1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глvа, џ~і”
|
Глава 19
|
|
1
|
1
|
|
Прїйдоста же дв^а а^гг~ла въ содо'мъ вечеръ, ло'тъ же сњдя'ше преD вра'ты содомскыми, и^ е^гда` видњ и^хъ лоT въста` и^ срњте я&, и^ поклони'ся лицеM до земли`”
|
І прийшли ті два ангели в Содом увечері, коли Лот сидів біля воріт Содома. Лот побачив, і встав, щоб зустріти їх, і поклонився лицем до землі
|
|
2
|
2
|
|
И$ рече с^е гдsїе ё^клони'теся въ домъ раба ва'шего, да почи'ета и^ ѓ^мы'ета ноѕњ ваши, ѓ^свњтша же и^зы'дета на пђть свой, Рњша же н^и ё^бо на стъгнах#, почи'евњ”
|
і сказав: господарі мої! зайдіть у дім раба вашого і ночуйте, й умийте ноги ваші, і встаньте вранці і підете дорогою своєю. Але вони сказали: ні, ми ночуємо на вулиці.
|
|
3
|
3
|
|
И$ нђжда'ше я&, и^ съврати'стася к немђ`, и^ прїидоста въ домъ е^го, и^ сътвори и'ма ё^чрежде'нїе, и^ ѓ^прњсноки спече'ны преDстави и%ма, и^ ја%доста
|
Він же дуже умовляв їх; і вони пішли до нього і зайшли в дім його. Він зробив їм частування і спік прісні хліби, і вони їли.
|
|
4
|
4
|
|
преD спа'нїемъ” Мђ'жїе же града содо'мска ѓ^быдоша до'мъ е^го эT юнот# даже и^ до ста'рецъ, весь нароD въкђпњ
|
Ще не лягли вони спати, як міські жителі, содомляни, від молодого до старого, весь народ з усіх кінців міста, оточили будинок
|
|
5
|
5
|
|
і^ и^з#зыва'хђ ло'та и^ гл~ахђ къ немђ, где е^ста мђжа ја%же прїидоста к тебњ но'щїю, и^зведи я` к на'мъ, да бђдемъ с ни'ми
|
і викликали Лота і говорили йому: де люди, які прийшли до тебе на ніч? виведи їх до нас; ми пізнаємо їх.
|
|
6
|
6
|
|
и^зшеD же лотъ преD две'ри къ нимъ, двери же затвори` за собо'ю
|
Лот вийшов до них до входу, і замкнув за собою двері,
|
|
7
|
7
|
|
и^ рече и^мъ, никакоже братїа не дњи'те, е^ста
|
і сказав [їм]: брати мої, не робіть зла;
|
|
8
|
8
|
|
б^о м^и дще'ри дв^њ, и^же не зна'ета мђжа и^зведђ и` къ вамъ. и^ сътвори'та с нима, ја^коже годњ е^сть ваM” Точїю мђжема сима не сътвори'те зла, понеже прїидо'ста поD кро'в# до'мђ мое^го”
|
ось у мене дві дочки, що не пізнали чоловіка; краще я виведу їх до вас, робіть з ними, що вам завгодно, тільки людям цим не робіть нічого, тому що вони прийшли під дах дому мого.
|
|
9
|
9
|
|
И$ рњша эTи^ди эTселњ, пришеl е^си сњмо, ё^ наs ѓ^бита'ти, а^ не сђда` сђди'ти” нн~њ б^отя бо'лее ё^бїемъ нежели ѓ^ны” И$ наси'лње творяхђ лотђ ѕњло, и^ пристђпи'ша да разби'ютъ две'ри”
|
Але вони сказали [йому]: йди сюди. І сказали: ось прийшлий, і хоче судити? тепер ми гірше вчинимо з тобою, ніж з ними. І дуже приступали до людини цієї, до Лота, і підійшли, щоб виламати двері.
|
|
10
|
10
|
|
И$ся'гша мђжа рђкама въсхитиста лота къ себњ въ хра'минђ, и^ две'ри храмђ заключи'ста
|
Тоді мужі ті простягли руки свої і ввели Лота до себе в дім, і двері [дому] замкнули;
|
|
11
|
11
|
|
мђжа же сђща преD две'рми домђ поби'ста слњпотою эT мала до вели'ка, и^ погибо'ша и%щђщеи две'реи”
|
а людей, що були при вході в дім, уразили сліпотою, від малого до великого, так що вони змучилися, шукаючи входу.
|
|
12
|
12
|
|
Рњ'ста же мђ'жа тїи` къ лотђ. Є$ста ли кт^о здњ твои` зя'тїе, и^ли сн~овъ, и^ли дще'ри, и^л^и кто и%нъ въ градњ, и^зведї я` эT мњ'ста сего`,
|
Сказали мужі ті Лотові: хто в тебе є ще тут? чи зять, чи сини твої, чи дочки твої, і хто б не був у тебе в місті, усіх виведи із цього місця,
|
|
13
|
13
|
|
ја^ко погђбля'емъ мњсто с^е. поне'же възвыси'ся вопль и^хъ преD бг~омъ, и^ посла` г~ь потребитї я&”
|
тому що ми винищимо це місце, бо великий крик на жителів його до Господа, і Господь послав нас винищити його.
|
|
14
|
14
|
|
И$зы'иде же лот# и^ гл~а къ зя'темъ свои^мъ, пои'мъшемъ дще'ри е^го” И$ рече, въста'нњте и^зыидњте воn эT мњста сего, ја^ко погђбляеT г~ь грDа. и^ мнњша зя'тя е^го и^гра'юще к
|
І вийшов Лот, і говорив із зятями своїми, які брали за себе дочок його, і сказав: встаньте, вийдіть із цього місця, бо Господь винищить це місто. Але зятям його здалося, що він жартує.
|
|
15
|
15
|
|
ниM. ја^коже ё%тро бысть тща'хђ а^гг~ли лота гл~ще, въстав# пои^ми` женђ твою` и^ двњ дще'ри твои` ја%же и%маши, і^ и^зы'иди да не и^ ты` поги'бнеши въ безако'нїи града,
|
Коли зійшла зоря, ангели почали прискорювати Лота, говорячи: встань, візьми дружину твою і двох дочок твоїх, які в тебе, щоб не загинути тобі за беззаконня міста.
|
|
16
|
16
|
|
и^ ё^жасо'шася” И$ е'мши а^гг~ли за рђкђ е^го, и^ за' рђкђ женђ` е^го, и^ за' рђкђ двњ дще'ри е^го, понеже пощадї и& г~ь”
|
І оскільки він барився, то мужі ті [ангели], з милости до нього Господньої, взяли за руку його і дружину його, і двох дочок його, і вивели його і поставили його за містом.
|
|
17
|
17
|
|
И$ быs егда` и^зведоша я& вонъ, и^ рњ'ста спасай и^ спс~и дш~ђ твою, не ѓ^зира'ися въспять, н^и посто'и въ всемъ предњлњ семъ. н^о въ горњ сп~се'шися, да и тя^ сїе не ѓ^бы'идетъ”
|
Коли ж вивели їх геть, то один з них сказав: спасай душу свою; не оглядайся назад і ніде не зупиняйся в околиці цій; спасайся на горі, щоб тобі не загинути.
|
|
18
|
18
|
|
Рече же лотъ к ни'ма, молю' тя г~и,
|
Але Лот сказав їм: ні, Владико!
|
|
19
|
19
|
|
е^лмаже ѓ^брњ'те рабъ твои блгDть преD тобо'ю, и^ ёвели'чи правдђ твою ю'же сътвори мнњ, да живетъ дш~а моа” А$з же не могђ` цњлити до горы` е^гда` пости'гнеT ѕло и^ ё^мрђ, с^е блиZ е^сть
|
ось, раб Твій знайшов благовоління перед очима Твоїми, і велика милість Твоя, яку Ти зробив зі мною, що врятував життя моє; але я не можу спасатися на горі, щоб не застигло мене лихо і я не вмер;
|
|
20
|
20
|
|
град#, во'ньже ё^бњга'ю, ѓ%нже е^сть малъ въ томъ сп~сђся, нњсть б^о малъ, н^о живе'тъ дш~а моа` тебе ра'ди”
|
ось, ближче тікати у це місто, воно ж мале; побіжу я туди, — воно ж мале; і збережеться життя моє [заради Тебе].
|
|
21
|
21
|
|
И$ рече е^мђ с^е чюдиXся лицђ твое^мђ, и^ словђ семђ, да не поги'бнетъ грDа, ѓ% немже гл~еши”
|
І сказав йому: ось, в угоду тобі Я зроблю і це: не знищу місто, про яке ти говориш;
|
|
22
|
22
|
|
Потщи'ся ё^бо да ся сп~сеши т^ђ. не могђ б^о сътвори'ти дњтели, дондеже вни'деши тамо” Сего ра'ди прозва и%мя градђ томђ сиго'ръ” възы'иде
|
поспішай, спасайся там, тому що Я не можу зробити справи, доки ти не прийдеш туди. Тому і назване місто це: Сигор.
|
|
23
|
23
|
|
же сл~нце нDа зе'млю. ло'тъ же внїиде въ сигоr.
|
Сонце зійшло над землею, і Лот прийшов у Сигор.
|
|
24
|
24
|
|
г~ь же надожди'въ содомъ, и^ гомоr, камы горящїи ѓ^гнь эT г~а съ нб~си,
|
І пролив Господь на Содом і Гоморру дощем сірку і вогонь від Господа з неба,
|
|
25
|
25
|
|
и^ преврати грады и^ весь предњл#, и^ все вселенїе въ ѓ^градXњ. и^ вс^я живђщая въ градњхъ, и^ вс^е проѕябъшее эT земля”
|
і знищив міста ці, і всю околицю цю, і всіх жителів міст цих, і [всі] рослини землі.
|
|
26
|
26
|
|
И$ ѓ^зрњся жена е^го въспяT, и^ бысть столпъ сланъ.
|
Дружина ж Лотова оглянулася позаду нього, і стала соляним стовпом.
|
|
27
|
27
|
|
свњнђ'в же а^врааM заё%тра, на мњстњ, и^дњже бњ стоя`. преD гм~ъ
|
І встав Авраам рано-вранці [і пішов] на місце, де стояв перед лицем Господа,
|
|
28
|
28
|
|
и^ възрњ къ содо'мњ и^ гомо'рњ лицъ, и^ къ земли` ли'цъ предњла и^хъ, и^ видњ и^ с^е въсхожда'ше пламы эT земля`, а^ки дыM пещныи”
|
і подивився на Содом і Гоморру і на весь простір околиці і побачив: ось, дим піднімається з землі, як дим із печі.
|
|
29
|
29
|
|
И$ бысть е^гда` преврати` вс^я гра'ды и^ предњ'лы иX” И$ помянђ` б~ъ а^враа'ма, і^ и^спђсти` ло'та эT земля`, превраще'ныя, е^гда преврати` г~ь гра'ды, въ ниXже житъ ло'тъ”
|
І було, коли Бог винищував [усі] міста околиці цієї, згадав Бог про Авраама і вислав Лота із середовища знищення, коли нищив міста, в яких жив Лот.
|
|
30
|
30
|
|
Възы'иде же лот# эT сиго'ра и^ сњде въ горњ и^ дв^њ дще'ри е^го с ниM боя'ше бо ся жити в сигорњ, и^ въсели'ся въ пеще'рђ самъ, и дще'ри е^го с нимъ”
|
І вийшов Лот із Сигора і став жити в горí, і з ним дві дочки його, тому що він боявся жити в Сигорі. І жив у печері, і з ним дві дочки його.
|
|
31
|
31
|
|
Рече же старњ'ишая къ ю^нњ'ишеи, эTц~ъ нашъ ста'ръ, и^ нњсть никтоже на земли`, и^же вни'де к наM по ѓ^бы'чаю въсея` земля`”
|
І сказала старша молодшій: батько наш старий, і немає людини на землі, яка ввійшла б до нас за звичаєм усієї землі;
|
|
32
|
32
|
|
Ходи` ё^б^о ё^пои`мы эTц~а нашеh виномъ, и^ бђ'демъ с ним#, и^ въставимо эT ѓ^ц~а сњмя”
|
отже, напоїмо батька нашого вином, і переспимо з ним, і відродимо від батька нашого плем’я.
|
|
33
|
33
|
|
Оу^пои'ста же эTц~а свое^го вино'мъ на тђю нощъ, и^ пришеDши старњ'ишая быs съ эTц~еM своиM, тои` нощи, ѓ%нже не разђмњ е^гда и^стрезви'ся, и^же бы'въ с нею и^ въста`”
|
І напоїли батька свого вином у ту ніч; і ввійшла старша і спала з батьком своїм [у ту ніч]; а він не знав, коли вона лягла і коли встала.
|
|
34
|
34
|
|
Бысть же наё^трїе, и^ рече старњ'ишая къ ю^нњ'ишеи, с^е а%зъ быхъ вчера' съ эTц~ем# свои^мъ, ё^пои'мъ ё^бо е^го вино'м#, и^ въ сїю нощъ і^ въшеDши бђди с нимъ, и^ въставимо эT ѓ^ц~а свое^го сњмя”
|
На другий день старша сказала молодшій: ось, я спала вчора з батьком моїм; напоїмо його вином і в цю ніч; і ти ввійди, спи з ним, і відродимо від батька нашого плем’я.
|
|
35
|
35
|
|
Оу^пои'ста же и` вино'мъ, въшеDши ю^нњ'ишая бысть съ эTц~емъ свои^мъ, и^ не разђмњ е^гда` и^стрезви'ся и^же бывъ с нею, и^ въста`”
|
І напоїли батька свого вином і в цю ніч; і ввійшла молодша і спала з ним; і він не знав, коли вона лягла і коли встала.
|
|
36
|
36
|
|
И$ заче'нши ѓ^б^њ дще'ри ло'товњ эT ѓ^ц~а свое^го,
|
І зробилися обидві дочки Лотові вагітними від батька свого,
|
|
37
|
37
|
|
и^ роди` старњи'шаа сн~ъ, и^ прозва и^мя е^мђ моа'въ, рекђ'щи эT ѓ^ц~а мое^го си'й, и^ то'й эTц~ъ моавитомъ, и^ до нн~њшнего дн~е”
|
і народила старша сина, і нарекла йому ім’я: Моав [говорячи: він від батька мого]. Він батько моавитян донині.
|
|
38
|
38
|
|
Роди же и^ ме'ншая` сн~ъ, и^ прозва и^мя е^мђ ам#манъ, рекђщ'и сн~ъ ро'да мое^го, си'й эTц~ъ, ам#мони'томъ, до нн~њшнего дн~е”
|
І молодша також народила сина, і нарекла йому ім’я: Бен-Аммі [говорячи: він син роду мого]. Він батько аммонитян донині.
|
