|
Книга пророка Єзекиїля
|
І҆езекі́иль
|
|
Глава 1
|
Глава́ а҃
|
|
1
|
1
|
| І було у тридцятий рік, у четвертий місяць, у п’ятий день місяця, коли я знаходився серед переселенців біля річки Ховарі, розверзлися небеса, і я бачив видіння Боже. | И҆ бы́сть въ тридесѧ́тое лѣ́то, въ четве́ртый мцⷭ҇ъ, въ пѧ́тый де́нь мцⷭ҇а, и҆ а҆́зъ бы́хъ посредѣ̀ плѣне́нїѧ при рѣцѣ̀ хова́ръ: и҆ ѿверзо́шасѧ небеса̀, и҆ ви́дѣхъ видѣ̑нїѧ бж҃їѧ. |
|
2
|
2
|
| У п’ятий день місяця (це був п’ятий рік від полонення царя Іоакима), | Въ пѧ́тый де́нь мцⷭ҇а, сїѐ лѣ́то пѧ́тое плѣне́нїѧ царѧ̀ і҆ѡакі́ма, |
|
3
|
3
|
| було слово Господнє до Єзекиїля, сина Вузія, священика, у землі Халдейській, біля річки Ховарі; і була на ньому там рука Господня. | и҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко і҆езекі́илю сы́нꙋ вꙋзі́евꙋ, свѧще́нникꙋ, въ землѝ халде́йстѣй при рѣцѣ̀ хова́ръ. И҆ бы́сть на мнѣ̀ рꙋка̀ гдⷭ҇нѧ, |
|
4
|
4
|
| І я бачив, і ось, бурхливий вітер ішов від півночі, велика хмара і вогонь, що клубочився, і сяйво навколо нього, | и҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, дꙋ́хъ воздвиза́ѧйсѧ грѧдѧ́ше ѿ сѣ́вера, и҆ ѡ҆́блакъ вели́кїй въ не́мъ, и҆ свѣ́тъ ѡ҆́крестъ є҆гѡ̀, и҆ ѻ҆́гнь блиста́ѧйсѧ: |
|
5
|
5
|
| а із середини його ніби світло полум’я із середини вогню; і з середини його видно було подобу чотирьох тварин, — і такий був вигляд їх: вигляд їх був, як у людини; | и҆ посредѣ̀ є҆гѡ̀ ꙗ҆́кѡ видѣ́нїе и҆ле́ктра посредѣ̀ ѻ҆гнѧ̀, и҆ свѣ́тъ въ не́мъ: и҆ посредѣ̀ ꙗ҆́кѡ подо́бїе четы́рехъ живо́тныхъ. И҆ сїѐ видѣ́нїе и҆́хъ, ꙗ҆́кѡ подо́бїе человѣ́ка въ ни́хъ: |
|
6
|
6
|
| і в кожної чотири лиця, і в кожної з них чотири крила; | и҆ четы́ри ли́ца є҆ди́номꙋ, и҆ четы́ри кри́ла є҆ди́номꙋ, |
|
7
|
7
|
| а ноги їх — ноги прямі, і ступні ніг їх — як ступня ноги у тельця, і блищали, як блискуча мідь, (і крила їх легкі). | и҆ го́лєни и҆́хъ пра̑вы, и҆ перна̑ты но́ги и҆́хъ, и҆ и҆́скры ꙗ҆́кѡ блиста́ющаѧсѧ мѣ́дь, и҆ лє́гка кри́ла и҆́хъ, |
|
8
|
8
|
| І руки людські були під крилами їх, на чотирьох боках їх; | и҆ рꙋка̀ человѣ́ча под̾ кри́лами и҆́хъ на четы́рехъ страна́хъ и҆́хъ: |
|
9
|
9
|
| і лиця у них і крила у них — у всіх чотирьох; крила їх торкалися одне одного; під час ходи своєї вони не поверталися, а йшли кожне в напрямку лиця свого. | и҆ ли́ца и҆́хъ, и҆ кри́ла и҆́хъ четы́рехъ держа̑щаѧсѧ дрꙋ́гъ дрꙋ́га, ли́ца же и҆́хъ четы́рехъ не ѡ҆браща́хꙋсѧ внегда̀ ходи́ти и҆̀мъ: ко́еждо прѧ́мѡ лица̀ своегѡ̀ хожда́хꙋ. |
|
10
|
10
|
| Подоба лиць їх — лице людини й лице лева з правого боку у всіх їх чотирьох; а з лівого боку лице тельця у всіх чотирьох і лице орла у всіх чотирьох. | И҆ подо́бїе ли́цъ и҆́хъ, лицѐ человѣ́чее и҆ лицѐ льво́во ѡ҆деснꙋ́ю четы́ремъ, и҆ лицѐ те́лчее ѡ҆шꙋ́юю четы́ремъ, и҆ лицѐ ѻ҆́рлее четы́ремъ: |
|
11
|
11
|
| І лиця їх і крила їх зверху були розділені, але у кожного два крила торкалися одне одного, а два покривали тіла їх. | (и҆ ли́ца и҆́хъ) и҆ кри́ла и҆́хъ простє́рта свы́ше четы́ремъ, коемꙋ́ждо два̀ сопрѧжє́на дрꙋ́гъ ко дрꙋ́гꙋ, и҆ два̀ покрыва́хꙋ верхꙋ̀ тѣлесѐ и҆́хъ, и҆ ко́еждо прѧ́мѡ лицꙋ̀ своемꙋ̀ и҆дѧ́ше: |
|
12
|
12
|
| І йшли вони, кожне у той бік, який перед лицем його; куди дух хотів іти, туди і йшли; під час ходи своєї не поверталися. | и҆дѣ́же а҆́ще бѧ́ше дꙋ́хъ ше́ствꙋѧй, и҆дѧ́хꙋ и҆ не ѡ҆браща́хꙋсѧ. |
|
13
|
13
|
| І вигляд цих тварин був як вигляд палаючих вуглин, як вигляд лампад; вогонь ходив між тваринами, і сяйво від вогню і блискавка виходила з вогню. | И҆ посредѣ̀ живо́тныхъ видѣ́нїе, ꙗ҆́кѡ оу҆́глїѧ ѻ҆гнѧ̀ горѧ́щагѡ, ꙗ҆́кѡ видѣ́нїе свѣ́щъ соѡбраща́ющихсѧ посредѣ̀ живо́тныхъ, и҆ свѣ́тъ ѻ҆гнѧ̀, и҆ ѿ ѻ҆гнѧ̀ и҆схожда́ше ꙗ҆́кѡ мо́лнїѧ: |
|
14
|
14
|
| І тварини швидко рухалися туди і сюди, як блискає блискавка. | и҆ живѡ́тнаѧ теча́хꙋ и҆ ѡ҆браща́хꙋсѧ, ꙗ҆́кѡ видѣ́нїе везе́ково [блиста́нїѧ]. |
|
15
|
15
|
| І я дивився на тварин, і ось, на землі біля цих тварин по одному колесу перед чотирма лицями їх. | И҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, ко́ло є҆ди́но землѝ держа́щеесѧ живо́тныхъ четы́рехъ: |
|
16
|
16
|
| Вигляд коліс і побудова їх — як вигляд топаза, і подоба у всіх чотирьох одна; і за виглядом їх і за побудовою їх здавалося, ніби колесо знаходилося у колесі. | и҆ видѣ́нїе коле́съ и҆ сотворе́нїе и҆́хъ, ꙗ҆́кѡ видѣ́нїе ѳарсі́са, и҆ подо́бїе є҆ди́но четы́ремъ: и҆ дѣ́ло и҆́хъ бѧ́ше, ꙗ҆́коже а҆́ще бы бы́ло ко́ло въ колесѝ: |
|
17
|
17
|
| Коли вони йшли, йшли на чотири свої боки; під час ходи не поверталися. | на четы́ри страны̑ и҆́хъ ше́ствовахꙋ: не ѡ҆браща́хꙋсѧ, внегда̀ ше́ствовати и҆̀мъ, |
|
18
|
18
|
| А ободи їх — високі і страшні були вони; ободи їх у всіх чотирьох навколо повні були очей. | нижѐ хребты̀ и҆́хъ, и҆ высота̀ бѧ́ше и҆̀мъ. И҆ ви́дѣхъ та̑, и҆ плєща̀ и҆́хъ и҆спо́лнєна ѻ҆че́съ ѡ҆́крестъ четы́ремъ: |
|
19
|
19
|
| І коли йшли тварини, йшли і колеса поряд з ними; а коли тварини піднімалися від землі, тоді піднімалися і колеса. | и҆ внегда̀ ше́ствовати живѡ́тнымъ, ше́ствовахꙋ и҆ коле́са держа́щесѧ и҆́хъ: и҆ внегда̀ воздвиза́тисѧ живѡ́тнымъ ѿ землѝ, воздвиза́хꙋсѧ и҆ коле́са. |
|
20
|
20
|
| Куди дух хотів іти, туди йшли і вони; куди б не пішов дух, і колеса піднімалися нарівні з ними, бо дух тварин був у колесах. | И҆дѣ́же а҆́ще бѧ́ше ѡ҆́блакъ, та́мѡ бѧ́ше и҆ дꙋ́хъ, є҆́же ше́ствовати: ше́ствовахꙋ и҆ живѡ́тнаѧ, и҆ коле́са воздвиза́хꙋсѧ съ ни́ми, занѐ дꙋ́хъ жи́зни бѧ́ше въ колесѣ́хъ. |
|
21
|
21
|
| Коли йшли ті, йшли і вони; і коли ті стояли, стояли і вони; і коли ті піднімалися від землі, тоді нарівні з ними піднімалися і колеса, тому що дух тварин був у колесах. | Внегда̀ и҆дѧ́хꙋ сїѧ̑, и҆дѧ́хꙋ (и҆ коле́са), и҆ внегда̀ стоѧ́ти и҆̀мъ, стоѧ́хꙋ (и҆ коле́са съ ни́ми), и҆ є҆гда̀ воздвиза́хꙋсѧ ѿ землѝ, воздвиза́хꙋсѧ съ ни́ми (и҆ коле́са), ꙗ҆́кѡ дꙋ́хъ жи́зни бѧ́ше въ колесѣ́хъ. |
|
22
|
22
|
| Над головами тварин була подоба склепіння, як вигляд дивного кристала, простертого згори над головами їх. | И҆ подо́бїе над̾ главо́ю живо́тныхъ ꙗ҆́кѡ тве́рдь, ꙗ҆́кѡ видѣ́нїе крѷста́лла, просте́ртое над̾ кри́лами и҆́хъ свы́ше: |
|
23
|
23
|
| А під склепінням простягалися крила їх прямо одне до іншого, й у кожного було два крила, які покривали їх, у кожного два крила покривали тіла їх. | и҆ под̾ тве́рдїю кри́ла и҆́хъ простє́рта, парѧ́ще дрꙋ́гъ ко дрꙋ́гꙋ, комꙋ́ждо два̀ спрѧжє́на, прикрыва́юще тѣлеса̀ и҆́хъ. |
|
24
|
24
|
| І коли вони йшли, я чув шум крил їх, ніби шум великих вод, ніби глас Всемогутнього, сильний шум, ніби шум у військовому стані; а коли вони зупинялися, опускали крила свої. | И҆ слы́шахъ гла́съ кри́лъ и҆́хъ, внегда̀ парѧ́хꙋ, ꙗ҆́кѡ гла́съ во́дъ мно́гихъ, ꙗ҆́кѡ гла́съ бг҃а саддаі̀: и҆ внегда̀ ходи́ти и҆̀мъ, гла́съ сло́ва ꙗ҆́кѡ гла́съ полка̀: и҆ внегда̀ стоѧ́ти и҆̀мъ, почива́хꙋ кри́ла и҆́хъ. |
|
25
|
25
|
| І голос був зі склепіння, яке над головами їх; коли вони зупинялися, тоді опускали крила свої. | И҆ сѐ, гла́съ превы́ше тве́рди сꙋ́щїѧ над̾ главо́ю и҆́хъ: внегда̀ стоѧ́ти и҆̀мъ, низпꙋска́хꙋсѧ кри́ла и҆́хъ. |
|
26
|
26
|
| А над склепінням, яке над головами їх, була подоба престолу на вигляд ніби із каменя сапфіра; а над подобою престолу була ніби подоба людини вгорі на ньому. | И҆ над̾ тве́рдїю, ꙗ҆́же над̾ главо́ю и҆́хъ, ꙗ҆́кѡ видѣ́нїе ка́мене сапфі́ра, подо́бїе прⷭ҇то́ла на не́мъ, и҆ на подо́бїи прⷭ҇то́ла подо́бїе ꙗ҆́коже ви́дъ человѣ́чь сверхꙋ̀. |
|
27
|
27
|
| І бачив я ніби палаючий метал, ніби вигляд вогню всередині нього навколо; від вигляду стегон його і вище і від вигляду стегон його і нижче я бачив ніби якийсь вогонь, і сяйво було навколо нього. | И҆ ви́дѣхъ ꙗ҆́кѡ видѣ́нїе и҆ле́ктра, ꙗ҆́кѡ видѣ́нїе ѻ҆гнѧ̀ внꙋ́трь є҆гѡ̀ ѡ҆́крестъ: ѿ видѣ́нїѧ чре́слъ и҆ вы́ше и҆ ѿ видѣ́нїѧ чре́слъ да́же до до́лꙋ ви́дѣхъ видѣ́нїе ѻ҆гнѧ̀, и҆ свѣ́тъ є҆гѡ̀ ѡ҆́крестъ: |
|
28
|
28
|
| В якому вигляді буває веселка на хмарах під час дощу, такий вигляд мало це сяйво навколо. | ꙗ҆́кѡ видѣ́нїе дꙋгѝ, є҆гда̀ є҆́сть на ѡ҆́блацѣхъ въ де́нь дождѧ̀, та́кѡ стоѧ́нїе свѣ́та ѡ҆́крестъ. |
|
Глава 2
|
Глава́ в҃
|
|
1
|
1
|
| Таке було видіння подоби слави Господньої. Побачивши це, я упав на лице своє, і чув глас Того, Хто говорив, і Він сказав мені: сину людський! стань на ноги твої, і Я буду говорити з тобою. | Сїѐ видѣ́нїе подо́бїе сла́вы гдⷭ҇ни. И҆ ви́дѣхъ, и҆ падо́хъ ни́цъ, и҆ слы́шахъ гла́съ гл҃ющагѡ, и҆ речѐ ко мнѣ̀: сы́не человѣ́чь, ста́ни на но́ги твоѧ̑, и҆ возгл҃ю тебѣ̀. |
|
2
|
2
|
| І коли Він говорив мені, ввійшов у мене дух і поставив мене на ноги мої, і я чув Того, Хто говорив мені. | И҆ прїи́де на мѧ̀ дꙋ́хъ, и҆ взѧ̀ мѧ̀, и҆ воздви́же мѧ̀, и҆ поста́ви мѧ̀ на нога́хъ мои́хъ, и҆ слы́шахъ є҆го̀ гл҃юща ко мнѣ̀. |
|
3
|
3
|
| І Він сказав мені: сину людський! Я посилаю тебе до синів Ізраїлевих, до людей непокірливих, які збурилися проти Мене; вони і батьки їхні зрадники переді Мною до цього самого дня. | И҆ речѐ (гдⷭ҇ь) ко мнѣ̀: сы́не человѣ́чь, послю́ тѧ а҆́зъ къ до́мꙋ і҆и҃левꙋ, ѡ҆горчева́ющымъ мѧ̀, и҆̀же ѡ҆горчи́ша мѧ̀: са́ми и҆ ѻ҆тцы̀ и҆́хъ ѿверго́шасѧ менє̀ до дне́шнѧгѡ днѐ: |
|
4
|
4
|
| І ці сини з огрубілим лицем і з жорстоким серцем; до них Я посилаю тебе, і ти скажеш їм: «так говорить Господь Бог!» | и҆ сы́нове жестоколи́чнїи и҆ твердосерде́чнїи. А҆́зъ послю́ тѧ къ тѣ̑мъ, и҆ рече́ши къ ни̑мъ: та́кѡ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: |
|
5
|
5
|
| Чи будуть вони слухати, чи не будуть, бо вони бунтівний дім; але нехай знають, що був пророк серед них. | а҆́ще оу҆́бѡ оу҆слы́шатъ, и҆лѝ оу҆боѧ́тсѧ, занѐ до́мъ ѡ҆горчева́ѧй є҆́сть, и҆ позна́ютъ, ꙗ҆́кѡ прⷪ҇ро́къ є҆сѝ ты̀ посредѣ̀ и҆́хъ. |
|
6
|
6
|
| А ти, сину людський, не бійся їх і не бійся слів їхніх, якщо вони бур’яном і терням будуть для тебе, і ти будеш жити у скорпіонів; не бійся слів їхніх і не страшися лиця їх, бо вони бунтівний дім; | И҆ ты̀, сы́не человѣ́чь, да не оу҆бои́шисѧ и҆́хъ, ни оу҆жаса́йсѧ ѿ лица̀ и҆́хъ: занѐ разсверѣ́пѣютъ и҆ ѡ҆бы́дꙋтъ тѧ̀ ѡ҆́крестъ, посредѣ́ бо скорпі́євъ ты̀ живе́ши: слове́съ и҆́хъ не оу҆бо́йсѧ и҆ ѿ лица̀ и҆́хъ не оу҆жаса́йсѧ, занѐ до́мъ ѡ҆горчева́ѧй є҆́сть: |
|
7
|
7
|
| і говори їм слова Мої, чи будуть вони слухати, чи не будуть, бо вони вперті. | и҆ возглаго́леши словеса̀ моѧ̑ къ ни̑мъ, а҆́ще оу҆́бѡ оу҆слы́шатъ, и҆лѝ оу҆боѧ́тсѧ, занѐ до́мъ прогнѣ́ваѧй є҆́сть. |
|
8
|
8
|
| Ти ж, сину людський, слухай, що Я буду говорити тобі; не будь упертим, як цей бунтівний дім; відкрий уста твої і з’їж, що Я дам тобі. | И҆ ты̀, сы́не человѣ́чь, послꙋ́шай гл҃ющагѡ къ тебѣ̀, не бꙋ́ди ѡ҆горчева́ѧй, ꙗ҆́коже до́мъ преѡгорчева́ѧй: ѿве́рзи оу҆ста̀ твоѧ̀ и҆ снѣ́ждь, ꙗ҆̀же а҆́зъ даю̀ тебѣ̀. |
|
9
|
9
|
| І побачив я, і ось, рука простягнена до мене, і ось, у ній книжковий сувій. | И҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, рꙋка̀ просте́рта ко мнѣ̀, и҆ въ не́й сви́токъ кни́жный: |
|
10
|
10
|
| І Він розгорнув його переді мною, і ось, сувій списаний був усередині і ззовні, і написано на ньому: «плач, і стогін, і горе». | и҆ развѝ є҆го̀ предо мно́ю, и҆ въ то́мъ пи̑сана бы́ша прє́днѧѧ и҆ за̑днѧѧ: и҆ впи́сано бѧ́ше въ не́мъ рыда́нїе и҆ жа́лость и҆ го́ре. |
|
Глава 3
|
Глава́ г҃
|
|
1
|
1
|
| І сказав мені: сину людський! з’їж, що перед тобою, з’їж цей сувій, і йди, говори дому Ізраїлевому. | И҆ речѐ ко мнѣ̀: сы́не человѣ́чь, снѣ́ждь сви́токъ се́й, и҆ и҆дѝ и҆ рцы̀ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ. |
|
2
|
2
|
| Тоді я відкрив уста мої, і Він дав мені з’їсти цей сувій; | И҆ ѿверзо́хъ оу҆ста̀ моѧ̑, и҆ напита́ мѧ сви́ткомъ си́мъ |
|
3
|
3
|
| і сказав мені: сину людський! насить утробу твою і наповни нутрощі твої цим сувоєм, який Я даю тобі; і я з’їв, і було у вустах моїх солодко, як мед. | и҆ речѐ ко мнѣ̀: сы́не человѣ́чь, оу҆ста̀ твоѧ̑ снѣдѧ́тъ, и҆ чре́во твоѐ насы́титсѧ сви́тка сегѡ̀ да́ннагѡ тебѣ̀. И҆ снѣдо́хъ є҆го̀, и҆ бы́сть во оу҆стѣ́хъ мои́хъ ꙗ҆́кѡ ме́дъ сла́докъ. |
|
4
|
4
|
| І Він сказав мені: сину людський! встань і йди до дому Ізраїлевого, і говори їм Моїми словами; | И҆ речѐ ко мнѣ̀: сы́не человѣ́чь, и҆дѝ и҆ вни́ди въ до́мъ і҆и҃левъ, и҆ глаго́ли словеса̀ моѧ̑ къ ни̑мъ: |
|
5
|
5
|
| бо не до народу зі словами нерозбірливими і з незрозумілою мовою ти посилаєшся, але до дому Ізраїлевого, | ꙗ҆́кѡ не къ лю́демъ глꙋбокорѣ̑чивымъ и҆ косноѧзы̑чнымъ посыла́емь є҆сѝ, къ до́мꙋ і҆и҃левꙋ, |
|
6
|
6
|
| не до народів багатьох з нерозбірливими словами і зі незрозумілою мовою, яких слів ти не розумів би; та якби Я послав тебе і до них, то вони послухали б тебе; | нижѐ къ лю́демъ мнѡ́гимъ и҆ноѧзы̑чнымъ, и҆норѣ̑чивымъ, ни тѧ̑жкимъ ѧ҆зы́комъ сꙋ́щымъ, и҆́хже не разꙋмѣ́лъ бы є҆сѝ слове́съ: а҆́ще же и҆ къ тацѣ̑мъ посла́лъ бы́хъ тѧ̀, то̀ и҆ ті́и послꙋ́шали бы́ша тебѐ: |
|
7
|
7
|
| а дім Ізраїлів не захоче слухати тебе; бо вони не хочуть слухати Мене, тому що весь дім Ізраїлів з твердим лобом і жорстоким серцем. | а҆ до́мъ і҆и҃левъ не восхо́щетъ послꙋ́шати тебѐ, поне́же не хотѧ́тъ слꙋ́шати менѐ, ꙗ҆́кѡ ве́сь до́мъ і҆и҃левъ непокори́ви сꙋ́ть и҆ жестокосе́рди: |
|
8
|
8
|
| Ось, Я зробив і твоє лице міцним проти лиць їх, і твоє чоло твердим проти їх лоба. | и҆ сѐ, да́хъ лицѐ твоѐ си́льно проти́вꙋ лица̀ и҆́хъ, и҆ прю̀ [Є҆вр.: чело̀.] твою̀ оу҆крѣплю̀ проти́вꙋ прѝ и҆́хъ: |
|
9
|
9
|
| Як алмаз, який міцніший за камінь, зробив Я чоло твоє; не бійся їх і не страшися перед лицем їх, бо вони бунтівний дім. | и҆ бꙋ́детъ, всегда̀ крѣпча́е ка́мене да́хъ прю̀ твою̀: не оу҆бо́йсѧ и҆́хъ, ни оу҆жаса́йсѧ лица̀ и҆́хъ, занѐ до́мъ разгнѣ́ваѧй є҆́сть. |
|
10
|
10
|
| І сказав мені: сину людський! усі слова Мої, які буду говорити тобі, прийми серцем твоїм і вислухай вухами твоїми; | И҆ речѐ ко мнѣ̀: сы́не человѣ́чь, всѧ̑ словеса̀, ꙗ҆̀же гл҃ахъ съ тобо́ю, возмѝ въ се́рдце твоѐ и҆ оу҆ши́ма твои́ма послꙋ́шай: |
|
11
|
11
|
| встань і піди до переселених, до синів народу твого, і говори до них, і скажи їм: «так говорить Господь Бог!» чи будуть вони слухати, чи не будуть. | и҆ ше́дъ вни́ди въ плѣ́нъ къ сынѡ́мъ люді́й твои́хъ, и҆ рече́ши къ ни̑мъ и҆ возглаго́леши къ ни̑мъ: та́кѡ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: а҆́ще оу҆́бѡ послꙋ́шаютъ и҆ а҆́ще оу҆́бѡ повинꙋ́тсѧ. |
|
12
|
12
|
| І підняв мене дух; і я чув позаду себе великий громовий голос: «благословенна слава Господа від місця свого!» | И҆ взѧ́ мѧ дꙋ́хъ, и҆ слы́шахъ гла́съ за собо́ю трꙋ́са вели́ка, глаго́лющихъ: блгⷭ҇ве́на сла́ва гдⷭ҇нѧ ѿ мѣ́ста є҆гѡ̀. |
|
13
|
13
|
| і також шум крил тварин, що торкаються одне одного, і стукіт коліс поряд з ними, і звук сильного грому. | И҆ ви́дѣхъ гла́съ кри́лъ живо́тныхъ скрилѧ́ющихсѧ дрꙋ́гъ ко дрꙋ́гꙋ, и҆ гла́съ коле́съ держа́щьсѧ и҆́хъ, и҆ гла́съ трꙋ́са вели́ка. |
|
14
|
14
|
| І дух підняв мене, і взяв мене. І йшов я засмученим, зі стривоженим духом; і рука Господня була міцно на мені. | И҆ дꙋ́хъ воздви́же мѧ̀ и҆ взѧ́ мѧ, и҆ поидо́хъ вознесе́нъ во оу҆стремле́нїи дꙋ́ха моегѡ̀, и҆ рꙋка̀ гдⷭ҇нѧ бы́сть на мнѣ̀ крѣ́пкаѧ. |
|
15
|
15
|
| І прийшов я до переселених у Тел-Авив, що живуть при ріці Ховарі, і зупинився там, де вони жили, і провів серед них сім днів у здивуванні. | И҆ внидо́хъ въ плѣ́нники вознесе́нъ, и҆ ѡ҆быдо́хъ живꙋ́щыѧ на рѣцѣ̀ хова́ръ, и҆ сѣдо́хъ тꙋ̀ се́дмь дні́й, ходѧ̀ посредѣ̀ и҆́хъ. |
|
16
|
16
|
| Після семи ж днів було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть по седми́хъ дне́хъ сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
17
|
17
|
| сину людський! Я поставив тебе стражем дому Ізраїлевому, і ти будеш слухати слово з уст Моїх, і будеш напоумлювати їх від Мене. | сы́не человѣ́чь, стра́жа да́хъ тѧ̀ до́мꙋ і҆и҃левꙋ, да слы́шиши сло́во ѿ оу҆́стъ мои́хъ и҆ воспрети́ши и҆̀мъ ѿ менє̀. |
|
18
|
18
|
| Коли Я скажу беззаконникові: «смертю помреш!», а ти не будеш напоумлювати його і говорити, щоб застерегти беззаконника від беззаконного путі його, щоб він живим був, то беззаконник той помре у беззаконні своєму, і Я стягну кров його від рук твоїх. | Внегда̀ гл҃ати мѝ беззако́нникꙋ: сме́ртїю оу҆́мреши: и҆ не возвѣсти́ши є҆мꙋ̀, ни соглаго́леши, є҆́же ѡ҆ста́тисѧ беззако́нникꙋ и҆ ѡ҆брати́тисѧ ѿ пꙋтѝ своегѡ̀, є҆́же жи́вꙋ бы́ти є҆мꙋ̀: беззако́нникъ то́й въ беззако́нїи свое́мъ оу҆́мретъ, кро́ве же є҆гѡ̀ ѿ рꙋкѝ твоеѧ̀ взыщꙋ̀. |
|
19
|
19
|
| Але якщо ти напоумлював беззаконника, а він не навернувся від беззаконня свого і від беззаконного путі свого, то він помре у беззаконні своєму, а ти спас душу твою. | И҆ ты̀ а҆́ще возвѣсти́ши беззако́нникꙋ, и҆ не ѡ҆брати́тсѧ ѿ беззако́нїѧ своегѡ̀ и҆ ѿ пꙋтѝ своегѡ̀ (беззако́нна): то́й беззако́нникъ во беззако́нїи свое́мъ оу҆́мретъ, а҆ ты̀ дꙋ́шꙋ твою̀ и҆зба́виши. |
|
20
|
20
|
| І якщо праведник відступить від правди своєї і вчинить беззаконно, коли Я покладу перед ним перешкоду, і він помре, то, якщо ти не напоумлював його, він помре за гріх свій, і не згадаються йому праведні діла його, які робив він; і Я стягну кров його від рук твоїх. | И҆ є҆гда̀ соврати́тсѧ првⷣникъ ѿ пра́вдъ свои́хъ и҆ сотвори́тъ согрѣше́нїе: и҆ да́мъ мꙋ́кꙋ пред̾ ни́мъ, то́й оу҆́мретъ, ꙗ҆́кѡ ты̀ не воспрети́лъ є҆сѝ є҆мꙋ̀, и҆ во грѣсѣ́хъ свои́хъ оу҆́мретъ, занѐ не помѧнꙋ́тсѧ пра̑вды є҆гѡ̀, ꙗ҆̀же сотворѝ: кро́ве же є҆гѡ̀ ѿ рꙋкѝ твоеѧ̀ взыщꙋ̀. |
|
21
|
21
|
| Якщо ж ти будеш напоумлювати праведника, щоб праведник не згрішив, і він не згрішить, то і він живий буде, тому що був напоумленим, і ти спас душу твою. | Ты́ же а҆́ще возвѣсти́ши првⷣномꙋ, є҆́же не согрѣши́ти, и҆ то́й не согрѣши́тъ: првⷣный жи́знїю поживе́тъ, ꙗ҆́кѡ воспрети́лъ є҆сѝ є҆мꙋ̀, и҆ ты̀ твою̀ дꙋ́шꙋ и҆зба́виши. |
|
22
|
22
|
| І була на мені там рука Господа, і Він сказав мені: встань і вийди у поле, і Я буду говорити там з тобою. | И҆ бы́сть на мнѣ̀ рꙋка̀ гдⷭ҇нѧ, и҆ речѐ ко мнѣ̀: воста́ни и҆ и҆зы́ди на по́ле, и҆ та́мѡ возглаго́летсѧ къ тебѣ̀. |
|
23
|
23
|
| І встав я, і вийшов у поле; і ось, там стояла слава Господня, як слава, яку бачив я біля ріки Ховарі; й упав я на лице своє. | И҆ воста́хъ и҆ и҆зыдо́хъ на по́ле: и҆ сѐ, та́мѡ сла́ва гдⷭ҇нѧ стоѧ́ше, ꙗ҆́коже видѣ́нїе и҆ ꙗ҆́коже сла́ва гдⷭ҇нѧ, ю҆́же ви́дѣхъ на рѣцѣ̀ хова́ръ, и҆ падо́хъ на лицы̀ мое́мъ. |
|
24
|
24
|
| І ввійшов у мене дух, і поставив мене на ноги мої, і Він говорив зі мною, і сказав мені: йди і замкнися у домі твоєму. | И҆ прїи́де на мѧ̀ дꙋ́хъ и҆ поста́ви мѧ̀ на ногꙋ̀ моє́ю: и҆ гл҃а ко мнѣ̀ и҆ речѐ мѝ: вни́ди и҆ затвори́сѧ средѣ̀ до́мꙋ твоегѡ̀. |
|
25
|
25
|
| І ти, сину людський, — ось, покладуть на тебе пута, і зв’яжуть тебе ними, і не будеш ходити серед них. | И҆ ты̀, сы́не человѣ́чь, сѐ, да́шасѧ на тѧ̀ оу҆́зы, и҆ свѧ́жꙋтъ тѧ̀ и҆́ми, и҆ не и҆зы́деши ѿ среды̀ и҆́хъ: |
|
26
|
26
|
| І язик твій Я приліплю до гортані твоєї, і ти онімієш, і не будеш викривачем їх, бо вони бунтівний дім. | и҆ ѧ҆зы́къ тво́й привѧжꙋ̀ къ горта́ни твоемꙋ̀, и҆ ѡ҆нѣмѣ́еши и҆ не бꙋ́деши и҆̀мъ въ мꙋ́жа ѡ҆бличе́нїѧ, поне́же до́мъ разгнѣ́ваѧй є҆́сть: |
|
27
|
27
|
| А коли Я буду говорити з тобою, тоді відкрию вуста твої, і ти будеш говорити їм: «так говорить Господь Бог!» хто хоче слухати, слухай; а хто не хоче слухати, не слухай: бо вони бунтівний дім. | и҆ внегда̀ гл҃ати мѝ къ тебѣ̀, ѿве́рзꙋ оу҆ста̀ твоѧ̑, и҆ рече́ши къ ни̑мъ: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: слы́шай да слы́шитъ, и҆ не покарѧ́ѧйсѧ да не покарѧ́етсѧ, занѐ до́мъ преѡгорчева́ѧй є҆́сть. |
|
Глава 4
|
Глава́ д҃
|
|
1
|
1
|
| І ти, сину людський, візьми собі цеглу і поклади її перед собою, і накресли на ній місто Єрусалим; | И҆ ты̀, сы́не человѣ́чь, возмѝ себѣ̀ плі́нѳꙋ и҆ положѝ ю҆̀ пред̾ лице́мъ твои́мъ, и҆ да напи́шеши на не́й гра́дъ і҆ерⷭ҇ли́мъ, |
|
2
|
2
|
| і влаштуй облогу проти нього, і зроби укріплення проти нього, і насип вал навколо нього, і розташуй стан навпроти нього, і розстав навколо проти нього стінопробивні машини; | и҆ да да́си ѡ҆́крестъ є҆гѡ̀ ѡ҆гражде́нїе, и҆ да согради́ши над̾ ни́мъ забра̑ла и҆ ѡ҆бложи́ши є҆го̀ ѻ҆стро́гомъ, и҆ да поста́виши ѡ҆́крестъ є҆гѡ̀ полкѝ и҆ да оу҆чини́ши поставлє́нїѧ стрѣ́льницъ ѡ҆́крестъ: |
|
3
|
3
|
| і візьми собі залізну дошку, і постав її ніби залізну стіну між тобою і містом, і зверни на нього лице твоє, і воно буде в облозі, і ти облягай його. Це буде знаменням дому Ізраїлевому. | ты́ же возмѝ себѣ̀ сковра́дꙋ желѣ́знꙋ, и҆ да положи́ши ю҆̀ въ стѣ́нꙋ желѣ́знꙋ междꙋ̀ тобо́ю и҆ междꙋ̀ гра́домъ, и҆ да оу҆гото́виши лицѐ твоѐ на́нь, и҆ бꙋ́детъ въ затво́рѣ, и҆ затвори́ши и҆̀: зна́менїе сїѐ є҆́сть сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ. |
|
4
|
4
|
| Ти ж лягай на лівий бік твій і поклади на нього беззаконня дому Ізраїлевого: за числом днів, у які будеш лежати на ньому, ти будеш нести беззаконня їх. | Ты́ же да спи́ши на лѣ́вѣмъ бокꙋ̀ твое́мъ, и҆ да положи́ши непра̑вды до́мꙋ і҆и҃лева на не́мъ, по числꙋ̀ дні́й пѧтьдесѧ́тъ и҆ сто̀, въ нѧ́же поспи́ши на не́мъ, и҆ во́змеши непра̑вды и҆́хъ. |
|
5
|
5
|
| І Я визначив тобі роки беззаконня їх числом днів: триста дев’яносто днів ти будеш нести беззаконня дому Ізраїлевого. | И҆ а҆́зъ да́хъ тебѣ̀ двѣ̀ непра̑вды и҆́хъ въ число̀ дні́й, въ де́вѧтьдесѧтъ и҆ сто̀ дні́й, и҆ во́змеши непра̑вды до́мꙋ і҆и҃лева. |
|
6
|
6
|
| І коли виконаєш це, то вдруге лягай уже на правий бік, і сорок днів неси на собі беззаконня дому Іудиного, день за рік, день за рік Я визначив тобі. | И҆ соверши́ши сїѧ̑, и҆ поспи́ши на десны́хъ ре́брѣхъ твои́хъ второ́е, и҆ во́змеши непра̑вды до́мꙋ і҆ꙋ́дина четы́редесѧть дні́й, де́нь за є҆ди́но лѣ́то положи́хъ тебѣ̀. |
|
7
|
7
|
| І поверни лице твоє й оголену праву руку твою на облогу Єрусалима, і пророкуй проти нього. | И҆ на заключе́нїе і҆ерⷭ҇ли́ма да оу҆гото́ваеши лицѐ твоѐ, и҆ мы́шцꙋ твою̀ оу҆тверди́ши, и҆ прⷪ҇ро́чествовати бꙋ́деши на него̀. |
|
8
|
8
|
| Ось, Я поклав на тебе кайдани, і ти не повернешся з одного боку на другий, доки не виконаєш днів облоги твоєї. | И҆ сѐ, а҆́зъ да́хъ на тѧ̀ оу҆́зы, и҆ не преврати́шисѧ ѿ ре́бръ твои́хъ на ре́бра твоѧ̑, до́ндеже сконча́ютсѧ дні́е заключе́нїѧ твоегѡ̀. |
|
9
|
9
|
| Візьми собі пшениці і ячменю, і бобів, і сочевиці, і пшона, і полби, і всип їх в одну посудину, і зроби собі з них хліби, за числом днів, у які ти будеш лежати на боці твоєму; триста дев’яносто днів ти будеш їсти їх. | Ты́ же (сы́не человѣ́чь) возмѝ себѣ̀ пшени́цꙋ и҆ ꙗ҆чме́нь, и҆ бо́бъ и҆ лѧ́щꙋ, и҆ про́со и҆ пы́ро, и҆ вложи́ши ѧ҆̀ въ сосꙋ́дъ є҆ди́нъ гли́нѧнъ: и҆ сотвори́ши ѧ҆̀ себѣ̀ въ хлѣ́бы, и҆ по числꙋ̀ дні́й, въ нѧ́же спи́ши на ре́брѣхъ твои́хъ, де́вѧтьдесѧтъ и҆ сто̀ дні́й ꙗ҆́сти бꙋ́деши ѡ҆́ныѧ. |
|
10
|
10
|
| І їжу твою, якою будеш годуватися, їж вагою по двадцять сиклів на день; від часу до часу їж це. | Ꙗ҆́дь же твоѧ̀, ю҆́же ꙗ҆́сти бꙋ́деши, вѣ́сомъ два́десѧть сі̑кль на де́нь, ѿ вре́мене до вре́мене снѣ́си сїѧ̑. |
|
11
|
11
|
| І воду пий мірою, по шостій частині гина пий; від часу до часу пий так. | И҆ во́дꙋ мѣ́рою пи́ти бꙋ́деши, и҆ шестꙋ́ю ча́сть і҆́на ѿ вре́мене до вре́мене и҆спїе́ши. |
|
12
|
12
|
| І їж, як ячмінні коржі, і печи їх на очах їх на людському калі. | И҆ ѡ҆прѣсно́къ ꙗ҆чме́нный снѣ́си ѧ҆̀, въ ла́йнѣ моты́лъ человѣ́чихъ сокры́еши ѧ҆̀ пред̾ ѻ҆чи́ма и҆́хъ |
|
13
|
13
|
| І сказав Господь: так сини Ізраїлеві будуть їсти нечистий хліб свій серед тих народів, до яких Я вижену їх. | и҆ рече́ши: сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ: та́кѡ снѣдѧ́тъ сы́нове і҆и҃лєвы хлѣ́бъ сво́й нечи́стъ во ꙗ҆зы́цѣхъ, а҆́може разсы́плю ѧ҆̀. |
|
14
|
14
|
| Тоді сказав я: о, Господи Боже! душа моя ніколи не осквернялася, і мертвечини і роздертого звіром я не їв від юности моєї донині; і ніяке нечисте м’ясо не входило у вуста мої. | И҆ рѣ́хъ: ника́коже, гдⷭ҇и бж҃е і҆и҃левъ! сѐ, дꙋша̀ моѧ̀ не ѡ҆скверни́ласѧ въ нечистотѣ̀, и҆ мертвечи́ны и҆ ѕвѣроѧ́дины не ꙗ҆до́хъ ѿ рожде́нїѧ моегѡ̀ да́же донн҃ѣ, нижѐ вни́де во оу҆ста̀ моѧ̑ всѧ́кое мѧ́со ме́рзко и҆ скверна́во. |
|
15
|
15
|
| І сказав Він мені: ось, Я дозволяю тобі, замість людського калу, коров’ячий кізяк, і на ньому готуй хліб твій. | И҆ речѐ ко мнѣ̀: сѐ, да́хъ тебѣ̀ моты̑ла говѧ̑жаѧ вмѣ́стѡ моты́лъ человѣ́чихъ, и҆ сотвори́ши хлѣ́бы себѣ̀ въ ни́хъ. |
|
16
|
16
|
| І сказав мені: сину людський! ось, Я розтрощу у Єрусалимі опору хлібну, і будуть їсти хліб за вагою і в печалі, і воду будуть пити мірою й у смутку, | И҆ речѐ ко мнѣ̀: сы́не человѣ́чь, сѐ, а҆́зъ сотрꙋ̀ оу҆твержде́нїе хлѣ́бное во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, и҆ снѣдѧ́тъ хлѣ́бъ вѣ́сомъ и҆ во ѡ҆скꙋдѣ́нїи, и҆ во́дꙋ мѣ́рою и҆ въ па́гꙋбѣ и҆спїю́тъ, |
|
17
|
17
|
| тому що у них буде нестача у хлібі й воді; і вони з жахом будуть дивитися один на одного, і зачахнуть у беззаконні своєму. | ꙗ҆́кѡ да скꙋ́дни бꙋ́дꙋтъ хлѣ́бомъ и҆ водо́ю: и҆ поги́бнетъ человѣ́къ и҆ бра́тъ є҆гѡ̀, и҆ и҆ста́ютъ въ непра́вдахъ свои́хъ. |
|
Глава 5
|
Глава́ є҃
|
|
1
|
1
|
| А ти, сину людський, візьми собі гострий ніж, бритву цирульників візьми собі, і води нею по голові твоїй і по бороді твоїй, і візьми собі терези, і розділи волосся на частини. | Ты́ же, сы́не человѣ́чь, возмѝ себѣ̀ ме́чь ѻ҆́стръ па́че бри́твы стригꙋ́щагѡ, притѧжѝ є҆го̀ себѣ̀ и҆ возложѝ є҆го̀ на главꙋ̀ твою̀ и҆ на брадꙋ̀ твою̀: и҆ возмѝ превѣ́съ вѣсѡ́въ, и҆ размѣ́риши ѧ҆̀. |
|
2
|
2
|
| Третину спали вогнем посередині міста, коли сповняться дні облоги; третину візьми і порубай ножем на околицях його; і третину розвій по вітру; а Я оголю меч слідом за ними. | Четве́ртꙋю ча́сть да сожже́ши на ѻ҆гнѝ средѣ̀ гра́да по и҆сполне́нїю дні́й затворе́нїѧ: |
|
3
|
3
|
| І візьми з цього невелику кількість, і зав’яжи їх у себе у поли. | и҆ да во́змеши четве́ртꙋю ча́сть и҆ сожже́ши ю҆̀ средѣ̀ гра́да, четве́ртꙋю же ча́сть содроби́ши мече́мъ ѡ҆́крестъ є҆гѡ̀, и҆ четве́ртꙋю ча́сть разсы́плеши вѣ́тромъ: и҆ ме́чь и҆звлекꙋ̀ в̾слѣ́дъ и҆́хъ. |
|
4
|
4
|
| Але й із цього ще візьми, і кинь у вогонь, і спали це у вогні. Звідти вийде вогонь на весь дім Ізраїлів. | И҆ во́змеши ѿтꙋ́дꙋ ма́лѡ и҆́хъ число́мъ и҆ ввѧ́жеши ѧ҆̀ во ѻ҆де́ждꙋ твою̀: и҆ ѿ тѣ́хже во́змеши є҆щѐ и҆ вве́ржеши ѧ҆̀ средѣ̀ ѻ҆гнѧ̀ и҆ сожже́ши ѧ҆̀ на ѻ҆гнѝ: и҆ ѿ тогѡ̀ и҆зы́детъ ѻ҆́гнь на ве́сь до́мъ і҆и҃левъ. И҆ рече́ши всемꙋ̀ до́мꙋ і҆и҃левꙋ: |
|
5
|
5
|
| Так говорить Господь Бог: це Єрусалим! Я поставив його серед народів, і навколо нього — зе́млі. | сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: се́й і҆ерⷭ҇ли́мъ, посредѣ̀ ꙗ҆зы́кѡвъ положи́хъ є҆го̀, и҆ страны̑, ꙗ҆̀же ѡ҆́крестъ є҆гѡ̀. |
|
6
|
6
|
| А він учинив проти постанов Моїх нечестивіше за язичників, і проти уставів Моїх — гірше, ніж зе́млі навколо нього; бо вони відкинули постанови Мої і за уставами Моїми не чинять. | И҆ рече́ши: и҆змѣнѝ ѡ҆правда̑нїѧ моѧ̑ во беззако́нїе па́че ꙗ҆зы́кѡвъ, и҆ зако́ны моѧ̑ па́че стра́нъ, ꙗ҆̀же ѡ҆́крестъ є҆гѡ̀: поне́же ѡ҆правда̑нїѧ моѧ̑ ѿри́нꙋша и҆ по зако́нѡмъ мои̑мъ не ходи́ша въ ни́хъ. |
|
7
|
7
|
| Тому так говорить Господь Бог: за те, що ви примножили беззаконня ваші більше, ніж язичники, які навколо вас, за уставами Моїми не чините і постанов Моїх не виконуєте, і навіть не чините і за постановами язичників, які навколо вас, — | Сегѡ̀ ра́ди та́кѡ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: поне́же вина̀ ва́ша па́че ꙗ҆зы̑къ, и҆̀же ѡ҆́крестъ ва́съ, и҆ не ходи́сте въ зако́нѣхъ мои́хъ и҆ ѡ҆правда́нїй мои́хъ не сотвори́сте, но и҆ по сꙋдѡ́мъ ꙗ҆зы́чєскимъ, ꙗ҆̀же ѡ҆́крестъ ва́съ, не сотвори́сте: |
|
8
|
8
|
| тому так говорить Господь Бог: ось і Я проти тебе, Я Сам, і вчиню проти тебе суд, перед очима язичників. | сегѡ̀ ра́ди сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ на тѧ̀, и҆ сотворю̀ средѣ̀ тебє̀ сꙋ́дъ пред̾ ꙗ҆зы̑ки, |
|
9
|
9
|
| І зроблю над тобою те, чого Я ніколи не робив і до чого подібного надалі не буду робити, за всі твої мерзоти. | и҆ сотворю̀ средѣ̀ тебє̀, и҆́хже не сотвори́хъ и҆ и҆́хже не сотворю̀ подо́бныхъ и҆̀мъ ктомꙋ̀, по всѣ̑мъ ме́рзостемъ твои̑мъ. |
|
10
|
10
|
| За те батьки будуть їсти синів серед тебе, і сини будуть їсти батьків своїх; і вчиню над тобою суд, і весь залишок твій розвію по усіх вітрах. | Сегѡ̀ ра́ди ѻ҆тцы̀ снѣдѧ́тъ ча̑дъ средѣ̀ тебє̀, и҆ ча̑да снѣдѧ́тъ ѻ҆тцє́въ: и҆ сотворю̀ въ тебѣ̀ сꙋды̀, и҆ разсѣ́ю всѧ̑ ѡ҆ста̑вшаѧ ѿ тебє̀ по всемꙋ̀ вѣ́трꙋ. |
|
11
|
11
|
| Тому, — живу Я, — говорить Господь Бог, — за те, що ти осквернив святилище Моє всіма мерзотами твоїми і всіма гидотами твоїми, Я принижу тебе, і не пошкодує око Моє, і Я не помилую тебе. | Сегѡ̀ ра́ди живꙋ̀ а҆́зъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь, вои́стиннꙋ поне́же ст҃а̑ѧ моѧ̑ ѡ҆скверни́лъ є҆сѝ всѣ́ми ме́рзостьми твои́ми, и҆ а҆́зъ ѿри́нꙋ тѧ̀, и҆ не пощади́тъ ѻ҆́ко моѐ, и҆ а҆́зъ не поми́лꙋю тѧ̀. |
|
12
|
12
|
| Третина у тебе помре від моровиці і загине від голоду серед тебе; третина впаде від меча на околицях твоїх; а третину розвію по усіх вітрах, і оголю меч слідом за ними. | Че́тверть тебє̀ сме́ртїю потреби́тсѧ, и҆ че́тверть тебє̀ гла́домъ сконча́етсѧ средѣ̀ тебє̀, че́тверть же тебє̀ паде́тъ мече́мъ ѡ҆́крестъ тебє̀, че́тверть же тебє̀ разсы́плю по всемꙋ̀ вѣ́трꙋ, и҆ ме́чь и҆звлекꙋ̀ в̾слѣ́дъ и҆́хъ. |
|
13
|
13
|
| І звершиться гнів Мій, і вгамую лють Мою над ними, і задовольнюся; і пізнають, що Я, Господь, говорив у ревності Моїй, коли звершиться над ними лють Моя. | И҆ сконча́етсѧ ꙗ҆́рость моѧ̀ и҆ гнѣ́въ мо́й на ни́хъ, и҆ оу҆тѣ́шꙋсѧ, и҆ оу҆вѣ́дѧтъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь гл҃ахъ во рве́нїи мое́мъ, внегда̀ сконча́ти мѝ гнѣ́въ мо́й на ни́хъ. |
|
14
|
14
|
| І зроблю тебе пустелею і наругою серед народів, які навколо тебе, перед очима кожного, хто проходить. | И҆ положꙋ́ тѧ въ пꙋсты́ню и҆ во оу҆кори́знꙋ ꙗ҆зы́кѡмъ сꙋ́щымъ ѡ҆́крестъ тебє̀ и҆ пред̾ всѧ́кимъ проходѧ́щимъ. |
|
15
|
15
|
| І будеш посміянням і наругою, прикладом і жахом у народів, які навколо тебе, коли Я вчиню над тобою суд у гніві й люті, і у лютих карах; — Я, Господь, прорік це; — | И҆ бꙋ́деши во стена́нїе и҆ оу҆́жасъ, наказа́нїемъ и҆ па́гꙋбою во ꙗ҆зы́цѣхъ, и҆̀же ѡ҆́крестъ тебє̀, є҆гда̀ сотворю̀ въ тебѣ̀ сꙋды̀ во гнѣ́въ и҆ въ ꙗ҆́рость и҆ во ѿмще́нїе ꙗ҆́рости моеѧ̀: а҆́зъ гдⷭ҇ь гл҃ахъ: |
|
16
|
16
|
| і коли пошлю на них люті стріли голоду, які будуть губити, коли пошлю їх на загибель вашу, і посилю голод між вами, і знищу хлібну опору у вас, | и҆ є҆гда̀ послю̀ стрѣ́лы гла́да на нѧ̀, и҆ бꙋ́дꙋтъ во сконча́нїе, и҆ послю̀ растли́ти вы̀, и҆ гла́дъ соберꙋ̀ на вы̀, и҆ сотрꙋ̀ оу҆твержде́нїе хлѣ́ба твоегѡ̀, |
|
17
|
17
|
| і пошлю на вас голод і лютих звірів, і будете ви бездітними; і виразка і кров пройде по тобі, і меч наведу на тебе; Я, Господь, вирік це. | и҆ и҆спꙋщꙋ̀ на тѧ̀ гла́дъ и҆ ѕвѣ̑ри лю̑ты, и҆ оу҆мꙋ́чꙋ тѧ̀, сме́рть же и҆ кро́вь про́йдꙋтъ сквозѣ̀ тѧ̀, и҆ ме́чь наведꙋ̀ на тѧ̀ ѡ҆́крестъ: а҆́зъ гдⷭ҇ь гл҃ахъ. |
|
Глава 6
|
Глава́ ѕ҃
|
|
1
|
1
|
| І було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
2
|
2
|
| сину людський! поверни лице твоє до гір Ізраїлевих і проречи на них, | сы́не человѣ́чь, оу҆твердѝ лицѐ твоѐ къ гора́мъ і҆и҃лєвымъ и҆ прорцы̀ къ ни̑мъ, |
|
3
|
3
|
| і скажи: гори Ізраїлеві! слухайте слово Господа Бога. Так говорить Господь Бог горам і пагорбам, долинам і лощинам: ось, Я наведу на вас меч, і зруйную висоти ваші; | и҆ рече́ши: го́ры і҆и҃лєвы, слы́шите сло́во гдⷭ҇не, сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь гора́мъ и҆ холмѡ́мъ, и҆ ка́менємъ и҆ де́бремъ: сѐ, а҆́зъ наведꙋ̀ на вы̀ ме́чь, и҆ потребѧ́тсѧ высѡты̀ ва́шѧ: |
|
4
|
4
|
| і жертовники ваші будуть спустошені, стовпи ваші на честь сонця будуть розбиті, і повалю убитих ваших перед ідолами вашими; | и҆ сокрꙋша́тсѧ трє́бища ва̑ша и҆ кꙋмі̑рницы ва́шѧ, и҆ пове́ргꙋ ꙗ҆́звеныхъ ва́шихъ пред̾ кꙋмі̑ры ва́шими: |
|
5
|
5
|
| і покладу трупи синів Ізраїлевих перед ідолами їхніми, і розсиплю кістки ваші навколо жертовників ваших. | и҆ да́мъ трꙋ́пы сынѡ́въ і҆и҃левыхъ пред̾ кꙋмі̑ры и҆́хъ и҆ расточꙋ̀ кѡ́сти ва́шѧ ѡ҆́крестъ тре́бищъ ва́шихъ. |
|
6
|
6
|
| У всіх місцях вашого мешкання міста́ будуть спустошені й висоти зруйновані, для того, щоб спустошені і зруйновані були жертовники ваші, щоб розтрощені і знищені були ідоли ваші, й розбиті сонячні стовпи ваші, і згладилися витвори ваші. | И҆ во все́мъ селе́нїи ва́шемъ ѡ҆пꙋстѣ́ютъ гра́ды, и҆ высѡ́каѧ ва̑ша поги́бнꙋтъ, ꙗ҆́кѡ да потребѧ́тсѧ трє́бницы ва́ши и҆ сокрꙋша́тсѧ, и҆ преста́нꙋтъ кꙋмі́ры ва́ши, и҆ ѿве́ргꙋтсѧ кꙋмі̑рницы ва́шѧ, и҆ потребѧ́тсѧ дѣла̀ ва̑ша: |
|
7
|
7
|
| Й будуть падати серед вас убиті, і пізнаєте, що Я Господь. | и҆ падꙋ́тъ ꙗ҆́звенїи посредѣ̀ ва́съ, и҆ позна́ете, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь. |
|
8
|
8
|
| Але Я збережу залишок, так що будуть у вас серед народів такі, які вціліли від меча, коли ви будете розсіяні по землях. | И҆ ѡ҆ста́влю є҆́же бы́ти ѿ ва́съ и҆збѣ́гшымъ ѿ меча̀ во ꙗ҆зы́цѣхъ, и҆ въ разсы́панїи ва́шемъ во страна́хъ, |
|
9
|
9
|
| І згадають про Мене вцілілі ваші серед народів, куди будуть відведені у полон, коли Я скрушу блудне серце їх, що відпало від Мене, і очі їхні, що блудили вслід ідолам; і вони до самих себе відчують огиду за те зло, яке вони робили в усіх мерзотах своїх; | и҆ помѧнꙋ́тъ мѧ̀ оу҆цѣлѣ́вшїи ѿ ва́съ во ꙗ҆зы́цѣхъ, а҆́може бы́ша плѣне́ни: клѧ́хсѧ бо се́рдцꙋ и҆́хъ блꙋди́вшемꙋ и҆ ѿста́вшемꙋ ѿ менє̀ и҆ ѻ҆чесє́мъ и҆́хъ блꙋди́вшымъ в̾слѣ́дъ начина́нїй и҆́хъ: и҆ би́ти и҆́мꙋтъ ли́ца своѧ̑ ѡ҆ ѕло́бахъ, ꙗ҆̀же твори́ша во всѣ́хъ ме́рзостехъ свои́хъ, |
|
10
|
10
|
| і пізнають, що Я Господь; не даремно говорив Я, що наведу на них таку біду. | и҆ позна́ютъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь не тꙋ́не гл҃ахъ сотвори́ти и҆̀мъ всѧ̑ ѕла̑ѧ сїѧ̑. |
|
11
|
11
|
| Так говорить Господь Бог: сплесни руками твоїми і тупни ногою твоєю, і скажи: горе за всі мерзенні злодіяння дому Ізраїлевого! упадуть вони від меча, голоду і моровиці. | Та́кѡ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: восплещѝ рꙋко́ю и҆ востреплѝ ного́ю и҆ рцы̀: бла́гоже, бла́гоже ѡ҆ всѣ́хъ ме́рзостехъ ѕло́бы до́мꙋ і҆и҃лева: ꙗ҆́кѡ мече́мъ и҆ гла́домъ и҆ сме́ртїю падꙋ́тъ. |
|
12
|
12
|
| Хто далеко, той помре від моровиці; а хто близько, той упаде від меча; а хто залишився й уцілів, помре від голоду; так звершу над ними гнів Мій. | Да́льнїи сме́ртїю сконча́ютсѧ, а҆ бли́жнїи мече́мъ падꙋ́тъ: ѡ҆ста́вшїи же и҆ ѡ҆бдержи́мїи гла́домъ сконча́ютсѧ: и҆ сконча́ю гнѣ́въ мо́й на ни́хъ, |
|
13
|
13
|
| І пізнаєте, що Я Господь, коли уражені будуть лежати між ідолами своїми навколо жертовників їх, на всякому високому пагорбі, на всіх вершинах гір і під усяким зеленим деревом, і під усяким гіллястим дубом, на тому місці, де вони приносили запашні куріння всім ідолам своїм. | и҆ оу҆вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь, є҆гда̀ бꙋ́дꙋтъ ꙗ҆́звенїи ва́ши средѣ̀ кꙋмі̑ръ ва́шихъ ѡ҆́крестъ тре́бищъ ва́шихъ, на всѧ́цѣмъ хо́лмѣ высо́цѣмъ и҆ на всѣ́хъ версѣ́хъ го́рнихъ, и҆ под̾ дꙋ́бомъ сѣ́ннымъ и҆ под̾ всѧ́кимъ дре́вомъ ча́щнымъ, и҆дѣ́же даѧ́хꙋ воню̀ благоꙋха́нїѧ всѣ̑мъ кꙋмі́рѡмъ свои̑мъ. |
|
14
|
14
|
| І простягну на них руку Мою, і зроблю землю пустелею і степом, від пустелі Дивлаф, у всіх місцях проживання їх, і пізнають, що Я Господь. | И҆ прострꙋ̀ рꙋ́кꙋ мою̀ на нѧ̀, положꙋ̀ зе́млю въ па́гꙋбꙋ и҆ въ потребле́нїе ѿ пꙋсты́ни девлаѳа̀, ѿ всегѡ̀ селе́нїѧ и҆́хъ: и҆ позна́ете, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь. |
|
Глава 7
|
Глава́ з҃
|
|
1
|
1
|
| І було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
2
|
2
|
| і ти, сину людський, [скажи]: так говорить Господь Бог; землі Ізраїлевій кінець, — кінець прийшов на чотири краї землі. | и҆ ты̀, сы́не человѣ́чь, рцы̀: сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: землѝ і҆и҃левѣ коне́цъ прїи́де, коне́цъ прїи́де на четы́ри краи̑ землѝ. |
|
3
|
3
|
| Ось кінець тобі; і пошлю на тебе гнів Мій, і буду судити тебе за шляхами твоїми, і покладу на тебе всі мерзоти твої. | Прише́лъ є҆́сть коне́цъ, нн҃ѣ коне́цъ тебѣ̀, и҆ и҆спꙋщꙋ̀ ꙗ҆́рость мою̀ на тѧ̀, и҆ ѿмщꙋ̀ тебѣ̀ по пꙋтє́мъ твои̑мъ, да́мъ на тѧ̀ всѧ̑ ме́рзѡсти твоѧ̑. |
|
4
|
4
|
| І не пощадить тебе око Моє, і не помилую, і воздам тобі за шляхами твоїми, і мерзоти твої з тобою будуть, і пізнаєте, що Я Господь. | Не пощади́тъ ѻ҆́ко моѐ на тѧ̀, и҆ не поми́лꙋю, занѐ пꙋ́ть тво́й на тѧ̀ да́мъ, и҆ ме́рзѡсти твоѧ̑ средѣ̀ тебє̀ бꙋ́дꙋтъ, и҆ оу҆вѣ́си, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь. |
|
5
|
5
|
| Так говорить Господь Бог: біда єдина, ось, іде біда. | Тѣ́мже сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: ѕло̀ є҆ди́но ѕло̀, сѐ, и҆́детъ. |
|
6
|
6
|
| Кінець прийшов, прийшов кінець, встав на тебе; ось дійшла, | Коне́цъ прише́лъ є҆́сть, прїи́де коне́цъ, воста̀ на тѧ̀, сѐ, прїи́де. |
|
7
|
7
|
| дійшла напасть до тебе, жителю землі! надходить час, наближається день сум’яття, а не веселих вигуків на горах. | Прїи́де плете́нїе на тѧ̀ живꙋ́щаго на землѝ: прїи́де вре́мѧ, прибли́жисѧ де́нь, не съ молво́ю, нижѐ съ болѣ́зньми. |
|
8
|
8
|
| Ось, незабаром виллю на тебе лють Мою і звершу над тобою гнів Мій, і буду судити тебе за шляхами твоїми, і покладу на тебе всі мерзоти твої. | Нн҃ѣ и҆збли́зꙋ и҆злїю̀ гнѣ́въ мо́й на тѧ̀ и҆ сконча́ю ꙗ҆́рость мою̀ на тебѣ̀, и҆ ѡ҆сꙋждꙋ̀ тѧ̀ по пꙋтє́мъ твои̑мъ и҆ да́мъ на тѧ̀ всѧ̑ ме́рзѡсти твоѧ̑. |
|
9
|
9
|
| І не пощадить тебе око Моє, і не помилую. За шляхами твоїми воздам тобі, і мерзоти твої з тобою будуть; і пізнаєте, що Я Господь каратель. | Не пощади́тъ ѻ҆́ко моѐ, и҆ не поми́лꙋю, занѐ пꙋти̑ твоѧ̑ на тѧ̀ да́мъ, и҆ ме́рзѡсти твоѧ̑ посредѣ̀ тебє̀ бꙋ́дꙋтъ, и҆ позна́еши, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь бїѧ́й. |
|
10
|
10
|
| Ось день! ось прийшла, настала напасть! жезл виріс, гордість розрослася. | Сѐ, де́нь гдⷭ҇ень прихо́дитъ, сѐ, коне́цъ прише́лъ є҆́сть, и҆зы́де плете́нїе, и҆ процвѣтѐ же́злъ, |
|
11
|
11
|
| Постає сила на жезл нечестя; нічого не залишиться від них, і від багатства їх, і від шуму їх, і від пишноти їх. | прозѧбѐ оу҆кори́зна, и҆ сокрꙋши́тъ оу҆твержде́нїе беззако́нника: и҆ не съ пли́щемъ, ни съ потща́нїемъ: и҆ не ѿ ни́хъ сꙋ́ть, и҆ нѣ́сть красы̀ въ ни́хъ. |
|
12
|
12
|
| Прийшов час, настав день: хто купив, не радій, і хто продав, не плач; бо гнів над усією безліччю їх; | Прїи́де вре́мѧ, прибли́жисѧ де́нь: кꙋпꙋ́ѧй да не ра́дꙋетсѧ, и҆ продаѧ́й да не пла́четсѧ, ꙗ҆́кѡ гнѣ́въ на всѐ мно́жество и҆́хъ. |
|
13
|
13
|
| Бо хто продав, не повернеться до проданого, хоч би і залишилися вони у живих; бо пророче видіння про всю безліч їх не відміниться, і ніхто своїм беззаконням не укріпить свого життя. | Зане́же притѧжава́ѧй ко продаю́щемꙋ ктомꙋ̀ не возврати́тсѧ, и҆ є҆щѐ въ жи́зни живꙋ́щемꙋ, ꙗ҆́кѡ видѣ́нїе на всѐ мно́жество и҆́хъ не возврати́тсѧ, и҆ человѣ́къ во ѻ҆чесѣ́хъ жи́зни своеѧ̀ не оу҆крѣпи́тсѧ. |
|
14
|
14
|
| Засурмлять у трубу, і все готується, але ніхто не йде на війну: бо гнів Мій над усією безліччю їх. | Вострꙋби́те трꙋбо́ю и҆ разсꙋди́те всѧ̑, и҆ не бꙋ́детъ грѧдꙋ́щагѡ на ра́ть, ꙗ҆́кѡ гнѣ́въ мо́й на всѐ мно́жество и҆́хъ. |
|
15
|
15
|
| Поза домом меч, а у домі моровиця і голод. Хто у полі, той помре від меча; а хто у місті, того пожеруть голод і моровиця. | Ра́ть ѿвнѣ̀ съ мече́мъ, гла́дъ же и҆ сме́рть и҆звнꙋ́трь: и҆́же на по́ли мече́мъ сконча́етсѧ, сꙋ́щихъ же во гра́дѣ гла́дъ и҆ сме́рть сконча́етъ. |
|
16
|
16
|
| А вцілілі з них утечуть і будуть на горах, як голуби долин; усі вони будуть стогнати, кожен за своє беззаконня. | И҆ оу҆цѣлѣ́ютъ спасе́ннїи ѿ ни́хъ и҆ бꙋ́дꙋтъ на гора́хъ ꙗ҆́кѡ голꙋби̑цы скорбѧ́ще: и҆ всѣ́хъ и҆збїю̀, коего́ждо въ непра́вдахъ є҆гѡ̀. |
|
17
|
17
|
| У всіх руки опустяться, й у всіх коліна затремтять, як вода. | Всѧ̑ рꙋ́ки разслабѣ́ютъ, и҆ всѧ̑ сте́гна ѡ҆калѧ́ютсѧ мо́кростїю. |
|
18
|
18
|
| Тоді вони опережуться веретищем, і обійме їх трепет і у всіх на лицях буде сором, і у всіх на головах пліш. | И҆ препоѧ́шꙋтсѧ во врє́тища, и҆ покры́етъ ѧ҆̀ оу҆́жасъ: и҆ на всѧ́цѣмъ лицы̀ сра́мъ на ни́хъ, и҆ на всѧ́цѣй главѣ̀ плѣ́шь. |
|
19
|
19
|
| Срібло своє вони викинуть на вулиці, і золото у них буде у зневазі. Срібло їх і золото їх не у змозі буде врятувати їх у день гніву Господа. Вони не наситять ними душ своїх і не наповнять утроб своїх; бо воно було приводом до беззаконня їх. | Сребро̀ и҆́хъ на сто́гнахъ пове́ржетсѧ, и҆ зла́то и҆́хъ презрѣ́но бꙋ́детъ: сребро̀ и҆́хъ и҆ зла́то не возмо́жетъ и҆зба́вити и҆̀хъ въ де́нь гнѣ́ва гдⷭ҇нѧ, дꙋ́ши и҆́хъ не насы́тѧтсѧ, и҆ чрева̀ и҆́хъ не напо́лнѧтсѧ, занѐ ка́знь непра́востей и҆́хъ бы́сть. |
|
20
|
20
|
| І у червоних убраннях своїх вони перетворювали його на гордість, і робили з нього зображення мерзотних своїх ідолів; за те і зроблю його нечистим для них; | И҆збра̑нныѧ оу҆́твари въ горды́ню положи́ша ѧ҆̀, и҆ ѡ҆́бразы ме́рзостей свои́хъ и҆ гнꙋ́снѡсти сотвори́ша ѿ ни́хъ: сегѡ̀ ра́ди да́хъ ѡ҆́наѧ и҆̀мъ въ нечистотꙋ̀. |
|
21
|
21
|
| і віддам його у руки чужих у здобич і беззаконникам землі на розкрадання, і вони осквернять його. | И҆ преда́мъ ѧ҆̀ въ чꙋжді̑ѧ рꙋ́цѣ, є҆́же разгра́бити ѧ҆̀, и҆ гꙋби́телємъ землѝ въ кѡры́сти, и҆ ѡ҆сквернѧ́тъ ѧ҆̀. |
|
22
|
22
|
| І відверну від них лице Моє, і осквернять потаємне Моє; і прийдуть туди грабіжники, і осквернять його. | И҆ ѿвращꙋ̀ лицѐ моѐ ѿ ни́хъ, и҆ ѡ҆сквернѧ́тъ стражбꙋ̀ мою̀, и҆ вни́дꙋтъ въ нѧ̀ неѡпа́снѡ, и҆ ѡ҆сквернѧ́тъ ѧ҆̀: |
|
23
|
23
|
| Зроби ланцюг, бо земля ця наповнена кривавими злодіяннями, і місто повне насильства. | и҆ сотворѧ́тъ мѧте́жъ, поне́же землѧ̀ полна̀ сꙋда̀ кро́ве, и҆ гра́дъ по́лнъ беззако́нїѧ. |
|
24
|
24
|
| Я приведу найлютіших з народів, і заволодіють домами їхніми. І покладу кінець пихатості сильних, і будуть осквернені святині їхні. | И҆ приведꙋ̀ ѕлы̑ѧ ꙗ҆зы́ки, и҆ наслѣ́дѧтъ до́мы и҆́хъ: и҆ ѿвращꙋ̀ велича́нїе крѣ́пости и҆́хъ, и҆ ѡ҆сквернѧ́тсѧ свѧта̑ѧ и҆́хъ. |
|
25
|
25
|
| Йде пагуба; будуть шукати миру, і не знайдуть. | И҆ моле́нїе прїи́детъ, и҆ взы́щетъ ми́ра, и҆ не бꙋ́детъ. |
|
26
|
26
|
| Біда піде за бідою і звістка за звісткою; і будуть просити у пророка видіння, і не стане вчення у священика і поради у старців. | Го́ре на го́ре бꙋ́детъ, и҆ вѣ́сть на вѣ́сть бꙋ́детъ, и҆ не бꙋ́детъ видѣ́нїе ѿ прⷪ҇ро́ка, и҆ зако́нъ поги́бнетъ ѿ жерца̀ и҆ совѣ́тъ ѿ ста́рєцъ. |
|
27
|
27
|
| Цар буде ремствувати, і князь одягнеться у жах, і в народу землі будуть тремтіти руки. Вчиню з ними за шляхами їхніми, і за судами їхніми буду судити їх; і пізнають, що Я Господь. | Ца́рь воспла́четсѧ, и҆ кнѧ́зь ѡ҆блече́тсѧ въ па́гꙋбꙋ, и҆ рꙋ́ки люді́й землѝ разслабѣ́ютъ: по пꙋтє́мъ и҆́хъ сотворю̀ и҆̀мъ и҆ по сꙋдѡ́мъ и҆́хъ ѿмщꙋ̀ и҆̀мъ, и҆ оу҆разꙋмѣ́ютъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь. |
|
Глава 8
|
Глава́ и҃
|
|
1
|
1
|
| І було у шостому році, у шостому місяці, у п’ятий день місяця, сидів я у домі моєму, і старійшини юдейські сиділи перед лицем моїм, і зійшла на мене там рука Господа Бога. | И҆ бы́сть въ лѣ́то шесто́е въ шесты́й мцⷭ҇ъ, въ пѧ́тый де́нь мцⷭ҇а, а҆́зъ сѣдѣ́хъ въ домꙋ̀ мое́мъ, и҆ старѣ̑йшины і҆ꙋ̑дины сѣдѧ́хꙋ предо мно́ю, и҆ бы́сть на мнѣ̀ рꙋка̀ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇а. |
|
2
|
2
|
| І побачив я: і ось подоба [мужа], ніби вогненна, і від стегон його і нижче — вогонь, і від стегон його і вище — ніби сяйво, ніби світло полум’я. | И҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, подо́бїе мꙋ́жа, ѿ чре́слъ є҆гѡ̀ и҆ да́же до ни́зꙋ ѻ҆́гнь, ѿ чре́слъ же є҆гѡ̀ въ ве́рхъ є҆гѡ̀ ꙗ҆́коже видѣ́нїе зарѝ и҆ ꙗ҆́кѡ взо́ръ и҆ле́ктра. |
|
3
|
3
|
| І простяг Він ніби руку, і взяв мене за волосся голови моєї, і підняв мене дух між землею і небом, і приніс мене у видіннях Божих у Єрусалим до входу внутрішніх воріт, обернених на північ, де був поставлений ідол ревнощів, що збуджує ревнощі. | И҆ прострѐ подо́бїе рꙋкѝ и҆ взѧ̀ мѧ̀ за ве́рхъ главы̀ моеѧ̀, и҆ взѧ̀ мѧ̀ дꙋ́хъ средѣ̀ землѝ и҆ средѣ̀ небесѐ и҆ веде́ мѧ во і҆ерⷭ҇ли́мъ въ видѣ́нїи бж҃їи на преддве́рїе вра́тъ внꙋ́треннѣйшихъ зрѧ́щихъ на сѣ́веръ, и҆дѣ́же бѣ̀ сто́лпъ и҆ ѡ҆́бразъ ре́вности притѧжава́ющагѡ. |
|
4
|
4
|
| І ось, там була слава Бога Ізраїлевого, подібна до тієї, яку я бачив на полі. | И҆ сѐ, тꙋ̀ бѧ́ше сла́ва гдⷭ҇а бг҃а і҆и҃лева по видѣ́нїю, є҆́же ви́дѣхъ на по́ли. |
|
5
|
5
|
| І сказав мені: сину людський! підніми очі твої до півночі. І я звів очі мої до півночі, і ось, з північного боку біля воріт жертовника — той ідол ревнощів біля входу. | И҆ речѐ ко мнѣ̀: сы́не человѣ́чь, воззрѝ ѻ҆чи́ма твои́ма на сѣ́веръ. И҆ воззрѣ́хъ ѻ҆чи́ма мои́ма на сѣ́веръ, и҆ сѐ, ѿ сѣ́вера ко вратѡ́мъ зрѧ́щымъ на восто́къ тре́бника, и҆дѣ́же ѡ҆́бразъ рве́нїѧ сегѡ̀ во вхо́дѣ. |
|
6
|
6
|
| І сказав Він мені: сину людський! чи бачиш ти, що вони роблять? великі мерзоти, які робить дім Ізраїлів тут, щоб Я відійшов від святилища Мого? але повернися, і ти побачиш ще більші мерзоти. | И҆ речѐ ко мнѣ̀: сы́не человѣ́чь, ви́дѣлъ ли є҆сѝ, что̀ сі́и творѧ́тъ; беззакѡ́нїѧ вєли́ка до́мъ і҆и҃левъ твори́тъ здѣ̀, є҆́же оу҆далѧ́тисѧ ѿ ст҃ы́нь мои́хъ: є҆́же ѡ҆брати́всѧ оу҆́зриши бѡ́лшаѧ беззакѡ́нїѧ. |
|
7
|
7
|
| І привів мене до входу у двір, і я глянув, і ось у стіні щілина. | И҆ введе́ мѧ ко предвра́тїю двора̀, и҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, сква́жнѧ є҆ди́на въ стѣнѣ̀. |
|
8
|
8
|
| І сказав мені: сину людський! прокопай стіну; і я прокопав стіну, і ось якісь двері. | И҆ речѐ ко мнѣ̀: сы́не человѣ́чь, раскопа́й стѣ́нꙋ. И҆ раскопа́хъ, и҆ сѐ, две́рь є҆ди́на. |
|
9
|
9
|
| І сказав мені: ввійди і подивися на огидні мерзоти, які вони роблять тут. | И҆ речѐ ко мнѣ̀: вни́ди и҆ ви́ждь беззакѡ́нїѧ ѕла̑ѧ, ꙗ҆̀же творѧ́тъ сі́и здѣ̀. |
|
10
|
10
|
| І ввійшов я, і бачу, і ось усякі зображення плазунів і нечистих тварин і всякі ідоли дому Ізраїлевого, написані по стінах навколо. | И҆ внидо́хъ и҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, всѧ́кое подо́бїе га́да и҆ скота̀, сꙋ́єтнаѧ гнꙋшє́нїѧ и҆ всѧ́цыи кꙋмі́ры до́мꙋ і҆и҃лева напи́сани бы́ша на стѣнѣ̀ всю́дꙋ ѡ҆́колѡ. |
|
11
|
11
|
| І сімдесят чоловіків зі старійшин дому Ізраїлевого стоять перед ними, й Ієзанія, син Сафанів, серед них; і у кожного в руці своє кадило, і густа хмара куріння підноситься догори. | И҆ се́дмьдесѧтъ мꙋже́й ѿ старѣ́йшинъ до́мꙋ і҆и҃лева, и҆ і҆езо́нїа сы́нъ сафа́новъ посредѣ̀ и҆́хъ стоѧ́ше пред̾ лице́мъ и҆́хъ, и҆ кі́йждо кади́лницꙋ свою̀ и҆мѣ́ѧше въ рꙋцѣ̀ свое́й, и҆ ды́мъ кади́ла восхожда́ше. |
|
12
|
12
|
| І сказав мені: чи бачиш, сину людський, що роблять старійшини дому Ізраїлевого у темряві, кожен у розписаній своїй кімнаті? бо говорять: «не бачить нас Господь, залишив Господь землю цю». | И҆ речѐ ко мнѣ̀: ви́дѣлъ ли є҆сѝ, сы́не человѣ́чь, ꙗ҆̀же ста́рцы до́мꙋ і҆и҃лева творѧ́тъ здѣ̀, кі́йждо и҆́хъ на ло́жи та́йнѣмъ свое́мъ, занѐ рѣ́ша: не ви́дитъ гдⷭ҇ь, ѡ҆ста́вилъ гдⷭ҇ь зе́млю. |
|
13
|
13
|
| І сказав мені: повернися, і побачиш ще більші мерзоти, які вони роблять. | И҆ речѐ ко мнѣ̀: є҆щѐ ѡ҆брати́сѧ, и҆ оу҆́зриши беззакѡ́нїѧ бѡ́лшаѧ, ꙗ҆̀же сі́и творѧ́тъ. |
|
14
|
14
|
| І привів мене до входу у ворота дому Господнього, які на північ, і ось, там сидять жінки, які плачуть за Фаммугою, | И҆ введе́ мѧ въ преддве́рїе вра́тъ до́мꙋ гдⷭ҇нѧ зрѧ́щихъ на сѣ́веръ: и҆ сѐ, та́мѡ жєны̀ сѣдѧ́щыѧ пла́чꙋщѧсѧ ѡ҆ ѳаммꙋ́зѣ. |
|
15
|
15
|
| і сказав мені: чи бачиш, сину людський? повернися, і ще побачиш більші мерзоти. | И҆ речѐ ко мнѣ̀: сы́не человѣ́чь, ви́дѣлъ є҆сѝ, и҆ є҆щѐ оу҆́зриши ме́рзѡсти и҆́хъ бо́лшыѧ си́хъ. |
|
16
|
16
|
| І ввів мене у внутрішній двір дому Господнього, і ось біля дверей храму Господнього, між притвором і жертовником, близько двадцяти п’яти чоловіків стоять спинами своїми до храму Господнього, а обличчями своїми на схід, і кланяються на схід сонця. | И҆ введе́ мѧ во дво́ръ до́мꙋ гдⷭ҇нѧ внꙋ́треннїй, и҆ въ преддве́рїе хра́ма гдⷭ҇нѧ, междꙋ̀ є҆ла́момъ и҆ междꙋ̀ же́ртвенникомъ, ꙗ҆́кѡ два́десѧть и҆ пѧ́ть мꙋже́й, за̑днѧѧ своѧ̑ да́вшихъ ко хра́мꙋ гдⷭ҇ню, и҆ ли́ца и҆́хъ прѧ́мѡ къ восто́кꙋ: и҆ сі́и покланѧ́ютсѧ на восто́къ со́лнцꙋ. |
|
17
|
17
|
| І сказав мені: чи бачиш, сину людський? чи мало дому Іудиному, щоб робити такі мерзоти, які вони роблять тут? але вони ще землю наповнили нечестям, і подвійно прогнівляють Мене; і ось, вони віття підносять до носів своїх. | И҆ речѐ ко мнѣ̀: ви́дѣлъ є҆сѝ, сы́не человѣ́чь, є҆да̀ ма́лѡ до́мꙋ і҆ꙋ́динꙋ, є҆́же твори́ти беззакѡ́нїѧ, ꙗ҆̀же сотвори́ша здѣ̀; поне́же напо́лниша зе́млю беззако́нїѧ, и҆ ѡ҆брати́шасѧ разгнѣ́вати мѧ̀: и҆ сѐ, сі́и простира́ютъ ло́зꙋ а҆́ки рꙋга́ющесѧ мнѣ̀: |
|
18
|
18
|
| За те і Я буду діяти з люттю; не пошкодує око Моє, і не помилую; і хоч би вони волали у вуха Мої гучним голосом, не почую їх. | и҆ а҆́зъ сотворю̀ и҆̀мъ съ ꙗ҆́ростїю: не пощади́тъ ѻ҆́ко моѐ, и҆ не поми́лꙋю: и҆ воззовꙋ́тъ во оу҆́шы моѝ гла́сомъ вели́кимъ, и҆ не оу҆слы́шꙋ и҆́хъ. |
|
Глава 9
|
Глава́ ѳ҃
|
|
1
|
1
|
| І виголосив у вуха мої великим гласом, говорячи: нехай наблизяться карателі міста, кожен зі своїм згубним знаряддям у руці своїй. | И҆ возопѝ во оу҆́шы моѝ гла́сомъ вели́кимъ, гл҃ѧ: прибли́жисѧ ѿмще́нїе гра́да: и҆ кі́йждо и҆мѣ́ѧше сосꙋ́ды и҆стребле́нїѧ въ рꙋцѣ̀ свое́й. |
|
2
|
2
|
| І ось, шість чоловік ідуть від верхніх воріт, звернених на північ, і в кожного в руці згубне знаряддя його, і між ними один, одягнений у лляний одяг, у якого при поясі його приладдя писаря. І прийшли і стали біля мідного жертовника. | И҆ сѐ, ше́сть мꙋже́й и҆до́ша ѿ пꙋтѝ вра́тъ высо́кихъ зрѧ́щихъ на сѣ́веръ, и҆ коемꙋ́ждо сѣки́ра (погꙋбле́нїѧ) въ рꙋцѣ̀ є҆гѡ̀: и҆ мꙋ́жъ є҆ди́нъ посредѣ̀ и҆́хъ ѡ҆блече́нъ въ поди́ръ, и҆ по́ѧсъ ѿ сапфі́ра ѡ҆ чре́слѣхъ є҆гѡ̀: и҆ внидо́ша и҆ ста́ша бли́з̾ же́ртвенника мѣ́дѧнагѡ. |
|
3
|
3
|
| І слава Бога Ізраїлевого зійшла з херувима, на якому була, до порогу дому. І прикликав Він чоловіка, одягненого у лляний одяг, у якого при поясі приладдя писаря. | И҆ сла́ва бг҃а і҆и҃лева взы́де ѿ херꙋві́мѡвъ сꙋ́щаѧ на ни́хъ въ непокрове́нное до́мꙋ: и҆ призва̀ мꙋ́жа ѡ҆болче́на въ поди́ръ, и҆́же и҆мѣ́ѧше на чре́слѣхъ свои́хъ по́ѧсъ. |
|
4
|
4
|
| І сказав йому Господь: пройди посередині міста, посередині Єрусалима, і на чолах людей скорботних, що зітхають за всіма мерзотами, що звершуються серед нього, зроби знак. | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ немꙋ̀: пройдѝ средѣ̀ гра́да і҆ерⷭ҇ли́ма и҆ да́ждь зна́мєнїѧ на ли́ца мꙋже́й стенѧ́щихъ и҆ болѣ́знꙋющихъ ѡ҆ всѣ́хъ беззако́нїихъ быва́ющихъ средѣ̀ и҆́хъ. |
|
5
|
5
|
| А тим сказав так, що я чув: ідіть за ним по місту й уражайте; нехай не шкодує око ваше, і не щадіть; | И҆ си̑мъ речѐ, слы́шащꙋ мнѣ̀: и҆ди́те во гра́дъ в̾слѣ́дъ є҆гѡ̀, и҆зсѣцы́те и҆ не пощади́те ѻ҆чи́ма ва́шима и҆ не поми́лꙋйте: |
|
6
|
6
|
| старого, юнака і дівчину, і немовля і жінок бийте до смерти, але не чіпайте жодної людини, на якій знак, і почніть від святилища Мого. І почали вони з тих старійшин, які були перед домом. | ста́рца и҆ ю҆́ношꙋ и҆ дѣ́вꙋ, и҆ младе́нцы и҆ жєны̀ и҆збі́йте въ потребле́нїе: а҆ ко всѣ̑мъ, на ни́хже є҆́сть зна́менїе, не прикаса́йтесѧ: ѿ ѡ҆свѧще́нныхъ мои́хъ начни́те. И҆ нача́ша ѿ мꙋже́й ста́рыхъ, и҆̀же бѣ́ша внꙋ́трь въ домꙋ̀. |
|
7
|
7
|
| І сказав їм: оскверніть дім, і наповніть двори убитими, і вийдіть. І вийшли, і почали убивати у місті. | И҆ речѐ къ ни̑мъ: ѡ҆скверни́те до́мъ, и҆ напо́лните пꙋти̑ мертвецє́въ и҆сходѧ́ще, и҆ и҆зсѣцы́те (сꙋ́щихъ во гра́дѣ). |
|
8
|
8
|
| І коли вони їх убили, а я залишився, тоді я упав на лице своє і заволав, і сказав: о, Господи Боже! невже Ти погубиш весь залишок Ізраїля, виливаючи гнів Твій на Єрусалим? | И҆ бы́сть внегда̀ сѣча́хꙋ и҆̀хъ, ѡ҆ста́хъ а҆́зъ и҆ падо́хъ ни́цъ, и҆ возопи́хъ и҆ рѣ́хъ: го́ре, (го́ре,) ѽ, лю́тѣ мнѣ̀, а҆дѡнаю̀ гдⷭ҇и! є҆да̀ потреблѧ́еши ты̀ ѡ҆ста́нки і҆и҃лєвы, є҆гда̀ разлива́еши ꙗ҆́рость твою̀ на і҆ерⷭ҇ли́мъ; |
|
9
|
9
|
| І сказав Він мені: нечестя дому Ізраїлевого й Іудиного велике, дуже велике; і земля ця повна крови, і місто сповнене неправди; бо вони говорять: «залишив Господь землю цю, і не бачить Господь». | И҆ речѐ ко мнѣ̀: непра́вда до́мꙋ і҆и҃лева и҆ і҆ꙋ́дина возвели́чисѧ ѕѣлѡ̀ ѕѣлѡ̀, ꙗ҆́кѡ напо́лнисѧ землѧ̀ люді́й мно́гихъ, и҆ гра́дъ напо́лнисѧ непра́вдъ и҆ нечисто́тъ, ꙗ҆́кѡ рѣ́ша: ѡ҆ста́вилъ є҆́сть гдⷭ҇ь зе́млю и҆ не ви́дитъ гдⷭ҇ь. |
|
10
|
10
|
| За те і Моє око не пощадить, і не помилую; оберну поведінку їх на їх голову. | И҆ а҆́зъ є҆́смь, и҆ не пощади́тъ ѻ҆́ко моѐ, ни поми́лꙋю, пꙋти̑ и҆́хъ на главы̑ и҆́хъ да́хъ. |
|
11
|
11
|
| І ось чоловік, одягнений у лляний одяг, у якого при поясі приладдя писаря, дав відповідь і сказав: я зробив, як Ти повелів мені. | И҆ сѐ, мꙋ́жъ, ѡ҆болче́ный въ поди́ръ и҆ препоѧ́санъ по́ѧсомъ ѡ҆ чре́слѣхъ свои́хъ, ѿвѣщава́ше, глаго́лѧ: сотвори́хъ, ꙗ҆́коже заповѣ́далъ мѝ є҆сѝ. |
|
Глава 10
|
Глава́ і҃
|
|
1
|
1
|
| І бачив я, і ось на склепінні, що над Главами херувимів, ніби камінь сапфір, ніби щось, схоже на престіл, видиме було над ними. | И҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, верхꙋ̀ тве́рди сꙋ́щїѧ над̾ главо́ю херꙋві́мѡвъ, ꙗ҆́кѡ ка́мень сапфі́ровый, подо́бїе престо́ла на ни́хъ. |
|
2
|
2
|
| І говорив Він чоловікові, одягненому у лляний одяг, і сказав: увійди між колесами під херувимів і візьми повні пригорщі палаючого вугілля між херувимами, і кинь на місто; і він увійшов на моїх очах. | И҆ речѐ къ мꙋ́жꙋ ѡ҆блече́номꙋ во оу҆́тварь: вни́ди средѣ̀ коле́съ, ꙗ҆̀же под̾ херꙋві́мами, и҆ напо́лни гѡ́рсти твоѧ̑ оу҆́глїѧ ѻ҆́гненнагѡ ѿ среды̀ херꙋві́мѡвъ и҆ разсы́пли на гра́дъ. И҆ вни́де предо мно́ю: |
|
3
|
3
|
| Херувими ж стояли праворуч від дому, коли ввійшов той чоловік, і хмара наповнювала внутрішній двір. | херꙋві́ми же стоѧ́хꙋ ѡ҆деснꙋ́ю до́мꙋ, внегда̀ вхожда́ше мꙋ́жъ, и҆ ѡ҆́блакъ напо́лни дво́ръ внꙋ́треннїй. |
|
4
|
4
|
| І піднялася слава Господня з херувима до порогу дому, і дім наповнився хмарою, і двір наповнився сяйвом слави Господа. | И҆ воздви́жесѧ сла́ва гдⷭ҇нѧ ѿ херꙋві́мѡвъ въ непокрове́нїе до́мꙋ, и҆ напо́лни до́мъ ѡ҆́блакъ, и҆ дво́ръ напо́лнисѧ сїѧ́нїѧ сла́вы гдⷭ҇ни: |
|
5
|
5
|
| І шум від крил херувимів чутно було навіть на зовнішньому дворі, ніби глас Бога Всемогутнього, коли Він говорить. | и҆ гла́съ кри́лъ херꙋві́мскихъ слы́шашесѧ да́же до внѣ́шнѧгѡ двора̀, ꙗ҆́коже гла́съ бг҃а саддаі̀ гл҃ющагѡ. |
|
6
|
6
|
| І коли Він дав повеління чоловікові, одягненому у лляний одяг, сказавши: «візьми вогню між колесами, між херувимами», і коли він увійшов і став біля колеса, — | И҆ бы́сть внегда̀ заповѣ́даше мꙋ́жꙋ ѡ҆блече́номꙋ во оу҆́тварь ст҃ꙋ́ю, гл҃ѧ: возмѝ ѻ҆́гнь ѿ среды̀ коле́съ, и҆́же средѣ̀ херꙋві́мѡвъ. И҆ вни́де и҆ ста̀ бли́з̾ коле́съ. |
|
7
|
7
|
| тоді із середовища херувимів один херувим простягнув руку свою до вогню, який між херувимами, і взяв і дав у пригорщі одягненому у лляний одяг. Він узяв і вийшов. | И҆ прострѐ херꙋві́мъ рꙋ́кꙋ свою̀ въ среди́нꙋ ѻ҆гнѧ̀ сꙋ́щагѡ средѣ̀ херꙋві́мѡвъ, и҆ взѧ̀ и҆ вдадѐ въ рꙋ́цѣ ѡ҆болче́номꙋ во оу҆́тварь ст҃ꙋ́ю, и҆ взѧ̀ и҆ и҆зы́де. |
|
8
|
8
|
| І видно було у херувимів подобу рук людських під крилами їх. | И҆ ви́дѣхъ херꙋві́мы, и҆ сѐ, подо́бїе рꙋ́къ человѣ́чихъ под̾ кри́лы и҆́хъ. |
|
9
|
9
|
| І бачив я: і ось чотири колеса біля херувимів, по одному колесу біля кожного херувима, і колеса на вигляд ніби з каменю топаза. | И҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, четы́ри коле́са стоѧ́хꙋ держа́щесѧ херꙋві́мѡвъ: ко́ло є҆ди́но держа́шесѧ є҆ди́нагѡ херꙋві́ма, и҆ ко́ло є҆ди́но держа́шесѧ дрꙋга́гѡ херꙋві́ма: взо́ръ же коле́съ ꙗ҆́коже взо́ръ ка́менїѧ а҆нѳра́ѯа: |
|
10
|
10
|
| І на вигляд усі чотири подібні, начебто колесо знаходилося у колесі. | и҆ взо́ръ и҆́хъ подо́бїе є҆ди́но четы́ремъ, а҆́кибы бы́ло ко́ло въ колесѝ: |
|
11
|
11
|
| Коли йшли вони, то йшли на чотири свої боки; під час ходи своєї не поверталися, але до того місця, куди повернена була голова, і вони туди йшли; під час ходи своєї не поверталися. | внегда̀ и҆дѧ́хꙋ, на четы́ри ча̑сти и҆́хъ и҆дѧ́хꙋ, и҆ не ѡ҆браща́хꙋсѧ внегда̀ и҆дѧ́хꙋ: ꙗ҆́кѡ, на не́же мѣ́сто а҆́ще зрѧ́ше нача́ло є҆ди́но, и҆дѧ́хꙋ (в̾слѣ́дъ є҆гѡ̀), и҆ не ѡ҆браща́хꙋсѧ, внегда̀ и҆тѝ и҆̀мъ. |
|
12
|
12
|
| І все тіло їх, і спина їх, і руки їх, і крила їх, і колеса навколо були повні очей, усі чотири колеса їх. | Всѧ̑ же тѣлеса̀ и҆́хъ и҆ хребты̀ и҆́хъ, и҆ рꙋ́цѣ и҆́хъ и҆ кри́ла и҆́хъ и҆ коле́са пѡ́лна ѻ҆че́съ ѡ҆́крестъ четы́рехъ коле́съ. |
|
13
|
13
|
| До коліс цих, як я чув, було сказано: «галгал»*. | Коле́самъ же си̑мъ воззва́сѧ ге́лгель, слы́шащꙋ мнѣ̀. |
|
14
|
14
|
| І у кожної з тварин чотири лиця: перше лице — лице херувимове, друге лице — лице людське, третє лице левове і четверте лице орлине. | Четы́ри же ли́ца коемꙋ́ждо и҆́хъ: є҆ди́номꙋ лицѐ херꙋві́мле, лице́ же дрꙋго́мꙋ лицѐ человѣ́чо, тре́тїе же лицѐ льво́во и҆ четве́ртое лицѐ ѻ҆́рлее. |
|
15
|
15
|
| Херувими піднялися. Це були ті самі тварини, яких я бачив біля ріки Ховарі. | И҆ взѧ́шасѧ херꙋві́ми: сїѐ є҆́сть живо́тное, є҆́же ви́дѣхъ на рѣцѣ̀ хова́ръ. |
|
16
|
16
|
| І коли йшли херувими, тоді йшли поряд з ними і колеса; і коли херувими піднімали крила свої, щоб піднятися від землі, і колеса не відокремлювалися, а були при них. | И҆ є҆гда̀ и҆дѧ́хꙋ херꙋві́ми, и҆дѧ́хꙋ и҆ коле́са и҆́хъ, и҆ сі́и держа́хꙋсѧ и҆́хъ: и҆ внегда̀ воздвиза́хꙋ херꙋві́ми кри́ла своѧ̑, є҆́же возвы́ситисѧ ѿ землѝ, не ѡ҆браща́хꙋсѧ коле́са и҆́хъ, и҆ та̑ держа́хꙋсѧ и҆́хъ: |
|
17
|
17
|
| Коли ті стояли, стояли і вони; коли ті піднімалися, піднімалися і вони; бо у них був дух тварин. | є҆гда̀ стоѧ́хꙋ ті́и, стоѧ́хꙋ и҆ ѻ҆нѝ, и҆ внегда̀ возвыша́хꙋсѧ ті́и, возвыша́хꙋсѧ и҆ ѻ҆нѝ съ ни́ми: занѐ дꙋ́хъ жи́зни бѣ̀ въ ни́хъ. |
|
18
|
18
|
| І відійшла слава Господня від порогу дому і стала над херувимами. | И҆ и҆зы́де сла́ва гдⷭ҇нѧ ѿ непокрове́нїѧ до́мꙋ и҆ взы́де на херꙋві́мы. |
|
19
|
19
|
| І підняли херувими крила свої, і піднялися на очах моїх від землі; коли вони відходили, то і колеса поряд з ними; і стали біля входу у східні врата дому Господнього, і слава Бога Ізраїлевого вгорі над ними. | И҆ воздвиго́ша херꙋві́ми кри́ла своѧ̑ и҆ возвы́сишасѧ ѿ землѝ предо мно́ю: є҆гда̀ и҆зыдо́ша ті́и, и҆ коле́са держа́хꙋсѧ и҆́хъ: и҆ ста́ша над̾ преддве́рїемъ вра́тъ до́мꙋ гдⷭ҇нѧ, ꙗ҆̀же проти́вꙋ восто́кꙋ, и҆ сла́ва гдⷭ҇а бг҃а і҆и҃лева бѣ̀ над̾ ни́ми свы́ше. |
|
20
|
20
|
| Це були ті самі тварини, яких бачив я біля підніжжя Бога Ізраїлевого біля ріки Ховарі. І я пізнав, що це херувими. | Сїѐ живо́тное є҆́сть, є҆́же ви́дѣхъ под̾ бг҃омъ і҆и҃левымъ на рѣцѣ̀ хова́ръ, и҆ позна́хъ, ꙗ҆́кѡ херꙋві́ми сꙋ́ть. |
|
21
|
21
|
| У кожного по чотири лиця, й у кожного по чотири крила, і під крилами їх подоба рук людських. | Четы́ри ли́ца є҆ди́номꙋ, и҆ четы́ри кри́ла є҆ди́номꙋ, и҆ подо́бїе рꙋ́къ человѣ́чихъ под̾ кри́лы и҆́хъ. |
|
22
|
22
|
| А подоба лиць їх те саме, які лиця бачив я біля ріки Ховарі, — і вигляд їх, і самі вони. Кожен ішов прямо у той бік, який був перед лицем його. | И҆ подо́бїе ли́цъ и҆́хъ: сїѧ̑ ли́ца сꙋ́ть, ꙗ҆̀же ви́дѣхъ под̾ сла́вою бг҃а і҆и҃лева при рѣцѣ̀ хова́ръ воззрѣ́нїе и҆́хъ: и҆ сїѧ̑ ко́ждо прѧ́мѡ лицꙋ̀ своемꙋ̀ и҆дѧ́хꙋ. |
|
Глава 11
|
Глава́ а҃і
|
|
1
|
1
|
| І підняв мене дух, і привів мене до східних воріт дому Господнього, які повернені на схід. І ось, біля входу у ворота двадцять п’ять чоловік; і між ними я бачив Іазанію, сина Азурового, і Фалтію, сина Ванеєвого, князів народу. | И҆ воздви́же мѧ̀ дꙋ́хъ и҆ возведѐ мѧ̀ ко вратѡ́мъ до́мꙋ гдⷭ҇нѧ, ꙗ҆̀же прѧ́мѡ зрѧ́тъ на восто́къ: и҆ сѐ, пред̾ преддве́рїемъ вра́тъ ꙗ҆́кѡ два́десѧть и҆ пѧ́ть мꙋже́й: и҆ ви́дѣхъ средѣ̀ и҆́хъ і҆ехоні́ю сы́на і҆азе́рова и҆ фалті́ю ване́ова, старѣ̑йшины людскі̑ѧ. |
|
2
|
2
|
| І Він сказав мені: сину людський! ось люди, у яких на думці беззаконня і які дають злу пораду у місті цьому, | И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко мнѣ̀: сы́не человѣ́чь, сі́и мꙋ́жїе помышлѧ́ющїи сꙋ́єтнаѧ и҆ совѣ́тъ творѧ́щїи лꙋка́въ во гра́дѣ се́мъ, |
|
3
|
3
|
| говорячи: «ще не близько; будемо будувати доми; воно* казан, а ми м’ясо». | глаго́лющїи: не въ но́вѣ ли согради́шасѧ до́мове; се́й є҆́сть коно́бъ, мы́ же мѧса̀. |
|
4
|
4
|
| Тому проречи на них пророцтво, пророкуй, сину людський. | Сегѡ̀ ра́ди прорцы̀ на нѧ̀, прорцы̀, сы́не человѣ́чь. |
|
5
|
5
|
| І зійшов на мене Дух Господній і сказав мені: скажи, так говорить Господь: що говорите ви, доме Ізраїлів, і що на думку вам приходить, це Я знаю. | И҆ нападѐ на мѧ̀ дх҃ъ гдⷭ҇ень и҆ речѐ ко мнѣ̀: глаго́ли, сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: та́кѡ реко́сте, до́ме і҆и҃левъ, и҆ оу҆мышлє́нїѧ дꙋ́ха ва́шегѡ а҆́зъ вѣ́мъ: |
|
6
|
6
|
| Багато вбитих ваших ви поклали у цьому місті і вулиці його наповнили трупами. | оу҆мно́жисте мертвецы̀ ва́шѧ во гра́дѣ се́мъ и҆ напо́лнисте пꙋти̑ є҆гѡ̀ ꙗ҆́звенныхъ. |
|
7
|
7
|
| Тому так говорить Господь Бог: убиті ваші, яких ви поклали серед нього, є м’ясо, а воно — казан; але вас Я виведу з нього. | Тогѡ̀ ра́ди та́кѡ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: мертвецы̀ ва́ши, ꙗ҆̀же и҆зби́сте средѣ̀ є҆гѡ̀, ті́и сꙋ́ть мѧса̀, а҆ се́й коно́бъ є҆́сть, и҆ ва́съ и҆зведꙋ̀ ѿ среды̀ є҆гѡ̀. |
|
8
|
8
|
| Ви боїтеся меча, і Я наведу на вас меч, — говорить Господь Бог. | Меча̀ боите́сѧ, и҆ ме́чь наведꙋ̀ на ва́съ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: |
|
9
|
9
|
| І виведу вас з нього, і віддам вас у руки чужих, і вчиню над вами суд. | и҆ и҆зведꙋ̀ ва́съ ѿ среды̀ є҆гѡ̀ и҆ преда́мъ ва́съ въ рꙋ́цѣ чꙋжди́хъ и҆ сотворю̀ въ ва́съ сꙋ́дъ: |
|
10
|
10
|
| Від меча впадете; на межах Ізраїлевих будуть судити вас, і пізнаєте, що Я Господь. | мече́мъ паде́те, на гора́хъ і҆и҃левыхъ сꙋждꙋ̀ ва́мъ, и҆ оу҆вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь: |
|
11
|
11
|
| Воно не буде для вас казаном, і ви не будете м’ясом у ньому; на межах Ізраїлевих буду судити вас. | то́й не бꙋ́детъ ва́мъ въ коно́бъ, и҆ вы̀ не бꙋ́дете посредѣ̀ є҆гѡ̀ въ мѧса̀: на гора́хъ і҆и҃левыхъ сꙋждꙋ̀ ва́мъ, |
|
12
|
12
|
| І пізнаєте, що Я Господь; бо за заповідями Моїми ви не ходили й уставів Моїх не виконували, а жили за уставами народів, які оточують вас. | и҆ оу҆вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь, ꙗ҆́кѡ по за́повѣдемъ мои̑мъ не ходи́сте и҆ сꙋдѡ́въ мои́хъ не сотвори́сте, но по ѡ҆бы́чаємъ ꙗ҆зы́кѡвъ сꙋ́щихъ ѡ҆́крестъ ва́съ сотвори́сте. |
|
13
|
13
|
| І було, коли я пророкував, Фалтія, син Ванеїв, помер. І упав я на лице, і заволав гучним голосом, і сказав: о, Господи Боже! невже Ти хочеш до кінця знищити залишок Ізраїлю? | И҆ бы́сть внегда̀ прорица́ти мѝ, и҆ фалті́а сы́нъ ване́овъ оу҆́мре: и҆ падо́хъ ни́цъ и҆ возопи́хъ гла́сомъ вели́кимъ, глаго́лѧ: го́ре мнѣ̀, лю́тѣ мнѣ̀, а҆дѡнаю̀ гдⷭ҇и! на сконча́нїе ли твори́ши ты̀ ѡ҆ста́нки і҆и҃лєвы; |
|
14
|
14
|
| І було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
15
|
15
|
| сину людський! твоїм братам, твоїм братам, твоїм єдинокровним і всьому дому Ізраїлевому, усім їм говорять ті, що живуть у Єрусалимі: «живіть далеко від Господа; нам у володіння віддана ця земля». | сы́не человѣ́чь, бра́тїѧ твоѧ̑ и҆ мꙋ́жїе плѣ́на твоегѡ̀ и҆ ве́сь до́мъ і҆и҃левъ сконча́сѧ, и҆̀мже реко́ша живꙋ́щїи во і҆ерⷭ҇ли́мѣ: дале́че оу҆дали́тесѧ ѿ гдⷭ҇а, на́мъ дана̀ є҆́сть землѧ̀ въ наслѣ́дїе. |
|
16
|
16
|
| На це скажи: так говорить Господь Бог: хоч Я і віддалив їх до народів і хоч розсіяв їх по землях, але Я буду для них якимось святилищем у тих землях, куди пішли вони. | Сегѡ̀ ра́ди реко́хъ: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: ꙗ҆́кѡ ѿри́нꙋ ѧ҆̀ во ꙗ҆зы́ки и҆ разсѣ́ю ѧ҆̀ по все́й землѝ, и҆ бꙋ́дꙋ и҆̀мъ во ѡ҆свѧще́нїе ма́ло во страна́хъ, а҆́може вни́дꙋтъ та́мѡ. |
|
17
|
17
|
| Потім скажи: так говорить Господь Бог: Я зберу вас із народів, і поверну вас із земель, в яких ви розсіяні; і дам вам землю Ізраїлеву. | Сегѡ̀ ра́ди рцы̀: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: и҆ прїимꙋ̀ ѧ҆̀ ѿ ꙗ҆зы̑къ и҆ соберꙋ̀ ѧ҆̀ ѿ стра́нъ, и҆дѣ́же разсѣ́ѧхъ ѧ҆̀ въ ни́хъ, и҆ да́мъ и҆̀мъ зе́млю і҆и҃левꙋ: |
|
18
|
18
|
| І прийдуть туди, і викинуть з неї всі мерзоти її і всі гидоти її. | и҆ вни́дꙋтъ та́мѡ и҆ ѿве́ргꙋтъ всѧ̑ ме́рзѡсти є҆ѧ̀ и҆ всѧ̑ беззакѡ́нїѧ є҆ѧ̀ ѿ неѧ̀: |
|
19
|
19
|
| І дам їм серце єдине, і дух новий вкладу в них, і візьму з плоті їх серце кам’яне, і дам їм серце плотське, | и҆ да́мъ и҆̀мъ се́рдце и҆́но и҆ дꙋ́хъ но́въ да́мъ и҆̀мъ, и҆ и҆сто́ргнꙋ ка́менное се́рдце ѿ пло́ти и҆́хъ и҆ да́мъ и҆̀мъ се́рдце пло́тѧно, |
|
20
|
20
|
| щоб вони ходили за заповідями Моїми, і дотримувалися уставів Моїх, і виконували їх; і будуть Моїм народом, а Я буду їхнім Богом. | ꙗ҆́кѡ да въ за́повѣдехъ мои́хъ хо́дѧтъ и҆ ѡ҆правда̑нїѧ моѧ̑ сохранѧ́тъ и҆ сотворѧ́тъ ѧ҆̀: и҆ бꙋ́дꙋтъ мѝ въ лю́ди, и҆ а҆́зъ и҆̀мъ бꙋ́дꙋ въ бг҃а. |
|
21
|
21
|
| А чиє серце захопиться мерзотами їх і гидотами їх, поведінку тих оберну на їхню голову, — говорить Господь Бог. | А҆ и҆́хже се́рдце по гнꙋ́сностемъ и҆́хъ и҆ по беззако́нїємъ и҆́хъ хо́дитъ, пꙋти̑ тѣ́хъ на главы̑ и҆́хъ положꙋ̀, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
|
22
|
22
|
| Тоді херувими підняли крила свої, і колеса поряд з ними; і слава Бога Ізраїлевого вгорі над ними. | И҆ воздвиго́ша херꙋві́ми кри́ла своѧ̑, и҆ коле́са держа̑щаѧсѧ и҆́хъ: сла́ва же бг҃а і҆и҃лева бѣ̀ на ни́хъ свы́ше и҆́хъ. |
|
23
|
23
|
| І піднялася слава Господа із середовища міста і зупинилася над горою, яка на схід від міста. | И҆ взы́де сла́ва гдⷭ҇нѧ ѿ среды̀ гра́да и҆ ста̀ на горѣ̀, ꙗ҆́же бѧ́ше прѧ́мѡ гра́да на восто́къ. |
|
24
|
24
|
| І дух підняв мене і переніс мене у Халдею, до переселенців, у видінні, Духом Божим. І відійшло від мене видіння, яке я бачив. | И҆ дꙋ́хъ взѧ̀ мѧ̀ и҆ принесѐ мѧ̀ на зе́млю халде́йскꙋ въ плѣ́нники, въ видѣ́нїи, дх҃омъ бж҃їимъ. |
|
25
|
25
|
| І я переказав переселенцям усі слова Господа, які Він відкрив мені. | И҆ взыдо́хъ ѿ видѣ́нїѧ, є҆́же ви́дѣхъ, и҆ глаго́лахъ ко плѣ́нникѡмъ всѧ̑ словеса̀ гдⷭ҇нѧ, ꙗ҆̀же показа̀ мнѣ̀. |
|
Глава 12
|
Глава́ в҃і
|
|
1
|
1
|
| І було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
2
|
2
|
| сину людський! ти живеш серед дому бунтівного; у них є очі, щоб бачити, а не бачать; у них є вуха, щоб чути, а не чують; тому що вони — бунтівний дім. | сы́не человѣ́чь, посредѣ̀ непра́вдъ и҆́хъ ты̀ живе́ши, и҆̀же ѻ҆́чи и҆́мꙋтъ ви́дѣти, и҆ не ви́дѧтъ, и҆ оу҆́шы и҆́мꙋтъ є҆́же слы́шати, и҆ не слы́шатъ, занѐ до́мъ преѡгорчева́ѧй є҆́сть. |
|
3
|
3
|
| Ти ж, сину людський, приготуй собі потрібне для переселення, і серед дня переселяйся перед очима їхніми, і переселяйся з місця твого в інше місце перед очима їхніми; можливо, вони зрозуміють, хоч вони — дім бунтівний; | И҆ ты̀, сы́не человѣ́чь, сотворѝ себѣ̀ сосꙋ́ды плѣ̑ннически, и҆ плѣне́нъ бꙋ́ди дне́мъ пред̾ ни́ми, и҆ преселе́нъ бꙋ́ди ѿ мѣ́ста твоегѡ̀ на мѣ́сто дрꙋго́е пред̾ ни́ми, ꙗ҆́кѡ да ви́дѧтъ, занѐ до́мъ прогнѣвлѧ́ѧй є҆́сть. |
|
4
|
4
|
| і речі твої винеси, як речі потрібні при переселенні, вдень, перед очима їхніми, і сам вийди ввечері перед очима їхніми, як виходять для переселення. | И҆ да и҆знесе́ши сосꙋ́ды твоѧ̑, ꙗ҆́кѡ сосꙋ́дъ плѣ́нническїй, дне́мъ пред̾ ѻ҆чи́ма и҆́хъ: ты́ же и҆зы́деши въ ве́черъ пред̾ ни́ми, ꙗ҆́коже и҆схо́дитъ плѣ́нникъ. |
|
5
|
5
|
| Перед очима їхніми проламай собі отвір у стіні, і винеси через нього. | Прокопа́й себѣ̀ стѣ́нꙋ, и҆ да и҆зы́деши сквозѣ̀ ю҆̀ пред̾ ни́ми. |
|
6
|
6
|
| Перед очима їхніми візьми ношу на плече, у потемках винеси її, лице твоє закрий, щоб не бачити землі; бо Я поставив тебе знаменням дому Ізраїлевому. | На ра́менѣхъ взѧ́тъ бꙋ́деши и҆ покрове́нъ и҆зы́деши, лицѐ твоѐ покры́еши, и҆ да не ви́диши землѝ, поне́же чꙋ́до тѧ̀ да́хъ до́мꙋ і҆и҃левꙋ. |
|
7
|
7
|
| І зробив я, як повелено було мені; речі мої, як речі потрібні при переселенні, виніс удень, а ввечері проламав собі рукою отвір у стіні, у потемках виніс ношу і підняв на плече перед очима їхніми. | И҆ сотвори́хъ та́кѡ всѐ, є҆ли́ко мѝ заповѣ́да гдⷭ҇ь: и҆ сосꙋ́ды и҆знесо́хъ ꙗ҆́кѡ сосꙋ́ды плѣ́нничы дне́мъ, и҆ въ ве́черъ прокопа́хъ себѣ̀ стѣ́нꙋ рꙋко́ю, и҆ ѡ҆́тай и҆зыдо́хъ, и҆ на ра́мена взѧ́тъ бы́хъ пред̾ ни́ми. |
|
8
|
8
|
| І було до мене слово Господнє зранку: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не заꙋ́тра ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
9
|
9
|
| сину людський! чи не говорив тобі дім Ізраїлів, дім бунтівний: «що ти робиш?» | сы́не человѣ́чь, не рѣ́ша ли къ тебѣ̀ до́мъ і҆и҃левъ, до́мъ прогнѣвлѧ́ѧй: что́ ты твори́ши; |
|
10
|
10
|
| Скажи їм: так говорить Господь Бог: це — провіщення для того, хто начальствує в Єрусалимі, і для всього дому Ізраїлевого, який знаходиться там. | Рцы̀ къ ни̑мъ: та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ: ко кнѧ́зю и҆ старѣ́йшинамъ і҆ерⷭ҇ли̑млимъ, и҆ всемꙋ̀ до́мꙋ і҆и҃левꙋ, и҆̀же сꙋ́ть средѣ̀ и҆́хъ, |
|
11
|
11
|
| Скажи: я знамення для вас; що роблю я, те буде з ними, — у переселення, у полон підуть вони. | рцы̀, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ чꙋдеса̀ творю̀, ꙗ҆́коже сотвори́хъ, си́це и҆̀мъ бꙋ́детъ: во преселе́нїи и҆ во плѣне́нїи и҆зы́дꙋтъ. |
|
12
|
12
|
| І начальник, який серед них, у потемках підніме ношу на плече і вийде. Стіну проламають, щоб відправити його через неї; він закриє лице своє, так що не побачить очима землі цієї. | И҆ кнѧ́зь средѣ̀ и҆́хъ на ра́мена взѧ́тъ бꙋ́детъ, и҆ ѡ҆́тай и҆зы́детъ сквозѣ̀ стѣ́нꙋ, и҆ прокопа́етъ, є҆́же є҆мꙋ̀ и҆зы́ти сквозѣ̀ ю҆̀, лицѐ своѐ покры́етъ, да не ви́димь бꙋ́детъ ѻ҆чесы̀, и҆ са́мъ землѝ не оу҆́зритъ. |
|
13
|
13
|
| І розкину на нього сіть Мою, і буде впійманий у тенета Мої, і відведу його у Вавилон, у землю Халдейську, але він не побачить її, і там помре. | И҆ прострꙋ̀ мре́жꙋ мою̀ на́нь, и҆ ꙗ҆́тъ бꙋ́детъ во ѡ҆держа́нїи мое́мъ, и҆ введꙋ̀ є҆го̀ въ вавѷлѡ́нъ въ зе́млю халде́йскꙋ, и҆ не оу҆́зритъ є҆ѧ̀, и҆ та́мѡ сконча́етсѧ. |
|
14
|
14
|
| А всіх, які навколо нього, споборників його й усе військо його розвію по усіх вітрах, і оголю услід їм меч. | И҆ всѧ̑, и҆̀же ѡ҆́крестъ є҆гѡ̀, помо́щники є҆гѡ̀, и҆ всѧ̑ застꙋпа́ющыѧ є҆го̀ разсѣ́ю по всѣ̑мъ вѣ́трѡмъ, и҆ ме́чь и҆злїю̀ в̾слѣ́дъ и҆́хъ: |
|
15
|
15
|
| І пізнають, що Я Господь, коли розсію їх по народах і розвію їх по землях. | и҆ оу҆вѣ́дѧтъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь, и҆ є҆гда̀ разсы́плю ѧ҆̀ во ꙗ҆зы́ки и҆ разсѣ́ю ѧ҆̀ по страна́мъ: |
|
16
|
16
|
| Але невелику кількість їх Я збережу від меча, голоду і моровиці, щоб вони розповіли народам, до яких підуть, про всі свої мерзоти; і пізнають, що Я Господь. | и҆ ѡ҆ста́влю ѿ ни́хъ мꙋ́жы въ число̀ ѿ меча̀ и҆ ѿ гла́да и҆ ѿ сме́рти, ꙗ҆́кѡ да повѣ́дѧтъ всѧ̑ беззакѡ́нїѧ и҆́хъ во ꙗ҆зы́цѣхъ, а҆́може вни́дꙋтъ: и҆ оу҆вѣ́дѧтъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь. |
|
17
|
17
|
| І було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
18
|
18
|
| сину людський! хліб твій їж з трепетом, і воду твою пий із тремтінням і сумом. | сы́не человѣ́чь, хлѣ́бъ тво́й съ болѣ́знїю снѣ́си и҆ во́дꙋ твою̀ со страда́нїемъ и҆ ско́рбїю и҆спїе́ши. |
|
19
|
19
|
| І скажи народу землі: так говорить Господь Бог про жителів Єрусалима, про землю Ізраїлеву: вони хліб свій будуть їсти із сумом і воду свою будуть пити у тузі, тому що земля його буде позбавлена всього достатку свого за неправди всіх, що живуть на ній. | И҆ рече́ши къ лю́демъ землѝ: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь живꙋ́щымъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ на землѝ і҆и҃левѣ: хлѣ́бы своѧ̑ съ недоста́ткомъ снѣдѧ́тъ и҆ во́дꙋ свою̀ съ па́гꙋбою и҆спїю́тъ: ꙗ҆́кѡ да поги́бнетъ землѧ̀ со и҆сполне́нїемъ свои́мъ, въ нече́стїи бо всѝ живꙋ́щїи въ не́й. |
|
20
|
20
|
| І будуть розорені населені міста, і земля зробиться порожньою, і пізнаєте, що Я Господь. | И҆ гра́ди и҆́хъ населе́ннїи ѡ҆пꙋстѣ́ютъ, и҆ землѧ̀ и҆́хъ въ поги́бель бꙋ́детъ, и҆ оу҆вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь. |
|
21
|
21
|
| І було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
22
|
22
|
| сину людський! що за приказка у вас, у землі Ізраїлевій: «багато днів мине, і всяке пророче видіння зникне»? | сы́не человѣ́чь, ка́ѧ при́тча сїѧ̀ ва́мъ на землѝ і҆и҃левѣ, глаго́лющымъ: дѡ́лги дни̑, поги́бе всѧ́кое видѣ́нїе; |
|
23
|
23
|
| Тому скажи їм: так говорить Господь Бог: знищу цю приказку, і не будуть уже вживати такої приказки в Ізраїлі; але скажи їм: близькі дні і сповнення всякого видіння пророчого. | Сегѡ̀ ра́ди рцы̀ къ ни̑мъ: та́кѡ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: ѿвращꙋ̀ при́тчꙋ сїю̀, и҆ пото́мъ не рекꙋ́тъ при́тчи тоѧ̀ до́мъ і҆и҃левъ, ꙗ҆́кѡ рече́ши къ ни̑мъ: прибли́жишасѧ дні́е и҆ сло́во всѧ́кагѡ видѣ́нїѧ. |
|
24
|
24
|
| Бо вже не залишиться марним ніяке видіння пророче, і жодне пророкування не буде неправдивим у домі Ізраїлевім. | Занѐ не бꙋ́детъ ктомꙋ̀ всѧ́кое видѣ́нїе ло́жное, и҆ волхвꙋ́ѧй оу҆гѡ́днаѧ средѣ̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ. |
|
25
|
25
|
| Бо Я Господь, Я говорю; і слово, яке Я говорю, сповниться, і не буде відкладене; у ваші дні, бунтівний доме, Я прорік слово, і виконаю його, — говорить Господь Бог. | Ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь возгл҃ю словеса̀ моѧ̑, возгл҃ю и҆ сотворю̀ и҆ не продолжꙋ̀ ктомꙋ̀: во дни̑ ва́шѧ, до́ме прогнѣ́ваѧй, рекꙋ̀ сло́во и҆ сотворю̀, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
|
26
|
26
|
| І було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
27
|
27
|
| сину людський! ось, дім Ізраїлів говорить: «пророче видіння, яке бачив він, збудеться після багатьох днів, і він пророкує про віддалені часи». | сы́не человѣ́чь, сѐ, до́мъ і҆и҃левъ преѡгорчева́ѧй глаго́люще глаго́лютъ: видѣ́нїе, є҆́же се́й ви́дитъ, на дни̑ мнѡ́ги, и҆ на времена̀ дѡ́лга се́й прорица́етъ. |
|
28
|
28
|
| Тому скажи їм: так говорить Господь Бог: жодне зі слів Моїх уже не буде відстрочене, але слово, яке Я скажу, збудеться, — говорить Господь Бог. | Сегѡ̀ ра́ди рцы̀ къ ни̑мъ: сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ: не продолжа́тсѧ ктомꙋ̀ всѧ̑ словеса̀ моѧ̑, ꙗ҆̀же возгл҃ю: ꙗ҆́кѡ возгл҃ю сло́во и҆ сотворю̀, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
|
Глава 13
|
Глава́ г҃і
|
|
1
|
1
|
| І було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
2
|
2
|
| сину людський! проречи пророцтво на пророків Ізраїлевих, які пророкують, і скажи пророкам від власного серця: слухайте слово Господнє! | сы́не человѣ́чь, прорцы̀ на проро́ки і҆и҃лєвы прорица́ющыѧ и҆ рече́ши проро́кѡмъ прорица́ющымъ ѿ се́рдца своегѡ̀, и҆ прорцы̀ и҆ рече́ши къ ни̑мъ: слы́шите сло́во гдⷭ҇не, |
|
3
|
3
|
| Так говорить Господь Бог: горе безумним пророкам, які водяться своїм духом і нічого не бачили! | сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: лю́тѣ прорица́ющымъ ѿ се́рдца своегѡ̀, ходѧ́щымъ в̾слѣ́дъ дꙋ́ха своегѡ̀, а҆ ѿню́дъ не ви́дѧщымъ. |
|
4
|
4
|
| Пророки твої, Ізраїлю, як лисиці у руїнах. | Ꙗ҆́коже лиси̑цы въ пꙋсты́ни, (та́кѡ) проро́цы твоѝ (бы́ша), і҆и҃лю! |
|
5
|
5
|
| У проломи ви не входите і не обгороджуєте стіною дому Ізраїлевого, щоб твердо стояти у битві у день Господа. | Не ста́ша на тве́рди и҆ собра́ша стада̀ къ до́мꙋ і҆и҃левꙋ: не воста́ша глаго́лющїи въ де́нь гдⷭ҇ень, |
|
6
|
6
|
| Вони бачать пусте і передвіщають неправду, говорячи: «Господь сказав»; а Господь не посилав їх; і дають надію, що слово збудеться. | ви́дѧщїи лѡ́жнаѧ и҆ волхвꙋ́ющїи сꙋ́єтнаѧ, глаго́люще, та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь, гдⷭ҇ь же не посла̀ и҆̀хъ, и҆ нача́ша возставлѧ́ти сло́во. |
|
7
|
7
|
| Чи не пусте видіння бачили ви? і чи не облудне пророкування прорікаєте, говорячи: «Господь сказав», а Я не говорив? | Не ло́жное ли оу҆̀бо видѣ́нїе ви́дѣсте и҆ волхвова̑нїѧ сꙋ́єтнаѧ реко́сте; глаго́лете, речѐ гдⷭ҇ь: а҆́зъ же не гл҃ахъ. |
|
8
|
8
|
| Тому так говорить Господь Бог: оскільки ви говорите пусте і бачите у видіннях неправду, за те ось Я — проти вас, говорить Господь Бог. | Сегѡ̀ ра́ди рцы̀: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: поне́же словеса̀ ва̑ша лжи̑ва и҆ волхвова̑нїѧ ва̑ша сꙋ́єтна, тогѡ̀ ра́ди, сѐ, а҆́зъ на вы̀, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь, |
|
9
|
9
|
| І буде рука Моя проти цих пророків, які бачать пусте і передвіщають неправду; у раді народу Мого вони не будуть, і до списку дому Ізраїлевого не впишуться, і в землю Ізраїлеву не ввійдуть; і пізнаєте, що Я Господь Бог. | и҆ прострꙋ̀ рꙋ́кꙋ мою̀ на проро́ки ви́дѧщыѧ лжꙋ̀ и҆ провѣщава́ющыѧ сꙋ́єтнаѧ: въ наказа́нїи люді́й мои́хъ не бꙋ́дꙋтъ, и҆ въ писа́нїи до́мꙋ і҆и҃лева не впи́шꙋтсѧ, и҆ въ зе́млю і҆и҃левꙋ же вни́дꙋтъ, и҆ оу҆вѣ́дѧтъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
|
10
|
10
|
| За те, що вони вводять народ Мій в оману, говорячи: «мир», тоді як немає миру; і коли він будує стіну, вони обмазують її брудом, | Поне́же прельсти́ша люді́й мои́хъ, глаго́люще: ми́ръ, ми́ръ: и҆ не бѧ́ше ми́ра: и҆ се́й согражда́етъ стѣ́нꙋ, а҆ ѻ҆нѝ помазꙋ́ютъ ю҆̀, паде́тсѧ. |
|
11
|
11
|
| скажи тим, хто обмазує стіну багном, що вона впаде. Піде злива, і ви, кам’яні градини, впадете, і бурхливий вітер розірве її. | Глаго́ли къ помазꙋ́ющымъ ю҆̀: паде́тсѧ, и҆ бꙋ́детъ тꙋ́ча потоплѧ́ющаѧ, и҆ да́мъ ка́менїе стрѣ́льное въ свꙋ̑зы и҆́хъ, и҆ падꙋ́тсѧ, и҆ вѣ́тръ воздви́жꙋщь разме́щетъ, и҆ разсѧ́детсѧ. |
|
12
|
12
|
| І ось, упаде стіна; тоді чи не скажуть вам: «де та обмазка, якою ви обмазували?» | И҆ сѐ, паде́сѧ стѣна̀, и҆ не рекꙋ́тъ ли къ ва́мъ: гдѣ̀ є҆́сть пома́занїе ва́ше, и҆́мже пома́засте; |
|
13
|
13
|
| Тому так говорить Господь Бог: Я пущу бурхливий вітер у гніві Моєму, і піде злива у люті Моїй, і камені граду в обуренні Моєму, для знищення. | Тогѡ̀ ра́ди сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: и҆ наве́ргꙋ бꙋ́рю разорѧ́ющꙋю со ꙗ҆́ростїю, и҆ тꙋ́ча потоплѧ́ющи гнѣ́вомъ мои́мъ бꙋ́детъ, и҆ ка́менїе стрѣ́льное наведꙋ̀ ꙗ҆́ростїю во сконча́нїе: |
|
14
|
14
|
| І зруйную стіну, яку ви обмазували багном, і повалю її на землю, і відкриється основа її, і впаде, і ви разом з нею загинете; і пізнаєте, що Я Господь. | и҆ раскопа́ю стѣ́нꙋ, ю҆́же пома́засте, и҆ паде́тсѧ, и҆ положꙋ̀ ю҆̀ на землѝ, и҆ ѿкры́ютсѧ ѡ҆снова̑нїѧ є҆ѧ̀, и҆ паде́тсѧ, и҆ сконча́етесѧ со ѡ҆бличе́нїемъ и҆ позна́ете, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь: |
|
15
|
15
|
| І виснажу лють Мою на стіні і на тих, хто обмазує її багном, і скажу вам: немає стіни, і немає тих, які обмазували її, | и҆ сконча́ю ꙗ҆́рость мою̀ на стѣнѣ̀ и҆ на помазꙋ́ющихъ ю҆̀, и҆ паде́тъ. И҆ реко́хъ къ ва́мъ: нѣ́сть стѣны̀, ни помазꙋ́ющихъ є҆ѧ̀, |
|
16
|
16
|
| пророків Ізраїлевих, які пророкували Єрусалиму і звіщали йому видіння миру, тоді як немає миру, — говорить Господь Бог. | проро́цы і҆и҃лєвы, прорица́ющїи на і҆ерⷭ҇ли́мъ и҆ ви́дѧщїи є҆мꙋ̀ ми́ръ, и҆ нѣ́сть ми́ра, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
|
17
|
17
|
| Ти ж, сину людський, оберни лице твоє до дочок народу твого, які пророкують від власного свого серця, і виречи на них пророцтво, | И҆ ты̀, сы́не человѣ́чь, оу҆твердѝ лицѐ твоѐ на дщє́ри люді́й твои́хъ, на прорица́ющыѧ ѿ се́рдца своегѡ̀, и҆ прорцы̀ на ни́хъ, |
|
18
|
18
|
| і скажи: так говорить Господь Бог: горе тим, що зшивають чаклунські мішечки під пахви і роблять покривала для голови усякого зросту, щоб уловлювати душі! Невже, уловлюючи душі народу Мого, ви спасете ваші душі? | и҆ рече́ши: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: го́ре сшива́ющымъ возгла̑вїйцы под̾ всѧ́кїй ла́коть рꙋкѝ и҆ сотворѧ́ющымъ покрыва̑ла над̾ всѧ́кꙋю главꙋ̀ всѧ́кагѡ во́зраста, є҆́же разврати́ти дꙋ́шы: дꙋ́ши разврати́шасѧ люді́й мои́хъ, и҆ дꙋ́шъ снабдѣва́хꙋ: |
|
19
|
19
|
| І неславите Мене перед народом Моїм за жмені ячменю і за шматки хліба, умертвлюючи душі, які не повинні померти, і залишаючи життя душам, які не повинні жити, обманюючи народ, який слухає неправду. | и҆ ѡ҆сквернавлѧ́хꙋ мѧ̀ оу҆ люді́й мои́хъ, го́рсти ра́ди ꙗ҆чме́не и҆ ра́ди оу҆крꙋ́ха хлѣ́ба, є҆́же и҆зби́ти дꙋ́шы, и҆̀мже не подоба́ше оу҆мре́ти, и҆ ѡ҆живи́ти дꙋ́шы, и҆̀мже не подоба́ше жи́ти, провѣща́юще лю́демъ мои̑мъ, послꙋ́шающымъ лжи́выхъ провѣща́нїй. |
|
20
|
20
|
| Тому так говорить Господь Бог: ось, Я — на ваші чаклунські мішечки, якими ви там уловлюєте душі, щоб вони прилітали, і вирву їх з-під м’язів ваших, і випущу на волю душі, які ви уловлюєте, щоб прилітали до вас. | Сегѡ̀ ра́ди сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ на возгла̑вїѧ ва̑ша, и҆́миже вы̀ развраща́ете дꙋ́шы та́мѡ: и҆ ѿто́ргнꙋ ѧ҆̀ ѿ мы́шцей ва́шихъ, и҆ послю̀ дꙋ́шы, ꙗ҆̀же вы̀ развраща́сте дꙋ́шы и҆́хъ на разсы́панїе, |
|
21
|
21
|
| І роздеру покривала ваші, і визволю народ Мій від рук ваших, і не будуть уже у ваших руках здобиччю, і пізнаєте, що Я Господь. | и҆ растерза́ю покрыва̑ла ва̑ша, и҆ ѿимꙋ̀ лю́ди моѧ̑ ѿ рꙋкѝ ва́шеѧ, и҆ ктомꙋ̀ не бꙋ́дꙋтъ въ рꙋка́хъ ва́шихъ на развраще́нїе, и҆ позна́ете, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь: |
|
22
|
22
|
| За те, що ви неправдою засмучуєте серце праведника, яке Я не хотів засмучувати, і підтримуєте руки беззаконника, щоб він не навернувся від порочної путі своєї і не зберіг життя свого, — | поне́же развраща́сте се́рдце првⷣнагѡ непра́веднѡ, а҆́зъ же не развраща́хъ є҆гѡ̀, и҆ оу҆крѣплѧ́сте рꙋ́цѣ беззако́нникꙋ, є҆́же ѿню́дъ не ѡ҆брати́тисѧ є҆мꙋ̀ ѿ пꙋтѝ є҆гѡ̀ ѕла́гѡ и҆ жи́вꙋ бы́ти є҆мꙋ̀, |
|
23
|
23
|
| за це вже не будете мати пустих видінь і надалі не будете угадувати; і Я визволю народ Мій від рук ваших, і пізнаєте, що Я Господь. | сегѡ̀ ра́ди не оу҆́зрите лжѝ, и҆ волхвова́нїѧ ктомꙋ̀ не и҆́мате волхвова́ти: и҆ и҆зба́влю лю́ди моѧ̑ ѿ рꙋ́къ ва́шихъ, и҆ оу҆вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь. |
|
Глава 14
|
Глава́ д҃і
|
|
1
|
1
|
| І прийшли до мене кілька людей зі старійшин Ізраїлевих і сіли перед лицем моїм. | И҆ прїидо́ша ко мнѣ̀ мꙋ́жїе ѿ ста́рєцъ і҆и҃левыхъ и҆ сѣдо́ша предо мно́ю. |
|
2
|
2
|
| І було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
3
|
3
|
| сину людський! Ці люди впустили ідолів своїх у серце своє і поставили спокусу нечестя свого перед лицем своїм: чи можу Я відповідати їм? | сы́не человѣ́чь, мꙋ́жїе сі́и положи́ша помышлє́нїѧ своѧ̑ на сердца́хъ свои́хъ и҆ мꙋче́нїе непра́вдъ свои́хъ поста́виша пред̾ лице́мъ свои́мъ: а҆́ще ѿвѣща́ѧй ѿвѣща́ю и҆̀мъ; |
|
4
|
4
|
| Тому говори з ними і скажи їм: так говорить Господь Бог: якщо хто з дому Ізраїлевого впустить ідолів своїх у серце своє і поставить спокусу нечестя свого перед лицем своїм, і прийде до пророка, — то Я, Господь, чи можу, при безлічі ідолів його, дати йому відповідь? | Сегѡ̀ ра́ди глаго́ли къ ни̑мъ и҆ рече́ши и҆̀мъ: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: человѣ́къ человѣ́къ ѿ до́мꙋ і҆и҃лева, и҆́же а҆́ще положи́тъ мы̑сли своѧ̑ въ се́рдцы свое́мъ и҆ мꙋче́нїе непра́вды своеѧ̀ оу҆чини́тъ пред̾ лице́мъ свои́мъ и҆ прїи́детъ ко проро́кꙋ, а҆́зъ гдⷭ҇ь ѿвѣща́ю є҆мꙋ̀ ѡ҆ си́хъ, и҆́миже держи́тсѧ мы́сль є҆гѡ̀: |
|
5
|
5
|
| Нехай дім Ізраїлів зрозуміє в серці своєму, що усі вони через своїх ідолів зробилися чужими для Мене. | ꙗ҆́кѡ да оу҆клонѧ́тъ до́мъ і҆и҃левъ сердца́мъ и҆́хъ оу҆далє́нымъ ѿ менє̀ помышле́ньми и҆́хъ. |
|
6
|
6
|
| Тому скажи дому Ізраїлевому: так говорить Господь Бог: наверніться і відверніться від ідолів ваших, і від усіх мерзот ваших відверніть лице ваше. | Сегѡ̀ ра́ди рцы̀ до́мꙋ і҆и҃левꙋ: сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ: ѡ҆брати́тесѧ и҆ ѿврати́тесѧ ѿ начина́нїй ва́шихъ и҆ ѿ всѣ́хъ нече́стїй ва́шихъ, и҆ ѡ҆брати́те ли́ца ва̑ша ко мнѣ̀: |
|
7
|
7
|
| Бо якщо хто з дому Ізраїлевого і з прибульців, які живуть у Ізраїля, відійде від Мене і допустить ідолів своїх у серце своє, і поставить спокусу нечестя свого перед лицем своїм, і прийде до пророка запитати Мене через нього, — то Я, Господь, чи дам йому відповідь від Себе? | занѐ человѣ́къ человѣ́къ ѿ до́мꙋ і҆и҃лева и҆ ѿ прише́лцєвъ прише́дшихъ ко і҆и҃леви, и҆́же а҆́ще оу҆дали́тсѧ ѿ менє̀ и҆ положи́тъ мы̑сли своѧ̑ на се́рдцы свое́мъ и҆ мꙋче́нїе непра́вды своеѧ̀ оу҆чини́тъ пред̾ лице́мъ свои́мъ и҆ прїи́детъ ко проро́кꙋ є҆́же вопроси́ти є҆мꙋ̀ менѐ, а҆́зъ гдⷭ҇ь ѿвѣща́ю є҆мꙋ̀, въ не́мже держи́тсѧ ѻ҆́нъ, |
|
8
|
8
|
| Я поверну лице Моє проти тієї людини і скрушу її на знамення і притчу, і знищу її з народу Мого, і пізнаєте, що Я Господь. | и҆ оу҆твержꙋ̀ лицѐ моѐ на человѣ́ка того̀ и҆ положꙋ̀ є҆го̀ въ поги́бель и҆ въ потребле́нїе и҆ и҆зве́ргꙋ є҆го̀ ѿ среды̀ люді́й мои́хъ, и҆ оу҆вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь. |
|
9
|
9
|
| А якщо пророк допустить звабити себе і скаже слово так, ніби Я, Господь, навчив цього пророка, то Я простягну на нього руку Мою і знищу його з народу Мого, Ізраїля. | И҆ проро́къ а҆́ще прельсти́тсѧ и҆ рече́тъ сло́во, а҆́зъ гдⷭ҇ь прельсти́хъ проро́ка того̀, и҆ прострꙋ̀ рꙋ́кꙋ мою̀ на́нь и҆ потреблю̀ є҆го̀ ѿ среды̀ люді́й і҆и҃левыхъ. |
|
10
|
10
|
| І понесуть провину беззаконня свого: яка провина того, хто запитує, така буде провина і пророка, | И҆ прїи́мꙋтъ непра́вдꙋ свою̀ по непра́вдѣ вопроша́ющагѡ, и҆ по непра́вдѣ та́кожде проро́кꙋ бꙋ́детъ, |
|
11
|
11
|
| щоб надалі дім Ізраїлів не ухилявся від Мене і щоб більше не оскверняли себе всякими беззаконнями своїми, але щоб були Моїм народом, і Я був їхнім Богом, — говорить Господь Бог. | ꙗ҆́кѡ да не прельща́етсѧ ктомꙋ̀ до́мъ і҆и҃левъ ѿ менє̀, и҆ да не ѡ҆сквернѧ́ютсѧ ктомꙋ̀ во всѣ́хъ грѣсѣ́хъ свои́хъ, и҆ бꙋ́дꙋтъ мѝ въ лю́ди, а҆́зъ же бꙋ́дꙋ и҆̀мъ въ бг҃а, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
|
12
|
12
|
| І було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
13
|
13
|
| сину людський! якби яка земля згрішила переді Мною, віроломно відступивши від Мене, і Я простяг на неї руку Мою, і знищив у ній хлібну опору, і послав на неї голод, і став губити на ній людей і худобу; | сы́не человѣ́чь, землѧ̀ а҆́ще согрѣши́тъ мѝ, є҆́же па́стисѧ грѣхо́мъ, прострꙋ̀ рꙋ́кꙋ мою̀ на ню̀ и҆ сотрꙋ̀ оу҆твержде́нїе хлѣ́бное и҆ пꙋщꙋ̀ на ню̀ гла́дъ и҆ возмꙋ̀ съ неѧ̀ человѣ́ки и҆ скоты̀, |
|
14
|
14
|
| і якби знайшлися у ній ці три мужі: Ной, Даниїл та Іов, — то вони праведністю своєю спасли б тільки свої душі, — говорить Господь Бог. | и҆ а҆́ще бꙋ́дꙋтъ сі́и трїѐ мꙋ́жїе средѣ̀ є҆ѧ̀, нѡ́е и҆ данїи́лъ и҆ і҆́ѡвъ, ті́и во пра́вдѣ свое́й спасꙋ́тсѧ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: |
|
15
|
15
|
| Або, якби Я послав на цю землю лютих звірів, які осиротили б її, і вона через звірів зробилася б пустелею непрохідною: | а҆́ще и҆ ѕвѣ̑ри ѕлы̑ѧ напꙋщꙋ̀ на зе́млю и҆ оу҆мꙋ́чꙋ ю҆̀, и҆ бꙋ́детъ въ па́гꙋбꙋ, и҆ не бꙋ́детъ проходѧ́щагѡ сквозѣ̀ ю҆̀ ѿ лица̀ ѕвѣре́й, |
|
16
|
16
|
| то ці три мужі серед неї, — живу Я, — говорить Господь Бог, — не спасли б ні синів, ні дочок, а вони, тільки вони спаслися б, земля ж зробилася б пустелею. | и҆ а҆́ще бꙋ́дꙋтъ трїѐ сі́и мꙋ́жїе средѣ̀ є҆ѧ̀, живꙋ̀ а҆́зъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь, ни сы́нове, ни дщє́ри и҆́хъ спасꙋ́тсѧ, но то́кмѡ сі́и є҆ди́ни спасꙋ́тсѧ, а҆ землѧ̀ въ потребле́нїе бꙋ́детъ: |
|
17
|
17
|
| Або, якби Я навів на ту землю меч і сказав: «меч, пройди по землі!», і став знищувати на ній людей і худобу, | а҆́ще же наведꙋ̀ на тꙋ̀ зе́млю ме́чь и҆ рекꙋ̀: ме́чь да про́йдетъ зе́млю, и҆ возмꙋ̀ ѿ неѧ̀ человѣ́ка и҆ скота̀, |
|
18
|
18
|
| то ці три мужі серед неї, — живу Я, — говорить Господь Бог, — не спасли б ні синів, ні дочок, а вони тільки спаслися б. | и҆ трїѐ мꙋ́жїе сі́и бꙋ́дꙋтъ средѣ̀ є҆ѧ̀, живꙋ̀ а҆́зъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь, не и҆зба́вѧтъ ни сынѡ́въ, ни дще́рей свои́хъ, но ті́и є҆ди́ни спасꙋ́тсѧ: |
|
19
|
19
|
| Або, якби Я послав на ту землю моровицю і вилив на неї лють Мою у кровопролитті, щоб знищити на ній людей і худобу: | а҆́ще же и҆ сме́рть пꙋщꙋ̀ на зе́млю ѻ҆́нꙋ и҆ и҆злїю̀ ꙗ҆́рость мою̀ на ню̀ въ кро́ви, є҆́же потреби́ти ѿ неѧ̀ человѣ́ки и҆ скоты̀, |
|
20
|
20
|
| то Ной, Даниїл та Іов серед неї, — живу Я, — говорить Господь Бог, — не спасли б ні синів, ні дочок; праведністю своєю вони спасли б тільки свої душі. | нѡ́е же и҆ данїи́лъ и҆ і҆́ѡвъ бꙋ́дꙋтъ посредѣ̀ є҆ѧ̀, живꙋ̀ а҆́зъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь, ни сы́нове, ни дщє́ри не ѡ҆ста́нꙋтъ и҆̀мъ, ті́и же во пра́вдѣ свое́й спасꙋ́тсѧ и҆ и҆зба́вѧтъ дꙋ́шы своѧ̑. |
|
21
|
21
|
| Бо так говорить Господь Бог: якщо і чотири тяжкі кари Мої: меч, і голод, і лютих звірів, і моровицю пошлю на Єрусалим, щоб знищити у ньому людей і худобу, | Сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: а҆́ще же и҆ четы́ри мє́сти моѧ̑ лю̑тыѧ пꙋщꙋ̀ на і҆ерⷭ҇ли́ма, ме́чь и҆ гла́дъ, и҆ ѕвѣ̑ри лю̑ты и҆ сме́рть, є҆́же потреби́ти ѿ негѡ̀ человѣ́ки и҆ скоты̀, |
|
22
|
22
|
| і тоді залишиться в ньому залишок, сини і дочки, які будуть виведені звідти; ось, вони вийдуть до вас, і ви побачите поведінку їхню і діла їхні, і утішитеся у тій біді, яку Я навів на Єрусалим, у всьому, що Я навів на нього. | и҆ сѐ, ѡ҆ста́влени въ не́мъ спасе́ннїи ѿ негѡ̀, сі́и и҆зведꙋ́тъ сы̑ны и҆ дщє́ри: сѐ, ті́и и҆зы́дꙋтъ къ ва́мъ, и҆ оу҆́зрите пꙋти̑ и҆́хъ и҆ помышлє́нїѧ и҆́хъ, и҆ раска́етесѧ ѿ ѕлы́хъ, ꙗ҆̀же наведо́хъ на і҆ерⷭ҇ли́мъ, всѧ̑ ѕла̑ѧ, ꙗ҆̀же наведо́хъ на́нь, |
|
23
|
23
|
| Вони утішать вас, коли ви побачите поведінку їхню й діла їхні; і пізнаєте, що Я недарма зробив усе те, що зробив у ньому, — говорить Господь Бог. | и҆ оу҆тѣ́шатъ ва́съ: поне́же оу҆́зрите пꙋти̑ и҆́хъ и҆ оу҆мышлє́нїѧ и҆́хъ, и҆ оу҆разꙋмѣ́ете, ꙗ҆́кѡ не всꙋ́е сотвори́лъ є҆́смь всѧ̑, є҆ли̑ка сотвори́хъ въ не́мъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
|
Глава 15
|
Глава́ є҃і
|
|
1
|
1
|
| І було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
2
|
2
|
| сину людський! яку перевагу має дерево виноградної лози перед усяким іншим деревом і віття виноградної лози — між деревами у лісі? | сы́не человѣ́чь, что̀ бы́ло бы дре́во ло́зное ѿ всѣ́хъ древе́съ гро́здныхъ, сꙋ́щихъ во древесѣ́хъ дꙋбра́вныхъ; |
|
3
|
3
|
| Чи беруть від нього шматок на який-небудь виріб? Чи беруть від нього хоч на цвях, щоб вішати на ньому яку-небудь річ? | А҆́ще во́змꙋтъ ѿ негѡ̀ дре́во, є҆́же сотвори́ти дѣ́ло; и҆ а҆́ще во́змꙋтъ ко́лъ ѿ негѡ̀, є҆́же ѡ҆бѣ́сити на не́мъ кі́й либо сосꙋ́дъ; |
|
4
|
4
|
| Ось, воно віддається вогню на спалення; обидва кінці його вогонь поїв, і обгоріла середина його: чи годиться воно на який-небудь виріб? | Ра́звѣ є҆́же ѻ҆гне́ви преда́стсѧ на потребле́нїе, лѣ́тнее ѡ҆чище́нїе є҆гѡ̀ потреблѧ́етъ ѻ҆́гнь, и҆ и҆счеза́етъ до конца̀: є҆да̀ потре́бно бꙋ́детъ на дѣ́ло; |
|
5
|
5
|
| І тоді, коли воно було цілим, не годилося ні на який виріб; тим більше, коли вогонь поїв його, і воно обгоріло, чи годиться воно на який-небудь виріб? | И҆ є҆щѐ цѣ́лꙋ є҆мꙋ̀ сꙋ́щꙋ не бꙋ́детъ на дѣ́ло, кольмѝ па́че а҆́ще ѻ҆́гнь є҆̀ попали́тъ до конца̀, бꙋ́детъ ли на дѣ́ло пото́мъ; |
|
6
|
6
|
| Тому так говорить Господь Бог: як дерево виноградної лози між деревами лісовими Я віддав вогню на спалення, так віддам йому і жителів Єрусалима. | Сегѡ̀ ра́ди рцы̀: си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ: ꙗ҆́коже лоза̀ вїногра́днаѧ во дре́вѣхъ дꙋбра́вныхъ, ю҆́же да́хъ на потребле́нїе ѻ҆гне́ви, та́кѡ да́мъ живꙋ́щыѧ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ: |
|
7
|
7
|
| І поверну лице Моє проти них; з одного вогню вийдуть, і інший вогонь пожере їх, — і пізнають, що Я Господь, коли оберну проти них лице Моє. | и҆ да́мъ лицѐ моѐ на нѧ̀, ѿ ѻ҆гнѧ̀ и҆зы́дꙋтъ, и҆ ѻ҆́гнь поѧ́стъ ѧ҆̀: и҆ оу҆вѣ́дѧтъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь, є҆гда̀ оу҆тверждꙋ̀ лицѐ моѐ на ни́хъ: |
|
8
|
8
|
| І зроблю цю землю пустелею за те, що вони віроломно чинили, — говорить Господь Бог. | и҆ да́мъ зе́млю въ па́гꙋбꙋ, занѐ впадо́ша въ грѣ́хъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
|
Глава 16
|
Глава́ ѕ҃і
|
|
1
|
1
|
| І було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
2
|
2
|
| сину людський! вислови Єрусалиму мерзоти його | сы́не человѣ́чь, засвидѣ́телствꙋй і҆ерⷭ҇ли́мꙋ беззакѡ́нїѧ є҆гѡ̀ |
|
3
|
3
|
| і скажи: так говорить Господь Бог дочці Єрусалима: твій корінь і твоя батьківщина у землі Ханаанській; батько твій аморрей, і мати твоя хеттеянка; | и҆ рече́ши: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь дще́ри і҆ерⷭ҇ли́мстѣй: ко́рень тво́й и҆ бытїѐ твоѐ ѿ землѝ ханане́йски: ѻ҆те́цъ тво́й а҆морре́анинъ и҆ ма́ти твоѧ̀ хетте́анынѧ: |
|
4
|
4
|
| при народженні твоєму, у день, коли ти народилася, пуповину твою не відрізали, і водою ти не була обмита для очищення, і сіллю не була осолена, і пеленами не повита. | и҆ рожде́нїе твоѐ, въ ѻ҆́ньже де́нь роди́ласѧ є҆сѝ, не ѡ҆бѧза́ша сосє́цъ твои́хъ [Є҆вр.: не ѿрѣ́заша тѝ пꙋ́па.], и҆ водо́ю не ѡ҆мы́ша тѧ̀ на спасе́нїе, ни со́лїю ѡ҆соли́ша, нижѐ пелена́ми пови́ша: |
|
5
|
5
|
| Нічиє око не зглянеться на тебе, щоб з милости до тебе зробити тобі що-небудь з цього; але ти викинута була на поле, з презирства до життя твого, у день народження твого. | и҆ не пощадѣ̀ тебѐ ѻ҆́ко моѐ, є҆́же сотвори́ти тебѣ̀ є҆ди́но ѿ всѣ́хъ си́хъ, пострада́ти что̀ ѡ҆ тебѣ̀, и҆ ѿве́ржена была̀ є҆сѝ на лицѐ по́лѧ стро́потствомъ дꙋшѝ твоеѧ̀, въ де́нь въ ѻ҆́ньже роди́ласѧ є҆сѝ. |
|
6
|
6
|
| І проходив Я мимо тебе, і побачив тебе, покинуту на потоптання в кровя́х твоїх, і сказав тобі: «у кровя́х твоїх живи!» Так, Я сказав тобі: «у кровя́х твоїх живи!» | И҆ проидо́хъ сквозѣ́ тѧ и҆ ви́дѣхъ тѧ̀ смѣ́шенꙋ во кро́ви твое́й и҆ реко́хъ тѝ: ѿ кро́ве твоеѧ̀ жива̀ бꙋ́ди: и҆ реко́хъ тебѣ̀: во кро́ви твое́й живо́тъ тво́й: |
|
7
|
7
|
| Примножив тебе, як польові рослини; ти виросла і стала великою, і досягла чудової краси: піднялися груди, і волосся у тебе виросло; але ти була нага і непокрита. | оу҆множа́йсѧ, ꙗ҆́коже прозѧбе́нїе се́лное да́хъ тѧ̀, и҆ оу҆мно́жиласѧ є҆сѝ и҆ возвели́чиласѧ и҆ вошла̀ є҆сѝ во гра́ды градѡ́въ: сосцы̀ твоѝ возрасто́ша, и҆ вла́си твоѝ просвѣтлѣ́ша, ты́ же была̀ є҆сѝ нага̀ и҆ без̾ красы̀. |
|
8
|
8
|
| І проходив Я мимо тебе, і побачив тебе, і ось, це був час твій, час любови; і простер Я крила риз Моїх на тебе, і покрив наготу твою; і поклявся тобі і вступив у союз з тобою, — говорить Господь Бог, — і ти стала Моєю. | И҆ проидо́хъ сквозѣ́ тѧ и҆ ви́дѣхъ тѧ̀: и҆ сѐ, вре́мѧ твоѐ, ꙗ҆́кѡ вре́мѧ вита́ющихъ: и҆ простро́хъ крилѣ̑ моѝ на тѧ̀ и҆ прикры́хъ стꙋ́дъ тво́й, и҆ клѧ́хсѧ тебѣ̀ и҆ внидо́хъ въ завѣ́тъ съ тобо́ю, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь, и҆ была̀ є҆сѝ мнѣ̀: |
|
9
|
9
|
| Обмив Я тебе водою і змив з тебе кров твою і помазав тебе єлеєм. | и҆ ѡ҆мы́хъ тѧ̀ водо́ю и҆ ѡ҆полоска́хъ кро́вь твою̀ ѿ тебє̀ и҆ пома́захъ тѧ̀ є҆ле́емъ, |
|
10
|
10
|
| І надів на тебе візерунчасте плаття, і взув тебе в сап’янові сандалії, й оперезав тебе висоном, і покрив тебе шовковим покривалом. | и҆ ѡ҆блеко́хъ тѧ̀ въ пестрѡты̀ и҆ ѡ҆бꙋ́хъ тѧ̀ въ червлє́ны, и҆ препоѧ́сахъ тѧ̀ вѷссо́номъ и҆ возложи́хъ на тѧ̀ трїха́птонъ, |
|
11
|
11
|
| І убрав тебе в убрання, і поклав на руки твої зап’ястя і на шию твою намисто. | и҆ оу҆краси́хъ тѧ̀ оу҆́тварїю и҆ возложи́хъ запѧ́стїе на рꙋ́цѣ твоѝ и҆ гри́внꙋ на вы́ю твою̀, |
|
12
|
12
|
| І дав тобі кільце на твій ніс і серги на вуха твої і на голову твою прекрасний вінець. | и҆ да́хъ оу҆серѧ̑зи на нѡ́здри твоѧ̑ и҆ ко́лца во оу҆́шы твоѝ и҆ вѣне́цъ хвалы̀ на главꙋ̀ твою̀: |
|
13
|
13
|
| Так прикрашалася ти золотом і сріблом, і одяг твій був висон і шовк і візерунчасті тканини; годувалася ти хлібом із кращого пшеничного борошна, медом і єлеєм, і була надзвичайно красива, і досягла царственої величі. | и҆ оу҆краше́нна была̀ є҆сѝ зла́томъ и҆ сребро́мъ, и҆ ѻ҆дє́жды твоѧ̑ вѷссѡ́нны и҆ трїха́пты и҆ и҆спещрє́нїѧ, семїда́лъ и҆ ме́дъ и҆ ма́сло ꙗ҆́ла є҆сѝ, и҆ была̀ є҆сѝ добра̀ ѕѣлѡ̀ ѕѣлѡ̀, и҆ оу҆пра́виласѧ є҆сѝ на ца́рство: |
|
14
|
14
|
| І пронеслася між народами слава твоя заради краси твоєї, тому що вона була цілком досконала при тому чудовому убранні, яке Я поклав на тебе, — говорить Господь Бог. | и҆ и҆зы́де и҆́мѧ твоѐ во ꙗ҆зы́ки въ добро́тѣ твое́й, занѐ соверше́нно бѣ̀ лѣ́потою въ красотѣ̀, ю҆́же оу҆чини́хъ на тебѣ̀, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
|
15
|
15
|
| Але ти понадіялася на красу твою, і, користуючись славою твоєю, стала блудити і поширювала блудодійство твоє на кожного, хто проходив мимо, віддаючись йому. | Ты́ же оу҆пова́ла є҆сѝ на добро́тꙋ твою̀ и҆ соблꙋди́ла є҆сѝ во и҆́мени твое́мъ и҆ и҆злїѧ́ла є҆сѝ блꙋже́нїе твоѐ на всѧ́каго мимоходѧ́щаго, томꙋ̀ была̀ є҆сѝ, є҆мꙋ́же не подоба́ше: |
|
16
|
16
|
| І взяла з одягу твого, і зробила собі різнобарвні висоти, і блудодіяла на них, як ніколи не трапиться і не буде. | и҆ взѧла̀ є҆сѝ ѿ ри́зъ твои́хъ и҆ сотвори́ла себѣ̀ кꙋмі́ры сошвє́ныѧ и҆ соблꙋди́ла є҆сѝ съ ни́ми, и҆ не вни́деши, и҆ не бꙋ́детъ. |
|
17
|
17
|
| І взяла ошатні твої речі з Мого золота і з Мого срібла, яке Я дав тобі, і зробила собі чоловічі зображення, і блудодіяла з ними. | И҆ взѧла̀ є҆сѝ сосꙋ́ды хвалы̀ твоеѧ̀ ѿ сребра̀ моегѡ̀ и҆ зла́та моегѡ̀, ѿ ни́хже да́хъ тебѣ̀, и҆ сотвори́ла себѣ̀ ѡ҆́бразы мꙋ́жєски, и҆ соблꙋди́ла є҆сѝ въ ни́хъ. |
|
18
|
18
|
| І взяла візерунчасті плаття твої, і одягла їх ними, і ставила перед ними єлей Мій і фіміам Мій, | И҆ взѧла̀ є҆сѝ ри̑зы своѧ̑ и҆спещрє́нныѧ и҆ ѡ҆дѣ́ѧласѧ є҆сѝ въ нѧ̀, и҆ ма́сло моѐ и҆ ѳѷмїа́мъ мо́й положи́ла є҆сѝ пред̾ лице́мъ и҆́хъ, |
|
19
|
19
|
| і хліб Мій, який Я давав тобі, пшеничне борошно, і єлей, і мед, якими Я годував тебе, ти ставила перед ними як приємні пахощі; і це було, — говорить Господь Бог. | и҆ хлѣ́бы моѧ̑, ꙗ҆̀же да́хъ тебѣ̀, семїда́ломъ и҆ ма́сломъ и҆ ме́домъ напита́хъ тѧ̀, и҆ положи́ла є҆сѝ та̑ пред̾ лице́мъ и҆́хъ въ воню̀ благоꙋха́нїѧ. И҆ бы́сть по си́хъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь, |
|
20
|
20
|
| І взяла синів твоїх і дочок твоїх, яких ти народила Мені, і приносила у жертву на споживання їм. Чи мало було для тебе блудодіяти? | и҆ взѧла̀ є҆сѝ сы́ны твоѧ̑ и҆ дщє́ри твоѧ̑, ꙗ҆̀же родила̀ є҆сѝ, и҆ закла́ла є҆сѝ и҆̀мъ въ потребле́нїе. Є҆да̀ ма́лѡ соблꙋди́ла є҆сѝ; |
|
21
|
21
|
| Але ти і синів Моїх заколювала і віддавала їм, проводячи їх через вогонь. | И҆ закла́ла є҆сѝ ча̑да твоѧ̑ и҆ дала̀ є҆сѝ ѧ҆̀, внегда̀ принесла̀ є҆сѝ и҆̀хъ на же́ртвꙋ и҆̀мъ. |
|
22
|
22
|
| І при усіх твоїх мерзотах і блудодіяннях твоїх ти не згадала про дні юности твоєї, коли ти була нага і непокрита і покинута у крові твоїй на потоптання. | Сїѐ па́че всѧ́кагѡ блꙋда̀ твоегѡ̀ и҆ гнꙋ́сностей твои́хъ: и҆ не помѧнꙋ́ла є҆сѝ дні́й младе́нства твоегѡ̀, є҆гда̀ была̀ є҆сѝ нага̀ и҆ без̾ѡбра́зна, и҆ смѣ́шена во кро́ви твое́й жила̀ є҆сѝ. |
|
23
|
23
|
| І після всіх злодіянь твоїх, — горе, горе тобі! — говорить Господь Бог, — | И҆ бы́сть по всѣ́хъ ѕло́бахъ твои́хъ, го́ре го́ре тебѣ̀, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь, |
|
24
|
24
|
| ти побудувала собі блудилища і наробила собі підвищень на всякій площі; | и҆ создала̀ є҆сѝ себѣ̀ хра́мъ блꙋдни́ческїй и҆ сотвори́ла себѣ̀ полага̑нїѧ на всѣ́хъ сто́гнахъ: |
|
25
|
25
|
| біля початку всякої дороги влаштувала собі узвишшя, ганьбила красу твою і розкидала ноги твої для всякого перехожого, і примножила блудодіяння твої. | и҆ въ нача́лѣ всѧ́кагѡ пꙋтѝ создала̀ є҆сѝ блꙋди̑лища своѧ̑ и҆ растли́ла добро́тꙋ твою̀, и҆ разложи́ла го́лєни твоѧ̑ всѧ́комꙋ мимоходѧ́щемꙋ и҆ оу҆мно́жила є҆сѝ блꙋ́дъ тво́й: |
|
26
|
26
|
| Блудила із синами Єгипту, сусідами твоїми, людьми великорослими, і примножувала блудодіяння твої, прогнівляючи Мене. | и҆ соблꙋди́ла съ сынмѝ є҆гѵ́петскими сосѣ̑ды твои́ми дебелопло́тными, и҆ мно́гажды блꙋди́ла є҆сѝ, є҆́же разгнѣ́вати мѧ̀. |
|
27
|
27
|
| І ось, Я простяг на тебе руку Мою, і зменшив призначене тобі, і віддав тебе на сваволю дочкам филистимським, які ненавидять тебе, які посоромилися соромітної поведінки твоєї. | И҆ сѐ, прострꙋ̀ рꙋ́кꙋ мою̀ на тѧ̀ и҆ ѿве́ргꙋ зако́ны твоѧ̑ и҆ преда́мъ тѧ̀ дꙋша́мъ ненави́дѧщымъ тебѐ, дще́ремъ и҆ноплеме́нникѡвъ, совраща́ющымъ тѧ̀ съ пꙋтѝ твоегѡ̀, и҆́мже нече́ствовала є҆сѝ. |
|
28
|
28
|
| І блудила ти із синами Ассура і не наситилася; блудила з ними, але тим не задовольнилася; | И҆ соблꙋди́ла є҆сѝ съ сынмѝ а҆ссѵ́ровыми и҆ нижѐ та́кѡ насы́тиласѧ є҆сѝ: и҆ соблꙋди́ла и҆ не насы́тиласѧ, |
|
29
|
29
|
| і примножила блудодіяння твої у землі Ханаанській до Халдеї, але і тим не задовольнилась. | и҆ оу҆мно́жила завѣ́ты твоѧ̑ ко землѝ ханане́йстѣй, халде́йстѣй, и҆ нижѐ въ си́хъ насы́тиласѧ є҆сѝ. |
|
30
|
30
|
| Яким стомленим повинно бути серце твоє, — говорить Господь Бог, — коли ти все це робила, як неприборкана блудниця! | Что̀ сотворю̀ се́рдцꙋ твоемꙋ̀, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь, внегда̀ твори́ши всѧ̑ сїѧ̑ дѣла̀ жены̀ блꙋдни́цы проде́рзыѧ; И҆ соблꙋди́ла є҆сѝ трегꙋ́бѡ во дще́рехъ твои́хъ. |
|
31
|
31
|
| Коли ти будувала собі блудилища біля початку всякої дороги і робила собі узвишшя на всякій площі, ти була не як блудниця, тому що відкидала подарунки, | Є҆гда̀ согради́ла є҆сѝ блꙋди́лище твоѐ въ нача́лѣ всѧ́кагѡ пꙋтѝ и҆ высѡ́каѧ твоѧ̑ сотвори́ла є҆сѝ на всѣ́хъ сто́гнахъ, и҆ не была̀ ꙗ҆́кѡ блꙋдни́ца собира́ющаѧ нае́мъ. |
|
32
|
32
|
| але як перелюбна дружина, яка приймає замість свого чоловіка чужих. | Жена̀ любодѣ́йница подо́бна тебѣ̀, ѿ мꙋ́жа своегѡ̀ взе́млющи нае́мъ, |
|
33
|
33
|
| Усім блудницям дають подарунки, а ти сама давала подарунки всім коханцям твоїм і підкуповувала їх, щоб вони з усіх боків приходили до тебе блудити з тобою. | всѣ̑мъ блꙋди́вшымъ съ не́ю даѧ́ше нае́мъ: и҆ ты̀ дала̀ є҆сѝ нае́мъ всѣ̑мъ рачи́телємъ твои̑мъ и҆ ѡ҆бременѧ́ла и҆̀хъ, є҆́же приходи́ти и҆̀мъ къ тебѣ̀ ѿвсю́дꙋ во блꙋжє́нїѧ твоѧ̑. |
|
34
|
34
|
| У тебе у блудодіяннях твоїх було супротивне тому, що буває у жінок: не за тобою ганялися, але ти давала подарунки, а тобі не давали подарунків; і тому ти чинила на противагу іншим. | И҆ бы́сть въ тебѣ̀ сопроти́вно ѡ҆бы́чаю же́нскꙋ во блꙋже́нїи твое́мъ, и҆ съ тобо́ю соблꙋди́вшымъ, вмѣ́стѡ є҆́же бы да́ти тебѣ̀ нае́мъ, и҆ нае́мъ не даде́сѧ тебѣ̀, и҆ бы́сть въ тебѣ̀ сопроти́вно. |
|
35
|
35
|
| Тому вислухай, блуднице, слово Господнє! | Сегѡ̀ ра́ди слы́ши, блꙋдни́це, сло́во гдⷭ҇не. |
|
36
|
36
|
| Так говорить Господь Бог: за те, що ти так розсипала гроші твої, і у блудодіяннях твоїх розкрита була нагота твоя перед коханцями твоїми і перед усіма мерзенними ідолами твоїми, і за кров синів твоїх, яких ти віддавала їм, — | Сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: занѐ и҆злїѧ́ла є҆сѝ мѣ́дь твою̀, и҆ ѿкры́етсѧ сра́мъ тво́й во блꙋже́нїи твое́мъ ко рачи́телємъ твои̑мъ, и҆ во всѧ̑ помышлє́нїѧ беззако́нїй твои́хъ, и҆ во кро́ви ча̑дъ твои́хъ, ꙗ҆̀же дала̀ є҆сѝ и҆̀мъ: |
|
37
|
37
|
| за те ось, Я зберу всіх коханців твоїх, якими ти насолоджувалась і яких ти кохала, з усіма тими, яких ненавиділа, і зберу їх звідусіль проти тебе, і розкрию перед ними наготу твою, і побачать увесь сором твій. | сегѡ̀ ра́ди, сѐ, а҆́зъ на тѧ̀ соберꙋ̀ всѧ̑ похотникѝ твоѧ̑, съ ни́миже смѣси́ласѧ є҆сѝ, и҆ всѣ́хъ, и҆̀хже люби́ла є҆сѝ, со всѣ́ми, и҆̀хже ненави́дѣла є҆сѝ: и҆ соберꙋ̀ ѧ҆̀ на тѧ̀ ѿвсю́дꙋ и҆ ѿкры́ю ѕлѡ́бы твоѧ̑ къ ни̑мъ, и҆ оу҆́зрѧтъ ве́сь сра́мъ тво́й. |
|
38
|
38
|
| Я буду судити тебе судом перелюбниць і тих, хто проливає кров, — і віддам тебе кривавій люті і ревнощам; | И҆ ѿмщꙋ́ ти ѿмще́нїемъ любодѣ́йцы и҆ пролива́ющїѧ кро́вь, и҆ положꙋ́ тѧ во кро́ви ꙗ҆́рости и҆ рве́нїѧ, |
|
39
|
39
|
| віддам тебе у руки їх і вони зруйнують блудилища твої, і розкидають узвишшя твої, і зірвуть з тебе одяг твій, і візьмуть убрання твоє, і залишать тебе нагою і непокритою. | и҆ преда́мъ тѧ̀ въ рꙋ́цѣ и҆́хъ, и҆ раскопа́ютъ блꙋди́лище твоѐ и҆ разорѧ́тъ высѡ́каѧ твоѧ̑, и҆ совлекꙋ́тъ съ тебє̀ ри̑зы твоѧ̑ и҆ во́змꙋтъ сосꙋ́ды хвалы̀ твоеѧ̀, и҆ ѡ҆ста́вѧтъ тѧ̀ на́гꙋ и҆ безстꙋ́днꙋ: |
|
40
|
40
|
| І скличуть на тебе зібрання, і поб’ють тебе камінням, і розрубають тебе мечами своїми. | и҆ приведꙋ́тъ на тѧ̀ наро́ды, и҆ побїю́тъ тебѐ ка́менїемъ и҆ и҆зсѣкꙋ́тъ тѧ̀ мечьмѝ свои́ми, |
|
41
|
41
|
| Спалять доми твої вогнем і вчинять над тобою суд перед очима багатьох дружин; і покладу кінець блуду твоєму, і не будеш уже давати подарунків. | и҆ запалѧ́тъ до́мы твоѧ̑ ѻ҆гне́мъ и҆ сотворѧ́тъ въ тебѣ̀ ѿмще́нїе пред̾ жена́ми мно́гими: и҆ ѡ҆бращꙋ́ тѧ ѿ блꙋже́нїѧ, и҆ найма̀ ктомꙋ̀ не да́си. |
|
42
|
42
|
| І вгамую на тобі гнів Мій, і відступить від тебе обурення Моє, і заспокоюся, і вже не буду гніватися. | И҆ послю̀ ꙗ҆́рость мою̀ на тѧ̀, и҆ ѿи́метсѧ рве́нїе моѐ ѿ тебє̀: и҆ почі́ю и҆ ктомꙋ̀ не попекꙋ́сѧ. |
|
43
|
43
|
| За те, що ти не згадала про дні юности твоєї і всім цим гнівала Мене, ось, і Я поведінку твою оберну на твою голову, — говорить Господь Бог, — щоб ти не віддавалася більш розпусті після всіх твоїх мерзот. | Поне́же не помѧнꙋ́ла є҆сѝ дні́й младе́нства твоегѡ̀ и҆ ѡ҆печа́лила мѧ̀ во всѣ́хъ си́хъ: и҆ сѐ, а҆́зъ пꙋти̑ твоѧ̑ на главꙋ̀ твою̀ да́хъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: и҆ та́кѡ сотвори́ла є҆сѝ нече́стїе по всѣ̑мъ беззако́нїємъ твои̑мъ. |
|
44
|
44
|
| Ось, усякий, хто говорить притчами, може сказати про тебе: «яка мати, така і дочка». | Сїѧ̑ сꙋ́ть всѧ̑, є҆ли̑ка реко́ша на тѧ̀ въ при́тчи, глаго́люще: ꙗ҆́коже ма́ти, та́кѡ и҆ дще́рь. |
|
45
|
45
|
| Ти дочка у матір твою, яка покинула чоловіка свого і дітей своїх, — і ти сестра у сестер твоїх, які покинули чоловіків своїх і дітей своїх. Мати ваша хеттеянка, і батько ваш аморрей. | Дще́рь ма́тере твоеѧ̀ ты̀ є҆сѝ, ѿри́нꙋвшаѧ мꙋ́жа своего̀ и҆ ча̑да своѧ̑: и҆ сєстры̀ се́стръ твои́хъ, ѿри́нꙋвшыѧ мꙋже́й свои́хъ и҆ ча̑дъ свои́хъ: ма́ти ва́ша хетте́анынѧ, а҆ ѻ҆те́цъ ва́шъ а҆морре́й: |
|
46
|
46
|
| Більша ж сестра твоя — Самарія, що з дочками своїми живе наліво від тебе; а менша сестра твоя, що живе від тебе направо, є Содома з дочками її. | сестра̀ ва́ша старѣ́йшаѧ самарі́а, та̀ и҆ дщє́ри є҆ѧ̀ живꙋ́щыѧ ѡ҆шꙋ́юю тебє̀: и҆ сестра̀ твоѧ̀ ме́ншаѧ, живꙋ́щаѧ ѡ҆деснꙋ́ю тебє̀, содо́ма и҆ дщє́ри є҆ѧ̀. |
|
47
|
47
|
| Але ти і не їхніми путями ходила і не за їхніми мерзотами чинила; цього було мало: ти чинила розпусніше за них на всіх путях твоїх. | Но нижѐ по пꙋтє́мъ и҆́хъ ходи́ла є҆сѝ, нижѐ сотвори́ла по беззако́нїємъ и҆́хъ понѐ ма́лѡ, и҆ превозшла̀ є҆сѝ и҆̀хъ во всѣ́хъ пꙋте́хъ твои́хъ. |
|
48
|
48
|
| Живу Я, — говорить Господь Бог; Содома, сестра твоя, не робила того сама і її дочки, що робила ти і дочки твої. | Живꙋ̀ а҆́зъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь, не сотвори́ла содо́ма сїѧ̀ сестра̀ твоѧ̀ и҆ дщє́ри є҆ѧ̀, ꙗ҆́коже ты̀ сотвори́ла и҆ дщє́ри твоѧ̑. |
|
49
|
49
|
| Ось у чому було беззаконня Содоми, сестри твоєї, і дочок її: у гордості, пересиченні й ліності, і вона руки бідного й убогого не підтримувала. | Ѻ҆ба́че сїѐ беззако́нїе содо́мы сестры̀ твоеѧ̀, го́рдость въ сы́тости хлѣ́ба и҆ во и҆з̾ѻби́лїи вїна̀, и҆ сластолю́бствоваша та̀ и҆ дщє́ри є҆ѧ̀: сїѐ бѧ́ше є҆́й и҆ дще́ремъ є҆ѧ̀: и҆ рꙋкѝ оу҆бо́гомꙋ и҆ ни́щемꙋ не подаѧ́хꙋ, |
|
50
|
50
|
| І загордилися вони, і робили мерзоти перед лицем Моїм, і, побачивши це, Я відкинув їх. | и҆ велича́хꙋсѧ, и҆ сотвори́ша беззакѡ́нїѧ предо мно́ю: и҆ ѿверго́хъ ѧ҆̀ ꙗ҆́коже ви́дѣхъ. |
|
51
|
51
|
| І Самарія половини гріхів твоїх не нагрішила; ти перевершила їх мерзотами твоїми, і через твої мерзоти, які робила ти, сестри твої виявилися правішими за тебе. | Самарі́а же по́лъ грѣхѡ́въ твои́хъ не согрѣшѝ: и҆ оу҆мно́жила є҆сѝ беззакѡ́нїѧ твоѧ̑ па́че ѻ҆́нѣхъ, и҆ ѡ҆правда́ла є҆сѝ сєстры̀ твоѧ̑ во всѣ́хъ беззако́нїихъ твои́хъ, ꙗ҆̀же сотвори́ла є҆сѝ. |
|
52
|
52
|
| Неси ж посоромлення твоє і ти, яка осуджувала сестер твоїх; за гріхами твоїми, якими ти зганьбила себе більше за них, вони правіші за тебе. Червоній же від сорому і ти, і неси посоромлення твоє, так виправдавши сестер твоїх. | И҆ ты̀ прїимѝ мꙋче́нїе твоѐ, въ не́мже растли́ла є҆сѝ сєстры̀ твоѧ̑ во грѣсѣ́хъ твои́хъ, и҆́миже беззако́нновала па́че тѣ́хъ, и҆ ѡ҆правда́ла и҆̀хъ па́че тебє̀: и҆ ты̑ посрами́сѧ и҆ прїимѝ безче́стїе твоѐ, внегда̀ ѡ҆правда́ти тебѣ̀ сєстры̀ твоѧ̑. |
|
53
|
53
|
| Але Я поверну полон їх, полон Содоми і дочок її, полон Самарії і дочок її, і між ними полон полонених твоїх, | И҆ ѡ҆бращꙋ̀ ѡ҆бращє́нїѧ и҆́хъ, ѡ҆браще́нїе содо́мы и҆ дще́рей є҆ѧ̀, и҆ ѡ҆браще́нїе самарі́и и҆ дщере́й є҆ѧ̀, и҆ ѡ҆бращꙋ̀ ѡ҆браще́нїе твоѐ средѣ̀ и҆́хъ, |
|
54
|
54
|
| щоб ти несла посоромлення твоє і соромилась усього того, що робила, слугуючи для них утішенням. | ꙗ҆́кѡ да прїи́меши мꙋче́нїе твоѐ и҆ безче́стна бꙋ́деши ѿ всѣ́хъ, ꙗ҆̀же сотвори́ла є҆сѝ во разгнѣ́ванїи мое́мъ. |
|
55
|
55
|
| І сестри твої, Содома і дочки її, повернуться у попередній стан свій; і Самарія і дочки її повернуться у попередній стан свій, і ти і дочки твої повернетеся у попередній стан ваш. | И҆ сестра̀ твоѧ̀ содо́ма и҆ дщє́ри є҆ѧ̀ возста́вѧтсѧ, ꙗ҆́коже бѣ́ша и҆спе́рва: и҆ самарі́а и҆ дщє́ри є҆ѧ̀ возста́вѧтсѧ, ꙗ҆́коже бѣ́ша и҆спе́рва: и҆ ты̀ и҆ дщє́ри твоѧ̑ возста́витесѧ, ꙗ҆́коже бѣ́сте пре́жде. |
|
56
|
56
|
| Про сестру твою Содому і спомину не було у вустах твоїх у дні гордині твоєї, | И҆ не была̀ содо́ма сестра̀ твоѧ̀ во слы́шанїе во оу҆стѣ́хъ твои́хъ во дне́хъ горды́ни твоеѧ̀, |
|
57
|
57
|
| доки ще не відкрито було нечестя твоє, як у час посоромлення від дочок Сирії і всіх, хто оточував її, від дочок Филистими, які дивилися на тебе з презирством з усіх боків. | пре́жде ѿкрове́нїѧ ѕло́бъ твои́хъ, ꙗ҆́коже нн҃ѣ оу҆кори́зна є҆сѝ дще́рей сѵ́рскихъ и҆ всѣ́хъ сꙋ́щихъ ѡ҆́крестъ є҆ѧ̀ дще́рей и҆ноплеме́нничихъ ѡ҆держа́щихъ тѧ̀ ѡ҆́крестъ: |
|
58
|
58
|
| За розпусту твою і за мерзоти твої терпиш ти, — говорить Господь. | нечє́стїѧ твоѧ̑ и҆ беззакѡ́нїѧ твоѧ̑ ты̀ понесла̀ є҆сѝ ѧ҆̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь. |
|
59
|
59
|
| Бо так говорить Господь Бог: Я вчиню з тобою, як учинила ти, знехтувавши клятву порушенням союзу. | Сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: и҆ сотворю̀ въ тебѣ̀, ꙗ҆́коже сотвори́ла є҆сѝ, ꙗ҆́коже презрѣ́ла є҆сѝ є҆́же престꙋпи́ти завѣ́тъ мо́й: |
|
60
|
60
|
| Але Я згадаю союз Мій з тобою у дні юности твоєї, і відновлю з тобою вічний союз. | и҆ воспомѧнꙋ̀ а҆́зъ завѣ́тъ мо́й, и҆́же съ тобо́ю во дне́хъ младе́нства твоегѡ̀, и҆ возста́влю тебѣ̀ завѣ́тъ вѣ́чный: |
|
61
|
61
|
| І ти згадаєш про путі твої, і буде соромно тобі, коли станеш приймати до себе сестер твоїх, більших за тебе, як і менших за тебе, і коли Я буду давати тобі їх за дочок, але не від твого союзу. | и҆ помѧне́ши пꙋти̑ твоѧ̑ и҆ безче́стна бꙋ́деши, внегда̀ по́ймеши сєстры̀ твоѧ̑ старѣ́йшыѧ со ю҆нѣ́йшими твои́ми, и҆ да́мъ ѧ҆̀ тебѣ̀ на созида́нїе, но не ѿ завѣ́та твоегѡ̀: |
|
62
|
62
|
| Я відновлю союз Мій з тобою, і пізнаєш, що Я Господь, | и҆ возста́влю а҆́зъ завѣ́тъ мо́й съ тобо́ю, и҆ оу҆вѣ́си, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь: |
|
63
|
63
|
| для того, щоб ти пам’ятала і соромилася, і щоб надалі не можна було тобі і рота відкрити від сорому, коли Я прощу тобі все, що ти робила, — говорить Господь Бог. | ꙗ҆́кѡ да помѧне́ши и҆ оу҆срами́шисѧ, и҆ не бꙋ́детъ тебѣ̀ ктомꙋ̀ ѿве́рсти оу҆́стъ твои́хъ ѿ лица̀ безче́стїѧ твоегѡ̀, є҆гда̀ млⷭ҇тивъ бꙋ́дꙋ тебѣ̀ по всѣ̑мъ, є҆ли̑ка сотвори́ла є҆сѝ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
|
Глава 17
|
Глава́ з҃і
|
|
1
|
1
|
| І було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
2
|
2
|
| сину людський! запропонуй загадку і скажи притчу до дому Ізраїлевого. | сы́не человѣ́чь, повѣ́ждь по́вѣсть и҆ рцы̀ при́тчꙋ на до́мъ і҆и҃левъ, |
|
3
|
3
|
| Скажи: так говорить Господь Бог: великий орел з великими крилами, з довгими перами, пухнастий, строкатий, прилетів у Ливан і зняв з кедра верхівку, | и҆ рече́ши: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: ѻ҆ре́лъ вели́кїй, великокри́лый, до́лгїй протѧже́нїемъ, и҆спо́лнь ногте́й, и҆́же и҆́мать повелѣ́нїе вни́ти въ лїва́нъ, и҆ взѧ̀ и҆збра̑нныѧ ке́дра, |
|
4
|
4
|
| зірвав верхній з молодих паростків його і приніс його у землю Ханаанську, у місті торговців поклав його; | и҆ верхѝ мѧ́гкости ѡ҆строга̀, и҆ принесѐ ѧ҆̀ въ зе́млю ханане́йскꙋ, во гра́дѣ ѡ҆гражде́ннѣмъ положѝ ѧ҆̀: |
|
5
|
5
|
| і взяв від насіння цієї землі, і посадив на землі насіння, помістив біля великих вод, як садять вербу. | и҆ взѧ̀ ѿ сѣ̑мене земна́гѡ и҆ дадѐ є҆̀ на по́ли пло́днѣ, (да оу҆тверди́тъ коре́нїе) над̾ вода́ми мно́гими, ви́дѣно оу҆чинѝ є҆̀: |
|
6
|
6
|
| І воно виросло, і зробилося виноградною лозою, широкою, низькою на зріст, віття якої хилилося до неї, і коріння її було під нею ж, і стало виноградною лозою, і дало паростки, і пустило віття. | и҆ прозѧбѐ и҆ бы́сть въ вїногра́дъ не́мощенъ и҆ ма́лъ вели́чествомъ, є҆́же ꙗ҆влѧ́тисѧ ло́зїю є҆гѡ̀ на не́мъ, и҆ коре́нїе є҆гѡ̀ под̾ ни́мъ бѧ́ше: и҆ бы́сть въ вїногра́дъ, и҆ сотворѝ рѡ́зги, и҆ прострѐ ѿра̑сли своѧ̑. |
|
7
|
7
|
| І ще був орел з великими крилами і пухнастий; і ось, ця виноградна лоза потягнулася до нього своїм корінням і простягла до нього віття своє, щоб він поливав її з борозен розсадника свого. | И҆ бы́сть ѻ҆ре́лъ дрꙋгі́й вели́къ, великокри́лный, мно́гъ ногтьмѝ, и҆ сѐ, вїногра́дъ се́й ѡ҆плета́ѧсѧ ѡ҆б̾ не́мъ: и҆ коре́нїе є҆гѡ̀ къ немꙋ̀, и҆ ло́зїе своѐ и҆спꙋстѝ є҆мꙋ̀, є҆́же напаѧ́ти себѐ со грꙋ́дїемъ са́да своегѡ̀. |
|
8
|
8
|
| Вона була посаджена на доброму полі, біля великих вод, так що могла пускати віття і приносити плід, зробитися лозою чудовою. | На по́ли до́брѣ, на водѣ̀ мно́зѣ пита́етсѧ то́й, є҆́же сотвори́ти прозѧбє́нїѧ и҆ приноси́ти пло́дъ, є҆́же бы́ти въ вїногра́дъ вели́къ. |
|
9
|
9
|
| Скажи: так говорить Господь Бог: чи буде у неї успіх? Чи не вирвуть коренів її, і чи не обірвуть плодів її, так що вона засохне? усе молоде віття, яке виросло від неї, засохне. І не з великою силою і не з багатьма людьми зірвуть її з коренів її. | Сегѡ̀ ра́ди рцы̀: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: є҆да̀ и҆спра́витсѧ; не коре́нїе ли мѧгкоты̀ є҆гѡ̀ и҆ пло́дъ и҆згнїе́тъ; и҆ и҆́зсхнꙋтъ всѧ̑ лѣ́тѡрасли є҆гѡ̀, и҆ не мы́шцею ли вели́кою, ни людьмѝ мно́гими є҆́же и҆сто́ргнꙋти є҆го̀ и҆з̾ коре́нїѧ є҆гѡ̀; |
|
10
|
10
|
| І ось, хоч вона посаджена, але чи буде успіх? Чи не засохне вона, як тільки торкнеться її східний вітер? засохне на грядках, де виросла. | И҆ сѐ, ты́етъ: є҆да̀ оу҆спѣ́етъ; не а҆́бїе ли, є҆гда̀ ко́снетсѧ є҆мꙋ̀ вѣ́тръ зно́йный, посхне́тъ сꙋхото́ю; со грꙋ́дїемъ прозѧбе́нїѧ своегѡ̀ и҆́зсхнетъ. |
|
11
|
11
|
| І було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
12
|
12
|
| скажи бунтівному дому: хіба не знаєте, що це означає? — Скажи: ось, прийшов цар Вавилонський у Єрусалим, і взяв царя його і князів його, і привів їх до себе у Вавилон. | сы́не человѣ́чь, рцы̀ ко до́мꙋ прогнѣвлѧ́ющемꙋ мѧ̀: не вѣ́сте ли, что̀ сꙋ́ть сїѧ̑; рцы̀ и҆̀мъ: сѐ, грѧде́тъ ца́рь вавѷлѡ́нскъ на і҆ерⷭ҇ли́мъ, и҆ во́зметъ царѧ̀ є҆гѡ̀ и҆ кнѧ́зѧ є҆гѡ̀, и҆ ѿведе́тъ ѧ҆̀ къ себѣ̀ въ вавѷлѡ́нъ: |
|
13
|
13
|
| І взяв іншого з царського роду, й уклав з ним союз, і зобов’язав його клятвою, і взяв сильних землі тієї із собою, | и҆ по́йметъ ѿ пле́мене ца́рска, и҆ завѣща́етъ съ ни́мъ завѣ́тъ, и҆ введе́тъ є҆го̀ въ клѧ́твѣ, и҆ старѣ̑йшины землѝ во́зметъ, |
|
14
|
14
|
| щоб царство було покірне, щоб не могло піднятися, щоб збережений був союз і стояв твердо. | є҆́же бы́ти въ ца́рство немощно̀, є҆́же весьма̀ не возноси́тисѧ, (но) храни́ти завѣ́тъ є҆гѡ̀ и҆ стоѧ́ти въ не́мъ: |
|
15
|
15
|
| Але той відійшов від нього, пославши послів своїх у Єгипет, щоб дали йому коней і багато людей. Чи буде йому успіх? Чи вціліє той, хто це робить? Він порушив союз і чи уціліє? | и҆ ѿве́ржетсѧ ѿ негѡ̀ посыла́ѧ послы̀ своѧ̑ во є҆гѵ́петъ да́ти є҆мꙋ̀ ко́ни и҆ лю́ди мнѡ́ги: є҆да̀ и҆спра́витъ; спасе́тсѧ ли творѧ́й сопроти̑внаѧ; и҆ престꙋпа́ѧй завѣ́тъ спасе́тсѧ ли; |
|
16
|
16
|
| Живу Я, — говорить Господь Бог: у місці перебування царя, який поставив його царем, і якому дану клятву він знехтував, і порушив союз свій з ним, він помре у нього у Вавилоні. | Живꙋ̀ а҆́зъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь, а҆́ще не на мѣ́стѣ, и҆дѣ́же ца́рь воцари́вый є҆го̀, и҆́же похꙋ́ли клѧ́твꙋ мою̀ и҆ и҆́же престꙋпѝ завѣ́тъ мо́й, съ ни́мъ средѣ̀ вавѷлѡ́на сконча́етсѧ. |
|
17
|
17
|
| З великою силою і з численним народом фараон нічого не зробить для нього у цій війні, коли буде насипаний вал і будуть побудовані облогові вежі на загибель багатьох душ. | И҆ не въ си́лѣ вели́цѣй, нижѐ въ наро́дѣ мно́зѣ сотвори́тъ съ ни́мъ фараѡ́нъ бра́нь во ѻ҆стро́зѣ и҆ въ согражде́нїи стрѣ́льницъ, є҆́же и҆з̾ѧ́ти дꙋ́шы мнѡ́ги. |
|
18
|
18
|
| Він знехтував клятву, щоб порушити союз, і ось, дав руку свою і зробив усе це; він не вціліє. | И҆ похꙋ́ли клѧ́твꙋ, є҆́же престꙋпи́ти завѣ́тъ, и҆ сѐ, дадѐ рꙋ́кꙋ свою̀ и҆ всѧ̑ сїѧ̑ сотворѝ є҆мꙋ̀: не спасе́тсѧ. |
|
19
|
19
|
| Тому так говорить Господь Бог: живу Я! клятву Мою, яку він знехтував, і союз Мій, який він порушив, Я поверну на його голову. | Сегѡ̀ ра́ди рцы̀: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: живꙋ̀ а҆́зъ, а҆́ще не клѧ́твꙋ мою̀, ю҆́же похꙋ́ли, и҆ завѣ́тъ мо́й, є҆го́же престꙋпѝ, да́мъ на главꙋ̀ є҆гѡ̀: |
|
20
|
20
|
| І закину на нього сіть Мою, і впійманий буде у тенета Мої; і приведу його у Вавилон, і там буду судитися з ним за віроломство його проти Мене. | и҆ прострꙋ̀ мре́жꙋ мою̀ на́нь, и҆ ꙗ҆́тъ бꙋ́детъ во ѡ҆держа́нїи є҆ѧ̀: и҆ приведꙋ̀ є҆го̀ въ вавѷлѡ́нъ и҆ разсꙋждꙋ́сѧ съ ни́мъ та́мѡ ѡ҆ непра́вдѣ є҆гѡ̀, є҆́юже непра́вдова ко мнѣ̀: |
|
21
|
21
|
| А всі утікачі його з усіх полків його упадуть від меча, а ті, що залишилися, розвіяні будуть по всіх вітрах; і пізнаєте, що Я, Господь, сказав це. | и҆ всѝ и҆збѣ́гшїи є҆гѡ̀ и҆ всѝ и҆збра́ннїи со всѣ́ми ѡ҆полчє́нїи є҆гѡ̀ мече́мъ падꙋ́тъ, и҆ всѧ̑ ѡ҆ста̑вшаѧ и҆́хъ разсѣ́ю по всемꙋ̀ вѣ́трꙋ, и҆ оу҆вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь гл҃ахъ. |
|
22
|
22
|
| Так говорить Господь Бог: і візьму Я з вершини високого кедра, і посаджу; з верхніх паростків його відірву ніжну парость і посаджу на високій і величній горі. | Сегѡ̀ ра́ди сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: и҆ возмꙋ̀ а҆́зъ ѡ҆ и҆збра́нныхъ ке́дра высо́кагѡ ѿ верха̀ и҆ да́мъ ѿ главы̀ ѿра́слей є҆гѡ̀, сердца̀ и҆́хъ ѡ҆стрꙋжꙋ̀ и҆ насаждꙋ̀ а҆́зъ на горѣ̀ высо́цѣ: |
|
23
|
23
|
| На високій горі Ізраїлевій посаджу її, і пустить віття, і принесе плід, і зробиться величним кедром, і будуть жити під ним усякі птахи, усякі пернаті будуть жити у тіні гілок його. | и҆ повѣ́шꙋ и҆̀ въ горѣ̀ высо́цѣ і҆и҃левѣ и҆ насаждꙋ̀ и҆̀, и҆ прорасти́тъ ѿра́сль и҆ сотвори́тъ пло́дъ и҆ бꙋ́детъ въ ке́дръ вели́къ: и҆ почі́етъ под̾ ни́мъ всѧ́къ ѕвѣ́рь, и҆ под̾ сѣ́нїю є҆гѡ̀ почі́етъ всѧ́ка пти́ца, и҆ ло́зїе є҆гѡ̀ па́ки оу҆стро́ѧтсѧ: |
|
24
|
24
|
| І пізнають усі дерева польові, що Я, Господь, високе дерево понижую, низьке дерево підвищую, дерево, яке зеленіє, висушую, а сухе дерево роблю квітучим: Я, Господь, сказав, і зроблю. | и҆ оу҆вѣ́сть всѧ́ко дре́во полево́е, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь смирѧ́ѧй дре́во высо́кое и҆ возносѧ́й дре́во смире́нное, и҆ и҆зсꙋша́ѧй дре́во зеле́ное и҆ прораща́ѧй дре́во сꙋхо́е: а҆́зъ гдⷭ҇ь гл҃ахъ и҆ сотворю̀. |
|
Глава 18
|
Глава́ и҃і
|
|
1
|
1
|
| І було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
2
|
2
|
| навіщо ви вживаєте у землі Ізраїлевій це прислів’я, говорячи: «батьки їли кислий виноград, а у дітей на зубах оскома»? | сы́не человѣ́чь, что̀ ва́мъ при́тча сїѧ̀ на землѝ і҆и҃левѣ, глаго́лющымъ: ѻ҆тцы̀ ꙗ҆до́ша те́рпкое, а҆ зꙋбѡ́мъ ча̑дъ и҆́хъ ѻ҆скѡ́мины бы́ша; |
|
3
|
3
|
| Живу Я! — говорить Господь Бог, — не будуть надалі говорити прислів’я це в Ізраїлі. | Живꙋ̀ а҆́зъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь, а҆́ще бꙋ́детъ є҆щѐ глаго́лема при́тча сїѧ̀ во і҆и҃ли. |
|
4
|
4
|
| Бо ось, усі душі — Мої: як душа батька, так і душа сина — Мої: душа, яка згрішає, та помре. | Ꙗ҆́кѡ всѧ̑ дꙋ́шы моѧ̑ сꙋ́ть, ꙗ҆́коже дꙋша̀ ѻ҆́тча, та́кѡ и҆ дꙋша̀ сыно́внѧ, моѧ̑ сꙋ́ть: дꙋша̀, ꙗ҆́же согрѣши́тъ, та̀ оу҆́мретъ, и҆ зоба́вшагѡ па́родки зꙋ́бы ѻ҆скѡ́минны бꙋ́дꙋтъ. |
|
5
|
5
|
| Якщо хто праведний і чинить суд і правду, | Человѣ́къ же, и҆́же є҆́сть првⷣнъ, творѧ́й сꙋ́дъ и҆ пра́вдꙋ, |
|
6
|
6
|
| на горах жертовного не їсть і до ідолів дому Ізраїлевого не звертає очей своїх, дружини ближнього свого не оскверняє і до своєї дружини під час очищення нечистот її не наближається, | на гора́хъ не снѣ́сть и҆ ѻ҆че́съ свои́хъ не воздви́гнетъ на кꙋмі́ры до́мꙋ і҆и҃лева, и҆ жены̀ бли́жнѧгѡ своегѡ̀ не ѡ҆скверна́витъ и҆ къ женѣ̀ въ мѣ́сѧчныхъ сꙋ́щей не прибли́житсѧ, |
|
7
|
7
|
| нікого не пригноблює, боржникові повертає заставу його, крадіжки не робить, хліб свій дає голодному і нагого покриває одежею, | и҆ человѣ́кꙋ не наси́льствꙋетъ, зало́гъ должникꙋ̀ ѿда́стъ и҆ хище́нїемъ не восхи́титъ, хлѣ́бъ сво́й а҆́лчномꙋ да́стъ и҆ нага́го ѡ҆блече́тъ въ ри́зꙋ, |
|
8
|
8
|
| у ріст не віддає і лихви не бере, від неправди утримує руку свою, суд людині з людиною чинить правильний, | и҆ сребра̀ своегѡ̀ въ ли́хвꙋ не да́стъ и҆ прибы́тка не во́зметъ, и҆ ѿ непра́вды ѿврати́тъ рꙋ́кꙋ свою̀ и҆ сꙋ́дъ сотвори́тъ междꙋ̀ мꙋ́жемъ и҆ бли́жнимъ свои́мъ, |
|
9
|
9
|
| живе за заповідями Моїми і дотримується постанов Моїх щиро: то він праведник, він неодмінно буде живий, — говорить Господь Бог. | и҆ въ за́повѣдехъ мои́хъ ходи́лъ и҆ ѡ҆правда̑нїѧ моѧ̑ снабдѣ́лъ, є҆́же твори́ти та̑: првⷣнъ се́й є҆́сть, жи́знїю жи́ти и҆́мать, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
|
10
|
10
|
| Але якщо у нього народився син розбійник, який проливає кров, і робить що-небудь із усього того, | И҆ а҆́ще роди́тъ сы́на гꙋби́телѧ, пролива́ющаго кро́вь и҆ творѧ́ща грѣхѝ, |
|
11
|
11
|
| чого він сам не робив зовсім, і на горах їсть жертовне, і дружину ближнього свого оскверняє, | въ пꙋ́ть ѻ҆тца̀ своегѡ̀ првⷣнагѡ не ходи́лъ, но и҆ на гора́хъ пожрѐ, и҆ женꙋ̀ бли́жнѧгѡ своегѡ̀ ѡ҆скверна́вилъ, |
|
12
|
12
|
| бідного й убогого утискує, насильно віднімає, заставу не повертає, і до ідолів звертає очі свої, чинить мерзоти, | и҆ оу҆бо́гаго и҆ ни́щаго преѡби́дѣ, и҆ хище́нїемъ восхи́тилъ и҆ зало́га не ѿда́лъ, и҆ къ кꙋмі́рѡмъ положѝ ѻ҆́чи своѝ, беззакѡ́нїѧ сотворѝ, |
|
13
|
13
|
| у ріст дає, і бере лихву; то чи буде він живий? Ні, він не буде живий. Хто робить усі такі мерзоти, той неодмінно помре, кров його буде на ньому. | съ ли́хвою дадѐ и҆ съ примноже́нїемъ прїѧ́лъ, се́й жи́знїю не поживе́тъ: всѧ̑ сїѧ̑ беззакѡ́нїѧ сотворѝ, сме́ртїю оу҆́мретъ, кро́вь є҆гѡ̀ на не́мъ бꙋ́детъ. |
|
14
|
14
|
| Але якщо у кого народився син, який, бачачи всі гріхи батька свого, які він робить, бачить і не робить подібного їм: | А҆́ще же роди́тъ сы́на, ѻ҆́нъ же оу҆ви́дитъ всѧ̑ грѣхѝ ѻ҆тца̀ своегѡ̀, ꙗ҆̀же сотвори́лъ є҆́сть, и҆ оу҆бои́тсѧ и҆ не сотвори́тъ по ни̑мъ, |
|
15
|
15
|
| на горах жертовного не їсть, до ідолів дому Ізраїлевого не звертає очей своїх, дружини ближнього свого не оскверняє, | на гора́хъ не снѣ́сть и҆ ѻ҆че́съ свои́хъ не положи́тъ къ кꙋмі́рѡмъ до́мꙋ і҆и҃лева, и҆ жены̀ по́дрꙋга своегѡ̀ не ѡ҆скверна́витъ |
|
16
|
16
|
| і людини не пригноблює, застави не бере, і насильно не віднімає, хліб свій дає голодному, і нагого покриває одягом, | и҆ человѣ́ка не наси́льствꙋетъ, и҆ зало́га не оу҆держи́тъ и҆ хище́нїемъ не восхи́титъ, хлѣ́бъ сво́й а҆́лчномꙋ да́стъ и҆ на́га ѡ҆дѣ́етъ ри́зою, |
|
17
|
17
|
| від ображання бідного утримує руку свою, росту і лихви не бере, виконує Мої повеління і чинить за заповідями Моїми, — то цей не помре за беззаконня батька свого; він буде живий. | и҆ ѿ непра́вды ѿврати́тъ рꙋ́кꙋ свою̀, ли́хвы и҆ примноже́нїѧ не во́зметъ, пра́вдꙋ сотвори́тъ и҆ въ за́повѣдехъ мои́хъ ходи́ти бꙋ́детъ: не сконча́етсѧ въ непра́вдахъ ѻ҆тца̀ своегѡ̀, (но) жи́знь поживе́тъ. |
|
18
|
18
|
| А батько його, оскільки він жорстоко пригноблював, грабував брата і недобре робив серед народу свого, ось, він помре за своє беззаконня. | Ѻ҆те́цъ же є҆гѡ̀ а҆́ще ско́рбїю ѡ҆скорби́тъ и҆ хище́нїемъ восхи́титъ, сопроти̑внаѧ сотвори́тъ посредѣ̀ люді́й мои́хъ, и҆ оу҆́мретъ въ непра́вдахъ свои́хъ. |
|
19
|
19
|
| Ви говорите: «чому ж син не несе провини батька свого?» Тому що син чинить законно і праведно, усіх уставів Моїх дотримується і виконує їх; він буде живий. | И҆ рече́те: что̀ ꙗ҆́кѡ не взѧ̀ сы́нъ непра́вды ѻ҆тца̀ своегѡ̀; Поне́же сы́нъ пра́вдꙋ и҆ ми́лость сотворѝ, всѧ̑ зако́ны моѧ̑ соблюдѐ и҆ сотворѝ ѧ҆̀, жи́знїю поживе́тъ. |
|
20
|
20
|
| Душа, яка грішить, вона вмре; син не понесе провини батька, і батько не понесе провини сина, правда праведного при ньому і залишається, і беззаконня беззаконного при ньому і залишається. | Дꙋша́ же согрѣша́ющаѧ, та̀ оу҆́мретъ: сы́нъ не во́зметъ непра́вды ѻ҆тца̀ своегѡ̀, и҆ ѻ҆те́цъ не во́зметъ непра́вды сы́на своегѡ̀: пра́вда првⷣнагѡ на не́мъ бꙋ́детъ, и҆ беззако́нїе беззако́нника на не́мъ бꙋ́детъ. |
|
21
|
21
|
| І беззаконник, якщо навернеться від усіх гріхів своїх, які робив, і буде дотримуватися всіх уставів Моїх і чинити законно і праведно, живий буде, не помре. | И҆ беззако́нникъ а҆́ще ѡ҆брати́тсѧ ѿ всѣ́хъ беззако́нїй свои́хъ, ꙗ҆̀же сотвори́лъ, и҆ сохрани́тъ всѧ̑ за́пѡвѣди моѧ̑ и҆ сотвори́тъ сꙋ́дъ и҆ пра́вдꙋ и҆ ми́лость, жи́знїю поживе́тъ и҆ не оу҆́мретъ: |
|
22
|
22
|
| Усі злочини його, які робив він, не пригадаються йому: у правді своїй, яку буде робити, він живий буде. | всѧ̑ согрѣшє́нїѧ є҆гѡ̀, є҆ли̑ка сотвори́лъ, не помѧнꙋ́тсѧ є҆мꙋ̀: но въ пра́вдѣ свое́й, ю҆́же сотвори́лъ, жи́въ бꙋ́детъ. |
|
23
|
23
|
| Хіба Я хочу смерти беззаконника? — говорить Господь Бог. Чи не того, щоб він повернувся від шляхів своїх і був живий? | Є҆да̀ хотѣ́нїемъ восхощꙋ̀ сме́рти грѣ́шника, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь, а҆ не є҆́же ѡ҆брати́тисѧ є҆мꙋ̀ ѿ пꙋтѝ ѕла̀ и҆ жи́вꙋ бы́ти є҆мꙋ̀; |
|
24
|
24
|
| І праведник, якщо відступить від правди своєї і буде жити неправедно, буде робити всі ті мерзоти, які робить беззаконник, чи буде він живий? усі добрі діла його, які він робив, не пригадаються; за беззаконня своє, яке робить, і за гріхи свої, у яких грішний, він помре. | И҆ а҆́ще соврати́тсѧ првⷣникъ ѿ пра́вды своеѧ̀ и҆ сотвори́тъ непра́вдꙋ по всѣ̑мъ беззако́нїємъ, ꙗ҆̀же сотвори́лъ беззако́нникъ, всѧ̑ пра̑вды є҆гѡ̀, ꙗ҆̀же сотвори́лъ є҆́сть, не помѧнꙋ́тсѧ: въ престꙋпле́нїи свое́мъ, и҆́мже престꙋпѝ, и҆ во грѣсѣ́хъ свои́хъ, и҆́миже согрѣшѝ, въ ни́хъ оу҆́мретъ. |
|
25
|
25
|
| Але ви говорите: «неправий путь Господа!» Послухайте, доме Ізраїлів! Чи Мій путь неправий? чи не ваші путі неправі? | И҆ реко́сте: не оу҆пра́витсѧ пꙋ́ть гдⷭ҇ень. Слы́шите оу҆̀бо, ве́сь до́мъ і҆и҃левъ, є҆да̀ пꙋ́ть мо́й не оу҆пра́витсѧ; ва́шъ ли пꙋ́ть оу҆̀бо оу҆пра́витсѧ; |
|
26
|
26
|
| Якщо праведник відступає від правди своєї і робить беззаконня і за те помирає, то він помирає за беззаконня своє, яке зробив. | Є҆гда̀ соврати́тсѧ првⷣникъ ѿ пра́вды своеѧ̀ и҆ сотвори́тъ грѣ́хъ, и҆ оу҆́мретъ въ престꙋпле́нїи, є҆́же сотвори́лъ, въ то́мъ оу҆́мретъ. |
|
27
|
27
|
| І беззаконник, якщо навертається від беззаконня свого, яке робив, і творить суд і правду, — до життя поверне душу свою. | И҆ є҆гда̀ ѡ҆брати́тсѧ беззако́нникъ ѿ беззако́нїѧ своегѡ̀, є҆́же сотвори́лъ, и҆ сотвори́тъ сꙋ́дъ и҆ пра́вдꙋ, то́й дꙋ́шꙋ свою̀ снабдѣ́лъ є҆́сть: |
|
28
|
28
|
| Бо він побачив і навернувся від усіх злочинів своїх, які робив; він буде живий, не помре. | и҆ ви́дѣ и҆ ѡ҆брати́сѧ ѿ всѣ́хъ беззако́нїй свои́хъ, ꙗ҆̀же сотворѝ, жи́знїю поживе́тъ и҆ не оу҆́мретъ. |
|
29
|
29
|
| А дім Ізраїлів говорить: «неправий путь Господа!» чи Мої путі неправі, доме Ізраїлів? чи не ваші путі неправі? | И҆ глаго́летъ до́мъ і҆и҃левъ: оу҆пра́витсѧ пꙋ́ть гдⷭ҇ень. Є҆да̀ пꙋ́ть мо́й не оу҆правлѧ́етсѧ; ѽ, до́ме і҆и҃левъ, оу҆̀бо ва́шъ ли пꙋ́ть оу҆правлѧ́етсѧ; |
|
30
|
30
|
| Тому Я буду судити вас, доме Ізраїлів, кожного за шляхами його, — говорить Господь Бог; покайтеся і наверніться від усіх злочинів ваших, щоб нечестя не було вам спотиканням. | (Сегѡ̀ ра́ди) комꙋ́ждо по пꙋтѝ є҆гѡ̀ сꙋждꙋ̀ ва́мъ, до́ме і҆и҃левъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: ѡ҆брати́тесѧ и҆ ѿве́ржитесѧ ѿ всѣ́хъ нече́стїй ва́шихъ, и҆ не бꙋ́дꙋтъ ва́мъ непра̑вды въ мꙋче́нїе: |
|
31
|
31
|
| Відкиньте від себе всі гріхи ваші, якими згрішили ви, і сотворіть собі нове серце і новий дух; і навіщо вам помирати, доме Ізраїлів? | ѿве́ржите ѿ себє̀ всѧ̑ нечє́стїѧ ва̑ша, и҆́миже нече́ствовасте ко мнѣ̀, и҆ сотвори́те себѣ̀ се́рдце но́во и҆ дꙋ́хъ но́въ, и҆ сотвори́те всѧ̑ за́пѡвѣди моѧ̑: и҆ вскꙋ́ю оу҆мира́ете, до́ме і҆и҃левъ; гл҃етъ гдⷭ҇ь. |
|
32
|
32
|
| Бо Я не хочу смерти помираючого, — говорить Господь Бог; але наверніться, і живіть! | Поне́же не хощꙋ̀ сме́рти грѣ́шника оу҆мира́ющагѡ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь, но є҆́же ѡ҆брати́тисѧ є҆мꙋ̀ ѿ пꙋтѝ своегѡ̀ и҆ жи́ти дꙋшѝ є҆гѡ̀, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: ѡ҆брати́тесѧ оу҆̀бо, и҆ жи́ви бꙋ́дете. |
|
Глава 19
|
Глава́ ѳ҃і
|
|
1
|
1
|
| А ти здійми плач за князями Ізраїля | Ты́ же, сы́не человѣ́чь, возмѝ пла́чь на кнѧ̑зи і҆и҃лєвы, |
|
2
|
2
|
| і скажи: що за левиця мати твоя? розташувалася серед левів, між молодими левами зрощувала левенят своїх. | и҆ рече́ши: почто̀ ма́ти твоѧ̀ льви́ца средѣ̀ львѡ́въ почѝ, посредѣ̀ львѡ́въ оу҆мно́жи льви̑чища своѧ̑; |
|
3
|
3
|
| І вигодувала одного із левенят своїх; він зробився молодим левом і навчився ловити здобич, їв людей. | И҆ ѿскочѝ є҆ди́нъ ѿ льви́чищъ є҆ѧ̀ и҆ бы́сть ле́въ, и҆ наꙋчи́сѧ восхища́ти восхищє́нїѧ и҆ человѣ́ки снѣдѐ. |
|
4
|
4
|
| І почули про нього народи; він упійманий був у яму їхню, і в ланцюгах відвели його у землю Єгипетську. | И҆ слы́шаша ѡ҆ не́мъ ꙗ҆зы́цы, и҆ ꙗ҆́тъ бы́сть въ растлѣ́нїи и҆́хъ, приведо́ша є҆го̀ во оу҆здѣ̀ во є҆гѵ́петъ. |
|
5
|
5
|
| І коли, почекавши, побачила вона, що надія її пропала, тоді взяла іншого із левенят своїх і зробила його молодим левом. | И҆ ви́дѣ, ꙗ҆́кѡ ѿведе́нъ бы́сть ѿ неѧ̀, и҆ поги́бе ча́ѧнїе є҆ѧ̀: и҆ взѧ̀ и҆на́го ѿ льви́чищъ свои́хъ и҆ льво́мъ оу҆чинѝ є҆го̀, |
|
6
|
6
|
| І, зробившись молодим левом, він став ходити між левами і навчився ловити здобич, їв людей | и҆ живѧ́ше посредѣ̀ львѡ́въ, бы́сть ле́въ и҆ наꙋчи́сѧ восхища́ти восхищє́нїѧ: человѣ́ки и҆з̾ѧдѐ, |
|
7
|
7
|
| і оскверняв удів їхніх і міста їхні спустошував; і опустіла земля і всі селища її від рикання його. | и҆ пасѧ́шесѧ въ лю́тости свое́й, и҆ гра́ды и҆́хъ пꙋ̑сты поста́ви, и҆ погꙋбѝ зе́млю и҆ и҆сполне́нїе є҆ѧ̀ гла́сомъ рыка́нїѧ своегѡ̀. |
|
8
|
8
|
| Тоді повстали на нього народи з навколишніх областей і розкинули на нього сіть свою; він упійманий був у яму їхню. | И҆ да́ша на́нь ꙗ҆зы́цы ѡ҆́крестъ ѿ стра́нъ и҆ простро́ша на́нь мрє́жи своѧ̑, и҆ въ погꙋбле́нїи и҆́хъ ꙗ҆́тъ бы́сть. |
|
9
|
9
|
| І посадили його у клітку на ланцюзі і відвели його до царя Вавилонського; відвели його у фортецю, щоб не чутний уже був голос його на горах Ізраїлевих. | И҆ положи́ша є҆го̀ во оу҆здѣ̀ и҆ въ клѣ́ти, приведо́ша є҆го̀ ко царю̀ вавѷлѡ́нскꙋ и҆ вверго́ша є҆го̀ въ темни́цꙋ, ꙗ҆́кѡ да не слы́шитсѧ гла́съ є҆гѡ̀ ктомꙋ̀ на гора́хъ і҆и҃левыхъ. |
|
10
|
10
|
| Твоя мати була, як виноградна лоза, посаджена біля води; плодюча і гілляста була вона від достатку води. | Ма́ти твоѧ̀ ꙗ҆́кѡ вїногра́дъ и҆ ꙗ҆́кѡ цвѣ́тъ ши́пчанъ на водѣ̀ насажде́нъ, пло́дъ є҆гѡ̀ и҆ ѿра́сль є҆гѡ̀ бы́сть ѿ воды̀ мно́ги. |
|
11
|
11
|
| І були у неї гілки міцні для скіпетрів володарів, і високо піднявся стовбур її між густими гілками; і виділялася вона висотою своєю з безліччю гілок своїх. | И҆ бы́сть є҆мꙋ̀ же́злъ крѣ́пости над̾ пле́менемъ старѣ́йшинъ, и҆ вознесе́сѧ въ вели́чїи свое́мъ средѣ̀ ло́зїѧ: и҆ ви́дѣ вели́чество своѐ во мно́жествѣ ло́зїѧ своегѡ̀, |
|
12
|
12
|
| Але у гніві вирвана, кинута на землю, і східний вітер висушив плід її; відрізані і засохли міцні гілки її, вогонь пожер їх. | и҆ ѡ҆бломи́сѧ въ ꙗ҆́рости, и҆ на зе́млю пове́рженъ бы́сть, и҆ вѣ́тръ зно́йный и҆зсꙋшѝ плоды̀ є҆гѡ̀: оу҆вѧдо́ша, и҆ и҆́зсше же́злъ крѣ́пости є҆гѡ̀: ѻ҆́гнь потребѝ є҆го̀. |
|
13
|
13
|
| А тепер вона пересаджена у пустелю, у землю суху і спраглу. | И҆ нн҃ѣ насади́ша є҆го̀ въ пꙋсты́ни, на землѝ безво́днѣ. |
|
14
|
14
|
| І вийшов вогонь із стовбура гілок її, пожер плоди її і не залишилося на ній гілок міцних для скіпетра володаря. Це жалібна пісня, і залишиться для плачу. | И҆ и҆зы́де ѻ҆́гнь ѿ жезла̀ и҆збра́нныхъ є҆гѡ̀ и҆ поѧдѐ и҆̀, и҆ не бѣ̀ въ не́мъ жезла̀ крѣ́пости є҆гѡ̀: пле́мѧ въ при́тчꙋ пла́ча є҆́сть, и҆ бꙋ́детъ пла́чь. |
|
Глава 20
|
Глава́ к҃
|
|
1
|
1
|
| У сьомому році, у п’ятому місяці, у десятий день місяця, прийшли мужі зі старійшин Ізраїлевих запитати Господа і сіли перед лицем моїм. | И҆ бы́сть въ лѣ́то седмо́е, въ пѧ́тый мцⷭ҇ъ, въ десѧ́тый де́нь мцⷭ҇а, прїидо́ша мꙋ́жїе ѿ старѣ́йшинъ до́мꙋ і҆и҃лева вопроси́ти гдⷭ҇а и҆ сѣдо́ша пред̾ лице́мъ мои́мъ. |
|
2
|
2
|
| І було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
3
|
3
|
| сину людський! говори зі старійшинами Ізраїлевими і скажи їм: так говорить Господь Бог: ви прийшли запитати Мене? Живу Я, не дам вам відповіді, — говорить Господь Бог. | сы́не человѣ́чь, глаго́ли ко старѣ́йшинамъ до́мꙋ і҆и҃лева и҆ рече́ши къ ни̑мъ: та́кѡ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: є҆да̀ вопроси́ти менѐ вы̀ прихо́дите; живꙋ̀ а҆́зъ, а҆́ще ѿвѣща́ю ва́мъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
|
4
|
4
|
| Чи хочеш судитися з ними, чи хочеш судитися, сину людський? вислови їм мерзоти батьків їхніх | А҆́ще ѿмще́нїемъ ѿмщꙋ̀ и҆̀мъ: сы́не человѣ́чь, беззакѡ́нїѧ ѻ҆тє́цъ и҆́хъ засвидѣ́телствꙋй и҆̀мъ, |
|
5
|
5
|
| і скажи їм: так говорить Господь Бог: у той день, коли Я обрав Ізраїля і, піднявши руку Мою, поклявся племені дому Якова, і відкрив Себе їм у землі Єгипетській, і, піднявши руку, сказав їм: «Я Господь Бог ваш!» — | и҆ рече́ши къ ни̑мъ: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: ѿ негѡ́же днѐ и҆збра́хъ до́мъ і҆и҃левъ, и҆ оу҆вѣ́дѣнъ бы́хъ пле́мени до́мꙋ і҆а́кѡвлѧ и҆ позна́нъ бы́хъ и҆̀мъ во землѝ є҆гѵ́петстѣй, и҆ прїѧ́хъ ѧ҆̀ рꙋко́ю мое́ю гл҃ѧ: а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ: |
|
6
|
6
|
| у той день, піднявши руку Мою, Я поклявся їм вивести їх із землі Єгипетської у землю, яку Я приглянув для них, яка тече молоком і медом, красу всіх земель, | въ то́й де́нь под̾ѧ́хъ ѧ҆̀ рꙋко́ю мое́ю, є҆́же и҆звестѝ ѧ҆̀ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ въ зе́млю, ю҆́же оу҆гото́вахъ и҆̀мъ, зе́млю кипѧ́щꙋю млеко́мъ и҆ ме́домъ, со́тъ є҆́сть па́че всѣ́хъ земе́ль, |
|
7
|
7
|
| і сказав їм: відкиньте кожен мерзоти від очей ваших і не оскверняйте себе ідолами єгипетськими: Я Господь Бог ваш. | и҆ реко́хъ къ ни̑мъ: кі́йждо ме́рзѡсти ѿ ѻ҆че́съ свои́хъ ѿве́ржите и҆ во творе́нїихъ є҆гѵ́петскихъ не ѡ҆сквернѧ́йтесѧ, а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ. |
|
8
|
8
|
| Але вони збурилися проти Мене і не хотіли слухати Мене; ніхто не відкинув мерзот від очей своїх і не залишив ідолів єгипетських. І Я сказав: виллю на них гнів Мій, виснажу на них лють Мою серед землі Єгипетської. | И҆ ѿверго́шасѧ менє̀ и҆ не хотѣ́ша послꙋ́шати мѧ̀: кі́йждо ме́рзостей ѿ ѻ҆че́съ свои́хъ не ѿверго́ша и҆ творе́нїй є҆гѵ́петскихъ не ѡ҆ста́виша. И҆ реко́хъ, є҆́же и҆злїѧ́ти ꙗ҆́рость мою̀ на нѧ̀ и҆ сконча́ти гнѣ́въ мо́й на ни́хъ средѣ̀ землѝ є҆гѵ́петскїѧ. |
|
9
|
9
|
| Але Я вчинив заради імені Мого, щоб воно не хулилося перед народами, серед яких знаходилися вони і перед очима яких Я відкрив Себе їм, щоб вивести їх із землі Єгипетської. | И҆ сотвори́хъ, ꙗ҆́кѡ да и҆́мѧ моѐ весьма̀ не ѡ҆скверни́тсѧ пред̾ ꙗ҆зы̑ки, въ ни́хже сꙋ́ть ті́и средѣ̀ и҆́хъ, въ ни́хже позна́нъ бы́хъ и҆̀мъ пред̾ лице́мъ и҆́хъ, є҆́же и҆звестѝ ѧ҆̀ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ. |
|
10
|
10
|
| І Я вивів їх із землі Єгипетської і привів їх у пустелю, | И҆ и҆зведо́хъ ѧ҆̀ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ и҆ введо́хъ ѧ҆̀ въ пꙋсты́ню, |
|
11
|
11
|
| і дав їм заповіді Мої, й оголосив їм Мої постанови, виконуючи які людина була б живою через них; | и҆ да́хъ и҆̀мъ за́пѡвѣди моѧ̑, и҆ ѡ҆правда̑нїѧ моѧ̑ ꙗ҆ви́хъ и҆̀мъ, ꙗ҆̀же а҆́ще сотвори́тъ человѣ́къ, жи́въ бꙋ́детъ въ ни́хъ: |
|
12
|
12
|
| дав їм також суботи Мої, щоб вони були знаменням між Мною і ними, щоб знали, що Я Господь, Який освячує їх. | и҆ сꙋббѡ̑ты моѧ̑ да́хъ и҆̀мъ, є҆́же бы́ти въ зна́менїе междꙋ̀ мно́ю и҆ междꙋ̀ и҆́ми, є҆́же разꙋмѣ́ти и҆̀мъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь ѡ҆сщ҃а́ѧй и҆̀хъ. |
|
13
|
13
|
| Але дім Ізраїлів збурився проти Мене у пустелі: за заповідями Моїми не чинили і відкинули постанови Мої, виконуючи які людина живою була б через них, і суботи Мої порушували, і Я сказав: виллю на них лють Мою у пустелі, щоб знищити їх. | И҆ гл҃ахъ ко до́мꙋ і҆и҃левꙋ въ пꙋсты́ни: въ за́повѣдехъ мои́хъ ходи́те и҆ ѡ҆правда̑нїѧ моѧ̑ сохрани́те, є҆́же твори́ти ѧ҆̀, ꙗ҆̀же сотвори́тъ человѣ́къ и҆ жи́въ бꙋ́детъ въ ни́хъ. И҆ разгнѣ́ва мѧ̀ до́мъ і҆и҃левъ въ пꙋсты́ни: въ за́повѣдехъ бо мои́хъ не ходи́ша и҆ ѡ҆правда̑нїѧ моѧ̑ ѿверго́ша, ꙗ҆̀же сотвори́тъ человѣ́къ и҆ жи́въ бꙋ́детъ въ ни́хъ: и҆ сꙋббѡ̑ты моѧ̑ ѡ҆скверни́ша ѕѣлѡ̀. И҆ реко́хъ, є҆́же и҆злїѧ́ти ꙗ҆́рость мою̀ на нѧ̀ въ пꙋсты́ни, є҆́же потреби́ти и҆̀хъ. |
|
14
|
14
|
| Але Я вчинив заради імені Мого, щоб воно не хулилося перед народами, на очах яких Я вивів їх. | И҆ сотвори́хъ, ꙗ҆́кѡ да весьма̀ и҆́мѧ моѐ не ѡ҆скверни́тсѧ пред̾ ꙗ҆зы̑ки, и҆з̾ ни́хже и҆зведо́хъ ѧ҆̀ пред̾ ѻ҆чи́ма и҆́хъ. |
|
15
|
15
|
| Навіть Я, піднявши руку Мою проти них у пустелі, поклявся, що не введу їх у землю, яку Я призначив, — яка тече молоком і медом, красу всіх земель, — | И҆ а҆́зъ воздвиго́хъ рꙋ́кꙋ мою̀ на нѧ̀ въ пꙋсты́ни весьма̀, є҆́же не ввестѝ и҆́хъ въ зе́млю, ю҆́же да́хъ и҆̀мъ, въ зе́млю текꙋ́щꙋю млеко́мъ и҆ ме́домъ, со́тъ є҆́сть па́че всеѧ̀ землѝ: |
|
16
|
16
|
| за те, що вони відкинули постанови Мої, і не ходили за заповідями Моїми, і порушували суботи Мої; бо серце їхнє прагнуло до ідолів їхніх. | поне́же сꙋдбы̑ моѧ̑ ѿверго́ша и҆ въ за́повѣдехъ мои́хъ не ходи́ша, и҆ сꙋббѡ̑ты моѧ̑ ѡ҆скверни́ша и҆ в̾слѣ́дъ помышле́нїй се́рдца своегѡ̀ хожда́хꙋ. |
|
17
|
17
|
| Але око Моє пошкодувало погубити їх; і Я не знищив їх у пустелі. | И҆ пощадѣ̀ ѧ҆̀ ѻ҆́ко моѐ, є҆́же потреби́ти и҆̀хъ, и҆ не сотвори́хъ и҆̀мъ сконча́нїѧ въ пꙋсты́ни. |
|
18
|
18
|
| І говорив Я синам їхнім у пустелі: не ходіть за правилами батьків ваших, і не дотримуйтесь настанов їхніх, і не оскверняйте себе ідолами їхніми. | И҆ реко́хъ ко ча́дѡмъ и҆́хъ въ пꙋсты́ни: въ зако́нѣхъ ѻ҆тє́цъ ва́шихъ не ходи́те и҆ ѡ҆правда́нїй и҆́хъ не храни́те, и҆ ко творе́нїємъ є҆гѵ́пєтскимъ не примѣша́йтесѧ и҆ не ѡ҆сквернѧ́йтесѧ: |
|
19
|
19
|
| Я Господь Бог ваш: за Моїми заповідями живіть, і Моїх уставів дотримуйтеся, і виконуйте їх. | а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ: въ за́повѣдехъ мои́хъ ходи́те, и҆ ѡ҆правда̑нїѧ моѧ̑ снабди́те и҆ твори́те ѧ҆̀, |
|
20
|
20
|
| І святіть суботи Мої, щоб вони були знаменням між Мною і вами, щоб ви знали, що Я Господь Бог ваш. | и҆ сꙋббѡ̑ты моѧ̑ ѡ҆свѧща́йте: и҆ бꙋ́детъ въ зна́менїе междꙋ̀ мно́ю и҆ междꙋ̀ ва́ми, є҆́же вѣ́дѣти ва́мъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ. |
|
21
|
21
|
| Але і сини збурилися проти Мене: за заповідями Моїми не чинили й уставів Моїх не дотримувалися, не виконували того, виконуючи що людина була б жива, порушували суботи Мої, — і Я сказав: виллю на них гнів Мій, виснажу над ними лють Мою у пустелі; | И҆ разгнѣ́ваша мѧ̀, и҆ ча̑да и҆́хъ въ за́повѣдехъ мои́хъ не ходи́ша и҆ ѡ҆правда́нїй мои́хъ не снабдѣ́ша, є҆́же твори́ти ѧ҆̀: сїѧ̑ бо сотвори́въ человѣ́къ жи́въ бꙋ́детъ въ ни́хъ: и҆ сꙋббѡ̑ты моѧ̑ ѡ҆скверни́ша ѕѣлѡ̀. И҆ реко́хъ: и҆злїю̀ ꙗ҆́рость мою̀ на нѧ̀, є҆́же сконча́ти гнѣ́въ мо́й на ни́хъ въ пꙋсты́ни. |
|
22
|
22
|
| але Я відхилив руку Мою і вчинив заради імені Мого, щоб воно не хулилося перед народами, перед очима яких Я вивів їх. | И҆ сотвори́хъ, ꙗ҆́кѡ да и҆́мѧ моѐ весьма̀ не ѡ҆скверна́витсѧ пред̾ ꙗ҆зы̑ки, ѿ ни́хже и҆зведо́хъ ѧ҆̀ пред̾ ѻ҆чи́ма и҆́хъ. |
|
23
|
23
|
| Також, піднявши руку Мою у пустелі, Я поклявся розсіяти їх серед народів і розвіяти їх по землі | И҆ а҆́зъ воздвиго́хъ рꙋ́кꙋ мою̀ на нѧ̀ въ пꙋсты́ни, є҆́же расточи́ти ѧ҆̀ во ꙗ҆зы́цѣхъ и҆ разсѣ́ѧти ѧ҆̀ во страна́хъ, |
|
24
|
24
|
| за те, що вони постанов Моїх не виконували і заповіді Мої відкинули, і порушували суботи Мої, й очі їхні поверталися до ідолів батьків їхніх. | поне́же ѡ҆правда́нїй мои́хъ не сотвори́ша и҆ за́пѡвѣди моѧ̑ ѿри́нꙋша и҆ сꙋббѡ̑ты моѧ̑ ѡ҆скверни́ша, и҆ в̾слѣ́дъ кꙋмі́рѡвъ ѻ҆тє́цъ и҆́хъ бы́ша ѻ҆чеса̀ и҆́хъ. |
|
25
|
25
|
| І попустив їм настанови недобрі й постанови, від яких вони не могли бути живі, | И҆ да́хъ и҆̀мъ за́пѡвѣди не дѡбры̀ и҆ ѡ҆правда̑нїѧ, въ ни́хже не бꙋ́дꙋтъ жи́ви: |
|
26
|
26
|
| і попустив їм осквернитися жертвоприношеннями їхніми, коли вони стали проводити через вогонь усякий перший плід утроби, щоб розорити їх, щоб знали, що Я Господь. | и҆ ѡ҆скверню̀ ѧ҆̀ въ даѧ́нїихъ и҆́хъ, внегда̀ проводи́ти (и҆̀мъ) всѧ́кое разверза́ющее ложесна̀, да погꙋблю̀ и҆̀хъ, да оу҆разꙋмѣ́ютъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь. |
|
27
|
27
|
| Тому говори дому Ізраїлевому, сину людський, і скажи їм: так говорить Господь Бог: ось чим ще хулили Мене батьки ваші, віроломно вчиняючи проти Мене: | Сегѡ̀ ра́ди глаго́ли къ до́мꙋ і҆и҃левꙋ, сы́не человѣ́чь, и҆ рече́ши къ ни̑мъ: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: да́же до сегѡ̀ разгнѣ́ваша мѧ̀ ѻ҆тцы̀ ва́ши во грѣсѣ́хъ свои́хъ, и҆́миже согрѣши́ша ко мнѣ̀: |
|
28
|
28
|
| Я привів їх у землю, яку з клятвою обіцяв дати їм, піднявши руку Мою, — а вони, виглядівши собі усякий високий пагорб і всяке гіллясте дерево, стали заколювати там жертви свої, і ставили там образливі для Мене приношення свої і запашні куріння свої, й узливали там узливання свої. | и҆ введо́хъ ѧ҆̀ въ зе́млю, въ ню́же воздвиго́хъ рꙋ́кꙋ мою̀, є҆́же да́ти ю҆̀ и҆̀мъ: и҆ ви́дѣша всѧ́къ хо́лмъ высо́къ и҆ всѧ́ко дре́во присѣ́нное, и҆ пожро́ша та́мѡ богѡ́мъ свои̑мъ и҆ оу҆чини́ша та́мѡ ꙗ҆́рость дарѡ́въ свои́хъ, и҆ положи́ша та́мѡ воню̀ благово́нїѧ своегѡ̀ и҆ возлїѧ́ша та́мѡ возлїѧ̑нїѧ своѧ̑. |
|
29
|
29
|
| І Я говорив їм: що це за висота, куди ходите ви? тому ім’ям Бама називається вона і до цього дня. | И҆ реко́хъ къ ни̑мъ: что̀ сꙋ́ть а҆ввама̀ [высо́кое], ꙗ҆́кѡ вы̀ вхо́дите та́мѡ; и҆ прозва́ша и҆́мѧ є҆мꙋ̀ а҆ввама̀ да́же до дне́шнѧгѡ днѐ. |
|
30
|
30
|
| Тому скажи дому Ізраїлевому: так говорить Господь Бог: чи не оскверняєте ви себе за прикладом батьків ваших і чи не блудодієте услід мерзотам їхнім? | Сегѡ̀ ра́ди рцы̀ къ до́мꙋ і҆и҃левꙋ: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: а҆́ще во беззако́нїихъ ѻ҆тє́цъ ва́шихъ вы̀ ѡ҆сквернѧ́етесѧ и҆ в̾слѣ́дъ ме́рзостей и҆́хъ вы̀ соблꙋжда́ете, |
|
31
|
31
|
| Приносячи дари ваші і проводячи синів ваших через вогонь, ви оскверняєте себе всіма ідолами вашими до цього дня, і хочете запитувати Мене, доме Ізраїлів? живу Я, — говорить Господь Бог, — не дам вам відповіді. | и҆ въ приноше́нїи дарѡ́въ ва́шихъ и҆ въ наро́цѣхъ ва́шихъ, є҆гда̀ прохо́дѧтъ ча̑да ва̑ша сквозѣ̀ ѻ҆́гнь: вы̀ ѡ҆сквернѧ́етесѧ во всѣ́хъ кꙋмі́рѣхъ ва́шихъ да́же до дне́шнѧгѡ днѐ, и҆ а҆́зъ ѿвѣща́ю ли ва́мъ, до́ме і҆и҃левъ; Живꙋ̀ а҆́зъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь, а҆́ще ѿвѣща́ю ва́мъ и҆ а҆́ще взы́детъ на дꙋ́хъ ва́шъ сїѐ. |
|
32
|
32
|
| І що приходить вам на думку, зовсім не збудеться. Ви говорите: «будемо, як язичники, як племена іноземні, служити дереву і каменю». | И҆ не бꙋ́детъ, ꙗ҆́коже вы̀ глаго́лете: бꙋ́демъ, ꙗ҆́коже ꙗ҆зы́цы и҆ ꙗ҆́коже племена̀ зємна́ѧ, слꙋжи́ти дре́вꙋ и҆ ка́менїю. |
|
33
|
33
|
| Живу Я, — говорить Господь Бог: рукою міцною і силою великою і виливом гніву буду панувати над вами. | Сегѡ̀ ра́ди живꙋ̀ а҆́зъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь, а҆́ще не рꙋко́ю крѣ́пкою и҆ мы́шцею высо́кою и҆ въ ꙗ҆́рости и҆злїѧ́ннѣй црⷭ҇твовати бꙋ́дꙋ над̾ ва́ми: |
|
34
|
34
|
| І виведу вас із народів і з країн, по яких ви розсіяні, і зберу вас рукою міцною і силою великою і виливом гніву. | и҆ и҆зведꙋ̀ вы̀ ѿ люді́й и҆ прїимꙋ́ вы ѿ стра́нъ, въ ни́хже бѣ́сте разсѣ́ѧни, рꙋко́ю крѣ́пкою и҆ мы́шцею высо́кою и҆ ꙗ҆́ростїю и҆злїѧ́нною, |
|
35
|
35
|
| І приведу вас у пустелю народів, і там буду судитися із вами лицем до лиця. | и҆ приведꙋ̀ ва́съ въ пꙋсты́ню лю́дскꙋю и҆ разсꙋждꙋ́сѧ съ ва́ми та́мѡ лице́мъ къ лицꙋ̀: |
|
36
|
36
|
| Як Я судився з батьками вашими у пустелі землі Єгипетської, так буду судитися з вами, — говорить Господь Бог. | ꙗ҆́коже сꙋди́хсѧ со ѻ҆тцы̑ ва́шими въ пꙋсты́ни землѝ є҆гѵ́петскїѧ, та́кѡ сꙋждꙋ̀ и҆ ва́мъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: |
|
37
|
37
|
| І проведу вас під жезлом і введу вас в узи завіту. | и҆ проведꙋ̀ вы̀ под̾ жезло́мъ мои́мъ и҆ введꙋ̀ вы̀ въ числѣ̀ завѣ́та, |
|
38
|
38
|
| І виділю з вас заколотників і непокірливих Мені. Із землі перебування їх виведу їх, але у землю Ізраїлеву вони не ввійдуть, і пізнаєте, що Я Господь. | и҆ и҆зберꙋ̀ ѿ ва́съ нечєсти́выѧ и҆ ѿве́ргшыѧсѧ: и҆з̾ земли́ бо ѡ҆бита́нїѧ и҆́хъ и҆зведꙋ̀ ѧ҆̀, и҆ въ зе́млю і҆и҃левꙋ не вни́дꙋтъ, и҆ позна́ете, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ. |
|
39
|
39
|
| А ви, доме Ізраїлів, — так говорить Господь Бог, — йдіть кожен до своїх ідолів і служіть їм, якщо Мене не слухаєте, але не оскверняйте більше святого імені Мого дарами вашими й ідолами вашими, | Вы́ же, до́ме і҆и҃левъ, си́це гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: кі́йждо кꙋмі́ры своѧ̑ ѿими́те, и҆ пото́мъ а҆́ще послꙋ́шаете менѐ, и҆ и҆́мене моегѡ̀ ст҃а́гѡ не ѡ҆скверна́вите ксемꙋ̀ въ дарѣ́хъ ва́шихъ и҆ рꙋкотворе́нїихъ ва́шихъ: |
|
40
|
40
|
| тому що на Моїй святій горі, на горі високій Ізраїлевій, — говорить Господь Бог, — там буде служити Мені весь дім Ізраїлів, — весь, скільки є його на землі; там Я з благоволінням прийму їх, і там вимагатиму приношень ваших і начатків ваших з усіма святинями вашими. | поне́же на горѣ̀ мое́й ст҃ѣ́й, на горѣ̀ высо́цѣ і҆и҃левѣ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь, та́мѡ послꙋ́жатъ мѝ ве́сь до́мъ і҆и҃левъ до конца̀ на землѝ, и҆ та́мѡ прїимꙋ̀ ѧ҆̀ и҆ та́мѡ присѣщꙋ̀ на приношє́нїѧ ва̑ша и҆ нача́тки ѡ҆бѣ́тѡвъ ва́шихъ во всѣ́хъ ѡ҆свѧще́нныхъ ва́шихъ. |
|
41
|
41
|
| Прийму вас, як запашне куріння, коли виведу вас із народів і зберу вас із країн, по яких ви розсіяні, і буду святитися у вас перед очима народів. | Въ воню̀ благово́нїѧ прїимꙋ̀ вы̀, є҆гда̀ и҆зведꙋ̀ вы̀ и҆з̾ люді́й и҆ прїимꙋ̀ вы̀ ѿ стра́нъ, въ нѧ́же расточе́ни бы́сте, и҆ ѡ҆сщ҃ꙋ́сѧ въ ва́съ пред̾ ѻ҆чи́ма людски́ма: |
|
42
|
42
|
| І пізнаєте, що Я Господь, коли введу вас у землю Ізраїлеву, — у землю, яку Я клявся дати батькам вашим, піднявши руку Мою. | и҆ оу҆вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь, є҆гда̀ введꙋ̀ вы̀ въ зе́млю і҆и҃левꙋ, въ зе́млю, на ню́же воздвиго́хъ рꙋ́кꙋ мою̀ да́ти ю҆̀ ѻ҆тцє́мъ ва́шымъ: |
|
43
|
43
|
| І згадаєте там про путі ваші і про всі діла ваші, якими ви оскверняли себе, і гребуватимете самими собою за всі злодіяння ваші, які ви робили, | и҆ помѧне́те та́мѡ пꙋти̑ ва́шѧ и҆ всѧ̑ мє́рзкїѧ грѣхѝ ва́шѧ, въ ни́хже ѡ҆скверни́стесѧ, и҆ посрамитѐ ли́ца ва̑ша во всѣ́хъ ѕло́бахъ ва́шихъ, ꙗ҆̀же сотвори́сте: |
|
44
|
44
|
| І пізнаєте, що Я Господь, коли буду чинити з вами заради імені Мого, не за злими вашими шляхами і вашими ділами розпусними, доме Ізраїлів, — говорить Господь Бог. | и҆ позна́ете, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь, є҆гда̀ сотворю̀ ва́мъ та́кѡ, ꙗ҆́кѡ да и҆́мѧ моѐ не ѡ҆скверни́тсѧ по пꙋтє́мъ ва́шымъ ѕлы̑мъ и҆ по рꙋкотворе́нїємъ ва́шымъ растлѣ̑ннымъ, до́ме і҆и҃левъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
|
45
|
45
|
| І було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
46
|
46
|
| сину людський! поверни лице твоє на шлях до полудня, і промов слово на полудень, і проречи пророцтво на ліс південного поля. | сы́не человѣ́чь, оу҆твердѝ лицѐ твоѐ на ю҆́гъ и҆ воззрѝ на дарѡ́ма, и҆ прорцы̀ на дꙋбра́вꙋ старѣ́йшинꙋ наге́ва |
|
47
|
47
|
| І скажи південному лісу: слухай слово Господа; так говорить Господь Бог: ось, Я запалю у тобі вогонь, і він пожере у тобі всяке дерево зелене і всяке дерево сухе; не згасне палаюче полум’я, і все буде спалено ним від півдня до півночі. | и҆ рече́ши дꙋбра́вѣ наге́вовѣ: слы́ши сло́во гдⷭ҇не, сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ возгнѣщꙋ̀ въ тебѣ̀ ѻ҆́гнь, и҆ пожже́тъ въ тебѣ̀ всѧ́ко дре́во зеле́ное и҆ всѧ́ко дре́во сꙋхо́е, не оу҆га́снетъ пла́мень разжже́ный, и҆ и҆згори́тъ въ не́мъ всѧ́ко лицѐ ѿ полꙋ́дне до сѣ́вера, |
|
48
|
48
|
| І побачить усяка плоть, що Я, Господь, запалив його, і він не згасне. | и҆ оу҆вѣ́сть всѧ́ка пло́ть, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь разжего́хъ є҆го̀, и҆ не оу҆га́снетъ. |
|
49
|
49
|
| І сказав я: о, Господи Боже! вони говорять про мене: «чи не говорить він притчі?» | И҆ реко́хъ: ника́коже, гдⷭ҇и, гдⷭ҇и! сі́и глаго́лютъ ко мнѣ̀: не при́тча ли є҆́сть сїѧ̀ глаго́лема; |
|
Глава 21
|
Глава́ к҃а
|
|
1
|
1
|
| І було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
2
|
2
|
| сину людський! поверни лице твоє до Єрусалима і промов слово на святилища, і виречи пророцтво на землю Ізраїлеву, | сегѡ̀ ра́ди прорцы̀, сы́не человѣ́чь, и҆ оу҆твердѝ лицѐ твоѐ на і҆ерⷭ҇ли́мъ и҆ воззрѝ на ст҃ы̑ни и҆́хъ, и҆ прорцы̀ на зе́млю і҆и҃левꙋ, |
|
3
|
3
|
| і скажи землі Ізраїлевій: так говорить Господь Бог: ось, Я — на тебе, і витягну меч Мій з піхов його і знищу в тебе праведного і нечестивого. | и҆ рече́ши ко землѝ і҆и҃левѣ: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ на тѧ̀, и҆ и҆звлекꙋ̀ ме́чь мо́й и҆з̾ ноже́нъ є҆гѡ̀, и҆ потреблю̀ ѿ тебє̀ непра́веднаго и҆ беззако́ннаго. |
|
4
|
4
|
| А для того, щоб знищити у тебе праведного і нечестивого, меч Мій з піхов своїх піде на всяку плоть від півдня до півночі. | Поне́же потреблю̀ ѿ тебє̀ непра́веднаго и҆ беззако́нника, та́кѡ и҆зы́детъ ме́чь мо́й и҆з̾ ноже́нъ свои́хъ на всѧ́кꙋ пло́ть ѿ ю҆́га да́же до сѣ́вера, |
|
5
|
5
|
| І пізнає всяка плоть, що Я, Господь, витяг меч Мій з піхов його, і він уже не повернеться. | и҆ оу҆вѣ́сть всѧ́ка пло́ть, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь и҆звлеко́хъ ме́чь мо́й и҆з̾ ноже́нъ є҆гѡ̀, и҆ ктомꙋ̀ не возврати́тсѧ. |
|
6
|
6
|
| Ти ж, сину людський, стогни, скрушуючи стегна твої, і у го́рі стогни перед очима їхніми. | И҆ ты̀, сы́не человѣ́чь, воздохнѝ въ сокрꙋше́нїи чре́слъ твои́хъ и҆ въ болѣ́знехъ возстенѝ пред̾ ѻ҆чи́ма и҆́хъ. |
|
7
|
7
|
| І коли скажуть тобі: «чого ти стогнеш?», скажи: «від чутки, що йде», — і розтане всяке серце, і всі руки опустяться, і всякий дух знеможе, й усі коліна затремтять, як вода. Ось, це прийде і збудеться, — говорить Господь Бог. | И҆ бꙋ́детъ, а҆́ще рекꙋ́тъ къ тебѣ̀: чесѡ̀ ра́ди ты̀ стене́ши; и҆ рече́ши: ѡ҆ возвѣще́нїи, ꙗ҆́кѡ грѧде́тъ: и҆ сокрꙋши́тсѧ всѧ́ко се́рдце, и҆ ѡ҆слабѣ́ютъ всѧ̑ рꙋ́ки, и҆ и҆́здшетъ всѧ́ка пло́ть и҆ всѧ́къ дꙋ́хъ, и҆ всѧ̑ сте́гна ѡ҆скверна́вѧтсѧ мокрото́ю: сѐ, грѧде́тъ и҆ бꙋ́детъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
|
8
|
8
|
| І було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
9
|
9
|
| сину людський! виречи пророцтво і скажи: так говорить Господь Бог: скажи: меч, меч нагострений і вичищений; | сы́не человѣ́чь, прорцы̀ и҆ рече́ши: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: рцы̀: мечꙋ̀, мечꙋ̀! и҆з̾ѡстри́сѧ и҆ раз̾ѧри́сѧ, |
|
10
|
10
|
| нагострений для того, щоб більше заколоти; вичищений, щоб блищав, як блискавка. Чи радіти нам, що жезл сина Мого зневажає всяке дерево? | ꙗ҆́кѡ да и҆зсѣче́ши сѣчє́нїѧ: и҆з̾ѡстри́сѧ, ꙗ҆́кѡ да бꙋ́деши въ блеща́нїе и҆ гото́въ на разсы́панїе: сѣцы̀, и҆зничтожа́й, ѿри́ни всѧ́кое дре́во. |
|
11
|
11
|
| Я дав його вичистити, щоб узяти у руку; уже нагострений цей меч і вичищений, щоб віддати його у руку вбивці. | И҆ дадѐ є҆го̀ оу҆гото́ванна, є҆́же держа́ти въ рꙋка́хъ є҆гѡ̀: наѡстри́лсѧ ме́чь, гото́въ є҆́сть, є҆́же да́нъ бы́ти въ рꙋ́цѣ сѣкꙋ́щагѡ. |
|
12
|
12
|
| Стогни і ридай, сину людський, бо він — на народ Мій, на всіх князів Ізраїля; вони віддані будуть під меч з народом Моїм; тому вдаряй себе по стегнах. | Возопі́й и҆ воспла́чисѧ, сы́не человѣ́чь, ꙗ҆́кѡ се́й бы́сть въ лю́дехъ мои́хъ, се́й во всѣ́хъ старѣ́йшинахъ і҆и҃левыхъ: ѡ҆бита́ющїи бли́з̾ под̾ ме́чь бы́ша съ людьмѝ мои́ми: сегѡ̀ ра́ди восплещѝ рꙋка́ма твои́ма, |
|
13
|
13
|
| Бо він уже випробуваний. І що, коли він зневажає і жезл? цей не встоїть, — говорить Господь Бог. | ꙗ҆́кѡ ѡ҆правда́сѧ. И҆ что̀, а҆́ще и҆ пле́мѧ ѿри́нетсѧ; Не бꙋ́детъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
|
14
|
14
|
| Ти ж, сину людський, пророкуй і вдаряй рукою об руку; і подвоїться меч і потроїться, меч на тих, яких уражають, меч на поразку великого, який проникає в нутрощі осель їх. | И҆ ты̀, сы́не человѣ́чь, прорцы̀ и҆ восплещѝ рꙋка́ма и҆ оу҆сꙋгꙋ́би ме́чь: тре́тїй ме́чь ꙗ҆́звєнымъ є҆́сть, ме́чь ꙗ҆́звєнымъ вели́къ, и҆ оу҆жаси́ши ѧ҆̀, |
|
15
|
15
|
| Щоб розтанули серця і щоб полеглих було більше, Я біля всіх воріт їх поставлю грізний меч, о, горе! блискучий, як блискавка, нагострений для заколення. | ꙗ҆́кѡ да сокрꙋши́тсѧ се́рдце и҆́хъ, и҆ оу҆мно́жатсѧ немощні́и во всѣ́хъ вратѣ́хъ и҆́хъ, предаю́тсѧ на оу҆сѣче́нїе ме́чное: бла́гѡ ѻ҆́стръ бы́сть на сѣче́нїе, бла́гѡ бы́сть на блиста́нїе. |
|
16
|
16
|
| Зберися і йди праворуч або йди ліворуч, куди б не обернулося лице твоє. | Проходѝ ꙗ҆́кѡ мо́лнїѧ, ѡ҆стри́сѧ ѡ҆деснꙋ́ю и҆ ѡ҆шꙋ́юю, а҆́може а҆́ще лицѐ твоѐ воста́нетъ: |
|
17
|
17
|
| І Я буду плескати у долоні й угамую гнів Мій; Я, Господь, сказав. | и҆ а҆́зъ восплещꙋ̀ рꙋко́ю мое́ю къ рꙋцѣ̀ мое́й и҆ напꙋщꙋ̀ ꙗ҆́рость мою̀, а҆́зъ гдⷭ҇ь гл҃ахъ. |
|
18
|
18
|
| І було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
19
|
19
|
| і ти, сину людський, уяви собі дві дороги, по яких слід іти мечу царя Вавилонського, — обидві вони повинні виходити з однієї землі; і накресли руку, накресли на початку доріг до міст. | и҆ ты̀, сы́не человѣ́чь, оу҆чинѝ себѣ̀ пꙋти̑ два̀, є҆́же вни́ти мечꙋ̀ царѧ̀ вавѷлѡ́нска, ѿ страны̀ є҆ди́ныѧ и҆зы́дꙋтъ нача̑ла два̀, и҆ рꙋ́кꙋ оу҆гото́ваютъ въ нача́лѣ пꙋтѝ гра́да, ѿ нача́ла пꙋтѝ оу҆чини́ши, |
|
20
|
20
|
| Уяви дорогу, по якій меч ішов би у Равву синів Аммонових і в Юдею, в укріплений Єрусалим; | ꙗ҆́кѡ вни́ти мечꙋ̀ на равва́ѳъ сынѡ́въ а҆ммѡ́нихъ и҆ на і҆ꙋде́ю и҆ і҆ерⷭ҇ли́мъ средѣ̀ є҆гѡ̀. |
|
21
|
21
|
| тому що цар Вавилонський зупинився на роздоріжжі, на початку двох доріг, для ворожіння: трясе стріли, запитує терафимів, розглядає печінку. | Поне́же ста́нетъ ца́рь вавѷлѡ́нскъ на ста́рѣмъ пꙋтѝ, на нача́лѣ ѻ҆бои́хъ пꙋті́й, є҆́же волхвова́ти волхвова́нїемъ, ꙗ҆́коже вскипѣ́ти жезлꙋ̀, и҆ вопроша́ти ва́ѧныхъ и҆ вражи́ти во оу҆тро́бахъ. |
|
22
|
22
|
| У правій руці у нього жереб: «у Єрусалим», де слід поставити тарани, відкрити для побоїща вуста, піднести голос для воєнного крику, підвести тарани до воріт, насипати вал, побудувати облогові вежі. | И҆ бы́сть ѡ҆деснꙋ́ю є҆гѡ̀ волше́бство на і҆ерⷭ҇ли́мъ, є҆́же ѡ҆бста́вити ѻ҆стро́гъ и҆ є҆́же ѿве́рсти оу҆ста̀ съ во́племъ и҆ возвы́сити гла́съ со глаше́нїемъ трꙋ́бнымъ, и҆ ꙗ҆́кѡ поста́вити ѻ҆стро́гъ пред̾ враты̀ є҆гѡ̀ и҆ насы́пати пе́рсти и҆ поста́вити стрѣ̑лницы. |
|
23
|
23
|
| Це ворожіння здалося в очах їх неправдивим; але оскільки вони клялися клятвою, то він, згадавши про таке їхнє віроломство, вирішив узяти його. | И҆ то́й а҆́ки волхвꙋ́ѧ и҆̀мъ волхвова́нїе пред̾ ни́ми, оу҆седмерѧ́ѧ седмєри́цы, и҆ то́й воспомина́ѧй непра̑вды є҆гѡ̀ помѧнꙋ́ти. |
|
24
|
24
|
| Тому так говорить Господь Бог: оскільки ви самі приводите на пам’ять беззаконня ваше, роблячи явними злочини ваші, виставляючи на вид гріхи ваші в усіх ділах ваших, і самі приводите це на пам’ять, то ви будете взяті руками. | Тогѡ̀ ра́ди сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: поне́же воспомѧнꙋ́сте непра̑вды ва́шѧ, внегда̀ ѿкры́шасѧ нечє́стїѧ ва̑ша, ꙗ҆́кѡ ꙗ҆ви́тисѧ грѣхѡ́мъ ва́шымъ во всѣ́хъ беззако́нїихъ ва́шихъ и҆ во всѣ́хъ начина́нїихъ ва́шихъ, поне́же воспомѧнꙋ́сте, въ тѣ́хъ ꙗ҆́ти бꙋ́дете. |
|
25
|
25
|
| І ти, недостойний, злочинний вождь Ізраїля, день якого настав нині, коли нечестю його буде покладено кінець! | И҆ ты̀, скверна́ве, беззако́нниче, старѣ́йшино і҆и҃левъ, є҆гѡ́же грѧде́тъ де́нь во вре́мѧ непра́вды, коне́цъ: |
|
26
|
26
|
| Так говорить Господь Бог: зніми із себе діадему і поклади вінець; цього вже не буде; принижене піднесеться і високе принизиться. | сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: снимѝ кїда́ръ и҆ ѿложѝ вѣне́цъ, се́й не тако́въ бꙋ́детъ, смири́лъ є҆сѝ высо́кое и҆ возне́слъ смире́нное: |
|
27
|
27
|
| Скину, скину, скину і його не буде, доки не прийде Той, Кому належить він, і Я дам Йому. | непра́вдꙋ, непра́вдꙋ, непра́вдꙋ положꙋ̀ є҆го̀, и҆ то́й не тако́въ бꙋ́детъ, до́ндеже прїи́детъ, є҆мꙋ́же досто́итъ, и҆ преда́мъ є҆мꙋ̀. |
|
28
|
28
|
| І ти, сину людський, проречи пророцтво і скажи: так говорить Господь Бог про синів Аммона і про ганьбу їх; і скажи: меч, меч оголений для заколення, вичищений для знищення, щоб блищав, як блискавка, | И҆ ты̀, сы́не человѣ́чь, прорцы̀ и҆ рече́ши: сѐ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь къ сынѡ́мъ а҆ммѡ̑нимъ и҆ ко оу҆кори́знѣ и҆́хъ, и҆ рече́ши: мечꙋ̀, мечꙋ̀ и҆звлече́ный на сѣче́нїе, и҆звлече́ный на сконча́нїе, дви́гнисѧ, ꙗ҆́кѡ да блиста́еши: |
|
29
|
29
|
| щоб, тоді як представляють тобі пусті видіння і неправдиво ворожать тобі, і тебе доклав до обезголовлених нечестивців, день яких настав, коли нечестю їх буде покладений кінець. | въ видѣ́нїи твое́мъ сꙋ́етнѣмъ, и҆ внегда̀ вражби́ти тебѣ̀ лѡ́жнаѧ, є҆гда̀ предае́шисѧ ты̀ на вы̑и ꙗ҆́звеныхъ беззако́нникѡвъ, и҆́хже де́нь приспѣ̀ во вре́мѧ непра́вды, коне́цъ: |
|
30
|
30
|
| Чи повернути його у піхви його? — на місці, де ти створений, на землі походження твого буду судити тебе: | возврати́сѧ въ нѡжны̀ твоѧ̑ и҆ не ста́ни на мѣ́стѣ се́мъ, въ не́мже роди́лсѧ є҆сѝ, на землѝ твое́й и҆́мамъ тѧ̀ сꙋди́ти: |
|
31
|
31
|
| і виллю на тебе обурення Моє, дихну на тебе вогнем люті Моєї і віддам тебе до рук людей лютих, досвідчених у вбивстві. | и҆ и҆злїю̀ на тѧ̀ гнѣ́въ мо́й, во ѻ҆гнѝ гнѣ́ва моегѡ̀ дꙋ́нꙋ на тѧ̀ и҆ преда́мъ тѧ̀ въ рꙋ́цѣ мꙋже́й ва̑рваръ, творѧ́щихъ па́гꙋбꙋ: |
|
32
|
32
|
| Ти будеш поживою вогню, кров твоя залишиться на землі; не будуть і згадувати про тебе; бо Я, Господь, сказав це. | ѻ҆гню̀ бꙋ́деши ꙗ҆́дь, кро́вь твоѧ̀ бꙋ́детъ посредѣ̀ землѝ твоеѧ̀: не бꙋ́детъ твоеѧ̀ па́мѧти, зане́же а҆́зъ гдⷭ҇ь гл҃ахъ. |
|
Глава 22
|
Глава́ к҃в
|
|
1
|
1
|
| І було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
2
|
2
|
| і ти, сину людський, чи хочеш судити, судити місто крови? вислови йому всі мерзоти його. | и҆ ты̀, сы́не человѣ́чь, а҆́ще сꙋди́ти бꙋ́деши гра́дꙋ крове́й, и҆ ꙗ҆вѝ є҆мꙋ̀ всѧ̑ беззакѡ́нїѧ є҆гѡ̀, |
|
3
|
3
|
| І скажи: так говорить Господь Бог: о, місто, що проливаєш кров серед себе, щоб настав час твій, і що робиш у себе ідолів, щоб оскверняти себе! | и҆ рече́ши: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: ѽ, гра́де пролива́ѧй кро́вь средѣ̀ себє̀, є҆́же прїитѝ вре́мени є҆гѡ̀, и҆ творѧ́й кꙋмі́ры на себѐ, є҆́же ѡ҆скверни́тисѧ самомꙋ̀: |
|
4
|
4
|
| Кров’ю, яку ти пролило, ти зробило себе винним, й ідолами, яких ти наробило, ти осквернило себе, і наблизило дні твої і досягло часу твого. За це віддам тебе на посміяння народам, на наругу всім землям. | въ кро́ви и҆́хъ, ю҆́же и҆злїѧ́лъ є҆сѝ, согрѣши́лъ є҆сѝ, и҆ въ кꙋмі́рѣхъ твои́хъ, ꙗ҆̀же твори́лъ, ѡ҆скверни́лсѧ є҆сѝ, и҆ сократи́лъ є҆сѝ дни̑ твоѧ̑, и҆ приве́дъ вре́мѧ лѣ́тъ твои́хъ: сегѡ̀ ра́ди да́хъ тѧ̀ на оу҆кори́знꙋ ꙗ҆зы́кѡмъ и҆ на порꙋга́нїе всѣ̑мъ страна́мъ, |
|
5
|
5
|
| Близькі й далекі від тебе будуть насміхатися з тебе, що осквернило ім’я своє, прославилося шаленством. | бли́з̾ тебє̀ и҆ дале́че ѿ тебє̀ сꙋ́щымъ, и҆ порꙋга́ютсѧ тебѣ̀ и҆ возопїю́тъ на тѧ̀: ѽ, нечи́стый, пресловꙋ́тый и҆ мно́гъ во беззако́нїихъ! |
|
6
|
6
|
| Ось ті, що начальствують у Ізраїля, кожен мірою сил своїх, були у тебе, щоб проливати кров. | сѐ, старѣ̑йшины до́мꙋ і҆и҃лева, кі́йждо ко свои̑мъ оу҆́жикамъ смѣси́шасѧ въ тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ да пролїю́тъ кро́вь: |
|
7
|
7
|
| У тебе батька і матір лихословлять, прибульцеві чинять образу посеред тебе, сироту і вдову пригноблюють у тебе. | ѻ҆тцꙋ̀ и҆ ма́тери ѕлосло́вѧхꙋ въ тебѣ̀ и҆ ко прише́лцꙋ ѡ҆браща́хꙋсѧ непра́вдами въ тебѣ̀: сиротꙋ̀ и҆ вдови́цꙋ преѡби́дѧхꙋ въ тебѣ̀: |
|
8
|
8
|
| Святинь Моїх ти не поважаєш і суботи Мої порушуєш. | и҆ ст҃а̑ѧ моѧ̑ оу҆ничижа́хꙋ и҆ сꙋббѡ̑ты моѧ̑ ѡ҆сквернѧ́хꙋ въ тебѣ̀: |
|
9
|
9
|
| Наклепники знаходяться у тобі, щоб проливати кров, і на горах їдять у тебе ідоложертовне, посеред тебе роблять мерзоти. | мꙋ́жїе разбѡ́йницы бѣ́ша въ тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ да пролїю́тъ въ тебѣ̀ кро́вь, и҆ на гора́хъ ꙗ҆дѧ́хꙋ въ тебѣ̀ и҆ сквє́рны творѧ́хꙋ въ тебѣ̀: |
|
10
|
10
|
| Наготу батька відкривають у тебе, дружину під час очищення нечистот її ґвалтують у тебе. | сты́дъ ѻ҆́тчїй ѿкры́ша въ тебѣ̀, и҆ въ нечистотѣ̀ сѣдѧ́щꙋю ѡ҆брꙋга́ша въ тебѣ̀: |
|
11
|
11
|
| Хтось робить мерзоти з дружиною ближнього свого, інший осквернює невістку свою, ще інший ґвалтує сестру свою, дочку батька свого. | кі́йждо на женꙋ̀ по́дрꙋга своегѡ̀ беззако́нноваша, и҆ кі́йждо невѣ́сткꙋ свою̀ ѡ҆сквернѧ́ше въ нече́стїи, и҆ кі́йждо сестрꙋ̀ свою̀, дще́рь ѻ҆тца̀ своегѡ̀, ѡ҆брꙋгава́ше въ тебѣ̀: |
|
12
|
12
|
| Хабарі беруть у тебе, щоб проливати кров; ти береш ріст і лихву і насильством вимагаєш користь у ближнього твого, а Мене забуло, — говорить Господь Бог. | мзды̑ взима́хꙋ въ тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ да пролїю́тъ кро́вь, ли́хвꙋ и҆ и҆збы́токъ взима́хꙋ въ тебѣ̀: и҆ сконча́лъ є҆сѝ сконча́нїе ѕло́бы твоеѧ̀ ꙗ҆̀же въ наси́лїи, мене́ же забы́лъ є҆сѝ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
|
13
|
13
|
| І ось, Я сплеснув руками Моїми за користолюбство твоє, яке виявляється у тебе, і за кровопролиття, що відбувається посеред тебе. | Сѐ оу҆̀бо, оу҆да́рю рꙋко́ю мое́ю ѡ҆ рꙋ́кꙋ мою̀ на та̑, ꙗ҆̀же соверши́лъ є҆сѝ и҆ ꙗ҆̀же сотвори́лъ є҆сѝ, и҆ на крѡ́ви твоѧ̑ бы́вшыѧ посредѣ̀ тебє̀: |
|
14
|
14
|
| Чи устоїть серце твоє, чи будуть тверді руки твої у ті дні, у які буду діяти проти тебе? Я, Господь, сказав і зроблю. | а҆́ще оу҆стои́тъ се́рдце твоѐ, и҆ а҆́ще преѡдолѣ́ютъ рꙋ́цѣ твоѝ во дне́хъ, въ нѧ́же а҆́зъ творю̀ въ тебѣ̀; А҆́зъ гдⷭ҇ь гл҃ахъ, и҆ сотворю̀. |
|
15
|
15
|
| І розсію тебе серед народів, і розвію тебе по землях, і покладу кінець мерзотам твоїм посеред тебе. | И҆ разсы́плю тѧ̀ во ꙗ҆зы́цѣхъ и҆ разсѣ́ю тѧ̀ въ страна́хъ, и҆ ѡ҆скꙋдѣ́етъ нечистота̀ твоѧ̀ и҆з̾ тебє̀, |
|
16
|
16
|
| І зробиш сам себе зневаженим перед очима народів, і пізнаєш, що Я Господь. | и҆ владѣ́ти бꙋ́дꙋ тобо́ю пред̾ ѻ҆чи́ма ꙗ҆зы́кѡвъ, и҆ позна́еши, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь. |
|
17
|
17
|
| І було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
18
|
18
|
| сину людський! дім Ізраїлів зробився у Мене окалиною; усі вони — олово, мідь і залізо і свинець у горнилі, зробилися, як окалина срібла. | сы́не человѣ́чь, сѐ, бы́ша мнѣ̀ до́мъ і҆и҃левъ смѣ́шани всѝ съ мѣ́дїю и҆ желѣ́зомъ, и҆ со ѻ҆́ловомъ чи́стымъ и҆ со свинце́мъ, средѣ̀ пе́щи сребро̀ смѣ́шено сꙋ́ть. |
|
19
|
19
|
| Тому так говорить Господь Бог: оскільки усі ви зробилися окалиною, за те ось, Я зберу вас у Єрусалим. | Сегѡ̀ ра́ди рцы̀: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: поне́же бы́сте всѝ во смѣше́нїе є҆ди́но, сегѡ̀ ра́ди, сѐ, а҆́зъ прїимꙋ̀ ва́съ во среди́нꙋ і҆ерⷭ҇ли́ма: |
|
20
|
20
|
| Як у горнило кладуть разом срібло, і мідь, і залізо, і свинець, і олово, щоб роздмухати на них вогонь і розплавити; так Я у гніві Моєму й у люті Моїй зберу, і покладу, і розплавлю вас. | ꙗ҆́коже прїе́млетсѧ сребро̀ и҆ мѣ́дь, и҆ желѣ́зо и҆ свине́цъ и҆ ѻ҆́лово чи́стое во среди́нꙋ пе́щи, є҆́же дꙋ́нꙋти на нѧ̀ ѻ҆гню̀, да слїю́тсѧ, та́кѡ прїимꙋ̀ ва́съ во гнѣ́вѣ мое́мъ и҆ въ ꙗ҆́рости мое́й, и҆ соберꙋ̀ и҆ слїю̀ ва́съ, |
|
21
|
21
|
| Зберу вас і дихну на вас вогнем обурення Мого, і розплавитеся серед нього. | и҆ дꙋ́нꙋ на вы̀ во ѻ҆гнѝ гнѣ́ва моегѡ̀, и҆ слїѧ́ни бꙋ́дете средѣ̀ є҆гѡ̀: |
|
22
|
22
|
| Як срібло розплавляється у горнилі, так розплавитеся і ви серед нього, і пізнаєте, що Я, Господь, вилив лють Мою на вас. | ꙗ҆́коже слива́етсѧ сребро̀ средѣ̀ пе́щи, та́кѡ слїе́тесѧ посредѣ̀ є҆гѡ̀ и҆ позна́ете, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь и҆злїѧ́хъ ꙗ҆́рость мою̀ на ва́съ. |
|
23
|
23
|
| І було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
24
|
24
|
| сину людський! скажи йому: ти — земля неочищена, не зрошувана дощем у день гніву! | сы́не человѣ́чь, рцы̀ є҆мꙋ̀: ты̀ є҆сѝ землѧ̀ неѡдожди́маѧ, нижѐ до́ждь бы́сть на тѧ̀ въ де́нь ꙗ҆́рости. |
|
25
|
25
|
| Змова пророків її серед неї — як лев, що рикає, терзає здобич; з’їдають душі, оббирають майно і коштовності, і множать кількість удів. | Є҆гѡ́же старѣ̑йшины средѣ̀ є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ львы̀ рыка́юще, восхища́юще восхищє́нїѧ, дꙋ́шы и҆з̾ѧда́юще наси́лїемъ, бога́тство и҆ че́сть прїе́млюще, и҆ вдѡви́цы твоѧ̑ оу҆мно́жишасѧ посредѣ̀ тебє̀: |
|
26
|
26
|
| Священики її порушують закон Мій і оскверняють святині Мої, не відокремлюють святого від несвятого і не вказують різниці між чистим і нечистим, і від субот Моїх вони закрили очі свої, і Я принижений у них. | и҆ жерцы̀ є҆гѡ̀ ѿверго́шасѧ зако́на моегѡ̀ и҆ ѡ҆скверни́ша ст҃а̑ѧ моѧ̑: междꙋ̀ ст҃ы́мъ и҆ скверна́вымъ не разлꙋча́хꙋ, и҆ междꙋ̀ нечи́стымъ и҆ чи́стымъ не раздѣлѧ́хꙋ, и҆ ѿ сꙋббѡ́тъ мои́хъ покрыва́хꙋ ѻ҆́чи своѝ, и҆ ѡ҆сквернѧ́хꙋ мѧ̀ посредѣ̀ себє̀: |
|
27
|
27
|
| Князі у неї, як вовки, які викрадають здобич; проливають кров, гублять душі, щоб придбати користь. | кнѧ̑зи є҆гѡ̀ средѣ̀ є҆гѡ̀ ꙗ҆́кѡ во́лцы восхища́юще похищє́нїѧ, є҆́же пролїѧ́ти кро́вь и҆ погꙋби́ти дꙋ́шы, ꙗ҆́кѡ да лихои́мствомъ лихои́мствꙋютъ: |
|
28
|
28
|
| А пророки її все замазують брудом, бачать пусте і пророкують їм неправдиве, говорячи: «так говорить Господь Бог», тоді як не говорив Господь. | и҆ проро́цы є҆гѡ̀ помазꙋ́ющїи и҆̀хъ падꙋ́тъ, ви́дѧщїи сꙋ́єтнаѧ, волхвꙋ́ющїи лѡ́жнаѧ, глаго́люще: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: а҆ гдⷭ҇ь не гл҃а. |
|
29
|
29
|
| А в народі гнітять одне одного, грабують і пригноблюють бідного й убогого, і прибульця пригноблюють несправедливо. | Люді́й землѝ оу҆тѣснѧ́юще непра́вдою и҆ восхища́юще восхищє́нїѧ, ни́ща и҆ оу҆бо́га наси́льствꙋюще и҆ со прише́лцемъ не живꙋ́ще сꙋдо́мъ. |
|
30
|
30
|
| Шукав Я у них людину, яка поставила б стіну і стала б переді Мною у проломі за цю землю, щоб Я не погубив її, але не знайшов. | И҆ и҆ска́хъ ѿ ни́хъ мꙋ́жа живꙋ́ща пра́вѡ и҆ стоѧ́ща цѣ́лѡ пред̾ лице́мъ мои́мъ во вре́мѧ гнѣ́ва моегѡ̀, є҆́же бы не до конца̀ погꙋби́ти є҆го̀ [гра́дъ і҆ерⷭ҇ли́мъ], и҆ не ѡ҆брѣто́хъ. |
|
31
|
31
|
| Отже, виллю на них обурення Моє, вогнем люті Моєї знищу їх, поведінку їхню поверну їм на голову, — говорить Господь Бог. | И҆ и҆злїѧ́хъ на́нь ꙗ҆́рость мою̀ во ѻ҆гнѝ гнѣ́ва моегѡ̀, є҆́же сконча́ти ѧ҆̀: пꙋти̑ и҆́хъ на главы̑ и҆́хъ да́хъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
|
Глава 23
|
Глава́ к҃г
|
|
1
|
1
|
| І було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
2
|
2
|
| сину людський! були дві жінки, дочки однієї матері, | сы́не человѣ́чь, двѣ̀ жєнѣ̀ бѣ́стѣ дщє́ри ма́тере є҆ди́ныѧ |
|
3
|
3
|
| і блудили вони в Єгипті, блудили у своїй молодості; там зім’яті груди їхні, і там розбестили дівочі соски їхні. | и҆ соблꙋди́стѣ во є҆гѵ́птѣ, въ ю҆́ности свое́й соблꙋди́стѣ: та́мѡ спадо́ша сосцы̀ и҆́хъ, и҆ та́мѡ растли́стѣ дѣ́вство. |
|
4
|
4
|
| Імена їх: старшої — Огола, а сестри її — Оголива. І були вони Моїми, і народжували синів і дочок; й іменувалися — Огола Самарією, а Оголива Єрусалимом. | И҆мена́ же и҆́ма: ѻ҆ола̀ старѣ́йшаѧ, ѻ҆олїва́ же ме́ншаѧ сестра̀ є҆ѧ̀: и҆ бы́стѣ мнѣ̀ и҆ роди́стѣ сы́ны и҆ дщє́ри: и҆мена́ же и҆́ма: самарі́а ѻ҆ола̀, и҆ і҆ерⷭ҇ли́мъ ѻ҆олїва̀. |
|
5
|
5
|
| І стала Огола блудити від Мене і приліплялася до своїх коханців, до ассиріян, до сусідів своїх, | И҆ соблꙋдѝ ѻ҆ола̀ ѿ менє̀ и҆ возложи́сѧ на похотникѝ своѧ̑, на а҆ссѷрі́аны приближа́ющыѧсѧ є҆́й, |
|
6
|
6
|
| до тих, що вдягалися у тканини яхонтового кольору, до областеначальників і градоправителів, до всіх красивих юнаків, вершників, що їздять на конях; | ѡ҆блечє́нныѧ въ червлєни́цы, старѣ̑йшины и҆ воевѡ́ды: ю҆́нѡши и҆збра́ннїи, всѝ кѡ́нницы ꙗ҆здѧ́щїи на ко́нехъ: |
|
7
|
7
|
| і розсипала блудодіяння свої з усіма добірними із синів Ассура, і осквернила себе всіма ідолами тих, до кого б не приліплялася: | и҆ дадѐ блꙋже́нїе своѐ къ ни̑мъ: и҆збра̑ннымъ сынѡ́мъ а҆ссѷрі̑йскимъ всѣ̑мъ, и҆ ко всѣ̑мъ, на нѧ́же возлага́шесѧ, во всѣ́хъ нечистота́хъ и҆́хъ ѡ҆сквернѧ́шесѧ: |
|
8
|
8
|
| не переставала блудити і з єгиптянами, тому що вони з нею спали у молодості її і розбещували дівочі соски її, і виливали на неї похіть свою. | и҆ блꙋже́нїѧ своегѡ̀, є҆́же и҆з̾ є҆гѵ́пта, не ѡ҆ста́ви, ꙗ҆́кѡ съ не́ю спа́хꙋ въ ю҆́ности є҆ѧ̀, и҆ ті́и растли́ша дѣ́вство є҆ѧ̀ и҆ и҆злїѧ́ша блꙋже́нїе своѐ на ню̀. |
|
9
|
9
|
| За те Я і віддав її до рук коханців її, до рук синів Ассура, до яких вона приліплялася. | Тогѡ̀ ра́ди преда́хъ ю҆̀ въ рꙋ́цѣ похотникѡ́мъ є҆ѧ̀, въ рꙋ́цѣ сынѡ́мъ а҆ссѷрі̑йскимъ, на ни́хже возлага́шесѧ. |
|
10
|
10
|
| Вони відкрили наготу її, взяли синів її і дочок її, а її вбили мечем. І вона зробилася ганьбою між жінками, коли звершили над нею страту. | Ті́и ѿкры́ша сты́дъ є҆ѧ̀, сы̑ны и҆ дщє́ри є҆ѧ̀ поѧ́ша и҆ самꙋ́ю мече́мъ оу҆сѣ́кнꙋша: и҆ бы́сть поноше́нїе въ жена́хъ, и҆ ѿмще́нїе сотвори́ша въ не́й во дщере́хъ є҆ѧ̀. |
|
11
|
11
|
| Сестра її, Оголива, бачила це, і була ще розбещенішою у коханні своєму, і блуд її перевершив блуд сестри її. | И҆ ви́дѣ сестра̀ є҆ѧ̀ ѻ҆олїва̀, и҆ растлѝ возложе́нїе своѐ па́че є҆ѧ̀, и҆ блꙋ́дъ сво́й па́че блꙋда̀ сестры̀ своеѧ̀ оу҆мно́жи: |
|
12
|
12
|
| Вона приліпилася до синів Ассурових, до областеначальників і градоправителів, сусідів її, пишно одягнених, до вершників, що їздять на конях, до всіх добірних юнаків. | на сынѡ́въ а҆ссѷрі́йскихъ возложи́сѧ, на старѣ̑йшины и҆ воевѡ́ды, и҆̀же бли́з̾ є҆ѧ̀, ѡ҆блечє́нны во благоистка̑нны, на ко́нники ꙗ҆здѧ́щыѧ на ко́нехъ, ю҆́нѡши и҆збра́нни всѝ. |
|
13
|
13
|
| І Я бачив, що вона осквернила себе, і що в обох їх одна дорога. | И҆ ви́дѣхъ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆скверни́сѧ пꙋ́ть є҆ди́нъ ѻ҆бою̀. |
|
14
|
14
|
| Але ця ще примножила блудодіяння свої, тому що, побачивши вирізаних на стіні чоловіків, фарбами намальовані зображення халдеїв, | И҆ приложѝ ко блꙋже́нїю своемꙋ̀, и҆ ви́дѣ мꙋ́жы напи̑саны на стѣнѣ̀, ѡ҆́бразы халдє́йски напи̑саны ша́рами, |
|
15
|
15
|
| підперезаних по стегнах своїх поясом, з розкішними на голові їх пов’язками, що мають вигляд воєначальників, схожих на синів Вавилона, батьківщина яких земля Халдейська, | препоѧ̑саны пестрота́ми ѡ҆ чре́слѣхъ свои́хъ, и҆ превѡ́и краше́ннїи на глава́хъ и҆́хъ, ви́дъ троѧ́кїй всѣ́хъ, подо́бїе сынѡ́въ вавѷлѡ́нскихъ, халде́йскихъ, землѝ ѻ҆те́чества и҆́хъ: |
|
16
|
16
|
| вона закохалася у них з одного погляду очей своїх і послала до них у Халдею послів. | и҆ возложи́сѧ на нѧ̀ зрѣ́нїемъ ѻ҆че́й свои́хъ, и҆ посла̀ послы̀ къ ни̑мъ въ зе́млю халде́йскꙋ. |
|
17
|
17
|
| І прийшли до неї сини Вавилона на любовне ложе, й осквернили її блудодійством своїм, і вона осквернила себе ними; і відвернулася від них душа її. | И҆ прїидо́ша къ не́й сы́нове вавѷлѡ́нстїи на ло́же вита́ющихъ и҆ ѡ҆скверни́ша ю҆̀ въ блꙋже́нїи є҆ѧ̀, и҆ ѡ҆скверни́сѧ въ ни́хъ, и҆ ѿстꙋпѝ дꙋша̀ є҆ѧ̀ ѿ ни́хъ: |
|
18
|
18
|
| Коли ж вона явно віддалася блудодіянням своїм і відкрила наготу свою, тоді і від неї відвернулася душа Моя, як відвернулася душа Моя від сестри її. | и҆ ѿкры̀ блꙋже́нїе своѐ и҆ ѿкры̀ срамотꙋ̀ свою̀. И҆ ѿстꙋпѝ дш҃а̀ моѧ̀ ѿ неѧ̀, ꙗ҆́коже ѿстꙋпѝ дш҃а̀ моѧ̀ ѿ сестры̀ є҆ѧ̀. |
|
19
|
19
|
| І вона множила блудодіяння свої, згадуючи дні молодости своєї, коли блудила у землі Єгипетській; | И҆ оу҆мно́жила є҆сѝ блꙋже́нїе твоѐ, є҆́же помѧнꙋ́ти дни̑ ю҆́ности твоеѧ̀, въ нѧ́же блꙋди́ла є҆сѝ во є҆гѵ́птѣ, |
|
20
|
20
|
| і приліпилася до коханців своїх, у яких плоть — плоть осляча, і похіть, як у жеребців. | и҆ возлегла̀ є҆сѝ на халдє́и, и҆́хже плѡ́ти бы́ша а҆́ки плѡ́ти ѡ҆́сли, и҆ ꙗ҆́кѡ лѡ́на кѡ́нскаѧ лѡ́на и҆́хъ, |
|
21
|
21
|
| Так ти згадала розпусту молодости твоєї, коли єгиптяни стискали соски твої заради дівочих грудей твоїх. | и҆ посѣти́ла є҆сѝ беззако́нїе ю҆́ности твоеѧ̀, ꙗ҆̀же твори́ла є҆сѝ во є҆гѵ́птѣ во вита́лищи твое́мъ, и҆дѣ́же сосцы̀ ю҆́ности твоеѧ̀ спадо́ста. |
|
22
|
22
|
| Тому, Оголиво, так говорить Господь Бог: ось, Я підбурю проти тебе коханців твоїх, від яких відвернулася душа твоя, і приведу їх проти тебе з усіх боків: | Тогѡ̀ ра́ди, ѻ҆олїво̀, сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ воздви́гнꙋ похотникѝ твоѧ̑ на тѧ̀, ѿ ни́хже ѿстꙋпѝ дꙋша̀ твоѧ̀, и҆ наведꙋ̀ и҆̀хъ на тѧ̀ ѡ҆́крестъ, |
|
23
|
23
|
| синів Вавилона і всіх халдеїв, з Пехода, із Шоа і Коа, і з ними всіх синів Ассура, красивих юнаків, областеначальників і градоправителів, сановних та іменитих, усіх майстерних наїзників. | сынѡ́въ вавѷлѡ́нскихъ и҆ всѣ́хъ халде́євъ, факꙋ́да и҆ сꙋ́да и҆ кꙋ́да, и҆ всѧ̑ сы́ны а҆ссѷрі̑йски съ ни́ми, ю҆́ношы и҆збра̑нны, старѣ̑йшины и҆ воевѡ́ды, всѧ̑ трїста́ты и҆ нарѡ́читыѧ, ко́нники на ко́нехъ всѝ. |
|
24
|
24
|
| І прийдуть на тебе зі зброєю, з конями і колісницями і з безліччю народу, й обступлять тебе навколо у латах, зі щитами й у шоломах, і віддам їм тебе на суд, і будуть судити тебе своїм судом. | И҆ прїи́дꙋтъ на тѧ̀ всѝ ѿ сѣ́вера, колєсни́цы и҆ коле́са со мно́гимъ наро́домъ, щиты̀ и҆ сꙋ̑лицы и҆ шле́мы, и҆ поста́вѧтъ стражбꙋ̀ ѡ҆́крестъ тебє̀, и҆ да́мъ пред̾ лице́мъ и҆́хъ сꙋ́дъ, и҆ ѿмстѧ́тъ тѝ въ сꙋдѣ́хъ свои́хъ: |
|
25
|
25
|
| І оберну ревність Мою проти тебе, і вчинять з тобою люто: відріжуть у тебе ніс і вуха, а інше твоє від меча упаде; візьмуть синів твоїх і дочок твоїх, а інше твоє вогнем буде пожерте; | и҆ да́мъ рве́нїе моѐ въ тебѣ̀, и҆ сотворѧ́тъ съ тобо́ю гнѣ́въ ꙗ҆́рости моеѧ̀, но́здри твоѧ̑ и҆ оу҆́шы твоѝ ѡ҆брѣ́жꙋтъ, и҆ ѡ҆ста́вшихъ твои́хъ мече́мъ и҆зсѣкꙋ́тъ: ті́и сынѡ́въ твои́хъ и҆ дще́рей твои́хъ во́змꙋтъ, и҆ ѡ҆ста́вшихъ твои́хъ потреби́тъ ѻ҆́гнь: |
|
26
|
26
|
| і знімуть з тебе одяг твій, візьмуть убрання твоє. | и҆ совлекꙋ́тъ съ тебє̀ ри̑зы твоѧ̑ и҆ во́змꙋтъ сосꙋ́ды хвалы̀ твоеѧ̀. |
|
27
|
27
|
| І покладу кінець розпусті твоїй і блуду твоєму, принесеному із землі Єгипетської, і не будеш звертати на них очей твоїх, і про Єгипет уже не згадаєш. | И҆ ѿвращꙋ̀ нечє́стїѧ твоѧ̑ ѿ тебє̀ и҆ блꙋ́дъ тво́й ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ: и҆ не воздви́гнеши ѻ҆че́съ твои́хъ на ни́хъ и҆ є҆гѵ́пта не помѧне́ши ктомꙋ̀. |
|
28
|
28
|
| Бо так говорить Господь Бог: ось, Я віддаю тебе до рук тих, кого ти зненавиділа, до рук тих, від кого відвернулася душа твоя. | Поне́же сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ предаю́ тѧ въ рꙋ́цѣ, и҆́хже ненави́диши, ѿ ни́хже ѿстꙋпѝ дꙋша̀ твоѧ̀: |
|
29
|
29
|
| І вчинять з тобою жорстоко, і візьмуть у тебе все, набуте працею, і залишать тебе нагою і непокритою, і відкрита буде соромітна нагота твоя, і розпуста твоя, і блудодійство твоє. | и҆ сотворѧ́тъ въ тебѣ̀ въ не́нависти, и҆ во́змꙋтъ всѧ̑ трꙋды̀ твоѧ̑ и҆ дѣла̀ твоѧ̑, и҆ бꙋ́деши нага̀ и҆ посра́млена, и҆ ѿкры́етсѧ стꙋ́дъ блꙋда̀ твоегѡ̀ и҆ нече́стїе твоѐ. |
|
30
|
30
|
| Це буде зроблено з тобою за блудодійство твоє з народами, ідолами яких ти осквернила себе. | И҆ блꙋже́нїе твоѐ сотворѝ сїѧ̑ тебѣ̀, є҆гда̀ блꙋди́ла є҆сѝ в̾слѣ́дъ ꙗ҆зы́кѡвъ и҆ ѡ҆сквернѧ́ласѧ въ кꙋмі́рѣхъ и҆́хъ: |
|
31
|
31
|
| Ти ходила дорогою сестри твоєї; за те і дам у руку тобі чашу її. | въ пꙋтѝ сестры̀ твоеѧ̀ ходи́ла є҆сѝ, и҆ да́мъ ча́шꙋ є҆ѧ̀ въ рꙋ́цѣ твоѝ. |
|
32
|
32
|
| Так говорить Господь Бог: ти будеш пити чашу сестри твоєї, глибоку і широку, і будеш піддана осміянню і ганьбі, за величезної місткости її. | Сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: ча́шꙋ сестры̀ твоеѧ̀ и҆спїе́ши глꙋбо́кꙋю и҆ широ́кꙋю, и҆ бꙋ́детъ на смѣ́хъ и҆ подражне́нїе, и҆з̾ѻби́лнꙋю ко соверше́нїю пїѧ́нства, |
|
33
|
33
|
| Сп’янінням і гіркотою будеш сповнена: чаша жаху і спустошення — чаша сестри твоєї, Самарії! | и҆ разслабле́нїѧ напо́лнишисѧ: ча́ша же потребле́нїѧ и҆ погꙋбле́нїѧ ча́ша сестры̀ твоеѧ̀ самарі́и: |
|
34
|
34
|
| І вип’єш її, і осушиш, і черепки її оближеш, і груди твої пошматуєш: бо Я сказав це, — говорить Господь Бог. | и҆ и҆спїе́ши ю҆̀ и҆ и҆стощи́ши, и҆ чре́пъ є҆ѧ̀ ꙗ҆дꙋ́щи потреби́ши, и҆ сѡсца̀ твоѧ̑ ѿто́ргнеши: и҆ пра́здники и҆ новомⷭ҇чїѧ твоѧ̑ ѿвращꙋ̀: поне́же а҆́зъ гл҃ахъ, речѐ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
|
35
|
35
|
| Тому так говорить Господь Бог: оскільки ти забула Мене і відвернулася від Мене, то і терпи за беззаконня твоє і за блудодійство твоє. | Сегѡ̀ ра́ди сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: поне́же забы́ла мѧ̀ є҆сѝ и҆ ѿве́ргла менѐ наза́дъ тѣ́ла твоегѡ̀, и҆ ты̀ возмѝ нече́стїе твоѐ и҆ блꙋ́дъ тво́й. |
|
36
|
36
|
| І сказав мені Господь: сину людський! чи хочеш судити Оголу й Оголиву? вислови їм мерзоти їх; | И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко мнѣ̀: сы́не человѣ́чь, не бꙋ́деши ли сꙋди́ти ѻ҆олѣ̀ и҆ ѻ҆олївѣ̀, и҆ возвѣсти́ши ли и҆́ма беззакѡ́нїѧ є҆ю̀; |
|
37
|
37
|
| бо вони перелюбствували, і кров на руках їх, і з ідолами своїми перелюбствували, і синів своїх, яких народили Мені, через вогонь проводили в їжу їм. | ꙗ҆́кѡ любодѣ́йствовастѣ, и҆ кро́вь въ рꙋка́хъ є҆ю̀, и҆ въ кꙋмі́рѣхъ є҆ю̀ прелюбодѣ́йствовастѣ, и҆ ча̑да своѧ̑, ꙗ҆̀же роди́стѣ мнѣ̀, провожда́стѣ и҆̀мъ сквозѣ̀ ѻ҆́гнь. |
|
38
|
38
|
| Ще ось що вони робили Мені: оскверняли святилище Моє у той самий день, і порушували суботи Мої; | Да́же и҆ сїѧ̑ сотвори́стѣ мѝ, ѡ҆сквернѧ́стѣ ст҃а̑ѧ моѧ̑ въ то́й де́нь, и҆ сꙋббѡ̑ты моѧ̑ ѡ҆сквернѧ́стѣ: |
|
39
|
39
|
| тому що, коли вони заколювали дітей своїх для ідолів своїх, у той самий день приходили у святилище Моє, щоб оскверняти його: ось як чинили вони у домі Моєму! | и҆ внегда̀ закала́стѣ ча̑да своѧ̑ кꙋмі́рѡмъ свои̑мъ, и҆ вхожда́стѣ во ст҃а̑ѧ моѧ̑ въ то́й де́нь, є҆́же скверни́ти ѧ҆̀: и҆ сѐ, та́кѡ творѧ́стѣ средѣ̀ до́мꙋ моегѡ̀: |
|
40
|
40
|
| Крім цього, посилали за людьми, які приходили здалеку; до них відправляли послів, і ось, вони приходили, і ти для них умивалася, підмальовувала очі твої і прикрашалася убраннями, | и҆ посыла́стѣ ко мꙋжє́мъ грѧдꙋ́щымъ и҆здале́ча, къ ни̑мже послѡ́въ посыла́стѣ. И҆ є҆гда̀ приходи́ти и҆̀мъ, а҆́бїе оу҆мыва́ласѧ є҆сѝ и҆ оу҆тварѧ́ла є҆сѝ ѻ҆́чи твоѝ и҆ оу҆краша́ласѧ оу҆́тварїю, |
|
41
|
41
|
| і сідали на чудове ложе, перед яким приготований був стіл і на якому пропонувала ти запашні куріння Мої і єлей Мій. | и҆ сѣдѣ́ла є҆сѝ на ѻ҆дрѣ̀ по́стланѣ, и҆ трапе́за оу҆кра́шенна пред̾ лице́мъ є҆ѧ̀, и҆ ѳѷмїа́мъ мо́й и҆ є҆ле́й мо́й предлага́ла пред̾ ни́ми, и҆ веселѧ́хꙋсѧ въ ни́хъ: |
|
42
|
42
|
| І лунав голос народу, який радів у неї, і до людей з натовпу народного вводилися п’яниці з пустелі; і вони покладали на руки їхні зап’ястя і на голови їхні красиві вінки. | и҆ гла́сомъ сли́чнымъ возглаша́хꙋ, и҆ ко мꙋжє́мъ ѿ мно́жества человѣ́ча приходѧ́щымъ ѿ пꙋсты́ни, и҆ даѧ́хꙋ пє́рстни на рꙋ́ки и҆́хъ и҆ вѣне́цъ хвалы̀ на главы̑ и҆́хъ. |
|
43
|
43
|
| Тоді сказав Я про підтоптану в перелюбстві: тепер закінчаться блудодіяння її разом з нею. | И҆ реко́хъ: не въ си́хъ ли прелюбодѣ́йствꙋютъ; и҆ дѣла̀ блꙋдни́цы, и҆ сама̀ соблꙋдѝ. |
|
44
|
44
|
| Але приходили до неї, як приходять до жінки блудниці, так приходили до Оголи й Оголиви, до розпусних жінок. | И҆ вхожда́хꙋ къ не́й: ꙗ҆́коже вла́зѧтъ къ женѣ̀ блꙋдни́цѣ, та́кѡ вла́зѧхꙋ ко ѻ҆олѣ̀ и҆ ко ѻ҆олївѣ̀, жена́мъ беззако́нницамъ, є҆́же сотвори́ти беззако́нїе. |
|
45
|
45
|
| Але мужі праведні будуть судити їх; вони будуть судити їх судом перелюбниць і судом тих, що проливають кров, тому що вони перелюбниці, й у них кров на руках. | Мꙋ́жїе же пра́веднїи, ті́и и҆ ѿмстѧ́тъ и҆́ма ѿмще́нїемъ любодѣ́йницъ и҆ ѿмще́нїемъ пролива́ющихъ кро́вь, ꙗ҆́кѡ любодѣ̑йцы сꙋ́ть, и҆ кро́вь въ рꙋка́хъ и҆́хъ. |
|
46
|
46
|
| Бо так сказав Господь Бог: скликати на них зібрання і віддати їх на озлоблення і грабунок. | Сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: приведѝ на ни́хъ наро́ды и҆ да́ждь на ни́хъ мѧте́жъ и҆ разграбле́нїе, |
|
47
|
47
|
| І зібрання поб’є їх камінням, і порубає їх мечами своїми, й уб’є синів їх і дочок їх, і доми їх спалить вогнем. | и҆ ве́ржи ка́менїе на ни́хъ, ка́менїе наро́дѡвъ, и҆ да и҆збодꙋ́тъ и҆̀хъ мечьмѝ свои́ми: сы́ны и҆́хъ и҆ дщє́ри и҆́хъ и҆збїю́тъ и҆ до́мы и҆́хъ ѻ҆гне́мъ сожгꙋ́тъ: |
|
48
|
48
|
| Так покладу кінець розпусті на цій землі, й усі жінки приймуть урок, і не будуть робити соромітних діл подібно до вас; | и҆ ѿвращꙋ̀ нече́стїе ѿ землѝ, и҆ нака́жꙋтсѧ всѧ̑ жєны̀ и҆ не сотворѧ́тъ по нече́стїємъ и҆́хъ: |
|
49
|
49
|
| і покладуть на вас вашу розпусту, і понесете покарання за гріхи з ідолами вашими, і пізнаєте, що Я Господь Бог. | и҆ да́стсѧ нече́стїе ва́ше на вы̀: и҆ (всѧ̑) грѣхѝ кꙋмі̑ръ ва́шихъ прїи́мете и҆ оу҆разꙋмѣ́ете, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
|
Глава 24
|
Глава́ к҃д
|
|
1
|
1
|
| І було до мене слово Господнє у дев’ятому році, у десятому місяці, у десятий день місяця: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀, въ девѧ́тое лѣ́то, въ мцⷭ҇ъ десѧ́тый, въ десѧ́тый де́нь мцⷭ҇а, гл҃ѧ: |
|
2
|
2
|
| сину людський! запиши собі ім’я цього дня, цього самого дня: у цей самий день цар Вавилонський підступить до Єрусалима. | сы́не человѣ́чь, напишѝ себѣ̀ и҆́мѧ днѐ сегѡ̀, ѿ негѡ́же оу҆крѣпи́сѧ ца́рь вавѷлѡ́нскїй на і҆ерⷭ҇ли́мъ, ѿ сегѡ̀ днѐ, и҆́же дне́сь, |
|
3
|
3
|
| І промов на бунтівний дім притчу, і скажи їм: так говорить Господь Бог: постав казан, постав і налий у нього води; | и҆ рцы̀ при́тчꙋ къ до́мꙋ прогнѣвлѧ́ющемꙋ, и҆ рече́ши къ ни̑мъ: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: наста́ви коно́бъ, наста́ви и҆ влі́й въ ѻ҆́нь во́дꙋ, |
|
4
|
4
|
| склади у нього шматки м’яса, всі кращі шматки, стегна і плечі, і наповни добірними кістками; | и҆ ве́рзи въ ѻ҆́нь на дво́е разсѣчє́наѧ, всѧ́кое разсѣче́нїе до́брое, го́лень и҆ ра́мо, ѡ҆брѣ̑зана ѿ косте́й, |
|
5
|
5
|
| добірних овець візьми, і розпали під ним кістки, і кип’яти до того, щоб і кістки розварилися у ньому. | ѡ҆ и҆збра́нныхъ скотѡ́въ взѧ̑таѧ, и҆ подгнѣща́й костьмѝ под̾ нимѝ: возврѣ̀ и҆ воскипѣ̀, и҆ свари́шасѧ кѡ́сти є҆гѡ̀ посредѣ̀ є҆гѡ̀. |
|
6
|
6
|
| Тому так говорить Господь Бог: горе місту крови! горе казану, в якому є накип і з якого накип його не сходить! шматок за шматком його викидайте з нього, не вибираючи за жеребом. | Тогѡ̀ ра́ди сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: ѽ, градѐ крове́й! коно́бе, въ не́мже є҆́сть ꙗ҆́дъ, и҆ ꙗ҆́дъ не и҆зы́де и҆з̾ негѡ̀: по оу҆́дѡмъ є҆гѡ̀ и҆знесѐ, не падѐ на не́мъ жре́бїй. |
|
7
|
7
|
| Бо кров його посеред нього; він залишив її на голій скелі; не на землю проливав її, де вона могла б вкритися пилом. | Ꙗ҆́кѡ кро́вь є҆гѡ̀ средѣ̀ є҆гѡ̀ є҆́сть, на гла́дцѣмъ ка́мени вчини́хъ ю҆̀: не пролїѧ́хъ є҆ѧ̀ на зе́млю, є҆́же покры́ти ю҆̀ земле́ю, |
|
8
|
8
|
| Щоб збудити гнів для звершення помсти, Я залишив кров його на голій скелі, щоб вона не сховалася. | є҆́же навестѝ ꙗ҆́рость мою̀ (на ню̀), во ѿмще́нїе є҆́же ѿмсти́ти: да́хъ кро́вь є҆гѡ̀ на гла́дцѣмъ ка́мени, є҆́же не покры́ти є҆ѧ̀. |
|
9
|
9
|
| Тому так говорить Господь Бог: горе місту крови! і Я розкладу велике багаття. | Тогѡ̀ ра́ди сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: ѽ, лю́тѣ, градѐ крове́й! а҆́зъ же возвели́чꙋ главню̀ |
|
10
|
10
|
| Додай дров, розведи вогонь, вивари м’ясо; нехай усе загусне, і кістки перегорять. | и҆ оу҆мно́жꙋ дрова̀ и҆ возгнѣщꙋ̀ ѻ҆́гнь, ꙗ҆́кѡ да и҆ста́ютъ мѧса̀, и҆ ѡ҆скꙋдѣ́етъ ю҆ха̀, и҆ кѡ́сти и҆ста́ютъ, |
|
11
|
11
|
| І коли казан буде порожній, постав його на вугілля, щоб він розгорівся, і щоб мідь його розжарилася, і розплавилася у ньому нечистота його, і весь накип його зник. | и҆ ста́нетъ на главнѧ́хъ є҆гѡ̀, (то́щь) разгорѣ́сѧ, ꙗ҆́кѡ да и҆згори́тъ, и҆ распали́тсѧ и҆ сгори́тъ мѣ́дь є҆гѡ̀, и҆ и҆ста́етъ средѣ̀ є҆гѡ̀ нечистота̀ є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆скꙋдѣ́етъ ꙗ҆́дъ є҆гѡ̀: |
|
12
|
12
|
| Праця буде важкою; але великий накип його не зійде з нього; й у вогні залишиться на ньому накип його. | да смири́тсѧ ꙗ҆́дъ є҆гѡ̀, и҆ не и҆зы́детъ и҆з̾ негѡ̀ мно́гїй ꙗ҆́дъ є҆гѡ̀, и҆ посрами́тсѧ ꙗ҆́дъ є҆гѡ̀: |
|
13
|
13
|
| У нечистоті твоїй така мерзота, що, скільки Я не чищу тебе, ти все нечистий; від нечистоти твоєї ти і надалі не очистишся, доки люті Моєї Я не вгамую на тобі. | въ нечистотѣ̀ твое́й оу҆кро́пъ, поне́же ѡ҆сквернѧ́лсѧ є҆сѝ ты̀ и҆ не ѡ҆чи́стилсѧ ѿ нечистоты̀ твоеѧ̀: и҆ что̀ бꙋ́детъ а҆́ще не ѡ҆чи́стишисѧ по се́мъ, до́ндеже и҆спо́лню ꙗ҆́рость мою̀ въ тебѣ̀; |
|
14
|
14
|
| Я Господь, Я говорю: це прийде і Я зроблю; не скасую і не пощаджу, і не помилую. За путями твоїми і за ділами твоїми будуть судити тебе, — говорить Господь Бог. | А҆́зъ гдⷭ҇ь гл҃ахъ, и҆ прїи́детъ, и҆ сотворю̀, и҆ не оу҆косню̀, и҆ не пощажꙋ̀, и҆ не бꙋ́дꙋ оу҆моле́нъ: по пꙋтє́мъ твои̑мъ и҆ по помыслѡ́мъ твои̑мъ сꙋждꙋ̀ тебѣ̀, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сегѡ̀ ра́ди, сѐ, а҆́зъ сꙋждꙋ̀ тебѣ̀ по кро́вемъ твои̑мъ и҆ по помыслѡ́мъ твои̑мъ сꙋждꙋ̀ тебѣ̀, нечи́сте, пресловꙋ́те и҆ вели́кїй на разгнѣ́ванїе. |
|
15
|
15
|
| І було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
16
|
16
|
| сину людський! ось, Я візьму в тебе виразкою утіху очей твоїх; але ти не ремствуй і не плач, і сльози нехай не виступають у тебе; | сы́не человѣ́чь, сѐ, а҆́зъ взе́млю ѿ тебє̀ жела̑нїѧ ѻ҆че́съ твои́хъ въ пораже́нїи, не воспла́чи, нижѐ возрыда́й, нижѐ да прїи́дꙋтъ тебѣ̀ сле́зы, |
|
17
|
17
|
| зітхай у безмовності, плачу за померлим не звершуй; але обв’язуй себе пов’язкою і взувай ноги твої у взуття твоє, і бороди́ не закривай, і хліба від чужих не їж. | возстенѝ молчѧ̀: стена́нїе кро́ве, чре́слъ пла́чь є҆́сть: да бꙋ́дꙋтъ вла́си твоѝ сплете́ни на тебѣ̀, и҆ сапо́зи твоѝ на нога́хъ твои́хъ, и҆ да не оу҆тѣ́шишисѧ оу҆стна́ми и҆́хъ, и҆ хлѣ́ба мꙋже́й да не снѣ́си. |
|
18
|
18
|
| І після того, як говорив я зранку слово до народу, ввечері померла дружина моя, і наступного дня я зробив так, як наказано було мені. | И҆ глаго́лахъ къ лю́демъ заꙋ́тра, ꙗ҆́коже заповѣ́да мѝ, и҆ оу҆́мре жена̀ моѧ̀ въ ве́черъ, и҆ сотвори́хъ заꙋ́тра, ꙗ҆́коже повелѣ́сѧ мѝ. |
|
19
|
19
|
| І сказав мені народ: чи не скажеш нам, яке для нас значення у тому, що ти робиш? | И҆ реко́ша ко мнѣ̀ лю́дїе: не возвѣсти́ши ли на́мъ, что̀ сꙋ́ть сїѧ̑, ꙗ҆̀же ты̀ твори́ши; |
|
20
|
20
|
| І сказав я їм: до мене було слово Господнє: | И҆ реко́хъ къ ни̑мъ: сло́во гдⷭ҇не бы́сть ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
21
|
21
|
| скажи дому Ізраїлевому: так говорить Господь Бог: ось, Я віддам на наругу святилище Моє, опору сили вашої, утіху очей ваших і розраду душі вашої, а сини ваші і дочки ваші, яких ви залишили, упадуть від меча. | рцы̀ къ до́мꙋ і҆и҃левꙋ, сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ ѡ҆скверню̀ ст҃а̑ѧ моѧ̑, велича̑нїѧ крѣ́пости ва́шеѧ, жела̑нїѧ ѻ҆че́съ ва́шихъ, и҆ и҆́хже щадѧ́тъ дꙋ́ши ва́шѧ: и҆ сы́нове ва́ши и҆ дщє́ри ва́шѧ, ꙗ҆̀же ѡ҆ста́висте, мече́мъ падꙋ́тъ: |
|
22
|
22
|
| І ви будете робити те саме, що робив я; бороди́ не будете закривати, і хліба від чужих не будете їсти; | и҆ сотворитѐ, ꙗ҆́коже а҆́зъ сотвори́хъ: ѿ оу҆́стъ и҆́хъ не оу҆тѣ́шитесѧ и҆ хлѣ́ба мꙋже́й не снѣ́сте, |
|
23
|
23
|
| і пов’язки ваші будуть на головах ваших, і взуття ваше на ногах ваших; не будете ремствувати і плакати, але будете танути від гріхів ваших і зітхати одне перед одним. | и҆ вла́си ва́ши на глава́хъ ва́шихъ, и҆ сапо́зи ва́ши на нога́хъ ва́шихъ: не бꙋ́дете терза́тисѧ, нижѐ пла́кати, и҆ и҆ста́ете въ непра́вдахъ ва́шихъ, и҆ не оу҆тѣ́шите кі́йждо бра́та своегѡ̀. |
|
24
|
24
|
| І буде для вас Єзекиїль знаменням: усе, що він робив, і ви будете робити; і коли це збудеться, пізнаєте, що Я Господь Бог. | И҆ бꙋ́детъ ва́мъ і҆езекі́иль въ чꙋ́до: по всемꙋ̀ є҆ли̑ка сотвори́хъ, сотворитѐ: є҆гда̀ прїи́дꙋтъ сїѧ̑, и҆ оу҆разꙋмѣ́ете, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
|
25
|
25
|
| А що до тебе, сину людський, то у той день, коли Я візьму у них прикрасу слави їх, утіху очей їх і розраду душі їх, синів їх і дочок їх, — | И҆ ты̀, сы́не человѣ́чь, не въ де́нь ли то́й, є҆гда̀ возмꙋ̀ ѿ ни́хъ крѣ́пость и҆́хъ, вознесе́нїе хвальбы̀ и҆́хъ, жела̑нїѧ ѻ҆́чїю и҆́хъ и҆ возноше́нїе дꙋшѝ и҆́хъ, сы́ны и҆́хъ и҆ дщє́ри и҆́хъ: |
|
26
|
26
|
| у той день прийде до тебе той, хто спасся звідти, щоб подати звістку у вуха твої. | въ то́й де́нь прїи́детъ оу҆цѣлѣ́вый къ тебѣ̀ возвѣсти́ти тебѣ̀ во оу҆́шы, |
|
27
|
27
|
| У той день при цьому, який спасся, відкриються вуста твої, і ти будеш говорити, і не залишишся вже безмовним, і будеш знаменням для них, і пізнають, що Я Господь. | въ то́й де́нь ѿве́рзꙋтсѧ оу҆ста̀ твоѧ̑ ко оу҆цѣлѣ́вшемꙋ, и҆ возглаго́леши и҆ не премолчи́ши ктомꙋ̀, и҆ бꙋ́деши и҆̀мъ въ чꙋ́до: и҆ оу҆вѣ́дѧтъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
|
Глава 25
|
Глава́ к҃є
|
|
1
|
1
|
| І було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
2
|
2
|
| сину людський! поверни лице твоє до синів Аммонових і проречи на них пророцтво, | сы́не человѣ́чь, оу҆твердѝ лицѐ твоѐ на сы́ны а҆ммѡ̑ни и҆ прорцы̀ на нѧ̀, |
|
3
|
3
|
| і скажи синам Аммоновим: слухайте слово Господа Бога: так говорить Господь Бог: за те, що ти про святилище Моє говориш: «а! а!», тому що воно зганьблене, — і про землю Ізраїлеву, тому що вона спустошена, і про дім Іудин, тому що вони пішли у полон, — | и҆ рече́ши сынѡ́мъ а҆ммѡ̑нимъ (глаго́лѧ): слы́шите сло́во гдⷭ҇а а҆дѡнаѧ̀, сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: поне́же пора́довастесѧ ѿ ст҃ы́хъ мои́хъ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆сквернє́на бы́ша, и҆ ѡ҆ землѝ і҆и҃левѣ, ꙗ҆́кѡ поги́бе, и҆ ѡ҆ домꙋ̀ і҆ꙋ́динѣ, ꙗ҆́кѡ ѿи́де въ плѣне́нїе: |
|
4
|
4
|
| за те ось, Я віддам тебе у спадщину синам сходу, і побудують у тебе кошари свої, і поставлять у тебе намети свої, і будуть їсти плоди твої і пити молоко твоє. | тогѡ̀ ра́ди, сѐ, а҆́зъ предаю̀ ва́съ сынѡ́мъ кедє́млимъ въ наслѣ́дїе, и҆ вселѧ́тсѧ со и҆мѣ́нїемъ свои́мъ въ тебѣ̀ и҆ поста́вѧтъ въ тебѣ̀ селє́нїѧ своѧ̑: ті́и поѧдѧ́тъ плоды̀ твоѧ̑, и҆ ті́и и҆спїю́тъ тꙋ́къ тво́й: |
|
5
|
5
|
| Я зроблю Равву стійлом для верблюдів, і синів Аммонових — пастухами овець, і пізнаєте, що Я Господь. | и҆ да́мъ гра́дъ а҆ммѡ́нь па̑ствы велблю́дѡвъ и҆ сы́ны а҆ммѡ̑ни на па́ствꙋ ѻ҆ве́цъ, и҆ оу҆разꙋмѣ́ете, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
|
6
|
6
|
| Бо так говорить Господь Бог: за те, що ти плескав у долоні й тупав ногою, і з усім презирством до землі Ізраїлевої душевно радів, — | Сегѡ̀ ра́ди та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ: поне́же восплеска́лъ є҆сѝ рꙋко́ю твое́ю и҆ потопта́лъ ного́ю твое́ю и҆ пора́довалсѧ є҆сѝ дꙋше́ю твое́ю ѡ҆ землѝ і҆и҃левѣ, |
|
7
|
7
|
| за те ось, Я простягну руку Мою на тебе і віддам тебе на розкрадання народам, і знищу тебе з числа народів, і згладжу тебе з числа земель; скрушу тебе, і пізнаєш, що Я Господь. | тогѡ̀ ра́ди, сѐ, а҆́зъ прострꙋ̀ рꙋ́кꙋ мою̀ на тѧ̀ и҆ да́мъ тѧ̀ въ разграбле́нїе ꙗ҆зы́кѡмъ, и҆ потреблю́ тѧ ѿ люді́й и҆ погꙋблю́ тѧ ѿ стра́нъ па́гꙋбою, и҆ оу҆вѣ́си, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
|
8
|
8
|
| Так говорить Господь Бог: за те, що Моав і Сеїр говорять: «ось і дім Іудин, як усі народи!», | Сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: поне́же речѐ мѡа́въ и҆ сиі́ръ: сѐ, ꙗ҆́коже всѝ ꙗ҆зы́цы, до́мъ і҆и҃левъ и҆ і҆ꙋ́да, |
|
9
|
9
|
| за те ось, Я, починаючи від міст, від усіх прикордонних міст його, краси землі, від Беф-Ієшимофа, Ваалмеона і Киріафаїма, відкрию бік Моава | сегѡ̀ ра́ди, сѐ, а҆́зъ разсла́блю мы́шцꙋ мѡа́влю ѿ градѡ́въ кра́йнихъ є҆гѡ̀, и҆збра́ннꙋю зе́млю, до́мъ і҆асїмꙋ́ѳовъ над̾ и҆сто́чникомъ гра́да примо́рскагѡ (ваелмѡ́на и҆ карїаѳаі́ма): |
|
10
|
10
|
| для синів сходу і віддам його у спадщину їм, разом із синами Аммоновими, щоб сини Аммона не згадувалися більше серед народів. | сы́ны кедє́мли на сы́ны а҆ммѡ̑ни да́хъ ѧ҆̀ въ наслѣ́дїе, ꙗ҆́кѡ да не бꙋ́детъ па́мѧти сынѡ́въ а҆ммѡ́нихъ во ꙗ҆зы́цѣхъ: |
|
11
|
11
|
| І над Моавом учиню суд, і пізнають, що Я Господь. | и҆ въ мѡа́вѣ сотворю̀ ѿмще́нїе, и҆ оу҆вѣ́дѧтъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь. |
|
12
|
12
|
| Так говорить Господь Бог: за те, що Едом жорстоко мстився дому Іудиному і тяжко згрішив, звершуючи над ним помсту, | Сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: поне́же сотворѝ і҆дꙋме́а, є҆гда̀ ѿмсти́ша ті́и ѿмще́нїемъ (во гнѣ́вѣ) до́мꙋ і҆ꙋ́довꙋ, и҆ памѧтоѕло́бствоваша и҆ ѿмсти́ша прю̀ ѿ ни́хъ: |
|
13
|
13
|
| за те, так говорить Господь Бог: простягну руку Мою на Едома і знищу у нього людей і худобу, і зроблю його пустелею; від Фемана до Дедана усі впадуть від меча. | тогѡ̀ ра́ди сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: прострꙋ̀ рꙋ́кꙋ мою̀ на і҆дꙋме́ю и҆ потреблю̀ ѿ неѧ̀ человѣ́ки и҆ ско́тъ и҆ поста́влю ю҆̀ пꙋ́стꙋ, и҆ ѿ ѳема̑нъ гони́ми мече́мъ падꙋ́тъ: |
|
14
|
14
|
| І звершу помсту Мою над Едомом рукою народу Мого, Ізраїля; і вони будуть діяти в Ідумеї за Моїм гнівом і Моїм обуренням, і пізнають помсту Мою, — говорить Господь Бог. | и҆ да́мъ ѿмще́нїе моѐ на і҆дꙋме́ю рꙋко́ю люді́й мои́хъ і҆и҃лѧ, и҆ сотворѧ́тъ во і҆дꙋме́и по гнѣ́вꙋ моемꙋ̀ и҆ по ꙗ҆́рости мое́й, и҆ оу҆вѣ́дѧтъ ѿмще́нїе моѐ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
|
15
|
15
|
| Так говорить Господь Бог: за те, що филистимляни вчинили мстиво і мстилися з презирством у душі, на загибель, з вічної ворожости, | Сегѡ̀ ра́ди сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: поне́же сотвори́ша и҆ноплемє́нницы во ѿмще́нїи и҆ возста́виша ме́сть ра́дꙋющесѧ все́ю дꙋше́ю є҆́же потреби́ти да́же до вѣ́ка, |
|
16
|
16
|
| за те, так говорить Господь Бог: ось, Я простягну руку Мою на филистимлян, і знищу критян, і знищу залишок їх на березі моря; | тогѡ̀ ра́ди сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ прострꙋ̀ рꙋ́кꙋ мою̀ на и҆ноплеме́нники, и҆ потреблю̀ кри́тѧнъ, и҆ погꙋблю̀ ѡ҆ста́вшыѧ живꙋ́щыѧ на примо́рїи, |
|
17
|
17
|
| і звершу над ними велику помсту покараннями лютими; і пізнають, що Я Господь, коли звершу над ними Мою помсту. | и҆ сотворю̀ въ ни́хъ ѿмще́нїе вели́ко, во ѡ҆бличе́нїихъ ꙗ҆́рости моеѧ̀, и҆ оу҆разꙋмѣ́ютъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь, є҆гда̀ да́мъ ѿмще́нїе моѐ на нѧ̀. |
|
Глава 26
|
Глава́ к҃ѕ
|
|
1
|
1
|
| В одинадцятому році, у перший день першого місяця, було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть во є҆динонадесѧ́тое лѣ́то, въ пе́рвый де́нь мцⷭ҇а, бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
2
|
2
|
| сину людський! за те, що Тир говорить про Єрусалим: «а! а! він розбитий — врата народів; він звертається до мене; наповнюся; він спустошений», — | сы́не человѣ́чь, поне́же речѐ со́ръ на і҆ерⷭ҇ли́ма: бла́гоже, сокрꙋши́сѧ, погибо́ша ꙗ҆зы́цы, ѡ҆брати́сѧ ко мнѣ̀, и҆́же бѣ̀ и҆спо́лненый, ѡ҆пꙋстѣ̀: |
|
3
|
3
|
| за те, так говорить Господь Бог: ось, Я — на тебе, Тире, і підніму на тебе багато народів, як море піднімає хвилі свої. | тогѡ̀ ра́ди сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ на тѧ̀, со́ръ, и҆ приведꙋ̀ на тѧ̀ ꙗ҆зы́ки мнѡ́ги, ꙗ҆́коже восхо́дитъ мо́ре волна́ми свои́ми. |
|
4
|
4
|
| І розіб’ють стіни Тира і зруйнують вежі його; і вимету з нього порох його і зроблю його голою скелею. | И҆ ѡ҆бвалѧ́тъ стѣ́ны со́ра и҆ разорѧ́тъ столпы̀ твоѧ̑, и҆ развѣ́ю пра́хъ є҆гѡ̀ и҆з̾ негѡ̀ и҆ да́мъ є҆го̀ во гла́докъ ка́мень. |
|
5
|
5
|
| Місцем для розстеляння тенет буде він серед моря; бо Я сказав це, — говорить Господь Бог: і буде він на розкрадання народам. | Сꙋше́нїе мре́жей бꙋ́детъ средѣ̀ мо́рѧ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гл҃ахъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: и҆ бꙋ́детъ на плѣне́нїе ꙗ҆зы́кѡмъ, |
|
6
|
6
|
| А дочки його, які на землі, будуть убиті мечем, і пізнають, що Я Господь. | и҆ дщє́ри є҆гѡ̀, ꙗ҆̀же на по́ли, мече́мъ оу҆бїє́ны бꙋ́дꙋтъ, и҆ оу҆вѣ́дѧтъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь. |
|
7
|
7
|
| Бо так говорить Господь Бог: ось, Я приведу проти Тира від півночі Навуходоносора, царя Вавилонського, царя царів, з кіньми і з колісницями, і з вершниками, і з військом, і з численним народом. | Ꙗ҆́кѡ сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ наведꙋ̀ на тѧ̀, со́ръ, навꙋходоно́сора царѧ̀ вавѷлѡ́нска ѿ сѣ́вера, ца́рь царє́мъ є҆́сть, съ ко́ньми и҆ колесни́цами и҆ съ ко́нниками и҆ собра́нїемъ мно́гихъ ꙗ҆зы́кѡвъ ѕѣлѡ̀: |
|
8
|
8
|
| Дочок твоїх на землі він поб’є мечем і збудує проти тебе облогові вежі, і насипле проти тебе вал, і поставить проти тебе щити; | се́й дщє́ри твоѧ̑ на по́ли мече́мъ и҆збїе́тъ, и҆ приста́витъ на тѧ̀ стражбꙋ̀ и҆ ѡ҆гради́тъ тѧ̀, и҆ ѡ҆копа́етъ тѧ̀ ро́вомъ и҆ сотвори́тъ ѡ҆́крестъ тебє̀ ѻ҆стро́гъ, и҆ ѡ҆бста́витъ ѻ҆рꙋ́жїемъ и҆ ко́пїѧ своѧ̑ прѧ́мѡ тебѣ̀ поста́витъ, |
|
9
|
9
|
| і до стін твоїх присуне стінопробивні машини і вежі твої зруйнує сокирами своїми. | стѣ́ны твоѧ̑ и҆ пѵ́рги твоѧ̑ разори́тъ ѻ҆рꙋ́жїемъ свои́мъ: |
|
10
|
10
|
| Від безлічі коней його покриє тебе пил, від шуму вершників і коліс і колісниць потрясуться стіни твої, коли він буде входити у ворота твої, як входять у розбите місто. | ѿ мно́жества ко́ней є҆гѡ̀ покры́етъ тѧ̀ пра́хъ и҆́хъ, и҆ ѿ ржа́нїѧ ко́ней є҆гѡ̀ и҆ ѿ коле́съ колесни́цъ є҆гѡ̀ потрѧсꙋ́тсѧ стѣ́ны твоѧ̑, входѧ́щꙋ є҆мꙋ̀ во врата̀ твоѧ̑, а҆́ки входѧ́щꙋ во гра́дъ съ по́лѧ: |
|
11
|
11
|
| Копитами коней своїх він витопче усі вулиці твої, народ твій поб’є мечем і пам’ятники могутности твоєї повалить на землю. | копы́тами ко́ней свои́хъ поперꙋ́тъ всѧ̑ стѡ́гны твоѧ̑: лю́ди твоѧ̑ мече́мъ и҆зсѣче́тъ, и҆ соста́въ крѣ́пости твоеѧ̀ на землѝ пове́ржетъ, |
|
12
|
12
|
| І розграбують багатство твоє, і розкрадуть товари твої, і зруйнують стіни твої, і розіб’ють красиві доми твої, і камені твої і дерева твої, і землю твою кинуть у воду. | и҆ плѣни́тъ си́лꙋ твою̀, и҆ во́зметъ и҆мѣ̑нїѧ твоѧ̑, и҆ разсы́плетъ стѣ́ны твоѧ̑, и҆ до́мы твоѧ̑ вожделѣ̑нныѧ разори́тъ, и҆ древа̀ твоѧ̑ и҆ ка́менїе твоѐ и҆ пе́рсть твою̀ средѣ̀ мо́рѧ вве́ржетъ, |
|
13
|
13
|
| І припиню шум пісень твоїх, і звук цитр твоїх уже не буде чутний. | и҆ оу҆праздни́тъ мно́жество мꙋсїкі́й твои́хъ, и҆ гла́съ пѣвни́цъ твои́хъ не оу҆слы́шитсѧ въ тебѣ̀ ктомꙋ̀. |
|
14
|
14
|
| І зроблю тебе голою скелею, будеш місцем для розстеляння тенет; не будеш знову побудований: бо Я, Господь, сказав це, — говорить Господь Бог. | И҆ да́мъ тѧ̀ во ка́мень гла́докъ, сꙋше́нїе мре́жное бꙋ́деши, не согради́шисѧ ктомꙋ̀, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гл҃ахъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
|
15
|
15
|
| Так говорить Господь Бог Тиру: від шуму падіння твого, від стогону поранених, коли відбудеться серед тебе побиття, чи не здригнуться острови? | Ꙗ҆́кѡ сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь со́рꙋ: не ѿ гла́са ли паде́нїѧ твоегѡ̀, є҆гда̀ возстенꙋ́тъ ꙗ҆́звенїи твоѝ, є҆гда̀ и҆звлече́тсѧ ме́чь посредѣ̀ тебє̀, потрѧсꙋ́тсѧ ѻ҆́строви; |
|
16
|
16
|
| І зійдуть усі князі моря з престолів своїх, і складуть із себе мантії свої, і знімуть із себе візерунчастий одяг свій, одягнуться у трепет, сядуть на землю, і щохвилини будуть здригатись і дивуватися щодо тебе. | И҆ сни́дꙋтъ со престѡ́лъ свои́хъ всѝ кнѧ̑зи ꙗ҆зы̑къ морски́хъ, и҆ све́ргꙋтъ вѣнцы̀ со гла́въ свои́хъ, и҆ ри̑зы своѧ̑ и҆спещрє́нныѧ совлекꙋ́тъ съ себє̀, оу҆́жасомъ оу҆жа́снꙋтсѧ: на землѝ сѧ́дꙋтъ, и҆ оу҆боѧ́тсѧ поги́бели своеѧ̀, и҆ возстенꙋ́тъ ѡ҆ тебѣ̀, |
|
17
|
17
|
| І здіймуть плач по тобі і скажуть тобі: як загинуло ти, населене мореплавцями, місто знамените, яке було сильним на морі, саме́ і жителі його, які наводили страх на всіх мешканців його! | и҆ прїи́мꙋтъ ѡ҆ тебѣ̀ пла́чь, глаго́люще: ка́кѡ поги́блъ и҆ разсы́палсѧ є҆сѝ ѿ мо́рѧ, гра́де хвали́мый, и҆́же бы́лъ є҆сѝ крѣ́покъ на мо́ри, ты̀ и҆ живꙋ́щїи въ тебѣ̀, и҆́же даѧ́лъ є҆сѝ стра́хъ тво́й всѣ̑мъ живꙋ́щымъ въ тебѣ̀; |
|
18
|
18
|
| Нині, у день падіння твого, здригнулися острови; острови на морі приведені у сум’яття загибеллю твоєю. | И҆ оу҆боѧ́тсѧ (всѝ) ѻ҆́строви ѿ днѐ паде́нїѧ твоегѡ̀, и҆ смѧтꙋ́тсѧ ѻ҆́строви въ мо́ри ѿ и҆схо́да твоегѡ̀. |
|
19
|
19
|
| Бо так говорить Господь Бог: коли Я зроблю тебе містом спустілим, подібним до міст ненаселених, коли підніму на тебе безодню, і покриють тебе великі води; | Ꙗ҆́кѡ сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: є҆гда̀ да́мъ тѧ̀ гра́дъ ѡ҆пꙋстѣ́вшь, ꙗ҆́коже гра́ды ненаселє́ны никогда́же, внегда̀ возведꙋ̀ на тѧ̀ бе́зднꙋ, и҆ покры́етъ тѧ̀ вода̀ мно́га: |
|
20
|
20
|
| тоді зведу тебе з тими, що відходять у могилу до народу, який жив давно, і розміщу тебе у пеклі землі, у пустелях вічних, з тими, що зійшли у могилу, щоб ти не було більше населене; і явлю Я славу на землі живих. | и҆ сведꙋ́ тѧ къ низходѧ́щымъ въ про́пасть къ лю́демъ вѣ́ка, и҆ вселю́ тѧ во глꙋбина́хъ земны́хъ, ꙗ҆́кѡ пꙋсты́ню вѣ́чнꙋю съ низходѧ́щими въ про́пасть, ꙗ҆́кѡ да не насели́шисѧ, нижѐ воста́неши на землѝ живота̀: |
|
21
|
21
|
| Жахом зроблю тебе, і не буде тебе, і будуть шукати тебе, але вже не знайдуть тебе повіки, — говорить Господь Бог. | на па́гꙋбꙋ тѧ̀ ѿда́мъ, и҆ не бꙋ́деши ктомꙋ̀, и҆ взы́щешисѧ и҆ не ѡ҆брѧ́щешисѧ во вѣ́къ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
|
Глава 27
|
Глава́ к҃з
|
|
1
|
1
|
| І було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
2
|
2
|
| і ти, сину людський, здійми плач за Тиром | и҆ ты̀, сы́не человѣ́чь, возмѝ на со́ръ пла́чь, |
|
3
|
3
|
| і скажи Тиру, що оселився на виступах біля моря, що торгує з народами на багатьох островах: так говорить Господь Бог: Тире! ти говориш: «я досконалість краси!» | и҆ рече́ши со́рꙋ населе́нномꙋ на морстѣ́мъ вхо́дѣ, то́ржищꙋ люді́й ѿ ѻ҆стровѡ́въ мно́гихъ, сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь со́рꙋ: ты̀ ре́клъ є҆сѝ: а҆́зъ са́мъ возложи́хъ на мѧ̀ мою̀ добро́тꙋ, |
|
4
|
4
|
| Межі твої у серці морів; будівельники твої довершили красу твою: | въ се́рдцы морстѣ́мъ веелі́мꙋ, и҆ сы́нове твоѝ возложи́ша на тѧ̀ добро́тꙋ. |
|
5
|
5
|
| із сенирських кипарисів зробили всі помости твої; брали з Ливану кедр, щоб зробити на тобі щогли; | Ке́дръ ѿ сані́ра и҆стеса́сѧ тебѣ̀, тѡ́нкїѧ до́ски кѷпарі̑сныѧ ѿ лїва́на взѧты̀ бы́ша, є҆́же сотвори́ти тебѣ̀ ꙗ҆дри̑ла є҆лѡ́ва: |
|
6
|
6
|
| з дубів васанських робили весла твої; лави твої робили з букового дерева, з оправою зі слонової кістки з островів Киттимських; | ѿ васані́тїды сотвори́ша ве́сла твоѧ̑: ст҃и̑лища твоѧ̑ состро́иша ѿ слоно́выхъ (косте́й), до́мы древѧ̑ны ѿ ѻ҆стровѡ́въ хеттїи́мскихъ: |
|
7
|
7
|
| візерунчасті полотна з Єгипту використовувалися на вітрила твої і служили прапором; блакитного і пурпурового кольору тканини з островів Елиси були покривалом твоїм. | вѷссо́нъ со и҆спещре́нїемъ ѿ є҆гѵ́пта бы́сть тебѣ̀ посте́лѧ, є҆́же ѡ҆бложи́ти тебѣ̀ сла́вꙋ и҆ ѡ҆блещи́ тѧ въ синетꙋ̀ и҆ во багрѧни́цꙋ ѿ ѻ҆стровѡ́въ є҆лїссѐ, и҆ бы́сть ѻ҆де́жда твоѧ̀. |
|
8
|
8
|
| Жителі Сидона й Арвада були у тебе веслярами; свої знавці були у тебе, Тире; вони були у тебе керманичами. | И҆ кнѧ̑зи твоѝ живꙋ́щїи во сїдѡ́нѣ и҆ а҆раді́ане бы́ша ве́слєницы твоѝ: премꙋ́дрїи твоѝ, со́ръ, и҆̀же бы́ша въ тебѣ̀, сі́и кѡ́рмчїи твоѝ. |
|
9
|
9
|
| Старші з Гевала і знавці його були у тебе, щоб зашпаровувати пробоїни твої. Усякі морські кораблі і корабельники їх знаходилися у тебе для ведення торгівлі твоєї. | Старѣ̑йшины вївлі́йстїи и҆ премꙋ́дрїи и҆́хъ, и҆̀же бы́ша въ тебѣ̀, ті́и оу҆крѣплѧ́хꙋ совѣ́тъ тво́й: и҆ всѝ корабли̑ морсті́и и҆ ве́слєницы и҆́хъ бы́ша въ тебѣ̀ ко за́падѡмъ за́падѡвъ. |
|
10
|
10
|
| Перс і лідіянин і лівієць знаходилися у війську твоєму і були у тебе ратниками, вішали на тебе щит і шолом; вони надавали тобі велич. | Пе́рсѧне и҆ лѵ́дѧне и҆ лївѵ́ане бѣ́ша въ си́лѣ твое́й, мꙋ́жїе до́блїи твоѝ щиты̀ и҆ шле́мы повѣ́сиша въ тебѣ̀, сі́и да́ша сла́вꙋ твою̀. |
|
11
|
11
|
| Сини Арвада з власним твоїм військом стояли навколо на стінах твоїх, і гамадими були на вежах твоїх; навколо по стінах твоїх вони вішали сагайдаки свої; вони довершували красу твою. | Сы́нове а҆раді́йстїи и҆ си́ла твоѧ̀ на забра́лѣхъ твои́хъ ѡ҆́крестъ: но и҆ ми́дѧне во пѵ́ргахъ твои́хъ бы́ша стра́жїе, тꙋ́лы своѧ̑ ѡ҆бѣ́сиша на забра́лѣхъ твои́хъ ѡ҆́крестъ: сі́и соверши́ша твою̀ добро́тꙋ. |
|
12
|
12
|
| Фарсис, торговець твій, за безліччю всякого багатства, платив за товари твої сріблом, залізом, свинцем і оловом. | Кархидо́нѧне кꙋпцы̀ твоѝ, ѿ мно́жества си́лы твоеѧ̀, сребро̀ и҆ зла́то, и҆ мѣ́дь и҆ желѣ́зо, и҆ чи́стое ѻ҆́лово и҆ свине́цъ да́ша кꙋ́плю твою̀. |
|
13
|
13
|
| Іаван, Фувал і Мешех торгували з тобою, вимінюючи товари твої на душі людські і мідний посуд. | Є҆лла́да всѧ̀ и҆ бли́жнїи твоѝ продаѧ́хꙋ въ тебѣ̀ дꙋ́шы человѣ́чы, и҆ сосꙋ́ды мѣ̑дѧны да́ша кꙋ́плю твою̀. |
|
14
|
14
|
| Із дому Фогарма за товари твої доставляли тобі коней і стройових коней і ослів. | Ѿ до́мꙋ ѳорга́мова ко́ни и҆ ко́нники и҆ мщѧ́та да́ша кꙋ́плю твою̀. |
|
15
|
15
|
| Сини Дедана торгували з тобою; багато островів робили з тобою обмін, на сплату тобі доставляли слонову кістку і чорне дерево. | Сы́нове роді́йстїи кꙋпцы̀ твоѝ ѡ҆ ѻ҆стровѡ́въ оу҆мно́жиша кꙋ́плю твою̀, зꙋ́бы слонѡ́вы, и҆ ввѡди́мымъ воздава́лъ є҆сѝ мзды̑ твоѧ̑. |
|
16
|
16
|
| Через велике торговельне виробництво твоє торгували з тобою арамеяни; за товари твої вони платили карбункулами, тканинами пурпуровими, візерунчастими, і висонами, і коралами, і рубінами. | Человѣ́ки кꙋ́плю твою̀ ѿ мно́жества примѣ́шенца твоегѡ̀, ста̑кти и҆ пестрѡты̀ и҆ синетꙋ̀ ѿ ѳарсі́са, и҆ рамо́ѳъ и҆ хорхо́ръ да́ша кꙋ́плю твою̀. |
|
17
|
17
|
| Юдея і земля Ізраїлева торгували з тобою; за товар твій платили пшеницею миннифською і солодощами, і медом, і оливою, і бальзамом. | І҆ꙋ́да и҆ сы́нове і҆и҃лєвы, сі́и кꙋпцы̀ твоѝ: продаѧ́нїемъ пшени́цы и҆ мѵ́рѡвъ и҆ касі́и, и҆ пе́рвый ме́дъ и҆ є҆ле́й и҆ риті́нꙋ да́ша примѣ́шенцꙋ твоемꙋ̀. |
|
18
|
18
|
| Дамаск, через велике торгове виробництво твоє, через достаток усякого багатства, торгував з тобою вином хелбонським і білою вовною. | Дама́скъ кꙋпцы̀ твоѝ ѿ мно́жества всеѧ̀ си́лы твоеѧ̀, вїно̀ ѿ хелвѡ́на, и҆ во́лнꙋ блеща́щꙋсѧ ѿ мїли́та, и҆ вїно̀ деда́ново и҆ і҆ѡна́ново и҆ меѡзе́лево въ кꙋ́плю твою̀ да́ша. |
|
19
|
19
|
| Дан та Іаван з Узала платили тобі за товари твої виробленим залізом; касія і запашна тростина йшли на обмін тобі. | Ѿ а҆ссїи́ла желѣ́зо дѣ́ланое и҆ коле́са въ примѣ́сницѣхъ твои́хъ сꙋ́ть. |
|
20
|
20
|
| Дедан торгував з тобою дорогоцінними попонами для верхової їзди. | Деда́нъ кꙋпцы̀ твоѝ со скѡты̀ и҆збра́нными въ колєсни́цы. |
|
21
|
21
|
| Аравія і всі князі кидарські робили обмін з тобою: ягнят і баранів і козлів обмінювали тобі. | А҆раві́а и҆ всѝ кнѧ̑зи кида́рстїи, сі́и кꙋпцы̀ рꙋко́ю твое́ю, велблю́ды и҆ ѻ҆вны̀ и҆ а҆́гнцы въ тебѣ̀ продадѧ́тъ, и҆́миже кꙋ́плю творѧ́тъ. |
|
22
|
22
|
| Купці із Сави і Раєми торгували з тобою всякими найкращими пахощами і всяким дорогим камінням, і золотом платили за товари твої. | Кꙋпцы̀ са́вы и҆ раммы̀, ті́и кꙋпцы̀ твоѝ съ пе́рвыми сла́достьми и҆ со ка́менїемъ драги́мъ, и҆ зла́то да́ша кꙋ́плю тебѣ̀. |
|
23
|
23
|
| Харан і Хане й Еден, купці савейські, Ассур і Хилмад торгували з тобою. | Харра́нъ, ханаа̀ и҆ деда́нъ, сі́и кꙋпцы̀ твоѝ: сава̀, а҆ссꙋ́ръ и҆ харма́нъ кꙋпцы̀ твоѝ, |
|
24
|
24
|
| Вони торгували з тобою дорогоцінними одежами, шовковими і візерунчастими тканинами, які вони привозили на твої ринки у дорогих ящиках, зроблених з кедра і добре упакованих. | приносѧ́ще кꙋ́плю синетꙋ̀ и҆ червлени́цꙋ, и҆ и҆спещрє́ннаѧ и҆ сокрѡ́вища и҆збра̑ннаѧ свѧ̑зана оу҆́жами, кѷпарі̑снаѧ. |
|
25
|
25
|
| Фарсиські кораблі були твоїми караванами у твоїй торгівлі, і ти зробився багатим і дуже славним на морях. | Корабли̑, въ тѣ́хъ кꙋ́плѧ твоѧ̀, (корабли̑) кархидо́нстїи кꙋпцы̀ твоѝ, во мно́жествѣ смѣ̑сникъ твои́хъ, и҆ насы́тилсѧ є҆сѝ, и҆ ѡ҆тѧгча́лъ ѕѣлѡ̀ въ сердца́хъ морски́хъ. |
|
26
|
26
|
| Веслярі твої завели тебе у великі води; східний вітер розбив тебе серед морів. | Въ водѣ̀ мно́зѣ привожда́хꙋ тѧ̀ ве́слєницы твоѝ: вѣ́тръ ю҆́жный сокрꙋши́ тѧ въ се́рдцы морстѣ́мъ. |
|
27
|
27
|
| Багатство твоє і товари твої, усі склади твої, корабельники твої і керманичі твої, які зашпаровували пробоїни твої і розпоряджалися торгівлею твоєю, і всі ратники твої, які у тебе були, і вся безліч народу твого, у день падіння твого упаде у серце морів. | Бы́ша си̑лы твоѧ̑ и҆ мзда̀ твоѧ̀ ѿ смѣ̑сникъ твои́хъ, и҆ ве́слєницы твоѝ и҆ кѡ́рмчїи твоѝ, и҆ совѣ̑тницы твоѝ и҆ смѣ̑сницы ѿ смѣ́сникѡвъ твои́хъ, и҆ всѝ мꙋ́жїе твоѝ до́блїи въ тебѣ̀ и҆ ве́сь со́нмъ тво́й падꙋ́тъ средѣ̀ тебє̀ въ се́рдцы морстѣ́мъ, въ де́нь паде́нїѧ твоегѡ̀. |
|
28
|
28
|
| Від крику керманичів твоїх здригнуться околиці. | Ѿ гла́са во́плѧ твоегѡ̀ кѡ́рмчїи твоѝ стра́хомъ оу҆боѧ́тсѧ. |
|
29
|
29
|
| І з кораблів своїх зійдуть усі веслярі, корабельники, усі керманичі моря, і стануть на землю; | И҆ сни́дꙋтъ съ корабле́й свои́хъ всѝ ве́слєницы твоѝ, и҆ вса́дницы и҆ ловцы̀ морсті́и на землѝ ста́нꙋтъ: |
|
30
|
30
|
| і заридають за тобою гучним голосом, і гірко застогнуть, посипавши попелом голови свої і валяючись у поросі; | и҆ воскли́кнꙋтъ на тѧ̀ гла́сомъ свои́мъ, и҆ воскрича́тъ го́рцѣ, и҆ возложа́тъ зе́млю на главы̑ своѧ̑, и҆ пра́хъ посте́лютъ: |
|
31
|
31
|
| і обстрижуть за тобою волосся догола, й опережуться веретищами, і заплачуть за тобою від душевної скорботи гірким плачем; | и҆ ѡ҆плѣши́вѣютъ над̾ тобо́ю плѣшьмѝ, и҆ ѡ҆блекꙋ́тсѧ во вре́тище, и҆ воспла́чꙋтсѧ ѡ҆ тебѣ̀ въ го́рести дꙋшѝ, и҆ пла́чемъ го́рькимъ оу҆жа́снꙋтсѧ: |
|
32
|
32
|
| і у смутку своєму піднімуть жалібну пісню про тебе, і так заридають за тобою: «хто як Тир, так зруйнований посередині моря! | и҆ во́змꙋтъ ѡ҆ тебѣ̀ сы́нове и҆́хъ пла́чь, возрыда́ютъ пла́канїемъ ѡ҆ тебѣ̀: кто̀ ꙗ҆́коже тѵ́ръ оу҆мо́лкнꙋвый средѣ̀ мо́рѧ; коли́кꙋ ѡ҆брѣ́лъ є҆сѝ мздꙋ̀ ѿ мо́рѧ; |
|
33
|
33
|
| Коли приходили з морів товари твої, ти насичував багато народів; безліччю багатства твого і торгівлею твоєю збагачував царів землі. | Напо́лнилъ є҆сѝ страны̑ ѿ мно́жества твоегѡ̀ и҆ ѿ смѣ̑сникъ твои́хъ ѡ҆богати́лъ є҆сѝ всѧ̑ цари̑ зємны́ѧ. |
|
34
|
34
|
| А коли ти розбитий морями у безодні вод, товари твої і все, що юрмилося у тобі, упало. | Нн҃ѣ же сокрꙋши́лсѧ є҆сѝ въ мо́ри, во глꙋбина́хъ во́дныхъ смѣ̑сницы твоѝ, и҆ ве́сь со́нмъ тво́й средѣ̀ тебє̀ падо́ша, и҆ всѝ ве́слєницы твоѝ. |
|
35
|
35
|
| Усі мешканці островів жахнулися за тебе, і царі їх здригнулися, змінилися у лицях. | Вси́ же живꙋ́щїи во ѻ҆́стровѣхъ оу҆ны́ли по тебѣ̀, и҆ ца́рїе и҆́хъ оу҆́жасомъ оу҆жасо́шасѧ, и҆ прослези́сѧ лицѐ и҆́хъ. |
|
36
|
36
|
| Торговці інших народів свиснули про тебе; ти зробився жахом, — і не буде тебе повіки». | Кꙋпцы̀ ѿ ꙗ҆зы̑къ позви́ждꙋтъ ѡ҆ тебѣ̀, въ поги́бель бы́лъ є҆сѝ, и҆ ктомꙋ̀ не бꙋ́деши въ вѣ́къ, гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ. |
|
Глава 28
|
Глава́ к҃и
|
|
1
|
1
|
| І було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
2
|
2
|
| сину людський! скажи начальнику у Тирі: так говорить Господь Бог: за те, що піднеслося серце твоє і ти говориш: «я бог, сиджу на сідалищі Божому, у серці морів», і будучи людиною, а не Богом, ставиш розум твій нарівні з розумом Божим, — | и҆ ты̀, сы́не человѣ́чь, рцы̀ кнѧ́зю тѵ́рскꙋ: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: поне́же вознесе́сѧ се́рдце твоѐ, и҆ ре́клъ є҆сѝ: а҆́зъ є҆́смь бг҃ъ, въ селе́нїе бж҃їе всели́хсѧ въ се́рдцы морстѣ́мъ: ты́ же человѣ́къ є҆сѝ, а҆ не бг҃ъ, и҆ положи́лъ є҆сѝ се́рдце твоѐ ꙗ҆́кѡ се́рдце бж҃їе. |
|
3
|
3
|
| ось, ти премудріший за Даниїла, немає таємниці, прихованої від тебе; | Є҆да̀ премꙋ́дрѣе ты̀ є҆сѝ данїи́ла; премꙋ́дрїи не наказа́ша тебѐ хи́тростїю свое́ю. |
|
4
|
4
|
| твоєю мудрістю і твоїм розумом ти придбав собі багатство й у скарбниці твої зібрав золото і срібло; | Є҆да̀ хи́тростїю твое́ю и҆лѝ смы́сломъ твои́мъ сотвори́лъ є҆сѝ себѣ̀ си́лꙋ и҆ притѧжа́лъ є҆сѝ сребро̀ и҆ зла́то въ сокро́вищихъ твои́хъ; |
|
5
|
5
|
| великою мудрістю твоєю, за допомогою торгівлі твоєї, ти примножив багатство твоє, і розум твій загордився багатством твоїм, — | и҆лѝ во мно́зѣй хи́трости твое́й и҆ въ кꙋ̑пли твое́й оу҆мно́жилъ є҆сѝ си́лꙋ твою̀; вознесе́сѧ се́рдце твоѐ въ си́лѣ твое́й. |
|
6
|
6
|
| за те так говорить Господь Бог: оскільки ти розум твій ставиш нарівні з розумом Божим, | Тогѡ̀ ра́ди сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: поне́же да́лъ є҆сѝ се́рдце своѐ ꙗ҆́кѡ се́рдце бж҃їе, |
|
7
|
7
|
| ось, Я наведу на тебе іноземців, найлютіших з народів, і вони оголять мечі свої проти краси твоєї мудрости і затьмарять блиск твій; | вмѣ́стѡ сегѡ̀, сѐ, а҆́зъ наведꙋ̀ на тѧ̀ чꙋжды̑ѧ гꙋби́тєли ѿ ꙗ҆зы̑къ, и҆ и҆звлекꙋ́тъ мечы̀ своѧ̑ на тѧ̀ и҆ на добро́тꙋ хи́трости твоеѧ̀, и҆ посте́лютъ добро́тꙋ твою̀ въ погꙋбле́нїе, |
|
8
|
8
|
| зведуть тебе у могилу, і помреш у серці морів смертю вбитих. | и҆ сведꙋ́тъ тѧ̀, и҆ оу҆́мреши сме́ртїю ꙗ҆́звеныхъ въ се́рдцы морстѣ́мъ. |
|
9
|
9
|
| Чи скажеш тоді перед твоїм убивцею: «я бог», тоді як у руці того, хто уражає тебе, ти будеш людина, а не бог? | Є҆да̀ рече́ши глаго́лѧ пред̾ оу҆бива́ющими тѧ̀: бг҃ъ є҆́смь а҆́зъ; ты́ же человѣ́къ є҆сѝ, а҆ не бг҃ъ, въ рꙋцѣ̀ оу҆бива́ющихъ тѧ̀. |
|
10
|
10
|
| Ти помреш від руки іноземців смертю необрізаних; бо Я сказав це, — говорить Господь Бог. | Смертьмѝ неѡбрѣ́заныхъ оу҆́мреши въ рꙋка́хъ чꙋжди́хъ: ꙗ҆́кѡ а҆́зъ реко́хъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
|
11
|
11
|
| І було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
12
|
12
|
| сину людський! плач за царем Тирським і скажи йому: так говорить Господь Бог: ти печатка досконалости, повнота мудрости і вінець краси. | сы́не человѣ́чь, возмѝ пла́чь на кнѧ́зѧ тѵ́рска и҆ рцы̀ є҆мꙋ̀: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: ты̀ є҆сѝ печа́ть оу҆подобле́нїѧ, и҆спо́лненъ премꙋ́дрости и҆ вѣне́цъ добро́ты, |
|
13
|
13
|
| Ти знаходився в Едемі, у саду Божому; твій одяг був прикрашений усяким коштовним камінням; рубін, топаз і алмаз, хризоліт, онікс, яспис, сапфір, карбункул і смарагд і золото, все, майстерно посаджене у тебе у гніздах і нанизане на тебе, приготоване було в день створення твого. | въ сла́дости раѧ̀ бж҃їѧ бы́лъ є҆сѝ, всѧ́кимъ ка́менїемъ драги́мъ оу҆краси́лсѧ є҆сѝ, са́рдїемъ и҆ топа́зїемъ, и҆ смара́гдомъ и҆ ѵ҆акі́нѳомъ, и҆ а҆нѳра́ѯомъ и҆ сапфі́ромъ, и҆ і҆а́спїсомъ и҆ сребро́мъ и҆ зла́томъ, и҆ лїгѵ́рїемъ и҆ а҆ха́томъ, и҆ а҆меѳѵ́стомъ и҆ хрѷсолі́ѳомъ, и҆ вирѵ́ллїемъ и҆ ѻ҆́нѷхомъ и҆ злато́мъ напо́лнилъ є҆сѝ сокрѡ́вища твоѧ̑ и҆ жи̑тницы твоѧ̑, ѿ негѡ́же днѐ со́зданъ є҆сѝ. |
|
14
|
14
|
| Ти був помазаним херувимом, щоб осіняти, і Я поставив тебе на те; ти був на святій горі Божій, ходив серед вогнистих каменів. | Ты̀, съ херꙋві́момъ вчини́хъ тѧ̀ въ горѣ̀ ст҃ѣ́й бж҃їи, бы́лъ є҆сѝ средѣ̀ ка́меней ѻ҆́гненныхъ. |
|
15
|
15
|
| Ти довершеним був на путях твоїх від дня створення твого, доки не знайшлося в тобі беззаконня. | Бы́лъ є҆сѝ ты̀ непоро́ченъ во дне́хъ твои́хъ, ѿ негѡ́же днѐ со́зданъ є҆сѝ, до́ндеже ѡ҆брѣто́шасѧ непра̑вды въ тебѣ̀. |
|
16
|
16
|
| Від великого обсягу торгівлі твоєї внутрішнє твоє наповнилося неправдою, і ти згрішив; і Я скинув тебе, як нечистого, з гори Божої, вигнав тебе херувим, який осіняє, із середовища вогнистих каменів. | Ѿ мно́жества кꙋ́пли твоеѧ̀ напо́лнилъ є҆сѝ сокрѡ́вища твоѧ̑ беззако́нїѧ, и҆ согрѣши́лъ є҆сѝ, и҆ оу҆ѧ́звленъ є҆сѝ ѿ горы̀ бж҃їѧ: и҆ сведе́ тѧ херꙋві́мъ ѡ҆сѣнѧѧ́й ѿ среды̀ камы́кѡвъ ѻ҆́гненныхъ. |
|
17
|
17
|
| Від краси твоєї загордилося серце твоє, через марнославство твоє ти погубив мудрість твою; за те Я повалю тебе на землю, перед царями віддам тебе на ганьбу. | Вознесе́сѧ се́рдце твоѐ въ добро́тѣ твое́й, и҆стлѣ̀ хи́трость твоѧ̀ съ добро́тою твое́ю: мно́жества ра́ди грѣхѡ́въ твои́хъ на зе́млю поверго́хъ тѧ̀, пред̾ цари̑ да́хъ тѧ̀ во ѡ҆бличе́нїе. |
|
18
|
18
|
| Безліччю беззаконь твоїх у неправедній торгівлі твоїй ти осквернив святилища твої; і Я виведу із середовища твого вогонь, який і пожере тебе: і Я перетворю тебе на попіл на землі перед очима всіх, що бачать тебе. | Мно́жества ра́ди грѣхѡ́въ твои́хъ и҆ непра́вдъ кꙋ́пли твоеѧ̀, ѡ҆скверни́лъ є҆сѝ ст҃а̑ѧ твоѧ̑, и҆ и҆зведꙋ̀ ѻ҆́гнь ѿ среды̀ твоеѧ̀, се́й снѣ́сть тѧ̀: и҆ да́мъ тѧ̀ во пра́хъ на землѝ пред̾ всѣ́ми ви́дѧщими тѧ̀. |
|
19
|
19
|
| Усі, що знали тебе серед народів, здивуються щодо тебе; ти зробишся жахом, і не буде тебе повіки. | И҆ всѝ вѣ́дѧщїи тебѐ во ꙗ҆зы́цѣхъ возстенꙋ́тъ по тебѣ̀: па́гꙋба оу҆чине́нъ є҆сѝ, и҆ не бꙋ́деши ктомꙋ̀ во вѣ́къ. |
|
20
|
20
|
| І було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
21
|
21
|
| сину людський! поверни лице твоє до Сидона і виречи на нього пророцтво, | сы́не человѣ́чь, оу҆твердѝ лицѐ твоѐ на сїдѡ́на и҆ прорцы̀ ѡ҆ не́мъ и҆ рцы̀: |
|
22
|
22
|
| і скажи: ось, Я — на тебе, Сидоне, і прославлюся серед тебе, і пізнають, що Я Господь, коли вчиню суд над ним і явлю у ньому святість Мою; | сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ на тѧ̀, сїдѡ́не, и҆ просла́влюсѧ въ тебѣ̀, и҆ оу҆разꙋмѣ́еши, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь, є҆гда̀ сотворю̀ въ тебѣ̀ сꙋ́дъ и҆ ѡ҆сщ҃ꙋ́сѧ въ тебѣ̀: |
|
23
|
23
|
| і пошлю на нього моровицю і кровопролиття на вулиці його, і впадуть посеред нього убиті мечем, який пожирає його звідусюди; і пізнають, що Я Господь. | и҆ послю̀ на тѧ̀ сме́рть, и҆ кро́вь въ сто́гнахъ твои́хъ бꙋ́детъ, и҆ падꙋ́тъ ꙗ҆́звенїи средѣ̀ тебє̀ мече́мъ, въ тебѣ̀ и҆ ѡ҆́крестъ тебє̀, и҆ оу҆вѣ́дѧтъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь: |
|
24
|
24
|
| І не буде він надалі для дому Ізраїлевого колючим терням і бур’яном, який завдає болю, який більше за всіх сусідів бажає йому зла, і пізнають, що Я Господь Бог. | и҆ не бꙋ́детъ ктомꙋ̀ до́мꙋ і҆и҃левꙋ ѻ҆сте́нъ го́рести и҆ те́рнъ болѣ́зни ѿ всѣ́хъ ѡ҆кре́стныхъ є҆гѡ̀ ѡ҆безче́стившихъ и҆̀хъ, и҆ оу҆разꙋмѣ́ютъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
|
25
|
25
|
| Так говорить Господь Бог: коли Я зберу дім Ізраїлів з народів, між якими вони розсіяні, і явлю на них святість Мою перед очима племен, і вони будуть жити на землі своїй, яку Я дав рабу Моєму Якову: | Та́кѡ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: и҆ соберꙋ̀ до́мъ і҆и҃левъ ѿ ꙗ҆зы̑къ, и҆дѣ́же разсы́пашасѧ та́мѡ, и҆ ѡ҆сщ҃ꙋ́сѧ въ ни́хъ пред̾ людьмѝ и҆ ꙗ҆зы̑ки: и҆ вселѧ́тсѧ на землѝ свое́й, ю҆́же да́хъ рабꙋ̀ моемꙋ̀ і҆а́кѡвꙋ, |
|
26
|
26
|
| тоді вони будуть жити на ній безпечно, і побудують доми, і насадять виноградники, і будуть жити у безпеці, тому що Я вчиню суд над усіма, злозичливцями навколо них, і пізнають, що Я Господь Бог їх. | и҆ населѧ́тсѧ на не́й съ наде́ждею, и҆ сози́ждꙋтъ до́мы, и҆ насадѧ́тъ вїногра́ды, и҆ вселѧ́тсѧ на не́й съ наде́ждею, є҆гда̀ сотворю̀ сꙋ́дъ во всѣ́хъ, и҆̀же оу҆кори́ша ѧ҆̀ во ѡ҆кре́стныхъ и҆́хъ: и҆ оу҆разꙋмѣ́ютъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ и҆́хъ и҆ бг҃ъ ѻ҆тцє́въ и҆́хъ. |
|
Глава 29
|
Глава́ к҃ѳ
|
|
1
|
1
|
| У десятому році, у десятому місяці, у дванадцятий день місяця, було до мене слово Господнє: | Въ десѧ́тое лѣ́то, въ десѧ́тый мцⷭ҇ъ, (въ пе́рвый де́нь) мцⷭ҇а, бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
2
|
2
|
| сину людський! оберни лице твоє до фараона, царя Єгипетського, і виречи пророцтво на нього і на весь Єгипет. | сы́не человѣ́чь, оу҆твердѝ лицѐ твоѐ на фараѡ́на царѧ̀ є҆гѵ́петска и҆ прорцы̀ на́нь и҆ на є҆гѵ́петъ ве́сь: |
|
3
|
3
|
| Говори і скажи: так говорить Господь Бог: ось, Я — на тебе, фараоне, царю Єгипетський, великий крокодиле, що, лежачи серед рік своїх, говориш: «моя ріка, і я створив її для себе». | глаго́ли и҆ рцы̀: си́це гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ наведꙋ̀ на тѧ̀, фараѡ́не, царю̀ є҆гѵ́петскїй, ѕмі́а вели́каго, сѣдѧ́щаго средѣ̀ рѣ́къ свои́хъ, глаго́лющаго: моѧ̑ сꙋ́ть рѣ́ки, и҆ а҆́зъ сотвори́хъ ѧ҆̀. |
|
4
|
4
|
| Але Я вкладу гак у щелепи твої і до луски твоєї приліплю риб з рік твоїх, і витягну тебе з рік твоїх з усією рибою рік твоїх, що прилипла до луски твоєї; | А҆́зъ же да́мъ оу҆здꙋ̀ въ чє́люсти твоѧ̑, и҆ прилѣплю̀ ры̑бы рѣкѝ твоеѧ̀ ко крило́ма твои́ма, и҆ возведꙋ́ тѧ ѿ среды̀ рѣкѝ твоеѧ̀, и҆ къ чешꙋѧ́мъ твои̑мъ прильпнꙋ́тъ: |
|
5
|
5
|
| і кину тебе у пустелі, тебе і всю рибу з рік твоїх, ти впадеш на відкрите поле, не приберуть і не підберуть тебе; віддам тебе на поживу звірам земним і птахам небесним. | и҆ низве́ргꙋ тѧ̀ вско́рѣ и҆ всѧ̑ ры̑бы рѣкѝ твоеѧ̀: на лицы̀ по́лѧ паде́ши, и҆ не собере́шисѧ, и҆ не ѡ҆гради́шисѧ, ѕвѣрє́мъ зємны́мъ и҆ пти́цамъ небє́снымъ да́хъ тѧ̀ во снѣ́дь. |
|
6
|
6
|
| І пізнають усі мешканці Єгипту, що Я Господь; тому що вони дому Ізраїлевому були підпорою з тростини. | И҆ оу҆вѣ́дѧтъ всѝ живꙋ́щїи во є҆гѵ́птѣ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь: занѐ бы́лъ є҆сѝ же́злъ тро́стѧнъ до́мꙋ і҆и҃левꙋ: |
|
7
|
7
|
| Коли вони вхопилися за тебе рукою, ти розщепився і поколов їм усе плече; і коли вони сперлися на тебе, ти зламався і поранив усі стегна їм. | є҆гда̀ ꙗ҆́сѧ тебє̀ рꙋко́ю свое́ю, сокрꙋши́лсѧ є҆сѝ, и҆ є҆гда̀ восплеска̀ на ни́хъ всѧ́ка рꙋка̀, и҆ є҆гда̀ почи́ша на тебѣ̀, сте́рлсѧ є҆сѝ и҆ сломи́лъ є҆сѝ и҆̀хъ всѧ̑ чрє́сла. |
|
8
|
8
|
| Тому так говорить Господь Бог: ось, Я наведу на тебе меч, і знищу у тебе людей і худобу. | Сегѡ̀ ра́ди та́кѡ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ наведꙋ̀ на тѧ̀ ме́чь и҆ погꙋблю̀ ѿ тебє̀ человѣ́ки и҆ скоты̀, |
|
9
|
9
|
| І зробиться земля Єгипетська пустелею і степом; і пізнають, що Я Господь. Оскільки він говорить: «моя ріка, і я створив її»; | и҆ бꙋ́детъ землѧ̀ є҆гѵ́петска въ поги́бель и҆ во ѡ҆пꙋстѣ́нїе, и҆ оу҆разꙋмѣ́ютъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь. Поне́же глаго́лалъ є҆сѝ, ꙗ҆́кѡ рѣ́ки моѧ̑ сꙋ́ть, и҆ а҆́зъ сотвори́хъ ѧ҆̀: |
|
10
|
10
|
| то ось, Я — на ріки твої, і зроблю землю Єгипетську пустелею з пустель від Мигдола до Сиєни, до самої межі Ефіопії. | тогѡ̀ ра́ди, сѐ, а҆́зъ на тѧ̀ и҆ на всѧ̑ рѣ́ки твоѧ̑, и҆ да́мъ зе́млю є҆гѵ́петскꙋ во ѡ҆пꙋстѣ́нїе и҆ въ ме́чь и҆ въ поги́бель, ѿ магдѡ́ла и҆ сїи́ны и҆ да́же до предѣ̑лъ є҆ѳїо́пскихъ: |
|
11
|
11
|
| Не буде проходити по ній нога людська, і нога худоби не буде проходити по ній, і не будуть жити на ній сорок років. | не про́йдетъ сквозѣ̀ є҆ѧ̀ нога̀ человѣ́ча, ни нога̀ ско́тїѧ не постꙋпи́тъ по не́й, и҆ не насели́тсѧ четы́редесѧть лѣ́тъ: |
|
12
|
12
|
| І зроблю землю Єгипетську пустелею серед земель спустошених; і міста її серед опустілих міст будуть порожніми сорок років, і розсію єгиптян серед народів, і розвію їх по землях. | и҆ да́мъ зе́млю є҆гѡ̀ въ па́гꙋбꙋ средѣ̀ землѝ ѡ҆пꙋстѣ́лыѧ, и҆ гра́ди є҆гѡ̀ средѣ̀ градѡ́въ ѡ҆пꙋстѣ́вшихъ бꙋ́дꙋтъ, въ разоре́нїи бꙋ́дꙋтъ четы́редесѧть лѣ́тъ: и҆ разсѣ́ю є҆гѵ́пта во ꙗ҆зы́цѣхъ, и҆ развѣ́ю ѧ҆̀ по страна́мъ. |
|
13
|
13
|
| Бо так говорить Господь Бог: після закінчення сорока років Я зберу єгиптян з народів, між якими вони будуть розсіяні; | Сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: по четы́редесѧтихъ лѣ́тѣхъ соберꙋ̀ є҆гѵ́птѧны ѿ ꙗ҆зы̑къ, а҆́може разсы́пашасѧ, |
|
14
|
14
|
| і поверну полон Єгипту, і назад приведу їх у землю Пафрос, у землю походження їх, і там вони будуть царством слабким. | и҆ возвращꙋ̀ плѣ́нники є҆гѵ́пєтскїѧ и҆ вселю̀ ѧ҆̀ въ зе́млю фаѳѡ́рскꙋю, въ зе́млю, ѿѻнꙋ́дꙋже взѧ́ти бы́ша, и҆ бꙋ́детъ вла́сть смире́нна: |
|
15
|
15
|
| Воно буде слабкішим за інші царства, і не буде більш підноситися над народами; Я принижу їх, щоб вони не панували над народами. | па́че всѣ́хъ власте́й бꙋ́детъ смире́нна, и҆ не вознесе́тсѧ ктомꙋ̀ над̾ ꙗ҆зы̑ки, и҆ оу҆ма́лєны сотворю̀ ѧ҆̀, є҆́же не бы́ти и҆̀мъ мнѡ́гимъ во ꙗ҆зы́цѣхъ. |
|
16
|
16
|
| І не будуть надалі дому Ізраїлевому опорою, що нагадує беззаконня їх, коли вони зверталися до нього; і пізнають, що Я Господь Бог. | И҆ не бꙋ́дꙋтъ ктомꙋ̀ до́мꙋ і҆и҃левꙋ въ наде́ждꙋ воспомина́ющꙋю беззако́нїе, внегда̀ послѣ́довати и҆̀мъ по ни́хъ: и҆ оу҆разꙋмѣ́ютъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь. |
|
17
|
17
|
| У двадцять сьомому році, у першому місяці, у перший день місяця, було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть въ два́десѧть седмо́е лѣ́то, во є҆ди́нъ де́нь мцⷭ҇а пе́рвагѡ, бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
18
|
18
|
| сину людський! Навуходоносор, цар Вавилонський, стомив своє військо великими роботами біля Тира; усі голови оплішивіли й усі плечі стерті; а ні йому, ні війську його немає винагороди від Тира за роботи, які він зробив проти нього. | сы́не человѣ́чь, навꙋходоно́соръ ца́рь вавѷлѡ́нскъ порабо́ти си́лꙋ свою̀ рабо́тою вели́кою на тѵ́ра, всѧ́ка глава̀ плѣши́ва и҆ всѧ́ко ра́мо на́го: и҆ мзда̀ не бы́сть є҆мꙋ̀ ни си́лѣ є҆гѡ̀ на тѵ́ра, за рабо́тꙋ, є҆́юже рабо́таша на́нь. |
|
19
|
19
|
| Тому так говорить Господь Бог: ось, Я Навуходоносору, царю Вавилонському, даю землю Єгипетську, щоб він обібрав багатство її і вчинив грабунок у ній, і пограбував награбоване нею, і це буде винагородою війську його. | Тогѡ̀ ра́ди си́це гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ даю̀ навꙋходоно́сорꙋ царю̀ вавѷлѡ́нскꙋ зе́млю є҆гѵ́петскꙋ, и҆ во́зметъ мно́жество є҆ѧ̀, и҆ плѣни́тъ плѣ́нъ є҆ѧ̀, и҆ расхи́титъ кѡры́сти є҆ѧ̀, и҆ бꙋ́детъ мзда̀ си́лѣ є҆гѡ̀: |
|
20
|
20
|
| У нагороду за справу, яку він зробив у ньому, Я віддаю йому землю Єгипетську, тому що вони робили це для Мене, — сказав Господь Бог. | за слꙋ́жбꙋ є҆гѡ̀, є҆́юже послꙋжѝ на тѵ́ра, да́хъ є҆мꙋ̀ зе́млю є҆гѵ́петскꙋ, занѐ послꙋжѝ мнѣ̀, сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
|
21
|
21
|
| У той день піднесу ріг дому Ізраїлевому, і тобі відкрию вуста серед них, і пізнають, що Я Господь. | Въ то́й де́нь взы́детъ ро́гъ всемꙋ̀ до́мꙋ і҆и҃левꙋ, и҆ тебѣ̀ да́мъ оу҆ста̀ ѿвє́рста средѣ̀ и҆́хъ, и҆ оу҆вѣ́дѧтъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь. |
|
Глава 30
|
Глава́ л҃
|
|
1
|
1
|
| І було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
2
|
2
|
| сину людський! проречи пророцтво і скажи: так говорить Господь Бог: ридайте! о, злощасний день! | сы́не человѣ́чь, прорцы̀ и҆ рцы̀: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: |
|
3
|
3
|
| Бо близько день, так! близький день Господа, день похмурий; час народів настає. | возрыда́йте: ѽле, ѽле де́нь! ꙗ҆́кѡ бли́з̾ де́нь гдⷭ҇ень, и҆ приближа́етсѧ де́нь ѡ҆́блака, и҆ коне́цъ ꙗ҆зы́кѡвъ бꙋ́детъ: |
|
4
|
4
|
| І піде меч на Єгипет, і жах пошириться в Ефіопії, коли в Єгипті будуть падати уражені, коли візьмуть багатство його, й основи його будуть зруйновані; | и҆ прїи́детъ ме́чь на є҆гѵ́птѧны, и҆ бꙋ́детъ мѧте́жъ во є҆ѳїо́пїи, и҆ падꙋ́тъ ꙗ҆́звенїи во є҆гѵ́птѣ, и҆ взѧ́то бꙋ́детъ мно́жество и҆́хъ, и҆ падꙋ́тсѧ ѡ҆снова̑нїѧ є҆гѡ̀: |
|
5
|
5
|
| Ефіопія і Лівія, і Лідія, і весь змішаний народ, і Хуб, і сини землі завіту разом з ними впадуть від меча. | пе́рсѧне и҆ кри́тѧне, и҆ лѵ́дѧне и҆ лївѵ́ане, и҆ мꙋ́рини (и҆ всѧ̀ а҆ра́вїа) и҆ всѝ примѣ̑сницы, и҆ сы́нове, и҆̀же ѿ завѣ́та моегѡ̀, въ не́мъ мече́мъ падꙋ́тъ съ ни́мъ. |
|
6
|
6
|
| Так говорить Господь: впадуть основи Єгипту, і впаде гординя могутности його; від Мигдола до Сиєни будуть падати у ньому від меча, — сказав Господь Бог. | Сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: и҆ падꙋ́тъ подпѡ́ры є҆гѵ́пта, и҆ сни́детъ оу҆кори́зна крѣ́пости є҆гѡ̀ ѿ магдѡ́ла да́же до сїи́ны, мече́мъ падꙋ́тъ въ не́мъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
|
7
|
7
|
| І спустіє він серед спустошених земель, і міста його будуть серед спустошених міст. | И҆ ѡ҆пꙋстѣ́ютъ средѣ̀ стра́нъ поги́бшихъ, и҆ гра́ди и҆́хъ средѣ̀ градѡ́въ ѡ҆пꙋстѣ́вшихъ бꙋ́дꙋтъ: |
|
8
|
8
|
| І пізнають, що Я Господь, коли пошлю вогонь на Єгипет, і всі підпори його будуть розтрощені. | и҆ оу҆разꙋмѣ́ютъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь, є҆гда̀ да́мъ ѻ҆́гнь на є҆гѵ́петъ, и҆ сокрꙋша́тсѧ всѝ помага́ющїи є҆мꙋ̀. |
|
9
|
9
|
| У той день підуть від Мене вісники на кораблях, щоб устрашити безтурботних ефіоплян, і пошириться у них жах, як у день Єгипту; тому що ось, він іде. | Въ то́й де́нь прїи́дꙋтъ вѣ̑стницы ѿ лица̀ моегѡ̀ въ сїеі́мъ тща́щесѧ погꙋби́ти наде́ждꙋ мꙋ́ринскїѧ землѝ, и҆ бꙋ́детъ и҆̀мъ мѧте́жъ въ де́нь є҆гѵ́петскъ, ꙗ҆́кѡ сѐ, приспѣ̀. |
|
10
|
10
|
| Так говорить Господь Бог: покладу кінець багатолюдності Єгипту рукою Навуходоносора, царя Вавилонського. | Сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: и҆ погꙋблю̀ мно́жество є҆гѵ́птѧнъ рꙋко́ю навꙋходоно́сора царѧ̀ вавѷлѡ́нска, |
|
11
|
11
|
| Він і з ним народ його, найлютіший з народів, приведені будуть на погибель цієї землі, і виймуть мечі свої на Єгипет, і наповнять землю ураженими. | самагѡ̀ и҆ люді́й є҆гѡ̀ съ ни́мъ, гꙋби́телїе ѿ ꙗ҆зы̑къ по́слани погꙋби́ти зе́млю: и҆ и҆звлекꙋ́тъ всѝ мечы̀ своѧ̑ на є҆гѵ́пта, и҆ напо́лнитсѧ землѧ̀ ꙗ҆́звеными. |
|
12
|
12
|
| І ріки зроблю сушею і віддам землю у руки злим, і рукою іноземців спустошу землю і все, що наповнює її. Я, Господь, сказав це. | И҆ да́мъ рѣ́ки и҆́хъ во ѡ҆пꙋстѣ́нїе и҆ ѿда́мъ зе́млю въ рꙋ́цѣ ѕлы́хъ, и҆ погꙋблю̀ зе́млю и҆ и҆сполне́нїе є҆ѧ̀ рꙋка́ми чꙋжди́хъ, а҆́зъ гдⷭ҇ь гл҃ахъ. |
|
13
|
13
|
| Так говорить Господь Бог: знищу ідолів і знищу лжебогів у Мемфисі, і з землі Єгипетської не буде уже володаря, і наведу страх на землю Єгипетську. | Ꙗ҆́кѡ сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: погꙋблю̀ кꙋмі́ры и҆ и҆спражню̀ вельмо́жы ѿ мемфі́са и҆ старѣ̑йшины ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, и҆ не бꙋ́дꙋтъ ктомꙋ̀: и҆ да́мъ стра́хъ во землѝ є҆гѵ́петстѣй. |
|
14
|
14
|
| І спустошу Пафрос і пошлю вогонь на Цоан, і вчиню суд над Но. | И҆ погꙋблю̀ зе́млю фаѳѡ́рскꙋю, и҆ да́мъ ѻ҆́гнь на та́нїса, и҆ сотворю̀ ѿмще́нїе въ дїоспо́ли, |
|
15
|
15
|
| І виллю лють Мою на Син, фортецю Єгипту, і знищу багатолюдність у Но. | и҆ и҆злїю̀ ꙗ҆́рость мою̀ на саі́нъ крѣ́пость є҆гѵ́петскꙋ, и҆ погꙋблю̀ мно́жество ме́мфы. |
|
16
|
16
|
| І пошлю вогонь на Єгипет; затремтить Син, і Но впаде, і на Мемфис нападуть вороги серед дня. | И҆ да́мъ ѻ҆́гнь на є҆гѵ́пта, и҆ мѧте́жемъ возмѧте́тсѧ саи́съ, и҆ въ дїоспо́ли бꙋ́детъ разсѣ́лина, и҆ разлїю́тсѧ во́ды. |
|
17
|
17
|
| Молоді люди Она і Бубаста впадуть від меча, а інші підуть у полон. | Ю҆́нѡши и҆лїꙋпо́лѧ и҆ вꙋва́ста мече́мъ падꙋ́тъ, и҆ жєны̀ въ плѣ́нъ по́йдꙋтъ: |
|
18
|
18
|
| І в Тафнисі померкне день, коли Я скрушу там ярмо Єгипту, і припиниться у ньому горда могутність його. Хмара закриє його, і дочки його підуть у полон. | и҆ въ тафне́сѣ помрачи́тсѧ де́нь, є҆гда̀ сокрꙋшꙋ̀ та́мѡ ски́петры є҆гѵ́пєтски, и҆ поги́бнетъ та́мѡ оу҆кори́зна крѣ́пости є҆гѡ̀, и҆ того̀ покры́етъ ѡ҆́блакъ, и҆ дщє́ри є҆гѡ̀ во плѣне́нїе ѿведꙋ́тсѧ. |
|
19
|
19
|
| Так учиню Я суд над Єгиптом, і пізнають, що Я Господь. | И҆ сотворю̀ сꙋ́дъ во є҆гѵ́птѣ, и҆ оу҆разꙋмѣ́ютъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь. |
|
20
|
20
|
| В одинадцятому році, у першому місяці, у сьомий день місяця, було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть во є҆динонадесѧ́тое лѣ́то, въ пе́рвый мцⷭ҇ъ, въ седмы́й де́нь мцⷭ҇а, бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
21
|
21
|
| сину людський! Я вже скрушив м’язи фараону, царю Єгипетському; і ось, вони ще не обв’язані для лікування їх і не оповиті лікувальними перев’язками, від яких вони одержали б силу тримати меч. | сы́не человѣ́чь, мы̑шцы фараѡ́на царѧ̀ є҆гѵ́петска сотро́хъ, и҆ сѐ, не помоли́сѧ, є҆́же да́ти є҆мꙋ̀ цѣльбꙋ̀, приложи́ти є҆мꙋ̀ пла́стырь, (ѡ҆бѧза́ти,) да́ти си́лꙋ, да во́зметъ ме́чь. |
|
22
|
22
|
| Тому так говорить Господь Бог: ось, Я — на фараона, царя Єгипетського, і скрушу м’язи його, здорові і переламані, так що меч випаде з руки його. | Тогѡ̀ ра́ди сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ на фараѡ́на царѧ̀ є҆гѵ́петска, и҆ сокрꙋшꙋ̀ мы̑шцы є҆гѡ̀ крѣ̑пкїѧ и҆ протѧжє́ныѧ и҆ сотрє́ныѧ, и҆ и҆зри́нꙋ ме́чь є҆гѡ̀ и҆з̾ рꙋкѝ є҆гѡ̀: |
|
23
|
23
|
| І розсію єгиптян серед народів, і розвію їх по землях. | и҆ разсѣ́ю є҆гѵ́пта во ꙗ҆зы́ки и҆ развѣ́ю и҆̀хъ во страны̑: |
|
24
|
24
|
| А м’язи царя Вавилонського зроблю міцними і дам йому меч Мій у руку, м’язи ж фараона скрушу, і він зранений буде сильно стогнати перед ним. | и҆ оу҆крѣплю̀ мы̑шцы царѧ̀ вавѷлѡ́нска и҆ да́мъ ме́чь мо́й въ рꙋ́кꙋ є҆гѡ̀, и҆ наведе́тъ є҆го̀ на є҆гѵ́пта, и҆ плѣни́тъ плѣне́нїе є҆гѡ̀, и҆ во́зметъ кѡры́сти є҆гѡ̀: |
|
25
|
25
|
| Зміцню м’язи царя Вавилонського, а м’язи у фараона опустяться; і пізнають, що Я Господь, коли меч Мій дам у руки царя Вавилонського, і він простягне його на землю Єгипетську. | и҆ оу҆крѣплю̀ мы̑шцы царѧ̀ вавѷлѡ́нска, мы̑шцы же фараѡ̑ни падꙋ́тъ: и҆ оу҆вѣ́дѧтъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь, є҆гда̀ да́мъ ме́чь мо́й въ рꙋ́цѣ царѧ̀ вавѷлѡ́нска, и҆ простре́тъ є҆го̀ на зе́млю є҆гѵ́петскꙋ, |
|
26
|
26
|
| І розсію єгиптян серед народів, і розвію їх по землях, і пізнають, що Я Господь. | и҆ разсѣ́ю є҆гѵ́пта во ꙗ҆зы́ки и҆ развѣ́ю и҆̀хъ во страны̑: и҆ оу҆вѣ́дѧтъ всѝ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь. |
|
Глава 31
|
Глава́ л҃а
|
|
1
|
1
|
| В одинадцятому році, у третьому місяці, у перший день місяця, було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть во є҆динонадесѧ́тое лѣ́то, въ тре́тїй мцⷭ҇ъ, во є҆ди́нъ де́нь мцⷭ҇а, бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
2
|
2
|
| сину людський! скажи фараонові, царю Єгипетському, і народу його: з ким ти зрівнюєш себе у величі твоїй? | сы́не человѣ́чь, рцы̀ фараѡ́нꙋ царю̀ є҆гѵ́петскꙋ и҆ мно́жествꙋ є҆гѡ̀: комꙋ̀ оу҆подо́билъ є҆сѝ себѐ въ высотѣ̀ твое́й; |
|
3
|
3
|
| Ось, Ассур був кедр на Ливані, з красивими гілками і тінистим листям, і високий на зріст; вершина його знаходилася серед товстих сучків. | Сѐ, а҆ссꙋ́ръ кѷпарі́съ въ лїва́нѣ, до́бръ ѿра́сльми и҆ высо́къ вели́чествомъ и҆ ча́стъ покро́вомъ, и҆ средѣ̀ ѡ҆́блакъ бы́сть вла́сть є҆гѡ̀: |
|
4
|
4
|
| Води вирощували його, безодня піднімала його, ріки її оточували розплідник його, і вона протоки свої посилала до усіх дерев польових. | вода̀ воспита̀ є҆го̀, бе́здна вознесѐ є҆го̀, рѣ́ки своѧ̑ приведѐ ѡ҆́крестъ садѡ́въ свои́хъ, и҆ соста́вы своѧ̑ и҆спꙋстѝ во всѧ̑ древеса̀ полєва́ѧ. |
|
5
|
5
|
| Від того висота його перевищила усі дерева польові, і сучків на ньому було багато, і гілки його примножувалися, і сучки його ставали довгими від багатства вод, коли він розростався. | Сегѡ̀ ра́ди вознесе́сѧ вели́чество є҆гѡ̀ па́че всѣ́хъ древе́съ по́льныхъ, разшири́шасѧ вѣ́твїе є҆гѡ̀, и҆ вознесо́шасѧ ѿра̑сли є҆гѡ̀ ѿ воды̀ мно́ги, є҆гда̀ протѧже́сѧ. |
|
6
|
6
|
| На сучках його вили гнізда всякі птахи небесні, під гілками його виводили дітей усякі звірі польові, і під тінню його жили всякі численні народи. | Во ѿра́слехъ є҆гѡ̀ возгнѣзди́шасѧ всѧ̑ пти̑цы небє́сныѧ, и҆ под̾ вѣ́твьми є҆гѡ̀ ражда́хꙋсѧ всѝ ѕвѣ́рїе по́льнїи, под̾ сѣ́нїю є҆гѡ̀ всели́сѧ всѐ мно́жество ꙗ҆зы́кѡвъ. |
|
7
|
7
|
| Він красувався висотою зросту свого, довжиною гілок своїх, бо корінь його був біля великих вод. | И҆ бы́сть до́бръ въ высотѣ̀ свое́й мно́жества ра́ди вѣ́твїй свои́хъ, ꙗ҆́кѡ бѣ́ша коре́нїе є҆гѡ̀ въ водѣ̀ мно́зѣ. |
|
8
|
8
|
| Кедри в саду Божому не затемнювали його; кипариси не рівнялися сучкам його, і каштани не були розміром як гілки його, жодне дерево у саду Божому не рівнялося з ним красою своєю. | И҆ кѷпарі́си не таковы̑ въ раѝ бж҃їи, и҆ со́сны неподѡ́бны ѿра́слемъ є҆гѡ̀, и҆ є҆́лїе не бы́сть подо́бно вѣ́твїѧмъ є҆гѡ̀: всѧ́кое дре́во, є҆́же въ раѝ бж҃їи, не бы́сть подо́бно є҆мꙋ̀ въ добро́тѣ є҆гѡ̀, мно́жества ра́ди вѣ́твїй є҆гѡ̀. |
|
9
|
9
|
| Я прикрасив його безліччю гілок його, так що всі дерева едемські у саду Божому заздрили йому. | Добра̀ сотвори́хъ є҆го̀ во мно́жествѣ вѣ́твїй є҆гѡ̀, и҆ возревнова́ша є҆мꙋ̀ древеса̀ ра̑йскаѧ сла́дости бж҃їѧ. |
|
10
|
10
|
| Тому так сказав Господь Бог: за те, що ти став високий на зріст і вершину свою виставив серед товстих сучків, і серце його загордилося величчю його, — | Тогѡ̀ ра́ди сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: поне́же бы́лъ є҆сѝ вели́къ вели́чествомъ и҆ да́лъ є҆сѝ вла́сть свою̀ во среди́нꙋ ѡ҆́блакъ, и҆ вознесе́сѧ се́рдце є҆гѡ̀ въ высотѣ̀ є҆гѡ̀, и҆ ви́дѣхъ, є҆гда̀ вознесе́сѧ: |
|
11
|
11
|
| за те Я віддав його у руки володареві народів; він учинив з ним, як потрібно; за беззаконня його Я відкинув його. | и҆ преда́хъ є҆го̀ въ рꙋ́цѣ кнѧ́зѧ ꙗ҆зы́ческа, и҆ сотворѝ па́гꙋбꙋ є҆гѡ̀, по нече́стїю є҆гѡ̀. |
|
12
|
12
|
| І зрубали його чужоземці, найлютіші з народів, і повалили його на гори; і на всі долини упали гілки його; і сучки його скрушилися на всіх лощинах землі, і з-під тіні його відійшли всі народи землі, і залишили його. | И҆ и҆згна́хъ є҆го̀ а҆́зъ, и҆ потреби́ша є҆го̀ чꙋжді́и гꙋби́телїе ѿ ꙗ҆зы̑къ, и҆ поверго́ша є҆го̀ на гора́хъ: и҆ во всѣ́хъ де́брехъ падо́ша вѣ̑тви є҆гѡ̀, и҆ сотро́шасѧ ѿра̑сли є҆гѡ̀ на всѧ́цѣмъ по́ли земнѣ́мъ, и҆ снидо́ша ѿ покро́ва є҆гѡ̀ всѝ лю́дїе ꙗ҆зы́кѡвъ и҆ разори́ша є҆го̀. |
|
13
|
13
|
| На уламках його розмістилися всякі птахи небесні, і в сучках були всякі польові звірі. | Во паде́нїи є҆гѡ̀ почи́ша всѧ̑ пти̑цы небє́сныѧ, и҆ на сте́блїехъ є҆гѡ̀ бы́ша всѝ ѕвѣ́рїе се́лнїи, |
|
14
|
14
|
| Це для того, щоб ніякі дерева біля вод не величалися високим зростом своїм і не піднімали вершини свої із середини товстих сучків, і щоб не приліплялися до них через висоту їх дерева, що п’ють воду; бо усі вони будуть віддані на смерть, у пекельну країну разом із синами людськими, які відійшли у могилу. | ꙗ҆́кѡ да не возно́сѧтсѧ вели́чествомъ свои́мъ всѧ̑ древеса̀, ꙗ҆̀же въ водѣ̀, и҆ не дадѧ́тъ вла́сти своеѧ̀ средѣ̀ ѡ҆́блакъ, и҆ не ста́нꙋтъ въ высотѣ̀ и҆́хъ къ немꙋ̀ всѝ пїю́щїи во́дꙋ, всѝ ѿда́ни бы́ша во сме́рть во глꙋбинꙋ̀ землѝ, средѣ̀ сынѡ́въ человѣ́ческихъ къ низходѧ́щымъ въ про́пасть. |
|
15
|
15
|
| Так говорить Господь Бог: у той день, коли він зійшов у могилу, Я засумував за ним, зачинив заради нього безодню і зупинив ріки її, і затримав великі води і потьмарив по ньому Ливан, і всі дерева польові були у тузі по ньому. | Сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: въ ѻ҆́ньже де́нь сведе́сѧ во а҆́дъ, пла́касѧ ѡ҆ не́мъ бе́здна: и҆ оу҆держа́хъ рѣ́ки є҆ѧ̀ и҆ возбрани́хъ мно́жествꙋ во́дъ, и҆ поме́рче ѡ҆ не́мъ лїва́нъ, и҆ всѧ̑ древеса̀ полєва́ѧ ѡ҆ не́мъ разсла́бишасѧ: |
|
16
|
16
|
| Шумом падіння його Я привів у трепет народи, коли звів його у пекло, до тих, що відійшли у могилу, і зраділи у пекельній країні усі дерева Едема, відмінні й найкращі ливанські, усі, що п’ють воду; | ѿ гла́са паде́нїѧ є҆гѡ̀ потрѧсо́шасѧ ꙗ҆зы́цы, є҆гда̀ свожда́хъ є҆го̀ во а҆́дъ со снизходѧ́щими въ ро́въ, и҆ оу҆тѣша́хꙋ є҆го̀ въ землѝ до́лнѣйшей всѧ̑ древеса̀ сла́дости, и҆ и҆збра̑ннаѧ и҆ дѡ́браѧ лїва́нѡва, всѧ̑ пїю̑щаѧ во́дꙋ: |
|
17
|
17
|
| бо і вони з ним відійшли у пекло, до уражених мечем, і союзники його, які жили під тінню його, серед народів. | и҆ та̑ бо сведо́шасѧ съ ни́мъ во а҆́дъ со ꙗ҆́звеными ѿ меча̀, и҆ сѣ́мѧ є҆гѡ̀, и҆ живꙋ́щїи под̾ покро́вомъ є҆гѡ̀ средѣ̀ жи́зни своеѧ̀ погибо́ша. |
|
18
|
18
|
| Отже, якому з дерев едемських дорівнював ти у славі і величі? Але тепер нарівні з деревами едемськими ти будеш зведений у пекло, будеш лежати серед необрізаних, з ураженими мечем. Це фараон і вся безліч народу його, — говорить Господь Бог. | Комꙋ̀ оу҆подо́билсѧ є҆сѝ си́лою и҆ сла́вою и҆ вели́чествомъ во древесѣ́хъ сла́дости; Слѣ́зи и҆ сни́ди со древеса́ми сла́дости во глꙋбинꙋ̀ земнꙋ́ю: средѣ̀ неѡбрѣ́заныхъ оу҆́спнеши со ꙗ҆́звеными мече́мъ: та́кѡ фараѡ́нъ и҆ всѐ мно́жество крѣ́пости є҆гѡ̀, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
|
Глава 32
|
Глава́ л҃в
|
|
1
|
1
|
| У дванадцятому році, у дванадцятому місяці, у перший день місяця, було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть во второена́десѧть лѣ́то, во вторыйна́десѧть мцⷭ҇ъ, во є҆ди́нъ де́нь мцⷭ҇а, |
|
2
|
2
|
| сину людський! здійми плач за фараоном, царем Єгипетським, і скажи йому: ти як молодий лев між народами і як чудовисько у морях, кидаєшся у ріках твоїх, і каламутиш ногами твоїми води, і зневажаєш потоки їх. | бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: сы́не человѣ́чь, возмѝ пла́чь на фараѡ́на царѧ̀ є҆гѵ́петска и҆ рече́ши є҆мꙋ̀: львꙋ̀ ꙗ҆зы́кѡвъ оу҆подо́билсѧ є҆сѝ ты̀, и҆ ꙗ҆́кѡ ѕмі́й вели́кїй, и҆́же въ мо́ри, и҆ би́лъ є҆сѝ рога́ми въ рѣка́хъ твои́хъ, и҆ возмꙋща́лъ є҆сѝ во́дꙋ нога́ма твои́ма, и҆ попира́лъ є҆сѝ рѣ́ки твоѧ̑. |
|
3
|
3
|
| Так говорить Господь Бог: Я закину на тебе сітку Мою у зібранні багатьох народів, і вони витягнуть тебе Моєю сіттю. | Сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: и҆ возложꙋ̀ на тѧ̀ сѣ̑ти моѧ̑ въ собра́нїи люді́й мно́гихъ, |
|
4
|
4
|
| І викину тебе на землю, на відкритому полі кину тебе, і будуть сідати на тебе всякі небесні птахи, і будуть насичуватися тобою звірі всієї землі. | и҆ и҆зведꙋ́ тѧ оу҆́дою мое́ю, и҆ прострꙋ́ тѧ на землѝ: полѧ̀ напо́лнѧтсѧ тебє̀, и҆ посаждꙋ̀ на тебѣ̀ всѧ̑ пти̑цы небє́сныѧ, и҆ насы́щꙋ тобо́ю всѧ̑ ѕвѣ̑ри всеѧ̀ землѝ: |
|
5
|
5
|
| І розкидаю м’ясо твоє по горах, і долини наповню твоїми трупами. | и҆ пове́ргꙋ плѡ́ти твоѧ̑ на гора́хъ, и҆ напо́лню кро́вїю твое́ю всю̀ зе́млю, |
|
6
|
6
|
| І землю плавання твого напою кров’ю твоєю до самих гір; і рівчаки будуть наповнені тобою. | и҆ напїе́тсѧ землѧ̀ ѿ гно́ѧ твоегѡ̀, ѿ мно́жества твоегѡ̀ на гора́хъ: и҆ дє́бри напо́лню ѿ тебє̀, |
|
7
|
7
|
| І коли ти згаснеш, закрию небеса і зірки їх потьмарю, сонце закрию хмарою, і місяць не буде світити світлом своїм. | и҆ покры́ю не́бо, є҆гда̀ оу҆га́снеши, и҆ помрачꙋ̀ ѕвѣ́зды є҆гѡ̀, со́лнце во ѡ҆́блацѣ сокры́ю, и҆ лꙋна̀ не ꙗ҆ви́тъ свѣ́та своегѡ̀: |
|
8
|
8
|
| Усі світила, що світяться на небі, затьмарю над тобою і на землю твою наведу пітьму, — говорить Господь Бог. | всѧ̑ свѣти̑ла небє́снаѧ помрачꙋ̀ на тѧ̀ и҆ да́мъ тмꙋ̀ на зе́млю твою̀, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
|
9
|
9
|
| Приведу у збентеження серце багатьох народів, коли розголошу про падіння твоє між народами, по землях, яких ти не знав. | И҆ разгнѣ́ваю сердца̀ люді́й мно́гихъ, є҆гда̀ и҆зведꙋ̀ плѣ́нники твоѧ̑ во ꙗ҆зы́ки, въ зе́млю, є҆ѧ́же не зна́лъ є҆сѝ. |
|
10
|
10
|
| І наведу тобою жах на багато народів, і царі їх здригнуться за тебе у страху, коли мечем Моїм потрясу перед лицем їх, і щохвилинно будуть тремтіти кожен за душу свою у день падіння твого. | И҆ оу҆ны́ютъ ѡ҆ тебѣ̀ ꙗ҆зы́цы мно́зи, и҆ ца́рїе и҆́хъ оу҆́жасомъ оу҆жа́снꙋтсѧ ѡ҆ тебѣ̀, є҆гда̀ налети́тъ ме́чь мо́й на ли́ца и҆́хъ, ча́юще паде́нїѧ своегѡ̀ ѿ днѐ паде́нїѧ твоегѡ̀. |
|
11
|
11
|
| Бо так говорить Господь Бог: меч царя Вавилонського прийде на тебе. | Ꙗ҆́кѡ сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: ме́чь царѧ̀ вавѷлѡ́нска прїи́детъ тебѣ̀, мечьмѝ и҆споли́нѡвъ, и҆ поражꙋ̀ крѣ́пость твою̀: |
|
12
|
12
|
| Від мечів сильних упаде народ твій; усі вони — найлютіші з народів, і знищать гордість Єгипту, і загине вся безліч його. | гꙋби́телїе ѿ ꙗ҆зы̑къ всѝ, и҆ погꙋбѧ́тъ оу҆кори́знꙋ є҆гѵ́петскꙋ, и҆ сокрꙋши́тсѧ всѧ̀ крѣ́пость є҆гѡ̀. |
|
13
|
13
|
| І знищу всю худобу його біля великих вод, і надалі не буде каламутити їх нога людська, і копита худоби не будуть каламутити їх. | И҆ погꙋблю̀ всѧ̑ скоты̀ є҆гѡ̀ ѿ воды̀ мно́ги, и҆ не возмꙋти́тъ є҆ѧ̀ нога̀ человѣ́ческа ктомꙋ̀, и҆ стопа̀ ско́тїѧ не стꙋ́питъ на ню̀. |
|
14
|
14
|
| Тоді дам спокій водам їх, і зроблю, що ріки їх потечуть, як олія, — говорить Господь Бог. | Та́кѡ тогда̀ оу҆мо́лкнꙋтъ во́ды и҆́хъ, и҆ рѣ́ки и҆́хъ ꙗ҆́кѡ є҆ле́й потекꙋ́тъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь, |
|
15
|
15
|
| Коли зроблю землю Єгипетську пустелею, і коли позбудеться земля усього, що наповнює її; коли уражу всіх, хто живе на ній, тоді пізнають, що Я Господь. | є҆гда̀ да́мъ є҆гѵ́пта въ па́гꙋбꙋ, и҆ ѡ҆пꙋстѣ́етъ землѧ̀ съ полното́ю свое́ю, є҆гда̀ разсѣ́ю всѧ̑ живꙋ́щыѧ на не́й, и҆ оу҆вѣ́дѧтъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь. |
|
16
|
16
|
| Ось жалібна пісня, яку будуть співати; дочки народів будуть співати її; про Єгипет і про всю безліч його будуть співати її, — говорить Господь Бог. | Пла́чь є҆́сть, и҆ воспла́чешисѧ ѡ҆ не́мъ, и҆ дщє́ри ꙗ҆зы́чєскїѧ воспла́чꙋтсѧ ѡ҆ не́мъ, над̾ є҆гѵ́птомъ и҆ над̾ все́ю си́лою є҆гѡ̀ воспла́чꙋтсѧ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
|
17
|
17
|
| У дванадцятому році, у п’ятнадцятий день того самого місяця, було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть во второена́десѧть лѣ́то, пе́рвагѡ мцⷭ҇а въ пѧтыйна́десѧть де́нь, бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
18
|
18
|
| сину людський! оплач народ єгипетський, і скинь його, його і дочок знаменитих народів у пекло, з тими, хто відходить у могилу. | сы́не человѣ́чь, воспла́чисѧ ѡ҆ крѣ́пости є҆гѵ́петстѣй (прекланѧ́ѧ преведѝ є҆го̀): и҆ сведꙋ́тъ дще́рей є҆гѡ̀ ме́ртвыхъ ꙗ҆зы́цы во глꙋбинꙋ̀ земнꙋ́ю ко низходѧ́щымъ въ про́пасть. |
|
19
|
19
|
| Кого ти перевершуєш? зійди, і лежи з необрізаними. | Ѿ во́дъ благолѣ́пнѡ сни́ди и҆ поспѝ съ неѡбрѣ́заными. |
|
20
|
20
|
| Ті впадуть серед убитих мечем, і він відданий мечу; тягніть його і всю безліч його. | Средѣ̀ ꙗ҆́звеныхъ мече́мъ падꙋ́тъ съ ни́мъ, и҆ оу҆́спнетъ всѧ̀ крѣ́пость є҆гѡ̀. |
|
21
|
21
|
| Серед пекла будуть говорити про нього і про союзників його перші з героїв; вони впали і лежать там між необрізаними, убиті мечем. | И҆ рекꙋ́тъ тѝ и҆споли́ни: во глꙋбинѣ̀ про́пасти бꙋ́ди, когѡ̀ лꙋ́чши є҆сѝ ты̀; сни́ди и҆ лѧ́зи съ неѡбрѣ́заными средѣ̀ ꙗ҆́звеныхъ мече́мъ. |
|
22
|
22
|
| Там Ассур і все полчище його, навколо нього гроби їхні, всі уражені, полеглі від меча. | Та́мѡ а҆ссꙋ́ръ и҆ ве́сь со́нмъ є҆гѡ̀, и҆ всѝ ꙗ҆́звенїи та́мѡ да́шасѧ, и҆ гро́бъ и҆́хъ во глꙋбинѣ̀ про́пасти, и҆ бы́сть со́нмъ є҆гѡ̀ ѡ҆́крестъ гро́ба є҆гѡ̀, всѝ ꙗ҆́звенїи па́дшїи мече́мъ, |
|
23
|
23
|
| Гроби його поставлені у самій глибині пекла, і полчище його навколо гробниці його, всі уражені, полеглі від меча, ті, які поширювали жах на землі живих. | и҆̀же да́ша гро́бы є҆гѡ̀ во сте́гнѣхъ рва̀, и҆ бы́сть со́нмъ є҆гѡ̀ ѡ҆́крестъ гро́ба є҆гѡ̀, всѝ ті́и ꙗ҆́звенїи па́дающїи мече́мъ, и҆̀же да́ша стра́хъ сво́й на землѝ живы́хъ. |
|
24
|
24
|
| Там Елам із усією безліччю своєю навколо гробниці його, усі вони уражені, полеглі від меча, які необрізаними зійшли у пекло, які поширювали собою жах на землі живих і несуть ганьбу свою з тими, що відійшли у могилу. | Та́мѡ є҆ла́мъ и҆ всѧ̀ си́ла є҆гѡ̀ ѡ҆́крестъ гро́ба є҆гѡ̀, всѝ ꙗ҆́звенїи па́дшїи мече́мъ и҆ низходѧ́щїи неѡбрѣ́зани во глꙋбинꙋ̀ земнꙋ́ю, да́вшїи стра́хъ сво́й на землѝ живы́хъ: |
|
25
|
25
|
| Серед уражених дали ложе йому з усією безліччю його; навколо нього гроби їхні, всі необрізані, уражені мечем; і оскільки вони поширювали жах на землі живих, то і несуть на собі ганьбу нарівні з тими, що відійшли у могилу і покладені серед уражених. | и҆ прїѧ́ша мꙋче́нїе своѐ съ низходѧ́щими въ про́пасть, средѣ̀ ꙗ҆́звеныхъ. |
|
26
|
26
|
| Там Мешех і Фувал з усією безліччю своєю; навколо нього гроби їхні, всі необрізані, уражені мечем, тому що вони поширювали жах на землі живих. | Та́мѡ да́шасѧ мосо́хъ, и҆ ѳове́ль, и҆ всѧ̑ си́ла є҆гѡ̀, ѡ҆́крестъ гро́ба є҆гѡ̀, всѝ неѡбрѣ́заннїи ꙗ҆́звенїи ѿ меча̀, да́вшїи стра́хъ сво́й на землѝ жи́зни. |
|
27
|
27
|
| Чи не повинні і вони лежати з полеглими героями необрізаними, які з військовою зброєю своєю зійшли у пекло і мечі свої поклали собі під голови, і залишилося беззаконня їхнє на кістках їхніх, тому що вони, як сильні, були жахом на землі живих. | И҆ оу҆спо́ша со и҆споли̑ны па́дшими ѿ вѣ́ка, и҆̀же снидо́ша во а҆́дъ во ѻ҆рꙋ́жїи во́инстѣмъ и҆ положи́ша мечы̀ своѧ̑ под̾ главы̑ своѧ̑, и҆ бы́ша беззакѡ́нїѧ и҆́хъ на косте́хъ и҆́хъ, ꙗ҆́кѡ оу҆страши́ша всѣ́хъ во житїѝ свое́мъ, и҆ стра́хъ си̑льнымъ бы́ша на землѝ живꙋ́щымъ. |
|
28
|
28
|
| І ти будеш скрушений серед необрізаних і лежатимеш з ураженими мечем. | И҆ ты̀ посредѣ̀ неѡбрѣ́занныхъ сокрꙋши́шисѧ и҆ поспи́ши со ꙗ҆́звеными мече́мъ. |
|
29
|
29
|
| Там Едом і царі його і всі князі його, які при всій своїй хоробрості покладені серед уражених мечем; вони лежать з необрізаними і тими, що зійшли у могилу. | Та́мѡ є҆дѡ́мъ и҆ ца́рїе є҆гѡ̀ и҆ всѝ кнѧ̑зи а҆ссꙋ́рѡвы, да́вшїи крѣ́пость свою̀ на ꙗ҆́звꙋ ме́чнꙋю: сі́и со ꙗ҆́звеными оу҆спо́ша, съ низходѧ́щими въ ро́въ. |
|
30
|
30
|
| Там володарі півночі, всі вони і всі сидоняни, які зійшли туди з ураженими, бувши посоромленими у могутності своїй, що наводила жах, і лежать вони з необрізаними, ураженими мечем, і несуть ганьбу свою з тими, що відійшли у могилу. | Та́мѡ кнѧ̑зи сѣ́верстїи всѝ, та́мѡ всѝ воевѡ́ды а҆ссꙋ́рѡвы, и҆̀же сведе́ни бы́ша со ꙗ҆́звеными со стра́хомъ свои́мъ и҆ со крѣ́постїю свое́ю стыдѧ́щесѧ, оу҆спо́ша неѡбрѣ́заннїи со ꙗ҆́звеными мече́мъ, и҆ прїѧ́ша мꙋче́нїе своѐ съ низходѧ́щими въ про́пасть. |
|
31
|
31
|
| Побачить їх фараон і утішиться за всю безліч свою, вражену мечем, фараон і все військо його, — говорить Господь Бог. | Тѣ́хъ оу҆́зритъ ца́рь фараѡ́нъ и҆ оу҆тѣ́шитсѧ ѡ҆ все́й крѣ́пости и҆́хъ: фараѡ́нъ и҆ ꙗ҆́звенїи мече́мъ и҆ всѧ̀ си́ла є҆гѡ̀, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
|
32
|
32
|
| Бо Я поширю страх Мій на землі живих, і покладений буде фараон і вся безліч його серед необрізаних з ураженими мечем, — говорить Господь Бог. | Ꙗ҆́кѡ да́хъ стра́хъ мо́й на землѝ жи́зни, и҆ оу҆́спнетъ средѣ̀ неѡбрѣ́занныхъ со ꙗ҆́звеными мече́мъ фараѡ́нъ, и҆ всѐ мно́жество є҆гѡ̀ съ ни́мъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
|
Глава 33
|
Глава́ л҃г
|
|
1
|
1
|
| І було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
2
|
2
|
| сину людський! виречи слово до синів народу твого і скажи їм: якщо Я на яку-небудь землю наведу меч, і народ тієї землі візьме із середовища свого людину і поставить її у себе стражем; | сы́не человѣ́чь, глаго́ли ко сынѡ́мъ люді́й твои́хъ и҆ рече́ши къ ни̑мъ: землѧ̀, на ню́же а҆́зъ а҆́ще наведꙋ̀ ме́чь, и҆ по́ймꙋтъ лю́дїе землѝ человѣ́ка є҆ди́наго ѿ себє̀ и҆ поста́вѧтъ є҆го̀ себѣ̀ во стра́жа, |
|
3
|
3
|
| і вона, побачивши меч, який іде на землю, засурмить у трубу і застереже народ; | и҆ оу҆́зритъ ме́чь грѧдꙋ́щь на зе́млю, и҆ вострꙋ́битъ трꙋбо́ю, и҆ проповѣ́сть лю́демъ, |
|
4
|
4
|
| і якщо хто буде слухати голос труби, але не остереже себе, — то, коли меч прийде і захопить його, кров його буде на його голові. | и҆ оу҆слы́шитъ оу҆слы́шавый гла́съ трꙋбы̀, а҆ не сохрани́тсѧ, и҆ на́йдетъ ме́чь и҆ пости́гнетъ є҆го̀, кро́вь є҆гѡ̀ на главѣ̀ є҆гѡ̀ бꙋ́детъ: |
|
5
|
5
|
| Голос труби він чув, але не остеріг себе, кров його на ньому буде; а хто остерігся, той спас життя своє. | ꙗ҆́кѡ слы́ша гла́съ трꙋбы̀ и҆ не сохрани́сѧ, кро́вь є҆гѡ̀ на не́мъ бꙋ́детъ: а҆ се́й, поне́же сохрани́сѧ, дꙋ́шꙋ свою̀ и҆зба́вилъ. |
|
6
|
6
|
| Якщо ж страж бачив меч, який іде, і не засурмив у трубу, і народ не був застережений, — то, коли прийде меч і візьме у когось із них життя, цей схоплений буде за гріх свій, але кров його стягну від руки стража. | И҆ стра́жъ, а҆́ще оу҆ви́дитъ ме́чь грѧдꙋ́щь, и҆ не вострꙋ́битъ трꙋбо́ю, (и҆ не проповѣ́сть лю́демъ,) и҆ лю́дїе не ѡ҆хранѧ́тъ себѐ, и҆ наше́дъ ме́чь во́зметъ ѿ ни́хъ дꙋ́шꙋ, та̀ оу҆́бѡ беззако́нїѧ ра́ди своегѡ̀ взѧ́сѧ, а҆ кро́ве є҆ѧ̀ ѿ рꙋкѝ стра́жа взыщꙋ̀. |
|
7
|
7
|
| І тебе, сину людський, Я поставив стражем дому Ізраїлевого, і ти будеш чути з уст Моїх слово і напоумляти їх від Мене. | И҆ ты̀, сы́не человѣ́чь, во стра́жа да́хъ тѧ̀ до́мꙋ і҆и҃левꙋ, и҆ оу҆слы́шиши ѿ оу҆́стъ мои́хъ сло́во, и҆ проповѣ́си и҆̀мъ ѿ менє̀. |
|
8
|
8
|
| Коли Я скажу беззаконникові: «беззаконнику! ти смертю помреш», а ти не будеш нічого говорити, щоб застерегти беззаконника від путі його, — то беззаконник той помре за гріх свій, але кров його стягну від руки твоєї. | Є҆гда̀ рекꙋ̀ грѣ́шникꙋ: грѣ́шниче, сме́ртїю оу҆́мреши: и҆ не бꙋ́деши глаго́лати (грѣ́шникꙋ), є҆́же сохрани́тисѧ нечести́вомꙋ, (є҆́же ѡ҆брати́тсѧ є҆мꙋ̀) ѿ пꙋтѝ своегѡ̀ (и҆ жи́вꙋ бы́ти є҆мꙋ̀), то́й беззако́нникъ во беззако́нїи свое́мъ оу҆́мретъ, а҆ кро́ве є҆гѡ̀ ѿ рꙋкѝ твоеѧ̀ взыщꙋ̀. |
|
9
|
9
|
| Якщо ж ти застерігав беззаконника від путі його, щоб він навернувся від нього, але він від путі свого не навернувся, — то він помирає за гріх свій, а ти спас душу твою. | А҆́ще же ты̀ проповѣ́си нечести́вомꙋ пꙋ́ть є҆гѡ̀, є҆́же ѡ҆брати́тисѧ ѿ негѡ̀, и҆ не ѡ҆брати́тсѧ съ пꙋтѝ своегѡ̀, то́й въ нече́стїи свое́мъ оу҆́мретъ, а҆ ты̀ дꙋ́шꙋ твою̀ и҆зба́вилъ є҆сѝ. |
|
10
|
10
|
| І ти, сину людський, скажи дому Ізраїлевому: ви говорите так: «злочини наші і гріхи наші на нас, і ми танемо у них: як же можемо ми жити?» | И҆ ты̀, сы́не человѣ́чь, рцы̀ до́мꙋ і҆и҃левꙋ: си́це рѣ́сте глаго́люще: пре́лєсти на́шѧ и҆ беззакѡ́нїѧ на̑ша въ на́съ сꙋ́ть, и҆ мы̀ въ ни́хъ та́емъ, и҆ ка́кѡ на́мъ живы̑мъ бы́ти; |
|
11
|
11
|
| Скажи їм: живу Я, — говорить Господь Бог: не хочу смерти грішника, але щоб грішник навернувся від путі свого і живий був. Наверніться, наверніться від злих путів ваших; для чого помирати вам, доме Ізраїлів? | Рцы̀ и҆̀мъ: живꙋ̀ а҆́зъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь, не хощꙋ̀ сме́рти грѣ́шника, но є҆́же ѡ҆брати́тисѧ нечести́вомꙋ ѿ пꙋтѝ своегѡ̀ и҆ жи́вꙋ бы́ти є҆мꙋ̀: ѡ҆браще́нїемъ ѡ҆брати́тесѧ ѿ пꙋтѝ ва́шегѡ ѕла́гѡ: и҆ вскꙋ́ю оу҆мира́ете, до́ме і҆и҃левъ; |
|
12
|
12
|
| І ти, сину людський, скажи синам народу твого: праведність праведника не спасе у день злочину його, і беззаконник за беззаконня своє не упаде у день навернення від беззаконня свого, так само як і праведник у день гріха свого не може залишитися у живих за свою праведність. | И҆ ты̀, сы́не человѣ́чь, рцы̀ ко сынѡ́мъ люді́й твои́хъ: пра́вда првⷣника не и҆зба́витъ є҆го̀, въ ѻ҆́ньже де́нь прельсти́тсѧ: и҆ беззако́нїе беззако́нника не оу҆бїе́тъ, въ ѻ҆́ньже де́нь ѡ҆брати́тсѧ ѿ беззако́нїѧ своегѡ̀: и҆ првⷣникъ не мо́жетъ спасти́сѧ въ де́нь грѣха̀ своегѡ̀. |
|
13
|
13
|
| Коли Я скажу праведнику, що він буде живий, а він понадіється на свою праведність і зробить неправду, — то всі праведні діла його не пом’януться, і він помре від неправди своєї, яку вчинив. | Є҆гда̀ рекꙋ̀ првⷣникꙋ: жи́знїю жи́въ бꙋ́деши: се́й же оу҆пова́ѧ на пра́вдꙋ свою̀ и҆ сотвори́тъ беззако́нїе, всѧ̑ пра̑вды є҆гѡ̀ не воспомѧнꙋ́тсѧ, въ непра́вдѣ свое́й, ю҆́же сотворѝ, въ то́й оу҆́мретъ. |
|
14
|
14
|
| А коли скажу беззаконникові: «ти смертю помреш», і він навернеться від гріхів своїх і буде творити суд і правду, | И҆ є҆гда̀ рекꙋ̀ нечести́вомꙋ: сме́ртїю оу҆́мреши: и҆ ѡ҆брати́тсѧ ѿ грѣха̀ своегѡ̀ и҆ сотвори́тъ сꙋ́дъ и҆ пра́вдꙋ, |
|
15
|
15
|
| якщо цей беззаконник поверне заставу, за вкрадене заплатить, буде ходити за законами життя, не роблячи нічого поганого, — то він буде живий, не помре. | и҆ зало́гъ ѿда́стъ и҆ восхище́ное возврати́тъ, беззако́нникъ въ за́повѣдехъ жи́зни ходи́ти бꙋ́детъ, є҆́же не сотвори́ти непра́вды, жи́знїю жи́въ бꙋ́детъ и҆ не оу҆́мретъ: |
|
16
|
16
|
| Жоден із гріхів його, які він учинив, не пом’янеться йому; він став творити суд і правду, він буде живий. | всѝ грѣсѝ є҆гѡ̀, ꙗ҆̀же согрѣшѝ, не помѧнꙋ́тсѧ: поне́же сꙋ́дъ и҆ пра́вдꙋ сотворѝ, жи́въ бꙋ́детъ въ ни́хъ. |
|
17
|
17
|
| А сини народу твого говорять: «неправий путь Господа», тоді як їх путь неправий. | И҆ рекꙋ́тъ сы́нове люді́й твои́хъ: непра́въ пꙋ́ть гдⷭ҇ень. И҆ сѐ, пꙋ́ть и҆́хъ непра́въ. |
|
18
|
18
|
| Коли праведник відступив від праведности своєї і почав чинити беззаконня, — то він помре за те. | Є҆гда̀ соврати́тсѧ првⷣникъ ѿ пра́вды своеѧ̀ и҆ сотвори́тъ беззако́нїе, и҆ оу҆́мретъ въ не́мъ. |
|
19
|
19
|
| І коли беззаконник навернувся від беззаконня свого і став творити суд і правду, він буде за те живий. | И҆ є҆гда̀ грѣ́шникъ возврати́тсѧ ѿ беззако́нїѧ своегѡ̀ и҆ сотвори́тъ сꙋ́дъ и҆ пра́вдꙋ, то́й жи́въ бꙋ́детъ въ ни́хъ. |
|
20
|
20
|
| А ви говорите: «неправий путь Господа!» Я буду судити вас, доме Ізраїлів, кожного за путями його. | И҆ сѐ є҆́сть, є҆́же реко́сте: непра́въ пꙋ́ть гдⷭ҇ень. Комꙋ́ждо по пꙋтє́мъ є҆гѡ̀ сꙋждꙋ̀ ва́мъ, до́ме і҆и҃левъ. |
|
21
|
21
|
| У дванадцятому році нашого переселення, у десятому місяці, у п’ятий день місяця, прийшов до мене один із тих, хто врятувався з Єрусалима, і сказав: «зруйновано місто!» | И҆ бы́сть во второена́десѧть лѣ́то, мцⷭ҇а вторагѡна́десѧть, въ пѧ́тый де́нь мцⷭ҇а плѣне́нїѧ на́шегѡ, прїи́де ко мнѣ̀ ѿ і҆ерⷭ҇ли́ма оу҆цѣлѣ́вый глаго́лѧ: плѣне́нъ бы́сть гра́дъ. |
|
22
|
22
|
| Але ще до приходу цього, який урятувався, ввечері була на мені рука Господа, і Він відкрив мені вуста, перше ніж той прийшов до мене зранку. І відкрилися вуста мої, і я вже не був безмовний. | И҆ рꙋка̀ гдⷭ҇нѧ бы́сть на мнѣ̀ въ ве́черъ, пре́жде прише́ствїѧ є҆гѡ̀, и҆ ѿве́рзе оу҆ста̀ моѧ̑, до́ндеже прїи́де ко мнѣ̀ заꙋ́тра: и҆ ѿвє́рзшаѧсѧ оу҆ста̀ моѧ̑ не затвори́шасѧ ктомꙋ̀. |
|
23
|
23
|
| І було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
24
|
24
|
| сину людський! ті, що живуть на опустілих місцях у землі Ізраїлевій, говорять: «Авраам був один, і одержав у володіння землю цю, а нас багато; отже, нам дана земля ця у володіння». | сы́не человѣ́чь, живꙋ́щїи на ѡ҆пꙋстѣ́вшихъ мѣ́стѣхъ во землѝ і҆и҃левѣ глаго́лютъ: є҆ди́нъ бѧ́ше а҆враа́мъ и҆ ѡ҆держа́ше зе́млю, а҆ мы̀ мно́жайшїи є҆смы̀, на́мъ дана̀ є҆́сть землѧ̀ во ѡ҆держа́нїе. |
|
25
|
25
|
| Тому скажи їм: так говорить Господь Бог: ви їсте з кров’ю і зводите очі ваші до ідолів ваших, і проливаєте кров; і хочете володіти землею? | Тогѡ̀ ра́ди рцы̀ и҆̀мъ: си́це гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: поне́же съ кро́вїю ꙗ҆́сте и҆ ѻ҆́чи ва́ши воздвиго́сте ко кꙋмі́рѡмъ и҆ кро́вь пролива́ете, и҆ зе́млю ли наслѣ́дите; |
|
26
|
26
|
| Ви спираєтеся на меч ваш, робите мерзоти, оскверняєте один дружину іншого, і хочете володіти землею? | ста́сте съ мече́мъ ва́шимъ, сотвори́сте ме́рзѡсти, и҆ кі́йждо женꙋ̀ бли́жнѧгѡ своегѡ̀ ѡ҆скверни́сте, и҆ та́кѡ ли зе́млю и҆́мате наслѣ́дити; |
|
27
|
27
|
| Ось що скажи їм: так говорить Господь Бог: живу Я! ті, які на місцях розорених, упадуть від меча; а хто у полі, того віддам звірам на поживу; а які в укріпленнях і печерах, ті помруть від моровиці. | Тогѡ̀ ра́ди рцы̀ и҆̀мъ: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: живꙋ̀ а҆́зъ, ꙗ҆́кѡ падꙋ́тъ мече́мъ сꙋ́щїи во ѡ҆пꙋстѣ́вшихъ, и҆ и҆̀же на лицы̀ по́лѧ, ѕвѣрє́мъ пѡ́льнымъ предадꙋ́тсѧ на и҆з̾ѧде́нїе, и҆ сꙋ́щыѧ во градѣ́хъ и҆ и҆̀же въ пеще́рахъ сме́ртїю поражꙋ̀, |
|
28
|
28
|
| І зроблю землю пустелею з пустель, і горда могутність її припиниться, і гори Ізраїлеві спорожніють, так що не буде перехожих. | и҆ да́мъ зе́млю на ѡ҆пꙋстѣ́нїе, и҆ поги́бнетъ го́рдость крѣ́пости є҆ѧ̀, и҆ ѡ҆пꙋстѣ́ютъ го́ры і҆и҃лєвы, зане́же не бꙋ́детъ проходѧ́щагѡ: |
|
29
|
29
|
| І пізнають, що Я Господь, коли зроблю землю пустелею з пустель за всі мерзоти їх, які вони робили. | и҆ оу҆вѣ́дѧтъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь: и҆ сотворю̀ зе́млю и҆́хъ пꙋ́стꙋ, и҆ ѡ҆пꙋстѣ́етъ всѣ́хъ ра́ди ме́рзостей и҆́хъ, ꙗ҆̀же сотвори́ша. |
|
30
|
30
|
| А про тебе, сину людський, сини народу твого розмовляють біля стін і у дверях домів і говорять один одному, брат братові: «підіть і послухайте, яке слово вийшло від Господа». | И҆ ты̀, сы́не человѣ́чь, сы́нове люді́й твои́хъ глаго́лющїи ѡ҆ тебѣ̀ оу҆ забра̑лъ и҆ во вратѣ́хъ дворѡ́въ, и҆ глаго́лютъ кі́йждо ко бли́жнемꙋ своемꙋ̀ и҆ кі́йждо ко бра́тꙋ своемꙋ̀, глаго́люще: собери́мсѧ и҆ оу҆слы́шимъ и҆сходѧ̑щаѧ ѿ оу҆́стъ гдⷭ҇нихъ. |
|
31
|
31
|
| І вони приходять до тебе, як на народне зборище, і сідає перед лицем твоїм народ Мій, і слухають слова твої, але не виконують їх; бо вони в устах своїх роблять з цього забаву, серце їхнє захоплюється користю їх. | И҆ прихо́дѧтъ къ тебѣ̀, ꙗ҆́коже схо́дѧтсѧ лю́дїе, и҆ сѣдѧ́тъ лю́дїе моѝ пред̾ тобо́ю, и҆ послꙋ́шаютъ глаго́лѡвъ твои́хъ, и҆ не сотворѧ́тъ и҆́хъ: поне́же лжа̀ во оу҆стѣ́хъ и҆́хъ, и҆ в̾слѣ́дъ скве́рнъ и҆́хъ се́рдце и҆́хъ хо́дитъ. |
|
32
|
32
|
| І ось, ти для них — як забавний співак із приємним голосом і який добре грає; вони слухають слова твої, але не виконують їх. | И҆ бꙋ́деши и҆̀мъ ꙗ҆́кѡ гла́съ пѣ́снивца сладкогла́снагѡ благосли́чнагѡ, и҆ оу҆слы́шатъ глаго́лы твоѧ̑, и҆ не сотворѧ́тъ и҆́хъ. |
|
33
|
33
|
| Але коли збудеться, — ось, вже і збувається, — тоді пізнають, що серед них був пророк. | И҆ є҆гда̀ прїи́деши, рекꙋ́тъ: сѐ, прїи́де. И҆ оу҆вѣ́дѧтъ, ꙗ҆́кѡ прⷪ҇ро́къ бѣ̀ средѣ̀ и҆́хъ. |
|
Глава 34
|
Глава́ л҃д
|
|
1
|
1
|
| І було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
2
|
2
|
| сину людський! виречи пророцтво на пастирів Ізраїлевих, виречи пророцтво і скажи їм, пастирям: так говорить Господь Бог: горе пастирям Ізраїлевим, які пасли себе самих! чи не стадо повинні пасти пастирі? | сы́не человѣ́чь, прорцы̀ на па̑стыри і҆и҃лєвы, прорцы̀ и҆ рцы̀ па́стырємъ: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: |
|
3
|
3
|
| Ви їли жир і вовною одягалися, відгодованих овець заколювали, а стада не пасли. | ѽле, па́стырїе і҆и҃лєвы! є҆да̀ пасꙋ́тъ па́стырїе сами́хъ себѐ; не ѻ҆ве́цъ ли пасꙋ́тъ па́стырїе; сѐ, млеко̀ ꙗ҆дитѐ и҆ во́лною ѡ҆дѣва́етесѧ и҆ тꙋ́чное закала́ете, а҆ ѻ҆ве́цъ мои́хъ не пасе́те: |
|
4
|
4
|
| Слабких не зміцнювали, і хворої вівці не лікували, і пораненої не перев’язували, і вкраденої не повертали, і загубленої не шукали, а правили ними з насильством і жорстокістю. | и҆знемо́гшагѡ не под̾ѧ́сте и҆ болѧ́щагѡ не оу҆врачева́сте, и҆ сокрꙋше́ннагѡ не ѡ҆бѧза́сте и҆ заблꙋжда́ющагѡ не ѡ҆брати́сте, и҆ поги́бшагѡ не взыска́сте и҆ крѣ́пкое ѡ҆скорби́сте трꙋдо́мъ и҆ вла́стїю наказа́сте ѧ҆̀ и҆ нарꙋга́нїемъ. |
|
5
|
5
|
| І розсіялися вони без пастиря і, розсіявшись, зробилися поживою всякому звіру польовому. | И҆ разсы́пашасѧ ѻ҆́вцы моѧ̑, поне́же не и҆мѣ́ѧхꙋ па́стырей, и҆ бы́ша на и҆з̾ѧде́нїе всѣ̑мъ ѕвѣрє́мъ сє́лнымъ. |
|
6
|
6
|
| Блукають вівці Мої по всіх горах і по усякому високому пагорбі, і по всьому лиці землі розсіялися вівці Мої, і ніхто не розвідує про них, і ніхто не шукає їх. | И҆ расточи́шасѧ ѻ҆́вцы моѧ̑ по всѣ̑мъ гора́мъ и҆ (заблꙋди́ша) по всѣ̑мъ холмѡ́мъ высѡ́кимъ, и҆ на лицы̀ всеѧ̀ землѝ разсы́пашасѧ ѻ҆́вцы моѧ̑, и҆ не бѣ̀ взыска́ющагѡ, ни ѡ҆браща́ющагѡ. |
|
7
|
7
|
| Тому, пастирі, вислухайте слово Господнє. | Тогѡ̀ ра́ди, ѽ, па́стырїе, слы́шите сло́во гдⷭ҇не: |
|
8
|
8
|
| Живу Я! — говорить Господь Бог; за те, що вівці Мої залишені були на розкрадання і без пастиря зробилися вівці Мої поживою всякого звіра польового, і пастирі Мої не шукали овець Моїх, і пасли пастирі самих себе, а овець Моїх не пасли, — | живꙋ̀ а҆́зъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь, поне́же оу҆чинє́на сꙋ́ть стада̀ моѧ̑ въ расхище́нїе, и҆ ѻ҆́вцы моѧ̑ бы́ша во снѣде́нїе всѣ̑мъ ѕвѣрє́мъ сє́лнымъ, зане́же нѣ́сть па́стырей, и҆ не поиска́ша па́стырїе ѻ҆ве́цъ мои́хъ, но пасо́ша па́стырїе сами́хъ себѐ, а҆ ѻ҆ве́цъ мои́хъ не пасо́ша: |
|
9
|
9
|
| за те, пастирі, вислухайте слово Господнє. | сегѡ̀ ра́ди, па́стырїе, слы́шите сло́во гдⷭ҇не, |
|
10
|
10
|
| Так говорить Господь Бог: ось, Я — на пастирів, і стягну овець Моїх від руки їх, і не дам їм більше пасти овець, і не будуть більше пастирі пасти самих себе, і вивергну овець Моїх із щелеп їхніх, і не будуть вони їжею їх. | сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ на па̑стыри, и҆ взыщꙋ̀ ѻ҆ве́цъ мои́хъ ѿ рꙋ́къ и҆́хъ, и҆ ѿста́влю ѧ҆̀ ѿ па́ствы ѻ҆ве́цъ мои́хъ, и҆ не бꙋ́дꙋтъ пастѝ и҆̀хъ па́стырїе: нижѐ сами́хъ себѐ и҆́мꙋтъ пастѝ, и҆ ѿимꙋ̀ ѻ҆́вцы моѧ̑ и҆з̾ оу҆́стъ и҆́хъ, и҆ ктомꙋ̀ не бꙋ́дꙋтъ и҆̀мъ на и҆з̾ѧде́нїе. |
|
11
|
11
|
| Бо так говорить Господь Бог: ось, Я Сам знайду овець Моїх і огляну їх. | Сегѡ̀ ра́ди сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ взыщꙋ̀ ѻ҆ве́цъ мои́хъ и҆ присѣщꙋ̀ и҆̀хъ: |
|
12
|
12
|
| Як пастух перевіряє стадо своє у той день, коли знаходиться серед стада свого розсіяного, так Я перегляну овець Моїх і визволю їх із усіх місць, в яких вони були розсіяні у день хмарний і похмурий. | ꙗ҆́коже присѣща́етъ пастꙋ́хъ па́ствꙋ свою̀ въ де́нь, є҆гда̀ є҆́сть ѡ҆́блаченъ и҆ мглѧ́нъ, средѣ̀ ѻ҆ве́цъ свои́хъ разлꙋче́ныхъ, та́кѡ взыщꙋ̀ ѻ҆ве́цъ мои́хъ и҆ и҆зба́влю ѧ҆̀ ѿ всѧ́кагѡ мѣ́ста, а҆́може сꙋ́ть разсы̑паны въ де́нь ѡ҆́блаченъ и҆ примра́ченъ. |
|
13
|
13
|
| І виведу їх з народів, і зберу їх із країн, і приведу їх у землю їх, і буду пасти їх на горах Ізраїлевих, біля потоків і на всіх населених місцях землі цієї. | И҆ и҆зведꙋ̀ ѧ҆̀ ѿ ꙗ҆зы̑къ и҆ соберꙋ̀ ѧ҆̀ ѿ стра́нъ, и҆ введꙋ̀ ѧ҆̀ въ зе́млю и҆́хъ и҆ оу҆пасꙋ̀ ѧ҆̀ на гора́хъ і҆и҃левыхъ и҆ въ де́брехъ и҆ во все́мъ селе́нїи землѝ, |
|
14
|
14
|
| Буду пасти їх на доброму пасовищі, і загін їх буде на високих горах Ізраїлевих; там вони будуть відпочивати у доброму загоні і будуть пастися на рясному пасовищі, на горах Ізраїлевих. | на па́жити бла́зѣ оу҆пасꙋ̀ ѧ҆̀, на горѣ̀ высо́цѣ і҆и҃левѣ: и҆ бꙋ́дꙋтъ ѡ҆гра̑ды и҆́хъ та́мѡ, и҆ оу҆́спнꙋтъ и҆ почі́ютъ та́мѡ въ пи́щи бла́зѣ, и҆ на па́жити тꙋ́чнѣ оу҆пасꙋ́тсѧ на гора́хъ і҆и҃левыхъ. |
|
15
|
15
|
| Я буду пасти овець Моїх і Я буду заспокоювати їх, — говорить Господь Бог. | А҆́зъ оу҆пасꙋ̀ ѻ҆́вцы моѧ̑ и҆ а҆́зъ оу҆поко́ю ѧ҆̀, и҆ оу҆разꙋмѣ́ютъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь. |
|
16
|
16
|
| Загублену розшукаю і вкрадену поверну, і поранену перев’яжу, і хвору зміцню, а розжирілу і буйну знищу; буду пасти їх за правдою. | Сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: поги́бшее взыщꙋ̀ и҆ заблꙋди́вшее ѡ҆бращꙋ̀, и҆ сокрꙋше́нное ѡ҆бѧжꙋ̀ и҆ немощно́е оу҆крѣплю̀, и҆ крѣ́пкое снабдю̀ и҆ оу҆пасꙋ̀ ѧ҆̀ съ сꙋдо́мъ. |
|
17
|
17
|
| Вас же, вівці Мої, — так говорить Господь Бог, — ось, Я буду судити між вівцею і вівцею, між бараном і козлом. | И҆ вы̀, ѻ҆́вцы моѧ̑, сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ разсꙋждꙋ̀ междꙋ̀ ѻ҆вце́ю и҆ ѻ҆вце́ю, и҆ ѻ҆вно́мъ и҆ козло́мъ. |
|
18
|
18
|
| Хіба мало вам того, що пасетеся на доброму пасовищі, а тим часом решту на пасовищі вашому топчете ногами вашими, п’єте чисту воду, а решту каламутите ногами вашими, | Не дово́лно ли ва́мъ, ꙗ҆́кѡ на бла́зѣй па́жити пасо́стесѧ, и҆ ѡ҆ста́нокъ па́жити ва́шеѧ нога́ми ва́шими попира́сте, и҆ оу҆стоѧ́вшꙋюсѧ во́дꙋ пива́сте, и҆ ѡ҆ста́нокъ нога́ми ва́шими возмꙋща́сте, |
|
19
|
19
|
| так що вівці Мої повинні годуватися тим, що потоптане ногами вашими, і пити те, що скаламучене ногами вашими? | и҆ ѻ҆́вцы моѧ̑ попра́нїемъ но́гъ ва́шихъ живѧ́хꙋ, и҆ возмꙋще́ннꙋю во́дꙋ нога́ми ва́шими пїѧ́хꙋ; |
|
20
|
20
|
| Тому так говорить їм Господь Бог: ось, Я Сам буду судити між вівцею повною й вівцею худою. | Тогѡ̀ ра́ди сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ разсꙋждꙋ̀ междꙋ̀ ѻ҆вча́темъ си́льнымъ и҆ междꙋ̀ ѻ҆вча́темъ немощны́мъ. |
|
21
|
21
|
| Оскільки ви штовхаєте боком і плечем, і рогами своїми б’єте всіх слабких, доки не виштовхнете їх геть, — | Ре́брами и҆ плеща́ми ва́шими рѣ́ѧсте и҆ рога́ми ва́шими бодо́сте, и҆ всѧ́кое немощно́е пха́сте, до́ндеже и҆згна́сте ѧ҆̀ во́нъ: |
|
22
|
22
|
| то Я спасу овець Моїх, і їх не будуть уже розкрадати, і буду судити між вівцею і вівцею. | и҆ сп҃сꙋ̀ ѻ҆́вцы моѧ̑, и҆ ктомꙋ̀ не бꙋ́дꙋтъ на разграбле́нїе, и҆ разсꙋждꙋ̀ междꙋ̀ ѻ҆вча́темъ и҆ ѻ҆вча́темъ, и҆ междꙋ̀ ѻ҆вно́мъ и҆ ѻ҆вно́мъ: |
|
23
|
23
|
| І поставлю над ними одного пастиря, який буде пасти їх, раба Мого Давида; він буде пасти їх і він буде у них пастирем. | и҆ возста́влю и҆̀мъ па́стырѧ є҆ди́наго, и҆ оу҆пасе́тъ ѧ҆̀, раба̀ моего̀ даві́да, то́й оу҆пасе́тъ ѧ҆̀, (и҆ то́й оу҆поко́итъ ѧ҆̀,) и҆ бꙋ́детъ и҆̀мъ па́стырь, |
|
24
|
24
|
| І Я, Господь, буду їхнім Богом, і раб Мій Давид буде князем серед них. Я, Господь, сказав це. | а҆́зъ же гдⷭ҇ь бꙋ́дꙋ и҆̀мъ въ бг҃а, и҆ ра́бъ мо́й даві́дъ кнѧ́зь средѣ̀ и҆́хъ: а҆́зъ гдⷭ҇ь гл҃ахъ. |
|
25
|
25
|
| І укладу з ними завіт миру і прожену з землі лютих звірів, так що безпечно будуть жити у степу і спати у лісах. | И҆ завѣща́ю даві́дови завѣ́тъ ми́рный, и҆ потреблю̀ ѕвѣ̑ри ѕлы̑ ѿ землѝ, и҆ вселѧ́тсѧ въ пꙋсты́ни, оу҆пова́юще оу҆́спнꙋтъ въ дꙋбра́вахъ. |
|
26
|
26
|
| Дарую їм і околицям пагорба Мого благословення, і дощ буду посилати у свій час; це будуть дощі благословення. | И҆ да́мъ и҆̀мъ ѡ҆́крестъ горы̀ моеѧ̀ блгⷭ҇ве́нїе, и҆ и҆спꙋщꙋ̀ до́ждь ва́мъ во вре́мѧ своѐ, до́ждь благослове́нїѧ. |
|
27
|
27
|
| І польове дерево буде давати плід свій, і земля буде давати плоди свої; і будуть вони безпечні на землі своїй, і пізнають, що Я Господь, коли скрушу зв’язки ярма їх і визволю їх від руки поневолювачів їх. | И҆ древеса̀ на по́ли дадѧ́тъ пло́дъ сво́й, и҆ землѧ̀ да́стъ си́лꙋ свою̀, и҆ вселѧ́тсѧ на землѝ свое́й съ наде́ждею ми́ра, и҆ оу҆вѣ́дѧтъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь, є҆гда̀ сокрꙋшꙋ̀ оу҆́зы и҆́га и҆́хъ: и҆ и҆зба́влю ѧ҆̀ и҆з̾ рꙋкѝ порабо́тившихъ ѧ҆̀, |
|
28
|
28
|
| Вони не будуть вже здобиччю для народів, і польові звірі не будуть пожирати їх; вони будуть жити безпечно, і ніхто не буде страшити їх. | и҆ не бꙋ́дꙋтъ ктомꙋ̀ во плѣне́нїе ꙗ҆зы́кѡмъ, и҆ ѕвѣ́рїе земні́и не поѧдѧ́тъ и҆́хъ ктомꙋ̀: и҆ вселѧ́тсѧ съ наде́ждею, и҆ не бꙋ́детъ оу҆страша́ѧй и҆̀хъ. |
|
29
|
29
|
| І вирощу у них насадження славне, і не будуть уже гинути від голоду на землі і терпіти посоромлення від народів. | И҆ возста́влю и҆̀мъ са́дъ ми́ренъ, и҆ не бꙋ́дꙋтъ ктомꙋ̀ ма̑лы число́мъ на землѝ, и҆ не бꙋ́дꙋтъ погꙋбле́ни гла́домъ на землѝ, и҆ не прїи́мꙋтъ ктомꙋ̀ оу҆коре́нїѧ ѿ ꙗ҆зы̑къ: |
|
30
|
30
|
| І пізнають, що Я, Господь Бог їх, з ними, і вони, дім Ізраїлів, Мій народ, — говорить Господь Бог, | и҆ оу҆вѣ́дѧтъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь бг҃ъ и҆́хъ съ ни́ми, а҆ ті́и лю́дїе моѝ до́мъ і҆и҃левъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: |
|
31
|
31
|
| і що ви — вівці Мої, вівці пастви Моєї; ви — люди, а Я Бог ваш, — говорить Господь Бог. | вы́ же ѻ҆́вцы моѧ̑ и҆ ѻ҆́вцы па́ствы моеѧ̀ є҆стѐ, и҆ а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
|
Глава 35
|
Глава́ л҃є
|
|
1
|
1
|
| І було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
2
|
2
|
| сину людський! поверни лице твоє до гори Сеїр і проречи на неї пророцтво | сы́не человѣ́чь, ѡ҆братѝ лицѐ твоѐ къ горѣ̀ сеі́ръ и҆ прорцы̀ на ню̀ и҆ рцы̀ є҆́й: |
|
3
|
3
|
| і скажи їй: так говорить Господь Бог: ось, Я — на тебе, горо Сеїр! і простягну на тебе руку Мою і зроблю тебе порожньою і безлюдною. | сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ на тѧ̀, горо̀ сеі́ръ, и҆ прострꙋ̀ рꙋ́кꙋ мою̀ на тѧ̀ и҆ поста́влю тѧ̀ пꙋ́стꙋ, и҆ ѡ҆пꙋстѣ́еши, |
|
4
|
4
|
| Міста твої перетворю на руїни, і ти сама спустієш і пізнаєш, що Я Господь. | и҆ во градѣ́хъ твои́хъ пꙋсты́ню сотворю̀, и҆ ты̀ въ пꙋсты́ню бꙋ́деши, и҆ оу҆разꙋмѣ́еши, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь. |
|
5
|
5
|
| Оскільки у тебе вічна ворожнеча, і ти віддавала синів Ізраїлевих до рук меча під час нещастя їх, під час остаточної загибелі: | Поне́же бы́сть въ тебѣ̀ вражда̀ вѣ́чнаѧ, и҆ присѣдѣ́ла є҆сѝ до́мꙋ і҆и҃левꙋ лꙋка́вствомъ, рꙋко́ю врагѡ́въ съ мече́мъ во вре́мѧ печа́ли и҆́хъ и҆ во вре́мѧ непра́вды, на послѣ́докъ: |
|
6
|
6
|
| за це — живу Я! — говорить Господь Бог, — зроблю тебе кров’ю, і кров буде переслідувати тебе; оскільки ти не ненавиділа крови, то кров і буде переслідувати тебе. | сегѡ̀ ра́ди живꙋ̀ а҆́зъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь, поне́же въ кро́ви согрѣши́ла є҆сѝ, и҆ кро́вь пожене́тъ тѧ̀, кро́вь возненави́дѣла є҆сѝ, и҆ кро́вь и҆ждене́тъ тѧ̀. |
|
7
|
7
|
| І зроблю гору Сеїр порожнім і безлюдним степом і знищу на ній того, хто приходить, і того, хто повертається. | И҆ поста́влю го́рꙋ сеі́ръ пꙋ́стꙋ и҆ ѡ҆пꙋстѣ́вшꙋ, и҆ погꙋблю̀ ѿ неѧ̀ человѣ́ки и҆ скоты̀, (и҆ приходѧ́ша и҆ ѿходѧ́ща:) |
|
8
|
8
|
| І наповню висоти її вбитими її; на пагорбах твоїх і в долинах твоїх, і в усіх рівчаках твоїх будуть падати убиті мечем. | и҆ напо́лню ꙗ҆́звеными твои́ми хо́лмы твоѧ̑ и҆ дє́бри твоѧ̑, и҆ на всѣ́хъ по́лехъ твои́хъ ꙗ҆́звенїи мече́мъ падꙋ́тъ въ тебѣ̀: |
|
9
|
9
|
| Зроблю тебе пустелею вічною, і в містах твоїх не будуть жити, і пізнають, що Я Господь. | и҆ пꙋ́стꙋ во вѣ́къ поста́влю тѧ̀, и҆ гра́ди твоѝ не населѧ́тсѧ ктомꙋ̀, и҆ оу҆разꙋмѣ́еши, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь. |
|
10
|
10
|
| Оскільки ти говорила: ці два народи і ці дві землі будуть мої, і ми заволодіємо ними, хоч і Господь був там»: | Поне́же рекла̀ є҆сѝ: ѻ҆́ба ꙗ҆зы̑ка и҆ ѻ҆́бѣ странѣ̑ моѝ бꙋ́дꙋтъ, и҆ возмꙋ̀ и҆̀хъ въ наслѣ́дїе, а҆ гдⷭ҇ь та́мѡ є҆́сть: |
|
11
|
11
|
| за те, — живу Я! — говорить Господь Бог, — зроблю з тобою за мірою ненависти твоєї і заздрости твоєї, яку ти виявила з ненависти твоєї до них, і явлю Себе їм, коли буду судити тебе. | сегѡ̀ ра́ди живꙋ̀ а҆́зъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь, и҆ сотворю̀ тебѣ̀ по враждѣ̀ твое́й и҆ по ре́вности твое́й, ю҆́же сотвори́ла є҆сѝ ѿ ненавидѣ́нїѧ къ ни̑мъ, и҆ позна́нъ бꙋ́дꙋ тобо́ю, є҆гда̀ и҆́мамъ тебѐ сꙋди́ти, и҆ оу҆разꙋмѣ́еши, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь. |
|
12
|
12
|
| І пізнаєш, що Я, Господь, чув усі знущання твої, які ти промовляла на гори Ізраїлеві, говорячи: «спустіли! нам віддані на поживу!» | Слы́шахъ гла́съ всѣ́хъ хꙋле́нїй твои́хъ, ꙗ҆̀же глаго́лала є҆сѝ: го́ры і҆и҃лєвы пꙋ̑сты даны̀ на́мъ во снѣ́дь: |
|
13
|
13
|
| Ви величалися переді Мною язиком вашим і множили промови ваші проти Мене; Я чув це. | и҆ велерѣ́чила є҆сѝ на мѧ̀ оу҆сты̀ твои́ми и҆ оу҆мно́жила на мѧ̀ словеса̀, а҆́зъ же оу҆слы́шахъ. |
|
14
|
14
|
| Так говорить Господь Бог: коли вся земля буде радіти, Я зроблю тебе пустелею. | Сегѡ̀ ра́ди та́кѡ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: во весе́лїи всеѧ̀ землѝ пꙋ́стꙋ тѧ̀ сотворю̀: |
|
15
|
15
|
| Як ти раділа тому, що наділ дому Ізраїлевого спустів, так зроблю Я і з тобою: спустошена будеш, горо Сеїр, і вся Ідумея разом, і пізнають, що Я Господь. | ꙗ҆́коже пора́доваласѧ є҆сѝ ѡ҆ наслѣ́дїй до́мꙋ і҆и҃лева, ꙗ҆́кѡ поги́бе, та́кѡ сотворю̀ тебѣ̀: пꙋста̀ бꙋ́деши, горо̀ сеі́ръ, и҆ всѧ̀ і҆дꙋме́а потреби́тсѧ, и҆ оу҆вѣ́дѧтъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь бг҃ъ и҆́хъ. |
|
Глава 36
|
Глава́ л҃ѕ
|
|
1
|
1
|
| І ти, сину людський, виречи пророцтво на гори Ізраїлеві і скажи: гори Ізраїлеві! слухайте слово Господнє. | И҆ ты̀, сы́не человѣ́чь, прорцы̀ на го́ры і҆и҃лєвы и҆ рцы̀: |
|
2
|
2
|
| Так говорить Господь Бог: оскільки ворог говорить про вас: «а! а! і вічні висоти дісталися нам у наділ», | го́ры і҆и҃лєвы, слы́шите сло́во гдⷭ҇не, сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: поне́же речѐ вра́гъ на вы̀: бла́гоже, пꙋсты́нѧ вѣ́чнаѧ во ѡ҆держа́нїе на́мъ бы́сть: |
|
3
|
3
|
| то проречи пророцтво і скажи: так говорить Господь Бог: за те, саме за те, що спустошують вас і поглинають вас з усіх боків, щоб ви стали надбанням інших народів і піддалися лихослів’ю і пересудам людей, — | тогѡ̀ ра́ди прорцы̀ и҆ рцы̀: та́кѡ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: занѐ бы́ти ва́мъ погꙋблє́нымъ и҆ безчє́стнымъ и҆ возненави̑дѣнымъ ѿ ꙗ҆зы̑къ ѡ҆кре́стныхъ ва́мъ, є҆́же бы́ти ва́мъ во ѡ҆держа́нїе про́чымъ ꙗ҆зы́кѡмъ, и҆ взыдо́сте и҆ бы́сте въ поноше́нїе оу҆сте́нъ и҆ во оу҆кори́знꙋ страна́мъ: |
|
4
|
4
|
| за це, гори Ізраїлеві, вислухайте слово Господа Бога: так говорить Господь Бог горам і пагорбам, лощинам і долинам, і спустілим руїнам, і залишеним містам, які зробилися здобиччю і посміянням іншим навколишнім народам; | сегѡ̀ ра́ди, го́ры і҆и҃лєвы, слы́шите сло́во гдⷭ҇не, сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь гора́мъ и҆ холмѡ́мъ, и҆ пото́кѡмъ и҆ де́бремъ, и҆ полѧ́намъ и҆ ѡ҆пꙋстошє́нымъ, и҆ разорє́нымъ и҆ градѡ́мъ ѡ҆ста́влєнымъ, и҆̀же бы́ша въ плѣне́нїе и҆ въ попра́нїе ѡ҆ста́вшымъ ꙗ҆зы́кѡмъ ѡ҆крє́стнымъ. |
|
5
|
5
|
| за це так говорить Господь Бог: у вогні ревности Моєї Я вирік слово на інші народи і на всю Ідумею, які призначили землю Мою у володіння собі, з сердечною радістю і з презирством у душі прирікаючи її на здобич собі. | Тогѡ̀ ра́ди сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: а҆́ще не во ѻ҆гнѝ рве́нїѧ моегѡ̀ гл҃ахъ на про́чыѧ ꙗ҆зы́ки и҆ на і҆дꙋме́ю всю̀, ꙗ҆́кѡ да́ша зе́млю мою̀ себѣ̀ во ѡ҆держа́нїе со весе́лїемъ (ѿ всегѡ̀ се́рдца), ѡ҆безче́стивше дꙋ́шы, є҆́же потреби́ти повоева́нїемъ: |
|
6
|
6
|
| Тому проречи пророцтво про землю Ізраїлеву і скажи горам і пагорбам, лощинам і долинам: так говорить Господь Бог: ось, Я прорік це у ревності Моїй і у люті Моїй, тому що ви несете на собі посміяння від народів. | тогѡ̀ ра́ди прорцы̀ на зе́млю і҆и҃левꙋ и҆ рцы̀ гора́мъ и҆ холмѡ́мъ, и҆ полѧ́намъ и҆ де́бремъ: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ во рве́нїи мое́мъ и҆ въ ꙗ҆́рости мое́й гл҃ахъ, за оу҆кори́знꙋ, ю҆́же прїѧ́сте ѿ ꙗ҆зы̑къ. |
|
7
|
7
|
| Тому так говорить Господь Бог: Я підняв руку Мою з клятвою, що народи, які навколо вас, самі понесуть сором свій. | Тогѡ̀ ра́ди сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ воздви́гнꙋ рꙋ́кꙋ мою̀ на ꙗ҆зы́ки, и҆̀же ѡ҆́крестъ ва́съ, ті́и безче́стїе своѐ прїи́мꙋтъ. |
|
8
|
8
|
| А ви, гори Ізраїлеві, розпустіть гілля ваше і будете приносити плоди ваші народу Моєму Ізраїлю; бо вони скоро прийдуть. | Ва́ше же гро́здїе и҆ пло́дъ ва́шъ, го́ры і҆и҃лєвы, поѧдѧ́тъ лю́дїе моѝ, ꙗ҆́кѡ надѣ́ютсѧ прїитѝ. |
|
9
|
9
|
| Бо ось, Я до вас повернуся, і ви будете оброблені і засіяні. | Ꙗ҆́кѡ сѐ, а҆́зъ къ ва́мъ, и҆ призрю̀ на вы̀, и҆ воздѣ́лаете и҆ насѣ́ете: |
|
10
|
10
|
| І оселю на вас безліч людей, весь дім Ізраїлів, весь, і заселені будуть міста і забудовані руїни. | и҆ оу҆мно́жꙋ въ ва́съ человѣ́ки, ве́сь до́мъ і҆и҃левъ до конца̀, и҆ населѧ́тсѧ гра́ди, и҆ пꙋсты̑ни ѡ҆градѧ́тсѧ: |
|
11
|
11
|
| І примножу на вас людей і худобу, і вони будуть плодитися і розмножуватися, і заселю вас, як було у минулі часи ваші, і буду благодіяти вам більше, ніж за старих часів ваших, і пізнаєте, що Я Господь. | и҆ оу҆мно́жꙋ ва́съ людьмѝ и҆ ското́мъ, и҆ оу҆мно́жатсѧ и҆ возрастꙋ́тъ, и҆ вселю̀ ва́съ ꙗ҆́коже пре́жде, и҆ бла́го сотворю̀ ва́мъ ꙗ҆́коже бы́вшымъ пре́жде ва́съ, и҆ оу҆разꙋмѣ́ете, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь: |
|
12
|
12
|
| І приведу на вас людей, народ Мій, Ізраїля, і вони будуть володіти тобою, земле! і ти будеш спадщиною їх і не будеш більше робити їх бездітними. | и҆ нарождꙋ̀ въ ва́съ человѣ́ки лю́ди моѧ̑ і҆и҃лѧ, и҆ наслѣ́дѧтъ ва́съ, и҆ бꙋ́дете и҆̀мъ во ѡ҆держа́нїе, и҆ не приложитѐ ктомꙋ̀ безча́дни бы́ти ѿ ни́хъ. |
|
13
|
13
|
| Так говорить Господь Бог: за те, що говорять про вас: «ти — земля, що поїдає людей і робить народ твій бездітним»: | Сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: поне́же глаго́лаша тебѣ̀: землѧ̀ поѧда́ющаѧ человѣ́ки ты̀ є҆сѝ, и҆ безча́днаѧ ѿ ꙗ҆зы́ка, твоегѡ̀ была̀ є҆сѝ: |
|
14
|
14
|
| за те вже не будеш поїдати людей і народу твого не будеш надалі робити бездітним, — говорить Господь Бог. | тогѡ̀ ра́ди человѣ́кѡвъ ктомꙋ̀ не поѧ́си и҆ ꙗ҆зы́ка твоегѡ̀ не ѡ҆безча́диши ктомꙋ̀, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
|
15
|
15
|
| І не будеш більше чути посміяння від народів, і наруги від племен не понесеш уже на собі, і народу твого надалі не будеш робити бездітним, — говорить Господь Бог. | И҆ не оу҆слы́шитсѧ въ ва́съ ктомꙋ̀ безче́стїе ꙗ҆зы́кѡвъ, и҆ оу҆кори̑зны люді́й не прїи́мете ктомꙋ̀, и҆ ꙗ҆зы́къ тво́й не бꙋ́детъ без̾ ча́дъ ктомꙋ̀, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
|
16
|
16
|
| І було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
17
|
17
|
| сину людський! коли дім Ізраїлів жив на землі своїй, він осквернював її поведінкою своєю і ділами своїми; путь їх перед лицем Моїм був як нечистота жінки під час очищення її. | сы́не человѣ́чь, до́мъ і҆и҃левъ всели́сѧ на землѝ свое́й, и҆ ѡ҆скверни́ша ю҆̀ пꙋте́мъ свои́мъ и҆ кꙋмі́рми свои́ми и҆ нечистота́ми свои́ми, и҆ по нечистотѣ̀ мѣ̑сѧчнаѧ и҆мꙋ́щїѧ бы́сть пꙋ́ть и҆́хъ пред̾ лице́мъ мои́мъ: |
|
18
|
18
|
| І Я вилив на них гнів Мій за кров, яку вони проливали на цій землі, і за те, що вони осквернювали її ідолами своїми. | и҆ и҆злїѧ́хъ ꙗ҆́рость мою̀ на нѧ̀, кро́ви ра́ди, ю҆́же пролїѧ́ша на зе́млю, и҆ кꙋмі́рми свои́ми ѡ҆скверни́ша ю҆̀, |
|
19
|
19
|
| І Я розсіяв їх серед народів, і вони розвіяні по землях; Я судив їх за путями їх і за ділами їх. | и҆ разсы́пахъ ѧ҆̀ во ꙗ҆зы́ки и҆ развѣ́ѧхъ ѧ҆̀ во страны̑: по пꙋтѝ и҆́хъ по начина́нїю и҆́хъ сꙋди́хъ и҆̀мъ. |
|
20
|
20
|
| І прийшли вони до народів, куди пішли, і знеславили святе ім’я Моє, тому що про них говорять: «вони — народ Господа, і вийшли з землі Його». | И҆ внидо́ша во ꙗ҆зы́ки, въ нѧ́же внидо́ша та́мѡ, и҆ ѡ҆скверни́ша и҆́мѧ моѐ ст҃о́е, внегда̀ глаго́латисѧ и҆̀мъ: лю́дїе гдⷭ҇ни сі́и и҆ ѿ землѝ своеѧ̀ и҆зыдо́ша. |
|
21
|
21
|
| І пожалів Я святе ім’я Моє, яке знеславив дім Ізраїлів серед народів, куди прийшов. | И҆ пощади́хъ ѧ҆̀ и҆́мене ра́ди моегѡ̀ ст҃а́гѡ є҆́же ѡ҆скверни́ша до́мъ і҆и҃левъ во ꙗ҆зы́цѣхъ, а҆́може внидо́ша. |
|
22
|
22
|
| Тому скажи дому Ізраїлевому: так говорить Господь Бог: не для вас Я зроблю це, доме Ізраїлів, а заради святого імені Мого, яке ви знеславили серед народів, куди прийшли. | Тогѡ̀ ра́ди рцы̀ до́мꙋ і҆и҃левꙋ: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: не ва́мъ а҆́зъ творю̀, до́ме і҆и҃левъ, но и҆́мене моегѡ̀ ра́ди ст҃а́гѡ, є҆́же ѡ҆скверни́сте во ꙗ҆зы́цѣхъ, та́мѡ а҆́може внидо́сте. |
|
23
|
23
|
| І освячу велике ім’я Моє, знеславлене серед народів, серед яких ви знеславили його, і пізнають народи, що Я Господь, — говорить Господь Бог, — коли явлю на вас святість Мою перед очима їх. | И҆ ѡ҆сщ҃ꙋ̀ и҆́мѧ моѐ вели́кое, ѡ҆скверне́нное во ꙗ҆зы́цѣхъ, є҆́же ѡ҆скверни́сте средѣ̀ и҆́хъ, и҆ оу҆разꙋмѣ́ютъ ꙗ҆зы́цы, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь, внегда̀ ѡ҆сщ҃ꙋ́сѧ въ ва́съ пред̾ ѻ҆чи́ма и҆́хъ. |
|
24
|
24
|
| І візьму вас з народів, і зберу вас з усіх країн, і приведу вас у землю вашу. | И҆ возмꙋ̀ вы̀ ѿ ꙗ҆зы̑къ и҆ соберꙋ̀ вы̀ ѿ всѣ́хъ земе́ль, и҆ введꙋ̀ вы̀ въ зе́млю ва́шꙋ, |
|
25
|
25
|
| І окроплю вас чистою водою, і ви очиститеся від усіх скверн ваших, і від усіх ідолів ваших очищу вас. | и҆ воскроплю̀ на вы̀ во́дꙋ чи́стꙋ, и҆ ѡ҆чи́ститесѧ ѿ всѣ́хъ нечисто́тъ ва́шихъ и҆ ѿ всѣ́хъ кꙋмі́рѡвъ ва́шихъ, и҆ ѡ҆чи́щꙋ ва́съ. |
|
26
|
26
|
| І дам вам серце нове, і дух новий дам вам; і візьму з плоті вашої серце кам’яне, і дам вам серце плотське. | И҆ да́мъ ва́мъ се́рдце но́во и҆ дꙋ́хъ но́въ да́мъ ва́мъ, и҆ ѿимꙋ̀ се́рдце ка́менное ѿ пло́ти ва́шеѧ и҆ да́мъ ва́мъ се́рдце пло́тѧно, и҆ дх҃ъ мо́й да́мъ въ ва́съ: |
|
27
|
27
|
| Вкладу всередину вас дух Мій і зроблю те, що ви будете ходити у заповідях Моїх і устави Мої будете дотримувати і виконувати. | и҆ сотворю̀, да въ за́повѣдехъ мои́хъ хо́дите, и҆ сꙋды̀ моѧ̑ сохранитѐ и҆ сотворитѐ ѧ҆̀. |
|
28
|
28
|
| І будете жити на землі, яку Я дав батькам вашим, і будете Моїм народом, і Я буду вашим Богом. | И҆ вселите́сѧ на землѝ, ю҆́же да́хъ ѻ҆тцє́мъ ва́шымъ, и҆ бꙋ́дете мѝ въ лю́ди, а҆́зъ же бꙋ́дꙋ ва́мъ въ бг҃а. |
|
29
|
29
|
| І звільню вас від усіх нечистот ваших, і призву хліб, і примножу його, і не дам вам терпіти голоду. | И҆ сп҃сꙋ̀ вы̀ ѿ всѣ́хъ нечисто́тъ ва́шихъ (и҆ ѡ҆чи́щꙋ вы̀ ѿ грѣ̑хъ ва́шихъ всѣ́хъ), и҆ призовꙋ̀ пшени́цꙋ и҆ оу҆мно́жꙋ ю҆̀, и҆ не да́мъ на вы̀ гла́да: |
|
30
|
30
|
| І примножу плоди на деревах і плоди полів, щоб надалі не терпіти вам ганьби від народів через голод. | и҆ распложꙋ̀ пло́дъ древе́сный и҆ плоды̀ сє́лныѧ, ꙗ҆́кѡ да не прїи́мете ктомꙋ̀ гла́дныѧ оу҆кори́зны во ꙗ҆зы́цѣхъ. |
|
31
|
31
|
| Тоді згадаєте про злі путі ваші і недобрі діла ваші і відчуєте відразу до самих себе за беззаконня ваші і за мерзоти ваші. | И҆ помѧне́те пꙋти̑ своѧ̑ ѕлы̑ѧ и҆ начина̑нїѧ ва̑ша не блага̑ѧ, и҆ вознегодꙋ́ете пред̾ лице́мъ и҆́хъ ѡ҆ беззако́нїихъ ва́шихъ и҆ ѡ҆ ме́рзостехъ ва́шихъ. |
|
32
|
32
|
| Не заради вас Я зроблю це, — говорить Господь Бог, — нехай буде вам відомо. Червонійте і соромтеся шляхів ваших, доме Ізраїлів. | Не ва́съ ра́ди а҆́зъ творю̀, до́ме і҆и҃левъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь, вѣ́стно да бꙋ́детъ ва́мъ, (до́ме і҆и҃левъ:) постыди́тесѧ и҆ оу҆срами́тесѧ ѿ пꙋті́й ва́шихъ, до́ме і҆и҃левъ. |
|
33
|
33
|
| Так говорить Господь Бог: у той день, коли очищу вас від усіх беззаконь ваших і населю міста, і забудовані будуть руїни, | Сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: во ѻ҆́ньже де́нь ѡ҆чи́щꙋ вы̀ ѿ всѣ́хъ беззако́нїй ва́шихъ и҆ населю̀ гра́ды, и҆ соградѧ́тсѧ пꙋсты̑ни, |
|
34
|
34
|
| і спустошена земля буде оброблена, бувши пустелею в очах усякого, хто проходить мимо, | и҆ землѧ̀ поги́бшаѧ воздѣ́лаетсѧ вмѣ́стѡ тогѡ̀, ꙗ҆́кѡ погꙋбле́на бы́сть пред̾ ѻ҆чи́ма всѧ́кагѡ мимоходѧ́щагѡ: |
|
35
|
35
|
| тоді скажуть: «ця опустіла земля зробилася, як сад Едемський; і ці розвалені й опустілі і розорені міста укріплені і населені». | и҆ рекꙋ́тъ: землѧ̀ ѻ҆́наѧ поги́бшаѧ бы́сть ꙗ҆́кѡ вертогра́дъ сла́дости, и҆ гра́ди ѡ҆пꙋстѣ́вшїи и҆ разоре́ннїи и҆ раско́паннїи, забра́лы оу҆твержде́нни ста́ша: |
|
36
|
36
|
| І пізнають народи, які залишаться навколо вас, що Я, Господь, знову створюю зруйноване, засаджую спустіле. Я, Господь, сказав — і зробив. | и҆ оу҆разꙋмѣ́ютъ ꙗ҆зы́цы, є҆ли́цы ѡ҆ста́нꙋтсѧ ѡ҆́крестъ ва́съ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь возгради́хъ разорє́нныѧ и҆ насади́хъ погꙋблє́нныѧ: а҆́зъ гдⷭ҇ь гл҃ахъ и҆ сотворю̀. |
|
37
|
37
|
| Так говорить Господь Бог: ось, ще й у тім явлю милість Мою дому Ізраїлевому, примножу їх людьми як стадо. | Сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, є҆щѐ ѡ҆брѧ́щꙋсѧ до́мꙋ і҆и҃левꙋ, є҆́же сотвори́ти и҆̀мъ: оу҆мно́жꙋ и҆̀хъ ꙗ҆́кѡ ѻ҆́вцы, человѣ́ки ꙗ҆́кѡ ѻ҆́вцы ст҃ы̑ѧ, |
|
38
|
38
|
| Як багато буває жертовних овець у Єрусалимі під час свят його, так повні будуть людьми опустілі міста, і пізнають, що Я Господь. | ꙗ҆́кѡ ѻ҆́вцы і҆ерⷭ҇ли̑мли во пра́здникахъ є҆гѡ̀, та́кѡ бꙋ́дꙋтъ гра́ди ѡ҆пꙋстѣ́вшїи по́лни ста́дъ человѣ́ческихъ: и҆ оу҆разꙋмѣ́ютъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь. |
|
Глава 37
|
Глава́ л҃з
|
|
1
|
1
|
| Була на мені рука Господа, і Господь вивів мене духом і поставив мене серед поля, і воно було повне кісток, | И҆ бы́сть на мнѣ̀ рꙋка̀ гдⷭ҇нѧ, и҆ и҆зведе́ мѧ въ д©ѣ гдⷭ҇ни и҆ поста́ви мѧ̀ средѣ̀ по́лѧ: се́ же бѧ́ше по́лно косте́й человѣ́ческихъ: |
|
2
|
2
|
| і обвів мене навколо біля них, і ось дуже багато їх на поверхні поля, і ось вони дуже сухі. | и҆ ѡ҆бведе́ мѧ ѡ҆́крестъ и҆́хъ ѡ҆́колѡ, и҆ сѐ, мнѡ́ги ѕѣлѡ̀ на лицы̀ по́лѧ, и҆ сѐ, сꙋ̑хи ѕѣлѡ̀. |
|
3
|
3
|
| І сказав мені: сину людський! чи оживуть кістки ці? Я сказав: Господи Боже! Ти знаєш це. | И҆ речѐ ко мнѣ̀: сы́не человѣ́чь, ѡ҆живꙋ́тъ ли кѡ́сти сїѧ̑; И҆ реко́хъ: гдⷭ҇и бж҃е, ты̀ вѣ́си сїѧ̑. |
|
4
|
4
|
| І сказав мені: проречи пророцтво на кістки ці і скажи їм: «кістки сухі! слухайте слово Господнє!» | И҆ речѐ ко мнѣ̀: сы́не человѣ́чь, прорцы̀ на кѡ́сти сїѧ̑ и҆ рече́ши и҆̀мъ: кѡ́сти сꙋхі̑ѧ, слы́шите сло́во гдⷭ҇не: |
|
5
|
5
|
| Так говорить Господь Бог кісткам цим: ось, Я введу дух у вас, і оживете. | сѐ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь косте́мъ си̑мъ: сѐ, а҆́зъ введꙋ̀ въ ва́съ дꙋ́хъ живо́тенъ |
|
6
|
6
|
| І обкладу вас жилами, і вирощу на вас плоть, і покрию вас шкірою, і введу у вас дух, і оживете, і пізнаєте, що Я Господь. | и҆ да́мъ на ва́съ жи̑лы, и҆ возведꙋ̀ на ва́съ пло́ть и҆ прострꙋ̀ по ва́мъ ко́жꙋ, и҆ да́мъ дх҃ъ мо́й въ ва́съ, и҆ ѡ҆живетѐ и҆ оу҆вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь. |
|
7
|
7
|
| Я вирік пророцтво, як повелено було мені; і коли я пророкував, зчинився шум, і ось рух, і стали зближатися кістки, кістка з кісткою своєю. | И҆ прореко́хъ, ꙗ҆́коже заповѣ́да мѝ гдⷭ҇ь. И҆ бы́сть гла́съ внегда̀ мѝ прⷪ҇ро́чествовати, и҆ сѐ, трꙋ́съ, и҆ совокꙋплѧ́хꙋсѧ кѡ́сти, ко́сть къ ко́сти, ка́ѧждо ко соста́вꙋ своемꙋ̀. |
|
8
|
8
|
| І бачив я: і ось, жили були на них, і плоть виросла, і шкіра покрила їх зверху, а духу не було у них. | И҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, бы́ша и҆̀мъ жи̑лы, и҆ пло́ть растѧ́ше, и҆ восхожда́ше (и҆ протѧже́сѧ) и҆̀мъ ко́жа верхꙋ̀, дꙋ́ха же не бѧ́ше въ ни́хъ. |
|
9
|
9
|
| Тоді сказав Він мені: проречи пророцтво духу, проречи пророцтво, сину людський, і скажи духу: так говорить Господь Бог: від чотирьох вітрів прийди, ду́ше, і дихни на цих убитих, і вони оживуть. | И҆ речѐ ко мнѣ̀: прорцы̀ ѡ҆ дꙋ́сѣ, прорцы̀, сы́не человѣ́чь, и҆ рцы̀ дꙋ́хови: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: ѿ четы́рехъ вѣ́трѡвъ прїидѝ, дꙋ́ше, и҆ вдꙋ́ни на мє́ртвыѧ сїѧ̑, и҆ да ѡ҆живꙋ́тъ. |
|
10
|
10
|
| І я вирік пророцтво, як Він повелів мені, і ввійшов у них дух, і вони ожили, і стали на ноги свої — дуже, дуже велике полчище. | И҆ прореко́хъ, ꙗ҆́коже повелѣ̀ мѝ, и҆ вни́де въ нѧ̀ дꙋ́хъ жи́зни, и҆ ѡ҆жи́ша и҆ ста́ша на нога́хъ свои́хъ, собо́ръ мно́гъ ѕѣлѡ̀. |
|
11
|
11
|
| І сказав Він мені: сину людський! кістки ці — весь дім Ізраїлів. Ось, вони говорять: «зсохли кістки наші, і загинула надія наша, ми відірвані від кореня». | И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко мнѣ̀ гл҃ѧ: сы́не человѣ́чь, сїѧ̑ кѡ́сти ве́сь до́мъ і҆и҃левъ є҆́сть, ті́и бо глаго́лютъ: сꙋ̑хи бы́ша кѡ́сти на́шѧ, поги́бе наде́жда на́ша, оу҆бїе́ни бы́хомъ. |
|
12
|
12
|
| Тому виречи пророцтво і скажи їм: так говорить Господь Бог: ось, Я відкрию гроби ваші і виведу вас, народ Мій, з гробів ваших і введу вас у землю Ізраїлеву. | Тогѡ̀ ра́ди прорцы̀ (сы́не человѣ́чь) и҆ рцы̀ къ ни̑мъ: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ ѿве́рзꙋ гро́бы ва́шѧ и҆ и҆зведꙋ̀ ва́съ ѿ грѡ́бъ ва́шихъ, лю́дїе моѝ, и҆ введꙋ̀ вы̀ въ зе́млю і҆и҃левꙋ: |
|
13
|
13
|
| І пізнаєте, що Я Господь, коли відкрию гроби ваші і виведу вас, народ Мій, із гробів ваших, | и҆ оу҆вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь, внегда̀ ѿве́рсти мѝ гро́бы ва́шѧ, є҆́же возвести́ ми ва́съ ѿ гробѡ́въ ва́шихъ, лю́дїе моѝ: и҆ да́мъ дх҃ъ мо́й въ ва́съ, и҆ жи́ви бꙋ́дете, |
|
14
|
14
|
| і вкладу у вас дух Мій, і оживете, і поміщу вас на землі вашій, і пізнаєте, що Я, Господь, сказав це — і зробив, — говорить Господь. | и҆ поста́влю вы̀ на землѝ ва́шей, и҆ оу҆вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь: гл҃ахъ и҆ сотворю̀, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
|
15
|
15
|
| І було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
16
|
16
|
| ти ж, сину людський, візьми собі один жезл і напиши на ньому: «Іуді й синам Ізраїлевим, союзним з ним»; і ще візьми жезл і напиши на ньому: «Йосифу»: це жезл Єфрема і всього дому Ізраїлевого, союзного з ним. | сы́не человѣ́чь, возмѝ себѣ̀ же́злъ є҆ди́нъ и҆ напишѝ на не́мъ і҆ꙋ́дꙋ и҆ сы́ны і҆и҃лєвы прилежа́щыѧ къ немꙋ̀: и҆ же́злъ вторы́й возмѝ себѣ̀ и҆ напишѝ на не́мъ і҆ѡ́сифа, же́злъ є҆фре́мовъ, и҆ всѧ̑ сы́ны і҆и҃лєвы приложи́вшыѧсѧ къ немꙋ̀: |
|
17
|
17
|
| І склади їх у себе один з одним в один жезл, щоб вони у руці твоїй були одне. | и҆ совокꙋпѝ ѧ҆̀ дрꙋ́гъ ко дрꙋ́гꙋ себѣ̀ въ же́злъ є҆ди́нъ, є҆́же свѧза́ти ѧ҆̀, и҆ бꙋ́дꙋтъ (вкꙋ́пѣ) въ рꙋцѣ̀ твое́й: |
|
18
|
18
|
| І коли запитають у тебе сини народу твого: «чи не поясниш нам, що це у тебе?», | и҆ бꙋ́детъ, є҆гда̀ рекꙋ́тъ къ тебѣ̀ сы́нове люді́й твои́хъ, вопроша́юще: не возвѣсти́ши ли на́мъ ты̀, что̀ сꙋ́ть сїѧ̑ тебѣ̀; |
|
19
|
19
|
| тоді скажи їм: так говорить Господь Бог: ось, Я візьму жезл Йосифів, який у руці Єфрема і союзних з ним колін Ізраїлевих, і прикладу їх до нього, до жезла Іуди, і зроблю їх одним жезлом, і будуть одне у руці Моїй. | и҆ рече́ши къ ни̑мъ: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ поимꙋ̀ пле́мѧ і҆ѡ́сифово, є҆́же є҆́сть въ рꙋцѣ̀ є҆фре́мовѣ, и҆ племена̀ і҆и҃лєва прилежа̑щаѧ къ немꙋ̀, и҆ да́мъ ѧ҆̀ въ пле́мѧ і҆ꙋ́дино, и҆ бꙋ́дꙋтъ въ же́злъ є҆ди́нъ въ рꙋцѣ̀ і҆ꙋ́динѣ. |
|
20
|
20
|
| Коли ж обидва жезли, на яких ти напишеш, будуть у руці твоїй перед очима їх, | И҆ бꙋ́дꙋтъ жезлѝ, на ни́хже писа́ти бꙋ́деши, въ рꙋцѣ̀ твое́й пред̾ ѻ҆чи́ма и҆́хъ, |
|
21
|
21
|
| то скажи їм: так говорить Господь Бог: ось, Я візьму синів Ізраїлевих із середовища народів, між якими вони знаходяться, і зберу їх звідусюди і приведу їх у землю їхню. | и҆ рече́ши къ ни̑мъ: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ пое́млю ве́сь до́мъ і҆и҃левъ ѿ среды̀ ꙗ҆зы́кѡвъ, а҆́може внидо́ша, и҆ соберꙋ̀ ѧ҆̀ ѿ всѣ́хъ сꙋ́щихъ ѡ҆́крестъ и҆́хъ и҆ введꙋ̀ и҆̀хъ въ зе́млю і҆и҃левꙋ, |
|
22
|
22
|
| На цій землі, на горах Ізраїля Я зроблю їх одним народом, і один Цар буде царем у всіх них, і не будуть більше двома народами, і вже не будуть надалі розділятися на два царства. | и҆ да́мъ ѧ҆̀ во ꙗ҆зы́къ на землѝ мое́й и҆ въ гора́хъ і҆и҃левыхъ: и҆ кнѧ́зь є҆ди́нъ бꙋ́детъ во всѣ́хъ си́хъ царе́мъ, и҆ не бꙋ́дꙋтъ ктомꙋ̀ въ два̀ ꙗ҆зы̑ка, ни раздѣлѧ́тсѧ ктомꙋ̀ на два̀ ца̑рства, |
|
23
|
23
|
| І не будуть вже осквернювати себе ідолами своїми і мерзотами своїми і всякими пороками своїми, і звільню їх з усіх місць проживання їх, де вони грішили, і очищу їх, і будуть Моїм народом, і Я буду їхнім Богом. | да не ѡ҆сквернѧ́ютсѧ ктомꙋ̀ въ кꙋмі́рѣхъ свои́хъ и҆ въ ме́рзостехъ свои́хъ и҆ во всѣ́хъ нече́стїихъ свои́хъ: и҆ и҆зба́влю ѧ҆̀ ѿ всѣ́хъ беззако́нїй и҆́хъ, и҆́миже согрѣши́ша, и҆ ѡ҆чи́щꙋ ѧ҆̀, и҆ бꙋ́дꙋтъ мѝ въ лю́ди, и҆ а҆́зъ бꙋ́дꙋ и҆̀мъ въ бг҃а. |
|
24
|
24
|
| А раб Мій Давид буде Царем над ними і Пастирем усіх їх, і вони будуть ходити за заповідями Моїми, і устави Мої будуть дотримувати і виконувати їх. | И҆ ра́бъ мо́й даві́дъ кнѧ́зь средѣ̀ и҆́хъ и҆ па́стырь є҆ди́нъ бꙋ́детъ всѣ́хъ, ꙗ҆́кѡ въ за́повѣдехъ мои́хъ ходи́ти бꙋ́дꙋтъ и҆ сꙋды̀ моѧ̑ сохранѧ́тъ и҆ сотворѧ́тъ ѧ҆̀, |
|
25
|
25
|
| І будуть жити на землі, яку Я дав рабу Моєму Якову, на якій жили батьки їхні; там будуть жити вони і діти їхні, і діти дітей їхніх повіки; і раб Мій Давид буде князем у них вічно. | и҆ вселѧ́тсѧ на землѝ свое́й, ю҆́же да́хъ рабꙋ̀ моемꙋ̀ і҆а́кѡвꙋ, на не́йже жи́ша та́мѡ ѻ҆тцы̀ и҆́хъ, и҆ вселѧ́тсѧ на не́й ті́и и҆ сы́нове и҆́хъ и҆ сы́нове сынѡ́въ и҆́хъ да́же до вѣ́ка: и҆ даві́дъ ра́бъ мо́й кнѧ́зь и҆́хъ бꙋ́детъ во вѣ́къ. |
|
26
|
26
|
| І укладу з ними завіт миру, завіт вічний буде з ними. І влаштую їх, і розмножу їх, і поставлю серед них святилище Моє навіки. | И҆ оу҆твержꙋ̀ и҆̀мъ завѣ́тъ ми́ренъ, и҆ завѣ́тъ вѣ́ченъ бꙋ́детъ съ ни́ми, и҆ оу҆кореню̀ ѧ҆̀ и҆ оу҆мно́жꙋ, |
|
27
|
27
|
| І буде у них оселя Моя, і буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом. | и҆ да́мъ ѡ҆сщ҃е́нїе моѐ посредѣ̀ и҆́хъ во вѣ́къ, и҆ бꙋ́детъ вселе́нїе моѐ въ ни́хъ, и҆ бꙋ́дꙋ и҆̀мъ бг҃ъ, а҆ ѻ҆нѝ бꙋ́дꙋтъ мѝ лю́дїе: |
|
28
|
28
|
| І пізнають народи, що Я Господь, Який освячує Ізраїля, коли святилище Моє буде серед них повіки. | и҆ оу҆вѣ́дѧтъ ꙗ҆зы́цы, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь ѡ҆сщ҃а́ѧй ѧ҆̀, внегда̀ бꙋ́дꙋтъ ст҃а̑ѧ моѧ̑ средѣ̀ и҆́хъ во вѣ́къ. |
|
Глава 38
|
Глава́ л҃и
|
|
1
|
1
|
| І було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
2
|
2
|
| сину людський! поверни лице твоє до Гога у землі Магог, князя Роша, Мешеха і Фувала, і проречи на нього пророцтво | сы́не человѣ́чь, оу҆твердѝ лицѐ твоѐ на гѡ́га и҆ на зе́млю магѡ́га кнѧ́зѧ рѡ́съ [Є҆вр.: рѡ́шъ, славе́н.: глава̀ и҆лѝ гла́внѣйшїй.], мосо́ха и҆ ѳове́лѧ, и҆ прорцы̀ на́нь, |
|
3
|
3
|
| і скажи: так говорить Господь Бог: ось, Я — на тебе, Гог, князю Роша, Мешеха і Фувала! | и҆ рцы̀ є҆мꙋ̀: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ на тѧ̀, гѡ́гъ, и҆ на кнѧ́зѧ рѡ́съ, мосо́ха и҆ ѳове́лѧ, |
|
4
|
4
|
| І поверну тебе, і вкладу вудила у щелепи твої, і виведу тебе і все військо твоє, коней і вершників, усіх у повному озброєнні, велике полчище, у бронях і з щитами, усіх озброєних мечами, | и҆ ѡ҆бращꙋ́ тѧ ѡ҆́крестъ, и҆ вложꙋ̀ оу҆здꙋ̀ въ чє́люсти твоѧ̑, и҆ соберꙋ́ тѧ и҆ всю̀ си́лꙋ твою̀, ко́ни и҆ ко́нники ѡ҆болчє́ны во бронѧ̑ всѧ̑, собо́ръ мно́гъ, шле́мы и҆ мечы̀ и҆ щиты̀ всѝ ті́и и҆мꙋ́ще: |
|
5
|
5
|
| персів, ефіоплян і лівійців з ними, всіх із щитами й у шоломах, | пе́рсѧне и҆ мꙋ́рѧне, и҆ лѵ́дѧне и҆ лївѵ́ане, всѝ сі́и щиты̀ и҆ шле́мы и҆мꙋ́ще: |
|
6
|
6
|
| Гомера з усіма загонами його, дім Фогарма, від меж півночі, з усіма загонами його, багато народів з тобою. | гоме́ръ и҆ всѝ и҆̀же ѡ҆́крестъ є҆гѡ̀, до́мъ ѳоргама́нь ѿ конє́цъ сѣ́вера и҆ всѝ и҆̀же ѡ҆́крестъ є҆гѡ̀, и҆ ꙗ҆зы́цы мно́зи съ тобо́ю. |
|
7
|
7
|
| Готуйся та знаряджайся, ти і всі полчища твої, що зібралися до тебе, і будь їм вождем. | Оу҆гото́висѧ, оу҆гото́висѧ са́мъ ты̀ и҆ ве́сь со́нмъ тво́й со́браный съ тобо́ю, и҆ бꙋ́деши мѝ въ пре́днюю стражбꙋ̀. |
|
8
|
8
|
| Після багатьох днів ти знадобишся; в останні роки ти прийдеш у землю, врятовану від меча, зібрану з багатьох народів, на гори Ізраїлеві, які були у постійному запустінні, але тепер жителі її будуть повернуті з народів, і всі вони будуть жити безпечно. | Ѿ дні́й мно́жайшихъ оу҆гото́вишисѧ, и҆ въ послѣ̑днѧѧ лѣ̑та прїи́деши, и҆ прїи́деши на зе́млю низвраще́ннꙋю ѿ меча̀, со́браныхъ ѿ ꙗ҆зы̑къ мно́гихъ на зе́млю і҆и҃левꙋ, ꙗ҆́же бы́сть пꙋста̀ весьма̀: и҆ ті́и ѿ ꙗ҆зы̑къ и҆зыдо́ша, и҆ вселѧ́тсѧ съ ми́ромъ всѝ. |
|
9
|
9
|
| І піднімешся, як буря, підеш, як хмара, щоб покрити землю, ти і всі полчища твої і багато народів з тобою. | И҆ взы́деши а҆́ки до́ждь и҆ прїи́деши а҆́ки ѡ҆́блакъ, покры́ти зе́млю, и҆ паде́ши ты̀ и҆ всѝ и҆̀же ѡ҆́крестъ тебє̀, и҆ ꙗ҆зы́цы мно́зи съ тобо́ю. |
|
10
|
10
|
| Так говорить Господь Бог: у той день прийдуть тобі на серце думки, і ти задумаєш злий намір | Сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: и҆ бꙋ́детъ въ то́й де́нь, взы́дꙋтъ глаго́лы на се́рдце твоѐ, |
|
11
|
11
|
| і скажеш: «піднімуся я на землю необгороджену, піду на безтурботних, які живуть недбало, — усі вони живуть без стін, і немає у них ні запорів, ні дверей, — | и҆ помы́слиши помышлє́нїѧ ѕла̑ѧ и҆ рече́ши: взы́дꙋ на зе́млю ѿве́рженꙋю, прїидꙋ̀ на молча́щыѧ въ тишинѣ̀ и҆ живꙋ́щыѧ ми́рнѡ, на всѧ̑ живꙋ́щыѧ на землѝ, на не́йже нѣ́сть ѡ҆гра́ды, ни две́рїй, ни вере́й, |
|
12
|
12
|
| щоб учинити грабіж і набрати здобичі, накласти руку на знову заселені руїни і на народ, зібраний з народів, що займається господарством і торгівлею, який живе на вершині землі». | є҆́же плѣни́ти плѣ́нъ и҆ взѧ́ти кѡры́сти и҆́хъ, є҆́же ѡ҆брати́ти рꙋ́кꙋ мою̀ на зе́млю ѡ҆пꙋстоше́нꙋю, ꙗ҆́же насели́сѧ, и҆ на ꙗ҆зы́къ со́браный ѿ ꙗ҆зы́кѡвъ мно́гихъ, сотвори́вшихъ притѧжа́нїѧ и҆мѣ́нїй и҆ живꙋ́щихъ на пꙋ́пѣ землѝ. |
|
13
|
13
|
| Сава і Дедан і купці фарсиські з усіма молодими левами їх скажуть тобі: «ти прийшов, щоб учинити грабіж, зібрав полчище твоє, щоб набрати здобичі, взяти срібло і золото, відібрати худобу і майно, захопити велику здобич?» | Сава̀ и҆ деда́нъ и҆ кꙋпцы̀ кархидо́нстїи и҆ всѧ̑ вє́си и҆́хъ рекꙋ́тъ тебѣ̀: є҆да̀ на плѣне́нїе, є҆́же плѣни́ти, ты̀ грѧде́ши, и҆ взѧ́ти кѡры́сти; и҆ собра́лъ є҆сѝ лю́ди твоѧ̑ взѧ́ти сребро̀ и҆ зла́то, ѿвестѝ притѧжа̑нїѧ и҆ и҆мѣ̑нїѧ, є҆́же плѣни́ти плѣ́нъ вели́къ. |
|
14
|
14
|
| Тому проречи пророцтво, сину людський, і скажи Гогу: так говорить Господь Бог: чи не так? у той день, коли народ Мій Ізраїль буде жити безпечно, ти пізнаєш це; | Тогѡ̀ ра́ди прорцы̀, сы́не человѣ́чь, и҆ рцы̀ гѡ́гꙋ: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: не въ то́й ли де́нь, є҆гда̀ жи́ти бꙋ́дꙋтъ лю́дїе моѝ і҆и҃ль съ ми́ромъ, воста́неши; |
|
15
|
15
|
| і підеш з місця твого, від меж півночі, ти і багато народів з тобою, всі, що сидять на конях, зборище велике і військо численне. | и҆ прїи́деши ѿ мѣ́ста своегѡ̀ ѿ конца̀ сѣ́вера, и҆ ꙗ҆зы́цы мно́зи съ тобо́ю: кѡ́нницы на ко́нехъ всѝ, собо́ръ вели́къ и҆ си́ла мно́га, |
|
16
|
16
|
| І піднімешся на народ Мій, на Ізраїля, як хмара, щоб покрити землю: це буде в останні дні, і Я приведу тебе на землю Мою, щоб народи пізнали Мене, коли Я над тобою, Гог, явлю святість Мою перед очима їх. | и҆ взы́деши на лю́ди моѧ̑ і҆и҃лѧ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆́блакъ покры́ти зе́млю: въ послѣ̑днїѧ дни̑ бꙋ́детъ, и҆ возведꙋ́ тѧ на зе́млю мою̀, да мѧ̀ оу҆вѣ́дѧтъ всѝ ꙗ҆зы́цы, є҆гда̀ ѡ҆сщ҃ꙋ́сѧ въ тебѣ̀ пред̾ ни́ми, (ѽ, гѡ́гъ!) |
|
17
|
17
|
| Так говорить Господь Бог: чи не ти той самий, про якого Я говорив у давні дні через рабів Моїх, пророків Ізраїлевих, які пророкували у ті часи, що Я приведу тебе на них? | Сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь гѡ́гꙋ: ты̀ є҆сѝ, ѡ҆ не́мже гл҃ахъ во дни̑ пє́рвыѧ рꙋко́ю ра̑бъ мои́хъ прⷪ҇рѡ́къ і҆и҃левыхъ, проре́кшихъ въ ѡ҆́ныѧ дни̑ и҆ лѣ̑та, є҆́же привести́ тѧ на нѧ̀. |
|
18
|
18
|
| І буде у той день, коли Гог прийде на землю Ізраїлеву, — говорить Господь Бог, — гнів Мій запалає у люті Моїй. | И҆ бꙋ́детъ въ то́й де́нь, въ ѻ҆́ньже прїи́детъ гѡ́гъ на зе́млю і҆и҃левꙋ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь, взы́детъ ꙗ҆́рость моѧ̀ во гнѣ́вѣ мое́мъ |
|
19
|
19
|
| І в ревності Моїй, у вогні обурення Мого Я сказав: істинно у той день відбудеться велике потрясіння на землі Ізраїлевій. | и҆ рвє́нїѧ моѧ̑ во ѻ҆гнѝ гнѣ́ва моегѡ̀: гл҃ахъ, а҆́ще не бꙋ́детъ въ то́й де́нь трꙋ́съ вели́къ на землѝ і҆и҃левѣ: |
|
20
|
20
|
| І затремтять від імені Мого риби морські і птахи небесні, і звірі польові і всі плазуни, що повзають по землі, і всі люди, які на лиці землі, й обрушаться гори, і впадуть скелі, і всі стіни впадуть на землю. | и҆ потрѧсꙋ́тсѧ ѿ лица̀ гдⷭ҇нѧ ры̑бы мѡрскі́ѧ и҆ пти̑цы небє́сныѧ, и҆ ѕвѣ́рїе по́льнїи и҆ всѝ га́ди по́лзающїи по землѝ, и҆ всѝ человѣ́цы и҆̀же на лицы̀ землѝ, и҆ расто́ргнꙋтсѧ го́ры и҆ падꙋ́тъ дє́бри, и҆ всѧ́ка стѣна̀ на зе́млю паде́тъ. |
|
21
|
21
|
| І по всіх горах Моїх закличу меч проти нього, — говорить Господь Бог; меч кожної людини буде проти брата її. | И҆ призовꙋ̀ на́нь ве́сь стра́хъ ме́чный, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: ме́чь человѣ́ка на бра́та є҆гѡ̀ бꙋ́детъ. |
|
22
|
22
|
| І буду судитися з ним моровицею і кровопролиттям, і проллю на нього і на полки його і на багато народів, які з ним, всепотопляючий дощ і кам’яний град, вогонь і сірку; | И҆ ѿсꙋждꙋ̀ є҆мꙋ̀ сме́ртїю и҆ кро́вїю, и҆ дожде́мъ потоплѧ́ющимъ и҆ ка́менїемъ гра́днымъ, ѻ҆́гнь и҆ ка́мень горѧ́щь ѡ҆дождю̀ на́нь и҆ на всѧ̑ сꙋ́щыѧ съ ни́мъ и҆ на ꙗ҆зы́ки мнѡ́гїѧ съ ни́мъ: |
|
23
|
23
|
| і покажу Мою велич і святість Мою, і явлю Себе перед очима багатьох народів, і пізнають, що Я Господь. | и҆ возвели́чꙋсѧ и҆ ѡ҆сщ҃ꙋ́сѧ, и҆ просла́влюсѧ и҆ оу҆вѣ́данъ бꙋ́дꙋ пред̾ ꙗ҆зы́ки мно́гими, и҆ оу҆вѣ́дѧтъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь. |
|
Глава 39
|
Глава́ л҃ѳ
|
|
1
|
1
|
| Ти ж, сину людський, проречи пророцтво на Гога і скажи: так говорить Господь Бог: ось, Я — на тебе, Гог, князь Роша, Мешеха і Фувала! | И҆ ты̀, сы́не человѣ́чь, прорцы̀ на гѡ́га и҆ рцы̀: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ на тѧ̀, гѡ́гъ, кнѧ́зѧ рѡ́съ, мосо́ха и҆ ѳове́лѧ, |
|
2
|
2
|
| І поверну тебе, і поведу тебе, і виведу тебе від країв півночі, і приведу тебе на гори Ізраїлеві. | и҆ соберꙋ́ тѧ и҆ наста́влю тѧ̀, и҆ возведꙋ́ тѧ ѿ конца̀ сѣ́вера и҆ возведꙋ́ тѧ на го́ры і҆и҃лєвы: |
|
3
|
3
|
| І виб’ю лук твій з лівої руки твоєї, і викину стріли твої з правої руки твоєї. | и҆ и҆сто́ргнꙋ лꙋ́къ тво́й ѿ рꙋкѝ твоеѧ̀ лѣ́выѧ и҆ стрѣ́лы твоѧ̑ ѿ рꙋкѝ твоеѧ̀ десны́ѧ, |
|
4
|
4
|
| Упадеш ти на горах Ізраїлевих, ти й усі полки твої, і народи, які з тобою; віддам тебе на поживу всякого роду хижим птахам і звірам польовим. | и҆ поражꙋ́ тѧ на гора́хъ і҆и҃левыхъ, и҆ паде́ши ты̀ и҆ всѝ и҆̀же ѡ҆́крестъ тебє̀, и҆ ꙗ҆зы́цы и҆̀же съ тобо́ю ѿдадѧ́тсѧ во мно́жество пти́цъ всѧ́комꙋ парѧ́щемꙋ, и҆ всѣ̑мъ ѕвѣрє́мъ пѡ́льнымъ да́хъ тѧ̀ на и҆з̾ѧде́нїе: |
|
5
|
5
|
| На відкритому полі впадеш; бо Я сказав це, — говорить Господь Бог. | на лицы̀ по́лѧ паде́ши, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гл҃ахъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
|
6
|
6
|
| І пошлю вогонь на землю Магог і на жителів островів, які живуть безтурботно, і пізнають, що Я Господь. | И҆ пꙋщꙋ̀ ѻ҆́гнь на магѡ́га, и҆ населѧ́тсѧ ѻ҆́строви съ ми́ромъ, |
|
7
|
7
|
| І явлю святе ім’я Моє серед народу Мого, Ізраїля, і не дам надалі неславити святе ім’я Моє, і пізнають народи, що Я Господь, Святий в Ізраїлі. | и҆ оу҆вѣ́дѧтъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь: и҆ и҆́мѧ моѐ ст҃о́е вѣ́стно бꙋ́детъ средѣ̀ люді́й мои́хъ і҆и҃лѧ, и҆ не ѡ҆скверни́тсѧ и҆́мѧ моѐ ст҃о́е ктомꙋ̀, и҆ оу҆вѣ́дѧтъ всѝ ꙗ҆зы́цы, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь ст҃ы́й средѣ̀ і҆и҃лѧ. |
|
8
|
8
|
| Ось, це прийде і збудеться, — говорить Господь Бог, — це той день, про який Я сказав. | Сѐ, приспѣ̀, и҆ оу҆вѣ́си, ꙗ҆́кѡ бꙋ́детъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ є҆́сть де́нь, ѡ҆ не́мже гл҃ахъ, |
|
9
|
9
|
| Тоді жителі міст Ізраїлевих вийдуть, і розпалять вогонь, і будуть спалювати зброю, щити і лати, луки і стріли, і булави і списи; сім років буду палити їх. | и҆ и҆зы́дꙋтъ живꙋ́щїи во градѣ́хъ і҆и҃левыхъ, и҆ пожгꙋ́тъ ѻ҆рꙋ́жїе, и҆ щиты̀ и҆ ко́пїѧ, и҆ лꙋ́ки и҆ стрѣ́лы, и҆ жезлы̀ рꙋчны̑ѧ и҆ сꙋ̑лицы, и҆ раждегꙋ́тъ и҆́ми ѻ҆́гнь се́дмь лѣ́тъ: |
|
10
|
10
|
| І не будуть носити дров з поля, ні рубати у лісах, але будуть палити тільки зброю; і пограбують грабіжників своїх, і обберуть оббирачів своїх, — говорить Господь Бог. | и҆ не во́змꙋтъ древе́съ съ по́лѧ, ни и҆зсѣкꙋ́тъ ѿ дꙋбра́вы, но ѻ҆рꙋ́жїемъ раждегꙋ́тъ ѻ҆́гнь, и҆ плѣнѧ́тъ плѣни́вшыѧ и҆̀хъ и҆ расхи́тѧтъ расхи́тившихъ ѧ҆̀, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
|
11
|
11
|
| І буде у той день: дам Гогу місце для могили в Ізраїлі, долину перехожих на схід від моря, і вона буде затримувати перехожих; і поховають там Гога й усі полчища його, і будуть називати її долиною полчища Гогового. | И҆ бꙋ́детъ, въ то́й де́нь да́мъ гѡ́гꙋ мѣ́сто наро́чито, гро́бъ во і҆и҃ли, многопогреба́телно, прише́дшихъ на восто́къ мо́рѧ, и҆ заградѧ́тъ оу҆́стїе де́бри и҆ погребꙋ́тъ та́мѡ гѡ́га и҆ всѐ мно́жество є҆гѡ̀, и҆ прозове́тсѧ та̀ де́брь: многопогреба́телное гѡ́га. |
|
12
|
12
|
| І дім Ізраїлів сім місяців буде ховати їх, щоб очистити землю. | И҆ закопа́ютъ ѧ҆̀ до́мъ і҆и҃левъ, да ѡ҆чи́ститсѧ землѧ̀ въ се́дмь мцⷭ҇ъ, |
|
13
|
13
|
| І весь народ землі буде ховати їх, і знаменитим буде у них день, в який Я прославлю Себе, — говорить Господь Бог. | и҆ погребꙋ́тъ ѧ҆̀ всѝ лю́дїе землѝ, и҆ бꙋ́детъ и҆̀мъ и҆мени́то, въ ѻ҆́ньже де́нь просла́влюсѧ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
|
14
|
14
|
| І призначать людей, які постійно обходили б землю і за допомогою перехожих ховали б тих, що залишилися на поверхні землі, для очищення її; після семи місяців вони почнуть робити пошуки; | И҆ мꙋже́й всегда̀ поста́вѧтъ ѡ҆бходи́ти всю̀ зе́млю, є҆́же погребстѝ ѡ҆ста́вшихсѧ на лицы̀ землѝ и҆ ѡ҆чи́стити ю҆̀ по седмѝ мцⷭ҇ѣхъ, и҆ взы́щꙋтъ ѡ҆па́снѡ. |
|
15
|
15
|
| і коли хто з тих, що обходять землю, побачить кістку людську, то поставить біля неї знак, доки погребачі не поховають її у долині полчища Гогового. | Всѧ́къ проходѧ́й зе́млю и҆ оу҆зрѣ́вый ко́сть человѣ́чꙋ сотвори́тъ оу҆ неѧ̀ зна́менїе, до́ндеже погребꙋ́тъ ю҆̀ погреба́ющїи въ де́бри, многопогреба́телнѣмъ гѡ́говѣ. |
|
16
|
16
|
| І буде ім’я місту: Гамона [полчище]. І так очистять вони землю. | И҆́бо и҆́мѧ мѣ́стꙋ (прозове́тсѧ) паде́нїе многопогреба́телное: и҆ ѡ҆чи́ститсѧ землѧ̀. |
|
17
|
17
|
| Ти ж, сину людський, — так говорить Господь Бог, — скажи всякого роду птахам і всім звірам польовим: збирайтеся і йдіть, з усіх боків сходьтеся до жертви Моєї, яку Я заколю для вас, до великої жертви на горах Ізраїлевих; і будете їсти м’ясо і пити кров. | И҆ ты̀, сы́не человѣ́чь, рцы̀: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: рцы̀ всѧ́цѣй пти́цѣ парѧ́щей и҆ ко всѧ́комꙋ ѕвѣ́рю се́лномꙋ: собери́тесѧ и҆ прїиди́те ѿ всѣ́хъ ѡ҆кре́стныхъ є҆гѡ̀ на заколе́нїе моѐ, є҆́же закла́хъ ва́мъ, закла́нїе ве́лїе на гора́хъ і҆и҃левыхъ, ꙗ҆ди́те мѧса̀ и҆ пі́йте кро́вь: |
|
18
|
18
|
| М’ясо чоловіків сильних будете їсти, і будете пити кров князів землі, баранів, ягнят, козлів і тельців, усіх відгодованих на Васані; | мѧса̀ и҆споли́нѡвъ и҆з̾ѧ́сте и҆ кро́вь кнѧзе́й земны́хъ и҆спїетѐ, ѻ҆вны̀ и҆ телцы̀, и҆ козлы̀ и҆ волы̀ тꙋ́чнїи всѝ: |
|
19
|
19
|
| і будете їсти жир до ситости і пити кров до сп’яніння від жертви Моєї, яку Я заколю для вас. | и҆ да ꙗ҆́сте тꙋ́къ до сы́тости и҆спїетѐ кро́вь до пїѧ́нства ѿ закла́нїѧ моегѡ̀, є҆́же закла́хъ ва́мъ: |
|
20
|
20
|
| І насититеся за столом Моїм конями і вершниками, чоловіками сильними й усякими людьми військовими, — говорить Господь Бог. | и҆ насы́титесѧ ѿ трапе́зы моеѧ̀, ѿ конѧ̀ и҆ вса́дника, и҆споли́на и҆ всѧ́кагѡ мꙋ́жа во́инскагѡ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
|
21
|
21
|
| І явлю славу Мою між народами, і всі народи побачать суд Мій, який Я звершу, і руку Мою, яку Я накладу на них. | И҆ да́мъ сла́вꙋ мою̀ въ ва́съ, и҆ оу҆́зрѧтъ всѝ ꙗ҆зы́цы сꙋ́дъ мо́й, є҆го́же сотвори́хъ, и҆ рꙋ́кꙋ мою̀, ю҆́же наведо́хъ на нѧ̀, |
|
22
|
22
|
| І буде знати дім Ізраїлів, що Я Господь Бог їхній, від цього дня і далі. | и҆ оу҆вѣ́сть до́мъ і҆и҃левъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь бг҃ъ и҆́хъ ѿ сегѡ̀ днѐ и҆ въ про́чыѧ. |
|
23
|
23
|
| І дізнаються народи, що дім Ізраїлів був переселений за неправду свою; за те, що вони чинили віроломно переді Мною, Я приховав від них лице Моє і віддав їх до рук ворогів їхніх, і всі вони впали від меча. | И҆ оу҆вѣ́дѧтъ всѝ ꙗ҆зы́цы, ꙗ҆́кѡ грѣхѡ́въ ра́ди свои́хъ плѣне́ни бы́ша до́мъ і҆и҃левъ, поне́же ѿверго́шасѧ менє̀, и҆ ѿврати́хъ лицѐ моѐ ѿ ни́хъ и҆ преда́хъ ѧ҆̀ въ рꙋ́цѣ врагѡ́въ и҆́хъ, и҆ падо́ша мече́мъ всѝ: |
|
24
|
24
|
| За нечистоти їхні і за їхнє беззаконня Я зробив це з ними, і приховав від них лице Моє. | по нечистота́мъ и҆́хъ и҆ по беззако́нїємъ и҆́хъ сотвори́хъ и҆̀мъ и҆ ѿврати́хъ лицѐ моѐ ѿ ни́хъ. |
|
25
|
25
|
| Тому так говорить Господь Бог: нині поверну полон Якова, і помилую весь дім Ізраїля, і возревную за святе ім’я Моє. | Тогѡ̀ ра́ди сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: нн҃ѣ возвращꙋ̀ плѣне́нїе і҆а́кѡвле и҆ поми́лꙋю до́мъ і҆и҃левъ, и҆ возревнꙋ́ю и҆́мене ра́ди моегѡ̀ ст҃а́гѡ: |
|
26
|
26
|
| І відчують вони нечестя своє і всі беззаконня свої, які чинили переді Мною, коли будуть жити на землі своїй безпечно, і ніхто не буде страшити їх, | и҆ во́змꙋтъ безче́стїе своѐ и҆ всѧ́кꙋю непра́вдꙋ свою̀, є҆́юже непра́вдоваша, є҆гда̀ вселѧ́тсѧ на землѝ свое́й съ ми́ромъ и҆ не бꙋ́детъ оу҆страша́ющагѡ, |
|
27
|
27
|
| коли Я поверну їх від народів, і зберу їх із земель ворогів їхніх, і явлю у них святість Мою перед очима багатьох народів. | внегда̀ возвращꙋ̀ ѧ҆̀ ѿ ꙗ҆зы̑къ и҆ соберꙋ̀ ѧ҆̀ ѿ стра́нъ ꙗ҆зы́ческихъ и҆ ѡ҆сщ҃ꙋ́сѧ въ ни́хъ пред̾ ꙗ҆зы̑ки: |
|
28
|
28
|
| І пізнають, що Я Господь Бог їхній, коли, розсіявши їх між народами, знову зберу їх у землю їхню і не залишу вже там жодного з них; | и҆ оу҆вѣ́дѧтъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь бг҃ъ и҆́хъ, внегда̀ ꙗ҆влю́сѧ и҆̀мъ во ꙗ҆зы́цѣхъ и҆ соберꙋ̀ ѧ҆̀ на зе́млю и҆́хъ и҆ не ѡ҆ста́влю ѿ ни́хъ та́мѡ ктомꙋ̀: |
|
29
|
29
|
| і не буду вже ховати від них лиця Мого, тому що Я виллю дух Мій на дім Ізраїлів, — говорить Господь Бог. | и҆ не ѿвращꙋ̀ лица̀ моегѡ̀ ктомꙋ̀ ѿ ни́хъ, занѐ и҆злїѧ́хъ ꙗ҆́рость мою̀ на до́мъ і҆и҃левъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
|
Глава 40
|
Глава́ м҃
|
|
1
|
1
|
| У двадцять п’ятому році після переселення нашого, на початку року, у десятий день місяця, у чотирнадцятому році після зруйнування міста, у той самий день була на мені рука Господа, і Він повів мене туди. | И҆ бы́сть во два́десѧть пѧ́тое лѣ́то плѣне́нїѧ на́шегѡ, пе́рвагѡ мцⷭ҇а, въ десѧ́тый де́нь мцⷭ҇а, въ четвертоена́десѧть лѣ́то по плѣне́нїи гра́да, въ то́й де́нь бы́сть на мнѣ̀ рꙋка̀ гдⷭ҇нѧ: и҆ веде́ мѧ та́мѡ, |
|
2
|
2
|
| У видіннях Божих привів Він мене у землю Ізраїлеву і поставив мене на дуже високій горі, і на ній, з південного боку, були ніби міські доми; | въ видѣ́нїи бж҃їи веде́ мѧ на зе́млю і҆и҃левꙋ и҆ поста́ви мѧ̀ на горѣ̀ высо́цѣ ѕѣлѡ̀, на не́йже ꙗ҆́кѡ согражде́нїе гра́да прѧ́мѡ (полꙋ́дне), |
|
3
|
3
|
| і привів мене туди. І ось муж, якого вигляд ніби вигляд блискучої міді, і лляний шнур у руці його і тростина для вимірювання, і стояв він біля воріт. | и҆ введѐ мѧ̀ та́мѡ: и҆ сѐ, мꙋ́жъ, и҆ зра́къ є҆гѡ̀ бѧ́ше, ꙗ҆́кѡ видѣ́нїе мѣ́ди блеща́щїѧсѧ, и҆ въ рꙋцѣ̀ є҆гѡ̀ бѧ́ше ве́рвь зи́ждꙋщихъ и҆ тро́сть мѣ́рителнаѧ. То́й же стоѧ́ше оу҆ вра́тъ |
|
4
|
4
|
| І сказав мені цей муж: «сину людський! дивись очима твоїми і слухай вухами твоїми, і прихили серце твоє до всього, що я буду показувати тобі, тому що ти для того і приведений сюди, щоб я показав тобі це; все, що побачиш, сповісти дому Ізраїлевому». | и҆ речѐ ко мнѣ̀: ви́дѣлъ ли є҆сѝ, сы́не человѣ́чь; ви́ждь ѻ҆чи́ма твои́ма и҆ оу҆ши́ма твои́ма слы́ши, и҆ оу҆чинѝ въ се́рдцы твое́мъ всѧ̑, є҆ли̑ка а҆́зъ показꙋ́ю тебѣ̀, занѐ тогѡ̀ ра́ди вше́лъ є҆сѝ сѣ́мѡ, да покажꙋ̀ тебѣ̀, и҆ пока́жеши ты̀ всѧ̑, є҆ли̑ка ви́диши, до́мꙋ і҆и҃левꙋ. |
|
5
|
5
|
| І ось, поза храмом стіна з усіх боків його, і у руці того мужа тростина для вимірювання у шість ліктів, рахуючи кожен лікоть у лікоть з долонею; і наміряв він у цьому домі одну тростину товщини й одну тростину висоти. | И҆ сѐ, ѡ҆гра́да внѣꙋ́дꙋ ѡ҆́крестъ хра́ма, и҆ въ рꙋцѣ̀ мꙋ́жа мѣ́ра тро́стѧна шестѝ лакѡ́тъ въ ла́коть шестодла́нный, и҆ и҆змѣ́ри предстѣ́нїе ширинꙋ̀ ра́внѡ тро́сти, и҆ высотꙋ̀ є҆гѡ̀ ра́внѡ тро́сти. |
|
6
|
6
|
| Потім пішов до воріт, обернених лицем на схід, і зійшов по східцях їх, і знайшов міри в одному порозі воріт одну тростину ширини і в другому порозі одну тростину ширини. | И҆ вни́де во врата̀ зрѧ̑щаѧ на восто́къ седмїю̀ степе́ньми, и҆ и҆змѣ́ри ѳеѐ, ше́сть ѡ҆ сїю̀ странꙋ̀, ше́сть же ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀, и҆ є҆ла́мъ [притво́ръ] две́рный ра́внѡ тро́сти. |
|
7
|
7
|
| І в кожній бічній кімнаті одна тростина довжини й одна тростина ширини, а між кімнатами п’ять ліктів, і у порозі воріт у притворі воріт всередині одна ж тростина. | И҆ ѳеѐ [черто́гъ] ра́внѡ тро́сти въ долготꙋ̀ и҆ ра́внѡ тро́сти въ широтꙋ̀, и҆ а҆їла́мъ [подвѡ́и] средѣ̀ ѳенла́ѳъ [черто́гѡвъ] шестѝ лакѡ́тъ. И҆ ѳеѐ второ́е [вторы́й] ра́внѡ тро́сти въ широтꙋ̀ и҆ ра́внѡ тро́сти въ долготꙋ̀, є҆ла́мъ [притво́ръ] же пѧтѝ лакѡ́тъ. |
|
8
|
8
|
| І зміряв він у притворі воріт усередині одну тростину, | И҆ ѳеѐ [черто́гъ] тре́тїе ра́внѡ тро́сти въ долготꙋ̀ и҆ ра́внѡ тро́сти въ широтꙋ̀, |
|
9
|
9
|
| а в притворі біля воріт наміряв вісім ліктів і два лікті у стовпах. Цей притвор біля воріт з боку храму. | є҆ла́мъ же вра́тный, и҆́же бли́з̾ є҆ла́ма [притво́ра] две́рнагѡ ѻ҆смѝ лакѡ́тъ, а҆їле́ѵъ же [подвѡ́и же є҆гѡ̀] двою̀ лакте́й: и҆ є҆ла́мъ [притво́ръ] две́рный внꙋтрьꙋ́дꙋ. |
|
10
|
10
|
| Бічних кімнат біля східних воріт три — з одного боку і три — з іншого; одна міра у всіх трьох і одна міра у стовпах з того й іншого боку. | И҆ ѳеѐ двє́рныѧ [черто́зи две́рнїи] прѧ́мѡ ѳеѐ [черто́гѡмъ], трѝ ѡ҆ сїю̀ странꙋ̀ и҆ трѝ ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀, мѣ́ра же є҆ди́на трїе́мъ: и҆ мѣ́ра є҆ди́на а҆їла́мъ [подво́ємъ] сю́дꙋ и҆ сю́дꙋ. |
|
11
|
11
|
| Ширини в отворі воріт він наміряв десять ліктів, а довжини воріт тринадцять ліктів. | И҆ размѣ́ри широтꙋ̀ вхо́да вра́тнагѡ десѧтѝ лакте́й, широтꙋ́ же вра́тнꙋю трина́десѧти лакте́й, |
|
12
|
12
|
| А перед кімнатами виступ в один лікоть, і в один же лікоть з іншого боку виступ; ці кімнати з одного боку мали шість ліктів і шість же ліктів з іншого боку. | и҆ ла́коть є҆ди́нъ своди́мь прѧ́мѡ ѳееі́мъ [черто́гѡмъ] ла́ктѧ є҆ди́нагѡ и҆ ла́ктѧ є҆ди́нагѡ, предѣ́лъ сю́дꙋ и҆ сю́дꙋ, и҆ ѳеѐ шестѝ лакте́й ѡ҆ сїю̀ странꙋ̀ и҆ шестѝ лакте́й ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀. |
|
13
|
13
|
| Потім наміряв він у воротах від даху однієї кімнати до даху іншої двадцять п’ять ліктів ширини; двері були навпроти дверей. | И҆ размѣ́ри врата̀ ѿ стѣны̀ ѳеѐ до стѣны̀ ѳеѐ, широта̀ два́десѧти и҆ пѧтѝ лакте́й: сїѧ̑ врата̀ ко вратѡ́мъ, |
|
14
|
14
|
| А у стовпах він налічив шістдесят ліктів, у кожнім стовпі біля двору і біля воріт, | и҆ непокрове́нное є҆ла́ма [притво́ра] вра́тъ шести́десѧтъ лакте́й, (*два́десѧти пѧтѝ) и҆ ѳеѐ [черто́гъ] двора̀ ѡ҆́крестъ, |
|
15
|
15
|
| і від передньої сторони входу у ворота до передньої сторони внутрішніх воріт п’ятдесят ліктів. | и҆ непокрове́нное вра́тъ ѿвнѣ̀ въ непокрове́нное (*вра́тъ) є҆ла́ма вра́тъ внꙋтрьꙋ́дꙋ пѧтьдесѧ́тъ лакте́й. |
|
16
|
16
|
| Ґратчасті вікна були й у бокових кімнатах і у стовпах їх, усередину воріт навколо, також і у притворах вікна були навколо на внутрішній бік, і на стовпах — пальми. | И҆ ѻ҆кѡ́нца сокровє́на ѳееі́мъ [въ черто́зѣхъ] и҆ въ а҆їла́мъ [подво́ехъ и҆́хъ] внꙋ́трь вра́тъ двора̀ ѡ҆́крестъ: та́кожде и҆ є҆ла́мъ [притво́рамъ] ѻ҆кѡ́нца внꙋтрьꙋ́дꙋ ѡ҆́крестъ, и҆ на а҆їла́мъ [и҆ на подво́ехъ] фі́нїки сю́дꙋ и҆ сю́дꙋ (и҆зва̑ѧны). |
|
17
|
17
|
| І привів він мене на зовнішній двір, і ось там кімнати, і кам’яний поміст навколо двору був зроблений; тридцять кімнат на тому помості. | И҆ введе́ мѧ во дво́ръ внꙋ́треннїй, и҆ сѐ, преграждє́нїѧ и҆ междꙋстѡ́лпїѧ ѡ҆́крестъ двора̀, прегражде́нїи же три́десѧть въ междꙋсто́лпїихъ, |
|
18
|
18
|
| І поміст цей був з боків воріт, відповідно до довжини воріт; цей поміст був нижче. | и҆ притво́ры проти́вꙋ за́дней странѣ̀ вра́тъ, по долготѣ̀ вра́тъ междꙋсто́лпїе ни́жнее. |
|
19
|
19
|
| І наміряв він у ширину від нижніх воріт до зовнішнього краю внутрішнього двору сто ліктів, на схід і на північ. | И҆ размѣ́ри широтꙋ̀ двора̀ ѿ непокрове́нагѡ вра́тъ внѣ́шнихъ внꙋ́трь ко непокрове́номꙋ вра́тъ зрѧ́щихъ внѣ̀, лакте́й сто̀ зрѧ́щихъ на восто́къ: и҆ введе́ мѧ на сѣ́веръ, |
|
20
|
20
|
| Він виміряв також довжину і ширину воріт зовнішнього двору, повернених лицем на північ, | и҆ сѐ, врата̀ зрѧ̑щаѧ на сѣ́веръ дворꙋ̀ внѣ́шнемꙋ, и҆ размѣ́ри ѧ҆̀, долготꙋ̀ и҆́хъ и҆ широтꙋ̀. |
|
21
|
21
|
| і бокові кімнати при них, три з одного боку і три з іншого; і стовпи їх, і виступи їх були такої самої міри, як у попередніх воріт: довжина їх п’ятдесят ліктів, а ширина двадцять п’ять ліктів. | И҆ ѳеѐ [черто́зи и҆́хъ] трѝ ѡ҆ сїю̀ странꙋ̀, три́ же ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀, и҆ а҆їле́ѵъ [подвѡ́и и҆́хъ], и҆ є҆ла́мы [притво́ры и҆́хъ], и҆ фі́нїки и҆́хъ: и҆ бы́сть по мѣ́рѣ вра́тъ зрѧ́щихъ на восто́къ, пѧти́десѧти лакте́й долгота̀ и҆́хъ, а҆ широта̀ и҆́хъ двꙋ́десѧти и҆ пѧтѝ лакте́й: |
|
22
|
22
|
| І вікна їх, і виступи їх, і пальми їх — тієї ж міри, як у воріт, обернених лицем на схід; і входять до них сімома сходинками, і перед ними виступи. | и҆ ѻ҆кѡ́нца и҆́хъ, и҆ є҆ла́мы, и҆ фі́нїки и҆́хъ, ꙗ҆́коже врата̀ зрѧ̑щаѧ на восто́къ: и҆ седмїю̀ восхо́дами восхожда́хꙋ на нѧ̀, и҆ є҆ла́мы внꙋтрьꙋ́дꙋ. |
|
23
|
23
|
| І у внутрішній двір є ворота навпроти воріт північних і східних; і наміряв він від воріт до воріт сто ліктів. | И҆ врата̀ дворꙋ̀ внꙋ́треннемꙋ зрѧ̑щаѧ ко вратѡ́мъ сѣ̑вернымъ, ꙗ҆́коже врата̀ зрѧ̑щаѧ на восто́къ: и҆ размѣ́ри дво́ръ ѿ вра́тъ до вра́тъ лакте́й сто̀. |
|
24
|
24
|
| І повів мене на південь, і ось там ворота південні; і наміряв він у стовпах і виступах таку саму міру. | И҆ веде́ мѧ къ ю҆́гꙋ, и҆ сѐ, врата̀ зрѧ̑щаѧ на ю҆́гъ, и҆ размѣ́ри ѧ҆̀, и҆ ѳеѐ [черто́ги и҆́хъ], и҆ а҆їле́ѵа [подвѡ́и и҆́хъ], и҆ є҆ла́мы [притво́ры и҆́хъ], по тѣ̑мжде мѣ́рамъ. |
|
25
|
25
|
| І вікна у них і у переддвер’ях їх такі самі, як ті вікна: довжина п’ятдесят ліктів, а ширина двадцять п’ять ліктів. | И҆ ѻ҆кѡ́нца и҆́хъ и҆ є҆ла́мы ѡ҆́крестъ ꙗ҆́коже и҆ ѻ҆кѡ́нца є҆ла́гъ [ѡ҆́ныѧ], пѧти́десѧти лакте́й долгота̀ и҆́хъ, а҆ широта̀ двꙋ́десѧти и҆ пѧтѝ лакте́й, |
|
26
|
26
|
| Підйом до них — у сім сходинок, і переддвер’я перед ними; і пальмові прикраси — одна з того боку й одна з іншого на стовпах їх. | и҆ се́дмь восхо́дѡвъ и҆̀мъ, и҆ є҆ла́мы внꙋтрьꙋ́дꙋ, и҆ фі́нїки и҆́хъ, є҆ди́нъ ѡ҆ сїю̀ странꙋ̀, а҆ дрꙋгі́й ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ над̾ а҆їле́ѵъ [подво́ѧми и҆́хъ]. |
|
27
|
27
|
| І у внутрішній двір були південні ворота; і наміряв він від воріт до воріт південних сто ліктів. | И҆ врата̀ прѧ́мѡ вратѡ́мъ двора̀ внꙋ́треннѧгѡ на ю҆́гъ: и҆ размѣ́ри дво́ръ ѿ вра́тъ до вра́тъ на ю҆́гъ, сто̀ лакте́й въ широтꙋ̀. |
|
28
|
28
|
| І привів він мене через південні ворота у внутрішній двір; і наміряв у південних воротах ту саму міру. | И҆ введе́ мѧ во дво́ръ внꙋ́треннїй вра́тъ, ꙗ҆̀же на ю҆́гъ, и҆ размѣ́ри врата̀, ꙗ҆̀же на ю҆́гъ, по тѣ̑мжде мѣ́рамъ: |
|
29
|
29
|
| І бічні кімнати їх, і стовпи їх, і притвори їх — тієї самої міри, і вікна у них у притворах їх були навколо; усього в довжину п’ятдесят ліктів, а у ширину двадцять п’ять ліктів. | и҆ ѳеѐ [черто́зи и҆́хъ], и҆ а҆їле́ѵъ [подвѡ́и и҆́хъ], и҆ є҆ла́мы [притво́ры и҆́хъ] по тѣ̑мжде мѣ́рамъ. |
|
30
|
30
|
| Притвори були навколо довжиною у двадцять п’ять ліктів, а шириною у п’ять ліктів. | И҆ ѻ҆кѡ́нца и҆́хъ и҆ є҆ла́мы ѡ҆́крестъ, пѧти́десѧти лакте́й долгота̀ и҆́хъ, а҆ широта̀ двꙋ́десѧти и҆ пѧтѝ лакте́й. |
|
31
|
31
|
| І притвори були у них на зовнішній двір, і пальми були на стовпах їх; підйом до них — у вісім сходинок. | Є҆ла́мы же во дво́ръ внѣ́шнїй, и҆ фі́нїки а҆їле́ѵъ [подво́ємъ и҆́хъ], и҆ ѻ҆́смь восхо́дѡвъ. |
|
32
|
32
|
| І повів мене східними воротами на внутрішній двір; і наміряв у цих воротах ту саму міру. | И҆ введе́ мѧ во врата̀ зрѧ̑щаѧ на восто́къ, и҆ размѣ́ри ѧ҆̀ по тѣ̑мжде мѣ́рамъ, и҆ ѳеѐ [черто́ги и҆́хъ] и҆ а҆їле́ѵъ [подвѡ́и] и҆ є҆ла́мы [притво́ры и҆́хъ] по тѣ̑мжде мѣ́рамъ. |
|
33
|
33
|
| І бічні кімнати їх, і стовпи їх, і притвори їх були тієї самої міри; і вікна у них і притворах їх були навколо; довжина п’ятдесят ліктів, а ширина двадцять п’ять ліктів. | И҆ ѻ҆кѡ́нца и҆̀мъ, и҆ є҆ла́мы [и҆ притво́рамъ и҆́хъ] ѡ҆́крестъ, пѧти́десѧти лакте́й долгота̀ и҆́хъ, а҆ широта̀ и҆́хъ двꙋ́десѧти и҆ пѧтѝ лакте́й. |
|
34
|
34
|
| Притвори у них були на зовнішній двір, і пальми на стовпах їх з того й іншого боку; підйом до них — у вісім сходинок. | И҆ є҆ла́мы во дво́ръ внꙋ́треннїй, и҆ фі́нїки на а҆їле́ѵъ [на подво́ехъ и҆́хъ] сю́дꙋ и҆ сю́дꙋ, и҆ ѻ҆́смь восхо́дѡвъ и҆̀мъ. |
|
35
|
35
|
| Потім привів мене до північних воріт, і наміряв у них ту саму міру. | И҆ введе́ мѧ во врата̀ ꙗ҆̀же на сѣ́веръ, и҆ размѣ́ри по тѣ̑мжде мѣ́рамъ, |
|
36
|
36
|
| Бічні кімнати при них, стовпи їх і притвори їх, і вікна у них були навколо; усього у довжину п’ятдесят ліктів, і у ширину двадцять п’ять ліктів. | и҆ ѳеѐ и҆ а҆їле́ѵъ и҆ є҆ла́мы, и҆ ѻ҆кѡ́нца и҆̀мъ ѡ҆́крестъ, пѧти́десѧти лакте́й долгота̀ и҆́хъ, а҆ широта̀ двꙋ́десѧти и҆ пѧтѝ лакте́й, |
|
37
|
37
|
| Притвори у них були на зовнішній двір, і пальми на стовпах їх з того й іншого боку; підйом до них — у вісім сходинок. | и҆ є҆ла́мы во внѣ́шнїй дво́ръ, и҆ фі́нїки а҆їле́ѵꙋ [подво́ємъ и҆́хъ] сю́дꙋ и҆ сю́дꙋ, и҆ ѻ҆́смь восхо́дѡвъ и҆̀мъ. |
|
38
|
38
|
| Була також кімната, з входом до неї, біля стовпів воріт: там обмивають жертви всепалення. | И҆ прегра̑ды и҆́хъ, и҆ двє́ри и҆́хъ, и҆ є҆ла́мы и҆́хъ пред̾ враты̀ и҆́хъ вторы́ми сто́къ, та́мѡ и҆змыва́ютъ всесожжє́нїѧ. |
|
39
|
39
|
| А у притворі біля воріт два столи з одного боку і два з іншого боку, щоб заколювати на них жертви всепалення і жертви за гріх і жертви за злочин. | Во є҆ла́мѣ [въ притво́рѣ] же вра́тъ, двѣ̀ трапє́зы ѡ҆ сїю̀ странꙋ̀, двѣ́ же ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀, є҆́же закала́ти на ни́хъ всесожжє́нїѧ, ꙗ҆̀же за грѣхѝ и҆ ꙗ҆̀же за невѣ́дѣнїе. |
|
40
|
40
|
| І біля зовнішнього боку біля входу в отвір північних воріт були два столи, і з іншого боку, поряд з притвором біля воріт, два столи. | И҆ созадѝ сто́ка всесожже́нїй две́рїй зрѧ́щихъ на сѣ́веръ двѣ̀ трапє́зы на восто́къ проти́вꙋ за́дней странѣ̀ (две́рїй) вторы́хъ, и҆ проти́вꙋ є҆ла́ма вра́тъ двѣ̀ трапє́зы на восто́къ. |
|
41
|
41
|
| Чотири столи з одного боку і чотири столи з іншого боку, з боків воріт: усього вісім столів, на яких заколюють жертви. | Четы́ри ѡ҆ сїю̀ странꙋ̀, четы́ри же ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ проти́вꙋ за́дней странѣ̀ вра́тъ, на тѣ́хъ закала́ютъ заколє́нїѧ: прѧ́мѡ ѻ҆смѝ трапе́зъ заколе́нїй: |
|
42
|
42
|
| І чотири столи для приготування всепалення були з тесаних каменів, довжиною у півтора ліктя, і шириною у півтора ліктя, а висотою в один лікоть; на них кладуть знаряддя для заколення жертви всепалення та інших жертв. | четы́ри же трапє́зы всесожже́нїй ка́мєнны и҆стє́саны, въ широтꙋ̀ ла́ктѧ є҆ди́нагѡ и҆ по́лъ, въ долготꙋ̀ двꙋ́хъ лакте́й и҆ по́лъ, а҆ въ высотꙋ̀ ла́коть є҆ди́нъ: на ты̑ѧ возлага́ютъ ѻ҆рꙋ́дїѧ, и҆́миже закала́ютъ та́мѡ всесожжє́нїѧ и҆ заколє́нїѧ. |
|
43
|
43
|
| І гаки в одну долоню прироблені були до стін будівлі навколо, а на столах клали жертовне м’ясо. | И҆ и҆мѣ́ютъ ѡ҆гражде́нїе ма́ло и҆сте́сано на дла́нь внꙋтрьꙋ́дꙋ ѡ҆́крестъ, верхꙋ́ же трапе́зы покро́въ, є҆́же покрыва́тисѧ и҆̀мъ ѿ дождѧ̀ и҆ зно́ѧ. |
|
44
|
44
|
| Ззовні внутрішніх воріт були кімнати для співців; на внутрішньому дворі, збоку північних воріт, одна обернена лицем на південь, а інша, збоку південних воріт, повернена лицем на північ. | И҆ введе́ мѧ во дво́ръ внꙋ́треннѣйшїй, и҆ сѐ, двѣ̀ прегра̑ды во внꙋ́треннѣйшемъ дворѣ̀, є҆ди́на проти́вꙋ за́дней странѣ̀ вра́тъ зрѧ́щихъ на сѣ́веръ, вводѧ́щаѧ на ю҆́гъ, а҆ дрꙋга́ѧ проти́вꙋ за́дней странѣ̀ вра́тъ сꙋ́щихъ на ю҆́гъ, зрѧ́щихъ же къ сѣ́верꙋ. |
|
45
|
45
|
| І сказав він мені: «ця кімната, яка лицем до півдня, для священиків, що пильнують на сторожі храму; | И҆ речѐ ко мнѣ̀: прегра́да сїѧ̀, ꙗ҆́же зри́тъ на ю҆́гъ, жерцє́мъ є҆́сть, и҆̀же стрегꙋ́тъ стражбꙋ̀ хра́ма: |
|
46
|
46
|
| а кімната, яка лицем на північ, для священиків, що пильнують на сторожі жертовника: це сини Садока, які одні із синів Левія наближаються до Господа, щоб служити Йому». | а҆ прегра́да, ꙗ҆́же зри́тъ къ сѣ́верꙋ, жерцє́мъ є҆́сть стрегꙋ́щымъ стра́жꙋ тре́бника: ті́и сꙋ́ть сы́нове садꙋ́кѡвы, пристꙋпа́ющїи ѿ леѵі́а ко гдⷭ҇еви, є҆́же слꙋжи́ти є҆мꙋ̀. |
|
47
|
47
|
| І наміряв він у дворі сто ліктів довжини і сто ліктів ширини: він був чотирикутний; а перед храмом стояв жертовник. | И҆ размѣ́ри дво́ръ ста̀ лакте́й въ долготꙋ̀ и҆ въ широтꙋ̀ ста̀ лакте́й, на четы́ри страны̑ є҆гѡ̀, и҆ тре́бникъ прѧ́мѡ хра́мꙋ. |
|
48
|
48
|
| І привів він мене до притвору храму, і наміряв у стовпах притвору п’ять ліктів з одного боку і п’ять ліктів з іншого; а біля воріт три лікті ширини з одного боку і три лікті з іншого. | И҆ введе́ мѧ во є҆ла́мъ [притво́ръ] хра́ма: и҆ размѣ́ри а҆і́лъ [подвѡ́и] є҆ла́ма пѧтѝ лакте́й широтꙋ̀ ѡ҆ сїю̀ странꙋ̀, пѧти́ же лакте́й ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀, широта́ же две́рнаѧ четырехна́десѧти лакте́й, и҆ бока̀ двє́рнаѧ є҆ла́ма трѝ ла̑кти ѡ҆ сїю̀ странꙋ̀, три́ же ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀. |
|
49
|
49
|
| Довжина притвору — двадцять ліктів, а ширина — одинадцять ліктів, і сходять до нього по десяти сходинках; і були підпори у стовпів, одна з одного боку, а друга з іншого. | Долгота́ же є҆ла́ма два́десѧть лакте́й, а҆ широта̀ двана́десѧть лакте́й: и҆ десѧтїю̀ степе́ньми восхожда́хꙋ къ немꙋ̀, и҆ столпѝ бѧ́хꙋ оу҆ а҆їла́ма [оу҆ подво́євъ], є҆ди́нъ ѡ҆ сїю̀ странꙋ̀, а҆ дрꙋгі́й ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ [Въ се́й главѣ̀ и҆ въ дрꙋги́хъ сеѧ̀ кни́ги глава́хъ ѡ҆ста́влєны є҆врє́йскїѧ рѣ̑чи въ соста́вѣ, поне́же во всѣ́хъ гре́ческихъ перево́дѣхъ стоѧ́тъ є҆врє́йскїѧ жь: а҆ лꙋ́чшагѡ ра́ди вразꙋмле́нїѧ чита́телємъ, значє́нїѧ и҆́хъ и҆з̾ѡбражены̀ под̾ соста́вомъ славе́нски.]. |
|
Глава 41
|
Глава́ м҃а
|
|
1
|
1
|
| Потім увів мене до храму і наміряв у стовпах шість ліктів ширини з одного боку і шість ліктів ширини з іншого боку, на ширину скинії. | И҆ введе́ мѧ во хра́мъ, и҆ размѣ́ри а҆їла́мъ [подвѡ́и], шестѝ лакте́й широта̀ ѡ҆ сїю̀ странꙋ̀ и҆ шестѝ лакте́й широта̀ а҆їла́мъ ѡ҆б̾ ѻ҆́нꙋ, |
|
2
|
2
|
| У дверях десять ліктів ширини, і з боків дверей п’ять ліктів з одного боку і п’ять ліктів з іншого боку; і наміряв довжини у храмі сорок ліктів, а ширини двадцять ліктів. | и҆ широта̀ вра́тъ де́сѧть лакте́й, и҆ бока̀ вра́тъ пѧтѝ лакте́й ѡ҆ сїю̀ странꙋ̀ и҆ пѧтѝ ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀: и҆ и҆змѣ́ри долготꙋ̀ и҆́хъ четы́редесѧть лакте́й, а҆ широтꙋ̀ два́десѧть лакте́й. |
|
3
|
3
|
| І пішов усередину, і наміряв у стовпах біля дверей два лікті й біля дверей шість ліктів, а ширина дверей — сім ліктів. | И҆ вни́де во дво́ръ внꙋ́треннїй, и҆ размѣ́ри а҆їла́мъ две́рїй двꙋ́хъ лакте́й, и҆ двє́ри шестѝ лакте́й, бока́ же двє́рнаѧ седмѝ лакте́й ѡ҆ сїю̀ странꙋ̀ и҆ седмѝ ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀. |
|
4
|
4
|
| І відміряв у ньому двадцять ліктів у довжину і двадцять ліктів у ширину храму, і сказав мені: «це — Святе Святих». | И҆ размѣ́ри долготꙋ̀ две́рїй четы́редесѧть лакте́й, а҆ широтꙋ̀ два́десѧть лакте́й пред̾ лице́мъ хра́ма, и҆ речѐ ко мнѣ̀: сїѐ ст҃о́е ст҃ы́хъ. |
|
5
|
5
|
| І наміряв у стіні храму шість ліктів, а ширини у бічних кімнатах, навколо храму, по чотирі лікті. | И҆ размѣ́ри стѣ́нꙋ хра́ма шестѝ лакте́й и҆ широтꙋ̀ страны̀ четы́рехъ лакте́й ѡ҆́крестъ, |
|
6
|
6
|
| Бічних кімнат було тридцять три, кімната біля кімнати; вони заходять у стіну, яка біля храму для кімнат навколо, так що вони пов’язані з нею, але стіни́ самого храму не торкаються. | страны̑ же страна̀ до страны̀ три́десѧть и҆ трѝ два́щи: и҆ разстоѧ́нїе въ стѣнѣ̀ хра́ма во страна́хъ ѡ҆́крестъ, є҆́же на прозра́къ бы́ти входѧ́щымъ, да ѿню́дъ не прикаса́ютсѧ ко стѣна́мъ хра́ма. |
|
7
|
7
|
| І він більше і більше розширювався навколо вгору бічними кімнатами, тому що окружність храму піднімалася вище і вище навколо храму, і тому храм мав велику ширину вгорі, і з нижнього поверху піднімалися у верхній через середній. | Широта́ же вы́шнїѧ страны̀ по приложе́нїю ѿ стѣны̀ къ вы́шней ѡ҆́крестъ хра́ма, ꙗ҆́кѡ да разширѧ́етсѧ свы́ше, и҆ да ѿ до́лнихъ восхо́дѧтъ на гѡ́рнѧѧ, а҆ ѿ сре́днихъ на трекрѡ́внаѧ. |
|
8
|
8
|
| І я бачив верх дому на усю окружність; бічні кімнати в основі мали там міри цілу тростину, шість повних ліктів. | И҆ ви́дѣхъ хра́ма высотꙋ̀ ѡ҆́крестъ разстоѧ́нїе стра́нъ ра́вно тро́сти шестѝ лакте́й разстѡѧ́нїѧ, |
|
9
|
9
|
| Ширина стіни бічних кімнат, що виходять назовні, п’ять ліктів, і відкритий простір є біля бічних кімнат храму. | широта́ же стѣны̀ страны̀ внѣꙋ́дꙋ пѧтѝ лакте́й, и҆ прѡ́чаѧ междꙋ̀ страна́ми хра́ма, |
|
10
|
10
|
| І між кімнатами відстань двадцять ліктів навколо всього храму. | и҆ междꙋ̀ прегра́дами широта̀ два́десѧти лакте́й, ѡ҆крꙋ́жность ѡ҆́крестъ хра́ма. |
|
11
|
11
|
| Двері бічних кімнат ведуть на відкритий простір, одні двері — на північний бік, а інші двері — на південний бік; а ширина цього відкритого простору — п’ять ліктів навколо. | Двє́ри же прегра́дъ ко про́чемꙋ две́рїй є҆ди́ныхъ ꙗ҆̀же къ сѣ́верꙋ: и҆ две́рь є҆ди́на къ ю҆́гꙋ, широта́ же свѣ́та про́чагѡ пѧтѝ лакте́й широта̀ ѡ҆́крестъ. |
|
12
|
12
|
| Будинок перед площею на західному боці — шириною у сімдесят ліктів; стіна ж цього будинку — п’ять ліктів ширини навколо, а довжина її — дев’яносто ліктів. | Раздѣ́лъ же проти́вꙋ про́чемꙋ а҆́ки къ мо́рю се́дмьдесѧтъ лакте́й, широта̀ стѣны̀ раздѣлѧ́ющїѧ, широта̀ ѡ҆́крестъ пѧ́ть лакте́й, и҆ долгота̀ є҆ѧ̀ де́вѧтьдесѧтъ лакте́й |
|
13
|
13
|
| І наміряв він у храмі сто ліктів довжини, і у площі й у прибудові, й у стінах його також сто ліктів довжини. | и҆ размѣ́ри проти́вꙋ хра́ма долготꙋ̀ сто̀ лакте́й, и҆ прѡ́чаѧ и҆ раздѣлѧ̑ющаѧ, и҆ стѣ́ны и҆́хъ въ долготꙋ̀ сто̀ лакте́й. |
|
14
|
14
|
| І ширина храму з лицьового боку і площі на схід сто ж ліктів. | И҆ широта̀ проти́вꙋ хра́ма, и҆ прѡ́чаѧ проти́вꙋ ста̀ лакте́й. |
|
15
|
15
|
| І у довжині будівлі перед площею на задньому боці її з бічними кімнатами її по той та інший бік він наміряв сто ліктів, з внутрішньою частиною храму і притворами двору. | И҆ размѣ́ри долготꙋ̀ раздѣ́лꙋ проти́вꙋ лицꙋ̀ про́чемꙋ созадѝ хра́мꙋ томꙋ̀, и҆ прѡ́чаѧ ѡ҆ сїю̀ странꙋ̀ и҆ ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ ста̀ лакте́й долготꙋ̀: хра́мъ же и҆ оу҆́глы, и҆ є҆ла́мъ [притво́ръ] внѣ́шнїй, до́ски пѡ́стланы. |
|
16
|
16
|
| Дверні бруси і ґратчасті вікна, і бічні кімнати навколо, в усіх трьох ярусах, навпроти порогів обшиті деревом і від підлоги до вікна; вікна були зачинені. | И҆ ѻ҆́кна решє́тчатаѧ свѣщє́нїѧ ѡ҆́крестъ трїе́мъ (страна́мъ) є҆́же приница́ти: хра́мъ же и҆ ꙗ҆̀же бли́з̾ є҆гѡ̀ оу҆стла̑на дре́вомъ ѡ҆́крестъ, и҆ помо́стъ, и҆ ѿ помо́ста до ѻ҆́конъ: ѻ҆́кна же ѿворѧ́єма троѧ́кѡ на приница́нїе, |
|
17
|
17
|
| Від верху дверей як всередині храму, так і зовні, й по всій стіні навколо, всередині і зовні, були різьблені зображення, | и҆ да́же до до́мꙋ внꙋ́треннѧгѡ и҆ до внѣ́шнѧгѡ, и҆ на все́й стѣнѣ̀ ѡ҆́крестъ внꙋ́тренней и҆ внѣ́шней мѣ̑ры, |
|
18
|
18
|
| зроблені були херувими і пальми: пальма між двома херувимами, й у кожного херувима два лиця. | и҆ и҆зва́ѧннїи херꙋві́ми и҆ фі́нїки: фі́нїкъ посредѣ̀ херꙋві́ма и҆ херꙋві́ма: два̀ лица̑ херꙋві́мꙋ: |
|
19
|
19
|
| З одного боку до пальми повернене лице людське, а з іншого боку до пальми — лице лев’яче; так зроблено в усьому храмі навколо. | лицѐ человѣ́ческо къ фі́нїкꙋ сю́дꙋ и҆ сю́дꙋ, и҆ лицѐ льво́во къ фі́нїкꙋ сю́дꙋ и҆ сю́дꙋ, и҆зва́ѧнъ ве́сь хра́мъ ѡ҆́крестъ. |
|
20
|
20
|
| Від підлоги до верху дверей зроблені були херувими і пальми, також і по стіні храму. | Ѿ помо́ста да́же до сво́да херꙋві́ми и҆ фі́нїки и҆зва́ѧни. |
|
21
|
21
|
| В храмі були чотирикутні одвірки, і святилище мало такий саме вигляд, як я бачив. | Ст҃о́е же и҆ хра́мъ ѿверза́емь на четы́ри страны̑, пред̾ лице́мъ ст҃ы́хъ видѣ́нїе ꙗ҆́кѡ зра́къ тре́бника древѧ́на, |
|
22
|
22
|
| Жертовник був дерев’яний у три лікті висоти й у два лікті довжини; і кути його, і підніжжя його, і стінки його — з дерева. І сказав він мені: «це трапеза, яка перед Господом». | трѝ ла̑кти высота̀ є҆гѡ̀, а҆ долгота̀ двꙋ̀ лакте́й, и҆ широта̀ та́кожде: и҆мѣ́ѧше же ро́ги, и҆ ѡ҆снова́нїе є҆гѡ̀ и҆ стѣ́ны є҆гѡ̀ дрєвѧ́ны. И҆ речѐ ко мнѣ̀: сїѧ̀ трапе́за, ꙗ҆́же пред̾ лице́мъ гдⷭ҇нимъ: |
|
23
|
23
|
| У храмі й у святилищі по двоє дверей, | дво́и же двє́ри хра́мꙋ и҆ дво́и двє́ри ст҃о́мꙋ, |
|
24
|
24
|
| і двері ці із двох дощок, обидві дошки рухомі, дві в одних дверях і дві дошки в інших; | двои́мъ две́ремъ враща́ющымсѧ: двѣ̀ верєѝ є҆ди̑нымъ, и҆ двѣ̀ верєѝ вторы̑мъ две́ремъ. |
|
25
|
25
|
| і зроблені на них, на дверях храму, херувими і пальми такі самі, які зроблені по стінах; а перед притвором іззовні був дерев’яний поміст. | И҆ ваѧ̑нїѧ над̾ ни́ми и҆ над̾ две́рьми хра́ма херꙋві́мъ и҆ фі́нїки, по ваѧ́нїю ст҃ы́хъ, и҆ древеса̀ потрє́бна пред̾ лице́мъ є҆ла́ма [притво́ра] ѿ внѣꙋ́дꙋ, |
|
26
|
26
|
| І ґратчасті вікна з пальмами, по той та інший бік, були з боків притвору й у бічних кімнатах храму і на дерев’яній обшивці. | и҆ ѻ҆́кна сокровє́на. И҆ размѣ́ри сю́дꙋ и҆ сю́дꙋ въ покро́вѣхъ є҆ла́ма, и҆ страны̑ хра́ма древа́ми сопрѧжены̀. |
|
Глава 42
|
Глава́ м҃в
|
|
1
|
1
|
| І вивів мене до зовнішнього двору північною дорогою, і привів мене до кімнат, що навпроти площі й навпроти будівлі на півночі, | И҆ введе́ мѧ во дво́ръ внѣ́шнїй на восто́ки, прѧ́мѡ вра́тъ ꙗ҆̀же къ сѣ́верꙋ, и҆ введе́ мѧ (внꙋ́трь), и҆ сѐ, прегра́дъ пѧ́ть держа́щыѧсѧ про́чагѡ и҆ держа́щыѧсѧ предѣ́ла къ сѣ́верꙋ, |
|
2
|
2
|
| до того місця, що біля північних дверей має у довжину сто ліктів, а у ширину п’ятдесят ліктів. | проти́вꙋ лица̀ ста̀ лакте́й долгота̀ къ сѣ́верꙋ, а҆ широта̀ пѧтьдесѧ́тъ лакте́й, |
|
3
|
3
|
| Навпроти двадцяти ліктів внутрішнього двору і навпроти помосту, який на зовнішньому дворі, були галерея навпроти галереї у три яруси. | распи̑саны ꙗ҆́коже врата̀ двора̀ внꙋ́треннѧгѡ, и҆ ꙗ҆́коже междꙋстѡ́лпїѧ внѣ́шнѧгѡ двора̀ чинорасполо́жєны, прѧмоли̑чны притво́ры трѝ. |
|
4
|
4
|
| А перед кімнатами хід у десять ліктів ширини, а всередину в один лікоть; двері їх лицем на північ. | И҆ прѧ́мѡ прегра́дамъ прохо́дъ десѧтѝ лакте́й въ широтꙋ̀, во внꙋ́трєннѧѧ пꙋтѝ є҆ди́нагѡ ла́ктѧ на сто̀ лакте́й долгота̀, и҆ двє́ри и҆́хъ къ сѣ́верꙋ. |
|
5
|
5
|
| Верхні кімнати вужчі, тому що галереї віднімають у них трохи порівняно з нижніми і середніми кімнатами цієї будівлі. | И҆ прохо́ди го́рничнїи та́кожде, ꙗ҆́кѡ и҆зница́ше междꙋсто́лпїе и҆з̾ негѡ̀, ѿ до́лнагѡ междꙋсто́лпїѧ, и҆ разстоѧ́нїе: си́це междꙋсто́лпїе и҆ разстоѧ́нїе, |
|
6
|
6
|
| Вони у три яруси, і таких стовпів, які на дворах, немає у них; тому вони і зроблені вужчими порівняно з нижніми і середніми кімнатами, починаючи від підлоги. | и҆ си́це притво́ры: поне́же трегꙋ̑бы бѧ́хꙋ и҆ столпѡ́въ не и҆мѣ́ша, ꙗ҆́коже столпѝ прегра́дъ: тогѡ̀ ра́ди и҆зница́хꙋ и҆з̾ ни́жнихъ и҆ сре́днихъ ѿ землѝ. |
|
7
|
7
|
| А зовнішня стіна навпроти цих кімнат від зовнішнього двору, що складає лицевий бік кімнат, має довжину п’ятдесят ліктів; | И҆ свѣ́тъ внѣꙋ́дꙋ, ꙗ҆́коже прегра̑ды двора̀ внѣ́шнѧгѡ, зрѧ́щыѧ проти́вꙋ прегра́дамъ, ꙗ҆̀же къ сѣ́верꙋ, долгота̀ пѧти́десѧти лакте́й. |
|
8
|
8
|
| тому що і кімнати на зовнішньому дворі займають довжини тільки п’ятдесят ліктів, і ось перед храмом сто ліктів. | Занѐ долгота̀ прегра́дъ зрѧ́щихъ во дво́ръ внѣ́шнїй бѧ́ше пѧти́десѧти лакте́й, и҆ ты̑ѧ сꙋ́ть прѧмоли̑чны тѣ̑мъ: все́ же (бѣ̀) ста̀ лакте́й. |
|
9
|
9
|
| А знизу хід до цих кімнат зі східного боку, коли підходять до них із зовнішнього двору. | Двє́ри же прегра́дъ тѣ́хъ вхо́да, и҆̀же на восто́ки, є҆́же входи́ти и҆́ми ѿ двора̀ внѣ́шнѧгѡ, |
|
10
|
10
|
| У ширину стіни двору на схід перед площею і перед будівлею були кімнати. | по свѣ́тꙋ сꙋ́щагѡ въ нача́лѣ прохо́да: и҆ къ ю҆́гꙋ на лицѐ ю҆́га, и҆ прѧ́мѡ про́чемꙋ, и҆ прѧ́мѡ раздѣле́нїѧ, и҆ прегра̑ды, |
|
11
|
11
|
| І хід перед ними такий самий, як і у тих кімнат, які обернені на північ, така сама довжина, як і у тих, і така сама ширина, і всі виходи їх, і будова їх, і двері їх такі самі, як і у тих. | и҆ прохо́дъ проти́вꙋ лицꙋ̀ и҆́хъ, по мѣ́рамъ прегра́дъ ꙗ҆̀же къ сѣ́верꙋ и҆ по долготѣ̀ и҆́хъ и҆ по широтѣ̀ и҆́хъ, и҆ по всѣ̑мъ и҆схо́дѡмъ и҆́хъ и҆ по всѣ̑мъ враще́нїємъ и҆́хъ, и҆ по свѣ́тѡмъ и҆́хъ и҆ по две́ремъ и҆́хъ, |
|
12
|
12
|
| Такі самі двері, як і у кімнатах, які на південь, і для входу у них двері біля самої дороги, яка йшла прямо уздовж стіни на схід. | прегра́дъ ꙗ҆̀же къ ю҆́гꙋ, и҆ по две́ремъ ѿ нача́ла прохо́да а҆́ки къ свѣ́тꙋ разстоѧ́нїѧ тро́сти, и҆ на восто́къ є҆́же входи́ти и҆́ми. |
|
13
|
13
|
| І сказав він мені: «кімнати на північ і кімнати на південь, які перед площею, є кімнати священні, в яких священики, що наближаються до Господа, з’їдають найсвященніші жертви; там само вони кладуть найсвященніші жертви, і хлібні приношення, і жертву за гріх, і жертву за злочин, бо це місце святе. | И҆ речѐ ко мнѣ̀: прегра̑ды, ꙗ҆̀же къ сѣ́верꙋ, и҆ прегра̑ды, ꙗ҆̀же къ ю҆́гꙋ, сꙋ́щыѧ проти́вꙋ лицꙋ̀ разстоѧ́нїй, сїѧ̑ сꙋ́ть прегра̑ды ст҃а́гѡ, въ ни́хже ꙗ҆дѧ́тъ жерцы̀ сы́нове садꙋ́кѡвы, и҆̀же пристꙋпа́ютъ ко гдⷭ҇еви, ст҃а̑ѧ ст҃ы́хъ, и҆ та́мѡ положа́тъ ст҃а̑ѧ ст҃ы́хъ и҆ же́ртвꙋ, и҆ ꙗ҆̀же за грѣхѝ и҆ ꙗ҆̀же за невѣ́дѣнїе, поне́же мѣ́сто ст҃о є҆́сть. |
|
14
|
14
|
| Коли увійдуть туди священики, то вони не повинні виходити з цього святого місця на зовнішній двір, доки не залишать там одягу свого, в якому служили, бо вони священні; вони повинні одягнути на себе інший одяг і тоді виходити до народу». | Да не вхо́дѧтъ та́мѡ, кромѣ̀ жерцє́въ, и҆ да не и҆схо́дѧтъ ѿ ст҃а́гѡ во дво́ръ внѣ́шнїй, ꙗ҆́кѡ да прⷭ҇нѡ ст҃и бꙋ́дꙋтъ приносѧ́щїи, и҆ да не прикаса́ютсѧ ри́замъ и҆́хъ, въ ни́хже слꙋ́жатъ, поне́же ст҃а сꙋ́ть, но да ѡ҆блекꙋ́тсѧ въ ри̑зы и҆́ны, є҆гда̀ прикаса́ютсѧ лю́демъ. |
|
15
|
15
|
| Коли скінчив він вимірювання внутрішнього храму, то вивів мене воротами, оберненими лицем на схід, і став вимірювати його навколо. | И҆ соверши́сѧ размѣ́ренїе хра́ма внꙋтрьꙋ́дꙋ. И҆ и҆зведе́ мѧ по пꙋтѝ вра́тъ зрѧ́щихъ на восто́къ, и҆ размѣ́ри подо́бїе хра́ма ѡ҆́крестъ чинорасположе́нїемъ. |
|
16
|
16
|
| Він виміряв східний бік вимірювальною тростиною і наміряв вимірювальною тростиною всього п’ятсот тростин; | И҆ ста̀ созадѝ вра́тъ зрѧ́щихъ на восто́къ, и҆ размѣ́ри пѧ́ть сѡ́тъ тро́стїю мѣ́рною. |
|
17
|
17
|
| на північному боці тією самою вимірювальною тростиною наміряв усього п’ятсот тростин; | И҆ ѡ҆брати́сѧ на сѣ́веръ, и҆ размѣ́ри на лицѐ сѣ́вера лакте́й пѧ́ть сѡ́тъ тро́стїю мѣ́рною. |
|
18
|
18
|
| на південній стороні наміряв вимірювальною тростиною також п’ятсот тростин. | И҆ ѡ҆брати́сѧ къ мо́рю, и҆ размѣ́ри на лицѐ мо́рѧ пѧ́ть сѡ́тъ лакте́й тро́стїю мѣ́рною. |
|
19
|
19
|
| Повернувши до західного боку, наміряв вимірювальною тростиною п’ятсот тростин. | И҆ ѡ҆брати́сѧ на ю҆́гъ, и҆ размѣ́ри проти́вꙋ ю҆́гꙋ пѧ́ть сѡ́тъ тро́стїю мѣ́рною. |
|
20
|
20
|
| Із усіх чотирьох боків він обміряв його; навколо нього була стіна довжиною у п’ятсот тростин і у п’ятсот тростин шириною, щоб відокремити святе місце від несвятого. | Четы́ри страны̑ то́южде тро́стїю: и҆ расположѝ є҆го̀, и҆ ѡ҆гра́дꙋ ѡ҆́крестъ є҆мꙋ̀, пѧ́ть сѡ́тъ лакте́й (долготꙋ̀) на восто́къ, и҆ пѧ́ть сѡ́тъ лакте́й широтꙋ̀, є҆́же разлꙋча́ти междꙋ̀ ст҃ы́ми и҆ междꙋ̀ предстѣ́нїемъ сꙋ́щимъ въ чиноположе́нїи хра́ма. |
|
Глава 43
|
Глава́ м҃г
|
|
1
|
1
|
| І привів мене до воріт, до тих воріт, що повернені лицем на схід. | И҆ веде́ мѧ ко вратѡ́мъ зрѧ́щымъ на восто́ки и҆ и҆зведе́ мѧ: |
|
2
|
2
|
| І ось, слава Бога Ізраїлевого йшла від сходу, і глас Його — як шум вод великих, і земля освітилася від слави Його. | и҆ сѐ, сла́ва бг҃а і҆и҃лева грѧдѧ́ше по пꙋтѝ вра́тъ зрѧ́щихъ на восто́ки, и҆ гла́съ полка̀ а҆́ки гла́съ оу҆сꙋгꙋблѧ́ющихъ мно́гихъ, и҆ землѧ̀ свѣтѧ́шесѧ а҆́ки свѣ́тъ ѿ сла́вы є҆гѡ̀ ѡ҆́крестъ. |
|
3
|
3
|
| Це видіння було таке саме, яке я бачив раніше, точно таке, яке я бачив, коли приходив звістити загибель місту, і видіння, подібні до видінь, які бачив я біля ріки Ховари. І я впав на лице моє. | И҆ видѣ́нїе, є҆́же ви́дѣхъ, по видѣ́нїю, є҆́же ви́дѣхъ, є҆гда̀ вхожда́хъ пома́зати гра́дъ: и҆ видѣ́нїе колесни́цы, ю҆́же ви́дѣхъ, подо́бѧшесѧ видѣ́нїю, є҆́же ви́дѣхъ на рѣцѣ̀ хова́ръ. И҆ падо́хъ на лицѐ моѐ. |
|
4
|
4
|
| І слава Господа увійшла у храм шляхом воріт, обернених лицем до сходу. | Сла́ва же гдⷭ҇нѧ вни́де во хра́мъ по пꙋтѝ вра́тъ зрѧ́щихъ на восто́къ. |
|
5
|
5
|
| І підняв мене дух, і увів мене у внутрішній двір, і ось, слава Господа наповнила весь храм. | И҆ взѧ́ мѧ дꙋ́хъ и҆ введе́ мѧ во дво́ръ внꙋ́треннїй: и҆ сѐ, по́лнъ сла́вы до́мъ гдⷭ҇ень. |
|
6
|
6
|
| І я чув когось, хто говорив до мене з храму, а той муж стояв біля мене, | И҆ ста́хъ, и҆ сѐ, гла́съ ѿ хра́ма гл҃ющагѡ ко мнѣ̀, и҆ мꙋ́жъ стоѧ́ше бли́з̾ менє̀ |
|
7
|
7
|
| і сказав мені: сину людський! це місце престолу Мого і місце стопам ніг Моїх, де Я буду жити серед синів Ізраїлевих повіки; і дім Ізраїлів не буде більше оскверняти святого імені Мого, ні вони, ні царі їхні, блудінням своїм і трупами царів своїх на висотах їх. | и҆ речѐ ко мнѣ̀: сы́не человѣ́чь, ви́дѣлъ ли є҆сѝ мѣ́сто прⷭ҇то́ла моегѡ̀ и҆ мѣ́сто стопы̀ но́гъ мои́хъ, и҆дѣ́же всели́тсѧ и҆́мѧ моѐ средѣ̀ до́мꙋ і҆и҃лева во вѣ́къ; и҆ не ѡ҆сквернѧ́тъ ктомꙋ̀ и҆́мене моегѡ̀ ст҃а́гѡ до́мъ і҆и҃левъ, ті́и и҆ старѣ̑йшины и҆́хъ во блꙋже́нїи свое́мъ и҆ во оу҆бі́йствахъ старѣ́йшинъ свои́хъ средѣ̀ себє̀, |
|
8
|
8
|
| Вони ставили поріг свій біля порогу Мого і одвірки дверей своїх біля Моїх одвірків, так що одна стіна була між Мною і ними, й оскверняли святе ім’я Моє мерзотами своїми, які робили, і за те Я погубив їх у гніві Моєму. | внегда̀ полага́хꙋ преддве́рїе моѐ во преддве́рїихъ свои́хъ и҆ пра́ги моѧ̑ бли́з̾ пра́гѡвъ свои́хъ: и҆ да́ша стѣ́нꙋ мою̀ ꙗ҆́кѡ держа́щꙋюсѧ менє̀ и҆ ѻ҆́нѣхъ, и҆ ѡ҆скверни́ша и҆́мѧ моѐ ст҃о́е въ беззако́нїихъ свои́хъ, ꙗ҆̀же творѧ́хꙋ: и҆ сконча́хъ ѧ҆̀ въ ꙗ҆́рости мое́й и҆ во и҆збїе́нїи: |
|
9
|
9
|
| А тепер вони відкинуть від Мене блудодіяння своє і трупи царів своїх, і Я буду жити серед них повіки. | и҆ нн҃ѣ да ѿри́нꙋтъ блꙋже́нїе своѐ и҆ оу҆бі̑йства старѣ́йшинъ свои́хъ ѿ менє̀, и҆ вселю́сѧ средѣ̀ и҆́хъ во вѣ́къ. |
|
10
|
10
|
| Ти, сину людський, сповісти дому Ізраїлевому про храм цей, щоб вони посоромилися беззаконь своїх і щоб зняли з нього міру. | Ты́ же, сы́не человѣ́чь, покажѝ до́мꙋ і҆и҃левꙋ хра́мъ, и҆ да преста́нꙋтъ ѿ грѣхѡ́въ свои́хъ: и҆ видѣ́нїе є҆гѡ̀, и҆ чиноположе́нїе є҆гѡ̀, |
|
11
|
11
|
| І якщо вони будуть соромитися всього того, що робили, то покажи їм вигляд храму і розташування його, і виходи його, і входи його, і всі обриси його, і всі устави його, і всі образи його, і всі закони його, і напиши на очах їхніх, щоб вони зберігали всі обриси його і всі устави його і жили за ними. | и҆ ті́и прїимꙋ́тъ ка́знь свою̀ ѡ҆ всѣ́хъ, ꙗ҆̀же сотвори́ша: и҆ распи́шеши хра́мъ и҆ оу҆гото́ванїе є҆гѡ̀, и҆ и҆схо́ды є҆гѡ̀ и҆ вхо́ды є҆гѡ̀, и҆ бытїѐ є҆гѡ̀ и҆ всѧ̑ повелѣ̑нїѧ є҆гѡ̀ и҆ всѧ̑ зако́ны є҆гѡ̀ возвѣсти́ши и҆̀мъ и҆ да впи́шеши пред̾ ни́ми, и҆ снабдѧ́тъ всѧ̑ ѡ҆правда̑нїѧ моѧ̑ и҆ всѧ̑ повелѣ̑нїѧ моѧ̑ и҆ сотворѧ́тъ ѧ҆̀. |
|
12
|
12
|
| Ось закон храму: на вершині гори весь простір його навколо — Святе Святих; ось закон храму! | И҆ расписа́нїе хра́ма на верхꙋ̀ горы̀: всѝ предѣ́лы є҆гѡ̀ ѡ҆́крестъ ст҃а̑ѧ ст҃ы́хъ сꙋ́ть. |
|
13
|
13
|
| І ось розміри жертовника у ліктях, рахуючи лікоть за лікоть з долонею: основа у лікоть, ширина також у лікоть, і пояс по всіх краях його в одну п’ядь; і ось задній бік жертовника. | Се́й зако́нъ хра́ма, и҆ сїѧ̀ мѣ́ра тре́бника, въ ла́коть ла́ктѧ и҆ дла́ни, нѣ́дро глꙋбины̀ ла́коть на ла́коть и҆ ла́коть въ широтꙋ̀, и҆ ѡ҆гражде́нїе оу҆́стїѧ є҆мꙋ̀ ѡ҆́крестъ, пѧ́ди. |
|
14
|
14
|
| Від основи, що у землі, до нижнього виступу два лікті, а шириною він в один лікоть; від малого виступу до великого виступу чотири лікті, а ширина його — в один лікоть. | И҆ сїѧ̀ высота̀ тре́бника, и҆ ѿ глꙋбины̀ нача́ла вдоле́нїѧ є҆гѡ̀ ко ѡ҆чисти́лищꙋ вели́комꙋ, є҆́же внизꙋ̀, двꙋ́хъ лакте́й, широта́ же ла́коть: а҆ ѿ ѡ҆чисти́лища ма́лагѡ ко ѡ҆чисти́лищꙋ вели́комꙋ ла̑кти четы́ри, и҆ широта̀ ла́коть. |
|
15
|
15
|
| Сам жертовник висотою у чотири лікті; і з жертовника піднімаються вгору чотири роги. | И҆ а҆рїи́лъ четы́рехъ лакте́й, а҆ ѿ а҆рїи́ла и҆ вы́ше рогѡ́въ ла́коть: |
|
16
|
16
|
| Жертовник має дванадцять ліктів довжини і дванадцять ширини; він чотирикутний на усі свої чотири боки. | а҆рїи́лъ же двана́десѧть лакте́й въ долготꙋ̀ и҆ двана́десѧть лакте́й въ широтꙋ̀, четвероꙋго́ленъ на четы́ри ча̑сти своѧ̑. |
|
17
|
17
|
| А в майданчику чотирнадцять ліктів довжини і чотирнадцять ширини на всі чотири боки його, і навколо нього пояс у півліктя, а основа його у лікоть навколо, сходи ж до нього зі сходу. | И҆ ѡ҆чисти́лище четырена́десѧть лакте́й въ долготꙋ̀ и҆ четырена́десѧть лакте́й въ широтꙋ̀, четвероꙋго́лно на четы́ри ча̑сти своѧ̑: и҆ ѡ҆гражде́нїе є҆мꙋ̀ ѡ҆́крестъ ѡ҆крꙋжа́ющее є҆го̀ по́лъ ла́ктѧ, и҆ ѡ҆бдержа́нїе є҆гѡ̀ ла́коть ѡ҆́крестъ, и҆ степє́ни є҆гѡ̀ зрѧ́щыѧ на восто́къ. |
|
18
|
18
|
| І сказав він мені: сину людський! так говорить Господь Бог: ось устави жертовника до того дня, коли він буде зроблений для приношення на ньому всепалень і для кроплення на нього кров’ю. | И҆ речѐ ко мнѣ̀: сы́не человѣ́чь, сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ: сїѧ̑ за́пѡвѣди тре́бника въ де́нь сотворе́нїѧ є҆гѡ̀, є҆́же возноси́ти на не́мъ всесожжє́нїѧ и҆ возлива́ти на́нь кро́вь. |
|
19
|
19
|
| Священикам від коліна Левіїного, які з племені Садока, що наближаються до Мене, щоб служити Мені, — говорить Господь Бог, — дай тельця зі стада волів, у жертву за гріх. | И҆ да́си жерцє́мъ и҆ леѵі́тѡмъ, и҆̀же сꙋ́ть ѿ сѣ́мене садꙋ́кова, пристꙋпа́ющымъ ко мнѣ̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ, є҆́же слꙋжи́ти мнѣ̀, телца̀ ѿ говѧ́дъ за грѣ́хъ: |
|
20
|
20
|
| І візьми крови його, і покропи на чотири роги його, і на чотирі кути майданчика, і на пояс навколо, і так очисти його й освяти його. | и҆ да во́змꙋтъ ѿ кро́ве є҆гѡ̀ и҆ да возложа́тъ на четы́ри ро́ги тре́бника и҆ на четы́ри ча̑сти ѡ҆чисти́лища и҆ на ѡ҆снова́нїе ѡ҆́крестъ, и҆ ѡ҆кропи́ши є҆̀, и҆ ѡ҆чи́стѧтъ є҆̀: |
|
21
|
21
|
| І візьми тельця, у жертву за гріх, і спали його на призначеному місці дому поза святилищем. | и҆ да во́змꙋтъ телца̀, и҆́же за грѣ́хъ, и҆ да сожже́тсѧ во ѿлꙋче́ннѣмъ хра́мѣ внѣ̀ ст҃ы́хъ. |
|
22
|
22
|
| А на другий день у жертву за гріх принеси з козячого стада козла без пороку, і нехай очистять жертовник так само, як очищали тельцем. | А҆ во вторы́й де́нь да во́змꙋтъ два̀ кѡ́злища ѿ ко́зъ непоро́чныхъ за грѣ́хъ и҆ да ѡ҆чи́стѧтъ тре́бникъ, ꙗ҆́коже ѡ҆чи́стиша телце́мъ. |
|
23
|
23
|
| Коли ж закінчиш очищення, приведи зі стада волів тельця без вад і з отари овець барана без вад; | И҆ є҆гда̀ сконча́ютъ ѡ҆чище́нїе, да принесꙋ́тъ телца̀ ѿ говѧ́дъ непоро́чна и҆ ѻ҆вна̀ ѿ ѻ҆ве́цъ непоро́чна, |
|
24
|
24
|
| і принеси їх перед лице Господа; і священики кинуть на них соли, і принесуть їх у всепалення Господу. | и҆ да принесетѐ пред̾ гдⷭ҇а: и҆ да возве́ргꙋтъ на нѧ̀ жерцы̀ со́ль и҆ да вознесꙋ́тъ ѧ҆̀ гдⷭ҇еви всесожжє́нїѧ. |
|
25
|
25
|
| Сім днів принось у жертву за гріх по козлу в день; також нехай приносять у жертву по тельцю зі стада волів і по барану з отари овець без вад. | Се́дмь дні́й да сотвори́ши ко́злище за грѣ́хъ по всѧ̑ дни̑, и҆ телца̀ ѿ говѧ́дъ и҆ ѻ҆вна̀ ѿ ѻ҆ве́цъ непоро́чна, да сотворѧ́тъ се́дмь дні́й: |
|
26
|
26
|
| Сім днів вони повинні очищати жертовник і освячувати його і наповнювати руки свої. | и҆ да ѡ҆чи́стѧтъ тре́бникъ и҆ ѡ҆свѧтѧ́тъ є҆го̀, и҆ напо́лнѧтъ рꙋ́ки своѧ̑. |
|
27
|
27
|
| Після закінчення ж цих днів, у восьмий день і далі, священики будуть підносити на жертовнику ваші всепалення і подячні жертви; і Я буду милостивий до вас, — говорить Господь Бог. | И҆ сконча́ютъ се́дмь дні́й, и҆ бꙋ́детъ ѿ ѻ҆сма́гѡ днѐ и҆ пото́мъ, сотворѧ́тъ жерцы̀ на же́ртвенницѣ всесожжє́нїѧ ва̑ша и҆ ꙗ҆̀же спасе́нїѧ ва́шегѡ: и҆ прїимꙋ́ вы, гл҃етъ гдⷭ҇ь. |
|
Глава 44
|
Глава́ м҃д
|
|
1
|
1
|
| І привів він мене назад до зовнішніх воріт святилища, повернених лицем на схід, і вони були зачинені. | И҆ ѡ҆брати́ мѧ на пꙋ́ть вра́тъ ст҃ы́хъ внѣ́шнихъ, зрѧ́щихъ на восто́ки: и҆ сїѧ̑ бѧ́хꙋ затворє́нна. |
|
2
|
2
|
| І сказав мені Господь: ворота ці будуть зачинені, не відчиняться, і ніяка людина не ввійде ними, бо Господь, Бог Ізраїлів, увійшов ними, і вони будуть зачинені. | И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко мнѣ̀: сїѧ̑ врата̀ заключє́нна бꙋ́дꙋтъ и҆ не ѿве́рзꙋтсѧ, и҆ никто́же про́йдетъ и҆́ми: ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ вни́детъ и҆́ми, и҆ бꙋ́дꙋтъ заключє́нна. |
|
3
|
3
|
| Що ж до князя, він, як князь, сяде у них, щоб їсти хліб перед Господом; увійде через притвор цих воріт, і тим самим шляхом вийде. | Занѐ старѣ́йшина се́й сѧ́детъ въ ни́хъ ꙗ҆́сти хлѣ́бъ пред̾ гдⷭ҇емъ: по пꙋтѝ є҆ла́ма [притво́ра] вра́тъ вни́детъ и҆ по пꙋтѝ є҆гѡ̀ и҆зы́детъ. |
|
4
|
4
|
| Потім привів мене шляхом воріт північних перед лице храму, і я бачив, і ось, слава Господа наповнювала дім Господа, й упав я на лице моє. | И҆ введе́ мѧ по пꙋтѝ вра́тъ ꙗ҆̀же къ сѣ́верꙋ, прѧ́мѡ хра́мꙋ: и҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, по́лнъ сла́вы до́мъ гдⷭ҇ень. И҆ падо́хъ ни́цъ на лицы̀ мое́мъ. |
|
5
|
5
|
| І сказав мені Господь: сину людський! прикладай серце твоє до всього, і дивися очима твоїми, і слухай вухами твоїми все, що Я говорю тобі про всі постанови дому Господа і всі закони його; і прихили серце твоє до входу у храм і до всіх виходів зі святилища. | И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко мнѣ̀: сы́не человѣ́чь, сложѝ въ се́рдцы твое́мъ, и҆ ви́ждь ѻ҆чи́ма твои́ма и҆ оу҆ши́ма твои́ма слы́ши всѧ̑, є҆ли̑ка а҆́зъ гл҃ю съ тобо́ю, по всѣ̑мъ повелѣ́нїємъ хра́ма гдⷭ҇нѧ и҆ по всѣ̑мъ оу҆законе́нїємъ є҆гѡ̀: и҆ оу҆стро́иши се́рдце твоѐ на вхо́дъ хра́ма по всѣ̑мъ и҆схо́дамъ є҆гѡ̀ во всѣ́хъ ст҃ы́хъ. |
|
6
|
6
|
| І скажи бунтівному дому Ізраїлевому: так говорить Господь Бог: досить вам, доме Ізраїлів, робити всі мерзоти ваші, | И҆ рече́ши къ до́мꙋ прогнѣвлѧ́ющемꙋ мѧ̀, къ до́мꙋ і҆и҃левꙋ: сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ: да довлѣ́етъ ва́мъ ѿ всѣ́хъ беззако́нїй ва́шихъ, до́ме і҆и҃левъ, |
|
7
|
7
|
| вводити синів чужої, необрізаних серцем і необрізаних плоттю, щоб вони були в Моєму святилищі й оскверняли храм Мій, підносити хліб Мій, жир і кров, і руйнувати завіт Мій усякими мерзотами вашими. | є҆́же вводи́ти ва́мъ сы́ны и҆ноплеме́нничы неѡбрѣ̑заны се́рдцемъ и҆ неѡбрѣ̑заны пло́тїю, є҆́же быва́ти и҆̀мъ во ст҃ы́хъ мои́хъ, и҆ ѡ҆сквернѧ́хꙋ ѧ҆̀, є҆гда̀ прино́сите вы̀ хлѣ́бы, тꙋ́къ и҆ мѧса̀ и҆ кро́вь: и҆ престꙋпа́сте завѣ́тъ мо́й во всѣ́хъ беззако́нїихъ ва́шихъ, |
|
8
|
8
|
| Ви не виконували варти біля святинь Моїх, а ставили замість себе їх для сторо́жі у Моєму святилищі. | и҆ не снабдѣ́сте храни́ти стражбы̑ во ст҃ы́хъ мои́хъ, и҆ поста́висте страже́й стрещѝ стражбы̑ ст҃ы́хъ мои́хъ себѣ̀. |
|
9
|
9
|
| Так говорить Господь Бог: ніякий син чужої, необрізаний серцем і необрізаний плоттю, не повинен входити у святилище Моє, навіть і той син чужої, який живе серед синів Ізраїля. | Тогѡ̀ ра́ди си́це гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: всѧ́къ сы́нъ и҆ноплеме́нничь неѡбрѣ́занъ се́рдцемъ и҆ неѡбрѣ́занъ пло́тїю да не вни́детъ во ст҃а̑ѧ моѧ̑ во всѣ́хъ сынѣ́хъ и҆ноплеме́нничихъ, и҆̀же сꙋ́ть средѣ̀ до́мꙋ і҆и҃лева: |
|
10
|
10
|
| Рівно ж і левити, які відійшли від Мене під час відступництва Ізраїля, які, залишивши Мене, блукали вслід ідолам своїм, понесуть покарання за провину свою. | но и҆ леѵі́ти, и҆́же ѿверго́шасѧ менє̀, є҆гда̀ заблꙋжда́ше і҆и҃ль, и҆̀же заблꙋди́ша ѿ менє̀ в̾слѣ́дъ по́мыслѡвъ свои́хъ, и҆ во́змꙋтъ непра́вдꙋ свою̀ |
|
11
|
11
|
| Вони будуть служити біля святилища Мого, як вартові біля воріт храму і прислужники у храмі; вони будуть заколювати для народу всепалення й інші жертви, і будуть стояти перед ними для служіння їм. | и҆ бꙋ́дꙋтъ слꙋжа́ще во ст҃ы́хъ мои́хъ, вратари̑ оу҆ две́рїй хра́ма и҆ слꙋжа́щїи хра́мꙋ: ті́и да закала́ютъ жє́ртвы и҆ всесожжє́нїѧ лю́демъ и҆ ті́и да ста́нꙋтъ пред̾ людьмѝ, є҆́же слꙋжи́ти и҆̀мъ. |
|
12
|
12
|
| За те, що вони служили їм перед ідолами їхніми і були для дому Ізраїлевого спокусою до нечестя, Я підняв на них руку Мою, — говорить Господь Бог, — і вони понесуть покарання за провину свою; | Поне́же слꙋжи́ша и҆̀мъ пред̾ лице́мъ кꙋмі́рѡвъ свои́хъ, и҆ бы́сть до́мꙋ і҆и҃левꙋ въ мꙋче́нїе непра́вды: тогѡ̀ ра́ди воздвиго́хъ на нѧ̀ рꙋ́кꙋ мою̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ (і҆и҃левъ), и҆ во́змꙋтъ беззако́нїе своѐ, |
|
13
|
13
|
| вони не будуть наближатися до Мене, щоб священнодіяти переді Мною і приступати до усіх святинь Моїх, до Святого Святих, але будуть нести на собі неславу свою і мерзоти свої, які чинили. | и҆ не пристꙋ́пѧтъ ко мнѣ̀ слꙋжи́ти мнѣ̀, ни приноси́ти ко ст҃ы̑мъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, нижѐ ко ст҃ы̑мъ ст҃ы́нь мои́хъ, и҆ во́змꙋтъ безче́стїе своѐ въ заблꙋжде́нїи, въ не́мже прельсти́шасѧ: |
|
14
|
14
|
| Зроблю їх вартовими храму для всіх служб його і для всього, що звершується у ньому. | и҆ оу҆чинѧ́тъ ѧ҆̀ стрещѝ стражбы̑ хра́ма на всѧ̑ дѣла̀ є҆гѡ̀ |
|
15
|
15
|
| А священики з коліна Левіїного, сини Садока, які, під час відступу синів Ізраїлевих від Мене, постійно стояли на сторо́жі святилища Мого, ті будуть наближатися до Мене, щоб служити Мені, і будуть стояти перед лицем Моїм, щоб приносити Мені жир і кров, — говорить Господь Бог. | и҆ на всѧ̑, є҆ли̑ка сотворѧ́тъ жерцы̀ и҆ леѵі́ти, сы́нове садꙋ́кѡвы, и҆̀же сохрани́ша стражбы̑ ст҃ы́нь мои́хъ (и҆ пꙋти̑ моѧ̑), є҆гда̀ заблꙋжда́ше до́мъ і҆и҃левъ ѿ менє̀: сі́и пристꙋ́пѧтъ ко мнѣ̀, є҆́же слꙋжи́ти мнѣ̀, и҆ ста́нꙋтъ пред̾ лице́мъ мои́мъ, є҆́же приноси́ти мнѣ̀ же́ртвꙋ, тꙋ́къ и҆ кро́вь, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
|
16
|
16
|
| Вони будуть входити у святилище Моє і наближатися до трапези Моєї, щоб служити Мені і нести варту Мою. | Сі́и вни́дꙋтъ во ст҃а̑ѧ моѧ̑ и҆ сі́и пристꙋ́пѧтъ ко трапе́зѣ мое́й, є҆́же слꙋжи́ти мнѣ̀, и҆ сохранѧ́тъ стражбы̑ моѧ̑. |
|
17
|
17
|
| Коли прийдуть до воріт внутрішнього двору, тоді одягнуться в одежі лляні, а вовняне не повинне бути на них під час служіння їхнього біля воріт внутрішнього двору й усередині храму. | И҆ бꙋ́детъ внегда̀ входи́ти и҆̀мъ во врата̀ двора̀ внꙋ́треннѧгѡ, въ ри̑зы льнѧ̑ны да ѡ҆блекꙋ́тсѧ, а҆ да не ѡ҆блекꙋ́тсѧ въ вѡлнѧ́ны, внегда̀ слꙋжи́ти и҆̀мъ ѿ вра́тъ двора̀ внꙋ́треннѧгѡ. |
|
18
|
18
|
| Завивала на головах їхніх повинні бути також лляні; і спідній одяг на стегнах їхніх повинен бути також лляним; у поту вони не повинні підперізуватися. | И҆ клобꙋкѝ [Гре́ч.: кїда́ры.] льнѧ̑ны да и҆́мꙋтъ на глава́хъ свои́хъ, и҆ ѡ҆поѧ̑санїѧ льнѧ̑на да и҆́мꙋтъ ѡ҆ чре́слѣхъ свои́хъ, и҆ да не препоѧсꙋ́ютсѧ крѣ́пкѡ: |
|
19
|
19
|
| А коли потрібно буде вийти на зовнішній двір, на зовнішній двір до народу, тоді вони повинні будуть зняти одяг свій, в якому вони служили, і залишити його у священних кімнатах, і одягтися в інший одяг, щоб священним одягом своїм не доторкатися до народу. | и҆ є҆гда̀ и҆схо́дѧтъ къ лю́демъ во внѣ́шнїй дво́ръ, да совлекꙋ́тсѧ ри́зъ свои́хъ, въ ни́хже ті́и слꙋ́жатъ, и҆ да положа́тъ ѧ҆̀ въ прегра́дахъ ст҃ы́хъ, и҆ ѡ҆блекꙋ́тсѧ въ ри̑зы и҆́ны, и҆ да не ѡ҆свѧтѧ́тъ люді́й въ ри́захъ свои́хъ: |
|
20
|
20
|
| І голови свої вони не повинні голити, і не повинні відпускати волосся, а нехай неодмінно стрижуть голови свої. | и҆ гла́въ свои́хъ да не ѡ҆брі́ютъ, и҆ вла̑съ свои́хъ да не растѧ́тъ, покрыва́юще покры́ютъ главы̑ своѧ̑. |
|
21
|
21
|
| І вина не повинен пити жоден священик, коли йде у внутрішній двір. | И҆ вїна̀ да не пїе́тъ всѧ́къ жре́цъ, є҆гда̀ вхо́дитъ во внꙋ́треннїй дво́ръ. |
|
22
|
22
|
| Ні вдови, ні розведеної з чоловіком вони не повинні брати собі у дружини, а тільки можуть брати собі дівчат із племені дому Ізраїлевого і вдову, що залишилася вдовою від священика. | И҆ вдови́цы и҆ пꙋщени́цы да не пое́млютъ себѣ̀ въ женꙋ̀, но то́кмѡ дѣви́цꙋ ѿ пле́мене до́мꙋ і҆и҃лева: и҆ а҆́ще бꙋ́детъ вдова̀ же́рча, да ѻ҆́нꙋю по́ймꙋтъ. |
|
23
|
23
|
| Вони повинні навчати народ Мій відрізняти священне від несвященного і пояснювати їм, що́ нечисте і що́ чисте. | И҆ лю́ди моѧ̑ да наꙋча́тъ разлꙋча́ти междꙋ̀ ст҃ы́мъ и҆ скверна́вымъ, и҆ междꙋ̀ чи́стымъ и҆ нечи́стымъ возвѣстѧ́тъ и҆̀мъ. |
|
24
|
24
|
| При спірних справах вони повинні бути присутніми у суді, і за уставом Моїм судити їх, і зберігати закони Мої і постанови Мої про всі свята Мої, і свято зберігати суботи Мої. | И҆ на сꙋдѣ̀ кро́ве ті́и да стоѧ́тъ, є҆́же разсꙋжда́ти: ѡ҆правда̑нїѧ моѧ̑ да ѡ҆правдѧ́тъ и҆ сꙋды̀ моѧ̑ да сꙋ́дѧтъ, и҆ зако́ны моѧ̑ и҆ повелѣ̑нїѧ моѧ̑ во всѣ́хъ пра́здницѣхъ мои́хъ сохранѧ́тъ, и҆ сꙋббѡ̑ты моѧ̑ ѡ҆свѧтѧ́тъ. |
|
25
|
25
|
| До мертвої людини ніхто з них не повинен підходити, щоб не зробитися нечистим; тільки заради батька і матері, заради сина і дочки, брата і сестри, яка не була заміжньою, можна їм зробити себе нечистими. | И҆ над̾ дꙋ́шꙋ человѣ́ка не прїи́дꙋтъ ѡ҆скверни́тисѧ [къ ме́ртвомꙋ да не прико́снꙋтсѧ], но то́чїю над̾ ѻ҆тце́мъ и҆ ма́терїю, и҆ сы́номъ и҆ дще́рїю, и҆ бра́томъ и҆ сестро́ю свое́ю, ꙗ҆́же не посѧгла̀ за мꙋ́жа, ѡ҆скверни́тсѧ. |
|
26
|
26
|
| Після очищення ж такого, ще сім днів слід відрахувати йому. | И҆ по ѡ҆чище́нїи свое́мъ се́дмь дні́й да сочте́тъ себѣ̀. |
|
27
|
27
|
| І в той день, коли йому потрібно буде приступати до святині у внутрішньому дворі, щоб служити при святині, він повинен принести жертву за гріх, — говорить Господь Бог. | И҆ во ѻ҆́ньже де́нь вхо́дѧтъ во дво́ръ внꙋ́треннїй, є҆́же слꙋжи́ти во ст҃и́лищи, да принесꙋ́тъ ѡ҆чище́нїе, гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ. |
|
28
|
28
|
| А щодо наділу їхнього, то Я їхній наділ. І володіння не давайте їм у Ізраїлі: Я їхнє володіння. | И҆ бꙋ́детъ и҆̀мъ въ наслѣ́дїе: а҆́зъ и҆̀мъ наслѣ́дїе, и҆ ѡ҆держа́нїе и҆̀мъ не да́стсѧ въ сынѣ́хъ і҆и҃левыхъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ ѡ҆держа́нїе и҆́хъ. |
|
29
|
29
|
| Вони будуть їсти від хлібного приношення, від жертви за гріх і жертви за злочин; і все закляте у Ізраїлі їм же належить. | Жє́ртвы же и҆ ꙗ҆̀же за грѣхѝ и҆ за невѣ́дѣнїе сі́и да ꙗ҆дѧ́тъ: и҆ всѧ́кое ѿлꙋче́нное во і҆и҃ли тѣ̑мъ да бꙋ́детъ: |
|
30
|
30
|
| І початки з усіх плодів ваших і всякого роду приношення, з чого б не складалися приношення ваші, належать священикам; і початки меленого вами віддавайте священикові, щоб над домом твоїм спочивало благословення. | нача́тки всѣ́хъ и҆ пе́рвенцы всѣ́хъ и҆ оу҆ча̑стїѧ всѧ̑, ѿ всѣ́хъ нача́ткѡвъ ва́шихъ жерцє́мъ да бꙋ́дꙋтъ: и҆ нача́тки жи̑тъ ва́шихъ да да́сте жерцꙋ̀, є҆́же положи́ти благословє́нїѧ въ домѣ́хъ ва́шихъ. |
|
31
|
31
|
| Ніякої мертвечини і нічого, роздертого звіром, ні з птахів, ні з худоби, не повинні їсти священики. | И҆ всѧ́кїѧ мертвечи́ны и҆ ѕвѣроѧ́дины, ѿ пти́цъ и҆ ѿ скѡ́тъ да не ꙗ҆дѧ́тъ жерцы̀. |
|
Глава 45
|
Глава́ м҃є
|
|
1
|
1
|
| Коли будете за жеребом ділити землю на наділи, тоді відокремте священну ділянку Господу у двадцять п’ять тисяч тростин довжини і десять тисяч ширини; нехай буде святе це місце в усьому обсязі своєму, навколо. | И҆ є҆гда̀ раздѣлѧ́ти ва́мъ зе́млю въ наслѣ́дїе, ѿлꙋчи́те нача́токъ гдⷭ҇еви, ст҃о ѿ землѝ, въ долготꙋ̀ двꙋ́десѧти и҆ пѧтѝ ты́сѧщъ, а҆ въ широтꙋ̀ десѧтѝ ты́сѧщъ, ст҃о да бꙋ́детъ во всѣ́хъ предѣ́лѣхъ и҆́хъ ѡ҆́крестъ. |
|
2
|
2
|
| Від нього до святилища відійде чотирикутник по п’ятсот тростин навколо, і навколо нього площа у п’ятдесят ліктів. | И҆ да бꙋ́дꙋтъ ѿ тогѡ̀ на ст҃о́е пѧ́ть сѡ́тъ, по пѧтѝ сѡ́тъ четвероꙋго́лнѡ ѡ҆́крестъ, разстоѧ́нїе же и҆́хъ пѧтьдесѧ́тъ лакте́й ѡ҆́крестъ. |
|
3
|
3
|
| З цієї міри відміряй двадцять п’ять тисяч тростин у довжину і десять тисяч у ширину, де буде знаходитися святилище, Святе Святих. | И҆ ѿ сегѡ̀ размѣре́нїѧ да размѣ́риши въ долготꙋ̀ два́десѧть пѧ́ть ты́сѧщъ, а҆ въ широтꙋ̀ де́сѧть ты́сѧщъ: и҆ въ то́мъ да бꙋ́детъ ѡ҆свѧще́нїе, ст҃а̑ѧ ст҃ы́хъ. |
|
4
|
4
|
| Ця священна частина землі буде належати священикам, служителям святилища, які приступають до служіння Господу: це буде для них місцем для домів і святинею для святилища. | Ст҃о ѿ землѝ да бꙋ́детъ жерцє́мъ слꙋжа́щымъ во ст҃ѣ́мъ и҆ да бꙋ́детъ пристꙋпа́ющымъ слꙋжи́ти гдⷭ҇еви, и҆ бꙋ́детъ и҆̀мъ мѣ́сто на до́мы ѿлꙋчє́нны ѡ҆свѧще́нїю и҆́хъ, |
|
5
|
5
|
| Двадцять п’ять тисяч тростин довжини і десять тисяч ширини будуть належати левитам, служителям храму, як їхнє володіння для проживання їх. | два́десѧть пѧ́ть ты́сѧщъ въ долготꙋ̀ и҆ два́десѧть [Є҆вр.: де́сѧть.] ты́сѧщъ въ широтꙋ̀ да бꙋ́детъ, леѵі́тѡмъ слꙋжа́щымъ хра́мꙋ, тѣ̑мъ во ѡ҆держа́нїе гра́ды ко ѡ҆бита́нїю. |
|
6
|
6
|
| І у володіння місту дайте п’ять тисяч ширини і двадцять п’ять тисяч довжини, навпроти священного місця, відділеного Господу; це має належати всьому дому Ізраїлевому. | И҆ ѡ҆держа́нїе гра́да да да́си въ широтꙋ̀ пѧ́ть ты́сѧщъ, а҆ въ долготꙋ̀ два́десѧть пѧ́ть ты́сѧщъ, ꙗ҆́коже нача́токъ ст҃ы́хъ всемꙋ̀ до́мꙋ і҆и҃левꙋ да бꙋ́детъ |
|
7
|
7
|
| І князеві дайте частку по той та інший бік, як біля священного місця, визначеного Господу, так і біля міського володіння, до заходу із західного боку і до сходу зі східного боку, довжиною нарівні з одним з тих наділів від західної межі до східної. | и҆ старѣ́йшинѣ ѿ тогѡ̀: и҆ ѿ сегѡ̀ въ нача́тки ст҃ы́хъ, во ѡ҆держа́нїе гра́да по лицꙋ̀ нача́ткѡвъ ст҃ы́нь и҆ по лицꙋ̀ ѡ҆держа́нїѧ гра́да, ꙗ҆̀же къ мо́рю, и҆ ѿ сꙋ́щихъ къ мо́рю, ꙗ҆̀же на восто́къ: долгота́ же ꙗ҆́кѡ є҆ди́на ча́сть ѿ предѣ̑лъ и҆̀же къ мо́рю, и҆ долгота̀ ко предѣ́лѡмъ и҆̀же на восто́къ землѝ. |
|
8
|
8
|
| Це його земля, його володіння в Ізраїлі, щоб князі Мої надалі не тіснили народу Мого і щоб надали землю дому Ізраїлевому за колінами його. | И҆ бꙋ́детъ є҆мꙋ̀ во ѡ҆держа́нїе во і҆и҃ли, и҆ да не наси́лꙋютъ ктомꙋ̀ старѣ̑йшины і҆и҃лєвы лю́демъ мои̑мъ, и҆ зе́млю да наслѣ́дѧтъ до́мъ і҆и҃левъ по племенѡ́мъ свои̑мъ. |
|
9
|
9
|
| Так говорить Господь Бог: досить вам, князі Ізраїлеві! відкладіть обра́зи і гноблення і чиніть суд і правду, перестаньте витісняти народ Мій із володіння його, — говорить Господь Бог. | Сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ: да довлѣ́ютъ ва́мъ, старѣ̑йшины і҆и҃лєвы, непра́вдꙋ и҆ ѡ҆ѕлобле́нїе ѿве́ржите, сꙋ́дъ же и҆ пра́вдꙋ сотвори́те: и҆зыми́те наси́лїе ѿ люді́й мои́хъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ. |
|
10
|
10
|
| Нехай будуть у вас правильні терези і правильна ефа і правильний бат. | Вѣ́съ пра́ведный и҆ мѣ́ра пра́ведна и҆ хі́нїѯъ пра́веденъ да бꙋ́дꙋтъ ва́мъ въ мѣ̑ры: |
|
11
|
11
|
| Ефа і бат повинні бути однакової міри, так щоб бат вміщав у собі десяту частину хомера й ефа десяту частину хомера; міра їх повинна визначатися за хомером. | и҆ хі́нїѯъ та́кожде є҆ди́нъ да бꙋ́детъ ва́мъ, є҆́же прїима́ти, десѧ́таѧ ча́сть гомо́ра хі́нїѯъ, и҆ десѧ́таѧ ча́сть гомо́ра є҆́фї, мѣ́ра къ гомо́рꙋ да бꙋ́детъ ра́вна. |
|
12
|
12
|
| У сиклі двадцять гер; а двадцять сиклів, двадцять п’ять сиклів і п’ятнадцять сиклів будуть складати у вас мину. | И҆ вѣ́съ, два́десѧть ѻ҆́воли сі́кль, и҆ два́десѧть пѧ́ть сі́клей, и҆ два́десѧть сі́клей, и҆ пѧтьна́десѧть сі́клей мна́съ бꙋ́детъ ва́мъ. |
|
13
|
13
|
| Ось данина, яку ви повинні давати князеві: шосту частину ефи від хомера пшениці і шосту частину ефи від хомера ячменю; | И҆ се́й нача́токъ, є҆го́же ѿлꙋчитѐ, шестꙋ́ю ча́сть мѣ́ры ѿ гомо́ра пшени́цы и҆ шестꙋ́ю ча́сть є҆́фї ѿ ко́ра ꙗ҆чме́нѧ. |
|
14
|
14
|
| постанова про єлей: від кора єлею десяту частину бата; десять батів складуть хомер, тому що у хомері десять батів; | За́повѣдь же ѡ҆ є҆ле́и, мѣ́рꙋ є҆ле́а ѿ десѧтѝ мѣ́ръ, поне́же де́сѧть мѣ́ръ сꙋ́ть гомо́ръ. |
|
15
|
15
|
| одну вівцю від отари у двісті овець із багатого пасовища Ізраїля: усе це для хлібного приношення і всепалення, і подячної жертви, на очищення їх, — говорить Господь Бог. | И҆ ѻ҆вча̀ є҆ди́но ѿ десѧтѝ ѻ҆ве́цъ оу҆ча́стїе ѿ всѣ́хъ ѻ҆те́чествъ і҆и҃левыхъ, на жє́ртвы и҆ на всесожжє́нїѧ и҆ на спасе́нїе, є҆́же оу҆моли́ти ѡ҆ ва́съ, гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ. |
|
16
|
16
|
| Увесь народ землі зобов’язується робити це приношення князеві в Ізраїлі. | Вси́ же лю́дїе землѝ да дадѧ́тъ се́й нача́токъ старѣ́йшинѣ і҆и҃левꙋ, |
|
17
|
17
|
| А на обов’язку князя будуть лежати всепалення і хлібне приношення, й узливання у свята й у новомісяччя, й у суботи, в усі торжества дому Ізраїлевого; він повинен буде приносити жертву за гріх і хлібне приношення, і всепалення, і жертву подячну для очищення дому Ізраїлевого. | и҆ старѣ́йшиною да быва́ютъ всесожжє́нїѧ: и҆ жє́ртвы и҆ возлїѧ̑нїѧ бꙋ́дꙋтъ въ пра́здники и҆ въ новомⷭ҇чїѧ, и҆ въ сꙋббѡ̑ты и҆ во всѧ̑ пра́здники до́мꙋ і҆и҃лева: то́й сотвори́тъ ꙗ҆̀же за грѣхѝ и҆ же́ртвꙋ, и҆ всесожжє́нїѧ и҆ ꙗ҆̀же спасе́нїѧ, є҆́же оу҆молѧ́ти ѡ҆ до́мѣ і҆и҃левѣ. |
|
18
|
18
|
| Так говорить Господь Бог: у першому місяці, у перший день місяця, візьми зі стада волів тельця без вад, і очисти святилище. | Та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ: въ пе́рвый мцⷭ҇ъ, во є҆ди́нъ де́нь мцⷭ҇а, да во́змете телца̀ ѿ говѧ́дъ непоро́чна, є҆́же ѡ҆чи́стити ст҃о́е: |
|
19
|
19
|
| Священик нехай візьме крови від цієї жертви за гріх і покропить нею на одвірки храму і на чотири кути майданчика біля жертовника і на одвірки воріт внутрішнього двору. | и҆ да во́зметъ жре́цъ ѿ кро́ве ѡ҆чище́нїѧ и҆ да возлїе́тъ на пра́ги хра́ма и҆ на четы́ри оу҆́глы ст҃и́лища, и҆ на же́ртвенникъ и҆ на пра́ги вра́тъ двора̀ внꙋ́треннѧгѡ. |
|
20
|
20
|
| Те саме зроби й у сьомий день місяця за тих, хто грішить навмисно і за простотою, і так очищайте храм. | И҆ си́це да сотвори́ши въ седмы́й мцⷭ҇ъ: во є҆ди́нъ (де́нь) мцⷭ҇а во́змеши ѿ коегѡ́ждо невѣ́дꙋщагѡ и҆ ѿ младе́нца, и҆ ѡ҆чи́стите хра́мъ. |
|
21
|
21
|
| У першому місяці, у чотирнадцятий день місяця, повинна бути у вас Пасха, свято семиденне, коли слід їсти опрісноки. | Въ пе́рвый мцⷭ҇ъ, четвертагѡна́десѧть днѐ мцⷭ҇а, да бꙋ́детъ ва́мъ па́сха пра́здникъ: се́дмь дні́й да ꙗ҆́сте ѡ҆прѣсно́ки. |
|
22
|
22
|
| У цей день князь за себе і за весь народ землі принесе тельця у жертву за гріх. | И҆ сотвори́тъ старѣ́йшина въ то́й де́нь за сѧ̀ и҆ за до́мъ и҆ за всѧ̑ лю́ди землѝ, телца̀ за грѣ́хъ: |
|
23
|
23
|
| І в ці сім днів свята він повинен приносити у всепалення Господу щодня по сім тельців і по сім баранів без вад, і у жертву за гріх щодня по козлу з козячого стада. | въ се́дмь же дні́й пра́здника да сотвори́тъ всесожжє́нїѧ гдⷭ҇еви се́дмь телцє́въ и҆ се́дмь ѻ҆внѡ́въ непоро́чныхъ по всѧ́къ де́нь седмѝ дні́й: и҆ за грѣ́хъ ко́злище ѿ ко́зъ на всѧ́къ де́нь, и҆ же́ртвꙋ, |
|
24
|
24
|
| Хлібного приношення він повинен приносити по ефі на тельця і по ефі на барана і по гину єлею на ефу. | и҆ ѡ҆прѣсно́ки телцꙋ̀ и҆ ѡ҆прѣсно́ки ѻ҆внꙋ̀ да сотвори́ши, и҆ є҆ле́а і҆́нъ ѡ҆прѣсно́кꙋ. |
|
25
|
25
|
| В сьомому місяці, у п’ятнадцятий день місяця, у свято, протягом семи днів він повинен приносити те саме: таку саму жертву за гріх, таке саме всепалення, і стільки ж хлібного приношення і стільки ж єлею. | Въ седмы́й же мцⷭ҇ъ, въ пѧтыйна́десѧть де́нь мцⷭ҇а, въ пра́здницѣ сотвори́ши по томꙋ́жде, се́дмь дні́й, ꙗ҆́коже и҆ за грѣ́хъ, и҆ ꙗ҆́коже всесожжє́нїѧ, и҆ ꙗ҆́коже да́ръ, и҆ ꙗ҆́коже ма́сло древѧ́ное. |
|
Глава 46
|
Глава́ м҃ѕ
|
|
1
|
1
|
| Так говорить Господь Бог: ворота внутрішнього двору, повернені лицем на схід, повинні бути замкнені протягом шести робочих днів, а у суботній день вони повинні бути відчинені й у день новомісяччя повинні бути відчинені. | Сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ: врата̀, ꙗ҆̀же во дворѣ̀ внꙋ́треннемъ зрѧ̑щаѧ на восто́къ, да бꙋ́дꙋтъ затворє́на на ше́сть дні́й дѣ́лныхъ: въ де́нь же сꙋббѡ́тный да ѿверза́ютсѧ, и҆ въ де́нь новомⷭ҇чїѧ да ѿве́рзꙋтсѧ. |
|
2
|
2
|
| Князь піде через зовнішній притвор воріт і стане біля одвірка цих воріт; і священики звершать його всепалення і його подячну жертву; і він біля порога воріт вклониться Господу, і вийде, а ворота залишаються незамкненими до вечора. | И҆ вни́детъ старѣ́йшина по пꙋтѝ є҆ла́ма [притво́ра] вра́тъ внѣ́шнихъ и҆ да ста́нетъ оу҆ преддве́рїѧ вра́тъ, и҆ да сотворѧ́тъ жерцы̀ всесожжє́нїѧ є҆гѡ̀ и҆ ꙗ҆̀же спасе́нїѧ є҆гѡ̀: |
|
3
|
3
|
| І народ землі буде поклонятися перед Господом, при вході у ворота, у суботи і новомісяччя. | и҆ да покло́нитсѧ оу҆ преддве́рїѧ вра́тъ и҆ и҆зы́детъ, врата́ же да не заключа́тсѧ до ве́чера, и҆ да покланѧ́ютсѧ лю́дїе землѝ оу҆ преддве́рїѧ вра́тъ тѣ́хъ въ сꙋббѡ̑ты и҆ въ новомⷭ҇чїѧ пред̾ гдⷭ҇емъ. |
|
4
|
4
|
| Всепалення, яке князь принесе Господу в суботній день, повинно бути із шести агнців без вад та із барана без вад; | И҆ всесожжє́нїѧ да принесе́тъ старѣ́йшина въ де́нь сꙋббѡ́тный гдⷭ҇еви, ше́сть а҆́гнцєвъ непоро́чныхъ и҆ ѻ҆вна̀ непоро́чна, |
|
5
|
5
|
| хлібного приношення ефа на барана, а на агнців хлібного приношення, скільки рука його подасть, а єлею гин на ефу. | и҆ манаꙋ̀ [да́ръ], ѡ҆прѣсно́къ ѻ҆внꙋ̀, и҆ а҆́гнцємъ же́ртвꙋ, да́ръ рꙋкѝ своеѧ̀, и҆ є҆ле́а і҆́нъ ѡ҆прѣсно́кꙋ. |
|
6
|
6
|
| В день новомісяччя будуть принесені ним зі стада волів телець без вад, також шість агнців і баран без вад. | И҆ въ де́нь новомⷭ҇чїѧ теле́цъ ѿ ста́да непоро́ченъ и҆ ше́сть а҆́гнцєвъ и҆ ѻ҆ве́нъ непоро́ченъ да бꙋ́детъ, |
|
7
|
7
|
| Хлібного приношення він принесе ефу на тельця та ефу на барана, а на агнців, скільки рука його подасть, і єлею гин на ефу. | и҆ ѡ҆прѣсно́къ телцꙋ̀ и҆ ѡ҆прѣсно́къ ѻ҆внꙋ̀ да бꙋ́детъ манаа̀, и҆ а҆́гнцємъ, ꙗ҆́коже пости́гнетъ рꙋка̀ є҆гѡ̀, и҆ ма́сла і҆́нъ ѡ҆прѣсно́кꙋ. |
|
8
|
8
|
| І коли буде приходити князь, то повинен входити через притвор воріт і тим самим шляхом виходити. | И҆ є҆гда̀ вхо́дитъ старѣ́йшина, по пꙋтѝ є҆ла́ма вра́тъ да вни́детъ и҆ по пꙋтѝ вра́тъ да и҆зы́детъ. |
|
9
|
9
|
| А коли народ землі буде приходити перед лице Господа у свята, то той, хто входить північними воротами для поклоніння, повинен виходити воротами південними, а той, хто входить південними воротами, повинен виходити воротами північними; він не повинен виходити тими самими воротами, якими увійшов, а повинен виходити протилежними. | И҆ є҆гда̀ вхо́дѧтъ лю́дїе землѝ пред̾ гдⷭ҇а въ пра́здники, входѧ́щїи по пꙋтѝ вра́тъ зрѧ́щихъ на сѣ́веръ поклони́тисѧ, да и҆схо́дѧтъ по пꙋтѝ вра́тъ ꙗ҆̀же на ю҆́гъ: и҆ и҆̀же вхо́дѧтъ по пꙋтѝ вра́тъ ꙗ҆̀же на ю҆́гъ, да и҆схо́дѧтъ по пꙋтѝ вра́тъ ꙗ҆̀же на сѣ́веръ, да не возвраща́ютсѧ во врата̀, и҆́миже внидо́ша, но прѧ́мѡ и҆̀мъ да и҆зы́дꙋтъ. |
|
10
|
10
|
| І князь повинен знаходитися серед них; коли вони входять, входить і він; і коли вони виходять, виходить і він. | И҆ старѣ́йшина посредѣ̀ и҆́хъ, є҆гда̀ ті́и вхо́дѧтъ, да вни́детъ съ ни́ми, и҆ є҆гда̀ и҆схо́дѧтъ, да и҆зы́детъ. |
|
11
|
11
|
| І у свята і в урочисті дні хлібного приношення від нього повинно бути по ефі на тельця і по ефі на барана, а на агнців, скільки подасть рука його, і єлею по гину на ефу. | И҆ въ пра́здники и҆ въ торжєства̀ да бꙋ́детъ манаа̀ ѡ҆прѣсно́къ телцꙋ̀ и҆ ѡ҆прѣсно́къ ѻ҆внꙋ̀, и҆ а҆́гнцємъ, ꙗ҆́коже пости́гнетъ рꙋка̀ є҆гѡ̀, и҆ є҆ле́а і҆́нъ ѡ҆прѣсно́кꙋ. |
|
12
|
12
|
| А якщо князь, з ревности своєї, захоче принести всепалення або подячну жертву Господу, то повинні відчинити йому ворота, повернені на схід, і він звершить своє всепалення і свою подячну жертву так само, як звершив у суботній день, і після цього він вийде, і після виходу його ворота замкнуться. | А҆́ще же сотвори́тъ старѣ́йшина и҆сповѣ́данїе, всесожже́нїе спасе́нїѧ гдⷭ҇еви, и҆ ѿвори́тъ себѣ̀ врата̀ зрѧ̑щаѧ на восто́къ и҆ сотвори́тъ всесожже́нїе своѐ и҆ ꙗ҆̀же спасе́нїѧ своегѡ̀, ꙗ҆́коже є҆́сть ѡ҆бы́чай твори́ти въ де́нь сꙋббѡ́тный: и҆ да и҆зы́детъ и҆ затвори́тъ двє́ри по и҆схожде́нїи свое́мъ: |
|
13
|
13
|
| Щодня принось Господу у всепалення однолітнього агнця без вад; щоранку принось його. | а҆́гнца же є҆динолѣ́тнаго непоро́чна да сотвори́тъ во всесожже́нїе на всѧ́къ де́нь гдⷭ҇еви, заꙋ́тра да сотвори́тъ є҆го̀. |
|
14
|
14
|
| А хлібного приношення додавай до нього щоранку шосту частину ефи і єлею третю частину гина, щоб розчинити борошно; така вічна постанова про хлібне приношення Господу, назавжди. | И҆ манаа̀ [приноше́нїе] да сотвори́тъ над̾ ни́мъ заꙋ́тра заꙋ́тра, шестꙋ́ю ча́сть мѣ́ры, и҆ є҆ле́а тре́тїю ча́сть і҆́на, є҆́же смѣси́ти семїда́лъ манаа̀ гдⷭ҇еви, за́повѣдь вѣ́чнаѧ прⷭ҇нѡ. |
|
15
|
15
|
| Нехай приносять у всепалення агнця і хлібне приношення і єлей щоранку постійно. | Да сотворитѐ а҆́гнца, и҆ манаа̀, и҆ ма́сло древѧ́но да сотворитѐ заꙋ́тра всесожже́нїе прⷭ҇нѡ. |
|
16
|
16
|
| Так говорить Господь Бог: якщо князь дає кому із синів своїх подарунок, то це має піти у спадщину і його синам; це володіння їхнє має бути спадкоємним. | Сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ: а҆́ще да́стъ старѣ́йшина даѧ́нїе є҆ди́номꙋ ѿ сынѡ́въ свои́хъ ѿ наслѣ́дїѧ своегѡ̀, сїѐ сынѡ́мъ є҆гѡ̀ да бꙋ́детъ: ѡ҆держа́нїе и҆́хъ сїѐ въ наслѣ́дїе. |
|
17
|
17
|
| Якщо ж він дасть зі спадщини своєї кому-небудь із рабів своїх подарунок, те це буде належати йому тільки до року звільнення, і тоді повернеться до князя. Тільки до синів його має переходити спадщина його. | А҆́ще же да́стъ даѧ́нїе є҆ди́номꙋ ѿ ра̑бъ свои́хъ, да бꙋ́детъ є҆мꙋ̀ до лѣ́та ѿпꙋще́нїѧ, и҆ да возда́стъ старѣ́йшинѣ: ѻ҆ба́че наслѣ́дїе сынѡ́въ є҆гѡ̀ и҆̀мъ да бꙋ́детъ. |
|
18
|
18
|
| Але князь не може брати зі спадкоємної ділянки народу, витісняючи їх із володіння їхнього; тільки зі свого володіння він може наділяти дітям своїм, щоб ніхто з народу Мого не був вигнаний зі свого володіння. | И҆ да не взе́млетъ старѣ́йшина ѿ наслѣ́дїѧ люді́й є҆́же наси́лити и҆̀мъ, ѿ ѡ҆держа́нїѧ своегѡ̀ да́стъ наслѣ́дїе сынѡ́мъ свои̑мъ: ꙗ҆́кѡ да не расточа́тсѧ лю́дїе моѝ кі́йждо ѿ ѡ҆держа́нїѧ своегѡ̀. |
|
19
|
19
|
| І привів він мене тим ходом, який збоку воріт, до священних кімнат для священиків, повернених на північ, і ось там одне місце на краю на захід. | И҆ введе́ мѧ во вхо́дъ вра́тъ, ꙗ҆̀же къ ю҆́гꙋ, въ прегра́дꙋ ст҃ы́хъ жерцє́въ, зрѧ́щꙋю на сѣ́веръ: и҆ сѐ, та́мѡ мѣ́сто ѿлꙋче́но. |
|
20
|
20
|
| І сказав мені: «це — місце, де священики повинні варити жертву за злочин і жертву за гріх, де повинні пекти хлібне приношення, не виносячи його на зовнішній двір, для освячення народу». | И҆ речѐ ко мнѣ̀: сїѐ мѣ́сто є҆́сть, и҆дѣ́же варѧ́тъ жерцы̀, ꙗ҆̀же за невѣ́дѣнїе и҆ ꙗ҆̀же за грѣхѝ, и҆ та́мѡ да пекꙋ́тъ манаꙋ̀ весьма̀, є҆́же не и҆зноси́ти во дво́ръ внѣ́шнїй ѡ҆свѧща́ти лю́ди. |
|
21
|
21
|
| І вивів мене на зовнішній двір, і провів мене по чотирьох кутах двору, і ось, у кожнім куті двору ще двір. | И҆ и҆зведе́ мѧ во дво́ръ внѣ́шнїй и҆ ѡ҆бведе́ мѧ на четы́ри ча̑сти двора̀: и҆ сѐ, дво́ръ по оу҆́гламъ двора̀. |
|
22
|
22
|
| У всіх чотирьох кутах двору були покриті двори у сорок ліктів довжини і тридцять ширини, однієї міри в усіх чотирьох кутах. | По оу҆́глꙋ дво́ръ, на четы́рехъ оу҆́глѣхъ двора̀, дво́ръ ма́лый въ долготꙋ̀ лакте́й четы́редесѧть, а҆ въ широтꙋ̀ лакте́й три́десѧть, мѣ́ра є҆ди́на четы́ремъ. |
|
23
|
23
|
| І навколо усіх їх чотирьох — стіни, а біля стін зроблені вогнища навколо. | И҆ прегра̑ды ѡ҆́крестъ въ ни́хъ, ѡ҆́крестъ четы́ремъ: и҆ пова̑рни оу҆стро́єныѧ под̾ прегра́дами ѡ҆́крестъ. |
|
24
|
24
|
| І сказав мені: «ось куховарні, у яких служителі храму варять жертви народні». | И҆ речѐ ко мнѣ̀: сі́и до́мове поварѡ́въ, и҆дѣ́же варѧ́тъ слꙋжа́щїи хра́мꙋ заколє́нїѧ людска̑ѧ. |
|
Глава 47
|
Глава́ м҃з
|
|
1
|
1
|
| Потім привів він мене назад до дверей храму, і ось, з-під порога храму тече вода на схід, бо храм стояв лицем на схід, і вода текла з-під правого боку храму, з південного боку жертовника. | И҆ введе́ мѧ ко преддве́рїю хра́ма, и҆ сѐ, вода̀ и҆схожда́ше и҆з̾ под̾ непокрове́ннагѡ хра́ма на восто́къ, ꙗ҆́кѡ лицѐ хра́ма зрѧ́ше на восто́къ, и҆ и҆схожда́ше вода̀ ѿ страны̀ десны́ѧ, ѿ ю҆́га къ же́ртвенникꙋ. |
|
2
|
2
|
| І вивів мене північними воротами, і зовнішнім шляхом обвів мене до зовнішніх воріт, шляхом, поверненим на схід; і ось, вода тече праворуч. | И҆ и҆зведе́ мѧ по пꙋтѝ вра́тъ ꙗ҆̀же на сѣ́веръ и҆ ѡ҆бведе́ мѧ пꙋте́мъ вра́тнымъ внѣꙋ́дꙋ ко вратѡ́мъ двора̀, зрѧ́щагѡ на восто́къ, и҆ сѐ, вода̀ и҆схожда́ше ѿ страны̀ десны́ѧ, |
|
3
|
3
|
| Коли той муж пішов на схід, то в руці тримав шнур, і відміряв тисячу ліктів, і повів мене по воді; води було по щиколотку. | ꙗ҆́коже и҆схо́дъ мꙋ́жа проти́вꙋ: и҆ мѣ́ра въ рꙋцѣ̀ є҆гѡ̀: и҆ и҆змѣ́ри ты́сѧщꙋ мѣ́рою, и҆ пре́йде водо́ю во́дꙋ ѡ҆ставле́нїѧ [Є҆вр.: и҆ преведе́ мѧ чрез̾ во́дꙋ да́же до гле́знъ.]. |
|
4
|
4
|
| І ще відміряв тисячу, і повів мене по воді; води було по коліно. І ще відміряв тисячу, і повів мене; води було по пояс. | И҆ (па́ки) и҆змѣ́ри ты́сѧщꙋ, и҆ преведе́ мѧ чрез̾ во́дꙋ, и҆ взы́де вода̀ до колѣ́нъ: и҆ размѣ́ри ты́сѧщꙋ, и҆ взы́де вода̀ да́же до чре́слъ. |
|
5
|
5
|
| І ще відміряв тисячу, і вже тут був такий потік, через який я не міг іти, тому що вода була така висока, що треба було пливти, а переходити не можна було цей потік. | И҆ размѣ́ри ты́сѧщꙋ, пото́къ, и҆ не возмо́же прейтѝ [Є҆вр.: и҆ не мого́хъ прейтѝ.], ꙗ҆́кѡ кипѧ́ше вода̀, а҆́ки шꙋ́мъ пото́чный, є҆гѡ́же не пре́йдꙋтъ. |
|
6
|
6
|
| І сказав мені: «бачив, сину людський?» і повів мене назад до берега цього потоку. | И҆ речѐ ко мнѣ̀: ви́дѣлъ ли є҆сѝ, сы́не человѣ́чь; И҆ веде́ мѧ и҆ ѡ҆брати́ мѧ на бре́гъ рѣ́чный, во ѡ҆браще́нїи мое́мъ: |
|
7
|
7
|
| І коли я прийшов назад, і ось, на берегах потоку багато було дерев по той та інший бік. | и҆ сѐ, на бре́зѣ рѣ́чнѣмъ древеса̀ мнѡ́га ѕѣлѡ̀ сю́дꙋ и҆ сю́дꙋ. |
|
8
|
8
|
| І сказав мені: ця вода тече на східну сторону землі, зійде на рівнину і ввійде у море; і води його зробляться здоровими. | И҆ речѐ ко мнѣ̀: вода̀ сїѧ̀ текꙋ́щаѧ въ галїле́ю, ꙗ҆́же на восто́къ, и҆ низхожда́ше ко а҆раві́и, и҆ грѧдѧ́ше до мо́рѧ къ водѣ̀ и҆схо́да, и҆ и҆сцѣли́тъ во́ды: |
|
9
|
9
|
| І всяка жива істота, яка плазує там, де ввійдуть два струмені, буде живою; і риби буде дуже багато, тому що ввійде туди ця вода, і во́ди у морі зробляться здоровими, і, куди ввійде цей потік, усе буде живе там. | и҆ бꙋ́детъ всѧ́ка дꙋша̀ живо́тныхъ врѣ́ющихъ, на всѧ̑, на нѧ́же на́йдетъ та́мѡ рѣка̀, жи̑ва бꙋ́дꙋтъ: и҆ бꙋ́дꙋтъ та́мѡ ры̑бы мнѡ́ги ѕѣлѡ̀, ꙗ҆́кѡ прїи́детъ та́мѡ вода̀ сїѧ̀ и҆ и҆сцѣли́тъ, и҆ жи́во бꙋ́детъ всѧ́кое, на не́же а҆́ще прїи́детъ рѣка̀, та́мѡ жи́во бꙋ́детъ. |
|
10
|
10
|
| І будуть стояти біля його рибалки від Ен-Гадді до Еглаїма, будуть закидати сіті. Риба буде у своєму вигляді і, як у великому морі, риби буде дуже багато. | И҆ ста́нꙋтъ та́мѡ ры́барїе ѿ і҆нгадда̀ до и҆нгалі́ма: сꙋши́ло мре́жамъ бꙋ́детъ, ѡ҆ себѣ̀ бꙋ́детъ: и҆ ры̑бы є҆ѧ̀ ꙗ҆́кѡ ры̑бы мо́рѧ вели́кагѡ, мно́жество мно́го ѕѣлѡ̀. |
|
11
|
11
|
| Болота його і калюжі його, які не стануть здоровими, будуть залишені для соли. | И҆ во и҆схо́дѣ є҆ѧ̀ и҆ во ѡ҆браще́нїи є҆ѧ̀ и҆ въ возвыше́нїи є҆ѧ̀ мѣлины̑ є҆ѧ̀ не и҆сцѣлѧ́тсѧ, въ со́ль вдадꙋ́тсѧ: |
|
12
|
12
|
| Біля потоку по берегах його, з того й іншого боку, будуть рости всякі дерева, які приносять їжу: листя їх не будуть в’янути, і плоди на них не будуть виснажуватися; кожен місяць будуть визрівати нові, тому що вода для них тече зі святилища; плоди їх будуть уживані в їжу, а листя на лікування. | и҆ над̾ рѣкꙋ̀ взы́детъ, и҆ на бре́зѣ є҆ѧ̀ ѻ҆́ба по́лы, всѧ́кое дре́во ꙗ҆до́мое не ѡ҆бетша́етъ оу҆ неѧ̀, ни ѡ҆скꙋдѣ́етъ пло́дъ є҆гѡ̀, но́вости своеѧ̀ пе́рвый пло́дъ принесе́тъ, и҆́бо во́ды и҆́хъ сїѧ̑ ѿ ст҃ы́хъ и҆схо́дѧтъ, и҆ бꙋ́детъ пло́дъ и҆́хъ въ снѣ́дь и҆ прозѧбе́нїе и҆́хъ во здра́вїе. |
|
13
|
13
|
| Так говорить Господь Бог: ось розподіл, за яким ви повинні розділити землю у спадщину дванадцятьом колінам Ізраїлевим: Йосифові два наділи. | Си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ: сїѧ̑ предѣ́лы наслѣ́дите землѝ, двꙋна́десѧти племенѡ́мъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ приложе́нїе оу҆́жа. |
|
14
|
14
|
| І успадковуйте її, як один, так і другий; оскільки Я, піднявши руку Мою, клявся віддати її батькам вашим, то і буде земля ця спадщиною вашою. | И҆ наслѣ́дите ю҆̀ кі́йждо, ꙗ҆́коже бра́тъ є҆гѡ̀, на ню́же воздвиго́хъ рꙋ́кꙋ мою̀, є҆́же да́ти ю҆̀ ѻ҆тцє́мъ и҆́хъ, и҆ паде́тъ землѧ̀ сїѧ̀ ва́мъ въ наслѣ́дїе. |
|
15
|
15
|
| І ось межа землі: на північному краю, починаючи від великого моря, через Хетлон, по дорозі у Цедад, | И҆ сі́и предѣ́лы землѝ на сѣ́веръ, ѿ мо́рѧ вели́кагѡ сходѧ́щагѡ и҆ ѿдѣлѧ́ющагѡ вхо́дъ и҆маселда́мъ, |
|
16
|
16
|
| Емаф, Берот, Сивраїм, що знаходиться між Дамаською й Емафською областями Гацар-Тихон, який на кордоні Аврана. | маавѳира́съ, є҆врамилїа́мъ средѣ̀ предѣ̑лъ дама́сковыхъ и҆ средѣ̀ предѣ̑лъ и҆ма́ѳовыхъ, дворы̀ саѵна̑ни, и҆̀же сꙋ́ть вы́ше предѣ̑лъ а҆ѵранїті́дскихъ. |
|
17
|
17
|
| І буде кордон від моря до Гацар-Енон, кордон з Дамаском, і далі на півночі область Емаф; і ось північний край. | Сі́и предѣ́лы ѿ мо́рѧ: ѿ двора̀ є҆на́нова, предѣ́лы дама́скѡвы, и҆ ꙗ҆̀же къ сѣ́верꙋ, и҆ предѣ́лъ є҆ма́ѳовъ, и҆ предѣ́лъ сѣ́верскъ. |
|
18
|
18
|
| Межу східного краю ведіть між Авраном і Дамаском, між Галаадом і землею Ізраїльською, по Йордану, від північного краю до східного моря; це східний край. | И҆ ꙗ҆̀же на восто́ки: междꙋ̀ а҆ѵранїті́дою и҆ междꙋ̀ дама́скомъ, и҆ междꙋ̀ галааді́тїдою и҆ междꙋ̀ земле́ю і҆и҃левою, і҆ѻрда́нъ дѣли́тъ къ мо́рю, є҆́же на восто́ки фі́нїкѡвъ: сїѧ̑ на восто́ки. |
|
19
|
19
|
| А південний край з полуденної сторони від Тамари до вод сперечання при Кадисі, і за течією потоку до великого моря; це полуденний край на півдні. | И҆ ꙗ҆̀же къ ю҆́гꙋ и҆ лі́вꙋ: ѿ ѳема́на и҆ фі́нїкѡвъ да́же до воды̀ марїмѡ́ѳъ-кади́мъ, продолжа́ющеесѧ къ мо́рю вели́комꙋ. |
|
20
|
20
|
| Західна ж межа — велике море, від південного кордону до місця навпроти Емафа; це західний край. | Сїѧ̀ страна̀ ю҆́га и҆ лі́ва, сїѧ̀ страна̀ мо́рѧ вели́кагѡ раздѣлѧ́етъ да́же прѧ́мѡ вхо́дꙋ и҆ма́ѳъ, да́же до вхо́да є҆гѡ̀: сїѧ̑ сꙋ́ть ꙗ҆̀же къ мо́рю и҆ма́ѳъ. |
|
21
|
21
|
| І розділіть собі землю цю на наділи за колінами Ізраїлевими. | И҆ раздѣли́те зе́млю ва́мъ, племенѡ́мъ і҆и҃лєвымъ. |
|
22
|
22
|
| І розділіть її за жеребом у спадщину собі й іноземцям, які живуть у вас, які народили у вас дітей; і вони серед синів Ізраїлевих повинні вважатися нарівні з природними жителями, і вони з вами ввійдуть у частку серед колін Ізраїлевих. | Расположи́те ю҆̀ жре́бїемъ ва́мъ и҆ прише́лцємъ ѡ҆бита́ющымъ средѣ̀ ва́съ, и҆̀же роди́ша сы́ны посредѣ̀ ва́съ, и҆ бꙋ́дꙋтъ ва́мъ ꙗ҆́кѡ тꙋзе́мцы въ сынѣ́хъ і҆и҃левыхъ: съ ва́ми да ꙗ҆дѧ́тъ во оу҆ча́стїи средѣ̀ племе́нъ і҆и҃левыхъ, |
|
23
|
23
|
| У якому коліні живе іноземець, у тому і дайте йому спадщину його, — говорить Господь Бог. | и҆ бꙋ́дꙋтъ въ пле́мени прише́лцєвъ, въ прише́лцѣхъ и҆̀же съ ни́ми: та́мѡ дади́те оу҆ча́стїе и҆̀мъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ. |
|
Глава 48
|
Глава́ м҃и
|
|
1
|
1
|
| Ось імена колін. На північному краю по дорозі від Хетлона, що веде в Емаф, Гацар-Енон, від північного кордону Дамаска по шляху до Емафа: все це від сходу до моря один наділ Дану. | Сїѧ̑ же и҆мена̀ племе́нъ ѿ нача́ла є҆́же къ сѣ́верꙋ, по странѣ̀ схожде́нїѧ раздѣлѧ́ющагѡ ко вхо́дꙋ и҆ма́ѳовꙋ двора̀ є҆на́нѧ, предѣ́лъ дама́сковъ къ сѣ́верꙋ по странѣ̀ и҆ма́ѳова двора̀: и҆ бꙋ́дꙋтъ и҆̀мъ ꙗ҆̀же на восто́ки, да́же до мо́рѧ, да́ново є҆ди́но. |
|
2
|
2
|
| Поряд з межею Дана, від східного краю до західного, це один наділ Асиру. | И҆ ѿ предѣ̑лъ да́новыхъ къ восто́кѡмъ да́же до мо́рѧ, а҆си́рово є҆ди́но. |
|
3
|
3
|
| Поряд з межею Асира, від східного краю до західного, це один наділ Неффалиму. | И҆ ѿ предѣ̑лъ а҆си́ровыхъ, ѿ сꙋ́щихъ къ восто́кѡмъ, да́же до морѧ̀, нефѳалі́мле є҆ди́но. |
|
4
|
4
|
| Поряд з межею Неффалима, від східного краю до західного, це один наділ Манассії. | Ѿ предѣ̑лъ же нефѳалі́млихъ ѿ страны̀ восто́чныѧ да́же до страны̀ мо́рѧ, манассі́ино є҆ди́но. |
|
5
|
5
|
| Поряд з межею Манассії, від східного краю до західного, це один наділ Єфрему. | Ѿ предѣ̑лъ же манассі́иныхъ, сꙋ́щихъ на восто́ки, да́же до сꙋ́щихъ къ мо́рю, є҆фре́мле є҆ди́но. |
|
6
|
6
|
| Поряд з межею Єфрема, від східного краю до західного, це один наділ Рувиму. | Ѿ предѣ̑лъ же є҆фре́млихъ, и҆̀же на восто́къ, да́же до морѧ̀, рꙋви́мле є҆ди́но. |
|
7
|
7
|
| Поряд з межею Рувима, від східного краю до західного, це один наділ Іуді. | Ѿ предѣ̑лъ же рꙋви́млихъ, и҆̀же на восто́ки, да́же до мо́рѧ, і҆ꙋ́дино є҆ди́но. |
|
8
|
8
|
| А поряд з межею Іуди, від східного краю до західного, священна ділянка, шириною у двадцять п’ять тисяч тростин, а довжиною нарівні з іншими наділами, від східного краю до західного; серед нього буде святилище. | А҆ ѿ предѣ̑лъ і҆ꙋ́диныхъ, и҆̀же къ восто́кѡмъ, да́же до мо́рѧ, бꙋ́детъ нача́токъ оу҆дѣле́нїѧ два́десѧти и҆ пѧтѝ ты́сѧщъ широта̀, и҆ долгота̀ ꙗ҆́коже є҆ди́на ѿ часте́й сꙋ́щихъ къ восто́кѡмъ, и҆ да́же до тѣ́хъ ꙗ҆̀же къ мо́рю: и҆ бꙋ́детъ ст҃о́е посредѣ̀ и҆́хъ. |
|
9
|
9
|
| Ділянка, яку ви присвятите Господу, довжиною буде у двадцять п’ять тисяч, а шириною у десять тисяч тростин. | Нача́токъ, є҆го́же ѿдѣлѧ́тъ гдⷭ҇еви, въ долготꙋ̀ два́десѧть и҆ пѧ́ть ты́сѧщъ и҆ въ широтꙋ̀ два́десѧть и҆ пѧ́ть ты́сѧщъ. |
|
10
|
10
|
| І ця священна ділянка повинна належати священикам, на північ двадцять п’ять тисяч і до моря у ширину десять тисяч, і на схід у ширину десять тисяч, а на південь у довжину двадцять п’ять тисяч тростин, і серед неї буде святилище Господнє. | Ѿ си́хъ бꙋ́детъ нача́токъ ст҃ы́хъ жерцє́мъ, къ сѣ́верꙋ (въ долготꙋ̀) два́десѧть и҆ пѧ́ть ты́сѧщъ, и҆ къ мо́рю въ широтꙋ̀ де́сѧть ты́сѧщъ, и҆ къ восто́кꙋ де́сѧть ты́сѧщъ, и҆ на ю҆́гъ въ долготꙋ̀ два́десѧть и҆ пѧ́ть ты́сѧщъ: и҆ гора̀ ст҃ы́хъ бꙋ́детъ посредѣ̀ є҆гѡ̀ |
|
11
|
11
|
| Це присвятите священикам із синів Садока, які стояли на варті Моїй, які під час відступництва синів Ізраїлевих не відступили від Мене, як відступили інші левити. | жерцє́мъ, ѡ҆свѧщє́ннымъ сынѡ́мъ садꙋ́кѡвымъ, стрегꙋ́щымъ стражбы̑ хра́ма, и҆̀же не прельсти́шасѧ во прельще́нїе сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, ꙗ҆́коже прельсти́шасѧ леѵі́ти. |
|
12
|
12
|
| Їм буде належати ця частина землі зі священної ділянки, святиня зі святинь, біля межі левитів. | И҆ бꙋ́детъ и҆̀мъ нача́токъ дае́мый ѿ нача́ткѡвъ землѝ, ст҃о́е ст҃ы́хъ ѿ предѣ̑лъ леѵі́тскихъ. |
|
13
|
13
|
| І левити одержать також біля межі священичої двадцять п’ять тисяч у довжину і десять тисяч тростин у ширину; уся довжина двадцять п’ять тисяч, а ширина десять тисяч тростин. | Леѵі́тѡмъ же бли̑жнѧѧ предѣ́лѡвъ жре́ческихъ, два́десѧти и҆ пѧтѝ ты́сѧщъ въ долготꙋ̀, а҆ въ широтꙋ̀ десѧтѝ ты́сѧщъ: всѧ̀ долгота̀ два́десѧти и҆ пѧтѝ ты́сѧщъ, а҆ широта̀ десѧтѝ ты́сѧщъ. |
|
14
|
14
|
| І з цієї частини вони не можуть ні продати, ні проміняти; і початки землі не можуть переходити до інших, тому що це святиня Господня. | Да не прода́стсѧ ѿ негѡ̀, ни замѣни́тсѧ, нижѐ ѿи́мꙋтсѧ пє́рваѧ жи̑та землѝ, ꙗ҆́кѡ ст҃о є҆́сть гдⷭ҇еви. |
|
15
|
15
|
| А решту п’ять тисяч у ширину з двадцятьма п’ятьма тисячами у довжину призначаються для міста на загальне використання, на заселення і на передмістя; місто буде у середині. | Пѧ́ть же ты́сѧщъ и҆збыто́чныхъ въ широтѣ̀ два́десѧти и҆ пѧтѝ ты́сѧщей, предгра́дїе да бꙋ́детъ гра́дꙋ на вселе́нїе и҆ въ разстоѧ́нїе є҆гѡ̀: и҆ да бꙋ́детъ гра́дъ средѣ̀ є҆гѡ̀. |
|
16
|
16
|
| І ось розміри його: північна сторона чотири тисячі п’ятсот і південна сторона чотири тисячі п’ятсот, східна сторона чотири тисячі п’ятсот і західна сторона чотири тисячі п’ятсот тростин. | И҆ сїѧ̑ мѣ̑ры є҆гѡ̀: ѿ сѣ́вера четы́ре ты́сѧщы и҆ пѧ́ть сѡ́тъ, и҆ ѿ ю҆́га четы́ре ты́сѧщы и҆ пѧ́ть сѡ́тъ, и҆ ѿ востѡ́къ четы́ре ты́сѧщы и҆ пѧ́ть сѡ́тъ, и҆ ѿ мо́рѧ четы́ре ты́сѧщы и҆ пѧ́ть сѡ́тъ. |
|
17
|
17
|
| А передмістя міста до півночі двісті п’ятдесят, і до сходу двісті п’ятдесят, і до півдня двісті п’ятдесят, і до заходу двісті п’ятдесят тростин. | И҆ да бꙋ́детъ разстоѧ́нїе гра́дꙋ къ сѣ́верꙋ двꙋ́стꙋ и҆ пѧти́десѧти, и҆ къ ю҆́гꙋ двꙋ́стꙋ и҆ пѧти́десѧти, и҆ на восто́къ двꙋ́стꙋ и҆ пѧти́десѧти, и҆ къ мо́рю двꙋ́стꙋ и҆ пѧти́десѧти. |
|
18
|
18
|
| А що залишається з довжини навпроти священної ділянки, десять тисяч на схід і десять тисяч на захід, навпроти священної ділянки, плоди з цієї землі повинні бути для споживи тих, що працюють у місті. | И҆збыто́къ же долготы̀ держа́щьсѧ нача́ткѡвъ ст҃ы́хъ де́сѧть ты́сѧщъ къ восто́кѡмъ и҆ де́сѧть ты́сѧщъ къ мо́рю: и҆ бꙋ́дꙋтъ нача́тки ст҃а́гѡ, и҆ бꙋ́дꙋтъ жи̑та є҆ѧ̀ во хлѣ́бы дѣ́лающымъ гра́дъ. |
|
19
|
19
|
| Працювати ж у місті можуть працівники з усіх колін Ізраїлевих. | Дѣ́лающїи же гра́дъ да дѣ́лаютъ є҆го̀ ѿ всѣ́хъ племе́нъ і҆и҃левыхъ. |
|
20
|
20
|
| Усю відділену ділянку у двадцять п’ять тисяч довжини й у двадцять п’ять тисяч ширини, чотирикутну, виділіть у священний наділ, із включенням володінь міста; | Ве́сь нача́токъ два́десѧти и҆ пѧтѝ ты́сѧщъ на два́десѧть и҆ пѧ́ть ты́сѧщъ: четвероꙋго́лнѡ ѿдѣли́те ѿ негѡ̀ нача́токъ ст҃а́гѡ, ѿ ѡ҆держа́нїѧ гра́дскагѡ, |
|
21
|
21
|
| а решту князеві. Як з боку священної ділянки, так і з боку володінь міста, навпроти двадцяти п’яти тисяч тростин до східної межі ділянки, і на захід навпроти двадцяти п’яти тисяч біля західної межі співмірно з цими наділами, наділ князю, так що священна ділянка і святилище будуть всередині нього. | а҆ и҆збы́токъ старѣ́йшинѣ ѿ сегѡ̀: и҆ ѿ ѻ҆́нагѡ, ѿ нача́ткѡвъ ст҃а́гѡ и҆ во оу҆ча́стїе гра́да, спредѝ на два́десѧть и҆ пѧ́ть ты́сѧщъ долгота̀, до предѣ̑лъ, и҆̀же къ мо́рю и҆ къ восто́кѡмъ, спредѝ на два́десѧть и҆ пѧ́ть ты́сѧщъ, до предѣ̑лъ, и҆̀же къ мо́рю, бли́з̾ часте́й старѣ́йшины: и҆ да бꙋ́детъ нача́токъ ст҃ы́хъ и҆ ѡ҆свѧще́нїе хра́ма средѣ̀ є҆гѡ̀. |
|
22
|
22
|
| І те, що від володінь левитських і від володінь міста залишається у проміжку, належить також князю; проміжок між межою Іуди і між межою Веніаміна буде належати князю. | Ѿ оу҆ча́стїѧ же леѵі́тска и҆ ѿ оу҆ча́стїѧ гра́да, средѣ̀ старѣ́йшинъ, бꙋ́детъ средѣ̀ предѣ̑лъ і҆ꙋ́диныхъ и҆ средѣ̀ предѣ̑лъ венїамі́нихъ, и҆ старѣ́йшинъ да бꙋ́детъ. |
|
23
|
23
|
| Решту ж від колін, від східного краю до західного — один наділ Веніаміну. | А҆ и҆збы́точное племе́нъ ѿ сꙋ́щихъ къ восто́кѡмъ да́же до сꙋ́щихъ къ мо́рю, венїамі́ново є҆ди́но. |
|
24
|
24
|
| Поряд межі Веніаміна, від східного краю до західного — один наділ Симеону. | Ѿ предѣ̑лъ же венїамі́нихъ къ восто́кѡмъ да́же до страны̀ ꙗ҆́же къ мо́рю, сѷмеѡ́не є҆ди́но. |
|
25
|
25
|
| Поряд межі Симеона, від східного краю до західного — один наділ Іссахару. | Ѿ предѣ̑лъ же сѷмеѡ́нихъ, ѿ страны̀ ꙗ҆́же на восто́къ да́же до страны̀ ꙗ҆́же къ мо́рю, і҆ссаха́рово є҆ди́но. |
|
26
|
26
|
| Поряд межі Іссахара, від східного краю до західного — один наділ Завулону. | А҆ ѿ предѣ̑лъ і҆ссаха́ровыхъ, ѿ восто́кѡвъ да́же до мо́рѧ, завꙋлѡ́не є҆ди́но. |
|
27
|
27
|
| Поряд межі Завулона, від східного краю до західного — один наділ Гаду. | Ѿ предѣ̑лъ же завꙋлѡ́нихъ, ѿ восто́ка да́же до страны̀ мо́рѧ, га́дово є҆ди́но. |
|
28
|
28
|
| А поряд межі Гада на південній стороні йде південна межа від Тамари до вод сперечання при Кадисі, уздовж потоку до великого моря. | Ѿ предѣ̑лъ же га́довыхъ, ѿ восто́ка да́же до лі́вы: и҆ бꙋ́дꙋтъ предѣ́лы є҆гѡ̀ ѿ ю҆́га, и҆ воды̀ варїмѡ́ѳъ-ка́диса, наслѣ́дїѧ да́же до мо́рѧ вели́кагѡ. |
|
29
|
29
|
| Ось земля, яку ви за жеребом розділите колінам Ізраїлевим, і ось ділянки їх, — говорить Господь Бог. | Сїѧ̀ землѧ̀, ю҆́же расположи́те жре́бїемъ племенѡ́мъ і҆и҃лєвымъ: и҆ сі́и раздѣ́лы и҆́хъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ. |
|
30
|
30
|
| І ось виходи міста: з північної сторони міри чотири тисячі п’ятсот; | И҆ сі́и и҆схо́ды гра́да, и҆̀же къ сѣ́верꙋ, четы́ре ты́сѧщы и҆ пѧ́ть сѡ́тъ мѣ́рою: |
|
31
|
31
|
| і ворота міста називаються іменами колін Ізраїлевих; на півночі троє воріт: ворота Рувимові одні, ворота Іудині одні, ворота Левіїні одні. | врата́ же гра́да по и҆менѡ́мъ племе́нъ і҆и҃левыхъ: врата̀ тро́ѧ на сѣ́веръ: врата̀ рꙋви̑млѧ є҆ди̑на, врата́ же і҆ꙋ̑дина є҆ди̑на и҆ врата̀ леѵі̑ина є҆ди̑на: |
|
32
|
32
|
| І зі східної сторони міри чотири тисячі п’ятсот, і троє воріт: ворота Йосифа одні, ворота Веніаміна одні, ворота Данові одні; | и҆ на восто́къ четы́ре ты́сѧщы и҆ пѧ́ть сѡ́тъ, и҆ врата̀ тро́ѧ: врата̀ є҆ди̑на і҆ѡ́сифѡва, врата́ же є҆ди̑на венїамі̑нѧ и҆ врата̀ да́нѡва є҆ди̑на: |
|
33
|
33
|
| і з південної сторони міри чотири тисячі п’ятсот, і троє воріт: ворота Симеонові одні, ворота Іссахарові одні, ворота Завулонові одні. | и҆ ꙗ҆̀же къ ю҆́гꙋ четы́ре ты́сѧщы и҆ пѧ́ть сѡ́тъ мѣ́рою, и҆ врата̀ тро́ѧ: врата̀ є҆ди̑на сѷмеѡ́нꙋ, врата́ же є҆ди̑на і҆ссаха́рꙋ и҆ врата̀ є҆ди̑на завꙋлѡ́нꙋ: |
|
34
|
34
|
| З морської сторони міри чотири тисячі п’ятсот, воріт тут троє ж: ворота Гадові одні, ворота Асирові одні, ворота Неффалимові одні. | и҆ ꙗ҆̀же къ мо́рю четы́ре ты́сѧщы и҆ пѧ́ть сѡ́тъ мѣ́рою: врата̀ тро́ѧ: врата̀ є҆ди̑на га́дѡва, и҆ врата̀ а҆си́рѡва є҆ди̑на и҆ врата̀ нефѳалі́мѡва є҆ди̑на. |
|
35
|
35
|
| Усього навколо вісімнадцять тисяч. А ім’я місту з того дня буде: «Господь там». | Ѡ҆крꙋ́глость же ѻ҆смина́десѧти ты́сѧщъ: и҆́мѧ же гра́дꙋ, ѿ негѡ́же днѐ бꙋ́детъ, гдⷭ҇ь та́мѡ бꙋ́детъ и҆́мѧ є҆мꙋ̀. |
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.