|
Книга пісні пiсень Соломонових
|
Книга пісні пiсень Соломонових
|
|
Глава 1
|
Глава 1
|
|
1
|
|
| Нехай цілує він мене цілуванням уст своїх! Бо пестощі твої кращі за вино. | |
|
2
|
|
| Від запашности мастей твоїх ім’я твоє — як розлите миро; тому дівчата люблять тебе. | |
|
3
|
|
| Приваблюй мене, ми побіжимо за тобою; — цар увів мене у палаци свої, — будемо захоплюватися і радіти тобою, звеличувати пестощі твої більше, ніж вино; достойно люблять тебе! | |
|
4
|
|
| Дочки єрусалимські! чорна я, але красива, як намети кидарські, як завіси Соломонові. | |
|
5
|
|
| Не дивіться на мене, що я смуглява, бо сонце обпалило мене: сини матері моєї розгнівалися на мене, поставили мене стерегти виноградники, — мого власного виноградника я не стерегла. | |
|
6
|
|
| Скажи мені, ти, якого любить душа моя: де пасеш ти? де відпочиваєш опівдні? для чого мені бути блукачкою біля стад товаришів твоїх? | |
|
7
|
|
| Якщо ти не знаєш цього, найкрасивіша з жінок, то йди собі слідами овець і паси козенят твоїх біля наметів пастуших. | |
|
8
|
|
| Кобилиці моїй у колісниці фараоновій я уподібнив тебе, кохано моя. | |
|
9
|
|
| Прекрасні щоки твої під підвісками, шия твоя у намистах; | |
|
10
|
|
| золоті підвіски ми зробимо тобі із срібними блискітками. | |
|
11
|
|
| Доки цар був за столом своїм, нард мій виточував пахощі свої. | |
|
12
|
|
| Мировий пучок — коханий мій у мене, біля грудей моїх перебуває. | |
|
13
|
|
| Як гроно киперу, коханий мій у мене у виноградниках енгедських. | |
|
14
|
|
| О, ти прекрасна, кохана моя, ти прекрасна! очі твої голубині. | |
|
15
|
|
| О, ти прекрасний, коханий мій, і люб’язний! і ложе у нас — зелень; | |
|
16
|
|
| покрівлі домів наших — кедри, стелі наші кипариси. | |
|
Глава 2
|
|
|
1
|
|
| Я нарцис саронський, лілея долин! | |
|
2
|
|
| Що лілея між тернами, те кохана моя між дівчатами. | |
|
3
|
|
| Що яблуня між лісовими деревами, те коханий мій між юнаками. У тіні її люблю я сидіти, і плоди її солодкі для гортані моєї. | |
|
4
|
|
| Він увів мене у дім бенкету, і знамено його наді мною — любов. | |
|
5
|
|
| Підкріпіть мене вином, освіжіть мене яблуками, бо я знемагаю від любови. | |
|
6
|
|
| Ліва рука його у мене під головою, а права обіймає мене. | |
|
7
|
|
| Заклинаю вас, дочки єрусалимські, сарнами або польовими ланями: не будіть і не тривожте коханої, доки їй угодно. | |
|
8
|
|
| Голос любого мого! ось, він іде, скаче по горах, стрибає по пагорбах. | |
|
9
|
|
| Друг мій схожий на сарну або на молодого оленя. Ось, він стоїть у нас за стіною, заглядає у вікно, мигтить крізь ґрати. | |
|
10
|
|
| Любий мій почав говорити мені: встань, кохана моя, прекрасна моя, вийди! | |
|
11
|
|
| Ось, зима вже минула; дощ закінчився, перестав; | |
|
12
|
|
| квіти показалися на землі; час співу настав, і голос горлиці чутний у країні нашій; | |
|
13
|
|
| смоковниці розпустили свої бруньки, і виноградні лози, розквітаючи, виточують пахощі. Встань, люба моя, прекрасна моя, вийди! | |
|
14
|
|
| Голубице моя в ущелині скелі під покрівлею стрімкої кручі! покажи мені лице твоє, дай мені почути голос твій, тому що голос твій солодкий і лице твоє приємне. | |
|
15
|
|
| Ловіть нам лисиць, лисенят, які псують виноградники, а виноградники наші у цвітінні. | |
|
16
|
|
| Любий мій належить мені, а я йому; він пасе між лілеями. | |
|
17
|
|
| Доки день дихає прохолодою, і втікають тіні, повернися, будь подібним до сарни або молодого оленя на розпадинах гір. | |
|
Глава 3
|
|
|
1
|
|
| На ложі моєму вночі шукала я того, кого любить душа моя, шукала його і не знайшла його. | |
|
2
|
|
| Встану ж я, піду містом, вулицями і площами, і буду шукати того, кого любить душа моя; шукала я його і не знайшла його. | |
|
3
|
|
| Зустріли мене вартові, які обходять місто: «чи не бачили ви того, кого любить душа моя?» | |
|
4
|
|
| Та ледь я відійшла від них, як знайшла того, кого любить душа моя, схопилася за нього, і не відпустила його, доки не привела його у дім матері моєї й у внутрішні кімнати матері моєї. | |
|
5
|
|
| Заклинаю вас, дочки єрусалимські, сарнами або польовими ланями: не будіть і не тривожте любої, доки їй угодно. | |
|
6
|
|
| Хто ця, яка піднімається від пустелі, ніби стовпи диму, яку окурюють мирою і фіміамом, усякими порошками мироварника? | |
|
7
|
|
| Ось одр його — Соломона: шістдесят сильних навколо нього, із сильних Ізраїлевих. | |
|
8
|
|
| Усі вони тримають мечі, досвідчені у битві; у кожного меч при стегні його заради страху нічного. | |
|
9
|
|
| Переносний одр зробив собі цар Соломон із дерев ливанських; | |
|
10
|
|
| стовпці його зробив зі срібла, підлокітники його з золота, сідалище його з пурпурової тканини; зсередини він прикрашений з любов’ю дочками єрусалимськими. | |
|
11
|
|
| Підіть і подивіться, дочки сионські, на царя Соломона у вінці, яким увінчала його мати його в день одруження його, у день, радісний для серця його. | |
|
Глава 4
|
|
|
1
|
|
| О, ти прекрасна, люба моя, ти прекрасна! очі твої блакитні під кучерями твоїми; волосся твоє — як стадо кіз, які сходять із гори Галаадської; | |
|
2
|
|
| зуби твої — як отара вистрижених овець, які виходять із купальні, у кожної з яких пара ягнят, і неплідної немає між ними; | |
|
3
|
|
| як стрічка червона губи твої, і вуста твої люб’язні; як половинки гранатового яблука — щоки твої під кучерями твоїми; | |
|
4
|
|
| шия твоя — як стовп Давидів, споруджений для зброї, тисяча щитів висить на ньому — усі щити сильних; | |
|
5
|
|
| два соски твої — як двійні молодої сарни, які пасуться між лілеями. | |
|
6
|
|
| Доки день дихає прохолодою, і втікають тіні, піду я на гору мирову і на пагорб фіміаму. | |
|
7
|
|
| Уся ти прекрасна, люба моя, і плями немає на тобі! | |
|
8
|
|
| Зі мною з Ливану, наречена! зі мною йди з Ливану! поспішай з вершини Амани, з вершини Сеніра й Ермона, від лігвищ левових, від гір барсових! | |
|
9
|
|
| Полонила ти серце моє, сестро моя, наречена! полонила ти серце моє одним поглядом очей твоїх, одним намистом на шиї твоїй. | |
|
10
|
|
| О, які любі пестощі твої, сестро моя, наречена! о, наскільки кращі пестощі твої за вино, і пахощі мастей твоїх кращі за всі пахощі! | |
|
11
|
|
| Стільниковий мед капає з уст твоїх, наречена; мед і молоко під язиком твоїм, і пахощі одягу твого подібні до пахощів Ливану! | |
|
12
|
|
| Замкнений сад — сестро моя, наречена, закладений колодязь, запечатане джерело: | |
|
13
|
|
| розсадники твої — сад із гранатовими яблуками, з чудовими плодами, кипери з нардами, | |
|
14
|
|
| нард і шафран, аїр і кориця з усякими запашними деревами, мира й алое з усякими кращими ароматами; | |
|
15
|
|
| садове джерело — колодязь живих вод і потоки з Ливану. | |
|
16
|
|
| Піднімися вітер з півночі і принесися з півдня, повій на сад мій, — і поллються аромати його! — Нехай прийде любий мій у сад свій і споживає солодкі плоди його. | |
|
Глава 5
|
|
|
1
|
|
| Прийшов я у сад мій, сестро моя, наречена; набрав мири моєї з ароматами моїми, поїв стільників моїх із медом моїм, напився вина мого з молоком моїм. Їжте, друзі, пийте і насичуйтеся, улюблені! | |
|
2
|
|
| Я сплю, а серце моє пильнує; ось, голос мого коханого, який стукає: «відчини мені, сестро моя, люба моя, голубко моя, чиста моя! тому що голова моя вся покрита росою, кучері мої — нічною вологою». | |
|
3
|
|
| Я скинула хітон мій; як же мені знову надягати його? Я вимила ноги мої; як же мені бруднити їх? | |
|
4
|
|
| Любий мій протягнув руку свою крізь шпарину, і нутрощі мої схвилювалися від нього. | |
|
5
|
|
| Я встала, щоб відчинити любому моєму, і з рук моїх капала мира, і з перстів моїх мира капала на ручки замка. | |
|
6
|
|
| Відкрила я любому моєму, а любий мій повернувся і пішов. Душі у мені не стало, коли він говорив; я шукала його і не знаходила його; кликала його, і він не відгукувався мені. | |
|
7
|
|
| Зустріли мене вартові, які обходять місто, побили мене, зранили мене; зняли з мене покривало ті, що стережуть стіни. | |
|
8
|
|
| Заклинаю вас, дочки єрусалимські: якщо ви зустрінете любого мого, що скажете ви йому? що я знемагаю від любови. | |
|
9
|
|
| «Чим коханий твій кращий за інших коханих, найпрекрасніша з жінок? Чим любий твій кращий за інших, що ти так заклинаєш нас?» | |
|
10
|
|
| Коханий мій білий і рум’яний, кращий за десять тисяч інших: | |
|
11
|
|
| голова його — чисте золото; кучері його хвилясті, чорні, як ворон; | |
|
12
|
|
| очі його — як голуби біля потоків вод, які купаються у молоці, сидять у достатку; | |
|
13
|
|
| щоки його — квітник духмяний, грядки запашних рослин; губи його — лілеї, виточують миру, що тече; | |
|
14
|
|
| руки його — золоті кругляки, обсаджені топазами; живіт його — як статуя зі слонової кістки, обкладена сапфірами; | |
|
15
|
|
| гомілки його — мармурові стовпи, поставлені на золотих підніжжях; вигляд його подібний до Ливану, величний, як кедри; | |
|
16
|
|
| вуста його — солодкість, і весь він — люб’язність. Ось хто любий мій, і ось хто друг мій, дочки єрусалимські! | |
|
Глава 6
|
|
|
1
|
|
| «Куди пішов любий твій, найпрекрасніша з жінок? куди обернувся любий твій? ми пошукаємо його з тобою». | |
|
2
|
|
| Мій любий пішов у сад свій, у квітники духмяні, щоб пасти у садах і збирати лілеї. | |
|
3
|
|
| Я належу коханому моєму, а коханий мій — мені; він пасе між лілеями. | |
|
4
|
|
| Прекрасна ти, люба моя, як Фирца, люб’язна, як Єрусалим, грізна, як полки з прапорами. | |
|
5
|
|
| Відведи очі твої від мене, тому що вони хвилюють мене. | |
|
6
|
|
| Волосся твоє — як стадо кіз, які сходять із Галаада; зуби твої — як отара овець, що виходять із купальні, у кожної з яких пара ягнят, і неплідної немає між ними; | |
|
7
|
|
| як половинки гранатового яблука — щоки твої під кучерями твоїми. | |
|
8
|
|
| Є шістдесят цариць і вісімдесят наложниць і дівчат без ліку, | |
|
9
|
|
| але єдина — вона, голубка моя, чиста моя; єдина вона у матері своєї, відзначена у родительки своєї. Побачили її дівчата, і — звеличили її, цариці і наложниці, і — хвалили її. | |
|
10
|
|
| Хто ця, яка блищить, немов зоря, прекрасна, як місяць, світла, як сонце, грізна, як полки з прапорами? | |
|
11
|
|
| Я зійшла у горіховий сад подивитися на зелень долини, подивитися, чи розпустилася виноградна лоза, чи розцвіли гранатові яблука? | |
|
12
|
|
| Не знаю, як душа моя тягла мене до колісниць знатних народу мого. | |
|
Глава 7
|
|
|
1
|
|
| «Озирнись, озирнись, Суламита! озирнись, озирнись, — і ми подивимося на тебе». Що вам дивитися на Суламиту, як на хоровод манаїмський? | |
|
2
|
|
| О, які прекрасні ноги твої у сандаліях, дочко знана! Округлення стегон твоїх, як намисто, справа рук майстерного художника; | |
|
3
|
|
| живіт твій — кругла чаша, в якій не вичерпується духмяне вино; утроба твоя — ворох пшениці, обставлений лілеями; | |
|
4
|
|
| два соски твої — як двоє козенят, двійня сарн; | |
|
5
|
|
| шия твоя — як стовп зі слонової кості; очі твої — озерця есевонські, що біля воріт Батраббима; ніс твій — вежа ливанська, повернена до Дамаска; | |
|
6
|
|
| голова твоя на тобі, як Кармил, і волосся на голові твоїй, як пурпур; цар захоплений твоїми кучерями. | |
|
7
|
|
| Яка ти прекрасна, як приваблива, люба, твоєю миловидістю! | |
|
8
|
|
| Цей стан твій схожий на пальму, і груди твої на виноградні грона. | |
|
9
|
|
| Подумав я: заліз би я на пальму, схопився б за гілки її; і груди твої були б замість грон винограду, і запах від ніздрів твоїх, як від яблук; | |
|
10
|
|
| уста твої — як відмінне вино. Воно тече прямо до друга мого, насолоджує вуста стомлених. | |
|
11
|
|
| Я належу другу моєму, і до мене звернене бажання його. | |
|
12
|
|
| Прийди, любий мій, вийдемо у поле, побудем у селах; | |
|
13
|
|
| зранку підемо у виноградники, подивимося, чи розпустилася виноградна лоза, чи розкрилися бруньки, чи розцвіли гранатові яблука; там я виявлю пестощі мої тобі | |
|
14
|
|
| Мандрагори вже пустили пахощі, й біля дверей наших усякі чудові плоди, нові і старі: це зберегла я для тебе, мій любий! | |
|
Глава 8
|
|
|
1
|
|
| О, якби ти був мені брат, який ссав груди матері моєї! тоді я, зустрівши тебе на вулиці, цілувала б тебе, і мене не осуджували б. | |
|
2
|
|
| Повела б я тебе, привела б тебе у дім матері моєї. Ти навчав би мене, а я напувала б тебе духмяним вином, соком гранатових яблук моїх. | |
|
3
|
|
| Ліва рука його у мене під головою, а права обіймає мене. | |
|
4
|
|
| Заклинаю вас, дочки єрусалимські, — не будіть і не тривожте коханої, доки їй угодно. | |
|
5
|
|
| Хто це піднімається від пустелі, спираючись на свого любого? Під яблунею розбудила я тебе: там народила тебе мати твоя, там народила тебе родителька твоя. | |
|
6
|
|
| Поклади мене, як печатку, на серце твоє, як перстень, на руку твою: бо міцна, як смерть, любов; люті, як пекло, ревнощі; стріли її — стріли вогненні; вона полум’я дуже сильне. | |
|
7
|
|
| Великі води не можуть погасити любови, і ріки не заллють її. Якби хто давав усе багатство дому свого за любов, то він був би відкинутий із презирством. | |
|
8
|
|
| Є у нас сестра, яка ще мала, і сосків немає у неї; що нам робити із сестрою нашою, коли будуть свататися за неї? | |
|
9
|
|
| Якби вона була стіна, то ми побудували б на ній палати із срібла; якби вона була двері, то ми обклали б її кедровими дошками. | |
|
10
|
|
| Я — стіна, і соски у мене, як вежі; тому я буду в очах його, як та, що досягла повноти. | |
|
11
|
|
| Виноградник був у Соломона у Ваал-Гамоні; він віддав цей виноградник сторожам; кожен повинен був доставляти за плоди його тисячу срібників. | |
|
12
|
|
| А мій виноградник у мене при собі. Тисяча нехай тобі, Соломоне, а двісті — тим, що стережуть плоди його. | |
|
13
|
|
| Жителько садів! товариші слухають голос твій, дай і мені послухати його. | |
|
14
|
|
| Біжи, любий мій; будь подібний до сарни або молодого оленя на горах бальзамічних! |
