Глава 35
1
І звершив Іосія в Єрусалимі пасху Господу, і закололи пасхального агнця в чотирнадцятий день першого місяця.
2
І поставив він священиків на місцях їхніх, і підбадьорював їх на служіння в домі Господньому,
3
і сказав левитам, наставникам усіх ізраїльтян, посвяченим Господу: поставте ковчег святий у храмі, який побудував Соломон, син Давидів, цар Ізраїлів; немає вам потреби носити його на раменах; служіть тепер Господу Богу нашому і народу Його Ізраїлю;
4
станьте за поколіннями вашими, за чергами вашими, як запропоновано Давидом, царем Ізраїлевим, і як приписано Соломоном, сином його,
5
і стійте у святилищі, за розподілом поколінь між братами вашими, синами народу, і за розподілом поколінь серед левитів,
6
і заколіть пасхального агнця, й освятіться, і приготуйте його для братів ваших, роблячи згідно зі словом Господнім через Мойсея.
7
І дав Іосія в дарунок синам народу, усім, що знаходилися там, із дрібної худоби агнців і козлів молодих, усе для жертви пасхальної, числом тридцять тисяч і три тисячі волів. Це з майна царя.
8
І князі його від щирости давали в дарунок народу, священикам і левитам: Хелкія і Захарія та Ієхиїл, начальники в домі Божому, дали священикам для жертви пасхальної дві тисячі шістсот [овець, агнців і козлів] і триста волів;
9
і Хонанія, і Шемаія, і Нафанаїл, брати його, і Хашавія, та Ієиел, й Іозавад, начальники левитів, подарували левитам для жертви пасхальної [овець] п’ять тисяч і п’ятсот волів.
10
Так влаштовано було служіння. І стали священики на місце своє і левити за чергами своїми, за велінням царським;
11
і закололи пасхального агнця. І кропили священики кров’ю, приймаючи її з рук левитів, а левити знімали шкуру;
12
і розподілили призначене для всепалення, щоб роздати те по відділеннях поколінь серед синів народу, для приношення Господу, як написано в книзі Мойсеєвій. Те саме зробили і з волами.
13
І спекли пасхального агнця на вогні, за уставом; і священні жертви зварили в казанах, горщиках і каструлях, і поспішно роздали всьому народові,
14
а потім приготували для себе і для священиків, тому що священики, сини Ааронові, зайняті були приношенням всепалення і жиру до ночі; через це і готували левити для себе і для священиків, синів Ааронових.
15
І співці, сини Асафові, залишалися на місцях своїх, за встановленням Давида й Асафа, й Емана й Ідифуна, прозорливця царського, і воротарі біля кожних воріт: не треба було їм відходити від служіння свого, тому що брати їхні левити готували для них.
16
Так влаштовано було все служіння Господу в той день, щоб звершити пасху і принести всепалення на жертовнику Господньому, за велінням царя Іосії.
17
І звершували сини Ізраїлеві, які знаходилися там, пасху в той час і свято опрісноків протягом семи днів.
18
І не звершувалася така пасха в Ізраїлі від днів Самуїла пророка; і з усіх царів Ізраїлевих жоден не звершував такої пасхи, яку звершив Іосія, і священики, і левити, і всі юдеї, й ізраїльтяни, які там знаходилися, і жителі Єрусалима.
19
У вісімнадцятий рік царювання Іосії звершена ця пасха.
20
Після всього того, що зробив Іосія в домі Божому [і як спалив вогнем цар Іосія і черевомовців, і волхвів, і капища, й ідолів, і діброви, що були в Єрусалимі та Юдеї, щоб утвердити слова закону, написані в книзі, яку знайшов Хелкія священик у домі Господньому, не було подібного до нього раніше нього, хто звернувся б до Господа всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією кріпкістю своєю, за всім законом Мойсеєвим; не постав і після нього подібний до нього. Однак же не відвернувся Господь від великої люті гніву Свого, — люті, якою розгнівався Господь на Юдею за всі образи, якими прогнівив Манассія. І сказав Господь: і Іуду відкину від лиця Мого, як відкинув дім Ізраїлів, і відкину місто Єрусалим, яке обрав, і храм, про який сказав: буде там ім’я Моє,] пішов Нехао, цар Єгипетський, на війну до Кархемиса на Євфраті; й Іосія вийшов назустріч йому.
21
І послав до нього Нехао послів сказати: що мені і тобі, царю Юдейський? Не проти тебе тепер іду я, але туди, де у мене війна. І Бог повелів мені поспішати; не протився Богу, Який зі мною, щоб Він не погубив тебе.
22
Але Іосія не відсторонився від нього, а приготувався, щоб воювати з ним, і не послухав слів Нехао від лиця Божого і виступив на битву на рівнину Мегиддо.
23
І вистрілили стрільці в царя Іосію, і сказав цар слугам своїм: відведіть мене, бо я тяжко поранений.
24
І звели його слуги його з колісниці, і посадили його в інший візок, який був у нього, і відвезли його в Єрусалим. І помер він, і похований у гробницях батьків своїх. І вся Юдея та Єрусалим оплакали Іосію.
25
Оплакав Іосію і Єремія в пісні жалісній; і говорили всі співці і співачки про Іосію в жалісних піснях своїх, відомих до цього дня, і передали їх для вживання в Ізраїля; і ось вони вписані у книгу жалісних пісень.
26
Інші діяння Іосії і чесноти його, відповідні приписам закону Господнього,
27
і діяння його, перші й останні, описані в книзі царів ізраїльських і юдейських.
