|
Глава 23
|
Глава 23
|
|
1
|
1
|
|
(Зач. 110) І воста́вше все мно́жество їх, ведо́ша Єго́ к Пила́ту.
|
І піднялася вся громада їхня, і повели Його до Пилата.
|
|
2
|
2
|
|
Нача́ша же Нань ва́дити, глаго́люще: Сего́ обріто́хом развраща́юща язи́к наш і возбраня́юща ке́сареві дань дая́ти, глаго́люща Себе́ Христа́ Царя́ би́ти.
|
І почали звинувачувати Його, кажучи: ми знайшли Цього, Який розбещує народ наш і забороняє давати податок кесареві, називаючи Себе Христом Царем.
|
|
3
|
3
|
|
Пила́т же вопроси́ Єго́, глаго́ля: Ти ли єси́ Цар Іуде́йом? Он же отвіща́в рече́ єму́: ти глаго́леши.
|
Пилат запитав Його: Ти Цар Юдейський? Він же сказав йому у відповідь: ти кажеш.
|
|
4
|
4
|
|
Пила́т же рече́ ко архієре́йом і наро́ду: ніко́єяже обріта́ю вини́ в челові́ці Сем.
|
Пилат сказав первосвященикам і народові: ніякої провини я не знаходжу в Чоловікові Цьому.
|
|
5
|
5
|
|
Они́ же кріпля́хуся глаго́люще, я́ко развраща́єть лю́ди, учя́ по все́ї Іуде́ї, наче́н от Галиле́ї до зді.
|
Але вони наполягали, кажучи, що Він розбещує народ, навчаючи по всій Юдеї, починаючи від Галилеї і аж до цього місця.
|
|
6
|
6
|
|
Пила́т же сли́шав Галиле́ю, вопроси́, а́ще челові́к Галиле́янин єсть?
|
Пилат, почувши про Галилею, запитав: хіба Він галилеянин?
|
|
7
|
7
|
|
І разумі́в, я́ко от о́бласті І́родови єсть, посла́ Єго́ ко І́роду, су́щу і тому́ во Ієрусали́мі в ти́я дні.
|
І, довідавшись, що Він з области Іродової, послав Його до Ірода, який у ці дні теж був у Єрусалимі.
|
|
8
|
8
|
|
І́род же ви́дів Ісу́са рад бисть зіло́; бі бо жела́я от мно́га вре́мене ви́діти Єго́, зане́ сли́шаше мно́га о Нем; і наді́яшеся зна́меніє ні́коє ви́діти от Него́ бива́ємо.
|
Ірод же, побачивши Ісуса, дуже зрадів, бо давно вже хотів Його бачити, тому що багато чув про Нього і сподівався побачити від Нього яке-небудь знамення.
|
|
9
|
9
|
|
Вопроша́ше же Єго́ словеси́ мно́гими; Он же нічесо́же отвіщава́ше єму́.
|
І ставив Йому багато запитань, але Він нічого не відповідав йому.
|
|
10
|
10
|
|
Стоя́ху же архієре́є і кни́жници, прилі́жно ва́дяще Нань.
|
Первосвященики ж і книжники стояли і наполегливо звинувачували Його.
|
|
11
|
11
|
|
Укори́в же Єго́ І́род с во́ї свої́ми і поруга́вся, обо́лк Єго́ в ри́зу сві́тлу, возврати́ Єго́ к Пила́ту.
|
Але Ірод зі своїми воїнами, зневаживши Його і познущавшись з Нього, вдягнув Його у світлий одяг і повернув Його до Пилата.
|
|
12
|
12
|
|
Би́ста же дру́га І́род же і Пила́т в той день с собо́ю; пре́жде бо бі́ста вражду́ іму́ща между́ собо́ю.
|
І стали від того дня Ірод і Пилат друзями, бо раніше мали ворожнечу між собою.
|
|
13
|
13
|
|
Пила́т же созва́в архієре́ї, і кня́зі, і лю́ди,
|
Пилат же, скликавши первосвящеників і начальників та народ,
|
|
14
|
14
|
|
рече́ к ним: приведо́сте мі Челові́ка Сего́, я́ко развраща́юща лю́ди; і се аз пред ва́ми істяза́в, ні єди́ния же обріта́ю в Челові́ці Сем вини́, я́же Нань ва́дите;
|
сказав їм: ви привели до мене Чоловіка Цього, який ніби розбещує народ; і ось я перед вами допитав і не знайшов Чоловіка Цього винним ні в чому з того, в чому ви звинувачуєте Його.
|
|
15
|
15
|
|
но ні І́род, посла́х бо Єго́ к нему́, і се нічто́же досто́йно сме́рти сотворе́но єсть о Нем;
|
Й Ірод теж, бо я послав Його до нього, і нічого, вартого смерти, Він не вчинив.
|
|
16
|
16
|
|
наказа́в у́бо Єго́ отпущу́.
|
Отже, покаравши Його, відпущу.
|
|
17
|
17
|
|
Ну́жду же ім'я́ше на вся пра́здники отпуща́ти їм єди́наго.
|
А йому і треба було заради свята відпустити їм одного в’язня.
|
|
18
|
18
|
|
Возопи́ша же всі наро́ди, глаго́люще: возьми́ Сего́, отпусти́ же нам Вара́вву.
|
Але весь народ почав кричати: візьми Цього, відпусти ж нам Варавву!
|
|
19
|
19
|
|
І́же бі за ні́кую крамо́лу би́вшую во гра́ді і уби́йство вве́ржен в темни́цю.
|
А той за якийсь вчинений у місті бунт і вбивство був посаджений до в’язниці.
|
|
20
|
20
|
|
Па́ки же Пила́т возгласи́, хотя́ отпусти́ти Ісу́са.
|
Пилат знову підвищив голос, бажаючи відпустити Ісуса.
|
|
21
|
21
|
|
Они́ же возглаша́ху, глаго́люще: распни́, распни́ Єго́.
|
Але вони кричали: розіпни, розіпни Його!
|
|
22
|
22
|
|
Он же трети́цею рече́ к ним: что бо зло сотвори́ Сей? Нічесо́же досто́йна сме́рти обріто́х в Нем; наказа́в у́бо Єго́ отпущу́.
|
Він утретє сказав їм: яке ж зло Він учинив? Я нічого, вартого смерти, не знайшов у Ньому; отже, покаравши Його, відпущу.
|
|
23
|
23
|
|
Они́ же приліжа́ху гла́си вели́кими, прося́ще Єго́ на расп'я́тіє; і устоя́ху [превозмога́ху] гла́си їх і архієре́йстії.
|
Але вони продовжували з великим криком вимагати, щоб Він був розп’ятий; і перемогли крики їхні і первосвящеників.
|
|
24
|
24
|
|
Пила́т же посуди́ би́ти проше́нію їх;
|
І Пилат присудив, щоб було за проханням їхнім.
|
|
25
|
25
|
|
отпусти́ же би́вшаго за крамолу́ і уби́йство всажде́на в темни́цю, єго́же проша́ху; Ісу́са же предаде́ во́лі їх.
|
І відпустив їм ув’язненого за бунт і вбивство, якого вони просили; Ісуса ж віддав на їхню волю.
|
|
26
|
26
|
|
І я́ко поведо́ша Єго́, є́мше Си́мона ні́коєго Кирине́я, гряду́ща с села́, возложи́ша нань крест, нести́ по Ісу́сі.
|
І коли повели Його, то, затримавши якогось Симона киринеянина, що йшов з поля, поклали на нього хрест, щоб ніс за Ісусом.
|
|
27
|
27
|
|
Ідя́ше же вослі́д Єго́ наро́д мног люде́й і жени́, я́же і пла́кахуся і рида́ху Єго́.
|
І йшло за Ним дуже багато народу і жінок, які плакали і ридали за Ним.
|
|
28
|
28
|
|
Обра́щся же к ним Ісу́с рече́: дще́рі Ієрусали́мські, не пла́чітеся о Мні, оба́че себе́ пла́чіте і чад ва́ших;
|
Ісус же, обернувшись до них, сказав: дочки єрусалимські! Не плачте за Мною, а плачте за собою і за дітьми вашими.
|
|
29
|
29
|
|
я́ко се дні́є гряду́ть, в ня́же реку́ть: блаже́нни непло́ди і утро́би, я́же не роди́ша, і сосці́, і́же не дої́ша.
|
Бо ось надходять дні, коли скажуть: блаженні неплідні, і утроби, які не родили, і груди, які не годували!
|
|
30
|
30
|
|
Тогда́ начну́ть глаго́лати гора́м: паді́те на ни; і холмо́м: покри́йте ни.
|
Тоді почнуть говорити горам: упадіть на нас! І пагорбам: покрийте нас!
|
|
31
|
31
|
|
Зане́, а́ще в су́рові дре́ві сія́ творя́ть, в су́сі что бу́деть?
|
Бо коли із зеленим деревом таке роблять, то що ж буде з сухим?
|
|
32
|
32
|
|
(Зач. 111) Ведя́ху же і і́на два злоді́я с Ним уби́ти.
|
Вели і двох злочинців з Ним, щоб убити.
|
|
33
|
33
|
|
І єгда́ прийдо́ша на мі́сто, нарица́ємоє Ло́бноє, ту расп'я́ша Єго́ і злоді́я, о́ваго у́бо одесну́ю, а друга́го ошу́юю.
|
І коли прийшли на місце, що зветься Лобним, тут розп’яли Його і злочинців, одного з правого, а другого з лівого боку.
|
|
34
|
34
|
|
Ісу́с же глаго́лаше: О́тче, отпусти́ їм, не ві́дять бо что творя́ть. Разділя́юще же ри́зи Єго́, мета́ху жре́бія.
|
Ісус же говорив: Отче, прости їм, бо не відають, що чинять. А ті, що ділили одяг Його, кидали жереб.
|
|
35
|
35
|
|
І стоя́ху лю́діє зря́ще. Руга́хуся же і кня́зі с ни́ми, глаго́люще: іни́я спасе́, да спасе́ть і Себе́, а́ще Той єсть Христо́с Бо́жий ізбра́нний.
|
І стояли люди і дивилися. Насміхалися ж разом з ними і начальники, кажучи: інших спасав; нехай спасе Себе, якщо Він Христос, Божий обранець.
|
|
36
|
36
|
|
Руга́хуся же Єму́ і во́їни, приступа́юще і о́цет приді́юще Єму́,
|
Глузували з Нього і воїни, підходячи та підносячи Йому оцет,
|
|
37
|
37
|
|
і глаго́лаху: а́ще Ти єси́ Цар Іуде́йськ, спаси́ся Сам.
|
і казали: якщо Ти Цар Юдейський, спасися Сам.
|
|
38
|
38
|
|
Бі же і написа́ніє напи́сано над Ним письмени́ є́ллинськими, і ри́мськими, і євре́йськими: Сей єсть Цар Іуде́йськ.
|
І був над Ним напис, написаний письмом грецьким, римським і єврейським: «Цей є Цар Юдейський».
|
|
39
|
39
|
|
Єди́н же от обі́шеною злоді́ю ху́ляше Єго́, глаго́ля: а́ще Ти єси́ Христо́с, спаси́ Себе́ і на́ю.
|
Один з розіп’ятих злочинців хулив Його, говорячи: якщо Ти Христос, спаси Себе і нас.
|
|
40
|
40
|
|
Отвіща́в же други́й преща́ше єму́, глаго́ля: ні ли ти бої́шися Бо́га, я́ко в то́мже осужде́н єси́?
|
Озвався і другий, і докоряв тому, і казав: чи ти не боїшся Бога, коли й сам на те саме засуджений?
|
|
41
|
41
|
|
І ми у́бо в пра́вду, досто́йная бо по діло́м на́ю восприє́млева; Сей же ні єди́наго зла сотвори́.
|
І ми засуджені справедливо, бо достойне за діла наші одержали; а Він нічого лихого не вчинив.
|
|
42
|
42
|
|
І глаго́лаше Ісу́сові: пом'яни́ м'я, Го́споди, єгда́ при́йдеши во Ца́рствії Сі.
|
І сказав Ісусові: пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє!
|
|
43
|
43
|
|
І рече́ єму́ Ісу́с: амі́нь глаго́лю тебі́, днесь со Мно́ю бу́деши в раї́.
|
І сказав йому Ісус: істинно кажу тобі: сьогодні ж будеш зі Мною в раю.
|
|
44
|
44
|
|
Бі же час я́ко шести́й, і тьма бисть по всей землі́ до часа́ дев'я́таго;
|
Було ж близько шостої години*, і настала темрява по всій землі аж до години дев’ятої.
|
|
45
|
45
|
|
і поме́рче со́лнце, і заві́са церко́вная раздра́ся посреді́.
|
І сонце затьмарилось, і завіса в храмі роздерлася посередині.
|
|
46
|
46
|
|
І возгла́ш гла́сом ве́ліїм Ісу́с, рече́: О́тче, в ру́ці Твої́ предаю́ дух Мой. І сія́ рек і́здше.
|
Скрикнувши гучним голосом, Ісус сказав: Отче, у Твої руки віддаю дух Мій. І, сказавши це, віддав дух.
|
|
47
|
47
|
|
Ви́дів же со́тник би́вшеє, просла́ви Бо́га, глаго́ля: воі́стину Челові́к Сей пра́веден бі.
|
Сотник же, побачивши, що сталося, прославив Бога і сказав: воістину Чоловік Цей був праведний.
|
|
48
|
48
|
|
І всі прише́дшії наро́ди на позо́р сей, ви́дяще бива́ющая, бію́ще пе́рси своя́ возвраща́хуся.
|
І весь народ, який зійшовся на це видовище, побачивши, що сталося, повертався, б’ючи себе в груди.
|
|
49
|
49
|
|
Стоя́ху же всі зна́ємії Єго́ іздале́ча і жени́, спослі́дствовавшия Єму́ от Галиле́ї, зря́щя сія́.
|
Всі ж, хто знав Його, і жінки, які прийшли з Ним з Галилеї, стояли віддалік і дивилися на це.
|
|
50
|
50
|
|
І се, муж і́менем Іо́сиф, сові́тник сий, муж благ і пра́веден,
|
І ось один чоловік на ім’я Йосиф, що був радником*, чоловік благий і праведний,
|
|
51
|
51
|
|
сей не бі приста́л сові́ту і ді́лу їх, от Аримафе́я гра́да Іуде́йська, і́же ча́яше і сам Ца́рствія Бо́жия:
|
який не брав участи у раді і справі їхній, з Аримафеї, міста юдейського, який і сам сподівався Царства Божого,
|
|
52
|
52
|
|
сей присту́пль к Пила́ту, проси́ тілесе́ Ісу́сова;
|
прийшов до Пилата і просив тіло Ісусове.
|
|
53
|
53
|
|
і снем Є обви́т плащани́цею, і положи́ Є во гро́бі ізсі́чені, в не́мже не бі нікто́же нікогда́же положе́н.
|
І, знявши Його, обгорнув плащаницею і поклав Його у гробі, висіченому в скелі, де ще ніхто ніколи не був покладений.
|
|
54
|
54
|
|
І день бі п'ято́к, і субо́та світа́ше.
|
День той був п’ятниця, і надходила субота.
|
|
55
|
55
|
|
Вслід же ше́дшия жени́, я́же бя́ху пришли́ с Ним от Галиле́ї, ви́діша гроб і я́ко положе́но бисть ті́ло Єго́;
|
Слідом же йшли жінки, які прийшли з Ісусом з Галилеї, і бачили гріб, і як покладено було тіло Його.
|
|
56
|
56
|
|
возвра́щшася же угото́ваша арома́ти і ми́ро; і в субо́ту у́бо умолча́ша по за́повіді.
|
Повернувшися, вони наготували пахощі та миро і в суботу нічого не робили, за заповіддю.
|
