Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 7

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Глава 7	Глава́ з҃

1	1
Бо Мелхиседек, цар Салиму, священик Бога Всевишнього, той, який зустрів Авраама і благословив його, коли той повертався після поразки царів,	(Заⷱ҇ т҃е҃і҃.) Се́й бо мелхїседе́къ, цр҃ь сали́мскїй, сщ҃е́нникъ бг҃а вы́шнѧгѡ, и҆́же срѣ́те а҆враа́ма возвра́щшасѧ ѿ сѣ́ча царе́й и҆ блгⷭ҇вѝ є҆го̀,
2	2
якому і десятину Авраам відділив з усього, — по-перше, тому що ім’я його означає — «цар правди», а потім і тому‚ що він є «цар Салиму», тобто «цар миру»,	є҆мꙋ́же и҆ десѧти́нꙋ ѿ всѣ́хъ ѿдѣлѝ а҆враа́мъ, пе́рвѣе оу҆́бѡ сказꙋ́етсѧ цр҃ь пра́вды, пото́мъ же цр҃ь сали́мскїй, є҆́же є҆́сть, цр҃ь ми́ра,
3	3
без батька, без матері, без родоводу, який не має ні початку днів, ні кінця життя, уподібнюючись Синові Божому, перебуває священиком назавжди.	без̾ ѻ҆тца̀, без̾ ма́тере, без̾ при́чта ро́да, ни нача́ла днє́мъ, ни животꙋ̀ конца̀ и҆мѣ́ѧ, оу҆подо́бленъ же сн҃ꙋ бж҃їю, пребыва́етъ сщ҃е́нникъ вы́нꙋ.
4	4
Бачите, який великий той, якому і Авраам патріарх дав десятину з кращої здобичі своєї.	Ви́дите же, є҆ли́къ се́й, є҆мꙋ́же и҆ десѧти́нꙋ да́лъ є҆́сть а҆враа́мъ патрїа́рхъ ѿ и҆збра́нныхъ.
5	5
Ті з синів Левієвих, що одержують священство‚ мають заповідь — брати за законом десятину з народу, тобто зі своїх братів, хоча й ці вийшли від стегон Авраамових.	И҆ прїе́млющїи оу҆́бѡ свѧще́нство ѿ сынѡ́въ леѵі̑инъ за́повѣдь и҆́мꙋтъ ѡ҆десѧ́тствовати лю́ди по зако́нꙋ, си́рѣчь, бра́тїю свою̀, а҆́ще и҆ ѿ чре́слъ а҆враа́мовыхъ и҆зше́дшꙋю:
6	6
Але цей, що не походив з роду їхнього, одержав десятину від Авраама і благословив того, хто мав обітницю.	не причита́емый же ро́домъ къ ни̑мъ, ѡ҆десѧ́тствова а҆враа́ма и҆ и҆мꙋ́щаго ѡ҆бѣтова̑нїѧ блгⷭ҇вѝ:
7	7
Без усякого ж заперечення менший благословляється більшим.	(Заⷱ҇ т҃ѕ҃і҃.) без̾ всѧ́кагѡ же прекосло́вїѧ ме́ншее ѿ бо́лшагѡ бл҃гословлѧ́етсѧ.
8	8
І тут десятини беруть люди смертні, а там — той, хто має про себе свідчення, що він живе.	И҆ здѣ̀ оу҆́бѡ десѧти̑ны человѣ́цы оу҆мира́ющїи прїе́млютъ: та́мѡ же свидѣ́телствꙋемый, ꙗ҆́кѡ жи́въ є҆́сть.
9	9
І, так би мовити, сам Левій, котрий приймає десятини, в особi Авраама дав десятину;	И҆ да си́це рекꙋ̀, а҆враа́момъ и҆ леѵі́й, прїе́млѧй десѧти̑ны, десѧти̑ны да́лъ є҆́сть:
10	10
бо він був іще в стегнах батька, коли Мелхиседек зустрів його.	є҆ще́ бо въ чре́слѣхъ ѻ҆́тчїихъ бѧ́ше, є҆гда̀ срѣ́те є҆го̀ мелхїседе́къ.
11	11
Отже, якби досконалість осягалась через левитське священство, — бо з ним сполучений закон народу, — то яка б іще була потреба поставати іншому священикові за чином Мелхиседековим, а не іменуватися за чином Аароновим?	А҆́ще оу҆́бѡ соверше́нство леѵі́тскимъ свѧще́нствомъ бы́ло, лю́дїе бо на не́мъ взако́нени бы́ша: ка́ѧ є҆щѐ потре́ба по чи́нꙋ мелхїседе́ковꙋ и҆но́мꙋ воста́ти свѧще́нникꙋ, а҆ не по чи́нꙋ а҆арѡ́новꙋ глаго́латисѧ;
12	12
Адже із зміною священства необхідно бути зміні і закону,	прелага́емꙋ бо свѧще́нствꙋ, по нꙋ́жди и҆ зако́нꙋ премѣне́нїе быва́етъ.
13	13
бо Той, про Кого говориться це, належав до іншого коліна, з якого ніхто не приступав до жертовника.	Ѡ҆ не́мже бо глаго́лютсѧ сїѧ̑, колѣ́нꙋ и҆но́мꙋ причасти́сѧ, ѿ негѡ́же никто́же пристꙋпѝ ко ѻ҆лтарю̀:
14	14
Бо відомо, що Господь наш засяяв із коліна Іуди, про яке Мойсей нічого не сказав стосовно священства.	ꙗ҆́вѣ бо, ꙗ҆́кѡ ѿ колѣ́на і҆ꙋ́дова возсїѧ̀ гдⷭ҇ь на́шъ, ѡ҆ не́мже колѣ́нѣ мѡѷсе́й ѡ҆ свѧще́нствѣ ничесо́же глаго́ла.
15	15
І це ще ясніше видно з того, що за подобою Мелхиседека постає Священик інший,	И҆ ли́шше є҆щѐ ꙗ҆́вѣ є҆́сть, ꙗ҆́кѡ по подо́бїю мелхїседе́ковꙋ востае́тъ сщ҃е́нникъ и҆́нъ,
16	16
Який є таким не за законом заповіді плотської, а за силою життя нескінченного.	и҆́же не по зако́нꙋ за́повѣди плотскі́ѧ бы́сть, но по си́лѣ живота̀ неразрꙋша́емагѡ.
17	17
Бо засвідчено: «Ти Священик повік за чином Мелхиседековим».	Свидѣ́телствꙋетъ бо, ꙗ҆́кѡ ты̀ є҆сѝ сщ҃е́нникъ во вѣ́къ по чи́нꙋ мелхїседе́ковꙋ.
18	18
Скасування ж попередньої заповіді буває через її неміч та марність,	(Заⷱ҇ т҃з҃і҃.) Ѿлага́нїе оу҆́бѡ быва́етъ пре́жде бы́вшїѧ за́повѣди за не́мощное є҆ѧ̀ и҆ неполе́зное:
19	19
бо закон нічого не довів до досконалости; але вводиться краща надія, через яку ми наближаємося до Бога.	ничто́же бо соверши́лъ зако́нъ: привведе́нїе же є҆́сть лꙋ́чшемꙋ оу҆пова́нїю, и҆́мже приближа́емсѧ къ бг҃ꙋ.
20	20
І що це було не без клятви, —	И҆ по є҆ли́кꙋ не без̾ клѧ́твы:
21	21
бо ті були священиками без клятви, а Цей із клятвою, бо про Hього сказано: «Клявся Господь і не розкається: Ти Священик повік за чином Мелхиседековим», —	ѻ҆ни́ бо без̾ клѧ́твы свѧще́нницы бы́ша, се́й же съ клѧ́твою чрез̾ глаго́лющаго къ немꙋ̀: клѧ́тсѧ гдⷭ҇ь и҆ не раска́етсѧ: ты̀ є҆сѝ сщ҃е́нникъ во вѣ́къ по чи́нꙋ мелхїседе́ковꙋ:
22	22
то поручителем кращого завіту став Ісус.	по толи́кꙋ лꙋ́чшагѡ завѣ́та бы́сть и҆спорꙋ́чникъ і҆и҃съ.
23	23
До того ж тих священиків було багато, бо смерть не дозволяла перебувати одному;	И҆ ѻ҆нѝ мно́жайши свѧще́нницы бы́ша, занѐ сме́ртїю возбране́ни сꙋ́ть пребыва́ти:
24	24
а Цей, оскільки перебувати Йому вічно, має і священство нескінченне,	се́й же, зане́же пребыва́етъ во вѣ́ки, непрестꙋ́пное и҆́мать сщ҃е́нство,
25	25
тому й може завжди спасати тих, які приходять через Нього до Бога, будучи завжди живим, щоб заступатися за них.	тѣ́мже и҆ спⷭ҇тѝ до конца̀ мо́жетъ приходѧ́щихъ чрез̾ него̀ къ бг҃ꙋ, всегда̀ жи́въ сы́й, во є҆́же хода́тайствовати ѡ҆ ни́хъ.
26	26
Таким і повинен бути у нас Первосвященик: святий, незлобливий‚ непорочний, відділений від грішників і піднесений вище небес,	(Заⷱ҇ т҃и҃і҃.) Тако́въ бо на́мъ подоба́ше а҆рхїере́й: прпⷣбенъ, неѕло́бивъ, безскве́рненъ, ѿлꙋче́нъ ѿ грѣ̑шникъ и҆ вы́шше нб҃съ бы́вый,
27	27
Який не має потреби щоденно, як ті первосвященики, приносити жертву спочатку за свої гріхи, потім за гріхи народу, бо Він зробив це один раз, принісши в жертву Себе Самого.	и҆́же не и҆́мать по всѧ̑ дни̑ нꙋ́жды, ꙗ҆́коже первосвѧще́нницы, пре́жде ѡ҆ свои́хъ грѣсѣ́хъ жє́ртвы приноси́ти, пото́мъ же ѡ҆ людски́хъ: сїе́ бо сотворѝ є҆ди́ною, себѐ прине́съ.
28	28
Бо закон настановляє первосвящениками людей, які мають немочі, а слово клятвене, після закону, поставило Сина, навіки довершеного.	Зако́нъ бо человѣ́ки поставлѧ́етъ первосвѧще́нники, и҆мꙋ́щыѧ не́мощь: сло́во же клѧ́твенное, є҆́же по зако́нѣ, сн҃а во вѣ́ки соверше́нна.

← Глава 6

Глава 8 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт