Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Книга пророка Софонiї

Порівняти:

⇄

Книга пророка Софонiї	Софо́нїа

Глава 1	Глава́ а҃

1	1
Слово Господнє, яке було до Софонії, сина Хусія, сина Годолії, сина Аморії, сина Єзекії, у дні Іосії, сина Амонового, царя Юдейського.	Сло́во гдⷭ҇не, и҆́же бы́сть къ софо́нїи сы́нꙋ хꙋсі́инꙋ, сы́нꙋ годолі́инꙋ, а҆морі́инꙋ, є҆зекі́инꙋ, во дни̑ і҆ѡсі́и сы́на а҆мѡ́нѧ, царѧ̀ і҆ꙋ́дина.
2	2
Усе знищу з лиця землі, — говорить Господь:	Ѡ҆скꙋдѣ́нїемъ да ѡ҆скꙋдѣ́ютъ всѧ̑ ѿ лица̀ землѝ, гл҃етъ гдⷭ҇ь:
3	3
знищу людей і худобу, знищу птахів небесних і риб морських, і спокуси разом з нечестивими; знищу людей з лиця землі, — говорить Господь.	да ѡ҆скꙋдѣ́етъ человѣ́къ и҆ ско́ти, да ѡ҆скꙋдѣ́ютъ пти̑цы небє́сныѧ и҆ ры̑бы морскі̑ѧ, и҆ да и҆знемо́гꙋтъ нечести́вїи, и҆ и҆з̾имꙋ̀ беззакѡ́нныѧ ѿ лица̀ землѝ, гл҃етъ гдⷭ҇ь.
4	4
І простягну руку Мою на юдеїв і на всіх жителів Єрусалима: знищу з місця цього залишки Ваала, ім’я жерців зі священиками,	И҆ прострꙋ̀ рꙋ́кꙋ мою̀ на і҆ꙋ́дꙋ и҆ на всѧ̑ живꙋ́щыѧ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ: и҆ и҆з̾имꙋ̀ ѿ мѣ́ста сегѡ̀ и҆мена̀ ваа́лѡва и҆ и҆мена̀ жре́чєска со жерца́ми,
5	5
і тих, які на покрівлях поклоняються воїнству небесному, і тих, що поклоняються, які клянуться Господом і клянуться царем своїм,	и҆ покланѧ́ющихсѧ на покро́вѣхъ во́инствꙋ небе́сномꙋ и҆ кленꙋ́щихсѧ гдⷭ҇емъ и҆ кленꙋ́щихсѧ царе́мъ свои́мъ,
6	6
і тих, які відступили від Господа, не шукали Господа і не запитували про Нього.	и҆ оу҆кланѧ́ющихсѧ ѿ гдⷭ҇а и҆ не и҆́щꙋщихъ гдⷭ҇а и҆ не придержа́щихсѧ гдⷭ҇а.
7	7
Замовкни перед лицем Господа Бога! бо близько день Господній: уже приготував Господь жертовне заколення, призначив, кого покликати.	Оу҆бо́йтесѧ ѿ лица̀ гдⷭ҇а бг҃а, занѐ бли́з̾ де́нь гдⷭ҇ень, ꙗ҆́кѡ оу҆гото́ва гдⷭ҇ь же́ртвꙋ свою̀ и҆ ѡ҆ст҃ѝ зва̑нныѧ своѧ̑.
8	8
І буде у день жертви Господньої: Я відвідаю князів і синів царя і всіх, що одягаються в одяг іноплемінників;	И҆ бꙋ́детъ въ де́нь же́ртвы гдⷭ҇ни: и҆ ѿмщꙋ̀ на кнѧ̑зи и҆ на до́мъ ца́рскїй и҆ на всѧ̑ ѡ҆болчє́нныѧ во ѡ҆дѣѧ̑нїѧ чꙋжда̑ѧ,
9	9
відвідаю у той день усіх, які перестрибують через поріг, які дім Господа свого наповнюють насильством і обманом.	и҆ ѿмщꙋ̀ ꙗ҆́вѣ на всѧ̑ предвра̑тныѧ въ де́нь то́й, и҆сполнѧ́ющыѧ хра́мъ гдⷭ҇а бг҃а своегѡ̀ нече́стїемъ и҆ ле́стїю.
10	10
І буде у той день, — говорить Господь, — крик біля воріт рибних і ридання біля інших воріт і велике руйнування на пагорбах.	И҆ бꙋ́детъ въ де́нь ѡ҆́нъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь, гла́съ во́плѧ ѿ вра́тъ и҆збода́ющихъ и҆ пла́чь ѿ вторы́хъ и҆ сотре́нїе ве́лїе ѿ холмѡ́въ.
11	11
Ридайте, жителі нижньої частини міста, бо зникне весь торговельний народ і знищені будуть обтяжені сріблом.	Пла́чите, живꙋ́щїи въ посѣче́ннѣй, ꙗ҆́кѡ оу҆подо́бишасѧ всѝ лю́дїе ханаа́нꙋ, и҆ потреби́шасѧ всѝ велича́ющїисѧ сребро́мъ.
12	12
І буде у той час: Я зі світильником огляну Єрусалим і покараю тих, які сидять на дріжджах своїх і говорять у серці своєму: «не творить Господь ні добра, ні зла».	И҆ бꙋ́детъ въ то́й де́нь, и҆зыщꙋ̀ і҆ерⷭ҇ли́ма со свѣти́лникомъ и҆ ѿмщꙋ̀ на мꙋ́жы нерадѧ́щыѧ ѡ҆ стражба́хъ свои́хъ, глаго́лющыѧ въ сердца́хъ свои́хъ: не и҆́мать бл҃га сотвори́ти гдⷭ҇ь, нижѐ и҆́мать ѡ҆ѕло́бити.
13	13
І перетворяться багатства їхні на здобич і доми їхні — на запустіння; вони побудують доми, а жити у них не будуть, насадять виноградники, а вина з них не будуть пити.	И҆ бꙋ́детъ си́ла и҆́хъ въ расхище́нїе и҆ до́мы и҆́хъ въ разоре́нїе: и҆ сози́ждꙋтъ жили̑ща и҆ не и҆́мꙋтъ пожи́ти въ ни́хъ, и҆ насадѧ́тъ вїногра́ды и҆ не и҆́мꙋтъ пи́ти вїна̀ и҆́хъ:
14	14
Близький великий день Господа, близький, і дуже поспішає: уже чутний голос дня Господнього; гірко заволає тоді й найхоробріший!	ꙗ҆́кѡ бли́з̾ де́нь гдⷭ҇ень вели́кїй, бли́з̾ и҆ ско́ръ ѕѣлѡ̀, гла́съ днѐ гдⷭ҇нѧ го́рекъ и҆ же́стокъ оу҆чини́сѧ.
15	15
День гніву — день цей, день скорботи і тісноти, день спустошення і руйнування, день пітьми і мороку, день хмари й імли,	Си́ленъ де́нь гнѣ́ва де́нь то́й, де́нь ско́рби и҆ нꙋ́жды, де́нь безго́дїѧ и҆ и҆зчезнове́нїѧ, де́нь тмы̀ и҆ мра́ка, де́нь ѡ҆́блака и҆ мглы̀,
16	16
день труби і військового крику проти укріплених міст і високих веж.	де́нь трꙋбы̀ и҆ во́плѧ на гра́ды твє́рдыѧ и҆ на оу҆́глы высѡ́кїѧ.
17	17
І Я стисну людей, і вони будуть ходити, як сліпі, тому що вони згрішили проти Господа, і розметана буде кров їхня, як порох, і плоть їхня — як послід.	И҆ ѡ҆скорблю̀ человѣ́ки, и҆ по́йдꙋтъ ꙗ҆́кѡ слѣ́пи, занѐ гдⷭ҇еви прегрѣши́ша, и҆ и҆злїе́тсѧ кро́вь и҆́хъ ꙗ҆́кѡ пе́рсть, и҆ плѡ́ти и҆́хъ ꙗ҆́кѡ ла́йна:
18	18
Ні срібло їхнє, ні золото їхнє не може врятувати їх у день гніву Господа, і вогнем ревности Його пожерта буде вся ця земля, бо знищення, і притім раптове, звершить Він над усіма жителями землі.	и҆ сребро̀ и҆́хъ и҆ зла́то и҆́хъ не возмо́жетъ и҆з̾ѧ́ти и҆̀хъ въ де́нь гнѣ́ва гдⷭ҇нѧ, и҆ ѻ҆гне́мъ рве́нїѧ є҆гѡ̀ поѧде́на бꙋ́детъ всѧ̀ землѧ̀: занѐ сконча́нїе и҆ тща́нїе сотвори́тъ на всѧ̑ живꙋ́щыѧ на землѝ.
Глава 2	Глава́ в҃

1	1
Досліджуйте себе уважно, досліджуйте, народе неприборканий,	Собери́тесѧ и҆ свѧжи́тесѧ, ꙗ҆зы́къ ненака́занный,
2	2
доки не прийшло визначення — день пролетить, як полова, — доки не прийшов на вас полум’яний гнів Господній, доки не настав для вас день люті Господньої.	пре́жде не́же бы́ти ва́мъ ꙗ҆́коже цвѣ́тꙋ мимоходѧ́щꙋ въ де́нь, пре́жде не́же прїитѝ на вы̀ гнѣ́вꙋ гдⷭ҇ню, пре́жде не́же прїитѝ на вы̀ дню̀ ꙗ҆́рости гдⷭ҇ни.
3	3
Шукайте Господа, всі смиренні землі, які виконують закони Його; шукайте правду, шукайте смиренномудрість; можливо, ви сховаєтеся у день гніву Господнього.	Взыщи́те гдⷭ҇а, всѝ смире́ннїи землѝ, сꙋ́дъ содѣва́йте и҆ пра́вды взыщи́те, (взыщи́те кро́тости) и҆ ѿвѣща́йте ѧ҆̀, ꙗ҆́кѡ да покры́етесѧ въ де́нь гнѣ́ва гдⷭ҇нѧ.
4	4
Бо Газа буде покинута й Аскалон спорожніє, Азот буде вигнаний серед дня й Екрон викоріниться.	Занѐ га́за расхище́на бꙋ́детъ, и҆ а҆скалѡ́нъ во и҆зчезнове́нїе бꙋ́детъ: и҆ а҆зѡ́тъ въ полꙋ́дни ѿве́ржетсѧ, и҆ а҆ккарѡ́нъ и҆скорени́тсѧ.
5	5
Горе жителям приморської країни, народу критському! Слово Господнє на вас, хананеї, земле Филистимська! Я знищу тебе, і не буде у тебе жителів, —	Го́ре живꙋ́щымъ на оу҆́жи морстѣ́мъ, прише́лцы кри́тстїи: сло́во гдⷭ҇не на ва́съ, ханаа́не, землѐ и҆ноплеме́нникѡвъ, и҆ погꙋблю́ вы ѿ жили́ща:
6	6
і буде приморська країна пастушою вівчарнею і загоном для худоби.	и҆ бꙋ́детъ кри́тъ па́жить стада́мъ и҆ ѡ҆гра́да ѻ҆вца́мъ,
7	7
І дістанеться цей край залишкам дому Іудиного, і будуть пасти там, і в домах Аскалона будуть увечері відпочивати, бо Господь Бог їхній відвідає їх і поверне полон їх.	и҆ бꙋ́детъ оу҆́же морско́е ѡ҆ста́вшымъ до́мꙋ і҆ꙋ́дина: на ни́хъ пожирꙋ́ютъ въ домѣ́хъ а҆скалѡ́нихъ, къ ве́черꙋ вита́ти и҆́мꙋтъ ѿ лица̀ сынѡ́въ і҆ꙋ́диныхъ, ꙗ҆́кѡ присѣтѝ и҆̀хъ гдⷭ҇ь бг҃ъ и҆́хъ и҆ возвратѝ плѣ́нъ и҆́хъ.
8	8
Чув Я ганьбу Моава й обра́зи синів Аммонових, як вони знущалися з Мого народу і величалися у наділах його.	Слы́шахъ поношє́нїѧ мѡа̑влѧ и҆ оу҆кори̑зны сынѡ́въ а҆ммѡ́нихъ,ѡ҆ ни́хже поноша́хꙋ лю́демъ мои̑мъ и҆ велича́хꙋсѧ на предѣ́лы моѧ̑.
9	9
Тому, живу Я! — говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: Моав буде, як Содом, і сини Аммона будуть, як Гоморра, надбанням кропиви, соляним рівчаком, пустелею навіки; залишок народу Мого візьме їх у здобич, і вцілілі з людей Моїх одержать їх у спадщину.	Сегѡ̀ ра́ди живꙋ̀ а҆́зъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь си́лъ, бг҃ъ і҆и҃левъ: занѐ мѡа́въ ꙗ҆́кѡ содо́ма бꙋ́детъ, и҆ сы́нове а҆ммѡ̑ни ꙗ҆́кѡ гомо́рра, и҆ дама́скъ ѡ҆ста́вленъ ꙗ҆́кѡ сто́гъ гꙋме́нный и҆ разоре́нъ во вѣ́къ: и҆ про́чїи люді́й мои́хъ расхи́тѧтъ ѧ҆̀, и҆ ѡ҆ста́вшїи ꙗ҆зы́ка моегѡ̀ наслѣ́дѧтъ и҆̀хъ.
10	10
Це їм за зарозумілість їх, за те, що вони знущалися і величалися над народом Господа Саваофа.	Сїѐ и҆̀мъ за досажде́нїе и҆́хъ, занѐ поноси́ша и҆ возвели́чишасѧ на лю́ди гдⷭ҇а вседержи́телѧ.
11	11
Страшний буде для них Господь, бо знищить усіх богів землі, і Йому будуть поклонятися, кожен зі свого місця, всі острови народів.	Ꙗ҆ви́тсѧ гдⷭ҇ь на ни́хъ и҆ потреби́тъ всѧ̑ бо́ги ꙗ҆зы́кѡвъ земны́хъ: и҆ покло́нѧтсѧ є҆мꙋ̀ кі́йждо ѿ мѣ́ста своегѡ̀, всѝ ѻ҆́строви ꙗ҆зы́честїи.
12	12
І ви, ефіопляни, побиті будете мечем Моїм.	И҆ вы̀, мꙋ́рини, ꙗ҆́звени ѻ҆рꙋ́жїемъ мои́мъ бꙋ́дете.
13	13
І простягне Він руку Свою на північ, і знищить Ассура, й оберне Ниневію на руїни, на місце сухе, як пустеля,	И҆ простре́тъ рꙋ́кꙋ свою̀ на сѣ́веръ и҆ погꙋби́тъ а҆ссѷрі́анина, и҆ положи́тъ нїнеѵі́ю во и҆зчезнове́нїе безво́дно, ꙗ҆́кѡ пꙋсты́ню:
14	14
і спочивати будуть серед неї стада і всякого роду тварини; пелікан і їжак будуть ночувати у різьблених прикрасах її; голос їх буде лунати у вікнах, руйнування виявиться на дверних стовпах, бо не стане на них кедрової обшивки.	и҆ пожирꙋ́ютъ посредѣ̀ є҆ѧ̀ стада̀ и҆ всѝ ѕвѣ́рїе земні́и, и҆ хамелео́ны и҆ є҆́жеве во гнѣ́здахъ є҆ѧ̀ вогнѣздѧ́тсѧ: и҆ ѕвѣ́рїе возвы́ютъ въ разсѣ́линахъ є҆ѧ̀, и҆ вра́нове во вратѣ́хъ є҆ѧ̀, занѐ ке́дръ возноше́нїе є҆ѧ̀.
15	15
Ось чим буде місто, яке торжествує, живе безтурботно, яке говорить у серці своєму: «я, і немає іншого, крім мене». Як воно стало руїною, лігвом для звірів! Усякий, проходячи повз нього, посвистить і махне рукою.	Се́й гра́дъ презо́рливый, живѧ́й на оу҆пова́нїи, глаго́лѧй въ се́рдцы свое́мъ: а҆́зъ є҆́смь, и҆ нѣ́сть по мнѣ̀ є҆щѐ: ка́кѡ бы́сть во и҆зчезнове́нїе, па́жить ѕвѣрє́мъ; всѧ́къ мимоходѧ́й сквозѣ̀ є҆го̀ позви́ждетъ и҆ воздви́гнетъ рꙋцѣ̀ своѝ.
Глава 3	Глава́ г҃

1	1
Горе місту нечистому й оскверненому, пригноблювачу!	Ѽ, свѣ́тлый и҆ и҆зба́вленный гра́де, голꙋби́це!
2	2
Не слухає голосу, не приймає настановлення, на Господа не уповає, до Бога свого не наближається.	Не оу҆слы́ша гла́са, не прїѧ́тъ наказа́нїѧ, на гдⷭ҇а не оу҆пова̀ и҆ къ бг҃ꙋ своемꙋ̀ не прибли́жисѧ.
3	3
Князі його посеред нього — леви, що рикають, судді його — вечірні вовки, які не залишають до ранку жодної кістки.	Кнѧ̑зи є҆гѡ̀ въ не́мъ, ꙗ҆́кѡ львы̀ рыка́юще, сꙋдїи̑ є҆гѡ̀ ꙗ҆́кѡ во́лцы а҆раві́йстїи, не ѡ҆ставлѧ́хꙋ на оу҆́тро.
4	4
Пророки його — люди легковажні, віроломні; священики його осквернюють святиню, зневажають закон.	Проро́цы є҆гѡ̀ вѣтроно́сцы, мꙋ́жїе презо́рливи: свѧще́нницы є҆гѡ̀ сквернѧ́тъ ст҃а̑ѧ и҆ нече́ствꙋютъ въ зако́нъ.
5	5
Господь праведний посеред нього, не робить неправди, щоранку являє суд Свій незмінно; але беззаконник не знає сорому.	Гдⷭ҇ь же првⷣнъ посредѣ̀ є҆гѡ̀ и҆ не и҆́мать сотвори́ти непра́вды: оу҆́трѡ оу҆́трѡ да́стъ сꙋ́дъ сво́й въ свѣ́тъ: и҆ не оу҆кры́сѧ, и҆ не вѣ́сть непра́вды во и҆стѧза́нїи, нижѐ въ ра́спри ѡ҆би́ды.
6	6
Я знищив народи, зруйнував твердині їх; порожніми зробив вулиці їх, так що ніхто вже не ходить по них; зруйновані міста їх: немає жодної людини, немає жителів.	Въ растлѣ́нїе низложи́хъ велича̑выѧ, и҆зчезо́ша оу҆́глы и҆́хъ: ѡ҆пꙋстошꙋ̀ пꙋти̑ и҆́хъ весьма̀, є҆́же не проходи́ти: и҆зчезо́ша гра́ди и҆́хъ, зане́же ни є҆ди́номꙋ бы́ти, ни жи́ти.
7	7
Я говорив: «бійся тільки Мене, приймай настановлення!» і не буде знищене житло його, і не спіткає його зло, яке Я визначив йому; а вони старанно намагалися псувати всі свої дії.	Рѣ́хъ: ѻ҆ба́че оу҆бо́йтесѧ менє̀ и҆ прїими́те наказа́нїе, и҆ не и҆́мате потреби́тисѧ ѿ ѻ҆́чїю є҆гѡ̀, за всѧ̑ є҆ли̑ка ѿмсти́хъ на не́мъ: гото́висѧ, оу҆́тренюй, и҆стлѣ̀ всѐ ли́ствїе и҆́хъ.
8	8
Отже, чекайте на Мене, — говорить Господь, — до того дня, коли Я повстану для спустошення, бо Мною визначено зібрати народи, скликати царства, щоб вилити на них обурення Моє, всю лють гніву Мого; бо вогнем ревности Моєї пожерта буде вся земля.	Сегѡ̀ ра́ди потерпѝ менѐ, гл҃етъ гдⷭ҇ь, въ де́нь воскрⷭ҇нїѧ моегѡ̀ во свидѣ́телство: занѐ сꙋ́дъ моѝ въ сѡ́нмища ꙗ҆зы́кѡвъ є҆́же прїѧ́ти царе́й, є҆́же и҆злїѧ́ти на нѧ̀ гнѣ́въ мо́й ве́сь, гнѣ́въ ꙗ҆́рости моеѧ̀: занѐ ѻ҆гне́мъ рве́нїѧ моегѡ̀ поѧде́на бꙋ́детъ всѧ̀ землѧ̀.
9	9
Тоді знову Я дам народам уста чисті, щоб усі закликали ім’я Господа і служили Йому однодушно.	Ꙗ҆́кѡ тогда̀ ѡ҆бращꙋ̀ къ лю́демъ ѧ҆зы́къ въ ро́дъ є҆гѡ̀, є҆́же призыва́ти: всѣ̑мъ и҆́мѧ гдⷭ҇не, рабо́тати є҆мꙋ̀ под̾ и҆́гомъ є҆ди́нѣмъ.
10	10
Із зарічних країн Ефіопії поклонники Мої, діти розсіяних Моїх, принесуть Мені дари.	Ѿ конє́цъ рѣ́къ є҆ѳїо́пскихъ прїимꙋ̀ молѧ́щыѧ мѧ̀, въ разсѣ́ѧнныхъ мои́хъ принесꙋ́тъ жє́ртвы мнѣ̀.
11	11
У той день ти не будеш осоромлювати себе всякими вчинками твоїми, якими ти грішив проти Мене, бо тоді Я видалю із середовища твого тих, що марнославляться твоєю знатністю, і не будеш більше звеличуватися на святій горі Моїй.	Въ де́нь ѡ҆́нъ не и҆́маши постыди́тисѧ ѿ всѣ́хъ начина́нїй твои́хъ, и҆́миже нече́ствовалъ є҆сѝ въ мѧ̀: ꙗ҆́кѡ тогда̀ ѿимꙋ̀ ѿ тебє̀ оу҆кори̑зны досажде́нїѧ твоегѡ̀, и҆ ктомꙋ̀ не и҆́маши приложи́ти велича́тисѧ на горѣ̀ ст҃ѣ́й мое́й.
12	12
Але залишу серед тебе народ смиренний і простий, і вони будуть уповати на ім’я Господнє.	И҆ ѡ҆ста́влю въ тебѣ̀ лю́ди крѡ́тки и҆ смирє́нны, и҆ бꙋ́дꙋтъ благоговѣ́ти ѡ҆ и҆́мени гдⷭ҇ни
13	13
Залишки Ізраїля не будуть чинити неправди, не стануть говорити лжу, і не знайдеться у вустах їх язика підступного, бо самі будуть пастися і спочивати, і ніхто не потривожить їх.	ѡ҆ста́нцы і҆и҃лєвы, и҆ не сотворѧ́тъ непра́вды, и҆ не возглаго́лютъ сꙋ́етныхъ, и҆ не ѡ҆брѧ́щетсѧ въ оу҆стѣ́хъ и҆́хъ ѧ҆зы́къ льсти́въ: занѐ ті́и пожирꙋ́ютъ и҆ оу҆гнѣздѧ́тсѧ, и҆ не бꙋ́детъ оу҆страша́ѧй и҆̀хъ.
14	14
Веселися, дочко Сиону! торжествуй, Ізраїлю! веселися і радуйся від усього серця, дочко Єрусалима!	Ра́дꙋйсѧ, дщѝ сїѡ́нова, ѕѣлѡ̀, проповѣ́дꙋй, дщѝ і҆ерⷭ҇ли́мова, весели́сѧ и҆ преꙋкраша́йсѧ ѿ всегѡ̀ се́рдца твоегѡ̀, дщѝ і҆ерⷭ҇ли́млѧ:
15	15
Скасував Господь вирок над тобою, прогнав ворога твого! Господь, цар Ізраїлів, посеред тебе: вже більше не побачиш зла.	ѿѧ́тъ гдⷭ҇ь непра̑вды твоѧ̑, и҆зба́вилъ тѧ̀ є҆́сть и҆з̾ рꙋкѝ вра̑гъ твои́хъ: воцр҃и́тсѧ гдⷭ҇ь посредѣ̀ тебє̀, и҆ не оу҆́зриши ѕла̀ ктомꙋ̀.
16	16
У той день скажуть Єрусалиму: «не бійся», і Сиону: «нехай не слабнуть руки твої!»	Во вре́мѧ ѻ҆́но рече́тъ гдⷭ҇ь і҆ерⷭ҇ли́мꙋ: дерза́й, сїѡ́не, да не ѡ҆слабѣ́ютъ рꙋ́цѣ твоѝ.
17	17
Господь Бог твій посеред тебе, Він сильний спасти тебе; звеселиться за тебе радістю, буде милостивий з любови Своєї, буде торжествувати за тебе з радістю.	Гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й въ тебѣ̀, си́льный сп҃се́тъ тѧ̀, наведе́тъ на тѧ̀ весе́лїе и҆ ѡ҆бнови́тъ тѧ̀ въ любвѝ свое́й, и҆ возвесели́тсѧ ѡ҆ тебѣ̀ во оу҆краше́нїи, ꙗ҆́кѡ въ де́нь пра́здника.
18	18
Тих, що сумують за урочистими святами, Я зберу: твої вони, на них тяжіє ганьба.	И҆ соберꙋ̀ сотрє́ныѧ твоѧ̑: го́ре, кто̀ прїи́метъ на́нь поноше́нїе;
19	19
Ось, Я стисну всіх гнобителів твоїх у той час і спасу кульгаве, і зберу розсіяне, і приведу їх у пошану й іменитість на всій цій землі ганьби їх.	Сѐ, а҆́зъ сотворю̀ въ тебѣ̀ тебє̀ ра́ди, гл҃етъ гдⷭ҇ь, во вре́мѧ ѻ҆́но: и҆ сп҃сꙋ̀ оу҆тисне́ннꙋю и҆ ѿринове́ннꙋю прїимꙋ̀, и҆ положꙋ̀ ѧ҆̀ въ похвале́нїе и҆ и҆мени̑ты по все́й землѝ.
20	20
У той час приведу вас і тоді ж зберу вас, бо зроблю вас іменитими і почесними між усіма народами землі, коли поверну полон ваш перед очима вашими, — говорить Господь.	И҆ постыдѧ́тсѧ во вре́мѧ ѻ҆́но, є҆гда̀ добро̀ ва́мъ сотворю̀, и҆ во вре́мѧ, є҆гда̀ прїимꙋ̀ вы̀: занѐ да́мъ вы̀ и҆мени̑ты и҆ въ похвале́нїе во всѣ́хъ лю́дехъ землѝ, внегда̀ возвраща́ти мѝ плѣне́нїе ва́ше пред̾ ва́ми, гл҃етъ гдⷭ҇ь.

← Книга пророка Аввакума

Книга пророка Аггея →

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт