Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Друге послання до Тимофія святого апостола Павла

Порівняти:

⇄

← Перше послання до Тимофія святого апостола Павла

Послання до Тита святого апостола Павла →

Друге послання до Тимофія святого апостола Павла	Къ Тїмоѳе́ю 2-е

Глава 1	Глава́ а҃

1	1
Павло, з волі Божої апостол Ісуса Христа, за обітницею життя в Христі Ісусі,	(Заⷱ҇ ©ч҃.) Па́ѵелъ, а҆пⷭ҇лъ і҆и҃съ хрⷭ҇то́въ во́лею бж҃їею, по ѡ҆бѣтова́нїю жи́зни, ꙗ҆́же ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ,
2	2
Тимофію, улюбленому синові: благодать, милість, мир від Бога Отця і Христа Ісуса, Господа нашого.	тїмоѳе́ю возлю́бленномꙋ ча́дꙋ: блгⷣть, млⷭ҇ть, ми́ръ ѿ бг҃а ѻ҆ц҃а̀ и҆ хрⷭ҇та̀ і҆и҃са гдⷭ҇а на́шегѡ.
3	3
Дякую Богові, Якому служу від прабатьків із чистою совістю, що безперестанно згадую про тебе в молитвах моїх вдень і вночі,	(Заⷱ҇.) Благодарю̀ бг҃а, є҆мꙋ́же слꙋжꙋ̀ ѿ прароди́телей чи́стою со́вѣстїю, ꙗ҆́кѡ непреста́ннꙋю и҆́мамъ ѡ҆ тебѣ̀ па́мѧть въ моли́твахъ мои́хъ де́нь и҆ но́щь,
4	4
і бажаю бачити тебе, згадуючи про сльози твої, щоб мені сповнитися радістю,	жела́ѧ ви́дѣти тѧ̀, помина́ѧ сле́зы твоѧ̑, да ра́дости и҆спо́лнюсѧ,
5	5
пам’ятаючи нелицемірну віру твою, яка раніше була в бабусі твоєї Лоїди і в матері твоєї Євникії‚ впевнений, що вона і в тобі.	воспомина́нїе прїе́млѧ ѡ҆ сꙋ́щей въ тебѣ̀ нелицемѣ́рнѣй вѣ́рѣ, ꙗ҆́же всели́сѧ пре́жде въ ба́бꙋ твою̀ лѡі́дꙋ и҆ въ ма́терь твою̀ є҆ѵнїкі́ю: и҆звѣ́стенъ же є҆́смь, ꙗ҆́кѡ и҆ въ тебѐ.
6	6
Із цієї причини нагадую тобі зігрівати дар Божий, який у тобі через покладання рук моїх.	Є҆ѧ́же ра́ди вины̀ воспомина́ю тебѣ̀ возгрѣва́ти да́ръ бж҃їй живꙋ́щїй въ тебѣ̀ возложе́нїемъ рꙋкꙋ̀ моє́ю:
7	7
Бо дав нам Бог духа не страху, а сили, і любови, і цнотливости.	не бо̀ дадѐ на́мъ бг҃ъ дꙋ́ха стра́ха, но си́лы и҆ любвѐ и҆ цѣломⷣрїѧ.
8	8
Отже, не соромся свідчення Господа нашого Ісуса Христа, ні мене, в’язня Його; але страждай з благовістям Христовим силою Бога,	(Заⷱ҇ ©ч҃а҃.) Не постыди́сѧ оу҆̀бо стрⷭ҇тїю [свидѣ́телствомъ] гдⷭ҇а на́шегѡ і҆и҃са хрⷭ҇та̀, ни мно́ю ю҆́зникомъ є҆гѡ̀: но спостраждѝ бл҃говѣствова́нїю (хрⷭ҇то́вꙋ) по си́лѣ бг҃а,
9	9
Який спас нас і покликав покликом святим, не за ділами нашими, а з волі Своєї і благодаті, яка дана нам у Христі Ісусі раніш вічних часів,	спⷭ҇шагѡ на́съ и҆ призва́вшагѡ зва́нїемъ ст҃ы́мъ, не по дѣлѡ́мъ на́шымъ, но по своемꙋ̀ бл҃говоле́нїю [предложе́нїю] и҆ блгⷣти да́ннѣй на́мъ ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ пре́жде лѣ́тъ вѣ́чныхъ,
10	10
а нині відкрилася явленням Спасителя нашого Ісуса Христа, Який зруйнував смерть і явив життя і нетління через благовістя,	ꙗ҆́вльшейсѧ же нн҃ѣ просвѣще́нїемъ сп҃си́телѧ на́шегѡ і҆и҃са хрⷭ҇та̀, разрꙋши́вшагѡ оу҆́бѡ сме́рть и҆ возсїѧ́вшагѡ жи́знь и҆ нетлѣ́нїе бл҃говѣствова́нїемъ,
11	11
для якого я поставлений проповідником, і апостолом, і вчителем язичників.	въ не́же поста́вленъ бы́хъ а҆́зъ проповѣ́дникъ и҆ а҆пⷭ҇лъ и҆ оу҆чи́тель ꙗ҆зы́кѡвъ.
12	12
З цієї причини я і страждаю так; але не соромлюсь. Бо я знаю, в Кого увірував, і впевнений, що Він має силу зберегти передання моє на той день.	Є҆ѧ́же ра́ди вины̀ и҆ сїѧ̑ страждꙋ̀: но не стыждꙋ́сѧ. Вѣ́мъ бо, є҆мꙋ́же вѣ́ровахъ, и҆ и҆звѣсти́хсѧ, ꙗ҆́кѡ си́ленъ є҆́сть преда́нїе моѐ сохрани́ти въ де́нь ѡ҆́нъ.
13	13
Тримайся взірця здорового вчення, яке ти чув від мене, з вірою і любов’ю, в Христі Ісусі.	Ѡ҆́бразъ и҆мѣ́й здра́выхъ слове́съ, и҆́хже ѿ менє̀ слы́шалъ є҆сѝ, въ вѣ́рѣ и҆ любвѝ, ꙗ҆́же ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ.
14	14
Бережи добрий заповіт Духом Святим, що живе в нас.	До́брое завѣща́нїе соблюдѝ дх҃омъ ст҃ы́мъ живꙋ́щимъ въ на́съ.
15	15
Ти знаєш, що всі асійські залишили мене; між ними Фігелл та Єрмоген.	Вѣ́си ли сїѐ, ꙗ҆́кѡ ѿврати́шасѧ ѿ менє̀ всѝ, и҆̀же ѿ а҆сі́и, ѿ ни́хже є҆́сть фѷге́ллъ и҆ є҆рмоге́нъ.
16	16
Hехай дасть Господь милість дому Онисифора за те, що він багаторазово покоїв мене і не соромився кайданів моїх,	Да да́стъ (же) млⷭ҇ть гдⷭ҇ь ѻ҆нисі́форовꙋ до́мꙋ, ꙗ҆́кѡ мно́гажды мѧ̀ оу҆поко́и и҆ вери́гъ мои́хъ не постыдѣ́сѧ,
17	17
а, бувши в Римі, з великим старанням шукав мене і знайшов.	но прише́дъ въ ри́мъ, то́щнѣе взыска́ мѧ и҆ ѡ҆брѣ́те:
18	18
Hехай дасть йому Господь знайти милість у Господа в той день; а скільки він служив мені в Ефесі, ти краще знаєш.	да да́стъ є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь ѡ҆брѣстѝ млⷭ҇ть ѿ гдⷭ҇а въ де́нь ѡ҆́нъ: и҆ є҆ли́кѡ во є҆фе́сѣ послꙋжи́ ми, до́брѣе ты̀ вѣ́си.
Глава 2	Глава́ в҃

1	1
Отже, зміцнюйся, сину мій, у благодаті Христом Ісусом,	(Заⷱ҇ ©ч҃в҃.) Ты̀ оу҆̀бо, ча́до моѐ, возмога́й во блгⷣти, ꙗ҆́же ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ,
2	2
і що чув від мене при багатьох свідках, те передай вірним людям, які були б спроможні й інших навчити.	и҆ ꙗ҆̀же слы́шалъ є҆сѝ ѿ менє̀ мно́гими свидѣ́тєли, сїѧ̑ преда́ждь вѣ̑рнымъ человѣ́кѡмъ, и҆̀же дово́лни бꙋ́дꙋтъ и҆ и҆ны́хъ наꙋчи́ти.
3	3
Отже, терпи страждання‚ як добрий воїн Ісуса Христа.	Ты̀ оу҆̀бо ѕлопостраждѝ ꙗ҆́кѡ до́бръ во́инъ і҆и҃съ хрⷭ҇то́въ.
4	4
Hіякий воїн не зв’язує себе з ділами житейськими, щоб догодити воєводі.	Никто́же (бо) во́инъ быва́ѧ ѡ҆бѧзꙋ́етсѧ кꙋ́плѧми жите́йскими, да воево́дѣ оу҆го́денъ бꙋ́детъ.
5	5
А якщо хто і змагається, не одержить вінка, коли незаконно буде змагатися.	А҆́ще же и҆ постра́ждетъ [подвиза́етсѧ] кто̀, не вѣнча́етсѧ, а҆́ще не зако́ннѡ мꙋ́ченъ бꙋ́детъ [бꙋ́детъ подвиза́тисѧ].
6	6
Трудящому хліборобові першому належить покуштувати плодів.	Трꙋжда́ющемꙋсѧ дѣ́лателю пре́жде подоба́етъ ѿ плода̀ вкꙋси́ти.
7	7
Розумій, що я кажу. Hехай дасть тобі Господь розуміння в усьому.	Разꙋмѣ́й, ꙗ҆̀же глаго́лю: да да́стъ оу҆̀бо тебѣ̀ гдⷭ҇ь ра́зꙋмъ ѡ҆ все́мъ.
8	8
Пам’ятай Господа Ісуса Христа від сімені Давидового, що воскрес із мертвих за благовістям моїм,	Помина́й (гдⷭ҇а) і҆и҃са хрⷭ҇та̀ воста́вшаго ѿ ме́ртвыхъ, ѿ сѣ́мене дв҃дова, по бл҃говѣствова́нїю моемꙋ̀,
9	9
за яке я страждаю навіть до кайданів, як злодій; але для слова Божого немає кайданів.	въ не́мже ѕлостраждꙋ̀ да́же до оу҆́зъ, ꙗ҆́кѡ ѕлодѣ́й: но сло́во бж҃їе не вѧ́жетсѧ.
10	10
Тому я все терплю заради обраних, щоб і вони одержали спасіння в Христі Ісусі з вічною славою.	Сегѡ̀ ра́ди всѧ̑ терплю̀ и҆збра́нныхъ ра́ди, да и҆ ті́и спⷭ҇нїе оу҆лꙋча́тъ є҆́же ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ, со сла́вою вѣ́чною.
11	11
Вірне слово: коли ми з Hим померли, то з Hим і оживемо;	(Заⷱ҇ ©ч҃г҃.) Вѣ́рно сло́во: а҆́ще бо съ ни́мъ оу҆мро́хомъ, то̀ съ ни́мъ и҆ ѡ҆живе́мъ:
12	12
коли терпимо, то з Hим і царювати будемо; коли відречемося, і Він відречеться від нас;	а҆́ще терпи́мъ, съ ни́мъ и҆ воцр҃и́мсѧ: а҆́ще ѿве́ржемсѧ, и҆ то́й ѿве́ржетсѧ на́съ:
13	13
коли ми невірні, Він перебуває вірним, бо Себе зректися не може.	а҆́ще не вѣ́рꙋемъ, ѻ҆́нъ вѣ́ренъ пребыва́етъ: ѿрещи́сѧ бо себє̀ не мо́жетъ.
14	14
Це нагадуй, заклинаючи перед Господом не сперечатися, що нітрохи не служить на користь, а на розлад тих, що слухають.	Сїѧ̑ воспомина́й, засвидѣ́телствꙋѧ пред̾ гдⷭ҇емъ, не словопрѣ́тисѧ, ни на кꙋ́юже потре́бꙋ, на разоре́нїе слы́шащихъ.
15	15
Старайся представити себе Богові достойним, працівником бездоганним, який вірно подає слово істини.	Потщи́сѧ себѐ и҆скꙋ́сна поста́вити пред̾ бг҃омъ, дѣ́лателѧ непосты́дна, пра́вѡ пра́вѧща сло́во и҆́стины.
16	16
А від непотрібного марнослів’я віддаляйся; бо вони ще більший успіх матимуть у нечесті,	Скве́рныхъ же тщегла́сїй ѿмета́йсѧ: наипа́че бо преспѣ́ютъ въ нече́стїе,
17	17
і слово їхнє, як рак, буде розповсюджуватись. Такі є Гіменей і Филип,	и҆ сло́во и҆́хъ ꙗ҆́кѡ га́ггрена жи́ръ ѡ҆брѧ́щетъ: ѿ ни́хже є҆́сть ѵ҆мене́й и҆ фїли́тъ,
18	18
які відступили від істини, кажучи, що воскресіння вже було, і руйнують у деяких віру.	и҆̀же ѡ҆ и҆́стинѣ погрѣши́ста, глагѡ́люща, ꙗ҆́кѡ воскрⷭ҇нїе оу҆жѐ бы́сть: и҆ возмꙋща́ютъ нѣ́которыхъ вѣ́рꙋ.
19	19
Та тверда основа Божа стоїть, маючи печать цю: «Пізнав Господь Своїх»; і «Hехай відступить від неправди кожен, хто сповідує ім’я Господа».	Тве́рдое оу҆̀бо ѡ҆снова́нїе бж҃їе стои́тъ, и҆мꙋ́щее печа́ть сїю̀: позна̀ гдⷭ҇ь сꙋ́щыѧ своѧ̑, и҆: да ѿстꙋ́питъ ѿ непра́вды всѧ́къ и҆менꙋ́ѧй и҆́мѧ гдⷭ҇не.
20	20
А у великому домі є сосуди не тільки золоті та срібні, а й дерев’яні та глиняні; і одні у почесному, а інші у низькому вживанні.	(Заⷱ҇ ©ч҃д҃.) Въ вели́цѣмъ же домꙋ̀ не то́чїю сосꙋ́ди зла́ти и҆ сре́брѧни сꙋ́ть, но и҆ древѧ́ни и҆ гли́нѧни: и҆ ѻ҆́ви оу҆́бѡ въ че́сть, ѻ҆́ви же не въ че́сть.
21	21
Отже, хто буде чистий від цього, той буде сосудом на честь, освяченим і благопотрібним Владиці, придатним на всяке добре діло.	А҆́ще оу҆̀бо кто̀ ѡ҆чи́ститъ себѐ ѿ си́хъ, бꙋ́детъ сосꙋ́дъ въ че́сть, ѡ҆сщ҃е́нъ и҆ бл҃гопотре́бенъ влⷣцѣ, на всѧ́кое дѣ́ло бл҃го́е оу҆гото́ванъ.
22	22
Юнацьких похотей уникай, а тримайся правди, віри, любови, миру з усіма, хто кличе Господа від чистого серця.	По́хотей ю҆́ныхъ бѣ́гай, держи́сѧ же пра́вды, вѣ́ры, любвѐ, ми́ра со всѣ́ми призыва́ющими гдⷭ҇а ѿ чи́стагѡ се́рдца.
23	23
Від нерозумних та безглуздих змагань ухиляйся, знаючи, що вони породжують сварки;	Бꙋ́ихъ же и҆ ненака́занныхъ стѧза́нїй ѿрица́йсѧ, вѣ́дый, ꙗ҆́кѡ ражда́ютъ сва̑ры:
24	24
раб же Господній не повинен сваритися, а бути до всіх привітним, повчальним, незлобливим,	рабꙋ́ же гдⷭ҇ню не подоба́етъ свари́тисѧ, но ти́хꙋ бы́ти ко всѣ̑мъ, оу҆чи́телнꙋ, неѕло́бивꙋ,
25	25
з лагідністю наставляти противників, чи не дасть їм Бог покаяння до пізнання істини,	съ кро́тостїю наказꙋ́ющꙋ проти̑вныѧ, є҆да̀ ка́кѡ да́стъ и҆̀мъ бг҃ъ покаѧ́нїе въ ра́зꙋмъ и҆́стины,
26	26
щоб вони звільнилися від тенет диявола, який упіймав їх живими у свою волю.	и҆ возни́кнꙋтъ ѿ дїа́волскїѧ сѣ́ти, жи́ви оу҆ловле́ни ѿ негѡ̀ въ свою̀ є҆гѡ̀ во́лю.
Глава 3	Глава́ г҃

