Глава 3
1
Я чоловік, який зазнав горя від жезла гніву Його.
2
Він повів мене і ввів у темряву, а не у світло.
3
Так, Він повернув на мене і весь день повертає руку Свою;
4
виснажив плоть мою і шкіру мою, розтрощив кістки мої;
5
огородив мене і обклав гіркотою і тяготою;
6
посадив мене у темне місце, як давно померлих;
7
оточив мене стіною, щоб я не вийшов, обтяжив кайдани мої,
8
і коли я волав і взивав, затримував молитву мою;
9
камінням перегородив дороги мої, виправив стежки мої.
10
Він став для мене, ніби ведмідь у засідці, ніби лев у потаємному місці;
11
викривив путі мої і розтерзав мене, перетворив мене на ніщо;
12
натягнув лук Свій і поставив мене ніби ціллю для стріл;
13
послав у нирки мої стріли із сагайдака Свого.
14
Я став посміховищем для всього народу мого, вседенною піснею їх.
15
Він переситив мене гіркотою, напоїв мене полином.
16
Розтрощив камінням зуби мої, покрив мене попелом.
17
І відійшов мир від душі моєї; я забув про благоденство,
18
і сказав я: загинула сила моя і надія моя на Господа.
19
Помисли про моє страждання і біду мою, про полин і жовч.
20
Твердо пам’ятає це душа моя і падає у мені.
21
Ось що я відповідаю серцю моєму і тому уповаю:
22
з милости Господа ми не зникли, бо милосердя Його не виснажилося.
23
Воно оновлюється кожного ранку; велика вірність Твоя!
24
Господь частина моя, — говорить душа моя, — отже, буду надіятися на Нього.
25
Благий Господь до тих, хто надіється на Нього, до душі, яка шукає Його.
26
Благо тому, хто терпляче очікує спасіння від Господа.
27
Благо людині, коли вона несе тягар у юності своїй;
28
сидить усамітнено і мовчить, бо Він наклав його на неї;
29
вважає вуста свої за порох, думаючи: «можливо, є ще надія»;
30
підставляє щоку свою тому, хто б’є його, пересичується ганьбою,
31
бо не навік залишає Господь.
32
Але послав горе, і помилує з великої благости Своєї.
33
Бо Він не з волі серця Свого карає і засмучує синів людських.
34
Але, коли топчуть ногами своїми всіх в’язнів землі,
35
коли неправедно судять людину перед лицем Всевишнього,
36
коли пригноблюють людину в ділі її: хіба не бачить Господь?
37
Хто це говорить: «і те буває, чому Господь не повелів бути»?
38
Чи не від уст Всевишнього приходить біда і благополуччя?
39
Навіщо ремствує людина, яка живе? кожен ремствуй на гріхи свої.
40
Випробуємо і дослідимо путі свої, і звернімося до Господа.
41
Піднесімо серце наше і руки до Бога, сущого на небесах:
42
ми відпали й були вперті; Ти не пощадив.
43
Ти покрив Себе гнівом і переслідував нас, умертвляв, не щадив;
44
Ти закрив Себе хмарою, щоб не доходила молитва наша;
45
сміттям і мерзотою Ти зробив нас серед народів.
46
Розкрили на нас пастку свою всі вороги наші.
47
Жах і яма, спустошення і руйнування — доля наша.
48
Потоки вод виливає око моє через загибель дочки народу мого.
49
Око моє виливається і не перестає, бо немає полегшення,
50
доки не зглянеться і не побачить Господь з небес.
51
Око моє засмучує душу мою заради всіх дочок мого міста.
52
Всіляко намагалися вловити мене, як пташку, вороги мої, без усякої причини;
53
скинули життя моє в яму і закидали мене камінням.
54
Води піднялися до голови моєї; я сказав: «загинув я».
55
Я заклика́в ім’я Твоє, Господи, з ями глибокої.
56
Ти чув голос мій; не закрий вуха Твого від зітхання мого, від волання мого.
57
Ти наближався, коли я взивав до Тебе, і говорив: «не бійся».
58
Ти захищав, Господи, діло душі моєї; відкупляв життя моє.
59
Ти бачиш, Господи, образу мою; розсуди діло моє.
60
Ти бачиш усю мстивість їх, усі задуми їх проти мене.
61
Ти чуєш, Господи, наругу їх, усі задуми їх проти мене,
62
слова тих, хто повстає на мене і їхні хитрощі проти мене кожного дня.
63
Поглянь, чи сидять вони, чи встають, я для них — пісня.
64
Воздай їм, Господи, за ділами рук їх;
65
пошли їм затьмарення серця і прокляття Твоє на них;
66
переслідуй їх, Господи, гнівом, і знищ їх з піднебесної.
