|
Глава 3
|
Главa G
|
|
1
|
1
|
|
Я чоловік, який зазнав горя від жезла гніву Його.
|
Ѓлефъ. Ѓзъ мyжъ ви1дz нищетY (мою2) въ жезлЁ ћрости є3гw2 на мS:
|
|
2
|
2
|
|
Він повів мене і ввів у темряву, а не у світло.
|
поsтъ мS и3 tведe мz во тмY, ґ не во свётъ.
|
|
3
|
3
|
|
Так, Він повернув на мене і весь день повертає руку Свою;
|
Nбaче на мS њбрати2 рyку свою2 вeсь дeнь,
|
|
4
|
4
|
|
виснажив плоть мою і шкіру мою, розтрощив кістки мої;
|
Бefъ. њбетши2 пл0ть мою2 и3 к0жу мою2, кHсти мо‰ сокруши2:
|
|
5
|
5
|
|
огородив мене і обклав гіркотою і тяготою;
|
согради2 на мS и3 њб8S главY мою2 и3 ўтруди2,
|
|
6
|
6
|
|
посадив мене у темне місце, як давно померлих;
|
въ тeмныхъ посади1 мz, ћкоже мє1ртвыz вёка:
|
|
7
|
7
|
|
оточив мене стіною, щоб я не вийшов, обтяжив кайдани мої,
|
Гjмель. согради2 на мS, и3 не и3зhду, њтzготи2 њкHвы мо‰,
|
|
8
|
8
|
|
і коли я волав і взивав, затримував молитву мою;
|
и3 є3гдA воскричY и3 возопію2, загради2 моли1тву мою2:
|
|
9
|
9
|
|
камінням перегородив дороги мої, виправив стежки мої.
|
возгради2 пути6 мо‰, загради2 стєзи2 мо‰, возмzтE.
|
|
10
|
10
|
|
Він став для мене, ніби ведмідь у засідці, ніби лев у потаємному місці;
|
Дaлеfъ. Бhсть ћкw медвёдь ловsй, (присэдsй ми2) ћкw лeвъ въ сокровeнныхъ,
|
|
11
|
11
|
|
викривив путі мої і розтерзав мене, перетворив мене на ніщо;
|
гнA tступи1вшаго, и3 ўпок0и мS, положи1 мz поги1бша:
|
|
12
|
12
|
|
натягнув лук Свій і поставив мене ніби ціллю для стріл;
|
напрzжE лyкъ свои2, и3 постaви мS ћкw знaменіе на стрэлsніе,
|
|
13
|
13
|
|
послав у нирки мої стріли із сагайдака Свого.
|
ГE. пусти2 въ лsдвіz мо‰ стрёлы тyла своегw2.
|
|
14
|
14
|
|
Я став посміховищем для всього народу мого, вседенною піснею їх.
|
Бhхъ въ смёхъ всBмъ лю1демъ мои6мъ, пёснь и4хъ вeсь дeнь.
|
|
15
|
15
|
|
Він переситив мене гіркотою, напоїв мене полином.
|
Насhти мS г0рести, напои1 мz жeлчи
|
|
16
|
16
|
|
Розтрощив камінням зуби мої, покрив мене попелом.
|
Вavъ. и3 и3з8S кaменемъ зyбы мо‰, напитa мz пeпеломъ
|
|
17
|
17
|
|
І відійшов мир від душі моєї; я забув про благоденство,
|
и3 tри1ну t ми1ра дyшу мою2. Забhхъ благwты2
|
|
18
|
18
|
|
і сказав я: загинула сила моя і надія моя на Господа.
|
и3 рёхъ: поги1бе побёда моS и3 надeжда моS t гDа.
|
|
19
|
19
|
|
Помисли про моє страждання і біду мою, про полин і жовч.
|
Зaінъ. Помzни2 нищетY мою2 и3 гонeніе моE.
|
|
20
|
20
|
|
Твердо пам’ятає це душа моя і падає у мені.
|
Г0ресть и3 жeлчь мою2 помzнY, и3 стужи1тъ во мнЁ душA моS.
|
|
21
|
21
|
|
Ось що я відповідаю серцю моєму і тому уповаю:
|
Сі‰ положY въ сeрдцы моeмъ, сегw2 рaди потерплю2.
|
|
22
|
22
|
|
з милости Господа ми не зникли, бо милосердя Його не виснажилося.
|
И$fъ. Млcть гDнz, ћкw не њстaви менE, не скончaшасz бо щедрHты є3гw2: пребывazй во ќтріихъ, поми1луй, гDи, ћкw не погиб0хомъ, не скончaшасz бо щедрHты тво‰.
|
|
23
|
23
|
|
Воно оновлюється кожного ранку; велика вірність Твоя!
|
НHваz во ќтріихъ, мн0га є4сть вёра твоS.
|
|
24
|
24
|
|
Господь частина моя, — говорить душа моя, — отже, буду надіятися на Нього.
|
Чaсть моS гDь, речE душA моS: сегw2 рaди пождY є3гw2.
|
|
25
|
25
|
|
Благий Господь до тих, хто надіється на Нього, до душі, яка шукає Його.
|
Тefъ. Бlгъ гDь надёющымсz нaнь:
|
|
26
|
26
|
|
Благо тому, хто терпляче очікує спасіння від Господа.
|
души2 и4щущей є3гw2 блaго (є4сть), и3 надёющейсz съ молчaніемъ спcніz б9іz.
|
|
27
|
27
|
|
Благо людині, коли вона несе тягар у юності своїй;
|
Блaго є4сть мyжу, є3гдA в0зметъ kрeмъ въ ю4ности своeй:
|
|
28
|
28
|
|
сидить усамітнено і мовчить, бо Він наклав його на неї;
|
ЇHдъ. сsдетъ на є3ди1нэ и3 ўм0лкнетъ, ћкw воздви1гну на сS:
|
|
29
|
29
|
|
вважає вуста свої за порох, думаючи: «можливо, є ще надія»;
|
положи1тъ во прaхэ ўстA сво‰, нeгли кaкw бyдетъ надeжда:
|
|
30
|
30
|
|
підставляє щоку свою тому, хто б’є його, пересичується ганьбою,
|
подaстъ лани1ту свою2 бію1щему, насhтитсz ўкори1знъ.
|
|
31
|
31
|
|
бо не навік залишає Господь.
|
Кaфъ. Ћкw не во вёкъ tри1нетъ гDь,
|
|
32
|
32
|
|
Але послав горе, і помилує з великої благости Своєї.
|
ћкw смири1вый поми1луетъ по мн0жеству млcти своеS,
|
|
33
|
33
|
|
Бо Він не з волі серця Свого карає і засмучує синів людських.
|
не tри1ну t с®ца своегw2 и3 смири2 сhны мyжескіz.
|
|
34
|
34
|
|
Але, коли топчуть ногами своїми всіх в’язнів землі,
|
Лaмедъ. Е$же смири1ти под8 н0зэ є3гw2 вс‰ ќзники земны6z,
|
|
35
|
35
|
|
коли неправедно судять людину перед лицем Всевишнього,
|
є4же ўклони1ти сyдъ мyжа пред8 лицeмъ вhшнzгw,
|
|
36
|
36
|
|
коли пригноблюють людину в ділі її: хіба не бачить Господь?
|
њсуди1ти человёка, внегдA суди1тисz є3мY, гDь не речE.
|
|
37
|
37
|
|
Хто це говорить: «і те буває, чому Господь не повелів бути»?
|
Мeмъ. Кт0 є3сть т0й, и4же речE, и3 бhти, гDу не повелёвшу;
|
|
38
|
38
|
|
Чи не від уст Всевишнього приходить біда і благополуччя?
|
И#з8 ќстъ вhшнzгw не и3зhдетъ ѕло2 и3 добро2.
|
|
39
|
39
|
|
Навіщо ремствує людина, яка живе? кожен ремствуй на гріхи свої.
|
Что2 возр0пщетъ человёкъ живyщь, мyжъ њ грэсЁ своeмъ;
|
|
40
|
40
|
|
Випробуємо і дослідимо путі свої, і звернімося до Господа.
|
Нyнъ. И#зыскaсz пyть нaшъ и3 и3спытaсz, и3 њбрати1мсz ко гDу.
|
|
41
|
41
|
|
Піднесімо серце наше і руки до Бога, сущого на небесах:
|
Воздви1гнемъ сердцA н†ша съ рукaми къ бGу выс0кому на нб7си2.
|
|
42
|
42
|
|
ми відпали й були вперті; Ти не пощадив.
|
Мы2 согрэши1хомъ и3 нечeствовахомъ, сегw2 рaди не поми1ловалъ є3си2:
|
|
43
|
43
|
|
Ти покрив Себе гнівом і переслідував нас, умертвляв, не щадив;
|
Сaмехъ. покрhлъ є3си2 ћростію и3 tгнaлъ є3си2 нaсъ, ўби1лъ и3 не пощадёлъ є3си2:
|
|
44
|
44
|
|
Ти закрив Себе хмарою, щоб не доходила молитва наша;
|
покрhлсz є3си2 w4блакомъ, да не д0йдетъ къ тебЁ моли1тва,
|
|
45
|
45
|
|
сміттям і мерзотою Ти зробив нас серед народів.
|
сомжи1ти џчи мои2 и3 tри1нути, положи1лъ є3си2 нaсъ посредЁ людjй.
|
|
46
|
46
|
|
Розкрили на нас пастку свою всі вороги наші.
|
Ѓінъ. Tверз0ша на ны2 ўстA сво‰ вси2 врази2 нaши.
|
|
47
|
47
|
|
Жах і яма, спустошення і руйнування — доля наша.
|
Стрaхъ и3 ќжасъ бhсть нaмъ, надмeніе и3 сокрушeніе:
|
|
48
|
48
|
|
Потоки вод виливає око моє через загибель дочки народу мого.
|
и3схHдища вwднaz и3зліeтъ џко моE њ сокрушeніи дщeре людjй мои1хъ.
|
|
49
|
49
|
|
Око моє виливається і не перестає, бо немає полегшення,
|
Фи2. Џко моE погрsзну: и3 не ўм0лкну, є4же не бhти њслаблeнію,
|
|
50
|
50
|
|
доки не зглянеться і не побачить Господь з небес.
|
д0ндеже приклони1тсz и3 ўви1дитъ гDь съ нб7сE.
|
|
51
|
51
|
|
Око моє засмучує душу мою заради всіх дочок мого міста.
|
Џко моE закрывaетсz њ души2 моeй, пaче всёхъ дщeрей грaда.
|
|
52
|
52
|
|
Всіляко намагалися вловити мене, як пташку, вороги мої, без усякої причини;
|
Цaди. Ловsще ўлови1ша мS ћкw врaбіz врази2 мои2 тyне:
|
|
53
|
53
|
|
скинули життя моє в яму і закидали мене камінням.
|
ўмори1ша въ р0вэ жи1знь мою2 и3 возложи1ша на мS кaмень.
|
|
54
|
54
|
|
Води піднялися до голови моєї; я сказав: «загинув я».
|
Возліsсz водA вhше главы2 моеS: рёхъ: tриновeнъ є4смь.
|
|
55
|
55
|
|
Я заклика́в ім’я Твоє, Господи, з ями глибокої.
|
КHфъ. Призвaхъ и4мz твоE, гDи, и3з8 р0ва преисп0днzгw:
|
|
56
|
56
|
|
Ти чув голос мій; не закрий вуха Твого від зітхання мого, від волання мого.
|
глaсъ м0й ўслhшалъ є3си2: не покрhй ўшeсъ твои1хъ на мольбY мою2:
|
|
57
|
57
|
|
Ти наближався, коли я взивав до Тебе, і говорив: «не бійся».
|
на п0мощь мою2 прибли1жилсz є3си2, въ дeнь, въ џньже призвaхъ тS, рeклъ ми2 є3си2: не б0йсz.
|
|
58
|
58
|
|
Ти захищав, Господи, діло душі моєї; відкупляв життя моє.
|
Рeшъ. Суди1лъ є3си2, гDи, прю2 души2 моеS, и3збaвилъ є3си2 жи1знь мою2:
|
|
59
|
59
|
|
Ти бачиш, Господи, образу мою; розсуди діло моє.
|
ви1дэлъ є3си2, гDи, смzтє1ніz мо‰, разсуди1лъ є3си2 сyдъ м0й:
|
|
60
|
60
|
|
Ти бачиш усю мстивість їх, усі задуми їх проти мене.
|
вёси всE tмщeніе и4хъ и3 вс‰ помышлє1ніz и4хъ на мS.
|
|
61
|
61
|
|
Ти чуєш, Господи, наругу їх, усі задуми їх проти мене,
|
Ши1нъ. Слhшалъ є3си2 ўкwри1зны и4хъ, вс‰ совёты и4хъ на мS,
|
|
62
|
62
|
|
слова тих, хто повстає на мене і їхні хитрощі проти мене кожного дня.
|
ўстнЁ востаю1щихъ на мS и3 поучeніе и4хъ на мS вeсь дeнь,
|
|
63
|
63
|
|
Поглянь, чи сидять вони, чи встають, я для них — пісня.
|
сэдёніе и4хъ и3 востaніе и4хъ: при1зри на џчи и4хъ.
|
|
64
|
64
|
|
Воздай їм, Господи, за ділами рук їх;
|
Favъ. Воздaси и5мъ, гDи, воздаsніе по дэлHмъ рукY и4хъ:
|
|
65
|
65
|
|
пошли їм затьмарення серця і прокляття Твоє на них;
|
воздaси и5мъ заступлeніе, сердцA моегw2 трyдъ.
|
|
66
|
66
|
|
переслідуй їх, Господи, гнівом, і знищ їх з піднебесної.
|
Ты2 и5хъ проженeши во гнёвэ и3 потреби1ши и5хъ под8 небесeмъ, гDи.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.