Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ ѕ҃і

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

Глава́ ѕ҃і	Глава 16

1	1
Человѣ́кꙋ предложе́нїе се́рдца: и҆ ѿ гдⷭ҇а ѿвѣ́тъ ѧ҆зы́ка.	Людині належать припущення серця, але від Господа відповідь язика.
2	2
Всѧ̑ дѣла̀ смире́ннагѡ ꙗ҆влє́нна пред̾ бг҃омъ, и҆ оу҆крѣплѧ́ѧй дꙋ́хи гдⷭ҇ь.	Усі путі людини чисті в її очах, але Господь зважує душі.
3	3
Прибли́жи ко гдⷭ҇ꙋ дѣла̀ твоѧ̑, и҆ оу҆твердѧ́тсѧ помышлє́нїѧ твоѧ̑.	Віддай Господу справи твої, і наміри твої звершаться.
4	4
Всѧ̑ содѣ́ла гдⷭ҇ь себє̀ ра́ди: нечести́вїи же въ де́нь ѕо́лъ поги́бнꙋтъ.	Усе зробив Господь заради Себе; і навіть нечестивого тримає на день біди.
5	5
Нечи́стъ пред̾ бг҃омъ всѧ́къ высокосе́рдый: въ рꙋ́кꙋ же рꙋ́цѣ влага́ѧй непра́веднѡ не ѡ҆безвини́тсѧ.	Мерзота перед Господом усякий гордовитий серцем; можна ручитися, що він не залишиться непокараним. [Початок доброго шляху — чинити правду; це угодніше перед Богом, ніж приносити жертви. Хто шукає Господа, знайде знання з правдою; істинно ті, що шукають Його, знайдуть мир.]
6	6
Нача́ло пꙋтѝ бла́га, є҆́же твори́ти првⷣнаѧ, прїѧ̑тна же пред̾ бг҃омъ па́че, не́жели жре́ти жє́ртвы.	Милосердям і правдою очищається гріх, і страх Господній відводить від зла.
7	7
И҆ща́й гдⷭ҇а ѡ҆брѧ́щетъ ра́зꙋмъ со пра́вдою:	Коли Господу вгодні путі людини, Він і ворогів її примиряє з нею.
8	8
пра́вѣ же и҆́щꙋщїи є҆го̀ ѡ҆брѧ́щꙋтъ ми́ръ.	Краще небагато з правдою, ніж безліч прибутків з неправдою.
9	9
Всѧ̑ дѣла̀ гдⷭ҇нѧ со пра́вдою: храни́тсѧ же нечести́вый на де́нь ѕо́лъ.	Серце людини обмірковує свій шлях, але Господь керує ходом її.
10	10
Прⷪ҇ро́чество во оу҆стнѣ́хъ царе́выхъ, въ сꙋди́щи же не погрѣша́тъ оу҆ста̀ є҆гѡ̀.	У вустах царя — слово натхненне; вуста його не повинні погрішати на суді.
11	11
Превѣ́са мѣ́рила пра́вда оу҆ гдⷭ҇а: дѣла́ же є҆гѡ̀ мѣ̑рила првⷣнаѧ.	Правильні терези і вагові чаші — від Господа; від Нього ж усі гирі в торбі.
12	12
Ме́рзость царе́ви творѧ́й ѕла̑ѧ: со пра́вдою бо оу҆готовлѧ́етсѧ престо́лъ нача́лства.	Мерзота для царів — діло беззаконне, тому що правдою утверджується престіл.
13	13
Прїѧ̑тны царю̀ оу҆стнѣ̀ првⷣны, словеса́ же пра̑ваѧ лю́битъ гдⷭ҇ь.	Приємні царю вуста правдиві, і того, хто говорить істину, він любить.
14	14
Ꙗ҆́рость царе́ва вѣ́стникъ сме́рти: мꙋ́жъ же премꙋ́дръ оу҆толи́тъ є҆го̀.	Царський гнів — вісник смерти; але мудра людина умилостивить його.
15	15
Во свѣ́тѣ жи́зни сы́нъ царе́въ: прїѧ́тнїи же є҆мꙋ̀ ꙗ҆́кѡ ѡ҆́блакъ по́зденъ.	У світлому погляді царя — життя, і благовоління його — як хмара з пізнім дощем.
16	16
Оу҆гнѣждє́нїѧ премꙋ́дрости и҆збра́ннѣе зла́та: вселє́нїѧ же ра́зꙋма дража́йши сребра̀.	Придбання мудрости набагато краще за золото, і придбання розуму переважніше за добірне срібло.
17	17
Пꙋтїѐ жи́зни оу҆кланѧ́ютсѧ ѿ ѕлы́хъ: долгота́ же житїѧ̀ пꙋтїѐ првⷣни. Прїе́млѧй наказа́нїе во бл҃ги́хъ бꙋ́детъ, хранѧ́й же ѡ҆бличє́нїѧ оу҆мꙋдри́тсѧ. И҆́же храни́тъ своѧ̑ пꙋти̑, соблюда́етъ свою̀ дꙋ́шꙋ: любѧ́й же живо́тъ сво́й щади́тъ своѧ̑ оу҆ста̀.	Путь праведних — відхилення від зла: той береже душу свою, хто зберігає путь свою.
18	18
Пре́жде сокрꙋше́нїѧ предварѧ́етъ досажде́нїе, пре́жде же паде́нїѧ ѕлопомышле́нїе.	Погибелі передує гордість, і падінню — пихатість.
19	19
Лꙋ́чше кроткодꙋ́шенъ со смире́нїемъ, не́жели и҆́же раздѣлѧ́етъ коры̑сти съ досади́тельми.	Краще смирятися духом з лагідними, ніж розділяти здобич з гордими.
20	20
Разꙋ́мный въ ве́щехъ ѡ҆брѣта́тель бл҃ги́хъ, надѣ́ѧйсѧ же на гдⷭ҇а бл҃же́нъ.	Хто веде справу розумно, той знайде благо, і хто надіється на Господа, той блаженний.
21	21
Премꙋ̑дрыѧ и҆ разꙋ̑мныѧ ѕлы́ми нари́чꙋтъ, сла́дцїи же въ словесѝ мно́жае оу҆слы́шани бꙋ́дꙋтъ.	Мудрий серцем назветься благорозумним, і солодкі слова додасть до навчання.
22	22
И҆сто́чникъ живо́тенъ ра́зꙋмъ стѧжа́вшымъ, наказа́нїе же безꙋ́мныхъ ѕло̀.	Розум для тих, хто має його, — джерело життя, а вченість нерозумних — глупота.
23	23
Се́рдце премꙋ́драгѡ оу҆разꙋмѣ́етъ ꙗ҆̀же ѿ свои́хъ є҆мꙋ̀ оу҆́стъ, во оу҆стна́хъ же но́ситъ ра́зꙋмъ.	Серце мудрого робить язик його мудрим і примножує знання у вустах його.
24	24
Со́тове медо́внїи словеса̀ дѡ́браѧ, сла́дость же и҆́хъ и҆сцѣле́нїе дꙋшѝ.	Приємна мова — стільниковий мед, солодка для душі і цілюща для кісток.
25	25
Сꙋ́ть пꙋтїѐ мнѧ́щїисѧ пра́ви бы́ти мꙋ́жꙋ, ѻ҆ба́че послѣ̑днѧѧ и҆́хъ зрѧ́тъ во дно̀ а҆́дово.	Є путі, які здаються людині прямими, але кінець їх шлях до смерті.
26	26
Мꙋ́жъ въ трꙋдѣ́хъ трꙋжда́етсѧ себѣ̀ и҆ и҆знꙋжда́етъ поги́бель свою̀: стропти́вый во свои́хъ оу҆ста́хъ но́ситъ поги́бель.	Трудящий трудиться для себе, тому що змушує його до того рот його.
27	27
Мꙋ́жъ безꙋ́менъ копа́етъ себѣ̀ ѕла̑ѧ и҆ во оу҆стна́хъ свои́хъ сокро́вищствꙋетъ ѻ҆́гнь.	Чоловік лукавий замишляє зло, і на вустах його ніби вогонь палючий.
28	28
Мꙋ́жъ стропти́вый разсыла́етъ ѕла̑ѧ, и҆ свѣти́лникъ льстѝ вжига́етъ ѕлы̑мъ, и҆ разлꙋча́етъ дрꙋ́ги.	Чоловік підступний сіє розбрат, і навушник розлучає друзів.
29	29
Мꙋ́жъ законопрестꙋ́пенъ прельща́етъ дрꙋ́ги и҆ ѿво́дитъ и҆̀хъ въ пꙋти̑ не бла̑ги.	Людина неблагонамірена розбещує ближнього свого і веде його на путь недобру;
30	30
Оу҆твержда́ѧй ѻ҆́чи своѝ мы́слитъ развращє́ннаѧ, грызы́й же оу҆стнѣ̀ своѝ ѡ҆предѣлѧ́етъ всѧ̑ ѕла̑ѧ: се́й пе́щь є҆́сть ѕло́бы.	прищулює очі свої, щоб придумати підступи; закушуючи собі губи, чинить лиходійство; [він — піч злоби].
31	31
Вѣне́цъ хвалы̀ ста́рость, на пꙋте́хъ же пра́вды ѡ҆брѣта́етсѧ.	Вінець слави — сивина, яка знаходиться на шляху правди.
32	32
Лꙋ́чше мꙋ́жъ долготерпѣли́въ па́че крѣ́пкагѡ, (*и҆ мꙋ́жъ ра́зꙋмъ и҆мѣ́ѧй па́че земледѣ́лца вели́кагѡ:) оу҆держава́ѧй же гнѣ́въ па́че взе́млющагѡ гра́дъ.	Довготерпеливий краще за хороброго, і той, хто володіє собою, краще за завойовника міста.
33	33
Въ нѣ̑дра вхо́дѧтъ всѧ̑ непра́вєднымъ: ѿ гдⷭ҇а же всѧ̑ првⷣнаѧ.	У полу кидається жереб, але всі рішення його — від Господа.

← Глава́ є҃і

Глава́ з҃і →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт