|
Глава 3
|
Главa G
|
|
1
|
1
|
| Я чоловік, який зазнав горя від жезла гніву Його. | Ѓлефъ. Ѓзъ мyжъ ви1дz нищетY (мою2) въ жезлЁ ћрости є3гw2 на мS: |
|
2
|
2
|
| Він повів мене і ввів у темряву, а не у світло. | поsтъ мS и3 tведe мz во тмY, ґ не во свётъ. |
|
3
|
3
|
| Так, Він повернув на мене і весь день повертає руку Свою; | Nбaче на мS њбрати2 рyку свою2 вeсь дeнь, |
|
4
|
4
|
| виснажив плоть мою і шкіру мою, розтрощив кістки мої; | Бefъ. њбетши2 пл0ть мою2 и3 к0жу мою2, кHсти мо‰ сокруши2: |
|
5
|
5
|
| огородив мене і обклав гіркотою і тяготою; | согради2 на мS и3 њб8S главY мою2 и3 ўтруди2, |
|
6
|
6
|
| посадив мене у темне місце, як давно померлих; | въ тeмныхъ посади1 мz, ћкоже мє1ртвыz вёка: |
|
7
|
7
|
| оточив мене стіною, щоб я не вийшов, обтяжив кайдани мої, | Гjмель. согради2 на мS, и3 не и3зhду, њтzготи2 њкHвы мо‰, |
|
8
|
8
|
| і коли я волав і взивав, затримував молитву мою; | и3 є3гдA воскричY и3 возопію2, загради2 моли1тву мою2: |
|
9
|
9
|
| камінням перегородив дороги мої, виправив стежки мої. | возгради2 пути6 мо‰, загради2 стєзи2 мо‰, возмzтE. |
|
10
|
10
|
| Він став для мене, ніби ведмідь у засідці, ніби лев у потаємному місці; | Дaлеfъ. Бhсть ћкw медвёдь ловsй, (присэдsй ми2) ћкw лeвъ въ сокровeнныхъ, |
|
11
|
11
|
| викривив путі мої і розтерзав мене, перетворив мене на ніщо; | гнA tступи1вшаго, и3 ўпок0и мS, положи1 мz поги1бша: |
|
12
|
12
|
| натягнув лук Свій і поставив мене ніби ціллю для стріл; | напрzжE лyкъ свои2, и3 постaви мS ћкw знaменіе на стрэлsніе, |
|
13
|
13
|
| послав у нирки мої стріли із сагайдака Свого. | ГE. пусти2 въ лsдвіz мо‰ стрёлы тyла своегw2. |
|
14
|
14
|
| Я став посміховищем для всього народу мого, вседенною піснею їх. | Бhхъ въ смёхъ всBмъ лю1демъ мои6мъ, пёснь и4хъ вeсь дeнь. |
|
15
|
15
|
| Він переситив мене гіркотою, напоїв мене полином. | Насhти мS г0рести, напои1 мz жeлчи |
|
16
|
16
|
| Розтрощив камінням зуби мої, покрив мене попелом. | Вavъ. и3 и3з8S кaменемъ зyбы мо‰, напитa мz пeпеломъ |
|
17
|
17
|
| І відійшов мир від душі моєї; я забув про благоденство, | и3 tри1ну t ми1ра дyшу мою2. Забhхъ благwты2 |
|
18
|
18
|
| і сказав я: загинула сила моя і надія моя на Господа. | и3 рёхъ: поги1бе побёда моS и3 надeжда моS t гDа. |
|
19
|
19
|
| Помисли про моє страждання і біду мою, про полин і жовч. | Зaінъ. Помzни2 нищетY мою2 и3 гонeніе моE. |
|
20
|
20
|
| Твердо пам’ятає це душа моя і падає у мені. | Г0ресть и3 жeлчь мою2 помzнY, и3 стужи1тъ во мнЁ душA моS. |
|
21
|
21
|
| Ось що я відповідаю серцю моєму і тому уповаю: | Сі‰ положY въ сeрдцы моeмъ, сегw2 рaди потерплю2. |
|
22
|
22
|
| з милости Господа ми не зникли, бо милосердя Його не виснажилося. | И$fъ. Млcть гDнz, ћкw не њстaви менE, не скончaшасz бо щедрHты є3гw2: пребывazй во ќтріихъ, поми1луй, гDи, ћкw не погиб0хомъ, не скончaшасz бо щедрHты тво‰. |
|
23
|
23
|
| Воно оновлюється кожного ранку; велика вірність Твоя! | НHваz во ќтріихъ, мн0га є4сть вёра твоS. |
|
24
|
24
|
| Господь частина моя, — говорить душа моя, — отже, буду надіятися на Нього. | Чaсть моS гDь, речE душA моS: сегw2 рaди пождY є3гw2. |
|
25
|
25
|
| Благий Господь до тих, хто надіється на Нього, до душі, яка шукає Його. | Тefъ. Бlгъ гDь надёющымсz нaнь: |
|
26
|
26
|
| Благо тому, хто терпляче очікує спасіння від Господа. | души2 и4щущей є3гw2 блaго (є4сть), и3 надёющейсz съ молчaніемъ спcніz б9іz. |
|
27
|
27
|
| Благо людині, коли вона несе тягар у юності своїй; | Блaго є4сть мyжу, є3гдA в0зметъ kрeмъ въ ю4ности своeй: |
|
28
|
28
|
| сидить усамітнено і мовчить, бо Він наклав його на неї; | ЇHдъ. сsдетъ на є3ди1нэ и3 ўм0лкнетъ, ћкw воздви1гну на сS: |
|
29
|
29
|
| вважає вуста свої за порох, думаючи: «можливо, є ще надія»; | положи1тъ во прaхэ ўстA сво‰, нeгли кaкw бyдетъ надeжда: |
|
30
|
30
|
| підставляє щоку свою тому, хто б’є його, пересичується ганьбою, | подaстъ лани1ту свою2 бію1щему, насhтитсz ўкори1знъ. |
|
31
|
31
|
| бо не навік залишає Господь. | Кaфъ. Ћкw не во вёкъ tри1нетъ гDь, |
|
32
|
32
|
| Але послав горе, і помилує з великої благости Своєї. | ћкw смири1вый поми1луетъ по мн0жеству млcти своеS, |
|
33
|
33
|
| Бо Він не з волі серця Свого карає і засмучує синів людських. | не tри1ну t с®ца своегw2 и3 смири2 сhны мyжескіz. |
|
34
|
34
|
| Але, коли топчуть ногами своїми всіх в’язнів землі, | Лaмедъ. Е$же смири1ти под8 н0зэ є3гw2 вс‰ ќзники земны6z, |
|
35
|
35
|
| коли неправедно судять людину перед лицем Всевишнього, | є4же ўклони1ти сyдъ мyжа пред8 лицeмъ вhшнzгw, |
|
36
|
36
|
| коли пригноблюють людину в ділі її: хіба не бачить Господь? | њсуди1ти человёка, внегдA суди1тисz є3мY, гDь не речE. |
|
37
|
37
|
| Хто це говорить: «і те буває, чому Господь не повелів бути»? | Мeмъ. Кт0 є3сть т0й, и4же речE, и3 бhти, гDу не повелёвшу; |
|
38
|
38
|
| Чи не від уст Всевишнього приходить біда і благополуччя? | И#з8 ќстъ вhшнzгw не и3зhдетъ ѕло2 и3 добро2. |
|
39
|
39
|
| Навіщо ремствує людина, яка живе? кожен ремствуй на гріхи свої. | Что2 возр0пщетъ человёкъ живyщь, мyжъ њ грэсЁ своeмъ; |
|
40
|
40
|
| Випробуємо і дослідимо путі свої, і звернімося до Господа. | Нyнъ. И#зыскaсz пyть нaшъ и3 и3спытaсz, и3 њбрати1мсz ко гDу. |
|
41
|
41
|
| Піднесімо серце наше і руки до Бога, сущого на небесах: | Воздви1гнемъ сердцA н†ша съ рукaми къ бGу выс0кому на нб7си2. |
|
42
|
42
|
| ми відпали й були вперті; Ти не пощадив. | Мы2 согрэши1хомъ и3 нечeствовахомъ, сегw2 рaди не поми1ловалъ є3си2: |
|
43
|
43
|
| Ти покрив Себе гнівом і переслідував нас, умертвляв, не щадив; | Сaмехъ. покрhлъ є3си2 ћростію и3 tгнaлъ є3си2 нaсъ, ўби1лъ и3 не пощадёлъ є3си2: |
|
44
|
44
|
| Ти закрив Себе хмарою, щоб не доходила молитва наша; | покрhлсz є3си2 w4блакомъ, да не д0йдетъ къ тебЁ моли1тва, |
|
45
|
45
|
| сміттям і мерзотою Ти зробив нас серед народів. | сомжи1ти џчи мои2 и3 tри1нути, положи1лъ є3си2 нaсъ посредЁ людjй. |
|
46
|
46
|
| Розкрили на нас пастку свою всі вороги наші. | Ѓінъ. Tверз0ша на ны2 ўстA сво‰ вси2 врази2 нaши. |
|
47
|
47
|
| Жах і яма, спустошення і руйнування — доля наша. | Стрaхъ и3 ќжасъ бhсть нaмъ, надмeніе и3 сокрушeніе: |
|
48
|
48
|
| Потоки вод виливає око моє через загибель дочки народу мого. | и3схHдища вwднaz и3зліeтъ џко моE њ сокрушeніи дщeре людjй мои1хъ. |
|
49
|
49
|
| Око моє виливається і не перестає, бо немає полегшення, | Фи2. Џко моE погрsзну: и3 не ўм0лкну, є4же не бhти њслаблeнію, |
|
50
|
50
|
| доки не зглянеться і не побачить Господь з небес. | д0ндеже приклони1тсz и3 ўви1дитъ гDь съ нб7сE. |
|
51
|
51
|
| Око моє засмучує душу мою заради всіх дочок мого міста. | Џко моE закрывaетсz њ души2 моeй, пaче всёхъ дщeрей грaда. |
|
52
|
52
|
| Всіляко намагалися вловити мене, як пташку, вороги мої, без усякої причини; | Цaди. Ловsще ўлови1ша мS ћкw врaбіz врази2 мои2 тyне: |
|
53
|
53
|
| скинули життя моє в яму і закидали мене камінням. | ўмори1ша въ р0вэ жи1знь мою2 и3 возложи1ша на мS кaмень. |
|
54
|
54
|
| Води піднялися до голови моєї; я сказав: «загинув я». | Возліsсz водA вhше главы2 моеS: рёхъ: tриновeнъ є4смь. |
|
55
|
55
|
| Я заклика́в ім’я Твоє, Господи, з ями глибокої. | КHфъ. Призвaхъ и4мz твоE, гDи, и3з8 р0ва преисп0днzгw: |
|
56
|
56
|
| Ти чув голос мій; не закрий вуха Твого від зітхання мого, від волання мого. | глaсъ м0й ўслhшалъ є3си2: не покрhй ўшeсъ твои1хъ на мольбY мою2: |
|
57
|
57
|
| Ти наближався, коли я взивав до Тебе, і говорив: «не бійся». | на п0мощь мою2 прибли1жилсz є3си2, въ дeнь, въ џньже призвaхъ тS, рeклъ ми2 є3си2: не б0йсz. |
|
58
|
58
|
| Ти захищав, Господи, діло душі моєї; відкупляв життя моє. | Рeшъ. Суди1лъ є3си2, гDи, прю2 души2 моеS, и3збaвилъ є3си2 жи1знь мою2: |
|
59
|
59
|
| Ти бачиш, Господи, образу мою; розсуди діло моє. | ви1дэлъ є3си2, гDи, смzтє1ніz мо‰, разсуди1лъ є3си2 сyдъ м0й: |
|
60
|
60
|
| Ти бачиш усю мстивість їх, усі задуми їх проти мене. | вёси всE tмщeніе и4хъ и3 вс‰ помышлє1ніz и4хъ на мS. |
|
61
|
61
|
| Ти чуєш, Господи, наругу їх, усі задуми їх проти мене, | Ши1нъ. Слhшалъ є3си2 ўкwри1зны и4хъ, вс‰ совёты и4хъ на мS, |
|
62
|
62
|
| слова тих, хто повстає на мене і їхні хитрощі проти мене кожного дня. | ўстнЁ востаю1щихъ на мS и3 поучeніе и4хъ на мS вeсь дeнь, |
|
63
|
63
|
| Поглянь, чи сидять вони, чи встають, я для них — пісня. | сэдёніе и4хъ и3 востaніе и4хъ: при1зри на џчи и4хъ. |
|
64
|
64
|
| Воздай їм, Господи, за ділами рук їх; | Favъ. Воздaси и5мъ, гDи, воздаsніе по дэлHмъ рукY и4хъ: |
|
65
|
65
|
| пошли їм затьмарення серця і прокляття Твоє на них; | воздaси и5мъ заступлeніе, сердцA моегw2 трyдъ. |
|
66
|
66
|
| переслідуй їх, Господи, гнівом, і знищ їх з піднебесної. | Ты2 и5хъ проженeши во гнёвэ и3 потреби1ши и5хъ под8 небесeмъ, гDи. |
