Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Перше соборне послання святого апостола Петра

Порівняти:

⇄

Друге соборне послання святого апостола Петра →

Перше соборне послання святого апостола Петра	Петра̀ 1-е

Глава 1	Глава́ а҃

1	1
Петро, апостол Ісуса Христа, пришельцям, розсіяним у Понті, Галатії, Каппадокії, Асії й Вифинії,	(Заⷱ҇ н҃и҃.) Пе́тръ, а҆пⷭ҇лъ і҆и҃съ хрⷭ҇то́въ, и҆збра̑ннымъ прише́лцємъ разсѣ́ѧнїѧ по́нта, галаті́и, каппадокі́и, а҆сі́и и҆ вїѳѷні́и,
2	2
обраним, за передбаченням Бога Отця і освяченням Духа, на послушання і окроплення Кров’ю Ісуса Христа: благодать вам і мир нехай примножаться.	по прозрѣ́нїю бг҃а ѻ҆ц҃а̀, во ст҃ы́ни дх҃а, въ послꙋша́нїе и҆ кропле́нїе кро́ве і҆и҃съ хрⷭ҇то́вы: блгⷣть ва́мъ и҆ ми́ръ да оу҆мно́житсѧ.
3	3
Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Який з великої Своєї милости відродив нас воскресінням Ісуса Христа з мертвих для живого уповання‚	(Заⷱ҇.) Блгⷭ҇ве́нъ бг҃ъ и҆ ѻ҆ц҃ъ гдⷭ҇а на́шегѡ і҆и҃са хрⷭ҇та̀, и҆́же по мно́зей свое́й млⷭ҇ти порожде́й на́съ во оу҆пова́нїе жи́во воскрⷭ҇нїемъ і҆и҃съ хрⷭ҇то́вымъ ѿ ме́ртвыхъ,
4	4
для спадщини нетлінної, чистої, нев’янучої, яка зберігається на небесах для вас,	въ наслѣ́дїе нетлѣ́нно и҆ нескве́рно и҆ неꙋвѧда́емо, соблюде́но на нб҃сѣ́хъ ва́съ ра́ди,
5	5
яких сила Божа через віру охороняє для спасіння, що готове відкритися в останній час.	и҆̀же си́лою бж҃їею соблюда́еми є҆стѐ чрез̾ вѣ́рꙋ, во спⷭ҇нїе гото́вое ꙗ҆ви́тисѧ во вре́мѧ послѣ́днее.
6	6
Цьому радійте, посумувавши тепер трохи, якщо треба, від різних спокус,	Ѡ҆ не́мже ра́дꙋйтесѧ, ма́лѡ нн҃ѣ, а҆́ще лѣ́по є҆́сть, приско́рбни бы́вше въ разли́чныхъ напа́стѣхъ:
7	7
щоб випробувана віра ваша виявилася коштовнішою за золото, що гине, хоч і очищається вогнем, на похвалу і честь і славу під час об’явлення Ісуса Христа,	да и҆скꙋше́нїе ва́шеѧ вѣ́ры многочестнѣ́йше зла́та ги́бнꙋща, ѻ҆гне́мъ же и҆скꙋше́на, ѡ҆брѧ́щетсѧ въ похвалꙋ̀ и҆ че́сть и҆ сла́вꙋ, во ѿкрове́нїи і҆и҃съ хрⷭ҇то́вѣ,
8	8
Якого, не бачивши, любите, і в Якого віруєте, хоч донині не бачили, і радієте радістю невимовною і преславною,	є҆го́же не ви́дѣвше лю́бите, (и҆) на него́же нн҃ѣ не зрѧ́ще, вѣ́рꙋюще же, ра́дꙋетесѧ ра́достїю неизглаго́ланною и҆ просла́вленною,
9	9
досягаючи, нарешті, вірою вашою спасіння душ.	прїе́млюще кончи́нꙋ вѣ́рѣ ва́шей, спⷭ҇нїе дꙋша́мъ:
10	10
Цього-то спасіння стосувалися шукання і дослідження пророків, які провіщали про визначену вам благодать,	ѡ҆ не́мже спⷭ҇нїи взыска́ша и҆ и҆спыта́ша прⷪ҇ро́цы, и҆̀же ѡ҆ ва́шей блгⷣти прореко́ша,
11	11
досліджуючи, на котрий чи на який час указував сущий в них Дух Христа, провіщаючи спочатку Христові страждання і наступну за ними славу.	и҆спыта́юще, въ каково̀ и҆лѝ въ ко́е вре́мѧ ꙗ҆влѧ́ше въ ни́хъ дх҃ъ хрⷭ҇то́въ, пре́жде свидѣ́телствꙋѧ ѡ҆ хрⷭ҇то́выхъ стрⷭ҇те́хъ, и҆ ѡ҆ сла́вахъ, ꙗ҆̀же по си́хъ:
12	12
Їм же було відкрито, що не їм самим, а нам служило те, що нині проповідане вам Духом Святим через благовісників, посланих із неба, у що бажають проникнути ангели.	и҆̀мже ѿкры́сѧ, ꙗ҆́кѡ не и҆̀мъ самѣ̑мъ, но на́мъ слꙋжа́хꙋ сїѧ̑, ꙗ҆̀же нн҃ѣ возвѣсти́шасѧ ва́мъ благовѣствова́вшими ва́мъ дх҃омъ ст҃ы́мъ по́сланнымъ съ нб҃сѐ, въ нѧ́же жела́ютъ а҆́гг҃ли прини́кнꙋти.
13	13
Тому, улюблені, підперезавши стегна розуму вашого, пильнуючи, майте досконалу надію на благодать, що подається вам у явленні Ісуса Христа.	(Заⷱ҇.) Тѣ́мже, (возлю́бленнїи,) препоѧ́савше чре́сла помышле́нїѧ ва́шегѡ, трезвѧ́щесѧ, соверше́ннѣ оу҆пова́йте на приноси́мꙋю ва́мъ блгⷣть ѿкрове́нїемъ і҆и҃съ хрⷭ҇то́вымъ.
14	14
Як слухняні діти, не потурайте похотям, що були в час вашого невідання,	Ꙗ҆́кѡ ча̑да послꙋша́нїѧ, не преѡбразꙋ́ющесѧ пе́рвыми невѣ́дѣнїѧ ва́шего похотѣ̑нїи,
15	15
але, за прикладом Святого, Який покликав вас, і самі будьте святі в усіх вчинках.	но по зва́вшемꙋ вы̀ ст҃о́мꙋ, и҆ са́ми ст҃и во все́мъ житїѝ бꙋ́дите.
16	16
Бо написано: «Будьте святі — Я бо святий».	Занѐ пи́сано є҆́сть: ст҃и бꙋ́дите, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ ст҃ъ є҆́смь.
17	17
І якщо ви називаєте Отцем того, Який, не зважаючи на особу, судить кожного по ділах, то зі страхом проводьте час мандрування вашого,	И҆ а҆́ще ѻ҆ц҃а̀ называ́ете нелицемѣ́рнѡ сꙋдѧ́ща комꙋ́ждо по дѣ́лꙋ, со стра́хомъ житїѧ̀ ва́шегѡ вре́мѧ жи́телствꙋйте,
18	18
знаючи, що не тлінним сріблом або золотом визволені ви від суєтного життя, переданого вам від батьків,	вѣ́дѧще, ꙗ҆́кѡ не и҆стлѣ́ннымъ сребро́мъ и҆лѝ зла́томъ и҆зба́вистесѧ ѿ сꙋ́етнагѡ ва́шегѡ житїѧ̀ ѻ҆тцы̑ пре́даннагѡ,
19	19
а дорогоцінною Кров’ю Христа, як непорочного і чистого Агнця,	но чтⷭ҇но́ю кро́вїю ꙗ҆́кѡ а҆́гнца непоро́чна и҆ пречⷭ҇та хрⷭ҇та̀,
20	20
призначеного ще раніше створення світу, але явленого останнім часом для вас,	пред̾ꙋвѣ́дѣна оу҆́бѡ пре́жде сложе́нїѧ мі́ра, ꙗ҆́вльшасѧ же въ послѣ̑днѧѧ лѣ̑та ва́съ ра́ди,
21	21
що увірували через Hього в Бога, Який воскресив Його з мертвих і дав Йому славу, щоб ви мали віру і уповання на Бога.	и҆̀же є҆гѡ̀ ра́ди вѣ́рꙋете въ бг҃а воздви́гшаго є҆го̀ и҆з̾ ме́ртвыхъ и҆ сла́вꙋ є҆мꙋ̀ да́вша, ꙗ҆́кѡ да вѣ́ра ва́ша и҆ оу҆пова́нїе бꙋ́детъ на бг҃а.
22	22
Послухом істині через Духа, очистивши душі ваші для нелицемірного братолюбства, постійно любіть один одного від чистого серця,	Дꙋ́шы ва́шѧ ѡ҆чи́стивше въ послꙋша́нїи и҆́стины дх҃омъ, въ братолю́бїе нелицемѣ́рно, ѿ чи́ста се́рдца дрꙋ́гъ дрꙋ́га люби́те прилѣ́жнѡ,
23	23
як відроджені не від тлінного насіння, а від нетлінного, від Слова Бога Живого, Який перебуває повік.	порожде́ни не ѿ сѣ́мене и҆стлѣ́нна, но неистлѣ́нна, сло́вомъ жива́гѡ бг҃а и҆ пребыва́юща во вѣ́ки.
24	24
Бо всяка плоть як трава, і всяка слава людська як цвіт на травi; як засохне трава, і цвіт її одпаде;	Занѐ всѧ́ка пло́ть ꙗ҆́кѡ трава̀, и҆ всѧ́ка сла́ва человѣ́ча ꙗ҆́кѡ цвѣ́тъ тра́вный: и҆́зсше трава̀, и҆ цвѣ́тъ є҆ѧ̀ ѿпадѐ:
25	25
Слово ж Господнє перебуває повік; а це є те Слово, яке проповідане вам.	гл҃го́лъ же гдⷭ҇нь пребыва́етъ во вѣ́ки. Се́ же є҆́сть гл҃го́лъ благовѣствова́нный въ ва́съ.
Глава 2	Глава́ в҃

1	1
Отже, відклавши всяку злобу, і всяке лукавство, і лицемірство, і заздрість, і всяке лихослів’я,	Ѿло́жше оу҆̀бо всѧ́кꙋ ѕло́бꙋ и҆ всѧ́кꙋ ле́сть и҆ лицемѣ́рїе и҆ за́висть и҆ всѧ̑ клевєты̑,
2	2
як новонароджені немовлята, полюбіть чисте словесне молоко, щоб від нього вирости вам на спасіння;	ꙗ҆́кѡ новорожде́ни младе́нцы, слове́сное и҆ неле́стное мле́ко возлюби́те, ꙗ҆́кѡ да ѡ҆ не́мъ возрасте́те во сп҃се́нїе:
3	3
бо ви пізнали, що благий Господь.	поне́же вкꙋси́сте, ꙗ҆́кѡ бл҃гъ гдⷭ҇ь.
4	4
Приступаючи до Hього, каменя живого, людьми відкинутого, а Богом обраного, коштовного,	Къ немꙋ́же приходѧ́ще, ка́мени жи́вꙋ, ѿ человѣ̑къ оу҆́бѡ оу҆ничиже́нꙋ, ѿ бг҃а же и҆збра́нꙋ, чтⷭ҇нꙋ,
5	5
і самі, мов живе каміння, будуйте з себе дім духовний, святе священство, щоб приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа.	и҆ са́ми ꙗ҆́кѡ ка́менїе жи́во зижди́тесѧ во хра́мъ дх҃о́венъ, ст҃и́телство ст҃о, возноси́ти жє́ртвы дх҃ѡ́вны, бл҃гопрїѧ̑тны бг҃ови і҆и҃съ хрⷭ҇то́мъ.
6	6
Бо сказано в Писанні: «Ось Я кладу в Сионі камінь наріжний, обраний, дорогоцінний; і віруючий у Hього не осоромиться».	Занѐ пи́сано є҆́сть въ писа́нїи: сѐ полага́ю въ сїѡ́нѣ ка́мень краеꙋго́ленъ, и҆збра́нъ, чтⷭ҇енъ: и҆ вѣ́рꙋѧй во́нь не постыди́тсѧ.
7	7
Отже, Він для вас, віруючих, коштовність, а для невіруючих камінь, який відкинули будівничі, але який став наріжним каменем, каменем спотикання і каменем спокуси,	Ва́мъ оу҆̀бо че́сть вѣ́рꙋющымъ, а҆ проти́вѧщымсѧ ка́мень, є҆гѡ́же небрего́ша зи́ждꙋщїи, се́й бы́сть во главꙋ̀ оу҆́гла, и҆ ка́мень претыка́нїѧ и҆ ка́мень собла́зна:
8	8
об який вони спотикаються, не підкоряючись слову, на що вони й призначені були.	ѡ҆ не́мже и҆ претыка́ютсѧ сло́вꙋ противлѧ́ющїисѧ, на не́же и҆ положе́ни бы́ша.
9	9
А ви — рід обраний, царствене священство, народ святий, люди відновлення, поставлені для того, щоб сповіщати чесноти Того, Хто покликав вас із темряви у чудове Своє світло;	Вы́ же ро́дъ и҆збра́нъ, ца́рское свѧще́нїе, ꙗ҆зы́къ ст҃ъ, лю́дїе ѡ҆бновле́нїѧ, ꙗ҆́кѡ да добродѣ́тєли возвѣститѐ и҆з̾ тмы̀ ва́съ призва́вшагѡ въ чꙋ́дный сво́й свѣ́тъ:
10	10
колись не народ, а нині народ Божий; колись непомилувані, а нині помилувані.	и҆̀же и҆ногда̀ не лю́дїе, нн҃ѣ же лю́дїе бж҃їи: и҆̀же не поми́ловани, нн҃ѣ же поми́ловани бы́сте.
11	11
Улюблені! Прошу вас, як пришельців і подорожніх, сторонитися тілесних похотей, які повстають проти душі,	(Заⷱ҇.) Возлю́бленнїи, молю̀ ꙗ҆́кѡ прише́лцєвъ и҆ стра́нникѡвъ, ѡ҆греба́тисѧ ѿ плотски́хъ похоте́й, ꙗ҆̀же вою́ютъ на дꙋ́шꙋ,
12	12
і провадити доброчесне життя ваше між язичниками, щоб вони за те, що лихословлять на вас, як злочинців, побачивши добрі діла ваші, прославили Бога в день відвідання.	житїѐ ва́ше и҆мꙋ́ще добро̀ во ꙗ҆зы́цѣхъ, да ѡ҆ не́мже клеве́щꙋтъ ва́съ а҆́ки ѕлодѣ́євъ, ѿ до́брыхъ дѣ́лъ ви́дѣвше, просла́вѧтъ бг҃а въ де́нь посѣще́нїѧ.
13	13
Отже, будьте покірні всякому людському начальству заради Господа: чи царевi‚ як верховній владі,	Повини́тесѧ оу҆̀бо всѧ́комꙋ человѣ́чꙋ созда́нїю [нача́лствꙋ] гдⷭ҇а ра́ди: а҆́ще царю̀, ꙗ҆́кѡ преѡблада́ющꙋ:
14	14
чи правителям‚ як від Hього посланим для покарання злочинців і для похвали тим, хто робить добро, —	а҆́ще ли же кнѧзє́мъ, ꙗ҆́кѡ ѿ негѡ̀ пѡ́сланнымъ, во ѿмще́нїе оу҆́бѡ ѕлодѣ́ємъ, въ похвалꙋ́ же бл҃готво́рцємъ.
15	15
бо така є воля Божа, щоб ми, роблячи добро, закривали вуста неуцтву нерозумних людей, —	Ꙗ҆́кѡ та́кѡ є҆́сть во́лѧ бж҃їѧ, благотворѧ́щымъ ѡ҆бꙋздова́ти безꙋ́мныхъ человѣ̑къ невѣ́жство:
16	16
як вільні, не як ті, хто використовує свободу для прикриття зла, але як раби Божі.	ꙗ҆́кѡ свобо́дни, а҆ не ꙗ҆́кѡ прикрове́нїе и҆мꙋ́ще ѕло́бы свобо́дꙋ, но ꙗ҆́кѡ рабѝ бж҃їи.
17	17
Усіх шануйте, братство любіть, Бога бійтеся, царя поважайте.	Всѣ́хъ почита́йте, бра́тство возлюби́те, бг҃а бо́йтесѧ, царѧ̀ чти́те.
18	18
Слуги, коріться з усяким страхом господарям, не тільки добрим і лагідним, але й суворим,	Рабѝ, повинꙋ́йтесѧ во всѧ́цѣмъ стра́сѣ влады́камъ, не то́кмѡ благи̑мъ и҆ крѡ́ткимъ, но и҆ стропти̑вымъ.
19	19
бо те угодне Богові, коли хто, думаючи про Бога, терпить скорботи, страждаючи несправедливо.	Се́ бо є҆́сть оу҆го́дно пред̾ бг҃омъ, а҆́ще со́вѣсти ра́ди бж҃їѧ терпи́тъ кто̀ скѡ́рби, стражда̀ без̾ пра́вды.
20	20
Бо яка похвала, якщо ви терпите, коли вас б’ють за провини? А якщо, роблячи добро і страждаючи, ви терпите, це угодно Богові.	Ка́ѧ бо похвала̀, а҆́ще согрѣша́юще мꙋ́чими терпитѐ; Но а҆́ще добро̀ творѧ́ще и҆ стра́ждꙋще терпитѐ, сїѐ оу҆го́дно пред̾ бг҃омъ,
21	21
Бо ви до цього покликані: тому що і Христос постраждав за нас, залишивши нам приклад, щоб ми йшли по слідах Його.	на сїе́ бо и҆ зва́ни бы́сте: (Заⷱ҇ н҃ѳ҃.) занѐ и҆ хрⷭ҇то́съ пострада̀ по на́съ, на́мъ ѡ҆ста́вль ѡ҆́бразъ, да послѣ́дꙋемъ стопа́мъ є҆гѡ̀:
22	22
Він не вчинив ніякого гріха, і не було лукавства в устах Його.	и҆́же грѣха̀ не сотворѝ, ни ѡ҆брѣ́тесѧ ле́сть во оу҆стѣ́хъ є҆гѡ̀:
23	23
Коли Його лихословили, Він не лихословив взаємно; страждаючи, не погрожував, а передавав те Судді Праведному.	и҆́же оу҆карѧ́емь проти́вꙋ не оу҆карѧ́ше, стражда̀ не преща́ше, предаѧ́ше же сꙋдѧ́щемꙋ првⷣнѡ:
24	24
Він гріхи наші Сам возніс тілом Своїм на дерево, щоб ми, звільнившись від гріхів, жили для правди: ранами Його ви зцілилися.	и҆́же грѣхѝ нашѧ̀ са́мъ вознесѐ на тѣ́лѣ свое́мъ на дре́во, да ѿ грѣ̑хъ и҆збы́вше, пра́вдою поживе́мъ: є҆гѡ́же ꙗ҆́звою и҆сцѣлѣ́сте.
25	25
Бо ви були, як вівці заблукалі, що не мають пастиря, але нині повернулись до Пастиря і Охоронця душ ваших.	Бѣ́сте бо ꙗ҆́кѡ ѻ҆́вцы заблꙋ́ждшыѧ (не и҆мꙋ́щѧ па́стырѧ): но возврати́стесѧ нн҃ѣ къ па́стырю и҆ посѣти́телю дꙋ́шъ ва́шихъ.
Глава 3	Глава́ г҃

1	1
Також і ви, жінки, будьте покірні своїм чоловікам, щоб деякі з них, які хоч і не підкоряються слову, життям своїх жінок без слова приєднувались,	Та́кожде же и҆ жєны̀, повинꙋ́ющѧсѧ свои̑мъ мꙋжє́мъ, да и҆ а҆́ще нѣ́цыи не повинꙋ́ютсѧ сло́вꙋ, же́нскимъ житїе́мъ без̾ сло́ва плѣне́ни бꙋ́дꙋтъ,
2	2
коли побачать ваше чисте, богобоязне життя.	ви́дѣвше є҆́же со стра́хомъ чи́сто житїѐ ва́ше.
3	3
Hехай буде прикрасою вашою не зовнішнє — заплітання волосся, золоте вбрання або нарядність в одязі,	И҆̀мже да бꙋ́детъ не внѣ́шнѧѧ, плете́нїѧ вла̑съ и҆ ѡ҆бложе́нїѧ зла́та, и҆лѝ ѡ҆дѣѧ́нїѧ ри́зъ, лѣ́пота,
4	4
а потаємна людина серця в нетлінній красі лагідного і мовчазного духу, що дорогоцінне перед Богом.	но потае́ный се́рдца человѣ́къ, въ неистлѣ́нїи кро́ткагѡ и҆ молчали́вагѡ дꙋ́ха, є҆́же є҆́сть пред̾ бг҃омъ многоцѣ́нно.
5	5
Так колись і святі жінки, покладаючи надію на Бога, прикрашали себе, підкоряючись своїм чоловікам.	Та́кѡ бо и҆ногда̀ и҆ ст҃ы̑ѧ жены̀, оу҆пова́ющыѧ на бг҃а, оу҆краша́хꙋ себѐ, повинꙋ́ющѧсѧ свои̑мъ мꙋжє́мъ:
6	6
Так Сарра підкорялась Авраамові, називаючи його господарем. Ви — діти її, якщо робите добро і не лякаєтесь ніякого страху.	ꙗ҆́коже са́рра послꙋ́шаше а҆враа́ма, господи́на того̀ зовꙋ́щи: є҆ѧ́же бы́сте ча̑да, благотворѧ́щѧ и҆ не боѧ́щѧсѧ ни є҆ди́нагѡ стра́ха.
7	7
Також і ви, чоловіки, поводьтеся розсудливо з жінками, як немічному сосуду, віддаючи їм честь‚ як співспадкоємницям благодатного життя, щоб не було вам перешкод у молитвах.	Мꙋ́жїе та́кожде, вкꙋ́пѣ живꙋ́ще со свои́ми жена́ми по ра́зꙋмꙋ, ꙗ҆́кѡ немощнѣ́йшꙋ сосꙋ́дꙋ же́нскомꙋ воздаю́ще че́сть, ꙗ҆́кѡ и҆ снаслѣ̑дницы блгⷣтныѧ жи́зни, во є҆́же не прекраща́тисѧ моли́твамъ ва́шымъ.
8	8
І нарешті, будьте всі однодумні, милостиві, братолюбні, милосердні, дружелюбні, смиренномудрi;	Коне́цъ же, всѝ є҆диномꙋ́дрени бꙋ́дите, ми́лостиви, братолю́бцы, (милосе́рдни,) благоꙋтро́бни, мꙋдролю́бцы, смиреномꙋ́дри:
9	9
не платіть злом за зло або лихослів’ям за лихослів’я; а, навпаки, благословляйте, знаючи, що ви на це покликані, щоб успадкувати благословення.	не воздаю́ще ѕла̀ за ѕло̀, и҆лѝ досажде́нїѧ за досажде́нїе: сꙋпроти́вное же, благословѧ́ще, вѣ́дѧще, ꙗ҆́кѡ на сѐ зва́ни бы́сте, да блгⷭ҇ве́нїе наслѣ́дите.
10	10
Бо, хто хоче любити життя і бачити добрі дні, той нехай стримує язик свій від зла і вуста свої від лукавих слів;	(Заⷱ҇ ѯ҃.) Хотѧ́й бо живо́тъ люби́ти и҆ ви́дети дни̑ бл҃ги, да оу҆держи́тъ ѧ҆зы́къ сво́й ѿ ѕла̀, и҆ оу҆стнѣ̀ своѝ є҆́же не глаго́лати льстѝ.
11	11
ухиляйся від зла і твори добро; шукай миру і прагни його,	Да оу҆клони́тсѧ ѿ ѕла̀, и҆ да сотвори́тъ бл҃го, да взы́щетъ ми́ра и҆ да держи́тсѧ є҆гѡ̀:
12	12
бо очі Господні звернені до праведних, і вуха Його — до молитви їхньої, а лице Господнє проти тих, хто чинить зло‚ щоб їх винищити із землі.	занѐ ѻ҆́чи гдⷭ҇ни на првⷣныѧ, и҆ оу҆́шы є҆гѡ̀ въ моли́твꙋ и҆́хъ, лице́ же гдⷭ҇не на творѧ́щыѧ ѕла̑ѧ, є҆́же потреби́ти и҆̀хъ ѿ землѝ.
13	13
І хто заподіє вам зло, якщо ви будете ревнителями доброго?	И҆ кто̀ ѡ҆ѕло́битъ ва́съ, а҆́ще бл҃го́мꙋ подо́бницы бꙋ́дете;
14	14
Але коли ви і страждаєте за правду, ви блаженнi; а страху їхнього не бійтеся і не тривожтеся.	Но а҆́ще и҆ стра́ждете пра́вды ра́ди, бл҃же́ни є҆стѐ: стра́ха же и҆́хъ не оу҆бо́йтесѧ, нижѐ смꙋща́йтесѧ.
15	15
Господа Бога святіть у серцях ваших; завжди будьте готові всім, хто домагається від вас звіту про ваше уповання, дати відповідь із лагідністю і благоговінням.	Гдⷭ҇а же бг҃а ѡ҆свѧти́те въ сердца́хъ ва́шихъ: гото́ви же прⷭ҇нѡ ко ѿвѣ́тꙋ всѧ́комꙋ вопроша́ющемꙋ вы̀ словесѐ ѡ҆ ва́шемъ оу҆пова́нїи, съ кро́тостїю и҆ стра́хомъ:
16	16
Майте добру совість, щоб тим самим, за що лихословлять на вас, як злочинців, були осоромлені ті, які ганьблять ваше добре життя в Христі.	со́вѣсть и҆мꙋ́ще бл҃гꙋ, да ѡ҆ не́мже клеве́щꙋтъ ва́съ а҆́ки ѕлодѣ́євъ, постыдѧ́тсѧ ѕлосло́вѧщїи ва́ше бл҃го́е ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ житїѐ.
17	17
Бо коли на те воля Божа, то краще постраждати за добрі діла, ніж за злi;	Лꙋ́чше бо є҆́сть бл҃го́е творѧ́щымъ, а҆́ще хо́щетъ во́лѧ бж҃їѧ, пострада́ти, не́жели ѕло̀ творѧ́щымъ:
18	18
тому що і Христос, щоб привести нас до Бога, один раз постраждав за гріхи наші, Праведник за неправедних, бувши умертвлений тілом, але оживши Духом,	занѐ и҆ хрⷭ҇то́съ є҆ди́ною ѡ҆ грѣсѣ́хъ на́шихъ пострада̀, првⷣникъ за непра́ведники, да приведе́тъ ны̀ бг҃ови, оу҆мерщвле́нъ оу҆́бѡ бы́въ пл҃тїю, ѡ҆жи́въ же дх҃омъ:
19	19
Яким Він і тим духам, що перебували у темниці, зійшовши, проповідав,	ѡ҆ не́мже и҆ сꙋ́щымъ въ темни́цѣ дꙋховѡ́мъ соше́дъ проповѣ́да,
20	20
які колись противилися Божому довготерпінню, що очікувало їх за днів Hоя, коли будувався ковчег, у якому небагато, тобто вісім душ, спаслося від води.	проти́вльшымсѧ и҆ногда̀, є҆гда̀ ѡ҆жида́ше бж҃їе долготерпѣ́нїе, во дни̑ нѡ́євы, дѣ́лаемꙋ ковче́гꙋ, въ не́мже ма́лѡ, си́рѣчь ѻ҆́смь дꙋ́шъ, спасо́шасѧ ѿ воды̀.
21	21
Так і нас нинi‚ подібно до цього образу, хрещення, не обмивання тілесної нечистоти, а обіцяння Богові доброї совісти, спасає воскресінням Ісуса Христа,	Є҆гѡ́же воѡбраже́нїе нн҃ѣ и҆ на́съ сп҃са́етъ кр҃ще́нїе, не плотскі́ѧ ѿложе́нїе скве́рны, но со́вѣсти бл҃ги вопроше́нїе оу҆ бг҃а, воскрⷭ҇нїемъ і҆и҃съ хрⷭ҇то́вымъ,
22	22
Який, зійшовши на небо, перебуває праворуч Бога і Якому скорились ангели, і влади, і сили.	и҆́же є҆́сть ѡ҆ деснꙋ́ю бг҃а, возше́дъ на нб҃о, поко́ршымсѧ є҆мꙋ̀ а҆́гг҃лѡмъ и҆ власте́мъ и҆ си́ламъ.
Глава 4	Глава́ д҃

1	1
Отже, як Христос постраждав за нас тілом, так і ви озбройтеся тією самою думкою; бо хто страждає тілом, перестає грішити,	(Заⷱ҇ ѯ҃а҃.) Хрⷭ҇тꙋ̀ оу҆̀бо пострада́вшꙋ за ны̀ пл҃тїю, и҆ вы̀ въ тꙋ́ же мы́сль воѡрꙋжи́тесѧ: занѐ пострада́вый пло́тїю, преста̀ ѿ грѣха̀,
2	2
щоб останній час життя в тілі жити вже не за людськими похотями, а за волею Божою.	во є҆́же не ктомꙋ̀ человѣ́чєскимъ по́хотемъ, но во́ли бж҃їей про́чее во пло́ти жи́ти вре́мѧ.
3	3
Бо досить, що ви в минулому житті виконували волю язичників, перебуваючи в розпусті, похотях‚ мужолозтві, скотолозтві, помислах, пияцтві, безчинному бенкетуванні, хабарництві й богомерзенних ідолослужіннях;	Довлѣ́етъ бо ва́мъ мимоше́дшее вре́мѧ житїѧ̀, во́лю ꙗ҆зы́ческꙋю твори́вшымъ, хо́ждшымъ въ нечистота́хъ, въ по́хотехъ, (въ мꙋжело́жствѣ, въ скотоло́жствѣ, въ по́мыслѣхъ,) въ пїѧ́нствѣ, въ козлогласова́нїихъ, въ лихоима́нїи и҆ богоме́рзкихъ і҆дѡлослꙋже́нїихъ:
4	4
тому вони й дивуються, що ви не берете участи з ними в цій розпусті, і лихословлять на вас.	ѡ҆ не́мже дивѧ́тсѧ, не сходѧ́щымсѧ ва́мъ въ то́же блꙋда̀ разлїѧ́нїе, хꙋ́лѧще:
5	5
Вони дадуть відповідь Тому, Хто має судити живих і мертвих.	и҆̀же воздадѧ́тъ сло́во гото́вꙋ сꙋ́щемꙋ сꙋди́ти живы̑мъ и҆ мє́ртвымъ.
6	6
Бо на це і мертвим благовістилося, щоб вони, як люди, прийнявши суд людською плоттю, по-Божому жили духом.	На се́ бо и҆ мє́ртвымъ бл҃говѣсти́сѧ, да сꙋ́дъ оу҆́бѡ прїи́мꙋтъ по человѣ́кꙋ пло́тїю, поживꙋ́тъ же по бз҃ѣ дꙋ́хомъ.
7	7
А втім, близький усьому кінець. Отже, будьте розсудливі і пильнуйте в молитвах.	Всѣ̑мъ же кончи́на прибли́жисѧ. Оу҆цѣломꙋ́дритесѧ оу҆̀бо и҆ трезви́тесѧ въ моли́твахъ.
8	8
Передусім же майте щиру любов один до одного, бо любов покриває безліч гріхів.	Пре́жде же всѣ́хъ дрꙋ́гъ ко дрꙋ́гꙋ любо́вь прилѣ́жнꙋ и҆мѣ́йте, занѐ любо́вь покрыва́етъ мно́жество грѣхѡ́въ.
9	9
Будьте гостинні один до одного без нарікань.	Страннолю́бцы дрꙋ́гъ ко дрꙋ́гꙋ, без̾ ропта́нїи.
10	10
Служіть один одному, кожен тим даром, який прийняв, як добрі домоправителі різноманітної благодаті Божої.	Кі́йждо ꙗ҆́коже прїѧ́тъ дарова́нїе, междꙋ̀ себє̀ си́мъ слꙋжа́ще, ꙗ҆́кѡ до́брїи строи́телїе разли́чныѧ блгⷣти бж҃їѧ.
11	11
Чи говорить хто, говори як слова Божi; чи хто служить, служи по силі, яку дає Бог, щоб у всьому прославлявся Бог Ісусом Христом. Йому ж слава і влада на віки віків. Амінь.	А҆́ще кто̀ глаго́летъ, ꙗ҆́кѡ словеса̀ бж҃їѧ: а҆́ще кто̀ слꙋ́житъ, ꙗ҆́кѡ ѿ крѣ́пости, ю҆́же подае́тъ бг҃ъ: да ѡ҆ все́мъ сла́витсѧ бг҃ъ і҆и҃съ хрⷭ҇то́мъ, є҆мꙋ́же є҆́сть сла́ва и҆ держа́ва во вѣ́ки вѣкѡ́въ. А҆ми́нь.
12	12
Улюблені! Вогняної спокуси, що посилається вам для випробування, не цурайтеся, ніби пригоди для вас чужої,	(Заⷱ҇ ѯ҃в҃.) Возлю́бленнїи, не диви́тесѧ є҆́же въ ва́съ раждеже́нїю ко и҆скꙋше́нїю ва́мъ быва́емꙋ, ꙗ҆́кѡ чꙋ́ждꙋ ва́мъ слꙋча́ющꙋсѧ:
13	13
оскільки ви берете участь у стражданнях Христових, радійте, щоб і в з’явлення слави Його ви зраділи і звеселились.	но поне́же приѡбща́етесѧ хрⷭ҇тѡ́вымъ страсте́мъ, ра́дꙋйтесѧ, ꙗ҆́кѡ да и҆ въ ꙗ҆вле́нїе сла́вы є҆гѡ̀ возра́дꙋетесѧ веселѧ́щесѧ.
14	14
Якщо лихословлять вас за ім’я Христове, то ви блаженні, бо Дух слави і Дух Божий спочиває на вас. Тими Він ганьбиться, а вами прославляється.	А҆́ще оу҆корѧ́еми быва́ете ѡ҆ и҆́мени хрⷭ҇то́вѣ, бл҃же́ни є҆стѐ ꙗ҆́кѡ сла́вы и҆ бж҃їй дх҃ъ на ва́съ почива́етъ: ѻ҆́нѣми оу҆́бѡ хꙋ́литсѧ, а҆ ва́ми прославлѧ́етсѧ.
15	15
Тільки б не постраждав хто з вас, як убивця, чи злодій, чи злочинець, або як той, хто зазіхає на чуже;	Да не кто̀ оу҆̀бо ѿ ва́съ постра́ждетъ ꙗ҆́кѡ оу҆бі́йца, и҆лѝ ꙗ҆́кѡ та́ть, и҆лѝ ꙗ҆́кѡ ѕлодѣ́й, и҆лѝ ꙗ҆́кѡ чꙋждопосѣти́тель:
16	16
а коли як християнин, то не соромся, а прославляй Бога за таку долю.	а҆́ще ли же ꙗ҆́кѡ хрⷭ҇тїа́нинъ, да не стыди́тсѧ, да прославлѧ́етъ же бг҃а въ ча́сти се́й.
17	17
Бо час розпочатися судові з дому Божого; а якщо перше почнеться з нас, то який кінець тих, хто противиться Євангелію Божому?	Ꙗ҆́кѡ вре́мѧ нача́ти сꙋ́дъ ѿ до́мꙋ бж҃їѧ: а҆́ще же пре́жде ѿ ва́съ, ка́ѧ кончи́на проти́вѧщымсѧ бж҃їю є҆ѵⷢ҇лїю;
18	18
І якщо праведник ледве спасається, то нечестивий і грішний де з’явиться?	И҆ а҆́ще првⷣникъ є҆два̀ сп҃се́тсѧ, нечести́вый и҆ грѣ́шный гдѣ̀ ꙗ҆ви́тсѧ;
19	19
Тому і ті, що страждають з волі Божої, нехай віддадуть Йому, як вірному Творцеві, душі свої, роблячи добро.	Тѣ́мже и҆ стра́ждꙋщїи по во́ли бж҃їей, ꙗ҆́кѡ вѣ́рнꙋ зижди́телю да предадѧ́тъ дꙋ́шы своѧ̑ во бл҃готворе́нїи.
Глава 5	Глава́ є҃

1	1
Пастирів ваших благаю я, співпастир, і свідок страждань Христових‚ і співучасник слави, що має відкритися:	Ста́рцы и҆̀же въ ва́съ молю̀, ꙗ҆́кѡ ста́рецъ сы́й и҆ свидѣ́тель хрⷭ҇тѡ́вымъ стрⷭ҇те́мъ, и҆́же и҆ хотѧ́щей сла́вѣ ꙗ҆ви́тисѧ ѻ҆́бщникъ:
2	2
пасіть Боже стадо, яке у вас, доглядаючи його не примусово, а охоче і Боговгодно не для ганебної користи, а щиро;	паси́те є҆́же въ ва́съ ста́до бж҃їе, посѣща́юще не нꙋ́ждею, но во́лею и҆ по бз҃ѣ, нижѐ непра́ведными прибы́тки, но оу҆се́рднѡ,
3	3
і не пануючи над спадщиною Божою, а подаючи приклад стадовi;	ни ꙗ҆́кѡ ѡ҆блада́юще при́чтꙋ, но ѡ҆́брази быва́йте ста́дꙋ:
4	4
і коли з’явиться Пастиреначальник, ви одержите нев’янучий вінець слави.	и҆ ꙗ҆́вльшꙋсѧ пастыренача́лникꙋ, прїи́мете неꙋвѧда́емый сла́вы вѣне́цъ.
5	5
Також і молодші, будьте покірні пастирям; а всі, покоряючись один одному, одягніться у смиренномудрість, бо Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать.	Та́коже ю҆́нїи повини́тесѧ ста́рцємъ: вси́ же дрꙋ́гъ дрꙋ́гꙋ повинꙋ́ющесѧ, смиреномⷣрїе стѧжи́те, занѐ бг҃ъ гѡ́рдымъ проти́витсѧ, смирє́ннымъ же дае́тъ блгⷣть.
6	6
Отже, смиріться під міцною рукою Божою, щоб підніс вас свого часу.	(Заⷱ҇ ѯ҃г҃.) Смири́тесѧ оу҆̀бо под̾ крѣ́пкꙋю рꙋ́кꙋ бж҃їю, да вы̀ вознесе́тъ во вре́мѧ:
7	7
Усі турботи ваші покладіть на Hього, бо Він піклується про вас.	всю̀ печа́ль ва́шꙋ возве́ргше на́нь, ꙗ҆́кѡ то́й пече́тсѧ ѡ҆ ва́съ.
8	8
Будьте тверезі, пильнуйте, бо супротивник ваш диявол ходить, рикаючи, наче лев, і шукає, кого б пожерти.	Трезви́тесѧ, бо́дрствꙋйте, занѐ сꙋпоста́тъ ва́шъ дїа́волъ, ꙗ҆́кѡ ле́въ ры́каѧ, хо́дитъ, и҆скі́й кого̀ поглоти́ти:
9	9
Станьте проти нього міцною вірою, знаючи, що такі самі страждання трапляються і з вашими браттями у світі.	є҆мꙋ́же проти́витесѧ тве́рди вѣ́рою, вѣ́дꙋще, ꙗ҆́кѡ тѣ́же стра̑сти слꙋча́ютсѧ ва́шемꙋ бра́тствꙋ, є҆́же въ мі́рѣ.
10	10
Бог же всякої благодаті, Який покликав нас до вічної слави Своєї у Христі Ісусі, Сам при короткочасному стражданні вашому нехай удосконалить вас, нехай утвердить, нехай зміцнить і нехай зробить непохитними.	Бг҃ъ же всѧ́кїѧ блгⷣти, призва́вый ва́съ въ вѣ́чнꙋю свою̀ сла́вꙋ ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ, ма́лѡ пострада́вшыѧ, то́й да соверши́тъ вы̀, да оу҆тверди́тъ, да оу҆крѣпи́тъ, да ѡ҆снꙋе́тъ.
11	11
Йому слава й держава на віки віків. Амінь.	Томꙋ̀ сла́ва и҆ держа́ва во вѣ́ки вѣкѡ́въ. А҆ми́нь.
12	12
Це коротко написав я вам через Силуана, вірного, як гадаю, вашого брата, щоб упевнити вас, утішаючи і засвідчуючи, що це істинна благодать Божа, в якій ви перебуваєте.	Сїлꙋа́номъ ва́мъ вѣ́рнымъ бра́томъ, ꙗ҆́кѡ непщꙋ́ю, вма́лѣ написа́хъ, молѧ̀ и҆ засвидѣ́телствꙋѧ се́й бы́ти и҆́стиннѣй блгⷣти бж҃їей, въ не́йже стоитѐ.
13	13
Вітає вас обрана, як і ви, церква у Вавилоні і Марк, син мій.	Цѣлꙋ́етъ вы̀ ꙗ҆́же въ вавѷлѡ́нѣ соизбра́ннаѧ, и҆ ма́рко сы́нъ мо́й.
14	14
Вітайте один одного цілуванням любови. Мир вам усім у Христі Ісусі. Амінь.	Цѣлꙋ́йте дрꙋ́гъ дрꙋ́га лобза́нїемъ любвѐ. Ми́ръ ва́мъ всѣ̑мъ ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ. А҆ми́нь.

← Соборне послання апостола Якова

Друге соборне послання святого апостола Петра →

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт