1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глvа, л~з”
|
Глава 37
|
|
1
|
1
|
|
Оусели же ся і^а'ковъ в земли` и^дњж'е ѓ^бита` і^саа'къ эTц~ъ е^го в земли` ханаа'ни,
|
Яків жив у землі подорожування батька свого [Ісаака], у землі Ханаанській.
|
|
2
|
2
|
|
с^и бытїа` і^а'ковля” И$ѓ'сифъ же бя'ше з~і, лTњ, пасы'и ѓ^вца` эTц~а свое^го съ бра'тїею свое^ю, ю%нъ сы'и, съ сн~ъми` ва'ллы, и^ съ сн~ъми` зе'лџины эTц~а свое^го женъ” Приложи'ша на і^ѓ'сифа зл^ђ хђлђ` къ і^и^л~ю эTц~ђ свое^мђ,
|
Ось житіє Якова. Йосиф, сімнадцяти років, пас худобу [батька свого] разом із братами своїми, будучи отроком, з синами Валли і з синами Зелфи, дружин батька свого. І доносив Йосиф недобрі про них чутки до [Ізраїля] батька їх.
|
|
3
|
3
|
|
і^а'ковъ же любля'ше і^ѓ'сифа паче всњ'хъ сн~овъ своиX, ја%ко сн~ъ въ ста'рости е^мђ бысть, и^ сътвори е^мђ ри'зђ краснђ`”
|
Ізраїль любив Йосифа більше за всіх синів своїх, тому що він був сином старости його, — і зробив йому різнобарвний одяг.
|
|
4
|
4
|
|
Ви'дњвше же бра'тїа е^го ја%ко лю'битъ е^го эTц~ь паче всњхъ сн~овъ е^го. и^ възненави'дњша и&, и^ не можа'хђ гл~ати к немђ`, ничто'же мирнаго”
|
І побачили брати його, що батько їх любить його більше, ніж усіх братів його; і зненавиділи його і не могли говорити з ним дружньо.
|
|
5
|
5
|
|
Ви'дњ же і^ѓ'сифъ со'нъ, и^ повњ'даше бра'тїи свое'й,
|
І бачив Йосиф сон, і розповів [його] братам своїм: і вони зненавиділи його ще більше.
|
|
6
|
6
|
|
и^ рече и^мъ. послђш'аите сн^а мое^го и^же ви'дXњ”
|
Він сказав їм: вислухайте сон, який я бачив:
|
|
7
|
7
|
|
Мнњ'хомся средњ` по'ля, вя'жђще снопы`. и^ ст^а мо'и сно'пъ простъ ва'ши же снопо'ве ѓ%крsтъ стоя'ще кла'няшеся мое^мђ снопђ`”
|
ось, ми в’яжемо снопи посередині поля; і ось, мій сніп встав і став прямо; і ось, ваші снопи стали навкруги і поклонилися моєму снопові.
|
|
8
|
8
|
|
Рњша же е^мђ бра'тїя е^го, е^гда` црsтвђя црsтвовати бђ'деши над на'ми. и^л^и владыи владњти бђ'деши над нами, и^ приложи'ша е^ще` ненави'дњти е^го сно'въ ради и^ рњ'чи е^го”
|
І сказали йому брати його: невже ти будеш царювати над нами? невже будеш володіти нами? І зненавиділи його ще більше за сни його і за слова його.
|
|
9
|
9
|
|
И$ ви'дњ сонъ дрђгїи и^ повњдаше эTц~ђ свое^мђ, и^ братїи свое'й. и^ рече с^е ви'дњхъ дрђгїи со'нъ а^ки слн~це и^ мsць, и^ е^ди'нънадесять звњздъ покланя'хђ ми ся”
|
І бачив він ще інший сон і розповів його [батькові своєму і] братам своїм, говорячи: ось, я бачив ще сон: ось, сонце і місяць і одинадцять зірок поклоняються мені.
|
|
10
|
10
|
|
Запрњти же е^мђ эTц~ь, и^ рече, чт^о е^сть со'нъ се'и, и^же е^си ви'дњлъ. е^да л^и пришеD а%зъ и^ мт~и твоя` съ брати'ею твоею`. покло'нимся тебњ до земля`”
|
І він розповів батькові своєму і братам своїм; і насварив його батько його і сказав йому: що це за сон, який ти бачив? невже я і твоя мати, і твої брати прийдемо поклонитися тобі до землі?
|
|
11
|
11
|
|
Възревноваша же е^мђ братїя е^го, а^ эTц~ъ е^го сънабдњ` слово с^е”
|
Брати його досаджували на нього, а батько його запам’ятав це слово.
|
|
12
|
12
|
|
И$ эTи^до'ша братїя е^го пасти ѓ^ве'цъ эTц~а свое^го въ сихе'мъ.
|
Брати його пішли пасти худобу батька свого в Сихем.
|
|
13
|
13
|
|
рече же і^и^л~ь і^ѓ'сифђ, е^да л^и бра'тїя твоя` не пасђт'ъ в сихе'мъ. ходи` да пошлю` т^я къ ни'мъ. рече же се а'зъ”
|
І сказав Ізраїль Йосифові: брати твої чи не пасуть у Сихемі? піди, я пошлю тебе до них. Він відповів йому: ось я.
|
|
14
|
14
|
|
И$ рече е^мђ і^и^л~ъ ше'дъ ви'жDь а%ще ли братїя твоя` здра'ви и^ ѓ^вца` и^ повњ'си м^и” И$ посла` і^ѓ'сифа эT разло'и хевро'на, и^ прише'дъ в сихе'мъ.
|
[Ізраїль] сказав йому: піди, подивися, чи здорові брати твої і чи ціла худоба, і принеси мені відповідь. І послав його з долини Хевронської; і він прийшов у Сихем.
|
|
15
|
15
|
|
и^ срњте и& мђжь гл~я. чт^о и'щеши
|
І знайшов хтось його, що блукав у полі, і запитав його той чоловік, говорячи: чого ти шукаєш?
|
|
16
|
16
|
|
се'и же ре^че бра'тїя` свое^я и^щђ`, повњж'дь ми гдњ пасђт'ъ”
|
Він сказав: я шукаю братів моїх; скажи мені, де вони пасуть?
|
|
17
|
17
|
|
Рече же е^мђ мђж'ь эTи^до'ша эTсю'дђ слы'шахъ б^о гл~юща и^хъ. по'идемъ доџаимъ” І$ иде і^ѓ'сифъ въ слDњ' бра'тїа свое^я` и^ ѓ^брњте я& в доџаи'мъ”
|
І сказав той чоловік: вони пішли звідси, бо я чув, як вони говорили: підемо в Дофан. І пішов Йосиф за братами своїми і знайшов їх у Дофані.
|
|
18
|
18
|
|
И$ ё^зрњша и& и^здале'че, пре'жде приближенїя е^го къ ниM и^ злњ ђмы'слиша и& ё^бити, вњща'ша
|
І побачили вони його здаля, і раніше ніж він наблизився до них, стали замишляти проти нього, щоб убити його.
|
|
19
|
19
|
|
б^о ко'ждо и^хъ бра'тђ свое^мђ. ѓO с^е снови'децъ ѓ%нъ и'детъ,
|
І сказали один одному: ось, іде сновидець;
|
|
20
|
20
|
|
нн~њ ё^б^о ходи'те, да ё^бїе'мъ и&, и^ въвр'ъжемъ и& въ е^ди'нъ ровъ, и^ рече'мъ звњ'рь лют# сънњлъ и& е^сть, и^ да ё'зримъ чт^о бђ'детъ сонъ е^го”
|
підемо тепер, і вб’ємо його, і кинемо його в який-небудь рів, і скажемо, що хижий звір з’їв його; і побачимо, що буде із його снів.
|
|
21
|
21
|
|
Слы'шавъ же рђви'мъ хотя` и^зба'вити е^го эT рђкђ иX. и^ рече не ё^бїе'мъ е^го на дш~ђ.
|
І почув це Рувим і порятував його від рук їхніх, сказавши: не вб’ємо його.
|
|
22
|
22
|
|
рече же и^мъ рђви'мъ не пролеите кровы. н^о въвр'ъзите и& въ ро'въ то'й е^же е'сть въ пђсты'ни. а^ рђкђ не възложите на'нь. и^ тща'ся ја^ко да и^зба'витъ е^го эT рђкђ` и^хъ. и^ эTпђ'ститъ къ эTц~ђ свое^мђ”
|
І сказав їм Рувим: не проливайте крови; киньте його у рів, що у пустелі, а руки не накладайте на нього. Це говорив він [з тим наміром], щоб урятувати його від рук їхніх і повернути його до батька його.
|
|
23
|
23
|
|
Бысть же е^гда` прїиде і^ѓ'сифъ къ братїи свое'и. съвлекоша съ і^ѓ'сифа ризђ кра'снђю и^же на не'мъ б^њ.
|
Коли Йосиф прийшов до братів своїх, вони зняли з Йосифа одежу його, одежу різнобарвну, яка була на ньому,
|
|
24
|
24
|
|
и^ поим#ше въвръго'ша и& в ро'въ въ не'мже не бњ вода`
|
і взяли його і кинули його у рів; рів же той був порожнім; води в ньому не було.
|
|
25
|
25
|
|
и^ сњдо'ша ја%сти хлњбъ” И$ възрњ'вше ѓ^чи'ма, ви'дњша и^ с^е пђт#ници и^змаи^лтяне и^дђтъ эT гала'да, и^ вельблю'ди и^хъ по'лны џимїа'на. и^ смолы` і^ и^стакти и^доша въ е^гљ=пеT”
|
І сіли вони їсти хліб, і, глянувши, побачили, ось, іде з Галаада караван ізмаїльтян, і верблюди їхні несуть стираксу, бальзам і ладан: ідуть вони відвезти це в Єгипет.
|
|
26
|
26
|
|
Рече же и^ё'да къ братїи` свое'и чт^о потре'бно а^ще брата нашего ё^бїе'мъ. и^ съкры'емъ кровь е^го. н^о
|
І сказав Іуда братам своїм: яка користь, якщо ми вб’ємо брата нашого і сховаємо кров його?
|
|
27
|
27
|
|
и^дњте и^ эTдади'мъ и& и^зма'и^лтяномъ симъ. а^ рђцњ наши не бђ'дета на немъ. ја%ко бра'тъ нашь и^ пло'ть наша е^сть” Послђш'аша же братїа е^го.
|
Підемо, продамо його ізмаїльтянам, а руки наші нехай не будуть на ньому, тому що він брат наш, плоть наша. Брати його послухалися
|
|
28
|
28
|
|
мина'ша же мђжи мадїа'нњ и^ кђпцы`” І$ и^звлеко'ша вонъ і^ѓ'сифа эT рова. и^ эTда'ша и& на двадесяти зла'тника. и^ поведо'ша і^ѓ'сифа въ е^гљ=петъ”
|
і, коли проходили купці мадіамські, витягли Йосифа з рову і продали Йосифа ізмаїльтянам за двадцять срібників; а вони відвели Йосифа в Єгипет.
|
|
29
|
29
|
|
Възврати' же ся рђвимъ ко ро'вђ. не ё^зрњ` і^ѓ'сифа в ровњ. и^ разве'рзе ризы своя`.
|
Рувим же прийшов знову до рову; і ось, немає Йосифа в рові. І роздер він одяг свій,
|
|
30
|
30
|
|
и^ прїиде къ бра'тїи сво'еи, и^ рече, ѓ^тро'чища нњсть, а%зъ б^о ка'мо и^дђ`”
|
і повернувся до братів своїх, і сказав: отрока нема, а я, куди я дінуся?
|
|
31
|
31
|
|
Взе'мше же ризђ і^ѓ'сифовђ, закла'ша козлище, и^ пома'заша кровїю. ризђ е^го кра'снђю,
|
І взяли одяг Йосифа, і закололи козла, і вимазали одяг кров’ю;
|
|
32
|
32
|
|
и^ посла'ша ри'зђ ѓ^кровавле'нђ” И$ принесо'ша къ эTц~ђ свое^мђ и^ реко'ша. ризђ сїю ѓ^брњтохомъ познава'и ё^бо, а^ще ли риза сн~а твое^го е^сть с^е и^ли н^и”
|
і послали різнобарвний одяг, і принесли до батька свого, і сказали: ми це знайшли; подивися, чи сина твого цей одяг, чи ні.
|
|
33
|
33
|
|
И$ познаv ю&, и^ реq, риза сн~а мое^го е^сть с^е звњ'рь лютъ и^зњлъ е^сть е^го, звњ'рь въсхити` і^ѓ'сифа.
|
Він упізнав його і сказав: це одяг сина мого; хижий звір з’їв його; очевидно, розтерзаний Йосиф.
|
|
34
|
34
|
|
и^ растерза` і^а'ковъ ри'зы своя. и^ възложи` ризы влася'ныя на ся. и^ сњтова сн~а свое^го дн~и мно'ги”
|
І розідрав Яків одяг свій, і одяг веретище на стегна свої, й оплакував сина свого багато днів.
|
|
35
|
35
|
|
Събра'ша же ся вси сн~ове е^го и^ дще'ри е^го прїидо'ша ё^тњш'ити е^го. и^ не хотя'ше ётњш'итися гл~я ја%ко да сни'дђ къ сн~ђ мое^мђ сњтђя въ а'дъ. и^ пла'кася эTц~ъ е^го”
|
І зібрались усі сини його і всі дочки його, щоб утішити його; але він не хотів утішитися і сказав: з печаллю зійду до сина мого в пекло. Так оплакував його батько його.
|
|
36
|
36
|
|
Мадїа'не же эTдаша і^ѓ'сифа въ е^гљ=петъ пентефри'ю е^внђхови фараѓ'новђ вое^во'дњ во'й е^го”
|
Мадіанитяни ж продали його в Єгипті Потифару, царедворцеві фараона, начальникові охоронців.
|
