|
Глава 23
|
|
|
1
|
|
| І піднялася вся громада їхня, і повели Його до Пилата. | |
|
2
|
|
| І почали звинувачувати Його, кажучи: ми знайшли Цього, Який розбещує народ наш і забороняє давати податок кесареві, називаючи Себе Христом Царем. | |
|
3
|
|
| Пилат запитав Його: Ти Цар Юдейський? Він же сказав йому у відповідь: ти кажеш. | |
|
4
|
|
| Пилат сказав первосвященикам і народові: ніякої провини я не знаходжу в Чоловікові Цьому. | |
|
5
|
|
| Але вони наполягали, кажучи, що Він розбещує народ, навчаючи по всій Юдеї, починаючи від Галилеї і аж до цього місця. | |
|
6
|
|
| Пилат, почувши про Галилею, запитав: хіба Він галилеянин? | |
|
7
|
|
| І, довідавшись, що Він з области Іродової, послав Його до Ірода, який у ці дні теж був у Єрусалимі. | |
|
8
|
|
| Ірод же, побачивши Ісуса, дуже зрадів, бо давно вже хотів Його бачити, тому що багато чув про Нього і сподівався побачити від Нього яке-небудь знамення. | |
|
9
|
|
| І ставив Йому багато запитань, але Він нічого не відповідав йому. | |
|
10
|
|
| Первосвященики ж і книжники стояли і наполегливо звинувачували Його. | |
|
11
|
|
| Але Ірод зі своїми воїнами, зневаживши Його і познущавшись з Нього, вдягнув Його у світлий одяг і повернув Його до Пилата. | |
|
12
|
|
| І стали від того дня Ірод і Пилат друзями, бо раніше мали ворожнечу між собою. | |
|
13
|
|
| Пилат же, скликавши первосвящеників і начальників та народ, | |
|
14
|
|
| сказав їм: ви привели до мене Чоловіка Цього, який ніби розбещує народ; і ось я перед вами допитав і не знайшов Чоловіка Цього винним ні в чому з того, в чому ви звинувачуєте Його. | |
|
15
|
|
| Й Ірод теж, бо я послав Його до нього, і нічого, вартого смерти, Він не вчинив. | |
|
16
|
|
| Отже, покаравши Його, відпущу. | |
|
17
|
|
| А йому і треба було заради свята відпустити їм одного в’язня. | |
|
18
|
|
| Але весь народ почав кричати: візьми Цього, відпусти ж нам Варавву! | |
|
19
|
|
| А той за якийсь вчинений у місті бунт і вбивство був посаджений до в’язниці. | |
|
20
|
|
| Пилат знову підвищив голос, бажаючи відпустити Ісуса. | |
|
21
|
|
| Але вони кричали: розіпни, розіпни Його! | |
|
22
|
|
| Він утретє сказав їм: яке ж зло Він учинив? Я нічого, вартого смерти, не знайшов у Ньому; отже, покаравши Його, відпущу. | |
|
23
|
|
| Але вони продовжували з великим криком вимагати, щоб Він був розп’ятий; і перемогли крики їхні і первосвящеників. | |
|
24
|
|
| І Пилат присудив, щоб було за проханням їхнім. | |
|
25
|
|
| І відпустив їм ув’язненого за бунт і вбивство, якого вони просили; Ісуса ж віддав на їхню волю. | |
|
26
|
|
| І коли повели Його, то, затримавши якогось Симона киринеянина, що йшов з поля, поклали на нього хрест, щоб ніс за Ісусом. | |
|
27
|
|
| І йшло за Ним дуже багато народу і жінок, які плакали і ридали за Ним. | |
|
28
|
|
| Ісус же, обернувшись до них, сказав: дочки єрусалимські! Не плачте за Мною, а плачте за собою і за дітьми вашими. | |
|
29
|
|
| Бо ось надходять дні, коли скажуть: блаженні неплідні, і утроби, які не родили, і груди, які не годували! | |
|
30
|
|
| Тоді почнуть говорити горам: упадіть на нас! І пагорбам: покрийте нас! | |
|
31
|
|
| Бо коли із зеленим деревом таке роблять, то що ж буде з сухим? | |
|
32
|
|
| Вели і двох злочинців з Ним, щоб убити. | |
|
33
|
|
| І коли прийшли на місце, що зветься Лобним, тут розп’яли Його і злочинців, одного з правого, а другого з лівого боку. | |
|
34
|
|
| Ісус же говорив: Отче, прости їм, бо не відають, що чинять. А ті, що ділили одяг Його, кидали жереб. | |
|
35
|
|
| І стояли люди і дивилися. Насміхалися ж разом з ними і начальники, кажучи: інших спасав; нехай спасе Себе, якщо Він Христос, Божий обранець. | |
|
36
|
|
| Глузували з Нього і воїни, підходячи та підносячи Йому оцет, | |
|
37
|
|
| і казали: якщо Ти Цар Юдейський, спасися Сам. | |
|
38
|
|
| І був над Ним напис, написаний письмом грецьким, римським і єврейським: «Цей є Цар Юдейський». | |
|
39
|
|
| Один з розіп’ятих злочинців хулив Його, говорячи: якщо Ти Христос, спаси Себе і нас. | |
|
40
|
|
| Озвався і другий, і докоряв тому, і казав: чи ти не боїшся Бога, коли й сам на те саме засуджений? | |
|
41
|
|
| І ми засуджені справедливо, бо достойне за діла наші одержали; а Він нічого лихого не вчинив. | |
|
42
|
|
| І сказав Ісусові: пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє! | |
|
43
|
|
| І сказав йому Ісус: істинно кажу тобі: сьогодні ж будеш зі Мною в раю. | |
|
44
|
|
| Було ж близько шостої години*, і настала темрява по всій землі аж до години дев’ятої. | |
|
45
|
|
| І сонце затьмарилось, і завіса в храмі роздерлася посередині. | |
|
46
|
|
| Скрикнувши гучним голосом, Ісус сказав: Отче, у Твої руки віддаю дух Мій. І, сказавши це, віддав дух. | |
|
47
|
|
| Сотник же, побачивши, що сталося, прославив Бога і сказав: воістину Чоловік Цей був праведний. | |
|
48
|
|
| І весь народ, який зійшовся на це видовище, побачивши, що сталося, повертався, б’ючи себе в груди. | |
|
49
|
|
| Всі ж, хто знав Його, і жінки, які прийшли з Ним з Галилеї, стояли віддалік і дивилися на це. | |
|
50
|
|
| І ось один чоловік на ім’я Йосиф, що був радником*, чоловік благий і праведний, | |
|
51
|
|
| який не брав участи у раді і справі їхній, з Аримафеї, міста юдейського, який і сам сподівався Царства Божого, | |
|
52
|
|
| прийшов до Пилата і просив тіло Ісусове. | |
|
53
|
|
| І, знявши Його, обгорнув плащаницею і поклав Його у гробі, висіченому в скелі, де ще ніхто ніколи не був покладений. | |
|
54
|
|
| День той був п’ятниця, і надходила субота. | |
|
55
|
|
| Слідом же йшли жінки, які прийшли з Ісусом з Галилеї, і бачили гріб, і як покладено було тіло Його. | |
|
56
|
|
| Повернувшися, вони наготували пахощі та миро і в суботу нічого не робили, за заповіддю. |
