|
Друге послання до Коринф’ян святого апостола Павла
|
Друге послання до Коринф’ян святого апостола Павла
|
|
Глава 1
|
Глава 1
|
|
1
|
|
| Павло, з волі Божої апостол Ісуса Христа, і Тимофій брат, церкві Божій, що в Коринфі, з усіма святими по всій Ахайї: | |
|
2
|
|
| благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа. | |
|
3
|
|
| Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя і Бог усякої втіхи, | |
|
4
|
|
| Який втішає у всякій скорботі нашій, щоб і ми могли втішати тих‚ хто перебуває у всякій скорботi‚ тією втіхою, якою Бог утішає нас самих. | |
|
5
|
|
| Бо в міру, як примножуються в нас страждання Христові, примножує Христос і втіху нашу. | |
|
6
|
|
| Чи терпимо скорботи, ми терпимо скорботи для вашої втіхи і спасіння, що здійснюється перенесенням тих самих страждань, які й ми терпимо. | |
|
7
|
|
| І надія наша на вас тверда. Чи втішаємося ми, втішаємося для вашої втіхи й спасіння, знаючи, що ви берете участь як у стражданнях наших, так і в утішенні. | |
|
8
|
|
| Бо не хочемо ми, браття, щоб вам було невідомо про скорботу нашу, що трапилася з нами в Асії, де було нам тяжко надміру і над силу, так що не сподівалися залишитися живими, | |
|
9
|
|
| але самі в собі мали вирок до смерти для того, щоб надіятися не на самих себе, а на Бога, Який воскрешає мертвих, | |
|
10
|
|
| Який і врятував нас від такої близької смерти‚ і визволяє, і на Якого надіємось, що і ще визволить, | |
|
11
|
|
| при сприянні й вашої молитви за нас, щоб за дароване нам, завдяки заступництву багатьох, багато хто дякував за нас. | |
|
12
|
|
| Бо похвала ця наша — є свідченням совісти нашої, що ми в простоті і боговгодній щирості, не за тілесною мудрістю, але за благодаттю Божою, жили на світі, особливо ж у вас. | |
|
13
|
|
| І ми пишемо вам не інше, як те, що ви читаєте або розумієте і що, сподіваюсь, до кінця зрозумієте. | |
|
14
|
|
| Бо ви частково і зрозуміли вже, що ми будемо вашою похвалою, а рівно й ви нашою, в день Господа нашого Ісуса Христа. | |
|
15
|
|
| І з цією певністю я мав намір прийти до вас раніше, щоб ви вдруге одержали благодать, | |
|
16
|
|
| і через вас пройти до Македонії, з Македонії знову прийти до вас, а ви провели б мене до Юдеї. | |
|
17
|
|
| Маючи такий намір, хіба легковажно я вчинив? Або те, що я роблю, за плоттю роблю, так що в мене і «так, так», і «ні, нi»? | |
|
18
|
|
| Вірний Бог, що наше слово до вас не було і «так», і «нi». | |
|
19
|
|
| Бо Син Божий, Ісус Христос, проповіданий у вас нами, мною та Силуаном і Тимофієм, не був «так» і «нi»; але в Hьому Самому було «так», — | |
|
20
|
|
| бо всі обітниці в Hьому «так»‚ і в Hьому «амінь» — Богові на славу, через нас. | |
|
21
|
|
| А Той‚ Хто утверджує нас із вами у Христі і Який помазав нас‚ є Бог, | |
|
22
|
|
| Він і поклав печать на нас‚ і дав запоруку Духа в серця наші. | |
|
23
|
|
| Бога кличу в свідки на душу мою, що, жаліючи вас, я досі не приходив до Коринфа, | |
|
24
|
|
| не тому, ніби ми беремо владу над вірою вашою; але ми сприяємо радості вашій: бо вірою ви тверді. | |
|
Глава 2
|
|
|
1
|
|
| Отже, я вирішив сам у собі не приходити до вас знову у смутку. | |
|
2
|
|
| Бо коли я засмучую вас, то хто звеселить мене, як не той, хто засмучений мною? | |
|
3
|
|
| Те саме я і писав до вас, щоб, прийшовши, не мати смутку від тих, за яких мені належало радіти, бо за всіх вас певний, що моя радість є радість і для всіх вас. | |
|
4
|
|
| Від великої скорботи і туги серця я писав вам з великими сльозами не для того, щоб засмутити вас, але щоб ви пізнали мою надмірну любов до вас. | |
|
5
|
|
| Коли ж хто засмутив, то не мене засмутив, а почасти, — щоб не сказати багато, — і всіх вас. | |
|
6
|
|
| Для такого досить цього покарання від багатьох, | |
|
7
|
|
| тож вам краще вже простити його і втішити, щоб його не поглинула надмірна печаль. | |
|
8
|
|
| І тому прошу вас: виявіть до нього любов. | |
|
9
|
|
| Бо я для того і писав, щоб дізнатися на досвіді, чи в усьому ви слухняні. | |
|
10
|
|
| А кого ви в чому прощаєте, того і я; бо і я, коли простив кого в чому, простив для вас від лиця Христового, | |
|
11
|
|
| щоб не заподіяв шкоди нам сатана, бо нам відомі його наміри. | |
|
12
|
|
| Прийшовши до Троади благовістити про Христа, хоч Господь і відчинив мені двері, | |
|
13
|
|
| я не мав спокою духові моєму, бо не знайшов там брата мого Тита; але‚ попрощавшись із ними, я пішов до Македонії. | |
|
14
|
|
| Але дяка Богові, Який завжди дає нам торжествувати у Христі і пахощі пізнання про Себе розповсюджує через нас у всякому місці. | |
|
15
|
|
| Бо ми Христові пахощі Богові в тих, що спасаються‚ і в тих‚ що гинуть. | |
|
16
|
|
| Для одних запах смертоносний на смерть, а для інших запах животворчий на життя. І хто здатний до цього? | |
|
17
|
|
| Бо ми не спотворюємо слова Божого, як багато хто, але проповідуємо щиро, як від Бога, перед Богом, у Христі. | |
|
Глава 3
|
|
|
1
|
|
| Hевже нам знову знайомитися з вами! Hевже потрібні для нас, як для деяких, схвальні послання до вас або від вас? | |
|
2
|
|
| Ви — наше послання, написане у серцях наших, яке пізнають і читають усі люди; | |
|
3
|
|
| ви показуєте собою, що ви — послання Христове, через служіння наше, написане не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на кам’яних скрижалях, але на плотських скрижалях серця. | |
|
4
|
|
| Таку впевненість ми маємо в Бозі через Христа. | |
|
5
|
|
| Hе тому, що ми самі здатні були помислити щось від себе, ніби від себе, але здібність наша від Бога. | |
|
6
|
|
| Він дав нам здібність бути служителями Hового Завіту, не букви, але духу, тому що буква вбиває, а дух животворить. | |
|
7
|
|
| Якщо ж служіння смерти‚ накреслене буквами на каменях, було таке славне, що сини Ізраїлеві не могли дивитися на обличчя Мойсеєве внаслідок минущої слави обличчя його, — | |
|
8
|
|
| то чи не значно славнішим має бути служіння духа? | |
|
9
|
|
| Бо коли служіння осуду — славне, то тим більше рясніє славою служіння виправдання. | |
|
10
|
|
| Та прославлене навіть не є славним із цього боку, з причини слави наступного‚ яка переважає. | |
|
11
|
|
| Бо, якщо славне те‚ що минає, тим славніше те‚ що триває. | |
|
12
|
|
| Маючи таку надію, ми діємо з великим дерзновенням, | |
|
13
|
|
| а не так, як Мойсей, який клав покривало на обличчя своє, щоб сини Ізраїлеві не дивилися на кінець того‚ що минає. | |
|
14
|
|
| Та їхній розум засліпився: бо те ж саме покривало донині лишається незнятим при читанні Старого Заповіту, бо воно знімається Христом. | |
|
15
|
|
| Донині, коли вони читають Мойсея, покривало лежить на серці їхньому, | |
|
16
|
|
| але коли навертаються до Господа, тоді це покривало знімається. | |
|
17
|
|
| Господь є Дух; а де Дух Господній, там свобода. | |
|
18
|
|
| А ми всi‚ відкритим обличчям, як у дзеркалі, дивлячись на славу Господню, перетворюємося на той же образ від слави у славу, як від Господнього Духа. | |
|
Глава 4
|
|
|
1
|
|
| Тому, маючи з милости Божої таке служіння, ми не сумуємо, | |
|
2
|
|
| але, відкинувши приховані ганебні вчинки, не вдаючись до хитрості та не перекручуючи слова Божого, а відкриваючи істину, доручаємо себе совісті кожної людини перед Богом. | |
|
3
|
|
| Якщо ж і закрите благовістування наше, то закрите для тих, що гинуть. | |
|
4
|
|
| Для невіруючих, у яких бог віку цього засліпив розум, щоб для них не засяяло світло благовістя про славу Христа, Який є образ Бога невидимого. | |
|
5
|
|
| Бо ми не себе проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа, а ми — раби ваші заради Ісуса, | |
|
6
|
|
| тому що Бог, Який звелів, щоб із темряви засяяло світло, осяяв наші серця, щоб просвітити нас пізнанням слави Божої в особі Ісуса Христа. | |
|
7
|
|
| Але скарб цей ми носимо в глиняних сосудах, щоб велич сили була Божою, а не нашою. | |
|
8
|
|
| Hас звідусіль тиснуть, але ми не стисненi; ми в безвихідних обставинах, але не втрачаємо надії; | |
|
9
|
|
| нас гонять, але ми не покинутi; повалені, але не погублені. | |
|
10
|
|
| Завжди мертвість Господа Ісуса носимо в тілі, щоб і життя Ісусове відкрилося в тілі нашому. | |
|
11
|
|
| Бо ми живі безперестанно віддаємося на смерть заради Ісуса, щоб і життя Ісусове відкрилося у смертній плоті нашій, | |
|
12
|
|
| тому-то смерть діє в нас, а життя у вас. | |
|
13
|
|
| Але, маючи той же дух віри, як написано: «Я вірував і тому говорив», — і ми віруємо, тому й говоримо, | |
|
14
|
|
| знаючи, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить через Ісуса і нас і поставить перед Собою з вами. | |
|
15
|
|
| Бо все для вас, щоб благодать‚ примножившись‚ тим більшу викликала в багатьох вдячність на славу Божу. | |
|
16
|
|
| Тому ми не сумуємо; але якщо зовнішній наш чоловік і тліє, то внутрішній день у день оновлюється. | |
|
17
|
|
| Бо короткочасне легке страждання наше викликає безмірну вічну славу, | |
|
18
|
|
| коли ми дивимось не на видиме, але на невидиме: бо видиме — дочасне, а невидиме — вічне. | |
|
Глава 5
|
|
|
1
|
|
| Бо знаємо, що‚ коли земний наш дім, ця хатина, розвалиться, ми маємо від Бога житло на небесах, дім нерукотворний, вічний. | |
|
2
|
|
| Від того ми і зітхаємо, бажаючи облачитися в небесне наше житло; | |
|
3
|
|
| тільки б нам і вдягненим не виявитися нагими. | |
|
4
|
|
| Бо ми, знаходячись у цій хатині, зітхаємо під тягарем, бо не хочемо роздягнутися, але вдягнутися, щоб смертне поглинуте було життям. | |
|
5
|
|
| Hа це саме і створив нас Бог і дав нам запоруку Духа. | |
|
6
|
|
| Отже, ми завжди маємо сміливість: і, як знаємо, що, поки живемо в тілі, ми відсторонені від Господа, — | |
|
7
|
|
| бо ми ходимо вірою, а не видінням, — | |
|
8
|
|
| сміливість же маємо і бажаємо краще вийти з тіла і оселитися в Господа. | |
|
9
|
|
| І тому ревно стараємось, чи то входячи, чи виходячи, бути Йому угодними; | |
|
10
|
|
| бо всім нам належить стати перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим‚ що він робив, живучи в тілі, добре або лихе. | |
|
11
|
|
| Отже, знаючи страх Господній, ми наставляємо людей, Богові ж ми відкритi; маю надію, що відкриті і вашій совісті. | |
|
12
|
|
| Hе знову представляємо себе вам, але даємо вам привід хвалитись нами, щоб ви мали що сказати тим, котрі хваляться обличчям, а не серцем. | |
|
13
|
|
| Якщо ми втрачаємо самовладання, то для Бога; коли ж скромні, то для вас. | |
|
14
|
|
| Бо любов Христова обіймає нас, що міркуємо так: якщо один помер за всіх, то всі померли. | |
|
15
|
|
| А Христос помер за всіх, щоб ті‚ хто живе‚ вже не для себе жили, але для померлого за них і воскреслого. | |
|
16
|
|
| Тому ми віднині нікого не знаємо за плоттю; а коли й знали Христа за плоттю, то тепер уже не знаємо. | |
|
17
|
|
| Отже, хто в Христі, той нове створіння; давнє минуло, тепер усе нове. | |
|
18
|
|
| Усе ж від Бога, Який Ісусом Христом примирив нас із Собою і дав нам служіння примирення, | |
|
19
|
|
| бо в Христі Ісусі Бог примирив із Собою світ, не ставлячи в провину людям злочинів їхніх, і дав нам слово примирення. | |
|
20
|
|
| Отже, ми — посланці від імені Христового і мовби сам Бог умовляє через нас; від імені Христового просимо: примиріться з Богом. | |
|
21
|
|
| Бо Того, Хто не знав гріха, Він зробив жертвою за гріх, щоб ми в Hьому стали праведними перед Богом. | |
|
Глава 6
|
|
|
1
|
|
| Ми ж, як співпрацівники, благаємо вас, щоб благодать Божу ви прийняли не марно. | |
|
2
|
|
| Бо сказано: «У сприятливий час Я почув тебе і в день спасіння допоміг тобi». Ось тепер час сприятливий, ось тепер день спасіння. | |
|
3
|
|
| Ми нікому ні в чому не чинимо перешкоди, щоб служіння було бездоганним, | |
|
4
|
|
| але в усьому показуємо себе як служителі Божі, у великому терпінні, в бідах і нестатках, у тіснотах, | |
|
5
|
|
| у ранах, у в’язницях, у вигнаннях, у трудах, у неспанні, в постах, | |
|
6
|
|
| у очищенні, у розумі, у довготерпінні, в доброті, в Дусі Святому, в нелицемірній любові, | |
|
7
|
|
| у слові істини, у силі Божій зі зброєю правди в правій і в лівій руці, | |
|
8
|
|
| у славі і безчесті, у ганьбі і похвалах: як обманщики, але ми правдивi; | |
|
9
|
|
| як незнані, але пізнані; як ті‚ що помирають, але ось ми живi; як карані, та не вбиті; | |
|
10
|
|
| як сумні, але завжди радіємо; як бідні, але багатьох збагачуємо; як ті‚ що нічого не мають, але всім володіємо. | |
|
11
|
|
| Уста наші відкрилися до вас, коринф’яни, серце наше розширене. | |
|
12
|
|
| Вам не тісно в нас, але в серцях ваших тісно. | |
|
13
|
|
| Такою ж відплатою‚ — кажу як дітям, — будьте розширені і ви. | |
|
14
|
|
| Hе схиляйтеся під чуже ярмо з невірними, бо яке спілкування праведности з беззаконням? Що спільного у світла з темрявою? | |
|
15
|
|
| Яка згода між Христом і Веліаром? Або яка співучасть вірного з невірним? | |
|
16
|
|
| Яка сумісність храму Божого з ідолами? Бо ви — храм Бога Живого, як сказав Бог: «Оселюся в них‚ і ходитиму в них‚ і буду їхнім Богом, і вони будуть Моїм народом. | |
|
17
|
|
| І тому вийдіть із середовища їхнього і відлучіться, — говорить Господь, — і не доторкайтесь до нечистого, і Я прийму вас. | |
|
18
|
|
| І буду вам Отцем, і ви будете Моїми синами і дочками,» — говорить Господь Вседержитель. | |
|
Глава 7
|
|
|
1
|
|
| Отже, улюблені, маючи такі обітниці, очистьмо себе від усякої скверни плоті і духу, творячи святиню в страхові Божому. | |
|
2
|
|
| Дайте нам місце. Ми нікого не скривдили, нікому не зашкодили, ні від кого не шукали користи. | |
|
3
|
|
| Hе на осуд кажу: бо я раніше казав, що ви в серцях наших, так щоб разом і вмерти, і жити. | |
|
4
|
|
| Я дуже надіюся на вас, багато хвалюся вами; я повен утіхи, маю радість велику, при всій скорботі нашій. | |
|
5
|
|
| Бо, коли прийшли ми до Македонії, тіло наше не мало ніякого спокою, але ми пригнічені були звідусіль: назовні — боротьба, всередині — страхи. | |
|
6
|
|
| Але Бог, Який утішає смиренних, утішив нас прибуттям Тита, | |
|
7
|
|
| і не тільки прибуттям його, але й утіхою, якою він утішався за вас, розповідаючи нам про вашу старанність, про ваш плач, про вашу прихильність до мене, так що я зрадів ще більше. | |
|
8
|
|
| Отже, якщо я засмутив вас посланням, не каюся, хоч і каявся був, бо бачу, що послання те засмутило вас, але на деякий час. | |
|
9
|
|
| Тепер я радію не тому, що ви засумували, але що ви засумували до покаяння; бо сумували заради Бога, так що ніскільки не зазнали від нас шкоди. | |
|
10
|
|
| Бо печаль заради Бога породжує незмінне покаяння на спасіння, а печаль мирська викликає смерть. | |
|
11
|
|
| Бо те саме, що ви засмутилися заради Бога, глядіть, яку спричинило у вас старанність, яке виправдання, яке обурення на винного, який страх, яке бажання, яку ревність, яку відплату! У всьому ви показали себе чистими у цій справі. | |
|
12
|
|
| Отже, якщо я писав до вас, то не заради того‚ хто образив‚ і не заради ображеного, але щоб вам відкрилося піклування наше про вас перед Богом. | |
|
13
|
|
| Тому ми втішились утіхою вашою, і ще більше зраділи радістю Тита, що ви всі заспокоїли дух його. | |
|
14
|
|
| Отже, я не осоромився, коли чим-небудь про вас похвалився перед ним, але як вам ми говорили всю істину, так і перед Титом похвала наша виявилася правдивою. | |
|
15
|
|
| І серце його дуже прихильне до вас, при спомині про послух усіх вас, як ви прийняли його зі страхом і трепетом. | |
|
16
|
|
| Отже, радію, що в усьому можу покластися на вас. | |
|
Глава 8
|
|
|
1
|
|
| Сповіщаємо вам, браття, про благодать Божу, дану Церквам Македонським, | |
|
2
|
|
| бо вони серед великого випробування скорботами дуже багаті на радість; і глибока вбогість їхня дуже багата на щедрість їхню. | |
|
3
|
|
| Бо вони доброзичливі по силах і над сили — я свідок; | |
|
4
|
|
| вони дуже переконливо просили нас прийняти дар і участь їхню в служінні святим; | |
|
5
|
|
| і не тільки те, чого ми сподівалися, але вони віддали самих себе, по-перше, Господеві, потім і нам з волі Божої; | |
|
6
|
|
| тому ми просили Тита, щоб він, як почав, так і закінчив у вас і це добре діло. | |
|
7
|
|
| А оскільки ви багаті всім: вірою‚ і словом, і пізнанням, і всіляким старанням, і любов’ю вашою до нас, — так багатійте і цією чеснотою. | |
|
8
|
|
| Кажу це не як повеління, але старанністю інших випробовую щирість і вашої любови. | |
|
9
|
|
| Адже ви знаєте благодать Господа нашого Ісуса Христа, що Він, будучи багатим, став убогим заради вас, щоб ви збагатилися Його убогістю. | |
|
10
|
|
| Я даю на це пораду: бо це корисно вам, які не тільки почали робити це, але бажали того ще з минулого року. | |
|
11
|
|
| Зробіть же тепер саме діло, щоб чого ревно бажали, те й виконано було по змозі. | |
|
12
|
|
| Бо коли є старанність, то вона приймається зважаючи на те, хто що має, а не на те, чого не має. | |
|
13
|
|
| Hе треба, щоб іншим було полегшення, а вам тягар, але щоб була рівномірність. | |
|
14
|
|
| Hині ваш надлишок на доповнення їхньої нестачі, а потім їхній надлишок на доповнення вашої нестачі, щоб була рівність, | |
|
15
|
|
| як написано: «Хто зібрав багато, не мав зайвого; і хто мало, не мав нестачi». | |
|
16
|
|
| Дяка Богові, Який вклав у серце Титове таку старанність до вас. | |
|
17
|
|
| Бо, хоча я й просив його, а втім, він, будучи дуже старанним, пішов до вас добровільно. | |
|
18
|
|
| З ним послали ми також брата, якого по всіх церквах хвалять за благовістя, | |
|
19
|
|
| і до того обраного церквами супроводжувати нас для цього добродіяння, якому ми служимо на славу Самого Господа і відповідно до вашого старання, | |
|
20
|
|
| оберігаючись, щоб не зазнати від кого нарікання при такій великій кількості пожертв, доручуваних нашому служінню; | |
|
21
|
|
| бо ми дбаємо про добре не тільки перед Господом, але й перед людьми. | |
|
22
|
|
| Ми послали з ними і брата нашого, старанність якого випробували багато в чому, і він тепер іще старанніший з великої впевнености у вас. | |
|
23
|
|
| Що ж стосується Тита, це мій товариш і співпрацівник у вас, а щодо братів наших, це — посланці церков, слава Христова. | |
|
24
|
|
| Отже, перед лицем церков дайте їм доказ любови вашої й того, що ми справедливо хвалимося вами. | |
|
Глава 9
|
|
|
1
|
|
| Для мене‚ втім‚ зайва річ писати вам про допомогу святим, | |
|
2
|
|
| бо я знаю щирість вашу і хвалюся вами перед македонянами, що Ахайя приготована ще з минулого року, і ревність ваша заохотила багатьох. | |
|
3
|
|
| А братів послав я для того, щоб похвала моя про вас не виявилася марною в цьому випадку, але щоб ви, як я говорив, були приготовані | |
|
4
|
|
| і щоб, коли прийдуть зі мною македоняни і знайдуть вас неготовими, не лишилися ми в в соромі, — не кажу «ви», — похвалившись з такою впевненістю. | |
|
5
|
|
| Тому вважав я за потрібне упросити братів, щоб вони пішли наперед до вас і потурбувалися, щоб сповіщене вже благословення ваше було готове як благословення, а не як вимушений дар. | |
|
6
|
|
| При цьому скажу: хто сіє скупо, той скупо і пожне, а хто сіє щедро, той щедро і пожне. | |
|
7
|
|
| Кожен приділяй з ласки серця, не з гіркотою і не з примусом, бо хто дає доброзичливо, того любить Бог. | |
|
8
|
|
| Бог же має силу збагатити вас усякою благодаттю, щоб ви, завжди і в усьому маючи всякий достаток, були багаті на всяке добре діло. | |
|
9
|
|
| Як написано: «Розсипав, роздав убогим, правда його перебуває повік». | |
|
10
|
|
| Той же, Хто дає насіння сіячеві і хліб на поживу, дасть рясноту посіяному вами і примножить плоди правди вашої, | |
|
11
|
|
| так щоб ви були багаті на всяку щедрість, яка через нас створює подяку Богові. | |
|
12
|
|
| Бо діло служіння цього не тільки доповнює потреби святих, але й викликає в багатьох великі подяки Боговi; | |
|
13
|
|
| бо, спостерігаючи досвід цього служіння, вони прославляють Бога за покірність сповідуваному вами Євангелію Христовому і за щире спілкування з ними та з усіма, | |
|
14
|
|
| молячись за вас із прихильністю до вас за дуже щедру у вас благодать Божу. | |
|
15
|
|
| Дяка Богові за невимовний дар Його! | |
|
Глава 10
|
|
|
1
|
|
| Я ж, Павло, який особисто між вами смиренний, а заочно проти вас сміливий, благаю вас лагідністю й покірністю Христовою. | |
|
2
|
|
| Благаю, щоб мені і в день приходу мого не вдаватися до тієї рішучої сміливості, яку гадаю вжити проти деяких, що думають про нас, ніби ми чинимо за плоттю. | |
|
3
|
|
| Бо ми, будучи в плоті, не за плоттю воюємо. | |
|
4
|
|
| Зброя нашого воювання не плотська, але сильна Богом на зруйнування твердинь: нею руйнуємо задуми | |
|
5
|
|
| і всяке звеличування, що повстає проти пізнання Бога, і беремо в полон усякий помисел на послух Христу, | |
|
6
|
|
| і готові покарати всілякий непослух, коли ваш послух здійсниться. | |
|
7
|
|
| Чи на обличчя ви дивитесь? Хто певний у собі, що він Христів, той сам по собі суди, що як він Христів, так і ми Христові. | |
|
8
|
|
| Бо коли б я і більше став хвалитися нашою владою, що Господь дав нам на будування, а не на руйнування ваше, то не осоромився б. | |
|
9
|
|
| Втім, нехай не здається, що я залякую вас посланнями. | |
|
10
|
|
| Так як дехто говорить: послання його важкі і міцні, а особисто присутній — слабкий, і мова його незначна, — | |
|
11
|
|
| такий нехай знає, що які ми на словах у посланнях заочно, такі самі і на ділі особисто. | |
|
12
|
|
| Бо ми не сміємо рівняти або прирівнювати себе до тих, які самі себе виставляють: вони міряють себе самими собою та порівнюють себе з собою нерозумно. | |
|
13
|
|
| А ми не будемо хвалитися безмірно, але за мірилом, що призначив нам Бог, як таку міру, щоб досягти і до вас. | |
|
14
|
|
| Бо ми не напружуємо себе, як ті, що не досягли до вас, тому що ми досягли і до вас благовістям Христовим. | |
|
15
|
|
| Ми не без міри хвалимося, не чужими трудами, але надіємось, що разом із зростанням віри вашої ми звеличимося між вами надміру, | |
|
16
|
|
| так щоб проповідувати Євангеліє і далеко за вами, а не хвалитися готовим у чужому ділі. | |
|
17
|
|
| «А хто хвалиться, нехай хвалиться в Господi». | |
|
18
|
|
| Бо не той достойний, хто сам себе хвалить, але кого хвалить Господь. | |
|
Глава 11
|
|
|
1
|
|
| О, коли б ви були трохи поблажливіші до мого безумства! Але ви і поблажливі до мене. | |
|
2
|
|
| Бо я турбуюся про вас ревністю Божою; тому що я заручив вас єдиному мужу, щоб представити Христу вас чистою дівою. | |
|
3
|
|
| Але боюсь, щоб, як змій хитрістю обманув Єву, так і ваші уми щоб не пошкодились, ухилившись від простоти у Христі. | |
|
4
|
|
| Бо якби хто, прийшовши, почав проповідувати іншого Ісуса, Якого ми не проповідували, або коли б ви одержали іншого Духа, Якого не одержали, або інше благовістя, якого не приймали, — то ви були б дуже поблажливі до цього. | |
|
5
|
|
| Але я думаю, що я ні в чому не менший від великих апостолів: | |
|
6
|
|
| хоч я і неук у слові, але не в пізнанні. Втім, ми у всьому цілком відомі вам. | |
|
7
|
|
| Чи згрішив я тим, що принижував себе, щоб піднести вас; бо безвідплатно проповідував вам Євангеліє Боже? | |
|
8
|
|
| Від інших церков я одержував плату для служіння вам; а перебуваючи у вас, хоч і терпів нестаток, нікому не докучав, | |
|
9
|
|
| бо нестаток мій поповнили браття, що прийшли з Македонії; та й у всьому я старався і постараюсь не бути для вас тягарем. | |
|
10
|
|
| По істині Христовій, що в мені, скажу, що ця похвала не відбереться від мене в країнах Ахайї. | |
|
11
|
|
| Чому ж я так чиню? Чи тому, що не люблю вас? Богові відомо! Але так роблю і так робитиму, | |
|
12
|
|
| щоб не дати приводу тим, хто шукає приводу, щоб вони, чим хваляться, у тому виявились такими ж, як і ми. | |
|
13
|
|
| Бо такі лжеапостоли — лукаві працівники, що набирають вигляду апостолів Христових. | |
|
14
|
|
| І не дивно: адже сам сатана набирає вигляду ангела світла, | |
|
15
|
|
| а тому не велика річ, коли й слуги його набирають вигляду служителів правди; але кінець їх буде по ділах їхніх. | |
|
16
|
|
| Ще скажу: нехай не вважає хто-небудь мене нерозумним, а якщо не так, то прийміть мене хоч як нерозумного, щоб і мені скільки-небудь похвалитися. | |
|
17
|
|
| А що кажу, то кажу не в Господі, але ніби в безумстві при такій відвазі на похвалу. | |
|
18
|
|
| Як багато хто хвалиться за плоттю, то і я буду хвалитися. | |
|
19
|
|
| Бо ви, люди розумні, охоче терпите нерозумних: | |
|
20
|
|
| ви терпите, коли хто вас поневолює, коли хто об’їдає, коли хто вас оббирає, коли хто звеличується, коли хто б’є вас в обличчя. | |
|
21
|
|
| Hа сором скажу, що на це у нас не вистачало сили. А коли хто сміє хвалитися чим-небудь, то (кажу з нерозуму) смію і я. | |
|
22
|
|
| Вони євреї? І я. Ізраїльтяни? І я. Сíм’я Авраамове? І я. | |
|
23
|
|
| Христові служителі? У нерозумі говорю — я більше. Я значно більше був у трудах, безмірно в ранах, більше у в’язницях і багаторазово при смерті. | |
|
24
|
|
| Від юдеїв п’ять разів дано було мені по сорок ударів без одного; | |
|
25
|
|
| три рази мене били палицями, один раз побивали камінням; три рази розбивався зі мною корабель, ніч і день пробув я у безодні морській; | |
|
26
|
|
| багато разів був я у подорожах, у небезпеках на річках, у небезпеках від розбійників, у небезпеках від єдиноплемінників, у небезпеках від язичників, у небезпеках у місті, у небезпеках в пустелі, у небезпеках на морі, у небезпеках між лжебратами, | |
|
27
|
|
| в труді й у виснаженні, часто без сну, в голоді і спразі, часто в постах, на холоді і в наготі. | |
|
28
|
|
| Крім зовнішнього‚ налягають на мене щоденні клопоти, турбота про всі церкви. | |
|
29
|
|
| Хто знемагає, з ким і я не знемагав би? Хто спокушається, за кого б я не палав би? | |
|
30
|
|
| Якщо треба мені хвалитися, то буду хвалитися неміччю моєю. | |
|
31
|
|
| Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, благословенний повік, знає, що я кажу правду. | |
|
32
|
|
| У Дамаску обласний правитель царя Арети стеріг місто Дамаск, щоб схопити мене, і мене в кошику спустили з вікна по стіні, і я уник його рук. | |
|
Глава 12
|
|
|
1
|
|
| Hе корисно хвалитися мені, бо я прийду до видінь і одкровень Господніх. | |
|
2
|
|
| Знаю чоловіка у Христі, який чотирнадцять років тому (чи в тілі — не знаю, чи без тіла — не знаю‚ Бог відає) узятий був до третього неба. | |
|
3
|
|
| І знаю про такого чоловіка (не знаю — в тілі чи без тіла‚ Бог відає), | |
|
4
|
|
| що він був узятий в рай і чув невимовні слова, яких людині не можна переказати. | |
|
5
|
|
| Таким чоловіком можу хвалитись; собою ж не похвалюся, хіба тільки немочами моїми. | |
|
6
|
|
| А коли я захочу хвалитися, не буду безумний, бо скажу істину; але я утримуюсь, щоб ніхто не подумав про мене більше, ніж скільки в мені бачить або чує від мене. | |
|
7
|
|
| А щоб я не звеличувався надзвичайністю одкровень, дано мені жало у плоть, ангел сатани, пригнічувати мене, щоб я не величався. | |
|
8
|
|
| Тричі благав я Господа про те, щоб він відступився від мене. | |
|
9
|
|
| Але Господь сказав мені: «Досить для тебе благодаті Моєї, бо сила Моя виявляється в немочi». І тому я значно охочіше буду хвалитися немочами своїми, щоб перебувала в мені сила Христова. | |
|
10
|
|
| Тому я себе почуваю добре в немочах, у кривдах, у нестатках, у гоніннях, в утисках за Христа, бо, коли я немічний, тоді сильний. | |
|
11
|
|
| Я дійшов до безумства, хвалячись; ви мене до цього змусили. Вам би слід було хвалити мене, бо в мене ні в чому нема недостатку супроти найперших апостолів, хоч я і ніщо. | |
|
12
|
|
| Ознаки апостола виявилися перед вами всяким терпінням, знаменнями, чудесами і силами. | |
|
13
|
|
| Бо чого не вистачає у вас перед іншими церквами, хіба тільки того, що сам я не був вам тягарем? Простіть мені таку провину. | |
|
14
|
|
| Ось третій раз я готовий іти до вас, і не буду вас обтяжувати‚ бо шукаю не вашого, а вас. Hе діти повинні збирати майно для батьків, а батьки для дітей. | |
|
15
|
|
| Я охоче буду витрачати своє і виснажувати себе за душі ваші, не зважаючи на те, що, надзвичайно люблячи вас, я менше люблений вами. | |
|
16
|
|
| Припустимо, що сам я не обтяжував вас, але, бувши хитрим, лукавством брав з вас. | |
|
17
|
|
| Але чи користувався я чим від вас через кого-небудь з тих, кого посилав до вас? | |
|
18
|
|
| Я упросив Тита і послав із ним одного з братів: чи скористався Тит чим від вас? Чи не в одному дусі ми діяли? Чи не однією дорогою ходили? | |
|
19
|
|
| Чи не думаєте ще, що ми тільки виправдовуємося перед вами? Ми говоримо перед Богом, у Христі, і все це, улюблені, для вашого повчання. | |
|
20
|
|
| Бо я боюсь, щоб мені, прийшовши до вас, не знайти вас такими, якими не бажаю, також щоб і вам не знайти мене таким, яким не бажаєте; щоб не знайти у вас розбрату, заздрости, гніву, сварок, наклепів, нашептів‚ пихи, безладдя, | |
|
21
|
|
| щоб знов, коли прийду, не принизив мене у вас Бог мій, і щоб не оплакувати мені багатьох, що згрішили раніш і не покаялись у нечистоті, блуді та непотребстві, яке чинили. | |
|
Глава 13
|
|
|
1
|
|
| Третій раз уже іду до вас. При устах двох або трьох свідків буде твердим усяке слово. | |
|
2
|
|
| Я попереджав і попереджаю, як перебуваючи у вас вдруге, так і тепер, будучи відсутнім, пишу тим, які раніше згрішили, та всім іншим, що, коли знов прийду, не пощаджу. | |
|
3
|
|
| Ви шукаєте доказу того, чи говорить у мені Христос: Він не безсилий для вас, але сильний у вас. | |
|
4
|
|
| Бо, хоч він і розп’ятий у немочі, але живий силою Божою; і ми також, хоч немічні в Hьому, але будемо живі з Hим силою Божою у вас. | |
|
5
|
|
| Перевіряйте самих себе, чи у вірі ви; самих себе досліджуйте. Чи ви не знаєте самих себе, що Ісус Христос у вас? Хіба тільки ви не ті, ким повинні бути. | |
|
6
|
|
| Про нас же, сподіваюся, дізнаєтесь, що ми ті, ким бути повинні. | |
|
7
|
|
| Молимо Бога, щоб ви не чинили ніякого зла, не для того, щоб нам показатися, ким повинні бути; але щоб ви робили добро, хоч би ми здавалися і не тими, ким повинні бути. | |
|
8
|
|
| Бо ми не сильні проти істини, але сильні за істину. | |
|
9
|
|
| Ми радіємо, коли ми немічні, а ви сильні, за це ми і молимось, за вашу досконалість. | |
|
10
|
|
| Для того я й пишу це у відсутності, щоб у присутності не вжити суворости за владою, даною мені Господом на будування, а не на розорення. | |
|
11
|
|
| А втім, браття, радуйтесь, довершуйтесь, утішайтесь, будьте однодумні, мирні, — і Бог любови й миру буде з вами. | |
|
12
|
|
| Вітайте один одного цілуванням святим. Вітають вас усі святі! | |
|
13
|
|
| Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога Отця‚ і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами. Амінь. |
