Завантаження...
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.

Порівняти:

Глава́ к҃г
Глава 23
1
1
А҆́ще сѧ́деши вечерѧ́ти на трапе́зѣ си́льнагѡ, разꙋ́мнѡ разꙋмѣва́й предлага́ємаѧ тебѣ̀, Коли сядеш споживати їжу з володарем, то ретельно спостерігай, що перед тобою,
2
2
и҆ налага́й рꙋ́кꙋ твою̀, вѣ́дый, ꙗ҆́кѡ сицєва́ѧ тебѣ̀ подоба́етъ оу҆гото́вити: і постав перешкоду в гортані твоїй, якщо ти жадібний.
3
3
а҆́ще же несы́тнѣйшїй є҆сѝ, не жела́й бра́шенъ є҆гѡ̀: сїѧ̑ бо и҆́мꙋтъ живо́тъ ло́женъ. Не захоплюйся ласими стравами його; це — оманна їжа.
4
4
Не распростира́йсѧ оу҆бо́гъ сы́й съ бога́тымъ, твое́ю же мы́слїю оу҆далѧ́йсѧ. Не піклуйся про те, щоб нажити багатство; залиш такі думки твої.
5
5
А҆́ще оу҆стреми́ши на него̀ ѻ҆́ко твоѐ, никогда́же ꙗ҆ви́тсѧ: содѣ̑ланы бо сꙋ́ть є҆мꙋ̀ кри́ла ꙗ҆́кѡ ѻ҆рлꙋ̀, и҆ ѡ҆браща́етсѧ въ до́мъ настоѧ́телѧ своегѡ̀. Спрямуєш очі твої на нього, і — його вже немає; тому що воно зробить собі крила і, як орел, полетить до неба.
6
6
Не вечерѧ́й съ мꙋ́жемъ зави́стливымъ, нижѐ похо́щеши пи́щей є҆гѡ̀: Не споживай їжі у людини заздрісної і не захоплюйся ласими стравами її;
7
7
и҆́мже бо ѡ҆́бразомъ а҆́ще кто̀ поглоти́тъ власы̀, си́це ꙗ҆́стъ и҆ пїе́тъ: нижѐ къ себѣ̀ да введе́ши є҆го̀ и҆ снѣ́си хлѣ́бъ тво́й съ ни́мъ: тому що, які думки у душі її, така й вона; «їж і пий», говорить вона тобі, а серце її не з тобою.
8
8
и҆зблюе́тъ бо є҆го̀ и҆ ѡ҆скверни́тъ словеса̀ твоѧ̑ дѡ́браѧ. Шматок, який ти з’їв, виблюєш, і добрі слова твої ти витратиш даремно.
9
9
Во оу҆́шїю безꙋ́мнагѡ ничто́же глаго́ли, да не когда̀ порꙋга́етъ разꙋ̑мнаѧ словеса̀ твоѧ̑. У вуха нерозумного не говори, тому що він знехтує розумні слова твої.
10
10
Не прелага́й предѣ̑лъ вѣ́чныхъ и҆ въ стѧжа́нїе сиро́тъ не вни́ди: Не пересувай межі давньої і на поля сиріт не заходь,
11
11
и҆збавлѧ́ѧй бо и҆̀хъ гдⷭ҇ь крѣ́покъ є҆́сть и҆ разсꙋ́дитъ сꙋ́дъ и҆́хъ съ тобо́ю. тому що Захисник їх сильний; Він вступиться у справу їх з тобою.
12
12
Да́ждь въ наказа́нїе се́рдце твоѐ, оу҆шеса́ же твоѧ̑ оу҆гото́вай словесє́мъ чꙋ́вствєннымъ. Прихили серце твоє до навчання і вуха твої — до розумних слів.
13
13
Не престава́й младе́нца нака́зовати: а҆́ще бо жезло́мъ бїе́ши є҆го̀, не оу҆́мретъ (ѿ негѡ̀): Не залишай юнака без покарання: якщо покараєш його різкою, він не помре;
14
14
ты́ бо побїе́ши є҆го̀ жезло́мъ, дꙋ́шꙋ же є҆гѡ̀ и҆зба́виши ѿ сме́рти. ти покараєш його різкою і спасеш душу його від пекла.
15
15
Сы́не, а҆́ще премꙋ́дро бꙋ́детъ се́рдце твоѐ, возвесели́ши и҆ моѐ се́рдце, Сину мій! якщо серце твоє буде мудре, то порадіє і моє серце;
16
16
и҆ пребꙋ́дꙋтъ въ словесѣ́хъ твоѝ оу҆стнѣ̀ къ мои̑мъ оу҆стна́мъ, а҆́ще пра̑ва бꙋ́дꙋтъ. і нутрощі мої будуть радіти, коли вуста твої будуть говорити справедливе.
17
17
Да не ревнꙋ́етъ се́рдце твоѐ грѣ́шникѡмъ, но въ стра́сѣ гдⷭ҇ни бꙋ́ди ве́сь де́нь: Нехай не заздрить серце твоє грішникам, але нехай перебуває воно в усі дні у страху Господньому;
18
18
а҆́ще бо соблюде́ши ѧ҆̀, бꙋ́дꙋтъ тѝ внꙋ́цы, и҆ оу҆пова́нїе твоѐ не ѿстꙋ́питъ. тому що є майбутнє, і надія твоя не втрачена.
19
19
Слꙋ́шай, сы́не, и҆ премꙋ́дръ быва́й и҆ и҆справлѧ́й мы̑сли твоегѡ̀ се́рдца: Слухай, сину мій, і будь мудрий, і направляй серце твоє на пряму путь.
20
20
не бꙋ́ди вїнопі́йца, нижѐ прилага́йсѧ къ сложе́нїємъ и҆ кꙋпова́нїємъ мѧ́съ: Не будь між тими, хто упивається вином, між тими, хто пересичується м’ясом:
21
21
всѧ́къ бо пїѧ́ница и҆ блꙋдни́къ ѡ҆бнища́етъ, и҆ ѡ҆блече́тсѧ въ раздра̑ннаѧ и҆ въ рꙋ̑бища всѧ́къ сонли́вый. тому що п’яниця і той, хто пересичується, зубожіють, і сонливість одягне в руб’я.
22
22
Слꙋ́шай, сы́не, ѻ҆тца̀ роди́вшагѡ тѧ̀, и҆ не презира́й, є҆гда̀ состарѣ́етсѧ ма́ти твоѧ̀. Слухайся батька твого: він породив тебе; і не зневажай матері твоєї, коли вона і постаріє.
23
23
И҆́стинꙋ стѧжѝ и҆ не ѿри́ни мꙋ́дрости и҆ оу҆че́нїѧ и҆ ра́зꙋма. Купи істину і не продавай мудрости і вчення і розуму.
24
24
До́брѣ воспитова́етъ ѻ҆те́цъ пра́веденъ, ѡ҆ сы́нѣ же премꙋ́дрѣмъ весели́тсѧ дꙋша̀ є҆гѡ̀. Торжествує батько праведника, і хто породив мудрого, радіє за нього.
25
25
Да весели́тсѧ ѻ҆те́цъ и҆ ма́ти ѡ҆ тебѣ̀, и҆ да ра́дꙋетсѧ ро́ждшаѧ тѧ̀. Нехай веселиться батько твій і нехай торжествує мати твоя, що народила тебе.
26
26
Да́ждь мѝ, сы́не, твоѐ се́рдце, ѻ҆́чи же твоѝ моѧ̑ пꙋти̑ да соблюда́ютъ. Сину мій! віддай серце твоє мені, і очі твої нехай спостерігають за путями моїми,
27
27
Сосꙋ́дъ бо сокрꙋше́нъ чꙋжді́й до́мъ, и҆ стꙋдене́цъ тѣ́сенъ чꙋжді́й: тому що блудниця — глибока прірва, і чужа дружина — вузький колодязь;
28
28
се́й бо вско́рѣ поги́бнетъ, и҆ всѧ́кїй законопрестꙋ́пникъ потреби́тсѧ. вона, як розбійник, сидить у засідці і множить між людьми законопорушників.
29
29
Комꙋ̀ го́ре; комꙋ̀ молва̀; комꙋ̀ сꙋ́дове; комꙋ̀ го́рєсти и҆ сва̑ры; комꙋ̀ сокрꙋшє́нїѧ вотщѐ; комꙋ̀ си̑ни ѻ҆́чи; У кого виття? у кого стогін? у кого сварки? у кого горе? у кого рани без причини? у кого багряні очі?
30
30
Не пребыва́ющымъ ли въ вїнѣ̀; и҆ не назира́ющымъ ли, гдѣ̀ пи́рове быва́ютъ; У тих, які довго сидять за вином, які приходять шукати вина приправленого.
31
31
Не оу҆пива́йтесѧ вїно́мъ, но бесѣ́дꙋйте ко человѣ́кѡмъ првⷣнымъ, и҆ бесѣ́дꙋйте во прохо́дѣхъ: а҆́ще бо на ча́шы и҆ стклѧ̑ницы вда́си ѻ҆́чи твоѝ, послѣдѝ и҆́маши ходи́ти нажа́йшїй бѣли́лнагѡ дре́ва: Не дивися на вино, як воно червоніє, як воно іскриться в чаші, як воно світиться рівно:
32
32
послѣди́ же ꙗ҆́кѡ ѿ ѕмі́а оу҆ѧ́звенъ простре́тсѧ, и҆ ꙗ҆́коже ѿ кера́ста разлива́етсѧ є҆мꙋ̀ ꙗ҆́дъ. згодом, як змій, воно вкусить, і вжалить, як аспид;
33
33
Ѻ҆́чи твоѝ є҆гда̀ оу҆́зрѧтъ (женꙋ̀) чꙋждꙋ́ю, оу҆ста̀ твоѧ̑ тогда̀ возглаго́лютъ стро́пѡтнаѧ: очі твої будуть дивитися на чужих дружин, і серце твоє заговорить про розпусне,
34
34
и҆ возлѧ́жеши ꙗ҆́кѡ въ се́рдцы мо́рѧ и҆ ꙗ҆́коже ко́рмчїй во мно́зѣ волне́нїи. і ти будеш, як той, що спить серед моря, і як той, що спить на верхівці щогли.
35
35
Рече́ши же: би́ша мѧ̀, и҆ не поболѣ́хъ, и҆ порꙋга́шасѧ мѝ, а҆́зъ же не разꙋмѣ́хъ: когда̀ оу҆́тро бꙋ́детъ, да ше́дъ взыщꙋ̀, съ ни́миже сни́дꙋсѧ; [І скажеш:] «били мене, мені не було боляче; штовхали мене, я не відчував. Коли прокинуся, знову буду шукати того самого».

Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.