, але вищий за те — страх Господній:	ἀρχὴ πάσης χρείας εἰς ζωὴν ἀνθρώπου, ὕδωρ, πῦρ, καὶ σίδηρος καὶ ἅλας καὶ σεμίδαλις πυροῦ καὶ μέλι καὶ γάλα, αἷμα σταφυλῆς καὶ ἔλαιον καὶ ἱμάτιον.
27	27
у страху Господньому немає недоліку, і немає потреби шукати при ньому допомоги;	ταῦτα πάντα τοῖς εὐσεβέσιν εἰς ἀγαθά, οὕτως τοῖς ἁμαρτωλοῖς τραπήσεται εἰς κακά.
28	28
страх Господній — як благословенний рай, і наділяє його усякою славою.	ἔστι πνεύματα, ἃ εἰς ἐκδίκησιν ἔκτισται καὶ ἐν θυμῷ αὐτοῦ ἐστερέωσαν μάστιγας αὐτῶν· ἐν καιρῷ συντελείας ἰσχὺν ἐκχεοῦσι καὶ τὸν θυμὸν τοῦ ποιήσαντος αὐτοὺς κοπάσουσι.
29	29
Сину мій! не живи життям убогим: краще померти, ніж просити милостиню.	πῦρ καὶ χάλαζα καὶ λιμὸς καὶ θάνατος, πάντα ταῦτα εἰς ἐκδίκησιν ἔκτισται·
30	30
Хто задивляється на чужий стіл, того життя — не життя: він принижує душу свою чужими стравами;	θηρίων ὀδόντες καὶ σκορπίοι καὶ ἔχεις καὶ ρομφαία ἐκδικοῦσα εἰς ὄλεθρον ἀσεβεῖς·
31	31
але людина розумна і вихована застереже себе від того.	ἐν τῇ ἐντολῇ αὐτοῦ εὐφρανθήσονται καὶ ἐπὶ τῆς γῆς εἰς χρείας ἑτοιμασθήσονται καὶ ἐν τοῖς καιροῖς αὐτῶν οὐ παραβήσονται λόγον.
32	32
У вустах безсоромного солодким здається прохання милостині, але в утробі його вогонь запалає.	διὰ τοῦτο ἐξ ἀρχῆς ἐστηρίχθην καὶ διενοήθην καὶ ἐν γραφῇ ἀφῆκα·
Глава 41	Κεφάλαιο 41

1	1
О, смерте! який гіркий спогад про тебе для людини, яка спокійно живе у своїх володіннях,	ΑΣΧΟΛΙΑ μεγάλη ἔκτισται παντὶ ἀνθρώπῳ καὶ ζυγὸς βαρὺς ἐπὶ υἱοὺς ᾿Αδὰμ ἀφ᾿ ἡμέρας ἐξόδου ἐκ γαστρὸς μητρὸς αὐτῶν ἕως ἡμέρας ἐπιστροφῆς εἰς μητέρα πάντων·
2	2
для людини, яка нічим не заклопотана і в усьому щаслива і ще у силах приймати їжу.	τοὺς διαλογισμοὺς αὐτῶν καὶ φόβον καρδίας, ἐπίνοια προσδοκίας, ἡμέρα τελευτῆς.
3	3
О, смерте! утішний твій вирок для людини, яка бідує і знемагає у силах,	ἀπὸ καθημένου ἐπὶ θρόνου ἐν δόξῃ καὶ ἕως τεταπεινωμένου ἐν γῇ καὶ σποδῷ,
4	4
для старого й обтяженого турботами про все, для того, хто не має надії і втратив терпіння.	ἀπὸ φοροῦντος ὑάκινθον καὶ στέφανον καὶ ἕως περιβαλλομένου ὠμόλινον,
5	5
Не бійся смертного вироку: згадай про предків твоїх і нащадків. Це вирок від Господа над усякою плоттю.	θυμὸς καὶ ζῆλος καὶ ταραχὴ καὶ σάλος καὶ φόβος θανάτου καὶ μηνίαμα καὶ ἔρις· καὶ ἐν καιρῷ ἀναπαύσεως ἐπὶ κοίτης ὕπνος νυκτὸς ἀλλοιοῖ γνῶσιν αὐτοῦ.
6	6
Отже, для чого ти відвертаєшся від того, що благоугодно Всевишньому? чи десять, чи сто, чи тисяча років, —	ὀλίγον ὡς οὐδὲν ἐν ἀναπαύσει, καὶ ἀπ᾿ ἐκείνου ἐν ὕπνοις ὡς ἐν ἡμέρᾳ σκοπιᾶς τεθορυβημένος ἐν ὁράσει καρδίας αὐτοῦ, ὡς ἐκπεφευγὼς ἀπὸ προσώπου πολέμου.
7	7
у пеклі немає дослідження про час життя.	ἐν καιρῷ σωτηρίας αὐτοῦ ἐξηγέρθη καὶ ἀποθαυμάζων εἰς οὐδένα φόβον.
8	8
Діти грішників бувають дітьми огидними і спілкуються з нечестивими.	μετὰ πάσης σαρκὸς ἀπὸ ἀνθρώπου ἕως κτήνους, καὶ ἐπὶ ἁμαρτωλῶν ἑπταπλάσια πρὸς ταῦτα·
9	9
Спадщина дітей грішників загине, і разом з племенем їх буде поширюватися безслав’я.	θάνατος καὶ αἷμα καὶ ἔρις καὶ ρομφαία, ἐπαγωγαί, λιμὸς καὶ σύντριμμα καὶ μάστιξ,
10	10
Нечестивому батькові будуть докоряти діти, тому що через нього вони терплять безслав’я.	ἐπὶ τοὺς ἀνόμους ἐκτίσθη ταῦτα πάντα, καὶ δι᾿ αὐτοὺς ἐγένετο ὁ κατακλυσμός.
11	11
Горе вам, люди нечестиві, які залишили закон Бога Всевишнього!	πάντα, ὅσα ἀπὸ γῆς, εἰς γῆν ἀναστρέφει, καὶ ἀπὸ ὑδάτων εἰς θάλασσαν ἀνακάμπτει.
12	12
Коли ви народжуєтеся, то народжуєтеся на прокляття; і коли помираєте, то одержуєте в наділ свій прокляття.	Πᾶν δῶρον καὶ ἀδικία ἐξαλειφθήσεται, καὶ πίστις εἰς τὸν αἰῶνα στήσεται.
13	13
Усе, що з землі, повернеться у землю: так нечестиві — від прокляття у погибель.	χρήματα ἀδίκων ὡς ποταμὸς ξηρανθήσεται καὶ ὡς βροντὴ μεγάλη ἐν ὑετῷ ἐξηχήσει.
14	14
Плач людей буває про тіла їхні, але грішників і ім’я недобре згладиться.	ἐν τῷ ἀνοῖξαι αὐτὸν χεῖρας εὐφρανθήσεται, οὕτως οἱ παραβαίνοντες εἰς συντέλειαν ἐκλείψουσιν.
15	15
Турбуйся про ім’я, тому що воно буде з тобою довше, ніж багато тисяч золота:	ἔκγονα ἀσεβῶν οὐ πληθύνει κλάδους, καὶ ρίζαι ἀκάθαρτοι ἐπ᾿ ἀκροτόμου πέτρας·
16	16
дням доброго життя є число, але добре ім’я перебуває повік.	ἄχει ἐπὶ παντὸς ὕδατος καὶ χείλους ποταμοῦ πρὸ παντὸς χόρτου ἐκτιλήσεται.
17	17
Дотримуйтеся, діти, настановлення у мирі; а прихована мудрість і скарб невидимий — яка у них користь?	χάρις ὡς παράδεισος ἐν εὐλογίαις, καὶ ἐλεημοσύνη εἰς τὸν αἰῶνα διαμένει.
18	18
Краще людина, яка ховає свою дурість, ніж людина, яка ховає свою мудрість.	Ζωὴ αὐτάρκους ἐργάτου γλυκανθήσεται, καὶ ὑπὲρ ἀμφότερα ὁ εὑρίσκων θησαυρόν.
19	19
Отже, соромтеся того, про що я скажу,	τέκνα καὶ οἰκοδομὴ πόλεως στηρίζουσιν ὄνομα, καὶ ὑπὲρ ἀμφότερα γυνὴ ἄμωμος λογίζεται.
20	20
бо не всякої соромливости добре дотримуватися і не все усіма схвалюється за істиною.	οἶνος καὶ μουσικὰ εὐφραίνουσι καρδίαν, καὶ ὑπὲρ ἀμφότερα ἀγάπησις σοφίας.
21	21
Соромтеся перед батьком і матір’ю блуду, перед начальником і володарем — брехні;	αὐλὸς καὶ ψαλτήριον ἡδύνουσι μέλι, καὶ ὑπὲρ ἀμφότερα γλῶσσα ἡδεῖα.
22	22
перед суддею і князем — злочину, перед зібранням і народом — беззаконня;	χάριν καὶ κάλλος ἐπιθυμήσει ὁ ὀφθαλμός σου, καὶ ὑπὲρ ἀμφότερα χλόην σπόρου.
23	23
перед товаришем і другом — неправди, перед сусідами — крадіжки:	φίλος καὶ ἑταῖρος εἰς καιρὸν ἀπαντῶντες, καὶ ὑπὲρ ἀμφότερα γυνὴ μετὰ ἀνδρός.
24	24
соромтеся цього і перед істиною Бога і завіту Його. Соромся і спирання ліктями на стіл, обману при позичці і віддачі;	ἀδελφοὶ καὶ βοήθεια εἰς καιρὸν θλίψεως, καὶ ὑπὲρ ἀμφότερα ἐλεημοσύνη ρύσεται.
25	25
соромся мовчання перед тими, що вітають, задивляння на розпусну жінку, відвертання лиця від родича,	χρυσίον καὶ ἀργύριον ἐπιστήσουσι πόδα, καὶ ὑπὲρ ἀμφότερα βουλὴ εὐδοκιμεῖται.
26	26
відбирання наділу і дару, помислу на заміжню жінку, залицяння до своєї служниці,	χρήματα καὶ ἰσχὺς ἀνυψώσουσι καρδίαν, καὶ ὑπὲρ ἀμφότερα φόβος Κυρίου· οὐκ ἔστιν ἐν φόβῳ Κυρίου ἐλάττωσις, καὶ οὐκ ἔστιν ἐπιζητῆσαι ἐν αὐτῷ βοήθειαν·
27	27
і не підходь до постелі її;	φόβος Κυρίου ὡς παράδεισος εὐλογίας, καὶ ὑπὲρ πᾶσαν δόξαν ἐκάλυψαν αὐτόν.
28	28
перед друзями соромся слів докірливих, — і після того, як ти дав, не докоряй, —	Τέκνον, ζωὴν ἐπαιτήσεως μὴ βιώσῃς· κρεῖσσον ἀποθανεῖν ἢ ἐπαιτεῖν.
29	29
повторення чуток і розголошення слів таємних. І будеш істинно сором’язливий і придбаєш прихильність усякої людини.	ἀνὴρ βλέπων εἰς τράπεζαν ἀλλοτρίαν, οὐκ ἔστιν αὐτοῦ ὁ βίος ἐν λογισμῷ ζωῆς, ἀλισγήσει ψυχὴν αὐτοῦ ἐν ἐδέσμασιν ἀλλοτρίοις· ἀνὴρ δὲ ἐπιστήμων καὶ πεπαιδευμένος φυλάξεται.
Глава 42	Κεφάλαιο 42

1	1
Не соромся ось чого, і з лицемірности не гріши:	Ω ΘΑΝΑΤΕ, ὡς πικρόν σου τὸ μνημόσυνόν ἐστιν ἀνθρώπῳ εἰρηνεύοντι ἐν τοῖς ὑπάρχουσιν αὐτοῦ ἀνδρὶ ἀπερισπάστῳ καὶ εὐοδουμένῳ ἐν πᾶσι καὶ ἔτι ἰσχύοντι ἐπιδέξασθαι τροφήν.
2	2
не соромся точного виконання закону Всевишнього і завіту, і суду, щоб учинити правосуддя нечестивому,	ὦ θάνατε, καλόν σου τὸ κρίμα ἐστὶν ἀνθρώπῳ ἐπιδεομένῳ καὶ ἐλασσουμένῳ ἰσχύϊ, ἐσχατογήρῳ καὶ περισπωμένῳ περὶ πάντων καὶ ἀπειθοῦντι καὶ ἀπολωλεκότι ὑπομονήν.
3	3
суперечки між товаришем і сторонніми і надання спадщини друзям,	μὴ εὐλαβοῦ κρίμα θανάτου, μνήσθητι προτέρων σου καὶ ἐσχάτων·
4	4
точности у вазі і мірах, — чи багато, чи мало придбаєш, —	τοῦτο τὸ κρίμα παρὰ Κυρίου πάσῃ σαρκί, καὶ τί ἀπαναίνῃ ἐν εὐδοκίᾳ ῾Υψίστου; εἴτε δέκα εἴτε ἑκατὸν εἴτε χίλια ἔτη, οὐκ ἔστιν ἐν ᾅδου ἐλεγμὸς ζωῆς.
5	5
неупереджености у купівлі і продажу і суворого виховання дітей, і — скривавити ребро злому рабові.	Τέκνα βδελυκτὰ γίνεται τέκνα ἁμαρτωλῶν καὶ συναναστρεφόμενα παροικίαις ἀσεβῶν.
6	6
При злій дружині добре мати печатку, і, де багато рук, там замикай.	τέκνων ἁμαρτωλῶν ἀπολεῖται κληρονομία, καὶ μετὰ τοῦ σπέρματος αὐτῶν ἐνδελεχιεῖ ὄνειδος.
7	7
Коли щось видаєш, видавай за рахунком і вагою і роби всяку видачу і приймання за записом.	πατρὶ ἀσεβεῖ μέμψεται τέκνα, ὅτι δι᾿ αὐτὸν ὀνειδισθήσονται.
8	8
Не соромся напоумляти нерозумного і дурного, і старого, який змагається з молодими: і будеш істинно благовихованим і заслужиш схвалення від усякої людини.	οὐαὶ ὑμῖν, ἄνδρες ἀσεβεῖς, οἵτινες ἐγκατελίπετε νόμον Θεοῦ ῾Υψίστου·
9	9
Дочка для батька — таємна постійна турбота, і піклування про неї відганяє сон: у юності її — як би не відцвіла, а у заміжжі — як би не стала гидкою;	καὶ ἐὰν γεννηθῆτε, εἰς κατάραν γεννηθήσεσθε, καὶ ἐὰν ἀποθάνητε, εἰς κατάραν μερισθήσεσθε.
10	10
у дівоцтві — як би не осквернилася і не зробилася вагітною у батьківському домі, у заміжжі — щоб не порушила подружньої вірности й у співжитті з чоловіком не залишилася неплідною.	πάντα ὅσα ἐκ γῆς, εἰς γῆν ἀπελεύσεται, οὕτως ἀσεβεῖς ἀπὸ κατάρας εἰς ἀπώλειαν.
11	11
Над безсоромною дочкою посиль нагляд, щоб вона не зробила тебе посміховиськом для ворогів, притчею у місті і докором у народі й не осоромила тебе перед громадою.	Πένθος ἀνθρώπων ἐν σώμασιν αὐτῶν, ὄνομα δὲ ἁμαρτωλῶν οὐκ ἀγαθὸν ἐξαλειφθήσεται.
12	12
Не дивися на красу людини і не сиди серед жінок:	φρόντισον περὶ ὀνόματος, αὐτὸ γάρ σοι διαμένει ἢ χίλιοι μεγάλοι θησαυροὶ χρυσίου.
13	13
бо як з одягу виходить міль, так від жінки — лукавство жіноче.	ἀγαθῆς ζωῆς ἀριθμὸς ἡμερῶν, καὶ ἀγαθὸν ὄνομα εἰς αἰῶνα διαμενεῖ.
14	14
Краще злий чоловік, ніж ласкава жінка, — жінка, яка соромить до ганьблення.	παιδείαν ἐν εἰρήνῃ συντηρήσατε, τέκνα· σοφία δὲ κεκρυμμένη καὶ θησαυρὸς ἀφανής, τίς ὠφέλεια ἐν ἀμφοτέροις;
15	15
Згадаю тепер про діла Господа і розповім про те, що я бачив. За словом Господа явилися діла Його:	κρείσσων ἄνθρωπος ἀποκρύπτων τὴν μωρίαν αὐτοῦ ἢ ἄνθρωπος ἀποκρύπτων τὴν σοφίαν αὐτοῦ.
16	16
осяйне сонце дивиться на усе, і всі діла його повні слави Господньої.	τοιγαροῦν ἐντράπητε ἐπὶ τῷ ρήματί μου· οὐ γάρ ἐστι πᾶσαν αἰσχύνην διαφυλάξαι καλόν, καὶ οὐ πάντα πᾶσιν ἐν πίστει εὐδοκιμεῖται.
17	17
І святим не надав Господь провіщати про усі чудеса Його, які утвердив Господь Вседержитель, щоб вселенна стояла твердо на славу Його.	αἰσχύνεσθε ἀπὸ πατρὸς καὶ μητρὸς περὶ πορνείας καὶ ἀπὸ ἡγουμένου καὶ δυνάστου περὶ ψεύδους,
18	18
Він проникає у безодню і серце і бачить усі звивини їх; бо Господь знає усяке відання і прозирає знання віку,	ἀπὸ κριτοῦ καὶ ἄρχοντος περὶ πλημμελείας, ἀπὸ συναγωγῆς καὶ λαοῦ περὶ ἀνομίας,
19	19
звіщаючи минуле і майбутнє і відкриваючи сліди потаємного;	ἀπὸ κοινωνοῦ καὶ φίλου περὶ ἀδικίας καὶ ἀπὸ τόπου, οὗ παροικεῖς, περὶ κλοπῆς,
20	20
не оминає Його ніяка думка і не утаїться від Нього жодне слово.	ἀπὸ ἀληθείας Θεοῦ καὶ διαθήκης καὶ ἀπὸ πήξεως ἀγκῶνος ἐπ᾿ ἄρτοις,
21	21
Він улаштував великі діла Своєї премудрости і перебуває раніше віку і повік;	ἀπὸ σκορακισμοῦ λήψεως καὶ δόσεως καὶ ἀπὸ ἀσπαζομένων περὶ σιωπῆς,
22	22
Він не збільшився і не зменшився і не потребував ніякого радника.	ἀπὸ ὁράσεως γυναικὸς ἑταίρας καὶ ἀπὸ ἀποστροφῆς προσώπου συγγενοῦς,
23	23
Як жадані усі діла Його, хоча ми можемо бачити їх як тільки іскри!	ἀπὸ ἀφαιρέσεως μερίδος καὶ δόσεως καὶ ἀπὸ κατανοήσεως γυναικὸς ὑπάνδρου,
24	24
Усі вони живуть і перебувають повік для усяких потреб і всі підкорюються Йому.	ἀπὸ περιεργείας παιδίσκης αὐτοῦ, καὶ μὴ ἐπιστῇς ἐπὶ τὴν κοίτην αὐτῆς·
25	25
Усі вони — удвічі, одне навпроти одного, і нічого не створив Він недосконалим:	ἀπὸ φίλων περὶ λόγων ὀνειδισμοῦ, καὶ μετὰ τὸ δοῦναι μὴ ὀνείδιζε,
26	26
одне підтримує благо іншого, — і хто насититься видінням слави Його?	ἀπὸ δευτερώσεως καὶ λόγου ἀκοῆς, καὶ ἀπὸ ἀποκαλύψεων λόγων κρυφίων·
Глава 43	Κεφάλαιο 43

1	1
Велич висоти, твердь чистоти, вигляд неба у славному явленні!	ΜΗ περὶ τούτων αἰσχυνθῇς, καὶ μὴ λάβῃς πρόσωπον τοῦ ἁμαρτάνειν·
2	2
Сонце, коли воно являється, звіщає про них при сході: дивне створіння, діло Всевишнього!	περὶ νόμου ῾Υψίστου καὶ διαθήκης καὶ περὶ κρίματος δικαιῶσαι τὸν ἀσεβῆ,
3	3
У полудень воно висушує землю, і перед жаром його хто встоїть?	περὶ λόγου κοινωνοῦ καὶ ὁδοιπόρων καὶ περὶ δόσεως κληρονομίας ἑταίρων,
4	4
Розпалюють горнило для робіт плавильних, але утричі сильніше сонце палить гори: дихаючи полум’ям вогню і блискаючи промінням, воно засліплює очі.	περὶ ἀκριβείας ζυγοῦ καὶ σταθμίων, περὶ κτήσεως πολλῶν καὶ ὀλίγων,
5	5
Великий Господь, Який створив його, і за словом Його воно поспішно пробігає путь свою.	περὶ διαφόρου πράσεως ἐμπόρων καὶ περὶ παιδείας τέκνων πολλῆς καὶ οἰκέτῃ πονηρῷ πλευρὰν αἱμάξαι.
6	6
І місяць усім у свій час служить вказівкою часів і знаменням віку:	ἐπὶ γυναικὶ πονηρᾷ καλὸν σφραγίς, καὶ ὅπου χεῖρες πολλαί, κλεῖσον·
7	7
від місяця — вказівка свята; світло його зменшується після досягнення ним повноти;	ὃ ἐὰν παραδίδως, ἐν ἀριθμῷ καὶ σταθμῷ, καὶ δόσις καὶ λῆψις, πάντα ἐν γραφῇ·
8	8
місяць називається за ім’ям його; він дивно зростає у своїй зміні;	περὶ παιδείας ἀνοήτου καὶ μωροῦ καὶ ἐσχατογήρου κρινομένου πρὸς νέους· καὶ ἔσῃ πεπαιδευμένος ἀληθινῶς καὶ δεδοκιμασμένος ἔναντι παντὸς ζῶντος.
9	9
це — глава вишніх устроїв; він сяє на тверді небесній;	Θυγάτηρ πατρὶ ἀπόκρυφος ἀγρυπνία, καὶ ἡ μέριμνα αὐτῆς ἀφιστᾷ ὕπνον· ἐν νεότητι αὐτῆς μήποτε παρακμάσῃ, καὶ συνῳκηκυῖα μήποτε μισηθῇ·
10	10
краса неба, слава зірок, блискуча прикраса, владика на висотах!	ἐν παρθενίᾳ μήποτε βεβηλωθῇ καὶ ἐν τοῖς πατρικοῖς αὐτῆς ἔγκυος γένηται· μετὰ ἀνδρὸς οὖσα μήποτε παραβῇ, καὶ συνῳκηκυῖα, μήποτε στειρωθῇ.
11	11
За словом Святого зірки стоять за чином і не втомлюються на варті своїй.	ἐπὶ θυγατρὶ ἀδιατρέπτῳ στερέωσον φυλακήν, μήποτε ποιήσῃ σε ἐπίχαρμα ἐχθροῖς, λαλιὰν ἐν πόλει καὶ ἔκκλητον λαοῦ, καὶ καταισχύνῃ σε ἐν πλήθει πολλῶν.
12	12
Глянь на веселку, і прослав Творця її: прекрасна вона в сяйві своєму!	παντὶ ἀνθρώπῳ μὴ ἔμβλεπε ἐν κάλλει καὶ ἐν μέσῳ γυναικῶν μὴ συνέδρευε·
13	13
Величним кругом своїм вона обіймає небо; руки Всевишнього розпростерли її.	ἀπὸ γὰρ ἱματίων ἐκπορεύεται σὴς καὶ ἀπὸ γυναικὸς πονηρία γυναικός.
14	14
Повелінням Його швидко сиплеться сніг, і миттєво блискають блискавки суду Його.	κρείσσων πονηρία ἀνδρὸς ἢ ἀγαθοποιὸς γυνή, καὶ γυνὴ καταισχύνουσα εἰς ὀνειδισμόν.
15	15
Відкриваються скарбниці і вилітають з них хмари, як птахи.	Μνησθήσομαι δὴ τὰ ἔργα Κυρίου, καὶ ἃ ἑώρακα ἐκδιηγήσομαι· ἐν λόγοις Κυρίου τὰ ἔργα αὐτοῦ.
16	16
Могутністю Своєю Він зміцнює хмари, і розбиваються камені граду;	ἥλιος φωτίζων κατὰ πᾶν ἐπέβλεψε, καὶ τῆς δόξης αὐτοῦ πλῆρες τὸ ἔργον αὐτοῦ.
17	17
від погляду Його стрясаються гори, і з волі Його віє південний вітер.	οὐκ ἐνεποίησε τοῖς ἁγίοις Κύριος ἐκδιηγήσασθαι πάντα τὰ θαυμάσια αὐτοῦ, ἃ ἐστερέωσε Κύριος ὁ παντοκράτωρ στηριχθῆναι ἐν δόξῃ αὐτοῦ τὸ πᾶν.
18	18
Голос грому Його приводить у тремтіння землю, і північна буря і вихор.	ἄβυσσον καὶ καρδίαν ἐξίχνευσε καὶ ἐν πανουργεύμασιν αὐτῶν διενοήθη· ἔγνω γὰρ ὁ Κύριος πᾶσαν εἴδησιν καὶ ἐνέβλεψεν εἰς σημεῖον αἰῶνος,
19	19
Він сипле сніг подібно до того, як летять униз крилаті, і спадання його — як опускається сарана;	ἀπαγγέλλων τὰ παρεληλυθότα καὶ ἐπεσόμενα καὶ ἀποκαλύπτων ἴχνη ἀποκρύφων.
20	20
красі білизни його дивується око, і паданню його дивується серце.	οὐ παρῆλθεν αὐτὸν πᾶν διανόημα, οὐκ ἐκρύβη ἀπ᾿ αὐτοῦ οὐδὲ εἷς λόγος.
21	21
І як сіль, розсипає Він по землі іній, який, замерзаючи, стає гострим.	τὰ μεγαλεῖα τῆς σοφίας αὐτοῦ ἐκόσμησε, καὶ ὡς ἔστι πρὸ τοῦ αἰῶνος καὶ εἰς τὸν αἰῶνα· οὔτε προσετέθη οὔτε ἠλαττώθη, καὶ οὐ προσεδεήθη οὐδενὸς συμβούλου.
22	22
Подме північний холодний вітер, — і з води робиться лід: він розстилається на всякому вмістилищі вод, і вода одягається ніби у лати;	ὡς πάντα τὰ ἔργα αὐτοῦ ἐπιθυμητὰ καὶ ὡς σπινθῆρός ἐστι θεωρῆσαι.
23	23
покриває гори, і спалює пустелю, і, як вогонь, обпалює траву.	πάντα ταῦτα ζῇ καὶ μένει εἰς τὸν αἰῶνα ἐν πάσαις χρείαις, καὶ πάντα ὑπακούει.
24	24
Але швидким зціленням усьому служить туман; роса, яка з’являється, прохолоджує від спеки.	πάντα δισσά, ἓν κατέναντι τοῦ ἑνός, καὶ οὐκ ἐποίησεν οὐδὲν ἐλλεῖπον·
25	25
Повелінням Своїм Господь приборкує безодню і насаджує на ній острови.	ἓν τοῦ ἑνὸς ἐστερέωσε τὰ ἀγαθά, καὶ τίς πλησθήσεται ὁρῶν δόξαν αὐτοῦ;
26
Ті, що плавають по морю, розповідають про небезпеку на ньому, і ми дивуємося тому, що чуємо вухами нашими:
27
бо там надзвичайні і дивні діла, різноманітність усяких тварин, роди чудовиськ.
28
Через Нього усе успішно досягає свого призначення, і усе тримається словом Його.
29
Багато чого можемо ми сказати, і однак же не осягнемо Його, і кінець слів: Він є усе.
30
Де візьмемо силу, щоб прославити Його? бо Він вище за всі діла Свої.
31
Страшний Господь і дуже великий, і дивна могутність Його!
32
Прославляючи Господа, звеличуйте Його, скільки можете, але і потім Він буде величнішим;
33
і величаючи Його, додайте сили: але не трудіться, тому що не осягнете.
34
Хто бачив Його, і пояснить? і хто прославить Його, як Він є?
35
Багато приховано, що набагато більше за це; бо ми бачимо малу частину діл Його.
36
Усе створив Господь, і благочестивим дарував мудрість.
Глава 44	Κεφάλαιο 44

1	1
Тепер звеличимо славних мужів і батьків нашого роду:	ΓΑΥΡΙΑΜΑ ὕψους στερέωμα καθαριότητος, εἶδος οὐρανοῦ ἐν ὁράματι δόξης.
2	2
багато славного Господь являв через них, велич Свою від віку;	ἥλιος ἐν ὀπτασίᾳ διαγγέλων ἐν ἐξόδῳ, σκεῦος θαυμαστόν, ἔργον ῾Υψίστου.
3	3
це були володарі у царствах своїх і мужі, славетні силою; вони давали розумні поради, звіщали у пророцтвах;	ἐν μεσημβρίᾳ αὐτοῦ ἀναξηραίνει χώραν, καὶ ἐναντίον καύματος αὐτοῦ τίς ὑποστήσεται;
4	4
вони були керівниками народу у нарадах і у книжному навчанні.	κάμινον φυσῶν ἐν ἔργοις καύματος, τριπλασίως ἥλιος ἐκκαίων ὄρη· ἀτμίδας πυρώδεις ἐκφυσῶν καὶ ἐκλάμπων ἀκτῖνας ἀμαυροῖ ὀφθαλμούς.
5	5
Мудрі слова були у повчанні їх; вони винайшли музичні лади і написали гімни;	μέγας Κύριος ὁ ποιήσας αὐτόν, καὶ ἐν λόγοις αὐτοῦ κατέσπευσε πορείαν.—
6	6
люди багаті, обдаровані силою, вони мирно жили в оселях своїх.	Καὶ ἡ σελήνη ἐν πᾶσιν εἰς καιρὸν αὐτῆς, ἀνάδειξιν χρόνων καὶ σημεῖον αἰῶνος.
7	7
Усі вони були шановані між племенами своїми і у дні свої були славою.	ἀπὸ σελήνης σημεῖον ἑορτῆς, φωστὴρ μειούμενος ἐπὶ συντελείας.
8	8
Є між ними такі, які залишили після себе ім’я для звіщення їх похвали, — і є такі, про яких не залишилося пам’яті, які зникли, ніби не існували, і зробилися, ніби не було їх, і діти їхні після них.	μὴν κατὰ τὸ ὄνομα αὐτῆς ἐστιν, αὐξανομένη θαυμαστῶς ἐν ἀλλοιώσει, σκεῦος παρεμβολῶν ἐν ὕψει, ἐν στερεώματι οὐρανοῦ ἐκλάμπων.
9	9
Але то були мужі милости, праведні справи яких не забуваються;	κάλλος οὐρανοῦ, δόξα ἄστρων, κόσμος φωτίζων ἐν ὑψίστοις Κυρίου·
10	10
у сімені їх перебуває добра спадщина; нащадки їх — у завітах;	ἐν λόγοις ἁγίου στήσονται κατὰ κρίμα καὶ οὐ μὴ ἐκλυθῶσιν ἐν φυλακαῖς αὐτῶν.
11	11
сім’я їх буде твердим, і діти їхні — заради них;	ἰδὲ τόξον καὶ εὐλόγησον τὸν ποιήσαντα αὐτό, σφόδρα ὡραῖον ἐν τῷ αὐγάσματι αὐτοῦ·
12	12
сім’я їх перебуватиме до віку, і слава їх не знищиться;	ἐγύρωσεν οὐρανὸν ἐν κυκλώσει δόξης, χεῖρες ῾Υψίστου ἐτάνυσαν αὐτό.—
13	13
тіла їхні поховані у мирі, й імена їхні живуть у роди;	Προστάγματι αὐτοῦ κατέσπευσε χιόνα καὶ ταχύνει ἀστραπὰς κρίματος αὐτοῦ.
14	14
народи будуть розповідати про їх мудрість, а Церква буде звіщати їх хвалу.	διὰ τοῦτο ἠνεῴχθησαν θησαυροί, καὶ ἐξέπτησαν νεφέλαι ὡς πετεινά·
15	15
Енох догодив Господу і був узятий на небо, — образ покаяння для усіх родів.	ἐν μεγαλείῳ αὐτοῦ ἴσχυσε νεφέλας, καὶ διεθρύβησαν λίθοι χαλάζης·
16	16
Ной виявився досконалим, праведним; під час гніву він був умилостивленням;	καὶ ἐν ὀπτασίαις αὐτοῦ σαλευθήσεται ὄρη, ἐν θελήματι πνεύσεται νότος.
17	17
тому зробився залишком на землі, коли був потоп;	φωνὴ βροντῆς αὐτοῦ ὠδίνησε γῆν καὶ καταιγὶς Βορέου καὶ συστροφὴ πνεύματος.
18	18
з ним укладений був вічний завіт, що ніяка плоть не знищиться більше потопом.	ὡς πετεινὰ καθιπτάμενα πάσσει χιόνα, καὶ ὡς ἀκρὶς καταλύουσα ἡ κατάβασς αὐτῆς· κάλλος λευκότητος αὐτῆς ἐκθαυμάσει ὀφθαλμός, καὶ ἐπὶ τοῦ ὑετοῦ αὐτῆς ἐκστήσεται καρδία.
19	19
Авраам — великий батько безлічі народів, і не було подібного до нього у славі;	καὶ πάχνην ὡς ἅλα ἐπὶ γῆς χέει, καὶ παγεῖσα γίνεται σκολόπων ἄκρα.
20	20
він зберіг закон Всевишнього і був у завіті з Ним,	ψυχρὸς ἄνεμος Βορέης πνεύσει, καὶ παγήσεται κρύσταλλος ἐφ᾿ ὕδατος· ἐπὶ πᾶσαν συναγωγὴν ὕδατος καταλύσει, καὶ ὡς θώρακα ἐνδύσεται τὸ ὕδωρ.
21	21
і на своїй плоті утвердив завіт й у випробуванні виявився вірним;	καταφάγεται ὄρη καὶ ἔρημον ἐκκαύσει καὶ ἀποσβέσει χλόην ὡς πῦρ.
22	22
тому Господь з клятвою обіцяв йому, що у сімені його благословляться усі народи;	ἴασις πάντων κατὰ σπουδὴν ὁμίχλη, δρόσος ἀπαντῶσα ἀπὸ καύσωνος ἱλαρώσει.—
23	23
обіцяв примножити його як порох землі, і піднести сім’я його як зірки, і дати їм спадщину від моря до моря і від ріки до краю землі.	Λογισμῷ αὐτοῦ ἐκόπασεν ἄβυσσον, καὶ ἐφύτευσεν ἐν αὐτῇ νήσους.
24	24
Й Ісааку заради Авраама, батька його, Він також підтвердив благословення усіх людей і завіт;	οἱ πλέοντες τὴν θάλασσαν διηγοῦνται τὸν κίνδυνον αὐτῆς, καὶ ἀκοαῖς ὠτίων ἡμῶν θαυμάζομεν.
25	25
і воно ж спочило на голові Якова:	καὶ ἐκεῖ τὰ παράδοξα καὶ θαυμάσια ἔργα, ποικιλία παντὸς ζῴου, κτίσις κητῶν.
26	26
Він ущедрив його Своїми благословеннями і дав йому у спадщину землю, і відокремив ділянки її і розділив між дванадцятьма колінами.	δι᾿ αὐτὸν εὐοδοῖ ἄγγελος αὐτοῦ, καὶ ἐν λόγῳ αὐτοῦ σύγκειται πάντα.
27	27
І вивів від нього мужа милости, який придбав любов у очах усякої плоті,	Πολλὰ ἐροῦμεν καὶ οὐ μὴ ἐφικώμεθα, καὶ συντέλεια λόγων· τὸ πᾶν ἐστιν αὐτός.
Глава 45	Κεφάλαιο 45

1	1
улюбленого Богом і людьми Мойсея, якого пам’ять благословенна.	ΠΑΤΕΡΩΝ ΥΜΝΟΣ.— Αἰνέσωμεν δὴ ἄνδρας ἐνδόξους καὶ τοὺς πατέρας ἡμῶν τῇ γενέσει.
2	2
Він зрівняв його у славі зі святими і звеличив його ділами на страх ворогам;	πολλὴν δόξαν ἔκτισεν ὁ Κύριος, τὴν μεγαλωσύνην αὐτοῦ ἀπ᾿ αἰῶνος.
3	3
Він його словом припиняв дивні знамення, прославив його перед лицем царів, давав через нього повеління до народу його і показав йому від слави Своєї.	κυριεύοντες ἐν ταῖς βασιλείαις αὐτῶν καὶ ἄνδρες ὀνομαστοὶ ἐν δυνάμει· βουλεύοντες ἐν συνέσει αὐτῶν, ἀπηγγελκότες ἐν προφητείαις·
4	4
За вірність і лагідність його Він освятив його, обрав Собі з усіх людей,	ἡγούμενοι λαοῦ ἐν διαβουλίοις καὶ συνέσει γραμματείας λαοῦ, σοφοὶ λόγοι ἐν παιδείᾳ αὐτῶν·
5	5
сподобив його чути голос Його, увів його у морок	ἐκζητοῦντες μέλη μουσικῶν καὶ διηγούμενοι ἔπη ἐν γραφῇ·
6	6
і дав йому лицем до лиця заповіді, закон життя і відання, щоб він навчив Якова завіту й Ізраїля — постановам Його.	ἄνδρες πλούσιοι κεχορηγημένοι ἰσχύϊ, εἰρηνεύοντες ἐν παροικίαις αὐτῶν·
7	7
Він підняв Аарона, подібного до нього святого, брата його, з коліна Левіїного, —	πάντες οὗτοι ἐν γενεαῖς ἐδοξάσθησαν, καὶ ἐν ταῖς ἡμέραις αὐτῶν καύχημα.
8	8
уклав з ним вічний завіт і дав йому священство у народі; Він благословив його особливою прикрасою й оперезав його поясом слави;	εἰσὶν αὐτῶν οἳ κατέλιπον ὄνομα τοῦ ἐκδιηγήσασθαι ἐπαίνους·
9	9
Він наділив його вищою прикрасою й облачив його в багатий одяг:	καὶ εἰσὶν ὧν οὐκ ἔστι μνημόσυνον καὶ ἀπώλοντο ὡς οὐχ ὑπάρξαντες καὶ ἐγένοντο ὡς οὐ γεγονότες καὶ τὰ τέκνα αὐτῶν μετ᾿ αὐτούς.
10	10
у спідній одяг, в подир та ефод;	ἀλλ᾿ ἢ οὗτοι ἄνδρες ἐλέους, ὧν αἱ δικαιοσύναι οὐκ ἐπελήσθησαν·
11	11
і оточив його золотими яблуками і дуже багатьма дзвіночками, щоб при ходінні його вони видавали звук, щоб зробити чутним у храмі дзвін для нагадування синам народу Його;	μετὰ τοῦ σπέρματος αὐτῶν διαμενεῖ ἀγαθὴ κληρονομία, ἔκγονα αὐτῶν·
12	12
наділив його одежею святою із золота і гіацинтової вовни і крученого висону мистецької роботи, словом суду, уримом і тумимом,	ἐν ταῖς διαθήκαις ἔστη σπέρμα αὐτῶν καὶ τὰ τέκνα αὐτῶν δι᾿ αὐτούς·
13	13
червленим тканням майстерної роботи, коштовними каменями, вирізаними як на печатці, у золотій оправі гранувальної роботи, з вирізаними на пам’ять накресленнями імен за числом колін Ізраїлевих;	ἕως αἰῶνος μενεῖ σπέρμα αὐτῶν, καὶ ἡ δόξα αὐτῶν οὐκ ἐξαλειφθήσεται·
14	14
на кидарі його — золотий вінець, знамення святині, слава достоїнства: велична прикраса, діло мистецтва, приємна для очей.	τὰ σώματα αὐτῶν ἐν εἰρήνῃ ἐτάφη, καὶ τὸ ὄνομα αὐτῶν ζῇ εἰς γενεάς·
15	15
Раніше нього не було цього від віку:	σοφίαν αὐτῶν διηγήσονται λαοί, καὶ τὸν ἔπαινον ἐξαγγέλλει ἐκκλησία.
16	16
хто не належав до його племені, не одягався так, тільки сини його і нащадки його в усі часи.	᾿Ενὼχ εὐηρέστησε Κυρίῳ καὶ μετετέθη, ὑπόδειγμα μετανοίας ταῖς γενεαῖς.
17	17
Жертви їх приносяться щодня, завжди по двічі.	Νῶε εὑρέθη τέλειος δίκαιος, ἐν καιρῷ ὀργῆς ἐγένετο ἀντάλλαγμα· διὰ τοῦτον ἐγενήθη κατάλειμμα τῇ γῇ, ὅτε ἐγένετο κατακλυσμός·
18	18
Мойсей наповнив руки його і помазав його святим єлеєм:	διαθῆκαι αἰῶνος ἐτέθησαν πρὸς αὐτόν, ἵνα μὴ ἐξαλειφθῇ κατακλυσμῷ πᾶσα σάρξ.—
19	19
йому постановлено у вічний завіт і сімені його на дні неба, щоб вони служили Йому і разом священнодіяли і благословляли народ Його ім’ям Його;	῾Αβραὰμ μέγας πατὴρ πλήθους ἐθνῶν, καὶ οὐχ εὑρέθη ὅμοιος ἐν τῇ δόξῃ·
20	20
Він обрав його з усіх живих, щоб приносити Господу жертву, куріння і пахощі у пам’ять умилостивлення за народ свій;	ὃς συνετήρησε νόμον ῾Υψίστου καὶ ἐγένετο ἐν διαθήκῃ μετ᾿ αὐτοῦ· ἐν σαρκὶ αὐτοῦ ἔστησε διαθήκην καὶ ἐν πειρασμῷ εὑρέθη πιστός.
21	21
Він дав йому Свої заповіді і владу у постановах судових, щоб навчати Якова одкровень і наставляти Ізраїля у законі Його.	διὰ τοῦτο ἐν ὅρκῳ ἔστησεν αὐτῷ ἐνευλογηθῆναι ἔθνη ἐν τῷ σπέρματι αὐτοῦ, πληθῦναι αὐτὸν ὡς χοῦν τῆς γῆς καὶ ὡς ἄστρα ἀνυψῶσαι τὸ σπέρμα αὐτοῦ καὶ κατακληρονομῆσαι αὐτοὺς ἀπὸ θαλάσσης ἕως θαλάσσης καὶ ἀπὸ ποταμοῦ ἕως ἄκρου γῆς.
22	22
Повстали проти нього чужі, і позаздрили йому у пустелі люди, які пристали до Дафана й Авирона, і збіговисько Корея у люті і гніві;	καὶ ἐν τῷ ᾿Ισαὰκ ἔστησεν οὕτως διὰ ῾Αβραὰμ τὸν πατέρα αὐτοῦ εὐλογίαν πάντων ἀνθρώπων καὶ διαθήκην
23	23
Господь побачив і Йому неугодне було це, — і вони загинули від люті гніву.	καὶ κατέπαυσεν ἐπὶ κεφαλὴν ᾿Ιακώβ. ἐπέγνω αὐτὸν ἐν εὐλογίαις αὐτοῦ καὶ ἔδωκεν αὐτῷ ἐν κληρονομίᾳ· καὶ διέστειλε μερίδας αὐτοῦ, ἐν φυλαῖς ἐμέρισε δεκαδύο.
24
Він учинив над ними чудо, знищивши їх полум’ям вогню Свого.
25
І примножив славу Аарона і дав йому спадщину — відділив їм початки плодів:
26
насамперед підготував їм хліб для насичення, бо вони їдять і жертви Господні, які Він дав йому і сімені його;
27
але він не повинен мати спадщини на землі народу і немає йому наділу між народом, тому що Він Сам наділ і спадщина його.
28
Також і Финеєс, син Єлеазара, третій за славою, тому що він ревнував за страх Господній і, при відпадінні народу, устояв у доброму настрої душі своєї й умилостивив Господа до Ізраїля;
29
тому укладено з ним завіт миру, щоб бути йому предстоятелем святих і народу свого, щоб йому і сімені його належало достоїнство священства навіки.
30
Як за завітом з Давидом, сином Ієссея з коліна Іудиного, царська спадщина переходила від сина до сина, так спадщина священства належала Аарону і сімені його.
31
Нехай дасть нам Бог мудрість у нашому серці — судити народ Його справедливо, щоб не загинули блага їх і слава їх перебувала у роди їх.
Глава 46	Κεφάλαιο 46

1	1
Сильний був у битвах Ісус Навин і був спадкоємцем Мойсея у пророцтвах.	ΚΑΙ ἐξήγαγεν ἐξ αὐτοῦ ἄνδρα ἐλέους εὑρίσκοντα χάριν ἐν ὀφθαλμοῖς πάσης σαρκός, ἠγαπημένον ὑπὸ Θεοῦ καὶ ἀνθρώπων, Μωυσῆν, οὗ τὸ μνημόσυνον ἐν εὐλογίαις·
2	2
Відповідно до імені свого, він був великий у спасінні обраних Божих, коли мстився повсталим ворогам, щоб ввести Ізраїля у спадщину його.	ὡμοίωσεν αὐτὸν δόξῃ ἁγίων καὶ ἐμεγάλυνεν αὐτὸν ἐν φόβοις ἐχθρῶν·
3	3
Як він прославився, коли підняв руки свої і простяг меч на міста!	ἐν λόγοις αὐτοῦ σημεῖα κατέπαυσεν, ἐδόξασεν αὐτὸν κατὰ πρόσωπον βασιλέων· ἐνετείλατο αὐτῷ πρὸς λαὸν αὐτοῦ καὶ ἔδειξεν αὐτῷ τῆς δόξης αὐτοῦ·
4	4
Хто раніше нього так стояв? Бо він вів битви Господні.	ἐν πίστει καὶ πραΰτητι αὐτὸν ἡγίασεν, ἐξελέξατο αὐτὸν ἐκ πάσης σαρκός·
5	5
Чи не його рукою зупинене було сонце, і один день був наче два?	ἠκούτισεν αὐτὸν τῆς φωνῆς αὐτοῦ καὶ εἰσήγαγεν αὐτὸν εἰς τὸν γνόφον καὶ ἔδωκεν αὐτῷ κατὰ πρόσωπον ἐντολάς, νόμον ζωῆς καὶ ἐπιστήμης διδάξαι τὸν ᾿Ιακὼβ διαθήκην καὶ κρίματα αὐτοῦ τὸν ᾿Ισραήλ.—
6	6
Він воззвав до Всевишнього Владики, коли з усіх боків стисли його вороги, і великий Господь почув його:	᾿Ααρὼν ὕψωσεν ἅγιον ὅμοιον αὐτῷ ἀδελφὸν αὐτοῦ ἐκ φυλῆς Λευΐ·
7	7
каміння граду з могутньою силою кинув Він на ворожий народ і погубив супротивників на схилі гори,	ἔστησεν αὐτῷ διαθήκην αἰῶνος καὶ ἔδωκεν αὐτῷ ἱερατείαν λαοῦ· ἐμακάρισεν αὐτὸν ἐν εὐκοσμίᾳ καὶ περιέζωσεν αὐτὸν στολὴν δόξης·
8	8
щоб язичники пізнали всеозброєння його, що війна його була перед Господом, а він тільки йшов за Всемогутнім.	ἐνέδυσεν αὐτὸν συντέλειαν καυχήματος καὶ ἐστερέωσεν αὐτὸν σκεύεσιν ἰσχύος, περισκελῆ καὶ ποδήρη καὶ ἐπωμίδα,
9	9
І у дні Мойсея він зробив благодіяння, він і Халев, син Ієфоннії, — тим, що вони протистояли ворогам, утримували народ від гріха й утихомирювали зле ремство.	καὶ ἐκύκλωσεν αὐτὸν ροΐσκοις χρυσοῖς, κώδωσι πλείστοις κυκλόθεν, ἠχῆσαι φωνὴν ἐν βήμασιν αὐτοῦ, ἀκουστὸν ποιῆσαι ἦχον ἐν ναῷ εἰς μνημόσυνον υἱοῖς λαοῦ αὐτοῦ·
10	10
І вони тільки двоє з шестисот тисяч, які подорожували, були врятовані, щоб ввести народ у спадщину — у землю, яка тече молоком і медом.	στολῇ ἁγίᾳ, χρυσῷ καὶ ὑακίνθῳ καὶ πορφύρᾳ, ἔργῳ ποικιλτοῦ, λογείῳ κρίσεως, δήλοις ἀληθείας, κεκλωσμένῃ κόκκῳ, ἔργῳ τεχνίτου,
11	11
І дав Господь Халеву міць, яка збереглася у ньому до старости, зійти на висоту землі, і сім’я його одержало спадщину,	λίθοις πολυτελέσι γλύμματος σφραγῖδος, ἐν δέσει χρυσίου, ἔργῳ λιθουργοῦ, εἰς μνημόσυνον ἐν γραφῇ κεκολαμμένῃ κατ᾿ ἀριθμὸν φυλῶν ᾿Ισραήλ·
12	12
щоб бачили усі сини Ізраїлеві, що благо йти за Господом.	στέφανον χρυσοῦν ἐπάνω κιδάρεως, ἐκτύπωμα σφραγῖδος ἁγιάσματος, καύχημα τιμῆς, ἔργον ἰσχύος, ἐπιθυμήματα ὀφθαλμῶν κοσμούμενα ὡραῖα·
13	13
Також і судді, кожен за своїм ім’ям, серце яких не помилялося і які не відверталися від Господа, — нехай буде пам’ять їх у благословеннях!	πρὸ αὐτοῦ οὐ γέγονε τοιαῦτα ἕως αἰῶνος, οὐκ ἐνεδύσατο ἀλλογενὴς πλὴν τῶν υἱῶν αὐτοῦ μόνον καὶ τὰ ἔκγονα αὐτοῦ διαπαντός.
14	14
Нехай процвітуть кості їх від місця свого,	θυσίαι αὐτοῦ ὁλοκαρπωθήσονται καθημέραν ἐνδελεχῶς δίς.
15	15
й ім’я їх нехай перейде до синів їхніх у прославлянні їх!	ἐπλήρωσε Μωσῆς τὰς χεῖρας καὶ ἔχρισεν αὐτὸν ἐν ἐλαίῳ ἁγίῳ· ἐγενήθη αὐτῷ εἰς διαθήκην αἰώνιον καὶ ἐν τῷ σπέρματι αὐτοῦ ἐν ἡμέραις οὐρανοῦ λειτουργεῖν αὐτῷ ἅμα καὶ ἱερατεύειν καὶ εὐλογεῖν τὸν λαὸν αὐτοῦ ἐν τῷ ὀνόματι αὐτοῦ.
16	16
Улюблений Господом своїм Самуїл, пророк Господній, заснував царство і помазав царів народу своєму;	ἐξελέξατο αὐτὸν ἀπὸ παντὸς ζῶντος προσαγαγεῖν κάρπωσιν Κυρίῳ, θυμίαμα καὶ εὐωδίαν εἰς μνημόσυνον, ἐξιλάσκεσθαι περὶ τοῦ λαοῦ σου.
17	17
він судив народ за законом Господнім, і Господь споглядав на Якова;	ἔδωκεν αὐτὸν ἐν ἐντολαῖς αὐτοῦ ἐξουσίαν ἐν διαθήκαις κριμάτων διδάξαι τὸν ᾿Ιακὼβ τὰ μαρτύρια καὶ ἐν νόμῳ αὐτοῦ φωτίσαι ᾿Ισραήλ.
18	18
за вірою своєю він був істинним пророком, і у словах його визнана вірність видіння.	ἐπισυνέστησαν αὐτῷ ἀλλότριοι καὶ ἐζήλωσαν αὐτὸν ἐν τῇ ἐρήμῳ, ἄνδρες οἱ περὶ Δαθὰν καὶ ᾿Αβειρὼν καὶ ἡ συναγωγὴ Κορὲ ἐν θυμῷ καὶ ὀργῇ·
19	19
Він воззвав до Всемогутнього Господа, коли звідусюди тіснили його вороги, і приніс у жертву молодого агнця, —	εἶδε Κύριος καὶ οὐκ εὐδόκησε, καὶ συνετελέσθησαν ἐν θυμῷ ὀργῆς· ἐποίησεν αὐτοῖς τέρατα καταναλῶσαι ἐν πυρὶ φλογὸς αὐτοῦ.
20	20
і Господь загримів з неба й у сильному шумі чутним зробив голос Свій,	καὶ προσέθηκεν ᾿Ααρὼν δόξαν καὶ ἔδωκεν αὐτῷ κληρονομίαν· ἀπαρχὰς πρωτογεννημάτων ἐμέρισεν αὐτῷ, ἄρτον πρώτοις ἡτοίμασε πλησμονήν·
21	21
і знищив вождів тирських і всіх князів филистимських.	καὶ γὰρ θυσίας Κυρίου φάγονται, ἃς ἔδωκεν αὐτῷ τε καὶ τῷ σπέρματι αὐτοῦ.
22	22
Ще раніше часу вічного упокоєння свого він засвідчив перед Господом і помазаником Його: «майна, ні навіть взуття, я не брав ні від кого», і ніхто не докорив йому.	πλὴν ἐν γῇ λαοῦ οὐ κληρονομήσει, καὶ μερὶς οὐκ ἔστιν αὐτῷ ἐν λαῷ, αὐτὸς γὰρ μερίς σου καὶ κληρονομία.—
23	23
Він пророкував і після смерти своєї, і прорік цареві смерть його, й у пророцтві підняв із землі голос свій, що беззаконний народ знищиться.	Καὶ Φινεὲς υἱὸς ᾿Ελεάζαρ τρίτος εἰς δόξαν ἐν τῷ ζηλῶσαι αὐτὸν ἐν φόβῳ Κυρίου καὶ στῆναι αὐτὸν ἐν τροπῇ λαοῦ, ἐν ἀγαθότητι προθυμίας ψυχῆς αὐτοῦ· καὶ ἐξιλάσατο περὶ τοῦ ᾿Ισραήλ.
Глава 47	Κεφάλαιο 47

1	1
Після цього з’явився Нафан, щоб пророкувати у дні Давида.	ΚΡΑΤΑΙΟΣ ἐν πολέμοις ᾿Ιησοῦς Ναυῆ καὶ διάδοχος Μωυσῆ ἐν προφητείαις, ὃς ἐγένετο κατὰ τὸ ὄνομα αὐτοῦ μέγας ἐπὶ σωτηρίᾳ ἐκλεκτῶν αὐτοῦ ἐκδικῆσαι ἐπεγειρομένους ἐχθρούς, ὅπως κατακληρονομήσῃ τὸν ᾿Ισραήλ.
2	2
Як жир, відокремлений від мирної жертви, так Давид від синів Ізраїлевих.	ὡς ἐδοξάσθη ἐν τῷ ἐπᾶραι χεῖρας αὐτοῦ καὶ ἐν τῷ ἐκτεῖναι ρομφαίαν ἐπὶ πόλεις.
3	3
Він грав з левами, як з козенятами, і з ведмедями, як з ягнятами.	τίς πρότερον αὐτοῦ οὕτως ἔστη; τοὺς γὰρ πολεμίους Κύριος αὐτὸς ἐπήγαγεν.
4	4
В юності своїй чи не убив він велетня, чи не зняв ганьбу з народу,	οὐχὶ ἐν χειρὶ αὐτοῦ ἀνεπόδισεν ὁ ἥλιος καὶ μία ἡμέρα ἐγενήθη πρὸς δύο;
5	5
коли підняв руку з пращним каменем і подолав гординю Голіафа?	ἐπεκαλέσατο τὸν ῞Υψιστον δυνάστην ἐν τῷ θλῖψαι αὐτὸν ἐχθροὺς κυκλόθεν, καὶ ἐπήκουσεν αὐτῶν μέγας Κύριος ἐν λίθοις χαλάζης δυνάμεως κραταιᾶς·
6	6
Бо він воззвав до Господа Всевишнього, і Він дав силу правиці його — уразити людину, сильну на війні, і піднести ріг народу свого.	κατέρραξεν ἐπ᾿ ἔθνος πόλεμον καὶ ἐν καταβάσει ἀπώλεσεν ἀνθεστηκότας, ἵνα γνῶσιν ἔθνη πανοπλίαν αὐτοῦ ὅτι ἐναντίον Κυρίου ὁ πόλεμος αὐτοῦ· καὶ γὰρ ἐπηκολούθησεν ὀπίσω δυνάστου.—
7	7
Так прославив народ його десятками тисяч і звеличив його у благословеннях Господа, як достойний вінець слави,	Καὶ ἐν ἡμέραις Μωυσέως ἐποίησεν ἔλεος, αὐτὸς καὶ Χάλεβ υἱὸς ᾿Ιεφοννῆ, ἀντιστῆναι ἔναντι ἐκκλησίας, κωλῦσαι λαὸν ἀπὸ ἁμαρτίας καὶ κοπάσαι γογγυσμὸν πονηρίας.
8	8
бо він знищив навколишніх ворогів і смирив ворожих филистимлян, — навіть донині скрушив ріг їх.	καὶ αὐτοὶ δύο ὄντες διεσώθησαν ἀπὸ ἑξακοσίων χιλιάδων πεζῶν, εἰσαγαγεῖν αὐτοὺς εἰς κληρονομίαν, εἰς γῆν ρέουσαν γάλα καὶ μέλι.
9	9
Після кожного діла свого він приносив подяку Святому Всевишньому словом хвали;	καὶ ἔδωκεν ὁ Κύριος τῷ Χάλεβ ἰσχύν, καὶ ἕως γήρους διέμεινεν αὐτῷ ἐπιβῆναι αὐτὸν ἐπὶ τὸ ὕψος τῆς γῆς, καὶ τὸ σπέρμα αὐτοῦ κατέσχε κληρονομίαν,
10	10
від усього серця він оспівував і любив Творця свого.	ὅπως ἴδωσι πάντες οἱ υἱοὶ ᾿Ισραὴλ ὅτι καλὸν τὸ πορεύεσθαι ὀπίσω Κυρίου.—
11	11
І поставив перед жертовником піснеспівців, щоб голосом їх усолоджувати піснеспіви.	Καὶ οἱ κριταί, ἕκαστος τῷ αὐτοῦ ὀνόματι, ὅσων οὐκ ἐξεπόρνευσεν ἡ καρδία καὶ ὅσοι οὐκ ἀπεστράφησαν ἀπὸ Κυρίου, εἴη τὸ μνημόσυνον αὐτῶν ἐν εὐλογίαις·
12	12
Він надав святам велич і з точністю визначив часи, щоб вони хвалили святе ім’я Його і з раннього ранку оглашали святилище.	τὰ ὀστᾶ αὐτῶν ἀναθάλοι ἐκ τοῦ τόπου αὐτῶν καὶ τὸ ὄνομα αὐτῶν ἀντικαταλλασσόμενον ἐφ᾿ υἱοῖς δεδοξασμένων αὐτῶν.—
13	13
І Господь відпустив йому гріхи і навіки підніс ріг його і дарував йому завіт царствений і престіл слави в Ізраїлі.	᾿Ηγαπημένος ὑπὸ Κυρίου αὐτοῦ Σαμουὴλ προφήτης Κυρίου κατέστησε βασιλείαν καὶ ἔχρισεν ἄρχοντας ἐπὶ τὸν λαὸν αὐτοῦ·
14	14
Після нього постав мудрий син його і заради батька жив щасливо.	ἐν νόμῳ Κυρίου ἔκρινε συναγωγήν, καὶ ἐπεσκέψατο Κύριος τὸν ᾿Ιακώβ·
15	15
Соломон царював у мирні дні, тому що Бог заспокоїв його з усіх боків, щоб він побудував дім в ім’я Його і приготував святилище навіки.	ἐν πίστει αὐτοῦ ἠκριβάσθη προφήτης καὶ ἐγνώσθη ἐν πίστει αὐτοῦ πιστὸς ὁράσεως.
16	16
Який мудрий був ти в юності твоїй і, подібно до ріки, повний розуму!	καὶ ἐπεκαλέσατο τὸν Κύριον δυνάστην ἐν τῷ θλῖψαι ἐχθροὺς αὐτοῦ κυκλόθεν ἐν προσφορᾷ ἀρνὸς γαλαθηνοῦ·
17	17
Душа твоя покрила землю, і ти наповнив її загадковими притчами;	καὶ ἐβρόντησεν ἀπ᾿ οὐρανοῦ Κύριος καὶ ἐν ἤχῳ μεγάλῳ ἀκουστὴν ἐποίησε τὴν φωνὴν αὐτοῦ
18	18
ім’я твоє пронеслося до віддалених островів, і тебе любили за мир твій;	καὶ ἐξέτριψεν ἡγουμένους Τυρίων καὶ πάντας ἄρχοντας Φυλιστιείμ.
19	19
за пісні і вислови, за притчі і пояснення тобі дивувалися країни.	καὶ πρὸ καιροῦ κοιμήσεως αἰῶνος ἐπεμαρτύρατο ἔναντι Κυρίου καὶ χριστοῦ αὐτοῦ· χρήματα καὶ ἕως ὑποδημάτων ἀπὸ πάσης σαρκὸς οὐκ εἴληφα· καὶ οὐκ ἐνεκάλεσεν αὐτῷ ἄνθρωπος.
20	20
В ім’я Господа Бога, найменованого Богом Ізраїля,	καὶ μετὰ τὸ ὑπνῶσαι αὐτὸν ἐπροφήτευσε καὶ ὑπέδειξε βασιλεῖ τὴν τελευτὴν αὐτοῦ καὶ ἀνύψωσεν ἐκ γῆς τὴν φωνὴν αὐτοῦ ἐν προφητείᾳ ἐξαλεῖψαι ἀνομίαν λαοῦ.
21
ти зібрав золото, як мідь, і примножив срібло, як свинець.
22
Але ти схилив стегна твої до жінок і поневолився ними тілом твоїм;
23
ти поклав пляму на славу твою й осквернив сім’я твоє так, що навів гнів на дітей твоїх, — і вони гірко оплакували твоє безумство, — що влада розділилася надвоє, і від Єфрема пішло непокірливе царство.
24
Але Господь не залишить Своєї милости і не зруйнує жодного із діл Своїх, не знищить нащадків обраного Свого і не викорінить сім’я того, хто полюбив Його.
25
І Він дав Якову залишок, і Давиду — корінь від нього.
26
І спочив Соломон з батьками своїми
27
і залишив після себе від сімені свого безумство народу,
28
убогого розумом Ровоама, який відвернув від себе народ через свої наради,
29
й Ієровоама, сина Наватового, який увів у гріх Ізраїля і Єфрему указав шлях гріха.
30
І дуже примножилися гріхи їхні, так що вони вигнані були із землі своєї;
31
і замірялися вони на всяке зло, доки не прийшла на них помста.
Глава 48	Κεφάλαιο 48

1	1
І повстав Ілля пророк, як вогонь, і слово його горіло, як світильник.	ΚΑΙ μετὰ τοῦτο ἀνέστη Νάθαν προφητεύειν ἐν ἡμέραις Δαυίδ.
2	2
Він навів на них голод і ревністю своєю зменшив число їх;	ὥσπερ στέαρ ἀφωρισμένον ἀπὸ σωτηρίου, οὕτως Δαυὶδ ἀπὸ τῶν υἱῶν ᾿Ισραήλ.
3	3
словом Господнім він закрив небо і тричі зводив вогонь.	ἐν λέουσιν ἔπαιξεν ὡς ἐν ἐρίφοις καὶ ἐν ἄρκοις ὡς ἐν ἄρνασι προβάτων.
4	4
Як прославився ти, Іллє, чудесами твоїми, і хто може зрівнятися з тобою у славі!	ἐν νεότητι αὐτοῦ οὐχὶ ἀπέκτεινε γίγαντα καὶ ἐξῇρεν ὀνειδισμὸν ἐκ λαοῦ ἐν τῷ ἐπᾶραι χεῖρα ἐν λίθῳ σφενδόνης καὶ καταβαλεῖν γαυρίαμα τοῦ Γολιάθ;
5	5
Ти воскресив мертвого від смерти і з пекла словом Всевишнього;	ἐπεκαλέσατο γὰρ Κύριον τὸν ῞Υψιστον καὶ ἔδωκεν ἐν τῇ δεξιᾷ αὐτοῦ κράτος ἐξᾶραι ἄνθρωπον δυνατὸν ἐν πολέμῳ, ἀνυψῶσαι κέρας λαοῦ αὐτοῦ.
6	6
ти зводив у загибель царів і знатних з ложа їх;	οὕτως ἐν μυριάσιν ἐδόξασαν αὐτὸν καὶ ᾔνεσαν αὐτὸν ἐν εὐλογίαις Κυρίου ἐν τῷ φέρεσθαι αὐτῷ διάδημα δόξης·
7	7
ти чув на Синаї викриття їх і на Хориві суди помсти;	ἐξέτριψε γὰρ ἐχθροὺς κυκλόθεν καὶ ἐξουδένωσε Φυλιστιεὶμ τοὺς ὑπεναντίους· ἕως σήμερον συνέτριψεν αὐτῶν κέρας.
8	8
ти помазав царів на воздаяння і пророків — у спадкоємці собі;	ἐν παντὶ ἔργῳ αὐτοῦ ἔδωκεν ἐξομολόγησιν ἁγίῳ ῾Υψίστῳ ρήματι δόξης· ἐν πάσῃ καρδίᾳ αὐτοῦ ὕμνησε καὶ ἠγάπησε τὸν ποιήσαντα αὐτόν.
9	9
ти захоплений був вогненним вихором на колісниці з вогненними конями;	καὶ ἔστησε ψαλτῳδοὺς κατέναντι τοῦ θυσιαστηρίου καὶ ἐξ ἠχοῦς αὐτῶν γλυκαίνειν μέλη·
10	10
ти призначений був на викриття у свої часи, щоб утихомирити гнів, раніше ніж перейде він у лють, — навернути серце батька до сина і відновити коліна Якова.	ἔδωκεν ἐν ἑορταῖς εὐπρέπειαν καὶ ἐκόσμησε καιροὺς μέχρι συντελείας ἐν τῷ αἰνεῖν αὐτοὺς τὸ ἅγιον ὄνομα αὐτοῦ καὶ ἀπὸ πρωΐ ἠχεῖν τὸ ἁγίασμα.
11	11
Блаженні ті, що бачили тебе і прикрашені любов’ю, — і ми життям поживемо.	Κύριος ἀφεῖλε τὰς ἁμαρτίας αὐτοῦ καὶ ἀνύψωσεν εἰς αἰῶνα τὸ κέρας αὐτοῦ καὶ ἔδωκεν αὐτῷ διαθήκην βασιλέων καὶ θρόνον δόξης ἐν τῷ ᾿Ισραήλ.—
12	12
Ілля схований був вихором, — і Єлисей сповнився духом його	Μετὰ τοῦτον ἀνέστη υἱὸς ἐπιστήμων καὶ δι᾿ αὐτὸν κατέλυσεν ἐν πλατυσμῷ·
13	13
й у дні свої не тремтів перед князем, і ніхто не пересилив його;	Σαλωμὼν ἐβασίλευσεν ἐν ἡμέραις εἰρήνης, ᾧ ὁ Θεὸς κατέπαυσε κυκλόθεν, ἵνα στήσῃ οἶκον ἐπ᾿ ὀνόματι αὐτοῦ καὶ ἑτοιμάσῃ ἁγίασμα εἰς τὸν αἰῶνα.
14	14
ніщо не здолало його, і після успіння його пророкувало тіло його.	ὡς ἐσοφίσθης ἐν νεότητί σου καὶ ἐνεπλήσθης ὡς ποταμὸς συνέσεως.
15	15
І за життя свого творив він чудеса, і після смерти дивні були діла його.	γῆν ἐπεκάλυψεν ἡ ψυχή σου, καὶ ἐνέπλησας ἐν παραβολαῖς αἰνιγμάτων·
16	16
Попри все те, народ не покаявся, і не відступили від гріхів своїх, доки не були полонені із землі своєї і розсіяні по всій землі.	εἰς νήσους πόρρω ἀφίκετο τὸ ὄνομά σου, καὶ ἠγαπήθης ἐν τῇ εἰρήνῃ σου·
17	17
І залишилося дуже мало народу і князь із дому Давидового.	ἐν ᾠδαῖς καὶ παροιμίαις καὶ παραβολαῖς καὶ ἐν ἑρμηνείαις ἀπεθαύμασάν σε χῶραι.
18	18
Деякі з них робили угодне Богу, а деякі примножували гріхи.	ἐν ὀνόματι Κυρίου τοῦ Θεοῦ τοῦ ἐπικεκλημένου Θεοῦ ᾿Ισραήλ, συνήγαγες ὡς κασσίτερον τὸ χρυσίον καὶ ὡς μόλυβδον ἐπλήθυνας ἀργύριον.
19	19
Єзекія зміцнив місто своє і провів усередину його воду, пробив залізом скелю й улаштував сховища для води.	παρανέκλινας τὰς λαγόνας σου γυναιξὶ καὶ ἐνεξουσιάσθης ἐν τῷ σώματί σου·
20	20
У дні його зробив навалу Сеннахирим і послав до нього Рабсака, який підняв руку свою на Сион і дуже величався у гордості своїй.	ἔδωκας μῶμον ἐν τῇ δόξῃ σου καὶ ἐβεβήλωσας τὸ σπέρμα σου ἐπαγαγεῖν ὀργὴν ἐπὶ τὰ τέκνα σου καὶ κατενύγην ἐπὶ τῇ ἀφροσύνῃ σου,
21	21
Тоді затремтіли серця і руки їх, і вони мучилися, як ті, що народжують;	γενέσθαι δίχα τυραννίδα καὶ ἐξ ᾿Εφραὶμ ἄρξαι βασιλείαν ἀπειθῆ.
22	22
і воззвали вони до Господа милосердного, простягнувши до Нього руки свої,	ὁ δὲ Κύριος οὐ μὴ καταλίπῃ τὸ ἔλεος αὐτοῦ καὶ οὐ μὴ διαφθείρῃ ἀπὸ τῶν ἔργων αὐτοῦ, οὐδὲ μὴ ἐξαλείψῃ ἐκλεκτοῦ αὐτοῦ ἔκγονα καὶ σπέρμα τοῦ ἀγαπήσαντος αὐτὸν οὐ μὴ ἐξάρῃ· καὶ τῷ ᾿Ιακὼβ ἔδωκε κατάλειμμα καὶ τῷ Δαυὶδ ἐξ αὐτοῦ ρίζαν.—
23	23
і Святий скоро почув їх з неба і визволив їх рукою Ісаї;	Καὶ ἀνεπαύσατο Σαλωμὼν μετὰ τῶν πατέρων αὐτοῦ καὶ κατέλιπε μετ᾿ αὐτὸν ἐκ τοῦ σπέρματος αὐτοῦ λαοῦ ἀφροσύνην καὶ ἐλασσούμενον συνέσει, Ροβοάμ, ὃς ἀπέστησε λαὸν ἐκ βουλῆς αὐτοῦ, καὶ ῾Ιεροβοὰμ υἱὸν Ναβάτ, ὃς ἐξήμαρτε τὸν ᾿Ισραὴλ καὶ ἔδωκε τῷ ᾿Εφραὶμ ὁδὸν ἁμαρτίας.
24	24
Він уразив військо ассиріян, і ангел Його знищив їх,	καὶ ἐπληθύνθησαν αἱ ἁμαρτίαι αὐτῶν σφόδρα ἀποστῆσαι αὐτοὺς ἀπὸ τῆς γῆς αὐτῶν·
25	25
бо Єзекія робив угодне Господу і міцно тримався шляхів Давида, батька свого, як заповів пророк Ісая, великий і вірний у видіннях своїх.	καὶ πᾶσαν πονηρίαν ἐξεζήτησαν, ἕως ἐκδίκησις ἔλθῃ ἐπ᾿ αὐτούς.
26
У його дні сонце відступило назад, і він додав життя цареві.
27
Великим духом своїм він передбачив віддалене майбутнє і втішав тих, що тужили у Сионі;
28
до віку сповіщав він майбутнє і потаємне, раніше, ніж воно сповнилося.
Глава 49	Κεφάλαιο 49

1	1
Пам’ять Іосії — як сполука фіміаму, приготована майстерністю мироварника:	ΚΑΙ ἀνέστη ᾿Ηλίας προφήτης ὡς πῦρ, καὶ ὁ λόγος αὐτοῦ ὡς λαμπὰς ἐκαίετο·
2	2
в усяких устах вона буде солодка, як мед, і як музика при частуванні вином.	ὃς ἐπήγαγεν ἐπ᾿ αὐτοὺς λιμὸν καὶ τῷ ζήλῳ αὐτοῦ ὠλιγοποίησεν αὐτούς·
3	3
Він успішно діяв у наверненні народу і знищив мерзоти беззаконня;	ἐν λόγῳ Κυρίου ἀνέσχεν οὐρανόν, κατήγαγεν οὕτως τρὶς πῦρ.
4	4
він спрямував до Господа серце своє і у дні беззаконних утвердив благочестя.	ὡς ἐδοξάσθης, ᾿Ηλία, ἐν τοῖς θαυμασίοις σου· καὶ τίς ὅμοιός σοι καυχᾶσθαι;
5	5
Крім Давида, Єзекії та Іосії, усі тяжко згрішили,	ὁ ἐγείρας νεκρὸν ἐκ θανάτου καὶ ἐξ ᾅδου ἐν λόγῳ ῾Υψίστου·
6	6
бо залишили закон Всевишнього; царі юдейські припинилися,	ὁ καταγαγὼν βασιλεῖς εἰς ἀπώλειαν καὶ δεδοξασμένους ἀπὸ κλίνης αὐτῶν·
7	7
бо передали ріг свій іншим і славу свою — чужому народові.	ὁ ἀκούων ἐν Σινᾷ ἐλεγμὸν καὶ ἐν Χωρὴβ κρίματα ἐκδικήσεως·
8	8
Обране місто святині спалене, і вулиці його спустошені, як пророкував Єремія,	ὁ χρίων βασιλεῖς εἰς ἀνταπόδομα καὶ προφήτας διαδόχους μετ᾿ αὐτόν·
9	9
якого вони ображали, хоча він ще в утробі був освячений на пророка, щоб викорінювати, вражати і погубляти, так само як будувати і насаджувати.	ὁ ἀναληφθεὶς ἐν λαίλαπι πυρὸς ἐν ἅρματι ἵππων πυρίνων·
10	10
Єзекиїль бачив явлення слави, яку Бог показав йому на херувимській колісниці;	ὁ καταγραφεὶς ἐν ἐλεγμοῖς εἰς καιροὺς κοπάσαι ὀργὴν πρὸ θυμοῦ, ἐπιστρέψαι καρδίαν πατρὸς πρὸς υἱὸν καὶ καταστῆσαι φυλὰς ᾿Ιακώβ.
11	11
він нагадував про ворогів під образом дощу і сповіщав добре тим, хто виправляв путі свої.	μακάριοι οἱ ἰδόντες σε καὶ οἱ ἐν ἀγαπήσει κεκοσμημένοι, καὶ γὰρ ἡμεῖς ζωῇ ζησόμεθα.
12	12
І дванадцять пророків — нехай процвітуть кості їхні на місці своїм! — утішали Якова і спасали їх вірною надією.	᾿Ηλίας, ὃς ἐν λαίλαπι ἐσκεπάσθη, καὶ ᾿Ελισαιὲ ἐνεπλήσθη πνεύματος αὐτοῦ· καὶ ἐν ἡμέραις αὐτοῦ οὐκ ἐσαλεύθη ὑπὸ ἄρχοντος, καὶ οὐ κατεδυνάστευσεν αὐτὸν οὐδείς.
13	13
Як звеличимо Зоровавеля? І він — як перстень на правій руці;	πᾶς λόγος οὐχ ὑπερῇρεν αὐτόν, καὶ ἐν κοιμήσει ἐπροφήτευσε τὸ σῶμα αὐτοῦ·
14	14
також Ісус, син Іоседека: вони у дні свої побудували дім і відновили святий храм Господу, призначений на вічну славу.	καὶ ἐν ζωῇ αὐτοῦ ἐποίησε τέρατα, καὶ ἐν τελευτῇ θαυμάσια τὰ ἔργα αὐτοῦ.—
15	15
Велика пам’ять і Неємії, який відбудував нам зруйновані стіни, поставив ворота і запори і відновив зруйновані доми наші.	᾿Εν πᾶσι τούτοις οὐ μετενόησεν ὁ λαὸς καὶ οὐκ ἀπέστησαν ἀπὸ τῶν ἁμαρτιῶν αὐτῶν, ἕως ἐπρονομεύθησαν ἀπὸ τῆς γῆς αὐτῶν καὶ ἐσκορπίσθησαν ἐν πάσῃ τῇ γῇ. καὶ κατελείφθη ὁ λαὸς ὀλιγοστός, καὶ ἄρχων τῷ οἴκῳ Δαυίδ·
16	16
Не було на землі нікого зі створених, подібного до Еноха, — бо він був узятий від землі,	τινὲς μὲν αὐτῶν ἐποίησαν τὸ ἀρεστόν, τινὲς δὲ ἐπλήθυναν ἁμαρτίας.—
17	17
і не народився такий муж, як Йосиф, глава братів, опора народу, — і кості його були вшановані.	᾿Εζεκίας ὠχύρωσε τὴν πόλιν αὐτοῦ καὶ εἰσήγαγεν εἰς τὸ μέσον αὐτῆς ὕδωρ, ὤρυξε σιδήρῳ ἀκρότομον καὶ ᾠκοδόμησε κρήνας εἰς ὕδατα.
18	18
Прославилися між людьми Сим і Сиф, але вище за все живе у творінні — Адам.	ἐν ἡμέραις αὐτοῦ ἀνέβη Σενναχηρὶμ καὶ ἀπέστειλε Ραψάκην, καὶ ἀπῇρε· καὶ ἐπῇρεν ἡ χεὶρ αὐτοῦ ἐπὶ Σιὼν καὶ ἐμεγαλαύχησεν ἐν ὑπερηφανίᾳ αὐτοῦ.
Глава 50	Κεφάλαιο 50

1	1
Симон, син Онії, великий священик, за життя свого виправив дім і у дні свої укріпив храм:	ΜΝΗΜΟΣΥΝΟΝ ᾿Ιωσίου εἰς σύνθεσιν θυμιάματος ἐσκευασμένον ἔργῳ μυρεψοῦ· ἐν παντὶ στόματι ὡς μέλι γλυκανθήσεται καὶ ὡς μουσικὰ ἐν συμποσίῳ οἴνου.
2	2
ним покладена основа подвійного узвишшя — зведення високої огорожі храму;	αὐτὸς κατηυθύνθη ἐν ἐπιστροφῇ λαοῦ καὶ ἐξῇρε βδελύγματα ἀνομίας·
3	3
у дні його зменшене водоймище, окружність мідного моря;	κατεύθυνε πρὸς Κύριον τὴν καρδίαν αὐτοῦ, ἐν ἡμέραις ἀνόμων κατίσχυσε τὴν εὐσέβειαν.—
4	4
щоб охоронити народ свій від біди, він укріпив місто проти облоги.	Πάρεξ Δαυὶδ καὶ ᾿Εζεκίου καὶ ᾿Ιωσίου, πάντες πλημμέλειαν ἐπλημμέλησαν· κατέλιπον γὰρ τὸν νόμον τοῦ ῾Υψίστου, οἱ βασιλεῖς ᾿Ιούδα ἐξέλιπον·
5	5
Яким величним був він серед народу, при виході із завіси храму!	ἔδωκαν γὰρ τὸ κέρας αὐτῶν ἑτέροις καὶ τὴν δόξαν αὐτῶν ἔθνει ἀλλοτρίῳ.
6	6
Як ранкова зірка серед хмар, як місяць, повний днями,	ἐνεπύρισαν ἐκλεκτὴν πόλιν ἁγιάσματος καὶ ἠρήμωσαν τὰς ὁδοὺς αὐτῆς ἐν χειρὶ ῾Ιερεμίου·
7	7
як сонце, що сяє над храмом Всевишнього, і як веселка, що сяє у величних хмарах,	ἐκάκωσαν γὰρ αὐτόν, καὶ αὐτὸς ἐν μήτρᾳ ἡγιάσθη προφήτης ἐκριζοῦν καὶ κακοῦν καὶ ἀπολλύειν, ὡσαύτως οἰκοδομεῖν καὶ καταφυτεύειν.
8	8
як цвітіння троянд у весняні дні, як лілеї біля джерел вод, як гілка ливану в літні дні,	᾿Ιεζεκιὴλ ὃς εἶδεν ὅρασιν δόξης, ἣν ὑπέδειξεν αὐτῷ ἐπὶ ἅρματος Χερουβίμ·
9	9
як вогонь з ладаном у кадильниці,	καὶ γὰρ ἐμνήσθη τῶν ἐχθρῶν ἐν ὄμβρῳ καὶ ἀγαθῶσαι τοὺς εὐθύνοντας ὁδούς.
10	10
як кований із золота сосуд, прикрашений усякими коштовними каменями,	καὶ τῶν δώδεκα προφητῶν τὰ ὀστᾶ ἀναθάλοι ἐκ τοῦ τόπου αὐτῶν· παρεκάλεσε δὲ τὸν ᾿Ιακὼβ καὶ ἐλυτρώσατο αὐτοὺς ἐν πίστει ἐλπίδος.—
11	11
як олива з плодами, і як кипарис, що піднімається до хмар.	Πῶς μεγαλύνωμεν τὸν Ζοροβάβελ; καὶ αὐτὸς ὡς σφραγὶς ἐπὶ δεξιᾶς χειρός,
12	12
Коли він приймав чудовий одяг і вдягався в усі величні прикраси, то, при сходженні до святого жертовника, освітлював блиском окружність святилища.	οὕτως ᾿Ιησοῦς υἱὸς ᾿Ιωσεδέκ, οἳ ἐν ἡμέραις αὐτῶν ᾠκοδόμησαν οἶκον καὶ ἀνύψωσαν λαὸν ἅγιον Κυρίῳ ἡτοιμασμένον εἰς δόξαν αἰῶνος.
13	13
Також, коли він приймав жертовні частини з рук священиків, стоячи біля вогню жертовника, —	καὶ Νεεμίου ἐπὶ πολὺ τὸ μνημόσυνον τοῦ ἐγείραντος ἡμῖν τείχη πεπτωκότα καὶ στήσαντος πύλας καὶ μοχλοὺς καὶ ἀνεγείραντος τὰ οἰκόπεδα ἡμῶν.—
14	14
довкола нього був вінець братів, як паростки кедру на Ливані, і вони оточували його як фінікові гілки,	Οὐδὲ εἷς ἐκτίσθη οἷος ᾿Ενὼχ τοιοῦτος ἐπὶ τῆς γῆς· καὶ γὰρ αὐτὸς ἀνελήφθη ἀπὸ τῆς γῆς.
15	15
і всі сини Аарона у славі своїй, і приношення Господу у руках їх перед усім зібранням Ізраїля.	οὐδὲ ὡς ᾿Ιωσὴφ ἐγεννήθη ἀνὴρ ἡγούμενος ἀδελφῶν, στήριγμα λαοῦ, καὶ τὰ ὀστᾶ αὐτοῦ ἐπεσκέπησαν.
16	16
У довершення служб на вівтарі, щоб увінчати приношення Всевишньому Вседержителю,	Σὴμ καὶ Σὴθ ἐν ἀνθρώποις ἐδοξάσθησαν καὶ ὑπὲρ πᾶν ζῷον ἐν τῇ κτίσει ᾿Αδάμ.
17
він простягав свою руку до жертовної чаші, вливав у неї з винограду кров і виливав її до підніжжя жертовника для пахощів Вишньому Всецарю.
18
Тоді сини Ааронові викликували, сурмили кованими трубами і видавали гучний голос у нагадування перед Всевишнім.
19
Тоді весь народ разом поспішав падати лицем на землю, щоб поклонитися Господу своєму, Вседержителю, Богу Вишньому;
20
а піснеспівці вихваляли Його своїми голосами; у великому храмі лунав солодкий спів,
21
і народ молився Господу Всевишньому молитвою перед Милосердним, доки звершувалося славослів’я Господа, — і так закінчували вони службу Йому.
22
Тоді він, зійшовши, підіймав руки свої на все зібрання синів Ізраїлевих, щоб устами своїми подати благословення Господа і похвалитися ім’ям Його;
23
народ повторював поклоніння, щоб прийняти благословення від Всевишнього.
24
І нині усі благословляйте Бога, Який скрізь робить великі діла, Який продовжив дні наші від утроби і чинить з нами за милістю Своєю:
25
нехай дасть Він нам веселість серця, і нехай буде у дні наші мир у Ізраїлі до днів віку;
26
нехай збереже милість Свою до нас й у свій час нехай визволить нас!
27
Двома народами гребує душа моя, а третій не є народ:
28
це ті, що сидять на горі Сеїр, филистимляни, і нерозумний народ, який живе у Сикимах.
29
Вчення мудрости і розсудливости окреслив у книзі цій я, Ісус, син Сирахів, єрусалимлянин, який вилив мудрість від серця свого.
30
Блаженний, хто буде вправлятися у цих наставляннях, — і хто покладе їх на серце, той стане мудрим;
31
а якщо буде виконувати, то усе зможе; бо світло Господнє — путь його.
Глава 51	Κεφάλαιο 51

0
Молитва Ісуса, сина Сирахового
1	1
Прославлю Тебе, Господи Царю, і звеличу Тебе, Бога, Спасителя мого; прославляю ім’я Твоє,	ΣΙΜΩΝ ᾿Ονίου υἱὸς ἱερεὺς ὁ μέγας, ὃς ἐν ζωῇ αὐτοῦ ὑπέρραψεν οἶκον καὶ ἐν ἡμέραις αὐτοῦ ἐστερέωσε τὸν ναόν·
2	2
бо Ти був мені покровителем і помічником	καὶ ὑπ᾿ αὐτοῦ ἐθεμελιώθη ὕψος διπλῆς, ἀνάλημμα ὑψηλὸν περιβόλου ἱεροῦ·
3	3
і визволив тіло моє від погибелі й від сіті наклепницького язика, від уст, що сплітають неправду; і проти повсталих на мене Ти був мені помічником	ἐν ἡμέραις αὐτοῦ ἠλαττώθη ἀποδοχεῖον ὑδάτων, λάκκος ὡσεὶ θαλάσσης τὸ περίμετρον·
4	4
і визволив мене, з великої милости і заради імені Твого, від скреготу зубів, готових пожерти мене,	ὁ φροντίζων τοῦ λαοῦ αὐτοῦ ἀπὸ πτώσεως καὶ ἐνισχύσας πόλιν ἐν πολιορκήσει.
5	5
від руки тих, що шукали душі моєї, від багатьох скорбот, які я мав;	ὡς ἐδοξάσθη ἐν περιστροφῇ λαοῦ, ἐν ἐξόδῳ οἴκου καταπετάσματος·
6	6
від задушливого з усіх боків вогню і з середовища полум’я, в якому я не згорів;	ὡς ἀστὴρ ἑωθινὸς ἐν μέσῳ νεφελῶν, ὡς σελήνη πλήρης ἐν ἡμέραις,
7	7
із глибини утроби пекла, від язика нечистого і слова неправдивого, від наклепу перед царем язика неправедного.	ὡς ἥλιος ἐκλάμπων ἐπὶ ναὸν ῾Υψίστου καὶ ὡς τόξον φωτίζον ἐν νεφέλαις δόξης,
8	8
Душа моя близька була до смерти,	ὡς ἄνθος ρόδων ἐν ἡμέραις νέων, ὡς κρίνα ἐπ᾿ ἐξόδῳ ὕδατος, ὡς βλαστὸς λιβάνου ἐν ἡμέραις θέρους,
9	9
і життя моє було біля глибини пекла:	ὡς πῦρ καὶ λίβανος ἐπὶ πυρίου, ὡς σκεῦος χρυσίου ὁλοσφύρητον κεκοσμημένον παντὶ λίθῳ πολυτελεῖ,
10	10
з усіх боків оточували мене, і не було того, хто допомагає; шукав я очима заступництва від людей, — і не було його.	ὡς ἐλαία ἀναθάλλουσα καρποὺς καὶ ὡς κυπάρισσος ὑψουμένη ἐν νεφέλαις.
11	11
І згадав я про Твою, Господи, милість і про діла Твої від віку,	ἐν τῷ ἀναλαμβάνειν αὐτὸν στολὴν δόξης καὶ ἐνδιδύσκεσθαι αὐτὸν συντέλειαν καυχήματος, ἐν ἀναβάσει θυσιαστηρίου ἁγίου ἐδόξασε περιβολὴν ἁγιάσματος·
12	12
що Ти визволяєш тих, хто надіється на Тебе, і спасаєш їх від руки ворогів.	ἐν δὲ τῷ δέχεσθαι μέλη ἐκ χειρῶν ἱερέων, καὶ αὐτὸς ἑστὼς παρ᾿ ἐσχάρᾳ βωμοῦ κυκλόθεν αὐτοῦ στέφανος ἀδελφῶν, ὡς βλάστημα κέδρου ἐν τῷ Λιβάνῳ· καὶ ἐκύκλωσαν αὐτὸν ὡς στελέχη φοινίκων·
13	13
І я підніс від землі моління моє і молився про спасіння від смерти:	καὶ πάντες οἱ υἱοὶ ᾿Ααρὼν ἐν δόξῃ αὐτῶν καὶ προσφορὰ Κυρίου ἐν χερσὶν αὐτῶν ἔναντι πάσης ἐκκλησίας ᾿Ισραήλ·
14	14
воззвав я до Господа, Отця Господа мого, щоб Він не залишив мене у дні скорботи, коли не було допомоги від людей гордовитих.	καὶ συντέλειαν λειτουργῶν ἐπὶ βωμῶν κοσμῆσαι προσφορὰν ῾Υψίστου παντοκράτορος·
15	15
Буду хвалити ім’я Твоє безперестанно й оспівувати у славослів’ї, бо молитва моя була почута;	ἐξέτεινεν ἐπὶ σπονδείου χεῖρα αὐτοῦ καὶ ἔσπεισεν ἐξ αἵματος σταφυλῆς, ἐξέχεεν εἰς θεμέλια θυσιαστηρίου ὀσμὴν εὐωδίας ῾Υψίστῳ παμβασιλεῖ.
16	16
Ти спас мене від загибелі і визволив мене від злого часу.	τότε ἀνέκραγον υἱοὶ ᾿Ααρών, ἐν σάλπιγξιν ἐλαταῖς ἤχησαν, ἀκουστὴν ἐποίησαν φωνὴν μεγάλην εἰς μνημόσυνον ἔναντι ῾Υψίστου.
17	17
За це я буду прославляти і хвалити Тебе і благословляти ім’я Господа.	τότε πᾶς ὁ λαὸς κοινῇ κατέσπευσε καὶ ἔπεσαν ἐπὶ πρόσωπον ἐπὶ τὴν γῆν προσκυνῆσαι τῷ Κυρίῳ αὐτῶν παντοκράτορι Θεῷ τῷ ῾Υψίστῳ·
18	18
Будучи ще юнаком, раніше ніж пішов я подорожувати, відкрито шукав я мудрости у молитві моїй:	καὶ ᾔνεσαν οἱ ψαλμῳδοὶ ἐν φωναῖς αὐτῶν, ἐν πλείστῳ οἴκῳ ἐγλυκάνθη μέλος.
19	19
перед храмом я молився про неї, і до кінця буду шукати її; ніби від кольору винограду, що зріє;	καὶ ἐδεήθη ὁ λαὸς Κυρίου ῾Υψίστου ἐν προσευχῇ κατέναντι ἐλεήμονος, ἕως συντελεσθῇ κόσμος Κυρίου, καὶ τὴν λειτουργίαν αὐτοῦ ἐτελείωσαν.
20	20
серце моє радіє за неї; нога моя йшла прямим шляхом, я стежив за нею від юности моєї.	τότε καταβὰς ἐπῇρε χεῖρας αὐτοῦ ἐπὶ πᾶσαν ἐκκλησίαν υἱῶν ᾿Ισραὴλ δοῦναι εὐλογίαν Κυρίῳ ἐκ χειλέων αὐτοῦ καὶ ἐν ὀνόματι αὐτοῦ καυχᾶσθαι.
21	21
Потроху нахиляв я вухо моє і приймав її, і знаходив у ній багато наставлянь для себе:	καὶ ἐδευτέρωσεν ἐν προσκυνήσει ἐπιδείξασθαι τὴν εὐλογίαν παρὰ ῾Υψίστου.
22	22
мені був успіх у ній.	Καὶ νῦν εὐλογήσατε τῷ Θεῷ πάντων τῷ μεγαλοποιοῦντι πάντη, τὸν ὑψοῦντα ἡμέρας ἡμῶν ἐκ μήτρας καὶ ποιοῦντα μεθ᾿ ἡμῶν κατὰ τὸ ἔλεος αὐτοῦ.
23	23
Воздам славу Тому, Хто дає мені мудрість.	δῴῃ ἡμῖν εὐφροσύνην καρδίας καὶ γενέσθαι εἰρήνην ἐν ἡμέραις ἡμῶν ἐν ᾿Ισραὴλ κατὰ τὰς ἡμέρας τοῦ αἰῶνος·
24	24
Я зважився йти за нею, ревнував про добро, і не посоромлюсь.	ἐμπιστεύσαι μεθ᾿ ἡμῶν τὸ ἔλεος αὐτοῦ καὶ ἐν ταῖς ἡμέραις αὐτοῦ λυτρωσάσθω ἡμᾶς.—
25	25
Душа моя подвизалася заради неї, і у ділах моїх я був точний;	᾿Εν δυσὶν ἔθνεσι προσώχθισεν ἡ ψυχή μου, καὶ τὸ τρίτον οὐκ ἔστιν ἔθνος.
26	26
простягав руки мої до висоти й усвідомлював моє неуцтво.	οἱ καθήμενοι ἐν ὄρει Σαμαρείας καὶ Φυλιστιεὶμ καὶ ὁ λαὸς μωρὸς ὁ κατοικῶν ἐν Σικίμοις.
27	27
Я спрямував до неї душу мою, і серце моє віддав їй із самого початку —	Παιδείαν συνέσεως καὶ ἐπιστήμης ἐχάραξα ἐν τῷ βιβλίῳ τούτῳ, ᾿Ιησοῦς υἱὸς Σειρὰχ ῾Ιεροσολυμίτης, ὃς ἀνώμβρησε σοφίαν ἀπὸ καρδίας αὐτοῦ.
28	28
і при чистоті досяг її; тому не буду залишений нею.	μακάριος ὃς ἐν τούτοις ἀναστραφήσεται, καὶ θεὶς αὐτὰ ἐπὶ καρδίαν αὐτοῦ σοφισθήσεται·
29	29
І подвиглися нутрощі мої, щоб шукати її; тому я придбав добре надбання.	ἐὰν γὰρ αὐτὰ ποιήσῃ, πρὸς πάντα ἰσχύσει, ὅτι φῶς Κυρίου τὸ ἴχνος αὐτοῦ.
30
У нагороду мені Бог дав язик, і ним я буду хвалити Його.
31
Наблизьтеся до мене, ненавчені, й оселіться у домі навчання,
32
бо ви маєте потребу у цьому, і душі ваші сильно жадають.
33
Я відкриваю вуста мої і говорю: придбайте її собі без срібла;
34
нахиліть шию вашу під ярмо її, і нехай душа ваша приймає вчення; його можна знайти близько.
35
Бачите своїми очима: я трохи потрудився — і знайшов собі велике заспокоєння.
36
Придбайте вчення і за велику кількість срібла, — і ви придбаєте багато золота.
37
Нехай радіє душа ваша за милість Його, і не соромтеся хвалити Його;
38
робіть свою справу завчасно, і Він у свій час віддасть вашу нагороду.

← Книга Премудрости Соломона*

Книга пророка Iсаї →

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Передмова^*

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Категорії

Контакти

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Передмова*

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Передмова^*