|
Глава́ л҃а
|
Глава 31
|
|
1
|
1
|
|
Моѧ̑ словеса̀ реко́шасѧ ѿ бг҃а, царе́во проро́чество, є҆го́же наказа̀ ма́ти є҆гѡ̀:
|
Слова Лемуїла царя. Наставляння, які дала йому мати його:
|
|
2
|
2
|
|
что̀, ча́до, (*соблюде́ши,) что̀ рѣче́нїе бж҃їе; перворо́дне, тебѣ̀ глаго́лю, сы́не: что̀, ча́до моегѡ̀ чре́ва; что̀, ча́до мои́хъ моли́твъ;
|
що, сину мій? що, сину утроби моєї? що, сину обітниць моїх?
|
|
3
|
3
|
|
Не да́ждь жена́мъ твоегѡ̀ бога́тства и҆ твоегѡ̀ оу҆ма̀ и҆ житїѧ̀ въ послѣ́днїй совѣ́тъ.
|
Не віддавай жінкам сил твоїх, ні шляхів твоїх згубницям царів.
|
|
4
|
4
|
|
Съ совѣ́томъ всѐ творѝ, съ совѣ́томъ пі́й вїно̀: си́льнїи гнѣвли́ви сꙋ́ть, вїна̀ да не пїю́тъ,
|
Не царям, Лемуїле, не царям пити вино, і не князям — сикеру,
|
|
5
|
5
|
|
да напи́вшесѧ не забꙋ́дꙋтъ мꙋ́дрости и҆ пра́во сꙋди́ти немѡщны́мъ не возмо́гꙋтъ.
|
щоб, напившись, вони не забули закону і не викривили суду всіх пригноблених.
|
|
6
|
6
|
|
Дади́те сїке́ра сꙋ́щымъ въ печа́лехъ и҆ вїно̀ пи́ти сꙋ́щымъ въ болѣ́знехъ,
|
Дайте сикеру тому, хто гине, і вино засмученому душею;
|
|
7
|
7
|
|
да забꙋ́дꙋтъ оу҆боже́ства и҆ болѣ́зней не воспомѧ́нꙋтъ ктомꙋ̀.
|
нехай він вип’є і забуде бідність свою і не згадає більше про своє страждання.
|
|
8
|
8
|
|
Сы́не, ѿверза́й оу҆ста̀ твоѧ̑ сло́вꙋ бж҃їю и҆ сꙋдѝ всѧ̑ здра́вѡ:
|
Відкривай уста твої за безмовного і для захисту всіх сиріт.
|
|
9
|
9
|
|
ѿверза́й оу҆ста̀ твоѧ̑ и҆ сꙋдѝ првⷣнѡ, разсꙋжда́й же оу҆бо́га и҆ не́мощна.
|
Відкривай уста твої для правосуддя і для справи бідного й убогого.
|
|
10
|
10
|
|
Женꙋ̀ до́блю кто̀ ѡ҆брѧ́щетъ, дража́йши є҆́сть ка́менїѧ многоцѣ́ннагѡ такова́ѧ:
|
Хто знайде доброчесну дружину? ціна її вища за перли;
|
|
11
|
11
|
|
дерза́етъ на ню̀ се́рдце мꙋ́жа є҆ѧ̀: такова́ѧ до́брыхъ коры́стей не лиши́тсѧ:
|
упевнене у ній серце чоловіка її, і він не залишиться без прибутку;
|
|
12
|
12
|
|
дѣ́лаетъ бо мꙋ́жꙋ своемꙋ̀ блага̑ѧ во всѐ житїѐ:
|
вона відплачує йому добром, а не злом, в усі дні життя свого.
|
|
13
|
13
|
|
ѡ҆брѣ́тши во́лнꙋ и҆ ле́нъ, сотворѝ благопотре́бное рꙋка́ма свои́ма.
|
Добуває вовну і льон, і з охотою працює своїми руками.
|
|
14
|
14
|
|
Бы́сть ꙗ҆́кѡ кора́бль кꙋ́плю дѣ́ѧ, и҆здале́ча собира́етъ себѣ̀ бога́тство:
|
Вона, як купецькі кораблі, здалеку добуває хліб свій.
|
|
15
|
15
|
|
и҆ востае́тъ и҆з̾ но́щи, и҆ дадѐ бра̑шна до́мꙋ и҆ дѣла̀ рабы́нѧмъ.
|
Вона встає ще вночі і роздає їжу в домі своєму і визначає денну працю служницям своїм.
|
|
16
|
16
|
|
Оу҆зрѣ́вши село̀ кꙋпѝ, ѿ плодѡ́въ же рꙋ́къ свои́хъ насадѝ стѧжа́нїе.
|
Задумає вона про поле, і придбає його; від плодів рук своїх насаджує виноградник.
|
|
17
|
17
|
|
Препоѧ́савши крѣ́пкѡ чрє́сла своѧ̑, оу҆тверди́тъ мы̑шцы своѧ̑ на дѣ́ло,
|
Підперезує силою стегна свої і зміцнює м’язи свої.
|
|
18
|
18
|
|
и҆ вкꙋсѝ, ꙗ҆́кѡ добро̀ є҆́сть дѣ́лати, и҆ не оу҆гаса́етъ свѣти́лникъ є҆ѧ̀ всю̀ но́щь.
|
Вона відчуває, що заняття її добре, і — світильник її не гасне і вночі.
|
|
19
|
19
|
|
Ла̑кти своѧ̑ простира́етъ на полє́знаѧ, рꙋ́цѣ же своѝ оу҆твержда́етъ на вретено̀,
|
Простягає руки свої до прядки, і персти її беруться за веретено.
|
|
20
|
20
|
|
и҆ рꙋ́цѣ своѝ ѿверза́етъ оу҆бо́гомꙋ, дла́нь же прострѐ ни́щꙋ.
|
Долоню свою вона відкриває бідному, і руку свою подає нужденному.
|
|
21
|
21
|
|
Не пече́тсѧ ѡ҆ сꙋ́щихъ въ домꙋ̀ мꙋ́жъ є҆ѧ̀, є҆гда̀ гдѣ̀ заме́длитъ: вси́ бо оу҆ неѧ̀ ѡ҆дѣ́ѧни сꙋ́ть.
|
Не боїться холоду для родини своєї, тому що вся родина її одягнена у подвійний одяг.
|
|
22
|
22
|
|
Сꙋгꙋ̑ба ѡ҆дѣѧ̑нїѧ сотворѝ мꙋ́жꙋ своемꙋ̀, ѿ вѷссо́на же и҆ порфѵ́ры себѣ̀ ѡ҆дѣѧ̑нїѧ.
|
Вона робить собі килими; висон і пурпур — одяг її.
|
|
23
|
23
|
|
Сла́венъ быва́етъ во вратѣ́хъ мꙋ́жъ є҆ѧ̀, внегда̀ а҆́ще сѧ́детъ въ со́нмищи со старѣ̑йшины жи́тельми землѝ.
|
Чоловік її відомий біля воріт, коли сидить зі старійшинами землі.
|
|
24
|
24
|
|
Плащани̑цы сотворѝ и҆ продадѐ фїнїкі́анѡмъ, ѡ҆поѧ̑санїѧ же ханане́ѡмъ.
|
Вона робить покривала і продає, і пояси доставляє купцям фінікійським.
|
|
25
|
25
|
|
Оу҆ста̀ своѧ̑ ѿве́рзе внима́телнѡ и҆ зако́ннѡ и҆ чи́нъ заповѣ́да ѧ҆зы́кꙋ своемꙋ̀.
|
Сила і краса — одяг її, і весело дивиться вона на майбутнє.
|
|
26
|
26
|
|
Крѣ́постїю и҆ лѣ́потою ѡ҆блече́сѧ, и҆ возвесели́сѧ во дни̑ послѣ̑днїѧ.
|
Вуста свої відкриває з мудрістю, і лагідне наставляння на язиці її.
|
|
27
|
27
|
|
Тѣ̑сны стєзѝ до́мꙋ є҆ѧ̀, бра́шна же лѣ́ностнагѡ не ꙗ҆дѐ.
|
Вона спостерігає за господарством у домі своєму і не їсть хліба неробства.
|
|
28
|
28
|
|
Оу҆ста̀ своѧ̑ ѿве́рзе мꙋ́дрѡ и҆ зако́ннѡ.
|
Встають діти й ублажають її, — чоловік, і хвалить її:
|
|
29
|
29
|
|
Ми́лостынѧ же є҆ѧ̀ возста́ви ча̑да є҆ѧ̀, и҆ ѡ҆богати́шасѧ: и҆ мꙋ́жъ є҆ѧ̀ похвалѝ ю҆̀:
|
«багато було дружин доброчесних, але ти перевершила всіх їх».
|
|
30
|
30
|
|
мнѡ́ги дще́ри стѧжа́ша бога́тство, мнѡ́ги сотвори́ша си́лꙋ: ты́ же пред̾ꙋспѣ́ла и҆ превознесла́сѧ є҆сѝ над̾ всѣ́ми:
|
Миловидість оманлива і краса суєтна; але дружина, яка боїться Господа, гідна похвали.
|
|
31
|
31
|
|
ло́жнагѡ оу҆гожде́нїѧ и҆ сꙋ́етныѧ добро́ты же́нскїѧ нѣ́сть въ тебѣ̀: жена́ бо разꙋ́мнаѧ благослове́на є҆́сть: стра́хъ же гдⷭ҇ень сїѧ̀ да хва́литъ.
|
Дайте їй від плоду рук її, і нехай прославлять її біля воріт діла її!
|
|
32
|
|
|
Дади́те є҆́й ѿ плодѡ́въ оу҆сте́нъ є҆ѧ̀, и҆ да хвали́мь бꙋ́детъ во вратѣ́хъ мꙋ́жъ є҆ѧ̀.
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.