Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ з҃і

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

Глава́ з҃і	Глава 17

1	1
Лꙋ́чше оу҆крꙋ́хъ хлѣ́ба со сла́стїю въ ми́рѣ, не́жели до́мъ и҆спо́лненъ мно́гихъ благи́хъ и҆ непра́ведныхъ же́ртвъ со бра́нїю.	Краще шматок сухого хліба, і з ним мир, ніж дім, повний заколотої худоби, з розбратом.
2	2
Ра́бъ смы́сленъ ѡ҆блада́етъ влады̑ки безꙋ́мными, въ бра́тїихъ же раздѣли́тъ (и҆мѣ́нїе) на ча̑сти.	Розумний раб панує над безпутним сином і між братами розділить спадщину.
3	3
Ꙗ҆́коже и҆скꙋша́етсѧ въ пещѝ сребро̀ и҆ зла́то, та́кѡ и҆збра̑ннаѧ сердца̀ оу҆ гдⷭ҇а.	Плавильня — для срібла, і горно — для золота, а серця випробовує Господь.
4	4
Ѕлы́й послꙋ́шаетъ ѧ҆зы́ка законопрестꙋ́пныхъ, првⷣный же не внима́етъ оу҆стна́мъ лжи̑вымъ.	Злодій дослухається до вуст беззаконних, неправдомовець слухається язика пагубного.
5	5
Рꙋга́йсѧ оу҆бо́гомꙋ раздража́етъ сотво́ршаго є҆го̀, ра́дꙋѧйсѧ же ѡ҆ погиба́ющемъ не ѡ҆безвини́тсѧ: ми́лꙋѧй же поми́лованъ бꙋ́детъ.	Хто знущається з убогого, той хулить Творця його; хто радіє нещастю, той не залишиться непокараним [а милосердий помилуваний буде].
6	6
Вѣне́цъ ста́рыхъ ча̑да ча̑дъ: похвала́ же ча́домъ ѻ҆тцы̀ и҆́хъ. Вѣ́рномꙋ ве́сь мі́ръ бога́тство, невѣ́рномꙋ же нижѐ пѣ́нѧзь.	Вінець старих — сини синів, і слава дітей — батьки їхні. [У вірного цілий світ багатства, а в невірного — ні гроша.]
7	7
Неприли̑чны сꙋ́ть безꙋ́мномꙋ оу҆стнѣ̀ вѣ̑рны, нижѐ првⷣномꙋ оу҆стнѣ̀ лжи̑вы.	Непристойна для нерозумного поважна мова, тим більше знатному — вуста неправдиві.
8	8
Мзда̀ благода́тей наказа́нїе оу҆потреблѧ́ющымъ: и҆ а҆́може а҆́ще ѡ҆брати́тсѧ, оу҆спѣ́етъ.	Подарунок — дорогоцінний камінь в очах того, хто володіє ним: куди не звернеться він, матиме успіх.
9	9
И҆́же таи́тъ ѡ҆би̑ды, и҆́щетъ любвѐ: а҆ и҆́же ненави́дитъ скрыва́ти, разлꙋча́етъ дрꙋ́ги и҆ дома̑шнїѧ.	Хто прикриває провину, той шукає любови; а хто знову нагадує про неї, той віддаляє друга.
10	10
Сокрꙋша́етъ преще́нїе се́рдце мꙋ́драгѡ: безꙋ́мный же бїе́мь не чꙋ́вствꙋетъ (ра́нъ).	На розумного сильніше діє догана, ніж на дурня сто ударів.
11	11
Прекослѡ́вїѧ воздви́жетъ всѧ́къ ѕлы́й: гдⷭ҇ь же а҆́гг҃ла неми́лостива по́слетъ на́нь.	Підбурювач шукає тільки зла; тому жорстокий ангел буде посланий проти нього.
12	12
Впаде́тъ попече́нїе мꙋ́жꙋ смы́сленнꙋ: безꙋ́мнїи же размышлѧ́ютъ ѕла̑ѧ.	Краще зустріти людині ведмедицю, позбавлену дітей, ніж дурня з його глупотою.
13	13
И҆́же воздае́тъ ѕла̑ѧ за бл҃га̑ѧ, не подви́гнꙋтсѧ ѕла̑ѧ и҆з̾ до́мꙋ є҆гѡ̀.	Хто за добро відплачує злом, від дому того не відійде зло.
14	14
Вла́сть дае́тъ словесє́мъ нача́ло пра́вды: предводи́телствꙋетъ же скꙋ́дости прѧ̀ и҆ бра́нь.	Початок сварки — як прорив води; залиш сварку раніше, ніж розгориться вона.
15	15
И҆́же сꙋ́дитъ првⷣнаго непра́веднымъ, непра́веднаго же првⷣнымъ, нечи́стъ и҆ ме́рзокъ оу҆ гдⷭ҇а.	Хто виправдовує нечестивого і хто звинувачує праведного — обоє мерзота перед Господом.
16	16
Вскꙋ́ю бѧ́ше и҆мѣ́нїе безꙋ́мномꙋ; стѧжа́ти бо премꙋ́дрости безсе́рдый не мо́жетъ. И҆́же высо́къ твори́тъ сво́й до́мъ, и҆́щетъ сокрꙋше́нїѧ: ѡ҆строптѣва́ѧй же оу҆чи́тисѧ впаде́тъ во ѕла̑ѧ.	До чого скарб у руках нерозумного? Для придбання мудрости у нього немає розуму. [Хто високим робить свій дім, той шукає, як розбитися; а хто ухиляється від навчання, впаде в біди.]
17	17
На всѧ́ко вре́мѧ дрꙋ́гъ да бꙋ́детъ тебѣ̀, бра́тїѧ же въ нꙋ́ждахъ поле́зни да бꙋ́дꙋтъ: сегѡ́ бо ра́ди ражда́ютсѧ.	Друг любить повсякчас і, як брат, з’явиться під час нещастя.
18	18
Мꙋ́жъ безꙋ́менъ пле́щетъ и҆ ра́дꙋетсѧ себѣ̀, ꙗ҆́коже порꙋча́ѧйсѧ и҆спорꙋ́читъ дрꙋ́га своего̀, на свои́хъ же оу҆стна́хъ ѻ҆́гнь сокро́вищствꙋетъ.	Чоловік бідний на розум дає руку і ручається за ближнього свого.
19	19
Грѣхолю́бецъ ра́дꙋетсѧ сва́рѡмъ, а҆ жестокосе́рдый не оу҆срѧ́щетъ благи́хъ.	Хто любить сварки, той любить гріх, і хто високо піднімає ворота свої, той шукає падіння.
20	20
Мꙋ́жъ оу҆добопрело́жный ѧ҆зы́комъ впаде́тъ во ѕла̑ѧ: се́рдце же безꙋ́мнагѡ болѣ́знь стѧжа́вшемꙋ є҆̀.	Підступне серце не знайде добра, і лукавий язик потрапить у біду.
21	21
Не весели́тсѧ ѻ҆те́цъ ѡ҆ сы́нѣ ненака́заннѣмъ: сы́нъ же мꙋ́дръ весели́тъ ма́терь свою̀.	Породив хто дурня, — собі на лихо, і батько нерозумного не порадіє.
22	22
Се́рдце веселѧ́щесѧ бл҃гоимѣ́тисѧ твори́тъ: мꙋ́жꙋ же печа́льнꙋ засы́шꙋтъ кѡ́сти.	Веселе серце доброчинне, як лікування, а сумовитий дух сушить кістки.
23	23
Прїе́млющемꙋ да́ры непра́веднѡ въ нѣ̑дра не пред̾ꙋспѣва́ютъ пꙋтїѐ: нечести́вый же оу҆кланѧ́етъ пꙋти̑ пра́вды.	Нечестивий бере подарунок з пазухи, щоб викривити путі правосуддя.
24	24
Лицѐ разꙋ́мно мꙋ́жа премꙋ́дра, ѻ҆́чи же безꙋ́мнагѡ на концѣ́хъ землѝ.	Мудрість — перед лицем розумного, а очі дурня — на краю землі.
25	25
Гнѣ́въ ѻ҆тцꙋ̀ сы́нъ безꙋ́менъ, и҆ болѣ́знь ро́ждшей є҆го̀.	Нерозумний син — досада батькові своєму і засмучення для матері своєї.
26	26
Тщєты̀ твори́ти мꙋ́жꙋ првⷣнꙋ не добро̀, нижѐ преподо́бно навѣ́товати власте́мъ пра́вєднымъ.	Недобре й звинувачувати правого, і бити вельмож за правду.
27	27
И҆́же щади́тъ глаго́лъ произнестѝ же́стокъ, разꙋ́менъ: долготерпѣли́вый же мꙋ́жъ премꙋ́дръ, лꙋ́чше и҆́щꙋщагѡ наꙋ́ки.	Розумний стриманий у словах своїх, і розсудливий холоднокровний.
28	28
Несмы́сленномꙋ вопроси́вшꙋ ѡ҆ мꙋ́дрости, мꙋ́дрость вмѣни́тсѧ: нѣ́ма же кто̀ себѐ твори́тъ, возмни́тсѧ разꙋ́менъ бы́ти.	І нерозумний, коли мовчить, може здатися мудрим, і хто закриває вуста свої — розсудливим.

← Глава́ ѕ҃і

Глава́ и҃і →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт