|
Книга Екклезiаста, або Проповідника
|
Книга Екклезiаста, або Проповідника
|
|
Глава 1
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
| Слова Екклезіаста, сина Давидового, царя в Єрусалимі. | Глаго́ли Екклесіа́ста, си́на Дави́дова, царя́ Ізра́їлева во Ієрусали́мі. |
|
2
|
2
|
| Суєта суєт, сказав Екклезіаст, суєта суєт, — усе суєта! | Суєта́ су́єтствій, рече́ Екклесіа́ст, суєта́ су́єтствій, вся́чеськая суєта́. |
|
3
|
3
|
| Що користи людині від усіх трудів її, якими трудиться вона під сонцем? | Ко́є ізоби́ліє челові́ку во всем труді́ єго́, і́мже труди́ться под со́лнцем? |
|
4
|
4
|
| Рід проходить, і рід приходить, а земля перебуває повіки. | Род прехо́дить і род прихо́дить, а земля́ во вік стої́ть. |
|
5
|
5
|
| Сходить сонце, і заходить сонце, і поспішає до місця свого, де воно сходить. | І восхо́дить со́лнце і захо́дить со́лнце і в мі́сто своє́ влече́ться, сіє́ возсіява́я та́мо. |
|
6
|
6
|
| Іде вітер до півдня, і переходить до півночі, кружляє, кружляє на шляху своєму, і повертається вітер на кола свої. | І́деть к ю́гу і обхо́дить к сі́веру, обхо́дить о́крест, і́деть дух і на кру́ги своя́ обраща́ється дух. |
|
7
|
7
|
| Всі ріки течуть у море, але море не переповнюється: до того місця, звідки ріки течуть, вони повертаються, щоб знову текти. | Всі пото́ці і́дуть в мо́ре, і мо́ре ність насища́ємо; на мі́сто, а́може пото́ці і́дуть, та́мо ті́ї возвраща́ються іти́. |
|
8
|
8
|
| Усі речі — у труді: не може людина переказати всього; не насититься око зором, не наповниться вухо слуханням. | Вся словеса́ тру́дна, не возмо́жеть муж глаго́лати; і не наси́титься о́ко зрі́ти, ні іспо́лниться у́хо сли́шанія. |
|
9
|
9
|
| Що було, те і буде; і що робилося, те і буде робитися, і немає нічого нового під сонцем. | Что би́ло, то́жде єсть, є́же бу́деть; і что би́ло сотворе́ноє, то́жде і́мать сотвори́тися; |
|
10
|
|
| Буває щось, про що говорять: «дивись, ось це нове»; але це було вже у віках, які були раніше за нас. | |
|
11
|
|
| Немає пам’яті про минуле; та й про те, що буде, не залишиться пам’яті у тих, які будуть опісля. | |
|
12
|
|
| Я, Екклезіаст, був царем над Ізраїлем у Єрусалимі; | |
|
13
|
|
| і віддав я серце моє тому, щоб дослідити і випробувати мудрістю все, що робиться під небом: це важке заняття дав Бог синам людським, щоб вони вправлялися в ньому. | |
|
14
|
|
| Бачив я всі діла, які чиняться під сонцем, і ось, усе — суєта і томління духу! | |
|
15
|
|
| Криве не може зробитися прямим, і чого нема, того не можна рахувати. | |
|
16
|
|
| Говорив я із серцем моїм так: ось, я звеличився і придбав мудрости більше за всіх, які були раніше мене над Єрусалимом, і серце моє бачило багато мудрости і знання. | |
|
17
|
|
| І віддав я серце моє тому, щоб пізнати мудрість і пізнати безумство і глупоту: дізнався, що і це — томління духу; | |
|
18
|
|
| тому що у великій мудрості багато печалі; і хто примножує пізнання, примножує скорботу. | |
|
Глава 2
|
|
|
1
|
|
| Сказав я у серці моєму: «дай, випробую я тебе веселощами, і насолодися добром»; але і це — суєта! | |
|
2
|
|
| Про сміх сказав я: «дурість!», а про веселощі: «що вони роблять?» | |
|
3
|
|
| Надумав я у серці моєму насолоджувати вином тіло моє і, тим часом, як серце моє керувалося мудрістю, дотримуватися і глупоти, доки не побачу, що добре для синів людських, що повинні вони були б робити під небом у недовгі дні життя свого. | |
|
4
|
|
| Я почав великі справи: побудував собі доми, посадив собі виноградники, | |
|
5
|
|
| влаштував собі сади і гаї і насадив у них усякі плодючі дерева; | |
|
6
|
|
