1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глvа, м~е”
|
Глава 45
|
|
1
|
1
|
|
И$ не можа'шеся і^ѓ^сифъ ё^дръжа'ти. зр^я всњ'хъ преDстоя'щихъ е^мђ. и^ рече эTстђпите эT мене` вс^и” И$ не стоя'ше никто'же преD і^ѓ'сифоM, е^гда` позна'вшеся братїи свое'и,
|
Йосиф не міг більш утримуватися при всіх, що стояли біля нього і закричав: виведіть від мене усіх. І не залишалося при Йосифові нікого, коли він відкрився братам своїм.
|
|
2
|
2
|
|
и^ въздви'же гласъ съ пла'чемъ” Слы'шаша же вс^и е^гљ=птяне. и^ ё^слы'шано бысть въ домђ` фараѓ'ни”
|
І голосно заридав він, і почули єгиптяни, і почув дім фараонів.
|
|
3
|
3
|
|
И$ рече і^ѓ'сифъ братїи свое'и. а%зъ е^смь і^ѓ'сифъ. а%ще ли эTц~ъ мо'и живъ” Не можа'хђ бра'тїя е^го эTвњща'ти словеси` е^мђ ё^страши'ша бо ся”
|
І сказав Йосиф братам своїм: я — Йосиф, чи живий ще батько мій? Але брати його не могли відповідати йому, тому що вони зніяковіли перед ним.
|
|
4
|
4
|
|
Рече же і^ѓ'сифъ братїи свое'и. пристђпи'те къ мнњ. и^ пристђпи'ша” И$ рече а%зъ е^смь і^ѓ'сифъ бра'тъ вашъ. е^гоже в^ы прода'сте въ е^гљ=пеT”
|
І сказав Йосиф братам своїм: підійдіть до мене. Вони підійшли. Він сказав: я — Йосиф, брат ваш, якого ви продали в Єгипет;
|
|
5
|
5
|
|
Нн~њ ё^бо не пецњтеся. ни поро'ко в^ы бђ'ди. и^же прода'сте м^я сњмо. на жи'знь б^о пђсти м^я б~ъ преD ва'ми.
|
але тепер не засмучуйтеся і не шкодуйте про те, що ви продали мене сюди, тому що Бог послав мене перед вами для збереження вашого життя;
|
|
6
|
6
|
|
с^е б^о дв^њ лњтњ гла'дъ на земли`. и^ е^ще` пять лTњ ѓ^ста` въ нихже не бђ'детъ ѓ^ра'твы и^ жа'твы”
|
тому що тепер два роки голоду на землі: [залишається] ще п’ять років, в які ні орати, ні жати не будуть;
|
|
7
|
7
|
|
Пђсти` бо м^я б~ъ преD ва'ми ѓ^ста'нокъ вамъ ѓ^ста'вити на зем#ли`. и^ прекръми'ти васъ ѓ^ста'вленїе вели'ко”
|
Бог послав мене перед вами, щоб залишити вас на землі і зберегти ваше життя великим визволенням.
|
|
8
|
8
|
|
Нн~њ ё^б^о не вы` посла'сте м^я сњмо. н^о б~ъ, и^ сътвори` мя ја%ко эTц~а фараѓ'нђ. и^ властели'на всемђ` до'мђ е^го, и^ князя все'й земли` е^гљ=петъстњи”
|
Отже, не ви послали мене сюди, але Бог, Який і поставив мене батьком фараонові і господарем в усьому домі його і владикою по всій землі Єгипетській.
|
|
9
|
9
|
|
Потща'вшеся и^дњте къ эTц~ђ мое^мђ, и^ рцњте е^мђ” Та'ко гл~тъ сн~ъ тво'и і^ѓ'сифъ. сътвори` м^я б~ъ гдsна все'и земли` е^гљ=петъстњи” прїиди` ё^б^о къ мнњ`, и^ не преме'дли,
|
Йдіть швидше до батька мого і скажіть йому: так говорить син твій Йосиф: Бог поставив мене господарем над усім Єгиптом; прийди до мене, не барися;
|
|
10
|
10
|
|
и^ ё^сели'шися въ земли` гесе'мли въ а^равїи. и^ бђ'деши близъ мн^њ, т^ы и^ сн~ве твои`, и^ сн~ве сн~овъ твоиX” и^ ѓ^вца` твоя`. и^ воло'ве твои`, и^ вс^е е^ли'коже ти е^сть.
|
ти будеш жити в землі Гесем; і будеш біля мене, ти, і сини твої, і сини синів твоїх, і дрібна і велика худоба твоя, й усе твоє;
|
|
11
|
11
|
|
и^ прекоръмлю т^я т^ђ” И$ е^ще` б^о пять лњтъ гла'дъ бђдетъ на земли`. и^ да не поги'бнеши т^ы и^ сн~ове твои`. и^ вс^е и^мњ'нїе твое`.
|
і прогодую тебе там, бо голод буде ще п’ять років, щоб не зубожів ти і дім твій і все твоє.
|
|
12
|
12
|
|
и^ с^е ѓ%чима видита, і^ ѓ^чи венїами'на бра'та мое^го. ја%ко ё^ста` моя` гл~юT к ваM
|
І ось, очі ваші й очі брата мого Веніаміна бачать, що це мої уста говорять з вами;
|
|
13
|
13
|
|
повњ'дите ё^б^о эTц~ђ мое^мђ` вс^ю сла'вђ мою`. ја%же въ е^гљ=птњ. и^ е^ли'ко ви'дњсте. и^ потщаvшеся, приведњте эTц~а мое^го сњмо”
|
скажіть же батькові моєму про всю славу мою в Єгипті і про все, що ви бачили, і приведіть швидше батька мого сюди.
|
|
14
|
14
|
|
И$ припаD на вы'ю венїями'на брата свое^го пла'кася ѓ^ неM” и^ венїями'нъ пла'кася ѓ^быиM вы'ю е^го.
|
Й упав він на шию Веніаміну, брату своєму, і плакав; і Веніамін плакав на шиї його.
|
|
15
|
15
|
|
и^ цњлова` вс^ю бра'тїю свою`. и^ пла'кася ѓ^ ни'хъ. и^ посе'мъ гл~аша бра'тїя е^го къ немђ`”
|
І цілував усіх братів своїх і плакав, обіймаючи їх. Потім говорили з ним брати його.
|
|
16
|
16
|
|
И$ пронесе'ся рњчь до до'мђ фараѓ'ня гл~юще. прїидо'ша бра'тїя і^ѓ'сифова. и^ възра'довася фараѓ'нъ и^ раби` е^го”
|
Дійшла до дому фараона чутка, що прийшли брати Йосифа; і приємно було фараонові і рабам його.
|
|
17
|
17
|
|
Рече же фараѓ'нъ къ і^ѓ'сифђ, рцы` бра'тїи свое'и с^е сътвори'те. напо'лните съсђ'ды ваша, і^ и^дњте в зе'млю ханаа'ню. пои'мше
|
І сказав фараон Йосифові: скажи братам твоїм: ось що зробіть: нав’ючте худобу вашу [хлібом] і йдіть у землю Ханаанську;
|
|
18
|
18
|
|
же эTц~а ва'шего і^ имњ'нїе ваше. и^ прїидњте къ мнњ`” И$ да'мъ вамъ эT всего` добра` е^гљ=петъска. и^ да ја%сте бл~готђ` земнђ'ю”
|
і візьміть батька вашого і сім’ї ваші і прийдіть до мене; я дам вам краще [місце] в землі Єгипетській, і ви будете їсти плоди землі.
|
|
19
|
19
|
|
Ты^ же заповњж'дь иM да въ'змђтъ ко'ла эT земля` е^гљ=петъски дњтемъ и^хъ и^ женамъ и^хъ. и^ пои'мше эTц~а своего, да и& приведђт#
|
Тобі ж повеліваю сказати їм: зробіть це: візьміть собі з землі Єгипетської колісниці для дітей ваших і для дружин ваших, і привезіть батька вашого і прийдіть;
|
|
20
|
20
|
|
не пощади'те же ѓ^чи'ма съсђ'дъ своиX, все` б^о до'бро е^гљ=пет#ско вамъ бђ'деT”
|
і не шкодуйте речей ваших, бо найкраще з усієї землі Єгипетської дам вам.
|
|
21
|
21
|
|
Сътвори'ша же сн~ове і^и^л~евы та'ко. да'сть же и^мъ і^ѓ'сифъ ко'ла. по повелњ'нїю фараѓ'на цр~я е^гљ=петъска и^ да'стъ и^мъ бра'шно на пђт'ь.
|
Так і зробили сини Ізраїлеві. І дав їм Йосиф колісниці за наказом фараона, і дав їм запас на дорогу,
|
|
22
|
22
|
|
и^ всњмъ дасть сђгђ'бы ризы” Венїами'нђ же дасть. т~, златниk и^ пя'теры ри'зы и^змњне'ныя,
|
кожному з них він дав переміну одягу, а Веніаміну дав триста срібників і п’ять перемін одягу;
|
|
23
|
23
|
|
эTц~ђ свое^мђ послаl та'кожде, и і~, ѓ^се'лъ, нося'ще эT всего` добра` е^гљ=петъска. и^ де'сять мъскъ нося'ще хлњ'бъ на пђт'ь эTц~ђ и^хъ,
|
також і батькові своєму послав десять ослів, нав’ючених кращими здобутками єгипетськими, і десять ослиць, нав’ючених зерном, хлібом і припасами батькові своєму на дорогу.
|
|
24
|
24
|
|
и^ эTпђсти бра'тїю свою`” и^ эTидо'ша. рече же и^мъ не гнњ'ваитеся на пђти`”
|
І відпустив братів своїх, і вони пішли. І сказав їм: не сваріться на дорозі.
|
|
25
|
25
|
|
И$зыдо'ша же и^зъ е^гљ=п#та, и^ прїидо'ша в зе'млю ханаа`ню, къ і^а'ковђ эTц~ђ свое^мђ,
|
І пішли вони з Єгипту, і прийшли в землю Ханаанську до Якова, батька свого,
|
|
26
|
26
|
|
и^ повњ'даша е^мђ гл~ющи, ја%ко сн~ъ тво'и і^ѓ'сифъ жи'въ е^сть, и^ владњ'етъ въ все'и земли` е^гљ=петъстњи” И$ въчюди'ся въ ё^мњ` с^и і^а'ковъ, не вњ'роваше бо и^мъ,
|
і сповістили його, сказавши: Йосиф [син твій] живий і тепер володарює над усією землею Єгипетською. Але серце його збентежилося, тому що він не вірив їм.
|
|
27
|
27
|
|
гл~аша же е^мђ вс^я словеса` с^и, ја%же гл~а и^мъ і^ѓ'сифъ, е^ли'ко же рече и^мъ” Оу^зрњ'въ же ко'ла і^а'ковъ ја%же посла` і^ѓсифъ, ја^ко въздви'гнђти и& и^ ѓ^жи` дх~ъ і^а'ковль эTц~а и^хъ”
|
Коли ж вони переказали йому всі слова Йосифа, які він говорив їм, і коли побачив колісниці, що прислав Йосиф, щоб везти його, тоді ожив дух Якова, батька їх,
|
|
28
|
28
|
|
И$ рече і^и~ль велико ми е^сть с^е а^ще е^сть і^ѓсифъ сн~ъ мои живъ, шедъ да ви'ждђ е^го до'ндеже не ё^мрђ`”
|
і сказав Ізраїль: досить [цього для мене], ще живий син мій Йосиф; піду й побачу його, поки не помру.
|
