|
Глава 4
|
|
|
1
|
|
| І почав говорити другий, який сказав про силу царя. | |
|
2
|
|
| О, мужі! Чи не сильні люди, які володіють землею і морем і всім, що знаходиться в них? | |
|
3
|
|
| Але цар перемагає і панує над ними і повеліває ними, і в усьому, що б не сказав їм, вони підкорюються. | |
|
4
|
|
| Якщо скаже, щоб вони ополчалися один проти одного, вони виконують; якщо пошле їх проти ворогів, вони йдуть і руйнують гори і стіни і вежі, | |
|
5
|
|
| й убивають і бувають вбитими, але не переступають слова царського; якщо ж переможуть, усе приносять царю, що одержать у здобич, і все інше. | |
|
6
|
|
| І ті, які не ходять на війну і не воюють, але обробляють землю, після посіву, зібравши жниво, також приносять цареві | |
|
7
|
|
| і, примушуючи один одного, приносять цареві данину. | |
|
8
|
|
| І він один, якщо скаже убити — убивають; якщо скаже відпустити — відпускають; сказав бити — б’ють; | |
|
9
|
|
| сказав спустошити — спустошують; сказав будувати — будують; сказав зрубати — зрубують; сказав насадити — насаджують; | |
|
10
|
|
| і весь народ його і військо його підкорюються йому. Крім того, він лежить, їсть і п’є і спить, | |
|
11
|
|
| а вони стережуть довкола нього і не може ніхто відійти і робити справи свої, і не може не послухатися його. | |
|
12
|
|
| О, мужі! Чи не сильніший за всіх цар, коли так підкорюються йому? — І замовк. | |
|
13
|
|
| Третій же, який сказав про жінок і про істину, — це був Зоровавель, — почав говорити: | |
|
14
|
|
| О, мужі! Чи не великий цар, і багато хто з людей, і чи не сильне вино? Але хто панує над ними і володіє ними? чи не жінки? | |
|
15
|
|
| Жінки народили царя і весь народ, який володіє морем і землею; | |
|
16
|
|
| і ними народжені і ними вигодувані ті, які насаджують виноград, з якого робиться вино; | |
|
17
|
|
| вони роблять одяг для людей і доставляють прикраси людям, і люди не можуть бути без дружин. | |
|
18
|
|
| Якщо зберуть золото і срібло і всякі коштовності, а потім побачать одну жінку, гарну лицем і красиву, | |
|
19
|
|
| залишивши все, спрямовуються до неї і, розкривши рот, дивляться на неї, і всі приліплюються до неї більше, ніж до золота і срібла і до всякої коштовної речі. | |
|
20
|
|
| Чоловік залишає свого батька, який виховав, і країну свою і приліпляється до дружини своєї; | |
|
21
|
|
| і з дружиною залишає душу, і не пам’ятає ні батька, ні матері, ні країни своєї. | |
|
22
|
|
| І з цього слід вам пізнати, що жінки панують над вами. Чи не піднімаєте ви трудів і чи не напружуєте зусиль, і чи не віддаєте і чи не приносите всього дружинам? | |
|
23
|
|
| Бере чоловік меч свій і вирушає, щоб виходити на дороги і грабувати і красти, і готовий плавати по морю і ріках, | |
|
24
|
|
| лева зустрічає, і в темряві блукає; але як тільки украде, забере й ограбує, відносить те до коханої. | |
|
25
|
|
| І більше любить чоловік дружину свою, ніж батька і матір. | |
|
26
|
|
| Багато збожеволіли через жінок і зробилися рабами через них. | |
|
27
|
|
| Багато загинули і збилися зі шляху і згрішили через жінок. | |
|
28
|
|
| Невже тепер не повірите мені? Чи не великий цар владою своєю? Чи не бояться всі країни доторкнутися до нього? | |
|
29
|
|
| Я бачив його й Апамину, дочку славного Вартака, царську наложницю, яка сидить праворуч царя; | |
|
30
|
|
| вона знімала вінець з голови царя і покладала на себе, а лівою рукою вдаряла царя по щоці. | |
|
31
|
|
| І, попри все те, цар дивився на неї, розкривши рот: якщо вона усміхнеться йому, усміхається і він; якщо ж вона розсердиться на нього, він пестить її, щоб помирилася з ним. | |
|
32
|
|
| О, мужі! Як же не сильні жінки, коли так чинять вони? | |
|
33
|
|
| Тоді цар і вельможі глянули один на одного, а він почав говорити про істину. | |
|
34
|
|
| О, мужі! Чи не сильні жінки? Велика земля і високе небо, і швидке у своєму плині сонце, тому що воно в один день обходить коло неба і знову повертається на своє місце. | |
|
35
|
|
| Чи не великий Той, Хто звершує це? І істина велика і сильніша за все. | |
|
36
|
|
| Вся земля взиває до істини, і небо благословляє її, і всі діла трясуться і тремтять перед нею. І немає в ній неправди. | |
|
37
|
|
| Неправедне вино, неправедний цар, неправедні жінки, несправедливі всі сини людські і всі діла їхні такі, і немає в них істини, і вони загинуть у неправді своїй; | |
|
38
|
|
| а істина перебуває і залишається сильною у віках, і живе і володарює повік віку. | |
|
39
|
|
| І немає в ній упереджености і розрізнення, але робить вона справедливе, віддаляючись від усього несправедливого і злого, і всі схвалюють діла її. | |
|
40
|
|
| І немає в суді її нічого неправого; вона є сила і царство і влада і велич усіх віків: благословенний Бог істини! | |
|
41
|
|
| І перестав він говорити. І всі виголосили тоді і сказали: велика істина і сильніша за все. | |
|
42
|
|
| Тоді цар сказав йому: проси, чого хочеш, більше написаного, і дамо тобі, тому що ти виявився наймудрішим, і будеш сидіти поруч зі мною і будеш називатися родичем моїм. | |
|
43
|
|
| Тоді сказав він царю: згадай обіцянку, дану тобою в той день, в який ти прийняв царство твоє, що ти побудуєш Єрусалим | |
|
44
|
|
| і повернеш усі сосуди, взяті з Єрусалима, які відібрав Кир, коли дав обітниці зруйнувати Вавилон, і обіцяв вислати їх туди. | |
|
45
|
|
| А ти обіцяв побудувати храм, який спалили ідумеї, коли Юдея була спустошена халдеями. | |
|
46
|
|
| І про це саме тепер я прошу тебе, господарю царю, і благаю тебе, і в цьому велич твоя: прошу тебе виконати обіцяне, що ти вустами твоїми обіцяв Цареві Небесному виконати. | |
|
47
|
|
| Тоді цар Дарій встав і поцілував його, і написав йому лист до всіх правителів і начальників областей і воєначальників і сатрапів, щоб вони пропустили його і з ним усіх, що йдуть будувати Єрусалим. | |
|
48
|
|
| Також написав лист до всіх місцевих начальників у Келе-Сирії і Фінікії і тим, що знаходяться на Ливані, щоб привозили з Ливану в Єрусалим кедрові дерева і допомагали йому будувати місто. | |
|
49
|
|
| Писав про свободу і для всіх юдеїв, які вирушають із царства в Юдею, щоб ніхто з тих, хто має владу, обласний начальник і сатрап і правитель, не приходив до дверей їхніх, | |
|
50
|
|
| але щоб уся країна, якою вони володіють, вилучена була від данини, і щоб ідумеї залишили селища юдеїв, якими вони володіють; | |
|
51
|
|
| також щоб давали на побудову храму щорічно по двадцять талантів, доки не буде побудований; | |
|
52
|
|
| і для приношення на жертовник щоденних всепалень, зверх сімнадцяти приписаних, давали ще по десять талантів на рік; | |
|
53
|
|
| і щоб усім, хто вирушає з Вавилона, була воля будувати місто, як самим, так і нащадкам їхнім і всім священикам, які підуть. | |
|
54
|
|
| Писав також і про утримання і про священичий одяг, у якому служать. | |
|
55
|
|
| Написав давати утримання і левитам до того дня, коли завершиться храм і буде побудований Єрусалим; | |
|
56
|
|
| і всім, хто стереже місто, наказав давати платню і продовольство. | |
|
57
|
|
| Відпустив і всі сосуди, які виділив Кир із Вавилона; і все, що повелів зробити Кир, і він повелів виконати і послати у Єрусалим. | |
|
58
|
|
| І коли вийшов юнак, то підняв лице своє до неба навпроти Єрусалима, дякуючи Царю Небесному, і сказав: | |
|
59
|
|
| від Тебе перемога і від Тебе мудрість, і Твоя слава, а я Твій раб. | |
|
60
|
|
| Благословенний Ти, що дарував мені мудрість, і дякую Тобі, Господи, Боже батьків наших. | |
|
61
|
|
| І, взявши листи, вирушив і прийшов у Вавилон і оголосив усім братам своїм. | |
|
62
|
|
| І вони дякували Богу батьків своїх за те, що дарував їм волю і дозвіл | |
|
63
|
|
| іти і будувати Єрусалим і храм, на якому наречене ім’я Його. І раділи з музикою і веселістю сім днів. |