| зробив собі водойми для зрошення з них гаїв, що вирощують дерева; | |
|
7
|
|
| придбав собі слуг і служниць, і домочадці були у мене; також великої і дрібної худоби було у мене більше, ніж у всіх, що були раніше за мене у Єрусалимі; | |
|
8
|
|
| зібрав собі срібла і золота і коштовностей від царів і областей; завів у себе співців і співачок і насолоду синів людських — різні музичні інструменти. | |
|
9
|
|
| І зробився я великим і багатим більше за всіх, що були раніше за мене у Єрусалимі; і мудрість моя була зі мною. | |
|
10
|
|
| Чого б очі мої не побажали, я не відмовляв їм, не забороняв серцю моєму ніяких веселощів, тому що серце моє раділо в усіх трудах моїх, і це було моєю часткою від усіх трудів моїх. | |
|
11
|
|
| І оглянувся я на всі діла мої, які зробили руки мої, і на працю, якою трудився я, виконуючи їх: і ось, усе — суєта і томління духу, і немає від них користи під сонцем! | |
|
12
|
|
| І звернувся я, щоб глянути на мудрість і безумство і глупоту: бо що може зробити людина після царя понад те, що вже зроблено? | |
|
13
|
|
| І побачив я, що перевага мудрости над глупотою така сама, як перевага світла над темрявою: | |
|
14
|
|
| у мудрого очі його — в голові його, а нерозумний ходить у темряві; але дізнався я, що одна доля осягає їх усіх. | |
|
15
|
|
| І сказав я у серці моєму: «і мене осягне та сама доля, як і нерозумного: для чого ж я зробився дуже мудрим?» І сказав я у серці моєму, що і це — суєта; | |
|
16
|
|
| тому що мудрого не будуть пам’ятати вічно, як і нерозумного; у грядущі дні все буде забуто, і на жаль! мудрий помирає нарівні з нерозумним. | |
|
17
|
|
| І зненавидів я життя, тому що противні стали мені діла, які робляться під сонцем; тому що все — суєта і томління духу! | |
|
18
|
|
| І зненавидів я весь труд мій, яким трудився під сонцем, тому що повинен залишити його людині, яка буде після мене. | |
|
19
|
|
| І хто знає: чи мудра буде вона, чи нерозумна. А вона буде розпоряджатися всіма трудами моїми, якими я трудився і якими показав себе мудрим під сонцем. І це — суєта! | |
|
20
|
|
| І звернувся я, щоб навіяти серцю моєму зректися усіх трудів, якими я трудився під сонцем, | |
|
21
|
|
| тому що одна людина трудиться мудро, зі знанням і успіхом, і повинна віддати все людині, яка не трудилася в тому, що є ніби частиною її. І це — суєта і зло велике! | |
|
22
|
|
| Бо що буде мати людина від усіх трудів своїх і турботи серця свого, що трудиться вона під сонцем? | |
|
23
|
|
| Тому що всі дні її — скорботи, і труди її — неспокій; навіть і вночі серце її не знає спокою. І це — суєта! | |
|
24
|
|
| Не підвладне людині і те благо, щоб їсти і пити й насолоджувати душу свою від труда свого. Я побачив, що і це — від руки Божої; | |
|
25
|
|
| тому що хто може їсти і хто може насолоджуватися без Нього? | |
|
26
|
|
| Бо людині, яка є доброю перед лицем Його, Він дає мудрість і знання і радість; а грішнику дає турботу збирати і накопичувати, щоб потім віддати тому, хто добрий перед лицем Божим. І це — суєта і томління духу! | |
|
Глава 3
|
|
|
1
|
|
| Усьому свій час, і час усякій речі під небом: | |
|
2
|
|
| час народжуватися, і час помирати; час насаджувати, і час виривати посаджене; | |
|
3
|
|
| час убивати, і час лікувати; час руйнувати, і час будувати; | |
|
4
|
|
| час плакати, і час сміятися; час ремствувати, і час танцювати; | |
|
5
|
|
| час розкидати каміння, і час збирати каміння; час обіймати, і час ухилятися від обіймів; | |
|
6
|
|
| час шукати, і час втрачати; час зберігати, і час кидати; | |
|
7
|
|
| час роздирати, і час зшивати; час мовчати, і час говорити; | |
|
8
|
|
| час любити, і час ненавидіти; час війні, і час миру. | |
|
9
|
|
| Яка користь тому, хто працює, від того, над чим він трудиться? | |
|
10
|
|
| Бачив я цю турботу, яку дав Бог синам людським, щоб вони вправлялися у тому. | |
|
11
|
|
| Усе створив Він прекрасним у свій час, і вклав мир у серце їх, хоча людина не може осягнути діл, які Бог чинить, від початку до кінця. | |
|
12
|
|
| Пізнав я, що немає для них нічого кращого, як веселитися і чинити добре в житті своєму. | |
|
13
|
|
| І якщо яка людина їсть і п’є, і бачить добре у всякій праці своїй, то це — дар Божий. | |
|
14
|
|
| Пізнав я, що все, що чинить Бог, перебуває повік: до того нічого додавати і від того нічого віднімати, — і Бог робить так, щоб благоговіли перед лицем Його. | |
|
15
|
|
| Що було, те і тепер є, і що буде, те вже було, — і Бог воззове минуле. | |
|
16
|
|
| Ще бачив я під сонцем: де мала б бути правда, там кривда; де мало б бути правосуддя, там беззаконня. | |
|
17
|
|
| І сказав я у серці своєму: «праведного і нечестивого буде судити Бог; тому що час для всякої речі і суд над усякою справою там». | |
|
18
|
|
| Сказав я у серці своєму про синів людських, щоб випробував їх Бог, і щоб вони бачили, що вони самі по собі тварини; | |
|
19
|
|
| тому що доля синів людських і доля тварин — доля одна: як ті вмирають, так вмирають і ці, і одне дихання у всіх, і немає в людини переваги над худобою, тому що все — суєта! | |
|
20
|
|
| Усе йде в одне місце: все було створено з пороху і все повернеться у порох. | |
|
21
|
|
| Хто знає: дух синів людських чи сходить угору, і дух тварин чи сходить униз, у землю? | |
|
22
|
|
| Отже, побачив я, що немає нічого кращого, як насолоджуватися людині справами своїми: тому що це — доля її; бо хто приведе її подивитися на те, що буде після неї? | |
|
Глава 4
|
|
|
1
|
|
| І обернувся я і побачив усякі утиски, які чиняться під сонцем: і ось сльози пригноблених, а утішителя у них немає; і в руках гнобителів їхніх — сила, а утішителя у них немає. | |
|
2
|
|
| І ублажив я мертвих, які давно померли, більше за живих, які живуть досі; | |
|
3
|
|
| а блаженніший за них обох той, хто ще не існував, хто не бачив злих діл, які чиняться під сонцем. | |
|
4
|
|
| Бачив я також, що всякий труд і всякий успіх у ділах викликають між людьми взаємну заздрість. І це — суєта і томління духу! | |
|
5
|
|
| Нерозумний сидить, склавши свої руки, і з’їдає плоть свою. | |
|
6
|
|
| Краще жменя зі спокоєм, ніж пригорщі з трудом і томління духу. | |
|
7
|
|
| І обернувся я і побачив ще суєту під сонцем; | |
|
8
|
|
| чоловік самотній, і іншого немає; ні сина, ні брата немає у нього; а всім трудам його немає кінця, і око його не насичується багатством. «Для кого ж я працюю і позбавляю душу мою блага?» І це — суєта і недобра справа! | |
|
9
|
|
| Двом краще, ніж одному; тому що у них є добра винагорода у праці їх: | |
|
10
|
|
| тому що коли впаде один, то іншій підніме товариша свого. Але горе одному, коли впаде, а іншого немає, який підняв би його. | |
|
11
|
|
| Також якщо лежать двоє, то тепло їм; а одному як зігрітися? | |
|
12
|
|
| І якщо стане переборювати хто-небудь одного, то двоє встоять проти нього: і нитка, утроє скручена, не скоро порветься. | |
|
13
|
|
| Краще бідний, але розумний юнак, ніж старий, але нерозумний цар, який не вміє приймати поради; | |
|
14
|
|
| бо той з в’язниці вийде на царство, хоча народився у царстві своєму бідним. | |
|
15
|
|
| Бачив я всіх, хто живе, які ходять під сонцем, з цим іншим юнаком, який займе місце того. | |
|
16
|
|
| Не було числа всьому народу, що був перед ним, хоч пізніші не радітимуть ним. І це — суєта і томління духу! | |
|
17
|
|
| Спостерігай за ногою твоєю, коли йдеш у дім Божий, і будь готовий більше до слухання, ніж до жертвоприношення; бо вони не думають, що зле чинять. | |
|
Глава 5
|
|
|
1
|
|
| Не поспішай язиком твоїм, і серце твоє нехай не поспішає вимовити слово перед Богом; тому що Бог на небі, а ти на землі; тому слова твої нехай будуть скупі. | |
|
2
|
|
| Бо, як сновидіння бувають при великій кількості турбот, так голос нерозумного пізнається при великій кількості слів. | |
|
3
|
|
| Коли даєш обітницю Богу, то не барися виконати її, тому що Він не благоволить до нерозумних: що обіцяв, виконай. | |
|
4
|
|
| Краще тобі не обіцяти, ніж обіцяти і не виконати. | |
|
5
|
|
| Не дозволяй вустам твоїм вводити у гріх плоть твою, і не говори перед ангелом [Божим]: «це — помилка!» Для чого тобі робити, щоб Бог прогнівався на слово твоє і зруйнував справу рук твоїх? | |
|
6
|
|
| Бо у безлічі сновидінь, як і в безлічі слів, — багато суєти; але ти бійся Бога. | |
|
7
|
|
| Якщо ти побачиш у якійсь області пригнічення бідного і порушення суду і правди, то не дивуйся цьому: тому що над високим наглядає вищий, а над ними ще вищий; | |
|
8
|
|
| зверхність же над країною в цілому має цар, який піклується про країну. | |
|
9
|
|
| Хто любить срібло, той не насититься сріблом, і хто любить багатство, тому немає користи від того. І це — суєта! | |
|
10
|
|
| Примножується майно, примножуються і ті, що споживають його; і яке благо для того, хто володіє ним: хіба тільки дивитися своїми очима? | |
|
11
|
|
| Солодкий сон у того, хто працює, чи мало, чи багато він з’їсть; але пересичення багатого не дає йому заснути. | |
|
12
|
|
| Є болісна недуга, яку я бачив під сонцем: багатство, яке зберігається володарем його на шкоду йому. | |
|
13
|
|
| І гине багатство це від нещасних випадків: породив він сина, і нічого немає в руках у нього. | |
|
14
|
|
| Як вийшов він нагим з утроби матері своєї, таким і відходить, яким прийшов, і нічого не візьме від праці своєї, що міг би він понести у руці своїй. | |
|
15
|
|
| І це тяжка недуга: яким прийшов він, таким і відходить. Яка ж користь йому, що він трудився на вітер? | |
|
16
|
|
| А він у всі дні свої їв у потемках, у великому роздратуванні, у прикрості і досаді. | |
|
17
|
|
| Ось ще, що я знайшов доброго і приємного: їсти і пити і насолоджуватися добром у всіх трудах своїх, якими хто трудиться під сонцем у всі дні життя свого, які дав йому Бог; тому що це його доля. | |
|
18
|
|
| І якщо якій людині Бог дав багатство і майно, і дав їй владу користуватися ними і брати свою частку і насолоджуватися від праці своєї, то це дар Божий. | |
|
19
|
|
| Недовго будуть у нього в пам’яті дні життя його; тому Бог і винагороджує його радістю серця його. | |
|
Глава 6
|
|
|
1
|
|
| Є зло, яке бачив я під сонцем, і воно часто буває між людьми: | |
|
2
|
|
| Бог дає людині багатство і майно і славу, і немає для душі її нестачі ні в чому, чого не побажала б вона; але не дає їй Бог користуватися цим, а користується тим чужа людина: це — суєта і тяжка недуга! | |
|
3
|
|
| Якби якийсь чоловік породив сто дітей, і прожив багато років, і ще примножилися дні життя його, але душа його не насолоджувалась би добром і не було б йому і погребіння, то я сказав би: викидень щасливіший за нього, | |
|
4
|
|
| тому що він марно прийшов і відійшов у темряву, і його ім’я покрите мороком. | |
|
5
|
|
| Він навіть не бачив і не знав сонця: йому спокійніше, ніж тому. | |
|
6
|
|
| А той, хоча б прожив дві тисячі років і не насолоджувався добром, чи не усе піде в одне місце? | |
|
7
|
|
| Усі труди людини — для рота її, а душа її не насичується. | |
|
8
|
|
| Яка ж перевага мудрого перед нерозумним, яка — у бідняка, що вміє ходити перед живими? | |
|
9
|
|
| Краще бачити очима, ніж бродити душею. І це — також суєта і томління духу! | |
|
10
|
|
| Що існує, тому вже наречене ім’я, і відомо, що це — людина, і що вона не може сперечатися з тим, хто сильніший за неї. | |
|
11
|
|
| Багато таких речей, які примножують суєту: що ж для людини краще? | |
|
12
|
|
| Бо хто знає, що добре для людини в житті, у всі дні суєтного життя її, які вона проводить, як тінь? І хто скаже людині, що буде після неї під сонцем? | |
|
Глава 7
|
|
|
1
|
|
| Добре ім’я краще за дорогу масть, і день смерти — за день народження. | |
|
2
|
|
| Краще ходити у дім плачу за мертвим, ніж ходити у дім бенкету; бо такий кінець усякої людини, і живий прикладе це до свого серця. | |
|
3
|
|
| Сумування краще за сміх; тому що при печалі лиця серце стає кращим. | |
|
4
|
|
| Серце мудрих — у домі плачу, а серце нерозумних — у домі веселощів. | |
|
5
|
|
| Краще слухати викривання від мудрого, ніж слухати пісні дурних; | |
|
6
|
|
| тому що сміх нерозумних те саме, що тріскотіння тернового хмизу під казаном. І це — суєта! | |
|
7
|
|
| Утискуючи інших, мудрий стає дурним, і подарунки псують серце. | |
|
8
|
|
| Кінець справи краще за початок її; терплячий краще зарозумілого. | |
|
9
|
|
| Не будь духом твоїм поспішним на гнів, тому що гнів гніздиться у серці нерозумних. | |
|
10
|
|
| Не говори: «чому це минулі дні були кращими за нинішні?», тому що не від мудрости ти запитуєш про це. | |
|
11
|
|
| Гарна мудрість зі спадщиною, і особливо для тих, які бачать сонце: | |
|
12
|
|
| тому що під сінню її те саме, що під сінню срібла; але перевага знання в тому, що мудрість дає життя тому, хто володіє нею. | |
|
13
|
|
| Дивися на дію Божу: бо хто може випрямити те, що Він зробив кривим? | |
|
14
|
|
| У дні благополуччя користуйся благом, а у дні нещастя розмірковуй: те й інше створив Бог для того, щоб людина нічого не могла сказати проти Нього. | |
|
15
|
|
| Усього надивився я у суєтні дні мої: праведник гине в праведності своїй; нечестивий живе довго у нечесті своєму. | |
|
16
|
|
| Не будь занадто суворим, і не виставляй себе занадто мудрим; навіщо тобі губити себе? | |
|
17
|
|
| Не віддавайся гріху, і не будь безумним: навіщо тобі помирати не у свій час? | |
|
18
|
|
| Добре, якщо ти будеш триматися одного і не віднімати руки від іншого; тому що хто боїться Бога, той уникне всього того. | |
|
19
|
|
| Мудрість робить мудрого сильнішим за десятьох володарів, які у місті. | |
|
20
|
|
| Немає людини праведної на землі, яка робила б добро і не грішила б; | |
|
21
|
|
| тому не на всяке слово, яке говорять, звертай увагу, щоб не почути тобі раба твого, коли він лихословить на тебе; | |
|
22
|
|
| бо серце твоє знає багато випадків, коли і сам ти лихословив на інших. | |
|
23
|
|
| Усе це випробував я мудрістю; я сказав: «буду я мудрим»; але мудрість далека від мене. | |
|
24
|
|
| Далеко те, що було, і глибоке — глибоко: хто осягне його? | |
|
25
|
|
| Звернувся я серцем моїм до того, щоб пізнати, дослідити і знайти мудрість і розум, і пізнати нечестя глупоти, неуцтва і безумства, | |
|
26
|
|
| і знайшов я, що гіркіша за смерть жінка, тому що вона — сіть, і серце її — тенета, руки її — окови; добрий перед Богом спасеться від неї, а грішник буде впійманий нею. | |
|
27
|
|
| Ось це знайшов я, сказав Екклезіаст, випробовуючи одне за іншим. | |
|
28
|
|
| Чого ще шукала душа моя, і я не знайшов? — Чоловіка одного з тисячі я знайшов, а жінки між усіма ними не знайшов. | |
|
29
|
|
| Тільки це я знайшов, що Бог створив людину правою, а люди пустилися у безліч помислів. | |
|
Глава 8
|
|
|
1
|
|
| Хто — як мудрий, і хто розуміє значення речей? Мудрість людини просвітлює лице її, і суворість лиця її змінюється. | |
|
2
|
|
| Я говорю: слово царське бережи, і це заради клятви перед Богом. | |
|
3
|
|
| Не поспішай відходити від лиця його, і не наполягай у злій справі; тому що він, що захоче, все може зробити. | |
|
4
|
|
| Де слово царя, там влада; і хто скаже йому: «що ти робиш?» | |
|
5
|
|
| Хто додержується заповіді, той не зазнає ніякого зла: серце мудрого знає і час і устав; | |
|
6
|
|
| тому що для всякої речі є свій час і устав; а людині велике зло від того, | |
|
7
|
|
| що вона не знає, що буде; і як це буде — хто скаже їй? | |
|
8
|
|
| Людина не владна над духом, щоб утримати дух, і немає влади у неї над днем смерти, і немає визволення у цій боротьбі, і не врятує нечестя нечестивого. | |
|
9
|
|
| Усе це я бачив, і звертав серце моє на всяку справу, яка чиниться під сонцем. Буває час, коли людина панує над людиною на шкоду їй. | |
|
10
|
|
| Бачив я тоді, що ховали нечестивих, і приходили і відходили від святого місця, і їх забували у місті, де вони так чинили. І це — суєта! | |
|
11
|
|
| Не швидко звершується суд над злими вчинками; тому і не страшиться серце синів людських чинити зло. | |
|
12
|
|
| Хоч грішник сто разів чинить зло і заклякає у ньому, але я знаю, що благо буде тим, хто боїться Бога, хто благоговіє перед лицем Його; | |
|
13
|
|
| а нечестивому не буде добра, і, подібно до тіні, недовго протримається той, хто не благоговіє перед Богом. | |
|
14
|
|
| Є і така суєта на землі: праведників осягає те, чого заслуговували б діла нечестивих, а з нечестивими буває те, чого заслуговували б діла праведників. І сказав я: і це — суєта! | |
|
15
|
|
| І похвалив я веселощі; тому що немає кращого для людини під сонцем, як їсти, пити і веселитися: це супроводжує її у трудах у дні життя її, які дав їй Бог під сонцем. | |
|
16
|
|
| Коли я звернув серце моє на те, щоб осягнути мудрість і розглянути діла, які чиняться на землі, і серед яких людина ні вдень, ні вночі не знає сну, — | |
|
17
|
|
| тоді я побачив усі діла Божі і знайшов, що людина не може осягнути діла, які чиняться під сонцем. Скільки б людина не трудилася у дослідженні, вона усе-таки не осягне цього; і якби якийсь мудрець сказав, що він знає, він не може осягнути цього. | |
|
Глава 9
|
|
|
1
|
|
| На все це я звернув серце моє для дослідження, що праведні й мудрі і діяння їхні — у руці Божій, і що людина ні любови, ні ненависти не знає у всьому тому, що перед нею. | |
|
2
|
|
| Усьому й усім — одне: одна доля праведнику і нечестивому, доброму і [злому], чистому і нечистому, тому, хто приносить жертву і хто не приносить жертви; як доброчесному, так і грішнику; як тому, хто клянеться, так і тому, хто боїться клятви. | |
|
3
|
|
| Це ж бо і погано в усьому, що чиниться під сонцем, що одна доля всім, і серце синів людських сповнене зла, і безумство в серці їх, у житті їх; а після того вони відходять до померлих. | |
|
4
|
|
| Хто знаходиться між живими, тому є ще надія, оскільки і псу живому краще, ніж мертвому леву. | |
|
5
|
|
| Живі знають, що помруть, а мертві нічого не знають, і вже нема їм відплати, тому що і пам’ять про них піддана забуттю, | |
|
6
|
|
| і любов їх і ненависть їх і ревнощі їх уже зникли, і нема їм більше частки повіки ні в чому, що відбувається під сонцем. | |
|
7
|
|
| Отже, йди, їж з веселощами хліб твій, і пий у радості серця вино твоє, коли Бог благоволить до справ твоїх. | |
|
8
|
|
| Нехай буде повсякчас одяг твій світлим, і нехай не зменшується єлей на голові твоїй. | |
|
9
|
|
| Насолоджуйся життям із дружиною, яку любиш, у всі дні суєтного життя твого, і яку дав тобі Бог під сонцем на всі суєтні дні твої; тому що це — доля твоя у житті й у трудах твоїх, якими ти трудишся під сонцем. | |
|
10
|
|
| Усе, що може рука твоя робити, за силами роби; тому що у могилі, куди ти підеш, немає ні праці, ні роздумів, ні знання, ні мудрости. | |
|
11
|
|
| І обернувся я, і бачив під сонцем, що не прудким дістається успішний біг, не хоробрим — перемога, не мудрим — хліб, і не розумним — багатство, і не майстерним — прихильність, але час і випадок для всіх них. | |
|
12
|
|
| Бо людина не знає свого часу. Як риби попадаються у пагубну сіть, і як птахи заплутуються у тенетах, так сини людські уловлюються в час біди, коли вона несподівано находить на них. | |
|
13
|
|
| Ось ще яку мудрість бачив я під сонцем, і вона здалася мені важливою: | |
|
14
|
|
| місто невелике, і людей у ньому небагато; до нього підступив великий цар і обложив його і зробив проти нього великі облогові роботи; | |
|
15
|
|
| але в ньому знайшовся мудрий бідняк, і він урятував своєю мудрістю це місто; й однак же ніхто не згадував про цю бідну людину. | |
|
16
|
|
| І сказав я: мудрість краща за силу, й однак же, мудрість бідняка зневажається, і слів його не слухають. | |
|
17
|
|
| Слова мудрих, вимовлені спокійно, вислуховуються краще, ніж крик володаря між нерозумними. | |
|
18
|
|
| Мудрість краща за військову зброю; але один, що згрішив, погубить багато доброго. | |
|
Глава 10
|
|
|
1
|
|
| Мертві мухи псують і роблять смердючою запашну масть мироварника: те саме робить невелика глупота шанованої людини з її мудрістю і честю. | |
|
2
|
|
| Серце мудрого — на праву сторону, а серце нерозумного — на ліву. | |
|
3
|
|
| Якою б дорогою не йшов нерозумний, у нього завжди бракує глузду, і всякому він висловить, що він нерозумний. | |
|
4
|
|
| Якщо гнів начальника запалає на тебе, то не залишай місця твого; тому що покірливість покриває і великі провини. | |
|
5
|
|
| Є зло, яке бачив я під сонцем, це — ніби погрішність, яка йде від володаря: | |
|
6
|
|
| невігластво ставиться на велику висоту, а багаті сидять низько. | |
|
7
|
|
| Бачив я рабів на конях, а князів, які ходять, подібно до рабів, пішки. | |
|
8
|
|
| Хто копає яму, той упаде у неї, і хто руйнує огорожу, того вжалить змій. | |
|
9
|
|
| Хто пересуває камені, той може надсадити себе, і хто коле дрова, той може піддати себе небезпеці від них. | |
|
10
|
|
| Якщо затупиться сокира, і якщо лезо її не буде загострене, то потрібно буде напружувати сили; мудрість уміє це виправити. | |
|
11
|
|
| Якщо змій ужалить без заговорювання, то не кращий за нього і злоязичний. | |
|
12
|
|
| Слова з уст мудрого — благодать, а вуста нерозумного гублять його ж: | |
|
13
|
|
| початок слів з уст його — глупота, а кінець промови з уст його — безумство. | |
|
14
|
|
| Нерозумний наговорює багато, хоч людина не знає, що буде, і хто скаже йому, що буде після нього? | |
|
15
|
|
| Труд нерозумного стомлює його, тому що не знає навіть дороги у місто. | |
|
16
|
|
| Горе тобі, земле, коли цар твій отрок, і коли князі твої їдять рано! | |
|
17
|
|
| Благо тобі, земле, коли цар у тебе зі шляхетного роду, і князі твої їдять вчасно, для підкріплення, а не для пересичення! | |
|
18
|
|
| Від лінощів обвисне стеля, і коли опустяться руки, то протече дім. | |
|
19
|
|
| Бенкети влаштовуються для задоволення, і вино веселить життя; а за усе відповідає срібло. | |
|
20
|
|
| Навіть і в думках твоїх не лихослов царя, і у спальній кімнаті твоїй не лихослов багатого; тому що птах небесний може перенести слово твоє, і крилатий — переказати промову твою. | |
|
Глава 11
|
|
|
1
|
|
| Відпускай хліб твій за водою, тому що після багатьох днів знову знайдеш його. | |
|
2
|
|
| Давай частку семи і навіть восьми, тому що не знаєш, яке лихо буде на землі. | |
|
3
|
|
| Коли хмари будуть повні, то вони проллють на землю дощ; і якщо впаде дерево на південь або на північ, то воно там і залишиться, куди впаде. | |
|
4
|
|
| Хто спостерігає вітер, тому не сіяти; і хто дивиться на хмари, тому не жати. | |
|
5
|
|
| Як ти не знаєш шляхів вітру і того, як утворюються кістки в утробі вагітної, так не можеш знати діло Бога, Який творить усе. | |
|
6
|
|
| Ранком сій насіння твоє, і ввечері не давай відпочинку рукам твоїм, тому що ти не знаєш, те або інше буде вдаліше, або те й інше однаково добре буде. | |
|
7
|
|
| Солодке світло, і приємно для очей бачити сонце. | |
|
8
|
|
| Якщо людина проживе і багато років, то нехай веселиться вона упродовж усіх їх, і нехай пам’ятає про дні темні, яких буде багато: усе, що буде, — суєта! | |
|
9
|
|
| Веселись, юначе, у юності твоїй, і нехай споживає серце твоє радість у дні юности твоєї, і ходи шляхами серця твого і за видіннями очей твоїх; тільки знай, що за все це Бог приведе тебе на суд. | |
|
10
|
|
| І віддаляй печаль від серця твого, і відводь зле від тіла твого, тому що дитинство і юність — суєта. | |
|
Глава 12
|
|
|
1
|
|
| І пам’ятай Творця твого в дні юности твоєї, доки не прийшли тяжкі дні і не настали роки, про які ти будеш говорити: «немає мені задоволення в них!» | |
|
2
|
|
| доки не померкли сонце і світло і місяць і зірки, і не найшли нові хмари слідом за дощем. | |
|
3
|
|
| У той день, коли затремтять ті, що охороняють дім, і зігнуться мужі сильні; і перестануть молоти ті, що мелють, тому що їх мало залишилося; і затьмаряться ті, що дивляться у вікно; | |
|
4
|
|
| і будуть зачинятися двері на вулицю; коли замовкне звук жорна, і буде вставати людина за криком півня і замовкнуть дочки співу; | |
|
5
|
|
| і висоти будуть їм страшні, і на дорозі жахи; і зацвіте мигдаль, і обважніє коник, і розсиплеться каперс. Бо відходить людина у вічний дім свій, і готові оточити його на вулиці плакальниці; — | |
|
6
|
|
| доки не порвався срібний ланцюжок, і не розірвалася золота пов’язка, і не розбився глечик біля джерела, і не поламалося колесо над колодязем. | |
|
7
|
|
| І повернувся порох у землю, чим він і був; а дух повернувся до Бога, Який дав його. | |
|
8
|
|
| Суєта суєт, сказав Екклезіаст, усе — суєта! | |
|
9
|
|
| Крім того, що Екклезіаст був мудрий, він учив ще народ знання. Він усе випробовував, досліджував, і склав багато притч. | |
|
10
|
|
| Намагався Екклезіаст знаходити витончені висловлювання, і слова істини написані ним правильно. | |
|
11
|
|
| Слова мудрих — як голки і як вбиті цвяхи, і укладачі їх — від єдиного пастиря. | |
|
12
|
|
| А що понад усе це, сину мій, того бережися: складати багато книг — кінця не буде, і багато читати — втомлює тіло. | |
|
13
|
|
| Вислухаємо сутність усього: бійся Бога і заповідей Його дотримуйся, тому що у цьому все для людини; | |
|
14
|
|
| бо всяке діло Бог приведе на суд, і все таємне, чи добре воно, чи зле. |
