|
Глава 2
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
| Браття мої, майте віру в Ісуса Христа, нашого Господа слави, не зважаючи на особи. | (Зач. 52) Бра́тіє моя́, не на лиця́ зря́ще імі́йте ві́ру Го́спода на́шего Ісу́са Христа́ сла́ви. |
|
2
|
2
|
| Бо, якщо у зібрання ваше ввійде людина із золотим перснем, у багатому одязі, увійде ж і бідний у драному одязі, | А́ще бо вни́деть в со́нмище ва́ше муж, злат пе́рстень нося́, в ри́зі сві́тлі, вни́деть же і нищ в ху́ді оді́жди, |
|
3
|
3
|
| і ви, дивлячись на одягненого у багатий одяг, скажете йому: «Тобі добре сісти тут», а бідному скажете: «Ти стань там або сідай тут, біля моїх ніг»‚ — | і воззрите́ на нося́щаго ри́зу сві́тлу, і рече́те єму́: ти ся́ди зді до́брі; і ни́щему рече́те: ти ста́ни та́мо, іли́ ся́ди зді на подно́жії моє́м, — |
|
4
|
4
|
| то чи не поділилися ви в собі і чи не стаєте суддями з недобрими думками? | і не разсмотри́сте в себі́, і би́сте судії́ помишле́ній злих. |
|
5
|
5
|
| Послухайте, браття мої улюблені: хіба не бідних обрав Бог бути багатими вірою і спадкоємцями Царства, яке Він обіцяв тим, що люблять Його? | Сли́шіте, бра́тіє моя́ возлю́бленная, не Бог ли ізбра́ ни́щия ми́ра сего́ бога́ти в ві́рі і наслі́дники Ца́рствія, є́же обіща́ лю́б'ящим Єго́? |
|
6
|
6
|
| А ви зневажили бідного. Хіба не багаті утискують вас і хіба не вони тягнуть вас на суди? | ви же укори́сте ни́щаго. Не бога́тії ли наси́лують вам, і ті́ї влеку́ть ви на суди́ща? |
|
7
|
7
|
| Хіба не вони зневажають те добре ім’я, яким ви називаєтесь? | не ті́ї ли ху́лять до́броє і́м'я нарече́нноє на вас? |
|
8
|
8
|
| Коли ви виконуєте закон царський за Писанням: люби ближнього твого, як самого себе, — добре робите. | А́ще у́бо зако́н соверша́єте ца́рський, по Писа́нію: возлю́биши і́скренняго своєго́, я́коже себе́ сама́го, — до́брі творите́; |
|
9
|
9
|
| А коли робите, дивлячись на особу, то гріх чините, і перед законом виявляєтеся злочинцями. | а́ще же на лиця́ зрите́, то гріх содіва́єте, облича́ємі от зако́на я́коже престу́пници. |
|
10
|
10
|
| Хто дотримується всього закону і зогрішить у чому-небудь одному, той стає винуватим у всьому. | І́же бо весь зако́н соблюде́ть, согріши́ть же во єди́нім, бисть всім пови́нен. |
|
11
|
11
|
| Бо Той же, Хто сказав: «Hе перелюбствуй», сказав і: «Hе убий»; тому, якщо ти не перелюбствуєш, але уб’єш, то ти також злочинець перед законом. | Реки́й бо: не прелюби́ сотвори́ши, рекл єсть і: не убіє́ши, а́ще же не прелюби́ сотвори́ши, убіє́ши же, бил єси́ престу́пник зако́на. |
|
12
|
12
|
| Так говоріть і так робіть, як такi‚ що мають бути суджені за законом свободи. | Та́ко глаго́літе і та́ко творі́те, я́ко зако́ном свобо́дним іму́щії суд прия́ти. |
|
13
|
13
|
| Бо немилостивий суд тому, хто не творив милости; милість же підноситься над судом. | Суд бо без ми́лости не сотво́ршему ми́лости; і хва́литься ми́лость на суді́. |
|
14
|
14
|
| Яка користь, браття мої, коли хто говорить, що він має віру, а діл не має? Чи може ця віра спасти його? | (Зач. 53) Ка́я по́льза, бра́тіє моя́, а́ще ві́ру глаго́леть кто імі́ти, діл же не і́мать? Єда́ мо́жеть ві́ра спасти́ єго́? |
|
15
|
15
|
| Якщо брат або сестра нагі і не мають денного прожитку, | А́ще же брат іли́ сестра́ на́га бу́дета і лише́на бу́дета дневни́я пи́щі, |
|
16
|
16
|
| а хто-небудь з вас скаже їм: «Йдіть із миром, грійтесь і їжте», — але не дасть їм потрібного для тіла, яка користь? | рече́ть же ї́ма кто от вас: «Іді́та с ми́ром, грі́йтася і насища́йтася», — не дасть же ї́ма тре́бованія тіле́снаго, ка́я по́льза? |
|
17
|
17
|
| Так само й віра — коли не має діл, сама по собі мертва. | Та́кожде і ві́ра, а́ще діл не і́мать, мертва́ єсть о себі́. |
|
18
|
18
|
| Але скаже хто-небудь: «Ти маєш віру, а я маю діла; покажи мені віру твою без діл твоїх, а я покажу тобі віру мою в ділах моїх». | Но рече́ть кто: ти ві́ру і́маши, аз же діла́ і́мам; покажи́ мі ві́ру твою́ от діл твої́х, і аз тебі́ покажу́ от діл мої́х ві́ру мою́. |
|
19
|
19
|
| Ти віруєш, що Бог єдиний: добре робиш; та й біси вірують і тремтять. | Ти ві́руєши, я́ко Бог єди́н єсть: до́брі твори́ши; і бі́си ві́рують, і трепе́щуть. |
|
20
|
20
|
| Але чи хочеш ти знати, легковажна людино, що віра без діл мертва? | Хо́щеши же ли разумі́ти, о, челові́че су́єтне, я́ко ві́ра без діл мертва́ єсть? |
|
21
|
21
|
| Хіба не ділами виправдався Авраам, отець наш, поклавши на жертовник сина свого Ісаака? | Авраа́м оте́ць наш не от діл ли оправда́ся, возне́с Ісаа́ка, си́на своєго́ на же́ртвенник? |
|
22
|
22
|
| Чи бачиш, що віра сприяла ділам його, і ділами віра досягла довершености? | Ви́диши ли, я́ко ві́ра поспі́шествоваше діло́м єго́, і от діл соверши́ся ві́ра? |
|
23
|
23
|
| І справдилося слово Писання: «Вірував Авраам Богові, і це було поставлено йому в праведність, і його назвали другом Божим». | І соверши́ся писа́ніє глаго́лющеє: ві́рова же Авраа́м Бо́гові, і вміни́ся єму́ в пра́вду, і друг Бо́жий наре́чеся. |
|
24
|
24
|
| Чи бачите, що людина виправдовується ділами, а не тільки вірою? | Зрите́ ли у́бо, я́ко от діл оправда́ється челові́к, а не от ві́ри єди́ния? |
|
25
|
25
|
| Так само і блудниця Раава хіба не ділами виправдалася, прийнявши підглядачів і вивівши їх іншою дорогою? | Та́кожде же і Раа́в блудни́ця не от діл ли оправда́ся, приє́мши схо́дники і іни́м путе́м ізве́дши їх? |
|
26
|
26
|
| Бо як тіло без духу мертве, так і віра без діл мертва. | Я́коже бо ті́ло без ду́ха мертво́ єсть, та́ко і ві́ра без діл мертва́ єсть. |
