|
Глава́ к҃г
|
Глава 23
|
|
1
|
1
|
| А҆́ще сѧ́деши вечерѧ́ти на трапе́зѣ си́льнагѡ, разꙋ́мнѡ разꙋмѣва́й предлага́ємаѧ тебѣ̀, | Коли сядеш споживати їжу з володарем, то ретельно спостерігай, що перед тобою, |
|
2
|
2
|
| и҆ налага́й рꙋ́кꙋ твою̀, вѣ́дый, ꙗ҆́кѡ сицєва́ѧ тебѣ̀ подоба́етъ оу҆гото́вити: | і постав перешкоду в гортані твоїй, якщо ти жадібний. |
|
3
|
3
|
| а҆́ще же несы́тнѣйшїй є҆сѝ, не жела́й бра́шенъ є҆гѡ̀: сїѧ̑ бо и҆́мꙋтъ живо́тъ ло́женъ. | Не захоплюйся ласими стравами його; це — оманна їжа. |
|
4
|
4
|
| Не распростира́йсѧ оу҆бо́гъ сы́й съ бога́тымъ, твое́ю же мы́слїю оу҆далѧ́йсѧ. | Не піклуйся про те, щоб нажити багатство; залиш такі думки твої. |
|
5
|
5
|
| А҆́ще оу҆стреми́ши на него̀ ѻ҆́ко твоѐ, никогда́же ꙗ҆ви́тсѧ: содѣ̑ланы бо сꙋ́ть є҆мꙋ̀ кри́ла ꙗ҆́кѡ ѻ҆рлꙋ̀, и҆ ѡ҆браща́етсѧ въ до́мъ настоѧ́телѧ своегѡ̀. | Спрямуєш очі твої на нього, і — його вже немає; тому що воно зробить собі крила і, як орел, полетить до неба. |
|
6
|
6
|
| Не вечерѧ́й съ мꙋ́жемъ зави́стливымъ, нижѐ похо́щеши пи́щей є҆гѡ̀: | Не споживай їжі у людини заздрісної і не захоплюйся ласими стравами її; |
|
7
|
7
|
| и҆́мже бо ѡ҆́бразомъ а҆́ще кто̀ поглоти́тъ власы̀, си́це ꙗ҆́стъ и҆ пїе́тъ: нижѐ къ себѣ̀ да введе́ши є҆го̀ и҆ снѣ́си хлѣ́бъ тво́й съ ни́мъ: | тому що, які думки у душі її, така й вона; «їж і пий», говорить вона тобі, а серце її не з тобою. |
|
8
|
8
|
| и҆зблюе́тъ бо є҆го̀ и҆ ѡ҆скверни́тъ словеса̀ твоѧ̑ дѡ́браѧ. | Шматок, який ти з’їв, виблюєш, і добрі слова твої ти витратиш даремно. |
|
9
|
9
|
| Во оу҆́шїю безꙋ́мнагѡ ничто́же глаго́ли, да не когда̀ порꙋга́етъ разꙋ̑мнаѧ словеса̀ твоѧ̑. | У вуха нерозумного не говори, тому що він знехтує розумні слова твої. |
|
10
|
10
|
| Не прелага́й предѣ̑лъ вѣ́чныхъ и҆ въ стѧжа́нїе сиро́тъ не вни́ди: | Не пересувай межі давньої і на поля сиріт не заходь, |
|
11
|
11
|
| и҆збавлѧ́ѧй бо и҆̀хъ гдⷭ҇ь крѣ́покъ є҆́сть и҆ разсꙋ́дитъ сꙋ́дъ и҆́хъ съ тобо́ю. | тому що Захисник їх сильний; Він вступиться у справу їх з тобою. |
|
12
|
12
|
| Да́ждь въ наказа́нїе се́рдце твоѐ, оу҆шеса́ же твоѧ̑ оу҆гото́вай словесє́мъ чꙋ́вствєннымъ. | Прихили серце твоє до навчання і вуха твої — до розумних слів. |
|
13
|
13
|
| Не престава́й младе́нца нака́зовати: а҆́ще бо жезло́мъ бїе́ши є҆го̀, не оу҆́мретъ (ѿ негѡ̀): | Не залишай юнака без покарання: якщо покараєш його різкою, він не помре; |
|
14
|
14
|
| ты́ бо побїе́ши є҆го̀ жезло́мъ, дꙋ́шꙋ же є҆гѡ̀ и҆зба́виши ѿ сме́рти. | ти покараєш його різкою і спасеш душу його від пекла. |
|
15
|
15
|
| Сы́не, а҆́ще премꙋ́дро бꙋ́детъ се́рдце твоѐ, возвесели́ши и҆ моѐ се́рдце, | Сину мій! якщо серце твоє буде мудре, то порадіє і моє серце; |
|
16
|
16
|
| и҆ пребꙋ́дꙋтъ въ словесѣ́хъ твоѝ оу҆стнѣ̀ къ мои̑мъ оу҆стна́мъ, а҆́ще пра̑ва бꙋ́дꙋтъ. | і нутрощі мої будуть радіти, коли вуста твої будуть говорити справедливе. |
|
17
|
17
|
| Да не ревнꙋ́етъ се́рдце твоѐ грѣ́шникѡмъ, но въ стра́сѣ гдⷭ҇ни бꙋ́ди ве́сь де́нь: | Нехай не заздрить серце твоє грішникам, але нехай перебуває воно в усі дні у страху Господньому; |
|
18
|
18
|
| а҆́ще бо соблюде́ши ѧ҆̀, бꙋ́дꙋтъ тѝ внꙋ́цы, и҆ оу҆пова́нїе твоѐ не ѿстꙋ́питъ. | тому що є майбутнє, і надія твоя не втрачена. |
|
19
|
19
|
| Слꙋ́шай, сы́не, и҆ премꙋ́дръ быва́й и҆ и҆справлѧ́й мы̑сли твоегѡ̀ се́рдца: | Слухай, сину мій, і будь мудрий, і направляй серце твоє на пряму путь. |
|
20
|
20
|
| не бꙋ́ди вїнопі́йца, нижѐ прилага́йсѧ къ сложе́нїємъ и҆ кꙋпова́нїємъ мѧ́съ: | Не будь між тими, хто упивається вином, між тими, хто пересичується м’ясом: |
|
21
|
21
|
| всѧ́къ бо пїѧ́ница и҆ блꙋдни́къ ѡ҆бнища́етъ, и҆ ѡ҆блече́тсѧ въ раздра̑ннаѧ и҆ въ рꙋ̑бища всѧ́къ сонли́вый. | тому що п’яниця і той, хто пересичується, зубожіють, і сонливість одягне в руб’я. |
|
22
|
22
|
| Слꙋ́шай, сы́не, ѻ҆тца̀ роди́вшагѡ тѧ̀, и҆ не презира́й, є҆гда̀ состарѣ́етсѧ ма́ти твоѧ̀. | Слухайся батька твого: він породив тебе; і не зневажай матері твоєї, коли вона і постаріє. |
|
23
|
23
|
| И҆́стинꙋ стѧжѝ и҆ не ѿри́ни мꙋ́дрости и҆ оу҆че́нїѧ и҆ ра́зꙋма. | Купи істину і не продавай мудрости і вчення і розуму. |
|
24
|
24
|
| До́брѣ воспитова́етъ ѻ҆те́цъ пра́веденъ, ѡ҆ сы́нѣ же премꙋ́дрѣмъ весели́тсѧ дꙋша̀ є҆гѡ̀. | Торжествує батько праведника, і хто породив мудрого, радіє за нього. |
|
25
|
25
|
| Да весели́тсѧ ѻ҆те́цъ и҆ ма́ти ѡ҆ тебѣ̀, и҆ да ра́дꙋетсѧ ро́ждшаѧ тѧ̀. | Нехай веселиться батько твій і нехай торжествує мати твоя, що народила тебе. |
|
26
|
26
|
| Да́ждь мѝ, сы́не, твоѐ се́рдце, ѻ҆́чи же твоѝ моѧ̑ пꙋти̑ да соблюда́ютъ. | Сину мій! віддай серце твоє мені, і очі твої нехай спостерігають за путями моїми, |
|
27
|
27
|
| Сосꙋ́дъ бо сокрꙋше́нъ чꙋжді́й до́мъ, и҆ стꙋдене́цъ тѣ́сенъ чꙋжді́й: | тому що блудниця — глибока прірва, і чужа дружина — вузький колодязь; |
|
28
|
28
|
| се́й бо вско́рѣ поги́бнетъ, и҆ всѧ́кїй законопрестꙋ́пникъ потреби́тсѧ. | вона, як розбійник, сидить у засідці і множить між людьми законопорушників. |
|
29
|
29
|
| Комꙋ̀ го́ре; комꙋ̀ молва̀; комꙋ̀ сꙋ́дове; комꙋ̀ го́рєсти и҆ сва̑ры; комꙋ̀ сокрꙋшє́нїѧ вотщѐ; комꙋ̀ си̑ни ѻ҆́чи; | У кого виття? у кого стогін? у кого сварки? у кого горе? у кого рани без причини? у кого багряні очі? |
|
30
|
30
|
| Не пребыва́ющымъ ли въ вїнѣ̀; и҆ не назира́ющымъ ли, гдѣ̀ пи́рове быва́ютъ; | У тих, які довго сидять за вином, які приходять шукати вина приправленого. |
|
31
|
31
|
| Не оу҆пива́йтесѧ вїно́мъ, но бесѣ́дꙋйте ко человѣ́кѡмъ првⷣнымъ, и҆ бесѣ́дꙋйте во прохо́дѣхъ: а҆́ще бо на ча́шы и҆ стклѧ̑ницы вда́си ѻ҆́чи твоѝ, послѣдѝ и҆́маши ходи́ти нажа́йшїй бѣли́лнагѡ дре́ва: | Не дивися на вино, як воно червоніє, як воно іскриться в чаші, як воно світиться рівно: |
|
32
|
32
|
| послѣди́ же ꙗ҆́кѡ ѿ ѕмі́а оу҆ѧ́звенъ простре́тсѧ, и҆ ꙗ҆́коже ѿ кера́ста разлива́етсѧ є҆мꙋ̀ ꙗ҆́дъ. | згодом, як змій, воно вкусить, і вжалить, як аспид; |
|
33
|
33
|
| Ѻ҆́чи твоѝ є҆гда̀ оу҆́зрѧтъ (женꙋ̀) чꙋждꙋ́ю, оу҆ста̀ твоѧ̑ тогда̀ возглаго́лютъ стро́пѡтнаѧ: | очі твої будуть дивитися на чужих дружин, і серце твоє заговорить про розпусне, |
|
34
|
34
|
| и҆ возлѧ́жеши ꙗ҆́кѡ въ се́рдцы мо́рѧ и҆ ꙗ҆́коже ко́рмчїй во мно́зѣ волне́нїи. | і ти будеш, як той, що спить серед моря, і як той, що спить на верхівці щогли. |
|
35
|
35
|
| Рече́ши же: би́ша мѧ̀, и҆ не поболѣ́хъ, и҆ порꙋга́шасѧ мѝ, а҆́зъ же не разꙋмѣ́хъ: когда̀ оу҆́тро бꙋ́детъ, да ше́дъ взыщꙋ̀, съ ни́миже сни́дꙋсѧ; | [І скажеш:] «били мене, мені не було боляче; штовхали мене, я не відчував. Коли прокинуся, знову буду шукати того самого». |
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.