1	1
Знай же, що в останні дні настануть тяжкі часи.	(Заⷱ҇ ©ч҃е҃.) Сїе́ же вѣ́ждь, ꙗ҆́кѡ въ послѣ̑днїѧ дни̑ наста́нꙋтъ времена̀ лю̑та.
2	2
Бо люди будуть самолюбні, сріблолюбні, зарозумілі‚ горді, лихослівні, батькам непокірні, невдячні, неправедні, недружелюбні,	Бꙋ́дꙋтъ бо человѣ́цы самолю́бцы, сребролю́бцы, велича́ви, го́рди, хꙋ̑лницы, роди́телємъ проти́вѧщїисѧ, неблагода́рни, непра́ведни, нелюбо́вни,
3	3
непримиренні, нестримані, жорстокі, ненависники добра, наклепники,	непримири́телни, (проде́рзиви, возносли́ви, прелага́тає,) клеветницы̀, невоздє́ржницы, некро́тцы, неблаголю́бцы,
4	4
зрадники, зухвалі, пихаті, більше розкошолюбні, ніж боголюбні,	преда́телє, на́гли, напыще́ни, сластолю́бцы па́че не́жели бг҃олю́бцы,
5	5
що мають вигляд побожности, а сили її зреклися. Від таких віддаляйся.	и҆мꙋ́щїи ѡ҆́бразъ бл҃гочⷭ҇тїѧ, си́лы же є҆гѡ̀ ѿве́ргшїисѧ. И҆ си́хъ ѿвраща́йсѧ.
6	6
До таких належать ті, що вкрадаються в доми і зводять жінок, які утопають у гріхах і ведені різними похотями,	Ѿ си́хъ бо сꙋ́ть понырѧ́ющїи въ до́мы и҆ плѣнѧ́ющїи жени̑шца ѡ҆тѧгощє́нныѧ грѣха́ми, води̑мыѧ по́хотьми разли́чными,
7	7
що завжди вчаться і ніколи не можуть дійти до пізнання істини.	всегда̀ оу҆ча́щѧсѧ и҆ николи́же въ ра́зꙋмъ и҆́стины прїитѝ могꙋ́щыѧ.
8	8
Як Янній та Ямврій противилися Мойсеєві, так і ці противляться істині, люди‚ розбещені розумом, неуки у вірі.	Ꙗ҆́коже і҆анні́й и҆ і҆амврі́й проти́вистасѧ мѡѷсе́ю, та́кожде и҆ сі́и противлѧ́ютсѧ и҆́стинѣ, человѣ́цы растлѣ́нни оу҆мо́мъ (и҆) неискꙋ́сни ѡ҆ вѣ́рѣ.
9	9
Та вони небагато встигнуть, бо їхнє безумство відкриється перед усіма, як і з тими трапилося.	Но не преꙋспѣ́ютъ бо́лѣе: безꙋ́мїе бо и҆́хъ ꙗ҆вле́но бꙋ́детъ всѣ̑мъ, ꙗ҆́коже и҆ ѻ҆́нѣхъ бы́сть.
10	10
