|
Глава 1
|
Глава́ а҃
|
|
1
|
1
|
| Пророче видіння, яке бачив пророк Аввакум. | Видѣ́нїе, є҆́же ви́дѣ а҆ввакꙋ́мъ прⷪ҇ро́къ. |
|
2
|
2
|
| Доки, Господи, я буду взивати, і Ти не чуєш, буду волати до Тебе про насильство, і Ти не спасаєш? | Доко́лѣ, гдⷭ҇и, воззовꙋ̀, и҆ не оу҆слы́шиши; возопїю̀ къ тебѣ̀ ѡ҆би́димь, и҆ не и҆зба́виши; |
|
3
|
3
|
| Для чого даєш мені бачити злодійство і дивитися на біди? Грабіжництво і насильство переді мною, і постає ворожнеча і піднімається розбрат. | Вскꙋ́ю мнѣ̀ показа́лъ є҆сѝ трꙋды̀ и҆ бѡлѣ́зни, смотри́ти стра́сть и҆ нече́стїе; проти́вꙋ мнѣ̀ бы́сть сꙋ́дъ, и҆ сꙋдїѧ̀ взе́млетъ. |
|
4
|
4
|
| Від цього закон утратив силу, і суду правильного немає: оскільки нечестивий долає праведного, то і суд відбувається спотворений. | Сегѡ̀ ра́ди разори́сѧ зако́нъ, и҆ не произво́дитсѧ въ соверше́нїе сꙋ́дъ: ꙗ҆́кѡ нечести́вый преѡби́дитъ првⷣнаго, сегѡ̀ ра́ди и҆зы́детъ сꙋ́дъ развраще́нъ. |
|
5
|
5
|
| Подивіться між народами й уважно вглядіться, і ви дуже здивуєтеся; бо Я зроблю у дні ваші таке діло, якому ви не повірили б, якби вам розповідали. | Ви́дите, презо́рливїи, и҆ смотри́те, и҆ чꙋди́тесѧ чꙋдесє́мъ и҆ и҆зче́зните: поне́же дѣ́ло а҆́зъ дѣ́лаю во дне́хъ ва́шихъ, є҆мꙋ́же не и҆́мате вѣ́ровати, а҆́ще кто̀ и҆сповѣ́сть ва́мъ. |
|
6
|
6
|
| Бо ось, Я підніму халдеїв, народ жорстокий і неприборканий, який ходить по широтах землі, щоб заволодіти селищами, які не належать йому. | Занѐ, сѐ, а҆́зъ возставлѧ́ю халдє́и, ꙗ҆зы́къ го́рькїй и҆ бо́рзый, ходѧ́щїй по широта́мъ землѝ, є҆́же наслѣ́дити селє́нїѧ не своѧ̑: |
|
7
|
7
|
| Страшний і грізний він; від нього самого походить суд його і влада його. | стра́шенъ и҆ ꙗ҆вле́нъ є҆́сть, ѿ негѡ̀ сꙋ́дъ є҆гѡ̀ бꙋ́детъ, и҆ взѧ́тїе є҆гѡ̀ ѿ негѡ̀ и҆зы́детъ: |
|
8
|
8
|
| Швидші за барсів коні його і прудкіші за вечірніх вовків; скаче у різні сторони кіннота його; здалеку приходять вершники його, прилітають, як орел, що кидається на здобич. | и҆ и҆зско́чатъ па́че ры́сей ко́ни є҆гѡ̀ и҆ быстрѣ́е волкѡ́въ а҆раві́йскихъ, и҆ поѣ́дꙋтъ кѡ́нницы є҆гѡ̀ и҆ оу҆стремѧ́тсѧ и҆здале́ча и҆ полетѧ́тъ а҆́ки ѻ҆ре́лъ гото́въ на ꙗ҆́дь. |
|
9
|
9
|
| Увесь він іде для грабунку; спрямувавши лице своє вперед, він забирає полонених, як пісок. | Сконча́нїе на нечести̑выѧ прїи́детъ, сопротивлѧ́ющыѧсѧ ли́цамъ и҆́хъ проти́вꙋ, и҆ собере́тъ ꙗ҆́кѡ песо́къ плѣ́нники. |
|
10
|
10
|
| І з царів він знущається, і князі служать йому посміховищем; з усякої фортеці він сміється: насипає облоговий вал і бере її. | И҆ то́й над̾ царьмѝ посмѣе́тсѧ, и҆ мꙋчи́телїе и҆гра́нїе є҆гѡ̀, и҆ то́й над̾ всѧ́кою твердѣ́лїю порꙋга́етсѧ, и҆ ѡ҆бложи́тъ ва́лъ, и҆ воз̾ѡблада́етъ є҆́ю. |
|
11
|
11
|
| Тоді гордовитим стає дух його, і він ходить і буйствує; сила його — бог його. | Тогда̀ премѣни́тъ дꙋ́хъ и҆ пре́йдетъ и҆ помо́литсѧ: сїѧ̀ крѣ́пость бг҃ꙋ моемꙋ̀. |
|
12
|
12
|
| Але чи не Ти з давнини Господь Бог мій, Святий мій? ми не помремо! Ти, Господи, тільки для суду попустив його. Скеле моя! для покарання Ти призначив його. | Нѣ́си ли ты̀ и҆сконѝ, гдⷭ҇и бж҃е, ст҃ы́й мо́й; и҆ не оу҆́мремъ. Гдⷭ҇и, на сꙋ́дъ оу҆чини́лъ є҆сѝ є҆го̀, и҆ созда́ мѧ ѡ҆блича́ти наказа́нїе є҆гѡ̀. |
|
13
|
13
|
| Чистим очам Твоїм невластиво дивитися на злодіяння, і дивитися на утиск Ти не можеш; для чого ж Ти дивишся на злодіїв і мовчиш, коли нечестивець поглинає того, хто праведніший за нього, | Чи́сто ѻ҆́ко є҆́же не ви́дѣти ѕла̀ и҆ взира́ти на трꙋды̀ болѣ́знєнныѧ: вскꙋ́ю призира́еши на презѡ́рливыѧ; премолчава́еши, є҆гда̀ пожира́етъ нечести́вый првⷣнаго; |
|
14
|
14
|
| і залишаєш людей, як рибу в морі, як плазунів, у яких немає володаря? | и҆ сотвори́ши человѣ́ки ꙗ҆́кѡ ры̑бы мѡрскі́ѧ и҆ ꙗ҆́кѡ га́ды не и҆мꙋ́щыѧ старѣ́йшины. |
|
15
|
15
|
| Усіх їх тягає вудкою, захоплює у сіть свою і забирає їх у неводи свої, і від того радіє і торжествує. | Сконча́нїе оу҆́дою восхи́ти и҆ привлечѐ є҆го̀ мре́жею и҆ собра̀ є҆го̀ сѣтьмѝ свои́ми: сегѡ̀ ра́ди возвесели́тсѧ и҆ возра́дꙋетсѧ се́рдце є҆гѡ̀: |
|
16
|
16
|
| За те приносить жертви сіті своїй і кадить неводу своєму, тому що від них рясна частка його і розкішна їжа його. | сегѡ̀ ра́ди пожре́тъ мре́жи свое́й и҆ покади́тъ сѣ́ть свою̀, ꙗ҆́кѡ тѣ́ми разблажѝ ча́сть свою̀ и҆ пи̑щи своѧ̑ и҆збра̑нныѧ: |
|
17
|
17
|
| Невже для цього він повинен спорожняти свою сіть і безперестанно винищувати народи без пощади? | сегѡ̀ ра́ди простре́тъ мре́жꙋ свою̀ и҆ прⷭ҇нѡ и҆збива́ти ꙗ҆зы́кѡвъ не пощади́тъ. |
Паперове видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.