|
Глава 18
|
|
|
1
|
|
| Коли минуло багато днів, було слово Господнє до Іллі на третій рік: піди і покажися Ахаву, і Я дам дощ на землю. | |
|
2
|
|
| І пішов Ілля, щоб показатися Ахаву. Голод же сильний був у Самарії. | |
|
3
|
|
| І покликав Ахав Авдія, який був начальником над палацом. Авдій же був чоловіком дуже богобоязким, | |
|
4
|
|
| і коли Ієзавель знищувала пророків Господніх, Авдій узяв сто пророків, і переховував їх, по п’ятдесят чоловік, у печерах, і годував їх хлібом і водою. | |
|
5
|
|
| І сказав Ахав Авдію: піди по землі до всіх джерел водних і до всіх потоків на землі, чи не знайдемо де трави, щоб нам нагодувать коней і ослів і не позбутися худоби. | |
|
6
|
|
| І розділили вони між собою землю, щоб обійти її: Ахав окремо пішов однією дорогою, і Авдій окремо пішов іншою дорогою. | |
|
7
|
|
| Коли Авдій ішов дорогою, ось, назустріч йому іде Ілля. Він упізнав його і упав на лице своє і сказав: чи це ти, господарю мій Іллє? | |
|
8
|
|
| Той сказав йому: я; піди, скажи господарю твоєму: «Ілля тут». | |
|
9
|
|
| Він сказав: чим я завинив, що ти віддаєш раба твого у руки Ахава, щоб умертвити мене? | |
|
10
|
|
| Живий Господь Бог твій! немає жодного народу і царства, куди б не посилав господар мій шукати тебе; і коли йому говорили, що тебе нема, він брав клятву з того царства і народу, що не могли відшукати тебе; | |
|
11
|
|
| а ти тепер говориш: «піди, скажи господарю твоєму: Ілля тут». | |
|
12
|
|
| Коли я піду від тебе, тоді Дух Господній віднесе тебе, не знаю куди; і якщо я піду повідомити Ахава, і він не знайде тебе, то він уб’є мене; а раб твій богобоязкий від юности своєї. | |
|
13
|
|
| Хіба не сказано господарю моєму, що́ я зробив, коли Ієзавель убивала пророків Господніх, як я переховував сто чоловік пророків Господніх, по п’ятдесят чоловік, у печерах і годував їх хлібом і водою? | |
|
14
|
|
| А ти тепер говориш: «піди, скажи господарю твоєму: Ілля тут»; він уб’є мене. | |
|
15
|
|
| І сказав Ілля: живий Господь Саваоф, перед Яким я стою! сьогодні я покажуся йому. | |
|
16
|
|
| І пішов Авдій назустріч Ахаву і доніс йому. І пішов Ахав назустріч Іллі. | |
|
17
|
|
| Коли Ахав побачив Іллю, то сказав Ахав йому: чи це ти, який бентежить Ізраїля? | |
|
18
|
|
| І сказав Ілля: не я бентежу Ізраїля, а ти і дім батька твого, тим, що ви знехтували повеління Господні й ідете услід Ваалам; | |
|
19
|
|
| тепер пошли і збери до мене весь Ізраїль на гору Кармил, і чотириста п’ятдесят пророків Ваалових, і чотириста пророків дібровних, які годуються від столу Ієзавелі. | |
|
20
|
|
| І послав Ахав до всіх синів Ізраїлевих і зібрав усіх пророків на гору Кармил. | |
|
21
|
|
| І підійшов Ілля до всього народу і сказав: чи довго вам кульгати на обидва коліна? якщо Господь є Бог, то йдіть за Ним; а якщо Ваал, то за ним ідіть. І не відповів народ йому ні слова. | |
|
22
|
|
| І сказав Ілля народу: я один залишився пророк Господній, а пророків Ваалових чотириста п’ятдесят чоловік [і чотириста пророків дібровних]; | |
|
23
|
|
| нехай дадуть нам двох тельців, і нехай вони виберуть собі одного тельця, і розсічуть його, і покладуть на дрова, але вогню нехай не підкладають; а я приготую другого тельця і покладу на дрова, а вогню не підкладу; | |
|
24
|
|
| і закличте ви ім’я бога вашого, а я закличу ім’я Господа Бога мого. Той Бог, Який дасть відповідь за допомогою вогню, є Бог. І відповів весь народ і сказав: добре, [нехай буде так]. | |
|
25
|
|
| І сказав Ілля пророкам Вааловим: виберіть собі одного тельця і приготуйте ви раніше, бо вас багато; і закличте ім’я бога вашого, але вогню не підкладайте. | |
|
26
|
|
| І взяли вони тельця, якого дали їм, і приготували, і заклика́ли ім’я Ваала від ранку до півдня, говорячи: Ваале, почуй нас! Але не було ні голосу, ні відповіді. І скакали вони біля жертовника, який зробили. | |
|
27
|
|
| Опівдні Ілля став глузувати з них і говорив: кричіть гучним голосом, бо він бог; може, він задумався, або зайнятий чим-небудь, або в дорозі, а можливо, і спить, то він прокинеться! | |
|
28
|
|
| І стали вони кричати гучним голосом, і кололи себе за своїм звичаєм ножами і списами, так що кров лилася по них. | |
|
29
|
|
| Минув полудень, а вони все ще біснувалися до самого часу вечірнього жертвоприношення; але не було ні голосу, ні відповіді, ні чутки. [І сказав Ілля фесвитянин пророкам Вааловим: тепер відійдіть, щоб і я звершив моє жертвоприношення. Вони відійшли і замовкли.] | |
|
30
|
|
| Тоді Ілля сказав усьому народові: підійдіть до мене. І підійшов весь народ до нього. Він відновив зруйнований жертовник Господній. | |
|
31
|
|
| І взяв Ілля дванадцять каменів, за числом колін синів Якова, якому Господь сказав так: Ізраїль буде ім’я твоє. | |
|
32
|
|
| І побудував з цих каменів жертовник в ім’я Господа, і зробив навколо жертовника рів, місткістю у дві сати зерна, | |
|
33
|
|
| і поклав дрова [на жертовник], і розсік тельця, і поклав його на дрова, | |
|
34
|
|
| і сказав: наповніть чотири відра водою і вилийте на жертву всепалення і на дрова. [І зробили так.] Потім сказав: повторіть. І вони повторили. І сказав: зробіть те саме третій раз. І зробили втретє, | |
|
35
|
|
| і вода полилася навколо жертовника, і рів наповнився водою. | |
|
36
|
|
| Під час приношення вечірньої жертви підійшов Ілля пророк [і воззвав до неба] і сказав: Господи, Боже Авраамів, Ісааків та Ізраїлів! [Почуй мене, Господи, почуй мене нині у вогні!] Нехай пізнають у цей день [люди ці], що Ти один Бог в Ізраїлі, і що я раб Твій і зробив усе за словом Твоїм. | |
|
37
|
|
| Почуй мене, Господи, почуй мене! Нехай пізнає народ цей, що Ти, Господи, Бог, і Ти навернеш серце їх [до Тебе]. | |
|
38
|
|
| І зійшов вогонь Господній і пожер всепалення, і дрова, і камені, і порох, і поглинув воду, що у рові. | |
|
39
|
|
| Побачивши це , весь народ упав на лице своє і сказав: Господь є Бог, Господь є Бог! | |
|
40
|
|
| І сказав їм Ілля: схопіть пророків Ваалових, щоб жоден з них не сховався. І схопили їх, і відвів їх Ілля до потоку Киссону і заколов їх там. | |
|
41
|
|
| І сказав Ілля Ахаву: піди, їж і пий, бо чути шум дощу. | |
|
42
|
|
| І пішов Ахав їсти і пити, а Ілля зійшов на верхівку Кармила і схилився до землі, і поклав лице своє між колінами своїми, | |
|
43
|
|
| і сказав слузі своєму: піди, подивися до моря. Той пішов і подивився, і сказав: нічого немає. Він сказав: продовжуй це до семи разів. | |
|
44
|
|
| На сьомий раз той сказав: ось, невелика хмарка піднімається від моря, завбільшки в долоню людську. Він сказав: піди, скажи Ахаву: «запрягай [колісницю твою] і від’їжджай, щоб не застав тебе дощ». | |
|
45
|
|
| Тим часом небо зробилося похмурим від хмар і від вітру, і пішов великий дощ. Ахав же сів у колісницю, [заплакав] і поїхав у Ізреель. | |
|
46
|
|
| І була на Іллі рука Господня. Він оперезав стегна свої і біг перед Ахавом до самого Ізрееля. |
