Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ ѳ҃і

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

Глава́ ѳ҃і	Глава 19

1	1
Лꙋ́чше є҆́сть оу҆бо́гъ ходѧ́й въ простотѣ̀ свое́й, не́же бога́тый стропти́въ оу҆стны̑ свои́ми и҆ несмы́сленъ.	Краще бідний, який ходить у своїй непорочності, ніж [багатий] із неправдивими вустами, і притім нерозумний.
2	2
И҆дѣ́же нѣ́сть оу҆че́нїѧ дꙋшѝ, нѣ́сть добро̀, и҆ и҆́же ско́ръ є҆́сть нога́ма, по́ткнетсѧ.	Недобре душі без знання, і хто поспішний ногами, той оступиться.
3	3
Неразꙋ́мїе мꙋ́жа погꙋблѧ́етъ пꙋти̑ є҆гѡ̀, и҆ бг҃а вино́вна твори́тъ въ се́рдцы свое́мъ.	Глупота людини спотворює путь її, а серце її обурюється на Господа.
4	4
Бога́тство прилага́етъ дрꙋ́ги мнѡ́ги: ни́щїй же и҆ ѿ сꙋ́щагѡ дрꙋ́га ѡ҆ставлѧ́емь быва́етъ.	Багатство додає багато друзів, а бідного залишає і друг його.
5	5
Свидѣ́тель лжи́въ без̾ мꙋ́ки не бꙋ́детъ: ѡ҆клевета́ѧй же непра́веднѡ не оу҆бѣжи́тъ є҆ѧ̀.	Лжесвідок не залишиться непокараним, і хто говорить неправду, не врятується.
6	6
Мно́зи оу҆гожда́ютъ ли́цамъ ца̑рскимъ: всѧ́къ же ѕо́лъ быва́етъ въ поноше́нїе мꙋ́жеви.	Багато хто запобігає перед знатними, і всякий — друг людині, яка дає подарунки.
7	7
Всѧ́къ, и҆́же оу҆бо́гаго бра́та ненави́дитъ, и҆ ѿ содрꙋ́жества дале́че бꙋ́детъ. Мы́сль блага́ѧ вѣ́дѧщымъ ю҆̀ приближа́етсѧ, мꙋ́жъ же мꙋ́дръ ѡ҆брѧ́щетъ ю҆̀. Мно́гѡ творѧ́й ѕла̀ соверша́етъ ѕло́бꙋ, а҆ и҆́же раздража́етъ словесы̀, не спасе́тсѧ.	Бідного ненавидять усі брати його, тим більше друзі його віддаляються від нього: женеться за ними, щоб поговорити, але і цього немає.
8	8
Стѧжа́вый мꙋ́дрость лю́битъ себѐ, а҆ и҆́же сохранѧ́етъ ра́зꙋмъ, ѡ҆брѧ́щетъ блага̑ѧ.	Хто здобуває розум, той любить душу свою; хто спостерігає розважливість, той знаходить благо.
9	9
Свидѣ́тель лжи́вый не без̾ мꙋ́ки бꙋ́детъ, а҆ и҆́же разжиза́етъ ѕло́бꙋ, поги́бнетъ ѿ неѧ̀.	Лжесвідок не залишиться непокараним, і хто говорить неправду, загине.
10	10
Не по́льзꙋетъ безꙋ́мномꙋ сла́дость, и҆ а҆́ще ра́бъ на́чнетъ съ досажде́нїемъ ѡ҆блада́ти.	Непристойна нерозумному пишність, тим більше рабові панування над князями.
11	11
Ми́лостивъ мꙋ́жъ долготерпи́тъ, похвала́ же є҆гѡ̀ превосхо́дитъ законопрестꙋ́пныхъ.	Розсудливість робить людину повільною на гнів, і слава для неї — бути поблажливою до провин.
12	12
Царе́во преще́нїе подо́бно рыка́нїю льво́вꙋ, и҆ ꙗ҆́коже роса̀ ѕла́кꙋ, та́кѡ ти́хость є҆гѡ̀.	Гнів царя — як ревіння лева, а благовоління його — як роса на траву.
13	13
Стꙋ́дъ є҆́сть ѻ҆тцꙋ̀ сы́нъ безꙋ́менъ, и҆ нечи̑сты ѡ҆бѣ́ты ѿ мзды̀ блꙋдни́цы.	Нерозумний син — руйнування для батька свого, і сварлива дружина — стічна труба.
14	14
До́мъ и҆ и҆мѣ́нїе раздѣлѧ́ютъ ѻ҆тцы̀ ча́дѡмъ: ѿ гдⷭ҇а же сочетава́етсѧ жена̀ мꙋ́жеви.	Дім і майно — спадщина від батьків, а розумна дружина — від Господа.
15	15
Стра́хъ содержи́тъ мꙋ́жа женонра́вна: дꙋша́ же пра́зднагѡ вза́лчетъ.	Лінощі занурюють у сонливість, і недбайлива душа буде терпіти голод.
16	16
И҆́же храни́тъ за́пѡвѣди, соблюда́етъ свою̀ дꙋ́шꙋ, а҆ нерадѧ́й ѡ҆ свои́хъ пꙋте́хъ поги́бнетъ.	Хто зберігає заповідь, той зберігає душу свою, а хто не дбає про путі свої, — загине.
17	17
Ми́лꙋѧй ни́ща взаи́мъ дае́тъ бг҃ови, по даѧ́нїю же є҆гѡ̀ возда́стсѧ є҆мꙋ̀.	Хто благодіє бідному, дає в борг Господу, і Він воздасть йому за благодіяння його.
18	18
Наказꙋ́й сы́на твоего̀, та́кѡ бо бꙋ́детъ благонаде́женъ: въ досажде́нїе же не взе́млисѧ дꙋше́ю твое́ю.	Карай сина свого, доки є надія, і не обурюйся криком його.
19	19
Ѕлоꙋ́менъ мꙋ́жъ мно́гѡ ѡ҆тщети́тсѧ: а҆́ще же гꙋби́тель є҆́сть, и҆ дꙋ́шꙋ свою̀ приложи́тъ.	Гнівливий нехай терпить покарання, тому що, коли пощадиш його, доведеться тобі ще більше карати його.
20	20
Слꙋ́шай, сы́не, ѻ҆тца̀ твоегѡ̀ наказа́нїѧ, да мꙋ́дръ бꙋ́деши въ послѣ̑днѧѧ твоѧ̑.	Слухайся поради і приймай викривання, щоб стати тобі згодом мудрим.
21	21
Мнѡ́ги мы̑сли въ се́рдцы мꙋ́жа: совѣ́тъ же гдⷭ҇ень во вѣ́къ пребыва́етъ.	Багато задумів у серці людини, але відбудеться тільки визначене Господом.
22	22
Пло́дъ мꙋ́жеви ми́лостынѧ: лꙋ́чше же ни́щь првⷣный, не́жели бога́тъ лжи́въ.	Радість людині — добродійність її, і бідна людина краще, ніж неправдива.
23	23
Стра́хъ гдⷭ҇ень въ живо́тъ мꙋ́жеви: а҆ безстра́шный водвори́тсѧ на мѣ́стѣхъ, и҆дѣ́же не наблюда́етсѧ ра́зꙋмъ.	Страх Господній веде до життя, і хто має його, завжди буде задоволений, і зло не осягне його.
24	24
Скрыва́ѧй въ нѣ́дрѣхъ рꙋ́цѣ своѝ непра́веднѡ нижѐ ко оу҆стѡ́мъ свои̑мъ принесе́тъ ѧ҆̀.	Лінивий опускає руку свою у чашу, і не хоче донести її до рота свого.
25	25
Гꙋби́телю ра̑ны прїе́млющꙋ, безꙋ́мный кова́рнѣе бꙋ́детъ: а҆́ще же ѡ҆блича́еши мꙋ́жа разꙋ́мна, оу҆разꙋмѣ́етъ чꙋ́вство.	Якщо ти покараєш кощунника, то і простий зробиться розсудливим; і якщо викриєш розумного, то він зрозуміє наставляння.
26	26
Безче́ствꙋѧй ѻ҆тца̀ и҆ ѿрѣва́ѧй ма́терь свою̀ срамотꙋ̀ прїи́метъ и҆ поноше́нїе.	Хто розоряє батька і виганяє матір, — син соромітний і безчесний.
27	27
Сы́нъ ѡ҆ставлѧ́ѧй храни́ти наказа́нїе ѻ҆́тчее поꙋчи́тсѧ словесє́мъ ѕлы̑мъ.	Перестань, сину мій, слухати напоумлення про відхилення від висловів розуму.
28	28
Вырꙋча́ѧй ѻ҆́трока несмы́слена досажда́етъ ѡ҆правда́нїю: оу҆ста́ же нечести́выхъ пожрꙋ́тъ сꙋ́дъ.	Лукавий свідок знущається із суду, і вуста беззаконних ковтають неправду.
29	29
Оу҆готовлѧ́ютсѧ невоздє́ржнымъ ра̑ны, и҆ мꙋчє́нїѧ подо́бнѣ неразꙋ̑мнымъ.	Готові суди для кощунників, і побиття — на тіло нерозумних.

← Глава́ и҃і

Глава́ к҃ →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт