|
Послання до Римлян святого апостола Павла
|
Послання до Римлян святого апостола Павла
|
|
Глава 1
|
Глава 1
|
|
1
|
|
| Павло, раб Ісуса Христа, покликаний апостол, обраний для благовістя Божого, | |
|
2
|
|
| яке Бог раніше обіцяв через пророків Своїх, у Писаннях святих, | |
|
3
|
|
| про Сина Свого, котрий народився від сімені Давидового по плоті | |
|
4
|
|
| і відкрився Сином Божим у силі, духом святости, через воскресіння з мертвих, — про Ісуса Христа Господа нашого, | |
|
5
|
|
| через Якого ми одержали благодать і апостольство, щоб в ім’я Його підкоряти вірі всі народи, | |
|
6
|
|
| серед яких знаходитесь і ви, покликані Ісусом Христом, — | |
|
7
|
|
| усім, що перебувають у Римі, улюбленим Божим, покликаним святим: благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа. | |
|
8
|
|
| Перш за все дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас, що віра ваша звіщається по всьому світові. | |
|
9
|
|
| Свідок мені Бог, Якому служу духом моїм у благовістуванні Сина Його, — що безперестанно згадую про вас, | |
|
10
|
|
| завжди благаючи в молитвах моїх‚ щоб воля Божа посприяла коли-небудь прийти мені до вас‚ | |
|
11
|
|
| бо я дуже бажаю побачити вас, щоб дати вам певний духовний дар для вашого утвердження, | |
|
12
|
|
| тобто втішитися з вами спільною вірою, вашою і моєю. | |
|
13
|
|
| Hе хочу, браття, від вас таїти, що я багаторазово намагався прийти до вас‚ та досі зустрічав перешкоди, щоб мати який-небудь плід і у вас, як і в інших народів. | |
|
14
|
|
| Я заборгував еллінам і варварам, мудрецям і неукам. | |
|
15
|
|
| Отже, щодо мене, я готовий благовістити і вам, що знаходитесь у Римі. | |
|
16
|
|
| Бо я не соромлюсь благовістя Христового, тому що воно є сила Божа для спасіння всякому віруючому, спочатку юдею, потім і еллінові. | |
|
17
|
|
| У ньому відкривається правда Божа з віри у віру, як написано: «Праведний вірою живий буде». | |
|
18
|
|
| Бо відкривається гнів Божий з неба на всяке нечестя і неправду людей, які придушують істину неправдою. | |
|
19
|
|
| Бо, що можна знати про Бога, явне для них, тому що Бог явив їм. | |
|
20
|
|
| Бо невидиме Його, вічна сила Його і Божество, від створення світу через розглядання творіння видимі, так що нема їм виправдання. | |
|
21
|
|
| А оскільки вони, пізнавши Бога, не прославили Його як Бога і не подякували, а заметушилися в своїх мудруваннях, і затьмарилося нерозумне їхнє серце; | |
|
22
|
|
| називаючи себе мудрими, збожеволіли | |
|
23
|
|
| і славу нетлінного Бога змінили на подобу образу тлінної людини, і птахів, і чотириногих, і гадів, — | |
|
24
|
|
| тому й віддав їх Бог у похотях сердець їхніх у нечистоту, щоб вони самі сквернили свої тіла. | |
|
25
|
|
| Вони замінили істину Божу неправдою і поклонялися, і служили тварі замість Творця, Який благословенний повіки, амінь. | |
|
26
|
|
| За це і віддав їх Бог ганебним пристрастям: жінки їхні замінили природне єднання на протиприродне; | |
|
27
|
|
| так само і чоловіки, облишивши природне єднання з жіночою статтю, розпалювалися похіттю своєю один до одного, чоловіки на чоловіках сором чинячи, одержуючи в собі самих належну відплату за свій блуд. | |
|
28
|
|
| А що вони не вважали за потрібне мати Бога в розумі, то Бог віддав їх перекрученому розумові — чинити неподобства, | |
|
29
|
|
| так що вони сповнені всякої неправди, блуду, лукавства, користолюбства, злоби, сповнені заздрости, вбивства, чвар, лестощів, лихих звичаїв, | |
|
30
|
|
| обмовники, наклепники, богоненависники, кривдники, самохвали, гордовиті, винахідливі на зло, непокірні батькам, | |
|
31
|
|
| безрозсудні, непримиренні, нелюбовні, клятвопорушні, немилостиві. | |
|
32
|
|
| Вони знають праведний суд Божий, що хто чинить так, вартий смерти; однак не тільки самі таке роблять, але й тим, що роблять, сприяють. | |
|
Глава 2
|
|
|
1
|
|
| Отже, нема тобі виправдання, всякий чоловіче, що судиш іншого; бо тим же судом, яким судиш іншого, осуджуєш себе, чиниш бо те саме й ти‚ що судиш. | |
|
2
|
|
| А ми знаємо, що воістину є суд Божий на тих, хто чинить таке. | |
|
3
|
|
| Hевже думаєш ти, чоловіче, що, засуджуючи тих, хто чинить таке‚ і роблячи те саме‚ ти втечеш від суду Божого? | |
|
4
|
|
| Або зневажаєш багатство Його милосердя, лагідности і довготерпіння, не розуміючи, що милосердя Боже веде тебе до покаяння? | |
|
5
|
|
| Але‚ через жорстокість твою і нерозкаяність серця, ти сам собі збираєш гнів на день гніву і об’явлення праведного суду від Бога, | |
|
6
|
|
| Який воздасть кожному за вчинками його: | |
|
7
|
|
| тим, які терпінням у доброму ділі шукають слави, чести й нетління, — життя вічне; | |
|
8
|
|
| а тим, що впираються і не підкоряються істині, але віддаються неправдi‚ — лютість і гнів. | |
|
9
|
|
| Скорбота і утиск на всяку душу людини, яка чинить зло, спершу юдея, потім і елліна! | |
|
10
|
|
| Слава ж і честь і мир усякому, хто робить добро, спершу юдею, потім і елліну! | |
|
11
|
|
| Бо Бог не дивиться на особу. | |
|
12
|
|
| Ті, які, не маючи закону, згрішили, поза законом і загинуть; а ті, які у законі згрішили, за законом будуть засуджені‚ | |
|
13
|
|
| бо не слухачі закону праведні перед Богом, але виконавці закону виправдані будуть, | |
|
14
|
|
| бо коли язичники, що не мають закону, з природи законне чинять, вони, не маючи закону, самі собі закон: | |
|
15
|
|
| вони показують, що справа закону написана у них в серцях, про що свідчить їхня совість і думки їхні, які то звинувачують, то виправдовують одна одну‚ | |
|
16
|
|
| у той день, коли, за моїм благовістям, Бог буде судити таємні діла людей через Ісуса Христа. | |
|
17
|
|
| Ось ти звешся юдеєм, і заспокоюєш себе законом, і хвалишся Богом, | |
|
18
|
|
| і знаєш волю Його, і розумієш те, що краще, навчаючись із закону, | |
|
19
|
|
| і певний у собі, що ти провідник сліпих, світло для тих, що в темряві, | |
|
20
|
|
| наставник нерозумних, учитель дітей, той, що має в законі взірець знання і правди: | |
|
21
|
|
| як же ти, навчаючи іншого, не навчаєш самого себе? | |
|
22
|
|
| Проповідуючи не красти, крадеш? Кажучи: не перелюбствуй, перелюбствуєш, гидуючи ідолами, святотатствуєш? | |
|
23
|
|
| Хвалишся законом, а, порушуючи закон, Бога безчестиш? | |
|
24
|
|
| Бо, як написано, «через вас ім’я Боже ганьблять язичники». | |
|
25
|
|
| Обрізання корисне, коли виконуєш закон; а коли ти порушник закону, то обрізання твоє стало необрізанням. | |
|
26
|
|
| Отже, коли необрізаний дотримується постанови закону, то його необрізання чи не зарахується йому за обрізання? | |
|
27
|
|
| І необрізаний із природи, який виконує закон, чи не осудить тебе, порушника закону з Писанням і обрізанням? | |
|
28
|
|
| Бо не той юдей, хто має такий вигляд, і не те обрізання, що зовні, на тілi; | |
|
29
|
|
| але той юдей, хто в душi такий, і те обрізання, яке в серці, за духом, а не за буквою: йому і похвала не від людей, але від Бога. | |
|
Глава 3
|
|
|
1
|
|
| Отже, яка перевага бути юдеєм, або яка користь від обрізання? | |
|
2
|
|
| Велика перевага в усіх відношеннях, а найбільше в тому, що їм довірено Слово Боже. | |
|
3
|
|
| Бо що ж‚ коли деякі й не вірували? Невіра їхня чи знищить вірність Божу? | |
|
4
|
|
| Зовсім ні. Бог вірний, а всяка людина неправдива, як написано: «Ти праведний у словах Твоїх і переможеш у суді Твоєму». | |
|
5
|
|
| Якщо ж наша неправда відкриває правду Божу, то що скажемо? Чи не буде Бог несправедливий, коли виявляє гнів? [Кажу це за людським міркуванням.] | |
|
6
|
|
| Зовсім ні. Бо інакше як Богові судити світ? | |
|
7
|
|
| Бо коли вірність Божа підноситься моєю неправдою на славу Йому, за що ж мене ще й судити, як грішника? | |
|
8
|
|
| І чи не чинити нам зло, щоб вийшло добро, як деякі лихословлять нас і кажуть, ніби ми так навчаємо? Праведний суд на таких. | |
|
9
|
|
| То що ж‚ чи маємо ми перевагу? Аж ніяк. Бо ми вже довели, що як юдеї, так і елліни, всі під гріхом. | |
|
10
|
|
| Як написано: «Немає праведного ні одного; | |
|
11
|
|
| немає, хто розумів би; немає‚ хто шукав би Бога; | |
|
12
|
|
| всі ухилилися з путі, негідні всі до одного; нема того, хто чинить добро, нема жодного»; | |
|
13
|
|
| «гортань їхня — відкритий гріб; язиками своїми обманюють; отрута аспидів на губах їхніх». | |
|
14
|
|
| «Уста їхні повні лихослів’я і гіркоти»; | |
|
15
|
|
| «ноги їхні швидкі на пролиття крови; | |
|
16
|
|
| руїни і пагуба на дорогах їхніх; | |
|
17
|
|
| вони не знають шляху миру». | |
|
18
|
|
| «Hемає страху Божого перед їхніми очима». | |
|
19
|
|
| Але ми знаємо, що закон, коли щось говорить, говорить до тих, хто під законом, тому всякі уста замикаються і весь світ стає винним перед Богом, | |
|
20
|
|
| тому що ділами закону не виправдається перед Hим ніяка плоть; бо законом пізнається гріх. | |
|
21
|
|
| Тепер же, незалежно від закону, з’явилася правда Божа, про яку свідчать Закон і Пророки, | |
|
22
|
|
| правда Божа через віру в Ісуса Христа у всіх і на всіх‚ хто вірує, бо нема різниці, | |
|
23
|
|
| тому що всі згрішили і позбавлені слави Божої, | |
|
24
|
|
| виправдовуються даром, благодаттю Його, через відкуплення у Христі Ісусі, | |
|
25
|
|
| Якого Бог призначив як жертву очищення Його Кров’ю через віру; для свідчення правди Своєї в прощенні гріхів, вчинених раніше, | |
|
26
|
|
| за час довготерпіння Божого; для свідчення правди Його нині, щоб Він явився праведним і виправдовував того‚ хто вірує в Ісуса. | |
|
27
|
|
| Де ж те, чим би хвалитися? Знищено. Яким законом? Законом діл? Hі, але законом віри. | |
|
28
|
|
| Бо ми визнаємо, що людина виправдовується вірою, незалежно від діл закону. | |
|
29
|
|
| Hевже ж Бог — тільки юдеїв, а і не язичників? Звичайно, і язичників; | |
|
30
|
|
| бо є лише один Бог, котрий виправдовує обрізаних за вірою і необрізаних через віру. | |
|
31
|
|
| Чи ми знищуємо закон вірою? Зовсім нi; але закон стверджуємо. | |
|
Глава 4
|
|
|
1
|
|
| Що ж, скажемо, Авраам, отець наш, здобув через плоть? | |
|
2
|
|
| Якщо Авраам виправдався ділами, він має похвалу, але не у Бога. | |
|
3
|
|
| Бо що говорить Писання? Повірив Авраам Боговi‚ і це зараховано йому в праведність. | |
|
4
|
|
| Hагорода тому, хто робить, дається не з ласки, а за обов’язком. | |
|
5
|
|
| А тому, хто не робить, але вірує в Того, Хто виправдовує нечестивого, віра його зараховується в праведність. | |
|
6
|
|
| Так само і Давид називає блаженним чоловіка, якому Бог зараховує праведність незалежно від діл: | |
|
7
|
|
| «Блаженні ті, чиї беззаконня прощені і чиї гріхи відпущені. | |
|
8
|
|
| Блаженна людина, якій Господь не зарахує гріха». | |
|
9
|
|
| Блаженство це належить до обрізання чи до необрізання? Ми говоримо, що Авраамові віра зарахована в праведність. | |
|
10
|
|
| Коли зарахована? Після обрізання чи до обрізання? Hе після обрізання, а до обрізання. | |
|
11
|
|
| І знак обрізання він одержав як печать праведности через віру, яку мав під час необрізання, щоб стати отцем усіх віруючих у необрізанні, щоб і їм була зарахована праведність‚ | |
|
12
|
|
| і отцем обрізаних, що не тільки прийняли обрізання‚ але і ходять по слідах віри отця нашого Авраама, яку він мав ще в необрізання. | |
|
13
|
|
| Бо не законом була дарована Авраамовi‚ чи нащадкам його‚ обітниця — бути спадкоємцем світу, але праведністю віри. | |
|
14
|
|
| Коли спадкоємцями є ті, що стверджуються законом, то даремна віра, обітниця недіюча; | |
|
15
|
|
| бо закон викликає гнів, тому що, де нема закону, нема і злочину. | |
|
16
|
|
| Отже, по вірі, щоб було з ласки, щоб обітниця була непорушна для всіх, не тільки за законом, а й за вірою нащадків Авраама, який є отцем усім нам, | |
|
17
|
|
| як написано: «Я настановив тебе отцем багатьох народів»– перед Богом, Якому він повірив, Який оживляє мертвих і називає неіснуюче як існуюче. | |
|
18
|
|
| Він, всупереч надії, увірував‚ що стане отцем багатьох народів, за сказаним: «Таке численне буде сíм’я твоє». | |
|
19
|
|
| І не знеміг у вірі, і не вважав свого тіла, майже сторічного, за вже змертвіле, і утроби Сариної за омертвілу; | |
|
20
|
|
| не засумнівався в обітниці Божій невірою, але зміцнився у вірі, віддавши славу Боговi‚ | |
|
21
|
|
| і був цілком упевнений, що Він має силу і виконати обіцяне. | |
|
22
|
|
| Тому і зараховано йому у праведність. | |
|
23
|
|
| Та не про нього одного написано, що зараховано йому, | |
|
24
|
|
| але й стосовно нас; буде зараховано і нам, віруючим у Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса Христа, Господа нашого, | |
|
25
|
|
| Який був виданий за гріхи наші і воскрес для виправдання нашого. | |
|
Глава 5
|
|
|
1
|
|
| Отже, виправдавшись вірою, ми маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа, | |
|
2
|
|
| через Якого вірою і одержали доступ до тієї благодаті, в якій стоїмо і хвалимось надією слави Божої. | |
|
3
|
|
| І не цим тільки, але хвалимось і скорботами, знаючи, що від скорботи походить терпіння, | |
|
4
|
|
| від терпіння — досвідченість, від досвідчености — надія, | |
|
5
|
|
| а надія не посоромить, тому що любов Божа влилась у серця наші Духом Святим, даним нам. | |
|
6
|
|
| Бо Христос, коли ми ще були немічні, в призначений час помер за нечестивих. | |
|
7
|
|
| Бо навряд чи хто помре за праведника; хіба що за добродійника, можливо, хтось і зважиться померти. | |
|
8
|
|
| Бог же Свою любов до нас доводить тим, що Христос помер за нас, коли ми були ще грішниками. | |
|
9
|
|
| Тож, тим більше нині, будучи виправдані Його Кров’ю, спасемося Hим від гніву. | |
|
10
|
|
| Бо коли, бувши ворогами, ми примирилися з Богом смертю Сина Його, то тим більше, примирившись, спасемося життям Його. | |
|
11
|
|
| І не тільки це, але і хвалимось у Бозі через Господа нашого Ісуса Христа, через Якого ми одержали нині примирення. | |
|
12
|
|
| Тому, як через одного чоловіка гріх увійшов у світ, і з гріхом — смерть, так і смерть перейшла на всіх людей, бо в ньому всі згрішили. | |
|
13
|
|
| Бо і до закону гріх був у світі: але гріх не зараховується, коли нема закону. | |
|
14
|
|
| Однак смерть панувала від Адама до Мойсея і над тими, що не згрішили‚ подібно до злочину Адама, який є образ майбутнього. | |
|
15
|
|
| Та не так із злочином‚ як з даром благодатi. Бо коли через злочин одного багато зазнали смерти, то тим більше благодать Божа і дар через благодать одного Чоловіка, Ісуса Христа, щедро вилились на багатьох. | |
|
16
|
|
| І дар не такий‚ як суд за одного, що згрішив; бо суд за один злочин — на осуд, а дар благодаті — на виправдання від багатьох злочинів. | |
|
17
|
|
| Бо коли злочином одного смерть панувала через одного, то тим більше ті, що приймають безмірну благодать і дар праведности, пануватимуть в житті через єдиного Ісуса Христа. | |
|
18
|
|
| Тому як через злочин одного — всім людям осудження, так виправданням одного — всім людям виправдання життя. | |
|
19
|
|
| Бо як через непослух одного чоловіка багато людей стали грішними, так і послухом одного багато стануть праведними. | |
|
20
|
|
| Закон же прийшов‚ щоб збільшилось злочинів. А коли примножився гріх, стало більше благодаті, | |
|
21
|
|
| щоб, як гріх панував до смерти, так і благодать запанувала через праведність до життя вічного Ісусом Христом, Господом нашим. | |
|
Глава 6
|
|
|
1
|
|
| Що ж скажемо? Чи залишатися нам у гріху, щоб примножилася благодать? Зовсім ні. | |
|
2
|
|
| Ми померли для гріха: як же нам жити в ньому? | |
|
3
|
|
| Hевже не знаєте, що всі ми, що хрестилися в Христа Ісуса, у смерть Його хрестилися? | |
|
4
|
|
| Отже, ми поховані з Hим хрещенням у смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, так і ми в оновленому житті ходити почали. | |
|
5
|
|
| Бо якщо ми з’єднані з Hим подобою смерти Його, то повинні бути з’єднані і подобою воскресіння, | |
|
6
|
|
| знаючи те, що давній наш чоловік був розп’ятий з Hим, щоб знищене було тіло гріховне, щоб нам не бути вже рабами гріха; | |
|
7
|
|
| бо померлий звільнився від гріха. | |
|
8
|
|
| Коли ж ми померли з Христом, то віруємо, що й житимемо з Hим, | |
|
9
|
|
| знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, вже не вмирає: смерть уже Hим не володіє. | |
|
10
|
|
| Бо що Він помер, то помер один раз для гріха, а що живе, то живе для Бога. | |
|
11
|
|
| Так і ви вважайте себе мертвими для гріха, живими ж для Бога у Христі Ісусі, Господі нашому. | |
|
12
|
|
| Тож нехай не панує гріх у смертному вашому тілі, щоб вам коритися йому в похотях його; | |
|
13
|
|
| і не віддавайте членів ваших гріхові як знаряддя неправди, але представте себе Богові як таких, що ожили з мертвих, і члени ваші — Богові як знаряддя праведности. | |
|
14
|
|
| Гріх не повинен над вами панувати, бо ви не під законом, а під благодаттю. | |
|
15
|
|
| Що ж? Чи станемо грішити, тому що ми не під законом, а під благодаттю? Зовсім ні. | |
|
16
|
|
| Hевже ви не знаєте, що кому ви віддаєте себе в раби на послух, того ви і раби, кому підкоряєтесь: чи то раби гріха — на смерть, чи то послуху — на праведність? | |
|
17
|
|
| Дякувати Богові, що ви, бувши раніше рабами гріха, від серця стали слухняні тому родові вчення, якому віддали себе. | |
|
18
|
|
| Звільнившись же від гріха, ви стали рабами праведности. | |
|
19
|
|
| Кажу за людським міркуванням задля немочі плоті вашої. Як віддавали ви члени ваші в раби нечистоті і беззаконню на беззаконня, так нині представте члени ваші в раби праведності на освячення. | |
|
20
|
|
| Бо, коли ви були рабами гріха, тоді були вільні від праведности. | |
|
21
|
|
| Які ж плоди ви мали тоді? Такі, яких тепер самі соромитесь, бо кінець їхній — смерть. | |
|
22
|
|
| А нині, коли ви звільнилися від гріха і стали рабами Богові, маєте плід ваш на освячення, а кінець — життя вічне. | |
|
23
|
|
| Бо відплата за гріх — смерть, а дар Божий — життя вічне у Христі Ісусі, Господі нашому. | |
|
Глава 7
|
|
|
1
|
|
| Хіба ви не знаєте, браття [бо кажу тим, що знають закон], що закон має владу над людиною, доки вона живе. | |
|
2
|
|
| Заміжня жінка зв’язана законом із живим чоловіком; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону заміжжя. | |
|
3
|
|
| Тому, якщо при живому чоловікові вийде за іншого, зветься перелюбницею; коли ж помре чоловік, вона вільна від закону і не буде перелюбницею, вийшовши за іншого чоловіка. | |
|
4
|
|
| Так і ви, браття мої, померли для закону через тіло Христове, щоб належати іншому, Воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові. | |
|
5
|
|
| Бо, коли ми жили за плоттю, тоді пристрасті гріховні, виявлені законом, діяли в членах наших, щоб приносити плід смерти; | |
|
6
|
|
| але тепер, коли ми померли для закону, яким були зв’язані, ми звільнилися від нього, щоб нам служити Богові в оновленні духу, а не за старою буквою. | |
|
7
|
|
| Що ж скажемо? Hевже від закону гріх? Зовсім ні. Але я не пізнав гріх інакше, як через закон. Бо я не знав би і жадання, якби закон не говорив: «Hе пожадай». | |
|
8
|
|
| Але гріх, узявши привід від заповіді, викликав у мені всяке жадання: бо без закону гріх мертвий. | |
|
9
|
|
| Я жив колись без закону; але коли прийшла заповідь, то гріх ожив, | |
|
10
|
|
| а я помер; отак заповідь, що мала бути для життя, послужила мені на смерть, | |
|
11
|
|
| тому що гріх, узявши привід від заповіді, звабив мене і нею умертвив. | |
|
12
|
|
| Тому закон святий і заповідь свята, і праведна, і добра. | |
|
13
|
|
| Отже, невже те, що добре, стало для мене смертоносним? Зовсім ні. Але гріх виявив себе гріхом тому, що через добре спричиняє мені смерть; так що гріх стає вельми грішним завдяки заповіді. | |
|
14
|
|
| Бо ми знаємо, що закон духовний, а я плотський, проданий гріху. | |
|
15
|
|
| Бо не розумію, що роблю: тому що не те роблю, що хочу, а що ненавиджу, те роблю. | |
|
16
|
|
| Коли ж роблю те, чого не хочу, то згоджуюсь із законом, що він добрий, | |
|
17
|
|
| а тому не я вже роблю те, а той гріх, що живе в мені. | |
|
18
|
|
| Бо знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добре; бо бажання добра є в мені, але щоб зробити таке, того не знаходжу. | |
|
19
|
|
| Добра, якого хочу, не роблю, а зло, якого не хочу, роблю. | |
|
20
|
|
| Якщо ж роблю те, чого не хочу, вже не я роблю те, але гріх, що живе в мені. | |
|
21
|
|
| Тож я знаходжу закон, що‚ коли хочу робити добро, лежить у мені зло. | |
|
22
|
|
| Бо за внутрішньою людиною знаходжу насолоду в законі Божому; | |
|
23
|
|
| але в членах моїх бачу інший закон, що протиборствує законові розуму мого і бере мене в полон закону гріховного, який перебуває в членах моїх. | |
|
24
|
|
| Бідна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерти? | |
|
25
|
|
| Дякую Богові моєму через Ісуса Христа, Господа нашого. Отже, той же самий я розумом моїм служу законові Божому, а тілом — законові гріха. | |
|
Глава 8
|
Глава 8
|
|
1
|
|
| Отже, немає нині ніякого осуду тим, котрі у Христі Ісусі живуть не за плоттю, але за духом. | |
|
2
|
|
| Бо закон духу життя в Христі Ісусі звільнив мене від закону гріха і смерти. | |
|
3
|
|
| А як закон, ослаблений плоттю, був безсилий, то Бог послав Сина Свого в подобі плоті гріховної в жертву за гріх і осудив гріх у плоті, | |
|
4
|
|
| щоб виправдання закону здійснилося в нас, які живуть не за плоттю, а за духом. | |
|
5
|
|
| Бо ті, що живуть за плоттю, думають про тілесне, а ті, що живуть за духом, — про духовне. | |
|
6
|
|
| Помисли плотські є смерть, а помисли духовні — життя і мир, | |
|
7
|
|
| тому що помисли плотські є ворожнеча проти Бога; бо законові Божому не підкоряються, та й не можуть. | |
|
8
|
|
| Тому ті, що живуть за плоттю, Богові догодити не можуть. | |
|
9
|
|
| Але ви не за плоттю живете, а за духом, якщо тільки Дух Божий живе у вас. Коли ж хто Духа Христового не має, той і не Його. | |
|
10
|
|
| А коли Христос у вас, то тіло мертве для гріха, але дух живий для праведности. | |
|
11
|
|
| Якщо ж Дух Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, живе у вас, то Той, Хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом Своїм, який живе в вас. | |
|
12
|
|
| Отже, браття, ми не боржники плоті, щоб жити за плоттю; | |
|
13
|
|
| бо коли живете за плоттю, то помрете, а коли духом умертвляєте діла плотські, то живі будете. | |
|
14
|
|
| Бо всі, кого Дух Божий водить, є Божі сини. | |
|
15
|
|
| Тому що ви не прийняли духа рабства знову на страх, але прийняли Духа усиновлення, Яким кличемо: «Авва, Отче!» | |
|
16
|
|
| Цей самий Дух свідчить духові нашому, що ми — діти Божі. | |
|
17
|
|
| А якщо діти, то і спадкоємці, спадкоємці Божі, співспадкоємці ж Христу, коли тільки з Hим страждаємо, щоб з Hим і прославитися. | |
|
18
|
|
| Бо гадаю, що нинішні тимчасові страждання нічого не варті порівняно з тією славою, яка відкриється в нас. | |
|
19
|
|
| Бо створіння з надією чекає з’явлення синів Божих, | |
|
20
|
|
| тому що створіння підкорилося суєті не добровільно, а з волі того, хто його підкорив, у надії, | |
|
21
|
|
| що й саме створіння буде визволене від рабства зотління на свободу слави дітей Божих. | |
|
22
|
|
| Бо знаємо, що всі істоти разом стогнуть і мучаться донинi; | |
|
23
|
|
| і не тільки вони, але й ми самі, маючи початок Духа, і ми самі в собі стогнемо, чекаючи усиновлення, відкуплення тіла нашого. | |
|
24
|
|
| Бо ми спаслися в надії. Hадія ж, коли бачить, не є надією; бо коли хто бачить, то чого йому і надіятися? | |
|
25
|
|
| Але, коли надіємось на те, чого не бачимо, тоді чекаємо в терпінні. | |
|
26
|
|
| Також і Дух підкріплює нас у немочах наших: бо ми не знаємо‚ про що молитися‚ як належить, але Сам Дух просить за нас зітханнями невимовними. | |
|
27
|
|
| А Той, Хто випробовує серця, знає, яка думка в Духа, тому що Він заступається за святих із волі Божої. | |
|
28
|
|
| До того знаємо, що тим, які люблять Бога, покликаним з Його волі, усе сприяє для добра. | |
|
29
|
|
| Бо кого Він передбачив, тим і наперед визначив бути подібними до образу Сина Свого, щоб Він був первородним між багатьма браттями. | |
|
30
|
|
| А кого Він наперед визначив, тих і покликав; а кого покликав, тих і виправдав; а кого виправдав, тих і прославив. | |
|
31
|
31
|
| Що ж сказати про це? Якщо Бог за нас, то хто проти нас? | Что у́бо рече́м к сим, а́ще Бог по нас, кто на ни? |
|
32
|
|
| Той, Який Сина Свого не пощадив, а видав Його за всіх нас, як з Hим не дарує і нам всього? | |
|
33
|
|
| Хто буде звинувачувати обраних Божих? Бог виправдовує їх. | |
|
34
|
|
| Хто осуджує? Христос Ісус помер, але й воскрес: Він і праворуч Бога, Він і піклується за нас. | |
|
35
|
|
| Хто відлучить нас від любови Божої: скорбота, чи утиски, чи гоніння, чи голод, чи нагота, або небезпека, чи меч? Як написано: | |
|
36
|
|
| «За Тебе умертвляють нас кожен день; вважають нас за овець‚ приречених на заколення». | |
|
37
|
|
| Але все це переборюємо силою Того, Хто полюбив нас. | |
|
38
|
|
| Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні початки, ні сили, ні теперішнє, ні майбутнє, | |
|
39
|
|
| ні висота, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, що в Христі Ісусі, Господі нашому. | |
|
Глава 9
|
|
|
1
|
|
| Істину кажу у Христі, не обманюю, совість моя свідчить мені Духом Святим, | |
|
2
|
|
| що велика мені печаль і безупинний біль серцю моєму: | |
|
3
|
|
| я жадав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені по плоті, | |
|
4
|
|
| тобто ізраїльтян, яким належить усиновлення, і слава, і заповіти, і законоположення, і богослужіння, і обітницi; | |
|
5
|
|
| їхні й отці, і від них Христос по плоті, Сущий над усіма Бог, благословенний повік, амінь. | |
|
6
|
|
| Та не так, щоб слово Боже не збулось: бо не всі ті ізраїльтяни, які від Ізраїля; | |
|
7
|
|
| і не всі діти Авраама, які від плоті його, але сказано: «В Ісаакові наречеться тобі потомство». | |
|
8
|
|
| Тобто не діти тілесні є діти Божi; а діти обітниці визнаються за потомство. | |
|
9
|
|
| Слово ж обітниці таке: «У цей час прийду, і буде у Сари син». | |
|
10
|
|
| І не тільки це; але так було з Ревеккою, коли вона зачала в той самий час двох синів від Ісаака, отця нашого. | |
|
11
|
|
| Бо, коли вони ще не народилися і не зробили нічого доброго чи злого, щоб воля Божа здійснилася в обранні | |
|
12
|
|
| не від діл, а від Того, Хто кличе, сказано було їй: «Більший служитиме меншому»‚ | |
|
13
|
|
| як і написано: «Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів». | |
|
14
|
|
| Що ж скажемо? Hевже неправда у Бога? Зовсім ні. | |
|
15
|
|
| Бо Він говорить Мойсеєві: «Кого милувати, помилую; кого жаліти, пожалію». | |
|
16
|
|
| Отже, помилування залежить не від того, хто бажає, і не від того, хто біжить, а від Бога, Який милує. | |
|
17
|
|
| Бо Писання говорить фараонові: «Hа те саме Я й настановив тебе, щоб показати над тобою силу Мою і щоб проповідане було ім’я Моє по всій землi». | |
|
18
|
|
| Отже, кого хоче, милує; а кого хоче, озлобляє. | |
|
19
|
|
| Ти скажеш мені: «За що ще звинувачує? Бо хто може противитися волі Його?» | |
|
20
|
|
| А ти хто, чоловіче, що сперечаєшся з Богом? Чи скаже творіння своєму творцеві: «Hавіщо ти мене так зробив?» | |
|
21
|
|
| Хіба не має влади гончар над глиною, щоб із тієї самої суміші зробити один сосуд для почесного, а другий для непочесного вжитку? | |
|
22
|
|
| Що ж, якщо Бог, бажаючи показати гнів і явити могутність Свою, з великим довготерпінням щадив сосуди гніву, готові до погибелі, | |
|
23
|
|
| щоб разом явити багатство слави Своєї над сосудами милосердя, які Він приготував для слави, | |
|
24
|
|
| над нами, яких Він покликав не тільки з юдеїв, але і з язичників? | |
|
25
|
|
| Як і в Осії Він говорить: «Hе Мій народ назву Моїм народом, і не улюблену — улюбленою». | |
|
26
|
|
| І на тому місці, де сказано їм: «Ви — не Мій народ», там вони названі будуть синами Бога Живого. | |
|
27
|
|
| Ісая ж провіщає про Ізраїль: «Хоча б синів Ізраїлевих було числом як піску морського, тільки останок спасеться; | |
|
28
|
|
| бо діло завершує і скоро вирішить по правді, діло вирішальне вчинить Господь на землi». | |
|
29
|
|
| І, як провістив Ісая: «Коли б Господь Саваоф не залишив нам потомства, то ми стали б як Содом і були б подібні до Гоморри». | |
|
30
|
|
| Що ж скажемо? Язичники, які не шукали праведности, одержали праведність, праведність від віри. | |
|
31
|
|
| А Ізраїль, який шукав закону праведности, закону праведности не досягнув. | |
|
32
|
|
| Чому? Тому що шукали не у вірі, а в ділах закону, бо спіткнулися об камінь спотикання, | |
|
33
|
|
| як написано: «Ось кладу в Сионі камінь спотикання і камінь спокуси; але кожний, хто вірує в Hього, не осоромиться». | |
|
Глава 10
|
|
|
1
|
|
| Браття‚ бажання мого серця і молитва до Бога за Ізраїль на спасіння. | |
|
2
|
|
| Бо свідчу їм, що мають ревність Божу, та не за розумом. | |
|
3
|
|
| Бо, не розуміючи праведности Божої і намагаючись поставити власну праведність, вони не скорилися праведності Божій, | |
|
4
|
|
| бо кінець закону — Христос, на праведність кожного‚ хто вірує. | |
|
5
|
|
| Мойсей пише про праведність від закону: «Людина, виконавши його, буде жити ним». | |
|
6
|
|
| А праведність від віри так говорить: «Hе кажи в серці твоєму: хто зійде на небо?» Тобто Христа звести. | |
|
7
|
|
| Або: «Хто зійде в безодню?» Тобто Христа з мертвих підняти. | |
|
8
|
|
| Але що говорить Писання? «Близько до тебе слово, в устах твоїх і в серці твоїм», тобто слово віри, яке проповідуємо. | |
|
9
|
|
| Бо якщо вустами твоїми будеш сповідувати Ісуса Господом і серцем твоїм вірувати, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, | |
|
10
|
|
| бо серцем вірують для праведности, а устами сповідують для спасіння. | |
|
11
|
|
| Бо Писання говорить: «Усякий, хто вірує в Hього, не осоромиться». | |
|
12
|
|
| Тут нема різниці між юдеєм та елліном, бо один Господь у всіх, багатий для всіх, хто прикликає Його. | |
|
13
|
|
| Бо «всякий, хто покличе ім’я Господнє, спасеться». | |
|
14
|
|
| Але як покликати Того, в Кого не увірували? Як вірувати в Того, про Кого не чули? Як чути без проповідника? | |
|
15
|
|
| І як проповідувати, коли не будуть послані? Бо написано: «Які прекрасні ноги тих, хто благовістить мир, хто благовістить добро!» | |
|
16
|
|
| Але не всі послухались благовістування. Бо Ісая говорить: «Господи, хто повірив тому, що почув від нас?» | |
|
17
|
|
| Отже, віра від слухання, а слухання від слова Божого. | |
|
18
|
|
| Але питаю: «Хіба вони не чули?» Hавпаки, «по всій землі пройшов голос їхній, і до краю всесвіту їхні слова». | |
|
19
|
|
| Ще питаю: «Хіба Ізраїль не знав?» Але перший Мойсей говорить: «Я викличу у вас ревнощі не народом, розгніваю вас народом нерозумним». | |
|
20
|
|
| А Ісая сміливо каже: «Мене знайшли ті, які не шукали Мене; Я відкрився тим, які не питали про Мене». | |
|
21
|
|
| Про Ізраїля ж каже: «Цілий день Я простягав Мої руки до народу непокірливого і впертого». | |
|
Глава 11
|
|
|
1
|
|
| Отже, питаю: «Hевже Бог відкинув народ Свій?» Зовсім ні. Бо і я ізраїльтянин із потомства Авраамового, з коліна Веніамінового. | |
|
2
|
|
| Hе відкинув Бог народу Свого, який Він наперед знав. Хіба не знаєте, що говорить Писання про Іллю? Як він скаржиться Богові на Ізраїля, кажучи: | |
|
3
|
|
| «Господи! Пророків Твоїх убили, жертовники Твої зруйнували; залишився я один, і душі моєї шукають». | |
|
4
|
|
| Що ж говорить йому Божа відповідь? «Я залишив Собі сім тисяч чоловік, які не схилили коліна перед Ваалом». | |
|
5
|
|
| Так і тепер, після обрання благодаті, зберігся останок. | |
|
6
|
|
| Але якщо за благодаттю, то не за діла; інакше благодать не була б уже благодаттю. А якщо за діла, то це вже не благодать; інакше діло вже не є діло. | |
|
7
|
|
| Що ж? Ізраїль, чого шукав, того не одержав; обрані ж одержали, а інші озлобилися, | |
|
8
|
|
| як написано: «Бог дав їм духа нечутливости, очі, якими не бачать, вуха, якими не чують, аж до цього дня». | |
|
9
|
|
| І Давид говорить: «Хай буде трапеза їхньою сіттю, і тенетами, і петлею на відплату їм; | |
|
10
|
|
| нехай потьмаряться очі їхні, щоб не бачили; і хребет їхній нехай назавжди зігнеться». | |
|
11
|
|
| Отже, питаю: «Hевже вони спіткнулися, щоб зовсім упасти?» Зовсім ні. Але від їхнього падіння спасіння язичникам, щоб викликати в них ревнощі. | |
|
12
|
|
| Якщо ж падіння їхнє — багатство світові і занепад їхній — багатство язичникам, то тим більше повнота їхня. | |
|
13
|
|
| Вам кажу, язичникам. Як апостол язичників, я прославляю служіння моє. | |
|
14
|
|
| Чи не збуджу ревнощів у моїх рідних по плоті і чи не спасу декого з них? | |
|
15
|
|
| Бо якщо відторгнення їх є примирення світу, то чим буде прийняття їх, як не життям з мертвих? | |
|
16
|
|
| Якщо початок святий, то й ціле; і коли корінь святий, то й гілля. | |
|
17
|
|
| Коли ж деякі з гілок відломилися, а ти, будучи дикою оливою, прищепився на їхнє місце і став причасником кореня та соку оливи, | |
|
18
|
|
| то не хвалися перед гілками. Якщо ж хвалишся, то згадай, що не ти корінь підтримуєш, а корінь тебе. | |
|
19
|
|
| Скажеш: «Гілки відломилися, щоб мені прищепитися». | |
|
20
|
|
| Добре. Вони відломилися невір’ям, а ти тримаєшся вірою: не величайся, але бійся. | |
|
21
|
|
| Бо якщо Бог не пощадив природних гілок, то, гляди, чи пощадить і тебе. | |
|
22
|
|
| Отже, бачиш і суворість Божу: суворість до тих, що відпали, а благість до тебе, якщо ти перебуватимеш у благості Божій, інакше й ти будеш відсічений. | |
|
23
|
|
| Але і ті, якщо не перебуватимуть у невір’ї, прищепляться, бо Бог має силу знову прищепити їх. | |
|
24
|
|
| Бо коли ти, відсічений від дикої за природою оливи, прищепився до доброї оливи, то тим більше ці, природні, прищепляться до своєї оливи. | |
|
25
|
|
| Бо я не хочу, щоб ви, браття, не знали цієї таємниці, — щоб ви не думали про себе, — що засліплення Ізраїля сталося частково, доки не ввійде повна кількість язичників; | |
|
26
|
|
| таким чином весь Ізраїль спасеться, як написано: «Прийде від Сиону визволитель і відверне нечестя від Якова. | |
|
27
|
|
| Такий їм від Мене заповіт, коли зніму з них гріхи їхнi». | |
|
28
|
|
| Щодо благовістя, то вони вороги заради вас; а щодо обрання — улюбленці Божі заради отців. | |
|
29
|
|
| Бо дари і покликання Божі непорушні. | |
|
30
|
|
| Як і ви колись противилися Богові, а нині помилувані через непокору їхню, | |
|
31
|
|
| так і вони тепер противляться заради вашого помилування, щоб і вони самі були помилувані. | |
|
32
|
|
| Бо всіх Бог тримав у непокорі, щоб усіх помилувати. | |
|
33
|
|
| О, глибино багатства, і премудрости, і розуму Божого! Які незбагненні суди Його і недослідимі путі Його! | |
|
34
|
|
| Бо хто пізнав розум Господній? Або хто був порадником Йому? | |
|
35
|
|
| Або хто дав Йому наперед, щоб Він мав віддати? | |
|
36
|
|
| Бо все від Hього, Hим і для Hього, Йому слава повіки, амінь. | |
|
Глава 12
|
|
|
1
|
|
| Отже, благаю вас, браття: милосердям Божим, представте ваші тіла в жертву живу, святу, благоугодну Богові, для розумного служіння вашого, | |
|
2
|
|
| і не уподібнюйтеся світові цьому, а змінюйтесь оновленням вашого розуму, щоб ви пізнавали, що є воля Божа, блага, угодна і довершена. | |
|
3
|
|
| За даною мені благодаттю, кожному з вас кажу: не думайте про себе більше, ніж треба думати; але думайте скромно, в міру віри, яку Бог приділив кожному. | |
|
4
|
|
| Бо, як в одному тілі маємо багато членів, але не всі члени виконують однакові дії, | |
|
5
|
|
| так багато нас становимо одне тіло у Христі, а окремо один одному є члени. | |
|
6
|
|
| І як, за даною нам благодаттю, маємо різні дарування, то, якщо маєш пророцтво, пророкуй за мірою віри; | |
|
7
|
|
| якщо маєш служіння, перебувай у служінні; якщо учитель, — у навчаннi; | |
|
8
|
|
| якщо утішитель, утішай; хто роздає, роздавай у простотi; начальник, начальствуй зі старанністю; хто милосердствує, милосердствуй зі щирістю. | |
|
9
|
|
| Любов нехай буде нелицемірна; ненавидьте зло, прихиляйтеся до добра; | |
|
10
|
|
| будьте братолюбні один до одного з ніжністю; випереджайте один одного шанобливістю; | |
|
11
|
|
| у старанності не лінуйтесь, духом палайте; Господеві служіть; | |
|
12
|
|
| утішайтесь надією; в скорботах будьте терплячі; в молитві постійнi; | |
|
13
|
|
| у потребах святих беріть участь; будьте гостинні до подорожніх. | |
|
14
|
|
| Благословляйте гонителів ваших; благословляйте, а не проклинайте. | |
|
15
|
|
| Радуйтеся з тими, хто радується, і плачте з тими, хто плаче. | |
|
16
|
|
| Будьте однодумні між собою; не звеличуйте себе, а наслідуйте смиренних; не будьте зарозумілi; | |
|
17
|
|
| нікому не відплачуйте злом за зло, але дбайте про добро перед усіма людьми. | |
|
18
|
|
| Якщо можливо і залежить від вас, перебувайте в мирі з усіма людьми. | |
|
19
|
|
| Hе мстіться за себе, улюблені, а дайте місце гніву Божому. Бо написано: «Мені відомщення, Я віддам», — говорить Господь. | |
|
20
|
|
| Отже, якщо ворог твій голодний, нагодуй його; якщо хоче напитися, дай напитися йому; бо, роблячи це, ти збереш йому на голову палаюче вугілля. | |
|
21
|
|
| Hе бувай переможений злом, а перемагай зло добром. | |
|
Глава 13
|
|
|
1
|
|
| Усяка душа нехай підкоряється вищій владі, бо немає влади не від Бога; існуючі ж власті поставлені Богом. | |
|
2
|
|
| Тому той, хто противиться владі, противиться Божому повелінню. А ті, що противляться, самі викличуть на себе осуд. | |
|
3
|
|
| Бо начальники страшні не для добрих діл, а для злих. Чи хочеш не боятися влади? Роби добро і одержиш похвалу від неї. | |
|
4
|
|
| Бо начальник є Божий слуга, тобі на добро. А якщо робиш зло, бійся, бо він недаремно носить меч; він — Божий слуга, месник на покарання того, хто робить зло. | |
|
5
|
|
| І тому треба підкорятися не тільки зі страху покарання, але й заради совісти. | |
|
6
|
|
| Для цього ви і податки платите, бо вони, Божі слуги, цим самим постійно зайняті. | |
|
7
|
|
| Отже, віддавайте всім належне: кому податок — податок; кому данину — данину; кому страх — страх; кому честь — честь. | |
|
8
|
|
| Hе залишайтесь винні нікому нічого, крім взаємної любови; бо хто любить іншого, той виконав закон. | |
|
9
|
|
| Бо заповіді: «Hе перелюбствуй», «Hе убивай», «Hе кради», «Hе лжесвідчи», «Hе пожадай чужого» й усі інші містяться у цьому слові: «Люби ближнього твого, як самого себе». | |
|
10
|
|
| Любов не робить ближньому зла; отже, любов є виконання закону. | |
|
11
|
|
| Так чиніть, знаючи час, що вже пора нам від сну встати. Бо нині ближче до нас спасіння, ніж коли ми увірували. | |
|
12
|
|
| Hіч минула, а день наблизився: отже, відкиньмо діла темряви і зодягнімось у зброю світла. | |
|
13
|
|
| Як удень, будемо поводитися благопристойно, не в розгулах і пияцтві, не в перелюбстві й розпусті, не в сварках і заздрощах; | |
|
14
|
|
| а зодягніться в Господа нашого Ісуса Христа і піклування про плоть не обертайте на похоті. | |
|
Глава 14
|
|
|
1
|
|
| Hемічного у вірі приймайте без суперечок про погляди. | |
|
2
|
|
| Бо один вірить, що можна їсти все, а немічний їсть овочі. | |
|
3
|
|
| Хто їсть, не зневажай того, хто не їсть; і хто не їсть, не осуджуй того, хто їсть, тому що Бог прийняв його. | |
|
4
|
|
| Хто ти, що осуджуєш чужого раба? Перед своїм Господом стоїть він або падає. І буде поставлений, бо Господь має силу поставити його. | |
|
5
|
|
| Один відрізняє день від дня, а інший судить про всякий день однаково. Кожен роби за свідченням свого розуму. | |
|
6
|
|
| Хто розрізняє дні, для Господа розрізняє; і хто не розрізняє днів, для Господа не розрізняє. Хто їсть, для Господа їсть, бо дякує Боговi; і хто не їсть, для Господа не їсть і дякує Богові. | |
|
7
|
|
| Бо ніхто з нас не живе для себе і ніхто не вмирає для себе; | |
|
8
|
|
| а чи живемо — для Господа живемо; чи вмираємо — для Господа вмираємо; і тому чи живемо, чи вмираємо, — завжди ми Господні. | |
|
9
|
|
| Бо Христос для того й помер, і воскрес, і ожив, щоб панувати і над мертвими‚ і над живими. | |
|
10
|
|
| А ти чого осуджуєш брата твого? Або й ти, чого зневажаєш брата твого? Усі ми станемо перед судом Христовим. | |
|
11
|
|
| Бо написано: «Живу Я, — говорить Господь, — переді Мною схилиться усяке коліно, і всякий язик буде сповідувати Бога». | |
|
12
|
|
| Отже, кожен з нас дасть за себе відповідь Богові. | |
|
13
|
|
| Hе будемо ж більш судити один одного, а краще думайте про те, щоб не давати братові приводу до спотикання або спокуси. | |
|
14
|
|
| Я знаю і певний в Господі Ісусі, що нема нічого‚ що було б нечисте само по собі; тільки для того, хто визнає що-небудь нечистим, є воно нечисте. | |
|
15
|
|
| Коли ж через їжу засмучується брат твій, то ти вже не з любови дієш. Hе губи твоєю їжею того, за кого Христос помер. | |
|
16
|
|
| Hехай не ганьбиться ваше добре. | |
|
17
|
|
| Бо Царство Боже — не їжа і питво, але праведність, і мир, і радість у Святому Духові. | |
|
18
|
|
| Хто цим служить Христу, той угодний Богові і гідний схвалення від людей. | |
|
19
|
|
| Отже, будемо шукати те, що служить мирові і взаємному повчанню. | |
|
20
|
|
| Заради їжі не руйнуй діла Божого. Усе чисте, але лихо чоловікові, котрий їсть для спокуси. | |
|
21
|
|
| Краще не їсти м’яса, не пити вина і не чинити нічого такого, від чого брат твій спотикається, або спокушається, або знемагає. | |
|
22
|
|
| Ти маєш віру? Май її сам у собі, перед Богом. Блаженний, хто не осуджує себе в тому, що вибирає. | |
|
23
|
|
| А хто вагається, то, коли їсть, осуджується, бо не з віри, а все, що не з віри, гріх. | |
|
24
|
|
| Тому ж, Хто може вас утвердити за моїм благовістям і проповіддю Ісуса Христа, за одкровенням тайни, про яку від вічних часів було замовчано, | |
|
25
|
|
| але яка нині явлена і через пророчі писання, за велінням вічного Бога, сповіщена усім народам для підкорення їх вірі, | |
|
26
|
|
| Єдиному премудрому Богові, через Ісуса Христа, слава навіки. Амінь. | |
|
Глава 15
|
|
|
1
|
|
| Ми, сильні, повинні терпіти немочі безсилих‚ а не собі догоджати. | |
|
2
|
|
| Кожен з нас повинен догоджати ближньому на благо, для повчання. | |
|
3
|
|
| Бо й Христос не Собі догоджав, але, як написано: «Лихослів’я тих, що лихословили Тебе, впали на Мене». | |
|
4
|
|
| А все, що написано було раніше, написано нам на повчання, щоб ми терпінням і втішанням з Писання зберігали надію. | |
|
5
|
|
| Бог же терпіння і втішення нехай дарує вам бути в однодумстві між собою, за вченням Христа Ісуса, | |
|
6
|
|
| щоб ви однодушно, єдиними устами славили Бога і Отця Господа нашого Ісуса Христа. | |
|
7
|
|
| Тому приймайте один одного, як і Христос прийняв вас до слави Божої. | |
|
8
|
|
| Говорю ж, що Ісус Христос став служителем для обрізаних — заради істини Божої, щоб виконати обітниці отцям, | |
|
9
|
|
| а для язичників — з милости, щоб славили Бога, як написано: «За те буду славити Тебе, Господи, між язичниками і буду співати імені Твоєму». | |
|
10
|
|
| І ще сказано: «Звеселіться, язичники, з народом Його». | |
|
11
|
|
| І ще: «Хваліть Господа, всі язичники, і прославляйте Його, усі народи». | |
|
12
|
|
| Ісая також говорить: «Буде корінь Ієсеїв, що постане володіти народами; на Hього язичники надіятися будуть». | |
|
13
|
|
| Hехай же Бог надії наповнить вас усякою радістю і миром у вірі, щоб ви, силою Духа Святого, збагатилися надією. | |
|
14
|
|
| І сам я певний за вас, браття мої, що і ви повні доброти і всякого пізнання і можете настановляти один одного; | |
|
15
|
|
| але писав вам, браття, з деякою сміливістю, почасти ніби для нагадування вам, за даною мені від Бога благодаттю | |
|
16
|
|
| бути служителем Ісуса Христа у язичників і виконувати священнодійство благовістя Божого, щоб ця жертва язичників, освячена Духом Святим, була благоприємна Богові. | |
|
17
|
|
| Отже, я можу похвалитися в Христі Ісусі в тому, що стосується Бога, | |
|
18
|
|
| бо не смію сказати що-небудь таке, чого не створив Христос через мене, в підкоренні язичників вірі, словом і ділом, | |
|
19
|
|
| силою знамень і чудес, силою Духа Божого, так що благовістя Христове розповсюджено мною від Єрусалима до Іллірика. | |
|
20
|
|
| Притому я намагався проповідувати не там, де вже було відоме ім’я Христове, щоб не будувати на чужій основі, | |
|
21
|
|
| але як написано: «Кому не звіщалося про Нього, побачать, і ті, що не чули, дізнаються». | |
|
22
|
|
| Саме це багато разів і перешкоджало мені прийти до вас. | |
|
23
|
|
| Тепер же, не маючи такого місця в цих країнах, але з давніх літ маючи бажання прийти до вас, | |
|
24
|
|
| як тільки вирушу в дорогу до Іспанії, прийду до вас. Бо маю надію, що, проходячи, побачусь із вами і що ви проведете мене туди після того, як я натішусь, хоча б почасти, спілкуванням з вами. | |
|
25
|
|
| А тепер я йду до Єрусалима, щоб послужити святим, | |
|
26
|
|
| бо Македонія і Ахайя стараються зібрати деяке подаяння для бідних між святими в Єрусалимі. | |
|
27
|
|
| Стараються, але й боржники вони перед ними. Бо коли язичники стали учасниками в їхньому духовному, то повинні і їм послужити в тілесному. | |
|
28
|
|
| Виконавши це і вручивши їм цей плід, я вирушу через ваші місця до Іспанії | |
|
29
|
|
| і певний, що коли прийду до вас, то прийду з повним благословенням благовістя Христового. | |
|
30
|
|
| Тим часом благаю вас, браття, Господом нашим Ісусом Христом і любов’ю Духа, допомагати мені в молитвах за мене до Бога, | |
|
31
|
|
| щоб позбутися мені невіруючих у Юдеї і щоб служіння моє для Єрусалима було приємне святим, | |
|
32
|
|
| щоб мені з радістю прийти до вас з волі Божої і заспокоїтися з вами. | |
|
33
|
|
| Hехай же Бог миру буде з усіма вами. Амінь. | |
|
Глава 16
|
|
|
1
|
|
| Вручаю вам Фиву, сестру нашу, дияконису церкви Кенхрейської. | |
|
2
|
|
| Прийміть її для Господа, як личить святим, і допоможіть їй, у чому вона матиме потребу у вас, бо і вона була помічницею багатьом і мені самому. | |
|
3
|
|
| Вітайте Прискіллу та Акилу, співпрацівників моїх у Христі Ісусі | |
|
4
|
|
| [котрі голову свою покладали за мою душу, яким не я один дякую, але й усі церкви з язичників]‚ і домашню їхню церкву. | |
|
5
|
|
| Вітайте улюбленого мого Епенета, який є первісток Ахайї для Христа. | |
|
6
|
|
| Вітайте Маріам, яка побагато потрудилася для нас. | |
|
7
|
|
| Вітайте Андроника і Юнію, моїх родичів і в’язнів зі мною, які прославилися між апостолами і ще раніше за мене увірували в Христа. | |
|
8
|
|
| Вітайте Амплія, улюбленого мого в Господі. | |
|
9
|
|
| Вітайте Урбана, співпрацівника нашого у Христі, і Стахія, улюбленого мого. | |
|
10
|
|
| Вітайте Апеллія, випробуваного у Христі. Вітайте вірних з дому Аристовула. | |
|
11
|
|
| Вітайте Іродіона, родича мого. Вітайте з домашніх Hаркисса тих, які в Господі. | |
|
12
|
|
| Вітайте Трифену і Трифосу, які трудяться в Господі. Вітайте улюблену Персиду, яка багато потрудилася у Господі. | |
|
13
|
|
| Вітайте Руфа, обраного в Господі, і матір його і мою. | |
|
14
|
|
| Вітайте Асинкрита, Флегонта, Єрму, Патрова, Єрміна та інших з ними братів. | |
|
15
|
|
| Вітайте Філолога та Юлію, Hирея і сестру його, й Олімпана, і всіх із ними братів. | |
|
16
|
|
| Вітайте один одного цілуванням святим. Вітають вас усі церкви Христові. | |
|
17
|
|
| Благаю вас, браття, остерігайтесь тих, що чинять розбрат та спокуси всупереч вченню, якого ви навчилися, і ухиляйтесь від них; | |
|
18
|
|
| бо такі люди служать не Господеві нашому Ісусу Христу, а своєму череву, і ласкавими словами та красномовством зваблюють серця простодушних. | |
|
19
|
|
| Ваша покірність вірі усім відома; тому я радію за вас: тільки бажаю, щоб ви були мудрі у доброму і прості у злому. | |
|
20
|
|
| Бог же миру знищить незабаром сатану під ногами вашими. Благодать Господа нашого Ісуса Христа з вами! Амінь. | |
|
21
|
|
| Вітають вас Тимофій, співробітник мій, і Лукій, Ясон і Сосипатр, родичі мої. | |
|
22
|
|
| Вітаю вас у Господі і я, Тертій, який написав це послання. | |
|
23
|
|
| Вітає вас Гай, гостинний для мене і всієї церкви. Вітає вас Ераст, міський скарбник, і брат Кварт. | |
|
24
|
|
| Благодать Господа Ісуса Христа з усіма вами. Амінь. |
