1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глvа, к~џ”
|
Глава 29
|
|
1
|
1
|
|
И$ въста'въ і^а'ковъ на' нозњ. и%де на землю` въсто'чнђю, къ лава'нђ ваџђ'илевђ сљ=ринђ, къ бра'тђ реве'кы матере і^а'ковля, і^ и^савля” |
І встав Яків і пішов у землю синів сходу [до Лавана, сина Вафуїла арамеянина, до брата Ревекки, матері Якова та Ісава].
|
|
2
|
2
|
|
Оу^^зрњ же и^ с^е кла'дязь на' поли, и^ бяхђ т^ђ три ста'да ѓ^ве'ць почива'юще при немъ, эT того' бо кла'дязя напоја%хђ ста'да” Ка'мень же ве'лїи бя'ше надъ ё%стїеM кла'дязя,
|
І побачив: ось, на полі колодязь, і там три отари дрібної худоби, що лежала біля нього, тому що із того колодязя напували отари. Над отвором колодязя був великий камінь.
|
|
3
|
3
|
|
и^ събира'хђся т^ђ вс^я ста'да, и^ эTваля'хђ ка'мень, эT ё%стїя кла'дязя`, и напаја%хђ ста'да, и^ па'ки полага'хђ ка'мень на ё%стїи кла'дязя на мњстњ своеM”
|
Коли збиралися туди всі отари, відвалювали камінь від отвору колодязя і напували овець; потім знову клали камінь на своє місце, на отвір колодязя.
|
|
4
|
4
|
|
Рече ж'е и^мъ і^а'ковъ бра'тїя эTкђ'дђ е^сте в^ы. сїи& же рњша эT хара'на е^смы`
|
Яків сказав їм [пастухам]: брати мої! звідки ви? Вони сказали: ми з Харрана.
|
|
5
|
5
|
|
реq же и^мъ, зна'ете л^и лава'на сн~а нахо'рова. рњша е^мђ зна'емъ.
|
Він сказав їм: чи знаєте ви Лавана, сина Нахорового? Вони сказали: знаємо.
|
|
6
|
6
|
|
рече' же и^мъ здра'въ л^и е^сть. сїи& же рњша здра'въ, и^ с^е рахи'ль дщи` е^го и^дя'ше съ ѓ^вца'ми”
|
Він ще сказав їм: чи здоровий він? Вони сказали: здоровий; і ось, Рахиль, дочка його, йде з вівцями.
|
|
7
|
7
|
|
И$ рече і^а'ковъ е^ще` дн~ь до'лгъ не ё& събира'ти ча'съ скота`, напои'вше ѓ^вца` шеDше пасе'те.
|
І сказав [Яків]: ось, день ще довгий; не час збирати худобу; напоїть овець і йдіть, пасіть.
|
|
8
|
8
|
|
сїиy рњша не мо'жемъ до'ндеже събере'мся вси` пастђси` эTвали'ти ка'мень эT ё%стїя` кла'дязю`, да напои'мъ ѓ^вца`.
|
Вони сказали: не можемо, поки не зберуться всі отари, і не відвалять каменя від отвору колодязя; тоді будемо ми поїти овець.
|
|
9
|
9
|
|
Є$ще` е^мђ гл~ющђ к ни'мъ, и^ рахи'ль дщи` лава'ня грядя'ше съ ѓ^вца'ми эTц~а свое^го, ѓ^на` б^о пася'ше ѓ^вца`. эTц~а свое^го`”
|
Ще він говорив з ними, як прийшла Рахиль [дочка Лавана] з дрібною худобою батька свого, бо вона пасла [дрібну худобу батька свого].
|
|
10
|
10
|
|
Бы'сть же ја^ко ё^зрњ і^а'ковъ рахи'ль дще'рь лава'ню бра'та мт~ре своея`, і^ ѓ^вца` лава'ня брата ма'терня, и^ пристђпи` і^а'ковъ эTвали` ка'мень эT ё%стїя кла'дязю,
|
Коли Яків побачив Рахиль, дочку Лавана, брата матері своєї, і овець Лавана, брата матері своєї, то підійшов Яків, відвалив камінь від отвору колодязя і напоїв овець Лавана, брата матері своєї.
|
|
11
|
11
|
|
и^ напои` ѓ^вца` лаваня бра'та мт~ри своеа` и^ цњлова` і^а'ковъ рахи'ль, и^ възопи` гла'сомъ свои'мъ пропла'кася,
|
І поцілував Яків Рахиль і підніс голос свій і заплакав.
|
|
12
|
12
|
|
и^сповњ'да рахи'ли ја%ко браT эTц~а еа` е'сть. сїя же повњ'да те'кши эTц~ђ свое^мђ по словесе'мъ симъ”
|
І сказав Яків Рахилі, що він родич батька її і що він син Ревекки. А вона побігла і сказала батьку своєму [все це].
|
|
13
|
13
|
|
Бы'сть же ја%ко ё^слы'ша лава'нъ и%мя і^а'кова сн~а сестры` свое'я и^ те'кши проти'вђ е^мђ, и^ прїи'мъ и^ лобза' и&, и^ въведе' и& в доM свой. и^сповњда' же лава'нђ вс^я словеса` своя`”
|
Лаван, почувши про Якова, сина сестри своєї, вибіг йому назустріч, обійняв його і поцілував його, і ввів його в дім свій; і він розповів Лавану про все це.
|
|
14
|
14
|
|
И$ рече е^мђ лава'нъ, эT ко'стей мои^хъ и^ эT пло'ти мое'я е^си т^ы и^ б^њ с ни'мъ дн~и мцsа”
|
Лаван же сказав йому: дійсно ти кость моя і плоть моя. І жив у нього Яків цілий місяць.
|
|
15
|
15
|
|
И$ рече лава'нъ къ і^а'ковђ, ја%ко ё^бо бра'тъ мо'и е^си т^ы, да не трђди'шися мн^њ тђ'не, повњждь м^и что` ё^б^о м#зда` твоя` бђдеть”
|
І Лаван сказав Якову: невже ти задарма будеш служити мені, тому що ти родич? скажи мені, що заплатити тобі?
|
|
16
|
16
|
|
ООу^ лава'на же бњста дв^њ дще'ри, и%мя старњ'ишеи лі'я, и%мя же ме'ншеи рахи'ль,
|
У Лавана ж було дві дочки; ім’я старшої: Лія; ім’я молодшої: Рахиль.
|
|
17
|
17
|
|
ѓ%чи же лі'инњ болњ'знивњ, рахи'ль же б^њ доброѓ^бра'зна и^ красна` възо'рђ”
|
Лія була слабка на очі, а Рахиль була красива станом і красива лицем.
|
|
18
|
18
|
|
Възлюби' же і^а'ков# рахи'ль, и^ рече да ти рабо'таю се'дмь лњтъ за рахи'ль дще'рь твою` ме'ншђю”
|
Яків полюбив Рахиль і сказав: я буду служити тобі сім років за Рахиль, молодшу дочку твою.
|
|
19
|
19
|
|
И$ рече е^мђ лава'нъ ё%не м^и тебњ` да'ти ю& не'жели и^но'мђ эTда'ти мђжеви, то'кмо со мно'ю живи`”
|
Лаван сказав [йому]: краще віддати мені її за тебе, ніж віддати її за іншого кого; живи в мене.
|
|
20
|
20
|
|
И$ рабо'та і^а'ковъ за рахи'ль седмь лTњ. и^ бя'хђ пред ни'мъ ја%ко ма'ло дн~їи, занеже любя'ше ю&”
|
І служив Яків за Рахиль сім років; і вони видалися йому за кілька днів, тому що він любив її.
|
|
21
|
21
|
|
И$ рече і^а'коv къ лава'нђ даж'дь ми женђ` мою`, поне'же съвръшишася дн~їе съвњща'нїя да вни'дђ къ не'и”
|
І сказав Яків Лавану: дай дружину мою, тому що мені вже виповнився час, щоб увійти до неї.
|
|
22
|
22
|
|
Събра' же лава'нъ вс^я мђ'жа насе'лники, и^ сътвори` бра'къ
|
Лаван скликав усіх людей того міста і зробив вечерю.
|
|
23
|
23
|
|
и^ ја%ко бы'сть ве'черъ пои'мъ лава'нъ дще'рь свою ли'ю, и^ въведе` ю& къ і^а'ковђ, и^ въни'де къ не'и і^а'ковъ”
|
Увечері ж узяв [Лаван] дочку свою Лію і ввів її до нього; і ввійшов до неї [Яків].
|
|
24
|
24
|
|
Да'стъ же лава'нъ зе'лфђ рабђ` дще'ри свое'и лїи`, и^
|
І дав Лаван служницю свою Зелфу у служниці дочці своїй Лії.
|
|
25
|
25
|
|
бы'сть же заё%тра и с^е бя'ше лі'я`” И$ рече і^а'ковъ лава'нђ что с^е сътвориl е^си а%зъ рахи'ли ради рабо'таX ё^ тебе`, въскђ'ю же ѓ^би'ди мя`”
|
Вранці ж виявилося, що це Лія. І [Яков] сказав Лавану: що це зробив ти зі мною? чи не за Рахиль я служив у тебе? навіщо ти обманув мене?
|
|
26
|
26
|
|
Реq же лава'нъ нњсть та'ко въ на'шемъ мњстњ, вда'ти ме'ншаа` прњжде старњ'ишеи`
|
Лаван сказав: у нашому місці так не роблять, щоб молодшу видати раніше за старшу;
|
|
27
|
27
|
|
сконча'и ё^бо се'дмь дн~їи, и^ даM ти`. сїю за не'же дњ'лаеши ё^ мене`, и^ е^ще` се'дMь лњтъ дрђгђ'ю,
|
закінчи тиждень цією, потім дамо тобі і ту за службу, яку ти будеш виконувати в мене ще сім років інших.
|
|
28
|
28
|
|
сътвори' же і^а'коv тако и^ сконча` седми'цђ сїю, и^ да'сть лаваn рахи'ль дще'рь свою е^мђ въ женђ`”
|
Яків так і зробив і закінчив тиждень цією. І [Лаван] дав Рахиль, дочку свою, йому за дружину.
|
|
29
|
29
|
|
да'сть же лава'нъ рахи'ли дще'ри свое'й ва'ллђ рабђ`,
|
І дав Лаван служницю свою Валлу в служниці дочці своїй Рахилі.
|
|
30
|
30
|
|
и^ въни'де і^а'ковъ къ рахи'ли” Възлюби' же рахи'ль паче, нежели ли'ю, и^ рабо'та е^мђ се'дмь лњт# дрђгђ'ю.
|
[Яків] увійшов і до Рахилі, і любив Рахиль більше, ніж Лію; і служив у нього ще сім років інших.
|
|
31
|
31
|
|
ви'дњв же г~ь б~ъ ја%ко не любиT лїи', эTвр'ьзе ё^тро'бђ еа`, рахи'ль же бяше непло'ды”
|
Господь [Бог] побачив, що Лія була нелюбою, і відкрив утробу її, а Рахиль була неплідна.
|
|
32
|
32
|
|
И$ заче'нши лїя' роди` і^а'ковђ сн~ъ и^ нарече` и%мя е^мђ рђвиM, си'рњчь ја^ко призрњ` г~ь на мое` смире'нїе и^ даде' ми сн~ъ, нн~њ м^я възлюби` мQђ мой”
|
Лія зачала і народила [Якову] сина, і нарекла йому ім’я: Рувим, тому що сказала вона: Господь споглянув на моє нещастя [і дав мені сина], бо тепер буде любити мене чоловік мій.
|
|
33
|
33
|
|
И$ заче'нши паки лїя и^ роди` сн~ъ вторы'и і^а'ковђ, и^ рече ја%ко ё^слы'ша г~ь ја%ко не люби'ма а%зъ и^ прида' ми и^ сеh и^ нарече` и%мя е^мђ симеѓ%нъ,
|
І зачала [Лія] знову і народила [Якову другого] сина, і сказала: Господь почув, що я нелюба, і дав мені і цього. І нарекла йому ім’я: Симеон.
|
|
34
|
34
|
|
и^ зачаT па'ки и^ роди` сн~ъ и^ рече въ ны'нњшнее врњмя`, ё^ мене` бђдеть мђжь мой, роди'хъ б^о е^мђ три сн~ы, сего` ра'ди нарече и%мя е^мђ левгі'и”
|
І зачала ще і народила сина, і сказала: тепер-то прилучиться до мене чоловік мій, тому що я народила йому трьох синів. Від цього наречено йому ім’я: Левій.
|
|
35
|
35
|
|
И$ заче'нши па'ки, и^ роди` сн~ъ. и^ рече нн~њ е^ще` и^сповњмъ г~ђ, сего` ра'ди нарече` и%мя е^мђ іё'да. и^ преста` ражда'ти”
|
І ще зачала і народила сина, і сказала: тепер-то я звеличу Господа. Тому нарекла йому ім’я Іуда. І перестала народжувати.
|
