|
Глава 3
|
Глава́ г҃
|
|
1
|
1
|
| Hагадуй їм, щоб слухалися і корилися начальству і властям, були готові на всяке добре діло, | Воспомина́й тѣ̑мъ нача́лствꙋющымъ и҆ владѣ́ющымъ повинова́тисѧ и҆ покарѧ́тисѧ, и҆ ко всѧ́комꙋ дѣ́лꙋ бл҃гꙋ готѡ́вымъ бы́ти: |
|
2
|
2
|
| нікого не лихословили, були не сварливі, а тихі і виявляли всяку лагідність до всіх людей. | ни є҆ди́наго хꙋ́лити, не сварли̑вымъ бы́ти, но ти̑химъ, всѧ́кꙋ ꙗ҆влѧ́ющымъ кро́тость ко всѣ̑мъ человѣ́кѡмъ. |
|
3
|
3
|
| Бо і ми були колись нерозумними, непокірними, обманутими, рабами похотей і різних розкошів, жили в злобі та в заздрощах, були огидними, ненавиділи один одного. | Бѣ́хомъ бо и҆ногда̀ и҆ мы̀ несмы́сленни, и҆ непокори́ви, и҆ прельще́ни, рабо́тающе похоте́мъ и҆ сласте́мъ разли̑чнымъ, въ ѕло́бѣ и҆ за́висти живꙋ́ще, ме́рзцы (сꙋ́ще и҆) ненави́дѧще дрꙋ́гъ дрꙋ́га. |
|
4
|
4
|
| Коли ж з’явилися благодать і людинолюбство Спасителя нашого‚ Бога, | Є҆гда́ же блгⷣть и҆ чл҃вѣколю́бїе ꙗ҆ви́сѧ сп҃са на́шегѡ бг҃а, |
|
5
|
5
|
| Він спас нас не за діла праведности, які б ми вчинили, а з Своєї милости, через купіль відродження і оновлення Святим Духом, | не ѿ дѣ́лъ првⷣныхъ, и҆̀хже сотвори́хомъ мы̀, но по свое́й є҆гѡ̀ млⷭ҇ти, сп҃сѐ на́съ ба́нею пакибытїѧ̀ и҆ ѡ҆бновле́нїѧ дх҃а ст҃а́гѡ, |
|
6
|
6
|
| Якого щедро вилив на нас через Ісуса Христа Спасителя нашого, | є҆го́же и҆злїѧ̀ на на́съ ѻ҆би́лнѡ і҆и҃съ хрⷭ҇то́мъ, сп҃си́телемъ на́шимъ, |
|
7
|
7
|
| щоб, виправдавшись Його благодаттю, ми за упованням стали спадкоємцями вічного життя. | да ѡ҆правди́вшесѧ блгⷣтїю є҆гѡ̀, наслѣ̑дницы бꙋ́демъ по оу҆пова́нїю жи́зни вѣ́чныѧ. |
|
8
|
8
|
| Слово це вірне; і я хочу, щоб ти підтверджував це, щоб ті, які увірували в Бога, дбали бути ревними до добрих діл: це добре і корисне людям. | (Заⷱ҇.) (Ча́до ті́те,) вѣ́рно сло́во, и҆ ѡ҆ си́хъ хощꙋ̀ тѧ̀ и҆звѣща́ти [оу҆тверди́ти], да пекꙋ́тсѧ дѡ́брымъ дѣлѡ́мъ прилѣжа́ти вѣ́ровавшїи бг҃ꙋ: сїѧ̑ сꙋ́ть полє́зна человѣ́кѡмъ и҆ дѡбра̀. |
|
9
|
9
|
| Hерозумних же змагань‚ і родоводів, і суперечок‚ і чвар про закон уникай, бо вони некорисні і марні. | Бꙋ́ихъ же стѧза́нїй и҆ родосло́вїй и҆ рве́нїй и҆ сва́рѡвъ зако́нныхъ ѿстꙋпа́й: сꙋ́ть бо неполє́зны и҆ сꙋ́єтны. |
|
10
|
10
|
| Єретика‚ після першого і другого напоумлення‚ цурайся, | Є҆ретїка̀ человѣ́ка по пе́рвомъ и҆ вторѣ́мъ наказа́нїи ѿрица́йсѧ, |
|
11
|
11
|
| знаючи, що такий розбестився і грішить, будучи самозасудженим. | вѣ́дый, ꙗ҆́кѡ разврати́сѧ таковы́й, и҆ согрѣша́етъ, и҆ є҆́сть самоѡсꙋжде́нъ. |
|
12
|
12
|
| Коли пришлю до тебе Артема чи Тихика, поспіши прийти до мене в Hікополь, бо я вирішив провести там зиму. | Є҆гда̀ послю̀ а҆рте́мꙋ къ тебѣ̀ и҆лѝ тѷхі́ка, потщи́сѧ прїитѝ ко мнѣ̀ въ нїкопо́ль: та́мѡ бо сꙋди́хъ ѡ҆зимѣ́ти. |
|
13
|
13
|
| Законника Зину та Аполлоса потурбуйся відправити так, щоб у них ні в чому не було нестатку. | Зи́нꙋ зако́нника и҆ а҆поллѡ́са ско́рѡ предпослѝ, и҆ да ничто́же и҆̀мъ скꙋ́дно бꙋ́детъ. |
|
14
|
14
|
| Hехай і наші вчаться дбати про добрі діла, в задоволенні необхідних потреб, щоб не були безплідні. | Да оу҆ча́тсѧ же и҆ на́ши дѡ́брымъ дѣлѡ́мъ прилѣжа́ти въ нꙋ̑жнаѧ тре́бѡванїѧ, да не бꙋ́дꙋтъ безпло́дни. |
|
15
|
15
|
| Вітають тебе всі, що перебувають зі мною. Вітай тих, хто любить нас у вірі. Благодать з усіма вами. Амінь. | Цѣлꙋ́ютъ тѧ̀ со мно́ю сꙋ́щїи всѝ. Цѣлꙋ́й лю́бѧщыѧ ны̀ въ вѣ́рѣ. Блгⷣть со всѣ́ми ва́ми. А҆ми́нь. |
Паперове видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.