Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською - Глава 6

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36

Глава 6	Главa ѕ7

1	1
Тоді сказав Соломон: Господь сказав, що Він благоволить жити в мо́році,	ТогдA речE соломHнъ: гDь речE њбитaти во мглЁ,
2	2
а я побудував дім і житло Тобі, [Святий,] місце для вічного Твого перебування.	ѓзъ же создaхъ д0мъ и4мени твоемY с™hй тебЁ, и3 ўгот0ванъ є4же њбитaти тебЁ во вёки.
3	3
І обернувся цар лицем своїм і благословив усе зібрання ізраїльтян, — все зібрання ізраїльтян стояло, —	И# њбрати2 цaрь лицE своE и3 благослови2 всE собрaніе ї}лево, и3 всE собрaніе ї}лево предстоsше, и3 речE:
4	4
і сказав: благословенний Господь Бог Ізраїлів, Який, що́ сказав устами Своїми Давиду, батькові моєму, виконав нині рукою Своєю! Він говорив:	блгcвeнъ гDь бGъ ї}левъ, ћкоже гlа ќсты6 свои1ми ко давjду nтцY моемY, и3 рукaми свои1ми соверши2, гlz:
5	5
«з того дня, як Я вивів народ Мій із землі Єгипетської, Я не обрав міста в жодному з колін Ізраїлевих для побудови дому; в якому перебувало б ім’я Моє, і не обрав чоловіка, який був би правителем народу Мого Ізраїля,	t днE, въ џньже и3звед0хъ лю1ди мо‰ t земли2 є3гЂпетскіz, не и3збрaхъ грaда t всёхъ колёнъ ї}левыхъ, да сози1ждетсz въ нeмъ д0мъ и4мени моемY тY, нижE и3збрaхъ мyжа бhти вождeмъ над8 людьми2 мои1ми во ї}ли:
6	6
але обрав Єрусалим, щоб там перебувало ім’я Моє, і обрав Давида, щоб він був над народом Моїм Ізраїлем».	но и3збрaхъ їеrли1ма, да бyдетъ и4мz моE въ нeмъ, и3 и3збрaхъ давjда бhти над8 людьми2 мои1ми ї}лемъ:
7	7
І було на серці у Давида, батька мого, побудувати дім імені Господа, Бога Ізраїлевого.	и3 бhсть на сeрдцы давjда nтцA моегw2 создaти д0мъ и4мени гDа бGа ї}лева:
8	8
Але Господь сказав Давиду, батькові моєму: «у тебе є на серці побудувати храм імені Моєму; добре, що це на серці в тебе.	и3 речE гDь ко давjду nтцY моемY: понeже бhсть на сeрдцы твоeмъ создaти д0мъ и4мени моемY, д0брэ сотвори1лъ є3си2, ћкw бhсть на сeрдцы твоeмъ,
9	9
Однак не ти побудуєш храму, а син твій, який вийде із стегон твоїх, — він побудує храм імені Моєму».	nбaче ты2 не сози1ждеши мнЁ д0му, но сhнъ тв0й, и4же и3зhдетъ и3з8 чрeслъ твои1хъ, т0й сози1ждетъ д0мъ и4мени моемY:
10	10
І виконав Господь слово Своє, яке вирік: я вступив на місці Давида, батька мого, і сів на престолі Ізраїлевім, як сказав Господь, і побудував дім імені Господа Бога Ізраїлевого.	и3 соверши2 гDь сл0во сіE, є4же гlа, и3 бhхъ вмёстw давjда nтцA моегw2, и3 сэд0хъ на прест0лэ ї}левэ, ћкоже гlа гDь, и3 создaхъ д0мъ и4мени гDа бGа ї}лева,
11	11
І я поставив там ковчег, в якому завіт Господа, укладений Ним із синами Ізраїлевими.	и3 постaвихъ въ нeмъ ківHтъ, въ нeмже є4сть завётъ гDень, є3г0же завэщA ї}лю.
12	12
І став Соломон біля жертовника Господнього попереду всього зібрання ізраїльтян, і підняв руки свої, —	И# стA пред8 nлтарeмъ гDнимъ, пред8 всёмъ мн0жествомъ ї}левымъ, и3 прострE руцЁ свои2:
13	13
бо Соломон зробив мідний амвон завдовжки у п’ять ліктів і шириною у п’ять ліктів, а висотою в три лікті, і поставив його посеред двору; і став на ньому, і схилив коліна перед усім зібранням ізраїльтян, і підняв руки свої до неба, —	сотвори2 бо соломHнъ стоsло мёдzно и3 постaви є3го2 посредЁ дворA свzти1лища, пsть лакHтъ долготA є3гw2 и3 пsть лакHтъ широтA є3гw2 и3 три2 л†кти высотA є3гw2: и3 стA на нeмъ, и3 падE на кwлёна сво‰ пред8 всёмъ мн0жествомъ ї}левымъ, и3 прострE рyки сво‰ на нeбо и3 речE:
14	14
і сказав: Господи Боже Ізраїлів! Нема Бога, подібного до Тебе, ні на небі, ні на землі. Ти зберігаєш завіт і милість до рабів Твоїх, що ходять перед Тобою всім серцем своїм:	гDи б9е ї}левъ, нёсть под0бенъ тебЁ бGъ на нб7си2 и3 на земли2, сохранszй завётъ и3 млcть съ рабы6 твои1ми, и5же х0дzтъ пред8 тоб0ю всёмъ сeрдцемъ свои1мъ,
15	15
Ти виконав рабу Твоєму Давиду, батькові моєму, те, що Ти говорив йому; що прорік Ти устами Твоїми, те в день цей виконав рукою Твоєю.	±же сохрани1лъ є3си2 рабY твоемY давjду nтцY моемY, є3ли6ка рeклъ є3си2 є3мY гlz, и3 гlалъ є3си2 ќсты6 твои1ми и3 рукaми твои1ми соверши1лъ є3си2, ћкоже дeнь сeй:
16	16
І нині, Господи Боже Ізраїлів! виконай рабу Твоєму Давиду, батькові моєму, те, що Ти сказав йому, говорячи: не припиниться у тебе [муж,] який сидить перед лицем Моїм на престолі Ізраїлевім, якщо тільки сини твої будуть пильнувати за шляхами своїми, ходячи за законом Моїм так, як ти ходив переді Мною.	и3 нн7э, гDи б9е ї}левъ, сохрани2 рабY твоемY давjду nтцY моемY, ±же рeклъ є3си2 є3мY гlz, и3 гlалъ є3си2 ќсты6 твои1ми и3 и3сп0лнилъ є3си2 ћкоже въ дeнь сeй, гlz: не њскудёетъ тебЁ мyжъ t лицA моегw2 сэдsй на прест0лэ ї}левэ, т0кмw ѓще сохранsтъ сhнове твои2 пути6 мо‰ ходи1ти въ зак0нэ моeмъ, ћкоже ходи1лъ є3си2 предо мн0ю:
17	17
І нині, Господи Боже Ізраїлів! нехай буде вірним слово Твоє, яке Ти прорік рабу Твоєму Давиду.	и3 нн7э, гDи б9е ї}левъ, да ўкрэпи1тсz сл0во твоE, є4же гlалъ є3си2 рабY твоемY давjду:
18	18
Воістину, чи Богу жити з людьми на землі? Якщо небо і небеса небес не вміщають Тебе, тим менш храм цей, який побудував я.	u5бо и4стиннw ли бGъ њбитaти бyдетъ съ человBки на земли2; ѓще нб7о и3 нб7о нб7сE не довлёютъ ти2, и3 кольми2 пaче д0мъ сeй, є3г0же создaхъ;
19	19
Але зглянься на молитву раба Твого і на прохання його, Господи Боже мій! почуй взивання і молитву, якою раб Твій молиться перед Тобою.	и3 при1зри на молeніе рабA твоегw2 и3 на моли1тву мою2, гDи б9е м0й, є4же ўслhшати моли6твы мо‰ и3 молeніе, и4мже рaбъ тв0й м0литсz пред8 тоб0ю днeсь,
20	20
Нехай будуть очі Твої відкриті на храм цей вдень і вночі, на місце, де Ти обіцяв покласти ім’я Твоє, щоб чути молитву, якою раб Твій буде молитися на місці цьому.	є4же бhти nчесє1мъ твои6мъ tвє1рстымъ на д0мъ сeй дeнь и3 н0щь, на мёсто сіE, њ нeмже гlалъ є3си2, да призовeтсz и4мz твоE тaмw, є4же ўслhшати моли1тву, є4юже рaбъ тв0й м0литсz на мёстэ сeмъ:
21	21
Почуй моління раба Твого і народу Твого Ізраїля, якими вони будуть молитися на місці цьому; почуй з місця оселі Твоєї, з небес, почуй і помилуй!	и3 послyшати мольбY рабA твоегw2 и3 людjй твои1хъ ї}лz, є3ли6ка ѓще пом0лzтсz на мёстэ сeмъ и3 ты2 ўслhшиши на мёстэ жили1ща твоегw2 съ нб7сE, и3 ўслhшиши, и3 млcтивъ бyдеши:
22	22
Коли хто згрішить проти ближнього свого, і будуть вимагати від нього клятви, щоб він поклявся, і буде звершуватися клятва перед жертовником Твоїм у храмі цьому,	ѓще согрэши1тъ мyжъ ко и4скреннему своемY и3 пріи1метъ на него2 клsтву є4же клsсти є3го2, и3 пріи1детъ и3 прокленeтъ пред8 nлтарeмъ въ домY сeмъ,
23	23
тоді Ти почуй з неба і вчини суд над рабами Твоїми, воздай винному, поклавши вчинок його на голову його, і виправдай правого, воздавши йому за правдою його.	и3 ты2 ўслhши t нб7сE и3 суди2 рабHмъ твои6мъ, є4же воздaти беззак0нному, и3 воздaти пути6 є3гw2 на главY є3гw2, и3 њправди1ти првdнаго, воздаS є3мY по прaвдэ є3гw2:
24	24
Коли вражений буде народ Твій Ізраїль ворогом за те, що згрішив перед Тобою, і вони звернуться до Тебе, і сповідають ім’я Твоє, і будуть просити і молитися перед Тобою в храмі цьому,	и3 ѓще њдолёни бyдутъ лю1діе твои2 ї}ль t вр†гъ, ѓще согрэшaтъ тебЁ и3 њбратsтсz, и3 и3сповёдzтсz и4мени твоемY, и3 пом0лzтсz пред8 тоб0ю въ хрaмэ сeмъ,
25	25
тоді Ти почуй з неба, і прости гріх народу Твого Ізраїля, і поверни їх у землю, яку Ти дав їм і батькам їхнім.	и3 ты2 ўслhши съ нб7сE и3 млcтивъ бyди грэхHмъ людjй твои1хъ ї}лz и3 возврати2 и5хъ въ зeмлю, ю4же дaлъ є3си2 и5мъ и3 nтцє1мъ и4хъ:
26	26
Коли закриється небо і не буде дощу за те, що вони згрішили перед Тобою, і будуть молитися на місці цьому, і сповідають ім’я Твоє, і навернуться від гріха свого, тому що Ти смирив їх,	є3гдA заключи1ши нeбо, и3 не бyдетъ дождS, ћкw согрэшaтъ тебЁ, и3 пом0лzтсz на мёстэ сeмъ, и3 восхвaлzтъ и4мz твоE, и3 њбратsтсz t грBхъ свои1хъ, є3гдA смири1ши и5хъ,
27	27
тоді Ти почуй з неба і прости гріх рабів Твоїх і народу Твого Ізраїля, показавши їм добрий шлях, яким іти їм, і пошли дощ на землю Твою, яку Ти дав народу Твоєму в спадщину.	и3 ты2 ўслhши съ нб7сE и3 млcтивъ бyди грэхHмъ рабHвъ и3 людjй твои1хъ ї}лz, ћкw kви1ши и5мъ пyть бlгъ, по немyже п0йдутъ, и3 дaждь д0ждь на зeмлю твою2, ю4же дaлъ є3си2 лю1демъ твои6мъ въ наслёдіе:
28	28
Чи голод буде на землі, чи буде моровиця, чи буде вітер палючий або іржа, сарана або черва, чи будуть тіснити його вороги його на землі володінь його, чи буде яка біда, яка хвороба,	глaдъ ѓще бyдетъ на земли2, губи1телство ѓще бyдетъ, воздyха растлёніе и3 јктеръ, прyзи и3 гyсєницы ѓще бyдутъ, и3 ѓще њскорби1тъ и5хъ врaгъ пред8 грaдами и4хъ, всsкою ћзвою и3 всsкою болёзнію,
29	29
усяку молитву, усяке прохання, яке буде від якої-небудь людини або від усього народу Твого Ізраїля, коли вони відчують кожен біду свою і горе своє і простягнуть руки свої до храму цього,	и3 всsка моли1тва, и3 всsко молeніе, є4же ѓще бyдетъ всsкому человёку и3 всBмъ лю1демъ твои6мъ ї}лю, ѓще познaетъ человёкъ ћзву свою2 и3 грёхъ св0й и3 прострeтъ рyцэ свои2 въ домY сeмъ,
30	30
Ти почуй з неба — місця оселі Твоєї, і прости, і воздай кожному за всіма шляхами його, як Ти знаєш серце його, — бо Ти один знаєш серце синів людських, —	и3 ты2 ўслhши съ нб7сE t гот0вагw жили1ща твоегw2, и3 њчтcи, и3 дaждь коемyждо по путє1мъ є3гw2, ћкоже вёси по сeрдцу є3гw2, ты2 бо є3ди1нъ вёси сердцA сынHвъ человёческихъ,
31	31
щоб вони боялися Тебе і ходили шляхами Твоїми в усі дні, доки живуть на землі, яку Ти дав батькам нашим.	ћкw да боsтсz тебє2, є4же ходи1ти бо всёхъ путeхъ твои1хъ вс‰ дни6, въ нsже живyтъ на лицы2 земли2 ю4же дaлъ є3си2 nтцє1мъ нaшымъ:
32	32
Навіть і іноплемінник, який не від народу Твого Ізраїля, коли він прийде з землі далекої заради імені Твого великого і руки Твоєї могутньої і сили Твоєї простягнутої, і прийде і буде молитися біля храму цього,	и3 всsкъ чуждjи, и4же нёсть t людjй твои1хъ ї}лz, и3 пріи1детъ t земли2 дaльніz рaди и4мене твоегw2 вели1кагw и3 рaди руки2 твоеS си1льныz и3 мhшцы твоеS выс0кіz, и3 пріи1детъ и3 пом0литсz на мёстэ сeмъ,
33	33
Ти почуй з неба, з місця оселі Твоєї, і зроби все, про що буде волати до Тебе іноплемінник, щоб усі народи землі узнали ім’я Твоє, і щоб боялися Тебе, як народ Твій Ізраїль, і знали, що Твоїм ім’ям називається дім цей, який побудував я.	и3 ты2 ўслhши съ нб7сE t гот0вагw жили1ща твоегw2, и3 сотвори1ши по всемY, є3ли1кw призовeтъ тS чуждjй, да ўвёдzтъ вси2 лю1діе земли2 и4мz твоE и3 ўбоsтсz тебє2, ћкоже лю1діе твои2 ї}ль, и3 познaютъ, ћкw и4мz твоE при1звано є4сть на д0мъ сeй, є3г0же создaхъ:
34	34
Коли вийде народ Твій на війну проти ворогів своїх шляхом, яким Ти пошлеш його, і буде молитися Тобі, звернувшись до міста цього, яке обрав Ти, і до храму, який я побудував імені Твоєму,	ѓще же и3зhдутъ лю1діе твои2 на брaнь проти1ву супост†тъ свои1хъ по пути2, и4мже п0слеши и5хъ, и3 пом0лzтсz тебЁ по пути2 грaда сегw2, є3г0же и3збрaлъ є3си2 себЁ, и3 д0му, є3г0же создaхъ и4мени твоемY,
35	35
тоді почуй з неба молитву їх і прохання їх і зроби, що потрібно для них.	да ўслhшиши съ нб7сE моли1тву и4хъ и3 молeніе и4хъ, и3 сотвори1ши њправдaніе и4хъ:
36	36
Коли вони згрішать перед Тобою, — тому що немає людини, яка не згрішила б, — і Ти прогніваєшся на них, і віддаси їх ворогові, і відведуть їх ті, що полонили їх, у землю далеку або близьку,	занE согрэшaтъ тебЁ, ћкw нёсть человёкъ, и4же не согрэши1тъ, и3 порази1ши и5хъ, и3 предaси и5хъ въ рyки врагHвъ и4хъ, и3 плэнsтъ и5хъ плэнsющіи въ зeмлю врагHвъ, въ зeмлю дaльнюю и3ли2 бли1жнюю,
37	37
і коли вони в землі, в яку будуть полонені, ввійдуть у себе і навернуться і будуть молитися Тобі в землі полону свого, говорячи: ми згрішили, зробили беззаконня, ми винні,	и3 њбратsтъ сeрдце своE въ земли2 и4хъ, въ ню1же плэнeни бyдутъ, и3 тaмw њбратsтсz, и3 пом0лzтсz тебЁ въ плэнeніи своeмъ, глаг0люще: согрэши1хомъ, беззак0нновахомъ, непрaвдовахомъ,
38	38
і звернуться до Тебе всім серцем своїм і всією душею своєю в землі полону свого, куди відведуть їх у полон, і будуть молитися, звернувшись до землі своєї, яку Ти дав батькам їхнім, і до міста, яке обрав Ти, і до храму, який я побудував імені Твоєму, —	и3 њбратsтсz къ тебЁ всёмъ сeрдцемъ свои1мъ и3 всeю душeю своeю въ земли2 плэни1вшихъ \|, и3дёже плэни1ша и5хъ, и3 пом0лzтсz путeмъ земли2 своеS, ю4же дaлъ є3си2 nтцє1мъ и4хъ, и3 грaда, є3г0же и3збрaлъ є3си2, и3 д0му, є3г0же создaхъ и4мени твоемY:
39	39
тоді почуй з неба, з місця оселі Твоєї, молитву їх і прохання їх, і зроби, що потрібно для них, і прости народу Твоєму, в чому він згрішив перед Тобою.	да ўслhшиши съ нб7сE t гот0вагw жили1ща твоегw2 моли1тву и4хъ и3 молeніе и4хъ, и3 сотвори1ши сyдъ, и3 млcтивъ бyди лю1демъ твои6мъ согрэши1вшымъ ти2:
40	40
Боже мій! нехай будуть очі Твої відкриті і вуха Твої уважні до молитви на місці цьому.	и3 нн7э, гDи, да бyдутъ tвє1рстэ џчи твои2, и3 ќши твои2 вн‰тнэ къ молeнію мёста сегw2:
41	41
І нині, Господи Боже, стань на місце спокою Твого, Ти і ковчег могутности Твоєї. Священики Твої, Господи Боже, нехай одягнуться у спасіння, і преподобні Твої нехай насолодяться благами.	и3 нн7э востaни, гDи б9е, въ пок0й тв0й, ты2 и3 ківHтъ крёпости твоеS: свzщeнницы твои2, гDи б9е, да њблекyтсz во спcніе, и3 прпdбніи твои2 возвеселsтсz во бlги1хъ:
42	42
Господи Боже! не відверни лиця помазаника Твого, пом’яни милости до Давида, раба Твого.	гDи б9е, да не tврати1ши лицA хрістA твоегw2, помzни2 щедрHты давjда рабA твоегw2.

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт