1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глvа, к~а”
|
Глава 21
|
|
1
|
1
|
|
И$ г~ь присњти` са'ррђ, ја%ко рече, и сътвори` г~ь саррњ, ја%коже г~ла.
|
І споглянув Господь на Сарру, як сказав; і зробив Господь Саррі, як говорив.
|
|
2
|
2
|
|
и заче'нши са'рра. роди` а^враа'мђ сн~ъ въ старости въ время ја%коже гл~а е^мђ г~ь.
|
Сарра зачала і народила Аврааму сина у старості його в час, про який говорив йому Бог;
|
|
3
|
3
|
|
И$ нарече` а^враамъ и^мя сн~ђ свое^мђ, и^же роди` са'рра і^саа'къ.
|
і нарік Авраам ім’я сину своєму, який народився від нього, якого народила йому Сарра, Ісаак;
|
|
4
|
4
|
|
ѓ^брњза же а^враа'мъ. і^саа'ка въ ѓ^смыи дн~ь, ја%коже заповњда е^мђ б~ъ.
|
і обрізав Авраам Ісаака, сина свого, у восьмий день, як заповідав Бог.
|
|
5
|
5
|
|
а^враа'мъ же бњ. р~. лњтъ. е^гда бысть е^мђ і^саа'къ сн~ъ е^го”
|
Авраам був ста років, коли народився в нього Ісаак, син його.
|
|
6
|
6
|
|
И$ рече са'рра ра'дость сътвори` мн^њ г~ь, и%же бо кто ё^слы'шиT ѓ^брадђется съ мно'ю.
|
І сказала Сарра: сміх зробив мені Бог; хто не почує про мене, розсміється.
|
|
7
|
7
|
|
и^ рече, кт^о възвњсти'тъ а^враа'мђ, ја%ко роди'хъ сн~ъ въ ста'рости, и^ ја%ко дои'тъ дњтищь са'рра
|
І сказала: хто сказав би Аврааму: Сарра буде годувати дітей грудьми? бо в старості його я народила сина.
|
|
8
|
8
|
|
и^ възрасте` ѓ^троча`, и^ эTдое^но. и^ сътвори` а^враа'мъ ё^чрежDе'нїе ве'лїе, въ дн~ь е^гда эTдои'ся і^саа'къ сн~ъ е^го.
|
Дитя виросло й було відлучене від грудей; і Авраам зробив велику вечерю у той день, коли Ісаак [син його] був відлучений від грудей.
|
|
9
|
9
|
|
видњ'вши же са'рра, сн~а а^гарина егљ=птяныня, и^же бысть а^враа'мђ, и^гра'юще съ ісаа'комъ сн~омъ свои'мъ”
|
І побачила Сарра, що син Агарі єгиптянки, якого вона народила Аврааму, насміхається [над її сином, Ісааком],
|
|
10
|
10
|
|
И$ рече къ а^враа'мђ, эTжени` рабђ сїю`, и^ съ сн~омъ е^я`, не причасти'тъ бо ся сн~ъ рабы` сея`, съ сн~оM мои'мъ і^саа'комъ.
|
і сказала Аврааму: вижени цю рабиню і сина її, тому що не успадкує син рабині цієї із сином моїм Ісааком.
|
|
11
|
11
|
|
поро'ко же ја%ви` слово с^е ѕњло, преD а^враа'момъ сн~а ра'ди е^го и^змаила”
|
І здалося це Аврааму дуже неприємним заради сина його [Ізмаїла].
|
|
12
|
12
|
|
И$ рече б~ъ къ а^враамђ, да не бђ'детъ ти поро'чно слово с^е прDњ тобо'ю, ѓ^ ѓ'троцњ, и^ ѓ^ рабњ`. вс^е е^ли'коти рече'тъ са'рра, послђш'аи словесъ е^я`, ја%ко въ і^саа'цњ прозовеT ти ся сњмя.
|
Але Бог сказав Аврааму: не засмучуйся заради отрока і рабині твоєї; в усьому, що скаже тобі Сарра, слухайся голосу її, бо в Ісаакові наречеться тобі сíм’я;
|
|
13
|
13
|
|
сн~а же рабы сея, въ ја%зы'къ вели'къ сътворю и&, ја%ко сњмя твое` еs”
|
і від сина рабині Я породжу [великий] народ, тому що він сíм’я твоє.
|
|
14
|
14
|
|
Въставъ же а^враа'мъ заё%тра, и^ взя` хлњ'бы, и^ мњ'хъ воды`, и^ дастъ а^гарњ, и^ задњ' же за плещи` е'й и^ ѓ'трокъ, и^ пђсти ю&. ѓ%на' же шеDши заблђди'ся въ пђсты'ни, ё^ кладязя клятвенаго.
|
Авраам встав рано-вранці, й узяв хліба і міх води, і дав Агарі, поклавши їй на плечі, й отрока, і відпустив її. Вона пішла, і заблукала у пустелі Вирсавії;
|
|
15
|
15
|
|
сконча же ся вода і^з мњха. и^ пове'рже ѓ^троча пDо е^лїю е^ді'ною
|
і не стало води в міху, і вона залишила отрока під одним кущем
|
|
16
|
16
|
|
ше'дъши же сњ'де пря'мо е^мђ по'дали. ја%коже дострњли'ти з лђ'ка. и^ рече да не ви'ждђ смр~ти дњтища свое^го, и^ сњ'де пря'мо е^мђ здале'че. въскрича же ѓ^троча` и^ въсплакася.
|
і пішла, сіла віддалік на відстані одного пострілу з лука. Бо вона сказала: не хочу бачити смерти дитини. І вона сіла [на відстані] навпроти [нього], і підняла крик, і плакала;
|
|
17
|
17
|
|
и^ ёслы'ша б~ъ глsа ѓ^троча'те, эT мњ'ста и^дњже бњяше” И$ възва а^гг~лъ бж~їи а^гарь съ нб~си, и^ реq е'й, чт^о е^сть. а^гарь. не бо'ися. послђ'ша б~ъ гласъ ѓ^трочища эT мњ'ста идњ'же е^сть.
|
і почув Бог голос отрока [звідти, де він був]; і ангел Божий з неба воззвав до Агарі і сказав їй: що з тобою, Агар? не бійся; Бог почув голос отрока звідти, де він знаходиться;
|
|
18
|
18
|
|
въста'ни поими` ѓ^троча, і^ и^ми е^го по рђкђ е^го, въ ја%зы'къ бо вели'къ сътворю`
|
встань, підніми отрока і візьми його за руку, тому що Я породжу від нього великий народ.
|
|
19
|
19
|
|
и&, и^ эTве'рзе б~ъ ѓ%чи е^я`, и^ ё^зрњ кладязь воды` жи'вы. и^ шеDши налїя` мXњ воды`. и^ напо'и ѓ^троча,
|
І Бог відкрив очі її, і вона побачила колодязь с водою [живою], і пішла, наповнила міх водою і напоїла отрока.
|
|
20
|
20
|
|
и^ бяше б~ъ съ ѓ^трочатемъ, и^ възрасте`, и^ въсели'ся въ пђсты'ню, и^ бысть стрњле'цъ.
|
І Бог був з отроком; і він виріс, і став жити в пустелі, і став стрільцем з лука.
|
|
21
|
21
|
|
и^ жи'тъ въ пђсты'ни џараи. и^ приведе` е^мђ м~ти е^го женђ` эT е^гљ=пта.
|
Він жив у пустелі Фаран; і мати його взяла із землі Єгипетської.
|
|
22
|
22
|
|
быs же в т^о время, рече авимелехъ, и^ хозафъ дрђгъ е^го, и^ фило'хъ вое^во'да во'и, и^ ѓ%бласти е^го, къ а^враамђ гл~я. б~ъ с тобо'ю е^сть въ всемъ е^же твори'ши.
|
І було в той час, Авимелех з [Ахузафом, що водив наречену, і] Фихолом, воєначальником своїм, сказав Аврааму: з тобою Бог у всьому, що ти не робив би;
|
|
23
|
23
|
|
нн~њ ё^бо клени' ми ся б~гоM, да не вреди'ши мене`, н^и сњме'ни мое^го, н^и и^мени мое^го. н^о по правдњ ю%же сътворихъ с тобо'ю, сътвори`, и^ съ мно'ю, въ земли`, ю%же т^ы ѓ^бита на не'й”
|
і тепер поклянися мені тут Богом, що ти не скривдиш ні мене, ні сина мого, ні онука мого; і як я добре чинив з тобою, так і ти будеш чинити зі мною і землею, в якій ти гостюєш.
|
|
24
|
24
|
|
И$ рече а^враа'мъ, а^зъ кленђ'ся,
|
І сказав Авраам: я клянуся.
|
|
25
|
25
|
|
и^ гл~а въ гнњ'вњ а^враамъ а^вимеле'хђ, ѓ^ кладезь водны'и, ја%же эTја%ша раби` а^вимеле'ховы.
|
І Авраам докоряв Авимелеху за колодязь з водою, що його відібрали раби Авимелехові.
|
|
26
|
26
|
|
и^ рече е^мђ а^вимеле'хъ. не разђмњх'ъ кт^о сътвори` ве'щъ сїю, н^и ты ми повњ'да, н^и азъ слы'шахъ а^же до днесь”
|
Авимелех же сказав [йому]: не знаю, хто це зробив, і ти не сказав мені; я навіть і не чув про те донині.
|
|
27
|
27
|
|
И$ пригна а^враамъ, ѓ^вца, и^ ю^нца, дасть же а^вимеле'хђ. и^ завњщаста ѓ%ба завњт'ъ.
|
І взяв Авраам дрібної і великої худоби і дав Авимелеху, і вони обидва уклали союз.
|
|
28
|
28
|
|
и^ ѓ^стави а^враамъ, з~, а^гнецъ на е^динњ`.
|
І поставив Авраам сім агниць з отари дрібної худоби окремо.
|
|
29
|
29
|
|
и^ рече а^вимеле'хъ, а^враамђ. чт^о сђть, з~, сїи а^гнецъ ѓ%вчии^хъ, ја%же постави е^ди'ны”
|
Авимелех же сказав Аврааму: для чого тут ці сім агниць [з отари овець], яких ти поставив окремо?
|
|
30
|
30
|
|
И$ рече а^враамъ, ја^ко, з~, сию` а^гнецъ възмеши ё^ мене`, да бђдетъ ми въ послђшество`. ја^ко а^зъ и^ско'пахъ кладязь сїй”
|
[Авраам] сказав: сім агниць оцих візьми від руки моєї, щоб вони були мені свідченням, що я викопав цей колодязь.
|
|
31
|
31
|
|
Сего` ради прозваша и'мя мњ'стђ томђ кладяZ кля'твеныи, ја^котђ кля'стася ѓ%ба,
|
Тому і назвав він це місце: Вирсавія, тому що тут вони обоє клялися
|
|
32
|
32
|
|
и^ завњщаста ѓ%ба завњтъ ё^ кладязя кля'твенаго” Въставъ же а^вимеле'хъ, и^ ѓ^хозафъ дрђгъ е^го, и^ фило'хъ вое^во'да во'й и^ ѓ%бласти е^го, и^ възврати'ша ся въ зе'млю филистиMскђ”
|
й уклали союз у Вирсавії. І встав Авимелех, і [Ахузаф, нареченопровідник його, і] Фихол, воєначальник його, і повернулися в землю Филистимську.
|
|
33
|
33
|
|
И$ насњя' а^враамъ ни'вы ё^ кладязя клятвенаго. и^ призва тђ и%мя г~а б~а вњ'чнаго.
|
І насадив [Авраам] біля Вирсавії гай і призвав там ім’я Господа, Бога вічного.
|
|
34
|
34
|
|
ѓ^бита же а^враамъ в земли` филистиMстњи дн~и мно'ги”
|
І жив Авраам у землі Филистимській, як мандрівник, дні довгі.
|
