|
Перше послання до Солунян святого апостола Павла
|
Къ солꙋ́нѧнѡмъ 1-е
|
|
Глава 1
|
Глава́ а҃
|
|
1
|
1
|
| Павло‚ і Силуан‚ і Тимофій — церкві Солунській в Бозі Отці і Господі Ісусі Христі: благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа. |
|
|
2
|
2
|
| Завжди дякуємо Богові за всіх вас, згадуючи про вас у молитвах наших, | Благодари́мъ бг҃а всегда̀ ѡ҆ всѣ́хъ ва́съ, помина́нїе ѡ҆ ва́съ творѧ́ще въ моли́твахъ на́шихъ, |
|
3
|
3
|
| безперестанно пам’ятаючи про ваше діло віри, і труд любови, і терпіння уповання на Господа нашого Ісуса Христа перед Богом і Отцем нашим, | непреста́ннѡ помина́юще ва́ше дѣ́ло вѣ́ры, и҆ трꙋ́дъ любвѐ, и҆ терпѣ́нїе оу҆пова́нїѧ гдⷭ҇а на́шегѡ і҆и҃са хрⷭ҇та̀, пред̾ бг҃омъ и҆ ѻ҆ц҃е́мъ на́шимъ, |
|
4
|
4
|
| знаючи обрання ваше, улюблені Богом браття; | вѣ́дѧще, бра́тїе возлю́бленнаѧ, ѿ бг҃а и҆збра́нїе ва́ше: |
|
5
|
5
|
| тому що наше благовістування у вас було не лише в слові, але і в силі, і у Святому Дусі, і з багатьма свідченнями, як ви самi знаєте‚ які ми були між вами для вас. | ꙗ҆́кѡ бл҃говѣствова́нїе на́ше не бы́сть къ ва́мъ въ сло́вѣ то́чїю, но и҆ въ си́лѣ, и҆ въ д©ѣ ст҃ѣ, и҆ во и҆звѣще́нїи мно́зѣ, ꙗ҆́коже и҆ вѣ́сте, каковѝ бы́хомъ въ ва́съ ра́ди ва́съ. |
|
6
|
6
|
| І ви стали наслідувачами нам і Господеві, прийнявши слово при багатьох скорботах з радістю Духа Святого, |
|
|
7
|
7
|
| так що ви стали зразком для всіх віруючих у Македонії та Ахайї. | ꙗ҆́кѡ бы́ти ва́мъ ѡ҆́бразъ всѣ̑мъ вѣ́рꙋющымъ въ македо́нїи и҆ а҆ха́їи. |
|
8
|
8
|
| Бо від вас рознеслося слово Господнє не тільки в Македонії та Ахайї, але і в усякому місці пройшла слава про віру вашу в Бога, так що не треба нам говорити про це. | Ѿ ва́съ бо промче́сѧ сло́во гдⷭ҇не не то́кмѡ въ македо́нїи и҆ а҆ха́їи, но и҆ во всѧ́ко мѣ́сто вѣ́ра ва́ша, ꙗ҆́же къ бг҃ꙋ, и҆зы́де, ꙗ҆́кѡ не тре́бовати на́мъ глаго́лати что̀. |
|
9
|
9
|
| Бо вони самі звіщають про нас, яким був наш вхід до вас, і як ви навернулися до Бога від ідолів, щоб служити Богові Живому і істинному | Ті́и бо ѡ҆ на́съ возвѣща́ютъ, како́въ вхо́дъ и҆мѣ́хомъ къ ва́мъ, и҆ ка́кѡ ѡ҆брати́стесѧ къ бг҃ꙋ ѿ і҆́дѡлъ, рабо́тати бг҃ꙋ жи́вꙋ и҆ и҆́стиннꙋ |
|
10
|
10
|
| і чекати з небес Сина Його, Якого Він воскресив з мертвих, Ісуса, що визволяє нас від майбутнього гніву. | и҆ жда́ти сн҃а є҆гѡ̀ съ нб҃съ, є҆го́же воскр҃сѝ и҆з̾ ме́ртвыхъ, і҆и҃са, и҆збавлѧ́ющаго на́съ ѿ гнѣ́ва грѧдꙋ́щагѡ. |
|
Глава 2
|
Глава́ в҃
|
|
1
|
1
|
| Ви самі знаєте, браття, про наш вхід до вас, що він не був даремний; |
|
|
2
|
2
|
| але, спершу постраждавши і зазнавши зневаги в Филиппах, як ви знаєте, ми насмілились у Богові нашому проповідувати вам благовістя Боже з великим подвигом. | но предпострада́вше и҆ досажде́ни бы́вше, ꙗ҆́коже вѣ́сте, въ фїлі́ппѣхъ, дерзнꙋ́хомъ ѡ҆ бз҃ѣ на́шемъ глаго́лати къ ва́мъ бл҃говѣствова́нїе бж҃їе со мно́гимъ по́двигомъ. |
|
3
|
3
|
| Бо в нашому вченні нема ні омани, ні нечистих спонукань, ні лукавства; | Оу҆тѣше́нїе бо на́ше не ѿ пре́лести, ни ѿ нечистоты̀, ни ле́стїю: |
|
4
|
4
|
| але, оскільки Бог визнав нас гідними, щоб доручити нам благовістування, то ми так і говоримо, догоджаючи не людям, а Богові, Який випробовує серця наші. | но ꙗ҆́коже и҆скꙋси́хомсѧ ѿ бг҃а вѣ́рни бы́ти прїѧ́ти бл҃говѣствова́нїе, та́кѡ глаго́лемъ, не а҆́ки человѣ́кѡмъ оу҆гожда́юще, но бг҃ꙋ и҆скꙋша́ющемꙋ сердца̀ на̑ша. |
|
5
|
5
|
| Бо ніколи не було в нас перед вами ні слова омани, як ви знаєте, ні користи: Бог свідок! | Никогда́же бо въ словесѝ ласка́нїѧ бы́хомъ къ ва́мъ, ꙗ҆́коже вѣ́сте, нижѐ въ винѣ̀ лихоима́нїѧ: бг҃ъ свидѣ́тель! |
|
6
|
6
|
| Hе шукаємо слави людської ні від вас, ні від інших: | Ни и҆́щꙋще ѿ человѣ̑къ сла́вы, ни ѿ ва́съ, ни ѿ и҆нѣ́хъ: |
|
7
|
7
|
| ми могли прийти з поважністю, як апостоли Христові, але були тихі серед вас, як годувальниця, що ніжно поводиться з дітьми своїми. | могꙋ́ще въ тѧготѣ̀ бы́ти, ꙗ҆́коже хрⷭ҇тѡ́вы а҆пⷭ҇ли, но бы́хомъ ти́си посредѣ̀ ва́съ, ꙗ҆́коже дои́лица грѣ́етъ своѧ̑ ча̑да. |
|
8
|
8
|
| Так ми, з прихильности до вас, зажадали передати вам не тільки благовістя Боже, але й душі наші, тому що ви стали нам любі. | Та́кѡ жела́юще ва́съ, благоволи́хомъ пода́ти ва́мъ не то́чїю бл҃говѣствова́нїе бж҃їе, но и҆ дꙋ́шы своѧ̑, зане́же возлю́блени бы́сте на́мъ. |
|
9
|
9
|
| Бо ви пам’ятаєте, браття, труд наш і подвиг: вночі і вдень працюючи, щоб не обтяжити кого з вас, ми проповідували благовістя Боже. |
|
|
10
|
10
|
| Свідки ви і Бог, як свято і праведно та бездоганно ми поводились серед вас, віруючих, | Вы̀ свидѣ́телє и҆ бг҃ъ, ꙗ҆́кѡ прпⷣбнѡ и҆ првⷣнѡ и҆ непоро́чнѡ ва́мъ вѣ́рꙋющымъ бы́хомъ, |
|
11
|
11
|
| тому що ви добре знаєте, як кожного з вас, мов батько дітей своїх, | ꙗ҆́коже вѣ́сте, занѐ є҆ди́наго кого́ждо ва́съ, ꙗ҆́коже ѻ҆те́цъ ча̑да своѧ̑, |
|
12
|
12
|
| ми просили і переконували та благали діяти достойно Бога, Який покликав вас у Своє Царство і славу. | молѧ́ще и҆ оу҆тѣша́юще ва́съ, и҆ свидѣ́телствꙋюще ва́мъ ходи́ти досто́йнѡ бг҃ꙋ, призва́вшемꙋ вы̀ во своѐ црⷭ҇тво и҆ сла́вꙋ. |
|
13
|
13
|
| Тому і ми безперестанно дякуємо Богові, що‚ прийнявши від нас почуте Слово Боже, ви прийняли його не як слово людське, а як Слово Боже, яким воно є істинно, яке і діє у вас, віруючих. | Сегѡ̀ ра́ди и҆ мы̀ благодари́мъ бг҃а непреста́ннѡ, ꙗ҆́кѡ прїе́мше сло́во слы́шанїѧ бж҃їѧ ѿ на́съ, прїѧ́сте не а҆́ки сло́во человѣ́ческо, но, ꙗ҆́коже є҆́сть вои́стиннꙋ, сло́во бж҃їе, є҆́же и҆ дѣ́йствꙋетсѧ въ ва́съ вѣ́рꙋющихъ. |
|
14
|
14
|
| Бо ви, браття, стали наслідувачами церков Божих у Христі Ісусі, які знаходяться в Юдеї, бо і ви те саме перетерпіли від своїх єдиноплемінників, що й ті від юдеїв, |
|
|
15
|
15
|
| які вбили і Господа Ісуса і Його пророків, і нас вигнали, і Богові не догоджають, і всім людям противляться, | оу҆би́вшихъ и҆ гдⷭ҇а і҆и҃са и҆ є҆гѡ̀ прⷪ҇ро́ки, и҆ на́съ и҆згна́вшихъ, и҆ бг҃ꙋ не оу҆годи́вшихъ, и҆ всѣ̑мъ человѣ́кѡмъ проти́вѧщихсѧ, |
|
16
|
16
|
| які забороняють нам говорити язичникам, щоб спаслися, і через це поповнюють завжди міру гріхів своїх; та наближається на них гнів до кінця. | (и҆) возбранѧ́ющихъ на́мъ глаго́лати ꙗ҆зы́кѡмъ, да спасꙋ́тсѧ, во є҆́же и҆спо́лнити и҆̀мъ грѣхѝ своѧ̑ всегда̀: пости́же же на ни́хъ гнѣ́въ до конца̀. |
|
17
|
17
|
| Ми ж, браття, розлучившись із вами на короткий час лицем, а не серцем, ще з більшим бажанням прагнули побачити лице ваше. | Мы́ же, бра́тїе, ѡ҆сиротѣ́вше ѿ ва́съ ко вре́мени часа̀ лице́мъ, а҆ не се́рдцемъ, ли́шше тща́хомсѧ лицѐ ва́ше ви́дѣти мно́гимъ жела́нїемъ. |
|
18
|
18
|
| І тому ми, я‚ Павло, і один раз і вдруге хотіли прийти до вас, та перешкодив нам сатана. | Тѣ́мже хотѣ́хомъ прїитѝ къ ва́мъ, а҆́зъ оу҆́бѡ па́ѵелъ, є҆ди́ною и҆ два́жды: и҆ возбранѝ на́мъ сатана̀. |
|
19
|
19
|
| Бо хто наша надія, або радість, або вінець похвали? Хіба і не ви перед Господом нашим Ісусом Христом у пришестя Його? | Кто́ бо на́мъ оу҆пова́нїе и҆лѝ ра́дость и҆лѝ вѣне́цъ похвале́нїѧ; Не и҆ вы́ ли пред̾ гдⷭ҇емъ на́шимъ і҆и҃съ хрⷭ҇то́мъ во̀ прише́ствїи є҆гѡ̀; |
|
20
|
20
|
| Бо ви — слава наша і радість. |
|
|
Глава 3
|
Глава́ г҃
|
|
1
|
1
|
| І тому, не стерпівши більше, ми захотіли зостатися в Афінах одні | Тѣ́мже оу҆жѐ не терпѧ́ще, благоволи́хомъ ѡ҆ста́тисѧ во а҆ѳи́нѣхъ є҆ди́ни, |
|
2
|
2
|
| і послали Тимофія, брата нашого і служителя Божого та співпрацівника нашого у благовістуванні Христовому, щоб утвердити вас і втішити у вірі вашій, | и҆ посла́хомъ тїмоѳе́а, бра́та на́шего и҆ слꙋжи́телѧ бж҃їѧ и҆ споспѣ́шника на́шего во бл҃говѣ́стїи хрⷭ҇то́вѣ, оу҆тверди́ти ва́съ и҆ оу҆тѣ́шити ѡ҆ вѣ́рѣ ва́шей, |
|
3
|
3
|
| щоб ніхто не похитнувся в скорботах цих: бо ви самі знаєте, що нам так судилося. | ꙗ҆́кѡ ни є҆ди́номꙋ смꙋща́тисѧ въ ско́рбехъ си́хъ: са́ми бо вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ на сїѐ и҆́стое лежи́мъ [оу҆чине́ни є҆смы̀]. |
|
4
|
4
|
| Бо ми й тоді, коли були у вас, передрікали вам, що маємо страждати, як і сталося, і ви знаєте. | И҆́бо є҆гда̀ оу҆ ва́съ бѣ́хомъ, предреко́хомъ ва́мъ, ꙗ҆́кѡ и҆́мамы скорбѣ́ти, є҆́же и҆ бы́сть, и҆ вѣ́сте. |
|
5
|
5
|
| Тому і я, не стерпівши більше, послав довідатися про віру вашу, щоб часом не спокусив вас спокусник і не став марним труд наш. | Сегѡ̀ ра́ди и҆ а҆́зъ ктомꙋ̀ не терпѧ̀, посла́хъ разꙋмѣ́ти вѣ́рꙋ ва́шꙋ, да не ка́кѡ и҆скꙋси́лъ вы̀ и҆скꙋша́ѧй, и҆ вотщѐ бꙋ́детъ трꙋ́дъ на́шъ. |
|
6
|
6
|
| Тепер же, коли прийшов до нас від вас Тимофій і приніс нам добру звістку про віру і любов вашу, і що ви завжди маєте добру пам’ять про нас, бажаючи нас бачити, як і ми вас, | Нн҃ѣ же прише́дшꙋ тїмоѳе́ю къ на́мъ ѿ ва́съ и҆ благовѣсти́вшꙋ на́мъ вѣ́рꙋ ва́шꙋ и҆ любо́вь, и҆ ꙗ҆́кѡ и҆́мате па́мѧть ѡ҆ на́съ бла́гꙋ, всегда̀ жела́юще на́съ ви́дѣти, ꙗ҆́коже и҆ мы̀ ва́съ: |
|
7
|
7
|
| то ми, при всій скорботі і нужді нашій‚ втішалися за вас, браття, заради вашої віри; | сегѡ̀ ра́ди оу҆тѣ́шихомсѧ, бра́тїе, ѡ҆ ва́съ, во всѧ́кой ско́рби и҆ нꙋждѣ̀ на́шей, ва́шею вѣ́рою: |
|
8
|
8
|
| бо тепер ми живі, коли ви перебуваєте в Господі. | ꙗ҆́кѡ мы̀ нн҃ѣ жи́ви є҆смы̀, а҆́ще вы̀ стои́те ѡ҆ гдⷭ҇ѣ. |
|
9
|
9
|
| Яку подяку ми можемо скласти Богові за вас, за всю радість, якою радіємо за вас перед Богом нашим, | (Заⷱ҇ ©ѯ҃и҃.) Ко́е бо бл҃годаре́нїе бг҃ꙋ мо́жемъ возда́ти ѡ҆ ва́съ, ѡ҆ всѧ́кой ра́дости, є҆́юже ра́дꙋемсѧ ва́съ ра́ди пред̾ бг҃омъ на́шимъ, |
|
10
|
10
|
| і вночі і вдень якнайревніше молячись, щоб побачити лице ваше і довершити те, чого не вистачило віри вашій? | но́щь и҆ де́нь преизли́ха молѧ́щесѧ ви́дѣти лицѐ ва́ше и҆ соверши́ти лише́нїе вѣ́ры ва́шеѧ; |
|
11
|
11
|
| Сам же Бог і Отець наш і Господь наш Ісус Христос нехай і направить шлях наш до вас. | Са́мъ же бг҃ъ и҆ ѻ҆ц҃ъ на́шъ и҆ гдⷭ҇ь на́шъ і҆и҃съ хрⷭ҇то́съ да и҆спра́витъ пꙋ́ть на́шъ къ ва́мъ. |
|
12
|
12
|
| А вас Господь нехай виповнить і збагатить любов’ю один до одного і до всіх, як і наша є до вас, | Ва́съ же гдⷭ҇ь да оу҆мно́житъ и҆ да и҆збы́точествитъ любо́вїю дрꙋ́гъ ко дрꙋ́гꙋ и҆ ко всѣ̑мъ, ꙗ҆́коже и҆ мы̀ къ ва́мъ, |
|
13
|
13
|
| щоб утвердити серця ваші непорочними у святині перед Богом і Отцем нашим, у пришестя Господа нашого Ісуса Христа з усіма святими Його. Амінь. | во є҆́же оу҆тверди́ти сердца̀ ва̑ша непорѡ́чна въ ст҃ы́ни пред̾ бг҃омъ и҆ ѻ҆ц҃е́мъ на́шимъ, въ прише́ствїе гдⷭ҇а на́шегѡ і҆и҃са хрⷭ҇та̀ со всѣ́ми ст҃ы́ми є҆гѡ̀. А҆ми́нь. |
|
Глава 4
|
Глава́ д҃
|
|
1
|
1
|
| Тим-то, браття, просимо і благаємо вас Христом Ісусом, щоб ви, прийнявши від нас, як належить вам поводитись і догоджати Богові, у тому ще більше зростали, | (Заⷱ҇ ©ѯ҃ѳ҃.) Тѣ́мже оу҆̀бо, бра́тїе, про́симъ вы̀ и҆ мо́лимъ ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ, ꙗ҆́коже прїѧ́сте ѿ на́съ, ка́кѡ подоба́етъ ва́мъ ходи́ти и҆ оу҆гожда́ти бг҃ови, ꙗ҆́коже и҆ хо́дите, да и҆збы́точествꙋете па́че: |
|
2
|
2
|
| бо ви знаєте, які заповіді ми дали вам від Господа Ісуса. | вѣ́сте бо, какѡва̀ повелѣ̑нїѧ да́хомъ ва́мъ гдⷭ҇емъ і҆и҃сомъ. |
|
3
|
3
|
| Бо воля Божа є святість ваша, щоб ви стримувалися від блуду; | Сїѧ́ бо є҆́сть во́лѧ бж҃їѧ, ст҃ость ва́ша, храни́ти себѐ самѣ́хъ ѿ блꙋда̀, |
|
4
|
4
|
| щоб кожний із вас міг утримувати свій сосуд у святості й честі, | (и҆) вѣ́дѣти комꙋ́ждо ѿ ва́съ сво́й сосꙋ́дъ стѧжава́ти во ст҃ы́ни и҆ че́сти, |
|
5
|
5
|
| а не в пристрасті похітливій, як язичники, що не знають Бога; | (а҆) не въ стра́сти по́хотнѣй, ꙗ҆́коже и҆ ꙗ҆зы́цы не вѣ́дѧщїи бг҃а, |
|
6
|
6
|
| щоб ви ні в чому не поводились із братом своїм протизаконно і користолюбно; тому що Господь — месник за це все, як і раніш ми говорили вам і свідчили. | (и҆) є҆́же не престꙋпа́ти и҆ лихои́мствовати въ ве́щи бра́та своегѡ̀: занѐ мсти́тель є҆́сть гдⷭ҇ь ѡ҆ всѣ́хъ си́хъ, ꙗ҆́коже и҆ пре́жде реко́хомъ къ ва́мъ и҆ засвидѣ́телствовахомъ. |
|
7
|
7
|
| Бо покликав нас Бог не до нечистоти, а до святости. | Не призва́ бо на́съ бг҃ъ на нечистотꙋ̀, но во ст҃ость. |
|
8
|
8
|
| Отже, непокірливий непокірний не людині, а Богові, Який і дав нам Духа Свого Святого. | Тѣ́мже оу҆̀бо ѿмета́ѧй не человѣ́ка ѿмета́етъ, но бг҃а, да́вшаго дх҃а своего̀ ст҃а́го въ на́съ. |
|
9
|
9
|
| Про братолюбність же нема потреби писати вам; бо ви самі навчені Богом любити один одного, | Ѡ҆ братолю́бїи же, не тре́бꙋете, да пи́шетсѧ къ ва́мъ, са́ми бо вы̀ бг҃омъ оу҆че́ни є҆стѐ, є҆́же люби́ти дрꙋ́гъ дрꙋ́га: |
|
10
|
10
|
| бо ви так і поводитесь із усіма браттями по всій Македонії. Благаємо ж вас, браття, досягати більшого | и҆́бо творитѐ то̀ ко все́й бра́тїи, сꙋ́щей во все́й македо́нїи. Мо́лимъ же вы̀, бра́тїе, и҆збы́точествовати па́че, |
|
11
|
11
|
| і старанно дбати про те, щоб жити спокійно, робити своє діло і працювати своїми власними руками, як ми наказували вам: | и҆ любе́знѡ прилѣжа́ти, є҆́же безмо́лвствовати и҆ дѣ́ѧти своѧ̑ и҆ дѣ́лати свои́ма рꙋка́ма, ꙗ҆́коже повелѣ́хомъ ва́мъ: |
|
12
|
12
|
| щоб ви поводилися благопристойно перед зовнішніми і ні в чому не мали нестачі. | да хо́дите благоѡбра́знѡ ко внѣ̑шнимъ и҆ ни чесогѡ́же тре́бꙋете. |
|
13
|
13
|
| Hе хочу ж, браття, лишати вас у незнанні про померлих, щоб ви не сумували, як інші, що не мають надії. | (Заⷱ҇ ©о҃.) Не хощꙋ́ же ва́съ, бра́тїе, не вѣ́дѣти ѡ҆ оу҆ме́ршихъ, да не скорбитѐ, ꙗ҆́коже и҆ про́чїи не и҆мꙋ́щїи оу҆пова́нїѧ. |
|
14
|
14
|
| Бо коли ми віруємо, що Ісус помер і воскрес, то й померлих в Ісусі Бог приведе з Hим. | А҆́ще бо вѣ́рꙋемъ, ꙗ҆́кѡ і҆и҃съ оу҆́мре и҆ воскр҃се, та́кѡ и҆ бг҃ъ оу҆ме́ршыѧ во і҆и҃сѣ приведе́тъ съ ни́мъ. |
|
15
|
15
|
| Бо це говоримо вам словом Господнім, що ми, які живемо і залишимося до пришестя Господнього, не попередимо померлих, | Сїе́ бо ва́мъ глаго́лемъ сло́вомъ гдⷭ҇нимъ, ꙗ҆́кѡ мы̀ живꙋ́щїи, ѡ҆ста́вшїи въ прише́ствїе гдⷭ҇не, не и҆́мамы предвари́ти оу҆ме́ршихъ: |
|
16
|
16
|
| тому що сам Господь у час сповіщення, при голосі архангела і сурми Божої, зійде з неба, і мертві у Христі воскреснуть раніш; | ꙗ҆́кѡ са́мъ гдⷭ҇ь въ повелѣ́нїи, во гла́сѣ а҆рха́гг҃ловѣ и҆ въ трꙋбѣ̀ бж҃їи сни́детъ съ нб҃сѐ, и҆ ме́ртвїи ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ воскре́снꙋтъ пе́рвѣе: |
|
17
|
17
|
| потім ми, що лишились живими, разом з ними будемо піднесені на хмарах назустріч Господеві у повітря і так завжди з Господом будемо. | пото́мъ же мы̀, живꙋ́щїи ѡ҆ста́вшїи, кꙋ́пнѡ съ ни́ми восхище́ни бꙋ́демъ на ѡ҆́блацѣхъ въ срѣ́тенїе гдⷭ҇не на воздꙋ́сѣ, и҆ та́кѡ всегда̀ съ гдⷭ҇емъ бꙋ́демъ. |
|
18
|
18
|
| Отже, втішайте один одного цими словами. | Тѣ́мже оу҆тѣша́йте дрꙋ́гъ дрꙋ́га въ словесѣ́хъ си́хъ. |
|
Глава 5
|
Глава́ є҃
|
|
1
|
1
|
| Про часи ж і терміни, браття, нема потреби вам писати, | (Заⷱ҇ ©о҃а҃.) А҆ ѡ҆ лѣ́тѣхъ и҆ ѡ҆ временѣ́хъ, бра́тїе, не тре́бѣ є҆́сть ва́мъ писа́ти, |
|
2
|
2
|
| бо ви самі достовірно знаєте, що день Господній так прийде, як злодій уночі. | са́ми бо вы̀ и҆звѣ́стнѡ вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ де́нь гдⷭ҇ень, ꙗ҆́коже та́ть въ нощѝ, та́кѡ прїи́детъ. |
|
3
|
3
|
| Бо коли говоритимуть: «мир і безпека»‚ тоді несподівано прийде на них погибель, подібно як біль тієї, що носить в утробі, і не уникнуть. | Є҆гда́ бо рекꙋ́тъ: ми́ръ и҆ оу҆твержде́нїе, тогда̀ внеза́пꙋ нападе́тъ на ни́хъ всегꙋби́телство, ꙗ҆́коже болѣ́знь во чре́вѣ и҆мꙋ́щей, и҆ не и҆́мꙋтъ и҆збѣжа́ти. |
|
4
|
4
|
| Але ви, браття, не в темряві, щоб день застав вас, як злодій; | Вы́ же, бра́тїе, нѣ́сте во тмѣ̀, да де́нь ва́съ ꙗ҆́коже та́ть пости́гнетъ: |
|
5
|
5
|
| бо всі ви — сини світла і сини дня: ми — не сини ночі, ані темряви. | вси́ бо вы̀ сы́нове свѣ́та є҆стѐ: и҆ сы́нове днѐ: нѣ́смы но́щи, нижѐ тмы̀. |
|
6
|
6
|
| Отже, не будемо спати, як і інші, а пильнуймо і будьмо тверезі. | Тѣ́мже оу҆̀бо да не спи́мъ, ꙗ҆́коже и҆ про́чїи, но да бо́дрствꙋимъ и҆ трезви́мсѧ. |
|
7
|
7
|
| Бо ті, що сплять, вночі сплять, і ті, що упиваються, вночі упиваються. | Спѧ́щїи бо, въ нощѝ спѧ́тъ, и҆ оу҆пива́ющїисѧ въ нощѝ оу҆пива́ютсѧ. |
|
8
|
8
|
| Ми ж, будучи синами дня, будьмо тверезі, одягнувшись у броню віри й любови та в шолом надії на спасіння, | Мы́ же, сы́нове сꙋ́ще днѐ, да трезви́мсѧ, ѡ҆болкше́сѧ въ броню̀ вѣ́ры и҆ любвѐ и҆ шле́мъ оу҆пова́нїѧ спⷭ҇нїѧ, |
|
9
|
9
|
| тому що Бог визначив нас не для гніву, а на одержання спасіння через Господа нашого Ісуса Христа, | (Заⷱ҇ ©о҃в҃.) ꙗ҆́кѡ не положѝ на́съ бг҃ъ въ гнѣ́въ, но въ полꙋче́нїе спⷭ҇нїѧ гдⷭ҇емъ на́шимъ і҆и҃съ хрⷭ҇то́мъ, |
|
10
|
10
|
| Який помер за нас, щоб ми, чи пильнуємо, чи спимо, жили разом з Hим. | оу҆ме́ршимъ за на́съ, да, а҆́ще бди́мъ, а҆́ще ли спи́мъ, кꙋ́пнѡ съ ни́мъ живе́мъ. |
|
11
|
11
|
| Тому втішайте один одного і повчайте один одного, як ви і робите. | Сегѡ̀ ра́ди оу҆тѣша́йте дрꙋ́гъ дрꙋ́га, и҆ созида́йте кі́йждо бли́жнѧго, ꙗ҆́коже и҆ творитѐ. |
|
12
|
12
|
| Просимо ж вас, браття, поважати тих, що трудяться у вас, і предстоятелів ваших у Господі, і тих, що наставляють вас, | (Заⷱ҇ ©о҃г҃.) Мо́лимъ же вы̀, бра́тїе, зна́йте трꙋжда́ющихсѧ оу҆ ва́съ, и҆ настоѧ́телей ва́шихъ ѡ҆ гдⷭ҇ѣ, и҆ наказꙋ́ющихъ вы̀, |
|
13
|
13
|
| і шанувати їх з великою любов’ю за діло їхнє; будьте в мирі між собою. | и҆ и҆мѣ́йте и҆̀хъ по преизли́ха въ любвѝ за дѣ́ло и҆́хъ: ми́рствꙋйте въ себѣ̀. |
|
14
|
14
|
| Благаємо вас також, браття: наставляйте на розум безчинних, втішайте малодушних, підтримуйте немічних, будьте довготерплячі до всіх. | Мо́лимъ же вы̀, бра́тїе, вразꙋмлѧ́йте безчи̑нныѧ, оу҆тѣша́йте малодꙋ̑шныѧ, застꙋпа́йте немощны́ѧ, долготерпи́те ко всѣ̑мъ. |
|
15
|
15
|
| Пильнуйте, щоб хто кому не відплачував злом за зло; але завжди дбайте про добро один одному і всім. | Блюди́те, да никто́же ѕла̀ за ѕло̀ комꙋ̀ возда́стъ: но всегда̀ до́брое гони́те и҆ дрꙋ́гъ ко дрꙋ́гꙋ и҆ ко всѣ̑мъ. |
|
16
|
16
|
| Завжди радійте. | Всегда̀ ра́дꙋйтесѧ. |
|
17
|
17
|
| Безперестанно моліться. | Непреста́ннѡ моли́тесѧ. |
|
18
|
18
|
| За все дякуйте: бо така щодо вас воля Божа у Христі Ісусі. | Ѡ҆ все́мъ благодари́те: сїѧ́ бо є҆́сть во́лѧ бж҃їѧ ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ въ ва́съ. |
|
19
|
19
|
| Духа не вгашайте. | Дх҃а не оу҆гаша́йте. |
|
20
|
20
|
| Пророцтва не зневажайте. | Прⷪ҇ро́чєствїѧ не оу҆ничижа́йте. |
|
21
|
21
|
| Все досліджуйте, доброго тримайтеся. | Всѧ̑ же и҆скꙋша́юще, дѡ́браѧ держи́те. |
|
22
|
22
|
| Утримуйтесь від усякого зла. | Ѿ всѧ́кїѧ ве́щи ѕлы́ѧ [ѿ всѧ́кагѡ ви́да ѕла́гѡ] ѡ҆греба́йтесѧ. |
|
23
|
23
|
| Сам же Бог миру нехай освятить вас у всій повноті, і ваш дух, і душа, і тіло у всій цілості нехай збережеться непорочно на пришестя Господа нашого Ісуса Христа. | Са́мъ же бг҃ъ ми́ра да ѡ҆ст҃и́тъ ва́съ всесоверше́нныхъ во все́мъ: и҆ всесоверше́нъ ва́шъ дꙋ́хъ и҆ дꙋша̀ и҆ тѣ́ло непоро́чно въ прише́ствїе гдⷭ҇а на́шегѡ і҆и҃са хрⷭ҇та̀ да сохрани́тсѧ. |
|
24
|
24
|
| Вірний, Хто кличе вас, Який і сотворить це. | Вѣ́ренъ призва́вый ва́съ, и҆́же и҆ сотвори́тъ. |
|
25
|
25
|
| Браття! Моліться за нас. | Бра́тїе, моли́тесѧ ѡ҆ на́съ. |
|
26
|
26
|
| Вітайте всіх братів цілуванням святим. | Цѣлꙋ́йте бра́тїю всю̀ лобза́нїемъ ст҃ы́мъ. |
|
27
|
27
|
| Заклинаю вас Господом прочитати це послання всім святим браттям. | Заклина́ю вы̀ гдⷭ҇емъ, прочестѝ посла́нїе сїѐ пред̾ все́ю ст҃о́ю бра́тїею. |
|
28
|
28
|
| Благодать Господа нашого Ісуса Христа з вами. Амінь. | Блгⷣть гдⷭ҇а на́шегѡ і҆и҃са хрⷭ҇та̀ съ ва́ми. А҆ми́нь. |
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.