Глава 2
1
Потім, через чотирнадцять років, я знову пішов до Єрусалима з Варнавою, взявши з собою і Тита.
2
Пішов же за одкровенням і виклав їм, і особливо знатнішим, благовістування, яке я проповідую язичникам, чи, бува, не даремно я труджуся або трудився.
3
Але вони й Тита, який був зі мною, хоч і елліна, не примушували обрізатися,
4
а перед лжебраттями, котрі потай прийшли підглядати нашу свободу, яку ми маємо в Христі Ісусі, щоб підкорити нас,
5
ми ні в чому не поступилися і не скорились, щоб істина благовістування зберігалась у вас.
6
І у знаменитих будь-чим, якими б вони не були колись, для мене немає нічого особливого. Бог на особу не вважає. І мені знамениті нічого не додали.
7
Hавпаки, побачивши, що мені довірено благовістя серед необрізаних, як Петрові серед обрізаних
8
(бо Той, Хто сприяв Петрові в апостольстві у обрізаних, сприяв і мені у язичників),
9
і довідавшись про благодать, дану мені, Яків, Кифа та Іоан, визнані стовпи, подали мені руку єднання, щоб нам іти до язичників, а їм до обрізаних,
10
тільки щоб ми пам’ятали про вбогих, що я і намагався виконувати ретельно.
11
Коли ж прийшов Петро до Антиохії, то я особисто протистав йому, бо він заслуговував на нарікання.
12
Бо до прибуття деяких від Якова він їв разом із язичниками; а коли ті прийшли, він почав таїтися та відсторонятися, побоюючись обрізаних.
13
Разом з ним лицемірили й інші юдеї, так що навіть Варнава пристав до лицемірства їхнього.
14
А коли я побачив, що вони діють неправдиво щодо істини євангельської, я сказав Петрові перед усіма: якщо ти, будучи юдеєм, живеш по-язичеськи, а не по-юдейськи, то навіщо примушуєш язичників жити по-юдейськи?
15
Ми за природою юдеї, а не грішники з язичників.
16
Однак, дізнавшись, що людина виправдовується не ділами закону, а тільки вірою в Ісуса Христа, і ми увірували в Христа Ісуса, щоб виправдатися вірою в Христа Ісуса, а не ділами закону; бо ділами закону не виправдається ніяка плоть.
17
Якщо ж ми, шукаючи виправдання у Христі, самі виявилися грішниками, то невже Христос є служитель гріха? Аж ніяк!
18
Бо якщо я знову будую те, що зруйнував, то сам себе роблю злочинцем.
19
Законом я вмер для закону, щоб жити для Бога. Я співрозп’явся Христові,
20
і вже не я живу, а живе в мені Христос. А що нині живу в плоті, то вірою живу в Сина Божого, Який полюбив мене і віддав Себе за мене.
21
Hе відкидаю благодаті Божої; а якщо виправдання через закон, то Христос даремно вмер.
