1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глvа, м~џ”
|
Глава 49
|
|
1
|
1
|
|
Призва же і^а'ковъ сн~ы своя`, и^ реq иM събери'теся да повњм# вамъ чемђ быти въ васъ в послњднњя дн~и,
|
І покликав Яків синів своїх і сказав: зберіться, і я сповіщу вам, що буде з вами у грядущі дні;
|
|
2
|
2
|
|
съвокђпи'теся и^ послђш'аите мене`, сн~ове і^а'ковли, послђш'аите эTц~а вашего”
|
зійдіться і послухайте, сини Якова, послухайте Ізраїля, батька вашого.
|
|
3
|
3
|
|
РђвиM первене'цъ мои, т^ы крњпость моа` и^ зача'ло чаD моиX поро'къ бысть, и^ поро'къ лютъ и^
|
Рувиме, первістку мій! ти — кріпкість моя і початок сили моєї, верх достоїнства і верх могутности;
|
|
4
|
4
|
|
ё^кори'въ и^ а^ки вода расплыне'шися. взы'де бо на ло'же эTц~а свое^го, тогда` ѓ^сквернави постелю, и^дњже въниде,
|
але ти бушував, як вода, — не будеш мати переваги, бо ти зійшов на ложе батька твого, ти осквернив постіль мою, [на яку] зійшов.
|
|
5
|
5
|
|
симеѓ'нъ и^ левгїи братїа скон#ча'ста ѓ^бидђ во'лею своею`. не прїиди дш~е моа
|
Симеон і Левій брати, знаряддя жорстокости мечі їхні;
|
|
6
|
6
|
|
въ съвњтъ и^хъ, и^ въ ё^стаv и^хъ, да не прелепи'тся внђтренња моя`, ја%ко гнњвомъ и^збиста чл~кы и^ по'мысломъ свои^мъ прерњ'заста жилы воло'вы.
|
в раду їх нехай не ввійде душа моя, і до зібрання їх нехай не прилучиться слава моя, бо вони у гніві своєму убили мужа і з примхи своєї перерізали жили тельця;
|
|
7
|
7
|
|
прокля'та лю'тость иX ја%ко лю'та быста, и^ гнњвъ и^хъ, ја%ко поро'къ раздњлю` и^хъ въ і^а'ковњ, и^ разъсњ'ю и^хъ въ і^ил~и”
|
проклятий гнів їх, бо жорстокий, і розлюченість їх, тому що люта; розділю їх в Якові і розсію їх в Ізраїлі.
|
|
8
|
8
|
|
І$у^дотебе похвали'ша братїа тво'а рђцњ твои` на плещђ` врагъ твои^хъ, покло'няT ти ся сн~ове эTц~а твое^го. сн~ъ і^ё^да
|
Іудо! тебе хвалитимуть брати твої. Рука твоя на хребті ворогів твоїх; поклоняться тобі сини батька твого.
|
|
9
|
9
|
|
ски'менъ, эT лњторасли сн~е мои възы'де, възле'гъ и^ поспа` ја%ко левъ и^ ја^ко ски'менъ, кт^о възбђ'дит# и&”
|
Молодий лев Іуда, піднімається зі здобичі, син мій. Схилився він, ліг, як лев і як левиця: хто підніме його?
|
|
10
|
10
|
|
І$ не скончаеTся кн~зь эT і^ё^ды ни старњ'ишина эT чре'слъ е^го. дондеже прїидеT намњне'нїе е^мђ, и^ то'и чаа'нїе ја%зы'комъ
|
Не відійде скіпетр від Іуди і законодавець від стегон його, доки не прийде Примиритель, і Йому покірність народів.
|
|
11
|
11
|
|
привяза'я къ виногра'дђ ѓ^сля` свое, и^ ви'нничїю ѓ^сли'чищъ свои, и^спере'тъ ризы своя вино'мъ, и^ во крови гро'зновњ ѓ^де'ждђ свою,
|
Він прив’язує до виноградної лози осля своє і до лози кращого винограду сина ослиці своєї; миє у вині одяг свій і у крові грон убрання своє;
|
|
12
|
12
|
|
ве'селы ѓ%чи е^мђ эT вина`, и^ бњлы зђбы е^го паче мле'ка”
|
блискучі очі [його] від вина, і білі зуби [його] від молока.
|
|
13
|
13
|
|
Завђлоn на бре'гђ моря да ся всели'тъ и^ на приста'нищи корабле'и, и^ продолжи'тся до сидо'на”
|
Завулон біля берега морського буде жити і біля пристані корабельної, і межа його до Сидона.
|
|
14
|
14
|
|
И$саха'р же доброе помы'сли, почива'я посредњ предњлъ.
|
Іссахар осел міцний, що лежить між протоками вод;
|
|
15
|
15
|
|
и^ ви'дњвъ поко'и ја%ко до'бръ и^ зе'млю ја^ко бл~гђ, преклони` рамњ свои` на дњ'ло и^ бысть, мQђ стяжа'тель”
|
і побачив він, що спокій добрий, і що земля приємна: і схилив плечі свої для носіння тягаря і став працювати на виплату данини.
|
|
16
|
16
|
|
да'нъ да сђ'дитъ людемъ свои^мъ ја%ко е^ді'но е^сть племя въ і^ил~и,
|
Дан буде судити народ свій, як одне з колін Ізраїля;
|
|
17
|
17
|
|
и^ да бђ'детъ данъ змїя` на распђтїи сњдя` на пђти` и хапля'а пятђ ко'ньскђ,
|
Дан буде змієм на дорозі, аспидом на путі, що вражає ногу коня, так що вершник його впаде назад.
