|
Книга пророка Даниїла
|
Данїи́ла
|
|
Глава 1
|
Глава́ а҃
|
|
1
|
1
|
| У третій рік царювання Іоакима, царя Юдейського, прийшов Навуходоносор, цар Вавилонський, до Єрусалима й обложив його. | Въ лѣ́то тре́тїе ца́рства і҆ѡакі́ма царѧ̀ і҆ꙋ́дина, прїи́де навꙋходоно́соръ ца́рь вавѷлѡ́нскъ на і҆ерⷭ҇ли́мъ и҆ воева́ше на́нь. |
|
2
|
2
|
| І віддав Господь у руки його Іоакима, царя Юдейського, і частину сосудів дому Божого, і він відправив їх у землю Сеннаар, у дім бога свого, і вніс ці сосуди у скарбницю бога свого. | И҆ дадѐ гдⷭ҇ь въ рꙋ́цѣ є҆гѡ̀ і҆ѡакі́ма царѧ̀ і҆ꙋ́дина и҆ ѿ ча́сти сосꙋ́дѡвъ хра́ма бж҃їѧ. И҆ принесѐ ѧ҆̀ въ зе́млю сеннаа́ръ въ до́мъ бо́га своегѡ̀ и҆ сосꙋ́ды внесѐ въ до́мъ сокро́вищный бо́га своегѡ̀. |
|
3
|
3
|
| І сказав цар Асфеназу, начальникові євнухів своїх, щоб він із синів Ізраїлевих, з роду царського і князівського, привів | И҆ речѐ ца́рь ко а҆сфане́зꙋ, старѣ́йшинѣ є҆ѵнꙋ́хѡвъ свои́хъ, ввестѝ ѿ сынѡ́въ плѣ́на і҆и҃лева и҆ ѿ пле́мене ца́рска и҆ ѿ кнѧзе́й |
|
4
|
4
|
| отроків, у яких немає ніякого тілесного недоліку, красивих на вигляд, і здібних для всякої науки, і таких, що розуміють науки, і здатних і гідних служити у чертогах царських, і щоб навчив їх книг і мови халдейської. | ю҆́ношы, на ни́хже нѣ́сть поро́ка, и҆ дѡбры̀ зра́комъ и҆ смы́слєны во всѧ́цѣй премꙋ́дрости, и҆ вѣ́дꙋщыѧ оу҆мѣ́нїе и҆ размышлѧ́ющыѧ ра́зꙋмъ, и҆ и҆̀мже є҆́сть крѣ́пость въ ни́хъ, є҆́же предстоѧ́ти въ домꙋ̀ пред̾ царе́мъ и҆ наꙋчи́ти ѧ҆̀ кни́гамъ и҆ ѧ҆зы́кꙋ халде́йскꙋ. |
|
5
|
5
|
| І призначив їм цар щоденну їжу з царського столу і вино, яке сам пив, і повелів виховувати їх три роки, після закінчення яких вони повинні були стати перед царем. | И҆ повелѣ̀ и҆̀мъ (даѧ́ти) ца́рь по всѧ̑ дни̑ ѿ трапе́зы царе́вы и҆ ѿ вїна̀ питїѧ̀ своегѡ̀ и҆ корми́ти и҆̀хъ лѣ̑та трѝ, и҆ пото́мъ ста́ти пред̾ царе́мъ. |
|
6
|
6
|
| Між ними були із синів Іудиних Даниїл, Ананія, Мисаїл та Азарія. | И҆ бы́сть въ ни́хъ ѿ сынѡ́въ і҆ꙋ́диныхъ данїи́лъ и҆ а҆на́нїа, и҆ а҆за́рїа и҆ мїсаи́лъ. |
|
7
|
7
|
| І перейменував їх начальник євнухів — Даниїла Валтасаром, Ананію Седрахом, Мисаїла Мисахом і Азарію Авденаго. | И҆ возложѝ и҆̀мъ и҆мена̀ старѣ́йшина є҆ѵнꙋ́хѡвъ: данїи́лꙋ валтаса́ръ, и҆ а҆на́нїи седра́хъ, и҆ мїсаи́лꙋ мїса́хъ, а҆за́рїи же а҆вденагѡ̀. |
|
8
|
8
|
| Даниїл поклав у серці своєму не осквернятися стравами зі столу царського і вином, яке п’є цар, і тому просив начальника євнухів про те, щоб не осквернятися йому. | И҆ положѝ данїи́лъ на се́рдцы свое́мъ, є҆́же не ѡ҆скверни́тисѧ ѿ трапе́зы царе́вы и҆ ѿ вїна̀ питїѧ̀ є҆гѡ̀, и҆ молѝ старѣ́йшинꙋ є҆ѵнꙋ́хѡвъ, ꙗ҆́кѡ да не ѡ҆скверни́тсѧ. |
|
9
|
9
|
| Бог дарував Даниїлові милість і прихильність начальника євнухів; | И҆ вдадѐ бг҃ъ данїи́ла въ ми́лость и҆ въ щедрѡ́ты пред̾ старѣ́йшиною є҆ѵнꙋ́хѡвъ. |
|
10
|
10
|
| і начальник євнухів сказав Даниїлові: боюся я господаря мого, царя, який сам призначив вам їжу і питво; якщо він побачить обличчя ваші худішими, ніж у отроків, однолітків ваших, то ви зробите голову мою винною перед царем. | И҆ речѐ старѣ́йшина є҆ѵнꙋ́хѡвъ данїи́лꙋ: бою́сѧ а҆́зъ господи́на моегѡ̀ царѧ̀, заповѣ́давшагѡ ѡ҆ пи́щи ва́шей и҆ питїѝ ва́шемъ, да не когда̀ оу҆ви́дитъ лица̀ ва̑ша оу҆ны̑ла па́че ѻ҆трокѡ́въ све́рстникѡвъ ва́шихъ, и҆ ѡ҆сꙋ́дите главꙋ̀ мою̀ царю̀. |
|
11
|
11
|
| Тоді сказав Даниїл Амелсару, якого начальник євнухів приставив до Даниїла, Ананії, Мисаїла й Азарії: | И҆ речѐ данїи́лъ ко а҆мелса́рꙋ, є҆го́же приста́ви старѣ́йшина є҆ѵнꙋ́хѡвъ къ данїи́лꙋ и҆ а҆на́нїи, и҆ а҆за́рїи и҆ мїсаи́лꙋ: |
|
12
|
12
|
| зроби дослід над рабами твоїми протягом десяти днів; нехай дають нам у їжу овочі і воду для пиття; | и҆скꙋсѝ ѻ҆́троки твоѧ̑ до десѧтѝ дні́й, и҆ да дадѧ́тъ на́мъ ѿ сѣ́менъ земны́хъ, да ꙗ҆ди́мъ, и҆ во́дꙋ да пїе́мъ: |
|
13
|
13
|
| і потім нехай з’являться перед тобою обличчя наші й обличчя тих отроків, які годуються царською їжею, і потім зроби з рабами твоїми, як побачиш. | и҆ да ꙗ҆вѧ́тсѧ пред̾ тобо́ю ли́ца на̑ша и҆ ли́ца ѻ҆трокѡ́въ ꙗ҆дꙋ́щихъ ѿ трапе́зы царе́вы, и҆ ꙗ҆́коже оу҆́зриши, сотворѝ со ѻ҆́трѡки твои́ми. |
|
14
|
14
|
| Він послухався їх у цьому і випробовував їх десять днів. | И҆ послꙋ́ша и҆̀хъ и҆ и҆скꙋсѝ ѧ҆̀ до десѧтѝ дні́й. |
|
15
|
15
|
| Після закінчення ж десяти днів обличчя їх виявилися красивішими, і тілом вони були повніші за усіх тих отроків, які харчувалися царськими стравами. | По сконча́нїи же десѧти́хъ дні́й, ꙗ҆ви́шасѧ ли́ца и҆́хъ бла̑га и҆ крѣ̑пка пло́тїю па́че ѻ҆трокѡ́въ ꙗ҆дꙋ́щихъ ѿ трапе́зы царе́вы. |
|
16
|
16
|
| Тоді Амелсар брав їхню страву і вино для пиття і давав їм овочі. | И҆ бы́сть а҆мелса́ръ ѿе́млѧ ꙗ҆́ди и҆́хъ и҆ вїно̀ питїѧ̀ и҆́хъ и҆ даѧ́ше и҆̀мъ сѣ́мена. |
|
17
|
17
|
| І дарував Бог чотирьом цим отрокам знання і розуміння всякої книги і мудрости, а Даниїлові ще дарував розуміти і всілякі видіння і сни. | И҆ четы́ремъ ѻ҆трокѡ́мъ си̑мъ и҆̀мъ дадѐ и҆̀мъ бг҃ъ смы́слъ и҆ мꙋ́дрость во всѧ́цѣй кни́жнѣй премꙋ́дрости: данїи́лъ же разꙋ́менъ бы́сть во всѧ́цѣмъ видѣ́нїи и҆ со́нїихъ. |
|
18
|
18
|
| Після закінчення тих днів, коли цар наказав представити їх, начальник євнухів представив їх Навуходоносору. | И҆ по сконча́нїи тѣ́хъ дні́й, въ нѧ́же речѐ ца́рь привестѝ ѧ҆̀, введѐ ѧ҆̀ старѣ́йшина є҆ѵнꙋ́хѡвъ пред̾ навꙋходоно́сора. |
|
19
|
19
|
| І цар говорив з ними, і з усіх отроків не знайшлося подібних до Даниїла, Ананії, Мисаїла й Азарії, і стали вони служити перед царем. | И҆ бесѣ́дова съ ни́ми ца́рь, и҆ не ѡ҆брѣто́шасѧ ѿ всѣ́хъ и҆́хъ подо́бни данїи́лꙋ и҆ а҆на́нїи, и҆ а҆за́рїи и҆ мїсаи́лꙋ: и҆ ста́ша пред̾ царе́мъ. |
|
20
|
20
|
| І в усякій справі мудрого розуміння, про що не запитував їх цар, він знаходив їх у десять разів вище за всіх тайновідців і волхвів, які були в усьому царстві його. | И҆ во всѧ́цѣмъ глаго́лѣ премꙋ́дрости и҆ оу҆мѣ́нїѧ, ѡ҆ ни́хже вопроша́ше ѿ ни́хъ ца́рь, ѡ҆брѣ́те ѧ҆̀ десѧтери́цею па́че всѣ́хъ ѡ҆баѧ́телей и҆ волхвѡ́въ сꙋ́щихъ во все́мъ ца́рствѣ є҆гѡ̀. |
|
21
|
21
|
| І був там Даниїл до першого року царя Кира. | И҆ бы́сть данїи́лъ да́же до пе́рвагѡ лѣ́та кѵ́ра царѧ̀. |
|
Глава 2
|
Глава́ в҃
|
|
1
|
1
|
| У другий рік царювання Навуходоносора снилися Навуходоносору сни, і збурився дух його, і сон віддалився від нього. | Въ лѣ́то второ́е ца́рства навꙋходоно́сорова, со́нїе ви́дѣ навꙋходоно́соръ, и҆ оу҆жасе́сѧ дꙋ́хъ є҆гѡ̀, и҆ со́нъ є҆гѡ̀ ѿстꙋпѝ ѿ негѡ̀: |
|
2
|
2
|
| І звелів цар скликати тайновідців, і ворожбитів, і чаклунів, і халдеїв, щоб вони розповіли цареві сновидіння його. Вони прийшли, і стали перед царем. | и҆ речѐ ца́рь призва́ти ѡ҆баѧ́телей и҆ волхвѡ́въ, и҆ чародѣ́євъ и҆ халде́євъ, є҆́же возвѣсти́ти царю̀ со́нъ є҆гѡ̀. И҆ прїидо́ша и҆ ста́ша пред̾ царе́мъ. |
|
3
|
3
|
| І сказав їм цар: сон снився мені, і тривожиться дух мій; бажаю знати цей сон. | И҆ речѐ и҆̀мъ ца́рь: ви́дѣхъ со́нъ, и҆ оу҆жасе́сѧ дꙋ́хъ мо́й, є҆́же оу҆разꙋмѣ́ти со́нъ. |
|
4
|
4
|
| І сказали халдеї цареві по-арамейськи: царю! повіки живи! скажи сон рабам твоїм, і ми пояснимо значення його. | И҆ глаго́лаше халде́є сѵ́рски царе́ви: царю̀, во вѣ́ки живѝ: ты̀ повѣ́ждь со́нъ рабѡ́мъ твои̑мъ, и҆ сказа́нїе є҆гѡ̀ возвѣсти́мъ тѝ. |
|
5
|
5
|
| Відповів цар і сказав халдеям: слово відступило від мене; якщо ви не скажете мені сновидіння і значення його, то на шматки будете порубані, і доми ваші обернуться на руїни. | Ѿвѣща́ же ца́рь халде́ѡмъ и҆ речѐ: сло́во ѿстꙋпи́ло є҆́сть ѿ менє̀: а҆́ще оу҆́бѡ не возвѣститѐ мѝ сна̀ и҆ сказа́нїѧ є҆гѡ̀, въ па́гꙋбꙋ вꙋ́дете, и҆ до́мове ва́ши разгра́бѧтсѧ: |
|
6
|
6
|
| Якщо ж розповісте сон і значення його, то одержите від мене дари, нагороду і велику шану; отже, скажіть мені сон і значення його. | а҆́ще же со́нъ и҆ сказа́нїе є҆гѡ̀ возвѣститѐ мнѣ̀, даѧ̑нїѧ и҆ да́ры и҆ че́сть мно́гꙋ прїи́мете ѿ менє̀: то́чїю со́нъ и҆ сказа́нїе є҆гѡ̀ возвѣсти́те мнѣ̀. |
|
7
|
7
|
| Вони вдруге відповіли і сказали: нехай скаже цар рабам своїм сновидіння, і ми пояснимо його значення. | И҆ ѿвѣща́ша второ́е и҆ рѣ́ша: ца́рь да повѣ́сть со́нъ рабѡ́мъ свои̑мъ, и҆ сказа́нїе є҆гѡ̀ возвѣсти́мъ є҆мꙋ̀. |
|
8
|
8
|
| Відповів цар і сказав: точно знаю, що ви хочете виграти час, тому що бачите, що слово відступило від мене. | И҆ ѿвѣща̀ ца́рь и҆ речѐ: пои́стиннѣ вѣ́мъ а҆́зъ, ꙗ҆́кѡ вре́мѧ вы̀ (то́чїю) и҆скꙋпꙋ́ете, поне́же ви́дите, ꙗ҆́кѡ ѿстꙋпи́ло є҆́сть сло́во ѿ менє̀: |
|
9
|
9
|
| Оскільки ви не оголошуєте мені сновидіння, то у вас один намір: ви збираєтеся сказати мені неправду й обман, поки мине час; отже, розкажіть мені сон, і тоді я дізнаюся, що ви можете пояснити мені і значення його. | а҆́ще оу҆̀бо сна̀ не возвѣститѐ мнѣ̀, вѣ́мъ, ꙗ҆́кѡ сло́во ло́жно и҆ растлѣ́нно совѣща́стесѧ рещи́ предо мно́ю, до́ндеже вре́мѧ мине́тъ: со́нъ мо́й повѣ́дите мнѣ̀, и҆ оу҆вѣ́мъ, ꙗ҆́кѡ и҆ сказа́нїе є҆гѡ̀ возвѣститѐ мнѣ̀. |
|
10
|
10
|
| Халдеї відповіли царю і сказали: немає на землі людини, яка могла б відкрити цю справу царя, і тому жоден цар, великий і могутній, не вимагав подібного ні від якого тайновідця, ворожбита і халдея. | Ѿвѣща́ша же па́ки халде́є пред̾ царе́мъ и҆ рѣ́ша: нѣ́сть человѣ́ка на землѝ, и҆́же сло́во царе́во возмо́жетъ возвѣсти́ти, ꙗ҆́кѡ всѧ́къ ца́рь вели́кїй и҆ кнѧ́зь не вопроша́етъ ссиева́гѡ словесѐ ѡ҆баѧ́телѧ, волхва̀ и҆ халде́а: |
|
11
|
11
|
| Діло, якого цар вимагає, таке складне, що ніхто інший не може відкрити його цареві, крім богів, які не живуть з плоттю. | поне́же сло́во, є҆го́же вопроша́етъ ца́рь, тѧ́жко, и҆ нѣ́сть дрꙋга́гѡ, и҆́же возвѣсти́тъ є҆̀ пред̾ царе́мъ, но то́чїю бо́зи, и҆́хже нѣ́сть житїѐ со всѧ́кою пло́тїю. |
|
12
|
12
|
| Розлютився цар і сильно розгнівався на це, і наказав знищити всіх мудреців вавилонських. | Тогда̀ ца́рь въ ꙗ҆́рости и҆ во гнѣ́вѣ мно́зѣ речѐ погꙋби́ти всѧ̑ мꙋ̑дрыѧ ваввѷлѡ̑нскїѧ. |
|
13
|
13
|
| Коли вийшло це повеління, щоб убивати мудреців, шукали Даниїла і товаришів його, щоб умертвити їх. | И҆ и҆зы́де повелѣ́нїе, и҆ мꙋ́дрїи оу҆бива́хꙋсѧ: и҆ взыска́ша данїи́ла и҆ дрꙋгѡ́въ є҆гѡ̀ оу҆би́ти ѧ҆̀. |
|
14
|
14
|
| Тоді Даниїл звернувся з порадою і мудрістю до Ариоха, начальника царських охоронців, який вийшов убивати мудреців вавилонських; | Тогда̀ данїи́лъ ѿвѣща̀ совѣ́тъ и҆ ра́зꙋмъ а҆рїѡ́хꙋ а҆рхїмагі́рꙋ ца́рскꙋ, и҆́же и҆зы́де оу҆би́ти мꙋ́дрыхъ вавѷлѡ́нскихъ, |
|
15
|
15
|
| і запитав Ариоха, сильного при царі: «чому таке грізне повеління від царя?» Тоді Ариох розповів усю справу Даниїлові. | и҆ вопроша́ше и҆̀ глаго́лѧ: кнѧ́же царе́въ, ѡ҆ чесо́мъ и҆зы́де и҆зрѣче́нїе безстꙋ́дное ѿ лица̀ царе́ва; Возвѣсти́ же а҆рїѡ́хъ сло́во данїи́лꙋ. |
|
16
|
16
|
| І Даниїл увійшов, і ублагав царя дати йому час, і він представить цареві тлумачення сну. | Данїи́лъ же вни́де и҆ молѝ царѧ̀, ꙗ҆́кѡ да вре́мѧ да́стъ є҆мꙋ̀, и҆ сказа́нїе є҆гѡ̀ возвѣсти́тъ царю̀. |
|
17
|
17
|
| Даниїл прийшов у дім свій, і розповів справу Ананії, Мисаїлу й Азарії, товаришам своїм, | И҆ вни́де данїи́лъ въ до́мъ сво́й и҆ возвѣстѝ сло́во а҆на́нїи и҆ а҆за́рїи и҆ мїсаи́лꙋ, дрꙋгѡ́мъ свои̑мъ: |
|
18
|
18
|
| щоб вони просили милости у Бога небесного про цю таємницю, щоб Даниїл і товариші його не загинули з іншими мудрецями вавилонськими. | и҆ щедро́тъ проша́хꙋ оу҆ бг҃а нбⷭ҇нагѡ ѡ҆та́йнѣ се́й, ꙗ҆́кѡ да не поги́бнꙋтъ данїи́лъ и҆ дрꙋ́зїе є҆гѡ̀ со про́чїими мꙋ́дрыми вавѷлѡ́нскими. |
|
19
|
19
|
| І тоді відкрита була таємниця Даниїлові у нічному видінні, і Даниїл благословив Бога небесного. | Тогда̀ данїи́лꙋ во снѣ̀ но́щїю та́йна ѿкры́сѧ: и҆ благословѝ данїи́лъ бг҃а нбⷭ҇наго |
|
20
|
20
|
| І сказав Даниїл: нехай буде благословенне ім’я Господа від віку і до віку! бо у Нього мудрість і сила; | и҆ речѐ: бꙋ́ди и҆́мѧ гдⷭ҇а бг҃а блгⷭ҇ве́но ѿ вѣ́ка и҆ до вѣ́ка, ꙗ҆́кѡ премⷣрость и҆ смы́слъ и҆ крѣ́пость є҆гѡ̀ є҆́сть, |
|
21
|
21
|
| він змінює часи і літа, скидає царів і поставляє царів; дає мудрість мудрим і розуміння розумним; | и҆ то́й премѣнѧ́етъ времена̀ и҆ лѣ̑та, поставлѧ́етъ цари̑ и҆ преставлѧ́етъ, даѧ́й премꙋ́дрость мꙋ̑дрымъ и҆ ра́зꙋмъ вѣ́дꙋщымъ смышле́нїе: |
|
22
|
22
|
| Він відкриває глибоке і таємне, знає, що у мороці, і світло живе з Ним. | то́й ѿкрыва́етъ глꙋбѡ́каѧ и҆ сокровє́ннаѧ, свѣ́дый сꙋ̑щаѧ во тмѣ̀ и҆ свѣ́тъ съ ни́мъ є҆́сть: |
|
23
|
23
|
| Славлю і величаю Тебе, Боже батьків моїх, що Ти дарував мені мудрість і силу і відкрив мені те, про що ми благали Тебе; бо Ти відкрив нам справу царя. | тебѣ̀, бж҃е ѻ҆тцє́въ мои́хъ, и҆сповѣ́даюсѧ и҆ хвалю̀, ꙗ҆́кѡ премꙋ́дрость и҆ си́лꙋ да́лъ мѝ є҆сѝ и҆ возвѣсти́лъ мѝ є҆сѝ, ꙗ҆̀же проси́хомъ оу҆ тебє̀, и҆ видѣ́нїе царе́во возвѣсти́лъ мѝ є҆сѝ. |
|
24
|
24
|
| Після цього Даниїл увійшов до Ариоха, якому цар повелів умертвити мудреців вавилонських, прийшов і сказав йому: не убивай мудреців вавилонських; введи мене до царя, і я відкрию значення сну. | И҆ прїи́де данїи́лъ ко а҆рїѡ́хꙋ є҆го́же приста́ви ца́рь погꙋби́ти мꙋ̑дрыѧ вавѷлѡ́нскїѧ, и҆ речѐ є҆мꙋ̀: мꙋ́дрыхъ вавѷлѡ́нскихъ не погꙋблѧ́й, но введи́ мѧ пред̾ царѧ̀, и҆ сказа́нїе сна̀ возвѣшꙋ̀ є҆мꙋ̀. |
|
25
|
25
|
| Тоді Ариох негайно привів Даниїла до царя і сказав йому: я знайшов з полонених синів Юдеї людину, яка може відкрити цареві значення сну. | Тогда̀ а҆рїѡ́хъ съ потща́нїемъ введѐ данїи́ла пред̾ царѧ̀ и҆ речѐ є҆мꙋ̀: ѡ҆брѣто́хъ мꙋ́жа ѿ плѣ̑нникъ жидо́вскихъ, и҆́же сказа́нїе царю̀ возвѣсти́тъ. |
|
26
|
26
|
| Цар сказав Даниїлові, який названий був Валтасаром: чи можеш ти сказати мені сон, який я бачив, і значення його? | И҆ ѿвѣща̀ ца́рь и҆ речѐ данїи́лꙋ, є҆мꙋ́же и҆́мѧ валтаса́ръ: мо́жеши ли мѝ возвѣсти́ти со́нъ, є҆го́же ви́дѣхъ, и҆ сказа́нїе є҆гѡ̀; |
|
27
|
27
|
| Даниїл відповів цареві і сказав: таємниці, про яку цар запитує, не можуть відкрити цареві ні мудреці, ні чародії, ні тайновідці, ні ворожбити. | И҆ ѿвѣща̀ данїи́лъ пред̾ царе́мъ и҆ речѐ: та́йны, є҆ѧ́же ца́рь вопроша́етъ, нѣ́сть мꙋ́дрыхъ, волхвѡ́въ, нижѐ ѡ҆баѧ́телей газари́нѡвъ (си́ла) возвѣсти́ти царю̀: |
|
28
|
28
|
| Але є на небесах Бог, Який відкриває таємниці; і Він відкрив цареві Навуходоносору, що буде в останні дні. Сон твій і видіння голови твоєї на ложі твоєму були такі: | но є҆́сть бг҃ъ на нбⷭ҇си ѿкрыва́ѧй та̑йны и҆ возвѣстѝ царю̀ навꙋходоно́сорꙋ, и҆̀мже подоба́етъ бы́ти въ послѣ̑днїѧ дни̑. Со́нъ тво́й и҆ видѣ́нїе главы̀ твоеѧ̀ на ло́жи твое́мъ сїѐ є҆́сть, царю̀: |
|
29
|
29
|
| ти, царю, на ложі твоєму думав про те, що буде після цього? і Той, Хто відкриває таємниці, показав тобі те, що буде. | помышлє́нїѧ твоѧ̑ на ло́жи твое́мъ взыдо́ша, чесомꙋ̀ подоба́етъ бы́ти по си́хъ, и҆ ѿкрыва́ѧй та̑йны ꙗ҆вѝ тебѣ̀, и҆̀мже подоба́етъ бы́ти: |
|
30
|
30
|
| А мені таємниця ця відкрита не тому, що я мудріший за всіх, хто живе, але для того, щоб відкрито було цареві розуміння і щоб ти узнав думки серця твого. | и҆ мнѣ̀ не премꙋ́дростїю сꙋ́щею во мнѣ̀ па́че всѣ́хъ живꙋ́щихъ та́йна сїѧ̀ ѿкры́сѧ, но ра́ди тогѡ̀, ꙗ҆́кѡ да возвѣщꙋ̀ сказа́нїе царю̀, да оу҆разꙋмѣ́еши размышлє́нїѧ се́рдца твоегѡ̀. |
|
31
|
31
|
| Тобі, царю, було таке видіння: ось, якийсь великий ідол; величезний був цей ідол, у надзвичайному блиску стояв він перед тобою, і страшний був вигляд його. | Ты̀, царю̀ ви́дѣлъ є҆сѝ: и҆ сѐ, тѣ́ло є҆ди́но, ве́лїе тѣ́ло ѻ҆́но, и҆ ѡ҆бли́чїе є҆гѡ̀ высоко̀, стоѧ́що пред̾ лице́мъ твои́мъ, и҆ ѡ҆́бразъ є҆гѡ̀ стра́шенъ: |
|
32
|
32
|
| У цього ідола голова була з чистого золота, груди його і руки його — зі срібла, черево його і стегна його мідні, | тѣ́ло, є҆гѡ́же глава̀ ѿ зла́та чи́ста, рꙋ́цѣ и҆ пє́рси и҆ мы̑шцы є҆гѡ̀ срє́брѧны, чре́во и҆ сте́гна мѣ̑дѧна, |
|
33
|
33
|
| гомілки його залізні, ноги його частково залізні, частково глиняні. | го́лєни желѣ̑зны, но́зѣ, ча́сть оу҆́бѡ нѣ́каѧ желѣ́зна и҆ ча́сть нѣ́каѧ скꙋде́льна: |
|
34
|
34
|
| Ти бачив його, доки камінь не відірвався від гори без допомоги рук, ударив у ідола, у залізні і глиняні ноги його, і розбив їх. | ви́дѣлъ є҆сѝ, до́ндеже ѿто́ржесѧ ка́мень ѿ горы̀ без̾ рꙋ́къ, и҆ оу҆да́ри тѣ́ло въ но́зѣ желѣ̑зны и҆ скꙋдє́льны, и҆ и҆стнѝ и҆̀хъ до конца̀: |
|
35
|
35
|
| Тоді все разом роздробилося: залізо, глина, мідь, срібло і золото зробилися як порох на літніх токах, і вітер розніс їх, і сліду не залишилося від них; а камінь, який розбив ідола, зробився великою горою і наповнив усю землю. | тогда̀ сотро́шасѧ вкꙋ́пѣ скꙋде́ль, желѣ́зо, мѣ́дь, сребро̀ и҆ зла́то, и҆ бы́сть ꙗ҆́кѡ пра́хъ ѿ гꙋмна̀ лѣ́тнѧ: и҆ взѧ́тъ ѧ҆̀ премно́гїй вѣ́тръ, и҆ мѣ́сто не ѡ҆брѣ́тесѧ и҆̀мъ: ка́мень же порази́вый тѣ́ло бы́сть гора̀ вели́ка и҆ напо́лни всю̀ зе́млю. |
|
36
|
36
|
| Ось сон! Скажемо перед царем і значення його. | Се́й є҆́сть со́нъ, а҆ сказа́нїе є҆гѡ̀ рече́мъ пред̾ царе́мъ. |
|
37
|
37
|
| Ти, царю, цар царів, якому Бог небесний дарував царство, владу, силу і славу, | Ты̀, царю̀, ца́рь царе́й, є҆мꙋ́же бг҃ъ нбⷭ҇ный ца́рство дадѐ крѣ́пко и҆ держа́вно и҆ че́стно: |
|
38
|
38
|
| і всіх синів людських, де б вони не жили, звірів земних і птахів небесних Він віддав до твоїх рук і поставив тебе владикою над усіма ними. Ти — це золота голова! | во всѧ́цѣмъ мѣ́стѣ, и҆дѣ́же живꙋ́тъ сы́нове человѣ̑чи и҆ ѕвѣ́рїе по́льстїи, и҆ пти̑цы небє́сныѧ и҆ ры̑бы морскі̑ѧ да́лъ є҆́сть въ рꙋ́кꙋ твою̀ и҆ поста́вилъ тѧ̀ властели́на всѣ̑мъ: ты̀ є҆сѝ глава̀ злата́ѧ. |
|
39
|
39
|
| Після тебе постане інше царство, нижче за твоє, і ще третє царство, мідне, яке буде володарювати над всією землею. | И҆ послѣдѝ тебє̀ воста́нетъ ца́рство дрꙋго́е ме́ншее тебє̀, є҆́же є҆́сть сребро̀, ца́рство же тре́тїе, є҆́же є҆́сть мѣ́дь, є҆́же соѡдолѣ́етъ все́й землѝ, |
|
40
|
40
|
| А четверте царство буде міцне, як залізо; бо як залізо розбиває і роздроблює все, так і воно, подібно до нищівного заліза, буде роздроблювати і розтрощувати. | и҆ ца́рство четве́ртое, є҆́же бꙋ́детъ крѣ́пко а҆́ки желѣ́зо: ꙗ҆́коже желѣ́зо стончева́етъ и҆ оу҆мѧгча́етъ всѧ̑, та́кожде и҆ то̀ и҆стончи́тъ и҆ и҆стни́тъ всѧ̑. |
|
41
|
41
|
| А що ти бачив ноги і пальці на ногах частково з глини гончарної, а частково із заліза, то буде царство розділене, і в ньому залишиться трохи міцности заліза, тому що ти бачив залізо, змішане з гончарною глиною. | А҆ ꙗ҆́кѡ ви́дѣлъ є҆сѝ но́зѣ и҆ пе́рсты, ча́сть оу҆́бѡ нѣ́кꙋю желѣ́знꙋ, ча́сть же нѣ́кꙋю гли́нѧнꙋ, ца́рство раздѣле́но бꙋ́детъ, и҆ ѿ ко́рене желѣ́зна бꙋ́детъ въ не́мъ, ꙗ҆́коже ви́дѣлъ є҆сѝ желѣ́зо смѣ́шено съ гли́ною: |
|
42
|
42
|
| І як пальці ніг були частково із заліза, а частково з глини, так і царство буде частково міцне, частково крихке. | и҆ пе́рсты ножні́и, ча́сть оу҆́бѡ нѣ́каѧ желѣ́зна, ча́сть же нѣ́каѧ гли́нѧна, ча́сть нѣ́каѧ ца́рства бꙋ́детъ крѣпка̀ и҆ ѿ негѡ̀ бꙋ́детъ сокрꙋше́на. |
|
43
|
43
|
| А що ти бачив залізо, змішане з глиною гончарною, це означає, що вони змішаються через сíм’я людське, але не зіллються одне з одним, як залізо не змішується з глиною. | Ꙗ҆́кѡ ви́дѣлъ є҆сѝ желѣ́зо смѣ́шено со гли́ною, смѣ́шєны бꙋ́дꙋтъ во пле́мени человѣ́чи, и҆ не бꙋ́дꙋтъ прилѣплѧ́ющесѧ се́й къ семꙋ̀, ꙗ҆́коже желѣ́зо не смѣша́етсѧ со гли́ною. |
|
44
|
44
|
| І в дні тих царств Бог небесний воздвигне царство, яке повіки не зруйнується, і царство це не буде передано іншому народові; воно скрушить і зруйнує всі царства, а саме буде стояти вічно, | И҆ во дне́хъ царе́й тѣ́хъ возста́витъ бг҃ъ нбⷭ҇ный ца́рство, є҆́же во вѣ́ки не разсы́плетсѧ, и҆ ца́рство є҆гѡ̀ лю́демъ и҆нѣ̑мъ не ѡ҆ста́нетсѧ, и҆стни́тъ и҆ развѣ́етъ всѧ̑ ца̑рства, то́е же ста́нетъ во вѣ́ки, |
|
45
|
45
|
| оскільки ти бачив, що камінь відірваний був від гори не руками і роздробив залізо, мідь, глину, срібло і золото. Великий Бог дав знати царю, що буде після цього. І вірний цей сон, і точне тлумачення його! | ꙗ҆́коже ви́дѣлъ є҆сѝ, ꙗ҆́кѡ ѿсѣче́сѧ ѿ горы̀ ка́мень без̾ рꙋ́къ и҆ и҆стнѝ гли́нꙋ, желѣ́зо, мѣ́дь, сребро̀, зла́то. Бг҃ъ вели́кїй возвѣстѝ царю̀, и҆̀мже подоба́етъ бы́ти по си́хъ: и҆ и҆́стиненъ со́нъ, и҆ вѣ́рно сказа́нїе є҆гѡ̀. |
|
46
|
46
|
| Тоді цар Навуходоносор упав на лице своє і поклонився Даниїлові, і звелів принести йому дари і запашні куріння. | Тогда̀ ца́рь навꙋходоно́соръ падѐ на лицѐ и҆ поклони́сѧ данїи́лꙋ, и҆ речѐ да́ры и҆ благовѡ́нїѧ возлїѧ́ти є҆мꙋ̀. |
|
47
|
47
|
| І сказав цар Даниїлові: істинно Бог ваш є Бог богів і Владика царів, Який відкриває таємниці, коли ти міг відкрити цю таємницю! | И҆ ѿвѣща́въ ца́рь речѐ данїи́лꙋ: пои́стиннѣ бг҃ъ ва́шъ то́й є҆́сть бг҃ъ богѡ́въ и҆ гдⷭ҇ь господе́й и҆ цр҃ь царе́й, ѿкрыва́ѧй та̑йны, поне́же возмо́глъ є҆сѝ ѿкры́ти та́йнꙋ сїю̀. |
|
48
|
48
|
| Тоді підніс цар Даниїла і дав йому багато великих дарунків, і поставив його над усією областю Вавилонською і головним начальником над усіма мудрецями вавилонськими. | И҆ возвели́чи ца́рь данїи́ла, и҆ да́ры вели̑ки и҆ мнѡ́ги дадѐ є҆мꙋ̀, и҆ поста́ви є҆го̀ над̾ все́ю страно́ю вавѷлѡ́нскою и҆ кнѧ́зѧ воево́дамъ, над̾ всѣ́ми мꙋ́дрыми вавѷлѡ́нскими. |
|
49
|
49
|
| Але Даниїл просив царя, і він поставив Седраха, Мисаха й Авденаго над ділами країни Вавилонської, а Даниїл залишився при дворі царя. | И҆ данїи́лъ просѝ оу҆ царѧ̀ и҆ приста́ви над̾ дѣ́лы страны̀ вавѷлѡ́нскїѧ седра́ха, мїса́ха и҆ а҆вденагѡ̀. Данїи́лъ же бѧ́ше во дворѣ̀ царе́вѣ. |
|
Глава 3
|
Глава́ г҃
|
|
1
|
1
|
| Цар Навуходоносор зробив золотого ідола, висотою в шістдесят ліктів, шириною у шість ліктів, поставив його на полі Деїрі, в області Вавилонській. | Въ лѣ́то ѻ҆смонадесѧ́тое навꙋходоно́соръ ца́рь сотворѝ тѣ́ло зла́то, высота̀ є҆гѡ̀ ла́ктїй шести́десѧти и҆ широта̀ є҆гѡ̀ ла́ктїй шестѝ, и҆ поста́ви є҆̀ на по́ли деи́рѣ во странѣ̀ вавѷлѡ́нстѣй. |
|
2
|
2
|
| І послав цар Навуходоносор зібрати сатрапів, намісників, воєвод, верховних суддів, казнохранителів, законознавців, наглядачів суду і всіх обласних правителів, щоб вони прийшли на урочисте відкриття ідола, якого поставив цар Навуходоносор. | И҆ посла̀ (навꙋходоно́соръ ца́рь) собра́ти ѵ҆па́ты и҆ воевѡ́ды и҆ мѣстонача́лники, вожди̑ же и҆ мꙋчи́тєли, и҆ сꙋ́щыѧ на власте́хъ и҆ всѧ̑ кнѧ̑зи стра́нъ, прїитѝ на ѡ҆бновле́нїе кꙋмі́ра, є҆го́же поста́ви навꙋходоно́соръ ца́рь. |
|
3
|
3
|
| І зібралися сатрапи, намісники, воєначальники, верховні судді, казнохранителі, законознавці, наглядачі суду і всі обласні правителі на відкриття ідола, якого Навуходоносор цар поставив, і стали перед ідолом, якого спорудив Навуходоносор. | И҆ собра́шасѧ мѣстонача̑лницы, ѵ҆па́тове, воевѡ́ды, вожде́ве, мꙋчи́телїе вели́цыи, и҆̀же над̾ властьмѝ, и҆ всѝ нача̑лницы стра́нъ на ѡ҆бновле́нїе тѣ́ла, є҆́же поста́ви навꙋходоно́соръ ца́рь: и҆ ста́ша пред̾ тѣ́ломъ, є҆́же поста́ви навꙋходоно́соръ ца́рь. |
|
4
|
4
|
| Тоді глашатай голосно викликнув: оголошується вам, народи, племена і мови: | И҆ проповѣ́дникъ вопїѧ́ше со крѣ́постїю: ва́мъ глаго́летсѧ, наро́ди, лю́дїе, племена̀, ꙗ҆зы́цы: |
|
5
|
5
|
| у той час, як почуєте звук труби, сопілки, цитри, цівниці, гусел і симфонії і всяких музичних інструментів, упадіть і поклоніться золотому ідолу, якого поставив цар Навуходоносор. | въ ѻ҆́ньже ча́съ а҆́ще оу҆слы́шите гла́съ трꙋбы̀, свирѣ̑ли же и҆ гꙋ́сли, самвѵ́ки же и҆ ѱалти̑ри и҆ согла̑сїѧ, и҆ всѧ́кагѡ ро́да мꙋсїкі́йска, па́дающе покланѧ́йтесѧ тѣ́лꙋ злато́мꙋ, є҆́же поста́ви навꙋходонсо́ръ ца́рь: |
|
6
|
6
|
| А хто не впаде і не поклониться, негайно буде кинутий у піч, розжарену вогнем. | и҆ и҆́же а҆́ще не па́дъ покло́нитсѧ, въ то́й ча́съ вве́рженъ бꙋ́детъ въ пе́щь ѻ҆гне́мъ горѧ́щꙋю. |
|
7
|
7
|
| Тому, коли всі народи почули звук труби, сопілки, цитри, цівниці, гусел і всякого роду музичних інструментів, то упали всі народи, племена і мови, і поклонилися золотому ідолу, якого поставив Навуходоносор цар. | И҆ бы́сть є҆гда̀ оу҆слы́шаша лю́дїе гла́съ трꙋбы̀, свирѣ̑ли же и҆ гꙋ́сли, самвѵ́ки же и҆ ѱалти̑ри и҆ согла̑сїѧ, и҆ всѧ́кагѡ ро́да мꙋсїкі́йска, па́дающе всѝ лю́дїе, племена̀, ꙗ҆зы́цы, покланѧ́хꙋсѧ тѣ́лꙋ злато́мꙋ, є҆́же поста́ви навꙋходоно́соръ ца́рь. |
|
8
|
8
|
| У цей самий час приступили деякі з халдеїв і донесли на юдеїв. | Тогда̀ пристꙋпи́ша мꙋ́жїе халде́йстїи и҆ ѡ҆болга́ша і҆ꙋде́євъ, |
|
9
|
9
|
| Вони сказали цареві Навуходоносору: царю, повіки живи! | ѿвѣща́вше рѣ́ша навꙋходоно́сорꙋ царе́ви: царю̀, во вѣ́ки живѝ: |
|
10
|
10
|
| Ти, царю, дав повеління, щоб кожна людина, яка почує звук труби, сопілки, цитри, цівниці, гусел і симфонії і всякого роду музичних інструментів, упала і поклонилася золотому ідолу; | ты̀, царю̀, положи́лъ є҆сѝ повелѣ́нїе, да всѧ́къ человѣ́къ, и҆́же а҆́ще оу҆слы́шитъ гла́съ трꙋбы̀, свирѣ̑ли же и҆ гꙋ́сли, самвѵ́ки же и҆ ѱалти̑ри и҆ согла̑сїѧ, и҆ всѧ́кагѡ ро́да мꙋсїкі́йска, |
|
11
|
11
|
| а хто не впаде і не поклониться, той повинен бути кинутий у піч, розжарену вогнем. | и҆ не па́дъ покло́нитсѧ тѣ́лꙋ злато́мꙋ, вве́рженъ бꙋ́детъ въ пе́щь ѻ҆гне́мъ горѧ́щꙋю. |
|
12
|
12
|
| Є мужі юдейські, яких ти поставив над ділами країни Вавилонської: Седрах, Мисах і Авденаго; ці мужі не підкорюються повелінню твоєму, царю, богам твоїм не служать і золотому ідолу, якого ти поставив, не поклоняються. | Сꙋ́ть оу҆̀бо мꙋ́жїе і҆ꙋде́є, и҆̀хже поста́вилъ є҆сѝ над̾ дѣ́лы страны̀ вавѷлїѡ́нскїѧ, седра́хъ, мїса́хъ и҆ а҆вденагѡ̀, и҆̀же не послꙋ́шаша за́повѣди твоеѧ̀, царю̀, и҆ богѡ́мъ твои̑мъ не слꙋ́жатъ и҆ тѣ́лꙋ злато́мꙋ, є҆́же поста́вилъ є҆сѝ, не покланѧ́ютсѧ. |
|
13
|
13
|
| Тоді Навуходоносор у гніві й люті повелів привести Седраха, Мисаха й Авденаго; і приведені були ці мужі до царя. | Тогда̀ навꙋходоно́соръ въ ꙗ҆́рости и҆ гнѣ́вѣ речѐ привестѝ седра́ха, мїса́ха и҆ а҆вденагѡ́. И҆ приведе́ни бы̀ша пред̾ царѧ̀. |
|
14
|
14
|
| Навуходоносор сказав їм: чи за умислом, ви, Седрах, Мисах і Авденаго, богам моїм не служите, і золотому ідолу, якого я поставив, не поклоняєтеся? | И҆ ѿвѣща̀ навꙋходоно́соръ и҆ речѐ и҆̀мъ: а҆́ще вои́стиннꙋ, седра́хъ, мїса́хъ и҆ а҆вденагѡ̀, богѡ́мъ мои̑мъ не слꙋ́жите и҆ тѣ́лꙋ злато́мꙋ, є҆́же поста́вихъ, не покланѧ́етесѧ; |
|
15
|
15
|
| Віднині, якщо ви готові, як тільки почуєте звук труби, сопілки, цитри, цівниці, гусел, симфонії і всякого роду музичних інструментів, упадіть і поклоніться ідолу, якого я зробив; якщо ж не поклонитеся, то у ту ж годину будете кинуті у піч, розжарену вогнем, і тоді який Бог визволить вас від руки моєї? | нн҃ѣ оу҆̀бо а҆́ще є҆стѐ гото́ви, да є҆гда̀ оу҆слы́шите гла́съ трꙋбы̀, свирѣ̑ли же и҆ гꙋ́сли, самвѵ́ки же и҆ ѱалти̑ри и҆ согла̑сїѧ, и҆ всѧ́кагѡ ро́да мꙋсїкі́йска, па́дше поклони́тесѧ тѣ́лꙋ злато́мꙋ, є҆́же сотвори́хъ: а҆́ще же не поклоните́сѧ, въ то́й ча́съ вве́ржени бꙋ́дете въ пе́щь ѻ҆гне́мъ горѧ́щꙋю: и҆ кто̀ є҆́сть бг҃ъ, и҆́же и҆́зметъ вы̀ и҆з̾ рꙋкѝ моеѧ̀; |
|
16
|
16
|
| І відповіли Седрах, Мисах і Авденаго, і сказали цареві Навуходоносору: немає потреби нам відповідати тобі на це. | И҆ ѿвѣща́ша седра́хъ, мїса́хъ и҆ а҆вденагѡ̀, глаго́люще царю̀ навꙋходоно́сорꙋ: не тре́бѣ на́мъ ѡ҆ глаго́лѣ се́мъ ѿвѣща́ти тебѣ̀: |
|
17
|
17
|
| Бог наш, Якому ми служимо, сильний спасти нас від печі, розжареної вогнем, і від руки твоєї, царю, визволити. | є҆́сть бо бг҃ъ на́шъ на нбⷭ҇сѣ́хъ, є҆мꙋ́же мы̀ слꙋ́жимъ, си́ленъ и҆з̾ѧ́ти на́съ ѿ пе́щи ѻ҆гне́мъ горѧ́щїѧ и҆ ѿ рꙋкꙋ̀ твоє́ю и҆зба́вити на́съ, царю̀: |
|
18
|
18
|
| Якщо ж і не буде того, то нехай буде відомо тобі, царю, що ми богам твоїм служити не будемо і золотому ідолу, якого ти поставив, не поклонимося. | а҆́ще ли нѝ, вѣ́домо да бꙋ́детъ тебѣ̀, царю̀, ꙗ҆́кѡ богѡ́мъ твои̑мъ не слꙋ́жимъ и҆ тѣ́лꙋ злато́мꙋ, є҆́же поста́вилъ є҆сѝ, не кла́нѧемсѧ. |
|
19
|
19
|
| Тоді Навуходоносор сповнився люті, і вигляд лиця його змінився на Седраха, Мисаха й Авденаго, і він повелів розпалити піч у сім разів сильніше, ніж як звичайно розпалювали її, | Тогда̀ навꙋходоно́соръ и҆спо́лнисѧ ꙗ҆́рости, и҆ зра́къ лица̀ є҆гѡ̀ и҆змѣни́сѧ на седра́ха, мїса́ха и҆ а҆вденагѡ̀, и҆ речѐ: разжжи́те пе́щь седмери́цею, до́ндеже до конца̀ разгори́тсѧ. |
|
20
|
20
|
| і найсильнішим мужам з війська свого наказав зв’язати Седраха, Мисаха й Авденаго і кинути їх у піч, розжарену вогнем. | И҆ мꙋжє́мъ си̑льнымъ крѣ́постїю речѐ: ѡ҆кова́вше седра́ха, мїса́ха и҆ а҆вденагѡ̀, вве́рзите въ пе́щь ѻ҆гне́мъ горѧ́щꙋю. |
|
21
|
21
|
| Тоді мужі ці зв’язані були у спідньому і верхньому вбранні своєму, з пов’язками на головах і в іншому одязі своєму, і кинуті у піч, розжарену вогнем. | Тогда̀ мꙋ́жїе ѻ҆́нїи ѡ҆ко́вани бы́ша съ га́щами свои́ми и҆ покрыва́лы, и҆ сапогмѝ и҆ со ѻ҆де́ждами свои́ми, и҆ вве́ржени бы́ша посредѣ̀ пе́щи ѻ҆гне́мъ горѧ́щїѧ. |
|
22
|
22
|
| І оскільки повеління царя було суворе, і піч розжарена була надзвичайно, то полум’я вогню убило тих людей, які кидали Седраха, Мисаха й Авденаго. | Поне́же глаго́лъ царе́въ превозмо́же, и҆ пе́щь разжже́на бы́сть преизли́шше: и҆ мꙋже́й ѻ҆́ныхъ, и҆̀же вверго́ша седра́ха, мїса́ха и҆ а҆вденагѡ̀, оу҆бѝ пла́мень ѻ҆́гненный. |
|
23
|
23
|
| А ці три мужі, Седрах, Мисах і Авденаго, упали в розпечену вогнем піч зв’язані. [ | И҆ мꙋ́жїе ті́и трїѐ, седра́хъ, мїса́хъ и҆ а҆вденагѡ̀, падо́ша посредѣ̀ пе́щи ѻ҆гне́мъ горѧ́щїѧ ѡ҆ко́вани, |
|
24
|
24
|
| *І ходили посеред полум’я, оспівуючи Бога і благословляючи Господа. | и҆ хожда́хꙋ посредѣ̀ пла́мене пою́ще бг҃а и҆ благословѧ́ще гдⷭ҇а. |
|
25
|
25
|
| І, вставши, Азарія молився і, відкривши вуста свої посеред вогню, виголосив: | И҆ ста́въ съ ни́ми а҆за́рїа помоли́сѧ си́це и҆ ѿве́рзъ оу҆ста̀ своѧ̑ посредѣ̀ ѻ҆гнѧ̀ речѐ: |
|
26
|
26
|
| «Благословенний Ти, Господи Боже отців наших, хвальне і прославлене ім’я Твоє повіки. | блгⷭ҇ве́нъ є҆сѝ, гдⷭ҇и, бж҃е ѻ҆тє́цъ на́шихъ, хва́льно и҆ просла́влено и҆́мѧ твоѐ во вѣ́ки, |
|
27
|
27
|
| Бо праведний Ти в усьому, що вчинив з нами, і всі діла Твої істинні й путі Твої праві, і всі суди Твої істинні. | ꙗ҆́кѡ првⷣнъ є҆сѝ ѡ҆ всѣ́хъ, ꙗ҆̀же сотвори́лъ є҆сѝ на́мъ, и҆ всѧ̑ дѣла̀ твоѧ̑ и҆́стинна, и҆ пра́ви пꙋтїѐ твоѝ, и҆ всѝ сꙋдѝ твоѝ и҆́стинни: |
|
28
|
28
|
| Ти звершив істинні суди в усьому, що навів на нас і на святе місто отців наших Єрусалим, тому що за істиною і за судом навів Ти все це на нас за гріхи наші. | и҆ сꙋдбы̑ и҆́стинны сотвори́лъ є҆сѝ по всѣ̑мъ, ꙗ҆̀же наве́лъ є҆сѝ на ны̀ и҆ на гра́дъ ст҃ы́й ѻ҆тє́цъ на́шихъ і҆ерⷭ҇ли́мъ: ꙗ҆́кѡ и҆́стиною и҆ сꙋдо́мъ наве́лъ є҆сѝ сїѧ̑ всѧ̑ на ны̀ грѣ̑хъ ра́ди на́шихъ. |
|
29
|
29
|
| Бо згрішили ми, і вчинили беззаконно, відступивши від Тебе, і в усьому згрішили. | Ꙗ҆́кѡ согрѣши́хомъ и҆ беззако́нновахомъ ѿстꙋпи́вше ѿ тебє̀, и҆ прегрѣши́хомъ во всѣ́хъ, |
|
30
|
30
|
| Заповідей Твоїх не слухали і не дотримувалися їх, і не жили, як Ти повелів нам, щоб благо нам було. | и҆ за́повѣдїй твои́хъ не послꙋ́шахомъ, нижѐ соблюдо́хомъ, нижѐ сотвори́хомъ, ꙗ҆́коже заповѣ́далъ є҆сѝ на́мъ, да бла́го на́мъ бꙋ́детъ. |
|
31
|
31
|
| І все, що Ти навів на нас, і все, що Ти вчинив з нами, вчинив за істинним судом. | И҆ всѧ̑, є҆ли̑ка сотвори́лъ є҆сѝ на́мъ, и҆ всѧ̑, є҆ли̑ка наве́лъ є҆сѝ на ны̀, и҆́стиннымъ сꙋдо́мъ сотвори́лъ є҆сѝ, |
|
32
|
32
|
| І віддав нас до рук ворогів беззаконних, найненависніших відступників, і царю неправосудному і найлютішому на всій землі. | и҆ пре́далъ є҆сѝ на́съ въ рꙋ́ки врагѡ́въ беззако́нныхъ, ме́рзкихъ ѿстꙋ́пникѡвъ, и҆ царю̀ непра́веднꙋ и҆ лꙋка́внѣйшꙋ па́че всеѧ̀ землѝ. |
|
33
|
33
|
| І нині ми не можемо відкрити вуст наших; ми стали соромом і ганьбою для рабів Твоїх і тих, що шанують Тебе. | И҆ нн҃ѣ нѣ́сть на́мъ ѿве́рзти оу҆́стъ: стꙋ́дъ и҆ поноше́нїе бы́хомъ рабѡ́мъ твои̑мъ и҆ чтꙋ́щымъ тѧ̀. |
|
34
|
34
|
| Але не віддай нас назавжди заради імені Твого, і не зруйнуй завіту Твого. | Не преда́ждь оу҆̀бо на́съ до конца̀ и҆́мене твоегѡ̀ ра́ди, и҆ не разорѝ завѣ́та твоегѡ̀, |
|
35
|
35
|
| Не відніми від нас милости Твоєї заради Авраама, улюбленого Твого, заради Ісаака, раба Твого, й Ізраїля, святого Твого, | и҆ не ѿста́ви млⷭ҇ти твоеѧ̀ ѿ, на́съ, а҆враа́ма ра́ди возлю́бленнагѡ ѿ тебє̀, и҆ за і҆саа́ка раба̀ твоего̀ и҆ і҆и҃лѧ ст҃а́го твоего̀, |
|
36
|
36
|
| яким Ти говорив, що примножиш сíм’я їх, як зірки небесні і як пісок на березі моря. | и҆̀мже гл҃алъ є҆сѝ оу҆мно́жити сѣ́мѧ и҆́хъ, ꙗ҆́кѡ ѕвѣ́зды небє́сныѧ и҆ ꙗ҆́кѡ песо́къ вскра́й мо́рѧ. |
|
37
|
37
|
| Ми принижені, Господи, більше за всі народи, і принижені нині на всій землі за гріхи наші, | Ꙗ҆́кѡ, влⷣко, оу҆ма́лихомсѧ па́че всѣ́хъ ꙗ҆зы̑къ, и҆ є҆смы̀ смире́ни по все́й землѝ дне́сь грѣ̑хъ ра́ди на́шихъ, |
|
38
|
38
|
| і немає у нас у даний час ні князя, ні пророка, ні вождя, ні всепалення, ні жертви, ні приношення, ні фіміаму, ні місця, щоб нам принести жертву Тобі і знайти милість Твою. | и҆ нѣ́сть во вре́мѧ сїѐ кнѧ́зѧ и҆ прⷪ҇ро́ка и҆ вожда̀, нижѐ всесожже́нїѧ, нижѐ же́ртвы, нижѐ приноше́нїѧ, нижѐ кади́ла ни мѣ́ста, є҆́же пожре́ти пред̾ тобо́ю |
|
39
|
39
|
| Але зі скрушеним серцем і смиренним духом нехай будемо прийняті. | и҆ ѡ҆брѣстѝ млⷭ҇ть: но дꙋше́ю сокрꙋше́нною и҆ дꙋ́хомъ смире́ннымъ да прїѧ́ти бꙋ́демъ. |
|
40
|
40
|
| Як при всепаленні баранів і тельців і як при тисячах повнотілих агнців, так нехай буде жертва наша перед Тобою нині благоугодною Тобі; бо немає сорому тим, хто уповає на Тебе. | Ꙗ҆́кѡ во всесожже́нїихъ ѻ҆́внихъ и҆ ю҆́нчихъ и҆ ꙗ҆́кѡ во тма́хъ а҆́гнєцъ тꙋ́чныхъ, та́кѡ да бꙋ́детъ же́ртва на́ша пред̾ тобо́ю дне́сь, и҆ да соверши́тсѧ по тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть стꙋда̀ оу҆пова́ющымъ на тѧ̀. |
|
41
|
41
|
| І нині ми йдемо за Тобою всім серцем і боїмося Тебе і шукаємо лиця Твого. | И҆ ни҃ѣ возслѣ́дꙋемъ всѣ́мъ се́рдцемъ и҆ бои́мсѧ тебє̀ и҆ и҆́щемъ лица̀ твоегѡ̀: |
|
42
|
42
|
| Не посором нас, але сотвори з нами за поблажливістю Твоєю і за безліччю милости Твоєї | не посрамѝ на́съ, но сотворѝ съ на́ми по кро́тости твое́й и҆ по мно́жествꙋ млⷭ҇ти твоеѧ̀, |
|
43
|
43
|
| і визволи нас силою чудес Твоїх, і дай славу імені Твоєму, Господи, | и҆ и҆змѝ на́съ по чꙋдесє́мъ твои̑мъ, и҆ да́ждь сла́вꙋ и҆́мени твоемꙋ̀, гдⷭ҇и. |
|
44
|
44
|
| і нехай посоромляться всі, що роблять рабам Твоїм зло, і нехай посоромляться з усією могутністю, і сила їх нехай скрушиться, | И҆ да посра́мѧтсѧ всѝ ꙗ҆влѧ́ющїи рабѡ́мъ твои̑мъ ѕла̑ѧ, и҆ да постыдѧ́тсѧ ѿ всѧ́кїѧ си́лы, и҆ крѣ́пость и҆́хъ да сокрꙋши́тсѧ, |
|
45
|
45
|
| і нехай пізнають, що Ти Господь Бог єдиний і славний по всій вселенній». | и҆ да разꙋмѣ́ютъ, ꙗ҆́кѡ ты̀ є҆сѝ гдⷭ҇ь бг҃ъ є҆ди́нъ и҆ сла́венъ по все́й вселе́ннѣй. |
|
46
|
46
|
| А тим часом слуги царя, які вкинули їх, не переставали розпалювати піч нафтою, смолою, паклею і хмизом, | И҆ не преста́ша вве́ргшїи и҆̀хъ слꙋги̑ царє́вы, жгꙋ́ще пе́щь на́фѳою и҆ смоло́ю, и҆ и҆згре́бьими и҆ хвра́стїемъ: |
|
47
|
47
|
| і піднімалося полум’я над піччю на сорок дев’ять ліктів | и҆ разлива́щесѧ пла́мень над̾ пе́щїю на ла́ктїй четы́редесѧть де́вѧть, |
|
48
|
48
|
| і виривалося, і спалювало тих з халдеїв, яких досягало біля печі. | и҆ ѡ҆бы́де и҆ пожжѐ, и҆̀хже ѡ҆брѣ́те ѡ҆́крестъ пе́щи халде́йскїѧ. |
|
49
|
49
|
| Але ангел Господній зійшов у піч разом з Азарією і тими, що були з ним, | А҆́гг҃лъ же гдⷭ҇ень сни́де кꙋ́пнѡ съ сꙋ́щими со а҆за́рїею въ пе́щь |
|
50
|
50
|
| і викинув полум’я вогню з печі, і зробив, що всередині печі був ніби шумливий вологий вітер, і вогонь ніскільки не доторкнувся до них, і не зашкодив їм, і не збентежив їх. | и҆ ѿтрѧсѐ пла́мень ѻ҆́гненный ѿ пе́щи и҆ сотворѝ сре́днее пе́щи ꙗ҆́кѡ дꙋ́хъ росы̀ шꙋмѧ́щь: и҆ не прикоснꙋ́сѧ и҆́хъ ѿню́дъ ѻ҆́гнь и҆ не ѡ҆скорбѝ, нижѐ стꙋ́жи и҆̀мъ. |
|
51
|
51
|
| Тоді ці троє, ніби одними вустами, заспівали у печі, і благословили і прославили Бога: | Тогда̀ ті́и трїѐ ꙗ҆́кѡ є҆ди́ными оу҆сты̑ поѧ́хꙋ и҆ благословлѧ́хꙋ и҆ сла́влѧхꙋ бг҃а въ пещѝ, глаго́люще: |
|
52
|
52
|
| «Благословенний Ти, Господи Боже отців наших, і хвальний і препрославлений повіки, і благословенне ім’я слави Твоєї, святе і прехвальне, що підноситься повіки. | блгⷭ҇ве́нъ є҆сѝ, гдⷭ҇и, бж҃е ѻ҆тє́цъ на́шихъ, и҆ препѣ́тый и҆ превозноси́мый во вѣ́ки, и҆ блгⷭ҇ве́но и҆́мѧ сла́вы твоеѧ̀ ст҃о́е, и҆ препѣ́тое и҆ превозноси́мое во вѣ́ки. |
|
53
|
53
|
| Благословенний Ти у храмі святої слави Твоєї, і прехвальний і преславний повіки. | Блгⷭ҇ве́нъ є҆сѝ во хра́мѣ ст҃ы́ѧ сла́вы твоеѧ̀, и҆ препѣ́тый и҆ превозноси́мый во вѣ́ки. |
|
54
|
54
|
| Благословенний Ти, що бачиш безодні, що сидиш на херувимах, і прехвальний і препрославлений повіки. | Блгⷭ҇ве́нъ є҆сѝ, ви́дѧй бє́здны, сѣдѧ́й на херꙋві́мѣхъ, и҆ препѣ́тый и҆ првозноси́мый во вѣ́ки. |
|
55
|
55
|
| Благословенний Ти на престолі слави царства Твого, і прехвальний і препрославлений повіки. | Блгⷭ҇ве́нъ є҆сѝ на прⷭ҇то́лѣ сла́вы црⷭ҇твїѧ твоегѡ̀, и҆ препѣ́тый и҆ превозноси́мый во вѣ́ки. |
|
56
|
56
|
| Благословенний Ти на тверді небесній, і прехвальний і препрославлений повіки. | Блгⷭ҇ве́нъ є҆сѝ на тве́рди небе́снѣй, и҆ препѣ́тый и҆ превозноси́мый во вѣ́ки. |
|
57
|
57
|
| Благословіть, усі діла Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. | Благослови́те, всѧ̑ дѣла̀ гдⷭ҇нѧ, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. |
|
58
|
58
|
| Благословіть, ангели Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. | Бл҃гослови́те, а҆́гг҃ли гдⷭ҇ни, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. |
|
59
|
59
|
| Благословляйте, небеса, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. | Благослови́те, небеса̀, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. |
|
60
|
60
|
| Благословляйте Господа, усі води, які вище небес, оспівуйте і прославляйте Його повіки. | Благослови́те, во́ды всѧ̑, ꙗ҆̀же превы́ше иебе́съ, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. |
|
61
|
61
|
| Благословляйте, усі сили Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. | Бл҃гослови́те, всѧ̑ си̑лы гдⷭ҇ни, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. |
|
62
|
62
|
| Благословляйте, сонце і місяць, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. | Благослови́те, со́лнце и҆ лꙋна̀, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. |
|
63
|
63
|
| Благословляйте, зірки небесні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. | Благослови́те, ѕвѣ́зды небє́сныѧ, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. |
|
64
|
64
|
| Благословляйте, усякий дощ і роса, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. | Благослови́те, всѧ́къ до́ждь и҆ роса̀, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. |
|
65
|
65
|
| Благословляйте, усі вітри, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. | Благослови́те, всѝ дꙋ́си, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. |
|
66
|
66
|
| Благословляйте, вогонь і жар, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. | Благослови́те, ѻ҆́гнь и҆ ва́ръ, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. |
|
67
|
67
|
| Благословляйте, холод і спека, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. | Благослови́те, стꙋ́дь и҆ зно́й, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозносите є҆го̀ во вѣ́ки. |
|
68
|
68
|
| Благословляйте, роси та іній, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. | Благослови́те, ро́сы и҆ и҆́ней, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. |
|
69
|
69
|
| Благословляйте, ночі і дні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. | Благослови́те, нѡ́щи и҆ дні́е, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. |
|
70
|
70
|
| Благословляйте, світло і пітьма, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. | Благослови́те, свѣ́тъ и҆ тма̀, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. |
|
71
|
71
|
| Благословляйте, лід і мороз, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. | Благослови́те, ле́дъ и҆ мра́зъ, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. |
