|
Глава 24
|
Глава 24
|
|
1
|
1
|
|
(Зач. 112) Во єди́ну же от субо́т зіло́ ра́но прийдо́ша на гроб, нося́щя я́же угото́ваша арома́ти, і другі́я с ни́ми;
|
Першого ж дня після суботи, дуже рано, несучи наготовані пахощі, вони прийшли до гробу, і разом з ними деякі інші.
|
|
2
|
2
|
|
обріто́ша же ка́мень отвале́н от гро́ба,
|
Знайшли ж, що камінь був відвалений від гробу.
|
|
3
|
3
|
|
і вше́дша не обріто́ша тілесе́ Го́спода Ісу́са.
|
І, увійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса.
|
|
4
|
4
|
|
І бисть не домишля́ющимся їм о сем, і се му́жа два ста́ста пред ни́ми в ри́зах блеща́щихся.
|
Коли ж вони не могли зрозуміти цього, ось два мужі стали перед ними в одежах блискучих.
|
|
5
|
5
|
|
Пристра́шним же би́вшим їм і покло́ншим ли́ця на зе́млю, реко́ста к ним: что і́щете Жива́го с ме́ртвими?
|
Налякалися вони і схилилися обличчям до землі, а ті сказали їм: чого шукаєте Живого між мертвими?
|
|
6
|
6
|
|
Ність зді, но воста́; пом'яні́те, я́коже глаго́ла вам, єще́ сий в Галиле́ї,
|
Нема Його тут, Він воскрес. Згадайте, як Він говорив вам, коли був ще в Галилеї,
|
|
7
|
7
|
|
глаго́ля, я́ко подоба́єть Си́ну Челові́чеському пре́дану би́ти в ру́ці челові́к грі́шник, і проп'я́ту би́ти, і в тре́тій день воскре́снути.
|
кажучи, що Синові Людському належить бути виданому до рук людей-грішників, і бути розп’ятим, і на третій день воскреснути.
|
|
8
|
8
|
|
І пом'яну́ша глаго́ли Єго́;
|
І згадали слова Його.
|
|
9
|
9
|
|
і возвра́щшася от гро́ба, возвісти́ша вся сія́ єдиномуна́десяте і всім про́чим.
|
І, повернувшись від гробу, сповістили про все те одинадцятьох і всіх інших.
|
|
10
|
10
|
|
Бя́ше же Магдали́на Марі́я, і Іоа́нна, і Марі́я Іа́ковля, і про́чия с ни́ми, я́же глаго́лаху ко апо́столом сія́.
|
То були Магдалина Марія, й Іоанна, і Марія Яковова, та інші з ними, які сказали про це апостолам.
|
|
11
|
11
|
|
І яви́шася пред ни́ми я́ко лжа глаго́ли їх, і не ві́роваху їм.
|
І здалися їм слова їхні неправдивими, і вони не повірили їм.
|
|
12
|
12
|
|
(Зач. 113) Петр же, воста́в, тече́ ко гро́бу, і прини́к ви́ді ри́зи єди́ни лежа́щя; і оти́де, в себі́ див'я́ся би́вшему.
|
Петро ж, уставши, побіг до гробу і, нахилившись, побачив самі тільки ризи, що лежали, і пішов назад, дивуючися з того, що сталося.
|
|
13
|
13
|
|
І се два от них бі́ста іду́ща в то́йже день в весь, отстоя́щу ста́дій шестьдеся́т от Ієрусали́ма, є́йже і́м'я Еммау́с;
|
Того ж дня двоє з них йшли в село, що було стадій* за шістдесят від Єрусалима і звалося Еммаус.
|
|
14
|
14
|
|
і та бесі́доваста к себі́ о всіх сих приклю́чшихся.
|
І розмовляли між собою про всі ці події.
|
|
15
|
15
|
|
І бисть бесі́дующема ї́ма і совопроша́ющемася, і Сам Ісу́с прибли́жився ідя́ше с ни́ма;
|
І коли вони розмовляли і міркували між собою, Сам Ісус, наблизившись, пішов з ними.
|
|
16
|
16
|
|
о́чі же єю́ держа́стіся, да Єго́ не позна́єта.
|
Але очі їхні були стримані, так що вони не впізнали Його.
|
|
17
|
17
|
|
Рече́ же к ни́ма: что суть словеса́ сія́, о ни́хже стяза́єтася к себі́ іду́ща, і єста́ дря́хла?
|
Він же сказав до них: про що ви сперечаєтесь між собою, ідучи, і чим ви засмучені?
|
|
18
|
18
|
|
Отвіща́в же єди́н, єму́же і́м'я Клео́па, рече́ к Нему́: Ти ли єди́н пришле́ць єси́ во Ієрусали́м, і не уві́діл єси́ би́вших в нем во дні сія́?
|
Один з них, на ім’я Клеопа, сказав Йому у відповідь: невже Ти, один з тих, що прийшли до Єрусалима, не знаєш, що сталося в ньому цими днями?
|
|
19
|
19
|
|
І рече́ ї́ма: ки́їх? О́на же рі́ста Єму́: я́же о Ісу́сі Назаряни́ні, І́же бисть муж проро́к, си́лен ді́лом і сло́вом пред Бо́гом і всі́ми людьми́;
|
І сказав їм: що саме? Вони відповіли Йому: про Ісуса Назарянина, Який був мужем-пророком, сильним ділом і словом перед Богом і всіма людьми.
|
|
20
|
20
|
|
ка́ко преда́ша Єго́ архієре́ї і кня́зі на́ші на осужде́ніє сме́рти, і расп'я́ша Єго́;
|
Як видали Його первосвященики і начальники наші для засудження на смерть і розіп’яли Його.
|
|
21
|
21
|
|
ми же наді́яхомся, я́ко Сей єсть хотя́ ізба́вити Ізра́їля, но і над всі́ми си́ми, тре́тій сей день єсть днесь, отне́лиже сія́ би́ша.
|
Ми ж сподівалися, що Він є Той, Хто має визволити Ізраїль, до того ж сьогодні вже третій день, як усе це сталося.
|
|
22
|
22
|
|
Но і жени́ ні́кія от нас ужаси́ша ни, би́вшия ра́но у гро́ба,
|
Та ще й налякали нас деякі жінки з наших, які вранці були біля гробу,
|
|
23
|
23
|
|
і не обрі́тша тілесе́ Єго́, прийдо́ша, глаго́лющя, я́ко і явле́ніє а́нгел ви́діша, і́же глаго́лють Єго́ жи́ва.
|
і не знайшли тіла Його, і, прийшовши, розповідали, що вони бачили і явлення ангелів, які говорять, що Він живий.
|
|
24
|
24
|
|
І ідо́ша ні́ції от нас ко гро́бу, і обріто́ша та́ко, я́коже і жени́ рі́ша, Самаго́ же не ви́діша.
|
І пішли деякі з наших до гробу, і знайшли так, як жінки говорили, а Самого ж не бачили.
|
|
25
|
25
|
|
І Той рече́ к ни́ма: о несми́сленная і ко́сная се́рдцем, є́же ві́ровати о всіх, я́же глаго́лаша проро́ци!
|
Тоді Він сказав їм: о нерозумні і мляві серцем, щоб вірувати в усе, про що говорили пророки!
|
|
26
|
26
|
|
Не сія́ ли подоба́ше пострада́ти Христу́ і вни́ти в сла́ву Свою́?
|
Чи не так же належало постраждати Христу й увійти в славу Свою?
|
|
27
|
27
|
|
І наче́н от Моїсе́я і от всіх проро́к, сказа́ше ї́ма от всіх Писа́ній я́же о Нем.
|
І, почавши від Мойсея і від усіх пророків, пояснював їм сказане про Нього у всьому Писанні.
|
|
28
|
28
|
|
І прибли́жишася в весь, в ню́же ідя́ста; і Той творя́шеся далеча́йше іти́.
|
І наблизились вони до того села, куди йшли; і Він робив вигляд, що хоче йти далі.
|
|
29
|
29
|
|
І ну́ждаста Єго́, глаго́люща: обля́зи с на́ма, я́ко к ве́черу єсть, і приклони́лся єсть день. І вни́де с ни́ма облещи́.
|
А вони затримували Його, кажучи: залишся з нами, бо вже вечоріє, і день закінчується. І Він увійшов і залишився з ними.
|
|
30
|
30
|
|
І бисть я́ко возлеже́ с ни́ма, і приі́м хліб благослови́, і преломи́в дая́ше ї́ма;
|
І коли Він возлежав з ними, то взяв хліб, благословив, переломив і подав їм.
|
|
31
|
31
|
|
о́німа же отверзо́стіся о́чі, і позна́ста Єго́; і Той неви́дим бисть ї́ма.
|
У них же відкрилися очі, і вони впізнали Його. Але Він став невидимим для них.
|
|
32
|
32
|
|
І реко́ста к себі́: не се́рдце ли на́ю горя́ бі в на́ю, єгда́ глаго́лаше на́ма на путі́ і єгда́ ска́зоваше на́ма Писа́нія?
|
І вони казали один одному: чи ж не палало в нас серце наше, коли Він говорив нам у дорозі і коли пояснював нам Писання?
|
|
33
|
33
|
|
І воста́вша в той час, возврати́стася во Ієрусали́м, і обріто́ста совоку́пленних єдинона́десяте і і́же бя́ху с ни́ми,
|
І, вставши тієї ж години, повернулися до Єрусалима і знайшли разом одинадцятьох і тих, що були з ними,
|
|
34
|
34
|
|
глаго́лющих, я́ко воі́стину воста́ Госпо́дь і яви́ся Си́мону.
|
які говорили, що Господь воістину воскрес і явився Симонові.
|
|
35
|
35
|
|
І та пові́даста, я́же би́ша на путі́, і я́ко позна́ся ї́ма в преломле́нії хлі́ба.
|
І вони розповіли, що було в дорозі, і як вони Його впізнали у переломленні хліба.
|
|
36
|
36
|
|
(Зач. 114) Сія́ же їм глаго́лющим, (і) Сам Ісу́с ста посреді́ їх, і глаго́ла їм: мир вам.
|
Коли вони про це говорили, Сам Ісус став посеред них і сказав їм: мир вам.
|
|
37
|
37
|
|
Убоя́вшеся же і пристра́шні би́вше, мня́ху дух ви́діти;
|
Вони схвилювались і злякалися, гадаючи, що бачать духа.
|
|
38
|
38
|
|
і рече́ їм: что смуще́ні єсте́? І почто́ помишле́нія вхо́дять в сердця́ ва́ша?
|
Але Він сказав їм: чого хвилюєтесь, чому такі думки входять до сердець ваших?
|
|
39
|
39
|
|
Ви́діте ру́ці Мої́ і но́зі Мої́, я́ко Сам Аз єсьм; осяжі́те М'я і ви́діте; я́ко дух пло́ті і ко́сти не і́мать, я́коже Мене́ ви́дите іму́ща.
|
Погляньте на руки Мої і на ноги Мої; це Я Сам. Доторкніться до Мене і роздивіться; бо дух тіла і кісток не має, як бачите у Мене.
|
|
40
|
40
|
|
І сіє́ рек, показа́ їм ру́ці і но́зі.
|
І, сказавши це, показав їм руки і ноги.
|
|
41
|
41
|
|
Єще́ же неві́рующим їм от ра́дости і чудя́щимся, рече́ їм: і́мате ли что сні́дно зді?
|
Коли ж вони від радости ще не вірили і дивувалися, Він сказав їм: чи маєте тут якусь їжу?
|
|
42
|
42
|
|
Они́ же да́ша Єму́ ри́би пече́ни часть і от пчел сот.
|
Вони подали Йому частину печеної риби і стільниковий мед.
|
|
43
|
43
|
|
І взем пред ни́ми яде́,
|
І, взявши, їв перед ними.
|
|
44
|
44
|
|
рече́ же їм: сія́ суть словеса́, я́же глаго́лах к вам єще́ сий с ва́ми, я́ко подоба́єть сконча́тися всім напи́санним в зако́ні Моїсе́йові, і проро́ціх, і псалмі́х о Мні.
|
І сказав їм: ось ті слова, що Я говорив вам, коли ще був з вами, як належить справдитися всьому, написаному про Мене в законі Мойсеєвому і у пророків та в псалмах.
|
|
45
|
45
|
|
Тогда́ отве́рзе їм ум разумі́ти Писа́нія
|
Тоді розкрив їм розум до розуміння Писання.
|
|
46
|
46
|
|
і рече́ їм, я́ко та́ко пи́сано єсть, і та́ко подоба́ше пострада́ти Христу́ і воскре́снути от ме́ртвих в тре́тій день,
|
І сказав їм: так написано, і так належало постраждати Христу, і воскреснути з мертвих на третій день,
|
|
47
|
47
|
|
і пропові́датися во і́м'я Єго́ покая́нію і отпуще́нію гріхо́в во всіх язи́ціх, наче́нше от Ієрусали́ма;
|
і щоб проповідувалося в ім’я Його покаяння і відпущення гріхів між усіма народами, починаючи від Єрусалима.
|
|
48
|
48
|
|
ви же єсте́ свиді́теліє сим;
|
Ви ж є свідками цього.
|
|
49
|
49
|
|
і се, Аз послю́ обітова́ніє Отця́ Моєго́ на ви; ви же сіді́те во гра́ді Ієрусали́мсті, до́ндеже облече́теся си́лою сви́ше.
|
І ось Я посилаю обітницю Отця Мого на вас; ви ж лишайтесь у місті Єрусалимі, доки не сповнитеся силою з неба.
|
|
50
|
50
|
|
Ізве́д же їх вон до Вифа́нії і воздви́г ру́ці Свої́, [і] благослови́ їх.
|
І вивів їх до Вифанії, і, піднявши руки Свої, благословив їх.
|
|
51
|
51
|
|
І бисть єгда́ благословля́ше їх, отступи́ от них і возноша́шеся на не́бо.
|
І коли Він благословляв їх, почав віддалятися від них і вознісся на небо.
|
|
52
|
52
|
|
І ті́ї поклони́шася Єму́ і возврати́шася во Ієрусали́м с ра́достію вели́кою;
|
Вони, поклонившись Йому, повернулися до Єрусалима з великою радістю.
|
|
53
|
53
|
|
і бя́ху ви́ну в це́ркві, хва́ляще і благослов'я́ще Бо́га. Амі́нь.
|
І перебували завжди в храмі, прославляючи і благословляючи Бога. Амінь.
|