|
|
18
|
18
|
|
и^ спаде'тся ко'нниk въспять сп~сенїя жды'и гдsня.
|
На допомогу твою сподіваюся, Господи!
|
|
19
|
19
|
|
га'дъ вкђсомъ и^скђ'ситъ, тоже и^скђси'ти и^ за пя'ти”
|
Гад, — натовп буде тіснити його, але він відтіснить його по п’ятах.
|
|
20
|
20
|
|
А$си'ръ бл~гъ е^го хлbњ се'й б^о да'сть пищђ кн~зеM”
|
Для Асира — занадто ситний хліб його, і він буде постачати царські страви.
|
|
21
|
21
|
|
НеџталиM ја%ко лњторасль пђщеn придая` растђщ'и добротђ садо'вныа вњтвњ” І$ѓ'сифъ
|
Неффалим — теревинф рослий, що розпускає прекрасні гілки*.
|
|
22
|
22
|
|
сн~ъ во'зрасли сн~ъ възрасли зави'стныи, сн~ъ мо'и ю^нњ'ишїи, и^ ко мнњ ся
|
Йосиф — віття плодоносного дерева, віття плодоносного дерева над джерелом; гілки його простягаються над стіною;
|
|
23
|
23
|
|
возврати` до него'же завњща'юще ѓ^болгахђть и&, и^ спротивля'хђся е^мђ госпо'дїе ё^мњтель стрњлянїа,
|
засмучували його, і стріляли і ворогували проти нього стрільці,
|
|
24
|
24
|
|
и^ сътро'шася ѓ^долњ'нїемъ лђ'ки иX, и^ расла'биша жилы мы'шца и^хъ. рђко'ю си'лнаго і^а'ковля эTтђдђ ё^крњпи` тя` і^и^л~ь эT бг~а эTц~а твое^го.
|
але твердим залишився лук його, і міцні м’язи рук його, від рук могутнього Бога Якового. Звідти Пастир і твердиня Ізраїлева,
|
|
25
|
25
|
|
и^ помо'жеT ти бг~ъ мой, и^ блsвиT тя блsвенїе^мъ нбнsымъ съвы'ше. и^ блsве'нїе земно'е и^мђще вс^и блsвенїя ра'ди соsцђ и^ ё^тро'бы. блsве'нїе эTц~а твое^го, и^ мт~ре твое'я, преспњ'въ
|
від Бога батька твого, Який нехай і допоможе тобі, і від Всемогутнього, Який нехай і благословить тебе благословеннями небесними звище, благословеннями безодні, що лежить долі, благословеннями сосків і утроби,
|
|
26
|
26
|
|
блsвенїя` го'ръ пребыва'ющиX. и^ въ блsве'нїи` хол#мо'въ вњ'чныхъ е^же бђ'дђтъ на гла'вњ і^ѓ'сифовњ, и^ на версе е^го ја%же бысть старїи` братїя`.
|
благословеннями батька твого, які перевищують благословення гір давніх і приємності пагорбів вічних; нехай будуть вони на голові Йосифа і на тімені обраного між братами своїми.
|
|
27
|
27
|
|
Веньја^ми'нъ, во'лкъ, восхища'я заё^тра, ја%ды'и е^ще и^ на' вечеръ сокры'е^тъ пищђ”
|
Веніамін, хижий вовк, вранці буде їсти ловитву і ввечері буде ділити здобич.
|
|
28
|
28
|
|
Вс^и сн~ове с^и і^а'ковли, в~і, с^е гл~а и^мъ эTц~ъ и^хъ, и^ блsвя' а кое^гождо и^хъ по блsвенїю свое^мђ блsвенїа
|
Ось усі дванадцять колін Ізраїлевих; і ось що сказав їм батько їх; і благословив їх, і дав їм благословення, кожному своє.
|
|
29
|
29
|
|
и^ рече и^мъ” прилага'юся къ лю'демъ свои^мъ, погребњте м^я съ эTц~ы мои'ми въ пеще'рњ, ја%же е^сть в селњ е^фро'новњ, хетџеа'нина
|
І заповідав він їм і сказав їм: я прилучаюся до народу мого; поховайте мене з батьками моїми в печері, яка на полі Ефрона хеттеянина,
|
|
30
|
30
|
|
въ пещерњ сђгђ'бњи прямо мам#врїи въ земли` ханаа'ни, ю^же прикђпи` а^врааM пеще'рђ, ё^ е^фро'на хетџе'анина на сътворе'нїе гробо'мъ,
|
у печері, яка на полі Махпела, що перед Мамре, у землі Ханаанській, яку [печеру] купив Авраам з полем у Ефрона хеттеянина у власність для поховання;
|
|
31
|
31
|
|
та'мо погребо'ша а^враа'ма, и^ са'ррђ женђ` е^го. та'мо погребо'ша і^ и^саа'ка. и^ реве'кђ женђ` еh и^ лїю` та'може погребо'ша,
|
там поховали Авраама і Сарру, дружину його; там поховали Ісаака і Ревекку, дружину його; і там поховав я Лію;
|
|
32
|
32
|
|
въ прикђпле'нїемъ села` и^ пеще'ры ја%же е^сть въ не'мъ, ё^ сн~овъ хетџе'ѓ^вњхъ,
|
це поле і печера, яка на ньому, куплена у синів Хеттеєвих.
|
|
33
|
33
|
|
и^ ё^молча` і^а'ковъ заповњ'дая сн~омъ свои^мъ, и^ възложи` і^а'ковъ но'ѕњ на ѓ^дрњ` и^ ё%мре, и^ приложися къ лю'демъ свои^мъ”
|
І закінчив Яків заповіт синам своїм, і поклав ноги свої на постіль, і помер, і приєднався до народу свого.
|
