Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ л҃а

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

Глава́ л҃а	Глава 31

1	1
Моѧ̑ словеса̀ реко́шасѧ ѿ бг҃а, царе́во проро́чество, є҆го́же наказа̀ ма́ти є҆гѡ̀:	Слова Лемуїла царя. Наставляння, які дала йому мати його:
2	2
что̀, ча́до, (*соблюде́ши,) что̀ рѣче́нїе бж҃їе; перворо́дне, тебѣ̀ глаго́лю, сы́не: что̀, ча́до моегѡ̀ чре́ва; что̀, ча́до мои́хъ моли́твъ;	що, сину мій? що, сину утроби моєї? що, сину обітниць моїх?
3	3
Не да́ждь жена́мъ твоегѡ̀ бога́тства и҆ твоегѡ̀ оу҆ма̀ и҆ житїѧ̀ въ послѣ́днїй совѣ́тъ.	Не віддавай жінкам сил твоїх, ні шляхів твоїх згубницям царів.
4	4
Съ совѣ́томъ всѐ творѝ, съ совѣ́томъ пі́й вїно̀: си́льнїи гнѣвли́ви сꙋ́ть, вїна̀ да не пїю́тъ,	Не царям, Лемуїле, не царям пити вино, і не князям — сикеру,
5	5
да напи́вшесѧ не забꙋ́дꙋтъ мꙋ́дрости и҆ пра́во сꙋди́ти немѡщны́мъ не возмо́гꙋтъ.	щоб, напившись, вони не забули закону і не викривили суду всіх пригноблених.
6	6
Дади́те сїке́ра сꙋ́щымъ въ печа́лехъ и҆ вїно̀ пи́ти сꙋ́щымъ въ болѣ́знехъ,	Дайте сикеру тому, хто гине, і вино засмученому душею;
7	7
да забꙋ́дꙋтъ оу҆боже́ства и҆ болѣ́зней не воспомѧ́нꙋтъ ктомꙋ̀.	нехай він вип’є і забуде бідність свою і не згадає більше про своє страждання.
8	8
Сы́не, ѿверза́й оу҆ста̀ твоѧ̑ сло́вꙋ бж҃їю и҆ сꙋдѝ всѧ̑ здра́вѡ:	Відкривай уста твої за безмовного і для захисту всіх сиріт.
9	9
ѿверза́й оу҆ста̀ твоѧ̑ и҆ сꙋдѝ првⷣнѡ, разсꙋжда́й же оу҆бо́га и҆ не́мощна.	Відкривай уста твої для правосуддя і для справи бідного й убогого.
10	10
Женꙋ̀ до́блю кто̀ ѡ҆брѧ́щетъ, дража́йши є҆́сть ка́менїѧ многоцѣ́ннагѡ такова́ѧ:	Хто знайде доброчесну дружину? ціна її вища за перли;
11	11
дерза́етъ на ню̀ се́рдце мꙋ́жа є҆ѧ̀: такова́ѧ до́брыхъ коры́стей не лиши́тсѧ:	упевнене у ній серце чоловіка її, і він не залишиться без прибутку;
12	12
дѣ́лаетъ бо мꙋ́жꙋ своемꙋ̀ блага̑ѧ во всѐ житїѐ:	вона відплачує йому добром, а не злом, в усі дні життя свого.
13	13
ѡ҆брѣ́тши во́лнꙋ и҆ ле́нъ, сотворѝ благопотре́бное рꙋка́ма свои́ма.	Добуває вовну і льон, і з охотою працює своїми руками.
14	14
Бы́сть ꙗ҆́кѡ кора́бль кꙋ́плю дѣ́ѧ, и҆здале́ча собира́етъ себѣ̀ бога́тство:	Вона, як купецькі кораблі, здалеку добуває хліб свій.
15	15
и҆ востае́тъ и҆з̾ но́щи, и҆ дадѐ бра̑шна до́мꙋ и҆ дѣла̀ рабы́нѧмъ.	Вона встає ще вночі і роздає їжу в домі своєму і визначає денну працю служницям своїм.
16	16
Оу҆зрѣ́вши село̀ кꙋпѝ, ѿ плодѡ́въ же рꙋ́къ свои́хъ насадѝ стѧжа́нїе.	Задумає вона про поле, і придбає його; від плодів рук своїх насаджує виноградник.
17	17
Препоѧ́савши крѣ́пкѡ чрє́сла своѧ̑, оу҆тверди́тъ мы̑шцы своѧ̑ на дѣ́ло,	Підперезує силою стегна свої і зміцнює м’язи свої.
18	18
и҆ вкꙋсѝ, ꙗ҆́кѡ добро̀ є҆́сть дѣ́лати, и҆ не оу҆гаса́етъ свѣти́лникъ є҆ѧ̀ всю̀ но́щь.	Вона відчуває, що заняття її добре, і — світильник її не гасне і вночі.
19	19
Ла̑кти своѧ̑ простира́етъ на полє́знаѧ, рꙋ́цѣ же своѝ оу҆твержда́етъ на вретено̀,	Простягає руки свої до прядки, і персти її беруться за веретено.
20	20
и҆ рꙋ́цѣ своѝ ѿверза́етъ оу҆бо́гомꙋ, дла́нь же прострѐ ни́щꙋ.	Долоню свою вона відкриває бідному, і руку свою подає нужденному.
21	21
Не пече́тсѧ ѡ҆ сꙋ́щихъ въ домꙋ̀ мꙋ́жъ є҆ѧ̀, є҆гда̀ гдѣ̀ заме́длитъ: вси́ бо оу҆ неѧ̀ ѡ҆дѣ́ѧни сꙋ́ть.	Не боїться холоду для родини своєї, тому що вся родина її одягнена у подвійний одяг.
22	22
Сꙋгꙋ̑ба ѡ҆дѣѧ̑нїѧ сотворѝ мꙋ́жꙋ своемꙋ̀, ѿ вѷссо́на же и҆ порфѵ́ры себѣ̀ ѡ҆дѣѧ̑нїѧ.	Вона робить собі килими; висон і пурпур — одяг її.
23	23
Сла́венъ быва́етъ во вратѣ́хъ мꙋ́жъ є҆ѧ̀, внегда̀ а҆́ще сѧ́детъ въ со́нмищи со старѣ̑йшины жи́тельми землѝ.	Чоловік її відомий біля воріт, коли сидить зі старійшинами землі.
24	24
Плащани̑цы сотворѝ и҆ продадѐ фїнїкі́анѡмъ, ѡ҆поѧ̑санїѧ же ханане́ѡмъ.	Вона робить покривала і продає, і пояси доставляє купцям фінікійським.
25	25
Оу҆ста̀ своѧ̑ ѿве́рзе внима́телнѡ и҆ зако́ннѡ и҆ чи́нъ заповѣ́да ѧ҆зы́кꙋ своемꙋ̀.	Сила і краса — одяг її, і весело дивиться вона на майбутнє.
26	26
Крѣ́постїю и҆ лѣ́потою ѡ҆блече́сѧ, и҆ возвесели́сѧ во дни̑ послѣ̑днїѧ.	Вуста свої відкриває з мудрістю, і лагідне наставляння на язиці її.
27	27
Тѣ̑сны стєзѝ до́мꙋ є҆ѧ̀, бра́шна же лѣ́ностнагѡ не ꙗ҆дѐ.	Вона спостерігає за господарством у домі своєму і не їсть хліба неробства.
28	28
Оу҆ста̀ своѧ̑ ѿве́рзе мꙋ́дрѡ и҆ зако́ннѡ.	Встають діти й ублажають її, — чоловік, і хвалить її:
29	29
Ми́лостынѧ же є҆ѧ̀ возста́ви ча̑да є҆ѧ̀, и҆ ѡ҆богати́шасѧ: и҆ мꙋ́жъ є҆ѧ̀ похвалѝ ю҆̀:	«багато було дружин доброчесних, але ти перевершила всіх їх».
30	30
мнѡ́ги дще́ри стѧжа́ша бога́тство, мнѡ́ги сотвори́ша си́лꙋ: ты́ же пред̾ꙋспѣ́ла и҆ превознесла́сѧ є҆сѝ над̾ всѣ́ми:	Миловидість оманлива і краса суєтна; але дружина, яка боїться Господа, гідна похвали.
31	31
ло́жнагѡ оу҆гожде́нїѧ и҆ сꙋ́етныѧ добро́ты же́нскїѧ нѣ́сть въ тебѣ̀: жена́ бо разꙋ́мнаѧ благослове́на є҆́сть: стра́хъ же гдⷭ҇ень сїѧ̀ да хва́литъ.	Дайте їй від плоду рук її, і нехай прославлять її біля воріт діла її!
32
Дади́те є҆́й ѿ плодѡ́въ оу҆сте́нъ є҆ѧ̀, и҆ да хвали́мь бꙋ́детъ во вратѣ́хъ мꙋ́жъ є҆ѧ̀.

← Глава́ л҃

Є҆кклесїа́ст →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт