|
Глава 6
|
|
|
1
|
|
| І сказав Господь Мойсеєві, кажучи: | |
|
2
|
|
| якщо хто згрішить і вчинить злочин перед Господом і стане заперечувати перед ближнім своїм у тім, що йому доручено, або у нього покладено, або ним украдено, або обмане ближнього свого, | |
|
3
|
|
| або знайде загублене і заперечуватиме це, і поклянеться неправдиво в чому-небудь, що люди роблять і тим грішать, — | |
|
4
|
|
| то, згрішивши і зробившись винним, він повинен повернути вкрадене, що вкрав, або відібране, що відібрав, або доручене, що йому доручено, або загублене, що він знайшов; | |
|
5
|
|
| або якщо він у чомусь поклявся неправдиво, то повинен віддати сповна, і докласти до того п’яту частку і віддати тому, кому належить, у день приношення жертви за провину; | |
|
6
|
|
| і за провину свою нехай принесе Господу до священика в жертву за провину із отари овець барана без вад, за оцінкою твоєю; | |
|
7
|
|
| і очистить його священик перед Господом, і прощено буде йому, що він не зробив би, усе, в чому він став винним. | |
|
8
|
|
| І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: | |
|
9
|
|
| заповідай Аарону і синам його: ось закон всепалення: всепалення нехай залишається на місці спалення на жертовнику всю ніч до ранку, і вогонь жертовника нехай горить на ньому [і не вгасає]; | |
|
10
|
|
| і нехай священик зодягнеться в лляний одяг свій, і одягне на тіло своє лляне нижнє убрання, і зніме попіл від всепалення, яке спалив вогонь на жертовнику, і покладе його біля жертовника; | |
|
11
|
|
| і нехай зніме із себе одяг свій, і зодягне інший одяг, і винесе попіл поза стан на чисте місце; | |
|
12
|
|
| а вогонь на жертовнику нехай горить [і] не вгасає; і нехай священик запалює на ньому дрова кожного ранку, і розкладає на ньому всепалення, і спалює на ньому жир мирної жертви; | |
|
13
|
|
| вогонь безперестанно нехай горить на жертовнику і не вгасає. | |
|
14
|
|
| Ось закон про приношення хлібне: [священики] сини Ааронові повинні приносити його перед Господом до жертовника; | |
|
15
|
|
| і нехай візьме [священик] жменею своєю з приношення хлібного і пшеничного борошна і єлею і весь ливан, що на жертві, і спалить на жертовнику: це приємні пахощі, у пам’ять перед Господом; | |
|
16
|
|
| а решту з нього нехай їдять Аарон і сини його; прісним слід їсти його на святому місці, у дворі скинії зібрання нехай їдять його; | |
|
17
|
|
| не слід пекти його квасним. Це даю Я їм у частку з жертв Моїх. Це велика святиня, подібно як жертва за гріх і жертва за провини. | |
|
18
|
|
| Усі нащадки Ааронові чоловічої статі можуть їсти її. Це вічна частка в роди ваші з жертв Господніх. Усе, що доторкається до них, освятиться. | |
|
19
|
|
| І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: | |
|
20
|
|
| ось приношення від Аарона і синів його, яке принесуть вони Господу в день помазання його: десята частина ефи пшеничного борошна в жертву постійну, половина цього для ранку і половина для вечора; | |
|
21
|
|
| на сковороді в єлеї вона має бути приготована; просякнуту єлеєм принось її в шматках, як розломлюється на шматки приношення хлібне; принось її в приємні пахощі Господу; | |
|
22
|
|
| і священик, помазаний на місце його із синів його, повинен робити це: це вічний устав Господа. Уся вона повинна бути спалена; | |
|
23
|
|
| і всяке хлібне приношення від священика все нехай буде спалене, а не з’їдене. | |
|
24
|
|
| І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: | |
|
25
|
|
| скажи Аарону і синам його: ось закон про жертву за гріх: жертва за гріх повинна бути заколена перед Господом на тому місці, де заколюється всепалення; це велика святиня; | |
|
26
|
|
| священик, який звершує жертву за гріх, повинен їсти її; вона має бути з’їдена на святому місці, у дворі скинії зібрання; | |
|
27
|
|
| усе, що доторкнеться до м’яса її, освятиться; і якщо кров’ю її окропленим буде одяг, то забризкане омий на святому місці; | |
|
28
|
|
| глиняну посудину, в якій вона варилася, слід розбити; якщо ж вона варилася у мідній посудині, то треба її вичистити і вимити водою; | |
|
29
|
|
| вся чоловіча стать священичого роду може їсти її: це велика святиня [у Господа]; | |
|
30
|
|
| а всяка жертва за гріх, від якої кров вноситься в скинію зібрання для очищення у святилищі, не повинна бути з’їдена; її слід спалювати на вогні. |
