|
Глава 3
|
Глава́ г҃
|
|
1
|
1
|
| Після цього звеличив цар Артаксеркс Амана, сина Амадафа, вугеянина, і підніс його, і поставив сідалище його вище за усіх князів, які були у нього; | И҆ по си́хъ просла́ви ца́рь а҆ртаѯе́рѯъ а҆ма́на сы́на а҆мадаѳꙋ́ина вꙋге́анина и҆ вознесѐ є҆го̀, и҆ предсѣдѧ́ше вы́шше всѣ́хъ дрꙋгѡ́въ є҆гѡ̀: |
|
2
|
2
|
| і усі службовці при царі, які були біля царських воріт, кланялися і падали ниць перед Аманом, бо так наказав цар. А Мардохей не кланявся і не падав ниць. | и҆ всѝ, и҆̀же во дворѣ̀ (царе́вѣ), покланѧ́хꙋсѧ а҆ма́нꙋ: си́це бо повелѣ̀ ца́рь твори́ти. Мардохе́й же не кла́нѧшесѧ є҆мꙋ̀. |
|
3
|
3
|
| І говорили службовці царя, які біля царських воріт, Мардохею: навіщо ти переступаєш повеління царське? | И҆ глаго́лаша сꙋ́щїи во дворѣ̀ царе́вѣ мардохе́ю: мардохе́е, чесѡ̀ ра́ди не слꙋ́шаеши глаго́лемыхъ ѿ царѧ̀; |
|
4
|
4
|
| І оскільки вони говорили йому щодня, а він не слухав їх, то вони донесли Аману, щоб подивитися, чи устоїть у слові своєму Мардохей, бо він повідомив їх, що він юдеянин. | По всѧ̑ же дни̑ глаго́лахꙋ є҆мꙋ̀, и҆ не послꙋ́шаше и҆́хъ. И҆ возвѣсти́ша а҆ма́нꙋ, ꙗ҆́кѡ мардохе́й сопротивлѧ́етсѧ повелѣ́нїю царе́вꙋ, и҆ повѣ́да и҆̀мъ мардохе́й, ꙗ҆́кѡ і҆ꙋде́анинъ є҆́сть. |
|
5
|
5
|
| І коли побачив Аман, що Мардохей не кланяється і не падає ниць перед ним, то сповнився гніву Аман. | И҆ оу҆вѣ́давъ а҆ма́нъ, ꙗ҆́кѡ не кла́нѧетсѧ є҆мꙋ̀ мардохе́и, разгнѣ́васѧ ѕѣлѡ̀ |
|
6
|
6
|
| І здалося йому незначним накласти руку тільки на одного Мардохея; але оскільки сказали йому, з якого народу Мардохей, то задумав Аман знищити всіх юдеїв, які були в усьому царстві Артаксеркса, як народ Мардохеїв. | и҆ оу҆мы́сли погꙋби́ти всѧ̑ і҆ꙋдє́и, и҆̀же въ ца́рствѣ а҆ртаѯе́рѯовѣ: |
|
7
|
7
|
| [І зробив раду] у перший місяць, який є місяць Нисан, у дванадцятий рік царя Артаксеркса, і кидали пур, тобто жереб, перед лицем Амана з дня у день і з місяця у місяць, [щоб в один день погубити народ Мардохеїв, і упав жереб] на дванадцятий місяць, тобто на місяць Адар. | и҆ сотворѝ совѣ́тъ въ лѣ́то второена́десѧть ца́рства а҆ртаѯе́рѯова, и҆ мета́ше жрє́бїѧ де́нь ѿ днѐ и҆ мцⷭ҇ъ ѿ мцⷭ҇а, ꙗ҆́кѡ погꙋби́ти во є҆ди́нъ де́нь ро́дъ мардохе́евъ: и҆ падѐ жре́бїй на четвертыйна́десѧть де́нь мцⷭ҇а, и҆́же є҆́сть а҆даръ. |
|
8
|
8
|
| І сказав Аман царю Артаксерксу: є один народ, розкиданий і розсіяний між народами по всіх областях царства твого; і закони їх відмінні від законів усіх народів, і законів царя вони не виконують; і царю не слід так залишати їх. | И҆ речѐ (а҆ма́нъ) ко царю̀ а҆ртаѯе́рѯꙋ, глаго́лѧ: є҆́сть ꙗ҆зы́къ разсѣ́ѧнный во ꙗ҆зы́цѣхъ во все́мъ ца́рствѣ твое́мъ: зако́ны же и҆́хъ стра́нни па́че всѣ́хъ ꙗ҆зы̑къ, и҆ зако́нѡвъ ца́рскихъ не слꙋ́шаютъ, и҆ не по́льзꙋетъ царю̀ ѡ҆ста́вити и҆̀хъ: |
|
9
|
9
|
| Якщо царю благоугодно, то нехай буде приписано знищити їх, і десять тисяч талантів срібла я відважу на руки приставників, щоб внести у скарбницю царську. | и҆ а҆́ще го́дѣ є҆́сть царе́ви, да повели́тъ погꙋби́ти ѧ҆̀: а҆́зъ же запишꙋ̀ въ сокро́вище царе́во де́сѧть ты̀сѧщъ тала̑нтъ сребра̀. |
|
10
|
10
|
| Тоді зняв цар перстень свій з руки своєї і віддав його Аману, синові Амадафа, вугеянину, щоб скріпити указ проти юдеїв. | И҆ сне́мъ ца́рь пе́рстень (съ рꙋкѝ своеѧ̀), дадѐ въ рꙋ́цѣ а҆ма́нꙋ, да запеча́таетъ писа̑нїѧ напи̑саннаѧ на і҆ꙋдє́й. |
|
11
|
11
|
| І сказав цар Аману: віддаю тобі це срібло і народ; зроби з ним, як тобі завгодно. | И҆ речѐ ца́рь а҆ма́нꙋ: сребро̀ оу҆́бѡ и҆мѣ́й ты̀ себѣ̀, лю́демъ же творѝ, ꙗ҆́коже хо́щеши. |
|
12
|
12
|
| І покликані були писарі царські у перший місяць, у тринадцятий день його, і написано було, як наказав Аман, до сатрапів царських і до начальників над кожною областю [від області Індійської до Ефіопії, над ста двадцятьма сімома областями], і до князів кожного народу, у кожну область письменами її і до кожного народу його мовою: усе було написано від імені царя Артаксеркса і скріплено царським перснем. | И҆ при́звани бы́ша писцы̀ царє́вы въ третїйна́десѧть де́нь мцⷭ҇а пе́рвагѡ, и҆ написа́ша, ꙗ҆́коже повелѣ̀ а҆ма́нъ, къ воево́дамъ и҆ нача́лникѡмъ по всѣ̑мъ страна́мъ, ѿ і҆нді́йскїѧ ѡ҆́бласти да́же и҆ до є҆ѳїо́пїи, сто̀ два́десѧти седмѝ страна́мъ, нача́лствꙋющымъ над̾ ꙗ҆зы̑ки по и҆́хъ ѧ҆зы́кꙋ, и҆́менемъ а҆ртаѯе́рѯа царѧ̀. |
|
13
|
13
|
| І послані були листи через гінців в усі області царя, щоб убити, погубити і знищити всіх юдеїв, малих і старих, дітей і жінок в один день, у тринадцятий день дванадцятого місяця, тобто місяця Адара, і майно їхнє розграбувати. [Ось список з цього листа: великий цар Артаксеркс начальникам від Індії до Ефіопії над ста двадцятьма сімома областями і підлеглим їм намісникам. Царюючи над багатьма народами і володіючи всією вселенною, я хотів, не підносячись гордістю влади, але керуючи завжди лагідно і тихо, зробити життя підданих постійно спокійним і, дотримуючи царство своє мирним і легкопрохідним до країв його, відновити бажаний для усіх людей мир. Коли ж я запитав радників, яким би способом привести це до виконання, то відомий у нас своєю мудрістю і який користується незмінним благоволінням, і довів тверду вірність і отримав другу шану після царя, Аман пояснив нам, що серед усіх племен вселенної замішався один ворожий народ, за законами своїми противний усякому народу, який постійно зневажає царські повеління, щоб не благовлаштовувалося бездоганно здійснюване нами соуправління. Отже, дізнавшись, що один тільки цей народ завжди противиться усякій людині, веде спосіб життя, чужий законам, і, противлячись нашим діям, звершує найбільші злодіяння, щоб царство наше не досягло добробуту, ми повеліли зазначених вам у грамотах Амана, поставленого над справами і другого батька нашого, усіх із дружинами і дітьми цілком знищити ворожими мечами, без усякого жалю і пощади, у тринадцятий день дванадцятого місяця Адара цього року, щоб ці і раніше і тепер ворожі люди, будучи в один день насильно скинуті у пекло, не перешкоджали нам у майбутній час провадити життя мирне і спокійне до кінця.] | Оу҆разꙋмѣ́вше оу҆бо, ꙗ҆́кѡ се́й ꙗ҆зыкъ є҆ди́нъ сопротивлѧ́етсѧ всегда̀ всѧ́комꙋ человѣ́кꙋ, оу҆ставле́нїе зако́нѡвъ и҆ностранное и҆змѣнѧ́етъ, и҆ проти́вѧсѧ на́шымъ дѣлѡ́мъ, гѡ́ршаѧ соверша́етъ ѕла̑ѧ, дабы̀ ца́рствїе на́ше не полꙋчи́ло благостоѧ́нїѧ: повелѣ́хомъ оу҆̀бо напи́санными къ ва́мъ гра́мотами ѿ а҆ма́на оу҆чине́нагѡ над̾ вещьмѝ (ца́рскими) и҆ втора́гѡ ѻ҆тца̀ на́шегѡ, всѣ́хъ со жена́ми и҆ ча́ды погꙋби́ти всекоре́ннѣ вра́жїими мечьмѝ без̾ всѧ́кїѧ ми́лости и҆ пощадѣ́нїѧ, въ четвертыйна́десѧть де́нь вторагѡна́десѧть мцⷭ҇а а҆да́ра, настоѧ́щагѡ лѣ́та, ꙗ҆́кѡ да бывшїи дре́вле и҆ нн҃ѣ вразѝ во є҆ди́нѣмъ днѝ го́рькѡ во а҆́дъ соше́дше, въ про́чее вре́мѧ ти́хо и҆ безмо́лвно житїѐ дадѧ́тъ на́мъ до конца̀ проходи́ти. |
|
14
|
14
|
| Список з указу послати в кожну область як закон, що оголошується для всіх народів, щоб вони були готові до того дня. | Списа̑нїѧ же є҆пїсто́лїи посыла́хꙋсѧ по страна́мъ, и҆ повелѣ́но бы́сть всѣ̑мъ ꙗ҆зы́кѡмъ готѡ́вымъ бы́ти въ нарѣче́нный де́нь. |
|
15
|
15
|
| Гінці вирушили швидко з царським повелінням. Оголошений був указ і в Сузах, престольному місті; і цар і Аман сиділи і пили, а місто Сузи було у сум’ятті. | Приспѣ́ же дѣ́ло и҆ въ сꙋ́сы: и҆ ца́рь оу҆́бѡ и҆ а҆ма́нъ пирꙋ̑юща наслажда́стасѧ, гра́дъ же (сꙋ́сы) мѧтѧ́шесѧ. |
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.