1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глvа, л~а”
|
Глава 31
|
|
1
|
1
|
|
Слы'шав же і^а'ковъ рњ'чь сн~въ лава'новъ гл~ющихъ, вз^я і^а'ковъ вс^е эTц~а нашего, и^ эTц~емъ на'шиM, сътвори` себњ вс^ю сла'вђ
|
І почув [Яків] слова синів Лаванових, які говорили: Яків заволодів усім, що було у батька нашого, і з маєтку батька нашого склав усе багатство це.
|
|
2
|
2
|
|
свою`” И$ ё^зрњ і^а'ковъ лице` ла'ване, и^ с^е не бя'ше къ немђ`, ја^ко вчера` и^ тре'тїемъ дн~и”
|
І побачив Яків обличчя Лавана, і ось, воно не таке до нього, як було вчора і третього дня.
|
|
3
|
3
|
|
Рече' же г~ь къ і^а'ковђ, възврати'ся въ зе'млю эTц~а твое^го в роD тво'и и^ бђ'дђ с тобо'ю”
|
І сказав Господь Якову: повернися в землю батьків твоїх і на батьківщину твою; і Я буду з тобою.
|
|
4
|
4
|
|
Посла' же і^а'ковъ и^ възва` ли'ю и^ рахи'ль на' поле, и^дњже стада бя'хђ,
|
І послав Яків, і покликав Рахиль і Лію в поле, до отари дрібної своєї худоби,
|
|
5
|
5
|
|
и^ рече и%ма ви'ждђ а%зъ лице` эTц~а ва'шего, ја%ко нsњ къ мн^њ, ја%ко вчера` и^ тре'тїемъ дн~и” Се' же б~ъ эTц~а мое^го съ мно'ю е^сть,
|
і сказав їм: я бачу обличчя батька вашого, що воно до мене не таке, яким було вчора і третього дня; але Бог батька мого був зі мною;
|
|
6
|
6
|
|
и^ в^ы вњсте ја%ко все'ю си'лою рабо'тахъ эTц~ђ ва'шемђ.
|
ви самі знаєте, що я всіма силами служив батьку вашому,
|
|
7
|
7
|
|
эTц~ъ же ва'шъ ѓ^би'ди мя, и^змњни б^о мъздђ` мою` де'сять а%гнеw н^о не да'сть е^мђ б~ъ эTц~а мое^го зл^а сътвори'ти мнњ`”
|
а батько ваш обманював мене і разів десять переміняв нагороду мою; але Бог не попустив йому зробити мені зло.
|
|
8
|
8
|
|
А/ще ё^ботако речеT пе'стрыя` да бђдеT твоя` мзда` родяT вся ѓ^вца` пе'стра” А/ще ли речетъ та'ко бњ'лыя да бђ'деть т^и мзда`. родяT вс^я ѓ^вца` бњ'ло
|
Коли сказав він, що худоба з цятками буде тобі в нагороду, то худоба вся народжувалася з цятками. А коли він сказав: строкаті будуть тобі в нагороду, то вся худоба народжувала строкатих.
|
|
9
|
9
|
|
эTја% б~ъ весь ско'т# эTц~а ва'шего, и^ да'стъ мн^њ е^го”
|
І відібрав Бог [усю] худобу у батька вашого і дав [її] мені.
|
|
10
|
10
|
|
И$ быs е^гда` ѓ%вца зачина'ющи въ' чревњ, ви'дњхъ въ снњ ѓ^чи'ма свои'ма с^е ко'зли гоня'хђ ѓ^вца` и^ ко'зы бњ'лы и^ пе'стры и^ разли'чны во'лны”
|
Одного разу в такий час, коли худоба зачинає, я глянув і побачив уві сні, і ось козли [і барани], що піднялися на худобу [на кіз і овець], строкаті, з цятками і плямами.
|
|
11
|
11
|
|
И$ рече ми а%гг~лъ бж~їи въ снњ`, і^а'кове а%з же рњхъ чт^о е^сть”
|
Ангел Божий сказав мені уві сні: Якове! Я сказав: ось я.
|
|
12
|
12
|
|
И$ рече въ'зри ѓ^чима твои'ма и^ ви'ждь. ко'злы гоняща ѓ^вца` и^ коZлы бњ'лыя и^ пе'стрыя`, и^ вс^њ разно'лич#ны, ви'дњхъ б^о коли'коти лава'нъ сътвори`”
|
Він сказав: зведи очі твої і подивися: усі козли [і барани], що піднялися на худобу [на кіз і овець], строкаті, з цятками і з плямами, бо Я бачу все, що Лаван робить з тобою;
|
|
13
|
13
|
|
б^о е^смь б~ъ тво'и ја%ви'выися тебњ на мњстњ бж~їи, е^же пома'за ти м^и тамо столпъ, и^ моли'ся мн^њ тамо мл~твою`” И$ нн~њ ё^бо въста'ни. і^ и^зы'ди эT земля` се'я, і^ и^ди` в зе'млю рожде'нїа твое^го, и^ бђдђ с то'бою”
|
Я Бог [Який явився тобі] у Вефилі, де ти возлив єлей на пам’ятник і де ти дав Мені обітницю; тепер встань, вийди з землі цієї і повернися в землю батьківщини твоєї [і Я буду з тобою].
|
|
14
|
14
|
|
И$ эTвњща'вши рахи'ль и^ ли'я реко'ста е^мђ. нsњ ли нама еще ча'сти ни прїа'тїя въ домђ` эTц~а нашего
|
Рахиль і Лія сказали йому у відповідь: чи є ще нам частка і спадщина в домі батька нашого?
|
|
15
|
15
|
|
ја%ко чђж'ди быхомъ е^мђ” Прода бо н^ы и^ ја%де'нїемъ снњ'сть цњнђ нашђ.
|
чи не за чужих він нас вважає? бо він продав нас і з’їв навіть срібло наше;
|
|
16
|
16
|
|
вс^е богаTство и^ сла'вђ ю^же эTја%тъ б~ъ эT ѓ^ц~а на'шего на'ма бђ'детъ и^ чадом# нашиM, нн~њ ё^бо е^ли'коти гл~а б~ъ твори' ти”
|
тому все [маєток і] багатство, що Бог відібрав у батька нашого, є наше і дітей наших; отже, роби все, що Бог сказав тобі.
|
|
17
|
17
|
|
Въста'в же і^а'ковъ поя` жены свои и^ дњти своа всади` ѓ^бњ на веlблю'ды,
|
І встав Яків, і посадив дітей своїх і дружин своїх на верблюдів,
|
|
18
|
18
|
|
и^ забра` вс^е и^мњ'нїе сво'е, и^ вс^я и^мњ'нїа ја^же притяжа` въ междорњчїи, и^ вс^е свое` ја%коже эTити` къ і^саа'кђ эTц~ђ свое^мђ, въ зе'млю ханааnскђю”
|
і взяв із собою всю худобу свою і все багатство своє, яке надбав, худобу власну його, яку він придбав у Месопотамії, [і все своє,] щоб іти до Ісаака, батька свого, в землю Ханаанську.
|
|
19
|
19
|
|
лава'нь же эTи^де стрещи` ѓ^ве'цъ своиX, и^ ё^кра'де рахи'ль и^долы эTц~а свое^го,
|
І коли Лаван пішов стригти худобу свою, то Рахиль викрала ідолів, що були у батька її.
|
|
20
|
20
|
|
і^а'ков# же потаи` лава'нђ сљ=ринђ, не повњ'дати е^мђ ја%ко эTхо'дитъ”
|
Яків же украв серце у Лавана арамеянина, тому що не сповістив його, що відходить.
|
|
21
|
21
|
|
эTи'де же і^а'ковъ съ всњмъ своиM, и^ пре'иде рњкђ`, и^ възы'иде на горђ` галаа'дъ.
|
І пішов з усім, що у нього було; і, вставши, перейшов ріку і попрямував до гори Галаад.
|
|
22
|
22
|
|
и^ повњ'даша лава'нђ сљ=ринђ. тре'тїи дн~ь ја%ко побњже і^а'ковъ,
|
На третій день сказали Лавану [арамеянину], що Яків пішов.
|
|
23
|
23
|
|
и^ поя вс^ю бра'тїю свою` съ собо'ю. гна же въ слDњ пђти` е^го се'дмь дн~їи. и^ ѓбы'иде е^го на горњ галааD”
|
Тоді він взяв із собою [синів і] родичів своїх, і гнався за ним сім днів, і наздогнав його на горі Галаад.
|
|
24
|
24
|
|
Прїиде же а%гг~лъ къ лава'нђ сљ=ринђ нощїю въ снњ, и^ рече е^мђ сънабди'ся самъ, да не възгл~еши е^мђ зл^њ”
|
І прийшов Бог до Лавана арамеянина вночі уві сні і сказав йому: бережися, не говори Якову ні доброго, ні злого.
|
|
25
|
25
|
|
И$ пости'же лава'нъ і^а'кова, і^а'ковъ же потъкнђ` кђщђ свою въ горњ`. лава'н же раста'ви братїю свою` въ горњ` галаа'дъ”
|
І наздогнав Лаван Якова; Яків же поставив намет свій на горі, і Лаван з родичами своїми поставив на горі Галаад.
|
|
26
|
26
|
|
Рече же лава'нъ къ і^а^ковђ. чт^о се` сътвори`, въскђ'ю эти'де и^ ѓ^кра'де мя и^ эTведе` дще'ри моя` ја%ко плњ'нъниць ѓ^рђ'жїемъ.
|
І сказав Лаван Якову: що ти зробив? для чого ти обманув мене, і повів дочок моїх, як полонених зброєю?
|
|
27
|
27
|
|
н^о а%ще бы ми повњдаl эTпђсти'лъ т^я быхъ съ весе'лїе^мъ, съ тимпаны и^ гђ'сльми.
|
навіщо ти втік таємно, і сховався від мене, і не сказав мені? я відпустив би тебе з веселощами і з піснями, з тимпаном і з гуслами;
|
|
28
|
28
|
|
не бы'хъ лї а подо'бенъ цњлова'ти дњти, н^и дще'рїю моею`” Нн~њ же несмы'сльнњ сътвори`,
|
ти не дозволив мені навіть поцілувати онуків моїх і дочок моїх; нерозважливо ти зробив.
|
|
29
|
29
|
|
нн~њ б^о рђка моя` мо'жетъ вреди'ти т^я. н^о б~ъ эTц~а твое^го вчера` рече къ мн^њ гл~я съхрани'ся самъ, е^гда' възгл~еши къ і^а'ковђ зл^њ”
|
Є в руці моїй сила вчинити вам зло; але Бог батька вашого вчора говорив до мене і сказав: бережися, не говори Якову ні доброго, ні злого.
|
|
30
|
30
|
|
Нн~њ ё^бо и^ди`, помышле'нїемъ б^о помы'сли эTи^ти' въ до'м# эTц~а твое^го, въскђ'ю же ё^кра'де бо'гы моя`.
|
Але нехай би ти пішов, тому що ти нетерпляче захотів бути у домі батька твого, — навіщо ти украв богів моїх?
|
|
31
|
31
|
|
эTвњщаv же і^а'ковъ рече къ лава'нђ, рXњ б^о да не эTи^меши дще'ри своя` эT мене`, и^ вс^я моя`”
|
Яків відповів Лавану і сказав: я боявся, тому що я думав, не відняв би ти в мене дочок своїх [і все моє].
|
|
32
|
32
|
|
И$ рече і^а'ковъ ё^ негоже а%ще ѓ^бря'щеши бо'ги твоя`, да не бђ'детъ т^и живъ преD бра'тїею на'шею`. сеже мое` вс^е и^щи` и^ познава'и, и^ чт^о е^сть твое^го ё^ мене` възми`. и^ не позна ё^ него ничто'же, не вњ'дњ бо і^а'ковъ ја^ко рахи'ль жена е^го ё^краде я&”
|
[І сказав Яків:] у кого знайдеш богів твоїх, той не буде живим; при родичах наших дізнавайся, що [є твого] у мене, і візьми собі. [Але він нічого від нього не дізнався.] Яків не знав, що Рахиль [дружина його] украла їх.
|
|
33
|
33
|
|
Вни'де же лава'нъ въ кђщ'ђ лі'инђ и^зыска` и^мњнїе ея`, и^ не ѓ^брњте. и^зъше'дъ же эT кђщи ли'ины, и^зыска` кђщђ і^а'ковлю. и^ кђщ'ђ ѓ^бою` рабы'ню и^ не ѓ^брњте” Прїиде же въ кђщ'ђ рахи'линђ, рахи'ль
|
І ходив Лаван у намет Якова, і в намет Лії, і в намет двох рабинь, [і обшукував,] але не знайшов. І, вийшовши з намету Лії, ввійшов у намет Рахилі.
|
|
34
|
34
|
|
же възе'мши и%долы, и^ поDложї е` поD сњдло вельбђ'же, и^ сњ'де връхђ иX”
|
Рахиль же взяла ідолів, і поклала їх під верблюже сідло і сіла на них. І обшукав Лаван увесь намет; але не знайшов.
|
|
35
|
35
|
|
Рече эTц~ђ свое^мђ не и^мњ'и с^и тя'жка гдsне не могђ` б^о въста'ти преD тобо'ю ја%ко ве'щъ же'ньска ми е^сть. и^ска же лава'нъ въ все'и кђщи и^ не ѓ^брњте и%долъ”
|
Вона ж сказала батькові своєму: нехай не прогнівається господар мій, що я не можу встати перед тобою, тому що в мене звичайне жіноче. І [Лаван] шукав [у всьому наметі], але не знайшов ідолів.
|
|
36
|
36
|
|
Разгнњва же ся і^а'коv. и^ свари` лава'нђ” И$ эTвњща'в же і^а'ковъ рече лава'нђ, чт^о ли пра'вда моя, чт^о ли грXњ мои`, ја^ко жене'ши въ слDњ мене`,
|
Яків розсердився і вступив у суперечку з Лаваном. І почав Яків говорити і сказав Лавану: яка провина моя, який гріх мій, що ти переслідуєш мене?
|
|
37
|
37
|
|
и^ ја%ко и^зыска` вс^я съсђ'ды моя`. чт^о ѓ^брњте эT всего` съсђда до'мђ твое^го” Положи` здњ преD бра'тїею` твоею`, и^ бра'тїею моею`, и^ да разъсђ'дятъ междђ ѓ^бњма нама
|
ти оглянув у мене усі речі [в домі моєму], що знайшов ти з усіх речей твого дому? покажи тут перед родичами моїми і перед родичами твоїми; нехай вони розсудять між нами обома.
|
|
38
|
38
|
|
с^е, к~, лњтъ а^зъ е^смь с тобо'ю ѓ^вца твоя` и^ ко'зы твоа` не бы'ша бес плода`. ѓ^ве'нъ твоиX ста'дъ нњсмь и^зъя'лъ,
|
Ось, двадцять років я був у тебе; вівці твої і кози твої не викидали; баранів отари твоєї я не їв;
|
|
39
|
39
|
|
звњроја%дины не принесохъ к тебњ” А/зъ напоlнихъ т^и татьбины' дн~ьныя` и^ нощъныя,
|
роздертого звіром я не приносив до тебе, це був мій збиток; ти з мене стягував, чи вдень що пропадало, чи вночі пропадало;
|
|
40
|
40
|
|
быхъ дн~ью` жего'мъ зно'емъ, а^ стђденїю в нощи`, и^ эTхожа'ше соn эT ѓ^чїю моею`” Си
|
я знемагав удень від спеки, а вночі від холоду, і сон мій тікав від очей моїх.
|
|
41
|
41
|
|
мн^њ, к~. лњтъ, а%зъ бњхъ въ домђ твое^мъ рабо'таX т^и, д~і, лњтъ, двою` ради дще'рїю твоею. и^ ѕ~, лњтъ за ѓ^вца твои`, и^ преѓ^би`дњ мздђ` мою, і~, а%гнецъ.
|
Такі мої двадцять років у домі твоєму. Я служив тобі чотирнадцять років за двох дочок твоїх і шість років за худобу твою, а ти десять разів переміняв нагороду мою.
|
|
42
|
42
|
|
а%ще не бы` б~ъ эTц~а мое^го а^враа'ма и^ страхъ і^саа'ковъ не бысть мн^њ, нн~њ ё^ботща бы м^я эTпђсти'лъ, на смире'нїе мое и^ трђдъ рђ'кђ моею` ё^ви'дњвъ б~ъ, и^ наказа м^я вчера`”
|
Якби не був зі мною Бог батька мого, Бог Авраама і страх Ісаака, ти тепер відпустив би мене ні з чим. Бог побачив недолю мою і працю рук моїх і заступився за мене вчора.
|
|
43
|
43
|
|
эTвњща'в же лава'нъ рече къ і^а'ковђ, дщери дще'ри мои`, и^ сн~ове. сн~ове мои`, скотъ, скотъ мои, и^ вс^е е^ли'ко ви'диши мое` е^сть, и^ дщерїю моиX чт^о сътворю` и%ма днsь и^ чадомъ еа`, ја%же роди'ста”
|
І відповів Лаван і сказав Якову: дочки — мої дочки; діти — мої діти; худоба — моя худоба, і все, що ти бачиш, це моє: чи можу я що зробити тепер з дочками моїми і з дітьми їхніми, які народжені ними?
|
|
44
|
44
|
|
Нн~њ ё^бо ходи`, и^ завњща'и завњтъ а^зъ и^ т^ы. и^ бђ'деT в# послђша'нїе междђ мно'ю и^ тобо'ю” И$ рече е^мђ с^е нњсть с нами никого'же, ви'дњ б~ъ и^ по'слђхъ е^сть междђ мно'ю и^ тобо'ю”
|
Тепер укладімо союз я і ти, і це буде свідоцтвом між мною і тобою. [При цьому Яків сказав йому: ось, з нами немає нікого; дивися, Бог свідок між мною і тобою.]
|
|
45
|
45
|
|
И$ възе'м же камень і^а'ковъ поствї и& въ стол'пъ,
|
І взяв Яків камінь і поставив його пам’ятником.
|
|
46
|
46
|
|
рече же і^а'ков# бра'тїи свое'и, събери'те ка'менїе, и^ събра'ша каменїе и^ сътвори'ша моги'лђ, и^ ја^до'ша же т^ђ ё^ моги'лы” Реq же е^мђ лаваn моги'ла с^и послXђ междђ мно'ю и^ тобо'ю днsь,
|
І сказав Яків родичам своїм: наберіть каміння. Вони взяли каміння, і зробили пагорб, і їли [і пили] там на пагорбі. [І сказав йому Лаван: пагорб цей свідок сьогодні між мною і тобою.]
|
|
47
|
47
|
|
и^ прозва` лаваn моги'ла послђш'ная`, і^а'коv же прозва могила послXђ”
|
І назвав його Лаван: Ієгар-Сагадуфа; а Яків назвав його Галаадом.
|
|
48
|
48
|
|
Рече же лава'нъ къ і^а'ковђ, моги'ла с^и и^ стол'пъ, и^же поста'вилъ е^си межди` мною и^ тобо'ю, по'слђхъ е^сть моги'ла с^и, и^ по'слђх, и^ сто'лпъ с^и по'слђхъ” Сего ради прозва` моги'ла послђшная,
|
І сказав Лаван [Якову]: сьогодні цей пагорб [і пам’ятник, що я поставив,] між мною і тобою свідок. Тому і наречено йому ім’я: Галаад,
|
|
49
|
49
|
|
и^ видњ'нїе е^же рече да ви'дњ б~ъ межди мно'ю и^ тобо'ю” А/ще эTвр'ъжевњся дрђгъ эT д'рђга,
|
також: Мицпа, від того, що Лаван сказав: нехай наглядає Господь за мною і за тобою, коли ми розійдемося один від одного;
|
|
50
|
50
|
|
и^ а'ще съменши` дще'ри мои`, и^ пои'меши жоны` надъ дще'ри мои, ви'ждь нњсть никогоже с нама, ви'ди б~ъ и^ по'слђхъ е^сть междђ мно'ю и^ тобо'ю”
|
якщо ти будеш чинити лихе з дочками моїми, або якщо візьмеш дружин, крім дочок моїх, то, хоч немає людини між нами, [яка б бачила,] але дивись, Бог свідок між мною і між тобою.
|
|
51
|
51
|
|
И$ рече лава'нъ і^а'ковђ с^е моги'ла по'слђхъ и^ сто'лпъ с^и,
|
І сказав Лаван Якову: ось пагорб цей і ось пам’ятник, який я поставив між мною і тобою;
|
|
52
|
52
|
|
а%ще ё^бо а%зъ не минђ к тебњ, т^о и^ ты` не мини` къ мн^њ могилы сея`, и^ стлъпа` съ зло'бою,
|
цей пагорб свідок, і цей пам’ятник свідок, що ні я не перейду до тебе за цей пагорб, ні ти не перейдеш до мене за цей пагорб і за цей пам’ятник, для зла;
|
|
53
|
53
|
|
б~ъ а^враа'мль б~ъ нахо'ров# сђди` междђ на'ма, и^ кля'ся і^аковъ по боя'зни эTц~а свое^го і^саа'ка”
|
Бог Авраамів і Бог Нахорів нехай судить між нами, Бог батька їхнього. Яків поклявся страхом батька свого Ісаака.
|
|
54
|
54
|
|
И$ сътвори` требђ і^а'ковъ на горњ`. и възва бра'тїю свою ја^до'ша же и^ пиша. и^ спа'ша на горњ”
|
І заколов Яків жертву на горі і покликав родичів своїх їсти хліб; і вони їли хліб [і пили] і ночували на горі.
|
|
55
|
55
|
|
Въста'в же лаваn заё^тра, цњлова` сн~ы своя` и^ дще'ри своя` и^ блsвї я, и^ възвратися лава'н# эTи'де на мњсто свое”
|
І встав Лаван рано-вранці і поцілував онуків своїх і дочок своїх, і благословив їх. І пішов і повернувся Лаван у своє місце.
|
