|
Глава́ д҃і
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
|
Мꙋ̑дрыѧ жєны̀ созда́ша до́мы: безꙋ́мнаѧ же раскопа̀ рꙋка́ма свои́ма.
|
Мудра дружина влаштує дім свій, а нерозумна зруйнує його своїми руками.
|
|
2
|
2
|
|
Ходѧ́й пра́вѡ бои́тсѧ гдⷭ҇а: развраща́ѧй же пꙋти̑ своѧ̑ ѡ҆безче́ститсѧ.
|
Хто йде прямим шляхом, боїться Господа; а чиї шляхи криві, той нехтує Його.
|
|
3
|
3
|
|
И҆з̾ оу҆́стъ безꙋ́мныхъ же́злъ досажде́нїѧ: оу҆стнѣ́ же мꙋ́дрыхъ хранѧ́тъ ѧ҆̀.
|
У вустах нерозумного — бич гордости; вуста ж мудрих охороняють їх.
|
|
4
|
4
|
|
И҆дѣ́же нѣ́сть волѡ́въ, ꙗ҆́сли чи̑сты: а҆ и҆дѣ́же жи̑та мнѡ́га, ꙗ҆́вна волꙋ̀ крѣ́пость.
|
Де немає волів, там ясла порожні; а багато прибутку від сили волів.
|
|
5
|
5
|
|
Свидѣ́тель вѣ́ренъ не лже́тъ: разжиза́етъ же лѡ́жнаѧ свидѣ́тель непра́веденъ.
|
Вірний свідок не обманює, а свідок неправдивий наговорить багато неправди.
|
|
6
|
6
|
|
Взы́щеши премꙋ́дрости оу҆ ѕлы́хъ, и҆ не ѡ҆брѧ́щеши: чꙋ́вство же оу҆ мꙋ́дрыхъ оу҆до́бно.
|
Розпусний шукає мудрости, і не знаходить; а для розумного знання легке.
|
|
7
|
7
|
|
Всѧ̑ проти̑вна (сꙋ́ть) мꙋ́жеви безꙋ́мнꙋ: ѻ҆рꙋ́жїе же чꙋ́вствїѧ оу҆стнѣ̀ премꙋ̑дры.
|
Відійди від чоловіка нерозумного, у якого ти не помічаєш розумних уст.
|
|
8
|
8
|
|
Премꙋ́дрость кова́рныхъ оу҆разꙋмѣ́етъ пꙋти̑ и҆́хъ: бꙋ́йство же безꙋ́мныхъ въ заблꙋжде́нїи.
|
Мудрість розумного — знання путі своєї, глупство ж безрозсудних — омана.
|
|
9
|
9
|
|
До́мове беззако́нныхъ тре́бꙋютъ ѡ҆чище́нїѧ, до́мове же првⷣныхъ прїѧ́тни.
|
Нерозумні глузують з гріха, а серед праведних — благовоління.
|
|
10
|
10
|
|
Се́рдце мꙋ́жа чꙋ́вственно печа́ль дꙋшѝ є҆гѡ̀: є҆гда́ же весели́тсѧ, не примѣша́етсѧ досажде́нїю.
|
Серце знає горе душі своєї, і в радість його не втрутиться чужий.
|
|
11
|
11
|
|
До́мове нечести́выхъ и҆сче́знꙋтъ, селє́нїѧ же пра́вѡ творѧ́щихъ пребꙋ́дꙋтъ.
|
Дім беззаконних зруйнується, а житло праведних розквітне.
|
|
12
|
12
|
|
Є҆́сть пꙋ́ть, и҆́же мни́тсѧ человѣ́кѡмъ пра́въ бы́ти, послѣ̑днѧѧ же є҆гѡ̀ прихо́дѧтъ во дно̀ а҆́да.
|
Є шляхи, які здаються людині прямими; але кінець їх — дорога до смерти.
|
|
13
|
13
|
|
Ко весе́лїємъ не примѣшава́етсѧ печа́ль: послѣ̑днѧѧ же ра́дости въ пла́чь прихо́дѧтъ.
|
І під час сміху іноді болить серце, і кінцем радости буває печаль.
|
|
14
|
14
|
|
Пꙋті́й свои́хъ насы́титсѧ дерзосе́рдый, ѿ размышле́нїй же свои́хъ мꙋ́жъ бла́гъ.
|
Людина з розбещеним серцем насититься від шляхів своїх, і добра — від своїх.
|
|
15
|
15
|
|
Неѕло́бивый вѣ́рꙋ є҆́млетъ всѧ́комꙋ словесѝ, кова́рный же прихо́дитъ въ раска́ѧнїе.
|
Нерозумний вірить усякому слову, розсудливий же уважний до шляхів своїх.
|
|
16
|
16
|
|
Премꙋ́дръ оу҆боѧ́всѧ оу҆клони́тсѧ ѿ ѕла̀, безꙋ́мный же на себѐ надѣ́ѧвсѧ смѣшава́етсѧ со беззако́ннымъ.
|
Мудрий боїться і віддаляється від зла, а нерозумний дратівливий і самовпевнений.
|
|
17
|
17
|
|
Ѻ҆строѧ́ростный без̾ совѣ́та твори́тъ, мꙋ́жъ же мꙋ́дрый мнѡ́гаѧ терпи́тъ.
|
Запальний може зробити дурість; але людина, яка навмисне чинить зло, ненависна.
|
|
18
|
18
|
|
Раздѣлѧ́ютъ безꙋ́мнїи ѕло́бꙋ, кова́рнїи же оу҆держа́тъ чꙋ́вство.
|
Невігласи одержують у частку собі глупоту, а розсудливі увінчаються знанням.
|
|
19
|
19
|
|
Попо́лзнꙋтсѧ ѕлі́и пред̾ бл҃ги́ми, и҆ нечести́вїи послꙋ́жатъ пред̾ две́рьми првⷣныхъ.
|
Схиляться злі перед добрими і нечестиві — біля воріт праведника.
|
|
20
|
20
|
|
Дрꙋ́зїе возненави́дѧтъ дрꙋгѡ́въ оу҆бо́гихъ: дрꙋ́зїе же бога́тыхъ мно́зи.
|
Бідний ненавидимим буває навіть близькими своїми, а в багатого багато друзів.
|
|
21
|
21
|
|
Безче́стѧй оу҆бѡ́гїѧ согрѣша́етъ, ми́лꙋѧй же ни́щыѧ бл҃же́нъ.
|
Хто з презирством ставиться до ближнього свого, той грішить; а хто милосердний до бідних, той блаженний.
|
|
22
|
22
|
|
Заблꙋжда́ющїи (непра́вєдницы) дѣ́лаютъ ѕла̑ѧ, млⷭ҇ть же и҆ и҆́стинꙋ дѣ́лаютъ бл҃гі́и. Не вѣ́дѧтъ млⷭ҇ти и҆ вѣ́ры дѣ́лателїе ѕлы́хъ: ми́лѡстыни же и҆ вѣ̑ры оу҆ дѣ́лателей бл҃ги́хъ.
|
Чи не помиляються ті, що замишляють зло? [не знають милости і вірности ті, що чинять зло;] але милість і вірність у благомислячих.
|
|
23
|
23
|
|
Во всѧ́цѣмъ пекꙋ́щемсѧ є҆́сть и҆з̾ѻби́лїе: любосла́стный же и҆ безпеча́льный въ скꙋ́дости бꙋ́детъ.
|
Від усякої праці є прибуток, а від марнослів’я тільки збиток.
|
|
24
|
24
|
|
Вѣне́цъ премꙋ́дрыхъ бога́тство и҆́хъ, житїе́ же безꙋ́мныхъ ѕло̀.
|
Вінець мудрих — багатство їх, а глупота невігласів глупотою і є.
|
|
25
|
25
|
|
И҆зба́витъ ѿ ѕлы́хъ дꙋ́шꙋ свидѣ́тель вѣ́ренъ, разжиза́етъ же лжи̑ваѧ ле́стный.
|
Вірний свідок спасає душі, а неправдивий наговорить багато неправди.
|
|
26
|
26
|
|
Во стра́сѣ гдⷭ҇ни оу҆пова́нїе крѣ́пости, ча́дѡмъ же свои̑мъ ѡ҆ста́витъ оу҆твержде́нїе (ми́ра).
|
У страху перед Господом — надія тверда, і синам Своїм Він притулок.
|
|
27
|
27
|
|
Стра́хъ гдⷭ҇ень и҆сто́чникъ жи́зни, твори́тъ же оу҆кланѧ́тисѧ ѿ сѣ́ти сме́ртныѧ.
|
Страх Господній — джерело життя, що віддаляє від сітей смерти.
|
|
28
|
28
|
|
Во мно́зѣ ꙗ҆зы́цѣ сла́ва царю̀: во ѡ҆скꙋдѣ́нїи же лю́дстѣ сокрꙋше́нїе си́льномꙋ.
|
У численності народу — велич царя, а при малолюдстві народу біда володареві.
|
|
29
|
29
|
|
Долготерпѣли́въ мꙋ́жъ мно́гъ въ ра́зꙋмѣ, малодꙋ́шный же крѣ́пкѡ безꙋ́менъ.
|
У терплячої людини багато розуму, а дратівливий виявляє глупоту.
|
|
30
|
30
|
|
Кро́ткїй мꙋ́жъ се́рдцꙋ вра́чь: мо́ль же косте́мъ се́рдце чꙋ́вственно.
|
Лагідне серце — життя для тіла, а заздрість — гниль для кісток.
|
|
31
|
31
|
|
Ѡ҆клевета́ѧй оу҆бо́гаго раздража́етъ сотво́ршаго и҆̀, почита́ѧй же є҆го̀ ми́лꙋетъ ни́щаго.
|
Хто пригноблює бідного, той хулить Творця його; хто ж шанує Його, той благодіє нужденному.
|
|
32
|
32
|
|
Во ѕло́бѣ свое́й ѿри́нетсѧ нечести́вый: надѣ́ѧйжесѧ на гдⷭ҇а свои́мъ преподо́бїемъ пра́веденъ.
|
За зло своє нечестивий буде відкинутий, а праведний і при смерті своїй має надію.
|
|
33
|
33
|
|
Въ се́рдцы бла́зѣ мꙋ́жа почі́етъ премꙋ́дрость, въ се́рдцы же безꙋ́мныхъ не познава́етсѧ.
|
Мудрість спочиває у серці розумного, і серед дурнів дає знати про себе.
|
|
34
|
34
|
|
Пра́вда возвыша́етъ ꙗ҆зы́къ: оу҆малѧ́ютъ же племена̀ грѣсѝ.
|
Праведність підносить народ, а беззаконня — нечестя народів.
|
|
35
|
35
|
|
Прїѧ́тенъ царе́ви слꙋга̀ разꙋ́мный, свои́мъ же благоѡбраще́нїемъ ѿе́млетъ безче́стїе.
|
Благовоління царя — до раба розумного, а гнів його — проти того, хто ганьбить його.
|
Категорії
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.