|
Глава 17
|
|
|
1
|
|
| І сказав Ілля [пророк], фесвитянин, із жителів галаадських, Ахаву: живий Господь Бог Ізраїлів, перед Яким я стою! в ці роки не буде ні роси, ні дощу, хіба тільки за моїм словом. | |
|
2
|
|
| І було до нього слово Господнє: | |
|
3
|
|
| піди звідси і повернися на схід і сховайся біля потоку Хорафа, що навпроти Йордану; | |
|
4
|
|
| з цього потоку ти будеш пити, а во́ронам Я повелів годувати тебе там. | |
|
5
|
|
| І пішов він і зробив за словом Господнім; пішов і залишився біля потоку Хорафа, що навпроти Йордану. | |
|
6
|
|
| І во́рони приносили йому хліб і м’ясо вранці, і хліб і м’ясо ввечері, а з потоку він пив. | |
|
7
|
|
| Коли минув деякий час, цей поток висох, бо не було дощу на землю. | |
|
8
|
|
| І було до нього слово Господнє: | |
|
9
|
|
| встань і піди в Сарепту сидонську, і залишайся там; Я повелів там жінці вдові годувати тебе. | |
|
10
|
|
| І встав він і пішов у Сарепту; і коли прийшов до воріт міста, ось, там жінка вдова збирає дрова. І покликав він її і сказав: дай мені трохи води в посудині напитися. | |
|
11
|
|
| І пішла вона, щоб взяти; а він закричав услід їй і сказал: візьми для мене і шматок хліба в руки свої. | |
|
12
|
|
| Вона сказала: живий Господь Бог твій! у мене нічого немає печеного, а тільки є жменя борошна в діжці і трохи олії в глечику; і ось, я наберу поліна два дров, і піду, і приготую це для себе і для сина мого; з’їмо це і помремо. | |
|
13
|
|
| І сказав їй Ілля: не бійся, піди, зроби, що́ ти сказала; але раніше з цього зроби невеликий опріснок для мене і принеси мені; а для себе і для свого сина зробиш після; | |
|
14
|
|
| бо так говорить Господь Бог Ізраїлів: борошно в діжці не вичерпається, і олія в глечику не убуде до того дня, коли Господь дасть дощ на землю. | |
|
15
|
|
| І пішла вона і зробила так, як сказав Ілля; і годувалася вона, і він, і дім її деякий час. | |
|
16
|
|
| Борошно в діжці не вичерпувалося, й олія в глечику не убувала, за словом Господа, яке Він прорік через Іллю. | |
|
17
|
|
| Після цього занедужав син цієї жінки, господині дому, і хвороба його була така сильна, що не залишилося в ньому дихання. | |
|
18
|
|
| І сказала вона Іллі: що мені і тобі, чоловіче Божий? ти прийшов до мене нагадати гріхи мої й умертвити сина мого. | |
|
19
|
|
| І сказав він їй: дай мені сина твого. І взяв його з рук її, і поніс його у світлицю, де він жив, і поклав його на свою постіль, | |
|
20
|
|
| і воззвав до Господа і сказав: Господи Боже мій! невже Ти і вдові, у якої я перебуваю, зробиш зло, умертвивши сина її? | |
|
21
|
|
| І простягнувшись над отроком тричі, він воззвав до Господа і сказав: Господи Боже мій! нехай повернеться душа отрока цього в нього! | |
|
22
|
|
| І почув Господь голос Іллі, і повернулася душа отрока цього в нього, і він ожив. | |
|
23
|
|
| І взяв Ілля отрока, і вивів його зі світлиці в дім, і віддав його матері його, і сказав Ілля: дивися, син твій живий. | |
|
24
|
|
| І сказала та жінка Іллі: тепер-то я узнала, що ти чоловік Божий, і що слово Господнє в устах твоїх істинне. |
