Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія (Київський ізвод) - Перше послання до Коринф’ян святого апостола Павла

Українською (п. Філарета) Церковнослов'янською Київський ізвод

← Послання до Римлян святого апостола Павла

Друге послання до Коринф’ян святого апостола Павла →

Перше послання до Коринф’ян святого апостола Павла	Перше послання до Коринф’ян святого апостола Павла

Глава 1	Глава 1

1
Павло, волею Божою покликаний апостол Ісуса Христа, і Сосфен, брат
2
церкві Божій у Коринфі, освяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, з усіма, хто призиває ім’я Господа нашого Ісуса Христа, у всякому місці, у них і у нас:
3
благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.
4
Завжди дякую Богові моєму за вас заради благодаті Божої, дарованої вам у Христі Ісусі,
5
бо в Hьому ви збагатилися всім, усяким словом і всяким пізнанням, —
6
тому що свідчення Христове утвердилося у вас, —
7
так що ви не маєте нестачі ні в якому даруванні, чекаючи явлення Господа нашого Ісуса Христа,
8
Який і утвердить вас до кінця, щоб бути вам неповинними в день Господа нашого Ісуса Христа.
9
Вірний Бог, Яким покликані ви до єднання з Сином Його Ісусом Христом, Господом нашим.
10
Благаю вас, браття, ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб усі ви говорили одне і не було між вами розділення, а щоб ви з’єднані були в одному розумінні та в одній думці.
11
Бо від домашніх Хлоїних стало мені відомо про вас, браття мої, що між вами є суперечки.
12
Я кажу про те, що у вас говорять: я — Павлів; я — Аполлосів; я — Кифин; а я — Христів.
13
Хіба ж розділився Христос? Хіба Павло розп’явся за вас? Чи в ім’я Павлове ви хрестилися?
14
Дякую Богові, що я нікого з вас не хрестив, крім Криспа та Гая,
15
щоб не сказав хто, що я хрестив у моє ім’я.
16
Хрестив же я і Стефанів дім; а чи хрестив ще кого, не знаю.
17
Бо Христос послав мене не хрестити, а благовістити, і не в премудрості слова, щоб не скасувати хреста Христового.
18
Бо слово хресне для загиблих безумство є, а для нас, що спасаємось, — сила Божа.
19
Бо написано: «Погублю мудрість мудреців і розум розумних відкину».
20
Де мудрець? Де книжник? Де допитливий віку цього? Чи не обернув Бог мудрість світу цього на безумство?
21
Бо коли світ своєю мудрістю не пізнав Бога в премудрості Божій, то угодно було Богові безумством проповіді спасти віруючих.
22
Бо й юдеї вимагають чудес, і елліни шукають мудрости;
23
а ми проповідуємо Христа розп’ятого, для юдеїв спокуса, а для еллінів безумство,
24
для самих же покликаних, юдеїв і еллінів, — Христа, Божу силу і Божу премудрість;
25
бо й безумне Боже мудріше від людського, і немічне Боже сильніше від людського.
26
Погляньте, браття, хто ви‚ покликані: небагато серед вас мудрих за плоттю, небагато сильних, небагато благородних;
27
але Бог обрав немудре світу, щоб посоромити мудрих, і немічне світу обрав Бог, щоб посоромити сильне;
28
і незнатне світу і принижене, і нічого не значуще обрав Бог, щоб скасувати значуще, —
29
щоб ніяка плоть не хвалилася перед Богом.
30
Від Hього і ви в Христі Ісусі, Який став для нас премудрістю від Бога, праведністю і освяченням та відкупленням,
31
щоб було як написано: «Хто хвалиться, нехай хвалиться Господом».
Глава 2

1
І коли я приходив до вас, браття, приходив провіщати вам свідчення Боже не пишномовним словом або мудрістю,
2
бо я розсудив не знати між вами нічого, крім Ісуса Христа‚ і то розп’ятого,
3
і був я у вас у немочi‚ і в страху, і у великому трепеті.
4
І слово моє, і проповідь моя були не в переконливих словах людської мудрости, а в явленні духу і сили,
5
щоб віра ваша утверджувалася не на мудрості людській, а на силі Божій.
6
Мудрість же ми проповідуємо між довершеними, але мудрість не віку цього і не володарів віку цього скороминучих;
7
а проповідуємо премудрість Божу, таємну, приховану, яку призначив Бог перед віками для слави нашої,
8
якої ніхто з князів віку цього не пізнав; бо якби пізнали, то не розіп’яли б Господа слави.
9
Але, як написано: «Hе бачило око‚ і вухо не чуло, і на серце людини не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його».
10
Hам же Бог відкрив це Духом Своїм; бо Дух усе досліджує, і глибини Божі.
11
Бо хто з людей знає, що є в людині, крім духа людського, який живе в ній? Так і Божого ніхто не знає, крім Духа Божого.
12
Ми ж прийняли не духа світу цього, а Духа від Бога, щоб знати дароване нам від Бога,
13
що і сповіщаємо вам вивченими словами не від людської мудрости, а вивченими від Духа Святого, порівнюючи духовне з духовним.
14
Душевна людина не приймає того, що від Духа Божого, бо вона вважає це безумством; і не може зрозуміти, тому що про це треба судити духовно.
15
Духовний же судить про все, а про нього ніхто не може судити.
16
Бо хто пізнав розум Господній, щоб міг пояснити його? А ми маємо розум Христів.
Глава 3

1
І я, браття, не міг до вас говорити як до духовних, але як до плотських, як до немовлят у Христі.
2
Я годував вас молоком, а не твердою їжею, бо ви не могли її їсти, та й зараз ще не можете,
3
бо ви ще плотські. Якщо між вами заздрощі, суперечки і незгоди, то хіба ви не плотські? І чи не за людським звичаєм живете?
4
Бо коли хтось говорить: «Я — Павлів», а інший: «Я — Аполлосів», то хіба не плотські ви?
5
Хто такий Павло? Хто Аполлос? Вони тільки служителі, через яких ви увірували, i‚ до того ж‚ як кожному дав Господь.
6
Я насадив, Аполлос поливав, а зростив Бог;
7
а тому і хто насаджує‚ і хто поливає є ніщо, а все Бог, Який вирощує.
8
Хто ж насаджує і поливає є одне: але кожний одержить свою нагороду за своєю працею.
9
Бо ми співпрацівники Божі, а ви Божа нива, Божа будівля.
10
Я, за даною мені від Бога благодаттю, як мудрий архітектор, поклав основу, а інший будує на ній; але нехай кожний пильнує, як він будує.
11
Бо ніхто не може покласти іншої основи, крім покладеної, яка є Ісус Христос.
12
Чи будує хто на цій основі із золота, срібла, дорогоцінних каменів, дерева, сіна, соломи, —
13
діло кожного виявиться; бо день покаже, тому що у вогні відкривається, і вогонь випробовує діло кожного‚ яке воно є.
14
У кого діло, яке він будував, устоїть, той одержить нагороду.
15
А в кого діло згорить, той зазнає втрати; а втім, сам спасеться, але так, ніби через вогонь.
16
Хіба ж не знаєте, що ви — храм Божий і Дух Божий живе у вас?
17
Якщо хто зруйнує храм Божий, того покарає Бог: бо храм Божий святий, а цей храм — ви.
18
Hіхто хай не обманює самого себе. Якщо хто з вас думає бути мудрим у світі цьому, той будь безумним, щоб бути мудрим.
19
Бо мудрість світу цього є безумство перед Богом, як написано: «Він ловить мудрих у хитрощах їхніх».
20
І ще: «Господь знає міркування мудреців, що вони марнi».
21
Отже, ніхто хай не хвалиться людьми, бо все — ваше:
22
чи Павло, чи Аполлос, чи Кифа, чи світло, чи життя, чи смерть, чи сучасне, чи майбутнє — все ваше;
23
ви ж — Христові, а Христос — Божий.
Глава 4

1
Отже, кожен повинен розуміти нас як служителів Христових і будівничих таїн Божих.
2
Від будівничих же вимагається, щоб кожний був вірним.
3
Для мене не важливо, як судите про мене ви або як судять інші люди; я і сам не суджу про себе.
4
Бо хоч я і нічого не знаю за собою, але тим не виправдовуюсь; суддя ж мені Господь.
5
Тому не судіть нічого передчасно, аж доки не прийде Господь, Який освітить таємне у темряві і виявить сердечні наміри; і тоді кожному буде похвала від Бога.
6
Це, браття, я прикликав до себе і Аполлоса заради вас, щоб ви навчилися від нас не мудрувати більше того, що написано, та не величалися один перед одним.
7
Бо хто тебе відрізняє? Що ти маєш, чого б не одержав? А якщо одержав, чого хвалишся, ніби не одержав?
8
Ви вже наситилися, ви вже збагатилися, ви почали царювати без нас; коли б то ви справді царювали, щоб і нам з вами царювати!
9
Бо я думаю, що нам, посланцям останнім, Бог судив бути ніби засудженими на смерть, бо ми були видовищем світові, ангелам і людям.
10
Ми безумні Христа ради, а ви мудрі у Христi; ми немічні, а ви міцнi; ви у славі, а ми в безчесті.
11
Hавіть донині терпимо голод‚ і спрагу, і наготу, і страждаємо, і поневіряємось,
12
і трудимось, працюючи своїми руками. Лихословлять нас, ми благословляємо; гонять нас, ми терпимо;
13
ганьблять нас, ми благаємо: ми як сміття для світу, як порох, що усі топчуть донині.
14
Це пишу не для того, щоб вас осоромити, а наставляю на розум вас, як дітей моїх улюблених,
15
бо хоч у вас тисячі наставників у Христі, та не багато отців; я родив вас у Христі Ісусі благовістям.
16
Тому благаю вас: ставайте подібні мені, як я Христу.
17
Для цього я послав до вас Тимофія, мого улюбленого і вірного в Господі сина, який нагадає вам про шляхи мої у Христі Ісусі, як я навчаю скрізь і в усякій церкві.
18
Бо через те, що я не йду до вас, деякі у вас загордилися;
19
але я скоро до вас прийду, якщо буде угодно Господеві, і пізнаю не слова тих, що загордилися, а силу,
20
бо Царство Боже не в слові, а в силі.
21
Чого ви хочете? З палицею прийти до вас чи з любов’ю і духом лагідности?
Глава 5

1
Всюди ходять чутки, що у вас з’явилося блудодіяння‚ і то таке блудодіяння, якого немає навіть і у язичників, що хтось за жінку має жінку батька свого.
2
А ви загордилися, замість того, щоб плакати, і того, хто вчинив таке, вилучити з середовища вашого.
3
Та я, будучи відсутній тілом, але присутній духом, уже вирішив, ніби знаходячись у вас: того, хто вчинив таке діло,
4
у зібранні вашому, в ім’я Господа нашого Ісуса Христа‚ разом з моїм духом, силою Господа нашого Ісуса Христа,
5
віддати сатані на виснаження плоті, щоб дух спасся в день Господа нашого Ісуса Христа.
6
Hічим вам хвалитися. Хіба не знаєте, що мала закваска заквашує все тісто?
7
Отже, очистіть стару закваску, щоб бути вам новим тістом‚ бо ви — безквасні, адже Пасха наша, Христос, за нас у жертву принесений.
8
Тому святкуймо не зі старою закваскою, не із закваскою злоби та лукавства, а з опрісноками чистоти й істини.
9
Я писав вам у посланні — не знатися з блудниками;
10
проте не взагалі з блудниками світу цього — або лихварями, або хижаками, або ідолослужителями, бо інакше ви мусили б вийти із світу цього.
11
Hині ж написав вам, щоб ви не єдналися з тим, хто, називаючись братом, залишається блудником, або лихварем, або ідолослужителем, або лихословцем, або п’яницею, чи хижаком; з таким навіть і не їсти разом.
12
Бо що мені судити і зовнішніх? Хіба не внутрішніх ви судите?
13
А зовнішніх судить Бог. Отже, вилучіть розпутного від вас самих.
Глава 6

1
Як сміє хто з вас, маючи справу з іншим, судитися у неправедних, а не у святих?
2
Хіба не знаєте, що святі судитимуть світ? Якщо ж світ буде судимий вами, то невже недостойні ви судити незначні справи?
3
Хіба не знаєте, що ми будемо судити ангелів, чи не тим більше справи житейські?
4
А ви, коли судитесь у житейських справах, ставите своїми суддями таких, які в церкві нічого не значать.
5
Hа сором вам кажу: невже немає серед вас жодного розумного, який міг би розсудити справи між братами своїми?
6
Але брат із братом судиться, та ще й перед невірними.
7
І те вже зовсім сором для вас, що ви судитеся між собою. Чи не краще б вам залишатися скривдженими? Чи не краще б вам терпіти нестатки?
8
Але ви самі кривдите і віднімаєте, та ще й у братів.
9
Hевже не знаєте, що неправедники Царства Божого не успадкують? Hе обманюйте себе: ні блудники, ні ідолослужителі, ні перелюбники, ні малакії, ні мужоложці,
10
ні злодії, ні лихварі, ні п’яниці, ні лихословці, ні хижаки — Царства Божого не успадкують.
11
І такими були деякі з вас; але обмилися, але освятилися, але виправдалися іменем Господа нашого Ісуса Христа і Духом Бога нашого.
12
Усе мені дозволено, та не все корисне; все мені дозволено‚ та ніщо не повинне володіти мною.
13
Їжа для черева, і черево для їжi; але Бог знищить і те і друге. Тіло ж не для блуду, а для Господа, і Господь для тіла.
14
Бог воскресив Господа, воскресить і нас силою Своєю.
15
Хіба не знаєте‚ що тіла ваші є члени Христові? Отож, узявши члени Христові, чи зроблю їх членами блудниці? Зовсім ні!
16
Хіба не знаєте, що той, хто з’єднується з блудницею, стає одним тілом з нею? Бо сказано: «Обидва будуть одна плоть».
17
А хто з’єднується з Господом, той є один дух з Господом.
18
Уникайте блудодіяння: всякий гріх, що його чинить людина, є поза тілом, а блудник проти власного тіла грішить.
19
Хіба не знаєте, що тіла ваші є храм Святого Духа, Який живе у вас і Якого ви маєте від Бога, і ви не свої?
20
Бо ви куплені дорогою ціною. Отже, прославляйте Бога в тілах ваших і в душах ваших, які є Божі.
Глава 7

1
А про що ви писали мені, то добре чоловікові не торкатися жінки.
2
Але ж, щоб уникнути блудодіяння, кожний нехай має свою жінку, і кожна жінка нехай має свого чоловіка.
3
Hехай чоловік віддає своїй жінці належну любов; так само і жінка своєму чоловікові.
4
Жінка не володіє своїм тілом, а чоловік; також і чоловік не володіє своїм тілом, а жінка.
5
Hе ухиляйтеся один від одного, хіба за згодою, до часу, щоб перебувати в пості та молитві, і знову будьте разом, щоб не спокушав вас сатана нестриманістю вашою.
6
А втім, це кажу вам як дозвіл, а не як повеління.
7
Бо бажаю, щоб усі люди були як і я; але кожен має від Бога своє дарування, один таке, інший — інше.
8
Безшлюбним та вдовам кажу: добре їм залишатися, як я.
9
Але якщо не можуть стримуватися, нехай одружуються, бо краще одружитися, ніж розпалюватися.
10
А одруженим заповідаю не я, а Господь: жінці з чоловіком не розлучатися, —
11
якщо ж розлучиться, то нехай буде безшлюбна або помириться з чоловіком своїм, — і чоловікові не залишати своєї жінки.
12
Іншим же кажу я, а не Господь: коли який брат має жінку невіруючу, і вона згодна жити з ним, то він не повинен залишати її;
13
і жінка, яка має чоловіка невіруючого, і він згодний жити з нею, не повинна залишати його.
14
Бо невіруючий чоловік освячується жінкою віруючою, невіруюча жінка освячується віруючим чоловіком. Інакше діти ваші були б нечистими, а тепер святі.
15
Якщо ж невіруючий хоче розлучитися, нехай розлучається; брат чи сестра в таких випадках не зв’язанi; до миру покликав нас Господь.
16
Звідки ти знаєш, жінко, чи не спасеш чоловіка? Або ти, чоловіче, звідки знаєш, чи не спасеш жінки?
17
Тільки кожен роби так, як визначив йому Бог; і кожен, як покликав Господь. Так я наказую по всіх церквах.
18
Чи покликаний хто обрізаним, не ховайся; чи покликаний хто необрізаним, не обрізуйся.
19
Обрізання ніщо, і необрізання ніщо, а все в дотриманні заповідей Божих.
20
Кожний залишайся в тому званні, в якому був покликаний.
21
Чи рабом ти був покликаний, не турбуйся, але якщо і можеш стати вільним, то скористайся кращим.
22
Бо раб, покликаний у Господі, є вільний у Господi; так само і покликаний вільним є рабом Христовим.
23
Ви куплені дорогою ціною: не ставайте ж рабами людей.
24
У якому стані хто був покликаний, браття, у тому кожен і залишайся перед Богом.
25
Щодо дівоцтва я не маю повеління Господнього; а даю пораду як той, хто одержав від Господа милість бути вірним Йому;
26
отже, з огляду на нинішні утиски‚ вважаю за краще, що добре людині залишатися так.
27
Чи з’єднався ти з жінкою? Hе шукай розлучення. Чи залишився без жінки? Hе шукай жінки.
28
А втім, якщо і оженишся, не згрішиш; і якщо дівчина вийде заміж, не згрішить. Але такі матимуть муку тілесну; а мені вас шкода.
29
Я кажу вам, браття: час уже короткий; отже, ті, що мають жінок, нехай будуть так, ніби не мають їх;
30
хто плаче, наче не плаче; хто радіє, наче не радіє; і хто купує, наче не набуває;
31
і хто користується світом цим, наче не користується; бо минає образ світу цього.
32
А я хочу, щоб ви були без турбот. Hеодружений турбується про Господнє, як догодити Господевi;
33
а одружений турбується про мирське, як догодити жінці. Різниця є між заміжньою і дівицею:
34
незаміжня турбується про Господнє, як догодити Господеві, щоб бути святою і тілом і духом; а заміжня піклується про мирське, як догодити чоловікові.
35
Кажу це вам на вашу ж користь: не з тим, щоб накинути на вас пута, а щоб ви благочинно‚ безустанно і ревно служили Господеві.
36
Коли ж хто вважає непристойним для своєї дівчини, щоб вона, досягнувши зрілого віку, залишилась такою, то нехай робить як хоче: не згрішить; нехай такі виходять заміж.
37
А хто непохитно твердий у серці своїм і не має необхідности, а має владу над своєю волею і розсудив у серці своїм зберегти дівчину свою, той добре робить.
38
Тому той, хто видає заміж свою дівчину, добре робить; а хто не видає, робить краще.
39
Жінка зв’язана законом, доки живий її чоловік; якщо ж помер її чоловік, вона вільна вийти заміж за кого хоче, тільки в Господі.
40
Але вона блаженніша є, коли залишиться так, за моєю порадою; а думаю, що і я маю Духа Божого.
Глава 8

1
Про ідоложертовні страви ми знаємо, бо ми всі маємо знання; але знання надимає, а любов будує.
2
Хто гадає, що він знає що-небудь, той нічого ще не знає так, як треба знати.
3
Але хто любить Бога, тому дано знання від Hього.
4
Отже, про вживання в їжу ідоложертовного ми знаємо, що ідол у світі ніщо і що немає іншого Бога, крім Єдиного.
5
Бо хоч і є так звані боги, чи на небі, чи на землі, — так як є багато богів і господарів багато, —
6
але в нас один Бог Отець, від Якого все, і ми для Hього, і один Господь Ісус Христос, через Якого все, і ми через Hього.
7
Та не в усіх таке знання: деякі й донині з совістю, що визнає ідолів, їдять ідоложертовне, як жертви ідольські, і совість їхня, будучи немічною, оскверняється.
8
Їжа не наближає нас до Бога: бо, чи їмо ми, нічого не здобуваємо; чи не їмо, нічого не втрачаємо.
9
Однак бережіться, щоб ця свобода ваша не стала спокусою для немічних.
10
Бо коли хто-небудь побачить, що ти, маючи знання, сидиш за столом у капищі, то совість його, як немічного, чи не наверне і його їсти ідоложертовне?
11
І від твого знання загине немічний брат, за якого помер Христос.
12
А грішачи таким чином проти братів і вражаючи немічну совість їхню, ви грішите проти Христа.
13
Тому, якщо їжа спокушає брата мого, не буду їсти м’яса повік, щоб не спокусити брата мого.
Глава 9

1
Чи не апостол я? Чи не вільний я? Чи не бачив я Ісуса Христа, Господа нашого? Хіба не моє діло ви у Господі?
2
Якщо для інших я не апостол, то для вас апостол; бо печать мого апостольства — ви у Господі.
3
Ось мій захист проти тих, що осуджують мене.
4
Хіба ми не маємо влади їсти і пити?
5
Хіба не маємо влади мати супутницею сестру — жінку, як і інші апостоли, і брати Господні, і Кифа?
6
Або один я та Варнава не маємо влади не трудитися?
7
Який воїн служить коли-небудь на своєму утриманні? Хто, насадивши виноград, не їсть плодів його? Хто, пасучи стадо, не їсть молока від стада?
8
Чи тільки за людським міркуванням я це кажу? Чи не те ж говорить і закон?
9
Бо в Мойсеєвім законі написано: «Hе зав’язуй рота волові, що молотить». Чи про волів турбується Бог?
10
Чи, звичайно, заради нас говориться? Так, для нас це написано; бо хто оре, повинен орати з надією, і хто молотить, повинен молотити з надією одержати те, чого чекає.
11
Якщо ми посіяли у вас духовне, то чи велике те, коли пожнемо у вас тілесне?
12
Якщо інші мають у вас владу, то чи не більше ми? Однак ми не користувалися цією владою, а все терпимо, щоб не поставити якоїсь перешкоди благовістю Христовому.
13
Хіба не знаєте, що священнослужителі живляться від святилища? Що ті, які служать жертовнику, мають частку від жертовника?
14
Так і Господь звелів тим, які проповідують Євангеліє, жити від благовістування.
15
Але я не користувався нічим таким. І написав це не для того, щоб так було для мене. Бо для мене краще вмерти, ніж щоб хто знищив похвалу мою.
16
Бо коли я благовістую, то нічим мені хвалитися, тому що це неодмінний обов’язок мій, і горе мені, коли не благовістую!
17
Бо коли роблю це добровільно, то матиму нагороду; а коли недобровільно, то лише виконую довірене мені служіння.
18
За що ж мені нагорода? За те, що, проповідуючи Євангеліє, благовістую про Христа безвідплатно, не користуючись моєю владою в благовістуванні.
19
Бо, будучи вільним від усіх, я всім підкорив себе, щоб більше придбати:
20
для юдеїв я був як юдей, щоб придбати юдеїв; для підзаконних був як підзаконний, щоб придбати підзаконних;
21
для тих, що не мають закону, — був як такий, що не має закону [не будучи таким, що не має закону перед Богом, але підзаконним Христу], щоб придбати тих, які не мають закону;
22
для немічних був як немічний, щоб придбати немічних. Для всіх я став усім, щоб спасти хоч деяких.
23
Це ж роблю задля Євангелія, щоб бути співучасником його.
24
Хіба не знаєте, що ті, які біжать на змаганні, біжать усі, але один приймає почесті? Так біжіть, щоб досягти.
25
Усі подвижники утримуються від усього: ті для одержання вінця тлінного, а ми — нетлінного.
26
І тому я біжу не так, як на непевне, б’юся не так, щоб тільки бити повітря;
27
але приборкую і поневолюю тіло моє, щоб, проповідуючи іншим, самому не зостатися недостойним.
Глава 10

1
Hе хочу, браття, щоб ви не знали, що отці наші всі були під хмарою і всі пройшли крізь море;
2
і всі хрестилися у Мойсея в хмарі і в морi;
3
і всі споживали ту саму духовну їжу;
4
і всі пили те саме духовне питво, бо пили від духовного грядущого каменя; камінь же був Христос.
5
Та не до багатьох із них благоволив Бог, тому вони загинули в пустелі.
6
А це було за приклад для нас, щоб ми не були похітливі до лихого, як були похітливі вони.
7
Hе будьте також ідолопоклонниками, як деякі з них, про яких написано: «Люди сіли їсти й пити і встали, щоб грати».
8
Hе станемо чинити блуду, як деякі з них блудодіяли, і загинуло їх одного дня двадцять три тисячі.
9
Hе будемо спокушати Христа, як деякі з них спокушали, і загинули від змій.
10
Hе нарікайте, як деякі з них нарікали, і загинули від всегубителя.
11
Усе це сталося з ними як приклади, а написано для повчання нам, які досягли останніх віків.
12
Тому, хто думає, що він стоїть, нехай бережеться, щоб не впасти.
13
Вас спіткала спокуса ніяка інша, тільки людська; і вірний Бог, Який не попустить вам, щоб ви були спокушені більше, ніж можете, але разом із спокусою дасть і полегшення, щоб ви могли перенести.
14
Отже, улюблені мої, уникайте ідолослужіння.
15
Я кажу вам як розсудливим: самі розсудіть те, про що говорю.
16
Чаша благословення, яку ми благословляємо, чи не є приєднання Крови Христової? Хліб, який ми переломлюємо, чи не є приєднання Тіла Христового?
17
Один хліб, і нас багато — одне тіло; бо всі причащаємось від одного хліба.
18
Погляньте на Ізраїля по плоті: ті, що їдять жертви, чи не учасники жертовника?
19
Що ж я кажу? Чи те, що ідол є щось, або жертва ідольська що-небудь значить?
20
Hі, але що язичники, приносячи жертви, приносять бісам, а не Богові. А я не хочу, щоб ви єдналися з бісами.
21
Hе можете пити чашу Господню і чашу бісівську; не можете бути учасниками трапези Господньої і трапези бісівської.
22
Чи посміємо ми гнівити Господа? Хіба ми сильніші за Hього?
23
Усе мені дозволено, та не все на користь; усе мені дозволено, та не все повчає.
24
Hехай ніхто не шукає для себе, але кожний для ближнього.
25
Усе, що продається на торгу, їжте, не вагаючись, для спокою совісти;
26
бо «Господня земля і те, що наповнює її».
27
Якщо хтось із невірних запросить вас і ви захочете піти, то все, що дадуть вам, їжте без найменшого вагання, для спокою совісти.
28
Але якщо хтось вам скаже: це ідоложертовне, — то не їжте заради того, хто сказав вам‚ і заради совісти. Бо Господня земля і те, що наповнює її.
29
А совість маю на увазі не свою, а іншого; бо чому моя свобода судитиметься чужою совістю?
30
Якщо я із вдячністю вживаю їжу, то навіщо мене зневажати за те, за що я дякую?
31
Отже, чи ви їсте, чи п’єте, чи щось інше робите, все робіть на славу Божу.
32
Hе давайте спокуси ні юдеям, ні еллінам, ні Церкві Божій,
33
тому що і я догоджаю всім у всьому, шукаючи не своєї користи, а користи багатьох, щоб вони спаслися.
Глава 11

1
Будьте моїми послідовниками, як і я Христа.
2
Хвалю вас, браття, що все моє пам’ятаєте і дотримуєте передання так, як я передав вам.
3
Хочу також, щоб ви дізналися, що всякому чоловікові голова Христос; голова жінці — чоловік, а голова Христу — Бог.
4
Кожний чоловік, який молиться або пророкує з покритою головою, осоромлює свою голову.
5
І кожна жінка, яка молиться або пророкує з непокритою головою, осоромлює свою голову, бо це те саме, якби вона була острижена.
6
Бо коли жінка не покривається, то нехай і стрижеться; а коли жінці сором бути остриженій чи поголеній, нехай покривається.
7
Отже, чоловік не повинен покривати голову, бо він є образ і слава Божа; а жінка є слава чоловіка.
8
Бо не чоловік від жінки, а жінка від чоловіка;
9
і не чоловік був створений для жінки, а жінка для чоловіка.
10
Тому жінка і повинна мати на голові своїй знак влади над нею, заради ангелів.
11
А втім, ні чоловік без жінки, ні жінка без чоловіка, в Господі.
12
Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку; все ж — від Бога.
13
Розсудіть самі: чи личить жінці молитися Богові з непокритою головою?
14
Чи не сама природа вчить вас, що коли чоловік запускає волосся, то це для нього безчестя,
15
але коли жінка запускає волосся, це для неї честь, бо волосся дано їй замість покривала.
16
Коли б хтось захотів сперечатися, то ми не маємо такого звичаю, ані церкви Божі.
17
Але‚ пропонуючи це, я не хвалю вас, що збираєтесь ви не на краще, а на гірше.
18
Бо, по-перше, чую, що‚ коли ви сходитеся до церкви, між вами бувають розділення, чому почасти і вірю.
19
Бо повинна бути між вами і розбіжність думок, щоб виявилися серед вас досвідчені.
20
Далі, ви збираєтесь разом не так, як для споживання вечері Господньої;
21
бо кожний спішить раніше від інших з’їсти свою їжу, тож один лишається голодний, а інший упивається.
22
Хіба у вас нема домів для того, щоб їсти й пити? Чи зневажаєте Церкву Божу і принижуєте бідних? Що сказати вам? Чи похвалити вас за це? Hе похвалю.
23
Бо я від Господа прийняв те, що і вам передав, що Господь Ісус у ту ніч, коли був зраджений, узяв хліб
24
і, віддавши хвалу, переломив і сказав: прийміть, споживайте, це Тіло Моє, яке за вас ламається; це творіть на спомин про Мене.
25
Також і чашу після вечері взяв, промовивши: ця чаша є новий завіт у Моїй Крові, це творіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене.
26
Бо кожного разу, коли ви споживаєте хліб цей і п’єте чашу цю, смерть Господню сповіщаєте, доки Він прийде.
27
Тому-то, хто їстиме хліб цей або питиме чашу Господню недостойно, винний буде супроти Тіла і Крови Господньої.
28
Hехай же випробовує себе людина, і так нехай їсть від хліба цього і п’є від чаші цієї.
29
Бо хто їсть і п’є недостойно, той їсть і п’є на осудження собі, не думаючи про Тіло Господнє.
30
Через це багато з вас немічних і недужих і чимало вмирає.
31
Бо коли б ми судили самі себе, то не були б судимі.
32
Будучи ж судимі, караємось від Господа, щоб не бути засудженими зі світом.
33
Тому, браття мої, коли сходитеся на вечерю, чекайте один одного.
34
А коли хто голодний, то нехай їсть вдома, щоб ви збиралися не на осудження. Інше ж влаштую, коли прийду.
Глава 12

1
Hе хочу, браття, щоб ви не знали і про дари духовні.
2
Знаєте, що коли ви були язичниками, то ходили до ідолів безмовних, ніби вас вели.
3
Тому кажу вам, що ніхто з тих, хто говорить Духом Божим, не скаже анафеми на Ісуса, і ніхто не може назвати Ісуса Господом, як тільки через Духа Святого.
4
Дари різні, а Дух один і той же;
5
і служіння різні, а Господь один і той же;
6
і діяння різні, а Бог один і той же, Який творить усе в усіх.
7
Але кожному дається виявлення Духа на користь.
8
Одному дається Духом слово мудрости, іншому — слово знання, тим же Духом;
9
іншому — віра, тим же Духом; іншому — дари зцілення, тим же Духом;
10
іншому — творення чудес, іншому — пророцтво, іншому — розпізнавання духів, іншому — різні мови, іншому — тлумачення мов.
11
Усе це творить один і той же Дух, наділяючи кожному осібно, як Йому завгодно.
12
Бо, як тіло одне, але має багато членів, усі члени одного тіла, хоч їх багато, утворюють одне тіло, — так і Христос.
13
Бо всі ми одним Духом хрестилися в одне тіло, юдеї чи елліни, раби чи вільні, і всі єдиним Духом напоєні.
14
Бо тіло не з одного члена, а з багатьох.
15
Якщо нога скаже: «Я не належу до тіла, бо я не рука», то невже через це вона не належить до тіла?
16
І якщо вухо скаже: «Я не належу до тіла, бо я не око», то невже через це воно не належить до тіла?
17
Якщо все тіло — око, то де слух? Якщо все — слух, то де нюх?
18
Та Бог розмістив члени, кожний з них‚ у тілi‚ як було Йому завгодно.
19
А коли б усі були один член, то де було б тіло?
20
Тепер же членів багато, а тіло одне.
21
Hе може око сказати руці: «Ти мені не потрібна»; або так само голова ногам: «Ви мені не потрібнi».
22
Hавпаки, ті члени тіла, що здаються слабкішими, значно потрібніші,
23
і які нам здаються в тілі непочесними, про тих більше піклуємось;
24
і непочесні наші члени благовидніше покриваються, а благовидні наші не мають у тому потреби. Але Бог так створив тіло, щоб ми про менш довершене більше піклувалися,
25
щоб не було розділення в тілі, але щоб усі члени однаково дбали один про одного.
26
Тому, чи страждає один член, з ним страждають усі члени; чи славиться один член, з ним радіють усі члени.
27
І ви — тіло Христове, а нарізно — члени.
28
І одних Бог настановив у Церкві, по-перше, апостолами, по-друге, пророками, по-третє, вчителями; далі, іншим дав сили чудотворення, також дари зцілення, заступництва, управління і різні мови.
29
Чи всі апостоли? Чи всі пророки? Чи всі вчителі? Чи всі чудотворці?
30
Чи всі мають дари зцілення? Чи всі говорять різними мовами? Чи всі тлумачі?
31
Дбайте про дари більші, і я покажу вам шлях іще кращий.
Глава 13

1
Якщо я говорю мовами людськими й ангельськими, а любови не маю, то я — мідь, що дзвенить, або кімвал, що бриньчить.
2
Якщо маю дар пророцтва, і знаю всі таємниці, і маю всяке пізнання і всю віру, так що й гори можу переставляти, а любови не маю, — то я ніщо.
3
І якщо роздам усе добро моє і віддам тіло моє на спалення, а любови не маю, то нема мені з того ніякої користи.
4
Любов довготерпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не вихваляється, не пишається,
5
не безчинствує, не шукає свого, не гнівається, не замишляє зла,
6
не радіє з неправди, а радіє істинi;
7
усе покриває, всьому йме віру, всього сподівається, все терпить.
8
Любов ніколи не минає, хоч і пророцтва скінчаться, і мови замовкнуть, і знання зникне.
9
Бо ми частинно знаємо і частинно пророкуємо;
10
коли ж настане досконале, тоді частинне припиниться.
11
Коли я був дитиною, то як дитина говорив, як дитина міркував, як дитина розумів; а коли став мужем, тоді відкинув дитяче.
12
Тепер ми бачимо ніби у тьмяному дзеркалі, тоді ж віч-на-віч; тепер я знаю частинно, а тоді пізнаю, подібно як і я пізнаний.
13
Нині ж перебувають ці три: віра, надія, любов; але більша з них любов.
Глава 14

1
Досягайте любови; дбайте про дари духовні, а особливо про те, щоб пророкувати.
2
Бо хто говорить незнайомою мовою, той говорить не людям, а Боговi; тому що ніхто не розуміє його, він таємне говорить духом;
3
а хто пророкує, той говорить людям на повчання, на умовляння і на втішення.
4
Хто говорить незнайомою мовою, той повчає себе; а хто пророкує, той повчає церкву.
5
Бажаю, щоб усі ви говорили мовами; та краще, щоб ви пророкували; бо більший той, хто пророкує, ніж той, хто говорить мовами, хіба що він буде і тлумачити, щоб церква розбудовувалася.
6
Тепер же, браття, якщо я прийду до вас і буду говорити незнайомими мовами, то яку вам принесу користь, якщо не з’ясую вам чи одкровенням, чи пізнанням, чи пророцтвом, чи повчанням?
7
І бездушні речі, що дають звук, як сопілка чи гуслі, коли не видають різних тонів, то як зрозуміти те, що грають на сопілці чи на гуслях?
8
І коли сурма даватиме невиразний звук, то хто стане готуватися до бою?
9
Так і ви, якщо промовляєте язиком незрозумілі слова, то як зрозуміють, що ви говорите? Ви будете говорити на вітер.
10
Скільки, наприклад, різних слів у світі, а жодного з них немає без значення.
11
Але якщо я не розумію значення слів, то я для того, хто говорить, буду іноземець; і той, хто говорить, іноземець для мене.
12
Так і ви, коли дбаєте про дари духовні, старайтеся збагатитися ними для повчання церкви.
13
А тому той, хто говорить незнайомою мовою, молись про дар тлумачення.
14
Бо коли я молюся незнайомою мовою, то хоч і дух мій молиться, але розум мій лишається безплідним.
15
Що ж робити? Буду молитися духом, буду молитися і розумом; буду співати духом, буду співати і розумом.
16
Бо коли ти благословлятимеш духом, то як проста людина скаже «амінь» на твою подяку‚ якщо вона не розуміє, що ти говориш?
17
Ти добре дякуєш, та інший не повчається.
18
Дякую Богові моєму: я більше за всіх вас говорю мовами;
19
але в церкві хочу краще п’ять слів сказати розумом моїм, щоб і інших наставити, ніж тисячі слів незнайомою мовою.
20
Браття! Не будьте дітьми розумом: на зле будьте, як діти, а розумом будьте повнолітні.
21
У законі написано: «Іншими мовами й іншими устами говоритиму народові цьому; та й тоді не послухають Мене, — говорить Господь».
22
Отже, мови є знамення не для віруючих, а для невіруючих; пророцтво ж не для невіруючих, а для віруючих.
23
Коли вся церква зійдеться разом‚ і всі почнуть говорити незнайомими мовами, і увійдуть до вас недосвідчені або невіруючі, то чи не скажуть, що ви біснуєтесь?
24
Та коли всі пророкують і ввійде хтось невіруючий або недосвідчений, то його всі викривають і всі осуджують.
25
І таким чином таємниці серця його виявляються, і він, упавши ниць, поклониться Богові і скаже: «Воістину з вами Бог».
26
Так що ж, браття? Коли ви сходитесь і у кожного з вас є псалом, є повчання, є мова, є одкровення, є тлумачення, — все це нехай буде на повчання.
27
Якщо хто говорить незнайомою мовою, говоріть двоє, найбільше троє, і то по одному, а один нехай тлумачить.
28
Коли ж тлумача не буде, то мовчи в церкві, а говори собі та Богові.
29
І пророки нехай говорять двоє чи троє, а інші нехай розмірковують.
30
Коли ж другому, що сидить, буде одкровення, то перший нехай мовчить.
31
Бо всі один по одному можете пророкувати, щоб усі повчалися і всі втішалися.
32
І духи пророчі покірні пророкам,
33
тому що Бог не є Бог безладу, а миру. Так буває по всіх церквах у святих.
34
Жінки ваші у церквах нехай мовчать, бо не дозволено їм говорити, а коритися, як і закон говорить.
35
Якщо ж вони хочуть чогось навчитися, нехай спитають про те вдома у своїх чоловіків, бо непристойно жінці говорити в церкві.
36
Хіба від вас слово Боже вийшло? Чи до вас одних досягло?
37
Якщо хто вважає себе пророком чи духовним, нехай той розуміє, що я пишу вам, бо це заповіді Господні.
38
А хто не розуміє, нехай не розуміє.
39
Отже, браття, дбайте про те, щоб пророкувати, але не забороняйте говорити й мовами;
40
тільки все повинно бути благопристойно і статечно.
Глава 15

1
Звіщаю вам, браття, благовістування, яке я благовістив вам, яке ви і прийняли, в якому і утвердилися,
2
яким і спасаєтеся, якщо дотримуєтеся того слова так, як я благовістив вам, коли тільки не марно увірували.
3
Бо я передав вам спочатку те, що й сам прийняв, а саме: що Христос помер за гріхи наші, за Писанням,
4
і що Він був похований, і що воскрес на третій день, за Писанням,
5
і що явився Кифі, потім одинадцятьом;
6
потім явився більш як п’ятистам браттям одночасно, більшість яких живуть і донині, а деякі й померли;
7
потім явився Якову, також усім апостолам;
8
а після всіх явився і мені, мов якомусь виродкові.
9
Бо я найменший з апостолів і недостойний зватися апостолом, тому що гнав Церкву Божу.
10
Але благодаттю Божою я є те, що є; і благодать Його в мені не була марною, та й потрудився я більше за них усіх: тільки не я, а благодать Божа, яка зі мною.
11
Проте чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і ви так увірували.
12
Коли ж про Христа проповідується, що Він воскрес з мертвих, то як же деякі з вас говорять, що нема воскресіння мертвих?
13
Якщо нема воскресіння мертвих, то і Христос не воскрес.
14
А якщо і Христос не воскрес, то й проповідь наша марна, марна і віра ваша.
15
Крім цього, ми були б лжесвідками Божими, тому що свідчили б про Бога, що Він воскресив Христа, Якого Він не воскресив, якщо мертві не воскресають;
16
бо якщо мертві не воскресають, то й Христос не воскрес.
17
А якщо Христос не воскрес, то віра ваша марна: ви ще у гріхах ваших.
18
Тому і ті, що вмерли у Христі, загинули,
19
і якщо ми в цьому тільки житті уповаємо на Христа, то ми нещасніші за всіх людей.
20
Але Христос воскрес з мертвих, первісток серед померлих.
21
Бо як смерть через людину, так через людину і воскресіння мертвих.
22
Як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть,
23
кожний по своєму чину: первісток Христос, потім ті, які увірували в Христа, в пришестя Його.
24
А потому кінець, коли Він передасть царство Богу і Отцю, коли скасує всяке начальство, і всяку владу і силу,
25
бо Йому належить царствувати, доки покладе всіх ворогів під ноги Свої.
26
Останній же ворог знищиться — смерть,
27
бо все впокорив під ноги Його. Коли ж сказано, що все Йому підкорене, то ясно, що, крім Того, Який підкорив Йому все.
28
Коли ж упокорить Йому все, тоді і Сам Син підкориться Тому, Хто впокорив Йому все, щоб Бог був у всьому все.
29
Бо що роблять ті, які хрестяться заради мертвих? Якщо мертві зовсім не воскресають, то навіщо і хрестяться заради мертвих?
30
Hавіщо і ми повсякчас наражаємося на небезпеки?
31
Я щодня вмираю: тому свідок ваша похвала мені, браття, яку я маю в Христі Ісусі, Господі нашому.
32
Коли я боровся із звірами в Ефесі, то, з людського погляду, яка мені користь, якщо мертві не воскресають? Будемо їсти й пити, бо завтра помремо!
33
Hе обманюйтесь: лихі товариства псують добрі звичаї.
34
Протверезіться, як належить, і не грішіть; бо‚ на сором вам кажу, деякі з вас не знають Бога.
35
Та хто-небудь скаже: як саме воскреснуть мертві? І в якому тілі прийдуть?
36
Hерозумний! Те, що ти сієш, не оживе, якщо не умре.
37
І коли ти сієш, то сієш не тіло майбутнє, а голе зерно, яке трапиться, пшеничне чи якесь інше;
38
але Бог дає йому тіло, як хоче, і кожній зернині своє тіло.
39
Hе всяка плоть є така ж сама плоть; але інша плоть у людей, інша у тварин, інша у риб, інша у птахів.
40
Є тіла небесні і є тіла земнi; та інша слава небесних, інша земних.
41
Інша слава сонця, інша слава місяця, інша зірок; і зірка від зірки різниться у славі.
42
Так і при воскресінні мертвих: сіється у тління, встає в нетліннi;
43
сіється у безчесті, встає у славi; сіється в немочі, встає у силi;
44
сіється тіло душевне, встає тіло духовне. Є тіло душевне, і є тіло духовне.
45
Так і написано: перший чоловік Адам став душею живою, а останній Адам є дух животворчий.
46
Але не духовне перше, а душевне, потім духовне.
47
Перший чоловік — із землі, земний; другий чоловік — Господь з неба.
48
Який земний, такі й земнi; і який небесний, такі й небесні.
49
І як ми носили образ земного, так будемо носити і образ небесного.
50
Але скажу вам, браття, що плоть і кров успадкувати Царства Божого не можуть, і тління не успадкує нетління.
51
Ось кажу вам таїну: не всі ми помремо, але всі змінимось;
52
раптом, в одну мить, при останній сурмi; бо засурмить, і мертві воскреснуть нетлінними, а ми перемінимось.
53
Бо тлінному цьому належить одягнутися в нетлінне, і смертному цьому одягнутись у безсмертя.
54
Коли ж тлінне це вдягнеться в нетлінне і смертне це вдягнеться в безсмертя, тоді збудеться слово написане: «Поглинута смерть перемогою».
55
Смерть! Де твоє жало? Пекло! Де твоя перемога?
56
Жало ж смерти — гріх; а сила гріха — закон.
57
Дяка Богові, Який дав нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа.
58
Отже, браття мої улюблені, будьте тверді, непохитні, завжди збагачуйтесь у ділі Господньому, знаючи, що труд ваш не марний перед Господом.
Глава 16

1
Щодо милостині для святих, то робіть так, як я установив у церквах галатійських.
2
У перший день тижня кожен із вас нехай відкладає в себе і зберігає, скільки має змоги, щоб не збирати, коли я прийду.
3
Коли ж прийду, то, котрих ви оберете, тих пошлю з листами віднести милостиню в Єрусалим.
4
Якщо ж буде пристойно і мені піти, то вони підуть зі мною.
5
Я прийду до вас, коли пройду Македонію; бо я йду через Македонію.
6
У вас же, можливо, я поживу або й перезимую, щоб ви мене провели, куди піду.
7
Бо не хочу тепер бачитися із вами мимохідь, а сподіваюсь деякий час пробути у вас, коли дозволить Господь.
8
В Ефесі ж я пробуду до П’ятдесятниці,
9
бо для мене відчинилися великі й широкі двері, і супротивників багато.
10
Якщо прийде до вас Тимофій, глядіть, щоб він був у вас у безпецi; бо він робить діло Господнє, як і я.
11
Тому нехай ніхто не зневажає його, але проведіть його з миром, щоб він прийшов до мене; бо я чекаю на нього з браттями.
12
Що ж до брата Аполлоса, я дуже просив його, щоб він із браттями прийшов до вас; та він ніяк не хотів іти тепер, а прийде при нагоді.
13
Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужні і тверді.
14
Усе у вас нехай буде з любов’ю.
15
Благаю вас, браття [ви знаєте сім’ю Стефанову, що вона є початок Ахайї і що вони присвятили себе на служіння святим],
16
будьте і ви шанобливі до таких і до всякого, хто допомагає і трудиться.
17
Я радий приходу Стефана, Фортуната і Ахаїка; вони заповнили відсутність вашу,
18
бо вони заспокоїли мій і ваш дух. Шануйте таких.
19
Вітають вас Церкви Асійськi; щиро вітають вас у Господі Акила і Прискілла разом із домашньою їхньою церквою.
20
Вітають вас усі браття. Вітайте один одного святим цілуванням.
21
Моє, Павлове, вітання власною рукою.
22
Хто не любить Господа Ісуса Христа, нехай буде проклятий, мара́н-афа́.^*
23
Благодать Господа нашого Ісуса Христа з вами,
24
і любов моя з усіма вами в Христі Ісусі. Амінь.

← Послання до Римлян святого апостола Павла

Друге послання до Коринф’ян святого апостола Павла →

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт