Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ г҃і

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

Глава́ г҃і	Глава 13

1	1
Сы́нъ бл҃горазꙋ́мный послꙋшли́въ ѻ҆тцꙋ̀, сы́нъ же непокорли́вый въ поги́бель.	Мудрий син слухає настанови батька, а буйний не слухає викриття.
2	2
Ѿ плодѡ́въ пра́вды снѣ́сть бл҃гі́й: дꙋ́шы же беззако́нныхъ погиба́ютъ безвре́меннѡ.	Від плоду вуст своїх людина споживе добро, душа ж законопорушників — зло.
3	3
И҆́же храни́тъ своѧ̑ оу҆ста̀, соблюда́етъ свою̀ дꙋ́шꙋ: проде́рзивый же оу҆стна́ма оу҆страши́тъ себѐ.	Хто зберігає вуста свої, той береже душу свою; а хто широко розкриває свій рот, тому біда.
4	4
Въ по́хотехъ є҆́сть всѧ́къ пра́здный: рꙋ́ки же мꙋ́жественныхъ въ прилѣжа́нїи.	Душа лінивого бажає, але марно; а душа старанних насититься.
5	5
Словесѐ непра́ведна ненави́дитъ првⷣникъ: нечести́вый же стыди́тсѧ и҆ не воз̾имѣ́тъ дерзнове́нїѧ.	Праведник ненавидить неправдиве слово, а нечестивий осоромлює і нечестить себе.
6	6
Пра́вда храни́тъ неѕлѡ́бивыѧ: нечести̑выѧ же ѕлы̑ твори́тъ грѣ́хъ.	Правда зберігає непорочного в путі, а нечестя губить грішника.
7	7
Сꙋ́ть богатѧ́ще себѐ, ничесѡ́же и҆мꙋ́ще: и҆ сꙋ́ть смирѧ́ющесѧ во мно́зѣ бога́тствѣ.	Хтось видає себе за багатого, а в нього нічого нема; інший видає себе за бідного, а в нього багатства багато.
8	8
И҆збавле́нїе мꙋ́жа дꙋшѝ своѐ є҆мꙋ̀ бога́тство: ни́щїй же не терпи́тъ преще́нїѧ.	Багатством своїм людина викуповує життя своє, а бідний і погрози не чує.
9	9
Свѣ́тъ првⷣнымъ всегда̀, свѣ́тъ же нечести́выхъ оу҆гаса́етъ: дꙋ́ши льсти̑выѧ заблꙋжда́ютъ во грѣсѣ́хъ, првⷣнїи же ще́дрѧтъ и҆ ми́лꙋютъ.	Світло праведних весело горить, світильник же нечестивих угасає. [Душі підступні блукають у гріхах, а праведники співчувають і милують.]
10	10
Ѕлы́й съ досажде́нїемъ твори́тъ ѕла̑ѧ: себе́ же зна́ющїи премꙋ́дри (сꙋ́ть).	Від зарозумілости виникає розбрат, а в тих, що радяться, — мудрість.
11	11
И҆мѣ́нїе поспѣша́емо со беззако́нїемъ оу҆ма́лено быва́етъ, собира́ѧй же себѣ̀ со бл҃гоче́стїемъ и҆зѡби́лствовати бꙋ́детъ: првⷣный ще́дритъ и҆ дае́тъ.	Багатство від суєтности виснажується, а той, хто збирає працею, примножує його.
12	12
Лꙋ́чше начина́ѧй помога́ти се́рдцемъ ѡ҆бѣща́ющагѡ и҆ въ наде́ждꙋ ведꙋ́щагѡ: дре́во бо жи́зни жела́нїе до́брое.	Надія, яка довго не збувається, мучить серце, а бажання, що сповнилося, — як древо життя.
13	13
И҆́же презира́етъ ве́щь, презрѣ́нъ бꙋ́детъ ѿ неѧ̀: а҆ боѧ́йсѧ за́повѣди, се́й здра́вствꙋетъ.	Хто нехтує слово, той заподіює шкоду собі; а хто боїться заповіді, тому воздається.
14	14
Сы́нꙋ лꙋка́вомꙋ ничто́же є҆́сть бла́го: рабꙋ́ же мꙋ́дрꙋ благопоспѣ̑шна бꙋ́дꙋтъ дѣла̀, и҆ и҆спра́витсѧ пꙋ́ть є҆гѡ̀.	[У сина лукавого нічого немає доброго, а в розумного раба справи благоуспішні, і путь його пряма.]
15	15
Зако́нъ мꙋ́дромꙋ и҆сто́чникъ жи́зни: безꙋ́мный же ѿ сѣ́ти оу҆́мретъ.	Навчання мудрого — джерело життя, що віддаляє від сітей смерти.
16	16
Ра́зꙋмъ бл҃гъ дае́тъ блгⷣть: разꙋмѣ́ти же зако́нъ, мы́сли є҆́сть благі́ѧ: пꙋтїе́ же презира́ющихъ въ поги́бели.	Добрий розум дає приємність, путь же беззаконних жорстока.
17	17
Всѧ́къ хи́трый твори́тъ съ ра́зꙋмомъ, безꙋ́мный же простре́тъ свою̀ ѕло́бꙋ.	Усякий розважливий діє зі знанням, а нерозумний виставляє напоказ глупство.
18	18
Ца́рь де́рзостенъ впаде́тъ во ѕла̑ѧ, вѣ́стникъ же мꙋ́дръ и҆зба́витъ є҆го̀.	Поганий посол потрапляє в біду, а вірний посланник — спасіння.
19	19
Нищетꙋ̀ и҆ безче́стїе ѿе́млетъ наказа́нїе: хранѧ́й же ѡ҆бличє́нїѧ просла́витсѧ.	Убогість і посоромлення тому, хто відкидає вчення; а хто дотримується настанов, буде в честі.
20	20
Жела̑нїѧ бл҃гочести́выхъ наслажда́ютъ дꙋ́шꙋ, дѣла́ же нечести́выхъ дале́че ѿ ра́зꙋма.	Бажання, яке сповнилося, — приємне для душі; але тяжко для глупих ухилятися від зла.
21	21
Ходѧ́й съ премꙋ́дрыми премꙋ́дръ бꙋ́детъ, ходѧ́й же съ безꙋ́мными позна́нъ бꙋ́детъ.	Той, хто спілкується з мудрими, стане мудрішим, а хто дружить з нерозумними, розбеститься.
22	22
Согрѣша́ющихъ пости́гнꙋтъ ѕла̑ѧ, првⷣныхъ же пости́гнꙋтъ бл҃га̑ѧ.	Грішників переслідує зло, а праведникам відплачується добром.
23	23
Бл҃гъ мꙋ́жъ наслѣ́дитъ сы́ны сынѡ́въ: сокро́вищствꙋетсѧ же првⷣнымъ бога́тство нечести́выхъ.	Добрий залишає спадщину й онукам, а багатство грішника зберігається для праведного.
24	24
Првⷣнїи насладѧ́тсѧ въ бога́тствѣ лѣ̑та мнѡ́га: непра́веднїи же поги́бнꙋтъ вско́рѣ.	Багато хліба буває і на ниві бідних; але дехто гине від безладдя.
25	25
И҆́же щади́тъ же́злъ (сво́й), ненави́дитъ сы́на своего̀: любѧ́й же наказꙋ́етъ прилѣ́жнѡ.	Хто шкодує різки своєї, той ненавидить сина; а хто любить, той з дитинства карає його.
26	26
Првⷣный ꙗ҆ды́й насыща́етъ дꙋ́шꙋ свою̀: дꙋ́шы же нечести́выхъ скꙋ̑дны.	Праведник їсть до ситости, а утроба беззаконних терпить нестачу.

← Глава́ в҃і

Глава́ д҃і →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт