1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глvа, к~з”
|
Глава 27
|
|
1
|
1
|
|
Бы'сть же ја%ко състарњся и^саа'къ, и^ ѓ^слњпо'ста ѓ%чи е^мђ въ не видњ'нїе” И$ възва` и^са'ва сн~а свое^го старњ'ишаго, и^ рече е^мђ сн~е мой, эTвњщаv и^саv к немђ` с^е а^зъ,
|
Коли Ісаак постарів і притупився зір очей його, він покликав старшого сина свого Ісава і сказав йому: сину мій! Той сказав йому: ось я.
|
|
2
|
2
|
|
рече' же е^мђ, с^е аZ съста'рњхся, и^ не вњмъ дн~и сконча'нїю мое^мђ,
|
[Ісаак] сказав: ось, я постарів; не знаю дня смерти моєї;
|
|
3
|
3
|
|
нн~њ ё^бо възми` съсђд# свой тђл же и^ лђкъ, и^зы'ди на' поле, и^ ё^лови' ми звњ'рь,
|
візьми тепер знаряддя твої, сагайдак твій і лук твій, піди в поле, і налови мені дичини,
|
|
4
|
4
|
|
и^ сътвори' ми я'дь ја^коже люблю`, и^ принеси' ми да я'мъ, да блsвит# тя дш~а моя` пре'жде даже не ё^мрђ`,
|
і приготуй мені страву, яку я люблю, і принеси мені її, щоб благословила тебе душа моя, раніше ніж я помру.
|
|
5
|
5
|
|
реве'ка же слы'шавши гл~ща і^саа'ка къ сн~ђ свое^мђ и^са'вђ, і^ и^де и^са'въ на' поле ловиT ло'вђ эTц~ђ свое^мђ”
|
Ревекка чула, коли Ісаак говорив синові своєму Ісаву. І пішов Ісав у поле дістати і принести дичини;
|
|
6
|
6
|
|
Рече' же реве'ка къ і^а'ковђ сн~ђ свое^мђ меншемђ, с^е а^зъ слы'шаX эTц~а твоеh къ и^са'вђ бра'тђ твое^мђ гл~юща,
|
а Ревекка сказала [молодшому] синові своєму Якову: ось, я чула, як батько твій говорив братові твоєму Ісаву:
|
|
7
|
7
|
|
принеси' ми звњри'нђ, и^ сътвори' ми я%дь, да я'дше и^ блsвлю' тя преD бм~ъ пре'жде не'жели ё^мрђ`”
|
принеси мені дичини і приготуй мені страву; я поїм і благословлю тебе перед лицем Господнім, перед смертю моєю.
|
|
8
|
8
|
|
Нн~њ ё^бо послђ'шаи мене` сн~е мой, ја%коже ти а^зъ повелю`.
|
Тепер, сину мій, послухайся слів моїх у тому, що я накажу тобі:
|
|
9
|
9
|
|
ше'дъ въ ѓ^вца` пои^ми` эT нихъ дв^а ко'злища ю%на, и^ добра` и^ сътворю` я%дь эTц~ђ твое^мђ, ја^коже лю'бить,
|
піди в стадо і візьми мені звідти двох козенят [молодих] гарних, і я приготую з них батьку твоєму страву, яку він любить,
|
|
10
|
10
|
|
и^ вънесе'ши эTц~ђ твое^мђ и^ бђдеть ја%сти, и^ блsвит# тя эTц~ъ твой пре'жде даже не ё'мреT”
|
а ти принесеш батькові твоєму, і він поїсть, щоб благословити тебе перед смертю своєю.
|
|
11
|
11
|
|
Рече же і^а'ковъ реве'цњ мт~ри свое'й, бра'тъ мой е^сть мђ'жь косма'тъ, а^ а'з же мђ'жь
|
Яків сказав Ревецці, матері своїй: Ісав, брат мій, людина кошлата, а я людина гладенька;
|
|
12
|
12
|
|
го'лъ е^гда` ѓ^бы'щеть мя ѓ^ц~ъ мо'й, и^ бђдђ пред ни'мъ ја%ко ѓ^би'длив#, и^ принесђ` на' ся кля'твђ а^ не блsвенїе”
|
може статися, обмацає мене батько мій, і я буду в очах його обманщиком і наведу на себе прокляття, а не благословення.
|
|
13
|
13
|
|
Реq же е^мђ мт~и на мн^њ кля'тва твоя` ча'до, то'чїю послђ'шай гла'са мое^го, и^ шеD принеси' ми,
|
Мати його сказала йому: на мені нехай буде прокляття твоє, сину мій, тільки послухайся слів моїх і піди, принеси мені.
|
|
14
|
14
|
|
шеD же поя` и^ принесе` ма'тери, и^ сътвори` е^мђ мт~и я%дь, ја%коже любля'ше эTц~ъ е^го.
|
Він пішов, і взяв, і приніс матері своїй; і мати його приготувала страву, яку любив батько його.
|
|
15
|
15
|
|
възе'мши y реве'ка ри'зы и^са'вля, сн~а своего старњ'ишаго кра'сны, ја%же бя'хђ ё^ нея` в домђ`, и^ ѓ^блече` сн~а свое^го ме'ншаго
|
І взяла Ревекка багатий одяг старшого сина свого Ісава, що був у неї в домі, й одягла [в нього] молодшого сина свого Якова;
|
|
16
|
16
|
|
і^а'кова, и^ козли'нама ко'злищю ѓ^бви` е^мђ рђцњ`. и^ наго'е ши'я е^го.
|
а руки його і гладеньку шию його обклала шкурою козеняти;
|
|
17
|
17
|
|
и^ вда` я'дь, и^ хлњбы ја%же сътвори`, в рђцњ і^а'ковли сн~а свое^го”
|
і дала страву і хліб, які вона приготувала, у руки Якову, синові своєму.
|
|
18
|
18
|
|
И$ принесе` эTц~ђ свое^мђ, и^ рече эTч~е, се'й же рече с^е а^зъ кт^о е^си т^ы ча'до,
|
Він увійшов до батька свого і сказав: батьку мій! Той сказав: ось я; хто ти, сину мій?
|
|
19
|
19
|
|
и^ рече і^а'ковъ эTц~ђ а^зъ е^смь и^са'въ прьвенеw твой, сътвориX ја%коже ми гл~а, въста'вши ся'ди, да ја^си ловитвђ мою`, да блsвиT мя дш~а твоя`”
|
Яків сказав батькові своєму: я Ісав, первісток твій; я зробив, як ти сказав мені; встань, сядь і поїж дичини моєї, щоб благословила мене душа твоя.
|
|
20
|
20
|
|
Реq же і^сааk сн~ђ свое^мђ, что` с^е ја%ко ско'ро ѓ^брњте. эO ча'до, се'й же реq, е^же вда` г~ь б~ъ твои преD лицеM моиM
|
І сказав Ісаак синові своєму: як це ти так швидко знайшов, сину мій? Він сказав: тому що Господь Бог твій послав мені назустріч.
|
|
21
|
21
|
|
Реq же і^сааk къ і^а'ковђ, пристђпи` ча'до ко мнњ` да' тя ѓ^сяжю, а^ще ты' е^си сн~ъ мо'й і^саv и^л^и ни`.
|
І сказав Ісаак Якову: підійди [до мене], я обмацаю тебе, сину мій, чи ти син мій Ісав, чи ні?
|
|
22
|
22
|
|
пристђпиy і^а'коv къ эTц~ђ свое^мђ и^ ѓ^сяза и`, и^ реq с^е глsа ја%ко гласъ і^а'ковль, рђцњ же ја^ко рђцњ иса'вовњ,
|
Яків підійшов до Ісаака, батька свого, і він обмацав його і сказав: голос, голос Якова; а руки, руки Ісавові.
|
|
23
|
23
|
|
и^ не позна е^го, бњста бо рђцњ е^го ја%ко рђцњ и^савовњ бра'та е^го косма'тњ” Блsви же е^мђ
|
І не впізнав його, тому що руки його були, як руки Ісава, брата його, волохаті; і благословив його
|
|
24
|
24
|
|
и^ реq ты' ли е^си сн~ъ мой и^саv, ѓ'н же реq а^зъ е^смь.
|
і сказав: чи ти син мій Ісав? Він відповів: я.
|
|
25
|
25
|
|
и^ реq принеси' ми да я'мъ лови'твђ твою` ча'до, да блsвить т^я дш~а моя`, и^ принесе` е^мђ і^ я'сть, и^ принесе` е^мђ вино` и^ п^и”
|
Ісаак сказав: подай мені, я поїм дичини сина мого, щоб благословила тебе душа моя. Яків подав йому, і він їв; приніс йому і вино, і він пив.
|
|
26
|
26
|
|
Рече же е^мђ і^саа'къ эTц~ъ е^го, пристђпи` къ мн^њ. да м^я лобыжеши ча'до,
|
Ісаак, батько його, сказав йому: підійди [до мене], поцілуй мене, сину мій.
|
|
27
|
27
|
|
пристђпи'в же и^ лобза` и&” и^ ѓ^боня` воню ри'зъ е^го, и^ блsви е^мђ и^ реq с^е въня` сн~а мое^го, ја%ко въня` ни'въ по'льныX, е^мђже блsви г~ь,
|
Він підійшов і поцілував його. І відчув Ісаак запах від одягу його і благословив його і сказав: ось, запах від сина мого, як запах від поля [повного], яке благословив Господь;
|
|
28
|
28
|
|
да да'сть тебњ г~ь эT росы` нбsныа`, и^ эT вла'гы земны'я” Мно'жество` пшени'чно и^ ви'нно, и^ да ти`
|
нехай дасть тобі Бог від роси небесної і від багатства землі, і безліч хліба і вина;
|
|
29
|
29
|
|
рабо'таю^ть ја%зы'цы, и^ да покло'нят# ти ся кн~ѕи, и^ бђ'ди гдsнъ братђ твое^мђ, да ти ся покланя'ють сн~ве эTц~а твое^го, проклиная т^я бђ'деT про'кляT, и^ блsвя'й т^я бђ'деть блsвенъ”
|
нехай послужать тобі народи, і нехай поклоняться тобі племена; будь господарем над братами твоїми, і нехай поклоняться тобі сини матері твоєї; ті, що проклинають тебе, — прокляті; ті, що благословляють тебе, — благословенні!
|
|
30
|
30
|
|
И$ бы'сть ја%ко сконча` и^саа'къ блsвя і^а'кова сн~а свое^го и^ ја%ко ѓ^ты'де і^а'коv эT лица` і^саа'ка эTц~а свое^го” И$са'въ братъ е^го прїиде з лови'твы,
|
Як тільки Ісаак благословив Якова [сина свого], і як тільки вийшов Яків від лиця Ісаака, батька свого, Ісав, брат його, прийшов з полювання свого.
|
|
31
|
31
|
|
сътвори' же и^ се'и ја%дь, и^ принесе` эTц~ђ свое^мђ, и^ рече въстани эTч~е мой і^ ја%ждь эT лови'твы сн~а свое^го, да блsви'ть мя дш~а твоя`,
|
Приготував і він страву, і приніс батькові своєму, і сказав батькові своєму: встань, батьку мій, і поїж дичини сина твого, щоб благословила мене душа твоя.
|
|
32
|
32
|
|
рече же е^мђ і^саа'къ эTц~ъ е^го, кто` е^си т^ы, и^са'въ же рече а%зъ е^смь сн~ъ твой прьве'нецъ и^са'въ”
|
Ісаак же, батько його, сказав йому: хто ти? Він сказав: я син твій, первісток твій, Ісав.
|
|
33
|
33
|
|
Чюди' же ся і^саа'къ чю'днњ вельми ѕњло, кт^о ё^бо лови'твђ принесе` м^и. и^ ја%доX эT него`, преD прише'ствїемъ твои'мъ, и^ блsвихъ е^мђ, и^ блsвенъ е^сть”
|
І затремтів Ісаак дуже великим трепетом, і сказав: хто ж це, що дістав [мені] дичини і приніс мені, і я їв від усього, раніше ніж ти прийшов, і я благословив його? він і буде благословенний.
|
|
34
|
34
|
|
Бы'сть же ја%ко слы'ша и^са'въ рњчь і^саа'ка эTц~а свое^го, и^ възопи` гласомъ велїе'мъ, и^ го'ркымъ ѕњло, и^ рече блsви и^ мене` эTч~е,
|
Ісав, вислухавши слова батька свого [Ісаака], підняв голосне і дуже гірке волання і сказав батькові своєму: батьку мій! благослови і мене.
|
|
35
|
35
|
|
речеy е^мђ пришеD братъ твой съ ле'стїю взятъ блsве'нїе твое`”
|
Але він сказав [йому]: брат твій прийшов з хитрістю і взяв благословення твоє.
|
|
36
|
36
|
|
И$ рече і^са'въ поправдњ прозва` и%мя е^мђ і^а'ковъ, прельсти б^о мя с^е втори'цею, и^ прьве'ньство мое взя`, и^ нн~њ взя` блsвенїе мое`, рече же і^са'въ эTц~ђ своемђ, нsњ л^и ѓ^ста'ло мн^њ эTч~е блsвенїа
|
І сказав [Ісав]: чи не тому дано йому ім’я: Яків, що він запнув мене вже двічі? Він узяв первородство моє, і ось, тепер узяв благословення моє. І ще сказав [Ісав батькові своєму]: невже ти не залишив [і] мені благословення?
|
|
37
|
37
|
|
эTвњща'в же і^саа'къ рече і^са'вђ, ё^же гднsа е^го сътвори'хъ тебњ` и^ вс^ю бра'тїю сътвориX рабы` емђ, пшени'цею и^ виноM ё^твердиX е^го, тебњ же чт^о сътворю` ча'до”
|
Ісаак відповів Ісаву: ось, я поставив його господарем над тобою і всіх братів його віддав йому в раби: обдарував його хлібом і вином; що ж я зроблю для тебе, сину мій?
|
|
38
|
38
|
|
Рече же і^са'въ эTц~ђ свое^мђ, е^да` е^ді'но е^сть блsвенїе ё^ тебе` эTч~е, блsви ё^бо и^ мене` эTч~е. съмили' же ся і^саа'къ, и^ възопи` гла'сомъ ве'лїимъ і^са'въ, и^ въспла'кася.
|
Але Ісав сказав батькові своєму: невже, батьку мій, одне в тебе благословення? благослови і мене, батьку мій! І [оскільки Ісаак мовчав,] підняв Ісав голос свій і заплакав.
|
|
39
|
39
|
|
эTвњща'в же і^саа'къ эTц~ъ е^го рече` е^мђ, се эT вла'ги земны'я бђ'ди ти вселе'нїе, и^ эT росы` нбsныя` съвы'ше,
|
І відповів Ісаак, батько його, і сказав йому: ось, від багатства землі буде перебування твоє і від роси небесної звище;
|
|
40
|
40
|
|
и^ мече'мъ своимъ жи'въ бђди, и^ бра'тђ своемђ да поработа'е^ши” Бђ'дет же часъ е^гда` рас#сы'плеши, и^ эTрњши'ши ја^ре'мъ е^го, эT вы'я свое'я” Съпротивля'ше
|
і ти будеш жити мечем твоїм і будеш служити братові твоєму; прийде ж час, коли ти вчиниш опір і скинеш ярмо його з шиї твоєї.
|
|
41
|
41
|
|
же ся і^са'въ і^а'ковђ, ѓ^ блsве'нїи` и^же блsви` эTц~ъ е^го, и^ рече і^са'въ въ ё^мњ своеM, а^ще быша приспњ'ли дн~їе см~рти эTц~а мое^го. да бы'хъ ё^би'лъ і^а'кова брата свое^го”
|
І зненавидів Ісав Якова через благословення, яким благословив його батько його; і сказав Ісав у серці своїм: наближаються дні плачу за батьком моїм, і я вб’ю Якова, брата мого.
|
|
42
|
42
|
|
Възвњще'на же быша реве'цњ словеса` сн~а ея` старњ'ишаго, и послаv призва` і^а'кова сн~а свое^го ю^нњ'ишаго, и^ рече е^мђ с^е і^са'въ братъ твой хощеT ё^би'ти т^я”
|
І переказані були Ревецці слова Ісава, старшого сина її; і вона послала, і покликала молодшого сина свого Якова, і сказала йому: ось, Ісав, брат твій, погрожує убити тебе;
|
|
43
|
43
|
|
Нн~њ ё^бо ча'до послђшай гла'са мое^го. въста'в же бњжи` в междорњ'чїе, къ лава'нђ братђ мое^мђ въ хара'нъ,
|
і тепер, сину мій, послухайся слів моїх, встань, біжи [у Месопотамію] до Лавана, брата мого, у Харран,
|
|
44
|
44
|
|
и^ бђ'ди с нимъ нњколико дн~їи, до'ндеже минеT лютость и^ гнњ'въ брата твое^го эT тебе`,
|
і поживи в нього трохи часу, доки вгамується лють брата твого,
|
|
45
|
45
|
|
и^ забђдетъ е^же е^мђ сътвори'лъ е^си, и^ посла'въ приведђ тя эTтђ'дђ, да не когда` бесча'дђ бђ'дђ ѓ^бою` ва'ю въ е^ді'н# дн~ь.
|
доки вгамується гнів брата твого на тебе, і він забуде, що ти зробив йому: тоді я пошлю і візьму тебе звідти; для чого мені в один день позбутися обох вас?
|
|
46
|
46
|
|
Рече же реве'ка къ і^саа'кђ. стђжи'хъ с^и жи'знїю свое'ю, дще'рей ра'ди сн~овъ хеTџе'ѓ^въ, а^ще пои'метъ і^а'ковъ женђ` эT дще'рей земля` сея`, т^о въскђ'ю ми е^сть жи'ти”
|
І сказала Ревекка Ісааку: я життю не рада від дочок хеттейських; якщо Яків візьме дружину з дочок хеттейських, які ці, з дочок цієї землі, то для чого мені і життя?
|
