|
Глава 6
|
Главa ѕ7
|
|
1
|
1
|
| І сказали сини пророків Єлисеєві: ось, місце, де ми живемо при тобі, тісне для нас; | И# рёша сhнове прорHчи ко є3ліссeю: сE, ќбw мёсто, и3дёже мы2 живeмъ проти1ву тебє2, тёсно нaмъ: |
|
2
|
2
|
| підемо до Йордану і візьмемо звідти кожен по одній колоді і зробимо собі там місце для житла. Він сказав: підіть. | да и4демъ нн7э до їoрдaна, и3 да в0змемъ tтyду кjйждо мyжъ по бервнY є3ди1ному и3 сотвори1мъ себЁ тY њбитaлища пребывaти тaмw. И# речE: и3ди1те. |
|
3
|
3
|
| І сказав один: зроби милість, піди і ти з рабами твоїми. І сказав він: піду. | И# речE є3ди1нъ кр0тцэ: грzди2 и3 сaмъ съ рабы6 твои1ми. И# речE: ѓзъ пойдY. |
|
4
|
4
|
| І пішов з ними, і прийшли до Йордану і стали рубати дерева. | И# и4де съ ни1ми: и3 пріид0ша ко їoрдaну, и3 сэк0ша древA: |
|
5
|
5
|
| І коли один валив колоду, сокира його впала у воду. І закричав він і сказав: ох, господарю мій! а вона була позичена! | и3 є3гдA є3ди1нъ tсэкaше бервно2, и3 сE, желёзо спадE съ топори1ща и3 впадE въ в0ду. И# возопи2: q, господи1не, и3 сіE заeмное. |
|
6
|
6
|
| І сказав чоловік Божий: де вона впала? Він показав йому місце. І відрубав він шматок дерева і кинув туди, і сплила сокира. | И# речE человёкъ б9ій: гдЁ падE; И# показA є3мY мёсто. И# tсэчE дрeво и3 ввeрже и3 тaмw: и3 всплывE желёзо. |
|
7
|
7
|
| І сказав він: візьми собі. Він простягнув руку свою і взяв її. | И# речE: возми2 себЁ. И# прострE рyку свою2 и3 взsтъ є5. |
|
8
|
8
|
| Цар Сирійський пішов війною на ізраїльтян, і радився зі слугами своїми, говорячи: у такому-то й у такому-то місці я розташую свій стан. | И# цaрь сЂрскій бЁ вою1z на ї}лz, и3 совэщA со џтрwки свои1ми, глаг0лz: на мёстэ нёкоемъ сокровeннэмъ њполчyсz. |
|
9
|
9
|
| І посилав чоловік Божий до царя Ізраїльського сказати: бережися проходити цим місцем, тому що там сиріяни залягли. | И# послA є3ліссeй ко царю2 ї}леву, глаг0лz: блюди1сz не преити2 на мёсто сіE, ћкw тY сЂрzне залzг0ша. |
|
10
|
10
|
| І посилав цар Ізраїльський на те місце, про яке говорив йому чоловік Божий і застерігав його; і зберіг себе там не раз і не два. | И# послA цaрь ї}левъ на мёсто, њ нeмже речE є3мY є3ліссeй, и3 соблюдeсz tтyду не є3ди1ною, нижE двaжды. |
|
11
|
11
|
| І збентежилося серце царя Сирійського з цього приводу, і покликав він рабів своїх і сказав їм: скажіть мені, хто з наших у зносинах з царем Ізраїльським? | И# смути1сz душA царS сЂрска њ словеси2 сeмъ: и3 призвA џтроки сво‰ и3 речE и3 ни6мъ: не возвэсти1те ли мнЁ, кто2 предаeтъ мS царю2 ї}леву; |
|
12
|
12
|
| І сказав один із слуг його: ніхто, господарю мій царю; а Єлисей пророк, який у Ізраїля, переказує цареві Ізраїльському і ті слова, що ти говориш у спальній кімнаті твоїй. | И# речE є3ди1нъ t џтрwкъ є3гw2: ни2, господи1не м0й царю2: ћкw прор0къ є3ліссeй, и4же во ї}ли, возвэщaетъ царю2 ї}леву вс‰ словесA, ±же ѓще глаг0леши въ сокр0вищи л0жницы твоеS. |
|
13
|
13
|
| І сказав він: підіть, дізнайтеся, де він; я пошлю і візьму його. І донесли йому і сказали: ось, він у Дофаїмі. | И# речE: и3ди1те, ви1дите, гдЁ сeй, и3 послaвъ возмY є3го2. И# возвэсти1ша є3мY, глаг0люще: сE, є4сть въ дwfаjмэ. |
|
14
|
14
|
| І послав туди коней і колісниці і багато війська. І прийшли вночі й оточили місто. | И# послA тaмw к0ни и3 колєсни1цы и3 си1лу тsжку: и3 пріид0ша н0щію и3 њкружи1ша грaдъ. |
|
15
|
15
|
| Вранці слуга чоловіка Божого встав і вийшов; і ось, військо навколо міста, і коні і колісниці. І сказав йому слуга його: горе нам! господарю мій, що нам робити? | И# ўрaни рaбъ є3лиссeевъ востaти, и3 и3зhде: и3 сE, си1ла њбступи2 грaдъ, и3 к0ни и3 колєсни1цы. И# речE џтрокъ є3гw2 къ немY: q, господи1не, что2 сотвори1мъ; |
|
16
|
16
|
| І сказав він: не бійся, тому що тих, які з нами, більше, ніж тих, які з ними. | И# речE є3ліссeй: не б0йсz, ћкw мн0жае и5же съ нaми, нeжели съ ни1ми. |
|
17
|
17
|
| І молився Єлисей, і говорив: Господи! відкрий йому очі, щоб він побачив. І відкрив Господь очі слузі, і він побачив, і ось, уся гора наповнена конями і колісницями вогненними навкруги Єлисея. | И# помоли1сz є3ліссeй и3 речE: гDи, tвeрзи нн7э џчи џтрока, да ќзритъ. И# tвeрзе гDь џчи є3гw2, и3 ви1дэ: и3 сE, горA и3сп0лнь к0ней, и3 колесни1ца џгненна w4крестъ є3ліссeа. |
|
18
|
18
|
| Коли пішли до нього сиріяни, Єлисей помолився Господу і сказав: уразь їх сліпотою. І Він уразив їх сліпотою за словом Єлисея. | И# снид0ша къ немY: и3 помоли1сz є3ліссeй ко гDу и3 речE: порази2 u5бо kзhкъ сeй невидёніемъ. И# порази2 и4хъ невидёніемъ по глаг0лу є3ліссeеву. |
|
19
|
19
|
| І сказав їм Єлисей: це не та дорога і не те місто; йдіть за мною, і я проведу вас до тієї людини, яку ви шукаєте. І привів їх у Самарію. | И# речE къ ни6мъ є3ліссeй: не сeй пyть и3 не сeй грaдъ: грzди1те по мнЁ, и3 tведY вы2 къ мyжу, є3г0же и4щете. И# tведE и4хъ въ самарjю. |
|
20
|
20
|
| Коли вони прийшли у Самарію, Єлисей сказав: Господи! відкрий очі їм, щоб вони бачили. І відкрив Господь очі їхні, і побачили, що вони всередині Самарії. | И# бhсть є3гдA внид0ша въ самарjю, и3 речE є3ліссeй: tвeрзи u5бо, гDи, џчи и4хъ, и3 да ви1дzтъ. И# tвeрзе гDь џчи и4хъ, и3 ви1дэша: и3 сE, бsху посредЁ самарjи. |
|
21
|
21
|
| І сказав цар Ізраїльський Єлисеєві, побачивши їх: чи не побити їх, батьку мій? | И# речE цaрь ї}левъ ко є3ліссeю, є3гдA ўви1дэ |: ѓще поражY | поражeніемъ, џтче; |
|
22
|
22
|
| І сказав він: не вбивай. Хіба мечем твоїм і луком твоїм ти полонив їх, щоб убивати їх? Запропонуй їм хліба і води; нехай їдять і п’ють, і підуть до господаря свого. | И# речE є3ліссeи: да не порази1ши: є3дa ли плэни1лъ є3си2 и5хъ мечeмъ твои1мъ и3 лyкомъ твои1мъ, да и3збіeши; и3 предложи2 и5мъ хлёбы и3 в0ду, да kдsтъ и3 да пію1тъ и3 да tи1дутъ ко господи1ну своемY. |
|
23
|
23
|
| І приготував їм великий обід, і вони їли і пили. І відпустив їх, і пішли до господаря свого. І не ходили більше ті полчища сирійські в землю Ізраїлеву. | И# предложи2 и5мъ предложeніе вeліе, и3 kд0ша и3 пи1ша, и3 tпусти2 |, и3 и3д0ша ко господи1ну своемY: и3 не приложи1ша ктомY в0ини приходи1ти и3з8 сmрjи въ зeмлю ї}леву. |
|
24
|
24
|
| Після того зібрав Венадад, цар Сирійський, усе військо своє і виступив, і обложив Самарію. | И# бhсть по си1хъ, и3 собрA сhнъ ґдeровъ цaрь сmрjйскій всE њполчeніе своE, и3 взhде и3 њбсёде самарjю. |
|
25
|
25
|
| І був великий голод у Самарії, коли вони облягли її, так що осляча голова продавалася за вісімдесят сиклів срібла, і четверта частина каба голубиного посліду — по п’ять сиклів срібла. | И# бhсть глaдъ вели1къ въ самарjи: и3 сE, њбсэд0ша ю5, д0ндеже бhсть главA nсл0ва за пzтьдесsтъ с‡кль сребрA, и3 четвeртаz чaсть мёры гн0z голуби1нагw за пsть с‡кль сребрA. |
|
26
|
26
|
| Один раз цар Ізраїльський проходив по стіні, і жінка з криком говорила йому: допоможи, господарю мій царю. | И# бhсть цaрь ї}левъ њбходsй по стэнaмъ: и3 женA (нёкаz) возопи2 къ немY, глаг0лющи: спаси1 мz, господи1не м0й царю2. |
|
27
|
27
|
| І сказав він: якщо не допоможе тобі Господь, з чого я допоможу тобі? чи з току, а чи з точила? | И# речE є4й: ѓще тебE не сп7сaетъ гDь, кaкw ѓзъ спасy тz; є3дA t гумнA и3ли2 t точи1ла; |
|
28
|
28
|
| І сказав їй цар: що тобі? І сказала вона: ця жінка говорила мені: «віддай свого сина, ми з’їмо його сьогодні, а сина мого з’їмо завтра». | И# речE є4й цaрь: чт0 ти є4сть; И# речE: сіS женA ко мнЁ речE: дaждь сhна твоего2, да съzди1мъ є3го2 днeсь, ґ ќтро моего2 сhна съzди1мъ: |
|
29
|
29
|
| І зварили ми мого сина, і з’їли його. І я сказала їй на другий день: «віддай же твого сина, і з’їмо його». Але вона сховала свого сина. | и3 и3спек0хомъ сhна моего2 и3 снэд0хомъ є3го2: и3 рёхъ къ нeй въ дeнь вторhй: дaждь сhна твоего2, и3 съzди1мъ є3го2: и3 скры2 сhна своего2. |
|
30
|
30
|
| Цар, вислухавши слова жінки, роздер одяг свій: і проходив він по стіні, і народ бачив, що веретище на самому тілі його. | И# бhсть є3гдA ўслhша цaрь ї}левъ словесA жены2, раздрA ри6зы сво‰ и3 сaмъ хождaше по стэнЁ, и3 ви1дэша лю1діе врeтище на пл0ти є3гw2 внyтрь. |
|
31
|
31
|
| І сказав: нехай те і те зробить мені Бог, і ще більше зробить, якщо залишиться голова Єлисея, сина Сафатового, на ньому сьогодні. | И# речE цaрь: сі‰ да сотвори1тъ ми2 бGъ и3 сі‰ да приложи1тъ ми2, ѓще бyдетъ главA є3ліссeева на нeмъ днeсь. |
|
32
|
32
|
| Єлисей же сидів у своєму домі, і старці сиділи в нього. І послав [цар] людину від себе. Раніше, ніж прийшов посланий до нього, він сказав старцям: чи бачите, що цей син убивці послав зняти з мене голову? Дивіться, коли прийде посланий, зачиніть двері і притисніть його дверима. А ось і тупіт ніг господаря його за ним! | Е#ліссeй же сэдsше въ домY своeмъ, и3 стaрцы сэдsху съ ни1мъ. И# послA цaрь мyжа пред8 лицeмъ свои1мъ. И# прeжде дaже пріити2 п0сланному къ немY, и3 т0й речE ко стaрцємъ: не вёсте ли, ћкw послA сhнъ ўбjйцы сeй, да tсэчeтъ главY мою2; ви1дите, є3гдA пріи1детъ вёстникъ, заключи1те двє1ри и3 сти1сните є3го2 во двeрехъ: не т0потъ ли н0гъ господи1на є3гw2 в8слёдъ є3гw2; |
|
33
|
33
|
| Ще говорив він з ними, і ось посланий приходить до нього, і говорить: ось яка біда від Господа! чого мені надалі чекати від Господа? | И# є3щE є3мY глаг0лющу съ ни1ми, и3 сE, вёстникъ сни1де къ немY и3 речE: сE, сіE ѕло2 t гDа: что2 потерплю2 гDеви ксемY; |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