|
72
|
72
|
| Благословляйте, іній і сніг, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. | Благослови́те, сла̑ны и҆ снѣ́зи, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. |
|
73
|
73
|
| Благословляйте, блискавки і хмари, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. | Благослови́те, мѡ́лнїѧ и҆ ѡ҆́блацы, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. |
|
74
|
74
|
| Нехай благословляє земля Господа, нехай оспівує і прославляє Його повіки. | Да благослови́тъ землѧ̀ гдⷭ҇а, да пое́тъ и҆ превозно́ситъ є҆го̀ во вѣ́ки. |
|
75
|
75
|
| Благословляйте, гори і пагорби, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. | Благослови́те, го́ры и҆ хо́лми, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. |
|
76
|
76
|
| Благословляй Господа усе, що росте на землі, оспівуй і прославляй Його повіки. | Благослови́те, всѧ̑ прозѧба̑ющаѧ на землѝ, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. |
|
77
|
77
|
| Благословляйте, джерела, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. | Благослови́те, и҆сто́чницы, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. |
|
78
|
78
|
| Благословляйте, моря і ріки, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. | Благослови́те, морѧ̀ и҆ рѣ́ки, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. |
|
79
|
79
|
| Благословляйте Господа, кити і все, що рухається у водах, оспівуйте і прославляйте Його повіки. | Благослови́те, ки́ти и҆ всѧ̑ дви̑жꙋщаѧсѧ въ вода́хъ, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. |
|
80
|
80
|
| Благословляйте, усі птахи небесні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. | Благослови́те, всѧ̑ пти̑цы небє́сныѧ, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. |
|
81
|
81
|
| Благословляйте Господа, звірі і вся худоба, оспівуйте і прославляйте Його повіки. | Благослови́те, ѕвѣ́рїе и҆ всѝ ско́ти, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. |
|
82
|
82
|
| Благословляйте, сини людські, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. | Благослови́те, сы́нове человѣ́честїи, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозиоси́те є҆го̀ во вѣ́ки. |
|
83
|
83
|
| Благословляй, Ізраїлю, Господа, оспівуй і прославляй Його повіки. | Да благослови́тъ і҆и҃ль гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. |
|
84
|
84
|
| Благословляйте, священики Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. | Благослови́те, і҆ере́є гдⷭ҇ни, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. |
|
85
|
85
|
| Благословляйте, раби Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. | Благослови́те, рабѝ гдⷭ҇ни, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. |
|
86
|
86
|
| Благословляйте, ду́хи і душі праведних, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. | Благослови́те, дꙋ́си и҆ дꙋ́ши првⷣныхъ, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. |
|
87
|
87
|
| Благословляйте, праведні і смиренні серцем, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. | Благослови́те, прпⷣбнїи и҆ смире́ннїи се́рдцемъ, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. |
|
88
|
88
|
| Благословляйте, Ананіє, Азаріє і Мисаїле, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки; бо Він вивів нас з пекла і спас нас від руки смерти, і визволив нас із середовища печі палючого полум’я, й із середовища вогню визволив нас. | Благослови́те, а҆на́нїа, а҆за́рїа и҆ мїсаи́лъ, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки: ꙗ҆́кѡ и҆з̾ѧ́тъ ны̀ ѿ а҆́да и҆ сп҃сѐ ны̀ ѿ рꙋкѝ сме́рти, и҆ и҆зба́ви ны̀ ѿ среды̀ пе́щи и҆ горѧ́ща пла́мене, и҆ ѿ среды̀ ѻ҆гнѧ̀ и҆зба́ви ны̀. |
|
89
|
89
|
| Славте Господа, бо Він благий, бо повік милість Його. | И҆сповѣ́дайтесѧ гдⷭ҇еви, ꙗ҆́кѡ вл҃гъ, ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀. |
|
90
|
90
|
| Благословляйте усі, хто шанує Господа, Бога богів, оспівуйте і славте, бо повіки милість Його».] | Благослови́те, всѝ чтꙋ́щїи гдⷭ҇а, бг҃а богѡ́въ, по́йте и҆ и҆сповѣ́дайтесѧ, ꙗ҆́кѡ во вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀. |
|
91
|
91
|
| Навуходоносор цар, [почувши, що вони співають,] здивувався, і поспішно встав, і сказав вельможам своїм: чи не трьох мужів кинули ми у вогонь зв’язаними? Вони у відповідь сказали цареві: істинно так, царю! | Навꙋходоно́соръ же слы́ша пою́щихъ и҆̀хъ, и҆ почꙋди́сѧ, и҆ воста̀ со тща́нїемъ, и҆ речѐ вельмо́жамъ свои̑мъ: не трїе́хъ ли мꙋже́й вверго́хомъ средѣ̀ ѻ҆гнѧ̀ свѧ́заныхъ; И҆ рѣ́ша царе́ви: вои́стиннꙋ, царю̀. |
|
92
|
92
|
| На це він сказав: ось, я бачу чотирьох мужів незв’язаних, які ходять посеред вогню, і немає їм шкоди; і вигляд четвертого подібний до сина Божого. | И҆ речѐ ца́рь: сѐ, а҆́зъ ви́ждꙋ мꙋ́жы четы́ри разрѣшє́ны и҆ ходѧ́щѧ средѣ̀ ѻ҆гнѧ̀, и҆ и҆стлѣ́нїѧ нѣ́сть въ ни́хъ, и҆ зра́къ четве́ртагѡ подо́бенъ сн҃ꙋ бж҃їю. |
|
93
|
93
|
| Тоді підійшов Навуходоносор до челюстів печі, розжареної вогнем, і сказав: Седраху, Мисаху й Авденаго, раби Бога Всевишнього! вийдіть і підійдіть! Тоді Седрах, Мисах і Авденаго вийшли із середовища вогню. | Тогда̀ прїи́де навꙋходоно́соръ ко оу҆́стїю пе́щи ѻ҆гне́мъ разжже́нныѧ и҆ речѐ: седра́хъ, мїса́хъ, а҆вденагѡ̀, рабѝ бг҃а вы́шнѧгѡ, и҆зыди́те и҆ прїиди́те. И҆ и҆зыдо́ша седра́хъ, мїса́хъ, а҆вденагѡ̀ ѿ среды̀ ѻ҆гнѧ̀. |
|
94
|
94
|
| І, зібравшись, сатрапи, намісники, воєначальники і радники царя побачили, що над тілами мужів цих вогонь не мав сили, і волосся на голові не обпалене, й одяг їхній не змінився, і навіть запаху вогню не було від них. | И҆ собра́шасѧ кнѧ̑зи и҆ воевѡ́ды, и҆ мѣстонача̑лницы и҆ вельмѡ́жи царє́вы, и҆ ви́дѧхꙋ мꙋже́й, ꙗ҆́кѡ не ѡ҆долѣ̀ ѻ҆́гнь тѣлесє́мъ и҆́хъ и҆ вла́са главы̀ и҆́хъ не ѡ҆палѝ, и҆ ри̑зы и҆́хъ не и҆змѣни́шасѧ, и҆ вонѝ ѻ҆́гненны не бѧ́ше въ ни́хъ. |
|
95
|
95
|
| Тоді Навуходоносор сказав: благословенний Бог Седраха, Мисаха й Авденаго, Який послав ангела Свого і визволив рабів Своїх, які уповали на Нього і не послухалися царського повеління, і віддали тіла свої [вогню], щоб не служити і не поклонятися іншому богу, крім Бога свого! | И҆ поклони́сѧ пред̾ ни́ми ца́рь бг҃ꙋ, и҆ ѿвѣща̀ навꙋходоно́соръ ца́рь и҆ речѐ: блгⷭ҇ве́нъ бг҃ъ седра́ховъ, мїса́ховъ и҆ а҆вденагѡ̀, и҆́же посла̀ а҆́гг҃ла своего̀ и҆ и҆з̾ѧ̀ ѻ҆́троки своѧ̑, ꙗ҆́кѡ оу҆пова́ша на него̀: и҆ сло́во царе́во премѣни́ша, и҆ преда́ша тѣлеса̀ своѧ̑ во ѻ҆́гнь, ꙗ҆́кѡ да не послꙋ́жатъ, ни покло́нѧтсѧ всѧ́комꙋ бо́гꙋ и҆но́мꙋ, но то́чїю бг҃ꙋ своемꙋ̀: |
|
96
|
96
|
| І від мене дається повеління, щоб з усякого народу, племені і мови, хто вимовить хулу на Бога Седраха, Мисаха й Авденаго, був порубаний на шматки, і дім його перетворений на руїни, бо немає іншого бога, який міг би так спасати. | и҆ а҆́зъ заповѣ́даю за́повѣдь: всѝ лю́дїе, пле́мѧ, ꙗ҆зы́къ, а҆́ще рече́тъ хꙋлꙋ̀ на бг҃а седра́хова и҆ мїса́хова и҆ а҆вденагѡ̀, въ па́гꙋбꙋ бꙋ́дꙋтъ, и҆ до́мове и҆́хъ въ разграбле́нїе: поне́же нѣ́сть бг҃а дрꙋга́гѡ, и҆́же возмо́жетъ и҆зба́вити си́це. |
|
97
|
97
|
| Тоді цар підніс Седраха, Мисаха й Авденаго у країні Вавилонській [і звеличив їх і поставив їх начальниками над іншими юдеями в його царстві]. | Тогда̀ ца́рь поста́ви седра́ха, мїса́ха и҆ а҆вденагѡ̀ во странѣ̀ вавѷлѡ́нстѣй, и҆ возвели́чи и҆̀хъ, и҆ сподо́би и҆̀хъ старѣ́йшинства і҆ꙋде́євъ всѣ́хъ сꙋ́щихъ во ца́рствѣ є҆гѡ̀. |
|
98
|
98
|
| Навуходоносор цар усім народам, племенам і мовам, які живуть по всій землі: мир вам нехай примножиться! | Навꙋходоно́соръ ца́рь всѣ̑мъ лю́демъ, племенѡ́мъ и҆ ꙗ҆зы́кѡмъ сꙋ́щымъ во все́й землѝ, ми́ръ ва́мъ да оу҆мно́житсѧ. |
|
99
|
99
|
| Знамення і чудеса, які звершив наді мною Всевишній Бог, угодно мені звістити вам. | Зна́мєнїѧ и҆ чꙋдеса̀, ꙗ҆̀же сотворѝ со мно́ю бг҃ъ вы́шнїй, оу҆го́дно бы́сть предо мно́ю возвѣсти́ти ва́мъ, |
|
100
|
100
|
| Які великі знамення Його і які могутні чудеса Його! Царство Його — царство вічне, і володіння Його — у роди і роди. | ко́ль вєли́каѧ и҆ крѣ̑пкаѧ: црⷭ҇тво є҆гѡ̀ црⷭ҇тво вѣ́чное, и҆ вла́сть є҆гѡ̀ въ ро́ды и҆ ро́ды. |
|
Глава 4
|
Глава́ д҃
|
|
1
|
1
|
| Я, Навуходоносор, спокійний був у домі моєму і благоденствував у чертогах моїх. | А҆́зъ навꙋходоно́соръ ѡ҆би́лꙋѧй бѣ́хъ въ домꙋ̀ мое́мъ и҆ благоцвѣты́й на престо́лѣ мое́мъ: |
|
2
|
2
|
| Але я бачив сон, який налякав мене, і міркування на ложі моєму і видіння голови моєї збентежили мене. | со́нъ ви́дѣхъ, и҆ оу҆страши́ мѧ, и҆ смѧто́хсѧ на ло́жи мое́мъ, и҆ видѣ̑нїѧ главы̀ моеѧ̀ смѧто́ша мѧ̀: |
|
3
|
3
|
| І дане було мною повеління привести до мене всіх мудреців вавилонських, щоб вони сказали мені значення сну. | и҆ мно́ю положи́сѧ повелѣ́нїе, привестѝ пред̾ мѧ̀ всѧ̑ мꙋ́жы мꙋ́дрыѧ вавѷлѡ̑нскїѧ, да сказа́нїе сна̀ возвѣстѧ́тъ мнѣ̀. |
|
4
|
4
|
| Тоді прийшли тайновідці, чародії, халдеї і ворожбити; я розповів їм сон, але вони не могли мені пояснити значення його. | И҆ вхожда́хꙋ ѡ҆баѧ́телїе, волсвѝ, газари́ни, халде́є, и҆ со́нъ а҆́зъ рѣ́хъ пред̾ ни́ми, и҆ сказа́нїѧ є҆гѡ̀ не возвѣсти́ша мѝ, |
|
5
|
5
|
| Нарешті ввійшов до мене Даниїл, якому ім’я було Валтасар, за ім’ям бога мого, і в якому дух святого Бога; йому розповів я сон. | до́ндеже вни́де (пред̾ мѧ̀) данїи́лъ, є҆мꙋ́же и҆́мѧ валтаса́ръ, по и҆́менїѧ бо́га моегѡ̀, и҆́же дх҃а бж҃їѧ ст҃а и҆́мать въ себѣ̀, и҆ со́нъ пред̾ ни́мъ рѣ́хъ: |
|
6
|
6
|
| Валтасар, глава мудреців! я знаю, що у тобі дух святого Бога, і ніяка таємниця не обтяжує тебе; поясни мені бачення сну мого, який я бачив, і значення його. | валтаса́ре, кнѧ́же ѡ҆баѧ́телей, є҆го́же а҆́зъ разꙋмѣ́хъ, ꙗ҆́кѡ дх҃ъ бж҃їй ст҃ы́й и҆́маши, и҆ всѧ́каѧ та́йна не и҆знемога́етъ пред̾ тобо́ю, слы́ши видѣ́нїе сна̀ моегѡ̀, є҆́же ви́дѣхъ, и҆ сказа́нїе є҆гѡ̀ повѣ́ждь мнѣ̀. |
|
7
|
7
|
| Видіння ж голови моєї на ложі моєму були такі: я бачив, ось, серед землі дерево дуже високе. | И҆ видѣ́нїе главы̀ моеѧ̀ на ло́жи мое́мъ зрѣ́хъ, и҆ сѐ, дре́во средѣ̀ землѝ, и҆ высота̀ є҆гѡ̀ вели́ка: |
|
8
|
8
|
| Велике було це дерево і міцне, і висота його сягала неба, і воно видиме було до країв усієї землі. | и҆ возвели́чисѧ дре́во то̀ и҆ оу҆крѣпи́сѧ, и҆ высота̀ є҆гѡ̀ досѧза́ше до небесѐ, и҆ величина̀ є҆гѡ̀ до конє́цъ землѝ всеѧ̀, |
|
9
|
9
|
| Листя його прекрасне, і плодів на ньому безліч, і їжа на ньому для всіх; під ним знаходили тінь польові звірі, і в гілках його гніздилися птахи небесні, і від нього годувалася усяка плоть. | ли́ствїе є҆гѡ̀ прекра́сное, и҆ пло́дъ є҆гѡ̀ мно́гъ, и҆ пи́ща всѣ́хъ въ не́мъ, и҆ под̾ ни́мъ вселѧ́хꙋсѧ всѝ ѕвѣ́рїе ди́вїи, и҆ въ вѣ́твехъ є҆гѡ̀ живѧ́хꙋ (всѧ̑) пти̑цы небє́сныѧ, и҆ ѿ негѡ̀ пита́шесѧ всѧ́ка пло́ть. |
|
10
|
10
|
| І бачив я у видіннях голови моєї на ложі моєму, і ось, зійшов з небес, Той, Хто не спить і Святий. | Ви́дѣхъ во снѣ̀ но́щїю на ло́жи мое́мъ, и҆ сѐ, бо́дрый и҆ ст҃ы́й ѿ нб҃сѐ сни́де |
|
11
|
11
|
| Викликнувши голосно, Він сказав: «зрубайте це дерево, обрубайте гілки його, струсіть листя з нього і розкидайте плоди його; нехай відійдуть звірі з-під нього і птахи з гілок його; | и҆ возгласѝ крѣ́пцѣ и҆ та́кѡ речѐ: посѣцы́те дре́во и҆ ѡ҆бі́йте вѣ̑тви є҆гѡ̀, и҆ ѿтрѧси́те ли́ствїе є҆гѡ̀ и҆ разсы́плите пло́дъ є҆гѡ̀, да позы́блютсѧ ѕвѣ́рїе под̾ ни́мъ и҆ пти̑цы съ вѣ́твїй є҆гѡ̀: |
|
12
|
12
|
| але головний корінь його залиште у землі, і нехай він у путах залізних і мідних серед польової трави зрошується небесною росою, і з тваринами нехай буде частина його в траві земній. | то́чїю ѿра́сль коре́нїѧ є҆гѡ̀ въ землѝ ѡ҆ста́вите, и҆ во оу҆́зѣ желѣ́знѣ и҆ мѣ́днѣ, и҆ во ѕла́цѣ внѣ́шнемъ и҆ въ росѣ̀ небе́снѣй всели́тсѧ, и҆ со ѕвѣрьмѝ (ди́вїими) ча́сть є҆гѡ̀ во травѣ̀ земнѣ́й: |
|
13
|
13
|
| Серце людське відбереться від нього і дасться йому серце звірине, і пройдуть над ним сім часів. | се́рдце є҆гѡ̀ ѿ человѣ̑къ и҆змѣни́тсѧ, и҆ се́рдце ѕвѣри́но да́стсѧ є҆мꙋ̀, и҆ се́дмь време́нъ и҆змѣнѧ́тсѧ над̾ ни́мъ: |
|
14
|
14
|
| Повелінням Тих, Хто не спить, це визначено, і за вироком Святих призначено, щоб знали ті, що живуть, що Всевишній володарює над царством людським, і дає його, кому хоче, і поставляє над ним приниженого між людьми». | и҆зрѣче́нїемъ бо́драгѡ сло́во, и҆ глаго́лъ ст҃ы́хъ проше́нїе: да оу҆вѣ́дѧтъ живꙋ́щїи, ꙗ҆́кѡ владѣ́етъ вы́шнїй ца́рствомъ человѣ́ческимъ, и҆ є҆мꙋ́же восхо́щетъ, да́стъ є҆̀, и҆ оу҆ничтоже́нное человѣ́кѡвъ возста́витъ над̾ ни́мъ. |
|
15
|
15
|
| Такий сон бачив я, цар Навуходоносор; а ти, Валтасаре, скажи значення його, тому що ніхто з мудреців у моєму царстві не міг пояснити його значення, а ти можеш, бо дух святого Бога у тобі. | Се́й со́нъ, є҆го́же ви́дѣхъ а҆́зъ навꙋходоно́соръ ца́рь: ты́ же, валтаса́ре, сказа́нїе є҆гѡ̀ повѣ́ждь, ꙗ҆́кѡ всѝ мꙋ́дрїи ца́рства моегѡ̀ не мо́гꙋтъ сказа́нїѧ є҆гѡ̀ повѣ́дати мнѣ̀, ты́ же, данїи́ле, мо́жеши, ꙗ҆́кѡ дх҃ъ бж҃їй ст҃ъ въ тебѣ̀. |
|
16
|
16
|
| Тоді Даниїл, якому ім’я Валтасар, майже годину пробув у здивуванні, і думки його бентежили його. Цар почав говорити і сказав: Валтасаре! нехай не бентежить тебе цей сон і значення його. Валтасар відповів і сказав: господарю мій! твоїм би ненависникам цей сон, і ворогам твоїм значення його! | Тогда̀ данїи́лъ, є҆мꙋ́же и҆́мѧ валтаса́ръ, оу҆жасе́сѧ а҆́ки на є҆ди́нъ ча́съ, и҆ размышлє́нїѧ є҆гѡ̀ смꙋща́хꙋ є҆го̀. И҆ ѿвѣща̀ ца́рь и҆ речѐ: валтаса́ре, со́нъ мо́й и҆ сказа́нїе є҆гѡ̀ да не смꙋща́етъ тебѐ. И҆ ѿвѣща̀ валтаса́ръ и҆ речѐ: господи́не, да бꙋ́детъ со́нъ се́й ненави́дѧщымъ тѧ̀, и҆ сказа́нїе є҆гѡ̀ врагѡ́мъ твои̑мъ. |
|
17
|
17
|
| Дерево, яке ти бачив, яке було великим і міцним, висотою своєю сягало небес і видиме було по всій землі, | Дре́во, є҆́же ви́дѣлъ є҆сѝ возвели́чившеесѧ и҆ оу҆крѣпи́вшеесѧ, є҆гѡ́же высота̀ досѧза́ше до небесѐ и҆ величина̀ є҆гѡ̀ на всю̀ зе́млю, |
|
18
|
18
|
| на якому листя було прекрасне і безліч плодів і пожива для усіх, під яким жили звірі польові й у гілках якого гніздилися птахи небесні, | и҆ ли́ствїе є҆гѡ̀ благоцвѣ́тное и҆ пло́дъ є҆гѡ̀ мно́гъ, и҆ пи́ща всѣ̑мъ въ не́мъ, под̾ ни́мъ живѧ́хꙋ ѕвѣ́рїе ди́вїи, и҆ въ вѣ́твехъ є҆гѡ̀ оу҆гнѣздѧ́хꙋсѧ пти̑цы небє́сныѧ: |
|
19
|
19
|
| це ти, царю, звеличений і зміцнілий, і велич твоя зросла і сягла небес, і влада твоя — до країв землі. | ты̀ є҆сѝ, царю̀, ꙗ҆́кѡ возвели́чилсѧ є҆сѝ и҆ оу҆крѣпѣ́лъ, и҆ вели́чество твоѐ возвели́чисѧ и҆ досѧжѐ небесѐ, и҆ вла́сть твоѧ̀ до конє́цъ землѝ. |
|
20
|
20
|
| А що цар бачив Того, Хто не спить і Святого, Який сходить з небес, Який сказав: «зрубайте дерево і знищіть його, тільки головний корінь його залишіть у землі, і нехай він у путах залізних і мідних, серед польової трави, зрошується росою небесною, і з польовими звірами нехай буде частина його, доки не пройдуть над ним сім часів», — | И҆ ꙗ҆́кѡ ви́дѣ ца́рь бо́драго и҆ ст҃а́го сходѧ́ща съ небесѐ, и҆ речѐ: посѣцы́те дре́во и҆ разсы́плите є҆̀, то́чїю прониче́нїе коре́нїѧ є҆гѡ̀ въ землѝ ѡ҆ста́вите, и҆ во оу҆́зѣ желѣ́знѣ и҆ мѣ́дѧнѣ и҆ во ѕла́цѣ внѣ́шнемъ и҆ въ росѣ̀ небе́снѣй водвори́тсѧ, и҆ со ѕвѣрьмѝ ди́вїими ча́сть є҆гѡ̀, до́ндеже се́дмь време́нъ премѣнѧ́тсѧ над̾ ни́мъ: |
|
21
|
21
|
| то ось значення цього, царю, і ось визначення Всевишнього, яке осягне господаря мого, царя: | сїѐ сказа́нїе є҆гѡ̀, царю̀, и҆ и҆зрѣче́нїе вы́шнѧгѡ є҆́сть, є҆́же приспѣ̀ на господи́на моего̀ царѧ̀: |
|
22
|
22
|
| тебе відлучать від людей, і перебування твоє буде з польовими звірами; травою будуть годувати тебе, як вола, росою небесною ти будеш зрошуватися, і сім часів пройдуть над тобою, доки пізнаєш, що Всевишній володарює над царством людським і дає його, кому хоче. | и҆зженꙋ́тъ тѧ̀ ѿ человѣ̑къ, и҆ съ ди́вїими ѕвѣрьмѝ бꙋ́детъ житїѐ твоѐ, и҆ траво́ю а҆́ки вола́ напита́ютъ тѧ̀, и҆ ѿ росы̀ небе́сныѧ тѣ́ло твоѐ ѡ҆роси́тсѧ, и҆ се́дмь време́нъ и҆змѣнѧ́тсѧ над̾ тобо́ю, до́ндеже оу҆вѣ́си, ꙗ҆́кѡ владѣ́етъ вы́шнїй ца́рствомъ человѣ́ческимъ, и҆ є҆мꙋ́же восхо́щетъ, да́стъ є҆̀. |
|
23
|
23
|
| А що повелено було залишити головний корінь дерева, це значить, що царство твоє залишиться при тобі, коли ти пізнаєш владу небесну. | А҆ є҆́же речѐ: ѡ҆ста́вите прониче́нїе коре́нїѧ дре́ва (въ землѝ): ца́рство твоѐ тебѣ̀ бꙋ́детъ, ѿне́лѣже оу҆вѣ́си вла́сть нбⷭ҇нꙋю. |
|
24
|
24
|
| Тому, царю, нехай буде благоугодною тобі порада моя: відкупи гріхи твої правдою і беззаконня твої милосердям до бідних; ось чим може продовжитися мир твій. | Сегѡ̀ ра́ди, царю̀ совѣ́тъ мо́й да бꙋ́детъ тебѣ̀ оу҆го́денъ, и҆ грѣхѝ твоѧ̑ ми́лостынѧми и҆скꙋпѝ и҆ непра̑вды твоѧ̑ щедро́тами оу҆бо́гихъ: не́гли бꙋ́детъ долготерпѣли́въ грѣхѡ́мъ твои̑мъ бг҃ъ. |
|
25
|
25
|
| Усе це збулося над царем Навуходоносором. | Сїѧ̑ всѧ̑ постиго́ша навꙋходоно́сора царѧ̀. |
|
26
|
26
|
| Коли минуло дванадцять місяців, ходячи по царських палатах у Вавилоні, | По двоюна́десѧти мцⷭ҇ѣхъ въ домꙋ̀ ца́рства своегѡ̀, въ вавѷлѡ́нѣ бѣ̀ ходѧ̀, |
|
27
|
27
|
| цар сказав: чи не це величний Вавилон, який побудував я як дім царства силою моєї могутности й на славу моєї величі! | ѿвѣща̀ ца́рь и҆ речѐ: нѣ́сть ли се́й вавѷлѡ́нъ вели́кїй, є҆го́же а҆́зъ согради́хъ въ до́мъ ца́рства, въ держа́вѣ крѣ́пости моеѧ̀, въ че́сть сла́вы моеѧ̀; |
|
28
|
28
|
| Ще слова ці були у вустах царя, як був з неба голос: «тобі говорять, царю Навуходоносоре: царство відійшло від тебе! | Є҆щѐ сло́вꙋ сꙋ́щꙋ во оу҆стѣ́хъ карѧ̀, гла́съ съ небесѐ бы́сть: тебѣ̀ гл҃етсѧ, навꙋходоно́соре царю̀: ца́ртво твоѐ пре́йде ѿ тебє̀, |
|
29
|
29
|
| І відлучать тебе від людей, і буде перебування твоє з польовими звірами; травою будуть годувати тебе, як вола, і сім часів пройде над тобою, доки пізнаєш, що Всевишній володарює над царством людським і дає його, кому хоче!» | и҆ ѿ человѣ̑къ ѿженꙋ́тъ тѧ̀, и҆ со ѕвѣрьмѝ ди́вїими житїѐ твоѐ, и҆ траво́ю а҆́ки вола̀ напита́ютъ тѧ̀ и҆ се́дмь време́нъ и҆змѣнѧ́тсѧ на тебѣ̀, до́ндеже оу҆вѣ́си, ꙗ҆́кѡ владѣ́етъ вы́шнїй ца́рствомъ человѣ́ческимъ, и҆ є҆мꙋ́же восхо́щетъ, да́стъ є҆̀. |
|
30
|
30
|
| Негайно і сповнилося це слово над Навуходоносором, і відлучений він був від людей, їв траву, як віл, і зрошувалося тіло його росою небесною, так що волосся у нього виросло як у лева, і нігті у нього — як у птаха. | Въ то́й ча́съ сло́во сконча́сѧ на царѝ навꙋходоно́сорѣ, и҆ ѿ человѣ̑къ ѿгна́сѧ, и҆ травꙋ̀ а҆́ки во́лъ ꙗ҆дѧ́ше, и҆ ѿ росы̀ небе́сныѧ тѣ́ло є҆гѡ̀ ѡ҆роси́сѧ, до́ндеже вла́си є҆мꙋ̀ ꙗ҆́кѡ львꙋ̀ возрасто́ша и҆ нѡ́гти є҆мꙋ̀ а҆́ки пти́цамъ. |
|
31
|
31
|
| Після закінчення ж днів тих, я, Навуходоносор, звів очі мої до неба, і розум мій повернувся до мене; і благословив я Всевишнього, звеличив і прославив Вічного, Якого володарювання — володарювання вічне, і Якого царство — у роди і роди. | И҆ по сконча́нїи тѣ́хъ дні́й, а҆́зъ навꙋходоно́соръ ѻ҆́чи своѝ на не́бо воздви́гъ, и҆ оу҆́мъ мо́й ко мнѣ̀ возврати́сѧ, и҆ вы́шнѧго благослови́хъ, и҆ живꙋ́щаго во вѣ́ки похвали́хъ и҆ просла́вихъ, ꙗ҆́кѡ вла́сть є҆гѡ̀ вла́сть вѣ́чна, и҆ црⷭ҇тво є҆гѡ̀ въ ро́ды и҆ ро́ды, |
|
32
|
32
|
| І всі, що живуть на землі, нічого не значать; з волі Своєї Він діє як у небесному воїнстві, так і у тих, хто живе на землі; і немає нікого, хто міг би протистояти руці Його і сказати Йому: «що Ти зробив?» | и҆ всѝ живꙋ́щїи на землѝ ни во что́же вмѣни́шасѧ, и҆ по во́ли свое́й твори́тъ въ си́лѣ нбⷭ҇нѣй и҆ въ селе́нїи земнѣ́мъ: и҆ нѣ́сть, и҆́же воспроти́витсѧ рꙋцѣ̀ є҆гѡ̀ и҆ рече́тъ є҆мꙋ̀: что̀ сотвори́лъ є҆сѝ; |
|
33
|
33
|
| У той час повернувся до мене розум мій, і на славу царства мого повернулися до мене сановитість і колишній вигляд мій; тоді знайшли мене радники мої і вельможі мої, і я відновлений був на царство моє, і велич моя ще більше піднеслася. | Въ то̀ вре́мѧ оу҆́мъ мо́й возврати́сѧ ко мнѣ̀, и҆ въ че́сть ца́рства моегѡ̀ прїидо́хъ, и҆ зра́къ мо́й возврати́сѧ ко мнѣ̀, и҆ нача̑лницы моѝ и҆ вельмѡ́жи моѝ и҆ска́хꙋ менѐ: и҆ въ ца́рствѣ мое́мъ оу҆тверди́хсѧ, и҆ вели́чество и҆з̾ѻби́лнѣе приложи́сѧ мнѣ̀. |
|
34
|
34
|
| Нині я, Навуходоносор, славлю, підношу і величаю Царя Небесного, Якого всі діла істинні й путі праведні, і Який у силі смирити тих, що ходять гордо. | Нн҃ѣ оу҆́бо а҆́зъ навꙋходоно́соръ хвалю̀ и҆ превозношꙋ̀ и҆ сла́влю цр҃ѧ̀ нбⷭ҇наго, ꙗ҆́кѡ всѧ̑ дѣла̀ є҆гѡ̀ и҆́стинна, и҆ пꙋтїѐ є҆гѡ̀ сꙋдбы̑, и҆ всѧ̑ ходѧ́щыѧ въ го́рдости мо́жетъ смири́ти. |
|
Глава 5
|
Глава́ є҃
|
|
1
|
1
|
| Валтасар цар зробив великий бенкет для тисячі вельмож своїх і перед очима тисячі пив вино. | Валтаса́ръ ца́рь сотворѝ ве́черю ве́лїю вельмо́жамъ свои̑мъ ты́сѧщи мꙋжє́мъ, |
|
2
|
2
|
| Скуштувавши вина, Валтасар наказав принести золоті і срібні сосуди, які Навуходоносор, батько його, виніс із храму Єрусалимського, щоб пити з них царю, вельможам його, дружинам його і наложницям його. | пред̾ ты́сѧщею же вїно̀, и҆ пїѧ̀ валтаса́ръ речѐ при вкꙋше́нїи вїна̀, є҆́же принестѝ сосꙋ́ды зла̑ты и҆ срє́брѧны, ꙗ҆̀же и҆знесѐ навꙋходоно́соръ ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀ и҆з̾ хра́ма (гдⷭ҇а бг҃а), и҆́же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, и҆ да пїю́тъ въ ни́хъ ца́рь и҆ вельмѡ́жи є҆гѡ̀, и҆ налѡ́жницы є҆гѡ̀ и҆ возлежа́щыѧ (ѡ҆́крестъ) є҆гѡ̀. |
|
3
|
3
|
| Тоді принесли золоті сосуди, які взяті були зі святилища дому Божого в Єрусалимі; і пили з них цар і вельможі його, дружини його і наложниці його. | И҆ принесо́ша сосꙋ́ды златы̑ѧ и҆ срє́брѧныѧ, ꙗ҆̀же и҆знесѐ (навꙋходоно́соръ ца́рь) и҆з̾ хра́ма гдⷭ҇а бг҃а, и҆́же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ: и҆ пїѧ́хꙋ и҆́ми ца́рь и҆ вельмѡ́жи є҆гѡ̀, и҆ налѡ́жницы є҆гѡ̀ и҆ возлежа́щыѧ (ѡ҆́крестъ) є҆гѡ̀: |
|
4
|
4
|
| Пили вино, і славили богів золотих і срібних, мідних, залізних, дерев’яних і кам’яних. | пїѧ́хꙋ вїно̀ и҆ похвали́ша бо́ги златы̑ѧ и҆ срє́брѧныѧ, и҆ мѣ̑дѧныѧ и҆ желѣ̑зныѧ, и҆ дрєвѧ́ныѧ и҆ ка́мєнныѧ, а҆ бг҃а вѣ́чнаго не благослови́ша, и҆мꙋ́щаго вла́сть дꙋ́ха и҆́хъ. |
|
5
|
5
|
| У ту саму годину вийшли пальці руки людської і писали навпроти лампади на вапні стіни чертогу царського, і цар бачив кисть руки, яка писала. | Въ то́й ча́съ и҆зыдо́ша пе́рсты рꙋкѝ человѣ́чи и҆ писа́хꙋ проти́вꙋ лампа́ды на повапле́нїи стѣны̀ до́мꙋ царе́ва, и҆ ца́рь ви́дѧше пе́рсты рꙋкѝ пи́шꙋщїѧ. |
|
6
|
6
|
| Тоді цар змінився у лиці своєму; думки його збентежили його, зв’язки стегон його ослабли, і коліна його стали битися одне об одне. | Тогда̀ царю̀ зра́къ и҆змѣни́сѧ, и҆ размышлє́нїѧ є҆гѡ̀ смꙋща́хꙋ є҆го̀, и҆ соꙋ́зы чре́слъ є҆гѡ̀ разслаблѧ́хꙋсѧ, и҆ кѡлѣ́на є҆гѡ̀ сража́стасѧ: |
|
7
|
7
|
| Сильно закричав цар, щоб привели чаклунів, халдеїв і ворожбитів. Цар почав говорити, і сказав мудрецям вавилонським: хто прочитає це написане і пояснить мені значення його, той буде вбраний у багряницю, і золотий ланцюг буде на шиї у нього, і третім володарем буде у царстві. | и҆ возопѝ ца́рь си́лою, є҆́же ввестѝ волхвѡ́въ, халде́євъ, газари́нѡвъ: и҆ речѐ ца́рь мꙋ̑дрымъ вавѷлѡ́нскимъ: и҆́же прочте́тъ писа́нїе сїѐ и҆ ра́зꙋмъ є҆гѡ̀ возвѣсти́тъ мнѣ̀, то́й въ багрѧни́цꙋ ѡ҆блече́тсѧ, и҆ гри́вна злата́ѧ на вы́ю є҆гѡ̀, и҆ тре́тїй во ца́рствѣ мое́мъ ѡ҆блада́ти на́чнетъ. |
|
8
|
8
|
| І ввійшли всі мудреці царя, але не могли прочитати написаного і пояснити цареві значення його. | И҆ вхожда́хꙋ всѝ мꙋ́дрїи ко царю̀ и҆ не можа́хꙋ писа́нїѧ прочестѝ, ни ра́зꙋма царю̀ возвѣсти́ти. |
|
9
|
9
|
| Цар Валтасар надзвичайно стривожився, і вигляд лиця його змінився на ньому, і вельможі його збентежилися. | Ца́рь же валтаса́ръ возмѧте́сѧ, и҆ зра́къ є҆гѡ̀ и҆змѣни́сѧ на не́мъ, и҆ вельмѡ́жи є҆гѡ̀ смꙋща́хꙋсѧ. |
|
10
|
10
|
| Цариця ж, з приводу слів царя і вельмож його, ввійшла у палату бенкету; почала говорити цариця і сказала: царю, повіки живи! нехай не бентежать тебе думки твої, і нехай не змінюється вигляд лиця твого! | И҆ вни́де цари́ца въ до́мъ пи́рный, и҆ речѐ цари́ца: царю̀ во вѣ́ки живѝ: да не смꙋща́ютъ тебѐ размышлє́нїѧ твоѧ̑, и҆ зра́къ тво́й да не и҆змѣнѧ́етсѧ: |
|
11
|
11
|
| Є в царстві твоєму муж, в якому дух святого Бога; у дні батька твого виявлені були у ньому світло, розум і мудрість, подібна до мудрости богів, і цар Навуходоносор, батько твій, поставив його главою тайновідців, чаклунів, халдеїв і ворожбитів, — сам батько твій, цар, | є҆́сть мꙋ́жъ во ца́рствѣ твое́мъ, въ не́мже дх҃ъ бж҃їй: и҆ во дни̑ ѻ҆тца̀ твоегѡ̀ бо́дрость и҆ смы́слъ ѡ҆брѣ́тесѧ въ не́мъ, и҆ ца́рь навꙋходоно́соръ ѻ҆те́цъ тво́й кнѧ́зѧ поста́ви є҆го̀ волхвѡ́мъ, ѡ҆баѧ́телємъ, халде́ємъ, газари́нѡмъ, |
|
12
|
12
|
| тому що у ньому, у Даниїлі, якого цар перейменував Валтасаром, виявилися високий дух, відання і розум, здатний пояснювати сни, тлумачити загадкове і розв’язувати вузли. Отже, нехай прикличуть Даниїла, і він пояснить значення. | ꙗ҆́кѡ дꙋ́хъ преиз̾ѻби́лный (бѧ́ше) въ не́мъ, и҆ премꙋ́дрость и҆ смы́слъ (ѡ҆брѣ́тесѧ) въ не́мъ, сказꙋ́ѧ сны̀ и҆ возвѣща́ѧ сокровє́ннаѧ и҆ разрѣша́ѧ соꙋ́зы, данїи́лъ, и҆ ца́рь наречѐ и҆́мѧ є҆мꙋ̀ валтаса́ръ: нн҃ѣ оу҆́бо да призове́тсѧ, и҆ сказа́нїе є҆гѡ̀ возвѣсти́тъ тебѣ̀. |
|
13
|
13
|
| Тоді введений був Даниїл до царя, і цар почав розмову і сказав Даниїлові: чи ти Даниїл, один з полонених синів юдейських, яких батько мій, цар, привів з Юдеї? | Тогда̀ данїи́лъ введе́нъ бы́сть пред̾ царѧ̀. И҆ речѐ ца́рь данїи́лꙋ: ты̀ лиє҆сѝ данїи́лъ, ѿ сынѡ́въ плѣ̑нникъ і҆ꙋде́йскихъ, и҆̀хже приведѐ навꙋходоно́соръ ца́рь ѻ҆те́цъ мо́й; |
|
14
|
14
|
| Я чув про тебе, що дух Божий у тобі і світло, і розум, і висока мудрість знайдена у тобі. | слы́шахъ ѡ҆ тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ дх҃ъ бж҃їй въ тебѣ̀, и҆ бо́дрость и҆ смы́слъ и҆ премꙋ́дрость и҆з̾ѻби́лна ѡ҆брѣ́тесѧ въ тебѣ̀: |
|
15
|
15
|
| Ось, приведені були до мене мудреці й чаклуни, щоб прочитати це написане і пояснити мені значення його; але вони не могли пояснити мені цього. | и҆ нн҃ѣ внидо́ша пред̾ мѧ̀ мꙋ́дрїи, волсвѝ, газари́ни, да писа́нїе сїѐ прочтꙋ́тъ и҆ сказа̑нїѧ є҆гѡ̀ возвѣстѧ́тъ мѝ, и҆ не мого́ша возвѣсти́ти мнѣ̀: |
|
16
|
16
|
| А про тебе я чув, що ти можеш пояснювати значення і розв’язувати вузли; отже, якщо можеш прочитати це написане і пояснити мені значення його, то вбраний будеш у багряницю, і золотий ланцюг буде на шиї твоїй, і третім володарем будеш у царстві. | а҆́зъ же слы́шахъ ѡ҆ тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ мо́жеши сꙋды̀ сказа́ти: нн҃ѣ оу҆̀бо а҆́ще возмо́жеши ппса́нїе сїѐ прочестѝ и҆ сказа́нїе є҆гѡ̀ возвѣсти́ти мнѣ̀, въ багрѧни́цꙋ ѡ҆блече́шисѧ, и҆ гри́вна злата́ѧ на вы́и твое́й бꙋ́детъ, и҆ тре́тїй во ца́рствѣ мое́мъ ѡ҆блада́ти бꙋ́деши. |
|
17
|
17
|
| Тоді відповів Даниїл, і сказав цареві: дари твої нехай залишаться у тебе, і почесті віддай іншому; а написане я прочитаю цареві і значення поясню йому. | Тогда̀ ѿвѣща̀ данїи́лъ и҆ речѐ пред̾ царе́мъ: даѧ̑нїѧ: твоѧ̑ съ тобо́ю да бꙋ́дꙋтъ, и҆ да́ръ до́мꙋ твоегѡ̀ и҆но́мꙋ да́ждь, а҆́зъ же писа́нїе прочтꙋ̀ царю̀ и҆ сказа́нїе є҆гѡ̀ возвѣщꙋ̀ тебѣ̀. |
|
18
|
18
|
| Царю! Всевишній Бог дарував батькові твоєму Навуходоносору царство, велич, честь і славу. | Царю̀! бг҃ъ вы́шнїй ца́рство и҆ вели́чество, и҆ че́сть и҆ сла́вꙋ дадѐ навꙋходоно́сорꙋ ѻ҆тцꙋ̀ твоемꙋ̀, |
|
19
|
19
|
| Перед величчю, яку Він дав йому, всі народи, племена і мови тремтіли і страшилися його: кого хотів, він убивав, і кого хотів, залишав у живих; кого хотів, підносив, і кого хотів, принижував. | и҆ ѿ вели́чества, є҆́же є҆мꙋ̀ дадѐ, всѝ лю́дїе, племена̀, ꙗ҆зы́цы бѧ́хꙋ трепе́щꙋще и҆ боѧ́щесѧ ѿ лица̀ є҆гѡ̀: и҆̀хже хотѧ́ше оу҆бива́ше, и҆ и҆̀хже хотѧ́ше бїѧ́ше, и҆ и҆̀хже хотѧ́ше возвыша́ше, и҆ и҆̀хже хотѧ́ше, то́й смирѧ́ше: |
|
20
|
20
|
| Але коли серце його загордилося і дух його озлобився до зухвалости, він був скинутий з царського престолу свого і позбавлений слави своєї, | и҆ є҆гда̀ вознесе́сѧ се́рдце є҆гѡ̀ и҆ оу҆тверди́сѧ дꙋ́хъ є҆гѡ̀ є҆́же презо́рствовати, сведе́сѧ ѿ престо́ла ца́рства, и҆ сла́ва и҆ че́сть ѿѧ́сѧ ѿ негѡ̀, |
|
21
|
21
|
| і відлучений був від синів людських, і серце його уподібнилося до звіриного, і жив він з дикими ослами; годували його травою, як вола, і тіло його зрошувалося небесною росою, доки він пізнав, що над царством людським володарює Всевишній Бог і поставляє над ним, кого хоче. | и҆ ѿ человѣ̑къ ѿгна́сѧ, и҆ се́рдце є҆гѡ̀ со ѕвѣрьмѝ ѿда́сѧ, и҆ житїѐ є҆гѡ̀ со ди́вїими ѻ҆слы̑, и҆ траво́ю а҆́ки вола̀ пита́хꙋ є҆го̀, и҆ ѿ росы̀ небе́сныѧ ѡ҆роси́сѧ тѣ́ло є҆гѡ̀, до́ндеже оу҆разꙋмѣ̀, ꙗ҆́кѡ владѣ́етъ бг҃ъ вы́шнїй ца́рствомъ человѣ́ческимъ, и҆ є҆мꙋ́же хо́щетъ, да́стъ є҆̀. |
|
22
|
22
|
| І ти, син його Валтасар, не смирив серця твого, хоч знав усе це, | И҆ ты̀ оу҆̀бо, сы́не є҆гѡ̀ валтаса́ре, не смири́лъ є҆сѝ се́рдца твоегѡ̀ пред̾ гдⷭ҇емъ: не всѧ̑ ли сїѧ̑ вѣ́далъ є҆сѝ; |
|
23
|
23
|
| але піднісся проти Господа небес, і сосуди дому Його принесли до тебе, і ти і вельможі твої, дружини твої і наложниці твої пили з них вино, і ти славив богів срібних і золотих, мідних, залізних, дерев’яних і кам’яних, які не бачать, не чують, не розуміють; а Бога, у руці Якого дихання твоє і в Якого всі путі твої, ти не прославив. | но на гдⷭ҇а бг҃а нбⷭ҇наго возне́слсѧ є҆сѝ, и҆ сосꙋ́ды хра́ма є҆гѡ̀ принесо́ша пред̾ тебѐ, ты́ же и҆ вельмѡ́жи твоѝ, и҆ налѡ́жницы твоѧ̑ и҆ возлежа́щыѧ (ѡ҆́крестъ) тебє̀, вїно̀ пїѧ́сте и҆́ми: и҆ бо́ги златы̑ѧ и҆ срє́брѧныѧ, и҆ мѣ̑дѧныѧ и҆ желѣ̑зныѧ, и҆ ка́мєнныѧ и҆ древѧ̑ныѧ, и҆̀же ни ви́дѧтъ, ни слы́шатъ, ни разꙋмѣ́ютъ, похвали́лъ є҆сѝ, а҆ бг҃а, оу҆ негѡ́же дыха́нїе твоѐ въ рꙋцѣ̀ є҆гѡ̀, и҆ всѝ пꙋтїѐ твоѝ, того̀ не просла́вилъ є҆сѝ. |
|
24
|
24
|
| За це і послана від Нього кисть руки, і накреслено це писання. | Сегѡ̀ ра́ди ѿ лица̀ є҆гѡ̀ по́слани бы́ша пе́рсты рꙋчні́и и҆ писа́нїе сїѐ вчини́ша. |
|
25
|
25
|
| І ось що накреслено: мене, мене, текел, упарсин. | Се́ же є҆́сть писа́нїе вчине́ное: манѝ, ѳеке́л, фа́рес. |
|
26
|
26
|
| Ось і значення слів: мене — обчислив Бог царство твоє і поклав кінець йому; | Сѐ сказа́нїе глаго́ла: манѝ, и҆змѣ́ри бг҃ъ ца́рство твоѐ и҆ сконча̀ є҆̀: |
|
27
|
27
|
| текел — ти зважений на терезах і знайдений дуже легким; | ѳеке́л, поста́висѧ въ мѣ́рилѣхъ и҆ ѡ҆брѣ́тесѧ лиша́емо: |
|
28
|
28
|
| перес — розділене царство твоє і дане мидянам і персам. | фа́рес, раздѣли́сѧ ца́рство твоѐ и҆ даде́сѧ ми́дѡмъ и҆ пе́рсѡмъ. |
|
29
|
29
|
| Тоді за повелінням Валтасара одягли Даниїла у багряницю і поклали золотий ланцюг на шию його, і проголосили його третім володарем у царстві. | И҆ речѐ валтаса́ръ: (ѡ҆блецы́те и҆̀). И҆ ѡ҆блеко́ша данїи́ла въ багрѧни́цꙋ, и҆ гри́внꙋ златꙋ́ю возложи́ша на вы́ю є҆гѡ̀, и҆ проповѣ́да ѡ҆ не́мъ, є҆́же бы́ти є҆мꙋ̀ кнѧ́зю тре́тїемꙋ во ца́рствѣ є҆гѡ̀. |
|
30
|
30
|
| У ту ж саму ніч Валтасар, цар Халдейський, був убитий, | Валтаса́ра царѧ̀ халде́йска оу҆би́ша въ тꙋ̀ но́щь, |
|
31
|
31
|
| і Дарій мидянин прийняв царство, будучи шістдесяти двох років. | да́рїй же ми́дѧнинъ прїѧ̀ ца́рство, сы́й шести́десѧти и҆ двою̀ лѣ́тъ. |
|
Глава 6
|
Глава́ ѕ҃
|
|
1
|
1
|
| Угодно було Дарієві поставити над царством сто двадцять сатрапів, щоб вони були по всьому царству, | И҆ бы́сть оу҆го́дно пред̾ царе́мъ, и҆ поста́ви во ца́рствѣ кнѧзе́й сто̀ и҆ два́десѧть, є҆́же бы́ти и҆̀мъ во все́мъ ца́рствѣ є҆гѡ̀, |
|
2
|
2
|
| а над ними трьох князів, — з яких один був Даниїл, — щоб сатрапи давали їм звіт і щоб для царя не було ніякого обтяження. | над̾ ни́ми же трѝ чино́вники, ѿ ни́хже бѣ̀ данїи́лъ є҆ди́нъ, дабы̀ ѿдава́ли и҆̀мъ кнѧ̑зи сло́во, ꙗ҆́кѡ да царю̀ не стꙋжа́ютъ. |
|
3
|
3
|
| Даниїл перевершував інших князів і сатрапів, тому що у ньому був високий дух, і цар подумував уже поставити його над усім царством. | И҆ бѣ̀ данїи́лъ над̾ ни́ми, ꙗ҆́кѡ дꙋ́хъ бѧ́ше преиз̾ѻби́ленъ въ не́мъ, и҆ ца́рь поста́ви є҆го̀ над̾ всѣ́мъ ца́рствомъ свои́мъ. |
|
4
|
4
|
| Тоді князі і сатрапи почали шукати приводу до звинувачення Даниїла щодо управління царством; але ніякого приводу і провин не могли знайти, тому що він був вірний, і ніякого прогрішення або провини не виявлялося у ньому. | Чинѡ́вницы же и҆ кнѧ̑зи и҆ска́хꙋ вины̀ ѡ҆брѣстѝ на данїи́ла: и҆ всѧ́кїѧ вины̀ и҆ собла́зна и҆ грѣха̀ не ѡ҆брѣто́ша на него̀, ꙗ҆́кѡ вѣ́ренъ бѧ́ше. |
|
5
|
5
|
| І ці люди сказали: не знайти нам приводу проти Даниїла, якщо ми не знайдемо його проти нього у законі Бога його. | И҆ рѣ́ща чинѡ́вницы не ѡ҆брѧ́щемъ на данїи́ла вины̀, а҆́ще не въ зако́нѣхъ бг҃а є҆гѡ̀. |
|
6
|
6
|
| Тоді ці князі і сатрапи приступили до царя і так сказали йому: царю Дарію! повіки живи! | Тогда̀ чинѡ́вницы и҆ кнѧ̑зи предста́ша царю̀ и҆ рѣ́ша є҆мꙋ̀: да́рїе царю̀, во вѣ́ки живѝ: |
|
7
|
7
|
| Усі князі царства, намісники, сатрапи, радники і воєначальники погодилися між собою, щоб зроблена була царська постанова і видане повеління, щоб, хто протягом тридцяти днів буде просити якого-небудь бога або людину, крім тебе, царю, того кинути у лев’ячий рів. | совѣща́ша всѝ и҆̀же во ца́рствѣ твое́мъ воевѡ́ды и҆ кнѧ̑зи, ѷпа́ти и҆ ѡ҆блада́ющїи страна́ми, є҆́же оу҆ста́вити оу҆ста́въ ца́рскїй и҆ оу҆крѣпи́ти предѣ́лъ, ꙗ҆́кѡ а҆́ще кто̀ попро́ситъ проше́нїѧ ѿ всѧ́кагѡ бо́га и҆ человѣ́ка до дні́й три́десѧти, ра́звѣ то́чїю ѿ тебє̀, царю̀, да вве́рженъ бꙋ́детъ въ ро́въ ле́вскїй: |
|
8
|
8
|
| Отже, затвердь, царю, цю постанову і підпиши указ, щоб він був незмінний, як закон мідійський і перський, і щоб він не був порушений. | нн҃ѣ оу҆̀бо, царю̀, оу҆ста́ви предѣ́лъ и҆ положѝ писа́нїе, ꙗ҆́кѡ да не и҆змѣни́тсѧ за́повѣдь ми́дска и҆ пе́рсска, (да никто́же престꙋ́питъ є҆ѧ̀). |
|
9
|
9
|
| Цар Дарій підписав указ і це повеління. | Тогда̀ ца́рь да́рїй повелѣ̀ вписа́ти за́повѣдь. |
|
10
|
10
|
| Даниїл же, дізнавшись, що підписано такий указ, пішов у дім свій; вікна ж у світлиці його були відчинені навпроти Єрусалима, і він тричі на день схиляв коліна, і молився своєму Богу, і славословив Його, як це робив він і раніше того. | Данїи́лъ же є҆гда̀ оу҆вѣ́дѣ, ꙗ҆́кѡ за́повѣдь вчини́сѧ, вни́де въ до́мъ сво́й: двє́рцы же ѿвє́рсты є҆мꙋ̀ въ го́рницѣ є҆гѡ̀ проти́вꙋ і҆ерⷭ҇ли́ма, въ три́ же времена̀ днѐ бѧ́ше прекланѧ́ѧ кѡлѣ́на своѧ̑, молѧ́сѧ и҆ и҆сповѣ́даѧсѧ пред̾ бг҃омъ свои́мъ, ꙗ҆́коже бѣ̀ творѧ̀ пре́жде. |
|
11
|
11
|
| Тоді ці люди підглянули і знайшли Даниїла, що він молиться і просить милости перед Богом своїм, | Тогда̀ мꙋ́жїе ѻ҆́нїи наблюдо́ша и҆ ѡ҆брѣто́ша данїи́ла просѧ́ща и҆ молѧ́щасѧ бг҃ꙋ своемꙋ̀, |
|
12
|
12
|
| потім прийшли і сказали цареві про царське повеління: чи не ти підписав указ, щоб усяка людина, яка протягом тридцяти днів буде просити якого-небудь бога або людину, крім тебе, царю, кидати у лев’ячий рів? Цар відповів і сказав: це слово тверде, як закон мидян і персів, який не допускає зміни. | и҆ прише́дше рѣ́ша пред̾ царе́мъ: царю̀, не вчини́лъ ли є҆сѝ ты̀ предѣ́ла, ꙗ҆́кѡ да всѧ́къ человѣ́къ, и҆́же а҆́ще попро́ситъ оу҆ всѧ́кагѡ бо́га и҆ человѣ́ка проше́нїѧ до три́десѧти дні́й, но то́чїю оу҆ тебє̀, царю̀, да вве́ржетсѧ въ ро́въ ле́вскъ; И҆ речѐ ца́рь: и҆́стинно сло́во, и҆ за́повѣдь ми́дска и҆ пе́рсска не мимои́детъ. |
|
13
|
13
|
| Тоді відповіли, вони і сказали цареві, що Даниїл, який з полонених синів Юдеї, не звертає уваги ні на тебе, царю, ні на указ, тобою підписаний, але тричі у день молиться своїми молитвами. | Тогда̀ ѿвѣща́ша пред̾ царе́мъ и҆ глаго́лаша: данїи́лъ, и҆́же ѿ сынѡ́въ плѣ́на і҆ꙋде́йска, не покори́сѧ за́повѣди твое́й (и҆ не радѣ̀) ѡ҆ предѣ́лѣ, є҆го́же вчини́лъ є҆сѝ: въ три́ бо времена̀ днѐ про́ситъ оу҆ бг҃а своегѡ̀ проше́нїй свои́хъ. |
|
14
|
14
|
| Цар, почувши це, сильно засмутився і поклав у серці своєму врятувати Даниїла, і навіть до заходу сонця посилено намагався визволити його. | Тогда̀ ца́рь, ꙗ҆́кѡ слы́шавъ сло́во сїѐ, ѕѣлѡ̀ ѡ҆печа́лисѧ ѡ҆ не́мъ, и҆ ѡ҆ данїи́лѣ прѧ́шесѧ є҆́же и҆зба́вити є҆го̀, и҆ бѣ̀ да́же до ве́чера прѧ́сѧ є҆́же и҆зба́вити є҆го̀. |
|
15
|
15
|
| Але ті люди приступили до царя і сказали йому: знай, царю, що за законом мидян і персів ніяке визначення або постанова, затверджені царем, не можуть бути змінені. | Тогда̀ мꙋ́жїе ѻ҆́нїи глаго́лаша царю̀: вѣ́ждь, царю̀ ꙗ҆́кѡ ми́дѡмъ и҆ пе́рсѡмъ не лѣ́ть є҆́сть премѣни́ти всѧ́кагѡ предѣ́ла и҆ оу҆ста́ва, є҆го́же ца́рь оу҆ста́витъ. |
|
16
|
16
|
| Тоді цар повелів, і привели Даниїла, і кинули у рів лев’ячий; при цьому цар сказав Даниїлові: Бог твій, Якому ти незмінно служиш, Він спасе тебе! | Тогда̀ ца́рь речѐ, и҆ приведо́ша данїи́ла и҆ вверго́ша є҆го̀ въ ро́въ ле́вскъ. И҆ речѐ ца́рь данїи́лꙋ: бг҃ъ тво́й, є҆мꙋ́же ты̀ слꙋ́жиши прⷭ҇нѡ, то́й и҆зба́витъ тѧ̀. |
|
17
|
17
|
| І принесений був камінь і покладений на отвір рову, і цар запечатав його перснем своїм, і перснями вельмож своїх, щоб ніщо не перемінилося у розпорядженні про Даниїла. | И҆ принесо́ша ка́мень є҆ди́нъ и҆ возложи́ша на оу҆́стїе рва̀, и҆ запеча́та ца́рь пе́рстнемъ свои́мъ и҆ пе́рстнемъ вельмо́жъ свои́хъ, да не и҆змѣни́тсѧ дѣѧ́нїе ѡ҆ данїі́лѣ. |
|
18
|
18
|
| Потім цар пішов у свій палац, ліг спати без вечері, і навіть не велів вносити до нього їжі, і сон біг від нього. | И҆ ѿи́де ца́рь въ до́мъ сво́й и҆ лѧ́же без̾ ве́чери, и҆ ꙗ҆́ди не внесо́ша къ немꙋ̀: и҆ со́нъ ѿстꙋпѝ ѿ негѡ̀. И҆ заключѝ бг҃ъ оу҆ста̀ львѡ́мъ, и҆ не стꙋжи́ша данїи́лꙋ. |
|
19
|
19
|
| Вранці ж цар устав на світанку і поспішно пішов до рову лев’ячого, | Тогда̀ ца́рь воста̀ заꙋ́тра на свѣ́тѣ и҆ со тща́нїемъ прїи́де ко рвꙋ̀ ле́вскꙋ. |
|
20
|
20
|
| і, підійшовши до рову, жалібним голосом гукнув Даниїла, і сказав цар Даниїлові: Даниїле, рабе Бога живого! Бог твій, Якому ти незмінно служиш, чи міг спасти тебе від левів? | И҆ є҆гда̀ прибли́жисѧ ко рвꙋ̀, возопѝ гла́сомъ крѣ́пкимъ: данїи́ле, ра́бе бг҃а жива́гѡ! бг҃ъ тво́й, є҆мꙋ́же ты̀ слꙋ́жиши прⷭ҇нѡ, возмо́же ли и҆зба́вити тѧ̀ и҆з̾ оу҆́стъ льво́выхъ; |
|
21
|
21
|
| Тоді Даниїл сказав цареві: царю! повіки живи! | И҆ речѐ данїи́лъ царе́ви: царю̀, во вѣ́ки живѝ: |
|
22
|
22
|
| Бог мій послав ангела Свого і загородив пащі левів, і вони не зашкодили мені, тому що я виявився перед Ним чистим, та й перед тобою, царю, я не зробив злочину. | бг҃ъ мо́й посла̀ а҆́гг҃ла своего̀ и҆ затворѝ оу҆ста̀ львѡ́въ, и҆ не вреди́ша менѐ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆брѣ́тесѧ пред̾ ни́мъ пра́вда моѧ̀, и҆ пред̾ тобо́ю, царю̀, согрѣше́нїѧ не сотвори́хъ. |
|
23
|
23
|
| Тоді цар надзвичайно зрадів за нього і повелів підняти Даниїла з рову; і піднятий був Даниїл з рову, і ніякого ушкодження не виявилося на ньому, тому що він вірував у Бога свого. | Тогда̀ ца́рь вельмѝ возвесели́сѧ ѡ҆ не́мъ и҆ речѐ данїи́ла и҆звестѝ и҆з̾ рва̀. И҆ и҆зведе́нъ бы́сть данїи́лъ и҆з̾ рва̀, и҆ всѧ́кагѡ тлѣ́нїѧ не ѡ҆брѣ́тесѧ на не́мъ ꙗ҆́кѡ вѣ́рова въ бг҃а своего̀. |
|
24
|
24
|
| І наказав цар, і приведені були ті люди, які звинувачували Даниїла, і кинуті у лев’ячий рів, як вони самі, так і діти їхні і дружини їхні; і вони не досягли дна рову, як леви оволоділи ними і розтрощили всі кістки їхні. | И҆ речѐ ца́рь, и҆ приведо́ша мꙋ́жы ѡ҆клевета́вшыѧ данїи́ла и҆ въ ро́въ ле́вскъ вверго́ша ѧ҆̀ и҆ сы́ны и҆́хъ и҆ жєны̀ и҆́хъ: и҆ не доидо́ша дна̀ рва̀, да́же соѡдолѣ́ша и҆̀мъ львы̀ и҆ всѧ̑ кѡ́сти и҆́хъ и҆стончи́ша. |
|
25
|
25
|
| Після того цар Дарій написав усім народам, племенам і мовам, які живуть по всій землі: «Мир вам нехай примножиться! | Тогда̀ да́рїй ца́рь написа̀ всѣ̑мъ лю́демъ, племенѡ́мъ, ꙗ҆́зы́кѡмъ, живꙋ́щымъ во все́й землѝ: ми́ръ ва́мъ да оу҆мно́житсѧ: |
|
26
|
26
|
| Мною дається повеління, щоб у всякій області царства мого трепетали і благоговіли перед Богом Даниїловим, тому що Він є Бог живий і присносущий, і царство Його незламне, і царювання Його нескінченне. | ѿ лица̀ моегѡ̀ заповѣ́дасѧ за́повѣдь сїѧ̀ во все́й землѝ ца́рства моегѡ̀, да бꙋ́дꙋтъ трепе́щꙋще и҆ боѧ́щесѧ ѿ лица̀ бг҃а данїи́лова, ꙗ҆́кѡ то́й є҆́сть бг҃ъ живы́й и҆ пребыва́ѧй во вѣ́ки, и҆ црⷭ҇тво є҆гѡ̀ не разсы́плетсѧ, и҆ вла́сть є҆гѡ̀ до конца̀: |
|
27
|
27
|
| Він визволяє і спасає, і звершує чудеса і знамення на небі й на землі; Він визволив Даниїла від сили левів». | под̾е́млетъ и҆ и҆збавлѧ́етъ, и҆ твори́тъ зна́мєнїѧ и҆ чꙋдеса̀ на небесѝ и҆ на землѝ, и҆́же и҆зба́ви данїи́ла ѿ оу҆́стъ льво́выхъ. |
|
28
|
28
|
| І Даниїл благоденствував і в царювання Дарія, і в царювання Кира перського. | Данїи́лъ же оу҆правлѧ́ше во ца́рствѣ да́рїевѣ и҆ во ца́рствѣ кѵ́ра пе́рсѧнина. |
|
Глава 7
|
Глава́ з҃
|
|
1
|
1
|
| У перший рік Валтасара, царя Вавилонського, Даниїл бачив сон і пророчі видіння голови своєї на ложі своєму. Тоді він записав цей сон, виклавши сутність справи. | Въ пе́рвое лѣ́то валтаса́ра царѧ̀ халде́йска, данїи́лъ со́нъ ви́дѣ и҆ видѣ̑нїѧ главы̀ є҆гѡ̀ на ло́жи є҆гѡ̀, и҆ со́нъ сво́й вписа̀: |
|
2
|
2
|
| Почавши мову, Даниїл сказав: бачив я у нічному видінні моєму, і ось, чотири вітри небесних боролися на великому морі, | а҆́зъ данїи́лъ ви́дѣхъ въ видѣ́нїи мое́мъ но́щїю: и҆ сѐ, четы́ри вѣ́три небе́снїи налего́ша на мо́ре вели́кое, |
|
3
|
3
|
| і чотири великих звіра вийшли з моря, не схожі один на одного. | и҆ четы́ри ѕвѣ́рїе вели́цыи и҆схожда́хꙋ и҆з̾ мо́рѧ, разли́чни междꙋ̀ собо́ю: |
|
4
|
4
|
| Перший — як лев, але у нього крила орлині; я дивився, доки не вирвані були у нього крила, і він піднятий був від землі, і став на ноги, як людина, і серце людське дане йому. | пе́рвый а҆́ки льви́ца и҆мы́й крилѣ̑, крилѣ̑ же є҆гѡ̀ а҆́ки ѡ҆́рли, зрѧ́хъ, до́ндеже и҆сто́ржєна бы́ша кри́ла є҆гѡ̀, и҆ воздви́жесѧ ѿ землѝ, и҆ на нѡ́гꙋ человѣ̑чꙋ ста̀, и҆ се́рдце человѣ́чо даде́сѧ є҆мꙋ̀: |
|
5
|
5
|
| І ось ще звір, другий, схожий на ведмедя, стояв з одного боку, і три ікла у роті у нього, між зубами його; йому сказано так: «встань, їж м’яса багато!» | и҆ сѐ, ѕвѣ́рь вторы́й подо́бенъ медвѣ́дицѣ, и҆ на странѣ̀ є҆ди́нѣй ста̀, и҆ трѝ ре́бра во оу҆стѣ́хъ є҆гѡ̀, средѣ̀ зꙋбѡ́въ є҆гѡ̀, и҆ си́це глаго́лахꙋ є҆мꙋ̀: воста́ни, ꙗ҆́ждь плѡ́ти мнѡ́ги: |
|
6
|
6
|
| Потім бачив я, ось ще звір, як барс; на спині у нього чотири пташиних крила, і чотири голови були у звіра цього, і влада дана була йому. | созадѝ сегѡ̀ ви́дѣхъ: и҆ сѐ, ѕвѣ́рь и҆́нъ а҆́ки ры́сь, томꙋ́же кри́ла четы́ри пти̑чїѧ над̾ ни́мъ и҆ четы́ри главы̑ ѕвѣ́рю, и҆ вла́сть даде́сѧ є҆мꙋ̀: |
|
7
|
7
|
| Після цього бачив я в нічних видіннях, і ось звір четвертий, страшний і жахливий і дуже сильний; у нього великі залізні зуби; він пожирає і розтрощує, залишки ж топче ногами; він відмінний був від усіх інших звірів, і десять рогів було у нього. | созадѝ сегѡ̀ ви́дѣхъ: и҆ сѐ, ѕвѣ́рь четве́ртый стра́шенъ и҆ оу҆жа́сенъ и҆ крѣ́покъ и҆зли́ха, зꙋ́бы же є҆гѡ̀ желѣ́зни ве́лїи, ꙗ҆ды́й и҆ и҆стончева́ѧ, ѡ҆ста́нки же нога́ма свои́ма попира́ше, то́йже различа́ѧсѧ и҆зли́ха па́че всѣ́хъ ѕвѣре́й пре́жнихъ, и҆ рогѡ́въ де́сѧть є҆мꙋ̀: |
|
8
|
8
|
| Я дивився на ці роги, і ось, вийшов між ними ще невеликий ріг, і три з попередніх рогів з коренем були вирвані перед ним, і ось, у цьому розі були очі, як очі людські, і вуста, які говорять зарозуміло. | разсмотрѧ́хъ въ розѣ́хъ є҆гѡ̀, и҆ сѐ, ро́гъ дрꙋгі́й ма́лъ взы́де средѣ̀ и҆́хъ, и҆ трїѐ ро́зи пре́днїи є҆гѡ̀ и҆сто́ргнꙋшасѧ ѿ лица̀ є҆гѡ̀, и҆ сѐ, ѻ҆́чи а҆́ки ѻ҆́чи челѡвѣ́чи въ ро́зѣ то́мъ, и҆ оу҆ста̀ глагѡ́люща вєли́каѧ. |
|
9
|
9
|
| Бачив я, нарешті, що поставлені були престоли, і возсів Ветхий днями; одіяння на Ньому було біле, як сніг, і волосся глави Його — як чиста хвиля; престіл Його — як полум’я вогню, колеса Його — палаючий вогонь. | зрѧ́хъ до́ндеже прⷭ҇то́ли поста́вшасѧ, и҆ ве́тхїй де́нми сѣ́де, и҆ ѻ҆де́жда є҆гѡ̀ бѣла̀ а҆́ки снѣ́гъ, и҆ вла́си главы̀ є҆гѡ̀ а҆́ки во́лна чиста̀, прⷭ҇то́лъ є҆гѡ̀ пла́мень ѻ҆́гненъ, коле́са є҆гѡ̀ ѻ҆́гнь палѧ́щь: |
|
10
|
10
|
| Вогненна ріка виходила і проходила перед Ним; тисячі тисяч служили Йому і тисячі тисяч стояли перед Ним; судді сіли, і розкрилися книги. | рѣка̀ ѻ҆́гненна теча́ше и҆сходѧ́щи пред̾ ни́мъ: ты́сѧщѧ ты́сѧщъ слꙋжа́хꙋ є҆мꙋ̀, и҆ тмы̑ те́мъ предстоѧ́хꙋ є҆мꙋ̀: сꙋди́ще сѣ́де, и҆ кни̑ги ѿверзо́шасѧ. |
|
11
|
11
|
| Бачив я тоді, що за вимовлення зарозумілих слів, які говорив ріг, звір був убитий на очах моїх, і тіло його розтрощене і віддане на спалення вогню. | Ви́дѣхъ тогда̀ ѿ гла́са слове́съ вели́кихъ, ꙗ҆̀же ро́гъ ѻ҆́ный глаго́лаше, до́ндеже оу҆би́сѧ ѕвѣ́рь и҆ поги́бе, и҆ тѣ́ло є҆гѡ̀ даде́сѧ во сожже́нїе ѻ҆́гненно: |
|
12
|
12
|
| Й у інших звірів відібрана влада їх, і продовження життя дане їм тільки на час і на термін. | и҆ про́чихъ ѕвѣре́й преста́висѧ вла́сть, и҆ продолже́нїе житїѧ̀ даде́сѧ и҆̀мъ до вре́мене и҆ вре́мене. |
|
13
|
13
|
| Бачив я у нічних видіннях, ось із хмарами небесними йшов ніби Син людський, дійшов до Ветхого днями і підведений був до Нього. | Ви́дѣхъ во снѣ̀ но́щїю, и҆ сѐ, на ѡ҆́блацѣхъ небе́сныхъ ꙗ҆́кѡ сн҃ъ чл҃вѣ́чь и҆ды́й бѧ́ше и҆ да́же до ве́тхагѡ де́нми до́йде и҆ пред̾ него̀ приведе́сѧ: |
|
14
|
14
|
| І Йому дана влада, слава і царство, щоб усі народи, племена і мови служили Йому; володарювання Його — володарювання вічне, яке не мине, і царство Його не зруйнується. | и҆ томꙋ̀ даде́сѧ вла́сть и҆ чтⷭ҇ь и҆ црⷭ҇тво, и҆ всѝ лю́дїе, племена̀ и҆ ꙗ҆зы́цы томꙋ̀ порабо́таютъ: вла́сть є҆гѡ̀ вла́сть вѣ́чнаѧ, ꙗ҆́же не пре́йдетъ, и҆ црⷭ҇тво є҆гѡ̀ не разсы́плетсѧ. |
|
15
|
15
|
| Затремтів дух мій у мені, Даниїлі, у тілі моєму, і видіння голови моєї збентежили мене. | Вострепета̀ дꙋ́хъ мо́й въ состоѧ́нїи мое́мъ, а҆́зъ данїи́лъ, и҆ видѣ̑нїѧ главы̀ моеѧ̀ смꙋща́хꙋ мѧ̀. |
|
16
|
16
|
| Я підійшов до одного з тих, що стояли і запитав у нього про істинне значення всього цього, і він став говорити зі мною, і пояснив мені зміст сказаного: | И҆ прїидо́хъ ко є҆ди́номꙋ ѿ стоѧ́щихъ и҆ и҆звѣ́стїѧ проси́хъ ѿ негѡ̀ наꙋчи́тисѧ ѡ҆ всѣ́хъ си́хъ. И҆ повѣ́да мѝ и҆звѣ́стїе и҆ сказа́нїе слове́съ возвѣстѝ мѝ: |
|
17
|
17
|
| «ці великі звірі, яких чотири, означають, що чотири царі постануть із землі. | сі́и ѕвѣ́рїе вели́цыи четы́ри, четы́ри ца̑рства воста́нꙋтъ на землѝ, |
|
18
|
18
|
| Потім приймуть царство святі Всевишнього і будуть володіти царством повік і навіки віків». | ꙗ҆̀же во́змꙋтсѧ: и҆ пре́ймꙋтъ ца́рство ст҃і́и вы́шнѧгѡ и҆ содержа́ти бꙋ́дꙋтъ ѻ҆́ное да́же до вѣ́ка вѣкѡ́въ. |
|
19
|
19
|
| Тоді побажав я точного пояснення про четвертого звіра, який був відмінний від усіх і дуже страшний, із зубами залізними і кігтями мідними, пожирав і розтрощував, а залишки топтав ногами, | И҆ вопроша́хъ и҆спы́тнѡ ѡ҆ ѕвѣ́ри четве́ртѣмъ, ꙗ҆́кѡ бѧ́ше разли́ченъ па́че всѧ́кагѡ ѕвѣ́рѧ, стра́шенъ вельмѝ, зꙋ́бы є҆гѡ̀ желѣ́зни и҆ нѡ́гти є҆гѡ̀ мѣ́дѧни, ꙗ҆ды́й и҆ и҆стончева́ѧ, ѡ҆ста́нки же нога́ма свои́ма попира́ше: |
|
20
|
20
|
| і про десять рогів, які були на голові у нього, і про інший, який щойно вийшов, перед яким випали три, про той самий ріг, у якого були очі і вуста, які говорять зарозуміло, і який на вигляд став більшим за інші. | и҆ ѡ҆ десѧтѝ розѣ́хъ є҆гѡ̀ и҆̀же на главѣ̀ є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆ дрꙋзѣ́мъ возше́дшемъ и҆ и҆стрѧ́сшемъ пє́рвыѧ трѝ, ро́гъ же то́й є҆мꙋ́же ѻ҆́чи и҆ оу҆ста̀ глагѡ́люща вєли́каѧ, и҆ видб̾нїе є҆гѡ̀ бо́лѣе про́чїихъ: |
|
21
|
21
|
| Я бачив, як цей ріг вів битву зі святими і переборював їх, | зрѧ́хъ, и҆ ро́гъ то́й творѧ́ше ра́ть со ст҃ы́ми и҆ оу҆крѣпи́сѧ на ни́хъ, |
|
22
|
22
|
| доки не прийшов Ветхий днями, і суд даний був святим Всевишнього, і настав час, щоб царством оволоділи святі. | до́ндеже прїи́де ве́тхїй де́нми и҆ сꙋ́дъ дадѐ ст҃ы̑мъ вы́шнѧгѡ: и҆ вре́мѧ приспѣ̀, и҆ ца́рство прїѧ́ша ст҃і́и. |
|
23
|
23
|
| Про це він сказав: звір четвертий — четверте царство буде на землі, відмінне від усіх царств, яке буде пожирати всю землю, топтати і скрушати її. | И҆ речѐ: ѕвѣ́рь четве́ртый ца́рство четве́ртое бꙋ́детъ на землѝ, є҆́же превзы́детъ всѧ̑ ца̑рства и҆ поѧ́стъ всю̀ зе́емлю, и҆ попере́тъ ю҆̀ и҆ посѣче́тъ: |
|
24
|
24
|
| А десять рогів означають, що з цього царства постануть десять царів, і після них постане інший, відмінний від попередніх, і принизить трьох царів, | и҆ де́сѧть рогѡ́въ є҆гѡ̀ де́сѧть царе́й воста́нꙋтъ, и҆ по ни́хъ воста́нетъ дрꙋгі́й, и҆́же превзы́детъ ѕло́бами всѣ́хъ пре́жнихъ и҆ трѝ цари̑ смири́тъ, |
|
25
|
25
|
| і проти Всевишнього буде говорити слова і пригнічувати святих Всевишнього; навіть мріятиме відмінити у них святкові часи і закон, і вони віддані будуть у руку його до часу і часів і напівчасу. | и҆ словеса̀ на вы́шнѧго возглаго́летъ и҆ ст҃ы́хъ вы́шнѧгѡ смири́тъ, и҆ помы́слитъ премѣни́ти времена̀ и҆ зако́нъ, и҆ да́стсѧ въ рꙋкꙋ̀ є҆гѡ̀ да́же до вре́мене и҆ време́нъ и҆ полꙋвре́мене: |
|
26
|
26
|
| Потім сядуть судді і відберуть у нього владу губити і знищувати до кінця. | и҆ сꙋди́ще сѧ́детъ, и҆ вла́сть є҆гѡ̀ преста́вѧтъ є҆́же потреби́ти и҆ погꙋби́ти до конца̀: |
|
27
|
27
|
| Царство ж і влада і велич царствена в усій піднебесній дані будуть народу святих Всевишнього, Якого царство — царство вічне, і всі володарі будуть служити і коритися Йому. | ца́рство же и҆ вла́сть и҆ вели́чество царе́й, и҆̀же под̾ всѣ́мъ небесе́мъ, да́стсѧ ст҃ы̑мъ вы́шнѧгѡ: и҆ црⷭ҇тво є҆гѡ̀ црⷭ҇тво вѣ́чное, и҆ всѧ̑ вла̑сти томꙋ̀ рабо́тати бꙋ́дꙋтъ и҆ слꙋ́шати. |
|
28
|
28
|
| Тут кінець слова. Мене, Даниїла, сильно бентежили міркування мої, і лице моє змінилося на мені; але слово я зберіг у серці моєму. | До здѣ̀ сконча́нїе словесѐ. А҆́зъ данїи́лъ, надо́лзѣ размышлє́нїѧ моѧ̑ смꙋща́хꙋ мѧ̀, и҆ зра́къ мо́й премѣни́сѧ на мнѣ̀, и҆ глаго́лъ въ се́рдцы мое́мъ соблюдо́хъ. |
|
Глава 8
|
Глава́ и҃
|
|
1
|
1
|
| У третій рік царювання Валтасара царя явилося мені, Даниїлові, видіння після того, яке явилося мені раніше. | Въ лѣ́то тре́тїе ца́рства валтаса́ра царѧ̀ видѣ́нїе ꙗ҆ви́сѧ мнѣ̀, а҆́зъ данїи́лъ, по ꙗ҆́вльшемсѧ мнѣ̀ пре́жде. |
|
2
|
2
|
| І бачив я у видінні, і коли бачив, я був у Сузах, престольному місті в області Еламській, і бачив я у видінні, — ніби я був біля ріки Улая. | И҆ бѣ́хъ въ сꙋ́сѣхъ гра́дѣ, и҆́же є҆́сть во странѣ̀ є҆ла́мстѣй, и҆ ви́дѣхъ въ видѣ́нїи, и҆ бѣ́хъ на оу҆ва́лѣ, |
|
3
|
3
|
| Звів я очі мої і побачив: ось, один баран стоїть біля ріки; у нього два роги, і роги високі, але один вищий за другий, і вищий піднявся опісля. | и҆ воздвиго́хъ ѻ҆́чи моѝ и҆ ви́дѣхъ: и҆ сѐ, ѻ҆ве́нъ є҆ди́нъ стоѧ̀ пред̾ оу҆ва́ломъ є҆мꙋ́же ро́зи, ро́зи же высо́цы, є҆ди́нъ же вы́шше дрꙋга́гѡ, и҆ вы́шшїй восхожда́ше послѣдѝ. |
|
4
|
4
|
| Бачив я, як цей баран буцався на захід і на північ і на південь, і ніякий звір не міг устояти проти нього, і ніхто не міг урятуватися від нього; він робив, що хотів, і величався. | И҆ ви́дѣхъ ѻ҆вна̀ бодꙋ́ща на за́падъ и҆ на сѣ́веръ, и҆ на ю҆́гъ и҆ на восто́къ: и҆ всѝ ѕвѣ́рїе не ста́нꙋтъ пред̾ ни́мъ, и҆ не бѣ̀ и҆збавлѧ́юща и҆з̾ рꙋкѝ є҆гѡ̀, и҆ сотворѝ по во́ли свое́й, и҆ возвели́чисѧ. |
|
5
|
5
|
| Я уважно дивився на це, і ось, із заходу йшов козел по лицю всієї землі, не торкаючись землі; у цього козла було видно ріг між його очима. | А҆́зъ же бѣ́хъ размышлѧ́ѧ, и҆ сѐ козе́лъ ѿ ко́зъ и҆дѧ́ше ѿ лі́ва на лицѐ всеѧ̀ землѝ и҆ не бѣ̀ прикаса́ѧсѧ землѝ, и҆ козлꙋ̀ томꙋ̀ ро́гъ ви́димь междꙋ̀ ѻ҆чи́ма є҆гѡ̀: |
|
6
|
6
|
| Він пішов на того барана, який має роги, якого я бачив, який стояв біля ріки, і кинувся на нього у сильній люті своїй. | и҆ прїи́де до ѻ҆вна̀ и҆мꙋ́щагѡ рога̀ є҆го́же ви́дѣхъ стоѧ́ща пред̾ оу҆ва́ломъ, и҆ течѐ къ немꙋ̀ въ си́лѣ крѣ́пости своеѧ̀. |
|
7
|
7
|
| І я бачив, як він, наблизившись до барана, розлютився на нього й уразив барана, і зломив у нього обидва роги; і не вистачило сили у барана устояти проти нього, і він повалив його на землю і розтоптав його, і не було нікого, хто міг би спасти барана від нього. | И҆ ви́дѣхъ є҆го̀ доходѧ́ща до ѻ҆вна̀, и҆ разсвирѣ́пѣ на него̀, и҆ поразѝ ѻ҆вна̀, и҆ сокрꙋшѝ ѻ҆́ба рѡ́га є҆гѡ̀: и҆ не бѣ̀ си́лы ѻ҆внꙋ̀, є҆́же ста́ти проти́вꙋ є҆мꙋ̀: и҆ пове́рже є҆го̀ на зе́млю и҆ попра̀ є҆го̀, и҆ не бѣ̀ и҆збавлѧ́ѧй ѻ҆вна̀ ѿ рꙋкѝ є҆гѡ̀. |
|
8
|
8
|
| Тоді козел надзвичайно звеличився; але коли він набрав сили, то зломився великий ріг, і на місце його вийшло чотири, повернені на чотири вітри небесних. | И҆ козе́лъ ко́зїй возвели́чисѧ до ѕѣла̀: и҆ внегда̀ оу҆крѣпи́сѧ, сокрꙋши́сѧ ро́гъ є҆гѡ̀ вели́кїй, и҆ взыдо́ша дрꙋзі́и четы́ри ро́зи под̾ ни́мъ, по четы́ремъ вѣ́трѡмъ небє́снымъ: |
|
9
|
9
|
| Від одного з них вийшов невеликий ріг, який надзвичайно розрісся до півдня і до сходу і до прекрасної країни, | и҆ ѿ є҆ди́нагѡ и҆́хъ взы́де ро́гъ є҆ди́нъ крѣ́покъ, и҆ возвели́чисѧ вельмѝ къ ю҆́гꙋ и҆ къ восто́кꙋ и҆ къ си́лѣ, |
|
10
|
10
|
| і піднісся до воїнства небесного, і скинув на землю частину цього воїнства і зірок, і потоптав їх, | и҆ возвели́чисѧ да́же до си́лы нбⷭ҇ныѧ: и҆ сотворѝ па́сти на зе́млю ѿ си́лы нбⷭ҇ныѧ и҆ ѿ ѕвѣ́здъ, и҆ попра̀ ѧ҆̀: |
|
11
|
11
|
| і навіть піднісся на Вождя воїнства цього, і віднята була у Нього щоденна жертва, і зганьблене було місце святині Його. | и҆ до́ндеже а҆рхїстрати́гъ и҆зба́витъ плѣ́нники, и҆ є҆гѡ̀ ра́ди же́ртва смѧте́сѧ, и҆ благопоспѣши́сѧ є҆мꙋ̀, и҆ ст҃о́е ѡ҆пꙋстѣ́етъ: |
|
12
|
12
|
| І воїнство віддане разом із щоденною жертвою за нечестя, і він, скидаючи істину на землю, діяв і мав успіх. | и҆ даде́сѧ на же́ртвꙋ грѣ́хъ, и҆ пове́ржесѧ пра́вда на зе́млю: и҆ сотворѝ, и҆ благопоспѣши́сѧ. |
|
13
|
13
|
| І почув я одного святого, який говорив, і сказав цей святий комусь, хто запитував: «на скільки часу поширюється це видіння про щоденну жертву і про спустошливе нечестя, коли святиня і воїнство будуть потоптані?» | И҆ слы́шахъ є҆ди́нагѡ ст҃а́гѡ глаго́люща. И҆ речѐ є҆ди́нъ ст҃ы́й дрꙋго́мꙋ нѣ́коемꙋ глаго́лющемꙋ: доко́лѣ видѣ́нїе ста́нетъ, же́ртва ѿѧ́таѧ, и҆ грѣ́хъ ѡ҆пꙋстѣ́нїѧ да́нный, и҆ ст҃о́е и҆ си́ла попере́тсѧ; |
|
14
|
14
|
| І сказав мені: «на дві тисячі триста вечорів і ранків; і тоді святилище очиститься». | И҆ речѐ є҆мꙋ̀: да́же до ве́чера и҆ оу҆́тра дні́й двѣ̀ ты́сѧщы и҆ три́ста, и҆ ѡ҆чи́ститсѧ ст҃о́е. |
|
15
|
15
|
| І було: коли я, Даниїл, побачив це видіння і шукав значення його, ось, стала переді мною начебто подоба чоловіка. | И҆ бы́сть, є҆гда̀ ви́дѣхъ а҆́зъ данїи́лъ видѣ́нїе и҆ взыска́хъ вѣ́дѣнїѧ, и҆ сѐ, ста̀ предо мно́ю а҆́ки ѡ҆́бразъ мꙋ́жескъ, |
|
16
|
16
|
| І почув я від середини Улая голос людський, який воззвав і сказав: «Гавриїле! поясни йому це видіння!» | и҆ слы́шахъ гла́съ мꙋ́жескъ средѣ̀ оу҆ва́ла, и҆ призва̀ и҆ речѐ: гаврїи́ле, скажѝ видѣ́нїе ѻ҆́номꙋ. |
|
17
|
17
|
| І він підійшов до того місця, де я стояв, і коли він прийшов, я жахнувся й упав на лице моє; і сказав він мені: «знай, сину людський, що видіння стосується кінця часу!» | И҆ прїи́де и҆ ста̀ бли́з̾ стоѧ́нїѧ моегѡ̀: и҆ є҆гда̀ прїи́де оу҆жасо́хсѧ и҆ падо́хъ на лицѐ моѐ. И҆ речѐ ко мнѣ̀: разꙋмѣ́й, сы́не человѣ́чь, є҆ще́ бо до сконча́нїѧ вре́мене видѣ́нїе. |
|
18
|
18
|
| І коли він говорив зі мною, я без тями лежав лицем моїм на землі; але він доторкнувся до мене і поставив мене на місце моє, | И҆ є҆гда̀ глаго́лаше со мно́ю, падо́хъ ни́цъ на землѝ, и҆ прикоснꙋ́сѧ мнѣ̀, и҆ поста́ви мѧ̀ на но́ги моѧ̑, и҆ речѐ: |
|
19
|
19
|
| і сказав: «ось, я відкриваю тобі, що́ буде в останні дні гніву; бо це стосується кінця визначеного часу. | сѐ, а҆́зъ возвѣща́ю тебѣ̀ бꙋ̑дꙋщаѧ на послѣ́докъ гнѣ́ва (сынѡ́мъ люді́й твои́хъ): є҆ще́ бо до конца̀ вре́мене видѣ́нїе. |
|
20
|
20
|
| Баран, якого ти бачив із двома рогами, це царі мідійський і перський. | Ѻ҆ве́нъ, є҆го́же ви́дѣлъ є҆сѝ и҆мꙋ́ща рога̀, ца́рь ми́дскїй и҆ пе́рсскїй: |
|
21
|
21
|
| А козел кошлатий — цар Греції, а великий ріг, який між очима його, це перший її цар; | а҆ козе́лъ ко́зїй ца́рь є҆́ллинскїй є҆́сть: ро́гъ же вели́кїй, и҆́же междꙋ̀ ѻ҆чи́ма є҆гѡ̀, то́й є҆́сть ца́рь пе́рвый: |
|
22
|
22
|
| він зломився, і замість нього вийшли інші чотири: це — чотири царства постануть з цього народу, але не з його силою. | семꙋ́ же сокрꙋши́вшꙋсѧ воста́ша четы́ри ро́зи под̾ ни́мъ: четы́ри ца́рїе воста́нꙋтъ ѿ ꙗ҆зы́ка є҆гѡ̀, но не въ крѣ́пости є҆гѡ̀, |
|
23
|
23
|
| Під кінець же царства їх, коли відступники довершать міру беззаконь своїх, постане цар нахабний і майстерний у підступництві; | и҆ на послѣ́докъ ца́рства и҆́хъ, и҆сполнѧ́ющымсѧ грѣхѡ́мъ и҆́хъ, воста́нетъ ца́рь безсра́менъ лице́мъ и҆ разꙋмѣ́ѧ гада̑нїѧ, |
|
24
|
24
|
| і зміцниться сила його, хоч і не його силою, і він буде чинити дивні спустошення і встигати і діяти і губити сильних і народ святих, | и҆ держа́вна крѣ́пость є҆гѡ̀, не въ крѣ́пости же свое́й, и҆ чꙋде́снѡ растли́тъ и҆ оу҆пра́витъ и҆ сотвори́тъ, и҆ разсы́плетъ крѣ̑пкїѧ и҆ лю́ди ст҃ы, |
|
25
|
25
|
| і при розумі його і підступництво буде мати успіх у руці його, і серцем своїм він піднесе, і серед світу погубить багатьох, і проти Владики владик повстане, але буде скрушений — не рукою. | и҆ ꙗ҆ре́мъ вери́гъ свои́хъ и҆спра́витъ: ле́сть въ рꙋцѣ̀ є҆гѡ̀, и҆ въ се́рдцы свое́мъ возвели́читсѧ, и҆ ле́стїю разсы́плетъ мно́гихъ, и҆ на па́гꙋбꙋ мнѡ́гимъ возста́нетъ, и҆ ꙗ҆́кѡ ꙗ҆́ица рꙋко́ю сокрꙋши́тъ. |
|
26
|
26
|
| Видіння ж про вечір і ранок, про які сказано, істинне; але ти приховай це видіння, тому що воно стосується віддалених часів». | И҆ видѣ́нїе ве́чера и҆ оу҆́тра рѣче́ннагѡ и҆́стинно є҆́сть: ты́ же назна́менай видѣ́нїе, ꙗ҆́кѡ на дни̑ мнѡ́ги. |
|
27
|
27
|
| І я, Даниїл, занеміг, і хворів кілька днів; потім устав і почав займатися царськими справами; я здивований був видінням цим і не розумів його. | А҆́зъ же данїи́лъ оу҆спо́хъ и҆ и҆знемога́хъ на дни̑ (мнѡ́ги), и҆ воста́хъ и҆ творѧ́хъ дѣла̀ царє́ва, и҆ почꙋди́хсѧ видѣ́нїю, и҆ не бѧ́ше разꙋмѣва́ющагѡ. |
|
Глава 9
|
Глава́ ѳ҃
|
|
1
|
1
|
| У перший рік Дарія, сина Ассуїрового, з роду мідійського, який поставлений був царем над царством Халдейським, | Въ пе́рвое лѣ́то да́рїа сы́на а҆ссꙋи́рова, ѿ пле́мене ми́дска, и҆́же ца́рствова во ца́рствѣ халде́йстѣмъ, |
|
2
|
2
|
| у перший рік царювання його я, Даниїл, зрозумів по книгах число років, про які було слово Господнє до Єремії пророка, що сімдесят років сповняться над спустошенням Єрусалима. | въ лѣ́то пе́рвое ца́рства є҆гѡ̀, а҆́зъ данїи́лъ разꙋмѣ́хъ въ кни́гахъ число̀ лѣ́тъ, ѡ҆ не́мже бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко і҆еремі́и прⷪ҇ро́кꙋ, на сконча́нїе ѡ҆пꙋстѣ́нїѧ і҆ерⷭ҇ли́млѧ се́дмьдесѧтъ лѣ́тъ. |
|
3
|
3
|
| І повернув я лице моє до Господа Бога з молитвою і благанням, у посту і веретищі і попелі. | И҆ да́хъ лицѐ моѐ къ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ, є҆́же взыска́ти моли́твы и҆ проше́нїѧ въ постѣ̀ и҆ во вре́тищи и҆ пе́пелѣ, |
|
4
|
4
|
| І молився я Господу Богу моєму, і сповідувався і сказав: «Молю Тебе, Господи Боже великий і дивний, що зберігаєш завіт і милість до тих, які люблять Тебе і виконують повеління Твої! | и҆ моли́хсѧ ко гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ моемꙋ̀ и҆ и҆сповѣ́дахсѧ и҆ рѣ́хъ: гдⷭ҇и, бж҃е вели́кїй и҆ чꙋ́дный, хранѧ́й завѣ́тъ тво́й и҆ млⷭ҇ть твою̀ лю́бѧщымъ тѧ̀ и҆ хранѧ́щымъ за́пѡвѣди твоѧ̑: |
|
5
|
5
|
| Згрішили ми, чинили беззаконно, діяли нечестиво, були впертими і відступили від заповідей Твоїх і від постанов Твоїх; | согрѣши́хомъ, беззако́нновахомъ, нече́ствовахомъ и҆ ѿстꙋпи́хомъ и҆ оу҆клони́хомсѧ ѿ за́повѣдїй твои́хъ и҆ ѿ сꙋдѡ́въ твои́хъ |
|
6
|
6
|
| і не слухали рабів Твоїх, пророків, які Твоїм ім’ям говорили царям нашим, і вельможам нашим, і батькам нашим, і всьому народу країни. | и҆ не послꙋ́шахомъ ра̑бъ твои́хъ прⷪ҇ро́кѡвъ, и҆̀же глаго́лаша во и҆́мѧ твоѐ ко царє́мъ на́шымъ и҆ кнѧзє́мъ на́шымъ, и҆ ѻ҆тцє́мъ на́шымъ и҆ всѣ̑мъ лю́демъ землѝ. |
|
7
|
7
|
| У Тебе, Господи, правда, а у нас на лицях сором, як день цей, у кожного юдея, у жителів Єрусалима й у всього Ізраїля, у ближніх і далеких, у всіх країнах, куди Ти вигнав їх за відступлення їх, з яким вони відступили від Тебе. | Тебѣ̀, гдⷭ҇и, пра́вда, на́мъ же стыдѣ́нїе лица̀, ꙗ҆́коже де́нь се́й, мꙋ́жꙋ і҆ꙋ́динꙋ, и҆ живꙋ́щымъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, и҆ всемꙋ̀ і҆и҃лю, и҆ бли̑жнимъ и҆ да̑льнимъ во все́й землѝ, и҆дѣ́же разсѣ́ѧлъ є҆сѝ ѧ҆̀ та́мѡ, во ѿверже́нїи и҆́хъ, и҆́мже ѿверго́шасѧ тебє̀, гдⷭ҇и. |
|
8
|
8
|
| Господи! у нас на лицях сором, у царів наших, у князів наших і у батьків наших, тому що ми згрішили перед Тобою. | Тебѣ̀, гдⷭ҇и, є҆́сть пра́вда, на́мъ же стыдѣ́нїе лица̀, и҆ царє́мъ на́шымъ и҆ кнѧзє́мъ на́шымъ и҆ ѻ҆тцє́мъ на́шымъ, и҆̀же согрѣши́хомъ тебѣ̀. |
|
9
|
9
|
| А у Господа Бога нашого милосердя і прощення, бо ми збурилися проти Нього | Гдⷭ҇ꙋ же бг҃ꙋ на́шемꙋ щедрѡ́ты и҆ ѡ҆чищє́нїѧ, ꙗ҆́кѡ ѿстꙋпи́хомъ ѿ гдⷭ҇а |
|
10
|
10
|
| і не слухали гласу Господа Бога нашого, щоб жити за законами Його, які Він дав нам через рабів Своїх, пророків. | и҆ не послꙋ́шахомъ гла́са гдⷭ҇а бг҃а на́шегѡ, ходи́ти въ зако́нѣхъ є҆гѡ̀, и҆̀хже дадѐ пред̾ лице́мъ на́шимъ рꙋко́ю ра̑бъ свои́хъ прⷪ҇ро́кѡвъ. |
|
11
|
11
|
| І весь Ізраїль переступив закон Твій і відвернувся, щоб не слухати гласу Твого; і за те вилилися на нас прокляття і клятва, які написані у законі Мойсея, раба Божого: бо ми згрішили перед Ним. | И҆ ве́сь і҆и҃ль престꙋпѝ зако́нъ тво́й, и҆ оу҆клони́шасѧ є҆́же не послꙋ́шати гла́са твоегѡ̀: и҆ прїи́де на ны̀ клѧ́тва и҆ заклѧ́тїе впи́саное въ зако́нѣ мѡѷсе́а раба̀ бж҃їѧ, ꙗ҆́кѡ согрѣши́хомъ є҆мꙋ̀. |
|
12
|
12
|
| І Він виконав слова Свої, які прорік на нас і на суддів наших, які судили нас, навівши на нас велику біду, якої не бувало під небесами і яка звершилася над Єрусалимом. | И҆ оу҆ста́ви словеса̀ своѧ̑, ꙗ҆̀же гл҃а на ны̀ и҆ на сꙋдїи̑ на́шѧ, и҆̀же сꙋди́ша на́мъ, навестѝ на ны̀ ѕла̑ѧ вели̑каѧ, ꙗ҆ковы́хъ не бы́сть под̾ всѣ́мъ небесе́мъ, по (всѣ̑мъ) бы́вшымъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, |
|
13
|
13
|
| Як написано у законі Мойсея, так вся ця біда осягла нас; але ми не благали Господа Бога нашого, щоб нам навернутися від беззаконь наших і зрозуміти істину Твою. | ꙗ҆́коже є҆́сть пи́сано въ зако́нѣ мѡѷсе́овѣ, всѧ̑ ѕла̑ѧ сїѧ̑ прїидо́ша на ны̀: и҆ не помоли́хомсѧ лицꙋ̀ гдⷭ҇а бг҃а на́шегѡ, ѿврати́тисѧ ѿ непра́вдъ на́шихъ, и҆ є҆́же смы́слити во все́й и҆́стинѣ твое́й (гдⷭ҇и). |
|
14
|
14
|
| Спостерігав Господь цю біду і навів її на нас: бо праведний Господь Бог наш у всіх ділах Своїх, які звершує, але ми не слухали гласу Його. | И҆ оу҆бꙋди́сѧ гдⷭ҇ь бг҃ъ на ѕло́бꙋ на́шꙋ и҆ наведѐ сїѧ̑ на ны̀, ꙗ҆́кѡ првⷣнъ гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ во все́мъ дѣѧ́нїи свое́мъ, є҆́же сотворѝ, и҆ не послꙋ́шахомъ гла́са є҆гѡ̀. |
|
15
|
15
|
| І нині, Господи Боже наш, Який вивів народ Твій із землі Єгипетської рукою сильною і явив славу Твою, як день цей! згрішили ми, чинили нечестиво. | И҆ нн҃ѣ, гдⷭ҇и, бж҃е на́шъ, и҆́же и҆зве́лъ є҆сѝ лю́ди твоѧ̑ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ рꙋко́ю крѣ́пкою и҆ сотвори́лъ є҆сѝ себѣ̀ самомꙋ̀ и҆́мѧ, ꙗ҆́коже де́нь се́й, согрѣши́хомъ, беззако́нновахомъ. |
|
16
|
16
|
| Господи! за всією правдою Твоєю нехай відвернеться гнів Твій і обурення Твоє від града Твого, Єрусалима, від святої гори Твоєї; бо за гріхи наші і беззаконня батьків наших Єрусалим і народ Твій зневажають усі, хто оточує нас. | Гдⷭ҇и, всѣ́мъ поми́лованїемъ твои́мъ да ѿврати́тсѧ ꙗ҆́рость твоѧ̀ и҆ гнѣ́въ тво́й ѿ гра́да твоегѡ̀ і҆ерⷭ҇ли́ма, ѿ горы̀ ст҃ы́ѧ твоеѧ̀: ꙗ҆́кѡ согрѣши́хомъ непра́вдами на́шими и҆ беззако́нїемъ ѻ҆тє́цъ на́шихъ, і҆еⷭ҇ли́мъ и҆ лю́дїе твоѝ во оу҆кори́знꙋ бы́ша во всѣ́хъ ѡ҆кре́стныхъ на́съ. |
|
17
|
17
|
| І нині почуй, Боже наш, молитву раба Твого і моління його і споглянь світлим лицем Твоїм на спустошене святилище Твоє, заради Тебе, Господи. | И҆ нн҃ѣ, гдⷭ҇и, бж҃е на́шъ, оу҆слы́ши моли́твꙋ раба̀ твоегѡ̀ и҆ проше́нїе є҆гѡ̀, и҆ ꙗ҆вѝ лицѐ твоѐ на ст҃и́лище твоѐ ѡ҆пꙋстѣ́вшее, тебє̀ ра́ди, гдⷭ҇и. |
|
18
|
18
|
| Прихили, Боже мій, вухо Твоє і почуй, відкрий очі Твої і споглянь на спустошення наші і на місто, на якому наречене ім’я Твоє; бо ми приносимо моління наші перед Тобою, уповаючи не на праведність нашу, але на Твоє велике милосердя. | Приклонѝ, гдⷭ҇и, бж҃е мо́й, оу҆́хо твоѐ и҆ оу҆слы́ши, ѿве́рзи ѻ҆́чи твоѝ и҆ ви́ждь потребле́нїе на́ше и҆ гра́да твоегѡ̀, въ не́мже призва́сѧ и҆́мѧ твоѐ, ꙗ҆́кѡ не на на́шѧ пра̑вды (оу҆пова́юще) поверга́емъ моле́нїе на́ше пред̾ тобо́ю, но на щедрѡ́ты твоѧ̑ мнѡ́гїѧ, гдⷭ҇и. |
|
19
|
19
|
| Господи! почуй; Господи! прости; Господи! зваж і вчини, не зволікай заради Тебе Самого, Боже мій, бо Твоє ім’я наречене на місті Твоєму і на народі Твоєму». | Оу҆слы́ши, гдⷭ҇и, ѡ҆чтⷭ҇и, гдⷭ҇и, вонмѝ, гдⷭ҇и, и҆ сотворѝ, и҆ не закоснѝ тебє̀ ра́ди, бж҃е мо́й, ꙗ҆́кѡ и҆́мѧ твоѐ призва́сѧ во гра́дѣ твое́мъ и҆ въ лю́дехъ твои́хъ. |
|
20
|
20
|
| І коли я ще говорив і молився, і сповідував гріхи мої і гріхи народу мого, Ізраїля, і приносив благання мої перед Господом Богом моїм про святу гору Бога мого; | Є҆ще́ же мѝ глаго́лющꙋ и҆ молѧ́щꙋсѧ и҆ и҆сповѣ́дающꙋ грѣхѝ моѧ̑ и҆ грѣхѝ люді́й мои́хъ і҆и҃лѧ, и҆ припа́дающꙋ съ моле́нїемъ мои́мъ пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ мои́мъ ѡ҆ горѣ̀ ст҃ѣ́й є҆гѡ̀: |
|
21
|
21
|
| коли я ще продовжував молитву, муж Гавриїл, якого я бачив раніше у видінні, швидко прилетівши, доторкнувся до мене близько часу вечірньої жертви | и҆ є҆щѐ глаго́лющꙋ мѝ въ моли́твѣ, и҆ сѐ, мꙋ́жъ гаврїи́лъ, є҆го́же ви́дѣхъ въ видѣ́нїи мое́мъ въ нача́лѣ, парѧ́щь, и҆ прикоснꙋ́сѧ мнѣ̀, а҆́ки въ ча́съ же́ртвы вече́рнїѧ, |
|
22
|
22
|
| і напоумляв мене, говорив зі мною і сказав: «Даниїле! тепер я зійшов, щоб навчити тебе розуміння. | и҆ вразꙋми́ мѧ, и҆ глаго́ла ко мнѣ̀, и҆ речѐ: данїи́ле, нн҃ѣ и҆зыдо́хъ оу҆стро́ити тебѣ̀ ра́зꙋмъ: |
|
23
|
23
|
| На початку моління твого вийшло слово, і я прийшов звістити його тобі, бо ти муж бажань; отже, зваж на слово і зрозумій видіння. | въ нача́лѣ моли́твы твоеѧ̀ и҆зы́де сло́во, и҆ а҆́зъ прїидо́хъ возвѣсти́ти тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ мꙋ́жъ жела́нїй є҆сѝ ты̀, размы́сли ѡ҆ словесѝ и҆ разꙋмѣ́й во ꙗ҆вле́нїи. |
|
24
|
24
|
| Сімдесят седмин визначені для народу твого і святого міста твого, щоб покритий був злочин, запечатані були гріхи і згладжені беззаконня, і щоб приведена була правда вічна, і запечатані були видіння і пророк, і помазаний був Святий святих. | Се́дмьдесѧтъ седми́нъ сократи́шасѧ ѡ҆ лю́дехъ твои́хъ и҆ ѡ҆ гра́дѣ твое́мъ ст҃ѣ́мъ, ꙗ҆́кѡ да ѡ҆бетша́етъ согрѣше́нїе, и҆ сконча́етсѧ грѣ́хъ, и҆ запеча́таютсѧ грѣсѝ, и҆ загла́дѧтсѧ непра̑вды, и҆ ѡ҆чи́стѧтсѧ беззакѡ́нїѧ, и҆ приведе́тсѧ пра́вда вѣ́чнаѧ: и҆ запеча́таетсѧ видѣ́нїе и҆ прⷪ҇ро́къ, и҆ пома́жетсѧ ст҃ы́й ст҃ы́хъ. |
|
25
|
25
|
| Отже, знай і розумій: з того часу, як вийде повеління про відновлення Єрусалима, до Христа Владики сім седмин і шістдесят дві седмини; і повернеться народ і відбудуються вулиці і стіни, але у важкі часи. | И҆ оу҆вѣ́си и҆ оу҆разꙋмѣ́еши ѿ и҆схо́да словесѐ, є҆́же ѿвѣща́ти и҆ є҆́же согради́ти і҆еⷭ҇ли́мъ, да́же до хрⷭ҇та̀ старѣ́йшины седми́нъ се́дмь и҆ седми́нъ шестьдесѧ́тъ двѣ̀: и҆ возврати́тсѧ, и҆ согради́тсѧ сто́гна и҆ забра̑ла, и҆ и҆стоща́тсѧ лѣ̑та. |
|
26
|
26
|
| І після закінчення шістдесяти двох седмин відданий буде на смерть Христос, і не буде; а місто і святилище зруйновані будуть народом вождя, який прийде, і кінець його буде як від повені, і до кінця війни будуть спустошення. | И҆ по седми́нахъ шести́десѧти двꙋ́хъ потреби́тсѧ пома́занїе, и҆ сꙋ́дъ не бꙋ́детъ въ не́мъ: гра́дъ же и҆ ст҃о́е разсы́плетсѧ со старѣ́йшиною грѧдꙋ́щимъ, и҆ потребѧ́тсѧ а҆́ки въ пото́пѣ, и҆ до конца̀ ра́ти сокраще́нныѧ чи́номъ, поги́бельми. |
|
27
|
27
|
| Й утвердить завіт для багатьох одна седмина, а у половині седмини припиниться жертва і приношення, і на крилі святилища буде мерзота запустіння, і остаточно визначена загибель осягне спустошувача». | И҆ оу҆тверди́тъ завѣ́тъ мнѡ́зѣмъ седми́на є҆ди́на: въ по́лъ же седми́ны ѿи́метсѧ же́ртва и҆ возлїѧ́нїе, и҆ во свѧти́лищи ме́рзость запꙋстѣ́нїѧ бꙋ́детъ, и҆ да́же до сконча́нїѧ вре́мене сконча́нїе да́стсѧ на ѡ҆пꙋстѣ́нїе. |
|
Глава 10
|
Глава́ і҃
|
|
1
|
1
|
| У третій рік Кира, царя Перського, було одкровення Даниїлові, який називався ім’ям Валтасара; й істинне було це одкровення і великої сили. Він зрозумів це одкровення і зрозумів це видіння. | Въ лѣ́то тре́тїе кѵ́ра царѧ̀ пе́рсскагѡ, сло́во ѿкры́сѧ данїи́лꙋ, є҆мꙋ́же прозва́сѧ и҆́мѧ валтаса́ръ: и҆́стинно же сло́во и҆ си́ла вели́ка и҆ ра́зꙋмъ даде́сѧ є҆мꙋ̀ въ видѣ́нїи. |
|
2
|
2
|
| У ці дні я, Даниїл, був у смутку три седмиці днів. | Въ ты̑ѧ дни̑ а҆́зъ данїи́лъ бѣ́хъ рыда́ѧ трѝ седми̑цы дні́й: |
|
3
|
3
|
| Смачного хліба я не їв; м’ясо і вино не входили у вуста мої, і мастями я не намащував себе до виконання трьох седмиць днів. | хлѣ́ба вожделѣ́ннагѡ не ꙗ҆до́хъ, и҆ мѧ́со и҆ вїно̀ не вни́де во оу҆ста̀ моѧ̑, и҆ ма́стїю не пома́захсѧ до и҆сполненїѧ трїе́хъ седми́цъ дні́й. |
|
4
|
4
|
| А в двадцять четвертий день першого місяця був я на березі великої ріки Тигру, | Въ де́нь два́десѧть четве́ртый пе́рвагѡ мцⷭ҇а а҆́зъ бѣ́хъ бли́з̾ рѣкѝ вели́кїѧ, ꙗ҆́же є҆́сть ті́гръ є҆ддеке́ль, |
|
5
|
5
|
| і звів очі мої, і побачив: ось один муж, одягнений у лляний одяг, і стегна його оперезані золотом з Уфаза. | и҆ воздвиго́хъ ѻ҆́чи моѝ и҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, мꙋ́жъ є҆ди́нъ ѡ҆блече́нъ въ ри́зꙋ льнѧ́нꙋ, и҆ чрє́сла є҆гѡ̀ препоѧ̑сана зла́томъ свѣ́тлымъ: |
|
6
|
6
|
| Тіло його — як топаз, лице його — як вигляд блискавки; очі його — як запалені світильники, руки його і ноги його на вигляд — як блискуча мідь, і глас мови його — як голос багатьох людей. | тѣ́ло же є҆гѡ̀ а҆́ки ѳарсі́съ, лице́ же є҆гѡ̀ а҆́ки зрѣ́нїе мо́лнїи, ѻ҆́чи же є҆гѡ̀ а҆́ки свѣщы̀ ѻ҆́гнєны, и҆ мы̑шцы є҆гѡ̀ и҆ го́лєни а҆́ки зра́къ мѣ́ди блеща́щїѧсѧ, гла́съ же слове́съ є҆гѡ̀ а҆́ки гла́съ наро́да. |
|
7
|
7
|
| І тільки один я, Даниїл, бачив це видіння, а люди, які були зі мною, не бачили цього видіння; але сильний страх напав на них і вони втекли, щоб сховатися. | И҆ ви́дѣхъ а҆́зъ данїи́лъ є҆ди́нъ ꙗ҆вле́нїе, а҆ мꙋ́жїе, и҆̀же со мно́ю, не ви́дѣша ꙗ҆вле́нїѧ, но оу҆́жасъ вели́кїй нападѐ на ни́хъ, и҆ ѿбѣ́гнꙋша во стра́сѣ. |
|
8
|
8
|
| І залишився я один і дивився на це велике видіння, але у мені не залишилося сили, і вигляд лиця мого надзвичайно змінився, не стало в мені бадьорости. | А҆́зъ же ѡ҆ста́хъ є҆ди́нъ и҆ ви́дѣхъ ꙗ҆вле́нїе вели́кое сїѐ, и҆ не ѡ҆ста̀ во мнѣ̀ крѣ́пость, и҆ сла́ва моѧ̀ ѡ҆брати́сѧ въ разсы́панїе, и҆ не оу҆держа́хъ крѣ́пости. |
|
9
|
9
|
| І почув я голос слів його; і як тільки почув голос слів його, у заціпенінні упав я на лице моє і лежав лицем на землі. | И҆ слы́шахъ гла́съ слове́съ є҆гѡ̀. И҆ внегда̀ слы́шахъ, бѣ́хъ сокрꙋше́нъ, лице́ же моѐ на землѝ: |
|
10
|
10
|
| Але ось, торкнулася мене рука і поставила мене на коліна мої і на долоні рук моїх. | и҆ сѐ, рꙋка̀ прикаса́ющисѧ мнѣ̀, и҆ возста́ви мѧ̀ на кѡлѣ́на моѧ̑ и҆ на дла̑ни рꙋ́къ мои́хъ. |
|
11
|
11
|
| І сказав він мені: «Даниїле, муже бажань! вникни у слова, які я скажу тобі, і стань прямо на ноги твої; бо до тебе я посланий нині». Коли він сказав мені ці слова, я встав з трепетом. | И҆ речѐ ко мнѣ̀: данїи́ле, мꙋ́жꙋ жела́нїй, разꙋмѣ́й во словесѣ́хъ си́хъ, ꙗ҆̀же а҆́зъ глаго́лю къ тебѣ̀, и҆ станѝ на стоѧ́нїи свое́мъ, ꙗ҆́кѡ нн҃ѣ по́сланъ є҆́смь къ тебѣ̀. И҆ є҆гда̀ возглаго́ла сло́во сїѐ ко мнѣ̀, воста́хъ тре́петенъ. |
|
12
|
12
|
| Але він сказав мені: «не бійся, Даниїле; з першого дня, як ти приготував серце твоє, щоб досягти розуміння і смирити себе перед Богом твоїм, слова твої почуті, і я прийшов би за словами твоїми. | И҆ речѐ ко мнѣ̀: не бо́йсѧ, данїи́ле, ꙗ҆́кѡ ѿ пе́рвагѡ днѐ, въ ѻ҆́ньже по́далъ є҆сѝ се́рдце твоѐ, є҆́же разꙋмѣ́ти и҆ трꙋди́тисѧ пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ твои́мъ, оу҆слы̑шана бы́ша словеса̀ твоѧ̑, а҆́зъ же прїидо́хъ во словесѣ́хъ твои́хъ: |
|
13
|
13
|
| Але князь царства Перського стояв проти мене двадцять один день; але ось, Михаїл, один з перших князів, прийшов допомогти мені, і я залишився там при царях перських. | кнѧ́зь же ца́рства пе́рсскагѡ стоѧ́ше проти́вꙋ мнѣ̀ два́десѧть и҆ є҆ди́нъ де́нь: и҆ сѐ мїхаи́лъ є҆ди́нъ ѿ старѣ́йшинъ пе́рвыхъ прїи́де помощѝ мнѣ̀, и҆ того̀ ѡ҆ста́вихъ та́мѡ со кнѧ́земъ ца́рства пе́рсскагѡ, |
|
14
|
14
|
| А тепер я прийшов звістити тобі, що буде з народом твоїм в останні часи, тому що видіння стосується до віддалених днів». | и҆ прїидо́хъ сказа́ти тебѣ̀, є҆ли̑ка срѧ́щꙋтъ люді́й твои́хъ въ послѣ̑днїѧ дни̑, ꙗ҆́кѡ є҆щѐ видѣ́нїе на дни̑. |
|
15
|
15
|
| Коли він говорив мені такі слова, я припав лицем моїм до землі й онімів. | И҆ є҆гда̀ глаго́ла со мно́ю по словесє́мъ си̑мъ, да́хъ лицѐ моѐ на зе́млю и҆ оу҆мили́хсѧ. |
|
16
|
16
|
| Але ось, хтось, на вигляд схожий на синів людських, торкнувся вуст моїх, і я відкрив уста мої, став говорити і сказав тому, хто стояв переді мною: «господарю мій! від цього видіння нутрощі мої повернулися у мені, і не стало у мені сили. | И҆ сѐ, а҆́ки подо́бїе сы́на человѣ́ча прикоснꙋ́сѧ оу҆стна́мъ мои̑мъ, и҆ ѿверзо́хъ оу҆ста̀ моѧ̑ и҆ глаго́лахъ, и҆ рѣ́хъ ко стоѧ́щемꙋ предо мно́ю: го́споди, въ видѣ́нїи твое́мъ ѡ҆брати́сѧ оу҆тро́ба моѧ̀ во мнѣ̀, и҆ не и҆мѣ́хъ си́лы: |
|
17
|
17
|
| І як може говорити раб такого господаря мого з таким господарем моїм? бо у мені немає сили, і дихання завмерло у мені». | и҆ ка́кѡ возмо́жетъ ра́бъ тво́й го́споди, глаго́лати съ го́сподемъ си́мъ мои́мъ; а҆́зъ бо и҆знемого́хъ, и҆ ѿнн҃ѣ не ста́нетъ во мнѣ̀ крѣ́пость, (си́ла бо) и҆ дыха́нїе не ѡ҆ста̀ во мнѣ̀. |
|
18
|
18
|
| Тоді знову доторкнулася до мене та людська подоба й укріпила мене | И҆ приложѝ, и҆ прикоснꙋ́сѧ мнѣ̀ ꙗ҆́кѡ зра́къ человѣ́чь, и҆ оу҆крѣпи́ мѧ, |
|
19
|
19
|
| і сказала: «не бійся, муже бажань! мир тобі; мужайся, мужайся!» І коли він говорив зі мною, я укріпився і сказав: «говори, господарю мій; бо ти укріпив мене». | и҆ рече́ ми: не бо́йсѧ, мꙋ́жꙋ жела́нїй, ми́ръ тебѣ̀: мꙋжа́йсѧ и҆ крѣпи́сѧ И҆ є҆гда̀ глаго́ла со мно́ю, оу҆крѣпи́хсѧ и҆ рѣ́хъ: да глаго́летъ госпо́дь мо́й ꙗ҆́кѡ оу҆крѣпи́лъ мѧ̀ є҆сѝ. |
|
20
|
20
|
| І він сказав: «чи знаєш, для чого я прийшов до тебе? Тепер я повернуся, щоб боротися з князем Перським; а коли я вийду, то ось, прийде князь Греції. | И҆ речѐ: вѣ́си ли, почто̀ прїидо́хъ къ тебѣ̀; и҆ нн҃ѣ возвращꙋ́сѧ, є҆́же ра́тисѧ со кнѧ́земъ пе́рсскимъ: а҆́зъ же и҆схожда́хъ, кнѧ́зь же є҆́ллинскїй грѧдѧ́ше: |
|
21
|
21
|
| Втім, я звіщу тобі, що написано в істинному писанні; і немає нікого, хто підтримував би мене у тім, крім Михаїла, князя вашого. | но да возвѣшꙋ́ ти вчине́ное въ писа́нїи и҆́стины, и҆нѣ́сть ни є҆ди́нагѡ помога́ющагѡ со мно́ю ѡ҆ си́хъ, но то́чїю мїхаи́лъ кнѧ́зь ва́шъ. |
|
Глава 11
|
Глава́ а҃і
|
|
1
|
1
|
| Отже, я з першого року Дарія мидянина став йому підпорою і підкріпленням. | А҆́зъ же въ пе́рвое лѣ́то кѵ́рово ста́хъ въ держа́вꙋ и҆ крѣ́пость. |
|
2
|
2
|
| Тепер звіщу тобі істину: ось, ще три царі постануть у Персії; потім четвертий перевершить усіх великим багатством, і коли підсилиться багатством своїм, то підніме всіх проти царства Грецького. | И҆ нн҃ѣ и҆́стинꙋ возвѣщꙋ̀ тебѣ̀ сѐ, є҆щѐ трїѐ ца́рїе воста́нꙋтъ въ персі́дѣ четве́ртый же разбогатѣ́етъ бога́тствомъ вели́кимъ па́че всѣ́хъ и҆ по ѡ҆держа́нїи бога́тства своегѡ̀ воста́нетъ на всѧ̑ ца̑рства є҆́ллинскаѧ: |
|
3
|
3
|
| І постане цар могутній, який буде володарювати з великою владою, і буде діяти за своєю волею. | и҆ воста́нетъ ца́рь си́ленъ, и҆ ѡ҆блада́етъ вла́стїю мно́гою, и҆ сотвори́тъ по во́ли свое́й. |
|
4
|
4
|
| Але коли він постане, царство його зруйнується і розділиться за чотирма вітрами небесними, і не до його нащадків перейде, і не з тією владою, з якою він володарював; бо роздрібниться царство його і дістанеться іншим, крім цих. | И҆ є҆гда̀ ста́нетъ ца́рство є҆гѡ̀ сокрꙋши́тсѧ и҆ раздели́тсѧ на четы́ри вѣ́тры небє́сныѧ, и҆ не въ послѣ̑днѧѧ своѧ̑, нижѐ по вла́сти свое́й, є҆́юже совладѣ̀, поне́же и҆сто́ргнетсѧ ца́рство є҆гѡ̀ и҆ дрꙋги̑мъ кромѣ̀ си́хъ ѿда́стсѧ. |
|
5
|
5
|
| І підсилиться південний цар і один з князів його пересилить його і буде володарювати, і велике буде володарювання його. | И҆ оу҆крѣпи́тсѧ ца́рь ю҆́жскїй, и҆ ѿ кнѧзе́й и҆́хъ є҆ди́нъ оу҆кѣпѣ́етъ на́нь и҆ ѡ҆блада́етъ вла́стїю мно́гою над̾ вла́стїю є҆гѡ̀. |
|
6
|
6
|
| Але через кілька років вони зблизяться, і дочка південного царя прийде до царя північного, щоб установити правильні стосунки між ними; але вона не втримає сили у руках своїх, не устоїть і рід її, але віддані будуть як вона, так і ті, що супроводжували її, і народжений нею, і ті, що допомагали їй у ті часи. | И҆ по лѣ́тѣхъ є҆гѡ̀ смѣсѧ́тсѧ, и҆ дщѝ царѧ̀ ю҆́жска вни́детъ къ сѣ́верскꙋ царю̀, є҆́же сотвори́ти завѣ́тъ съ ни́мъ, и҆ не оу҆держи́тъ крѣ́пости мы́шцы, и҆ не ста́нетъ пле́мѧ є҆ѧ̀, и҆ преда́стсѧ та̀ и҆ приве́дшїи ю҆̀, и҆ дѣ́ва и҆ оу҆крѣплѧ́ѧй ю҆̀ во временѣ́хъ. |
|
7
|
7
|
| Але постане паросток від кореня її, прийде до війська і ввійде в укріплення царя північного, і буде діяти у них, і підсилиться. | И҆ воста́нетъ ѿ цвѣ́та ко́рене є҆ѧ̀ на оу҆готова́нїе є҆гѡ̀ и҆ прїи́детъ въ си́лꙋ, и҆ вни́детъ во оу҆тверждє́нїѧ царѧ̀ сѣ́верскагѡ и҆ сотвори́тъ въ ни́хъ и҆ ѡ҆держи́тъ: |
|
8
|
8
|
| Навіть і богів їх, ідолів їх з дорогоцінними сосудами їх, срібними і золотими, відвезе у полон у Єгипет і на кілька років буде стояти вище за царя північного. | и҆ бо́ги и҆́хъ со слїѧ́нными и҆́хъ, всѧ̑ сосꙋ́ды и҆́хъ вожделѣ̑нны сребра̀ и҆ зла́та съ плѣ̑нники принесе́тъ во є҆гѵ́петъ, и҆ то́й воста́нетъ па́че царѧ̀ сѣ́верска: |
|
9
|
9
|
| Хоч цей і зробить нашестя на царство південного царя, але повернеться у свою землю. | и҆ вни́детъ въ ца́рство царѧ̀ ю҆́жскагѡ, и҆ возврати́тсѧ на свою̀ зе́млю. |
|
10
|
10
|
| Потім озброяться сини його і зберуть численне військо, і один з них швидко піде, наводнить і пройде, і потім, повернувшись, буде битися з ним до укріплень його. | И҆ сы́нове є҆гѡ̀ соберꙋ́тъ наро́дъ си́ленъ мно́гъ, и҆ вни́детъ грѧды́й и҆ потоплѧ́ѧй: и҆ ми́мѡ пре́йдетъ и҆ сѧ́детъ, и҆ да́же до крѣ́пости є҆гѡ̀ сни́детсѧ. |
|
11
|
11
|
| І роздратується південний цар, і виступить, воюватиме з ним, з царем північним, і виставить велике військо, і віддане буде військо до рук його. | И҆ разсвирѣпѣ́етъ ца́рь ю҆́жскїй, и҆ и҆зы́детъ и҆ бра́нь сотвори́тъ съ царе́мъ сѣ́верскимъ, и҆ поста́витъ наро́дъ мно́гъ, и҆ преда́стсѧ наро́дъ въ рꙋ́цѣ є҆гѡ̀. |
|
12
|
12
|
| І підбадьориться військо, і серце царя піднесеться; він подолає багато тисяч, але від цього не буде сильнішим. | И҆ во́зметъ наро́ды, и҆ возвы́ситсѧ се́рдце є҆гѡ̀, и҆ соѡдолѣ́етъ тма́мъ, и҆ не оу҆крѣпѣ́етъ. |
|
13
|
13
|
| Бо цар північний повернеться і виставить військо більше першого, і через кілька років швидко прийде з величезним військом і великим багатством. | И҆ возврати́тсѧ ца́рь сѣ́верскїй и҆ приведе́тъ наро́дъ мно́гъ па́че пре́жнѧгѡ: и҆ на коне́цъ време́нъ лѣ́тъ прїи́детъ вхо́домъ въ си́лѣ вели́цѣй и҆ со и҆мѣ́нїемъ мно́гимъ. |
|
14
|
14
|
| У ті часи багато хто повстане проти південного царя, і непокірні з синів твого народу піднімуться, щоб сповнилося видіння, і впадуть. | И҆ въ лѣ̑та ѡ҆́на мно́зи воста́нꙋтъ на царѧ̀ ю҆́жска, и҆ сы́нове гꙋби́телей люді́й твои́хъ воздви́гнꙋтсѧ, є҆́же поста́вити видѣ́нїе, и҆ изнемо́гꙋтъ. |
|
15
|
15
|
| І прийде цар північний, збудує вал і оволодіє укріпленим містом, і не устоять сили півдня, ні добірне військо його; не вистачить сили протистояти. | И҆ вни́детъ ца́рь сѣ́верскїй и҆ сотвори́тъ ѡ҆ко́пъ и҆ во́зметъ гра́ды твє́рды, мы̑шцы же царѧ̀ ю҆́жскагѡ не ста́нꙋтъ и҆ воста́нꙋтъ и҆збра́ннїи є҆гѡ̀, и҆ не бꙋ́детъ крѣ́пости є҆́же ста́ти. |
|
16
|
16
|
| І хто вийде до нього, буде діяти з волі його, і ніхто не встоїть перед ним; і на славній землі поставить стан свій, і вона постраждає від руки його. | И҆ сотвори́тъ входѧ́й къ немꙋ̀ по во́ли свое́й, и҆ нѣ́сть стоѧ́щагѡ проти́вꙋ лица̀ є҆гѡ̀: и҆ ста́нетъ на землѝ савеі̀, и҆ сконча́етсѧ въ рꙋцѣ̀ є҆гѡ̀. |
|
17
|
17
|
| І наміриться увійти з усіма силами царства свого, і праведні з ним, і зробить це; і дочку дружин віддасть йому, на загибель її, але цей задум не відбудеться, і йому не буде користи з того. | И҆ вчини́тъ лицѐ своѐ вни́ти въ си́лѣ всегѡ̀ ца́рства своегѡ̀, и҆ пра́вѣ всѧ̑ сотвори́тъ съ ни́мъ: и҆ дще́рь же́нъ да́стъ є҆мꙋ̀ є҆́же растли́ти ю҆̀, и҆ не пребꙋ́детъ, и҆ не бꙋ́детъ є҆мꙋ̀. |
|
18
|
18
|
| Потім оберне лице своє до островів й оволодіє багатьма; але якийсь вождь припинить нанесену ним ганьбу і навіть свою ганьбу оберне на нього. | И҆ ѡ҆брати́тъ лицѐ своѐ на ѻ҆́стровы, и҆ во́зметъ мнѡ́ги, и҆ погꙋби́тъ кнѧ̑зи оу҆кори́зны своеѧ̀, ѻ҆ба́че оу҆кори́зна є҆гѡ̀ возврати́тсѧ є҆мꙋ̀. |
|
19
|
19
|
| Потім він оберне лице своє на укріплення своєї землі; але спіткнеться, упаде і не стане його. | И҆ ѡ҆брати́тъ лицѐ своѐ въ крѣ́пость землѝ своеѧ̀, и҆ и҆знемо́жетъ, и҆ паде́тсѧ, и҆ не ѡ҆брѧ́щетсѧ. |
|
20
|
20
|
| На місце його постане хтось, який пошле збирача податей, пройти по царству слави; але й він після небагатьох днів загине, і не від збурення і не у битві. | И҆ воста́нетъ ѿ ко́рене є҆гѡ̀ са́дъ ца́рства на оу҆гото́ванїе є҆гѡ̀ производѧ́й творѧ́й сла́вꙋ ца́рства: и҆ въ ты̑ѧ дни̑ є҆щѐ сокрꙋши́тсѧ, и҆ не въ ли́цахъ, ни въ ра́ти: |
|
21
|
21
|
| І постане на місце його знехтуваний, і не віддадуть йому царських почестей, але він прийде без шуму і лестощами оволодіє царством. | ста́нетъ во оу҆гото́ванїи є҆гѡ̀ оу҆нкчижи́сѧ, и҆ не да́ша на́нь сла́вы ца́рства: и҆ прїи́детъ со ѻ҆би́лїемъ и҆ соѡдолѣ́етъ ца́рствꙋ лестьмѝ, |
|
22
|
22
|
| І полчища, які все потоплюють, будуть потоплені і розтрощені ним, навіть і сам вождь завіту. | и҆ мы̑шцы потоплѧ́ющагѡ потопѧ́тсѧ ѿ лица̀ є҆гѡ̀ и҆ сокрꙋша́тсѧ и҆ старѣ́йшина завѣ́та. |
|
23
|
23
|
| Бо після того, як він вступить у союз з ним, він буде діяти обманом, і піднесеться, і візьме гору з малим народом. | И҆ ѿ совокꙋпле́нїй къ немꙋ̀ сотвори́тъ ле́сть, и҆ взы́детъ, и҆ преѡдолѣ́етъ и҆̀хъ въ ма́лѣ ꙗ҆зы́цѣ: |
|
24
|
24
|
| Він увійде у мирні і родючі країни, і зробить те, чого не робили батьки його і батьки батьків його; здобич, награбоване майно і багатство буде марнотратити на своїх і на укріплення буде мати задуми свої, але тільки до часу. | и҆ во ѻ҆би́лїе и҆ въ тꙋ̑чныѧ страны̑ прїи́детъ, и҆ сотвори́тъ, ꙗ҆̀же не сотвори́ша ѻ҆тцы̀ є҆гѡ̀ и҆ ѻ҆тцы̀ ѻ҆тцє́въ є҆гѡ̀: плѣне́нїе и҆ коры̑сти и҆ и҆мѣ́нїе и҆̀мъ расточи́тъ, и҆ на є҆гѵ́пта помы́слитъ мы́слїю да́же до вре́мене. |
|
25
|
25
|
| Потім пробудить сили свої і дух свій з численним військом проти царя південного, і південний цар виступить на війну з великим і ще більш сильним військом, але не устоїть, тому що буде проти нього підступництво. | И҆ воста́нетъ крѣ́пость є҆гѡ̀, и҆ се́рдце є҆гѡ̀ на царѧ̀ ю҆́жскаго въ си́лѣ вели́цѣ, ца́рь же ю҆́жскїй сотвори́тъ съ ни́мъ сѣ́чь си́лою вели́кою и҆ крѣ́пкою ѕѣлѡ̀, и҆ не ста́нꙋтъ: ꙗ҆́кѡ помышлѧ́ютъ на́нь помышлє́нїѧ |
|
26
|
26
|
| Навіть учасники трапези його погублять його, і військо його розіллється, і впаде багато убитих. | и҆ и҆з̾ѧдѧ́тъ потрє́бнаѧ є҆гѡ̀ и҆ сокрꙋша́тъ є҆го̀, и҆ си̑лы разсы́плетъ, и҆ падꙋ́тъ ꙗ҆́звенїи мно́зи. |
|
27
|
27
|
| У обох царів цих на серці буде підступництво, і за одним столом будуть говорити неправду, але успіху не буде, тому що кінець ще відкладений до часу. | И҆ ѻ҆́ба царѧ̀, сердца̀ и҆́хъ на лꙋка́вство, и҆ на трапе́зѣ є҆ди́нѣй возглаго́лютъ лжꙋ̀, и҆ не пред̾ꙋспѣ́етъ, ꙗ҆́кѡ є҆щѐ коне́цъ на вре́мѧ. |
|
28
|
28
|
| І вирушить він у землю свою з великим багатством і ворожим наміром проти святого завіту, і він виконає його, і повернеться у свою землю. | И҆ возврати́тсѧ на свою̀ зе́млю со и҆мѣ́нїемъ мно́гимъ, и҆ се́рдце є҆гѡ̀ на завѣ́тъ ст҃ы́й, и҆ сотвори́тъ, и҆ возврати́тсѧ на свою̀ зе́млю. |
|
29
|
29
|
| У призначений час знову піде він на південь; але останній похід не такий буде, як попередній, | На вре́мѧ возврати́тсѧ и҆ прїи́детъ на ю҆́гъ, и҆ не бꙋ́детъ ꙗ҆́коже пе́рваѧ и҆ послѣ́днѧѧ. |
|
30
|
30
|
| бо в один час з ним прийдуть кораблі киттимські; і він упаде духом, і повернеться, й озлобиться на святий завіт, і виконає свій намір, і знову домовиться з відступниками від святого завіту. | И҆ вни́дꙋтъ съ ни́мъ и҆сходѧ́щїи кі́тѧне, и҆ смири́тсѧ, и҆ возврати́тсѧ, и҆ воз̾ѧри́тсѧ на завѣ́тъ ст҃ы́й: и҆ сотвори́тъ, и҆ возврати́тсѧ, и҆ оу҆мы́слитъ на ѡ҆ста́вльшыѧ завѣ́тъ ст҃ы́й. |
|
31
|
31
|
| І поставлена буде ним частина війська, яка осквернить святилище могутности, і припинить щоденну жертву, і поставить мерзоту запустіння. | И҆ мы̑шцы и҆ племена̀ ѿ негѡ̀ воста́нꙋтъ и҆ ѡ҆сквернѧ́тъ ст҃ы́ню могꙋ́тства и҆ преста́вѧтъ же́ртвꙋ всегда́шнюю и҆ дадѧ́тъ ме́рзость запꙋстѣ́нїѧ, |
|
32
|
32
|
| Тих, хто чинить нечестиво проти завіту, він залучить до себе лестощами; але люди, які шанують свого Бога, підсиляться і будуть діяти. | и҆ беззако́ннꙋющїи завѣ́тъ наведꙋ́тъ со пре́лестїю: лю́дїе же вѣ́дꙋще бг҃а своего̀ премо́гꙋтъ и҆ сотворѧ́тъ, |
|
33
|
33
|
| І розумні з народу напоумлять багатьох, хоч будуть деякий час страждати від меча і вогню, від полону і грабунку; | и҆ смы́сленнїи лю́дїе оу҆разꙋмѣ́ютъ мно́гѡ, и҆ и҆знемо́гꙋтъ въ мечѝ и҆ въ пла́мени, и҆ въ плѣне́нїи и҆ въ разграбле́нїи дні́й. |
|
34
|
34
|
| й у час страждання свого будуть мати деяку допомогу, і багато хто приєднається до нас, але нещиро. | И҆ є҆гда̀ и҆знемо́гꙋтъ, помо́жетсѧ и҆̀мъ по́мощїю ма́лою, и҆ приложа́тсѧ къ ни̑мъ мно́зи со пре́лестїю. |
|
35
|
35
|
| Постраждають деякі і з розумних для випробування їх, очищення і для убілення до останнього часу; тому що є ще час до терміну. | И҆ ѿ смы́слившихъ и҆знемо́гꙋтъ, є҆́же разжещѝ ѧ҆̀ и҆ и҆збра́ти, и҆ є҆́же ѿкры́ти да́же до конца̀ вре́мене, ꙗ҆́кѡ є҆щѐ на вре́мѧ. |
|
36
|
36
|
| І буде чинити цар той зі своєї сваволі, і піднесеться і возвеличиться вище за всяке божество, і про Бога богів стане говорити хульне і буде мати успіх, доки не звершиться гнів: бо, що наперед визначено, те сповниться. | И҆ сотвори́тъ по во́ли свое́й, и҆ ца́рь возвы́ситсѧ и҆ возвели́читсѧ над̾ всѧ́кимъ бо́гомъ, и҆ на бг҃а богѡ́въ возглаго́летъ тѧ̑жкаѧ, и҆ оу҆пра́витъ, до́ндеже сконча́етъ гнѣ́въ, въ сконча́нїе бо быва́етъ. |
|
37
|
37
|
| І про богів батьків своїх він не помислить, і ні бажання дружин, ні навіть божества ніякого не вшанує; бо звеличить себе вище за усіх. | И҆ ѡ҆ всѣ́хъ бо́зѣхъ ѻ҆тцє́въ свои́хъ не смы́слитъ, и҆ раче́нїи же́нъ, и҆ ѡ҆ всѧ́цѣмъ бо́зѣ не оу҆разꙋмѣ́етъ, поне́же па́че всѣ́хъ возвели́читсѧ. |
|
38
|
38
|
| Але богу укріплень на місці його він буде віддавати шану, і цього бога, якого не знали батьки його, він буде ушановувати золотом і сріблом, і коштовними каменями, і різними дорогоцінностями, | И҆ бо́га маѡзі́ма на мѣ́стѣ свое́мъ просла́витъ, и҆ бо́га, є҆гѡ́же не вѣ́дѣша ѻ҆тцы̀ є҆гѡ̀, почти́тъ сребро́мъ и҆ зла́томъ и҆ камы́комъ честны́мъ и҆ похотьмѝ, |
|
39
|
39
|
| і збудує міцне укріплення з чужим богом: які ви́знають його, тим збільшить почесті й дасть владу над багатьма, і землю роздасть у нагороду. | и҆ сотвори́тъ твердѣ́лемъ оу҆бѣ́жищъ съ бо́гомъ чꙋжди́мъ, є҆го́же позна́етъ, и҆ оу҆мно́житъ сла́вꙋ, и҆ покори́тъ и҆̀мъ мнѡ́ги, и҆ зе́млю раздѣли́тъ въ да́ры. |
|
40
|
40
|
| Під кінець же часу буде воювати з ним цар південний, і цар північний кинеться як буря на нього з колісницями, вершниками і численними кораблями, і нападе на області, наводнить їх, і пройде через них. | И҆ на коне́цъ вре́мене срази́тсѧ ра́тїю съ царе́мъ ю҆́жскимъ: и҆ собере́тсѧ на него̀ ца́рь сѣ́верскїй съ колесни́цами и҆ съ кѡ́нники и҆ съ корабли̑ мно́гими, и҆ вни́детъ въ зе́млю, и҆ сокрꙋши́тъ, и҆ мимои́детъ, |
|
41
|
41
|
| І увійде він у найпрекраснішу із земель, і багато областей постраждають, і врятуються від руки його тільки Едом, Моав і велика частина синів Аммонових. | и҆ вни́детъ на зе́млю саваі́мскꙋ, и҆ мно́зи и҆знемо́гꙋтъ: сі́и же спасꙋ́тсѧ ѿ рꙋкѝ є҆гѡ̀, є҆дѡ́мъ и҆ мѡа́въ и҆ нача́ло сынѡ́въ а҆ммѡ́нихъ. |
|
42
|
42
|
| І простягне руку свою на різні країни; не врятується і земля Єгипетська. | И҆ простре́тъ рꙋ́кꙋ свою̀ на зе́млю, и҆ землѧ̀ є҆гѵ́петска не бꙋ́детъ во спасе́нїе. |
|
43
|
43
|
| І заволодіє він скарбами золота і срібла і різними коштовностями Єгипту; лівійці й ефіопляни підуть за ним. | И҆ владѣ́ти на́чнетъ въ сокрове́нныхъ зла́та и҆ сребра̀ и҆ во всѣ́хъ вожделѣ́нныхъ є҆гѵ́пта и҆ лївѵ́євъ и҆ є҆ѳїо́пѡвъ, въ твердѣ́лехъ и҆́хъ. |
|
44
|
44
|
| Але чутки зі сходу і півночі стривожать його, і вийде він у великій люті, щоб знищувати і губити багатьох, | И҆ слы̑шанїѧ и҆ поткща̑нїѧ возмꙋтѧ́тъ є҆го̀ ѿ востѡ́къ и҆ ѿ сѣ́вера: и҆ прїи́детъ во ꙗ҆́рости мно́зѣ, є҆́же погꙋби́ти мнѡ́ги. |
|
45
|
45
|
| і розкине він царські намети свої між морем і горою преславного святилища; але прийде до свого кінця, і ніхто не допоможе йому. | И҆ по́ткнетъ кꙋ́щꙋ свою̀ є҆фаданѡ̀ междꙋ̀ морѧ́ми, на горѣ̀ ст҃ѣ́й савеі̀, прїи́детъ да́же до ча́сти є҆ѧ̀, и҆ нѣ́сть и҆збавлѧ́ѧй є҆го̀. |
|
Глава 12
|
Глава́ в҃і
|
|
1
|
1
|
| І постане у той час Михаїл, князь великий, який стоїть за синів народу твого; і настане час тяжкий, якого не бувало з тих пір, як існують люди, донині; але врятуються у цей час з народу твого всі, які знайдені будуть записаними у книзі. | И҆ во вре́мѧ ѻ҆́но воста́нетъ мїхаи́лъ кнѧ́зь вели́кїй стоѧ́й ѡ҆ сынѣ́хъ люді́й твои́хъ: и҆ бꙋ́детъ вре́мѧ ско́рби, ско́рбь, ꙗ҆кова̀ не бы́сть, ѿне́лѣже созда́сѧ ꙗ҆зы́къ на землѝ, да́же до вре́мене ѻ҆́нагѡ: и҆ въ то̀ вре́мѧ спасꙋ́тсѧ лю́дїе твоѝ всѝ, ѡ҆брѣ́тшїисѧ впи́сани въ кни́зѣ, |
|
2
|
2
|
| І багато з тих, що сплять у поросі землі пробудяться, одні для життя вічного, інші на вічну наругу і посоромлення. | и҆ мно́зи ѿ спѧ́щихъ въ земнѣ́й пе́рсти воста́нꙋтъ, сі́и въ жи́знь вѣ́чнꙋю, а҆ ѻ҆́нїи во оу҆кори́знꙋ и҆ въ стыдѣ́нїе вѣ́чное. |
|
3
|
3
|
| І розумні будуть сяяти, як світила на тве́рді, і ті, що навернули багатьох до правди, — як зірки, повіки, назавжди. | И҆ смы́слѧщїи просвѣтѧ́тсѧ а҆́ки свѣ́тлость тве́рди, и҆ ѿ првⷣныхъ мно́гихъ а҆́ки ѕвѣ́зды во вѣ́ки и҆ є҆щѐ. |
|
4
|
4
|
| А ти, Даниїле, приховай слова ці і запечатай книгу цю до останнього часу; багато хто прочитає її, і збільшиться відання». | Ты́ же, данїи́ле, заградѝ словеса̀ и҆ запеча́тай кни̑ги до вре́мене сконча́нїѧ, до́ндеже наꙋча́тсѧ мно́зи, и҆ оу҆мно́житсѧ вѣ́дѣнїе. |
|
5
|
5
|
| Тоді я, Даниїл, подивився, і ось, стоять двоє інших, один на цьому березі ріки, другий на тому березі ріки. | И҆ ви́дѣхъ а҆́зъ данїи́лъ, и҆ сѐ, два̀ и҆́нїи стоѧ́хꙋ, є҆ди́нъ ѡ҆ сїю̀ странꙋ̀ оу҆́стїѧ рѣкѝ, а҆ дрꙋгі́й ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ оу҆́стїѧ рѣкѝ. |
|
6
|
6
|
| І один сказав мужу в лляному одязі, який стояв над водами ріки: «коли буде кінець цих дивних подій?» | И҆ речѐ къ мꙋ́жꙋ ѡ҆болче́нномꙋ въ ри́зꙋ льнѧ́нꙋ, и҆́же бѧ́ше верхꙋ̀ воды̀ рѣчны́ѧ: доко́лѣ ѡ҆конча́нїе чꙋде́съ, ꙗ҆́же ре́клъ є҆сѝ; |
|
7
|
7
|
| І чув я, як муж у лляному одязі, який знаходився над водами ріки, піднявши праву і ліву руку до неба, клявся Тим, Хто живе повіки, що до кінця часу і часів і напівчасу, і після остаточного знищення сили народу святого, все це звершиться. | И҆ слы́шахъ ѿ мꙋ́жа ѡ҆болче́ннагѡ въ ри́зꙋ льнѧ́нꙋ, и҆́же бѧ́ще верхꙋ̀ воды̀ рѣчны́ѧ, и҆ воздви́же десни́цꙋ свою̀ и҆ шꙋ́йцꙋ свою̀ на не́бо и҆ клѧ́тсѧ живꙋ́щимъ во вѣ́ки, ꙗ҆́кѡ во вре́мѧ и҆ во времена̀ и҆ въ по́лъ вре́мене, є҆гда̀ сконча́етсѧ разсы́панїе рꙋкѝ люді́й ѡ҆свѧще́нныхъ, и҆ оу҆вѣ́дѧтъ сїѧ̑ всѧ̑. |
|
8
|
8
|
| Я чув це, але не зрозумів, і тому сказав: «господарю мій! що ж після цього буде?» | А҆́зъ же слы́шахъ, и҆ не разꙋмѣ́хъ, и҆ рѣ́хъ: го́споди, что̀ послѣ̑днѧѧ си́хъ; |
|
9
|
9
|
| І відповів він: «іди, Даниїле; бо приховані і запечатані слова ці до останнього часу. | И҆ речѐ: грѧдѝ, данїи́ле, ꙗ҆́кѡ заграждє́на словеса̀ и҆ запеча̑тана да́же до конца̀ вре́мене: |
|
10
|
10
|
| Багато хто очиститься, убілиться і переплавлений буде через спокуси, нечестиві ж будуть чинити нечестиво, і не зрозуміє цього ніхто з нечестивих, а мудрі зрозуміють. | и҆збра́нни бꙋ́дꙋтъ и҆ оу҆бѣлѧ́тсѧ, и҆ а҆́ки ѻ҆гне́мъ и҆скꙋсѧ́тсѧ и҆ ѡ҆свѧтѧ́тсѧ мно́зи: и҆ собеззако́ннꙋютъ беззакѡ́нницы, и҆ не оу҆разꙋмѣ́ютъ всѝ нечести́вїи, но оу҆́мнїи оу҆разꙋмѣ́ютъ: |
|
11
|
11
|
| З часу припинення щоденної жертви і поставлення мерзоти запустіння мине тисяча двісті дев’яносто днів. | ѿ вре́мене же премѣ́ненїѧ же́ртвы всегда́шнїѧ, и҆ да́стсѧ ме́рзость запꙋстѣ́нїѧ на дни̑ ты́сѧща двѣ́сти де́вѧтьдесѧтъ: |
|
12
|
12
|
| Блаженний, хто очікує і досягне тисячі трьохсот тридцяти п’яти днів. | блаже́нъ терпѧ́й и҆ дости́гнꙋвый до дні́й ты́сѧщи тре́хъ сѡ́тъ три́десѧти пѧтѝ: |
|
13
|
13
|
| А ти йди до твого кінця й упокоїшся, і встанеш для одержання твого жереба наприкінці днів». | ты́ же и҆дѝ и҆ почива́й: є҆ще́ бодні́е сꙋ́ть и҆ часы̀ во и҆сполне́нїе сконча́нїѧ, и҆ почі́еши, и҆ воста́неши въ жре́бїй тво́й, въ сконча́нїе дні́й. |
|
Глава 13
|
Глава́ г҃і
|
|
1
|
1
|
| У Вавилоні жив чоловік, на ім’я Іоаким. | И҆ бѣ̀ мꙋ́жъ живы́й въ вавѷлѡ́нѣ, и҆́мѧ же є҆мꙋ̀ і҆ѡакі́мъ. |
|
2
|
2
|
| І взяв він дружину, на ім’я Сусанна, дочку Хелкія, дуже красиву і богобоязку. | И҆ поѧ̀ женꙋ̀, є҆́йже и҆́мѧ сѡса́нна, дще́рь хелкі́ева, добра̀ ѕѣлѡ̀ и҆ боѧ́щисѧ бг҃а. |
|
3
|
3
|
| Батьки її були праведні і навчили дочку свою закону Мойсеєвого. | Роди́тєлѧ же є҆ѧ̀ пра́вєдна, и҆ наꙋчи́ста дще́рь свою̀ по зако́нꙋ мѡѷсе́овꙋ. |
|
4
|
4
|
| Іоаким був дуже багатий, і був у нього сад поблизу дому його; і сходилися до нього юдеї, тому що він був найпочесніший з усіх. | Бѣ́ же і҆ѡакі́мъ бога́тъ ѕѣлѡ̀, и҆ бѣ̀ є҆мꙋ̀ вертогра́дъ бли́з̾ двора̀ є҆гѡ̀: и҆ схожда́хꙋсѧ къ немꙋ̀ і҆ꙋде́є, поне́же то́й бѧ́ше сла́внѣе всѣ́хъ. |
|
5
|
5
|
| І були поставлені два старці з народу суддями у тім році, про яких Господь сказав, що беззаконня вийшло з Вавилона від старійшин-суддів, які здавалися такими, що керують народом. | И҆ и҆збра̑на бы́ста два̀ ста̑рца ѿ люді́и въ сꙋдїи̑ въ то̀ лѣ́то, ѡ҆ ни́хже гл҃а влⷣка, ꙗ҆́кѡ и҆зы́де беззако́нїе и҆з̾ вавѷлѡ́на ѿ ста́рєцъ сꙋді́й, и҆̀же мнѧ́хꙋсѧ оу҆правлѧ́ти люді́й. |
|
6
|
6
|
| Вони постійно бували у домі Іоакима, і до них приходили всі, хто мав спірні справи. | Сїѧ̑ прихожда́ста ча́стѡ въ до́мъ і҆ѡакі́мль, и҆ прихожда́хꙋ къ ни́ма всѝ прѧ́щїисѧ. |
|
7
|
7
|
| Коли народ ішов близько полудня, Сусанна входила у сад свого чоловіка для прогулянки. | И҆ бы́сть, внегда̀ ѿхожда́хꙋ лю́дїе ѡ҆ полꙋ́дни, вхожда́ше сѡса́нна и҆ хожда́ше во вертогра́дѣ мꙋ́жа своегѡ̀. |
|
8
|
8
|
| І бачили її обидва старійшини кожного дня, як вона приходила і прогулювалася, і в них зародилася похіть до неї, | И҆ смотрѧ́ста є҆ѧ̀ ѻ҆́ба ста̑рца по всѧ̑ дни̑ входѧ́щꙋю и҆ и҆сходѧ́щꙋю, и҆ бы́ста въ похотѣ́нїи є҆ѧ̀, |
|
9
|
9
|
| і розбестили розум свій, і відхилили очі свої, щоб не дивитися на небо і не згадувати про праведні суди. | и҆ разврати́ста оу҆́мъ сво́й, и҆ оу҆клоно́ста ѻ҆́чи своѝ, є҆́же не взира́ти на не́бо, нижѐ помина́ти сꙋде́бъ пра́ведныхъ. |
|
10
|
10
|
| Обоє вони були уражені похіттю до неї, але не відкривали один одному болю свого, | И҆ бѣ́ста ѻ҆́ба оу҆ѧ́звлєна по́хотїю на ню̀, и҆ не возвѣсти́ста дрꙋ́ъ дрꙋ́гꙋ болѣ́зни своеѧ̀, |
|
11
|
11
|
| тому що соромилися оголосити про жадання своє, що хотіли мати її. | поне́же стыдѧ́стасѧ и҆сповѣ́дати вожделѣ́нїе своѐ, ꙗ҆́кѡ хотѧ́ста бы́ти съ не́ю. |
|
12
|
12
|
| І вони старанно підстерігали щодня, щоб бачити її, і говорили один одному: | И҆ наблюда́ста жада̑юща по всѧ̑ дни̑ зрѣ́ти ю҆̀, и҆ рѣ́ста дрꙋ́гъ ко дрꙋ́гꙋ: |
|
13
|
13
|
| «ходімо додому, тому що час обіду», — і, вийшовши, розходилися один від одного, | по́йдемъ оу҆́бо въ до́мъ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆бѣ́да ча́съ є҆́сть. И҆ и҆зшє́дша разыдо́стасѧ дрꙋ́гъ ѿ дрꙋ́га, |
|
14
|
14
|
| і, повернувшись, приходили на те саме місце, і коли допитувались один у одного про причину того, то зізналися у похоті своїй, і тоді разом призначили час, коли могли б знайти її одну. | и҆ возвра̑щшасѧ прїидо́ста во є҆ди́но (мѣ́сто), и҆ и҆стѧза̑вша дрꙋ́гъ ѿ дрꙋ́га вины̀, и҆сповѣ́даста дрꙋ́гъ дрꙋ́гꙋ похотѣ́нїе своѐ, и҆ тогда̀ ѻ҆́бще оу҆ста́виста вре́мѧ, когда̀ возмо́гꙋтъ ѻ҆́нꙋю ѡ҆брѣстѝ є҆ди́нꙋ. |
|
15
|
15
|
| І було, коли вони вичікували зручного дня, Сусанна ввійшла, як вчора і третього дня, із двома тільки служницями і захотіла митися у саду, тому що було спекотно. | И҆ бы́сть є҆гда̀ наблюда́ста днѐ оу҆го́днагѡ, вни́де сѡса́ниа, ꙗ҆́коже вчера̀ и҆ тре́тїѧгѡ днѐ, со двѣма̀ то́чїю ѻ҆трокови́цами, и҆ восхотѣ̀ мы́тисѧ во вертогра́дѣ, ꙗ҆́кѡ зно́й бѧ́ше. |
|
16
|
16
|
| І не було там нікого, крім двох старійшин, які сховалися і підстерігали її. | И҆ не бѧ́ше никогѡ́же та́мѡ, кромѣ̀ двою̀ ста́рцєвъ сокрове́нныхъ и҆ стрегꙋ́щихъ є҆ѧ̀. |
|
17
|
17
|
| І сказала вона служницям: принесіть мені олії і мила, і замкніть двері саду, щоб мені помитися. | И҆ речѐ ѻ҆трокови́цамъ: принеси́те мѝ ма́сло и҆ мы́ло и҆ двє́ри вертогра̑дныѧ затвори́те, да и҆змы́юсѧ. |
|
18
|
18
|
| Вони так і зробили, як вона сказала: замкнули двері саду і вийшли бічними дверима, щоб принести, що наказано було їм, і не бачили старійшин, тому що вони сховалися. | И҆ сотвори́стѣ ꙗ҆́коже речѐ, и҆ затвори́стѣ двє́ри вертогра̑дныѧ, и҆ и҆зыдо́стѣ за́дними две́рьми принестѝ повелѣ́нное и҆́ма, и҆ не ви́дѣстѣ ста́рцєвъ, поне́же бѧ́ста сокровє́нна. |
|
19
|
19
|
| І ось, коли служниці вийшли, встали обидва старійшини, і прибігли до неї, і сказали: | И҆ бы́сть, є҆гда̀ и҆зыдо́стѣ ѻ҆трокови̑цы, воста́ста ѻ҆́ба ста̑рца, и҆ теко́ста къ не́й, и҆ рѣ́ста: |
|
20
|
20
|
| Ось, двері саду замкнені і ніхто нас не бачить, і ми маємо похіть до тебе, тому погодься з нами і побудь з нами. | сѐ, двє́ри ѡ҆гра́дныѧ затвори́шасѧ, и҆ никто́же ви́дитъ на́съ, а҆ въ похотѣ́нїи твое́мъ є҆смы̀: сегѡ̀ ра́ди соизво́ли на́мъ, и҆ бꙋ́ди съ на́ми: |
|
21
|
21
|
| Якщо ж не так, то ми будемо свідчити проти тебе, що з тобою був юнак, і тому ти відіслала від себе служниць твоїх. | а҆́ще же нѝ, то̀ послꙋ́шествꙋемъ на тѧ̀, ꙗ҆́кѡ бѣ̀ съ тобо́ю ю҆́ноша, и҆ тогѡ̀ ра́ди ѿпꙋсти́ла є҆сѝ ѻ҆трокови́цъ ѿ тебє̀. |
|
22
|
22
|
| Тоді застогнала Сусанна і сказала: тісно мені звідусіль; бо, якщо я зроблю це, смерть мені, а якщо не зроблю, то не уникну рук ваших. | И҆ возстена̀ сѡса́нна и҆ речѐ: тѣ́сно мѝ ѿвсю́дꙋ: а҆́ще бо сїѐ сотворю̀, сме́рть мѝ є҆́сть: а҆́ще же не сотворю̀, не и҆збѣ́гнꙋ ѿ рꙋ́къ ва́шихъ: |
|
23
|
23
|
| Краще для мене не зробити цього і впасти у руки ваші, ніж згрішити перед Господом. | и҆зволе́нїе мѝ є҆́сть не сотвори́вшей впа́сти въ рꙋ́цѣ ва́ши, не́жели согѣши́ти пред̾ бг҃омъ. |
|
24
|
24
|
| І закричала Сусанна гучним голосом; закричали також і обидва старійшини проти неї, | И҆ возопѝ гла́сомъ вели́кимъ сѡса́нна: возопи́ста же и҆ ѻ҆́ба ста̑рца проти́вꙋ є҆́й, |
|
25
|
25
|
| і один побіг і відчинив двері саду. | и҆ те́къ є҆ди́нъ, ѿве́рзе двє́ри вертогра̑дныѧ. |
|
26
|
26
|
| Коли ж ті, що знаходилися у домі, почули крик у саду, заскочили бічними дверима, щоб бачити, що трапилося з нею. | Є҆гда́ же оу҆слы́шаша кли́чь во вертогра́дѣ дома́шнїи, вскочи́ша за́дними две́рьми ви́дѣти слꙋчи́вшеесѧ є҆́й. |
|
27
|
27
|
| І коли старійшини сказали слова свої, слуги її надзвичайно були присоромлені, тому що ніколи нічого такого про Сусанну не говорили. | Є҆гда́ же повѣ́даста ста́рцы словеса̀ своѧ̑, оу҆стыдѣ́шасѧ рабѝ є҆ѧ̀ ѕѣлѡ̀, ꙗ҆́кѡ николи́же рече́сѧ таково̀ сло́во ѡ҆ сѡса́ннѣ. |
|
28
|
28
|
| І було на другий день, коли зібрався народ до Іоакима, чоловіка її, прийшли й обидва старійшини, сповнені беззаконного заміру проти Сусанни, щоб віддати її на смерть. | И҆ бы́сть наꙋ́трїе, є҆гда̀ собра́шасѧ лю́дїе къ мꙋ́жꙋ є҆ѧ̀ і҆ѡакі́мꙋ, прїидо́ста и҆ ѻ҆́ба ста̑рца пѡ́лна беззако́ннагѡ помышле́нїѧ на сѡса́ннꙋ, є҆́же оу҆мори́ти ю҆̀, |
|
29
|
29
|
| І сказали вони перед народом: пошліть за Сусанною, дочкою Хелкія, дружиною Іоакима. І послали. | и҆ рѣ́ста пред̾ людьмѝ: посли́те по сѡса́ннꙋ дще́рь хелкі́евꙋ, ꙗ҆́же є҆́сть жена̀ і҆ѡакі́млѧ. ѻ҆ни́ же посла́ша. |
|
30
|
30
|
| І прийшла вона, і батьки її, і діти її, і всі родичі її. | И҆ прїи́де та̀ и҆ роди́тєлѧ є҆ѧ̀, и҆ ча̑да є҆ѧ̀ и҆ всѝ оу҆́жики є҆ѧ̀. |
|
31
|
31
|
| Сусанна була дуже ніжна і красива лицем, | Сѡса́нна же бѧ́ше млада̀ ѕѣлѡ̀ и҆ добра̀ ѡ҆́бразомъ. |
|
32
|
32
|
| і ці беззаконники наказали відкрити лице її, оскільки воно було закрите, щоб насититися красою її. | Беззако́ннїи же повелѣ́ста ѿкры́ти ю҆̀, бѧ́ше бо покрове́на, ꙗ҆́кѡ да насы́тѧтсѧ добро́ты є҆ѧ̀. |
|
33
|
33
|
| Родичі ж і всі, хто дивився на неї, плакали. | Пла́кахꙋ же сꙋ́щїи при не́й и҆ всѝ зна́ющїи ю҆̀. |
|
34
|
34
|
| А обидва старійшини, вставши посеред народу, поклали руки на голову її. | Воста̑вша же ѻ҆́ба ста̑рца посредѣ̀ люді́й, возложи́ста рꙋ́цѣ на главꙋ̀ є҆ѧ̀. |
|
35
|
35
|
| Вона ж у сльозах дивилася на небо, бо серце її уповало на Господа. | Сїѧ́ же пла́чꙋщи воззрѣ̀ на не́бо, ꙗ҆́кѡ бѧ́ше се́рдце є҆ѧ̀ оу҆пова́ѧ на гдⷭ҇а. |
|
36
|
36
|
| І сказали старійшини: коли ми ходили по саду одні, увійшла ця з двома служницями і зачинила двері саду, і відіслала служниць; | Рѣ́ста же ѻ҆́ба ста̑рца: ходѧ́щымъ на́мъ ѻ҆бои́мъ во вертогра́дѣ, вни́де сїѧ̀ со двѣма̀ ѻ҆трокови́цами, и҆ затворѝ двє́ри вертогра̑дныѧ, и҆ ѿпꙋстѝ ѻ҆трокови̑цы, |
|
37
|
37
|
| і прийшов до неї юнак, який ховався там, і ліг з нею. | и҆ прїи́де къ не́й ю҆́ноша, и҆́же бѧ́ше сокрове́нъ, и҆ возлежѐ съ не́ю: |
|
38
|
38
|
| Ми, знаходячись у кутку саду і бачачи таке беззаконня, побігли на них, | мы́ же сꙋ́ще во оу҆́глѣ вертогра́да, ви́дѣвше беззако́нїе, теко́хомъ на нѧ̀: |
|
39
|
39
|
| і побачили їх з’єднаними, і того не могли затримати, тому що він був сильніший за нас і, відчинивши двері, вискочив. | и҆ ви́дѣвше и҆̀хъ смѣша́ющихсѧ, ѻ҆́наго оу҆́бѡ не мого́хомъ ꙗ҆́ти поне́же па́че на́съ можа́ше, и҆ ѿве́рзъ двє́ри вертогра̑дныѧ и҆зскочѝ: |
|
40
|
40
|
| Але цю ми схопили і допитували: хто був цей юнак? але вона не хотіла оголосити нам. Про це ми свідчимо. | сїю́ же є҆́мше, вопроша́хомъ, кто̀ бѣ̀ ю҆́ноша; и҆ не восхотѣ̀ повѣ́дати на́мъ: ѡ҆ се́мъ послꙋ́шествꙋемъ. |
|
41
|
41
|
| І повірило їм зібрання, як старійшинам народу і суддям, і засудили її на смерть. | И҆ вѣ́рова и҆́ма со́нмъ а҆́ки ста̑рцємъ людски̑мъ и҆ сꙋдїѧ́мъ, и҆ ѡ҆сꙋди́ша ю҆̀ на оу҆ме́ртвїе. |
|
42
|
42
|
| Заволала Сусанна гучним голосом і сказала: Боже вічний, що відаєш таємне і знаєш усе раніше буття його! | И҆ возопѝ сѡса́нна гла́сомъ вели́кимъ и҆ речѐ: бж҃е вѣ́чиый и҆ сокрове́нныхъ вѣ́дателю, свѣ́дый всѧ̑ пре́жде бытїѧ̀ и҆́хъ! |
|
43
|
43
|
| Ти знаєш, що вони неправдиво свідчили проти мене, і ось, я помираю, не зробивши нічого, що ці люди злісно вигадали на мене. | ты̀ вѣ́си, ꙗ҆́кѡ лжꙋ̀ послꙋ́шествоваста на мѧ̀, и҆ сѐ, оу҆мира́ю, не сотво́рши ничесѡ́же, ѡ҆ ни́хже сі́и слꙋка́вноваста на мѧ̀. |
|
44
|
44
|
| І почув Господь голос її. | И҆ послꙋ́ша гдⷭ҇ь гла́са є҆ѧ̀, |
|
45
|
45
|
| І коли вона ведена була на смерть, збудив Бог святий дух молодого юнака, на ім’я Даниїл, | и҆ ведо́мѣй є҆́й на погꙋбле́нїе, воздви́же бг҃ъ дх҃омъ сты́мъ ѻ҆́трока ю҆́на, є҆мꙋ́же и҆́мѧ данїи́лъ: |
|
46
|
46
|
| і він закричав гучним голосом: чистий я від крови її! | и҆ возопѝ гла́сомъ вели́кимъ: чи́стъ а҆́зъ ѿ кро́ве сеѧ̀. |
|
47
|
47
|
| Тоді обернувся до нього весь народ і сказав: що це за слово, яке ти сказав? | Ѡ҆брати́шажесѧ всѝ лю́дїе къ немꙋ́ и҆ рѣ́ша: что̀ сло́во сїѐ, є҆́же ты̀ глаго́леши; |
|
48
|
48
|
| Тоді він, ставши посеред них, сказав: чи так ви нерозумні, сини Ізраїля, що, не дослідивши і не довідавшись істини, засудили дочку Ізраїля? | Се́й же ста́въ средѣ̀ и҆́хъ речѐ: си́це ли юро́диви, сы́нове і҆и҃лєвы, не и҆спыта́вше, ни и҆́стины разꙋмѣ́вше, ѡ҆сꙋди́сте дще́рь і҆и҃левꙋ; |
|
49
|
49
|
| Поверніться у суд, бо ці неправдиво проти неї засвідчили. | возврати́тесѧ на сꙋди́ще: лжꙋ́ бо сі́и послꙋ́шествоваста на ню̀. |
|
50
|
50
|
| І негайно весь народ повернувся, і сказали йому старійшини: сідай посеред нас і оголоси нам, тому що Бог дав тобі старійшинство. | И҆ возврати́шасѧ всѝ лю́дїе съ потща́нїемъ. И҆ рѣ́ша є҆мꙋ̀ ста́рцы: грѧдѝ, сѧ́ди посредѣ̀ на́съ и҆ возвѣстѝ на́мъ, ꙗ҆́кѡ тебѣ̀ дадѐ бг҃ъ старѣ́йшинство. |
|
51
|
51
|
| І сказав їм Даниїл: відокремте їх один від одного подалі, і я допитаю їх. | И҆ речѐ къ ни̑мъ данїи́лъ: разведи́те ѧ҆̀ дрꙋ́гъ ѿ дрꙋ́га дале́че, и҆ вопрошꙋ̀ и҆̀хъ. |
|
52
|
52
|
| Коли ж вони відокремлені були один від одного, покликав одного з них і сказав йому: ти, що постарів у злих днях! нині виявилися гріхи твої, які ти робив колись, | Є҆гда́ же разведо́ша є҆ди́наго ѿ дрꙋга́гѡ, призва̀ є҆ди́наго ѿ ни́хъ и҆ речѐ къ немꙋ̀: ѡ҆бетша́лый ѕлы́ми де́нми, нн҃ѣ приспѣ́ша грѣсѝ твоѝ, ꙗ҆̀же твори́лъ є҆сѝ пре́жде, |
|
53
|
53
|
| чинячи суди неправедні, засуджуючи невинних і виправдовуючи винних, тоді як Господь говорить: «невинного і правого не умертвляй». | сꙋдѧ̀ сꙋды̀ непра́вєдны и҆ непови̑нныѧ оу҆́бѡ ѡ҆сꙋжда́ж, проща́ѧ же пови̑нныѧ, гл҃ющꙋ бг҃ꙋ: непови́нна и҆ пра́ведна не оу҆бива́й: |
|
54
|
54
|
| Отже, якщо ти цю бачив, скажи, під яким деревом бачив ти їх, що розмовляли одне з одним? Він сказав: під мастиковим. | нн҃ѣ оу҆̀бо сїю̀ а҆́ще є҆сѝ ви́дѣлъ, рцы̀, под̾ кі́имъ дре́вомъ ви́дѣлъ є҆сѝ и҆̀хъ бесѣ́дꙋющихъ къ себѣ̀; Ѻ҆́нъ же речѐ: под̾ те́рномъ. |
|
55
|
55
|
| Даниїл сказав: точно, сказав ти неправду на твою голову; бо ось, ангел Божий, прийнявши рішення від Бога, розсіче тебе навпіл. | Рече́ же данїи́лъ: пра́вѡ солга́лъ є҆сѝ на твою̀ главꙋ̀: се́ бо, а҆́гг҃лъ бж҃їй прїи́мъ ѿвѣ́тъ ѿ бг҃а, расто́ргнетъ тѧ̀ полма̀. |
|
56
|
56
|
| Видаливши його, він наказав привести іншого і сказав йому: плем’я Ханаана, а не Іуди! Краса спокусила тебе, і похіть розбестила серце твоє. | И҆ ѿпꙋсти́въ є҆го̀ повелѣ̀ привестѝ дрꙋга́го и҆ речѐ є҆мꙋ̀: пле́мѧ ханаа́не, а҆ не і҆ꙋ́дино, добро́та прельсти́ тѧ, и҆ похотѣ́нїе развратѝ се́рдце твоѐ: |
|
57
|
57
|
| Так чинили ви з дочками Ізраїля, і вони зі страху мали спілкування з вами; але дочка Іуди не потерпіла беззаконня вашого. | си́це твори́ли є҆стѐ дще́ремъ і҆и҃лєвымъ, ѡ҆́ныѧ же боѧ́шѧсѧ живѧ́хꙋ съ ва́ми, но (нн҃ѣ) дще́рь і҆ꙋ́дина не претерпѣ̀ беззако́нїѧ ва́шегѡ: |
|
58
|
58
|
| Отже, скажи мені: під яким деревом ти застав їх, що розмовляли між собою? Він сказав: під зеленим дубом. | нн҃ѣ оу҆̀бо глаго́ли мѝ: под̾ кі́имъ дре́вомъ ви́дѣлъ є҆сѝ си́хъ бесѣ́дꙋющихъ къ себѣ̀; Ѻ҆́нъ же речѐ: под̾ чресми́ною. |
|
59
|
59
|
| Даниїл сказав йому: точно, сказав ти неправду на твою голову; бо ангел Божий з мечем чекає, щоб розсікти тебе навпіл, щоб знищити вас. | Рече́ же є҆мꙋ̀ данїи́лъ: пра́вѡ солга́лъ є҆сѝ и҆ ты̀ на свою̀ главꙋ̀: жде́тъ бо а҆́гг҃лъ бж҃їй мече́мъ разсѣщѝ тѧ̀ полма̀, ꙗ҆́кѡ да потреби́тъ вы̀. |
|
60
|
60
|
| Тоді все зібрання закричало гучним голосом, і благословили Бога, Який спасає тих, хто надіється на Нього, | И҆ возопѝ ве́сь со́нмъ гла́сомъ вели́кимъ и҆ благословѝ бг҃а сп҃са́ющаго надѣ́ющыѧсѧ на него̀. |
|
61
|
61
|
| і повстали на обох старійшин, тому що Даниїл їхніми вустами викрив їх, що вони неправдиво свідчили; | И҆ воста́ша на ѻ҆́ба ста̑рца, ꙗ҆́кѡ ѡ҆бличѝ и҆̀хъ данїи́лъ ѿ оу҆́стъ и҆́хъ, лжꙋ̀ послꙋ́шествовавшихъ. |
|
62
|
62
|
| і зробили з ними так, як вони зловмислили проти ближнього, за законом Мойсеєвим, і умертвили їх; і врятована була у той день кров невинна. | И҆ сотвори́ша и҆́ма ꙗ҆́коже слꙋка́вноваста бли́жнемꙋ, сотвори́ти по зако́нꙋ мѡѷсе́овꙋ: и҆ оу҆би́ша и҆̀хъ, и҆ спасе́сѧ кро́вь непови́нна въ то́й де́нь. |
|
63
|
63
|
| Хелкія ж і дружина його прославили Бога за дочку свою Сусанну з Іоакимом, чоловіком її, і з усіма родичами, тому що не знайдено було у ній ганебного діла. | Хелкі́а же и҆ жена̀ є҆гѡ̀ похвали́ша бг҃а ѡ҆ дще́ри свое́й сѡса́ннѣ со і҆ѡакі́момъ мꙋ́жемъ є҆ѧ̀ и҆ со оу҆́жиками всѣ́ми, ꙗ҆́кѡ не ѡ҆брѣ́тесѧ въ не́й стꙋ́днаѧ ве́щь. |
|
64
|
64
|
| І Даниїл став великим перед народом з того дня і потім. | Данїи́лъ же бы́сть вели́къ пред̾ людьмѝ ѿ днѐ тогѡ̀ и҆ пото́мъ. |
|
Глава 14
|
Глава́ д҃і
|
|
1
|
1
|
| Цар Астиаг приклався до батьків своїх, і Кир, персянин, прийняв царство його. | И҆ ца́рь а҆стѷа́гъ приложи́сѧ къ ѻ҆тцє́мъ свои̑мъ: и҆ прїѧ̀ кѵ́ръ пе́рсѧнинъ ца́рство є҆гѡ̀. |
|
2
|
2
|
| І Даниїл жив разом з царем і був славнішим за всіх друзів його. | И҆ бѧ́ше данїи́лъ сожи́телствꙋющь со царе́мъ и҆ сла́венъ па́че всѣ́хъ дрꙋгѡ́въ є҆гѡ̀. |
|
3
|
3
|
| Був у вавилонян ідол, на ім’я Вил, і витрачали на нього щодня двадцять великих мір пшеничного борошна, сорок овець і вина шість мір. | И҆ бѧ́ше кꙋмі́ръ вавѷлѡ́нѧнѡмъ, є҆мꙋ́же и҆́мѧ ви́лъ, и҆ и҆ждива́хꙋ є҆мꙋ̀ на кі́йждо де́нь мꙋкѝ семїда́лны а҆ртава̑съ двана́десѧть и҆ ѻ҆ве́цъ четы́редесѧть и҆ вїна̀ мѣ́ръ ше́сть. |
|
4
|
4
|
| Цар шанував його і ходив щодня поклонятися йому; Даниїл же поклонявся Богу своєму. І сказав йому цар: чому ти не поклоняєшся Вилу? | И҆ ца́рь почита́ше є҆го̀ и хожда́ше по всѧ̑ дни̑ кла́нѧтисѧ є҆мꙋ̀: данїи́лъ же кла́нѧшесѧ бг҃ꙋ своемꙋ̀. И҆ речѐ є҆мꙋ̀ ца́рь: почто̀ не покланѧ́ешисѧ ви́лꙋ; |
|
5
|
5
|
| Він відповів: тому що я не поклоняюся ідолам, зробленим руками, але поклоняюся живому Богу, Який створив небо і землю і володарює над усякою плоттю. | Ѻ҆́нъ же речѐ: поне́же не покланѧ́юсѧ кꙋмі́рѡмъ рꙋка́ми сотворє́ннымъ, но живо́мꙋ бг҃ꙋ сотво́рщемꙋ не́бо и҆ зе́млю и҆ владꙋ́щемꙋ всѣ́ми. |
|
6
|
6
|
| Цар сказав: чи не думаєш ти, що Вил неживий бог? чи не бачиш, скільки він їсть і п’є щодня? | И҆ речѐ є҆мꙋ̀ ца́рь: не мни́тсѧ ли тѝ ви́лъ бы́ти жи́въ бо́гъ; и҆лѝ не ви́диши, коли́кѡ ꙗ҆́стъ и҆ пїе́тъ по всѧ̑ дни̑; |
|
7
|
7
|
| Даниїл, посміхнувшись, сказав: не обманюйся, царю; бо він усередині глина, а зовні мідь, і ніколи не їв, не пив. | И҆ речѐ данїи́лъ посмѣѧ́всѧ: не прельща́йсѧ, царю̀! то́й бо внꙋтрьꙋ́дꙋ пра́хъ є҆́сть, а҆ внѣꙋ́дꙋ мѣ́дь, и не ꙗ҆дѐ, ни пѝ никогда́же. |
|
8
|
8
|
| Тоді цар, розгнівавшись, прикликав жерців своїх і сказав їм: якщо ви не скажете мені, хто з’їдає все це, то помрете. | И҆ разгнѣ́вавсѧ ца́рь приза̀ жерцы̀ своѧ̑ и҆ речѐ и҆̀мъ: а҆́ще не повѣ́сте мѝ, кто̀ ꙗ҆́стъ бра́шно сїѐ, то̀ оу҆́мрете: |
|
9
|
9
|
| Якщо ж ви доведете мені, що з’їдає це Вил, то помре Даниїл, тому що сказав хулу на Вила. І сказав Даниїл цареві: нехай буде за словом твоїм. | а҆́ще же пока́жете, ꙗ҆́кѡ ви́лъ снѣда́етъ є҆̀, оу҆́мретъ данїи́лъ, ꙗ҆́кѡ похꙋ́лилъ є҆́сть ви́ла. И҆ речѐ данїи́лъ царю̀: бꙋ́ди по глаго́лꙋ твоемꙋ̀. |
|
10
|
10
|
| Жерців Вила було сімдесят, крім дружин і дітей. | Бѧ́ше же жерцє́въ ви́ловыхъ се́дмьдесѧтъ, кромѣ̀ же́нъ и҆ дѣте́й. |
|
11
|
11
|
| І прийшов цар з Даниїлом у храм Вила, і сказали жерці Вила: ось, ми вийдемо геть, а ти, царю, постав їжу і, наливши вина, замкни двері і запечатай перснем твоїм. | И҆ прїи́де ца́рь со данїи́ломъ во хра́мъ ви́ловъ. И҆ рѣ́ша жерцы̀ ви́лѡвы: сѐ, мы̀ и҆зы́демъ во́нъ, ты́ же, царю̀, поста́ви ꙗ҆́ди, и҆ вїно̀ наче́рпавъ поста́ви, заключи́ же двє́ри и҆ запеча́тай пе́рстнемъ свои́мъ: |
|
12
|
12
|
| І якщо завтра ти прийдеш і не знайдеш, що усе з’їдено Вилом, ми помремо, або Даниїл, який сказав неправду на нас. | и҆ прише́дъ заꙋ́тра, а҆́ще не ѡ҆брѧ́щеши всегѡ̀ и҆з̾ѧ́дена ви́ломъ, тогда̀ и҆́змремъ, и҆лѝ данїи́лъ солга́вый на ны̀. |
|
13
|
13
|
| Вони не звертали на це уваги, тому що під столом зробили потайний вхід, і через нього завжди входили, і з’їдали це. | Ті́и же пренебрега́хꙋ, поне́же сотвори́ша под̾ трапе́зою сокрове́нъ вхо́дъ и҆ вхожда́хꙋ тѣ́мъ всегда̀ и҆ и҆з̾ѧда́хꙋ та̑ѧ. |
|
14
|
14
|
| Коли вони вийшли, цар поставив їжу перед Вилом, а Даниїл наказав слугам своїм, і вони принесли попіл, і посипали весь храм у присутності одного царя, і, вийшовши, замкнули двері, і запечатали царським перснем, і відійшли. | И҆ бы́сть, є҆гда̀ и҆зыдо́ша ѻ҆нѝ, и҆ ца́рь поста́ви бра́шно ви́лꙋ: и҆ повелѣ̀ данїи́лъ ѻ҆трокѡ́мъ свои̑мъ, и҆ принесо́ша пе́пелъ и҆ посы́паша ве́сь хра́мъ пред̾ царе́мъ є҆ди́нымъ: и҆ и҆зше́дше заключи́ша двє́ри, и҆ запеча́таша пе́рстнемъ царе́вымъ, и҆ ѿидо́ша. |
|
15
|
15
|
| Жерці ж, за звичаєм своїм, прийшли вночі з дружинами і дітьми своїми, і все з’їли і випили. | Жерцы́ же внидо́ша но́щїю по ѡ҆бы́чаю своемꙋ̀, и҆ жєны̀ и҆́хъ и҆ ча̑да и҆́хъ, и҆ поѧдо́ща всѧ̑ и҆ и҆спи́ша. |
|
16
|
16
|
| На другий день цар встав рано і Даниїл з ним, | И҆ оу҆ра́ни ца́рь заꙋ́тра, и҆ данїи́лъ съ ни́мъ. |
|
17
|
17
|
| і сказав: чи цілі печатки, Даниїле? Він сказав: цілі, царю. | И҆ речѐ ца́рь: цѣ̑лы ли сꙋ́ть пєча́ти, данїи́ле; Ѻ҆́нъ же речѐ: цѣ̑лы, царю̀. |
|
18
|
18
|
| І як тільки відчинені були двері, цар, глянувши на стіл, викликнув гучним голосом: великий ти, Виле, і немає ніякого обману у тобі! | И҆ бы́сть а҆́бїе, є҆гда̀ ѿверзо́ша двє́ри, воззрѣ́въ ца́рь на трапе́зꙋ, возопѝ гла́сомъ вели́кимъ: вели́къ є҆сѝ, ви́ле, и҆ нѣ́сть льстѝ въ тебѣ̀ ни є҆ди́ныѧ. |
|
19
|
19
|
| Даниїл, посміхнувшись, утримав царя, щоб він не входив усередину, і сказав: подивися на підлогу і поміть, чиї це сліди. | И҆ посмѣѧ́сѧ данїи́лъ, и҆ оу҆держа̀ царѧ̀, є҆́же бы не вни́ти є҆мꙋ̀ внꙋ́трь, и҆ речѐ: ви́ждь оу҆̀бо помо́стъ и҆ оу҆̀разꙋмѣ́й, чїѧ̑ сꙋ́ть стѡпы̀ сїѧ̑; |
|
20
|
20
|
| Цар сказав: бачу сліди чоловіків, жінок і дітей. | И҆ речѐ ца́рь: ви́ждꙋ стопы̀ мꙋ́жєски и҆ жє́нски и҆ дѣ̑тски. |
|
21
|
21
|
| І, розгнівавшись, цар наказав схопити жерців, дружин їхніх і дітей і вони показали потайні двері, якими вони входили і з’їдали, що було на столі. | И҆ разгиѣ́вавсѧ ца́рь, ꙗ҆́тъ тогда̀ жерцы̀ и҆ жєны̀ и҆́хъ и҆ дѣ́ти и҆́хъ, и҆ показа́ша є҆мꙋ̀ сокровє́нныѧ двє́ри и҆́миже вхожда́хꙋ и҆ поѧда́хꙋ ꙗ҆̀же на трапе́зѣ. |
|
22
|
22
|
| Тоді цар повелів умертвити їх і віддав Вила Даниїлові, і він зруйнував його і храм його. | И҆ и҆збѝ ѧ҆̀ ца́рь и҆ дадѐ ви́ла въ рꙋ́цѣ данїи́лꙋ, и҆ разбѝ є҆го̀ и҆ хра́мъ є҆гѡ̀ разорѝ. |
|
23
|
23
|
| Був на тому місці великий дракон, і вавилоняни шанували його. | И҆ бѧ́ше ѕмі́й вели́кїй на мѣ́стѣ то́мъ, и҆ почита́хꙋ є҆го̀ вавѷлѡ́нѧне. |
|
24
|
24
|
| І сказав цар Даниїлу: чи не скажеш і про цього, що він мідь? ось, він живий, і їсть і п’є; ти не можеш сказати, що цей бог не живий; і отже, поклонися йому. | И҆ речѐ ца́рь данїи́лꙋ: є҆да̀ и҆ семꙋ̀ рече́ши, ꙗ҆́кѡ мѣ́дь є҆́сть; се́й жи́въ є҆́сть, и҆ ꙗ҆́стъ и҆ пїе́тъ: не мо́жеши рещѝ, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть се́й бо́гъ жи́въ: оу҆̀бо поклони́сѧ є҆мꙋ̀. |
|
25
|
25
|
| Даниїл сказав: Господу Богу моєму поклоняюся, тому що Він Бог живий. | И҆ речѐ данїи́лъ: гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ моемꙋ̀ поклоню́сѧ, ꙗ҆́кѡ то́й є҆́сть бг҃ъ жи́въ: |
|
26
|
26
|
| Але ти, царю, дай мені дозвіл, і я умертвлю дракона без меча і жезла. Цар сказав: даю тобі. | ты́ же, царю̀, да́ждь мѝ вла́сть, и҆ оу҆бїю̀ ѕмі́а без̾ меча̀ и҆ без̾ жезла̀. И҆ речѐ ца́рь: даю́ ти. |
|
27
|
27
|
| Тоді Даниїл узяв смоли, жиру і волосся, зварив це разом і, зробивши з цього клубок, кинув його у пащу дракону, і дракон розсівся. І сказав Даниїл: ось ваші святині! | И҆ взѧ̀ данїи́лъ смо́лꙋ и҆ тꙋ́къ и҆ во́лнꙋ, и҆ возварѝ вкꙋ́пѣ, и҆ сотворѝ гомо́лꙋ, и҆ вве́же во оу҆ста̀ ѕмі́ю, и҆ и҆з̾ѧ́дъ разсѣ́десѧ ѕмі́й. И҆ речѐ данїи́лъ: зри́те чти̑лища ва̑ша. |
|
28
|
28
|
| Коли ж вавилоняни почули про те, сильно обурилися і повстали проти царя, і сказали: цар зробився юдеєм, Вила зруйнував і убив дракона, і віддав на смерть жреців, | И҆ бы́сть, є҆гда̀ оу҆слы́шаша вавѷлѡ́нѧне, возропта́ша ѕѣлѡ̀ и҆ ѡ҆брати́шасѧ на царѧ̀ и҆ рѣ́ша: і҆ꙋде́анинъ бы́сть ца́рь, ви́ла расто́рже, и҆ ѕмі́а оу҆бѝ, и҆ жерцы̀ и҆зсѣчѐ. |
|
29
|
29
|
| і, прийшовши до царя, сказали: віддай нам Даниїла, інакше ми умертвимо тебе і дім твій. | И҆ рѣ́ша прише́дше ко царю̀: преда́ждь на́мъ данїи́ла: а҆́ще ли нѝ, то̀ оу҆бїе́мъ тѧ̀ и҆ до́мъ тво́й. |
|
30
|
30
|
| І коли цар побачив, що вони сильно наполягають, змушений був віддати їм Даниїла, | И҆ ви́дѣ ца́рь, ꙗ҆́кѡ налега́ютъ на него̀ ѕѣлѡ̀, и҆ принꙋжде́нъ предадѐ и҆̀мъ данїи́ла. |
|
31
|
31
|
| вони ж кинули його в рів лев’ячий, і він пробув там шість днів. | Ті́и же вверго́ша є҆го̀ въ ро́въ ле́вскъ, и҆ бѣ̀ та́мѡ дні́й ше́сть. |
|
32
|
32
|
| У рові було сім левів, і давалося їм щодня по два тіла і по дві вівці; у цей час їм не давали їх, щоб вони з’їли Даниїла. | Бѧ́хꙋ же въ ро́вѣ се́дмь львѡ́въ, и҆ даѧ́хꙋ и҆̀мъ на де́нь два̀ тѣ̑ла и҆ двѣ̀ ѻ҆́вцы: тогда́ же не да́ша и҆̀мъ, да снѣдѧ́тъ данїи́ла. |
|
33
|
33
|
| Був у Юдеї пророк Аввакум, який, зваривши юшку і накришивши хліба у блюдо, йшов на поле, щоб віднести це женцям. | А҆ввакꙋ́мъ же прⷪ҇ро́къ бѧ́ше во і҆ꙋде́и, и҆ то́й сварѝ варе́нїе и҆ вдробѝ хлѣ́бы въ нѡ́щвы, и҆ и҆дѧ́ше на по́ле донестѝ жа́телємъ. |
|
34
|
34
|
| Але ангел Господній сказав Аввакуму: віднеси цей обід, який у тебе, у Вавилон до Даниїла, у рів лев’ячий. | И҆ речѐ а҆́гг҃лъ гдⷭ҇ень а҆ввакꙋ́мꙋ: ѿнесѝ ѡ҆бѣ́дъ, є҆го́же и҆́маши, въ вавѷлѡ́нъ данїи́лꙋ, въ ро́въ ле́вскъ. |
|
35
|
35
|
| Аввакум сказав: господарю! Вавилона я ніколи не бачив і рову не знаю. | И҆ речѐ а҆ввакꙋ́мъ: гдⷭ҇и, вавѷлѡ́на не ви́дѣхъ, и҆ рва̀ не вѣ́мъ, гдѣ̀ є҆́сть. |
|
36
|
36
|
| Тоді ангел Господній узяв його за тім’я і, піднявши його за волосся голови його, поставив його у Вавилоні над ровом силою духа свого. | И҆ ꙗ҆́тъ є҆го̀ а҆́гг҃лъ гдⷭ҇ень за ве́рхъ є҆гѡ̀, и҆ держа̀ за власы̀ главы̀ є҆гѡ̀, и҆ поста́ви є҆го̀ въ вавѷлѡ́нѣ верхꙋ̀ рва̀ шꙋ́момъ дꙋ́ха своегѡ̀. |
|
37
|
37
|
| І воззвав Аввакум і сказав: Даниїле! Даниїле! візьми обід, який Бог послав тобі. | И҆ возопѝ а҆ввакꙋ́мъ глаго́лѧ: данїи́ле, данїи́ле! возмѝ ѡ҆бѣ́дъ, є҆го́же посла̀ тебѣ̀ бг҃ъ. |
|
38
|
38
|
| Даниїл сказав: пом’янув Ти про мене, Боже, і не залишив тих, хто любить Тебе. | И҆ речѐ данїи́лъ: помѧнꙋ́лъ бо мѧ̀ є҆сѝ, бж҃е, и҆ нѣ́си ѡ҆ста́вилъ лю́бѧщихъ тѧ̀. |
|
39
|
39
|
| І встав Даниїл і їв; ангел же Божий миттєво поставив Аввакума на його місце. | И҆ воста́въ данїи́лъ ꙗ҆́дѐ: а҆́гг҃лъ же бж҃їй па́ки поста́ви а҆ввакꙋ́ма внеза́пꙋ на мѣ́стѣ є҆гѡ̀. |
|
40
|
40
|
| У сьомий день прийшов цар, щоб потужити за Даниїлом і, підійшовши до рову, глянув у нього, і ось, Даниїл сидів. | Ца́рь же прїи́де въ седмы́й де́нь жалѣ́ти данїи́ла, и҆ прїи́де над̾ ро́въ, и҆ воззрѣ̀ и҆ сѐ, данїи́лъ сѣдѧ̀. |
|
41
|
41
|
| І викликнув цар гучним голосом, і сказав: великий Ти, Господи Боже Даниїлів, і немає іншого, крім Тебе! | И҆ возопѝ ца́рь гла́сомъ вели́кимъ и҆ речѐ: вели́къ є҆сѝ, гдⷭ҇и, бж҃е данїи́ловъ, и҆ нѣ́сть и҆но́гѡ ра́звѣ тебє̀. |
|
42
|
42
|
| І наказав витягти Даниїла, а винуватців його погублення кинути у рів, — і вони вмить були з’їдені у присутності його. | И҆ и҆схитѝ є҆го̀, пови̑нныѧ же па́гꙋбѣ є҆гѡ̀ вве́рже въ ро́въ, и҆ и҆з̾ѧде́ни бы́ша а҆́бїе пред̾ ни́мъ. |
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Паперове видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперове видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.