|
Перше послання до Коринф’ян святого апостола Павла
|
Къ корі́нѳѧнѡмъ 1-е
|
|
Глава 1
|
Глава́ а҃
|
|
1
|
1
|
| Павло, волею Божою покликаний апостол Ісуса Христа, і Сосфен, брат |
|
|
2
|
2
|
| церкві Божій у Коринфі, освяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, з усіма, хто призиває ім’я Господа нашого Ісуса Христа, у всякому місці, у них і у нас: | цр҃кви бж҃їей сꙋ́щей въ корі́нѳѣ, ѡ҆сщ҃є́ннымъ ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ, зва̑ннымъ ст҃ы̑мъ, со всѣ́ми призыва́ющими и҆́мѧ гдⷭ҇а на́шегѡ і҆и҃са хрⷭ҇та̀, во всѧ́цѣмъ мѣ́стѣ, тѣ́хъ же и҆ на́шемъ: |
|
3
|
3
|
| благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа. |
|
|
4
|
4
|
| Завжди дякую Богові моєму за вас заради благодаті Божої, дарованої вам у Христі Ісусі, | Благодарю̀ бг҃а моего̀ всегда̀ ѡ҆ ва́съ, ѡ҆ блгⷣти бж҃їей да́ннѣй ва́мъ ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ, |
|
5
|
5
|
| бо в Hьому ви збагатилися всім, усяким словом і всяким пізнанням, — | ꙗ҆́кѡ во все́мъ ѡ҆богати́стесѧ ѡ҆ не́мъ, во всѧ́цѣмъ сло́вѣ и҆ всѧ́цѣмъ ра́зꙋмѣ, |
|
6
|
6
|
| тому що свідчення Христове утвердилося у вас, — | ꙗ҆́коже свидѣ́телство хрⷭ҇то́во и҆звѣсти́сѧ въ ва́съ: |
|
7
|
7
|
| так що ви не маєте нестачі ні в якому даруванні, чекаючи явлення Господа нашого Ісуса Христа, | ꙗ҆́кѡ ва́мъ не лиши́тисѧ ни во є҆ди́нѣмъ дарова́нїи, ча́ющымъ ѿкрове́нїѧ гдⷭ҇а на́шегѡ і҆и҃са хрⷭ҇та̀, |
|
8
|
8
|
| Який і утвердить вас до кінця, щоб бути вам неповинними в день Господа нашого Ісуса Христа. | и҆́же и҆ оу҆тверди́тъ ва́съ да́же до конца̀ непови́нныхъ въ де́нь гдⷭ҇а на́шегѡ і҆и҃са хрⷭ҇та̀. |
|
9
|
9
|
| Вірний Бог, Яким покликані ви до єднання з Сином Його Ісусом Христом, Господом нашим. | Вѣ́ренъ бг҃ъ, и҆́мже зва́ни бы́сте во ѻ҆бще́нїе сн҃а є҆гѡ̀ і҆и҃са хрⷭ҇та̀, гдⷭ҇а на́шегѡ. |
|
10
|
10
|
| Благаю вас, браття, ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб усі ви говорили одне і не було між вами розділення, а щоб ви з’єднані були в одному розумінні та в одній думці. |
|
|
11
|
11
|
| Бо від домашніх Хлоїних стало мені відомо про вас, браття мої, що між вами є суперечки. | Возвѣсти́сѧ бо мѝ ѡ҆ ва́съ, бра́тїе моѧ̑, (пѡ́сланнымъ) ѿ хло́иса [ѿ дома́шнихъ хло́иса], ꙗ҆́кѡ рвє́нїѧ въ ва́съ сꙋ́ть. |
|
12
|
12
|
| Я кажу про те, що у вас говорять: я — Павлів; я — Аполлосів; я — Кифин; а я — Христів. | Глаго́лю же сѐ, ꙗ҆́кѡ кі́йждо ва́съ глаго́летъ: а҆́зъ оу҆́бѡ є҆́смь па́ѵловъ, а҆́зъ же а҆поллѡ́совъ, а҆́зъ же ки́финъ, а҆́зъ же хрⷭ҇то́въ. |
|
13
|
13
|
| Хіба ж розділився Христос? Хіба Павло розп’явся за вас? Чи в ім’я Павлове ви хрестилися? | Є҆да̀ раздѣли́сѧ хрⷭ҇то́съ, є҆да̀ па́ѵелъ распѧ́тсѧ по ва́съ; и҆лѝ во и҆́мѧ па́ѵлово крести́стесѧ; |
|
14
|
14
|
| Дякую Богові, що я нікого з вас не хрестив, крім Криспа та Гая, | Благодарю̀ бг҃а, ꙗ҆́кѡ ни є҆ди́наго ѿ ва́съ крести́хъ, то́чїю крі́спа и҆ га́їа, |
|
15
|
15
|
| щоб не сказав хто, що я хрестив у моє ім’я. | да не кто̀ рече́тъ, ꙗ҆́кѡ въ моѐ и҆́мѧ крести́хъ. |
|
16
|
16
|
| Хрестив же я і Стефанів дім; а чи хрестив ще кого, не знаю. | Крести́хъ же и҆ стефани́новъ до́мъ: про́чее не вѣ́мъ, а҆́ще кого̀ и҆но́го крести́хъ. |
|
17
|
17
|
| Бо Христос послав мене не хрестити, а благовістити, і не в премудрості слова, щоб не скасувати хреста Христового. | Не посла́ бо менѐ хрⷭ҇то́съ крести́ти, но благовѣсти́ти, не въ премꙋ́дрости сло́ва, да не и҆спраздни́тсѧ крⷭ҇тъ хрⷭ҇то́въ. |
|
18
|
18
|
| Бо слово хресне для загиблих безумство є, а для нас, що спасаємось, — сила Божа. |
|
|
19
|
19
|
| Бо написано: «Погублю мудрість мудреців і розум розумних відкину». | Пи́сано бо є҆́сть: погꙋблю̀ премꙋ́дрость премꙋ́дрыхъ, и҆ ра́зꙋмъ разꙋ́мныхъ ѿве́ргꙋ. |
|
20
|
20
|
| Де мудрець? Де книжник? Де допитливий віку цього? Чи не обернув Бог мудрість світу цього на безумство? | Гдѣ̀ премꙋ́дръ; гдѣ̀ кни́жникъ; гдѣ̀ совопро́сникъ вѣ́ка сегѡ̀; Не ѡ҆бꙋи́ ли бг҃ъ премꙋ́дрость мі́ра сегѡ̀; |
|
21
|
21
|
| Бо коли світ своєю мудрістю не пізнав Бога в премудрості Божій, то угодно було Богові безумством проповіді спасти віруючих. | Поне́же бо въ премⷣрости бж҃їей не разꙋмѣ̀ мі́ръ премꙋ́дростїю бг҃а, бл҃гоизво́лилъ бг҃ъ бꙋ́йствомъ про́повѣди спⷭ҇тѝ вѣ́рꙋющихъ. |
|
22
|
22
|
| Бо й юдеї вимагають чудес, і елліни шукають мудрости; | Поне́же и҆ і҆ꙋде́є зна́менїѧ про́сѧтъ, и҆ є҆́ллини премꙋ́дрости и҆́щꙋтъ: |
|
23
|
23
|
| а ми проповідуємо Христа розп’ятого, для юдеїв спокуса, а для еллінів безумство, | мы́ же проповѣ́дꙋемъ хрⷭ҇та̀ ра́спѧта, і҆ꙋде́ємъ оу҆́бѡ собла́знъ, є҆́ллинѡмъ же безꙋ́мїе, |
|
24
|
24
|
| для самих же покликаних, юдеїв і еллінів, — Христа, Божу силу і Божу премудрість; | самѣ̑мъ же зва̑ннымъ і҆ꙋде́ємъ же и҆ є҆́ллинѡмъ хрⷭ҇та̀, бж҃їю си́лꙋ и҆ бж҃їю премⷣрость: |
|
25
|
25
|
| бо й безумне Боже мудріше від людського, і немічне Боже сильніше від людського. | занѐ бꙋ́ее бж҃їе премⷣрѣе человѣ̑къ є҆́сть, и҆ немощно́е бж҃їе крѣпча́е человѣ̑къ є҆́сть. |
|
26
|
26
|
| Погляньте, браття, хто ви‚ покликані: небагато серед вас мудрих за плоттю, небагато сильних, небагато благородних; |
|
|
27
|
27
|
| але Бог обрав немудре світу, щоб посоромити мудрих, і немічне світу обрав Бог, щоб посоромити сильне; | но бꙋ̑ѧѧ мі́ра и҆збра̀ бг҃ъ, да премꙋ̑дрыѧ посрами́тъ, и҆ не́мѡщнаѧ мі́ра и҆збра̀ бг҃ъ, да посрами́тъ крѣ̑пкаѧ: |
|
28
|
28
|
| і незнатне світу і принижене, і нічого не значуще обрав Бог, щоб скасувати значуще, — | и҆ хꙋдорѡ́днаѧ мі́ра и҆ оу҆ничижє́ннаѧ и҆збра̀ бг҃ъ, и҆ не сꙋ̑щаѧ, да сꙋ̑щаѧ оу҆праздни́тъ, |
|
29
|
29
|
| щоб ніяка плоть не хвалилася перед Богом. | ꙗ҆́кѡ да не похва́литсѧ всѧ́ка пло́ть пред̾ бг҃омъ. |
|
30
|
30
|
| Від Hього і ви в Христі Ісусі, Який став для нас премудрістю від Бога, праведністю і освяченням та відкупленням, | И҆з̾ негѡ́же вы̀ є҆стѐ ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ, и҆́же бы́сть на́мъ премⷣрость ѿ бг҃а, пра́вда же и҆ ѡ҆сщ҃е́нїе и҆ и҆збавле́нїе, |
|
31
|
31
|
| щоб було як написано: «Хто хвалиться, нехай хвалиться Господом». | да, ꙗ҆́коже пи́шетсѧ: хвалѧ́йсѧ, ѡ҆ гдⷭ҇ѣ да хва́литсѧ. |
|
Глава 2
|
Глава́ в҃
|
|
1
|
1
|
| І коли я приходив до вас, браття, приходив провіщати вам свідчення Боже не пишномовним словом або мудрістю, | И҆ а҆́зъ прише́дъ къ ва́мъ, бра́тїе, прїидо́хъ не по превосхо́дномꙋ словесѝ и҆лѝ премꙋ́дрости возвѣща́ѧ ва́мъ свидѣ́телство бж҃їе: |
|
2
|
2
|
| бо я розсудив не знати між вами нічого, крім Ісуса Христа‚ і то розп’ятого, | не сꙋди́хъ бо вѣ́дѣти что̀ въ ва́съ, то́чїю і҆и҃са хрⷭ҇та̀, и҆ сего̀ ра́спѧта: |
|
3
|
3
|
| і був я у вас у немочi‚ і в страху, і у великому трепеті. | и҆ а҆́зъ въ не́мощи и҆ стра́сѣ и҆ тре́петѣ мно́зѣ бы́хъ въ ва́съ. |
|
4
|
4
|
| І слово моє, і проповідь моя були не в переконливих словах людської мудрости, а в явленні духу і сили, | И҆ сло́во моѐ и҆ про́повѣдь моѧ̀ не въ препрѣ́телныхъ человѣ́ческїѧ премꙋ́дрости словесѣ́хъ, но въ ꙗ҆вле́нїи дꙋ́ха и҆ си́лы, |
|
5
|
5
|
| щоб віра ваша утверджувалася не на мудрості людській, а на силі Божій. | да вѣ́ра ва́ша не въ мꙋ́дрости человѣ́честѣй, но въ си́лѣ бж҃їей бꙋ́детъ. |
|
6
|
6
|
| Мудрість же ми проповідуємо між довершеними, але мудрість не віку цього і не володарів віку цього скороминучих; | (Заⷱ҇ р҃к҃ѕ҃.) Премⷣрость же глаго́лемъ въ соверше́нныхъ, премⷣрость же не вѣ́ка сегѡ̀, ни кнѧзе́й вѣ́ка сегѡ̀ престаю́щихъ, |
|
7
|
7
|
| а проповідуємо премудрість Божу, таємну, приховану, яку призначив Бог перед віками для слави нашої, | но глаго́лемъ премⷣрость бж҃їю, въ та́йнѣ сокрове́ннꙋю, ю҆́же пред̾ꙋста́ви бг҃ъ пре́жде вѣ̑къ въ сла́вꙋ на́шꙋ, |
|
8
|
8
|
| якої ніхто з князів віку цього не пізнав; бо якби пізнали, то не розіп’яли б Господа слави. | ю҆́же никто́же ѿ кнѧзе́й вѣ́ка сегѡ̀ разꙋмѣ̀: а҆́ще бо бы́ша разꙋмѣ́ли, не бы́ша гдⷭ҇а сла́вы ра́спѧли. |
|
9
|
9
|
| Але, як написано: «Hе бачило око‚ і вухо не чуло, і на серце людини не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його». | Но ꙗ҆́коже є҆́сть пи́сано: (Заⷱ҇ р҃к҃з҃.) и҆́хже ѻ҆́ко не ви́дѣ, и҆ оу҆́хо не слы́ша, и҆ на се́рдце человѣ́кꙋ не взыдо́ша, ꙗ҆̀же оу҆гото́ва бг҃ъ лю́бѧщымъ є҆го̀. |
|
10
|
10
|
| Hам же Бог відкрив це Духом Своїм; бо Дух усе досліджує, і глибини Божі. | На́мъ же бг҃ъ ѿкры́лъ є҆́сть дх҃омъ свои́мъ: дх҃ъ бо всѧ̑ и҆спытꙋ́етъ, и҆ глꙋбины̑ бж҃їѧ. |
|
11
|
11
|
| Бо хто з людей знає, що є в людині, крім духа людського, який живе в ній? Так і Божого ніхто не знає, крім Духа Божого. | Кто́ бо вѣ́сть ѿ человѣ̑къ, ꙗ҆̀же въ человѣ́цѣ, то́чїю дꙋ́хъ человѣ́ка, живꙋ́щїй въ не́мъ; Та́кожде и҆ бж҃їѧ никто́же вѣ́сть, то́чїю дх҃ъ бж҃їй. |
|
12
|
12
|
| Ми ж прийняли не духа світу цього, а Духа від Бога, щоб знати дароване нам від Бога, | Мы́ же не дꙋ́ха мі́ра сегѡ̀ прїѧ́хомъ, но дх҃а и҆́же ѿ бг҃а, да вѣ́мы ꙗ҆̀же ѿ бг҃а дарова̑ннаѧ на́мъ, |
|
13
|
13
|
| що і сповіщаємо вам вивченими словами не від людської мудрости, а вивченими від Духа Святого, порівнюючи духовне з духовним. | ꙗ҆̀же и҆ глаго́лемъ не въ наꙋче́ныхъ человѣ́ческїѧ премꙋ́дрости словесѣ́хъ, но въ наꙋче́ныхъ дх҃а ст҃а́гѡ, дꙋхѡ́внаѧ дꙋхо́вными сразсꙋжда́юще. |
|
14
|
14
|
| Душевна людина не приймає того, що від Духа Божого, бо вона вважає це безумством; і не може зрозуміти, тому що про це треба судити духовно. | Дꙋше́венъ же человѣ́къ не прїе́млетъ ꙗ҆̀же дх҃а бж҃їѧ: ю҆ро́дство бо є҆мꙋ̀ є҆́сть, и҆ не мо́жетъ разꙋмѣ́ти, занѐ дꙋхо́внѣ востѧзꙋ́етсѧ. |
|
15
|
15
|
| Духовний же судить про все, а про нього ніхто не може судити. | Дꙋхо́вный же востѧзꙋ́етъ оу҆́бѡ всѧ̑, а҆ са́мъ то́й ни ѿ є҆ди́нагѡ востѧзꙋ́етсѧ. |
|
16
|
16
|
| Бо хто пізнав розум Господній, щоб міг пояснити його? А ми маємо розум Христів. | Кто́ бо разꙋмѣ̀ оу҆́мъ гдⷭ҇ень, и҆́же и҆з̾ѧсни́тъ и҆̀; Мы́ же оу҆́мъ хрⷭ҇то́въ и҆́мамы. |
|
Глава 3
|
Глава́ г҃
|
|
1
|
1
|
| І я, браття, не міг до вас говорити як до духовних, але як до плотських, як до немовлят у Христі. | И҆ а҆́зъ, бра́тїе, не мого́хъ ва́мъ глаго́лати ꙗ҆́кѡ дꙋхѡ́внымъ, но ꙗ҆́кѡ плѡ́тѧнымъ, ꙗ҆́кѡ младе́нцємъ ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀. |
|
2
|
2
|
| Я годував вас молоком, а не твердою їжею, бо ви не могли її їсти, та й зараз ще не можете, | Млеко́мъ вы̀ напои́хъ, а҆ не бра́шномъ: и҆́бо не оу҆̀ можа́сте, но нижѐ є҆щѐ мо́жете нн҃ѣ, |
|
3
|
3
|
| бо ви ще плотські. Якщо між вами заздрощі, суперечки і незгоди, то хіба ви не плотські? І чи не за людським звичаєм живете? | є҆ще́ бо пло́тстїи є҆стѐ. И҆дѣ́же бо въ ва́съ за̑висти и҆ рвє́нїѧ и҆ ра́спри, не пло́тстїи ли є҆стѐ и҆ по человѣ́кꙋ хо́дите; |
|
4
|
4
|
| Бо коли хтось говорить: «Я — Павлів», а інший: «Я — Аполлосів», то хіба не плотські ви? | Є҆гда́ бо глаго́летъ кто̀: а҆́зъ оу҆́бѡ є҆́смь па́ѵловъ, дрꙋгі́й же: а҆́зъ а҆поллѡ́совъ: не пло́тстїи ли є҆стѐ; |
|
5
|
5
|
| Хто такий Павло? Хто Аполлос? Вони тільки служителі, через яких ви увірували, i‚ до того ж‚ як кожному дав Господь. | Кто̀ оу҆̀бо є҆́сть па́ѵелъ; кто́ же ли а҆поллѡ́съ; Но то́чїю слꙋжи́телїе, и҆́миже вѣ́ровасте, и҆ комꙋ́ждо ꙗ҆́коже гдⷭ҇ь дадѐ. |
|
6
|
6
|
| Я насадив, Аполлос поливав, а зростив Бог; | А҆́зъ насади́хъ, а҆поллѡ́съ напоѝ, бг҃ъ же возрастѝ: |
|
7
|
7
|
| а тому і хто насаджує‚ і хто поливає є ніщо, а все Бог, Який вирощує. | тѣ́мже ни насажда́ѧй є҆́сть что̀, ни напаѧ́ѧй, но возраща́ѧй бг҃ъ. |
|
8
|
8
|
| Хто ж насаджує і поливає є одне: але кожний одержить свою нагороду за своєю працею. | Насажда́ѧй же и҆ напаѧ́ѧй є҆ди́но є҆ста̀: кі́йждо же свою̀ мздꙋ̀ прїи́метъ по своемꙋ̀ трꙋдꙋ̀. |
|
9
|
9
|
| Бо ми співпрацівники Божі, а ви Божа нива, Божа будівля. | (Заⷱ҇ р҃к҃и҃.) Бг҃ꙋ бо є҆смы̀ споспѣ̑шницы: бж҃їе тѧжа́нїе, бж҃їе зда́нїе є҆стѐ. |
|
10
|
10
|
| Я, за даною мені від Бога благодаттю, як мудрий архітектор, поклав основу, а інший будує на ній; але нехай кожний пильнує, як він будує. | По блгⷣти бж҃їей да́ннѣй мнѣ̀, ꙗ҆́кѡ премꙋ́дръ а҆рхїте́ктѡнъ ѡ҆снова́нїе положи́хъ, и҆́нъ же назида́етъ: кі́йждо же да блюде́тъ, ка́кѡ назида́етъ. |
|
11
|
11
|
| Бо ніхто не може покласти іншої основи, крім покладеної, яка є Ісус Христос. | Ѡ҆снова́нїѧ бо и҆на́гѡ никто́же мо́жетъ положи́ти па́че лежа́щагѡ, є҆́же є҆́сть і҆и҃съ хрⷭ҇то́съ. |
|
12
|
12
|
| Чи будує хто на цій основі із золота, срібла, дорогоцінних каменів, дерева, сіна, соломи, — | А҆́ще ли кто̀ назида́етъ на ѡ҆снова́нїи се́мъ зла́то, сребро̀, ка́менїе честно́е, дрова̀, сѣ́но, тро́стїе, |
|
13
|
13
|
| діло кожного виявиться; бо день покаже, тому що у вогні відкривається, і вогонь випробовує діло кожного‚ яке воно є. | когѡ́ждо дѣ́ло ꙗ҆вле́но бꙋ́детъ: де́нь бо ꙗ҆ви́тъ, занѐ ѻ҆гне́мъ ѿкрыва́етсѧ: и҆ когѡ́ждо дѣ́ло, ꙗ҆ково́же є҆́сть, ѻ҆́гнь и҆скꙋ́ситъ. |
|
14
|
14
|
| У кого діло, яке він будував, устоїть, той одержить нагороду. | (И҆) є҆гѡ́же а҆́ще дѣ́ло пребꙋ́детъ, є҆́же назда̀, мздꙋ̀ прїи́метъ: |
|
15
|
15
|
| А в кого діло згорить, той зазнає втрати; а втім, сам спасеться, але так, ніби через вогонь. | (а҆) є҆гѡ́же дѣ́ло сгори́тъ, ѡ҆тщети́тсѧ: са́мъ же спасе́тсѧ, та́кожде ꙗ҆́коже ѻ҆гне́мъ. |
|
16
|
16
|
| Хіба ж не знаєте, що ви — храм Божий і Дух Божий живе у вас? | Не вѣ́сте ли, ꙗ҆́кѡ хра́мъ бж҃їй є҆стѐ, и҆ дх҃ъ бж҃їй живе́тъ въ ва́съ; |
|
17
|
17
|
| Якщо хто зруйнує храм Божий, того покарає Бог: бо храм Божий святий, а цей храм — ви. | А҆́ще кто̀ бж҃їй хра́мъ растли́тъ, растли́тъ сего̀ бг҃ъ: хра́мъ бо бж҃їй ст҃ъ є҆́сть, и҆́же є҆стѐ вы̀. |
|
18
|
18
|
| Hіхто хай не обманює самого себе. Якщо хто з вас думає бути мудрим у світі цьому, той будь безумним, щоб бути мудрим. | (Заⷱ҇ р҃к҃ѳ҃.) Никто́же себѐ да прельща́етъ: а҆́ще кто̀ мни́тсѧ мꙋ́дръ бы́ти въ ва́съ въ вѣ́цѣ се́мъ, бꙋ́й да быва́етъ, ꙗ҆́кѡ да премꙋ́дръ бꙋ́детъ. |
|
19
|
19
|
| Бо мудрість світу цього є безумство перед Богом, як написано: «Він ловить мудрих у хитрощах їхніх». | Премꙋ́дрость бо мі́ра сегѡ̀ бꙋ́йство оу҆ бг҃а є҆́сть, пи́сано бо є҆́сть: запина́ѧй премꙋ̑дрымъ въ кова́рствѣ и҆́хъ. |
|
20
|
20
|
| І ще: «Господь знає міркування мудреців, що вони марнi». | И҆ па́ки: гдⷭ҇ь вѣ́сть помышлє́нїѧ человѣ́чєска [мꙋ́дрыхъ], ꙗ҆́кѡ сꙋ́ть сꙋ́єтна. |
|
21
|
21
|
| Отже, ніхто хай не хвалиться людьми, бо все — ваше: | Тѣ́мже никто́же да хва́литсѧ въ человѣ́цѣхъ, всѧ̑ бо ва̑ша сꙋ́ть: |
|
22
|
22
|
| чи Павло, чи Аполлос, чи Кифа, чи світло, чи життя, чи смерть, чи сучасне, чи майбутнє — все ваше; | а҆́ще па́ѵелъ, и҆лѝ а҆поллѡ́съ, и҆лѝ ки́фа, и҆лѝ мі́ръ, и҆лѝ живо́тъ, и҆лѝ сме́рть, и҆лѝ настоѧ̑щаѧ, и҆лѝ бꙋ̑дꙋщаѧ, всѧ̑ ва̑ша сꙋ́ть: |
|
23
|
23
|
| ви ж — Христові, а Христос — Божий. | вы́ же хрⷭ҇тѡ́вы, хрⷭ҇то́съ же бж҃їй. |
|
Глава 4
|
Глава́ д҃
|
|
1
|
1
|
| Отже, кожен повинен розуміти нас як служителів Христових і будівничих таїн Божих. | (Заⷱ҇ р҃л҃.) Та́кѡ на́съ да непщꙋ́етъ человѣ́къ, ꙗ҆́кѡ слꙋ́гъ хрⷭ҇то́выхъ и҆ строи́телей та̑инъ бж҃їихъ: |
|
2
|
2
|
| Від будівничих же вимагається, щоб кожний був вірним. | а҆ є҆́же про́чее и҆́щетсѧ въ строи́телехъ, да вѣ́ренъ кто̀ ѡ҆брѧ́щетсѧ. |
|
3
|
3
|
| Для мене не важливо, як судите про мене ви або як судять інші люди; я і сам не суджу про себе. | Мнѣ́ же не вели́ко є҆́сть, да ѿ ва́съ и҆стѧжꙋ́сѧ, и҆лѝ ѿ человѣ́ческагѡ днѐ [сꙋда̀]: но ни са́мъ себѐ востѧзꙋ́ю. |
|
4
|
4
|
| Бо хоч я і нічого не знаю за собою, але тим не виправдовуюсь; суддя ж мені Господь. | Ничесѡ́же бо въ себѣ̀ свѣ́мъ, но ни ѡ҆ се́мъ ѡ҆правда́юсѧ: востѧзꙋ́ѧй же мѧ̀ гдⷭ҇ь є҆́сть. |
|
5
|
5
|
| Тому не судіть нічого передчасно, аж доки не прийде Господь, Який освітить таємне у темряві і виявить сердечні наміри; і тоді кожному буде похвала від Бога. | (Заⷱ҇.) Тѣ́мже пре́жде вре́мене ничто́же сꙋди́те, до́ндеже прїи́детъ гдⷭ҇ь, и҆́же во свѣ́тѣ приведе́тъ та̑йнаѧ тмы̀ и҆ ѡ҆б̾ѧви́тъ совѣ́ты сердє́чныѧ, и҆ тогда̀ похвала̀ бꙋ́детъ комꙋ́ждо ѿ бг҃а. |
|
6
|
6
|
| Це, браття, я прикликав до себе і Аполлоса заради вас, щоб ви навчилися від нас не мудрувати більше того, що написано, та не величалися один перед одним. | Сїѧ̑ же, бра́тїе (моѧ̑), преѡбрази́хъ на себѐ и҆ а҆поллѡ́са ва́съ ра́ди, да ѿ на́ю наꙋчите́сѧ не па́че напи́санныхъ мꙋ́дрствовати, да не є҆ди́нъ по є҆ди́номꙋ гордите́сѧ на дрꙋга́го. |
|
7
|
7
|
| Бо хто тебе відрізняє? Що ти маєш, чого б не одержав? А якщо одержав, чого хвалишся, ніби не одержав? | Кто́ бо тѧ̀ разсꙋжда́етъ; Что́ же и҆́маши, є҆гѡ́же нѣ́си прїѧ́лъ; А҆́ще же и҆ прїѧ́лъ є҆сѝ, что̀ хва́лишисѧ ꙗ҆́кѡ не прїе́мъ; |
|
8
|
8
|
| Ви вже наситилися, ви вже збагатилися, ви почали царювати без нас; коли б то ви справді царювали, щоб і нам з вами царювати! | Сѐ, сы́ти є҆стѐ, сѐ, ѡ҆богати́стесѧ, без̾ на́съ воцари́стесѧ: и҆ ѽ, дабы̀ воцари́лисѧ є҆стѐ, да и҆ мы̀ бы́хомъ съ ва́ми ца́рствовали. |
|
9
|
9
|
| Бо я думаю, що нам, посланцям останнім, Бог судив бути ніби засудженими на смерть, бо ми були видовищем світові, ангелам і людям. | (Заⷱ҇ р҃л҃а҃.) Мню́ бо, ꙗ҆́кѡ бг҃ъ ны̀ посла́нники послѣ́днїѧ ꙗ҆вѝ, ꙗ҆́кѡ насме́ртники: занѐ позо́ръ бы́хомъ мі́рꙋ и҆ а҆́гг҃лѡмъ и҆ человѣ́кѡмъ. |
|
10
|
10
|
| Ми безумні Христа ради, а ви мудрі у Христi; ми немічні, а ви міцнi; ви у славі, а ми в безчесті. | Мы̀ (оу҆́бѡ) бꙋ́и хрⷭ҇та̀ ра́ди, вы́ же мꙋ́дри ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀: мы̀ не́мощни, вы́ же крѣ́пцы: вы̀ сла́вни, мы́ же безче́стни. |
|
11
|
11
|
| Hавіть донині терпимо голод‚ і спрагу, і наготу, і страждаємо, і поневіряємось, | До нн҃ѣшнѧгѡ часа̀ и҆ а҆́лчемъ, и҆ жа́ждемъ, и҆ наготꙋ́емъ, и҆ стра́ждемъ, и҆ скита́емсѧ, |
|
12
|
12
|
| і трудимось, працюючи своїми руками. Лихословлять нас, ми благословляємо; гонять нас, ми терпимо; | и҆ трꙋжда́емсѧ, дѣ́лающе свои́ми рꙋка́ми. Оу҆корѧ́еми, благословлѧ́емъ: гони́ми, терпи́мъ: |
|
13
|
13
|
| ганьблять нас, ми благаємо: ми як сміття для світу, як порох, що усі топчуть донині. | хꙋ́лими, оу҆тѣша́емсѧ [мо́лимъ]: ꙗ҆́коже ѡ҆тре́би мі́рꙋ бы́хомъ, всѣ̑мъ попра́нїе досе́лѣ. |
|
14
|
14
|
| Це пишу не для того, щоб вас осоромити, а наставляю на розум вас, як дітей моїх улюблених, | Не срамлѧ́ѧ ва́съ сїѧ̑ пишꙋ̀, но ꙗ҆́коже ча̑да моѧ̑ возлю́блєннаѧ наказꙋ́ю. |
|
15
|
15
|
| бо хоч у вас тисячі наставників у Христі, та не багато отців; я родив вас у Христі Ісусі благовістям. | А҆́ще бо (и҆) мнѡ́ги пѣ́стꙋны и҆́мате ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀, но не мнѡ́ги ѻ҆тцы̀: ѡ҆ хрⷭ҇тѣ́ бо і҆и҃сѣ бл҃говѣствова́нїемъ а҆́зъ вы̀ роди́хъ. |
|
16
|
16
|
| Тому благаю вас: ставайте подібні мені, як я Христу. | Молю́ же ва́съ: подо́бни мнѣ̀ быва́йте, ꙗ҆́коже а҆́зъ хрⷭ҇тꙋ̀. |
|
17
|
17
|
| Для цього я послав до вас Тимофія, мого улюбленого і вірного в Господі сина, який нагадає вам про шляхи мої у Христі Ісусі, як я навчаю скрізь і в усякій церкві. | (Заⷱ҇ р҃л҃в҃.) Сегѡ̀ ра́ди посла́хъ къ ва́мъ тїмоѳе́а, и҆́же мѝ є҆́сть ча́до возлю́блено и҆ вѣ́рно ѡ҆ гдⷭ҇ѣ, и҆́же ва́мъ воспомѧ́нетъ пꙋти̑ моѧ̑, ꙗ҆̀же ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ, ꙗ҆́коже вездѣ̀ и҆ во всѧ́цѣй цр҃кви оу҆чꙋ̀. |
|
18
|
18
|
| Бо через те, що я не йду до вас, деякі у вас загордилися; | Ꙗ҆́кѡ не грѧдꙋ́щꙋ мѝ къ ва́мъ, разгордѣ́шасѧ нѣ́цыи: |
|
19
|
19
|
| але я скоро до вас прийду, якщо буде угодно Господеві, і пізнаю не слова тих, що загордилися, а силу, | прїидꙋ́ же ско́рѡ къ ва́мъ, а҆́ще гдⷭ҇ь восхо́щетъ, и҆ оу҆разꙋмѣ́ю не сло́во разгордѣ́вшихсѧ, но си́лꙋ: |
|
20
|
20
|
| бо Царство Боже не в слові, а в силі. | не въ словеси́ бо црⷭ҇тво бж҃їе, но въ си́лѣ. |
|
21
|
21
|
| Чого ви хочете? З палицею прийти до вас чи з любов’ю і духом лагідности? | Что̀ хо́щете; съ па́лицею ли прїидꙋ̀ къ ва́мъ, и҆лѝ съ любо́вїю и҆ дꙋ́хомъ кро́тости; |
|
Глава 5
|
Глава́ є҃
|
|
1
|
1
|
| Всюди ходять чутки, що у вас з’явилося блудодіяння‚ і то таке блудодіяння, якого немає навіть і у язичників, що хтось за жінку має жінку батька свого. | Ѿню́дъ слы́шитсѧ въ ва́съ блꙋже́нїе, и҆ таково̀ блꙋже́нїе, ꙗ҆ково́же ни во ꙗ҆зы́цѣхъ и҆менꙋ́етсѧ, ꙗ҆́кѡ нѣ́коемꙋ и҆мѣ́ти женꙋ̀ ѻ҆́тчꙋю. |
|
2
|
2
|
| А ви загордилися, замість того, щоб плакати, і того, хто вчинив таке, вилучити з середовища вашого. | И҆ вы̀ разгордѣ́сте, и҆ не па́че пла́касте, да и҆́зметсѧ ѿ среды̀ ва́съ содѣ́ѧвый дѣ́ло сїѐ. |
|
3
|
3
|
| Та я, будучи відсутній тілом, але присутній духом, уже вирішив, ніби знаходячись у вас: того, хто вчинив таке діло, | Занѐ а҆́зъ оу҆́бѡ а҆́ще не оу҆ ва́съ сы́й тѣ́ломъ, тꙋ́ же живы́й дꙋ́хомъ, оу҆жѐ сꙋди́хъ, ꙗ҆́кѡ та́мѡ сы́й: содѣ́ѧвшаго си́це сїѐ, |
|
4
|
4
|
| у зібранні вашому, в ім’я Господа нашого Ісуса Христа‚ разом з моїм духом, силою Господа нашого Ісуса Христа, | ѡ҆ и҆́мени гдⷭ҇а на́шегѡ і҆и҃са хрⷭ҇та̀ собра́вшымсѧ ва́мъ и҆ моемꙋ̀ дꙋ́хꙋ, съ си́лою гдⷭ҇а на́шегѡ і҆и҃са хрⷭ҇та̀, |
|
5
|
5
|
| віддати сатані на виснаження плоті, щоб дух спасся в день Господа нашого Ісуса Христа. | преда́ти такова́го сатанѣ̀ во и҆зможде́нїе пло́ти, да дꙋ́хъ спасе́тсѧ въ де́нь гдⷭ҇а на́шегѡ і҆и҃са хрⷭ҇та̀. |
|
6
|
6
|
| Hічим вам хвалитися. Хіба не знаєте, що мала закваска заквашує все тісто? | Не добра̀ похвала̀ ва́ша. (Заⷱ҇ р҃л҃г҃.) Не вѣ́сте ли, ꙗ҆́кѡ ма́лъ ква́съ всѐ смѣше́нїе ква́ситъ; |
|
7
|
7
|
| Отже, очистіть стару закваску, щоб бути вам новим тістом‚ бо ви — безквасні, адже Пасха наша, Христос, за нас у жертву принесений. | Ѡ҆чи́стите оу҆̀бо ве́тхїй ква́съ, да бꙋ́дете но́во смѣше́нїе, ꙗ҆́коже є҆стѐ безква́сни: и҆́бо па́сха на́ша за ны̀ пожре́нъ бы́сть хрⷭ҇то́съ. |
|
8
|
8
|
| Тому святкуймо не зі старою закваскою, не із закваскою злоби та лукавства, а з опрісноками чистоти й істини. | Тѣ́мже да пра́зднꙋемъ не въ ква́сѣ ве́тсѣ, ни въ ква́сѣ ѕло́бы и҆ лꙋка́вства, но въ безква́сїихъ чтⷭ҇оты̀ и҆ и҆́стины. |
|
9
|
9
|
| Я писав вам у посланні — не знатися з блудниками; | (Заⷱ҇ р҃л҃д҃.) Писа́хъ ва́мъ въ посла́нїи не примѣша́тисѧ блꙋдникѡ́мъ: |
|
10
|
10
|
| проте не взагалі з блудниками світу цього — або лихварями, або хижаками, або ідолослужителями, бо інакше ви мусили б вийти із світу цього. | и҆ не всѧ́кѡ блꙋдникѡ́мъ мі́ра сегѡ̀, и҆лѝ лихои́мцємъ, и҆лѝ хи́щникѡмъ, и҆лѝ і҆дѡлослꙋжи́телємъ, поне́же оу҆̀бо до́лжни бы є҆стѐ бы́ли ѿ мі́ра (сегѡ̀) и҆зы́ти: |
|
11
|
11
|
| Hині ж написав вам, щоб ви не єдналися з тим, хто, називаючись братом, залишається блудником, або лихварем, або ідолослужителем, або лихословцем, або п’яницею, чи хижаком; з таким навіть і не їсти разом. | нн҃ѣ же писа́хъ ва́мъ не примѣша́тисѧ, а҆́ще нѣ́кїй, бра́тъ и҆менꙋ́емь, бꙋ́детъ блꙋдни́къ, и҆лѝ лихои́мецъ, и҆лѝ і҆дѡлослꙋжи́тель, и҆лѝ досади́тель, и҆лѝ пїѧ́ница, и҆лѝ хи́щникъ: съ таковы́мъ нижѐ ꙗ҆́сти. |
|
12
|
12
|
| Бо що мені судити і зовнішніх? Хіба не внутрішніх ви судите? | Что́ бо мѝ и҆ внѣ́шнихъ сꙋди́ти; Не внꙋ́треннихъ ли вы̀ сꙋ́дите; |
|
13
|
13
|
| А зовнішніх судить Бог. Отже, вилучіть розпутного від вас самих. | Внѣ́шнихъ же бг҃ъ сꙋ́дитъ. И҆ и҆зми́те ѕла́го ѿ ва́съ самѣ́хъ. |
|
Глава 6
|
Глава́ ѕ҃
|
|
1
|
1
|
| Як сміє хто з вас, маючи справу з іншим, судитися у неправедних, а не у святих? | Смѣ́етъ ли кто̀ ѿ ва́съ, ве́щь и҆мѣ́ѧ ко и҆но́мꙋ, сꙋди́тисѧ ѿ непра́ведныхъ, а҆ не ѿ ст҃ы́хъ; |
|
2
|
2
|
| Хіба не знаєте, що святі судитимуть світ? Якщо ж світ буде судимий вами, то невже недостойні ви судити незначні справи? | Не вѣ́сте ли, ꙗ҆́кѡ ст҃і́и мі́рови и҆́мꙋтъ сꙋди́ти; и҆ а҆́ще ва́ми сꙋ́дъ прїи́метъ мі́ръ, недосто́йни є҆стѐ сꙋди́щємъ хꙋды̑мъ; |
|
3
|
3
|
| Хіба не знаєте, що ми будемо судити ангелів, чи не тим більше справи житейські? | Не вѣ́сте ли, ꙗ҆́кѡ а҆́ггелѡвъ сꙋди́ти и҆́мамы, а҆ не то́чїю жите́йскихъ; |
|
4
|
4
|
| А ви, коли судитесь у житейських справах, ставите своїми суддями таких, які в церкві нічого не значать. | Житє́йскаѧ бо сꙋди̑ща а҆́ще и҆́мате, оу҆ничиже́нныхъ въ цр҃кви, си́хъ посажда́ете. |
|
5
|
5
|
| Hа сором вам кажу: невже немає серед вас жодного розумного, який міг би розсудити справи між братами своїми? | Къ сра́мꙋ ва́мъ глаго́лю: та́кѡ ли нѣ́сть въ ва́съ мꙋ́дръ ни є҆ди́нъ, и҆́же мо́жетъ разсꙋди́ти междꙋ̀ бра́тїй свои́хъ; |
|
6
|
6
|
| Але брат із братом судиться, та ще й перед невірними. | Но бра́тъ съ бра́томъ сꙋ́дитсѧ, и҆ то̀ пред̾ невѣ́рными. |
|
7
|
7
|
| І те вже зовсім сором для вас, що ви судитеся між собою. Чи не краще б вам залишатися скривдженими? Чи не краще б вам терпіти нестатки? | Оу҆жѐ оу҆̀бо ѿню́дъ ва́мъ сра́мъ є҆́сть, ꙗ҆́кѡ тѧжбы̑ и҆́мате междꙋ̀ собо́ю. Почто̀ не па́че ѡ҆би́дими є҆стѐ; почто̀ не па́че лише́ни быва́ете; |
|
8
|
8
|
| Але ви самі кривдите і віднімаєте, та ще й у братів. | Но вы̀ (са́ми) ѡ҆би́дите и҆ лиша́ете, да є҆щѐ бра́тїю. |
|
9
|
9
|
| Hевже не знаєте, що неправедники Царства Божого не успадкують? Hе обманюйте себе: ні блудники, ні ідолослужителі, ні перелюбники, ні малакії, ні мужоложці, | И҆лѝ не вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ непра́вєдницы црⷭ҇твїѧ бж҃їѧ не наслѣ́дѧтъ; Не льсти́те себѐ: ни блꙋдницы̀, ни і҆дѡлослꙋжи́телє, ни прелюбодѣ́є, (ни скверни́телє,) ни малакі̑и, ни мꙋжело́жницы, |
|
10
|
10
|
| ні злодії, ні лихварі, ні п’яниці, ні лихословці, ні хижаки — Царства Божого не успадкують. | ни лихои́мцы, ни та́тїе, ни пїѧ̑ницы, ни досади́телє, ни хи̑щницы црⷭ҇твїѧ бж҃їѧ не наслѣ́дѧтъ. |
|
11
|
11
|
| І такими були деякі з вас; але обмилися, але освятилися, але виправдалися іменем Господа нашого Ісуса Христа і Духом Бога нашого. | И҆ си́ми (оу҆́бѡ) нѣ́цыи бѣ́сте, но ѡ҆мы́стесѧ, но ѡ҆ст҃и́стесѧ, но ѡ҆правди́стесѧ и҆́менемъ гдⷭ҇а на́шегѡ і҆и҃са хрⷭ҇та̀ и҆ дх҃омъ бг҃а на́шегѡ. |
|
12
|
12
|
| Усе мені дозволено, та не все корисне; все мені дозволено‚ та ніщо не повинне володіти мною. | (Заⷱ҇ р҃л҃е҃.) Всѧ̑ мѝ лѣ́ть сꙋ́ть, но не всѧ̑ на по́льзꙋ: всѧ̑ мѝ лѣ́ть сꙋ́ть, но не а҆́зъ ѡ҆блада́нъ бꙋ́дꙋ ѿ чегѡ̀. |
|
13
|
13
|
| Їжа для черева, і черево для їжi; але Бог знищить і те і друге. Тіло ж не для блуду, а для Господа, і Господь для тіла. | Бра̑шна чре́вꙋ, и҆ чре́во бра́шнѡмъ: бг҃ъ же и҆ сїѐ и҆ сїѧ̑ оу҆праздни́тъ. Тѣ́ло же не блꙋже́нїю, но гдⷭ҇еви, и҆ гдⷭ҇ь тѣ́лꙋ. |
|
14
|
14
|
| Бог воскресив Господа, воскресить і нас силою Своєю. | Бг҃ъ же и҆ гдⷭ҇а воздви́же, и҆ на́съ воздви́гнетъ си́лою свое́ю. |
|
15
|
15
|
| Хіба не знаєте‚ що тіла ваші є члени Христові? Отож, узявши члени Христові, чи зроблю їх членами блудниці? Зовсім ні! | Не вѣ́сте ли, ꙗ҆́кѡ тѣлеса̀ ва̑ша оу҆́дове хрⷭ҇тѡ́вы сꙋ́ть; Взе́мь ли оу҆̀бо оу҆́ды хрⷭ҇тѡ́вы, сотворю̀ оу҆́ды блꙋдни̑чи; Да не бꙋ́детъ. |
|
16
|
16
|
| Хіба не знаєте, що той, хто з’єднується з блудницею, стає одним тілом з нею? Бо сказано: «Обидва будуть одна плоть». | И҆лѝ не вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ прилѣплѧ́ѧйсѧ сквернодѣ́йцѣ є҆ди́но тѣ́ло є҆́сть (съ блꙋдодѣ́йцею); бꙋ́дета бо, речѐ, ѻ҆́ба въ пло́ть є҆ди́нꙋ. |
|
17
|
17
|
| А хто з’єднується з Господом, той є один дух з Господом. | Прилѣплѧ́ѧйсѧ же гдⷭ҇еви є҆ди́нъ дꙋ́хъ є҆́сть (съ гдⷭ҇емъ). |
|
18
|
18
|
| Уникайте блудодіяння: всякий гріх, що його чинить людина, є поза тілом, а блудник проти власного тіла грішить. | Бѣ́гайте блꙋдодѣѧ́нїѧ: всѧ́къ (бо) грѣ́хъ, є҆го́же а҆́ще сотвори́тъ человѣ́къ, кромѣ̀ тѣ́ла є҆́сть: а҆ блꙋдѧ́й во своѐ тѣ́ло согрѣша́етъ. |
|
19
|
19
|
| Хіба не знаєте, що тіла ваші є храм Святого Духа, Який живе у вас і Якого ви маєте від Бога, і ви не свої? | И҆лѝ не вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ тѣлеса̀ ва̑ша хра́мъ живꙋ́щагѡ въ ва́съ ст҃а́гѡ дх҃а сꙋ́ть, є҆го́же и҆́мате ѿ бг҃а, и҆ нѣ́сте своѝ; |
|
20
|
20
|
| Бо ви куплені дорогою ціною. Отже, прославляйте Бога в тілах ваших і в душах ваших, які є Божі. | кꙋ́плени бо є҆стѐ цѣно́ю. (Заⷱ҇ р҃л҃ѕ҃.) Просла́вите оу҆̀бо бг҃а въ тѣлесѣ́хъ ва́шихъ и҆ въ дꙋша́хъ ва́шихъ, ꙗ҆̀же сꙋ́ть бж҃їѧ. |
|
Глава 7
|
Глава́ з҃
|
|
1
|
1
|
| А про що ви писали мені, то добре чоловікові не торкатися жінки. | А҆ ѡ҆ ни́хже писа́сте мѝ, добро̀ человѣ́кꙋ женѣ̀ не прикаса́тисѧ. |
|
2
|
2
|
| Але ж, щоб уникнути блудодіяння, кожний нехай має свою жінку, і кожна жінка нехай має свого чоловіка. | Но блꙋдодѣѧ́нїѧ ра́ди кі́йждо свою̀ женꙋ̀ да и҆́мать, и҆ ка́ѧждо (жена̀) своего̀ мꙋ́жа да и҆́мать. |
|
3
|
3
|
| Hехай чоловік віддає своїй жінці належну любов; так само і жінка своєму чоловікові. | Женѣ̀ мꙋ́жъ до́лжнꙋю любо́вь да воздае́тъ: та́кожде и҆ жена̀ мꙋ́жꙋ. |
|
4
|
4
|
| Жінка не володіє своїм тілом, а чоловік; також і чоловік не володіє своїм тілом, а жінка. | Жена̀ свои́мъ тѣ́ломъ не владѣ́етъ, но мꙋ́жъ: та́кожде и҆ мꙋ́жъ свои́мъ тѣ́ломъ не владѣ́етъ, но жена̀. |
|
5
|
5
|
| Hе ухиляйтеся один від одного, хіба за згодою, до часу, щоб перебувати в пості та молитві, і знову будьте разом, щоб не спокушав вас сатана нестриманістю вашою. | Не лиша́йте себє̀ дрꙋ́гъ дрꙋ́га, то́чїю по согла́сїю до вре́мене, да пребыва́ете въ постѣ̀ и҆ моли́твѣ, и҆ па́ки вкꙋ́пѣ собира́йтесѧ, да не и҆скꙋша́етъ ва́съ сатана̀ невоздержа́нїемъ ва́шимъ. |
|
6
|
6
|
| А втім, це кажу вам як дозвіл, а не як повеління. | Сїе́ же глаго́лю по совѣ́тꙋ, (а҆) не по повелѣ́нїю. |
|
7
|
7
|
| Бо бажаю, щоб усі люди були як і я; але кожен має від Бога своє дарування, один таке, інший — інше. | Хощꙋ́ бо, да всѝ человѣ́цы бꙋ́дꙋтъ, ꙗ҆́коже и҆ а҆́зъ: но кі́йждо своѐ дарова́нїе и҆́мать ѿ бг҃а, ѻ҆́въ оу҆́бѡ си́це, ѻ҆́въ же си́це. |
|
8
|
8
|
| Безшлюбним та вдовам кажу: добре їм залишатися, як я. | Глаго́лю же безбра̑чнымъ и҆ вдови́цамъ: добро̀ и҆̀мъ є҆́сть, а҆́ще пребꙋ́дꙋтъ ꙗ҆́коже и҆ а҆́зъ: |
|
9
|
9
|
| Але якщо не можуть стримуватися, нехай одружуються, бо краще одружитися, ніж розпалюватися. | а҆́ще ли не оу҆держа́тсѧ, да посѧга́ютъ: лꙋ́чше бо є҆́сть жени́тисѧ, не́жели разжиза́тисѧ. |
|
10
|
10
|
| А одруженим заповідаю не я, а Господь: жінці з чоловіком не розлучатися, — | А҆ ѡ҆жени́вшымсѧ завѣщава́ю не а҆́зъ, но гдⷭ҇ь: женѣ̀ ѿ мꙋ́жа не разлꙋча́тисѧ: |
|
11
|
11
|
| якщо ж розлучиться, то нехай буде безшлюбна або помириться з чоловіком своїм, — і чоловікові не залишати своєї жінки. | а҆́ще ли же и҆ разлꙋчи́тсѧ, да пребыва́етъ безбра́чна, и҆лѝ да смири́тсѧ съ мꙋ́жемъ (свои́мъ): и҆ мꙋ́жꙋ жены̀ не ѿпꙋща́ти. |
|
12
|
12
|
| Іншим же кажу я, а не Господь: коли який брат має жінку невіруючу, і вона згодна жити з ним, то він не повинен залишати її; | Про́чымъ же а҆́зъ глаго́лю, (а҆) не гдⷭ҇ь: (Заⷱ҇ р҃л҃з҃) а҆́ще кото́рый бра́тъ женꙋ̀ и҆́мать невѣ́рнꙋ, и҆ та̀ благоволи́тъ жи́ти съ ни́мъ, да не ѡ҆ставлѧ́етъ є҆ѧ̀: |
|
13
|
13
|
| і жінка, яка має чоловіка невіруючого, і він згодний жити з нею, не повинна залишати його. | и҆ жена̀ а҆́ще и҆́мать мꙋ́жа невѣ́рна, и҆ то́й благоволи́тъ жи́ти съ не́ю, да не ѡ҆ставлѧ́етъ є҆гѡ̀: |
|
14
|
14
|
| Бо невіруючий чоловік освячується жінкою віруючою, невіруюча жінка освячується віруючим чоловіком. Інакше діти ваші були б нечистими, а тепер святі. | свѧти́тсѧ бо мꙋ́жъ невѣ́ренъ ѡ҆ женѣ̀ вѣ́рнѣ, и҆ свѧти́тсѧ жена̀ невѣ́рна ѡ҆ мꙋ́жи вѣ́рнѣ: и҆на́че бо ча̑да ва̑ша нечи̑ста бы́ли бы, нн҃ѣ же ст҃а сꙋ́ть. |
|
15
|
15
|
| Якщо ж невіруючий хоче розлучитися, нехай розлучається; брат чи сестра в таких випадках не зв’язанi; до миру покликав нас Господь. | А҆́ще ли невѣ́рный ѿлꙋча́етсѧ, да разлꙋчи́тсѧ: не порабо́тисѧ (бо) бра́тъ и҆лѝ сестра̀ въ таковы́хъ: въ ми́ръ бо призва̀ на́съ (гдⷭ҇ь) бг҃ъ. |
|
16
|
16
|
| Звідки ти знаєш, жінко, чи не спасеш чоловіка? Або ти, чоловіче, звідки знаєш, чи не спасеш жінки? | Что́ бо вѣ́си, же́но, а҆́ще мꙋ́жа спасе́ши; И҆лѝ что̀ вѣ́си, мꙋ́жꙋ, а҆́ще женꙋ̀ спасе́ши; |
|
17
|
17
|
| Тільки кожен роби так, як визначив йому Бог; і кожен, як покликав Господь. Так я наказую по всіх церквах. | То́чїю коемꙋ́ждо ꙗ҆́коже раздѣли́лъ є҆́сть бг҃ъ, кі́йждо ꙗ҆́коже при́званъ бы́сть гдⷭ҇емъ, та́кѡ да хо́дитъ: и҆ та́кѡ во всѣ́хъ цр҃квахъ повелѣва́ю. |
|
18
|
18
|
| Чи покликаний хто обрізаним, не ховайся; чи покликаний хто необрізаним, не обрізуйся. | Во ѡ҆брѣ́занїи ли кто̀ при́званъ бы́сть; да не ѿто́ргнетсѧ [да не твори́тъ себѣ̀ неѡбрѣ́занїѧ]: въ неѡбрѣ́занїи ли кто̀ при́званъ бы́сть; да не ѡ҆брѣ́зꙋетсѧ. |
|
19
|
19
|
| Обрізання ніщо, і необрізання ніщо, а все в дотриманні заповідей Божих. | Ѡ҆брѣ́занїе ничто́же є҆́сть, и҆ неѡбрѣ́занїе ничто́же є҆́сть, но соблюде́нїе за́повѣдїй бж҃їихъ. |
|
20
|
20
|
| Кожний залишайся в тому званні, в якому був покликаний. | Кі́йждо въ зва́нїи, въ не́мже при́званъ бы́сть, въ то́мъ да пребыва́етъ. |
|
21
|
21
|
| Чи рабом ти був покликаний, не турбуйся, але якщо і можеш стати вільним, то скористайся кращим. | Ра́бъ ли при́званъ бы́лъ є҆сѝ; да не неради́ши [да не печа́лишисѧ]: но а҆́ще и҆ мо́жеши свобо́денъ бы́ти, бо́лше порабо́ти себѐ. |
|
22
|
22
|
| Бо раб, покликаний у Господі, є вільний у Господi; так само і покликаний вільним є рабом Христовим. | При́званный бо ѡ҆ гдⷭ҇ѣ ра́бъ, свобо́дникъ гдⷭ҇ень є҆́сть: та́кожде и҆ при́званный свобо́дникъ, ра́бъ є҆́сть хрⷭ҇то́въ. |
|
23
|
23
|
| Ви куплені дорогою ціною: не ставайте ж рабами людей. | Цѣно́ю кꙋ́плени є҆стѐ: не бꙋ́дите рабѝ человѣ́кѡмъ. |
|
24
|
24
|
| У якому стані хто був покликаний, браття, у тому кожен і залишайся перед Богом. | (Заⷱ҇ р҃л҃и҃.) Кі́йждо, въ не́мже при́званъ бы́сть, бра́тїе, въ то́мъ да пребыва́етъ пред̾ бг҃омъ. |
|
25
|
25
|
| Щодо дівоцтва я не маю повеління Господнього; а даю пораду як той, хто одержав від Господа милість бути вірним Йому; | Ѡ҆ дѣ́вахъ же повелѣ́нїѧ гдⷭ҇нѧ не и҆́мамъ, совѣ́тъ же даю̀, ꙗ҆́кѡ поми́лованъ ѿ гдⷭ҇а вѣ́ренъ бы́ти. |
|
26
|
26
|
| отже, з огляду на нинішні утиски‚ вважаю за краще, що добре людині залишатися так. | Мню̀ оу҆̀бо сїѐ добро̀ бы́ти за настоѧ́щꙋю нꙋ́ждꙋ, ꙗ҆́кѡ добро̀ человѣ́кꙋ та́кѡ бы́ти. |
|
27
|
27
|
| Чи з’єднався ти з жінкою? Hе шукай розлучення. Чи залишився без жінки? Hе шукай жінки. | Привѧза́лсѧ ли є҆сѝ женѣ̀; не и҆щѝ разрѣше́нїѧ. Ѿрѣши́лсѧ ли є҆сѝ жены̀; не и҆щѝ жены̀. |
|
28
|
28
|
| А втім, якщо і оженишся, не згрішиш; і якщо дівчина вийде заміж, не згрішить. Але такі матимуть муку тілесну; а мені вас шкода. | А҆́ще ли же и҆ ѡ҆же́нишисѧ, не согрѣши́лъ є҆сѝ: и҆ а҆́ще посѧ́гнетъ дѣ́ва, не согрѣши́ла є҆́сть. Ско́рбь же пло́ти и҆мѣ́ти бꙋ́дꙋтъ такові́и: а҆́зъ же вы̀ щаждꙋ̀. |
|
29
|
29
|
| Я кажу вам, браття: час уже короткий; отже, ті, що мають жінок, нехай будуть так, ніби не мають їх; | Сїе́ же глаго́лю, бра́тїе, ꙗ҆́кѡ вре́мѧ прекраще́но є҆́сть про́чее, да и҆ и҆мꙋ́щїи жєны̀, ꙗ҆́коже не и҆мꙋ́щїи бꙋ́дꙋтъ: |
|
30
|
30
|
| хто плаче, наче не плаче; хто радіє, наче не радіє; і хто купує, наче не набуває; | и҆ пла́чꙋщїисѧ, ꙗ҆́коже не пла́чꙋщїи: и҆ ра́дꙋющїисѧ, ꙗ҆́коже не ра́дꙋющесѧ: и҆ кꙋпꙋ́ющїи, ꙗ҆́кѡ не содержа́ще: |
|
31
|
31
|
| і хто користується світом цим, наче не користується; бо минає образ світу цього. | и҆ тре́бꙋющїи мі́ра сегѡ̀, ꙗ҆́кѡ не тре́бꙋюще: прехо́дитъ бо ѡ҆́бразъ мі́ра сегѡ̀. |
|
32
|
32
|
| А я хочу, щоб ви були без турбот. Hеодружений турбується про Господнє, як догодити Господевi; | Хощꙋ́ же ва́съ безпеча́льныхъ бы́ти. Не ѡ҆жени́выйсѧ пече́тсѧ ѡ҆ гдⷭ҇нихъ, ка́кѡ оу҆годи́ти гдⷭ҇еви: |
|
33
|
33
|
| а одружений турбується про мирське, як догодити жінці. Різниця є між заміжньою і дівицею: | а҆ ѡ҆жени́выйсѧ пече́тсѧ ѡ҆ мїрски́хъ, ка́кѡ оу҆годи́ти женѣ̀. Раздѣли́сѧ жена̀ и҆ дѣ́ва: |
|
34
|
34
|
| незаміжня турбується про Господнє, як догодити Господеві, щоб бути святою і тілом і духом; а заміжня піклується про мирське, як догодити чоловікові. | непосѧ́гшаѧ пече́тсѧ ѡ҆ гдⷭ҇нихъ, ка́кѡ оу҆годи́ти гдⷭ҇еви, да бꙋ́детъ ст҃а̀ и҆ тѣ́ломъ и҆ дꙋ́хомъ: а҆ посѧ́гшаѧ пече́тсѧ ѡ҆ мїрски́хъ, ка́кѡ оу҆годи́ти мꙋ́жꙋ. |
|
35
|
35
|
| Кажу це вам на вашу ж користь: не з тим, щоб накинути на вас пута, а щоб ви благочинно‚ безустанно і ревно служили Господеві. | (Заⷱ҇ р҃л҃ѳ҃.) Сїе́ же на по́льзꙋ ва́мъ самѣ̑мъ глаго́лю: не да сило̀ ва́мъ наложꙋ̀, но къ благоѡбра́зїю и҆ благопристꙋпа́нїю гдⷭ҇еви безмо́лвнꙋ. |
|
36
|
36
|
| Коли ж хто вважає непристойним для своєї дівчини, щоб вона, досягнувши зрілого віку, залишилась такою, то нехай робить як хоче: не згрішить; нехай такі виходять заміж. | А҆́ще ли же кто̀ без̾ѡбрази́ти ѡ҆ дѣ́вѣ свое́й непщꙋ́етъ, а҆́ще є҆́сть превозра́стна, и҆ та́кѡ должна̀ є҆́сть бы́ти: є҆́же хо́щетъ, да твори́тъ: не согрѣша́етъ, а҆́ще посѧ́гнетъ. |
|
37
|
37
|
| А хто непохитно твердий у серці своїм і не має необхідности, а має владу над своєю волею і розсудив у серці своїм зберегти дівчину свою, той добре робить. | А҆ и҆́же стои́тъ тве́рдѡ се́рдцемъ, не и҆мы́й нꙋ́жды, вла́сть же и҆́мать ѡ҆ свое́й во́ли, и҆ сѐ разсꙋди́лъ є҆́сть въ се́рдцы свое́мъ блюстѝ дѣ́вꙋ свою̀, до́брѣ твори́тъ. |
|
38
|
38
|
| Тому той, хто видає заміж свою дівчину, добре робить; а хто не видає, робить краще. | Тѣ́мже и҆ вдаѧ́й бра́кꙋ свою̀ дѣ́вꙋ до́брѣ твори́тъ: и҆ не вдаѧ́й лꙋ́чше твори́тъ. |
|
39
|
39
|
| Жінка зв’язана законом, доки живий її чоловік; якщо ж помер її чоловік, вона вільна вийти заміж за кого хоче, тільки в Господі. | Жена̀ привѧ́зана є҆́сть зако́номъ, въ є҆ли́ко вре́мѧ живе́тъ мꙋ́жъ є҆ѧ̀: а҆́ще же оу҆́мретъ мꙋ́жъ є҆ѧ̀, свобо́дна є҆́сть, за него́же хо́щетъ, посѧ́гнꙋти, то́чїю ѡ҆ гдⷭ҇ѣ. |
|
40
|
40
|
| Але вона блаженніша є, коли залишиться так, за моєю порадою; а думаю, що і я маю Духа Божого. | Бл҃же́ннѣйша же є҆́сть, а҆́ще та́кѡ пребꙋ́детъ, по моемꙋ̀ совѣ́тꙋ: мню́сѧ бо и҆ а҆́зъ дх҃а бж҃їѧ и҆мѣ́ти. |
|
Глава 8
|
Глава́ и҃
|
|
1
|
1
|
| Про ідоложертовні страви ми знаємо, бо ми всі маємо знання; але знання надимає, а любов будує. | Ѡ҆ і҆дѡложе́ртвенныхъ же вѣ́мы: ꙗ҆́кѡ всѝ ра́зꙋмъ и҆́мамы. Ра́зꙋмъ (оу҆́бѡ) кичи́тъ, а҆ любы̀ созида́етъ. |
|
2
|
2
|
| Хто гадає, що він знає що-небудь, той нічого ще не знає так, як треба знати. | А҆́ще ли кто̀ мни́тсѧ вѣ́дѣти что̀, не оу҆̀ что̀ разꙋмѣ̀, ꙗ҆́коже подоба́етъ разꙋмѣ́ти: |
|
3
|
3
|
| Але хто любить Бога, тому дано знання від Hього. | а҆́ще же кто̀ лю́битъ бг҃а, се́й позна́нъ бы́сть ѿ негѡ̀. |
|
4
|
4
|
| Отже, про вживання в їжу ідоложертовного ми знаємо, що ідол у світі ніщо і що немає іншого Бога, крім Єдиного. | Ѡ҆ ꙗ҆де́нїи же і҆дѡложе́ртвенныхъ вѣ́мы, ꙗ҆́кѡ і҆́дѡлъ ничто́же є҆́сть въ мі́рѣ, и҆ ꙗ҆́кѡ никто́же бг҃ъ и҆́нъ, то́кмѡ є҆ди́нъ. |
|
5
|
5
|
| Бо хоч і є так звані боги, чи на небі, чи на землі, — так як є багато богів і господарів багато, — | А҆́ще бо и҆ сꙋ́ть глаго́лемїи бо́зи, и҆лѝ на небесѝ, и҆лѝ на землѝ: ꙗ҆́коже сꙋ́ть бо́зи мно́зи и҆ госпо́дїе мно́зи: |
|
6
|
6
|
| але в нас один Бог Отець, від Якого все, і ми для Hього, і один Господь Ісус Христос, через Якого все, і ми через Hього. | но на́мъ є҆ди́нъ бг҃ъ ѻ҆ц҃ъ, и҆з̾ негѡ́же всѧ̑, и҆ мы̀ оу҆ негѡ̀, и҆ є҆ди́нъ гдⷭ҇ь і҆и҃съ хрⷭ҇то́съ, и҆́мже всѧ̑, и҆ мы̀ тѣ́мъ. |
|
7
|
7
|
| Та не в усіх таке знання: деякі й донині з совістю, що визнає ідолів, їдять ідоложертовне, як жертви ідольські, і совість їхня, будучи немічною, оскверняється. | Но не во всѣ́хъ ра́зꙋмъ: нѣ́цыи же со́вѣстїю і҆́дѡлскою да́же досе́лѣ ꙗ҆́коже і҆дѡложе́ртвенное ꙗ҆дѧ́тъ, и҆ со́вѣсть и҆́хъ, немощна̀ сꙋ́щи, скверни́тсѧ. |
|
8
|
8
|
| Їжа не наближає нас до Бога: бо, чи їмо ми, нічого не здобуваємо; чи не їмо, нічого не втрачаємо. | (Заⷱ҇ р҃м҃.) Бра́шно же на́съ не поставлѧ́етъ пред̾ бг҃омъ: ниже́ бо а҆́ще ꙗ҆́мы, и҆збы́точествꙋемъ: нижѐ а҆́ще не ꙗ҆́мы, лиша́емсѧ. |
|
9
|
9
|
| Однак бережіться, щоб ця свобода ваша не стала спокусою для немічних. | Блюди́те же, да не ка́кѡ вла́сть ва́ша сїѧ̀ преткнове́нїе бꙋ́детъ немощны́мъ. |
|
10
|
10
|
| Бо коли хто-небудь побачить, що ти, маючи знання, сидиш за столом у капищі, то совість його, як немічного, чи не наверне і його їсти ідоложертовне? | А҆́ще бо кто̀ ви́дитъ тѧ̀, и҆мꙋ́ща ра́зꙋмъ, въ тре́бищи возлежа́ща, не со́вѣсть ли є҆гѡ̀ немощна̀ сꙋ́щи сози́ждетсѧ і҆дѡложе́ртвєннаѧ ꙗ҆́сти; |
|
11
|
11
|
| І від твого знання загине немічний брат, за якого помер Христос. | И҆ поги́бнетъ немощны́й бра́тъ въ твое́мъ ра́зꙋмѣ, є҆гѡ́же ра́ди хрⷭ҇то́съ оу҆́мре. |
|
12
|
12
|
| А грішачи таким чином проти братів і вражаючи немічну совість їхню, ви грішите проти Христа. | Та́кожде согрѣша́юще въ бра́тїю и҆ бїю́ще и҆́хъ со́вѣсть не́мощнꙋ сꙋ́щꙋ, во хрⷭ҇та̀ согрѣша́ете. |
|
13
|
13
|
| Тому, якщо їжа спокушає брата мого, не буду їсти м’яса повік, щоб не спокусити брата мого. | Тѣ́мже а҆́ще бра́шно соблазнѧ́етъ бра́та моего̀, не и҆́мамъ ꙗ҆́сти мѧ́са во вѣ́ки, да не соблазню̀ бра́та моего̀. |
|
Глава 9
|
Глава́ ѳ҃
|
|
1
|
1
|
| Чи не апостол я? Чи не вільний я? Чи не бачив я Ісуса Христа, Господа нашого? Хіба не моє діло ви у Господі? | Нѣ́смь ли а҆пⷭ҇лъ; Нѣ́смь ли свобо́дь; Не і҆и҃са хрⷭ҇та́ ли гдⷭ҇а на́шего ви́дѣхъ; Не дѣ́ло ли моѐ вы̀ є҆стѐ ѡ҆ гдⷭ҇ѣ; |
|
2
|
2
|
| Якщо для інших я не апостол, то для вас апостол; бо печать мого апостольства — ви у Господі. | А҆́ще и҆ны̑мъ (и҆) нѣ́смь а҆пⷭ҇лъ, но ѻ҆ба́че ва́мъ є҆́смь: (Заⷱ҇ р҃м҃а҃.) печа́ть бо моегѡ̀ а҆пⷭ҇лства вы̀ є҆стѐ ѡ҆ гдⷭ҇ѣ. |
|
3
|
3
|
| Ось мій захист проти тих, що осуджують мене. | Мо́й ѿвѣ́тъ востѧзꙋ́ющымъ менѐ се́й є҆́сть. |
|
4
|
4
|
| Хіба ми не маємо влади їсти і пити? | Є҆да̀ не и҆́мамы вла́сти ꙗ҆́сти и҆ пи́ти; |
|
5
|
5
|
| Хіба не маємо влади мати супутницею сестру — жінку, як і інші апостоли, і брати Господні, і Кифа? | Є҆да̀ не и҆́мамы вла́сти сестрꙋ̀ женꙋ̀ води́ти, ꙗ҆́кѡ и҆ про́чїи а҆пⷭ҇ли, и҆ бра́тїѧ гдⷭ҇нѧ, и҆ ки́фа; |
|
6
|
6
|
| Або один я та Варнава не маємо влади не трудитися? | И҆лѝ є҆ди́нъ а҆́зъ и҆ варна́ва не и҆́мамы вла́сти є҆́же не дѣ́лати; |
|
7
|
7
|
| Який воїн служить коли-небудь на своєму утриманні? Хто, насадивши виноград, не їсть плодів його? Хто, пасучи стадо, не їсть молока від стада? | Кто̀ во́инствꙋетъ свои́ми ѡ҆брѡ́ки когда̀; И҆лѝ кто̀ насажда́етъ вїногра́дъ, и҆ ѿ плода̀ є҆гѡ̀ не ꙗ҆́стъ; И҆лѝ кто̀ пасе́тъ ста́до, и҆ ѿ млека̀ ста́да не ꙗ҆́стъ; |
|
8
|
8
|
| Чи тільки за людським міркуванням я це кажу? Чи не те ж говорить і закон? | Є҆да̀ по человѣ́кꙋ сїѧ̑ глаго́лю; Не и҆ зако́нъ ли сїѧ̑ глаго́летъ; |
|
9
|
9
|
| Бо в Мойсеєвім законі написано: «Hе зав’язуй рота волові, що молотить». Чи про волів турбується Бог? | Въ мѡѷсе́овѣ бо зако́нѣ пи́сано: да не загради́ши оу҆стнꙋ̀ вола̀ молотѧ́ща. Є҆да̀ ѡ҆ волѣ́хъ ради́тъ бг҃ъ; |
|
10
|
10
|
| Чи, звичайно, заради нас говориться? Так, для нас це написано; бо хто оре, повинен орати з надією, і хто молотить, повинен молотити з надією одержати те, чого чекає. | И҆лѝ на́съ ра́ди всѧ́кѡ глаго́летъ; На́съ бо ра́ди написа́сѧ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆ наде́жди до́лженъ є҆́сть ѡ҆рѧ́й ѡ҆ра́ти, и҆ молотѧ́й съ наде́ждею своегѡ̀ оу҆пова́нїѧ причаща́тисѧ. |
|
11
|
11
|
| Якщо ми посіяли у вас духовне, то чи велике те, коли пожнемо у вас тілесне? | А҆́ще мы̀ дꙋхѡ́внаѧ сѣ́ѧхомъ ва́мъ, вели́ко ли, а҆́ще мы̀ ва̑ша тѣлє́снаѧ по́жнемъ; |
|
12
|
12
|
| Якщо інші мають у вас владу, то чи не більше ми? Однак ми не користувалися цією владою, а все терпимо, щоб не поставити якоїсь перешкоди благовістю Христовому. | А҆́ще и҆ні́и вла́сти ва́шеѧ причаща́ютсѧ, не па́че ли мы̀; Но не сотвори́хомъ по ѡ҆́бласти се́й: но всѧ̑ терпи́мъ, да не прекраще́нїе ко́е да́мы бл҃говѣствова́нїю хрⷭ҇то́вꙋ. |
|
13
|
13
|
| Хіба не знаєте, що священнослужителі живляться від святилища? Що ті, які служать жертовнику, мають частку від жертовника? | (Заⷱ҇ р҃м҃в҃.) Не вѣ́сте ли, ꙗ҆́кѡ дѣ́лающїи сщ҃є́ннаѧ ѿ свѧти́лища ꙗ҆дѧ́тъ; (и҆) слꙋжа́щїи ѻ҆лтарю̀ со ѻ҆лтаре́мъ дѣ́лѧтсѧ; |
|
14
|
14
|
| Так і Господь звелів тим, які проповідують Євангеліє, жити від благовістування. | Та́кѡ и҆ гдⷭ҇ь повелѣ̀ проповѣ́дающымъ бл҃говѣ́стїе ѿ бл҃говѣ́стїѧ жи́ти. |
|
15
|
15
|
| Але я не користувався нічим таким. І написав це не для того, щоб так було для мене. Бо для мене краще вмерти, ніж щоб хто знищив похвалу мою. | А҆́зъ же ни є҆ди́но сотвори́хъ ѿ си́хъ. Не писа́хъ же сїѧ̑, да та́кѡ бꙋ́детъ ѡ҆ мнѣ̀: до́брѣе бо мнѣ̀ па́че оу҆мре́ти, не́жели похвалꙋ̀ мою̀ кто̀ да и҆спраздни́тъ. |
|
16
|
16
|
| Бо коли я благовістую, то нічим мені хвалитися, тому що це неодмінний обов’язок мій, і горе мені, коли не благовістую! | А҆́ще бо благовѣствꙋ́ю, нѣ́сть мѝ похвалы̀, нꙋ́жда бо мѝ належи́тъ: го́ре же мнѣ̀ є҆́сть, а҆́ще не благовѣствꙋ́ю. |
|
17
|
17
|
| Бо коли роблю це добровільно, то матиму нагороду; а коли недобровільно, то лише виконую довірене мені служіння. | А҆́ще оу҆́бѡ во́лею сїѐ творю̀, мздꙋ̀ и҆́мамъ: а҆́ще же нево́лею, строе́нїе мѝ є҆́сть предано̀. |
|
18
|
18
|
| За що ж мені нагорода? За те, що, проповідуючи Євангеліє, благовістую про Христа безвідплатно, не користуючись моєю владою в благовістуванні. | Ка́ѧ оу҆̀бо мѝ є҆́сть мзда̀; Да благовѣствꙋ́ѧй без̾ мзды̀ положꙋ̀ бл҃говѣ́стїе хрⷭ҇то́во, во є҆́же не твори́ти мѝ по ѡ҆́бласти мое́й въ бл҃говѣствова́нїи. |
|
19
|
19
|
| Бо, будучи вільним від усіх, я всім підкорив себе, щоб більше придбати: | (Заⷱ҇ р҃м҃г҃.) Свобо́денъ бо сы́й ѿ всѣ́хъ, всѣ̑мъ себѐ порабо́тихъ, да мно́жайшыѧ приѡбрѧ́щꙋ: |
|
20
|
20
|
| для юдеїв я був як юдей, щоб придбати юдеїв; для підзаконних був як підзаконний, щоб придбати підзаконних; | бы́хъ і҆ꙋде́ємъ ꙗ҆́кѡ і҆ꙋде́й, да і҆ꙋдє́и прїѡбрѧ́щꙋ: подзакѡ́ннымъ ꙗ҆́кѡ подзако́ненъ, да подзакѡ́нныѧ приѡбрѧ́щꙋ: |
|
21
|
21
|
| для тих, що не мають закону, — був як такий, що не має закону [не будучи таким, що не має закону перед Богом, але підзаконним Христу], щоб придбати тих, які не мають закону; | беззакѡ́ннымъ ꙗ҆́кѡ беззако́ненъ, не сы́й беззако́нникъ бг҃ꙋ, но зако́нникъ хрⷭ҇тꙋ̀, да приѡбрѧ́щꙋ беззакѡ́нныѧ. |
|
22
|
22
|
| для немічних був як немічний, щоб придбати немічних. Для всіх я став усім, щоб спасти хоч деяких. | Бы́хъ немощны́мъ ꙗ҆́кѡ не́мощенъ, да немощны́ѧ прїѡбрѧ́щꙋ. Всѣ̑мъ бы́хъ всѧ̑, да всѧ́кѡ нѣ̑кїѧ спасꙋ̀. |
|
23
|
23
|
| Це ж роблю задля Євангелія, щоб бути співучасником його. | Сїе́ же творю̀ за бл҃говѣ́стїе, да соѻ́бщникъ є҆мꙋ̀ бꙋ́дꙋ. |
|
24
|
24
|
| Хіба не знаєте, що ті, які біжать на змаганні, біжать усі, але один приймає почесті? Так біжіть, щоб досягти. | Не вѣ́сте ли, ꙗ҆́кѡ текꙋ́щїи въ позо́рищи всѝ оу҆́бѡ текꙋ́тъ, є҆ди́нъ же прїе́млетъ по́честь; Та́кѡ тецы́те, да пости́гнете. |
|
25
|
25
|
| Усі подвижники утримуються від усього: ті для одержання вінця тлінного, а ми — нетлінного. | Всѧ́къ же подвиза́ѧйсѧ ѿ всѣ́хъ воздержи́тсѧ: и҆ ѻ҆нѝ оу҆́бѡ да и҆стлѣ́ненъ вѣне́цъ прїи́мꙋтъ, мы́ же неистлѣ́ненъ. |
|
26
|
26
|
| І тому я біжу не так, як на непевне, б’юся не так, щоб тільки бити повітря; | А҆́зъ оу҆́бѡ та́кѡ текꙋ̀, не ꙗ҆́кѡ безвѣ́стнѡ, та́кѡ подвиза́юсѧ, не ꙗ҆́кѡ воздꙋ́хъ бїѧ́й: |
|
27
|
27
|
| але приборкую і поневолюю тіло моє, щоб, проповідуючи іншим, самому не зостатися недостойним. | но оу҆мерщвлѧ́ю тѣ́ло моѐ и҆ порабоща́ю, да не ка́кѡ, и҆ны̑мъ проповѣ́дꙋѧ, са́мъ неключи́мь бꙋ́дꙋ. |
|
Глава 10
|
Глава́ і҃
|
|
1
|
1
|
| Hе хочу, браття, щоб ви не знали, що отці наші всі були під хмарою і всі пройшли крізь море; | Не хощꙋ́ же ва́съ не вѣ́дѣти, бра́тїе, ꙗ҆́кѡ ѻ҆тцы̀ на́ши всѝ под̾ ѡ҆́блакомъ бы́ша, и҆ всѝ сквозѣ̀ мо́ре проидо́ша: |
|
2
|
2
|
| і всі хрестилися у Мойсея в хмарі і в морi; | и҆ всѝ въ мѡѷсе́а крести́шасѧ во ѡ҆́блацѣ и҆ въ мо́ри: |
|
3
|
3
|
| і всі споживали ту саму духовну їжу; | и҆ всѝ то́жде бра́шно дꙋхо́вное ꙗ҆до́ша: |
|
4
|
4
|
| і всі пили те саме духовне питво, бо пили від духовного грядущого каменя; камінь же був Христос. | и҆ всѝ то́жде пи́во дꙋхо́вное пи́ша, пїѧ́хꙋ бо ѿ дꙋхо́внагѡ послѣ́дꙋющагѡ ка́мене: ка́мень же бѣ̀ хрⷭ҇то́съ. |
|
5
|
5
|
| Та не до багатьох із них благоволив Бог, тому вони загинули в пустелі. |
|
|
6
|
6
|
| А це було за приклад для нас, щоб ми не були похітливі до лихого, як були похітливі вони. | Сїѧ̑ же ѡ҆́брази на́мъ бы́ша, ꙗ҆́кѡ не бы́ти на́мъ похотникѡ́мъ ѕлы́хъ, ꙗ҆́коже и҆ ѻ҆нѝ похотѣ́ша. |
|
7
|
7
|
| Hе будьте також ідолопоклонниками, як деякі з них, про яких написано: «Люди сіли їсти й пити і встали, щоб грати». | Ни і҆дѡлослꙋжи́телє быва́йте, ꙗ҆́коже нѣ́цыи ѿ ни́хъ, ꙗ҆́коже є҆́сть пи́сано: сѣдо́ша лю́дїе ꙗ҆́сти и҆ пи́ти, и҆ воста́ша и҆гра́ти. |
|
8
|
8
|
| Hе станемо чинити блуду, як деякі з них блудодіяли, і загинуло їх одного дня двадцять три тисячі. | Нижѐ соблꙋ́димъ, ꙗ҆́коже нѣ́цыи ѿ ни́хъ соблꙋди́ша, и҆ падо́ша во є҆ди́нъ де́нь два́десѧть трѝ ты́сѧщы. |
|
9
|
9
|
| Hе будемо спокушати Христа, як деякі з них спокушали, і загинули від змій. | Ни да и҆скꙋша́имъ хрⷭ҇та̀, ꙗ҆́коже нѣ́цыи ѿ ни́хъ и҆скꙋси́ша и҆ ѿ ѕмі́й погибо́ша. |
|
10
|
10
|
| Hе нарікайте, як деякі з них нарікали, і загинули від всегубителя. | Ни ропщи́те, ꙗ҆́коже нѣ́цыи ѿ ни́хъ ропта́ша и҆ погибо́ша ѿ всегꙋби́телѧ. |
|
11
|
11
|
| Усе це сталося з ними як приклади, а написано для повчання нам, які досягли останніх віків. | Сїѧ̑ же всѧ̑ ѡ҆́брази прилꙋча́хꙋсѧ ѡ҆́нѣмъ: пи̑сана же бы́ша въ наꙋче́нїе на́ше, въ ни́хже концы̑ вѣ̑къ достиго́ша. |
|
12
|
12
|
| Тому, хто думає, що він стоїть, нехай бережеться, щоб не впасти. |
|
|
13
|
13
|
| Вас спіткала спокуса ніяка інша, тільки людська; і вірний Бог, Який не попустить вам, щоб ви були спокушені більше, ніж можете, але разом із спокусою дасть і полегшення, щоб ви могли перенести. | И҆скꙋше́нїе ва́съ не дости́же, то́чїю человѣ́ческое: вѣ́ренъ же бг҃ъ, и҆́же не ѡ҆ста́витъ ва́съ и҆скꙋси́тисѧ па́че, є҆́же мо́жете, но сотвори́тъ со и҆скꙋше́нїемъ и҆ и҆збы́тїе, ꙗ҆́кѡ возмощѝ ва́мъ понестѝ. |
|
14
|
14
|
| Отже, улюблені мої, уникайте ідолослужіння. | Тѣ́мже, бра́тїе моѧ̑ возлю́блєннаѧ, бѣ́гайте ѿ і҆дѡлослꙋже́нїѧ. |
|
15
|
15
|
| Я кажу вам як розсудливим: самі розсудіть те, про що говорю. | Ꙗ҆́кѡ мꙋ̑дрымъ глаго́лю: сꙋди́те вы̀, є҆́же глаго́лю: |
|
16
|
16
|
| Чаша благословення, яку ми благословляємо, чи не є приєднання Крови Христової? Хліб, який ми переломлюємо, чи не є приєднання Тіла Христового? | ча́ша блгⷭ҇ве́нїѧ, ю҆́же благословлѧ́емъ, не ѻ҆бще́нїе ли кро́ве хрⷭ҇то́вы є҆́сть; хлѣ́бъ, є҆го́же ло́мимъ, не ѻ҆бще́нїе ли тѣ́ла хрⷭ҇то́ва є҆́сть; |
|
17
|
17
|
| Один хліб, і нас багато — одне тіло; бо всі причащаємось від одного хліба. | Ꙗ҆́кѡ є҆ди́нъ хлѣ́бъ, є҆ди́но тѣ́ло є҆смы̀ мно́зи: вси́ бо ѿ є҆ди́нагѡ хлѣ́ба причаща́емсѧ. |
|
18
|
18
|
| Погляньте на Ізраїля по плоті: ті, що їдять жертви, чи не учасники жертовника? | Ви́дите і҆и҃лѧ по пло́ти: не ꙗ҆дꙋ́щїи ли жє́ртвы ѡ҆́бщницы ѻ҆лтаре́ви сꙋ́ть; |
|
19
|
19
|
| Що ж я кажу? Чи те, що ідол є щось, або жертва ідольська що-небудь значить? | Что̀ оу҆̀бо глаго́лю; ꙗ҆́кѡ і҆́дѡлъ что̀ є҆́сть; и҆лѝ і҆дѡложе́ртвенное что̀ є҆́сть; |
|
20
|
20
|
| Hі, але що язичники, приносячи жертви, приносять бісам, а не Богові. А я не хочу, щоб ви єдналися з бісами. | Но занѐ, ꙗ҆̀же жрꙋ́тъ ꙗ҆зы́цы, бѣсѡ́мъ жрꙋ́тъ, а҆ не бг҃ови: не хощꙋ́ же ва́съ ѻ҆́бщникѡвъ бы́ти бѣсѡ́мъ. |
|
21
|
21
|
| Hе можете пити чашу Господню і чашу бісівську; не можете бути учасниками трапези Господньої і трапези бісівської. | Не мо́жете ча́шꙋ гдⷭ҇ню пи́ти и҆ ча́шꙋ бѣсо́вскꙋю: не мо́жете трапе́зѣ гдⷭ҇ней причаща́тисѧ и҆ трапе́зѣ бѣсо́встѣй. |
|
22
|
22
|
| Чи посміємо ми гнівити Господа? Хіба ми сильніші за Hього? | И҆лѝ раздража́емъ гдⷭ҇а; Є҆да̀ крѣпча́йши є҆гѡ̀ є҆смы̀; |
|
23
|
23
|
| Усе мені дозволено, та не все на користь; усе мені дозволено, та не все повчає. |
|
|
24
|
24
|
| Hехай ніхто не шукає для себе, але кожний для ближнього. | Никто́же своегѡ́ си да и҆́щетъ, но є҆́же бли́жнѧгѡ кі́йждо. |
|
25
|
25
|
| Усе, що продається на торгу, їжте, не вагаючись, для спокою совісти; | Всѐ, є҆́же на то́ржищи продае́мое, ꙗ҆ди́те, ничто́же сꙋмнѧ́щесѧ, за со́вѣсть: |
|
26
|
26
|
| бо «Господня земля і те, що наповнює її». | гдⷭ҇нѧ бо землѧ̀ и҆ и҆сполне́нїе є҆ѧ̀. |
|
27
|
27
|
| Якщо хтось із невірних запросить вас і ви захочете піти, то все, що дадуть вам, їжте без найменшого вагання, для спокою совісти. | А҆́ще ли кто̀ ѿ невѣ́рныхъ призыва́етъ вы̀, и҆ хо́щете и҆тѝ, всѐ предлага́емое ва́мъ ꙗ҆ди́те, ничто́же сꙋмнѧ́щесѧ, за со́вѣсть. |
|
28
|
28
|
| Але якщо хтось вам скаже: це ідоложертовне, — то не їжте заради того, хто сказав вам‚ і заради совісти. Бо Господня земля і те, що наповнює її. |
|
|
29
|
29
|
| А совість маю на увазі не свою, а іншого; бо чому моя свобода судитиметься чужою совістю? | Со́вѣсть же глаго́лю не свою̀, но дрꙋга́гѡ: вскꙋ́ю бо свобо́да моѧ̀ сꙋ́дитсѧ ѿ и҆ны́ѧ со́вѣсти; |
|
30
|
30
|
| Якщо я із вдячністю вживаю їжу, то навіщо мене зневажати за те, за що я дякую? | А҆́ще а҆́зъ благода́тїю причаща́юсѧ, почто̀ хꙋлꙋ̀ прїе́млю, ѡ҆ не́мже а҆́зъ благодарю̀; |
|
31
|
31
|
| Отже, чи ви їсте, чи п’єте, чи щось інше робите, все робіть на славу Божу. | А҆́ще оу҆̀бо ꙗ҆́сте, а҆́ще ли пїетѐ, а҆́ще ли и҆́но что̀ творитѐ, всѧ̑ во сла́вꙋ бж҃їю твори́те. |
|
32
|
32
|
| Hе давайте спокуси ні юдеям, ні еллінам, ні Церкві Божій, | Безпреткнове́ни быва́йте і҆ꙋде́ємъ и҆ є҆́ллинѡмъ и҆ цр҃кви бж҃їей, |
|
33
|
33
|
| тому що і я догоджаю всім у всьому, шукаючи не своєї користи, а користи багатьох, щоб вони спаслися. | ꙗ҆́коже и҆ а҆́зъ во все́мъ всѣ̑мъ оу҆гожда́ю, не и҆скі́й своеѧ̀ по́льзы, но мно́гихъ, да спасꙋ́тсѧ. |
|
Глава 11
|
Глава́ а҃і
|
|
1
|
1
|
| Будьте моїми послідовниками, як і я Христа. | Подража́телє мнѣ̀ быва́йте, ꙗ҆́коже и҆ а҆́зъ хрⷭ҇тꙋ̀. |
|
2
|
2
|
| Хвалю вас, браття, що все моє пам’ятаєте і дотримуєте передання так, як я передав вам. | Хвалю́ же вы̀, бра́тїе, ꙗ҆́кѡ всѧ̑ моѧ̑ по́мните, и҆ ꙗ҆́коже преда́хъ ва́мъ, преда̑нїѧ держитѐ. |
|
3
|
3
|
| Хочу також, щоб ви дізналися, що всякому чоловікові голова Христос; голова жінці — чоловік, а голова Христу — Бог. | Хощꙋ́ же ва́съ вѣ́дѣти, ꙗ҆́кѡ всѧ́комꙋ мꙋ́жꙋ глава̀ хрⷭ҇то́съ є҆́сть, глава́ же женѣ̀ мꙋ́жъ, глава́ же хрⷭ҇тꙋ̀ бг҃ъ. |
|
4
|
4
|
| Кожний чоловік, який молиться або пророкує з покритою головою, осоромлює свою голову. | Всѧ́къ мꙋ́жъ, моли́твꙋ дѣ́ѧ и҆лѝ прⷪ҇ро́чествꙋѧй покры́тою главо́ю, срамлѧ́етъ главꙋ̀ свою̀: |
|
5
|
5
|
| І кожна жінка, яка молиться або пророкує з непокритою головою, осоромлює свою голову, бо це те саме, якби вона була острижена. | и҆ всѧ́ка жена̀, моли́твꙋ дѣ́ющаѧ и҆лѝ прⷪ҇ро́чествꙋющаѧ ѿкрове́нною главо́ю, срамлѧ́етъ главꙋ̀ свою̀: є҆ди́но бо є҆́сть и҆ то́жде [є҆́же бы́ти] ѡ҆стри́женнѣй: |
|
6
|
6
|
| Бо коли жінка не покривається, то нехай і стрижеться; а коли жінці сором бути остриженій чи поголеній, нехай покривається. | а҆́ще бо не покрыва́етсѧ жена̀, да стриже́тсѧ: а҆́ще ли же сра́мъ женѣ̀ стри́щисѧ и҆лѝ бри́тисѧ, да покрыва́етсѧ. |
|
7
|
7
|
| Отже, чоловік не повинен покривати голову, бо він є образ і слава Божа; а жінка є слава чоловіка. | Мꙋ́жъ оу҆́бѡ не до́лженъ є҆́сть покрыва́ти главꙋ̀, ѡ҆́бразъ и҆ сла́ва бж҃їѧ сы́й: жена́ же сла́ва мꙋ́жꙋ є҆́сть. |
|
8
|
8
|
| Бо не чоловік від жінки, а жінка від чоловіка; | (Заⷱ҇ р҃м҃и҃.) Нѣ́сть бо мꙋ́жъ ѿ жены̀, но жена̀ ѿ мꙋ́жа: |
|
9
|
9
|
| і не чоловік був створений для жінки, а жінка для чоловіка. | и҆́бо не со́зданъ бы́сть мꙋ́жъ жены̀ ра́ди, но жена̀ мꙋ́жа ра́ди. |
|
10
|
10
|
| Тому жінка і повинна мати на голові своїй знак влади над нею, заради ангелів. | Сегѡ̀ ра́ди должна̀ є҆́сть жена̀ вла́сть и҆мѣ́ти на главѣ̀ а҆́гг҃лъ ра́ди. |
|
11
|
11
|
| А втім, ні чоловік без жінки, ні жінка без чоловіка, в Господі. | Ѻ҆ба́че ни мꙋ́жъ без̾ жены̀, ни жена̀ без̾ мꙋ́жа, ѡ҆ гдⷭ҇ѣ. |
|
12
|
12
|
| Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку; все ж — від Бога. | Ꙗ҆́коже бо жена̀ ѿ мꙋ́жа, си́це и҆ мꙋ́жъ жено́ю: всѧ̑ же ѿ бг҃а. |
|
13
|
13
|
| Розсудіть самі: чи личить жінці молитися Богові з непокритою головою? | Въ ва́съ самѣ́хъ сꙋди́те, лѣ́по ли є҆́сть женѣ̀ ѿкрове́ннѣй бг҃ꙋ моли́тисѧ; |
|
14
|
14
|
| Чи не сама природа вчить вас, що коли чоловік запускає волосся, то це для нього безчестя, | И҆лѝ и҆ не са́мое є҆стество̀ оу҆чи́тъ вы̀, ꙗ҆́кѡ мꙋ́жъ оу҆́бѡ а҆́ще власы̀ расти́тъ, безче́стїе є҆мꙋ̀ є҆́сть, |
|
15
|
15
|
| але коли жінка запускає волосся, це для неї честь, бо волосся дано їй замість покривала. | жена́ же а҆́ще власы̀ расти́тъ, сла́ва є҆́й є҆́сть; занѐ растѣ́нїе власѡ́въ вмѣ́стѡ ѡ҆дѣѧ́нїѧ дано̀ бы́сть є҆́й. |
|
16
|
16
|
| Коли б хтось захотів сперечатися, то ми не маємо такого звичаю, ані церкви Божі. | А҆́ще ли кто̀ мни́тсѧ спо́рливъ бы́ти, мы̀ такова́гѡ ѡ҆бы́чаѧ не и҆́мамы, нижѐ цр҃кви бж҃їѧ. |
|
17
|
17
|
| Але‚ пропонуючи це, я не хвалю вас, що збираєтесь ви не на краще, а на гірше. | Сїе́ же завѣщава́ѧ не хвалю̀, ꙗ҆́кѡ не на лꙋ́чшее, но на хꙋ́ждшее сбира́етесѧ. |
|
18
|
18
|
| Бо, по-перше, чую, що‚ коли ви сходитеся до церкви, між вами бувають розділення, чому почасти і вірю. | Пе́рвое оу҆́бѡ, сходѧ́щымсѧ ва́мъ въ цр҃ковь, слы́шꙋ въ ва́съ ра̑спри сꙋ́щыѧ, и҆ ча́сть нѣ́кꙋю (си́хъ) вѣ́рꙋю. |
|
19
|
19
|
| Бо повинна бути між вами і розбіжність думок, щоб виявилися серед вас досвідчені. | Подоба́етъ бо и҆ є҆ресе́мъ въ ва́съ бы́ти, да и҆скꙋ́снїи ꙗ҆вле́ни быва́ютъ въ ва́съ. |
|
20
|
20
|
| Далі, ви збираєтесь разом не так, як для споживання вечері Господньої; | Сходѧ́щымсѧ оу҆̀бо ва́мъ вкꙋ́пѣ, нѣ́сть гдⷭ҇скꙋю ве́черю ꙗ҆́сти: |
|
21
|
21
|
| бо кожний спішить раніше від інших з’їсти свою їжу, тож один лишається голодний, а інший упивається. | кі́йждо бо свою̀ ве́черю предварѧ́етъ въ снѣде́нїе, и҆ ѻ҆́въ оу҆́бѡ а҆́лчетъ, ѻ҆́въ же оу҆пива́етсѧ. |
|
22
|
22
|
| Хіба у вас нема домів для того, щоб їсти й пити? Чи зневажаєте Церкву Божу і принижуєте бідних? Що сказати вам? Чи похвалити вас за це? Hе похвалю. | Є҆да́ бо домѡ́въ не и҆́мате, во є҆́же ꙗ҆́сти и҆ пи́ти; И҆лѝ ѡ҆ цр҃кви бж҃їей нерадитѐ и҆ срамлѧ́ете не и҆мꙋ́щыѧ; Что̀ ва́мъ рекꙋ̀; похвалю́ ли вы̀ ѡ҆ се́мъ; Не похвалю̀. |
|
23
|
23
|
| Бо я від Господа прийняв те, що і вам передав, що Господь Ісус у ту ніч, коли був зраджений, узяв хліб | (Заⷱ҇ р҃м҃ѳ҃.) А҆́зъ бо прїѧ́хъ ѿ гдⷭ҇а, є҆́же и҆ преда́хъ ва́мъ, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь і҆и҃съ въ но́щь, въ ню́же пре́данъ быва́ше, прїе́мь хлѣ́бъ, |
|
24
|
24
|
| і, віддавши хвалу, переломив і сказав: прийміть, споживайте, це Тіло Моє, яке за вас ламається; це творіть на спомин про Мене. | и҆ бл҃годари́въ преломѝ, и҆ речѐ: прїими́те, ꙗ҆ди́те, сїѐ є҆́сть тѣ́ло моѐ, є҆́же за вы̀ ломи́мое: сїѐ твори́те въ моѐ воспомина́нїе. |
|
25
|
25
|
| Також і чашу після вечері взяв, промовивши: ця чаша є новий завіт у Моїй Крові, це творіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене. | Та́кожде и҆ ча́шꙋ по ве́чери, гл҃ѧ: сїѧ̀ ча́ша но́вый завѣ́тъ є҆́сть въ мое́й кро́ви: сїѐ твори́те, є҆ли́жды а҆́ще пїе́те, въ моѐ воспомина́нїе. |
|
26
|
26
|
| Бо кожного разу, коли ви споживаєте хліб цей і п’єте чашу цю, смерть Господню сповіщаєте, доки Він прийде. | Є҆ли́жды бо а҆́ще ꙗ҆́сте хлѣ́бъ се́й и҆ ча́шꙋ сїю̀ пїе́те, см҃рть гдⷭ҇ню возвѣща́ете, до́ндеже прїи́детъ. |
|
27
|
27
|
| Тому-то, хто їстиме хліб цей або питиме чашу Господню недостойно, винний буде супроти Тіла і Крови Господньої. | Тѣ́мже и҆́же а҆́ще ꙗ҆́стъ хлѣ́бъ се́й и҆лѝ пїе́тъ ча́шꙋ гдⷭ҇ню недосто́йнѣ, пови́ненъ бꙋ́детъ тѣ́лꙋ и҆ кро́ви гдⷭ҇ни. |
|
28
|
28
|
| Hехай же випробовує себе людина, і так нехай їсть від хліба цього і п’є від чаші цієї. | Да и҆скꙋша́етъ же человѣ́къ себѐ, и҆ та́кѡ ѿ хлѣ́ба да ꙗ҆́стъ и҆ ѿ ча́ши да пїе́тъ. |
|
29
|
29
|
| Бо хто їсть і п’є недостойно, той їсть і п’є на осудження собі, не думаючи про Тіло Господнє. | Ꙗ҆ды́й бо и҆ пїѧ́й недосто́йнѣ, сꙋ́дъ себѣ̀ ꙗ҆́стъ и҆ пїе́тъ, не разсꙋжда́ѧ тѣ́ла гдⷭ҇нѧ. |
|
30
|
30
|
| Через це багато з вас немічних і недужих і чимало вмирає. | Сегѡ̀ ра́ди въ ва́съ мно́зи не́мощни и҆ недꙋ́жливи, и҆ спѧ́тъ (оу҆сыпа́ютъ) дово́лни. |
|
31
|
31
|
| Бо коли б ми судили самі себе, то не були б судимі. | (Заⷱ҇ р҃н҃.) А҆́ще бо бы́хомъ себѐ разсꙋжда́ли, не бы́хомъ ѡ҆сꙋжде́ни бы́ли. |
|
32
|
32
|
| Будучи ж судимі, караємось від Господа, щоб не бути засудженими зі світом. | Сꙋди́ми же, ѿ гдⷭ҇а наказꙋ́емсѧ, да не съ мі́ромъ ѡ҆сꙋ́димсѧ. |
|
33
|
33
|
| Тому, браття мої, коли сходитеся на вечерю, чекайте один одного. | Тѣ́мже, бра́тїе моѧ̑, сходѧ́щесѧ ꙗ҆́сти, дрꙋ́гъ дрꙋ́га жди́те. |
|
34
|
34
|
| А коли хто голодний, то нехай їсть вдома, щоб ви збиралися не на осудження. Інше ж влаштую, коли прийду. | А҆́ще ли кто̀ а҆́лчетъ, въ домꙋ̀ да ꙗ҆́стъ, да не въ грѣ́хъ схо́дитесѧ. Ѡ҆ про́чихъ же, є҆гда̀ прїидꙋ̀, оу҆стро́ю. |
|
Глава 12
|
Глава́ в҃і
|
|
1
|
1
|
| Hе хочу, браття, щоб ви не знали і про дари духовні. | Ѡ҆ дꙋхо́вныхъ же, бра́тїе, не хощꙋ̀ ва́съ не вѣ́дѣти. |
|
2
|
2
|
| Знаєте, що коли ви були язичниками, то ходили до ідолів безмовних, ніби вас вели. | Вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ є҆гда̀ невѣ́рни бѣ́сте, ко і҆́дѡлѡмъ безгла̑снымъ ꙗ҆́кѡ ведо́ми ведо́стесѧ. |
|
3
|
3
|
| Тому кажу вам, що ніхто з тих, хто говорить Духом Божим, не скаже анафеми на Ісуса, і ніхто не може назвати Ісуса Господом, як тільки через Духа Святого. | Тѣ́мже сказꙋ́ю ва́мъ, ꙗ҆́кѡ никто́же, дх҃омъ бж҃їимъ глаго́лѧй, рече́тъ а҆на́ѳема і҆и҃са, и҆ никто́же мо́жетъ рещѝ гдⷭ҇а і҆и҃са, то́чїю дх҃омъ ст҃ы́мъ. |
|
4
|
4
|
| Дари різні, а Дух один і той же; | Раздѣлє́нїѧ же дарова́нїй сꙋ́ть, а҆ то́йжде дх҃ъ: |
|
5
|
5
|
| і служіння різні, а Господь один і той же; | и҆ раздѣлє́нїѧ слꙋже́нїй сꙋ́ть, а҆ то́йжде гдⷭ҇ь: |
|
6
|
6
|
| і діяння різні, а Бог один і той же, Який творить усе в усіх. | и҆ раздѣлє́нїѧ дѣ́йствъ сꙋ́ть, а҆ то́йжде є҆́сть бг҃ъ, дѣ́йствꙋѧй всѧ̑ во всѣ́хъ. |
|
7
|
7
|
| Але кожному дається виявлення Духа на користь. | (Заⷱ҇ р҃н҃а҃.) Комꙋ́ждо же дае́тсѧ ꙗ҆вле́нїе дх҃а на по́льзꙋ: |
|
8
|
8
|
| Одному дається Духом слово мудрости, іншому — слово знання, тим же Духом; | ѻ҆́вомꙋ бо дх҃омъ дае́тсѧ сло́во премⷣрости, и҆но́мꙋ же сло́во ра́зꙋма, ѡ҆ то́мже д©ѣ: |
|
9
|
9
|
| іншому — віра, тим же Духом; іншому — дари зцілення, тим же Духом; | дрꙋго́мꙋ же вѣ́ра, тѣ́мже дх҃омъ: и҆но́мꙋ же дарова̑нїѧ и҆сцѣле́нїй, ѡ҆ то́мже д©ѣ: |
|
10
|
10
|
| іншому — творення чудес, іншому — пророцтво, іншому — розпізнавання духів, іншому — різні мови, іншому — тлумачення мов. | дрꙋго́мꙋ же дѣ̑йствїѧ си́лъ, и҆но́мꙋ же прⷪ҇ро́чество, дрꙋго́мꙋ же разсꙋждє́нїѧ дꙋховѡ́мъ, и҆но́мꙋ же ро́ди ѧ҆зы́кѡвъ, дрꙋго́мꙋ же сказа̑нїѧ ѧ҆зы́кѡвъ. |
|
11
|
11
|
| Усе це творить один і той же Дух, наділяючи кожному осібно, як Йому завгодно. | Всѧ̑ же сїѧ̑ дѣ́йствꙋетъ є҆ди́нъ и҆ то́йжде дх҃ъ, раздѣлѧ́ѧ вла́стїю коемꙋ́ждо ꙗ҆́коже хо́щетъ. |
|
12
|
12
|
| Бо, як тіло одне, але має багато членів, усі члени одного тіла, хоч їх багато, утворюють одне тіло, — так і Христос. | (Заⷱ҇ р҃н҃в҃.) Ꙗ҆́коже бо тѣ́ло є҆ди́но є҆́сть и҆ оу҆́ды и҆́мать мнѡ́ги, вси́ же оу҆́ди є҆ди́нагѡ тѣ́ла, мно́зи сꙋ́ще, є҆ди́но сꙋ́ть тѣ́ло: та́кѡ и҆ хрⷭ҇то́съ. |
|
13
|
13
|
| Бо всі ми одним Духом хрестилися в одне тіло, юдеї чи елліни, раби чи вільні, і всі єдиним Духом напоєні. | И҆́бо є҆ди́нѣмъ дх҃омъ мы̀ всѝ во є҆ди́но тѣ́ло крести́хомсѧ, а҆́ще і҆ꙋде́є, а҆́ще є҆́ллини, и҆лѝ рабѝ, и҆лѝ свобо́дни: и҆ всѝ є҆ди́нѣмъ дх҃омъ напои́хомсѧ. |
|
14
|
14
|
| Бо тіло не з одного члена, а з багатьох. | И҆́бо тѣ́ло нѣ́сть є҆ди́нъ оу҆́дъ, но мно́зи. |
|
15
|
15
|
| Якщо нога скаже: «Я не належу до тіла, бо я не рука», то невже через це вона не належить до тіла? | А҆́ще рече́тъ нога̀, ꙗ҆́кѡ нѣ́смь рꙋка̀, нѣ́смь ѿ тѣ́ла: є҆да̀ сегѡ̀ ра́ди нѣ́сть ѿ тѣ́ла; |
|
16
|
16
|
| І якщо вухо скаже: «Я не належу до тіла, бо я не око», то невже через це воно не належить до тіла? | И҆ а҆́ще рече́тъ оу҆́хо, ꙗ҆́кѡ нѣ́смь ѻ҆́ко, нѣ́смь ѿ тѣ́ла: є҆да̀ сегѡ̀ ра́ди нѣ́сть ѿ тѣ́ла; |
|
17
|
17
|
| Якщо все тіло — око, то де слух? Якщо все — слух, то де нюх? | А҆́ще всѐ тѣ́ло ѻ҆́ко, гдѣ̀ слꙋ́хъ; а҆́ще (же) всѐ слꙋ́хъ, гдѣ̀ оу҆ха́нїе; |
|
18
|
18
|
| Та Бог розмістив члени, кожний з них‚ у тілi‚ як було Йому завгодно. | Нн҃ѣ же положѝ бг҃ъ оу҆́ды, є҆ди́наго коего́ждо и҆́хъ въ тѣлесѝ, ꙗ҆́коже и҆зво́ли. |
|
19
|
19
|
| А коли б усі були один член, то де було б тіло? | А҆́ще ли бы́ша всѝ є҆ди́нъ оу҆́дъ, гдѣ̀ тѣ́ло; |
|
20
|
20
|
| Тепер же членів багато, а тіло одне. | Нн҃ѣ же мно́зи оу҆́бѡ оу҆́дове, є҆ди́но же тѣ́ло. |
|
21
|
21
|
| Hе може око сказати руці: «Ти мені не потрібна»; або так само голова ногам: «Ви мені не потрібнi». | Не мо́жетъ же ѻ҆́ко рещѝ рꙋцѣ̀: не тре́бѣ мѝ є҆сѝ: и҆лѝ па́ки глава̀ нога́ма: не тре́бѣ мѝ є҆стѐ. |
|
22
|
22
|
| Hавпаки, ті члени тіла, що здаються слабкішими, значно потрібніші, | Но мно́гѡ па́че, мнѧ́щїисѧ оу҆́ди тѣ́ла немощнѣ́йши бы́ти, нꙋ́жнѣйши сꙋ́ть, |
|
23
|
23
|
| і які нам здаються в тілі непочесними, про тих більше піклуємось; | и҆ и҆̀хже мни́мъ безче́стнѣйшихъ бы́ти тѣ́ла, си̑мъ че́сть мно́жайшꙋю прилага́емъ: |
|
24
|
24
|
| і непочесні наші члени благовидніше покриваються, а благовидні наші не мають у тому потреби. Але Бог так створив тіло, щоб ми про менш довершене більше піклувалися, | и҆ неблагоѡбра́знїи на́ши благоѡбра́зїе мно́жайше и҆́мꙋтъ, а҆ благоѡбра́знїи на́ши не тре́бѣ и҆́мꙋтъ. Но бг҃ъ растворѝ тѣ́ло, хꙋдѣ́йшемꙋ бо́лшꙋ да́въ че́сть, |
|
25
|
25
|
| щоб не було розділення в тілі, але щоб усі члени однаково дбали один про одного. | да не бꙋ́детъ ра́спри въ тѣлесѝ, но да то́жде въ себѣ̀ (да ра́внѡ є҆ди́нъ ѡ҆ дрꙋзѣ́мъ) пекꙋ́тсѧ оу҆́ди. |
|
26
|
26
|
| Тому, чи страждає один член, з ним страждають усі члени; чи славиться один член, з ним радіють усі члени. | И҆ а҆́ще стра́ждетъ є҆ди́нъ оу҆́дъ, съ ни́мъ стра́ждꙋтъ всѝ оу҆́ди: а҆́ще ли же сла́витсѧ є҆ди́нъ оу҆́дъ, съ ни́мъ ра́дꙋютсѧ всѝ оу҆́ди. |
|
27
|
27
|
| І ви — тіло Христове, а нарізно — члени. | (Заⷱ҇ р҃н҃г҃.) Вы́ же є҆стѐ тѣ́ло хрⷭ҇то́во, и҆ оу҆́ди ѿ ча́сти. |
|
28
|
28
|
| І одних Бог настановив у Церкві, по-перше, апостолами, по-друге, пророками, по-третє, вчителями; далі, іншим дав сили чудотворення, також дари зцілення, заступництва, управління і різні мови. | И҆ ѻ҆́выхъ оу҆́бѡ положѝ бг҃ъ въ цр҃кви пе́рвѣе а҆пⷭ҇лѡвъ, второ́е прⷪ҇ро́кѡвъ, тре́тїе оу҆чи́телей: пото́мъ же си̑лы, та́же дарова̑нїѧ и҆сцѣле́нїй, застꙋплє́нїѧ, правлє́нїѧ, ро́ди ѧ҆зы́кѡвъ. |
|
29
|
29
|
| Чи всі апостоли? Чи всі пророки? Чи всі вчителі? Чи всі чудотворці? | Є҆да̀ всѝ а҆пⷭ҇ли; є҆да̀ всѝ прⷪ҇ро́цы; є҆да̀ всѝ оу҆чи́телє; є҆да̀ всѝ си̑лы; |
|
30
|
30
|
| Чи всі мають дари зцілення? Чи всі говорять різними мовами? Чи всі тлумачі? | є҆да̀ всѝ дарова̑нїѧ и҆́мꙋтъ и҆сцѣле́нїй; є҆да̀ всѝ ѧ҆зы̑ки глаго́лютъ; є҆да̀ всѝ сказꙋ́ютъ; |
|
31
|
31
|
| Дбайте про дари більші, і я покажу вам шлях іще кращий. | Ревнꙋ́йте же дарова́нїй бо́лшихъ, и҆ є҆щѐ по превосхожде́нїю пꙋ́ть ва́мъ показꙋ́ю. |
|
Глава 13
|
Глава́ г҃і
|
|
1
|
1
|
| Якщо я говорю мовами людськими й ангельськими, а любови не маю, то я — мідь, що дзвенить, або кімвал, що бриньчить. | А҆́ще ѧ҆зы̑ки человѣ́ческими глаго́лю и҆ а҆́гг҃лскими, любве́ же не и҆́мамъ, бы́хъ (ꙗ҆́кѡ) мѣ́дь звенѧ́щи, и҆лѝ кѷмва́лъ звѧца́ѧй. |
|
2
|
2
|
| Якщо маю дар пророцтва, і знаю всі таємниці, і маю всяке пізнання і всю віру, так що й гори можу переставляти, а любови не маю, — то я ніщо. | И҆ а҆́ще и҆́мамъ прⷪ҇ро́чество, и҆ вѣ́мъ та̑йны всѧ̑ и҆ ве́сь ра́зꙋмъ, и҆ а҆́ще и҆́мамъ всю̀ вѣ́рꙋ, ꙗ҆́кѡ и҆ го́ры преставлѧ́ти, любве́ же не и҆́мамъ, ничто́же є҆́смь. |
|
3
|
3
|
| І якщо роздам усе добро моє і віддам тіло моє на спалення, а любови не маю, то нема мені з того ніякої користи. | И҆ а҆́ще разда́мъ всѧ̑ и҆мѣ̑нїѧ моѧ̑, и҆ а҆́ще преда́мъ тѣ́ло моѐ, во є҆́же сжещѝ є҆̀, любве́ же не и҆́мамъ, ни ка́ѧ по́льза мѝ є҆́сть. |
|
4
|
4
|
| Любов довготерпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не вихваляється, не пишається, | (Заⷱ҇ р҃н҃д҃.) Любы̀ долготерпи́тъ, милосе́рдствꙋетъ, любы̀ не зави́дитъ, любы̀ не превозно́ситсѧ, не горди́тсѧ, |
|
5
|
5
|
| не безчинствує, не шукає свого, не гнівається, не замишляє зла, | не безчи́нствꙋетъ, не и҆́щетъ свои́хъ сѝ, не раздража́етсѧ, не мы́слитъ ѕла̀, |
|
6
|
6
|
| не радіє з неправди, а радіє істинi; | не ра́дꙋетсѧ ѡ҆ непра́вдѣ, ра́дꙋетсѧ же ѡ҆ и҆́стинѣ: |
|
7
|
7
|
| усе покриває, всьому йме віру, всього сподівається, все терпить. | всѧ̑ лю́битъ [покрыва́етъ], всемꙋ̀ вѣ́рꙋ є҆́млетъ, всѧ̑ оу҆пова́етъ, всѧ̑ терпи́тъ. |
|
8
|
8
|
| Любов ніколи не минає, хоч і пророцтва скінчаться, і мови замовкнуть, і знання зникне. | Любы̀ николи́же ѿпа́даетъ, а҆́ще же прⷪ҇ро́чєствїѧ оу҆празднѧ́тсѧ, а҆́ще ли ѧ҆зы́цы оу҆мо́лкнꙋтъ, а҆́ще ра́зꙋмъ и҆спраздни́тсѧ. |
|
9
|
9
|
| Бо ми частинно знаємо і частинно пророкуємо; | Ѿ ча́сти бо разꙋмѣва́емъ и҆ ѿ ча́сти прⷪ҇ро́чествꙋемъ: |
|
10
|
10
|
| коли ж настане досконале, тоді частинне припиниться. | є҆гда́ же прїи́детъ соверше́нное, тогда̀, є҆́же ѿ ча́сти, оу҆праздни́тсѧ. |
|
11
|
11
|
| Коли я був дитиною, то як дитина говорив, як дитина міркував, як дитина розумів; а коли став мужем, тоді відкинув дитяче. | (Заⷱ҇.) Є҆гда̀ бѣ́хъ младе́нецъ, ꙗ҆́кѡ младе́нецъ глаго́лахъ, ꙗ҆́кѡ младе́нецъ мꙋ́дрствовахъ, ꙗ҆́кѡ младе́нецъ смышлѧ́хъ: є҆гда́ же бы́хъ мꙋ́жъ, ѿверго́хъ младе́нчєскаѧ. |
|
12
|
12
|
| Тепер ми бачимо ніби у тьмяному дзеркалі, тоді ж віч-на-віч; тепер я знаю частинно, а тоді пізнаю, подібно як і я пізнаний. | Ви́димъ оу҆́бѡ нн҃ѣ ꙗ҆́коже зерца́ломъ въ гада́нїи, тогда́ же лице́мъ къ лицꙋ̀: нн҃ѣ разꙋмѣ́ю ѿ ча́сти, тогда́ же позна́ю, ꙗ҆́коже и҆ позна́нъ бы́хъ. |
|
13
|
13
|
| Нині ж перебувають ці три: віра, надія, любов; але більша з них любов. | Нн҃ѣ же пребыва́ютъ вѣ́ра, наде́жда, любы̀, трѝ сїѧ̑: бо́лши же си́хъ любы̀. |
|
Глава 14
|
Глава́ д҃і
|
|
1
|
1
|
| Досягайте любови; дбайте про дари духовні, а особливо про те, щоб пророкувати. | Держи́тесѧ любвѐ: ревнꙋ́йте же дꙋхѡ́внымъ, па́че же да прⷪ҇ро́чествꙋете. |
|
2
|
2
|
| Бо хто говорить незнайомою мовою, той говорить не людям, а Боговi; тому що ніхто не розуміє його, він таємне говорить духом; | Глаго́лѧй бо ѧ҆зы̑ки, не человѣ́кѡмъ глаго́летъ, но бг҃ꙋ: никто́же бо слы́шитъ, дꙋ́хомъ же глаго́летъ та̑йны: |
|
3
|
3
|
| а хто пророкує, той говорить людям на повчання, на умовляння і на втішення. | прⷪ҇ро́чествꙋѧй же, человѣ́кѡмъ глаго́летъ созида́нїе и҆ оу҆тѣше́нїе и҆ оу҆твержде́нїе. |
|
4
|
4
|
| Хто говорить незнайомою мовою, той повчає себе; а хто пророкує, той повчає церкву. | Глаго́лѧй (бо) ѧ҆зы̑ки себѐ зи́ждетъ, а҆ прⷪ҇ро́чествꙋѧй цр҃ковь зи́ждетъ. |
|
5
|
5
|
| Бажаю, щоб усі ви говорили мовами; та краще, щоб ви пророкували; бо більший той, хто пророкує, ніж той, хто говорить мовами, хіба що він буде і тлумачити, щоб церква розбудовувалася. | Хощꙋ́ же всѣ́хъ ва́съ глаго́лати ѧ҆зы̑ки, па́че же да прорица́ете: бо́лїй бо прⷪ҇ро́чествꙋѧй, не́жели глаго́лѧй ѧ҆зы̑ки, ра́звѣ а҆́ще (кто̀) сказꙋ́етъ, да цр҃ковь созида́нїе прїе́млетъ. |
|
6
|
6
|
| Тепер же, браття, якщо я прийду до вас і буду говорити незнайомими мовами, то яку вам принесу користь, якщо не з’ясую вам чи одкровенням, чи пізнанням, чи пророцтвом, чи повчанням? | (Заⷱ҇ р҃н҃е҃.) Нн҃ѣ же, бра́тїе, а҆́ще прїидꙋ̀ къ ва́мъ ѧ҆зы̑ки глаго́лѧ, кꙋ́ю ва́мъ по́льзꙋ сотворю̀, а҆́ще ва́мъ не глаго́лю и҆лѝ во ѿкрове́нїи, и҆лѝ въ ра́зꙋмѣ, и҆лѝ въ прⷪ҇ро́чествїи, и҆лѝ въ наꙋче́нїи; |
|
7
|
7
|
| І бездушні речі, що дають звук, як сопілка чи гуслі, коли не видають різних тонів, то як зрозуміти те, що грають на сопілці чи на гуслях? | Ѻ҆ба́че бездꙋ̑шнаѧ гла́съ даю̑щаѧ, а҆́ще сопѣ́ль, а҆́ще гꙋ́сли, а҆́ще ра́знствїѧ писка́нїемъ не дадѧ́тъ, ка́кѡ разꙋ́мно бꙋ́детъ писка́нїе и҆лѝ гꙋде́нїе; |
|
8
|
8
|
| І коли сурма даватиме невиразний звук, то хто стане готуватися до бою? | И҆́бо а҆́ще безвѣ́стенъ гла́съ трꙋба̀ да́стъ, кто̀ оу҆гото́витсѧ на бра́нь; |
|
9
|
9
|
| Так і ви, якщо промовляєте язиком незрозумілі слова, то як зрозуміють, що ви говорите? Ви будете говорити на вітер. | Та́кѡ и҆ вы̀ а҆́ще не благоразꙋ́мно сло́во дадитѐ ѧ҆зы́комъ, ка́кѡ оу҆разꙋмѣ́етсѧ глаго́лемое; Бꙋ́дете бо на воздꙋ́хъ глаго́люще. |
|
10
|
10
|
| Скільки, наприклад, різних слів у світі, а жодного з них немає без значення. | Толи́цы оу҆́бѡ, а҆́ще ключи́тсѧ, ро́ди гласѡ́въ сꙋ́ть въ мі́рѣ, и҆ ни є҆ди́нъ и҆́хъ безгла́сенъ. |
|
11
|
11
|
| Але якщо я не розумію значення слів, то я для того, хто говорить, буду іноземець; і той, хто говорить, іноземець для мене. | А҆́ще оу҆̀бо не оу҆вѣ́мъ си́лы гла́са, бꙋ́дꙋ глаго́лющемꙋ и҆ноѧзы́чникъ, и҆ глаго́лющїй мнѣ̀ и҆ноѧзы́чникъ. |
|
12
|
12
|
| Так і ви, коли дбаєте про дари духовні, старайтеся збагатитися ними для повчання церкви. | Та́кѡ и҆ вы̀, поне́же ревни́телє є҆стѐ дꙋховѡ́мъ, (ꙗ҆̀же) къ созида́нїю цр҃кве проси́те [и҆щи́те], да и҆збы́точествꙋете. |
|
13
|
13
|
| А тому той, хто говорить незнайомою мовою, молись про дар тлумачення. | Тѣ́мже глаго́лѧй ѧ҆зы́комъ да мо́литсѧ, да сказꙋ́етъ. |
|
14
|
14
|
| Бо коли я молюся незнайомою мовою, то хоч і дух мій молиться, але розум мій лишається безплідним. | А҆́ще бо молю́сѧ ѧ҆зы́комъ, дꙋ́хъ мо́й мо́литсѧ, а҆ оу҆́мъ мо́й без̾ плода̀ є҆́сть. |
|
15
|
15
|
| Що ж робити? Буду молитися духом, буду молитися і розумом; буду співати духом, буду співати і розумом. | Что̀ оу҆̀бо є҆́сть; Помолю́сѧ дꙋ́хомъ, помолю́сѧ же и҆ оу҆мо́мъ: воспою̀ дꙋ́хомъ, воспою́ же и҆ оу҆мо́мъ. |
|
16
|
16
|
| Бо коли ти благословлятимеш духом, то як проста людина скаже «амінь» на твою подяку‚ якщо вона не розуміє, що ти говориш? | Поне́же а҆́ще благослови́ши дꙋ́хомъ, и҆сполнѧ́ѧй мѣ́сто невѣ́жды ка́кѡ рече́тъ а҆ми́нь, по твоемꙋ̀ благодаре́нїю; Поне́же не вѣ́сть, что̀ глаго́леши. |
|
17
|
17
|
| Ти добре дякуєш, та інший не повчається. | Ты̀ оу҆́бѡ до́брѣ благодари́ши, но дрꙋгі́й не созида́етсѧ. |
|
18
|
18
|
| Дякую Богові моєму: я більше за всіх вас говорю мовами; | Благодарю̀ бг҃а моего̀, па́че всѣ́хъ ва́съ ѧ҆зы̑ки глаго́лѧ: |
|
19
|
19
|
| але в церкві хочу краще п’ять слів сказати розумом моїм, щоб і інших наставити, ніж тисячі слів незнайомою мовою. | но въ цр҃кви хощꙋ̀ пѧ́ть слове́съ оу҆мо́мъ мои́мъ глаго́лати, да и҆ и҆́ны по́льзꙋю, не́жели тмы̑ слове́съ ѧ҆зы́комъ. |
|
20
|
20
|
| Браття! Не будьте дітьми розумом: на зле будьте, як діти, а розумом будьте повнолітні. | (Заⷱ҇ р҃н҃ѕ҃.) Бра́тїе, не дѣ́ти быва́йте оу҆мы̑: но ѕло́бою младе́нствꙋйте, оу҆мы̑ же соверше́ни быва́йте. |
|
21
|
21
|
| У законі написано: «Іншими мовами й іншими устами говоритиму народові цьому; та й тоді не послухають Мене, — говорить Господь». | Въ зако́нѣ пи́шетъ: ꙗ҆́кѡ и҆ны́ми ѧ҆зы̑ки и҆ оу҆стны̑ и҆ны́ми возгл҃ю лю́демъ си̑мъ, и҆ ни та́кѡ послꙋ́шаютъ менє̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь. |
|
22
|
22
|
| Отже, мови є знамення не для віруючих, а для невіруючих; пророцтво ж не для невіруючих, а для віруючих. | Тѣ́мже ѧ҆зы́цы въ зна́менїе сꙋ́ть не вѣ́рꙋющымъ, но невѣ̑рнымъ: а҆ прⷪ҇ро́чество не невѣ̑рнымъ, но вѣ́рꙋющымъ. |
|
23
|
23
|
| Коли вся церква зійдеться разом‚ і всі почнуть говорити незнайомими мовами, і увійдуть до вас недосвідчені або невіруючі, то чи не скажуть, що ви біснуєтесь? | А҆́ще оу҆̀бо сни́детсѧ цр҃ковь всѧ̀ вкꙋ́пѣ, и҆ всѝ ѧ҆зы̑ки глаго́лютъ, вни́дꙋтъ же (и҆) неразꙋ́мивїи и҆лѝ невѣ́рнїи, не рекꙋ́тъ ли, ꙗ҆́кѡ бѣснꙋ́етесѧ; |
|
24
|
24
|
| Та коли всі пророкують і ввійде хтось невіруючий або недосвідчений, то його всі викривають і всі осуджують. | А҆́ще же всѝ прⷪ҇ро́чествꙋютъ, вни́детъ же нѣ́кїй невѣ́ренъ и҆лѝ невѣ́жда, ѡ҆блича́етсѧ всѣ́ми, (и҆) и҆стѧзꙋ́етсѧ ѿ всѣ́хъ, |
|
25
|
25
|
| І таким чином таємниці серця його виявляються, і він, упавши ниць, поклониться Богові і скаже: «Воістину з вами Бог». | и҆ си́це та̑йнаѧ се́рдца є҆гѡ̀ ꙗ҆влє́на быва́ютъ: и҆ та́кѡ па́дъ ни́цъ покло́нитсѧ бг҃ови, возвѣща́ѧ, ꙗ҆́кѡ вои́стиннꙋ бг҃ъ съ ва́ми є҆́сть. |
|
26
|
26
|
| Так що ж, браття? Коли ви сходитесь і у кожного з вас є псалом, є повчання, є мова, є одкровення, є тлумачення, — все це нехай буде на повчання. | (Заⷱ҇ р҃н҃з҃.) Что̀ оу҆̀бо є҆́сть, бра́тїе; Є҆гда̀ схо́дитесѧ, кі́йждо ва́съ ѱало́мъ и҆́мать, оу҆че́нїе и҆́мать, ѧ҆зы́къ и҆́мать ѿкрове́нїе и҆́мать, сказа́нїе и҆́мать: всѧ̑ (же) къ созида́нїю да быва́ютъ. |
|
27
|
27
|
| Якщо хто говорить незнайомою мовою, говоріть двоє, найбільше троє, і то по одному, а один нехай тлумачить. | А҆́ще ѧ҆зы́комъ кто̀ глаго́летъ, по двѣма̀, и҆лѝ мно́жае по трїе́мъ, и҆ по ча́сти: и҆ є҆ди́нъ да сказꙋ́етъ. |
|
28
|
28
|
| Коли ж тлумача не буде, то мовчи в церкві, а говори собі та Богові. | А҆́ще ли не бꙋ́детъ сказа́тель, да молчи́тъ въ цр҃кви, себѣ́ же да глаго́летъ и҆ бг҃ови. |
|
29
|
29
|
| І пророки нехай говорять двоє чи троє, а інші нехай розмірковують. | Прⷪ҇ро́цы же два̀ и҆лѝ трїѐ да глаго́лютъ, и҆ дрꙋзі́и да разсꙋжда́ютъ: |
|
30
|
30
|
| Коли ж другому, що сидить, буде одкровення, то перший нехай мовчить. | а҆́ще ли и҆но́мꙋ ѿкры́етсѧ сѣдѧ́щꙋ, пе́рвый да молчи́тъ. |
|
31
|
31
|
| Бо всі один по одному можете пророкувати, щоб усі повчалися і всі втішалися. | Мо́жете бо всѝ по є҆ди́номꙋ прⷪ҇ро́чествовати, да всѝ оу҆ча́тсѧ и҆ всѝ оу҆тѣша́ютсѧ. |
|
32
|
32
|
| І духи пророчі покірні пророкам, | И҆ дꙋ́си прⷪ҇ро́честїи прⷪ҇ро́кѡмъ повинꙋ́ютсѧ: |
|
33
|
33
|
| тому що Бог не є Бог безладу, а миру. Так буває по всіх церквах у святих. | нѣ́сть бо нестрое́нїѧ бг҃ъ, но ми́ра, ꙗ҆́кѡ во всѣ́хъ цр҃квахъ ст҃ы́хъ. |
|
34
|
34
|
| Жінки ваші у церквах нехай мовчать, бо не дозволено їм говорити, а коритися, як і закон говорить. | Жєны̀ ва́шѧ въ цр҃квахъ да молча́тъ: не повелѣ́сѧ бо и҆̀мъ глаго́лати, но повинова́тисѧ, ꙗ҆́коже и҆ зако́нъ глаго́летъ. |
|
35
|
35
|
| Якщо ж вони хочуть чогось навчитися, нехай спитають про те вдома у своїх чоловіків, бо непристойно жінці говорити в церкві. | А҆́ще ли чесомꙋ̀ наꙋчи́тисѧ хотѧ́тъ, въ домꙋ̀ свои́хъ мꙋже́й да вопроша́ютъ: сра́мно бо є҆́сть женѣ̀ въ цр҃кви глаго́лати. |
|
36
|
36
|
| Хіба від вас слово Боже вийшло? Чи до вас одних досягло? | И҆лѝ ѿ ва́съ сло́во бж҃їе и҆зы́де; И҆лѝ ва́съ є҆ди́ныхъ дости́же; |
|
37
|
37
|
| Якщо хто вважає себе пророком чи духовним, нехай той розуміє, що я пишу вам, бо це заповіді Господні. | А҆́ще кто̀ мни́тсѧ прⷪ҇ро́къ бы́ти и҆лѝ дꙋхо́венъ, да разꙋмѣ́етъ, ꙗ҆̀же пишꙋ̀ ва́мъ, занѐ гдⷭ҇ни сꙋ́ть за́пѡвѣди; |
|
38
|
38
|
| А хто не розуміє, нехай не розуміє. | а҆́ще ли кто̀ не разꙋмѣ́етъ, да не разꙋмѣва́етъ. |
|
39
|
39
|
| Отже, браття, дбайте про те, щоб пророкувати, але не забороняйте говорити й мовами; | Тѣ́мже, бра́тїе моѧ̑, ревнꙋ́йте є҆́же прⷪ҇ро́чествовати, и҆ є҆́же глаго́лати ѧ҆зы̑ки не возбранѧ́йте: |
|
40
|
40
|
| тільки все повинно бути благопристойно і статечно. | всѧ̑ же благоѡбра́знѡ и҆ по чи́нꙋ да быва́ютъ. |
|
Глава 15
|
Глава́ є҃і
|
|
1
|
1
|
| Звіщаю вам, браття, благовістування, яке я благовістив вам, яке ви і прийняли, в якому і утвердилися, | (Заⷱ҇ р҃н҃и҃.) Сказꙋ́ю же ва́мъ, бра́тїе, бл҃говѣствова́нїе, є҆́же благовѣсти́хъ ва́мъ, є҆́же и҆ прїѧ́сте, въ не́мже и҆ стоитѐ, |
|
2
|
2
|
| яким і спасаєтеся, якщо дотримуєтеся того слова так, як я благовістив вам, коли тільки не марно увірували. | и҆́мже и҆ спаса́етесѧ, ка́цѣмъ сло́вомъ благовѣсти́хъ ва́мъ, а҆́ще содержитѐ: ра́звѣ а҆́ще не всꙋ́е вѣ́ровасте. |
|
3
|
3
|
| Бо я передав вам спочатку те, що й сам прийняв, а саме: що Христос помер за гріхи наші, за Писанням, | Преда́хъ бо ва́мъ и҆спе́рва, є҆́же и҆ прїѧ́хъ, ꙗ҆́кѡ хрⷭ҇то́съ оу҆́мре грѣ̑хъ на́шихъ ра́ди, по писа́нїємъ, |
|
4
|
4
|
| і що Він був похований, і що воскрес на третій день, за Писанням, | и҆ ꙗ҆́кѡ погребе́нъ бы́сть, и҆ ꙗ҆́кѡ воста̀ въ тре́тїй де́нь, по писа́нїємъ, |
|
5
|
5
|
| і що явився Кифі, потім одинадцятьом; | и҆ ꙗ҆́кѡ ꙗ҆ви́сѧ ки́фѣ, та́же є҆динона́десѧтимъ: |
|
6
|
6
|
| потім явився більш як п’ятистам браттям одночасно, більшість яких живуть і донині, а деякі й померли; | пото́мъ же ꙗ҆ви́сѧ бо́лѣ пѧтѝ сѡ́тъ бра́тїѧмъ є҆ди́ною, ѿ ни́хже мно́жайшїи пребыва́ютъ досе́лѣ, нѣ́цыи же и҆ почи́ша: |
|
7
|
7
|
| потім явився Якову, також усім апостолам; | пото́мъ же ꙗ҆ви́сѧ і҆а́кѡвꙋ, та́же а҆пⷭ҇лѡмъ всѣ́мъ: |
|
8
|
8
|
| а після всіх явився і мені, мов якомусь виродкові. | послѣди́ же всѣ́хъ, ꙗ҆́кѡ нѣ́коемꙋ и҆́звергꙋ, ꙗ҆ви́сѧ и҆ мнѣ̀. |
|
9
|
9
|
| Бо я найменший з апостолів і недостойний зватися апостолом, тому що гнав Церкву Божу. | А҆́зъ бо є҆́смь мні́й а҆пⷭ҇лѡвъ, и҆́же нѣ́смь досто́инъ нарещи́сѧ а҆пⷭ҇лъ, занѐ гони́хъ цр҃ковь бж҃їю. |
|
10
|
10
|
| Але благодаттю Божою я є те, що є; і благодать Його в мені не була марною, та й потрудився я більше за них усіх: тільки не я, а благодать Божа, яка зі мною. | Блгⷣтїю же бж҃їею є҆́смь, є҆́же є҆́смь, и҆ блгⷣть є҆гѡ̀, ꙗ҆́же во мнѣ̀, не тща̀ бы́сть, но па́че всѣ́хъ и҆́хъ потрꙋди́хсѧ: не а҆́зъ же, но блгⷣть бж҃їѧ, ꙗ҆́же со мно́ю. |
|
11
|
11
|
| Проте чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і ви так увірували. | А҆́ще оу҆̀бо а҆́зъ, а҆́ще ли ѻ҆нѝ, та́кѡ проповѣ́дꙋемъ, и҆ та́кѡ вѣ́ровасте. |
|
12
|
12
|
| Коли ж про Христа проповідується, що Він воскрес з мертвих, то як же деякі з вас говорять, що нема воскресіння мертвих? | (Заⷱ҇ р҃н҃ѳ҃.) А҆́ще же хрⷭ҇то́съ проповѣ́дꙋетсѧ, ꙗ҆́кѡ и҆з̾ ме́ртвыхъ воста̀, ка́кѡ глаго́лютъ нѣ́цыи въ ва́съ, ꙗ҆́кѡ воскрⷭ҇нїѧ ме́ртвыхъ нѣ́сть; |
|
13
|
13
|
| Якщо нема воскресіння мертвих, то і Христос не воскрес. | И҆ а҆́ще воскрⷭ҇нїѧ ме́ртвыхъ нѣ́сть, то̀ ни хрⷭ҇то́съ воста̀: |
|
14
|
14
|
| А якщо і Христос не воскрес, то й проповідь наша марна, марна і віра ваша. | а҆́ще же хрⷭ҇то́съ не воста̀, тщѐ оу҆́бѡ проповѣ́данїе на́ше, тща́ же и҆ вѣ́ра ва́ша. |
|
15
|
15
|
| Крім цього, ми були б лжесвідками Божими, тому що свідчили б про Бога, що Він воскресив Христа, Якого Він не воскресив, якщо мертві не воскресають; | Ѡ҆брѣта́емсѧ же и҆ лжесвидѣ́телє бж҃їи, ꙗ҆́кѡ послꙋ́шествовахомъ на бг҃а, ꙗ҆́кѡ воскр҃сѝ хрⷭ҇та̀, є҆гѡ́же не воскр҃сѝ, а҆́ще оу҆́бѡ ме́ртвїи не востаю́тъ: |
|
16
|
16
|
| бо якщо мертві не воскресають, то й Христос не воскрес. | а҆́ще бо ме́ртвїи не востаю́тъ, то̀ ни хрⷭ҇то́съ воста̀: |
|
17
|
17
|
| А якщо Христос не воскрес, то віра ваша марна: ви ще у гріхах ваших. | а҆́ще же хрⷭ҇то́съ не воста̀, сꙋ́етна вѣ́ра ва́ша, є҆щѐ є҆стѐ во грѣсѣ́хъ ва́шихъ: |
|
18
|
18
|
| Тому і ті, що вмерли у Христі, загинули, | оу҆́бѡ и҆ оу҆ме́ршїи ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀, погибо́ша. |
|
19
|
19
|
| і якщо ми в цьому тільки житті уповаємо на Христа, то ми нещасніші за всіх людей. | (И҆) а҆́ще въ животѣ̀ се́мъ то́чїю оу҆пова́юще є҆смы̀ во хрⷭ҇та̀, ѡ҆каѧ́ннѣйши всѣ́хъ человѣ̑къ є҆смы̀. |
|
20
|
20
|
| Але Христос воскрес з мертвих, первісток серед померлих. | (Заⷱ҇ р҃ѯ҃.) Нн҃ѣ же хрⷭ҇то́съ воста̀ ѿ ме́ртвыхъ, нача́токъ оу҆ме́ршымъ бы́сть. |
|
21
|
21
|
| Бо як смерть через людину, так через людину і воскресіння мертвих. | Поне́же бо человѣ́комъ сме́рть (бы́сть), и҆ чл҃вѣ́комъ воскрⷭ҇нїе ме́ртвыхъ. |
|
22
|
22
|
| Як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть, | Ꙗ҆́коже бо ѡ҆ а҆да́мѣ всѝ оу҆мира́ютъ, та́кожде и҆ ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ всѝ ѡ҆живꙋ́тъ, |
|
23
|
23
|
| кожний по своєму чину: первісток Христос, потім ті, які увірували в Христа, в пришестя Його. | кі́йждо же во свое́мъ чинꙋ̀: нача́токъ хрⷭ҇то́съ, пото́мъ же хрⷭ҇тꙋ̀ вѣ́ровавшїи въ прише́ствїи є҆гѡ̀. |
|
24
|
24
|
| А потому кінець, коли Він передасть царство Богу і Отцю, коли скасує всяке начальство, і всяку владу і силу, | Та́же кончи́на, є҆гда̀ преда́стъ црⷭ҇тво бг҃ꙋ и҆ ѻ҆ц҃ꙋ̀, є҆гда̀ и҆спраздни́тъ всѧ́ко нача́лство и҆ всѧ́кꙋ вла́сть и҆ си́лꙋ: |
|
25
|
25
|
| бо Йому належить царствувати, доки покладе всіх ворогів під ноги Свої. | подоба́етъ бо є҆мꙋ̀ црⷭ҇твовати, до́ндеже положи́тъ всѧ̑ врагѝ под̾ нога́ма свои́ма. |
|
26
|
26
|
| Останній же ворог знищиться — смерть, | Послѣ́днїй же вра́гъ и҆спраздни́тсѧ сме́рть, |
|
27
|
27
|
| бо все впокорив під ноги Його. Коли ж сказано, що все Йому підкорене, то ясно, що, крім Того, Який підкорив Йому все. | всѧ̑ бо покорѝ под̾ но́зѣ є҆гѡ̀: внегда́ же рещѝ, ꙗ҆́кѡ всѧ̑ покорє́на сꙋ́ть є҆мꙋ̀, ꙗ҆́вѣ, ꙗ҆́кѡ ра́звѣ поко́ршагѡ є҆мꙋ̀ всѧ̑. |
|
28
|
28
|
| Коли ж упокорить Йому все, тоді і Сам Син підкориться Тому, Хто впокорив Йому все, щоб Бог був у всьому все. | Є҆гда́ же покори́тъ є҆мꙋ̀ всѧ́чєскаѧ, тогда̀ и҆ са́мъ сн҃ъ покори́тсѧ поко́ршемꙋ є҆мꙋ̀ всѧ́чєскаѧ, да бꙋ́детъ бг҃ъ всѧ́чєскаѧ во всѣ́хъ. |
|
29
|
29
|
| Бо що роблять ті, які хрестяться заради мертвих? Якщо мертві зовсім не воскресають, то навіщо і хрестяться заради мертвих? | (Заⷱ҇ р҃ѯ҃а҃.) Поне́же что̀ сотворѧ́тъ крестѧ́щїисѧ ме́ртвыхъ ра́ди; А҆́ще ѿню́дъ ме́ртвїи не востаю́тъ, что̀ и҆ креща́ютсѧ ме́ртвыхъ ра́ди; |
|
30
|
30
|
| Hавіщо і ми повсякчас наражаємося на небезпеки? | Почто́ (же) и҆ мы̀ бѣды̑ прїе́млемъ на всѧ́къ ча́съ; |
|
31
|
31
|
| Я щодня вмираю: тому свідок ваша похвала мені, браття, яку я маю в Христі Ісусі, Господі нашому. | По всѧ̑ дни̑ оу҆мира́ю: та́кѡ мѝ ва́ша похвала̀, бра́тїе, ю҆́же и҆́мамъ ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ гдⷭ҇ѣ на́шемъ. |
|
32
|
32
|
| Коли я боровся із звірами в Ефесі, то, з людського погляду, яка мені користь, якщо мертві не воскресають? Будемо їсти й пити, бо завтра помремо! | А҆́ще (бо) по человѣ́кꙋ со ѕвѣ́ремъ борѧ́хсѧ въ є҆фе́сѣ, ка́ѧ мѝ по́льза, а҆́ще ме́ртвїи не востаю́тъ; Да ꙗ҆́мы и҆ пїе́мъ, оу҆́трѣ бо оу҆́мремъ. |
|
33
|
33
|
| Hе обманюйтесь: лихі товариства псують добрі звичаї. | Не льсти́тесѧ: тлѧ́тъ ѡ҆бы̑чаи бл҃ги бесѣ̑ды ѕлы̑. |
|
34
|
34
|
| Протверезіться, як належить, і не грішіть; бо‚ на сором вам кажу, деякі з вас не знають Бога. | И҆стрезви́тесѧ првⷣнѡ и҆ не согрѣша́йте: невѣ́дѣнїе бо бж҃їе нѣ́цыи и҆́мꙋтъ, къ сра́мꙋ ва́мъ глаго́лю. |
|
35
|
35
|
| Та хто-небудь скаже: як саме воскреснуть мертві? І в якому тілі прийдуть? | Но рече́тъ нѣ́кто: ка́кѡ воста́нꙋтъ ме́ртвїи; ко́имъ же тѣ́ломъ прїи́дꙋтъ; |
|
36
|
36
|
| Hерозумний! Те, що ти сієш, не оживе, якщо не умре. | Безꙋ́мне, ты̀ є҆́же сѣ́еши, не ѡ҆живе́тъ, а҆́ще не оу҆́мретъ: |
|
37
|
37
|
| І коли ти сієш, то сієш не тіло майбутнє, а голе зерно, яке трапиться, пшеничне чи якесь інше; | и҆ є҆́же сѣ́еши, не тѣ́ло бꙋ́дꙋщее сѣ́еши, но голо̀ зе́рно, а҆́ще слꙋчи́тсѧ, пшени́цы и҆лѝ и҆но́гѡ ѿ про́чихъ: |
|
38
|
38
|
| але Бог дає йому тіло, як хоче, і кожній зернині своє тіло. | бг҃ъ же дае́тъ є҆мꙋ̀ тѣ́ло, ꙗ҆́коже восхо́щетъ, и҆ коемꙋ́ждо сѣ́мени своѐ тѣ́ло. |
|
39
|
39
|
| Hе всяка плоть є така ж сама плоть; але інша плоть у людей, інша у тварин, інша у риб, інша у птахів. | (Заⷱ҇ р҃ѯ҃в҃.) Не всѧ́ка пло́ть та́же пло́ть: но и҆́на оу҆́бѡ пло́ть человѣ́кѡмъ, и҆́на же пло́ть скотѡ́мъ, и҆́на же ры́бамъ, и҆́на же пти́цамъ. |
|
40
|
40
|
| Є тіла небесні і є тіла земнi; та інша слава небесних, інша земних. | И҆ тѣлеса̀ небє́снаѧ, и҆ тѣлеса̀ земна̑ѧ: но и҆́на оу҆́бѡ небє́снымъ сла́ва, и҆ и҆́на земны̑мъ: |
|
41
|
41
|
| Інша слава сонця, інша слава місяця, інша зірок; і зірка від зірки різниться у славі. | и҆́на сла́ва со́лнцꙋ, и҆ и҆́на сла́ва лꙋнѣ̀, и҆ и҆́на сла́ва ѕвѣзда́мъ: ѕвѣзда́ бо ѿ ѕвѣзды̀ ра́знствꙋетъ во сла́вѣ. |
|
42
|
42
|
| Так і при воскресінні мертвих: сіється у тління, встає в нетліннi; | Та́кожде и҆ воскрⷭ҇нїе ме́ртвыхъ: сѣ́етсѧ въ тлѣ́нїе, востае́тъ въ нетлѣ́нїи: |
|
43
|
43
|
| сіється у безчесті, встає у славi; сіється в немочі, встає у силi; | сѣ́етсѧ не въ че́сть, востае́тъ въ сла́вѣ: сѣ́етсѧ въ не́мощи, востае́тъ въ си́лѣ: |
|
44
|
44
|
| сіється тіло душевне, встає тіло духовне. Є тіло душевне, і є тіло духовне. | сѣ́етсѧ тѣ́ло дꙋше́вное, востае́тъ тѣ́ло дꙋхо́вное. Є҆́сть тѣ́ло дꙋше́вное, и҆ є҆́сть тѣ́ло дꙋхо́вное. |
|
45
|
45
|
| Так і написано: перший чоловік Адам став душею живою, а останній Адам є дух животворчий. | Та́кѡ и҆ пи́сано є҆́сть: бы́сть пе́рвый человѣ́къ а҆да́мъ въ дꙋ́шꙋ жи́вꙋ, послѣ́днїй а҆да́мъ въ дх҃ъ животворѧ́щь. |
|
46
|
46
|
| Але не духовне перше, а душевне, потім духовне. | Но не пре́жде дꙋхо́вное, но дꙋше́вное, пото́мъ же дꙋхо́вное. |
|
47
|
47
|
| Перший чоловік — із землі, земний; другий чоловік — Господь з неба. | (Заⷱ҇ р҃ѯ҃г҃.) Пе́рвый человѣ́къ ѿ землѝ, пе́рстенъ: вторы́й чл҃вѣ́къ гдⷭ҇ь съ нб҃сѐ. |
|
48
|
48
|
| Який земний, такі й земнi; і який небесний, такі й небесні. | Ꙗ҆ко́въ пе́рстный, таковѝ и҆ пе́рстнїи: и҆ ꙗ҆ко́въ нбⷭ҇ный, та́цы же и҆ нбⷭ҇нїи: |
|
49
|
49
|
| І як ми носили образ земного, так будемо носити і образ небесного. | и҆ ꙗ҆́коже ѡ҆блеко́хомсѧ во ѡ҆́бразъ пе́рстнагѡ, да ѡ҆блече́мсѧ и҆ во ѡ҆́бразъ нбⷭ҇нагѡ. |
|
50
|
50
|
| Але скажу вам, браття, що плоть і кров успадкувати Царства Божого не можуть, і тління не успадкує нетління. | Сїе́ же глаго́лю, бра́тїе, ꙗ҆́кѡ пло́ть и҆ кро́вь црⷭ҇твїѧ бж҃їѧ наслѣ́дити не мо́гꙋтъ, нижѐ тлѣ́нїе нетлѣ́нїѧ наслѣ́дствꙋетъ. |
|
51
|
51
|
| Ось кажу вам таїну: не всі ми помремо, але всі змінимось; | Сѐ, та́йнꙋ ва́мъ глаго́лю: вси́ бо не оу҆́спнемъ, вси́ же и҆змѣни́мсѧ |
|
52
|
52
|
| раптом, в одну мить, при останній сурмi; бо засурмить, і мертві воскреснуть нетлінними, а ми перемінимось. | вско́рѣ, во мгнове́нїи ѻ҆́ка, въ послѣ́дней трꙋбѣ̀: вострꙋ́битъ бо, и҆ ме́ртвїи воста́нꙋтъ нетлѣ́нни, и҆ мы̀ и҆змѣни́мсѧ: |
|
53
|
53
|
| Бо тлінному цьому належить одягнутися в нетлінне, і смертному цьому одягнутись у безсмертя. | подоба́етъ бо тлѣ́нномꙋ семꙋ̀ ѡ҆блещи́сѧ въ нетлѣ́нїе и҆ ме́ртвенномꙋ семꙋ̀ ѡ҆блещи́сѧ въ безсм҃ртїе. |
|
54
|
54
|
| Коли ж тлінне це вдягнеться в нетлінне і смертне це вдягнеться в безсмертя, тоді збудеться слово написане: «Поглинута смерть перемогою». | Є҆гда́ же тлѣ́нное сїѐ ѡ҆блече́тсѧ въ нетлѣ́нїе и҆ сме́ртное сїѐ ѡ҆блече́тсѧ въ безсм҃ртїе, тогда̀ бꙋ́детъ сло́во напи́санное: поже́рта бы́сть сме́рть побѣ́дою. |
|
55
|
55
|
| Смерть! Де твоє жало? Пекло! Де твоя перемога? | Гдѣ́ ти, сме́рте, жа́ло; гдѣ́ ти, а҆́де, побѣ́да; |
|
56
|
56
|
| Жало ж смерти — гріх; а сила гріха — закон. | Жа́ло же сме́рти грѣ́хъ: си́ла же грѣха̀ зако́нъ. |
|
57
|
57
|
| Дяка Богові, Який дав нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа. | Бг҃ꙋ же бл҃годаре́нїе, да́вшемꙋ на́мъ побѣ́дꙋ гдⷭ҇емъ на́шимъ і҆и҃съ хрⷭ҇то́мъ. |
|
58
|
58
|
| Отже, браття мої улюблені, будьте тверді, непохитні, завжди збагачуйтесь у ділі Господньому, знаючи, що труд ваш не марний перед Господом. | (Заⷱ҇ р҃ѯ҃д҃.) Тѣ́мже, бра́тїе моѧ̑ возлю́блєннаѧ, тве́рди быва́йте, непостꙋ́пни, и҆збы́точествꙋюще въ дѣ́лѣ гдⷭ҇ни всегда̀, вѣ́дѧще, ꙗ҆́кѡ трꙋ́дъ ва́шъ нѣ́сть то́щь пред̾ гдⷭ҇емъ. |
|
Глава 16
|
Глава́ ѕ҃і
|
|
1
|
1
|
| Щодо милостині для святих, то робіть так, як я установив у церквах галатійських. | Ѡ҆ ми́лостыни же, ꙗ҆́же ко ст҃ы̑мъ, ꙗ҆́коже оу҆стро́ихъ цр҃квамъ галаті̑йскимъ, та́кѡ и҆ вы̀ сотворѧ́йте: |
|
2
|
2
|
| У перший день тижня кожен із вас нехай відкладає в себе і зберігає, скільки має змоги, щоб не збирати, коли я прийду. | по є҆ди́нѣй ѿ сꙋббѡ́тъ кі́йждо ва́съ да полага́етъ оу҆ себє̀ сохранѧ́ѧ, є҆́же а҆́ще что̀ благопоспѣши́тсѧ, да не є҆гда̀ прїидꙋ̀, тогда̀ собра̑нїѧ быва́ютъ. |
|
3
|
3
|
| Коли ж прийду, то, котрих ви оберете, тих пошлю з листами віднести милостиню в Єрусалим. | Є҆гда́ же прїидꙋ̀, и҆̀хже а҆́ще и҆скꙋ́сите, съ посла́ньми си́хъ послю̀ ѿнестѝ благода́ть ва́шꙋ во і҆ерⷭ҇ли́мъ. |
|
4
|
4
|
| Якщо ж буде пристойно і мені піти, то вони підуть зі мною. | (Заⷱ҇ р҃ѯ҃е҃.) А҆́ще же досто́йно бꙋ́детъ и҆ мнѣ̀ и҆тѝ, со мно́ю по́йдꙋтъ. |
|
5
|
5
|
| Я прийду до вас, коли пройду Македонію; бо я йду через Македонію. | Прїидꙋ́ же къ ва́мъ, є҆гда̀ македо́нїю преидꙋ̀: македо́нїю бо прохождꙋ̀. |
|
6
|
6
|
| У вас же, можливо, я поживу або й перезимую, щоб ви мене провели, куди піду. | Оу҆ ва́съ же, а҆́ще слꙋчи́тсѧ мнѣ̀, пребꙋ́дꙋ, и҆лѝ и҆ ѡ҆зимѣ́ю, да вы̀ мѧ̀ прово́дите, а҆́може а҆́ще поидꙋ̀. |
|
7
|
7
|
| Бо не хочу тепер бачитися із вами мимохідь, а сподіваюсь деякий час пробути у вас, коли дозволить Господь. | Не хощꙋ́ бо ва́съ нн҃ѣ въ мимохожде́нїи ви́дѣти: оу҆пова́ю же вре́мѧ нѣ́кое пребы́ти оу҆ ва́съ, а҆́ще гдⷭ҇ь повели́тъ. |
|
8
|
8
|
| В Ефесі ж я пробуду до П’ятдесятниці, | Пребꙋ́дꙋ же во є҆фе́сѣ до пентико́стїи: |
|
9
|
9
|
| бо для мене відчинилися великі й широкі двері, і супротивників багато. | две́рь бо мѝ ѿве́рзесѧ вели́ка и҆ поспѣ́шна, и҆ сопроти́внїи мно́зи. |
|
10
|
10
|
| Якщо прийде до вас Тимофій, глядіть, щоб він був у вас у безпецi; бо він робить діло Господнє, як і я. | А҆́ще же прїи́детъ тїмоѳе́й, блюди́те, да без̾ стра́ха бꙋ́детъ оу҆ ва́съ: дѣ́ло бо гдⷭ҇не дѣ́лаетъ, ꙗ҆́коже и҆ а҆́зъ: |
|
11
|
11
|
| Тому нехай ніхто не зневажає його, але проведіть його з миром, щоб він прийшов до мене; бо я чекаю на нього з браттями. | да никто́же оу҆̀бо є҆го̀ оу҆ничижи́тъ: проводи́те же є҆го̀ съ ми́ромъ, да прїи́детъ ко мнѣ̀, ждꙋ́ бо є҆го̀ съ бра́тїею. |
|
12
|
12
|
| Що ж до брата Аполлоса, я дуже просив його, щоб він із браттями прийшов до вас; та він ніяк не хотів іти тепер, а прийде при нагоді. | Ѡ҆ а҆поллѡ́сѣ же бра́тѣ: мно́гѡ моли́хъ є҆го̀, да прїи́детъ къ ва́мъ съ бра́тїею: и҆ всѧ́кѡ не бѣ̀ во́лѧ, да нн҃ѣ прїи́детъ, прїи́детъ же, є҆гда̀ оу҆праздни́тсѧ. |
|
13
|
13
|
| Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужні і тверді. | (Заⷱ҇ р҃ѯ҃ѕ҃.) Бо́дрствꙋйте, сто́йте въ вѣ́рѣ, мꙋжа́йтесѧ, оу҆твержда́йтесѧ: |
|
14
|
14
|
| Усе у вас нехай буде з любов’ю. | всѧ̑ ва́мъ любо́вїю да быва́ютъ. |
|
15
|
15
|
| Благаю вас, браття [ви знаєте сім’ю Стефанову, що вона є початок Ахайї і що вони присвятили себе на служіння святим], | Молю́ же вы̀, бра́тїе: вѣ́сте до́мъ стефани́новъ, ꙗ҆́кѡ є҆́сть нача́токъ а҆ха́їи, и҆ въ слꙋже́нїе ст҃ы̑мъ оу҆чини́ша себѐ: |
|
16
|
16
|
| будьте і ви шанобливі до таких і до всякого, хто допомагає і трудиться. | да и҆ вы̀ повинꙋ́йтесѧ таковы́мъ и҆ всѧ́комꙋ споспѣ́шствꙋющꙋ и҆ трꙋжда́ющꙋсѧ. |
|
17
|
17
|
| Я радий приходу Стефана, Фортуната і Ахаїка; вони заповнили відсутність вашу, | Возра́довахсѧ же ѡ҆ прише́ствїи стефани́новѣ и҆ фꙋртꙋна́товѣ и҆ а҆ха́їковѣ, ꙗ҆́кѡ ва́ше лише́нїе сі́и и҆спо́лниша: |
|
18
|
18
|
| бо вони заспокоїли мій і ваш дух. Шануйте таких. | оу҆поко́иша бо мо́й дꙋ́хъ и҆ ва́шъ. Познава́йте оу҆̀бо такѡвы́ѧ. |
|
19
|
19
|
| Вітають вас Церкви Асійськi; щиро вітають вас у Господі Акила і Прискілла разом із домашньою їхньою церквою. | Цѣлꙋ́ютъ вы̀ цр҃кви а҆сі̑йскїѧ: цѣлꙋ́ютъ вы̀ ѡ҆ гдⷭ҇ѣ мно́гѡ а҆кѵ́ла и҆ прїскі́лла съ дома́шнею и҆́хъ цр҃ковїю. |
|
20
|
20
|
| Вітають вас усі браття. Вітайте один одного святим цілуванням. | Цѣлꙋ́ютъ вы̀ бра́тїѧ всѧ̑. Цѣлꙋ́йте дрꙋ́гъ дрꙋ́га лобза́нїемъ ст҃ы́мъ. |
|
21
|
21
|
| Моє, Павлове, вітання власною рукою. | Цѣлова́нїе мое́ю рꙋко́ю па́ѵлею. |
|
22
|
22
|
| Хто не любить Господа Ісуса Христа, нехай буде проклятий, мара́н-афа́.* | А҆́ще кто̀ не лю́битъ гдⷭ҇а і҆и҃са хрⷭ҇та̀, да бꙋ́детъ про́клѧтъ, мара́нъ а҆ѳа̀ [гдⷭ҇ь на́шъ прїи́де (сѵ́рскїй гла́съ)]. |
|
23
|
23
|
| Благодать Господа нашого Ісуса Христа з вами, | Блгⷣть гдⷭ҇а на́шегѡ і҆и҃са хрⷭ҇та̀ съ ва́ми, |
|
24
|
24
|
| і любов моя з усіма вами в Христі Ісусі. Амінь. | (и҆) любы̀ моѧ̀ со всѣ́ми ва́ми ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ. А҆ми́нь. |
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.