А ти наслідував мене у вченні, житті, прихильності, вірі, великодушності, любові, терпінні,	(Заⷱ҇ ©ч҃ѕ҃.) Ты́ же послѣ́довалъ є҆сѝ моемꙋ̀ оу҆че́нїю, житїю̀, привѣ́тꙋ, вѣ́рѣ, долготерпѣ́нїю, любвѝ, терпѣ́нїю,
11	11
у гоніннях, стражданнях, що спіткали мене в Антиохії, Іконії, Лістрах; які гоніння я переніс, і від усіх визволив мене Господь.	и҆згна́нїємъ, страда́нїємъ, ꙗ҆кова̑ мѝ бы́ша во а҆нтїохі́и, (и҆) во і҆коні́и, (и҆) въ лѵ́стрѣхъ: ꙗ҆кова̑ и҆згна̑нїѧ прїѧ́хъ, и҆ ѿ всѣ́хъ мѧ̀ и҆зба́вилъ є҆́сть гдⷭ҇ь.
12	12
Та й усі, хто бажає жити побожно в Христі Ісусі, будуть гнані.	И҆ вси́ же хотѧ́щїи бл҃гочⷭ҇тнѡ жи́ти ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ, гони́ми бꙋ́дꙋтъ:
13	13
Лихі ж люди і обманщики матимуть успіх у злому, зводячи інших і себе зводячи.	лꙋка́вїи же человѣ́цы и҆ чародѣ́є преꙋспѣ́ютъ на го́ршее, прельща́юще и҆ прельща́еми.
14	14
А ти перебувай у тому, чого тебе навчили і що тобі довірили, знаючи, ким ти навчений.	Ты́ же пребыва́й въ ни́хже наꙋче́нъ є҆сѝ и҆ ꙗ҆̀же ввѣ́рєна сꙋ́ть тебѣ̀, вѣ́дый, ѿ когѡ̀ наꙋчи́лсѧ є҆сѝ:
15	15
До того ж ти з дитинства знаєш Святе Писання, яке може умудрити тебе на спасіння вірою в Христа Ісуса.	и҆ ꙗ҆́кѡ и҆змла́да сщ҃є́ннаѧ писа̑нїѧ оу҆мѣ́еши, могꙋ̑щаѧ тѧ̀ оу҆мꙋдри́ти во спⷭ҇нїе вѣ́рою, ꙗ҆́же ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ.
16	16
Усе Писання богодухновенне і корисне для навчання, для викривання, для виправляння, для наставляння в праведностi;	(Заⷱ҇ ©ч҃з҃.) Всѧ́ко писа́нїе бг҃одꙋхнове́нно и҆ поле́зно (є҆́сть) ко оу҆че́нїю, ко ѡ҆бличе́нїю, ко и҆справле́нїю, къ наказа́нїю є҆́же въ пра́вдѣ,
17	17
нехай буде досконала Божа людина, до всякого доброго діла готова.	да соверше́нъ бꙋ́детъ бж҃їй человѣ́къ, на всѧ́кое дѣ́ло бл҃го́е оу҆гото́ванъ.
Глава 4	Глава́ д҃

1	1
Отже, засвідчую тобі перед Богом і Господом нашим Ісусом Христом, Який буде судити живих і мертвих у явленні Його і в Царстві Його:	Засвидѣ́телствꙋю оу҆̀бо а҆́зъ пред̾ бг҃омъ и҆ гдⷭ҇емъ на́шимъ і҆и҃съ хрⷭ҇то́мъ, хотѧ́щимъ сꙋди́ти живы̑мъ и҆ мє́ртвымъ въ ꙗ҆вле́нїи є҆гѡ̀ и҆ црⷭ҇твїи є҆гѡ̀:
2	2
проповідуй слово, наполягай вчасно і невчасно, викривай, забороняй, благай з усяким довготерпінням і повчанням,	проповѣ́дꙋй сло́во, насто́й благовре́меннѣ и҆ безвре́меннѣ, ѡ҆бличѝ, запретѝ, оу҆молѝ со всѧ́кимъ долготерпѣ́нїемъ и҆ оу҆че́нїемъ.
3	3
бо буде час, коли здорового вчення приймати не будуть, але за своїми примхами будуть обирати собі вчителів, які б тішили слух;	Бꙋ́детъ бо вре́мѧ, є҆гда̀ здра́вагѡ оу҆че́нїѧ не послꙋ́шаютъ, но по свои́хъ по́хотехъ и҆зберꙋ́тъ себѣ̀ оу҆чи̑тели, че́шеми слꙋ́хомъ:
4	4
і від істини відвернуть слух і навернуться до байок.	и҆ ѿ и҆́стины слꙋ́хъ ѿвратѧ́тъ, и҆ къ ба́снемъ оу҆клонѧ́тсѧ.
5	5
Але ти будь пильним в усьому, перенось скорботи, роби діло благовісника, виконуй служіння твоє.	(Заⷱ҇ ©ч҃и҃.) Ты́ же трезви́сѧ ѡ҆ все́мъ, ѕлопостраждѝ, дѣ́ло сотворѝ бл҃говѣ́стника, слꙋже́нїе твоѐ и҆звѣ́стно сотворѝ.
6	6
Бо я вже стаю жертвою, і час мого відходу настав.	А҆́зъ бо оу҆жѐ жре́нъ быва́ю, и҆ вре́мѧ моегѡ̀ ѿше́ствїѧ наста̀:
7	7
Подвигом добрим я змагався, свій біг закінчив, віру зберіг;	по́двигомъ до́брымъ подвиза́хсѧ, тече́нїе сконча́хъ, вѣ́рꙋ соблюдо́хъ:
8	8
а тепер готується мені вінець правди, який дасть мені Господь, праведний Суддя, в той день; і не тільки мені, але і всім, що полюбили явлення Його.	про́чее оу҆̀бо соблюда́етсѧ мнѣ̀ вѣне́цъ пра́вды, є҆го́же возда́стъ мѝ гдⷭ҇ь въ де́нь ѡ҆́нъ, првⷣный сꙋдїѧ̀: не то́кмѡ же мнѣ̀, но и҆ всѣ̑мъ возлю́бльшымъ ꙗ҆вле́нїе є҆гѡ̀.
9	9
Постарайся прийти до мене скоро.	(Заⷱ҇ ©ч҃ѳ҃.) Потщи́сѧ ско́рѡ прїитѝ ко мнѣ̀.
10	10
Бо Димас залишив мене, полюбивши нинішній вік, і пішов до Солуня, Крискент до Галатії, Тит до Далматії; один Лука зі мною.	Дима́съ бо менѐ ѡ҆ста́ви, возлюби́въ нн҃ѣшнїй вѣ́къ, и҆ и҆́де въ солꙋ́нь: кри́скентъ въ галаті́ю, ті́тъ въ далма́тїю: лꙋка̀ є҆ди́нъ є҆́сть со мно́ю.
11	11
Марка візьми і приведи з собою, бо він мені потрібний для служіння.	Ма́рка пое́мь приведѝ съ собо́ю, є҆́сть бо мѝ благопотре́бенъ въ слꙋ́жбꙋ.
12	12
Тихика я послав до Ефеса.	Тѷхі́ка же посла́хъ во є҆фе́съ.
13	13
Коли підеш, принеси фелон, який я залишив у Троаді в Карпа, і книги, особливо шкіряні.	Фело́нъ, є҆го́же ѡ҆ста́вихъ въ трѡа́дѣ оу҆ ка́рпа, грѧды́й принесѝ, и҆ кни̑ги, па́че же кѡ́жаныѧ.
14	14
Олександр коваль багато зробив мені зла. Hехай віддасть йому Господь за діла його!	А҆леѯа́ндръ кова́чь мнѡ́га мѝ ѕла̑ сотворѝ: да возда́стъ є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь по дѣлѡ́мъ є҆гѡ̀:
15	15
Стережись його і ти, бо він дуже противився нашим словам.	ѿ негѡ́же и҆ ты̀ себѐ блюдѝ, ѕѣлѡ́ бо проти́витсѧ словесє́мъ на́шымъ.
16	16
При першій моїй відповіді нікого не було зі мною, але всі мене залишили. Hехай не зарахується їм!	Въ пе́рвый мо́й ѿвѣ́тъ никто́же бы́сть со мно́ю, но всѝ мѧ̀ ѡ҆ста́виша: да не вмѣни́тсѧ и҆̀мъ.
17	17
Господь же став переді мною і зміцнив мене, щоб через мене ствердилося благовістя і почули всі язичники; і я визволився б з левової пащі.	Гдⷭ҇ь же мнѣ̀ предста̀ и҆ оу҆крѣпи́ мѧ, да мно́ю проповѣ́данїе и҆звѣ́стно бꙋ́детъ, и҆ оу҆слы́шатъ всѝ ꙗ҆зы́цы: и҆ и҆зба́вленъ бы́хъ ѿ оу҆́стъ львѡ́въ.
18	18
І визволить мене Господь від усякого зла і збереже для Свого Hебесного Царства, Йому слава на віки віків. Амінь.	И҆ и҆зба́витъ мѧ̀ гдⷭ҇ь ѿ всѧ́кагѡ дѣ́ла лꙋка́ва и҆ сп҃се́тъ во црⷭ҇твїе своѐ нбⷭ҇ное: є҆мꙋ́же сла́ва во вѣ́ки вѣкѡ́въ. А҆ми́нь.
19	19
Вітай Прискіллу і Акилу та дім Онисифора.	Цѣлꙋ́й прїскі́ллꙋ и҆ а҆кѵ́лꙋ и҆ ѻ҆нисі́форовъ до́мъ.
20	20
Ераст зостався в Коринфi; Трофима ж я залишив хворого в Мілеті.	Є҆ра́стъ ѡ҆ста̀ въ корі́нѳѣ: трофі́ма же ѡ҆ста́вихъ въ мїли́тѣ болѧ́ща.
21	21
Старайся прийти до зими. Вітають тебе Еввул‚ і Пуд, і Лин, і Клавдія‚ і всі браття.	Потщи́сѧ пре́жде зимы̀ прїитѝ. Цѣлꙋ́етъ тѧ̀ є҆ѵвꙋ́лъ и҆ пꙋ́дъ, и҆ лі́нъ и҆ клаѵді́а и҆ бра́тїѧ всѧ̑.
22	22
Господь Ісус Христос із духом твоїм. Благодать з вами. Амінь.	Гдⷭ҇ь і҆и҃съ хрⷭ҇то́съ со дꙋ́хомъ твои́мъ. Блгⷣть съ ва́ми. А҆ми́нь.

← Перше послання до Тимофія святого апостола Павла

Послання до Тита святого апостола Павла →

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Категорії

Контакти

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт