1
|
Глава 1
|
Глава́ а҃
|
|
1
|
1
|
| Старець — обраній господині і дітям її, яких я дійсно люблю, і не тільки я, а й усі, що пізнали істину, | (Заⷱ҇ о҃е҃.) Ста́рецъ и҆збра́ннѣй госпожѣ̀ и҆ ча́дѡмъ є҆ѧ̀, и҆̀хже а҆́зъ люблю̀ вои́стиннꙋ, и҆ не а҆́зъ то́чїю, но и҆ всѝ разꙋмѣ́вшїи и҆́стинꙋ, |
|
2
|
2
|
| заради істини, що перебуває в нас і буде з нами повік. | за и҆́стинꙋ пребыва́ющꙋю въ на́съ, и҆ съ на́ми бꙋ́детъ во вѣ́ки: |
|
3
|
3
|
| Hехай буде з вами благодать, милість, мир від Бога Отця і від Господа Ісуса Христа, Сина Отчого, в істині й любові. | да бꙋ́детъ съ ва́ми блгⷣть, млⷭ҇ть, ми́ръ ѿ бг҃а ѻ҆ц҃а̀, и҆ ѿ гдⷭ҇а і҆и҃са хрⷭ҇та̀, сн҃а ѻ҆́ч҃а, во и҆́стинѣ и҆ любвѝ. |
|
4
|
4
|
| Я дуже зрадів, що знайшов між твоїми дітьми таких, що ходять в істині, як ми прийняли заповідь від Отця. | Возра́довахсѧ ѕѣлѡ̀, ꙗ҆́кѡ ѡ҆брѣто́хъ ѿ ча̑дъ твои́хъ ходѧ́щихъ во и҆́стинѣ, ꙗ҆́коже за́повѣдь прїѧ́хомъ ѿ ѻ҆ц҃а̀. |
|
5
|
5
|
| І нині благаю тебе, господине, не як нову заповідь пишу тобі, а як ту, що ми маємо від початку, щоб ми любили один одного. | И҆ нн҃ѣ молю́ тѧ, госпожѐ, не ꙗ҆́кѡ за́повѣдь пишꙋ̀ тебѣ̀ но́вꙋ, но ю҆́же и҆́мамы и҆спе́рва, да лю́бимъ дрꙋ́гъ дрꙋ́га. |
|
6
|
6
|
| Любов же полягає в тому, щоб ми жили за Його заповідями. Це та заповідь, яку ви чули від початку, та щоб жили згідно з нею. | И҆ сїѧ̀ є҆́сть любы̀, да хо́димъ по за́повѣдемъ є҆гѡ̀. Сїѧ̀ є҆́сть за́повѣдь, ꙗ҆́коже слы́шасте и҆спе́рва, да въ не́й хо́дите: |
|
7
|
7
|
| Бо багато з тих, хто вводить в оману, увійшло в світ; вони не сповідують Ісуса Христа, Який прийшов у плоті: така людина є спокусник і антихрист. | занѐ мно́зи лестцы̀ внидо́ша въ мі́ръ, не и҆сповѣ́дающе і҆и҃са хрⷭ҇та̀ прише́дша во пл҃ти, се́й є҆́сть льсте́цъ и҆ а҆нті́хрїстъ. |
|
8
|
8
|
| Пильнуйте себе, щоб нам не загубити того, над чим ми трудились, але щоб одержати повну нагороду. | Блюди́те себѐ, да не погꙋбитѐ ꙗ҆́же дѣ́ласте дѡ́браѧ, но да мздꙋ̀ соверше́ннꙋ воспрїи́мете. |
|
9
|
9
|
| Кожен, хто переступає вчення Христове і не перебуває в Hьому, не має Бога; хто перебуває в ученні Христовому, має і Отця і Сина. | Всѧ́къ престꙋпа́ѧй и҆ не пребыва́ѧй во оу҆ч҃нїи хрⷭ҇то́вѣ бг҃а не и҆́мать: пребыва́ѧй же во оу҆че́нїи хрⷭ҇то́вѣ, се́й и҆ ѻ҆ц҃а̀ и҆ сн҃а и҆́мать. |
|
10
|
10
|
| Хто приходить до вас і не приносить цього вчення, того не приймайте в дім і не вітайте його. | А҆́ще кто̀ прихо́дитъ къ ва́мъ, и҆ сегѡ̀ оу҆ч҃нїѧ не прино́ситъ, не прїе́млите є҆го̀ въ до́мъ, и҆ ра́доватисѧ є҆мꙋ̀ не глаго́лите: |
|
11
|
11
|
| Бо той, хто його вітає, бере участь у злих ділах його. | глаго́лѧй бо є҆мꙋ̀ ра́доватисѧ, соѡбща́етсѧ дѣлѡ́мъ є҆гѡ̀ ѕлы̑мъ. |
|
12
|
12
|
| Багато чого маю написати вам, але не хочу на папері чорнилами, а маю надію прийти до вас і говорити устами до уст, щоб радість ваша була повна. | Мнѡ́га и҆мѣ́хъ писа́ти ва́мъ, и҆ не восхотѣ́хъ хартїе́ю и҆ черни́ломъ, но надѣ́юсѧ прїитѝ къ ва́мъ и҆ оу҆сты̀ ко оу҆стѡ́мъ глаго́лати, да ра́дость ва́ша бꙋ́детъ и҆спо́лнена. |
|
13
|
13
|
| Вітають тебе діти сестри твоєї обраної. Амінь. | Цѣлꙋ́ютъ тѧ̀ ча̑да сестры̀ твоеѧ̀ и҆збра́нныѧ. А҆ми́нь. |
1
