|
Глава 3
|
Глава́ г҃
|
|
1
|
1
|
|
Молитва Аввакума пророка, для співу.
|
Моли́тва а҆ввакꙋ́ма прⷪ҇ро́ка съ пѣ́снїю. Гдⷭ҇и, оу҆слы́шахъ слꙋ́хъ тво́й и҆ оу҆боѧ́хсѧ:
|
|
2
|
2
|
|
Господи! почув я слух Твій й убоявся. Господи! зверши діло Твоє серед років, серед літ яви його; у гніві згадай про милість.
|
гдⷭ҇и, разꙋмѣ́хъ дѣла̀ твоѧ̑ и҆ оу҆жасо́хсѧ: посредѣ̀ двою̀ живѡ́тнꙋ позна́нъ бꙋ́деши: внегда̀ прибли́житисѧ лѣ́тѡмъ, позна́ешисѧ: внегда̀ прїитѝ вре́мени, ꙗ҆ви́шисѧ: внегда̀ смꙋти́тисѧ дꙋшѝ мое́й во гнѣ́вѣ, млⷭ҇ть (твою̀) помѧне́ши.
|
|
3
|
3
|
|
Бог від Фемана гряде і Святий — від гори Фаран. Покрила небеса велич Його, і славою Його наповнилася земля.
|
Бг҃ъ ѿ ю҆́га прїи́детъ, и҆ ст҃ы́й и҆з̾ горы̀ приѡсѣне́нныѧ ча́щи: покры̀ небеса̀ добродѣ́тель є҆гѡ̀, и҆ хвале́нїѧ є҆гѡ̀ и҆спо́лнь землѧ̀.
|
|
4
|
4
|
|
Блиск її — як сонячне світло; від руки Його промені, і тут тайник Його сили!
|
И҆ сїѧ́нїе є҆гѡ̀ ꙗ҆́кѡ свѣ́тъ бꙋ́детъ: ро́зи въ рꙋка́хъ є҆гѡ̀, и҆ положѝ любо́вь держа́внꙋ крѣ́пости своеѧ̀.
|
|
5
|
5
|
|
Перед лицем Його йде моровиця, а за стопами Його — пекучий вітер.
|
Пред̾ лице́мъ є҆гѡ̀ пред̾и́детъ сло́во, и҆ и҆зы́детъ на по́ле при ногꙋ̀ є҆гѡ̀.
|
|
6
|
6
|
|
Він став і похитнув землю; споглянув, і в трепет привів народи; вікові гори розпалися, первісні пагорби обпали; путі Його вічні.
|
Ста̀, и҆ подви́жесѧ землѧ̀: призрѣ̀, и҆ раста́ѧша ꙗ҆зы́цы: стры́шасѧ го́ры нꙋ́ждею, и҆ раста́ѧша хо́лми вѣ́чнїи, шє́ствїѧ вѣ́чнаѧ є҆гѡ̀,
|
|
7
|
7
|
|
Смутними бачив я намети ефіопські; затряслися намети землі Мадіамської.
|
за трꙋ́дъ ви́дѣша селє́нїѧ є҆ѳїѡ́пскаѧ, оу҆боѧ́тсѧ и҆ кро́вы землѝ мадїа́мскїѧ.
|
|
8
|
8
|
|
Хіба на ріки запалав, Господи, гнів Твій? хіба на ріки — обурення Твоє, чи на море — лють Твоя, що Ти зійшов на коней Твоїх, на колісниці Твої спасительні?
|
Є҆да̀ въ рѣка́хъ прогнѣ́ваешисѧ, гдⷭ҇и; є҆да̀ въ рѣка́хъ ꙗ҆́рость твоѧ̀; и҆лѝ въ мо́ри оу҆стремле́нїе твоѐ; ꙗ҆́кѡ всѧ́деши на ко́ни твоѧ̑, и҆ ꙗ҆жде́нїе твоѐ спасе́нїе.
|
|
9
|
9
|
|
Ти оголив лук Твій за клятвеною обітницею, даною колінам. Ти потоками розсік землю.
|
Налѧца́ѧ налѧче́ши лꙋ́къ тво́й на ски́птры, гл҃етъ гдⷭ҇ь: рѣка́ми разсѧ́детсѧ землѧ̀.
|
|
10
|
10
|
|
Побачивши Тебе, затремтіли гори, ринули води; безодня подала голос свій, високо підняла руки свої;
|
Оу҆́зрѧтъ тѧ̀ и҆ поболѧ́тъ лю́дїе, расточа́ѧ во́ды ше́ствїѧ є҆гѡ̀: дадѐ бе́здна гла́съ сво́й, высота̀ привидѣ̑нїѧ своѧ̑:
|
|
11
|
11
|
|
сонце і місяць зупинилися на місці своєму перед світлом летючих стріл Твоїх, перед сяйвом блискаючих списів Твоїх.
|
воздви́жесѧ со́лнце, и҆ лꙋна̀ ста̀ въ чи́нѣ свое́мъ: во свѣ́тѣ стрѣ́лы твоѧ̑ по́йдꙋтъ, въ блиста́нїи мо́лнїй ѻ҆рꙋ́жїй твои́хъ.
|
|
12
|
12
|
|
У гніві прямуєш Ти по землі і в обуренні подавляєш народи.
|
Преще́нїемъ оу҆ма́лиши зе́млю и҆ ꙗ҆́ростїю низложи́ши ꙗ҆зы́ки.
|
|
13
|
13
|
|
Ти виступаєш для спасіння народу Твого, для спасіння помазаного Твого. Ти знищуєш главу нечестивого дому, оголюючи його від основи до верху.
|
И҆зше́лъ є҆сѝ во спⷭ҇нїе люді́й твои́хъ, спⷭ҇тѝ пома̑занныѧ твоѧ̑, вложи́лъ є҆сѝ во главы̑ беззако́нныхъ сме́рть, воздви́глъ є҆сѝ оу҆́зы да́же до вы́и въ коне́цъ:
|
|
14
|
14
|
|
Ти проколюєш списами його главу вождів його, коли вони, як вихор, кинулися розбити мене, у радощах, ніби думаючи поглинути бідного потаємно.
|
разсѣ́клъ є҆сѝ во и҆зстꙋпле́нїи главы̑ си́льныхъ, сотрѧсꙋ́тсѧ въ не́й: разве́рзꙋтъ оу҆зды̑ своѧ̑ ꙗ҆́кѡ снѣда́ѧй ни́щїй та́й.
|
|
15
|
15
|
|
Ти з конями Твоїми проклав путь по морю, через безодню великих вод.
|
И҆ наве́лъ є҆сѝ на мо́ре ко́ни твоѧ̑, смꙋща́ющыѧ во́ды мнѡ́ги.
|
|
16
|
16
|
|
Я почув, і затремтіли нутрощі мої; при звістці про це затремтіли губи мої, біль проник у кістки мої, і коливається місце піді мною; а я повинен бути спокійним у день нещастя, коли прийде на народ мій грабіжник його.
|
Сохрани́хсѧ, и҆ оу҆боѧ́сѧ се́рдце моѐ ѿ гла́са моли́твы оу҆сте́нъ мои́хъ, и҆ вни́де тре́петъ въ кѡ́сти моѧ̑, и҆ во мнѣ̀ смѧте́сѧ крѣ́пость моѧ̀: почі́ю въ де́нь ско́рби моеѧ̀, да взы́дꙋ въ лю́ди прише́лствїѧ моегѡ̀.
|
|
17
|
17
|
|
Хоч би не розцвіла смоковниця і не було плоду на виноградних лозах, і маслина зрадила, і нива не дала плоду, хоч би не стало овець у загоні і рогатої худоби у стійлах, —
|
Занѐ смо́ковь не плодопринесе́тъ, и҆ не бꙋ́детъ ро́да въ лоза́хъ: солже́тъ дѣ́ло ма́слинное, и҆ полѧ̀ не сотворѧ́тъ ꙗ҆́ди: ѡ҆скꙋдѣ́ша ѻ҆́вцы ѿ пи́щи, и҆ не бꙋ́детъ волѡ́въ при ꙗ҆́слехъ.
|
|
18
|
18
|
|
але і тоді я буду радуватися у Господі і веселитися у Бозі за спасіння моє.
|
А҆́зъ же ѡ҆ гдⷭ҇ѣ возра́дꙋюсѧ, возвеселю́сѧ ѡ҆ бз҃ѣ сп҃сѣ мое́мъ.
|
|
19
|
19
|
|
Господь Бог — сила моя: Він зробить ноги мої, як у оленя, і на висоти мої зведе мене! [Начальникові хору.]
|
Гдⷭ҇ь бг҃ъ мо́й си́ла моѧ̀, и҆ оу҆чини́тъ но́зѣ моѝ на соверше́нїе, и҆ на высѡ́каѧ возво́дитъ мѧ̀, є҆́же побѣди́ти мѝ въ пѣ́сни є҆гѡ̀.
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.