Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 5

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Глава 5	Глава́ є҃

1	1
Бо знаємо, що‚ коли земний наш дім, ця хатина, розвалиться, ми маємо від Бога житло на небесах, дім нерукотворний, вічний.	(Заⷱ҇ р҃о҃и҃.) Вѣ́мы бо, ꙗ҆́кѡ а҆́ще земна́ѧ на́ша хра́мина тѣ́ла разори́тсѧ, созда́нїе ѿ бг҃а и҆́мамы, хра́минꙋ нерꙋкотворе́нꙋ, вѣ́чнꙋ на нб҃сѣ́хъ.
2	2
Від того ми і зітхаємо, бажаючи облачитися в небесне наше житло;	И҆́бо ѡ҆ се́мъ воздыха́емъ, въ жили́ще на́ше нбⷭ҇ное ѡ҆блещи́сѧ жела́юще:
3	3
тільки б нам і вдягненим не виявитися нагими.	а҆́ще то́чїю и҆ ѡ҆бле́кшесѧ, не на́зи ѡ҆брѧ́щемсѧ.
4	4
Бо ми, знаходячись у цій хатині, зітхаємо під тягарем, бо не хочемо роздягнутися, але вдягнутися, щоб смертне поглинуте було життям.	И҆́бо сꙋ́щїи въ тѣ́лѣ се́мъ воздыха́емъ ѡ҆тѧгча́еми, поне́же не хо́щемъ совлещи́сѧ, но поѡблещи́сѧ, да поже́рто бꙋ́детъ ме́ртвенное живото́мъ.
5	5
Hа це саме і створив нас Бог і дав нам запоруку Духа.	Сотвори́вый же на́съ въ сїѐ и҆́стое бг҃ъ, и҆́же и҆ дадѐ на́мъ ѡ҆брꙋче́нїе дх҃а.
6	6
Отже, ми завжди маємо сміливість: і, як знаємо, що, поки живемо в тілі, ми відсторонені від Господа, —	Дерза́юще оу҆̀бо всегда̀ и҆ вѣ́дѧще, ꙗ҆́кѡ живꙋ́ще въ тѣ́лѣ ѿхо́димъ ѿ гдⷭ҇а:
7	7
бо ми ходимо вірою, а не видінням, —	вѣ́рою бо хо́димъ, а҆ не видѣ́нїемъ:
8	8
сміливість же маємо і бажаємо краще вийти з тіла і оселитися в Господа.	дерза́емъ же и҆ благоволи́мъ па́че ѿитѝ ѿ тѣ́ла и҆ вни́ти ко гдⷭ҇ꙋ:
9	9
І тому ревно стараємось, чи то входячи, чи виходячи, бути Йому угодними;	тѣ́мже и҆ тщи́мсѧ, а҆́ще входѧ́ще, а҆́ще ѿходѧ́ще, бл҃гоꙋго́дни є҆мꙋ̀ бы́ти:
10	10
бо всім нам належить стати перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим‚ що він робив, живучи в тілі, добре або лихе.	(Заⷱ҇ р҃о҃ѳ҃.) всѣ̑мъ бо ꙗ҆ви́тисѧ на́мъ подоба́етъ пред̾ сꙋди́щемъ хрⷭ҇то́вымъ, да прїи́метъ кі́йждо, ꙗ҆̀же съ тѣ́ломъ содѣ́ла, и҆лѝ бла̑га, и҆лѝ ѕла̑.
11	11
Отже, знаючи страх Господній, ми наставляємо людей, Богові ж ми відкритi; маю надію, що відкриті і вашій совісті.	Вѣ́дꙋще оу҆̀бо стра́хъ гдⷭ҇ень, человѣ́ки оу҆вѣщава́емъ, бг҃ови же ꙗ҆вле́ни є҆смы̀: оу҆пова́емъ же, ꙗ҆́кѡ и҆ въ со́вѣстехъ ва́шихъ ꙗ҆вле́ни є҆смы̀.
12	12
Hе знову представляємо себе вам, але даємо вам привід хвалитись нами, щоб ви мали що сказати тим, котрі хваляться обличчям, а не серцем.	Не па́ки бо себѐ хва́лимъ пред̾ ва́ми, но винꙋ̀ дае́мъ ва́мъ похвале́нїю ѡ҆ на́съ, да и҆́мате къ хвалѧ́щымсѧ въ лицы̀, а҆ не въ се́рдцы.
13	13
Якщо ми втрачаємо самовладання, то для Бога; коли ж скромні, то для вас.	А҆́ще бо и҆зꙋми́хомсѧ, бг҃ови: а҆́ще ли цѣломꙋ́дрствꙋемъ, ва́мъ.
14	14
Бо любов Христова обіймає нас, що міркуємо так: якщо один помер за всіх, то всі померли.	И҆́бо любы̀ бж҃їѧ ѡ҆бдержи́тъ на́съ сꙋ́ждшихъ сїѐ: ꙗ҆́кѡ а҆́ще є҆ди́нъ за всѣ́хъ оу҆́мре, то̀ оу҆́бѡ всѝ оу҆мро́ша.
15	15
А Христос помер за всіх, щоб ті‚ хто живе‚ вже не для себе жили, але для померлого за них і воскреслого.	(Заⷱ҇ р҃п҃.) Хрⷭ҇то́съ же за всѣ́хъ оу҆́мре, да живꙋ́щїи не ктомꙋ̀ себѣ̀ живꙋ́тъ, но оу҆ме́ршемꙋ за ни́хъ и҆ воскрⷭ҇шемꙋ.
16	16
Тому ми віднині нікого не знаємо за плоттю; а коли й знали Христа за плоттю, то тепер уже не знаємо.	Тѣ́мже и҆ мы̀ ѿнн҃ѣ ни є҆ди́нагѡ вѣ́мы по пло́ти: а҆́ще же и҆ разꙋмѣ́хомъ по пло́ти хрⷭ҇та̀, но нн҃ѣ ктомꙋ̀ не разꙋмѣ́емъ.
17	17
Отже, хто в Христі, той нове створіння; давнє минуло, тепер усе нове.	Тѣ́мже а҆́ще кто̀ во хрⷭ҇тѣ̀, нова̀ тва́рь: дрє́внѧѧ мимоидо́ша, сѐ бы́ша всѧ̑ нѡва̀:
18	18
Усе ж від Бога, Який Ісусом Христом примирив нас із Собою і дав нам служіння примирення,	всѧ́чєскаѧ же ѿ бг҃а, примири́вшагѡ на́съ себѣ̀ і҆и҃съ хрⷭ҇то́мъ и҆ да́вшагѡ на́мъ слꙋже́нїе примире́нїѧ:
19	19
бо в Христі Ісусі Бог примирив із Собою світ, не ставлячи в провину людям злочинів їхніх, і дав нам слово примирення.	занѐ бг҃ъ бѣ̀ во хрⷭ҇тѣ̀ мі́ръ примирѧ́ѧ себѣ̀, не вмѣнѧ́ѧ и҆̀мъ согрѣше́нїй и҆́хъ и҆ положи́въ въ на́съ сло́во примире́нїѧ.
20	20
Отже, ми — посланці від імені Христового і мовби сам Бог умовляє через нас; від імені Христового просимо: примиріться з Богом.	По хрⷭ҇тѣ̀ оу҆̀бо мо́лимъ [посо́лствꙋемъ], ꙗ҆́кѡ бг҃ꙋ молѧ́щꙋ на́ми, мо́лимъ по хрⷭ҇тѣ̀: примири́тесѧ съ бг҃омъ.
21	21
Бо Того, Хто не знав гріха, Він зробив жертвою за гріх, щоб ми в Hьому стали праведними перед Богом.	Не вѣ́дѣвшаго бо грѣха̀ по на́съ грѣ́хъ сотворѝ, да мы̀ бꙋ́демъ пра́вда бж҃їѧ ѡ҆ не́мъ.

← Глава 4

Глава 6 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт