|
Глава́ к҃в
|
Глава 22
|
|
1
|
1
|
| Лꙋ́чше и҆́мѧ до́брое, не́же бога́тство мно́го, па́че же сребра̀ и҆ зла́та блгⷣть бл҃га́ѧ. | Добре ім’я краще за велике багатство, і добра слава краща за срібло і золото. |
|
2
|
2
|
| Бога́тъ и҆ ни́щь срѣто́ста дрꙋ́гъ дрꙋ́га, ѻ҆бои́хъ же гдⷭ҇ь сотворѝ. | Багатий і бідний зустрічаються один з одним: того й іншого створив Господь. |
|
3
|
3
|
| Хꙋдо́гъ, ви́дѣвъ лꙋка́ваго мꙋ́чима крѣ́пкѡ, са́мъ наказꙋ́етсѧ: безꙋ́мнїи же мимоше́дше ѡ҆тщети́шасѧ. | Розсудливий бачить біду, і ховається; а недосвідчені йдуть уперед, і караються. |
|
4
|
4
|
| Ро́дъ премꙋ́дрости стра́хъ гдⷭ҇ень, и҆ бога́тство и҆ сла́ва и҆ живо́тъ. | За смиренням іде страх Господній, багатство і слава і життя. |
|
5
|
5
|
| Волчцы̀ и҆ сѣ̑ти на пꙋте́хъ стро́потныхъ, хранѧ́й же свою̀ дꙋ́шꙋ и҆збѣжи́тъ и҆̀хъ. | Терня і сіті на шляху підступного; хто береже душу свою, віддалися від них. |
|
6
|
6
|
| Бога́тїи оу҆бо́гими и҆́мꙋтъ ѡ҆блада́ти, | Напоум юнака на початку путі його: він не ухилиться від неї, коли і постаріє. |
|
7
|
7
|
| и҆ рабѝ свои̑мъ господе́мъ взаи́мъ дадꙋ́тъ. | Багатий панує над бідним, і боржник робиться рабом позикодавця. |
|
8
|
8
|
| Сѣ́ѧвый ѕла̑ѧ по́жнетъ ѕла̑ѧ, ꙗ҆́звꙋ же дѣ́лъ свои́хъ соверши́тъ. | Хто сіє неправду, пожне біду, і тростини гніву його не стане. [Людину, яка доброхітно дає, любить Бог, і нестачу діл її поповнить.] |
|
9
|
9
|
| Мꙋ́жа ти́ха и҆ даѧ́телѧ лю́битъ гдⷭ҇ь, сꙋетꙋ́ же дѣ́лъ є҆гѡ̀ сконча́етъ. | Милосердий буде благословлятися, тому що дає бідному від хліба свого. [Перемогу і честь здобуває той, хто дає дари, і навіть оволодіває душею тих, що одержують їх.] |
|
10
|
10
|
| Ми́лꙋѧй ни́щаго са́мъ препита́етсѧ: ѿ свои́хъ бо хлѣ́бѡвъ дадѐ оу҆бо́гомꙋ. Побѣ́дꙋ и҆ че́сть оу҆строѧ́етъ даѧ́й да́ры, ѻ҆ба́че дꙋ́шꙋ погꙋблѧ́етъ стѧжа́вшихъ. | Прожени кощунника, і віддалиться розбрат, і припиняться сварка і лайка. |
|
11
|
11
|
| И҆зженѝ ѿ со́нмища гꙋби́телѧ, и҆ и҆зы́детъ съ ни́мъ прѣ́нїе: є҆гда́ бо сѧ́детъ въ со́нмищи, всѣ́хъ безче́ститъ. | Хто любить чистоту серця, у того приємність на вустах, тому цар — друг. |
|
12
|
12
|
| Лю́битъ гдⷭ҇ь прпⷣбнаѧ сердца̀, прїѧ́тни же є҆мꙋ̀ всѝ непоро́чнїи въ пꙋте́хъ свои́хъ: оу҆стна́ма пасе́тъ ца́рь (лю́ди своѧ̑). | Очі Господа охороняють знання, а слова законопорушника Він відкидає. |
|
13
|
13
|
| Ѻ҆́чи гдⷭ҇ни соблюда́ютъ чꙋ́вство: презира́етъ словеса̀ законопрестꙋ́пный. | Лінивець говорить: «лев на вулиці! посередині площі уб’ють мене!» |
|
14
|
14
|
| Вины̀ и҆́щетъ и҆ глаго́летъ лѣни́вый: ле́въ на стезѧ́хъ, на пꙋте́хъ же разбѡ́йницы. | Глибока прірва — вуста блудниць: на кого прогнівається Господь, той упаде туди. |
|
15
|
15
|
| Ꙗ҆́ма глꙋбока̀ оу҆ста̀ законопрестꙋ́пныхъ: возненави́дѣный же ѿ гдⷭ҇а впаде́тсѧ въ ню̀. Сꙋ́ть пꙋтїѐ ѕлі́и пред̾ мꙋ́жемъ, и҆ не лю́битъ возврати́тисѧ ѿ ни́хъ: возврати́тисѧ же подоба́етъ ѿ пꙋтѝ стро́потна и҆ ѕла́гѡ. | Глупота прив’язалася до серця юнака, але виправна різка віддалить її від нього. |
|
16
|
16
|
| Безꙋ́мїе ви́ситъ на се́рдцы ю҆́нагѡ: же́злъ же и҆ наказа́нїе дале́че (ѿго́нитъ) ѿ негѡ̀. | Хто кривдить бідного, щоб примножити своє багатство, і хто дає багатому, той зубожіє. |
|
17
|
17
|
| Ѡ҆би́дѧй оу҆бо́гаго мнѡ́гаѧ себѣ̀ ѕла̑ твори́тъ, дае́тъ же бога́томꙋ во ѡ҆скꙋдѣ́нїе (себѣ̀). | Прихили вухо твоє, і слухай слова мудрих, і серце твоє зверни до мого знання; |
|
18
|
18
|
| Ко словесє́мъ мꙋ́дрыхъ прилага́й твоѐ оу҆́хо, и҆ оу҆слы́ши моѧ̑ словеса̀: свое́ же се́рдце оу҆твердѝ (къ ни̑мъ), да разꙋмѣ́еши, ꙗ҆́кѡ дѡбра̀ сꙋ́ть. | тому що утіхою буде, якщо ти будеш зберігати їх у серці твоєму, і вони будуть також на вустах твоїх. |
|
19
|
19
|
| И҆ а҆́ще вложи́ши ѧ҆̀ въ се́рдце твоѐ, возвеселѧ́тъ тебѐ кꙋ́пнѡ во твои́хъ оу҆стнѣ́хъ. | Щоб уповання твоє було на Господа, я вчу тебе і сьогодні, і ти пам’ятай. |
|
20
|
20
|
| Да бꙋ́детъ тѝ на гдⷭ҇а наде́жда, и҆ пока́жетъ тѝ пꙋ́ть сво́й. | Чи не писав я тобі тричі в порадах і наставляннях, |
|
21
|
21
|
| Ты́ же напишѝ ѧ҆̀ себѣ̀ три́жды, на совѣ́тъ и҆ смы́слъ и҆ ра́зꙋмъ, на широтѣ̀ се́рдца твоегѡ̀: оу҆чꙋ́ бо тѧ̀ и҆́стинномꙋ словесѝ, и҆ ра́зꙋма блага́гѡ слꙋ́шати на ѿвѣ́ты словесє́мъ и҆́стиннымъ предлага́ємымъ тебѣ̀. | щоб навчити тебе точних слів істини, щоб ти міг передавати слова істини тим, хто посилає тебе? |
|
22
|
22
|
| Не наси́лствꙋй ни́щаго, занѐ оу҆бо́гъ є҆́сть, и҆ не досажда́й немощно́мꙋ во вратѣ́хъ: | Не будь грабіжником бідного, тому що він бідний, і не утискуй нещасного біля воріт, |
|
23
|
23
|
| гдⷭ҇ь бо и҆́мать сꙋди́ти є҆гѡ̀ сꙋ́дъ, и҆ и҆зба́виши твою̀ безбѣ́днꙋю дꙋ́шꙋ. | тому що Господь вступиться у справу їх і візьме душу у грабіжників їхніх. |
|
24
|
24
|
| Не быва́й дрꙋ́гъ мꙋ́жꙋ гнѣвли́вꙋ и҆ со дрꙋ́гомъ жестокосе́рдымъ не соводворѧ́йсѧ: | Не дружися з гнівливим і не спілкуйся з людиною запальною, |
|
25
|
25
|
| да не когда̀ наꙋчи́шисѧ пꙋтє́мъ є҆гѡ̀ и҆ прїи́меши тене́та дꙋшѝ твое́й. | щоб не навчитися шляхів її і не накинути петлі на душу свою. |
|
26
|
26
|
| Не вдава́йсѧ въ порꙋче́нїе, стыдѧ́сѧ лица̀: | Не будь з тих, які дають руки і ручаються за борги: |
|
27
|
27
|
| є҆гда́ бо не бꙋ́деши и҆мѣ́ти чи́мъ и҆скꙋпи́тисѧ, во́змꙋтъ посте́лю, ꙗ҆́же под̾ ре́бры твои́ми. | якщо тобі нема чим заплатити, то для чого доводити себе, щоб узяли постіль твою з-під тебе? |
|
28
|
28
|
| Не прелага́й предѣ̑лъ вѣ́чныхъ, ꙗ҆̀же положи́ша ѻ҆тцы̀ твоѝ. | Не пересувай межі давньої, яку провели батьки твої. |
|
29
|
29
|
| Прозри́телнꙋ человѣ́кꙋ и҆ ѻ҆́стромꙋ въ дѣ́лѣхъ свои́хъ пред̾ царьмѝ подоба́етъ стоѧ́ти, и҆ не стоѧ́ти пред̾ мꙋжмѝ просты́ми. | Чи бачив ти людину моторну у своїй справі? Вона буде стояти перед царями, вона не буде стояти перед простими. |
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.